Соціально-економічні основи регулювання державного сектору економіки

В дисертації доводиться, що на основі запропонованого підходу можна принципово змінити співвідношення між секторами економіки і державою. Нами доведено, що цінова різниця на екологічно чисту продукції може слугувати базисом для визначення та ранжирування ефективності програм державного сектору економіки в сфері виробництва продуктів харчування.

На наш погляд, в аграрному секторі держава повинна надавати дотації лише тим підприємствам, які виробляють екологічно чисту продукцію. На основі запропонованої концепції, стимулювання виробництва екологічно чистої продукції дозволяє: по-перше, суттєво підвищити конкурентоспроможність продукції, по-друге, поліпшити стан соціальної сфери села.

В дисертації доведено, що при розрахунку збитку як складової повних витрат потрібно враховувати всі реальні екстерналії для оптимізації державних заходів щодо компенсації негативного впливу. Автором розрахована структура збитків відповідно до реципієнтів забруднення (табл. 4)

Таблиця 4. Структура втрат

№ п/п	Найменування реципієнтів	Структура збитків, %	“Ущєрб” млрд. дол.
1 2	Втрати здоров'ю людини від їжі: державні витрати домашні витрати	17 33	2,2 4,2
3	Житлово-комунальному господарству	10	1,3
4	Охорона здоров'я від промисловості	18	2,3
5	Лісовому господарству	3	0,4
6	Сільське господарство	3	0,4
7	Інші витрати	5	0,6
8	Авто збитки промисловості	6	0,8
9	Від сільського господарства довкіллю	5	0,6

Нами показано, що розвиток економіки на екологічній основі і державне регулювання відносин відповідальності неможливі поза процесом реалізації, сутичок і протиріч, узгодження інтересів суспільства, окремих осіб і суб'єктів господарювання. Інтереси є "рушійними мотивами" суспільної (виробничої) діяльності. Поза виробничими відносинами немає економічних інтересів і немає економічної відповідальності учасників цих відносин. Механізм економічної відповідальності співвідноситься, таким чином, із системою інтересів і матеріального стимулювання.

На думку автора, правове забезпечення якості продукції АПК повинно бути спрямоване в першу чергу на формування інституту позитивної відповідальності, тобто відповідальності не за правопорушення, а за досягнення заданого або бажаного результату, тобто перехід моральної відповідальності у правовий принцип. При цьому заборонні законодавчі акти повинні доповнювати відповідні економічні механізми, сформовані виходячи з загального характеру юридичного оформлення соціально-економічних відносин з приводу виробництва агропромислової продукції. Для вирішення питання екологічного вдосконалення аграрного виробництва ми пропонуємо включити аграрне законодавство до екологічного, як систему агроресурсно-екологічного регулювання виробництва.

В четвертому розділі “Формування інструментарію розвитку державного сектору економіки” розвинені теоретичні підходи та запропоновані інструменти розвитку державного сектору економіки.

Інтерес до категорії “життєзабезпечення населення” виник давно у представників різних поколінь економістів. У працях економістів поступово з'явилися терміни “благо”, “добробут”, “багатство”, “рівень життя”, “якість життя”, “життєдіяльність” і т.д. При цьому економічна наука більше вивчала окремі, а не сукупні умови інтенсифікації суспільного відтворення з урахуванням усієї системи життєзабезпечення населення.

В силу зростання ролі інтелектуального капіталу й зростання цінностей життя людей, на перший план висуваються проблеми соціального прогресу суспільства і розвитку самої людини як кінцевої і головної мети розширеного відтворення, творчого, найбільш ефективного і постійно зростаючого ресурсу економіки. В умовах спаду виробництва, що відбувається, зниження рівня споживання населення та зростання тенденції економічної самостійності регіонів підсилюється необхідність наукової розробки системних і комплексних характеристик життєзабезпечення людей. Вони потрібні для визначення ступеня соціальної орієнтованості виробництва в цілому, вироблення наукової передумови для прийняття великих соціальних програм найбільш ефективного розвитку.

Ми пропонуємо ввести в цивільне право інститут власності на здоровя. Власність як економічна категорія характеризується діями з привласненими речами осіб, групи осіб, спрямованими на самореалізацію в матеріальному світі. Підставою виникнення власності є присвоєння. Матеріальне (тілесне) життя людини можливе тільки завдяки актам присвоєння, тобто виділення з природи, необхідних, існуючих в обмеженій кількості, речей.

Право власності в суб'єктивному змісті означає юридично забезпечену можливість для особи, що привласнила майно, володіти, користатися і розпоряджатися цим майном на свій розсуд у тих рамках, що установив законодавець. Правомочності володіння, користування і розпорядження містять у собі можливість тільки таких дій, що служать реалізації цілей, передбачених законодавцем. Такими цілями є збереження і поліпшення майна, використання його за прямим призначеням і можливість для власника розпорядитися майном найбільш повним чином. Але людина має право власності на немайнові права (інтелектуальна власність).

До немайнових прав відноситься і право власності на життя та здоровя. Самостійна ознака особистих немайнових прав - особливість їхніх об'єктів. Саме особисте немайнове право і його об'єкт тісно взаємозалежні, але не тотожні. Об'єктами особистих немайнових прав виступають нематеріальні (духовні) блага. У законодавстві приводиться приблизний перелік нематеріальних благ: життя, здоров'я, особиста недоторканість, ім'я, честь, гідність, недоторканість приватного життя, особиста і сімейна таємниця т.ін. Тому це право не відноситься до інституту власності в цивільно-правовому розумінні.

