Соціально-економічні основи регулювання державного сектору економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Сумський національний аграрний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою

Соціально-економічні основи регулювання державного сектору економіки

Тархов Петро Вікторович

Суми-2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Сумському Національному аграрному університеті.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Балацький Олег Федорович Сумський державний університет, професор кафедри управління

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Ілляшенко Сергій Миколайович, Сумський державний університет, завідувач кафедри маркетингу;

доктор економічних наук, професор Степанов В'ячеслав Миколайович Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, зав. відділом, м. Одеса;

доктор економічних наук, професор Трегобчук Валентин Михайлович Об'єднаний інститут економіки НАН України, заступник директора з наукової роботи, м. Київ.

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, відділ праці та політики доходів населення, м. Київ.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.е.н., доцент В.В. Пилипенко

Анотація

Тархов П.В. Соціально-економічні основи регулювання державного сектору економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Сумський національний аграрний університет, Суми, 2005.

З теоретичних позицій розглядається склад і зміст державного сектору економіки, принципи та критерії його регулювання. На основі фундаментальних складових якості життя визначено категорію „людський капітал” та чинники його формування.

Розроблено алгоритми прогнозування ефективності заходів з розвитку якості життя та підвищення трудового потенціалу. Визначено теоретичні основи управління якістю середовища та здоров'я людини.

Автором проведена оцінка місця аграрного сектору у формуванні соціальної сфери. Визначені повні витрати як основа прийняття рішень в сфері державної політики, запропоновані методи регулювання цін на екологічночисту продукцію. Сформульовані нормативні принципи регулювання соціальних відносин. Запропоновані конкретні рекомендації щодо оптимізації ресурсів в галузі охорони здоров'я.

Ключові слова: державний сектор, якість життя, інститути, охорона здоров'я, позитивна відповідальність, принципи регулювання економіки, соціальна інфраструктура, повні витрати, оптимізація.

Аннотация

Тархов П.В. Социально-экономические основы регулирования государственного сектора экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономики. Сумский национальный аграрный университет, Сумы, 2005.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методологических основ регулирования государственного сектора экономики. Рассмотрены теоретические и практические основы обеспечения экономической ответственности участников социально-экономических отношений, теоретические принципы формирования регуляторной политики.

Объективно характер развития общества, его социально-экономическое поведение свидетельствует о крайней враждебности человека к самому себе. Причиной этого является фактическое отсутствие показателя благополучия человека в системе принятия решений во всех областях деятельности.

Главной заботой государства должно быть регулирование социальной инфраструктуры, которое непосредственно относится к развитию человеческого капитала. С точки зрения государственного участия в производстве социальных товаров и услуг этот сектор занимает львиную долю государственных затрат, которые постоянно возрастают. Но и государственная экономическая деятельность имеет некоторые недостатки, которые снижают ее эффективность. Эти недостатки выходят как из фактического расхождения между правильными политическими декларациями и конкретной хозяйственной практикой, так и с недостаточной теоретической проработкой социально-экономического содержания, критериев и инструментария регулирования государственного сектора экономики.

Проведен анализ соотношения экономики и права в регулировании воспроизводства человека и среды его обитания. Скорректирована парадигма правового регулирования с учетом роли человека, его права собственности на здоровье.

Изучен мировой опыт анализа и экономической интеграции производительных сил, проведен анализ роли материального, человеческого и природного капитала в процессе экономического развития.

Определены теоретико-методологические основы формирования человека как социо-эколого-экономического агента, принципы нормативного регулирования социальных отношений.

Предложено развитие институциональных механизмов для повышения эффективности функционирования государственного сектора.

По мнению автора, качество жизни определяется адекватностью его приоритетов, то есть адекватностью реагирования на “вызовы” здоровью. Автором показано, что главным вызовом качеству жизни является ответ окружающей среды на безответственное поведение в ней человека. Это выступает самым влиятельным фактором ограничивающим социальное развитие. Показано, что ограничения, налагаемые природой реализуются через снижение качества окружающей природной среды как основы существования человека. В свою очередь жизненеблагодатная среда определяет низкое качество жизни, ведущее к вырождению (вымиранию) человеческой популяции как на территории Украины, так и на территории СНГ, о чем свидетельствует демографическая статистика.

В диссертации обосновано, что такая ситуация возникла в результате несогласованности экономической системы, эксплуатирующей ресурсы, в том числе здоровье человека, и правовой системы как механизма регулирующего использование ограниченных ресурсов. Показано, что в процессе формирования правовых институтов отсутствует принцип обеспечения блага человека за счет управления качеством жизни, которое, в свою очередь, опирается на адекватное качество среды обитания. С другой стороны, общество не может потребовать от государства максимизации удовлетворенности своих естественных потребностей в устойчивой жизни (благодатном качестве жизни) в силу огромной асимметричности информации, особо актуальной для стран с переходной экономикой.

Определены полные затраты как основа принятия решений государственной политики. Автором проведена оценка места аграрного сектора в формировании социальной сферы и направлений развития качества жизни сельского населения.

Рассмотрены проблемы формирования цен на экологически чистую продукцию. На основе анализа развития экономики с учетом технологических, экологических и социальных факторов, полных затрат предложена корректировка уровня общественного производства с учетом потерь человеческого, природного, технического потенциала.

Автором показано, что эффективность мероприятий, финансируемых из госбюджета, оценивается показателями относительной экономии средств. В силу асимметрии информированности населения относительно качества окружающей среды и нормативных положений, регулирующих отношение “человек-природа” электорат не считает гигиену окружающей среды одним из приоритетов гражданского контроля.

В диссертации показана необходимость и направления реформирования расчетов эффективности работы здравоохранения, которые в настоящее время фактически сводятся к расчету сметы затрат на содержание медицинских учреждений.

Предложены конкретные рекомендации относительно регулирования государственного сектора экономики, охраны здоровья, качества жизни, разработан концептуально-понятийный аппарат.

