Системний менеджмент стійкого розвитку підприємств

tj Qj хtj ? At 1 ? t ? Т, (3)

де Qj - обсяг робіт, необхідний для виробництва одиниці продукції j-го типу.

Задача полягає в тому, щоб знайти такий план випуску та реалізації продуктів (тобто вектор хtj), який при обмеженнях (3) надавав би максимум функціонала:

tj Qtj хtj max, (4)

0, якщо tj < 1 t = 1,2,…,T

1,якщо tj = 1 хtj ? 0, хtj - цілі числа.

Наведені вище математичні формули характеризують умови ефективності використання ресурсів при їхній максимальній концентрації на продуктах, які випускаються, з мінімізацією обсягів незавершеного виробництва.

У результаті розв'язання задачі за допомогою лінійного програмування (симплекс-методу) одержують перелік і обсяг робіт відносно типу продуктів, які повинні бути випущені в першому році стратегічного періоду. При відхиленні запланованого виробництва від припустимого параметра, обумовленого розмірами амплітуд флуктуацій, необхідний перехід на ситуаційну схему антикризового стратегічного процесу.

У дисертації показано, що особливу складність у плануванні виробничого процесу спричиняє відсутність чітких обсягів робіт і невизначеність портфеля замовлень для підприємства в період розробки річної програми. Це завдання вирішується за допомогою запропонованого підходу, який дозволяє значною мірою підвищити організаційно-економічну стійкість функціонування й розвитку підприємства. Вважається, що об'єкт математично визначений, якщо встановлено множину всіх його можливих станів, тобто функціонування промислового підприємства можна ототожнити з деяким виробничим процесом, який розвивається в динаміці (в русі). Таким чином, функціонування виробничого процесу полягає в зміні його стану залежно від часу.

Запропонований підхід базується на трьох компонентах: статистичних даних роботи підприємства за минулі роки й тенденції його розвитку, “SPACE-аналізі” та стратегічному баченні підприємства в доступному для огляду майбутньому.

Для досягнення поставленої цілі потрібно провести двічі “SPACE -аналіз” - визначити дійсний стан підприємства та бажаний. Підприємство на основі аналізу повинно знати, які параметри із запропонованих чотирьох компонентів йому необхідно досягти. Слід зазначити, що обидва можливі способи (метод сценаріїв і “SPACE-аналіз”) для підвищення реальності здійснення завдання вимагають побудови фактичного та прогнозованого трендів.

Як видно з наведеної схеми ламана лінія за допомогою засобів статистичного аналізу може бути (з невеликими припущеннями) лінеаризована й представлена у вигляді прямої, а потім, відповідно до методу екстраполяції, вона може бути продовжена на майбутній (прогнозний) період. Кінцева точка не буде фіксованою. Вона буде рухливою як по вертикалі, так і по горизонталі, тому умовно її названо нами “цільовою блукаючою точкою” (ЦБТ). З великою мірою впевненості можна констатувати, що інтервали її коливання будуть здійснюватися за нормальним законом розподілу (по вертикалі та горизонталі), що, у свою чергу, дозволить підприємству на основі правила двох сигм передбачати відповідні координуючі заходи. Крім того з'являється можливість розробляти реальне бюджетування на календарний період, який залишився, у вигляді гнучкого ковзного бюджету з більшою визначеністю.

Досягнення запланованих результатів значною мірою залежить від надійності прийнятих рішень, вимагає визначення траєкторії розвитку виробничого процесу. При розрахунках тривалості етапів робіт і побудови графіків виробництва важливо визначити ймовірність влучення терміну роботи як стохастичної величини в розглянуті проміжки часу. Тому в дисертаційній роботі визначені ймовірнісні тривалості процесів та їх етапів у межах від а до в, які визначатимуться за формулами теорії ймовірностей:

Р (а < t < в) = Фо ? ? - Фо ( ), (5)

де Mt - середнє значення (математичне очікування) тривалості роботи;

уt - середнє квадратичне відхилення (“стандарт”) ймовірностей величини;

t - тривалість роботи;

Фо - нормована функція Лапласа (значення якої табульовані), яка обчислюється за допомогою певного інтеграла зі змінною верхньої межі:

(6)

З урахуванням технологічної послідовності процесів та операцій, пропускної спроможності обладнання, термінів початку та закінчення робіт у дисертації запропонована модель формування оперативних завдань шляхом оптимізації рівномірності використання ресурсів і максимального зменшення незавершеного виробництва. Розроблений метод розв'язання проблеми базується на використанні оперограм виробництва.