Тому вперше нами теоретично обґрунтовано розширення інституту власності через введення категорії “власність людини на своє здоров'я”, що дозволяє включити це немайнове право в систему цивільно-правової відповідальності за посягання на власність, гарантоване державою. Це переводить відносини стосовно шкоди здоров'ю із приватного права в публічне, тобто забезпечує реальний державний захист.

На відміну від регулювання особистих прав, цивільно-правова відповідальність, за порушення права власності, настає без додаткових правових процесуальних умов.

Цивільно-правова відповідальність характеризується трьома обов'язковими ознаками: державний примус; негативні несприятливі наслідки на стороні правопорушника (боржника); осуд правопорушення і його суб'єкта.

Принцип невідворотності відповідальності означає її неминуче обов'язкове застосування за всяке правопорушення у відношенні кожного правопорушника. У цивільному праві невідворотність обмежується встановленням термінів давнини і диспозитивністю поводження суб'єктів (можливість звернутися в суд за захистом або відмовитися від захисту порушеного чи оскарженого суб'єктивного права).

Однією з причин відокремленості профілактичної медицини від конкретної роботи зі збереження рівня здоров'я і компенсації його негативних змін, на нашу думку, є відсутність зв'язку медичного права з екологічним правом. Існуючі закони про охорону здоров'я відносяться до права соціального забезпечення, що має на увазі соціальний захист і реабілітацію вже потерпілих. При цьому більшість законів про охорону здоров'я є, по суті, відомчими інструкціями, що охороняють статус і відокремлюють медицину як галузь діяльності від цивільної відповідальності. Закон про санітарно-епідеміологічне благополуччя фактично спрямований на керування факторами середовища і не має механізмів компенсації зниження рівня здоров'я.

В дисертації доведено, що логічно правильно та ефективно віднести медичне право до екологічного. Тоді суспільство одержить правову базу для формування ефективних інститутів управлінням здоров'ям популяції як основи конкурентноздатності нації у світовому соціумі. В даний час, законодавство фактично не проходить економічну експертизу, а при оцінці ефективності соціального розвитку право ігнорує інститут обліку повних витрат, тобто всіх екстерналій. Необхідно домагатися визначення повних витрат на виробництво, соціально-економічний розвиток і формування правової бази безупинного обліку повних витрат у менеджменті підприємств і інших екологічно значимих об'єктів на основі соціо-екологічних (гігєничних) рекомендацій.

Дисертантом показана принципова можливість вирішення цих проблем введенням інституту якості життя людини і її здоров'я як системного наскрізного поняття в соціології, екології, праві, економіці і прийняття цього інституту за основу формування всієї соціально-економічної політики на всіх рівнях від організацій (підприємств) до держав та всього світового співтовариства. В основі цієї роботи повинна бути заклопотаність суспільства проблемами якості життя, на підвалинах повної та достовірної інформації про зв'язок здоров'я із середовищем і його реальним станом у конкретному місці. Однак юристи в силу вузькості своїх навчальних програм не знайомі не тільки з екологією і гігієною, але навіть і з економікою, що виключає наукове прогнозування окремих наслідків правових норм. Тому починати потрібно з реалізації принципу “право знати”, тобто широкої і достовірної інформації про стан здоров'я населення, дію усіх факторів середовища, у тому числі економічної політики та реалізації права на фізичний, психічний і моральний добробут людини, і реальні можливості його профілактичної охорони.

Причиною такої ситуації ми вважаємо низький рівень інституціонального підкріплення державного регулювання якості життя взагалі і профілактичної медицини (гігієни і санітарії) зокрема.

Прогнозування зміни рівня трудового потенціалу в залежності від інтегрального показника якості життя проведенае в дисертації на основі моделювання. Автором запропонована модель класифікації факторів по величині ризику для якості здоров'я населення і характеру профілактичних заходів (рис. 4)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Модель класифікації факторів по величині ризику для здоров'я і характеру профілактичних заходів

I зона - неспецифічні фактори 3-4 класів небезпеки в межах нормативного рівня, хронічний вплив яких, як правило, не викликає стійких негативних змін здоров'я людини за винятком людей з низьким імунним статусом.

II зона - фактори 2-3 класів небезпеки на рівні вище нормативу, що не мають вираженої специфічної дії, але в сполученні (завдяки комплексній дії) можуть викликати стійкі негативні зміни здоров'я людини з низьким імунним статусом.

III зона - фактори 1-2 класів небезпеки на рівні, що істотно перевищує нормативний, що мають специфічну дію, і здатні викликати гострі негативні зміни здоров'я людини незалежно від його імунного статусу.

р - імовірність шкідливої дії факторів впливу на здоров'я.

У дисертації досліджено аналітичні та емпіричні аспекти побудови моделей якості життя населення. Проводиться алгоритмізація, факторна детермінація, аналіз чутливості моделей формування заданої якості життя.

Для побудови моделей нами були використані статистичні дані по містах України для одержання більш конкретних значень різних показників.

У дисертації наведені результати моделювання впливу забруднення питної води методом багатомірної статистики.

Факторний аналіз з формальної точки зору - це насамперед система критеріїв якості матриці факторних навантажень і набір алгоритмів пошуку екстремумів цих критеріїв.

Для об'єктів, за якими має кількісні характеристики, використовувався метод функціонального моделювання. В загальному вигляді ми робимо припущення, що є деяка величина, яка відображає сталу життєпридатності (УБt) соціально-еколого-економічної системи, що розглядається нами, в деякий момент часу t (t=t1,t2…tn). Фактори, що впливають на зміну УБt можна умовно розділити на три групи: виробничі, соціальні і природні.

