Шляхи покращення добробуту населення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДОБРОБУТУ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи, дослідження добробуту населення

1.1 Поняття добробуту населення та доходи населення

1.2 Показники добробуту населення України умовах ринкової економіки

2. Загальна оцінка добробуту населення України

2.1 Дослідження показників добробуту населення України

2.2 Оцінювання доходів та витрат населення

2.3 Показники для побудови багатофакторної регресивної моделі

3. Шляхи покращення добробуту населення в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А. «коефіцієнт кореляції між залежними змінними»

Додаток B. «коефіцієнт кореляції між незалежними змінними»

Додаток С. «Доходи та витрати населення України за 2002-2007 роки»

Додаток D. «Доходи та витрати населення України за 2008-2011 роки»

Додаток Е. «Доходи та витрати населення України за 2012 рік»

Додаток F. «Дохоти та витрати населення за I квартал 2013 року»

Додаток G. «Дохоти та витрати населення за II квартал 2013 року»

Додаток H. «Модельованні значення доходів державного бюджету України за 2001-2013 роки»

Додаток I. «Модельованні значення видатків державного бюджету України за 2001-2013 роки»

Додаток J. «Динаміка зміни мінальної заробітної плати в Україні»

Додаток K. «Мінальної заробітна плата в США»

Додаток L. «Мінальної заробітна плата в країнах ЄС»

Додаток M. «Схема стратегічних задач, та напрямки політичних впливів та шляхи їх реалізації задля покращенння добробуту населення України»

Додаток N. «Прожитковий мінімум в Україні 2013 РОКУ»

Додаток O. «Міграційний приріст населення за період 2007 - 2013 рр.»

Додаток P. «Частка витрат на продукти харчування в Україні за період 2007 -2013 рр.»

Додаток Q. «Частка вкладів у витратах населення в Україні за період 2007- 2013 рр.»

Додаток R. «Злочини на 1000 осіб в Україні за період 2007 - 2013 рр.»

Додаток S. «Багатофактора регресійна модель»

Додаток T. «Загальний вигляд багатофакторної регресійної моделі»

Вступ

Актуальність теми. Як стимулом, так і перешкодою подальшому економічному росту може виступати рівень добробуту, що формується в даних соціально-економічних умовах. Добробут створює доволі вагомі стимули до зміни економічної поведінки населення, є засобом реалізації людських можливостей.

Підвищення добробуту населення України проголошується важливим політичним пріоритетом держави. Тому дослідження добробуту як фактора зростання економіки країни сприятиме підвищенню ефективності державної соціально-економічної політики.

Із зарубіжних вчених найбільший внесок у розвиток теоретичних концепцій добробуту зробили такі дослідники, як Р. Адамс, І. Адельман, Р. Барро, А. Бігстен, Р. Бенабоу, І. Бентам, Дж. Галлуп, O. Галор, К. Дайнінгер, К. Ерроу, Дж. Кларк, С. Кузнєц, К. Моріс, В. Нордхауз, В. Парето, Р. Перотті, А. Пігу, М. Пундарік, Л. Путерман, М. Равальйон, С. Раделет, Дж. Ролз, П. Самуельсон, А. Сен, А. Сміт, Дж. Сміт, П. Таунсенд, Дж. Тобін, М. Тодаро, М. Фрідман, Дж. Цваймюллер.

Значну увагу приділили дослідженню категорій добробуту, рівня життя, якості життя, проблематики людського розвитку такі вчені: Є. Антосенков, В. Близнюк, В. Бочкарьова, О. Грішнова, В. Кряжев, М. Кузнєцов, Е. Лібанова, В. Мандибура, В. Можина, С. Мочерний, Н. Римашевська, Л. Семів. Серед багатьох українських дослідників, які присвятили свої роботи теоретичному та емпіричному аналізу особливостей національної економіки, проблем і факторів її розвитку, можна виділити О. Бебела, О. Бєляєва, Д. Богиню, В. Будкіна, В. Гейця, М. Долішнього, М. Козоріза, І. Комарницького, І. Малого, С. Мочерного, Ю. Пахомова, Р. Пустовійта, Є. Черковця, Д. Чистіліна, А. Чухна та ін. Використання їх розробок дало можливість проаналізувати особливості формування добробуту та його впливу на економічне зростання в Україні.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування механізму формування добробуту населення України, розробка напрямів для підвищення рівня добробуту в економіці.

