Управління матеріальними ресурсами у період реструктуризації підприємства

Структура та обсяг роботи. Дисертація, загальним обсягом 183 сторінки, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 158 найменувань та 2 додатків, обсягом 8 сторінок. Дисертаційна робота ілюстрована 15 рисунками, 10 таблицями.

Узагальнюючи методологічні підходи до управління матеріальними ресурсами, автор виокремив: системний, цільовий, маркетинговий, логістичний, структурний та функціональний підходи, та визначив їх суть. Необхідність системного підходу випливає з того, що сучасні підприємства є складними господарськими системами, що характеризуються великою різноманітністю способів сполучення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Системний підхід передбачає формування всієї системи цілей, для досягнення яких і сформована господарська структура, і полягає в забезпеченні виробництва потрібними матеріальними та паливними ресурсами в належній кількості, якості та асортименті (цілеспрямованість), можливості пристосування до зовнішнього середовища, потреб ринку (гнучкість), обміні матеріальними потоками (відкритість). Суть цільового підходу полягає в пристосуванні системи управління матеріальними ресурсами до цілей бажаного і необхідного стану виробництва і відповідно до побудови системи цілей управління матеріальними ресурсами. Маркетинговий підхід полягає в дослідженні ринку матеріальних ресурсів, діагностиці конкурентоспроможності продукції підприємства, плануванні матеріального забезпечення, вивченні впливів циклів економічного розвитку на потребу у матеріалах, аналізі ринку матеріалів сировини, плануванні величини запасів та контролі матеріальних ресурсів на всіх стадіях виробництва продукції. Функціональний підхід полягає в реалізації основних функцій управління матеріальними ресурсами: вибір форми постачання, транспортування, складування, що актуалізує проблему нормування. Структурний підхід базується на тому, що система управління матеріальними ресурсами характеризується певною структурою, під якою розуміють упорядковану сукупність пов'язаних елементів (відділи постачання, збуту, складське господарство, технічні, технологічні та інші підрозділи), що забезпечують їх функціонування як окремої підсистеми. Структурний підхід передбачає формування структурної системи управління матеріальними ресурсами через регламентацію роботи всіх структурних елементів. Суть логістичного підходу полягає в управлінні матеріальним потоком таким чином, щоб забезпечити отримання потрібних ресурсів у потрібний час, у потрібному місці, в потрібній кількості та належному стані при найменших витратах, орієнтуючись на скорочення термінів проходження товарів по товаропровідних каналах при мінімальних витратах на всьому шляху руху товаропотоків, що дозволяє розглядати його (підхід) як важливу складову в управлінні ефективністю використання матеріальних ресурсів.

Управління матеріальними ресурсами може здійснюватись у різних умовах, на нього можуть впливати різні чинники: кризовий стан підприємства; зростання цінової конкуренції; перехід на освоєння нових видів продукції; зміна партнерів; вихід на міжнародний конкурентний ринок; робота в рамках кооперації; характер управління підприємством (антикризове, стратегічне); реструктуризація. Розглядаючи реструктуризацію, як чинник вибору моделі управління матеріальними ресурсами, автор виокремлює такі види реструктуризації підприємства: кадрова реструктуризація; реструктуризація системи управління; реструктуризація виробництва; “вимушена” реструктуризація, організаційно-технологічна реструктуризація; реструктуризація комерційної діяльності. Індикаторами, які вказують на придатність тієї чи іншої системи реструктуризації підприємства в контексті розв'язання проблеми ефективності використання матеріальних ресурсів можуть бути: зниження собівартості продукції, зниження матеріаломісткості, підвищення ефективності комунікацій, підвищення ефективності використання природних ресурсів.

У другому розділі - “Особливості використання та управління матеріальними ресурсами підприємств цементної промисловості”- здійснено аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів підприємств галузі, сформовано основні напрямки раціонального використання матеріальних ресурсів при виготовленні цементу та виробів з нього, досліджено управління ресурсозбереженням в умовах “вимушеної” реструктуризації підприємства.