Для знаходження величини життєпридатності в дисертації використовувалася наступна формула:

(3)

де - базове значення показника життєсприятності;

- коефіцієнт, що враховує зміну життєпридатності у момент часу t. Причому

- відповідає рівню фізіологічного виживання,

- відповідає рівню життєблагодатності;

- інтегровані безрозмірні показники, що відображають вплив виробничих, соціальних і природних факторів відповідно.

Таким чином рівняння (3) є рівнянням балансу життєпридатності. Для більш детального вивчення рівноваги в різних сферах можуть бути свої набори факторів (параметрів). Ці фактор можуть як позитивно, так і негативно впливати на показник життєпридатності.

В дисертації розглядаються наступні окремі специфікації рівняння балансу.

УБ^t+?t=к₁УБ^t+ к₂СС ^t+ к₃ОЧ ^t+ к₄РС ^t+ к₅ОУ ^t+ к₆УТ ^t+

+к₇ФР ^t- к₈ПР ^t- к₉ЗС ^t- к₁₀ДС^t- к₁₁ЗВ ^t, (4)

УБ⁰=УБ_0, t=t₀, t₀=Дt, t₀=2Дt, …. T- Дt (5)

Отже УБ^t - рівень життєпридатності у момент часу (t= t₁, …. t_n).. Чинники, що впливають на зміну, можна розділити на три групи: природні соціальні і виробничі. До природних чинників можна віднести: самоочищення середовища СС; деградацію середовища ДС; забруднення середовища ЗС. До соціальних параметрів можна віднести: трудові ресурси РС; загальні економічні умови ОУ; рівень технологій УТ. До виробничих можна віднести наступні чинники: споживання природних ресурсів ПР; фінансові ресурси ФР; забруднююча дія ЗВ; очищення середовища ОЧ.

(к_1,…,.к₁₁) - вагові коефіцієнти відповідного чинника.

В п'ятому розділі “Рекомендації з формування принципів регулювання державним сектором економіки” досліджені теоретичні принципи та практичні рекомендації по впровадженню регулювання та управління державним сектором економіки.

Ми вважаємо, що перш за все потрібно провести деяку модернізацію держави. Головним є ліквідація залишкового принципу регулювання економіки. Результатом такої економічної політики стала нинішня колосальна нерозвиненість виробництва, спрямованого на задоволення людських потреб, і сільського господарства, що теж не входило в пріоритетні сектори. Фактично за рахунок залишкових секторів виконували плани такі розвинені сектори, як оборонна промисловість, важка промисловість, транспортна промисловість, металургія, енергетика, що були пріоритетними для радянського керівництва. А тепер по іронії долі саме ці сектори, крім енергетики, сталі фінансуватися по залишковому принципу (і, в першу чергу, оборонна промисловість).

Стратегічна мета нової соціальної політики може бути сформульована в такий спосіб: "До стійкого соціального розвитку - через взаємну відповідальність держави і людини".

Модернізація системної організації регулювання державного соціального сектору економіки на нових принципах вимагає здійснення соціальної політики на нових принципах, а саме:

Взаємна солідарна відповідальність усіх суб'єктів соціальної політики - держави, неурядових об'єднань, підприємців, громадян за результати соціального розвитку;

Добровільність і різноманіття форм участі людей у формуванні і реалізації соціальної політики;

Відкритість і підконтрольність соціальної політики суспільству, людині;

Міжнаціональна, міжконфесіональна, міжгрупова і міжособистісна толерантність;

Захист працездатного населення від соціальних ризиків переважно на страхових принципах;

Гарантування збереження раніше придбаних соціальних прав для людей, що фактично користуються цими правами, чиє матеріальне становище багато в чому ними визначається. Розвиток системи соціального забезпечення непрацездатних громадян шляхом підтримки відповідних інфраструктур (як державних, так і недержавних);

Стимулювання (через створення правових, фінансово-економічних і організаційних умов) активної участі людей у формуванні власного добробуту й у суспільному житті.

Критеріями ефективності нової соціальної політики можуть бути:

Підвищення рівня і якості життя населення;

Збереження і розвиток людського потенціалу країни;

Ріст соціальної і трудової мобільності;

Підвищення ефективності формування і використання фінансових, матеріальних, інформаційних і кадрових ресурсів соціальної сфери.

Загальним принципом повинна бути тотальна орієнтація на благополуччя людини, що є єдиним об'єктивним критерієм якості цивілізаційного розвитку, оскільки без споживання людиною не буде і виробництва, що, на жаль, не завжди розуміють наші можновладці. Низькі темпи реформування нашої економіки багато в чому залежать від ігнорування внутрішніх споживачів, які в свою чергу не мають інтересу до споживання благ та послуг орієнтованих на високий рівень якості життя.

Кожний з цих критеріїв може бути конкретизований у вигляді параметрів індикаторів, у тому числі міжнародновизнаних показників соціального розвитку. В додатках до дисертації представлені конкретні програми та рекомендації із сталого розвитку якості життя.

У дисертації запропонована методика створення спеціального компенсаційного фонду. Для визначення внесків підприємств у компенсаційний фонд необхідно знати його загальний бюджет, що потрібен на покриття витрат на лікування органами охорони здоров'я всіх захворілих у цілому по населеному пункті в результаті забруднення навколишньої природного середовища.

При визначенні базових нормативів компенсації витрат лікувальних установ можна використовувати три підходи: за фактичним бюджетним фінансуванням; за стандартами на медичне обслуговування, що відповідають міжнародним; за поточними ринковими цінами на медичні препарати та платні послуги.