Завданнями даної курсової роботи є:

-Розібрати суть та зміст поняття добробуту населення та доходів населення;

-Пояснити та дослідтити показники за якими визначається добробут населення та виділити основні з них;

-З'ясування проблем і перспектив розвитку доброту населення в Україні;

-Оцінити доходи та витрати населення, а також мінімалньу заробіну плату, прожитковий мінімум, пенсії;

-Реалізувати багатофакторну регресійну модель по окремим показникам добробуту населення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Курсову роботу виконано відповідно до плану кафедри економічної кібернетики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (Тема: «Моделювання складних фінансово-економічних систем»).

Об'єктом дослідження є формування добробуту населення та шляхи його підвищення на прикладі економіки України

Предметом є механізм формування добробуту населення України та шляхи його підвищення задля забезпечення гідних умов проживання кожного громадянина України.

Методи дослідження. Серед методів обробки і аналізу економічної інформації основними були такі: історико-хронологічний та системний аналіз, використання різних моделей наприклад адептивної та багатофакторної. Також використанні структурного аналізу - для дослідження методів оцінювання добробуту, статистичний і графічний - для виявлення особливостей функціонування даного механізму в умовах національної економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і рекомендації мають практичне значення для оцінювання добробуту населення, державних програм соціально-економічного розвитку, що дозволить підвищити ефективність державного регулювання економіки та підвищення рівня добробуту населення

Структура й обсяг курсової. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг курсової роботи - 59сторінок, наявні в роботі також 9 таблиць та 9 рисунків і 1 схема та 1 діаграма.

1. Теоретичні основи, дослідження добробуту населення

1.1 Поняття добробуту населення та доходи населення

Питання добробуту - важлива і надскладна категорія економічної науки. У її характеристиці містяться основні чинники розвитку суспільства та окремих індивідів, відображаються не лише потреби матеріальних благ, а й духовні та інтелектуальні моменти розвитку українського суспільства.

Дослідження добробуту дає змогу краще дослідити динаміку розвитку суспільства, результати діяльності уряду та стати головною метою економічних реформ. В українській економічній науці добробут розглядається як «сукупність умов життєдіяльності людини (населення), які створюються під час виробництва, розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають їх задоволення».

У зарубіжній науці під добробутом розуміють певний стан задоволення потреб індивідів, суспільства, певний досягнутий рівень корисності, сформований, перш за все, кількістю доступних благ. Тобто, головним у розумінні добробуту є спроба вирішити основний конфлікт - як людині, при найменших затратах, отримати щонайбільше [1].

У сучасних економічних дослідженнях, добробут не лише поєднання економічних і соціальних чинників, а й організаційних, правових, морально- етичних та політичних відносин, що вдало регулюють процеси життєдіяльності та гармонійного розвитку українського народу.

Підтвердження цього ми знаходимо і у розгляді основних історичних етапів розвитку теорії добробуту - від класичної політичної економії А. Сміта, ліберальних концепцій, німецької історичної школи, маржинальної теорії В. Парето, А. Маршалла, В. Пігу до сучасних теорій та моделей соціального добробуту С. Кузнеця, Д. Бюнкенена, А. Сена [1].

Сьогодні все більшої актуальності набуває питання розподілу економічних благ та особливим ставленням до збіднілих верств населення

А. Сена. «Теорія суспільного вибору пояснює, як суспільний інтерес відображає інтереси його членів. Від відповіді на це питання залежить суть наукового підходу до вимірювання добробуту країни та конструювання заходів його покращення... ». Наприклад, якщо загальний інтерес або добробут країни розглядати як просту суму інтересів чи статків, то, може виявитися, що Україна за чисельністю олігархів або дорогих машин на душу населення - не така вже й відстала країна.