Пунктирною лінією показано запланований хід виробництва (Vпл), а область OACD, що позначена цифрою “1” у кружечку, являє собою ареал допустимих відхилень функціонування процесу. З будь-якої точки цієї області за рахунок зміни продуктивності праці S у припустимих межах можна досягти контрольної точки з координатами (Vпл, tпл), де Vпл - планове завдання; tпл - заданий час виконання планового завдання. Умови знаходження в цій області в момент часу t можна записати у такий спосіб:

Smin ? Vф(t) ? Smin (t - tпл) + Vпл,; Smax(t - tпл) + Vпл ? Vф(t) ? Smax t. (7)

Область 2 (ODE) характеризує вплив на виробничий процес негативних збурювань (перебої та відмови в роботі). Якщо час (to1 - to), який вимагається для компенсації відхилень, перебуває в цій області, то планове завдання може бути виконане за рахунок збільшення продуктивності праці без залучення резервів. Керуючі впливи тут здійснюються по параметрах Sі, які являють собою посилання на необхідний темп робіт.

Область 3 (ECF) відповідає стану виробництва, коли навіть максимальна продуктивність не забезпечує виконання завдання на плановий термін Vпл. У цьому випадку ціль досягається шляхом ситуаційного управління за рахунок залучення деяких певних ресурсів, наприклад, з інших підрозділів або резервів.

Області 21 (ABC) і 31 (OGB) ілюструють потенціал перевиконання плану, а ця ситуація також не є позитивною; щоб уникнути подібної ситуації, ресурси на період (ti - ti1) можуть бути переведені в резерв або передислоковані на інші ділянки робіт.

Розроблений метод корегування оперативного плану робіт базується на параметрах, які визначаються за допомогою коефіцієнта стійкості Кст за запропонованою формулою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де Вф - фактичні відхилення параметрів виробничого процесу від планового показника;

ВД - допустимі відхилення від плану, за якими вважається, що виробничий процес протікає відносно стабільно, і підприємство знаходиться в стані, спроможному досягти намічених цілей за визначеним видом.

Формула (8) показує, чим менше Кст, тим більш стійкий виробничий процес. Тобто в умовах 0 < Кст < 1 CЕC є стійкою. При незначних відхиленнях (коли Кст > 1) їх можна усунути з невеликими витратами й увійти в раніше складений графік.

При великих відхиленнях необхідні певні витрати, розрахунок яких може дати оцінку про доцільність їхнього проведення з метою входження у графік. Можливо буде більш економічно вигідним розробляти нові стандарти (плани), які залишаються ще досить сприятливими та задовольняють керівництво підприємства.

У дисертації показано, що стійке функціонування підприємства значною мірою залежить від відносин управління. Для підвищення синергетичної складової організації цілі менеджменту повинні збігатися з мотивами та цілями власника, суб'єкта управління й колективу, тому запропонований матричний підхід дозволяє оцінити результативність роботи різних категорій персоналу залежно від ставлення кожного працівника до власності та кінцевих цілей управління. При цьому виконавець повинен бути повноправним розпорядником виробленої продукції і мати достойну винагороду за кінцевий результат з розподілом прибутку між членами колективу.

У розділі 5 “Організаційно-економічні інструменти забезпечення стійкого розвитку підприємств” запропоновано механізми та моделі підготовки прийняття та впровадження управлінських рішень стосовно забезпечення стійкого функціонування і розвитку підприємства в трансформаційних економічних умовах.

Реалізація превентивного менеджменту, як свідчать результати дослідження, можлива тільки на основі стратегії попередження. Моделювання процесу розробки цієї стратегії здійснюється на основі системи діагностики та повинно бути спрямованим на стійкий розвиток підприємства шляхом ефективного використання суперпотенціалу організації. У запропонованої моделі важливе місце займають бенчмаркинг, основні напрями розробки стратегії попередження та рефлексивний аналіз.

Удосконалена нами модель бенчмаркингового процесу спрямована на врахування специфіки перехідного періоду вітчизняної економіки націлена на виживання підприємств у сучасних умовах та їхнє антикризове управління (АКУ) розвитком. Такий процес бенчмаркингу, на нашу думку, повинен складатися не з десяти традиційних елементів, а з дванадцяти етапів, які мають ітеративний характер. У роботі введено додатково два блоки у зв'язку з тим, що, по-перше, багато вітчизняних підприємств взагалі не мають чітко визначеної та оголошеної місії, а якщо і мають, то найчастіше її не дотримуються. По-друге, перевірка місії організації дозволяє уточнити напрям діяльності самого підприємства і його бенчмаркінгового процесу. Ці обставини особливо важливі для стійкого розвитку підприємства, тому що чітко визначена місія сприяє адекватному визначенню загальних і специфічних цілей організації. Введення в процес бенчмаркингу етапу “Аналіз і оцінка реалізації плану дій” аргументується очевидною необхідністю дотримання правил розробки будь-якого управлінського рішення.