На наш погляд, з позицій відтворення заданої якості життя, більш правильним є підхід, відповідно до якого структуру витрат на медичне обслуговування приймають за дисконтованими цінами. Найбільш показовою є стаття витрат на медикаменти. Нами пропонується розраховувати загальний розмір фонду за формулою:

(6)

де - чисельність екологічно обумовлених захворювань по j-ій нозологічній групі, чол.;

- середня тривалість стаціонарного лікування по j-ій нозологічній групі, днів;

- базовий норматив компенсаційних платежів, грн./чол.-день;

- коефіцієнт індексації значення базового нормативу.

Необхідні техніко-економічні розрахунки оптимізації завантаження лікувальних установ у залежності від фактичного рівня здоров'я прикріпленого населення і матеріальної бази лікувально-профілактичних установ представлені в цьому розділі дисертації. Фактично завантаження медустанов визначається емпірично, виходячи з існуючої мережі медичних установ у даній місцевості, й орієнтується на забезпечення населення ліжками, а не рівнем лікування.

Розбіжності у застосуванні на практиці об'єктивних критеріїв фінансування дозволить виявити вузькі місця в організації медичної допомоги. Найбільш правильне співвідношення витрат на різні ланки охорони здоров'я з обліком їхньої економічної ефективності може бути визначено методами оптимізації за допомогою ЕОМ.

Автором запропоноване вирішення цієї задачі, що складається з трьох взаємозалежних блоків: 1 - блок розрахунку оптимальної потужності медичних установ; 2 - блок аналізу витрат медикаментів і устаткування за умови взаємозамінності; 3 - блок вибору раціональних варіантів лікування.

У роботі, з використанням моделі лінійного програмування, були проведені оптимізаційні розрахунки для 20 лікувальних установ Сумської області. При оптимізаційних розрахунках враховувалися норми витрат ресурсів одного реабілітованого хворого j-го виду. До таких ресурсів відносяться: укомплектованість кадрами, наявність медперсоналу (за категоріями), фонд зарплати, витрати на придбання твердого інвентарю, витрати, пов'язані з безкоштовним відпуском медикаментів, витрати на харчування, витрати на придбання медикаментів, господарські витрати, витрати на капітальний ремонт, оснащеність устаткуванням.

Математично задача пошуку ефективного обсягу і структури реабілітації хворих за умови використання m видів обмежених ресурсів та можливості реабілітації n видів хворих має вигляд:

(7)

за умови

де: A_ij - потужність i-ої лікарні за можливістю реабілітації хворих j-го виду;

P_j - вартість реабілітації хворого j-го виду;

X_j - кількість реабілітованих хворих j-го виду;

a - норма витрати праці на одного хворого j-го виду;

k - норма матеріальних витрат на одного хворого j-го виду.

Як критерій оптимальності приймаємо max реабілітованих хворих у вартісному вираженні (чи max отриманого прибутку в результаті реабілітації). Категоріями, що лімітують, тут може виступає чисельність кадрів, наявність ліжкового фонду, оснащеність апаратурою, новими технологіями.

При вирішенні даної задачі можна розглядати кілька варіантів:

max реабілітованих, за умови, що цей результат отримано не перевищуючи ліміту по кадрам, апаратурі і т.д.

max прибутку за тих самих умов;

max прибутку при повній забезпеченості ресурсами.

Наша модель передбачає вирішення зворотної задачі: мінімізація витрат лікувальних установ за умови, що медична допомога буде надана усім, хто її потребує. При цьому встановлюються обмеження по наявних ресурсах. Вважаємо, що розподіл засобів між лікувальними установами міста й усередині них (за статями витрат) досить обґрунтовано.

Висновки і пропозиції

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення і принципово нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні і розробці теоретико-методичних основ управління якістю життя населення через регулювання державного сектору економіки. Визначення якості життя головним показником якості трудового капіталу змінює парадигму оцінки ролі природних якостей людини в складових людського фактору економіки.

2. Фактично якість життя людини як вища цінність і зміст соціального розвитку випала з регулювання економіко-правових відносин, а людина з суб'єкту економіки і права перетворилась в трудовий ресурс в економіці і електорат у політиці. Ми вважаємо, що конкретною причиною цього ігнорування людини і громадянина є нерозвиненість інституту права власності в постсоціалістичних країнах. Це видно з відсутності наскрізного і погодженого інституту права власності в галузях права, де він є основним (цивільному, господарському, аграрному і т.д.). Тим більше це відноситься до екологічного права, сімейного, авторського. Але гірше за все справа обстоїть у медичному праві, яке власне, не існує навіть як підгалузь, тому ми рекомендуємо об'єднати це право з екологічним та аграрним в єдиний соціо-екологічний комплекс.

3. Специфічним об'єктом державного регулювання є державний сектор економіки - комплекс господарських об'єктів, які повністю або частково належать центральним чи місцевим органам державної влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних та політичних функцій. Таким чином, державне регулювання економіки - це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб'єктів господарювання і ринкову кон'юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства. Соціальна сфера - підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів. Державне регулювання соціальних процесів - це вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.

4. Висування людини в центр сучасних відтворювальних процесів спричиняє глибокі зміни сутності всієї системи економічних понять. Сучасна економіка людини - це вивчення якісних зрушень і механізмів їх здійснення, пов'язаних з масовим, перманентним і спонтанним виникненням і подоланням дисбалансів (протиріч) у системі “діяльність - потреби”. Конкретно це означає, що цілком видозмінюється витратний трудовий аспект відтворення в зв'язку з поширенням і ключовою роллю творчої праці, а також ставиться до порядку денного вивчення принципово нових результатів діяльності в зв'язку з висуванням у центр аналізу економіки специфіки галузей духовного виробництва.