Центральне місце в теорії добробуту посідає ідея забезпечення прийнятих для даного суспільства життєвих стандартів. Х. Ламберт зазначав, що «суспільний добробут не тотожний економічному добробуту суспільства, рівно як і особистий добробут не ідентичний індивідуальному економічному добробуту. Добробут крім економічних критеріїв (розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, тривалості життя, ВВП на душу населення), залежить і від рівня гарантій у державі політичних свобод (свобода слова, свобода і безпека особистості, свобода совісті) та таких показників, як соціальна захищеність, сімейне життя, можливість гарної освіти, кар'єрного росту тощо [7].

За Шевчуком Ж. В. питання добробуту - це важлива і надскладна категорія економічної науки. У її характеристиці містяться основні чинники розвитку суспільства та окремих індивідів, відображаються не лише потреби матеріальних благ, а й духовні та інтелектуальні моменти розвитку українського суспільства. Дослідження добробуту дає змогу краще дослідити динаміку розвитку суспільства, результати діяльності уряду та стати головною метою економічних реформ. В українській економічній науці добробут розглядається як «сукупність умов життєдіяльності людини (населення), які створюються під час виробництва, розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають їх задоволення».

За Семко Т.В. добробут - це повнота забезпечення населення життєво необхідними засобами: матеріальними, соціальними, культурними, духовними та екологічними благами. З позиції такого тлумачення добробут населення визначається обсягом ВВП, виробленого в країні протягом року. Але для більш коректної оцінки рівня добробуту, з урахуванням можливості порівняння його з аналогічним показником в будь-якій країні, застосовують узагальнюючий показник рівня добробуту, який розраховується як відношення обсягу ВВП на душу населення. [3]

У зарубіжній науці наприклад за Фертікова Т.М, під добробутом розуміють певний стан задоволення потреб індивідів, суспільства, певний досягнутий рівень корисності, сформований, перш за все, кількістю доступних благ. Тобто, головним у розумінні добробуту є спроба вирішити основний конфлікт - як людині, при найменших затратах, отримати щонайбільше. У сучасних економічних дослідженнях, добробут - це не лише поєднання економічних і соціальних чинників, а й організаційних, правових, морально-етичних та політичних відносин, що вдало регулюють процеси життєдіяльності та гармонійного розвитку українського народу.

Залежно від форми отримання доходу виділяють:

- грошові доходи;

- особисті доходи (грошові доходи + доходи в натуральній формі);

- сукупні доходи (особисті доходи + вартість наданих бесплатно послуг, що надаються установами освіти, медицини та культури).

За джерелами отримання доходів виділяють:

1. Заробітна плата;

2. Доходи від підприємницької діяльності;

3. Доходи від власності;

4. Трансферти - пенсії, стипендії, допомоги;

5. Доходи від особистого господарств ;

6. Інші.

Залежно від стадії процесу розподілу доходів виділяють:

1. Первинні доходи;

2. Наявні доходи (первинні доходи + сальдо поточних трансфертів);

3.Скориговані наявні доходи (наявні доходи+сальдо соціальних трансфертів).

Абсолютні показники доходів визначають величину доходів всього населення або окремих груп. Відносні показники розраховуються як середньодушові - на одну людину. Для аналізу динаміки доходів використовують поняття номінальних і реальних доходів.

Номінальний дохід (NT) - кількість грошей, отриманих окремими особами протягом певного періоду; також він характеризує рівень грошових доходів незалежно від оподаткування.

Номінальний дохід = нарахований дохід

Наявний дохід (DI) - дохід, який може бути використаний на особисте споживання і особисті заощадження. Наявний дохід менше номінального доходу на суму податків та обов'язкових платежів.

Реальний дохід (RI) - являє собою кількість товарів і послуг, яку можна купити на наявний дохід протягом певного періоду.

Реальний дохід = наявний дохід / ІСЦ

На основі балансу грошових доходів і витрат населення розраховуються і публікуються такі статистичні показники, що характеризують доходи і витрати населення:

- Грошові доходи населення, що включають оплату праці, пенсії, допомоги, стипендії, надходження від продажу продуктів сільського господарства; доходи від власності у вигляді відсотків за вкладами цінних паперів, дивідендів; доходи осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю; страхові відшкодування і пр.