Ключевые слова: государственный сектор, качество жизни, институты, охрана здоровья, позитивная ответственность, принципы регулирования экономики, социальная инфраструктура, полные затраты.

Summary

Tarhov P.V. Social-economic fundamentals of regulation of public sector. - Manuscript.

The dissertation for scientific degree of the doctor of economic sciences on specialty 08.02.03 - organization of planning, regulation and economics management. - Sumy National Agrarian University, Sumy, 2005.

From theoretical grounds composition and essence of the public sector, principles and criteria of government regulation are examined. On the basis of fundamental constituents of quality of life the category „human capital” is defined, factors of it's formation are studied.

The algorithm of forecasting efficiency for measures conducive to development of life quality and increase of labor potential are proposed. Theoretical bases for government environmental regulation and for regulating concepts of health are certain.

The place of agricultural sector in social policy formation is estimated. Total costs are defined as a basis of acceptance of decisions from a state policy, methods of ecologically-clean products price adjustment are offered. Normative principles of adjusting of social relations are formulated. Specific recommendations to optimization of resources in health care are given.

Key words: public sector, life quality, institutions, health care, positive responsibility, principles of regulation of the economy, social infrastructure, total costs, optimization.

1. Загальна характеристика роботи

економіка капітал виробничий

Актуальність теми дослідження. Державне регулювання економіки в сучасних умовах призване забезпечити правову базу регулювання ринкової системи, коректування фінансових та ресурсних потоків з метою стабілізації економіки. Найважливішим завданням державного сектору економіки є забезпечення гармонійного соціального розвитку суспільства та виробництво для цього суспільних товарів і послуг, які не ефективно забезпечуються ринком та не можуть взагалі бути віддані його стихії. До цих товарів та послуг у різних країнах включені свої пріоритетні групи. Сюди, як правило, входять оборона, охорона суспільного порядку, регулювання діяльності природних монополій та інших загальноприйнятих галузей державної діяльності.

Головною турботою держави повинно бути регулювання соціальної інфраструктури, яка безпосередньо відноситься до розвитку людського капіталу. З точки зору державної участі у виробництві соціальних товарів та послуг цей сектор займає левову частку державних витрат, які постійно зростають. Але і державна економічна діяльність має деякі недоліки, що знижують її ефективність. Ці недоліки виходять як з фактичного розходження між правильними політичними деклараціями та конкретною господарською практикою, так і з недостатньою теоретичною проробкою соціально-економічного змісту, критеріїв та інструментарію регулювання державного сектору економіки.

В цьому плані основним недоліком є недооцінка ролі людини в процесі соціально-економічного розвитку людства. Сучасна “економічна людина” виступає як виробник усієї сукупності матеріальних і духовних благ, носій усіх відтворювальних видів діяльності, творець “другої природи” і як більш свідомий суб'єкт глобальних екологічних процесів, носій індивідуальних і колективних цілей та засобів науково-технічного, економічного, духовного і соціального розвитку, регулятор його напрямків і пріоритетів. Людина залишається втіленням економічних інтересів, стимулів і критеріїв розвитку. Ця теоретична конструкція не завжди знаходить послідовне втілення у суспільній практиці.

Це виражається через недостатню увагу до гармонійного розвитку людини, яке в практичному плані втілюється в категорії якість життя, що повинна бути головним орієнтиром політико-економічної діяльності.

В свою чергу головним критерієм благополуччя людини є рівень її здоров'я. Визначення здоров'я прийняте ВООЗ прямо вказує на його динамічність, тобто на розвиток, тому що благополуччя завжди відносно в часі та просторі.

В даний час найбільш яскравим показником рівня здоров'я і загальної якості життя виступає рівень природного приросту населення, що має характер вимирання в Україні.

Стан вивчення проблеми. Практичні питання застосування якості життя населення як головної мети і критерію ефективності регулювання держаного сектору економіки досить не досліджені. Хоч зв'язок економічних та соціальних результатів був предметом досліджень усіх видатних вчених на протязі усього розвитку економіки від Адама Сміта, Дж.Міля, К.Маркса, А.Маршала до сьогодення, насамперед Д. Кейнса, Р. Коуза, Г. Беккера, П. Познера, А. Ендреса, Дж. Діксона та ін. Особливу актуальність такі дослідження набули з розвитком уявлень про роль державного сектору в елімінації, нейтралізації та компенсації витрат переливу в працях О.М. Алимова, В.Г. Андрійчука, О.Ф. Балацького, І.К. Бондар, П.П. Борщевського, Б.В. Буркинського, О.О. Веклич, В.Г. В'юна, К.Г. Гофмана, А.О. Гусєва, О.О. Голуба, Б.М. Данилишина, С.І. Дем'яненка, С.М. Ілляшенка, Я.В. Коваля, А.В. Крисального, Е.М. Лібанової, М.Н. Лук'янчикова, Г.О. Моткіна, В.С. Міщенка, Л.Г. Мельника, Є.В. Мішеніна, П.Г. Олдака, В.О. Паламарчука, І.М. Потравного, П.Т. Саблука, В.Г. Сахаєва, В.М. Степанова, В.М. Трегобчука, Ю.Ю. Туниці, Є.П. Ушакова, А.М. Федоріщевій, М.А. Хвесика, С.К. Харічкова, та ін., але в повному обсязі це питання не було розглянуте.

Розрахунки рівня якості життя з обліком екологічної і соціально-екологічної складової повинні використовуватись при обґрунтуванні управлінських рішень на всіх рівнях. Орієнтація на повне використання трудового потенціалу вимагає розробки теоретичних і методологічних основ (принципів) оцінки і керування суспільним сектором економіки населення.

Таким чином, актуальність зазначених проблем в економіці, їхня недостатня розробленість і велике практичне значення визначає головну мету та основні задачі дисертаційного дослідження.

