Київ - 2005

Приобрела дальнейшее развитие методология формирования конкурентной среды и усовершенствована методика его оценки, включающая, в отличие от существующих, как показатели рыночной концентрации отрасли, так и показатели, характеризующие монопольную власть, осуществлена оценка и предложены мероприятия по повышению конкурентности рынков отдельных продовольственных товаров; обоснована система мероприятий по повышению конкурентоспособности предприятий пищевой промышленности и их продукции, среди которых особенное значение придается совершенствованию мотивационного механизма.

На основе проведенного анализа состояния материально-технической базы определены отраслевые приоритеты в инвестировании, обоснована необходимость возобновления регулирующих, стимулирующих, контролирующих и информационных функций государства в инвестиционной сфере и сформулированы принципы инвестиционной политики на ближайшую перспективу; предложена система мероприятий, направленных на реализацию инновационной модели развития пищевой промышленности.

Базируясь на анализе финансовых результатов деятельности предприятий пищевой промышленности разных форм собственности и ведения хозяйства в Украине и ее регионах, разработаны предложения относительно оздоровления финансового состояния предприятий отрасли, которые включают средства кредитной и налоговой регуляции ее развития.

На основе применения системного научного подхода к управлению безопасностью пищевой продукции и обобщения опыта экономически развитых стран в этой сфере предложены мероприятия по уменьшению экологического риска и определены механизмы организационно-экономического обеспечения екологизации производства и стимулирования качества продукции пищевой промышленности на микро- и макроуровнях, определены основные задания в сфере стандартизации и сертификации производства продовольственных товаров и формирования системы экологического управления на пищевых предприятиях, отвечающие мировым требованиям.

Усовершенствованы теоретико-методологические подходы к формированию эффективного механизма интеграции пищевой промышленности в мировую экономику, что должно базироваться на изучении и обобщении тенденций и закономерностей развития производительных сил пищевой промышленности, которые являются общими для всех стран мира, и учете как требований мирового рынка к развитию отрасли, так и внутренних интересов, в частности обеспечения продовольственной безопасности страны; базируясь на результатах исследования внешнеэкономической деятельности пищевой промышленности и учитывая возможные преимущества и риски, связанные с активизацией интеграционных процессов, в частности ожидаемым вступлением Украины в Мировую организацию торговли, предложен комплекс мероприятий, направленных на интенсификацию и повышение эффективности внешнеэкономических связей, укрепление позиций отечественных товаропроизводителей пищевой продукции на внутреннем и внешнем рынках.

Впервые разработана концепция создания системы управления пищевой промышленностью, являющаяся адекватной рыночному механизму ведения хозяйства и особенностям переходного периода.

Поряд з статистичними даними, інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, аналітичні документи, доповіді, економічні огляди, дисертації, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, відомчі видання, рукописи і матеріали відділу проблем розвитку харчової і переробної промисловості Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.

обґрунтовано необхідність доповнення системи чинників територіальної організації харчової промисловості, що визначені в наукових дослідженнях, таким чинником як економічна кон'юнктура, що проявив себе як вирішальний впродовж останніх років у розвитку і розміщенні таких важливих галузей харчової промисловості як: цукрова, спиртова, олійно-жирова; визначено напрямки вдосконалення просторової організації харчової промисловості і комплекс заходів з їх реалізації, які мають здійснюватись на трьох основних рівнях управління: державному, регіональному і базовому;

набули подальшого розвитку методологія формування конкурентного середовища та вдосконалена методика його оцінки, які, на відміну від існуючих, базуються на показниках ринкової концентрації галузі, а також тих, що характеризують монопольну владу; на їх основі здійснено оцінку конкурентності ринків окремих продовольчих товарів та запропоновано заходи щодо її підвищення; обґрунтовано систему заходів з підвищення конкурентоздатності підприємств харчової промисловості і конкурентоспроможності їх продукції, серед яких особливе значення надається вдосконаленню мотиваційного механізму;