- Грошові витрати і заощадження населення, охоплюють витрати на купівлю товарів і оплату послуг, обов'язкові платежі та внески, купівлю іноземної валюти і приріст заощаджень у вкладах та цінних паперах;

- Наявні доходи населення, що визначаються виходячи з грошових доходів за мінусом обов'язкових платежів і внесків;

- Реальні грошові доходи, обчислювані їх поділом на індекс споживчих цін.

Крім перерахованих показників органи державної статистики будують такі показники доходів на основі даних статистичної звітності:

- Середньомісячну номінальну нараховану заробітну плату працівників підприємств і організацій по галузях економіки. Соціальні допомоги, одержувані працівниками з державних і недержавних позабюджетних фондів, не включаються до фонду заробітної плати і середню зарплату;

- Середній розмір призначеної місячної пенсії одного пенсіонера;

- Реальну нараховану заробітну плату, яка визначається діленням нарахованої заробітної плати на індекс споживчих цін (ІСЦ);

- Реальний розмір призначених місячних пенсій, одержуваний діленням призначеної пенсії на ІСЦ. Зіставлення показників між собою дозволяє розширити можливості аналізу.

Порівнюючи динаміку наявних грошових доходів з реальними наявними доходами, можна охарактеризувати зростання (ослаблення) податкового навантаження на доходи населення при випередженні (відставанні) індексу за першим показником над другим.

У світовому рейтингу добробуту Україна опинилася на 64-му місці серед 142-х країн. Відповідний рейтинг склала аналітична організація Legatum Institute. Укладачі рейтингу враховували базові економічні показники, стан освіти, безпеку всередині країни, якість надаваних державних послуг, інновації , можливості розвитку приватного підприємства.

Найбільш висока оцінка дісталася Україні за освіту (31-е місце). Найбільш низькі оцінки в категоріях: рівень особистої безпеки (107-е) і якість державного управління (121-е). В організації з'ясували, що 76 % українців вважають корупцію в бізнесі та владі, як широко поширене явище. Перше місце в рейтингу вже п'ятий рік поспіль займає Норвегія, за нею йдуть Швейцарія, Канада, Швеція. Замикає першу п'ятірку Нова Зеландія. США займають 11-е місце. Голова компанії Legatum Institute Джеффрі Гедмін заявив, що за останні п'ять років «у світі спостерігається безперервне зростання добробуту». Legatum пояснює це поліпшеннями в підприємництві, охороні здоров'я та освіті [6].

За статистикою цієї ж організації у 2011 році Україна посідала 36-е місце в списку зі 124-х країн за рівнем добробуту населення.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Кореляція (від лат. correlatio - співвідношення) - це статистична залежність між випадковими величинами, що носить імовірнісний характер.

1.2 Показники добробуту населення України умовах ринкової економіки

Комплексне дослідження добробуту населення можливо тільки за допомогою системи статистичних показників. В останні роки було запропоновано декілька систем, що розрізняються структурою і набором показників. Найбільш повною і відповідає сучасним вимогам служить система «Основні показники добробуту населення в умовах ринкової економіки», яка охоплює 40 показників:

I. Узагальнюючі показники:

1. Критерій рівня життя.

2. Індекс вартості життя - характеризує динаміку цін на товари і послуги споживчого призначення.

3. Валовий національний продукт - це сукупний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницького хисту), що належать представникам певної країни, наприклад, українцям, незалежно від того, де розміщені ці фактори виробництва -- в Україні чи за кордоном.

II. Доходи населення:

1. Реальні загальні доходи населення.

2. Реальні наявні доходи населення.

3. Сукупні доходи населення.

4. Особисті доходи населення.

5. Особисті наявні доходи населення.

6. Грошові доходи населення.

7. Середній дохід і середня заробітна плата працівників.

8. Середній розмір реальної заробітної плати.