У дисертації охарактеризовано особливості галузі за випуском продукції, використанням потужностей по виробництву цементу і шиферу підприємствами, які входять до асоціації “Укрцемент” за 1999-2004 рр. Встановлено, що лідерами за обсягом виробництва є підприємства ВАТ “Волиньцемент”, ВАТ “Миколаївцемент”, ВАТ “Івано-Франківськцемент” (табл. 1). Низка важливих ознак дозволила автору розглядати вказані підприємства як такі, що суттєво впливають на ситуацію в галузі, а, відповідно, можуть служити емпіричною базою для наукових висновків.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів на зазначених підприємствах проведено за показниками матеріаломісткість, матеріаловіддача, сировинномісткість, паливомісткість і енергомісткість. У 2004 році матеріаломісткість на досліджуваних підприємствах склала ( ВАТ “Волиньцемент” складає 0,442 грн./1грн., ВАТ “Миколаївцемент” - 0,274 грн./1грн., ВАТ “Івано-Франківськцемент” - 0,423 грн./1грн.), матеріаловіддача, відповідно - 2,263 грн./1грн., 3,653грн./1грн., 0,423 грн./1грн.; сировинномісткість - 0,238 грн./1грн., 0,079 грн./1грн., 0,229грн/1грн.; паливомісткість - 0,133грн./1грн., 0,151грн/1грн., 0,127 грн./1грн.; енергомісткість - 0,071 грн/1грн., 0,044 грн./1грн., 0,067 грн./1грн.

Таблиця 1. Вплив матеріаломісткості на випуск продукції по підприємствах асоціації “Укрцемент”

В 2002-2004 рр. спостерігалася тенденція зростання матеріаломісткості товарної продукції. Така тенденція росту матеріаломісткості зумовлена неефективністю використання матеріальних ресурсів на виробництві і стрімким подорожчанням природного газу, одного із основних видів палива. Якщо у 2001 році вартість газу склала 20756 тис. грн. за млн. м³, то у 2003 році 32202 тис. грн. за млн. м³. Подорожчання відбувалося практично кожного місяця на 10-12%.

Враховуючи те, що матеріальні витрати на підприємствах цементної галузі у 2000-2004 рр. становили 52,3% загальних витрат, важливо врахувати вплив чинників на матеріаломісткість і випуск продукції. Оцінювання впливу матеріаломісткості на випуск продукції свідчить, що динаміка показників витрат у ВАТ “Волиньцемент”, ВАТ “Миколаївцемент” приблизно однакова (табл. 1). Зміна коефіцієнта матеріаломісткості у 2004 році на ВАТ “Волиньцемент” призвела до перевитрат матеріалів у розмірі 41556,9 тис. грн. У той же час, розрахунки показують (ВАТ ”Волиньцемент” - в 2004 р., ВАТ ”Миколаївцемент”, ВАТ ”Івано-Франківськцемент”- у 2003 р.), що зниження матеріаломісткості дає збільшення товарної продукції відповідно на (94042,8 тис. грн., 41980,8 тис.грн., 4929,8 тис.грн.).

У дисертації зроблено висновок, що підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів слід пов'язати з проведенням “вимушеної” реструктуризації підприємства, метою якої повинна виступати раціоналізація матеріальних витрат на виробництві. Суть “вимушеної” реструктуризації полягає в тому, що підприємство застосовує систему заходів на покращення організації виробництва, постачання, контролю за використання ресурсів, базуючись на діючих технологіях. В іншому випадку, зростання матеріальних витрат призведе до підвищення виробничої собівартості випуску продукції настільки, що вона не знайде свого збуту не тільки на зовнішньому, але і на внутрішньому ринку.

Відмічено, що в умовах ринкової економіки, коли процес забезпечення підприємства виступає у формі закупівлі, головне завдання використання матеріальних ресурсів зводиться до визначення кількості, якості, структури, цін, термінів поставок окремих видів ресурсів, які забезпечують виготовлення продукції з найменшими витратами. Обсяг витрат матеріальних ресурсів значною мірою визначається характером їх споживання, на який впливають чинники: тип виробництва (масове, великосерійне, дрібносерійне, індивідуальне); тривалість виробничого циклу; номенклатура продукції, що виробляється (широка, вузька); гнучкість виробництва (здатність виробництва до швидкого переоснащення для випуску нових видів продукції); рівень готовності виробів; характеристика технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічності, безвідходності. Перераховані чинники визначають процес управління матеріальними ресурсами на підприємстві і його потребу у матеріальних ресурсах. При цьому може бути використано два шляхи її забезпечення: екстенсивний шлях (придбання або виготовлення великої кількості матеріалів і енергії); інтенсивний шлях (економне використання запасів у процесі виробництва продукції).