Головна робоча гіпотеза, досліджена автором, виходить з того, що економіко-екологічний збиток від зниження якості життя населення характеризує рівень життя населення, його якість і впливає на темпи економічного розвитку суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційного дослідження (теоретичні, методичні і практичні розробки автора) використані при розробці багатьох програм розвитку Сумської області, України та країн СНД. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дослідження були розроблені та використані при виконанні ряду науково-дослідних робіт Сумського державного та Сумського національного аграрного університетів: “Теоретичне обгрунтування способів прогнозування і компенсацій втрат трудових ресурсів у зв'язку зі змінами навколишнього середовища” (№ ДР 0193U041266, 1992-1994 рр.); “Теоретичне обгрунтування економічного механізму соціального захисту населення, яке зазнає впливу забруднення навколишнього середовища” (№ ДР 0194U046178, 1993-1995 рр.); “Оценка полных затрат экологической направленности в Украине, исследование их структуры” (№ ДР 0195U022590, 1995-98 гг.); ”Розробка організаційно-економічного механізму управління родючістю ґрунтів” (№ ДР 0101U007270, 1998-2001 рр.); ”Удосконалення і практичне застосування економічних методів оцінки природних територій на сучасному етапі” (№ ДР 0199U001629, 1999-2001 pp.);”Соціально-економічне обґрунтування системи управління якістю продукції (№ ДР 0101М007272, 1999-2003 рр.); ”Економічне обґрунтування переходу до екологічно чистих технологій виробництва продукції АПК” (№ ДР 0199U001630, 1999-2005 рр.).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні соціально-економічних основ регулювання державного сектору економіки.

Відповідно до мети були визначені такі задачі:

Проаналізувати склад і зміст державного сектору економіки, визначити його склад та структуру.

Вивчити світовий досвід аналізу та економічної інтерпретації виробничих сил (матеріального, людського та природного капіталу).

Визначити сутність державного регулювання соціального сектору.

Визначити категорію “людський капітал” та чинники його формування.

Дати визначення категорії якість життя та економіко-правові складові її регулювання.

Розглянути проблеми ефективного розвитку трудового потенціалу як економічного змісту потенціалу якості життя.

Сформулювати теоретико-методологічні основи формування людини як соціо-еколого-економічного агента.

Визначити теоретичні основи та практичні методи управління якістю середовища та здоров'ям людини.

Проаналізувати співвідношення економіки та права в регулюванні відтворення людини та середовища її пробування.

Визначити повні витрати на виробництво благ та послуг як основу прийняття рішень з державної соціально-економічної політики.

Доповнити теоретичні та методичні підходи до розширення інституту власності в сферу немайнових прав особи на адекватну якість життя.

Оцінити місце аграрного сектору у формуванні соціальної сфери та вплив на якість життя сільського та міського населення.

Розглянути теоретичні та практичні аспекти забезпечення економічної відповідальності учасників соціо-еколого-економічних відносин.

Розглянути теоретичні підходи до формування регуляторної політики та скорегувати парадигму правового регулювання в залежності від ступеню врахування ролі людини в довкіллі.

Розробити алгоритми прогнозування ефективності заходів з розвитку якості життя та підвищення трудового потенціалу.

Запропонувати розвиток інституційних механізмів для підвищення ефективності функціонування державного сектору економіки.

Сформулювати принципи нормативного регулювання соціальних відносин.

Визначити стратегічні принципи вдосконалення механізму соціально-економічного регулювання економіки.

Визначити приоритетні напрями і сформулювати конкретні механізми вдосконалення діяльності сфери охорони здоров'я.

Розвинути теоретичні підходи до розвитку системи соціально-економічних та правових інститутів як основи регулювання економіки.

Об'єктом дослідження є система економічних і соціально-екологічних відносин, зв'язаних з державним регулюванням формування і розвитку рівня якості життя.

Предметом дослідження є діяльність суб'єктів соціального сектору економіки, орієнтована на формування оптимальної суспільної системи забезпечення соціального та економічного благополуччя.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження в широкому розумінні є загальнотеоретичні методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний метод, системний аналіз. Теоретичною основою є фундаментальні положення загальної економічної теорії, економіки охорони здоров'я, економіки природокористування і охорони навколишнього середовища, а також державні документи із соціально-економічних і екологічних проблем перехідної економіки, програмні рішення світового співтовариства з питань сталого розвитку. Конкретно-науковою методологією є системно-структурний аналіз для класифікації напрямів досліджень та рекомендацій впровадження їх результатів, формально-логічний аналіз для визначення критеріїв ефективності, прогнозування результатів, корегування і модернізації основ регулювання економіки, економіко-статистичний для визначення стану досліджуваних об'єктів та напрямів вдосконалення їх діяльності.

Інформаційна база дослідження. Статистичну та інформаційну фактологічну основу дослідження склали правові нормативні акти Верховної Ради і Уряду України, офіційні матеріали діяльності Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства охорони навколишньої природного середовища України, статистичні матеріали зібрані безпосередньо автором.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що в дисертації розроблені методологічні, теоретичні основи і науково-методичні підходи до вирішення організаційно-економічних проблем регулювання державного сектору економіки, формування і розвитку людського капіталу на новій інституціональній основі з врахуванням соціально-екологічних критеріїв, що забезпечує пріоритет людини в системі соціо-економічних відносин.