Бенчмаркинговий процес є обов'язковим елементом розробки стратегії попередження, яка в свою чергу, є невід'ємним компонентом механізму стійкого розвитку організації. З метою випередження конкурентів розробка стратегії попередження передбачає етап “Рефлексивний аналіз можливих реакцій конкурентів”. Модель у цьому випадку дозволяє фіксувати процеси імітації міркувань одного супротивника іншим, а також досліджувати явища взаємного управління, які звичайно виникають між конфліктуючими сторонами. При цьому підході учасники процесу розглядаються як гравці, що вступили у своєрідну рефлексивну гру. Термін “рефлексивний” підкреслює, що гравці віддзеркалюють у мисленні міркування один одного. Гравець “Х” приймає рішення, виходячи із образу дійсності, і це дозволяє поставити задачу управління процесом прийняття рішення гравцем “Y”. Передача підстав означає підключення “Х” до процесу відображення ситуації “Y”, таким чином “Х” починає управляти процесом прийняття рішення “Y”.

Нестабільний економічний стан у країні на сучасному етапі є однією з першопричин появи різних проблемних ситуацій на підприємствах, вирішення яких обумовлюють потребу в адекватному управлінні для кожної конкретної організації, яке обґрунтовано за допомогою пропонованої спеціальної матриці. Залежно від стану зовнішнього та внутрішнього середовища стає очевидним застосування на підприємстві визначеної системи менеджменту і розробки відповідних антикризових програм (АП). Проте, роль традиційних (функціональних) методів управління не втрачає свою актуальність, вони постійно вдосконалюються.

У дисертаційної роботі обґрунтовано, що найважливішим засобом забезпечення функціонування системи менеджменту є ситуаційне й антикризове управління підприємством на основі добре поставленого прогнозування і стратегічного попередження. При цьому в антикризовому менеджменті першочергового значення набуває взаємодія стратегічних і тактичних маркетингових цілей, оскільки досягнення цих цілей дозволяє успішно реалізовувати вироблений продукт. Необхідність антикризового менеджменту визначається, насамперед, цілями та завданнями розвитку підприємства.

Запропоновано модель АКУ і підхід до розробки АП стійкого розвитку підприємства, ключовим моментом якої є вибір об'єкта, тобто “вузьких місць”, “точок вразливості”, у зв'язку з небажаністю подій, через які організація може виявитися в проблемній ситуації. При цьому забезпечення стійкості здійснюється, передусім, ефективною системою менеджменту, найважливішим компонентом якого слід вважати АКУ та ситуаційний підхід.

У дисертації на базі запропонованого методу наведено результати розрахунку та вибору оптимального виробничого процесу під час переходу на новий продукт за допомогою ПК і розроблених програм для ВАТ “Фіолент”.

Наведена на рис. 8 модель використовується як основний інструмент обґрунтування стратегічного плану виробництва електроінструментів на ВАТ “Фіолент”. Для стратегічного планування важливим моментом є бажана тенденція розвитку виробничого процесу, що може задаватися директивним чином (пряма лінія) і прогнозований тренд на основі реалій виробництва. Така вимога реалізується за допомогою ПК, що дозволяє побудувати прогнозний тренд на основі поліноміальних кривих третього ступеня, які найбільшою мірою адекватні параметрам життєвого циклу розглянутих процесів.

Рівняння визначає стаціонарні точки кубічної кривої (точки мінімуму, максимуму та перегину) на обраному відрізку.

Друга похідна дозволяє визначити характерну точку. Якщо то t1 - точка мінімуму; t2 - точка максимуму.

Таким чином застосування поліноміальних кривих на практиці в період підготовки виробництва дозволяє одержати координати кардинальних змін розвитку підприємства, період часу (момент) включення у виробництво наступного продукту і визначити точку, з якої необхідно вводити необхідні новації.

Тангенс кута нахилу поліноміальної кривої на етапах впровадження, зростання, зрілості спаду та краху визначає належність розвитку до повільного або інтенсивного розвитку, спаду або підйому.

Важливим фактором забезпечення функціонування системи менеджменту є надійність роботи керуючої підсистеми, що набуває вирішального значення при нестабільних умовах реалізації планів, які вимагають постійних коригувальних впливів. Надійність R(X) системи X можна виразити через відповідні показники надійності окремих i-их підсистем, які мають xi резервних елементів:

R(X) = R1(x1) R2(x2) . . . Rn(xn) = Ri Xi; i = 1, 2 . . . n. (9)

Під час впровадження результатів дисертаційної роботи на ВАТ “Фіолент” і ВАТ ФСК “Море”, підприємствам було запропоновано проводити діагностику по чотирьох найбільш характерних показниках: обсягу виробництва, прибутку від реалізації готової продукції, рентабельності та продуктивності праці.

Для діагностики стану процесу виробництва електроінструменту (рис. 9) були прийняті такі вихідні дані: плановий графік провадження робіт (обсяги виробництва); відхилення, що допускаються, від плану за необхідними показниками; число точок у які задані планові показники фактичні дані виконуваного показника (обсягу виробництва) по періодах часу (точкам) на відрізку 0 - tі.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання та показано його практичне використання стосовно визначення показника стійкості роботи підприємства щодо досягнення запланованого результату. Її економічна інтерпретація дозволяє трактувати його, як і показник ефективності менеджменту. Причому, що дуже важливо, цей показник дозволяє визначати якість менеджменту не тільки під час досягнення кінцевого результату, але й у будь-який період часу функціонування підприємства або його підрозділів. Це може бути зроблено за допомогою запропонованої системи діагностики.