5. Повні витрати становлять суттєву величину суспільного виробництва країни за рахунок деградованого природного середовища, значних темпів зниження людського, природного та виробничого потенціалів, недооцінки ролі соціальних і екологічних факторів у виробництві сільськогосподарської продукції та споживання продуктів харчування. Встановлено ступінь чуттєвості продукції сільського господарства до відсоткової зміни об'єктів соціальної інфраструктури, доріг, сільських лікарень, наявності опалення тощо. Наведена статистична модель.

6. Запропоновано концепцію регулювання ринкових цін на екологічно чисті продукти харчування. Соціологічні дослідження свідчать, що приблизно 90% споживачів віддають перевагу екологічно чистої продукції. Проведений емпіричний аналіз вибору споживача свідчить про стійку позитивну кореляцію доходу і екологічної якості товарів, що споживаються. Споживання екологічночистої продукції характерно для людей з рівнем доходу, що значно вищий за середній. Внаслідок чого масові споживачі втрачають здоров'я, а виробники прибуток й перспективу розвитку. Нами пропонується цінова підтримка виробників. Підвищення ціни екологічно чистої продукції може бути здійснено в межах середньостатистичного підвищення корисності продукції (відвернення збитків здоровю). А для споживачів підвищена ціна внаслідок перевищення собівартості може бути компенсована, на основі цільових дотацій. Теоретично доведено, що прямі дотації споживачам ефективніші ніж надання пільг виробникам.

7. В аграрному секторі держава повинна надавати дотації лише тим підприємствам, які виробляють екологічно чисту продукцію. Визначення підтримки на основі зазначеної концепції дозволяє: по-перше, стимулювати підвищення конкурентоспроможністі продукції, по-друге поліпшити стан соціальної сфери села та якості життя сільського населення. Такий спосіб зміни відношень між секторами економіки і державою є максимально сприятливим для підвищення соціальної ефективності як самого виробництва, так і суспільних витрат державного втручання в економіку.

8. Головним інститутом позитивної економіко-екологічної відповідальності суб'єктів соціально-екологічних відносин має бути інститут якості життя людини, що обумовлено: а) погіршенням демографічної ситуації, насамперед на селі, через перевищення смертності населення над народжуваністю внаслідок соціальної дискримінації, небезпечні умови праці населення, споживанням небезпечних для здоров'я людини продуктів, низької якості питної води; б) нагальною потребою впровадження термінових заходів для підтримки конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світових ринках з метою підвищення рівня добробуту населення та ефективності соціальної сфери.

9. Будь-яке право людини містить у собі обов'язок держави одночасно "поважати, захищати і реалізовувати" його. Обов'язок захищати являє собою один із трьох типів обов'язків, що можуть виникати із самих прав людини, і, отже, має достатнє приватне й публічне значення. Щодо права на здоров'я, "обов'язок захищати" передбачає прийняття державами досить конкретних заходів для захисту здоров'я кожної людини від посягання на нього третіх осіб.

Беручи до уваги особливе значення терміна "захищати" у цьому контексті, було б розумним відділити термін "право на захист здоров'я" від його суто медичного трактування. Основною причиною всіх суперечок навколо юридичного аспекту прав людини є те, що саме поняття прав людини еволюціонує. Трактування прав людини змінюється не тільки з часом, але і від однієї країни до іншої і від одного органа влади до іншого. Тому в дисертації одним із принципів вдосконалення державного регулювання пропонується розширення економічного аналізу на правотворчу діяльність для поєднання економіко-правового регулювання в систему.

10. Відсутність наскрізного для всіх наук інституту власності на здоров'я і якість життя, в цілому веде до того, що фактично здоров'я пацієнта є “власністю” лікарів-лікувальників і відокремлено від профілактичної медицини. Це загрожує самому існуванню людини як виду тварини в зв'язку з втратою життєпридатності його середовища пробування. На додаток до цього, програмний характер цих прав викликає у держав острах взяти на себе фінансові зобов'язання для їхнього забезпечення. Багато країн просто побоюються, що дотримання економічних, соціальних і культурних прав обійдеться занадто дорого, оскільки доведеться забезпечувати людей нормальним житлом, харчуванням і стежити за дотриманням інших соціально-економічних умов.

11. Модернізація державного управління повинна передбачати не експансію державної влади, а її інтенсифікацію, більшу спроможність у виконанні державних функцій. Причому питання полягає не в розширенні державних функцій і розповсюдженні їх на діяльність інститутів цивільного суспільства, згортання функцій суспільного саморегулювання. Задача полягає в достеменному встановленні меж, принципів і способів взаємовідносин держави і суспільно-політичних інститутів, зокрема формуванні механізмів делегування ряду державних повноважень інститутам суспільного саморегулювання. Адже в інститутах цивільного суспільства закладений основний потенціал і реальний цивілізований механізм взаємозв'язку ринкового конкурентного середовища і демократичних інструментів дії на державну владу, участі в ній.

12. З історико-аналітичних позицій показано, що на сучасній стадії розвитку суспільства темпи економічного росту, у першу чергу залежать від вкладень у людину, на відміну від першої половини XX ст., де вирішальне значення в економічному розвитку мали матеріально-речовинні елементи багатства. Інвестиції в сферу освіти та охорону здоров'я уподібнюються вкладенням в основний виробничий капітал, на тій підставі, що та і інша створюють вартість і приносять доходи. В світовій мікроекономіці конкуренція виробників переходить в конкуренцію трудового (людського) капіталу. Як і інші інвестиції, ці витрати потребують вдосконалення управління з використанням новітніх технологій.

13. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані законотворчими та виконавчими органами для вдосконалення системи управління економікою, науковими та проектними організаціями для підготовки рішень з формування прогресивного рівня якості життя. Крім цього, теоретичні та методичні положення можуть бути включені в навчальні курси всіх рівнів економічної, правової, екологічної та медичної освіти.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Тархов П.В., Семененко Б.А., Белова И.В. Краткое описание методов оценок экономического ущерба по некоторым чрезвычайным ситуациям на примере эколого-экономической оценки последствий Чернобыльской катастрофы / Под ред. П.Л. Кофф, А.А. Гусева. Оценка чрезвычайных ситуаций. - М.: РЭФИА, 1997. - С.248-290. (автор - 1,3).

2. Тархов П.В. Критериальная и инструментальная база обеспечения безопасности продуктов питания // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у двох томах. Т.2/ За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2000. - 676 с. (автор - 0,7).

3. Тархов П.В. Проблемы экологизации производственной функции в АПК // Методы решения экологических проблем: Кол. монография / За ред. Л.Г. Мельника. - Сумы: “Университетская книга”, 2001. - 462 с. (автор - 1,4).

4. Царенко О.М., Щербань В.П., Тархов П.В. Економіка та менеджмент екологізації АПК (монографія). - Суми: “Університетська книга”, 2002. - 256 с. (автор - 5,0).

5. Царенко О.М., Тархов П.В., Глазун В.В. Організаційно-економічний механізм соціально-економічного та екологічно сталого розвитку птахівництва // Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографія у чотирьох частинах / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Ямбросова, Г.Є. Мазнєва. Ч. 2 Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. - К.: ІАЕ, 2002. - 754 с. (автор - 0,1).

6. Методи оцінки екологічних втрат: Монографія / За ред. д.е.н. Мельника та к.е.н. О.І. Карінцевої. - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. - 288 с. (автор - 1,2).

7. Тархов П.В. Критерии государственного регулирования экономики: Монография. - Суми: ВВП”Мрія-1”, 2005. - 268 с. (автор - 12,88).

8. Тархов П.В., Белова И.В. Об экономических последствиях национальной катастрофы на ЧАЭС // Вісник Сумського державного університету. Серія “Економіка”. - 1995. - № 4. - С. 75-82 (автор - 0,25).

9. Тархов П.В., Мишенин Е.В., Ришняк И.Н. Эколого-экономические аспекты оценки инвестиций в агролесомелиорацию с учетом качественных параметров // Вісник Української академії банківської справи. - Суми. - 1996. - № 1. - С. 82-91 (автор - 0,1).

10. Тархов П.В. Экономико-правовой механизм компенсации ущерба здоровью от загрязнения среды // Вісник Технологічного університету Поділля. - 1997. - № 2. - Хмельницький. - С. 137-141 (автор - 0,8).

11. Тархов П.В., Царенко О.М., Кузьменко С.В. Економічний аналіз екологічного рівня нових видів мінеральних добрив // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 1998. - Вип. 2. - С. 266-270 (автор - 0,2).

12. Тархов П.В. Проблемы управления качеством жизни на уровне региона // Вісник Сумського державного університету. Серія “Економіка”. - 1999. - № 3(14). - С. 141-145 (автор - 0,3).

13. Тархов П.В., Царенко О.М., Шевелєв І.І. Методи економічної оцінки ризику здоров'я після “Чорнобиля” // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія “Економіка”. - 1999. - Випуск 1. - С. 46-50 (автор - 0,3).

14. Тархов П.В., Царенко А.М. Управление качеством жизни на уровне региона // Вестник СевГТУ. Сер. “Экономика и финансы”. - 1999. - Вып. 21. - Севастополь. - С. 48-52 (автор - 0,15).

15. Тархов П.В., Новицкая Л.В., Шевелев И.И. Экономическая эффективность комбинированного метода лечения и профилактики глазных заболеваний // Збірник наукових праць Сумського держаного університету “Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва”. - Вип. 1. - 2000. - С. 94-99 (автор - 0,1).

16. Тархов П.В., Олейник В.М. Экономическая оценка санитарно-гигиенического риска повышения уровня заболеваемости населения // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. Вип. 2. - 2000. - С. 97-103 (автор - 0,3).

17. Тархов П.В., Царенко О.М. Шляхи покращення демографічної ситуації в Україні //Економіка АПК. - 2000. - № 12. - С. 46-51 (0,2).

18. Тархов П.В., Шевелев И.И., Шевердюков В.В. Эффективность антигипертензивной терапии в контролируемом профилактическом исследовании // Вісник Сумського державного університету. Серія “Економіка”. - 2001. - № 6(27)-7(28). - С. 163-167 (0,1).

19. Тархов П.В., Царенко О.М., Щербань В.П. Екологізація виробництва як основа продовольчої безпеки України // Економіка АПК. - 2001. - № 5. - С. 15-20 (автор - 0,19).

20. Тархов П.В., Шевельов І.І. Еколого-економічна орієнтація лікувально-профілактичної допомоги // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент. - 2001. - № 2. - С. 208-210 (автор - 0,12).

21. Тархов П.В. Теоретические основы экономики качества жизни // Вісник аграрної науки Причорномор'я Миколаївської державної аграрної академії. - 2001. -№3(12). - С.133-138 (автор - 0,4).

22. Тархов П.В., Лукъянихин В.А., Петрушенко Н.Н. Тенденции развития мотивации в мире и в Украине // Вісник Сумського державного університету. Серія “Економіка”. - 2002. - № 7(40). - С. 139-144 (автор - 0,25).