Конкретна новизна одержаних результатів полягає в наступному:

на підставі системного аналізу передумов формування конкурентоспроможного трудового потенціалу сформовано нову концепцію регулювання державного сектору економіки як системи відтворення людського капіталу гарантованої якості;

дістали подальшого розвитку теоретико-методичні підходи до уточнення та збагачення змісту та сутності категорій “якість життя”, “людський капітал”, “трудовий потенціал”, “соціально-екологічна економіка”, “суспільний сектор економіки” та ін.;

суттєво доповнені теоретичні підходи до обгрунтування складу державного сектору економіки, перш за все до, соціальної інфраструктури, яка виробництвом благ та послуг забезпечує сталий розвиток головної виробничої сили, тобто людини через включення до складу цієї структури виробництва продуктів харчування;

дістали подальшого розвитку теоретичні та методичні підходи до застосування повних витрат в аналізі витрати-вигоди в державному управлінні на прикладі виробництва продуктів харчування та в аграрному секторі економіки в цілому;

вперше в методі повних витрат як інструменту державного управління введена складова втраченої вигоди від зниження темпів розвитку через деградацію людського, природного та виробничого потенціалів;

вперше, спираючись на теорію ринкової економіки, сформульована сутність підвищених ринкових цін на екологічно чисті продукти харчування та запропонований організаційно-економічний механізм державної підтримки виробників та споживачів екологічно-безпечної продукції через систему пільг та цільових дотацій;

суттєво вдосконалені теоретико-методичні положення формування економічної відповідальності в соціально-екологічних відносинах шляхом введення інституту позитивної відповідальності, тобто відповідальності не за порушення, а за досягнення заданого або бажаного результату, тобто перехід моральної відповідальності у правовий принцип;

суттєво вдосконалений організаційно-економічний механізм посиленням соціально-еколого-економічної складової в системі формування людини на основі інституту якості життя як головної мети суспільного розвитку та змісту державного регулювання економіки;

вперше теоретично обґрунтовано розвиток інституту власності через введення в економіко-правове регулювання суспільних відносин з регулювання якості життя категорії “власність на здоров'я людини”, що дозволяє включити це немайнове право в систему цивільно-правової відповідальності гарантованої державою за посягання на власність;

дістали подальшого розвитку методологічні та методичні підходи до соціо-еколого-економічних збитків від забруднення навколишнього середовища та споживанні неякісних продуктів харчування, забруднення довкілля, в тому числі в сільській місцевості з врахуванням діяльності агропромислового комплексу;

вдосконалені принципові підходи і алгоритми моделювання процесів, що вивчаються, на основі більш адекватних методів багатофакторної оцінки формування якості життя та запропоноване застосування функційних моделей як комплексу кількісної оцінки динаміки соціально-екологічних процесів;

подальшого розвитку набули методи застосування економічного інструментарію для компенсацій негативних змін в якості життя та вдосконалення діяльності сфери охорони здоров'я шляхом застосування логістичних методів управління;

розвинуті теоретичні підходи до організації системи соціально-економічних та правових інститутів на основі вдосконалення принципів регулювання економіки в державному секторі з використанням системного підходу.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення наукових результатів визначається тим, що вони містять науково обґрунтовані підходи і методи, що можуть бути використані для вирішення організаційно-економічних питань у процесі регулювання державного сектору економіки та розробки соціальної політики відповідно ринковим умовам господарювання.

Розроблені організаційно-економічні і соціально-екологічні принципи формування ринку екологічно чистих продуктів харчування можуть використовуватися для створення механізмів і інструментів стимулювання попиту на екологічно безпечну продукцію.

Результати дисертаційного дослідження також можуть використовуватися при науковому обґрунтуванні і розробці продовольчих, екологічних і природоохоронних програм різного ієрархічного рівня, а окремі теоретичні позиції можна застосовувати для підготовки законодавчих і нормативних актів, що регулюють економічні відносини в соціальній, агропромисловій та інших сферах.

Проведені дослідження дають можливість: сформулювати методичний апарат, що використовується при плануванні соціально-економічного розвитку і його гармонізації з навколишнім середовищем відповідно до умов розвитку ринкових відносин у країні; розробити методологічні і методичні основи регулювання підприємницької діяльності в галузях соціального сектору. Результати роботи були використані при розробці методики визначення платежів за забруднення довкілля, що підтверджується авторством в документі, затвердженому постановою уряду України, передавались для використання в Росії, а також при виконанні проекту “Партнерство за демократію в ім'я здоров'я нації”. Використовувались при розробці програм охорони навколишнього природного середовища та в системі соціально-гігієничного моніторингу.

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є обґрунтовані і сформульовані наукові положення, висновки і пропозиції щодо рішення вдосконалення регулювання державного сектору економіки, що винесені на публічний захист. З загальних наукових праць у дисертаційній роботі автором використані, головним чином, особисті ідеї і розробки. Особистий внесок дисертанта за списком опублікованих робіт визначається в такий спосіб.

В роботі 1 особисто автором класифіковані фактори впливу на здоров'я та представлені в кількісному вираженні. Встановлені причинно-наслідкові зв'язки між структурою і рівнем захворюваності і смертності, з одного боку, і економічними параметрами, з іншого боку. Зроблено висновки про логічний зв'язок і значимість кожного досліджуваного фактору і побудовані відповідні моделі.

В роботі 4 особисто автором сформульоване поняття “якість життя”, з обліком економічної, екологічної, соціальної і політичної складової. Визначені поняття : якість життя, соціально-екологічна економіка, розроблені методичні підходи до визначення повних витрат.

В роботі 5 розглянуті методологічні аспекти розробки оптимізаційних, функціональних та статистичних моделей якості життя населення, можливі граничні умови, обмеження.

В роботі 6 розроблені теоретичні та методичні підходи до визначення збитків від зниження якості життя.

В роботах 13, 14 розроблені моделі якості життя з урахуванням захворюваності (інвалідність, смертність), психосоціальних характеристик контингенту якості життя і соціально-екологічних умов проживання.

В роботах 16, 17 розроблена методика створення блоку розрахунку зміни факторів середовища і якості життя, що випливає з цієї зміни показників, населення.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження оголошені на багатьох науково-практичних конференціях, наукових семінарах та нарадах в період 1992-2005 років. В тому числі на міжнародних: Антверпен, 1993 р., Санкт-Петербург, 1994 р., Кременчук, 1996 р., Тернопіль, 1997 р., Донецьк, 1997 р., Москва, 1998 р., Москва 1999 р., Алушта, 2001 р., Донецьк, 2001 р., Москва, 2002 р., Львів, 2002 р., Суми, 2002 р., Суми, 2003 р., республіканських: Львів, 1996 р., Москва, 2001 р., Дніпропетровськ, 2001 р., Москва, 2004.