9. Середній розмір пенсії, допомоги, стипендії.

III. Споживання і витрати населення:

1. Загальний обсяг споживання населенням матеріальних благ і послуг.

2. Грошові витрати населення - витрати па придбання товарів та послуг

3. Споживчі витрати населення.

4. Споживання населенням основних продуктів харчування.

5. Купівельна спроможність середньої заробітної плати.

6. Купівельна спроможність середньої пенсії.

IV. Грошові заощадження населення:

1. Сума грошових заощаджень населення - це сума грошового доходу, що не використовується на поточне споживання й призначається для задоволення потреб у майбутньому.

V. Накопичене майно і житло:

1. Вартість накопиченого домашнього (особистого) майна.

2. Наявність і характеристика предметів тривалого користування у власності населення.

3. Житлові умови населення - сукупність якісних та кількісних характеристик житла.

VI. Соціальна диференціація населення:

1. Розподіл населення за розміром середньодушового (середнього по домогосподарству) сукупного доходу.

2. Споживання основних продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг населенням з різним рівнем середньодушового (середнього по домогосподарству) сукупного доходу.

3.Структура споживчих витрат населення з різним рівнем середньодушового (середнього по домогосподарству) доходу.

4. Динаміка вартості фактичної і нормативно споживчих кошиків різних верств населення.

5. Індекс концентрації доходів (коефіцієнт Джині).

6. Доцільний коефіцієнт диференціації доходів і споживання населення.

7. Співвідношення середніх значень доходу та споживання в межах верхньої і нижньої децилів.

8. Частка квінтельних (децильних) груп населення (домашніх господарств) за рівнем середньодушового (середнього по домогосподарству) доходу в сукупному доході суспільства.

VII. Малозабезпечені верстви населення:

1. Прожитковий мінімум (поріг бідності) .

2. Мінімальний споживчий бюджет.

3. Мінімальний розмір заробітної плати.

4. Мінімальний розмір пенсії.

5. Купівельна спроможність мінімальної зарплати.

6. Купівельна спроможність мінімальної пенсії.

7. Коефіцієнт (рівень) бідності.

8. Дефіцит доходу.

9. Зони бідності.

10. Соціальний портрет бідності.

Найбільш важливі 12 показників з перерахованих 40-ка. До 12 показників відносяться:

1. Середня оплата праці працівників.

2. Купівельна спроможність населення із середньою заробітною платою і пенсією.

3. Мінімальний споживчий бюджет по основних соціально-демографічних групах населення.

4. Прожитковий мінімум за основними соціально-демографічними групами населення.

5. Чисельність і частка населення, що має середньодушові доходи нижче мінімального споживчого бюджету та прожиткового (фізіологічного) мінімуму.

6. Споживання продуктів харчування в домашніх господарствах з різним рівнем середньодушового доходу.

7. Грошові доходи і витрати певних соціально-демографічних груп населення.

8. Показники диференціації населення.

9. Співвідношення середньодушових доходів 10 % найбільш і 10 % найменш забезпеченого населення.

10. Індекс концентрації доходів населення (коефіцієнт Джині) .

11. Структура споживчих витрат різних соціально-демографічних груп населення.

12. Розподіл населення за розміром середньодушового доходу.

Система соціальних показників змінюється разом з перетворенням соціальних відносин. Так, розвиток ринку житла викликає потребу в появі такого показника, як «число квартир, призначених для продажу (у новозбудованих будинках, в будинках після капітального ремонту»; розвиток платного навчання також має бути відображено спеціальним показником «частина навчаються за плату» і т. д.

Міжнародна статистика добробуту населення стала розвиватися недавно. У 1960 р. робочою групою ООН було підготовлено доповідь про принципи визначення та вимірювання добробуту в міжнародному масштабі. Це була перша спроба створення системи показників. Раніше добрут оцінювався індексом реальної заробітної плати (індексом номінальної заробітної плати, діленим на індекс цін), а потім індексами прожиткового мінімуму і вартості життя (індексом споживчих цін на товари та послуги певного набору) і ще віднімалися витрати на зазпечення потреб населення і також ще виділявся залишок чи між доходами і витратами. Кожен з індексів значущий, але застосовувані індекси не дають всебічної характеристики цього рівня [4].