Якщо вважати, що прийняті й фактичні параметри розвитку виробничого процесу представлені у вигляді ламаних ліній, то у перетині та моменті часу ti = i T, T = , i = 0,1,…,T можна оцінити відхилення:

i = 1,2,3,…, n...

де уфак,, упл - відповідно планова та фактична ординати аналізованого показника.

Коефіцієнт стійкості на момент часу ti на відрізку 0,..., n (0,Т) через ординати значень показників і формули (8) на момент tk 0 ? k ? i та при відхиленні визначиться:

Отже, підставляючи значення планових і фактичних даних контрольованих показників за певні проміжки часу, легко визначити стійкість протікання будь-якого виробничого процесу, функціонування виробничого підрозділу або підприємства в цілому.

На практиці показник Кст в 2004 р. і в першому півріччі 2005 р. на ВАТ “Фіолент” перебував у межах норми (до 1), тоді як у минулі роки він значно перевищував припустимі значення та досягав рівня 1,5 - 1,8. Хоча рівень рентабельності у 2005 р., на відміну від інших підприємств АРК, знизився не набагато (0,6%), а темпи зростання виробництва становили близько 8,7% на рік, що значно вище за середній показник по країні.

У дисертаційній роботі було досліджено питання реструктуризації підприємств відповідно до запропонованих методів і моделей та розроблено методичні рекомендації стійкого розвитку підприємств щодо їх практичного використання. Концептуальні положення системного менеджменту стійкого розвитку у ринкових умовах функціонування підприємств зумовлюють значні структурні зміни у напрямі використання ринкових механізмів господарювання, які знайшли підтримку на таких великих підприємствах Криму, як ВАТ ФСК “Море”, “Фіолент” та схвалені Міністерством економіки АРК і Спілкою промисловців та підприємців АРК”.

Проведена реструктуризація та впровадження запропонованих розробок дозволяє: розширити права й обов'язки кожного працівника підприємства для підвищення зацікавленості у випуску кінцевої продукції; наближує підприємства до потреб споживача; сконцентрувати можливості вирішення економічних, технологічних та інших завдань щодо випуску конкретного виду продукції; підвищити мобільності взаємодії із замовниками. У результаті організаційно-економічних перетворень тільки ВАТ “Завод “Фіолент” на 2006 - 2008 рр. планує збільшити обсяг виробництва у 2 рази, довести обсяг реалізації електроінструментів в асортименті до 376, 6 тис. одиниць, збільшити прибуток у 2,2 рази, зменшити тривалість циклу виготовлення продукції.

ВАТ “Фіолент” планує почати серійний випуск нових видів машин та інструментів 11 найменувань для підприємств різних галузей, у тому числі сепараторів для ВАТ “Мотор Січ” і систем управління двигунами для підприємств суднобудування. Для підтримки розроблених планів на ВАТ “Фіолент” передбачається технічне переозброєння виробництва та створення додаткових виробничих потужностей на основі впровадження семи прогресивних технологічних процесів на загальну суму витрат 17,7 млн грн. Розрахунковий термін окупності - три роки.

Універсальність запропонованих методів полягає в тому, що вони можуть бути застосовані на підприємствах одиничного і дрібносерійного та серійного машинобудування. Таким чином при реалізації комплексу завдань управління забезпечується можливість підвищення якості та обґрунтованості планових розрахунків, більш раціонального використання виробничих ресурсів, що обумовлює стійкий розвиток підприємств.

Висновки

Інтегральним результатом роботи є теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми - стійкого розвитку підприємств, що ґрунтується на розробці теоретико-методологічних основ і методичного інструментарію побудови системного менеджменту стійкого розвитку промислових підприємств. З позицій системного підходу до проблем управління підприємствами у дисертаційному дослідженні відповідно до мети і завдань було отримано такі основні результати.

1. Організація управління на промислових підприємствах у сучасних умовах повинна базуватися на принципах системного менеджменту, що забезпечують координацію дії ринкових чинників на процес стійкого розвитку підприємства, який може здійснюватися тільки на основі власного суперпотенціалу, що являє собою позитивну синергетичну рушійну силу розвитку потенціалу суб'єкта господарювання, темп змін якого повинен випереджати реакцію підприємства на динаміку зовнішнього середовища. Стійкість підприємств являє собою самостійну системну категорію, що віддзеркалює ступінь досягнення цілей підприємства в його взаємодії із зовнішнім середовищем на базі існуючого та формуємого нового суперпотенціалу. Розвиток підприємства як великої ієрархічної системи буде стійким, якщо на ньому відбуваються безперервні та прогресивні структурні зміни шляхом зміцнення структуроутворюючих зв'язків вищого рівня, які більш надійні, ніж аналогічні зв'язки підсистем підпорядкованого йому рівня з метою якнайшвидшої адаптації СЕС.