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження опубліковані в 61 наукових роботах, в тому числі 20 одноосібних, загальним обсягом 122,88 д.а. (з них особисто автору належить 42,8 д.а.). В тому числі одноосібна монографія - 1, в співавторстві - 6, статей в фахових виданнях - 26, інших виданнях і збірниках тез - 27.

Методологічні і методичні матеріали дисертації впроваджені в навчальний процес в Сумському державному та Сумському національному аграрному університетах.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел, 3 додатків. Повний обсяг дисертації становить 470 сторінок, з них повні сторінки займають 8 таблиць, 12 ілюстрацій, список використаних джерел - 26 сторінок, додатки - 70 сторінок.

2. Основний зміст дисертаційного дослідження

В першому розділі “Склад та зміст регулювання в державному секторі економіки” розглянуто роль та функції державного сектору економіки, досліджуються проблеми регулювання якості життя з обліком соціальних, політичних і екологічних факторів. Аналізується вплив соціально-економічних відносин перехідної економіки на якість життя населення. В дисертації на основі аналізу літературних даних встановлено, що державний сектор економіки повинен включати в себе виробництво товарів та послуги, які відносяться до провалів ринку, тобто це виробництво так званих суспільних товарів та послуг, які не забезпечуються ринковою економікою в силу їх нерентабельності, суспільного споживання (оборона, державна безпека та ін.). Тому часто державний сектор ототожнюється з поняттям суспільного сектору. Держава не може дозволити регулювання обсягу, якості та ціни соціальних товарів та послуг з відтворення людини приватному сектору економіки із загально зрозумілих міркувань. Такі товари відносяться до соціального сектору економіки, або до так званої соціальної інфраструктури (рис.1), яка буде в подальшому об'єктом нашого аналізу, бо ми вважаємо її головною відповідальною структурою за якість життя людини.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структура державного суспільного сектору економіки

На рисунку наші міркування по вдосконаленню структури соціального сектору економіки зводяться до введення в її склад виробництва харчових продуктів, тому що важко переоцінити вплив цієї складової на стан людини. Аналіз технології і організації цього виробництва показує, що в сфері переробки та споживання майже неможливо запобігти шкоді, закладеної на стадії виробництва сировини. Іншим аргументом такої зміни структури соціального сектору в нашій країні на стадії транзитивної економіки є значна участь держави в забезпеченні організації цього виробництва, в тому числі і через державне фінансування та інші економіко-правові інструменти.

Системотворчий характер соціального сектору обумовлюється тим, що він виступає елементом:

- життєздатності суспільства;

- стабілізації та розвитку суспільства;

- консолідації суспільства.

Соціальний захист населення та реалізація конституційних гарантій громадян здійснюється завдяки виділенню фінансових ресурсів на утримання бюджетних галузей, де комерційна діяльність свідомо обмежена.

Тому в нових умовах особливої гостроти набуває проблема ефективності держави у всіх її функціях та в першу чергу в сфері її господарської діяльності, регулювання економіки й фінансування економічних і соціальних програм. Залучаючи до суспільного сектору усе більші та зростаючі обсяги ресурсів, вона виявилося нездатною забезпечити їхню належну віддачу. Безперервний ріст державних витрат був однією з найважливіших причин глибокої кризи фінансової системи в західних країнах, мав безліч інших негативних наслідків, що, в остаточному підсумку стримувало темпи економічного росту і соціального прогресу.

З теоретичних позицій розглядаються критерії якості життя. Критерії якості життя досліджуються в системі взаємної визначеності індивідуальних і суспільних переваг. Критерії якості життя аналізуються з урахуванням розвитку галузей економіки, стану навколишнього середовища, а також з урахуванням сили впливу соціальних, політичних і екологічних факторів.

З історико-аналітичних позицій показано, що на сучасній стадії розвитку суспільства темпи економічного зростання, у першу чергу залежать від вкладень у людину, на відміну від першої половини XX ст., де вирішальне значення в економічному розвитку мали матеріально-речовинні елементи багатства. Інвестиції в сферу освіти та охорону здоров'я уподібнюються вкладенням в основний виробничий капітал, на тій підставі, що та і інший створюють вартість і приносять доходи. У роботі показано, що якість життя - інтегральна характеристика фізичного, психологічного, емоційного і соціального функціонування людини, заснована на її суб'єктивному сприйнятті. Ми також вважаємо, що основним критерієм якості життя, а значить і якості трудового потенціалу (трудового капіталу) є здоров'я людини і населення в цілому.

В роботі, з позицій критеріїв здоров'я виділені основні складові якості життя: психологічне благополуччя; соціальне благополуччя; фізичне благополуччя; духовне благополуччя.

На рівні виробництва першорядність критерію якості життя в індивідуальних перевагах прямо зв'язана з економією повних витрат, включаючи зниження прямих витрат на робочу силу, підвищення якості робочої сили, зменшення обсягів екологічних платежів і, у результаті, збільшення рентабельності виробництва.

Нами проблема якості життя розглядається як один з основних аспектів функціонування економіки на будь-якому рівні (мікроекономічному, мезоекономічному, макроекономічному, міжнародному). Автором запропонована модель причинно-наслідкових зв'язків впливу низької соціально-екологічної якості життя на економічний розвиток (рис. 2).