23. Тархов П.В., Мишенин Е.В., Ришняк И.Н. Организационно-экономический механизм экологизации аграрной сферы // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. - 2002. - № 1-2. - С. 77-81(автор - 0,17).

24. Тархов П.В. Системна організація інноваційного розвитку АПК // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. - 2002. - № 3-4. - С. 237-244 (автор - 0,65).

25. Тархов П.В. Соціально-економічна складова визначення оптимальних напрямків екологічного поліпшення виробництва // Вісник Сумського державного університету. Серія “Економіка”. - 2002. - № 6(65). - С. 81-89 (автор - 0,75).

26. Тархов П.В. Проблемы системной организации социально-экономических и правовых институтов как основы управления экономикой // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. - 2003. - № 3-4. - С. 51-57 (автор - 0,7).

27. Тархов П.В. Социально-гигиеническое обоснование экономического обеспечения устойчивого повышения качества жизни // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - № 4. - 2003. - С. 60-66 (автор - 0,67).

28. Тархов П.В., Горох В.В., Решетило Т.В., Шевелев И.И. Трудовой потенциал, человеческий капитал - критерии оценки, факторы влияния, принципы управления // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. - 2004. - № 3-4(13-14). - С. 215-229 (автор - 0,3).

29. Тархов П.В., Царенко О.М. Методологічні основи підвищення якості життя на селі // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. Випуск 30. - 2004. - С. 72-77 (автор - 0,15).

30. Тархов П.В. Принципи досягнення сталого фінансового стану підприємств АПК //Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 188. - Дніпропетровськ: ДНУ.- 2004. - С. 1039-1047 (автор - 0,7).

31. Тархов П.В. Соціально-екологічна ефективність інноваційного розвитку АПК // Вісник Сумського державного університету. Серія “Економіка”, Випуск 6(65), 2004. - С. 81-89 (автор - 0,8).

32. Тархов П.В. Проблемы обеспечения приоритета человека как критерия эффективности развития экономической системы // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. - 2004. - № 8(15). - С. 18-30 (автор - 1,2).

33. Тархов П.В., Решетило Т.В. Цивилизация, государство, человек - расходящиеся пути развития в тупик // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. - Випуск 89-3. - 2005. - С. 152-158 (автор - 0,35).

34. Тархов П.В., Балацький О.Ф., Жулавський А.Ю., Жук П.В. та інші. Методика визначення тимчасових нормативів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища України / Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. - Київ, 1992. - 27 с. (автор - 0,25).

35. Тархов П.В., Шевелев И.И., Кузьменко С.В. Экономическая оценка здоровья населения от ухудшения состояния окружающей среды // Окружающая среда: Учебное пособие / Гвидатти Т., Хопс Л., Мельник Л.Г., Паламарчук В.А. и др. - К.: “Наукова думка”. - 1998. - С. 143-147 (автор - 0,2).

36. Тархов П.В., Балацкий О.Ф. Экономико-экологические проблемы качества трудовых ресурсов // Тезисы докладов республиканской научно-практической конференции “Механизм управления природопользованием” (18-20 мая 1993 г.) - Сумы: СФХПИ. - 1993. - С. 14-20 (автор - 0,09).

37. Peter V. Tarkhov, Vladimir Gr. Dulskiy, Vladimir Gr. Melnik, Vladimir N.Boronos, Georgy L. Ruchlov. The Health Standard as a Criterion of Urban Environment Quality // Global and European Conference. Antwerp, 25-30 October 1993. City 93 EPH93. Antwerp. 1993. - p.85-86 (автор - 0,01).

38. Тархов П.В., Балацкий О.Ф. Эколого-экономический анализ проблем общественного развития // Международная научная конференция “Системный анализ и экономические стратегии управления”. - Санкт-Петербург: С-ПбГТУ. - 1994. - С. 20-21 (автор - 0,03).

39. Тархов П.В. Проблемы социально-экономической обоснованности экологического страхования // Труды первой Всероссийской конференции “Теория и практика экологического страхования”. - М.: МИПР. - 1995. - С. 40-45 (автор - 0,25).

40. Тархов П.В. Экономический ущерб от Чернобыльской катастрофы как части полных затрат на производство электроэнергии // Збірка доповідей Всеукраїнської науково-методичної конференції “Екологія та інженерія, наслідки, шляхи утворення екологічних технологій”. - Дніпродзержинськ: ДДТУ. - 1996. - С. 169-171 (автор - 0,1).

41. Тархов П.В., Балацкий О.Ф., Лукъянихин В.А. Проблемы правового обеспечения мероприятий по возмещению ущерба от загрязнения водного басейна // Сборник научных трудов международнйо научно-практической конференции “Экологические проблемы басейна р. Днепр” (17-18 октября). - Кременчук: Кременчуцький філіал ХПІ. - 1996. - С. 10-11(автор - 0,06).

42. Тархов П.В. Методологія оцінки умов формування трудового потенціалу // Матеріали Першої Всеукраїнської конференції “Теоретичні та прикладні аспекти соціології”. - т. 2. - Львів: ВНТЛ. - 1996. - С. 194-195 (автор - 0,1).

43. Тархов П.В., Кузьменко С.В., Рішняк І.М. Проблема заробітної платні - як проблема відтворення трудового потенціалу // Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції “Методологія економіко-статистичного дослідження в умовах ринку”. - Тернопіль: ТАНГ. - 1997. - С. 59-60 (автор - 0,03).

44. Тархов П.В. Стимулирование производительности труда как функция менеджмента // Материалы международной научной конференции “Социально-гуманитарные проблемы менеджмента” (30-31 октября 1997 г.). - Донецк: ДонДАУ. - 1997. - С. 182-185(автор - 0,21).