2. Вирішення завдань стабільності потребує необхідність оволодіння новими для вітчизняних підприємств правилами взаємодії із зовнішнім оточенням на основі ефективної системи менеджменту, визначення пріоритетів і перспектив розвитку. Запропонована система менеджменту являє собою цілісну взаємообумовлену концептуальну сукупність стратегічного, інноваційного, виробничого, ситуаційного, специфічних видів менеджменту й антикризового управління підприємством, об'єднаних теорією прийняття рішень у структурному та функціональному взаємозв'язку її компонентів у просторі й часі. Система дозволяє вчасно та ефективно розв'язувати виникаючі проблеми управління на різних етапах і рівнях його функціонування. При цьому поняття “система менеджменту” характеризує статику управління, структуру та види менеджменту. Поняття “процес менеджменту” відображає динаміку управління, його тимчасові й інформаційні характеристики.

3. Критичний аналіз різних трактувань однієї й тієї ж економічної категорії обумовили обґрунтування та уточнення поняття: “менеджмент” і “управління”, “технологія й процес менеджменту”, “операційний менеджмент” і “ресурси в управлінні”. Обґрунтовано якісно-кількісний склад ресурсів, до якого входить інформація, що є одночасно й функцією менеджменту. Побудовано цілісну модель і обґрунтовано необхідність застосування десяти функцій менеджменту, повне й системне використання яких сприяє зростанню стабільності та результативності функціонування підприємств.

4. Доведено, що рівновага буде стійкою тоді, коли система, виведена з рівноваги під дією певних чинників, повертається у вихідний стан після припинення цих впливів. На основі застосування математичного апарату (диференціального обчислення) доведена іманентність систем - здатність повертатися у вихідний стан після припинення впливу факторів зовнішнього середовища. Система, що самоорганізується, є багатоконтурною кібернетичною моделлю, критерієм якості управління якої є стабільність.

5. Досягнення високої вірогідності існуючого стану підприємства найбільшою мірою можливо за допомогою запропонованої загальної та оперативної діагностики, що базується на методах розпізнавання образів. Діагностика стає функцією і найважливішою специфічною стадією менеджменту, є базисом прогнозу та стійкого розвитку підприємства. Запропонована комплексна модель стійкого розвитку підприємства визначає роль і місце діагностики у будь-якій час у загальній системі менеджменту, довела її працездатність на практиці.

6. Дослідження показали необхідність структурних трансформацій при істотних змінах ринкової ситуації, зміні цілей і стратегій, при досягненні підприємством певних етапів розвитку, коли існуюча структура стримує зростання. Одним із ефективних прийомів, що значною мірою дозволить уникнути настання криз, пов'язаних із циклічним розвитком підприємства, можуть стати пропоновані методи й моделі, які дозволяють визначати періоди (моменти) переходу на новий ступінь розвитку підприємства при зменшенні прибутку організації, а також моделі переходу на новий продукт які дозволяють підприємству своєчасно та з мінімальними втратами часу й коштів освоїти нове виробництво.

7. Прийняття усіх управлінських рішень із стратегічного менеджменту слід здійснювати на базі забезпечення гармонічного розвитку підприємств на основі інтеграції соціальних, екологічних і економічних пріоритетів розвитку. Із цією ціллю запропонована економіко-математична модель безперервного планування, яка базується на принципах лінійного програмування, що дозволяє забезпечувати випуск продуктів і їхню оптимізацію за критерієм ефективності використовуваних ресурсів. З метою запобігання появи проблемних ситуацій у діяльності підприємства в умовах застосування системи менеджменту слід здійснювати запропонований підхід до розробки стратегії попередження, розроблювальної на основі існуючої стратегії та здатної забезпечити життєстійкість організації зі стійким її розвитком у перспективі.

8. Формування планів і завдань в умовах неповної визначеності програми підприємства повинно базуватися на основі існуючих статистичних даних, бачення, “SPАCE -аналізу” та теорії ймовірностей. Запропонований підхід дозволяє підприємству формувати виробничу програму та бюджет на річну програму робіт при відсутності повного портфеля замовлень.

9. Усунення виникаючих відхилень параметрів виробничого процесу від запланованих стає об'єктом менеджменту й оперативного управління за допомогою запропонованих оперограм оперативного управління з урахуванням поточного стану ринку і виробництва, на основі якої генеруються плани розвитку підприємства, плани виробництва на рік, квартал, місяць, а також тижневі плани випуску продукції. У зв'язку з цим визначено та запропоновано параметри припустимих відхилень, модель і методи їхнього усунення на основі діагностики та визначення рівня стійкості процесу, за допомогою розробленої нами методики та коефіцієнта стійкості.