На наш погляд, цей рисунок відбиває лише частину економічних наслідків зниження якості життя. З іншого боку, розповсюдженим недоліком є те, що економісти звичайно розглядають не здоров'я людини, а кількісні характеристики його охорони, тобто характеристику системи охорони здоров'я.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Соціально-економічна спіраль низької соціально-екологічної якості життя

За останні 50 років медицина цивілізованого світу перетерпіла 3 революції: 1) 40-ті-60-ті роки - бурхливий розвиток медичних технологій; 2) 60-ті-80-ті роки - розвиток страхової медицини; 3) с 80-х - оцінка результатів медичної допомоги по кінцевому результаті, тобто по якості життя реконваленсцентів у найближчому і віддаленому періодах. Насамперед це відноситься до дитячого населення. Збільшення виживання дітей актуалізує проблему якості життя виживших, тобто проблему їхньої соціальної адаптації, що може бути основою державного культивування дитинства без якого майбутнє країни неможливо (непередбачене).

Дослідники виділяють 15 важливих компонентів поняття якості життя. П'ять - найбільш важливих включають здоров'я, наявність дітей, розуміння самого себе, роботу і шлюб.

Найбільш корегований з якістю життя в цілому матеріальний комфорт, робота, здоров'я, активний відпочинок (розвага), навчання та освіта.

Відзначається, що низька якість життя має місце при важкому дефіциті фізичного, розумового здоров'я і соціальних відносин.

В числі насущних потреб рідше згадувалася участь у державних справах, активний відпочинок, навчання та освіта, творче самовираження і допомога іншим. Як бачимо, стан здоров'я знаходиться в числі найголовніших пріоритетів. Але турбота особистості про власне здоров'я не перешкоджає реалізації прав на свободу вибору.

Стверджується, що кожна компетентна доросла людина має право на відмову від лікування, якщо вона переконана, що лікування несе із собою небажані наслідки або ризик. Пацієнт може чинити так, незалежно від того, наскільки безрозсудним це його рішення може показатися професійним медикам. Щоб зробити такий вибір пацієнт повинний бути орієнтований у можливому виборі лікування і ризику, що супроводжує кожен вибір.

Ми вважаємо однобічним поширений підхід, коли останнім часом категорії праця, робоча сила і трудовий потенціал заміняються однією досить загадковою категорією “людський капітал”. При ближчому розгляді ця категорія виявляється усього лише освітнім рівнем робочої сили, що звичайно далеко не вичерпує характеристики праці у виробничій функції.

На наш погляд, з позицій вибору критеріїв дефініція категорії “людський потенціал” ігнорує суб'єктну сутність людини як активного перетворювача навколишнього середовища, тому доцільніше, на наш погляд, говорити про трудовий потенціал суспільства і критерії його якісті - якості життя людини. Основним критерієм благополуччя є здоров'я людини, а освіта є усього лише однією з характеристик робочої сили, вторинної стосовно навколишнього середовища, в яке входять природа, матеріальна і духовна культура.

Якість життя визначається адекватністю його пріоритетів, тобто адекватністю реагування на “виклики” здоров'ю. Головним викликом якості життя є відповідь навколишнього середовища на безвідповідальне поводження в ній людини. Це стало самим впливовим фактором, обмежуючим соціальний розвиток. Це обмеження реалізується через зниження якості навколишньої природного середовища як основи існування людини. У свою чергу життєнеблагодатне середовище визначає низьку якість життя, що веде до виродження (вимирання) людської популяції на території СНД, про що свідчить демографічна статистика (табл. 1).

Таблиця 1. Демографічні показники за даними ВООЗ на 1.01.2003 р.

Країни	Чисельність населення (тисяч)	Природний приріст, %	Відсоток населення, старше 60 років, %	Відсоток населення працездатного віку, %
	2001 р.	1991-2001 рр.	1991 р.	2001 р.	1.01.2000 р.
Великобританія	59541	0,3	20,8	20,7	49,9
Італія	57502	0,1	21,5	24,3	41,0
Німеччина	82006	0,3	20,5		48,7
Франція	59452	0,4	19,3	20,5	45,0
США	285925	1,1	16,6	16,2	-
Японія	127334	0,3	18,0	23,8	-
Польща	38576	0,1	15,1	16,6	44,4
Росія	144663	-0,3	16,2	18,5	47,7
Бєларусь	10146	-0,1	16,8	18,8	47,2
Україна	49111	-0,6	18,6	20,7	45,8

У дисертації обґрунтовано, що така ситуація виникла в результаті неузгодженості економічної системи, що експлуатує ресурси, у тому числі здоров'я людини, і правової системи як механізму, що регулює використання обмежених ресурсів. Формування правових інститутів зумовлено якими завгодно принципами, крім забезпечення блага людини через вплив на якість життя, у свою чергу, що спирається на адекватну якість середовища пробування. Суспільство ж не може зажадати від держави максимізації задоволеності своїх природних потреб у стійкому житті (благодатній якості життя) у силу величезної асиметричності інформації, особливо актуальної для країн з перехідною економікою.

У дисертації емпірично доводиться, що екологічна обстановка продовжує погіршуватися як у масштабах окремих держав, так і в масштабах світової економіки. Для країн з перехідною економікою характерна низька частка фінансування соціального сектору у ВВП: незважаючи на спад виробництва, забруднення навколишнього середовища, у цілому, продовжує зростати, що, у свою чергу, погіршує якість життя населення. Існуючі програми охорони здоров'я й екологічного оздоровлення територій і повітряного басейну не справляють істотного впливу на рівень захворюваності населення, яке не забезпечене адекватною медичною допомогою (табл. 2).

Таблиця 2. Фінансово-економічні показники в охороні здоров'я за даними ВООЗ на 1.01.2003 р.