визначено галузеві пріоритети в інвестуванні харчової промисловості, обґрунтовано необхідність відновлення регулюючих, стимулюючих, контролюючих та інформаційних функцій держави в інвестиційній сфері та сформульовано принципи інвестиційної політики на найближчу перспективу; запропоновано систему заходів, спрямованих на реалізацію інноваційної моделі розвитку;

розроблено пропозиції щодо оздоровлення фінансового стану підприємств галузі, які спираються на здійснену оцінку фінансових результатів діяльності підприємств різних форм власності та господарювання по Україні і в регіонах та включають засоби кредитного і податкового регулювання розвитку харчової промисловості;

на основі застосування системного наукового підходу до управління безпечністю харчової продукції та узагальнення досвіду економічно розвинених країн в цій сфері, запропоновано заходи по зменшенню екологічних ризиків та визначено методи та важелі організаційно-економічного забезпечення екологізації виробництва і стимулювання якості продукції харчової промисловості на мікро- та макрорівнях, визначено основні завдання в галузі стандартизації і сертифікації виробництва продовольчих товарів та формування системи екологічного управління на харчових підприємствах, що відповідає світовим вимогам;

вдосконалено теоретико-методологічні підходи до формування ефективного механізму інтеграції харчової промисловості в світову економіку, що має базуватись на вивченні та узагальненні тенденцій і закономірностей розвитку продуктивних сил харчової промисловості, які є спільними для всіх країн світу, та врахуванні як вимог світового ринку до розвитку галузі, так і внутрішніх інтересів, зокрема щодо забезпечення продовольчої безпеки країни;

спираючись на результати дослідження зовнішньоекономічної діяльності харчової промисловості та враховуючи можливі переваги і ризики, пов'язані з активізацією інтеграційних процесів, запропоновано комплекс заходів, спрямованих на інтенсифікацію та підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків, зміцнення позицій вітчизняних товаровиробників харчової продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, що на відміну від існуючих враховує галузеві особливості і може бути включений до адаптаційних програм галузевого розвитку, пов'язаних з очікуваним вступом України до Світової організації торгівлі;

вперше розроблено концепцію створення системи управління харчовою промисловістю, адекватної ринковому механізму господарювання і особливостям перехідного періоду та спрямованої на забезпечення вирішення стратегічних проблем розвитку галузі;

розроблено та обгрунтовано стратегічні орієнтири розвитку харчової промисловості на період до 2020 року.

Практичне значення одержаних результатів. Здобуті автором під час підготовки дисертаційного дослідження науково обгрунтовані положення, висновки і пропозиції поглиблюють теоретико-методологічні основи розвитку харчової промисловості України та побудови ефективного організаційно-економічного механізму її функціонування і в результаті збагачують сучасну економічну науку, зокрема, таку її галузь як економіка промисловості.

Теоретичні результати дисертаційної роботи отримали відображення відповідно до планових фундаментальних науково-дослідних робіт у розробках Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка № 25/285-22-4 від 13.05.2005 р.), Державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту “Консервпродкомплекс” (довідка № 443-92 від 02.11.05 р.) та Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості (довідка № 25-1/162 від 06.09.2005 р.).

Практичні розробки автора отримали впровадження в роботі Державного департаменту продовольства Мінагрополітики України (довідка № 03-08/269 від 26.04.2005 р.), ЗАТ “Укрпиво” (довідка № 20-01/10 від 26.04.2005 р.) та Київського колективного заводу “Росинка” (довідка № 240 від 25.04.2005 р.).