10. Вибір типів управління організацією залежить від рівня нестабільності внутрішнього середовища та зовнішнього оточення підприємства, за допомогою якого є можливість визначати напрямки розвитку суб'єктів господарювання та їх планування на принципах стійкого розвитку підприємств і надійності їх управління. Визначена структурно-логічна модель формування антикризової програми підприємства і порядок її розробки, які базуються на розроблених принципах стабільності розвитку підприємства і надійності його управління. Доведено, що ситуаційний і антикризовий менеджмент, застосовані на основі відповідних програм, значною мірою підвищують стабільність функціонування підприємств.

11. Доведено необхідність трансформації організаційних структур на ряді підприємств машинобудування з перерозподілом функцій менеджменту та підприємства. Важливим напрямом цієї роботи є створення служб стратегічного розвитку та інших допоміжних підрозділів на підприємствах АРК. Основні теоретичні та прикладні результати дослідження впроваджені на підприємствах машинобудування ВАТ ФСК “Море” та “Фіолент” Автономної Республіки Крим, довели універсальність і ефективність запропонованих методів і моделей, які були схвалені Міністерством економіки АРК та Спілкою промисловців та підприємців Криму. Окремі результати роботи увійшли в навчальні посібники з грифом МОН України для ВНЗ , що значно розширило їх застосування в країні.

Список опублікованих автором робіт за темою дисертації

1. Василенко В.А. Менеджмент устойчивого развития предприятий. Монография. - К.: ЦУЛ, 2005. - 644 с.

2. Василенко В.А. Диагностика устойчивого развития предприятий. Монография - К.: ЦУЛ, 2005. - 187 с.

у наукових фахових виданнях:

3. Василенко В.А. О роли отечественной науки и проблемах менеджмента // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 7. - С. 22 -2 9.

4. Василенко В.А. О некоторых замечаниях к изучению и преподаванию управленческих дисциплин // Ученые записки Симферопольского государственного ун-та им. М.В. Фрунзе. Серия “Экономика”. - 1999. -Т.3. - № 10 (49). - С. 51-57.

5. Василенко В.А. От функционального к ситуационному менеджменту //Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 8. - С. 14 - 19.

6. Василенко В.А. Менеджеры и концепция системы современного менеджмента // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 9. - С. 16 - 20.

7. Хиврич Г.М., Василенко В.А., Шматько В.Г. Повышение эффективности работы перерабатывающих предприятий АПК. // Культура народов Причерноморья. -1999. - № 10. - С. 178 - 180. (Особистий внесок здобувача - характеристика невизначеності та питання формування ринкової інфраструктури).

8. Василенко В.А. Классификация ситуаций как основа ситуационного менеджмента //Экономика и управление. - 2000. - №2 - 3 (21 - 22) - С. 57 - 59.

9. Василенко В.А. Роль прогнозирования в разработке альтернативных планов ситуационного менеджмента //Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. -2000. - Т.1 (52), № 13 - С.202 - 209.

10. Василенко В.А. База оперативного управления в системе функционального менеджмента //Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Серия “Экономика”. - 2001. - Т. 14 (53), №2 - С. 3 - 9.

11. Василенко В.А. Проблемы развития предприятия и пути их решения // Экономика Крыма. - 2001. - №3. - С. 45 - 48.

12. Василенко В.А. Стратегический антикризисный менеджмент и основы устойчивости фирмы. // Культура народов Причерноморья. - 2001. - спец. выпуск (проект ТЕМПУС № 10304/87). - С. 165 - 171.

13. Василенко В.А. Повышение устойчивости работы фирмы с помощью оперограмм // Экономика и управление. - 2001. - № 6 (31). - С. 25 - 26.

14. Василенко В.А. Природоохранные аспекты стратегической устойчивости работы предприятий Крыма // Культура народов Причерноморья. - 2001. - Т.2. - №18. - С. 122-127.

15. Василенко В.А. Карташевская И.Ф., Дихтярь А.И., Остроухова Л.В. Концепция поэтапного формирования специалиста-менеджера // Культура народов Причерноморья. Симферополь. - 2001. - №18. - Т.1 С. 18 - 55. (Особистий внесок здобувача - с. 20 - 37, рис. 1,2.)

16. Василенко В.А. Организация планирования устойчивого развития предприятия при неопределенной стратегии //Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Экономика”. -2002. - Т.15 (54), №.1. - С. 7 - 11.

17. Василенко В.А. Концептуальная модель непрерывного стратегического планирования устойчивого развития предприятия // Ученые записки Таврического национального ун-та им. В.И. Вернадского. Серия “Экономика”. - 2003. - Т. 16 (55), №2. - С. 19 -25.

18. Василенко В.А. Особенности информационного обеспечения в синергетической интерпретации менеджмента // Наук. вісн. Полтав. ун-ту споживчої кооперації України. - 2004. - 4 (12). - С. 61 - 65.

19. Василенко В.А. Особенности антикризисного управления на предприятии // Экономика Крыма. - 2004. - №11. - С. 35-41.

20. Василенко В.А. Теоретические и методологические основы устойчивости предприятий в условиях формирования среды // Культура народов Причерноморья. -2004. -№ 51. - С. 168-177.