Останній варіант системи показників рівня життя в міжнародній статистиці ООН розроблений в 1978 р. і включає 12 основних груп показників: Народжуваність, смертність і інші демографічні характеристики населення; Санітарно-гігієнічні умови життя; Споживання продовольчих товарів; Житлові умови; Освіта і культура; Умов праці та зайнятість; Доходи і витрати населення; Вартість життя і споживчі ціни; Транспортні засоби; Організація відпочинку; Соціальне забезпечення.

Крім названих груп Статистичної комісією ООН виділено загальний розділ, що охоплює ряд інформаційних показників, необхідних для оцінки добробуту населення, але які не є, на думку експертів ООН, безпосередніми його характеристиками. Сюди включені наступні показники: національна хід, валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення та середньорічний коефіцієнт його зростання; обсяг і види соціального обслуговування; витрати на особисте споживання населення, їх структура і середній річний коефіцієнт зростання, щільність населення; транспортне обслуговування населення; робота засобів зв'язку, друк та ін.

Система показників США складається з 13 розділів: Навколишнє середовище; Демографічна ситуація; Зайнятість; Умови праці; Рівень життя; Соціальне забезпечення; Охорона здоров'я.; Освіта; Житлові умови; Культура, відпочинок, розваги; Транспортне забезпечення; Національна оборона; Правовий захист громадян.

Особливою подробицею і завершеністю відрізняється Система показників соціальної статистики Франції, розроблена Національним інститутом статистики і економічних досліджень.

У ній виділені 4 групи показників, в кожній з яких більша частина показників має пряме або непряме відношення до оцінки.

У групі 1 «Чисельність і склад населення, трудових ресурсів та умови праці» значаться демографічні показники, а також чисельність і структура економічно активного населення, показники зайнятості та безробіття, тривалості і ритму роботи, страйків.

У групі 2 «Розподіл, перерозподіл і використання доходів» зосереджені показники доходів: первинні доходи; доходи від власності; заробітна плата; її мінімальна ставка; мінімум пенсії; найвищий рівень соціального забезпечення; купівельна спроможність франка; грошові та інші надходження (за соціальним забезпеченням, за хворобою, безкоштовна медична допомога, рентні надходження, благодійну допомогу).

У групі 3 «Умови життєдіяльності» виділені показники: споживання (обсяг всього на душу населення і число одиниць споживання); житлових умов; вільного часу та культурних розваг; накопичення майна і цінностей.

У групі 4 «Соціального боку добробуту населення» фігурують показники: освіти та освіти населення; охорони здоров'я; формування домашнього господарства;

«соціальної мобільності» ; правопорушень і охорони порядку. До теперішнього часу накопичений багатий досвід побудови та використання систем соціальних показників на різних рівнях агрегування і в різних цілях. Прикладами таких досліджень є ті, що проводяться в рамках ООН програми: «10-річчя жінок»; «10-річчя непрацездатних».

Починаючи з 1973 р. ініціатором і спонсором багатьох досліджень на міжнародному, національному рівнях щодо застосування систем соціально-економічних показників у прогнозуванні та плануванні є ЮНЕСКО. Розробки даних на національному рівні відображаються в спеціальних статистичних збірниках соціальних показників, які періодично виходять у більшості європейських країн (наприклад, «Social Trends» - щорічник, публікується у Великобританії; «Donnes Sociales» - виходить у Франції два рази на рік; збірка «Social Ultveckling», що виходить кілька разів на рік у Швеції, та ін.). У різних публікаціях можна знайти й інші системи показників, зокрема Систему соціальної та демографічної статистики, розроблену Статистичним бюро ООН в 1975 р., систему соціальних показників Організації економічного співробітництва та розвитку 1979 [5].