Країни	Загальні витрати на ОЗ в $ США на душу населення	Бюджетні втрати на ОЗ в $ США на душу населення	Загальні витрати на ОЗ, % від ВВП
	1995	2000	1995	2000	1995	2000
Великобританія	1357	1747	1138	1415	7,0	7,3
Італія	1415	1498	1022	1103	7,4	8,1
Німеччина	3194	2422	2449	1819	10,6	10,6
Франція	2566	2057	1954	1563	9,6	9,5
США	3621	4499	1639	1992	13,3	13,0
Японія	2950	2908	2308	2230	7,0	7,8
Польща	198	246	144	177	6,0	6,0
Росія	126	92	103	66	5,5	5,3
Бєларусь	58	57	49	47	5,7	5,7
Україна	42	26	35	18	5,8

Автором, показано, що рішення проблеми оцінки якості життя, по суті, може зняти протиріччя в існуючих підходах до оцінки добробуту індивіда і суспільства в цілому. Теоретично обґрунтовано, що підхід до виміру суспільного добробуту з позицій споживчого надлишку, несе в собі не тільки аналітичні й емпіричні погрішності, але і позбавлений інституціональної, конкретно-практичної основи.

В другому розділі “Теоретична сутність складових соціальної інфраструктри” розглядаються існуючі теоретико-методологічні основи формування середовища пробування людини, умови його життєблагодатності, проблеми відтворення здоров'я, світовий досвід правового забезпечення належного рівня здоров'я. Ми вважаємо, що протиставлення людини та середовища, що його створило у формулі “суспільство та природа” спотворює характер соціоекологічних відносин. Дійсний характер відносин відображено на рис.3. З цього рисунку видно, що протиставлення людини усій природі, яка її створила, є неприродним і суперечить визначенню людини як розумної істоти. Така зарозумілість людини приводить до зосередження її діяльності на знищенні власного середовища пробування, а звідси і до самознищення самої людини. Але більш близьким небезпечним наслідком є необґрунтований перенос зусиль з виживання від створення життєблагодатних умов пробування на систему лікування, яке навіть теоретично не може виправити становище.



Рис. 3. Ієрархічна система формування людини (носія трудового потенціалу)

Більшість недоліків нашої системи охорони здоров'я випливають з відсутності теорії охорони здоров'я, що у нашій країні фактично замінено емпіричним менеджментом медичної допомоги. Це зв'язано насамперед з відсутністю цивільних прав і свободи у нашої робочої сили. Історично наша медицина виявилася поза критикою. Демагогічна декларація її переваги над західною ґрунтувалася на загальній демагогії про перевагу соціалізму. Кругова порука лікарів допомагала заперечувати справедливість критики “неспеціалістів”. Через цю закритість медицини вона навіть теоретично залишалася поза економічною системою, а значить і поза правовим регулюванням. Тому фахівці з праці і соціального захисту в СРСР у своїх теоріях “людського капіталу” обмежувалися тільки інвестиціями в освіту. А медицина в СРСР залишалася поза економіко-правовим регулюванням і науковим осмисленням, що привело до заміни важкої, потребуючої наукових знань профілактики на відносно легку елімінацію симптомів хвороб, що тільки маскує стійке зниження якості здоров'я, тобто зниження рівня трудового потенціалу людини, а тому і всього суспільства.

Механізм дії негативних чинників довкілля антропогенного походження в кінцевому рахунку зводиться до загального зниження імунітету під дією комплексу чинників, серед яких на першому місці, на наш погляд, знаходяться забруднення їжі, безконтрольне вживання малоефективних ліків та забруднення питної води, що призводить до негативних демографічних змін, характер яких свідчить про стійку тенденцію. А прискорення її в 60-ті роки свідчить, що різке зростання обсягів виробництва та хімізації є однією з причин вимирання населення в СНД.

Одержувані від охорони здоров'я вигоди, тобто зростання “капіталу здоров'я”, різні за своїм характером. Частина їх, хоча й у незначній мірі, може розглядатися як особиста вигода для окремих людей. Але інша, до того ж дуже значна частина носить суспільний характер і є не доходом у буквальному значенні слова, а запобіганням утрат від хвороб, травм, інвалідизації, передчасної смерті, тому витрати на лікування фактично не збільшують людський капітал і тому нами визначаються як “викинуті”. Крім того, так називані інвестиції в “капітал здоров'я” складаються з двох частин, що приводяться важко до єдиного вимірника: з поточного споживання населення і з капіталовкладень у будівництво лікарень, центрів здоров'я, амбулаторій і інших установ охорони здоров'я, підготовку медичних кадрів, проведення наукових медичних досліджень. Як та, так і інша частина вкладень виробляється протягом усього життя людини, і збалансувати вкладення з доходами тільки робочого періоду життя індивіда практично не представляється можливим.

Крім цього, “капітал здоров'я”, як і всякий капітал, повинен амортизуватися, тобто переносити свою вартість на яку-небудь продукцію. Допустимо, частина вкладень може входити у вартість відтворення робочої сили, але інша їхня частина, а саме вкладення в санітарно-протиепідемічні й оздоровчі заходи, повинні амортизуватися в іншому порядку.

Підвалинами оцінки якості життя є розрахунок економіко-екологічних втрат. Розрахунок збитку від зниження рівня здоров'я населення нами виконувався за декількома варіантами.

Для усіх варіантів в основу розрахунку збитку від зміни рівня здоров'я було покладено такі дані.

Показник абсолютної захворюваності за офіційною статистикою дорівнює 32,5 млн. випадків по Україні та є явно заниженим. Однак проблема не тільки в цьому. Основним показником здоров'я, що легко приймає економічну форму, є хворобливість населення (всі випадки звернення за медичною допомогою), яка тільки з тимчасової втрати працездатності нараховує близько 70 випадків на 100 чоловік, а загальна хворобливість складає не менш 900-1400 випадків на тисячу чоловік. Інвалідність в Україні складає близько 2,5 млн. чоловік, у тому числі первинна - більш 250 тис. чол., у тому числі 150 тис. чол. працездатного віку. У той же час травматизм складає 25 тис. випадків. Смертність складає близько 750 тис. випадків, у тому числі перевищення над народжуваністю близько 300 тис. випадків, а за первинними даними, що їх опубліковано у пресі, 450-500 тис. випадків.