21. Василенко В.А. Контроль и управленческий учет как доминанты устойчивости производственных процессов // Культура народов Причерноморья. -2004. - № 52 ,Т.2,. - С. 174 - 179.

22. Василенко В.А. Равновесие и устойчивость развития предприятий // Збірник наук. праць Черкаського держ. технологіч. ун-ту. - Серія Економічні науки. - Вип. 12.- 2004.- С. 11 - 18.

23. Василенко В.А. Организационно-циклическая и структурно-функциональная модели развития организации // Культура народов Причерноморья. -2004. - № 56.- С. 104 - 107.

24. Василенко В.А. Ситуационное антикризисное управление - важнейший компонент устойчивости предприятия // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Серия “Экономика”. Т. 17 (56). -2004. - №2. - С. 28 - 35.

25. Василенко В.А. Выбор типа модели управления устойчивым развитием организации // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №1(43). - С. 137 - 147.

26. Василенко В. А. Текущая диагностика устойчивости производственного процесса // Культура народов Причерноморья. -2005. - №65.- С. 125 - 129.

27. Василенко В. А. Система диагностики устойчивого развития предприятий. // Культура народов Причерноморья. -2005. - № 66. - С. 7 - 16.

28. Василенко В.А. Стратегия упреждения как инструмент устойчивого развития предприятий //Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 71. - С. 141 - 147.

29. Василенко В.А. Оптимизация производственного процесса при переходе на новый продукт// Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 74. - С. 11 - 14.

30. Василенко В.А. Определение периода времени перехода организации на новую ступень развития //Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 76. - С. 170 - 173.

за матеріалами конференцій:

31. Василенко В.А., Гресс А.А., Пономарев А.А. Отношения управления и отношения собственности // Тези доп. наук.-практ. конф. “Пути ускорения финансово-экономического развития региона”. - Симферополь, КАПКС. - 2002. -С. 84 - 87. (Особистий внесок здобувача: визначено основні чинники зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на відносини управління підприємством, а також висновки).

32. Василенко В.А. Организационно-экономический механизм адаптационной устойчивости фирмы // Тези доп. Всеукраїн. наук.-практ. конф. “Управление социально-экономическим развитием регионов Украины и АР Крым”. - ТНУ им. В.И. Вернадского. - Симферополь: Таврида. - 2002. - С. 99 - 103.

33. Василенко В.А. Синергетические аспекты классификации системы менеджмента //Тези доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины”. - ТНУ им. В.И. Вернадского. - Симферополь: “Таврия-Плюс”. - 2004. - С. 27 - 29.

34. Василенко В.А. Равновесие и устойчивость развития предприятий // Матеріали міжнар. наук.-техн. конф. “Теорія і практика сучасної економіки”. Черкаси, ЧДТУ. - 2004.- С. 247 - 250.

35. Василенко В.О. Стратегия упреждения и устойчивость развития предприятия // Тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. “Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика.”/ Відп. ред. А.А. Мазаракі. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. - С. 92 - 93.

36. Василенко В.А. Суперпотенциал как детерминант устойчивого развития предприятий //Матеріали третьої наук.-практ. конф. “Туризм, курорты и наука”/ Под ред. И.Ф. Карташевской.- Симферополь, ТНУ им. В.И. Вернадского, 2005. - С. 34 - 38.

в інших виданнях

37. Василенко В.А. Предпринимательское видение и основные направления адаптации предприятия // Вчені записки: Наук. ж-л: Вип. №15. Х.: ХІУ, 2005. С. 32 - 36.

Анотація

Василенко В.О. Системний менеджмент стійкого розвитку підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами. Національний гірничій університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), 2007 р.

Дисертація присвячена проблемам, методологічним розробкам і теоретичним дослідженням формування механізму стійкого розвитку підприємств. Зроблено детальний аналіз сучасного стану економіки України, виявлено тенденції та проблеми розвитку підприємств машинобудівної галузі. Введено в науковий обіг та обґрунтовано нове економічне поняття "суперпотенціал підприємства". Запропоновано концептуальні засади управління стійким розвитком підприємств на основі використання принципів системного менеджменту. Побудована модель визначення періодів переходу на новий продукт. Розроблено методологічні основи діагностики стійкості підприємств з використанням математичних методів, формування стратегічних напрямів розвитку та розробки стратегії попередження. Створено методологічні основи побудови системи планування поточної виробничої програми робіт в умовах невизначеності. Запропоновано методи оперативного регулювання виробничих процесів на підприємстві за допомогою оперограм. Визначено теоретичні засади розробки антикризової програми підприємства та запропоновано методичне забезпечення її формування.

Запропоновано та теоретично обґрунтовано механізм розвитку системи менеджменту та його якість відповідно до обраної стратегії розвитку і на основі перерозподілу функціональних обов'язків персоналу, орієнтованих на підвищення стійкості підприємств.

Ключові слова: стійкий розвиток підприємств, суперпотенціал, система менеджменту, діагностика стійкості, методи оперативного регулювання виробничих процесів, антикризової програма підприємства та ситуаційний менеджмент, моделювання, стратегія попередження, управлінське рішення.