В контексті поставлених завдань особлива увага приділена завданню використання вторинних ресурсів. Цілеспрямовано цю проблему потрібно вирішувати за такими основними напрямками: створення безвідходних технологій; розширення практики використання у цементній промисловості вторинної сировини; залучення в оборот побутових відходів, а саме гумових виробів і пиломатеріалів.

Створення безвідходної технології - завдання не тільки технологічне, але і соціально-економічне. Автор пропонує розв'язання проблеми на таких принципах: комплексне використання сировини (що практично вирішено, наприклад, на ВАТ “Волиньцемент”); широке використання азбестоцементних виробів у споживачів; будівництво у великих промислових центрах спеціалізованих підприємств, які будуть випускати деякі види залізобетонних виробів із відходів первинного продукту.

Розширення практики використання вторинної сировини і промислових відходів вимагає технологічних вирішень проблеми їх використання і розробки системи економічних стимулів. У дисертації запропоновано сконцентрувати увагу на контролі дотримання норм витрат матеріалів, управлінні сукупними запасами матеріальних ресурсів, що є на підприємствах, реалізації розроблених програм раціонального використання і управління матеріальними ресурсами у цементній галузі, а також на покращенні інформації споживачів про нові види матеріалів і використання передового досвіду виготовлення виробів із цементу в зарубіжних країнах. Запропонована автором система заходів дозволить суттєво підняти роль управління матеріальними ресурсами у підвищенні ефективності виробництва і зменшенні витрат, посилити взаємодію “постачання - виробництво - збут”, поставку споживачу високоякісних матеріальних ресурсів. Акцентування уваги на системі управління матеріальними ресурсами вимагає розробки планів і прогнозів щодо удосконалення структури матеріало використання.

При діяльності підприємств, з застосуванням механізму “вимушеної” реструктуризації, ускладнюється проблема управління матеріальними ресурсами. В той же час на ефективність використання матеріальних ресурсів на мікроекономічному рівні значний вплив роблять ринкові механізми, невизначеність і динамічність внутрішнього і зовнішнього оточення, в якому функціонує підприємство. Тому питання розвитку виробництва, вибору ресурсної бази, стимулювання праці і використання фінансових засобів повинні вирішуватися з врахуванням вимог раціонального використання та економії матеріальних ресурсів. За таких умов управління матеріальними ресурсами має бути зорієнтоване, в першу чергу, на стимулювання використання резервів ресурсозбереження.

У третьому розділі - “Удосконалення механізму управління матеріальними ресурсами у період реструктуризації”- запропоновано стратегію організаційно-технологічної реструктуризації підприємства; розроблено пропозиції щодо використання цільового підходу в управлінні матеріальними ресурсами в умовах реалізації проекту організаційно-технологічної реструктуризації підприємства, а також використання логістичного ланцюга при управлінні матеріальними ресурсами на підприємствах цементної промисловості.

Зазначено, що докорінне перетворення підприємств в умовах перехідної економіки України - завдання комплексне і складне. Реструктурування, як будь-яка серйозна стратегічна зміна, пов'язане з ризиком, але на нього більшості промислових підприємств треба зважитися, якщо немає прийнятної альтернативи. Зволікання тільки ускладнить і без того дуже важку ситуацію.

Формулюючи цілі реструктуризації підприємства, автор виходить з того, що реструктуризація є продовженням, сучасним тлумаченням таких процесів, як реконструкція і технічне переозброєння, що безупинно відбуваються. В дисертації обґрунтовано основні цілі реструктуризації підприємства: економічні, фінансові, управлінські, структурні, виробничі, техніко-технологічні. Кожне з підприємств, що належать до асоціації “Укрцемент”, повинно мати повний набір складових найсучаснішого виробництва, починаючи від відповідних технологічних процесів, закінчуючи високою ефективністю використання матеріальних ресурсів. Автор зазначає, що контури нової структури управління матеріальними ресурсами слід формувати на останній фазі “вимушеної” реструктуризації, тому що структура розглядається не як самоціль, а як організаційне поле для досягнення максимальної конкурентоспроможності підприємства. Розглядаючи процес трансформації підприємств, які досліджувались, автор робить висновок, що практично кожне з них пережило ряд організаційних змін і на певному періоді за ними стояли цілі, які відповідали цьому періоду. Керуючись результатами дослідження проблеми управління матеріальними ресурсами підприємств цементної галузі, запропоновано провести організаційно-технологічну реструктуризацію підприємств.