Наукові результати дисертації використовуються в навчальному процесі Національного університету харчових технологій (акт від 26.04.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації дисертаційної роботи, що представлені до захисту, а також публікації автора за темою дисертації отримані ним особисто в результаті власних досліджень. Із наукових праць у співавторстві використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень автора. Особистий внесок в ці публікації конкретизований в списку основних публікацій за темою дисертації, що наведений в авторефераті.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження апробовані в доповідях і повідомленнях на міжнародних, національних та регіональних наукових і науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема на: ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції (м. Суми, 22-23 травня 2001 р.); всеукраїнській науковій конференції “Проблеми теорії і практики соціально-економічної трансформації в Україні” (м. Одеса, 12-13 червня 2001 р.); науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи реформування)” (м. Ірпінь, 19-21 грудня 2001р.); міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 18-19 березня 2002 р.); науково-практичній конференції “Промисловості Києва - інноваційний шлях розвитку” (м. Київ, 18 жовтня 2002р.); міжнародній науково-теоретичній конференції “Теорія і методи еколого-економічної оцінки оптимізації використання і відтворення земельних ресурсів” (м. Київ, 11-14 листопада 2002р.); міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 5-6 грудня 2002 р.); науково-практичній конференції “Розвиток податкових відносин та модернізація податкової служби в Україні” (м. Ірпінь, 19-20 грудня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку продуктивних сил” (м. Київ, 12-13 березня 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)” (м.Чернівці, 17-18 квітня 2003р.); міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 30-31 травня 2003 р.); міжнародному симпозіумі “Міжрегіональні проблеми екологічної безпеки” (м. Суми, 17-20 вересня 2003 р.); IV Міжнародній конференції “Проблеми прогнозування і державного регулювання соціально-економічного розвитку” (м. Мінськ, 23 жовтня 2003 р.); конференції “Просторовий розвиток та регіональна політика України” (м. Київ, 10 жовтня 2003 р.); ІІІ Міжнародній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України (м. Київ, 20-21 квітня 2004 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми оцінки економічного потенціалу підприємства та механізм використання його показників” (м. Суми 7-10 червня 2004 р.); симпозіумі “Україна-Австрія. Сільське господарство: наука і практика” (м. Київ, 9-11 вересня 2004 р.); науково-практичній конференції “Екологічна безпека продукції і навколишнього середовища - потреба суспільства” (м. Судак, 4-7 жовтня 2004 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємництва в Україні” (м. Житомир, 6-7 жовтня 2005 р.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковано автором у двох одноосібних монографіях загальним обсягом 22,3 друк. арк., двох колективних монографіях (автору належить 3,1 друк. арк.), 30-ти статтях у наукових фахових виданнях (з них 17 - одноосібних), а також 13 матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, семи розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 391 стор. комп'ютерного тексту, який включає 24 рисунки та 46 таблиць, з яких 28 займають усю площу сторінки, і 7 додатків на 53 стор. Список використаних джерел із 295 найменувань викладено на 24 стор.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості в сучасний трансформаційний період” досліджуються теоретичні, методичні і практичні основи побудови та розвитку організаційно-економічного середовища функціонування харчової галузі України, висвітлено роль і значення харчової промисловості в господарському комплексі України, з'ясовано специфіку дії ринкових законів в сфері виробництва і споживання продовольчих товарів, визначено особливості механізму функціонування продовольчого ринку, обґрунтовано необхідність поєднання ринкових і державних важелів управління галуззю.

Проведені дослідження виявили необхідність з'ясування сутності та змісту поняття харчова промисловість, оскільки часто в науковій та спеціалізованій літературі поняття харчова промисловість, харчова і переробна промисловість, харчова індустрія використовують як тотожні. При цьому в саме поняття харчова промисловість різні дослідники вкладають різний зміст та по-різному визначають структурні складові галузі, що спричиняє незіставність статистичних та аналітичних даних різних авторів та обумовлює певні відмінності в результатах проведених ними досліджень. З'ясовано сутність та взаємозв'язок цих понять та обґрунтована доцільність застосування терміну харчова індустрія як такого, що відбиває новітні тенденції розвитку галузі. Автор виходив з того, що в майбутньому все більшого значення набуватимуть процеси, які відбуваються по горизонталі: зв'язок підприємства, що випускає продукти харчування, з постачальниками сировини, таропакувальних матеріалів, обладнання. Все більшої ваги набуває проблема, яка тісно пов'язана з реалізацією продукції: система оптової та роздрібної торгівлі, заходи, які впливають на просування товарів на ринку (в першу чергу реклама), транспортне забезпечення, що включає в себе як технологічний транспорт, так і спеціалізовані транспортні підрозділи. Стрімко зростає значення кадрового забезпечення (починаючи з технологічних працівників і закінчуючи керівниками підприємств), а також функціонування галузевої науки. Сьогодні галузь перетворюється на новий, більш масштабний комплекс, який потребує узгодженого і скоординованого розвитку галузей, що перебувають на даний час за межами харчової промисловості, і який на рівні регіону та країни в цілому потребує зовсім іншого підходу до створення ефективно діючої системи управління цим комплексом.