Аннотация

Василенко В.А. Системный менеджмент устойчивого развития предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.06.01 - Экономика, организация и управление предприятиями. Национальный горный университет Министерства образования и науки Украины (г. Днепропетровск), 2007 г.

Диссертация посвящена проблемам, методологическим разработкам, теоретическим исследованиям формирования механизма устойчивого развития машиностроительных предприятий. Проведен детальный анализ современного состояния экономики Украины, выявлены тенденции развития промышленного сектора и проблемы развития машиностроительных предприятий. Предложены концептуальные основы управления промышленными предприятиями на основе использования системы менеджмента. Основной задачей системы менеджмента является приведение управляемой производственной системы к асимптотически устойчивому состоянию. Уточнены понятия “менеджмент” и “управление”, позволяющие конкретизировать систему менеджмента, которая определяется не только структурной составляющей, но функциональной взаимосвязью методологии, структуры, процесса и техники управления. При этом понятие “система менеджмента” характеризует статику управления, структуру и виды менеджмента. Понятие “процесс менеджмента” отражает динамику управления, его временные и информационные характеристики.

Введена в научный оборот и обоснована новая экономическая категория "суперпотенциал предприятия", позволяющая объяснить такое уникальное явление как “устойчивое развитие”. Устойчивость предприятий представляет собой самостоятельную системную категорию, отражающую степень достижения целей организации в его взаимодействии с внешней средой на базе существующего и формируемого нового суперпотенциала предприятия.

Доминирующим условием при формировании рыночных отношений становится не столько эффективность производства, сколько устойчивость функционирования субъектов хозяйствования, их жизнеспособность и выживаемость в конкурентной среде предприятия, что подтверждают разработанные математические модели взаимоотношения предприятия со средой и его самовосстановления, которые могут быть реализованы только при успешном функционировании эффективной системы менеджмента.

В работе предложены концептуальные основы управления устойчивым развитием предприятий на основе использования принципов системного менеджмента. Построена математическая модель определения периодов перехода на новый продукт и разработаны методологические основы диагностики устойчивости предприятий с использованием методов распознавания образов, формирования стратегических направлений развития предприятия и стратегии упреждения. Предложены приемы планирования текущей производственной программы работ в условиях неопределенности, основанные на анализе и выборе стратегии развития предприятия. Разработаны методы оперативного регулирования производственных процессов на предприятии с помощью оперограмм. Определены теоретические основы разработки антикризисной программы предприятия, разработан практический инструментарий и предложено методическое обеспечение ее формирования.

Для повышения синергетической составляющей организации цели менеджмента должны совпадать с мотивами, целями собственника, субъекта управления и коллектива. Предложенная матрица позволяет оценить результативность работы различных категорий персонала в зависимости от отношений к собственности и конечным целям менеджмента. При этом исполнитель должен иметь достойное вознаграждение за конечный результат с распределением прибыли между членами коллектива.

Предложен и теоретически обоснован механизм развития системы менеджмента и его качество на основе предложенной структуры управления машиностроительным предприятием и перераспределения функциональных обязанностей, ориентированных на повышение устойчивости развития предприятий.

Ключевые слова: устойчивое развитие предприятий, суперпотенциал, система менеджмента, диагностика устойчивости, методы оперативного регулирования процессов, антикризисная программа предприятия и ситуационный менеджмент, моделирование, стратегия упреждения, управленческие решения.

Summary

Vasilenko V.O. System Management of Enterprises Sustainable Development.- Manuscript.

Dissertation is of Doctor of Economic Sciences Degree within the speciality 08.06.01 - Economics, Organisation and Management of Enterprises. National Manning University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Dnipropetrovs'k, 2007.

Dissertation is devoted to problems, methodical developments and theoretical research of forming mechanism of sustainable development of machine-building enterprises. Detailed analysis of current state of Ukrainian economy was carried out. Trends of machine-building sector development and problems of machine-building enterprises development were revealed.

New term “super potential of enterprise” was introduced to scientific circulation and was substantiated. Conceptual foundations of sustainable development management at machine-building enterprises were proposed based on use of system management principles. A model of determination of period to move to new product was elaborated.

Methodological foundations of enterprises sustainability diagnostics were developed with the usage of math methods. Methodological foundations of diagnostics of strategic directions development forming and devolvement of warning strategy were worked out. Methods of operational regulation of production processes at an enterprise were elaborated with a help of operograms. Theoretical foundations of enterprise crisis-proof program were defined and methodical ensuring of its forming was proposed.

Mechanisms of system management development were proposed and theoretically grounded on the basis of strategy development and reallocation of functional responsibilities oriented to increase of sustainability of enterprise.

Keywords: sustainable development of enterprises, super potential, system of management, sustainability diagnostic, methods of operational regulation of production, crisis-proof and situational management, modeling, warning strategy, managerial decision.

Размещено на Allbest.ru