45. Тархов П.В., Телиженко А.М., Шевелев И.И. Моделирование уровня экологически обусловленной заболеваемости // Труды третьей Всероссийской и первой международной конференции “Теория и практика экологического страхования”. - М.: МИПР. - 1998. - С. 181-189 (автор - 0,5).

46. Тархов П.В., Мишенин Е.В., Олейник В.М. Критерии и принципы оценки риска загрязнения окружающей среды //Материалы пленума Межведомственного научного совета по экологии человека и гигиене окружающей среды “Гигиеническое нормирование и оценка химических загрязнений окружающей среды в ХХІ веке” (15-16 декабря 1999 г.). - М.: РАМН. - 1999. - С.24-25 (автор - 0,05).

47. Тархов П.В. Оценка эффективности менеджмента качества среды мегаполисов // Тезисы докладов Международной конференции “Инженерная защита окружающей среды”. - М.: МГУИЭ. - 1999. - С. 58-59 (автор - 0,15).

48. Тархов П.В., Царенко А.М., Шевелев И.И. Экологические устойчивое развитие качества жизни населения // Материалы пленума Межведомственного научного совета по экологии человека и гигиене окружающей среды Российской Федерации “Экологические обусловленные заболевания человека: методологические проблемы и пути их решения” (21-22 декабря 2000 г.). - М.: РАМН . - 2001. - С. 66-67 (автор - 0,06).

49. Тархов П.В., Черепов Е.М., Царенко А.М., Шевелев И.И. Проблемы улучшения качества жизни населения //Научно-практический журнал “Гигиена и санитария”. - М.: “Медицина”. - 2001, № 5. - С. 39-41 (автор - 0,05).

50. Тархов П.В., Царенко О.М. Соціально-екологічні проблеми розвитку сімейних господарств в селах України // Загально польська наукова конференція “роль і місце сімейних господарств в системі польського та європейського сільського господарства (21-22 червня 2001 р., Польща). м.Чєхочінек. - С. 43-49 (автор - 0,25).

51. Тархов П.В., Щербань В.П. Проблеми конкурентоспроможності продукції АПК // Сборник научных статей по материалам Восьмой международной научно-методической конференции “Современные технологии, экономика и экология в промышленности, на транспорте и в сельском хозяйстве”. - К.: НМЦВОУ, Алушта. - 2001. - С. 6-9 (автор - 0,12).

52. Тархов П.В., Лукъянихин В.А., Кузьменко С.В. Влияние внешних факторов на финансовый менеджмент организаций // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону”. - Дніпропетровськ: “Наука і освіта”. - 2001. - С. 105-106 (автор - 0,03).

53. Тархов П.В. Гибкий менеджмент предприятий как условие экономической безопасности // Материалы Международной научно-практической конференции “Проблемы обеспечения экономической безопасности”. - Донецк: РИА ДонНТУ. - 2001. - С. 165-167 (автор - 0,15).

54. Тархов П.В., Мишенин Е.В. Социально-экономические ориентиры продовольственной безопасности // Сборник тезисов Первой Международной конференции “Продовольственная безопасность России” (12-14 марта 2002 г.). - М.: “Пищевая промышленость”. - 2002. - С. 185-187 (автор - 0,01).

55. Тархов П.В., Решетило Т.В. Методические подходы к повышению эффективности компенсации экологических воздействий на здоровье сельского населения // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (25-27 вересня 2002 р.). Т.2. - Львів: ЛДАУ. - 2002. - С. 192-197 (автор - 0,35).

56. Тархов П.В. Методология социально-экологического равновесия систем “производство - окружающая среда” // Труды международной научно-практической конференции “Межрегиональные проблемы экологической безопасности” (16 мая 2002 г., Сумы-Санкт-Петербург. - Сумы: “Слобожанщина ”. - 2002. - С. 53-56 (автор - 0,32).

57. Тархов П.В., Храпаль О.В. Вплив дорожньої складової на виробничу функцію агропромислового комплексу // Збірник статей матеріалів Третьої міжнародної науково-практичної конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (ЕП-2003). - Суми: “Козацький вал”, 2003. - С. 63-64 (автор - 0,04).

58. Тархов П.В., Пинигин М.А., Царенко А.М., Шевелев И.И. Новая парадигма роли гигиенической науки в социально-экономическом развитии России // Научно-практический журнал “Гигиена и санитария”. - М.: Из-во “Медицина”. - 2003. - № 6. - С. 91-93 (автор - 0,09).

59. Тархов П.В., Швец С.Н. Экономико-правовое регулирование качества здравоохранения // Материалы Второй Всероссийской научно-практической конференции “Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности” (26 марта 2004 г., Москва). - М.: “Юрист”. - 2004. - С. 267-269 (автор - 0,15).

60. Мішенін Є.В., Тархов П.В., Ковальова І.В. Формування інституціональних основ керування якістю охорони здоров'я // Окружающая середа и здоровье: эколого-социальные аспекты. - Херсон: ЧП “Комплектавтодор”. - 2004. - С. 69-72 (автор - 0,1).

61. Тархов П.В., Ковалева И.В., Мишенин Е.В., Шевелев И.И. Институциональные проблемы экологии человека и гигиены окружающей среды // Материалы пленума Научного совета по экологии человека и гигиены окружающей среды РАМН и МЗ и соцразвития Российской Федерации “Современные проблемы медицины окружюащей среды” (16-17 декабря 2004 г.). - М.: РАМН. - 2004. - С. 237-240 (автор - 0,1).

Размещено на Allbest.ru

...