Харчова промисловість України налічує на сьогодні понад 22 тисячі підприємств, на яких зайнято більше півмільйона чоловік. Питома вага харчової промисловості в загальному обсязі промислового виробництва у 2003 р. становила 18,9%. За цим показником вона утримує друге місце після чорної металургії. У Вінницькій, Волинській, Тернопільській та Чернігівській областях галузь складає основу промислового виробництва, займаючи в його структурі понад або майже 50%. Питома вага вітчизняних продуктів на внутрішньому продовольчому ринку досягла 93,6%. Галузь здатна забезпечити внутрішні потреби у продовольчих товарах, має значний експортний потенціал та позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Обсяги іноземних інвестицій складають майже третину від загальних капіталовкладень в економіку України. Протягом останніх років галузь входить до п'ятірки лідерів, що постійно нарощують обсяги виробництва.

Одним з найважливіших завдань подолання негативних тенденцій розвитку харчової промисловості є розв'язання проблем формування ефективного організаційно-економічного механізму на етапах постачання, виробництва та збуту продукції галузі, який охоплює такі сфери, як: сировинне забезпечення (зокрема, ефективне розміщення і розвиток сировинної бази, ув'язка системи сировина - переробка з точки зору економічних важелів і цінової політики, розподіл доходів від спільної діяльності, єдність власника сировинних ресурсів і переробки); технологічно-виробничі процеси; система маркетингу; тарне господарство; галузева наука.

Аналіз ситуації на ринку продовольчих товарів виявив, що стан відносної рівноваги, в якому він сьогодні перебуває, несе в собі критичну масу нестабільності, оскільки крім перелічених ризиків ринку, його насиченість, яка виступає стабілізуючим чинником, базується на штучному обмеженні попиту внаслідок низького рівня доходів значної частини населення країни. Тобто, в такій ситуації збільшення обсягів виробництва створює реальну загрозу кризи перевиробництва. Разом з тим зростання грошових доходів населення при повільній реакції пропозиції на підвищення його платоспроможності може спровокувати інфляційні процеси на макрорівні.

Необхідність регулювання ринків продовольчих товарів з боку держави зумовлюється їхньою великою залежністю від загальної макроекономічної ситуації та значною чутливістю до стану ринків інших товарів. Крім того, оскільки переважна частина продуктів відноситься до товарів першої необхідності, то вони мають низьку цінову еластичність, тобто ціна слабко реагує на попит вже з огляду на кінцеве призначення товару. З іншого боку, сезонний характер виробництва та короткий термін зберігання значної частини продовольства (сировини й товарів) часто змушують їх виробників збільшувати видатки виробництва і визначати його обсяги без урахування цінової ситуації.

У другому розділі “Концептуально-методологічні підходи до вдосконалення територіальної організації харчової промисловості” викладено авторське бачення сучасного стану, тенденцій і перспективних напрямів покращення просторового розвитку харчової галузі в Україні та її регіонах.

На сучасному етапі особливого значення набуває територіально-галузевий підхід в управлінні розвитком економіки, її окремих комплексів, галузей і виробництв, який базується на врахуванні важливої ролі географічних (територіальних, місцевих) чинників. Такий підхід є виправданим для харчової промисловості, розвиток і розміщення якої спрямовані на розв'язання двох найважливіших завдань: забезпечення раціонального використання сировинних ресурсів на певній території в загально-територіальній системі поділу праці з виробництва продовольчих товарів та забезпечення населення території продуктами харчування. Крім цього, вдосконалення територіальної організації є важливою проблемою управління розвитком харчової промисловості як складової господарського комплексу території, розв'язання якої дозволяє одержати значний економічний ефект на галузевому, регіональному і загальнодержавному рівнях.