Втрати від одного випадку інвалідності прийнято на рівні 2000 дол., від смертності - 10 тис. дол. на один випадок.

Один день лікування коштує - сім дол. Втрати доходу - три дол. у день.

Для оцінки частки екологічно обумовлених захворювань в якості вихідної інформації використовувалися оцінки захворюваності, здійснені вченими СФХПІ і НИИОКГ им. А.Н. Сысина АМН России.

Чисельність інвалідів і померлих приймалася пропорційною частці захворілих. Для визначення загальної чисельності захворілих від забруднених продуктів харчування застосовувалися коефіцієнти 0,5; 1,0; 2,0. Усереднений варіант розрахунку наведено у табл. 3.

Таблиця 3. Економічний збиток від споживання забруднених продуктів харчування в середньому з 1992 р. по 2004 р.

Вид зміни рівня здоров'я	Натуральний показник збитку, тис. випадків у рік	Діапазон збитку, млн. дол. у рік
Хворобливість Інвалідність Смертність Разом	3250 130 400	600-4800 200-1500 1500-7500 2300-13800

В таблиці наведено натуральні середні показники. Діапазон їх коливання може складати 0,5-2 рази в залежності від структури харчування. Діапазон економічних оцінок залежав від обліку тіньового обігу, що, за більшістю оцінок, дорівнює 40-55 % ВВП, а також від зниження реальної зарплати (3-15 разів) і зміни базових оцінок, про які згадувалося вище. У нашому розрахунку за базову оцінку приймалася оцінка збитку на одну людину за середнього рівня перевищення сумарного забруднення в 5 ГДК.

Складність і неоднорідність концепції підтримки і відтворення якості життя обумовлює необхідність розробки методики реалізації конкретних стратегічних і тактичних заходів реалізації як державних, так і індивідуально-господарських програм відтворення якості життя.

В третьому розділі “Соціально-екологічний аналіз повних витрат на прикладі аграрного сектора” досліджено теоретичні та практичні принципи врахування впливу технологічних, економічних та соціально-екологічних факторів на економічний розвиток, проведено оцінку зміни реальної складової національних заощаджень.

Для цього нами в дисертації проведено аналіз проблем ціноутворення екологічно чистої продукції, досліджено теоретичні та методичні особливості врахування збитку в структурі повних витрат. Розроблено фундаментальні основи правового і морально-етичного забезпечення соціо-еколого-економічної відповідальності суб'єктів соціально-екологічних відносин.

Автором досліджено взаємозв'язок “рівень здоров'я населення - рівень соціальної організації - рівень суспільного виробництва”. Показано, що розвиток системи соціально-економічних інститутів визначає зростання рівня суспільного виробництва в більшій мірі, ніж наявність природних ресурсів. З другого боку, рівень соціальної організації економіки тим вище, чим вище рівень здоров'я людей, та загальний рівень ефективності державного сектору економіки.

З урахуванням соціального значення виробництва благ та послуг, рівня життя людини, як центральної ланки соціальних відносин, нами доведено, що галузева структура виробництва суспільного продукту може негативно впливати на темпи зростання економіки, внаслідок державної підтримки економічно збиткових виробництв. Для України така тенденція характерна у агропромисловому комплексі. Велика різниця смертності, особливо дітей, у сільській та міський місцевості свідчить про соціально-екологічну дискримінацію села, стосовно витрат державного сектору економіки на забезпечення якості довкілля.

На основі міжнародного порівняльного аналізу підтверджено необхідність корегування національних заощаджень для підвищення ефективності державного регулювання економічного розвитку. Запропоновано методологію оцінки впливу заощаджень, скоректованих на величину грошових витрат на освіту населення, грошову оцінку втрати енергетичного потенціалу країни, лісових ресурсів, грошову оцінку збитку, заподіяного здоров'ю населення, від забруднення середовища існування.

Проведені здобувачем теоретичні та емпіричні дослідження обґрунтували необхідність комплексного аналізу та оптимізації повних витрат у процесі державного регулювання. Повні витрати складають: витрати ресурсів у виробництві, витрати переливу, витрати від деградації у зв'язку із надмірним споживанням та забрудненням природного середовища, втрачену вигоду(). Запропоновано формальний вираз повних витрат (П_в):

, (1)

де В_в - виробничі витрати;

В_с - витрати переливу;

В_п - витрати природних ресурсів;

В дисертації нами проаналізовано методи державного регулювання процесів ціноутворення екологічночистої продукції. На нашу думку, ринкова ціна (Ц) екологічно чистої продукції формально задається таким чином:

, (2)

де М_в - матеріальна складова; П - корисність.

Корисність може мати від'ємне значення взагалі і завжди у випадках споживання еконебезпечної продукції. Але на жаль, вчені аграрники не стурбовані небезпечністю власної продукції для споживачів.

Проте, соціологічні дослідження свідчать, що приблизно 90% споживачів віддають перевагу споживанню екологічно чистої продукції. Втім низький рівень заробітної плати більшості верств населення фактично не дозволяє придбати екологічно чисту продукцію, внаслідок чого, споживачі втрачають своє здоров'я, а виробники - доходи. Нами пропонується цільова підтримка виробництва та споживання екологічночистої продукції.

Підвищена ціна на екологічночисту продукцію внаслідок перевищення собівартості може бути компенсована по-перше, через систему пільг для виробників, по-друге, через систему цільових дотацій споживачам. Доводиться, що цільові дотації споживачам ефективніші за пряме зниження ціни екологічно чистої продукції, по-перше, внаслідок розширення вибору споживача, по-друге, за рахунок конкуренції між виробниками. Рівень підвищення ціни орієнтовно може бути визначений через статистичну оцінку відверненого збитку здоров'ю. В маркетингу це буде пояснюватись підвищеною корисністю продукції.

...