В роботі доведено, що при розв'язанні проблем просторового розвитку галузі, за сучасних умов, крім традиційних чинників розміщення слід враховувати чинники соціально-економічного та екологічного характеру, науково-технічного прогресу, форм суспільної організації виробництва, споживання, а також чинник економічної кон'юнктури, який у сучасних умовах акумулює в собі дію стану й динаміки виробництва, прибутковості, внутрішньої торгівлі, товарних запасів, заробітної плати, позичкового відсотка та курсу цінних паперів. Саме чинник економічної кон'юнктури проявив себе як вирішальний протягом останніх десяти років в розвитку і розміщенні важливих галузей харчової промисловості - цукрової, спиртової, олійно-жирової.

Проявом просторової організації виробництва є його регіональна спеціалізація, яка виявляється у переважаючому розвитку на території тих галузей і виробництв, для яких наявні найбільш сприятливі природно-ресурсні та економічні передумови. На основі проведених досліджень до регіонів спеціалізації на виробництві продукції харчової промисловості за інтегральним індексом спеціалізації автором віднесено вісім областей (Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Полтавська, Харківська, Черкаська та Чернігівська), а також міста Київ і Севастополь.

Вдосконалення сучасної просторової організації харчової промисловості України потребує здійснення комплексу заходів на трьох основних рівнях управління: державному, регіональному та базовому. На державному рівні на основі міжгалузевого балансу виробництва і розподілу продукції мають здійснюватись прогнозні розрахунки темпів, пропорцій і галузевої структури харчової промисловості, в узгодженні з попитом на продовольчі товари за фізіологічно обгрунтованими нормами, грошовими доходами населення, експортними потребами держави; також повинні бути створені організаційні, технічні, технологічні, економічні та соціальні передумови для розширеного виробництва в галузі. На регіональному рівні необхідно забезпечити збалансований розвиток регіональних ринків промислових продовольчих товарів на основі: оптимізації територіальної спеціалізації харчової промисловості; створення системи фінансового, кредитного, податкового, страхового, матеріального забезпечення; розвитку регіональної ринкової інфраструктури; гарантування продовольчої безпеки в регіоні шляхом створення необхідних продовольчих резервів. На базовому рівні найважливішими завданнями є: узгодження обсягів виробництва, реалізації і переробки продукції з необхідним ресурсним забезпеченням; оптимізація сировинних зон переробних підприємств; контроль за обсягами виробництва відповідно до попередньо визначених товарних квот.

Третій розділ “Формування конкурентного середовища та підвищення конкурентоспроможності продукції харчової промисловості” присвячений висвітленню теоретико-методологічних, методичних та практичних проблем формування конкурентного середовища на ринках основних продовольчих товарів, підвищення конкурентоздатності підприємств харчової промисловості та конкурентоспроможності їхньої продукції.

Рушійною силою ринкової системи господарювання і, відповідно, важливою складовою її організаційно-економічного механізму є конкуренція. За період економічних перетворень в Україні створено достатню нормативно-правову базу конкурентного законодавства та здійснено комплекс заходів щодо формування ефективного конкурентного середовища. Харчова промисловість була однією з перших, що розпочала приватизацію державного майна, і на сьогодні у державному секторі залишилося менш ніж 3% підприємств. В ряді галузей, що першими розпочали приватизацію і які отримали істотні інвестиції, обсяги виробництва досягли докризового рівня, або перевищили його (пивоварна, плодоовочева), інші галузі з переважно приватизованими підприємствами стали гнучкіше реагувати на потреби ринку. Як показали дослідження, домінуючою формою власності в галузі є колективна, а основним організаційним типом підприємств у ній - акціонерні товариства. Приватні підприємства є чисельнішими за них, однак їх питома вага за вартістю основних засобів і виручкою від реалізації продукції є незначною. Державний сектор представлений переважно державними підприємствами, які займають останнє місце за ефективністю використання основних засобів серед підприємств інших форм власності й господарювання. Приватизовані підприємства займають відносно невелику питому вагу в структурі галузі, проте володіють більш ніж половиною основних засобів харчової промисловості. (табл. 1).