2. Загальна оцінка добробуту населення України

2.1 Дослідження показників добробуту населення України

Підвищення добробуту в Україні було актуальною задачею держави. Досягнення даної мети передбачає: доведення шляхом математичного аналізу наявності залежності між рівнем добробуту, в тій мірі, в якій він обумовлює специфіку економічної поведінки, та темпами економічного зростання; розробку можливих шляхів підвищення добробуту населення України; визначення напрямків державної економічної політики, спрямованої на підвищення добробуту населення.

На даний момент у науковій літературі часто розглядається питання необхідності підвищення добробуту. Частіше комплекс заходів, що пропонується для вирішення даної проблеми, пов'язаний із збільшенням соціальних трансфертів, що не враховує поточну економічну ситуацію та задачу забезпечення довгострокового зростання. Задачам розробки заходів державної політики, спрямованих на підвищення добробуту, що виступав би фактором росту ВВП, приділяється недостатньо уваги. Рівень добробуту обумовлює особливості економічної поведінки населення. Специфіка останньої проявляється в кількох сферах життєдіяльності: споживання, працевлаштування, фінансової діяльності, соціальної активності. Для доведення наявності залежності між добробутом та економічним зростанням представимо кожен з перелічених аспектів економічної поведінки окремим репрезентативним показником. Зміна їх значень у кращий чи гірший бік має

відповідно відображатися на темпах росту ВВП [8].

Для того щоб ліпше оціни добробут населення то всі позканики за якими оціюється добруту населення Україи мають відповідати таким вимогам: Бути репрезентативними; Мати зв'язок як з рівнем добробуту, так і з економічним зростанням; Бути забезпеченими інформацією; Бути керованими, тобто підлягати безпосередньому чи опосередкованому впливу з боку органів державного управління.

Даним вимогам на данний час для України відповідають лише такі показники: 1. Частка витрат на продукти харчування: характеризує структуру попиту населення, його можливості здійснювати витрати на блага, необхідні для збереження і розвитку якості людського капіталу, забезпечення комфортного життя. Високе значення даного показника (більше 50%) означає, що середні доходи населення низькі, як і рівень добробуту. Значення даного показника не може знижуватися до нуля, але в Україні, де воно, починаючи з 1990 р., не було нижчим за 60%, є резерв для його зниження. 2. Міграційний приріст населення: залежить від задоволення населення умовами вітчизняного ринку праці. Не можна стверджувати, що даний показник повною мірою виявляє особливості поведінки на ринку праці, але все ж таки міграційна активність суттєво залежить від поточного добробуту та очікувань стосовно його динаміки. 3. Частка коштів, вкладених у комерційні банки, у витратах населення: може характеризувати фінансову активність домогосподарств, що залежить від поточного рівня забезпеченості благами. Вибір данного показника пояснюється тим, що для економічного зростання важливий не просто обсяг заощаджень, а і їх частина, що потенційно може бути перетворена на інвестиції. 4. Зареєстрована кількість злочинів: є чинником, який характеризує соціальну стабільність. Для виконання нашої задачі більш доцільним було б використання таких показників, як частка тіньового сектора або кількість злочинів в економічній сфері життєдіяльності, але щорічні статистичні дані за даними показниками відсутні[10]. Для первинної перевірки зв'язку даних чинників з реальним ВНП були розраховані коефіцієнти кореляції між значеннями кожного з перелічених показників та значенням реального ВВП за період 1991-2012 рр. (додаток А).

Наявність щільного позитивного зв'язку між величиною міграційного приросту та реальним ВВП може бути пояснена тим, що, з одного боку, певна частка додаткового населення працевлаштовується на території країни-реципієнта, а з другого - ріст ВВП є ознакою росту привабливості країни для мігрантів. Позитивний зв'язок між часткою вкладів у витратах населення та реальaним ВВП наявний внаслідок використання частки вкладів у вигляді кредитів, що є подальшим стимулом економічного зростання. Щільний негативний зв'язок між часткою витрат на харчування та реальним ВВП має місце внаслідок низького попиту на товари довгострокового споживання, на блага, важливі для розвитку людського капіталу. І, нарешті, зростання кількості злочинів є як проявом незадоволення власним рівнем добробуту, так і дестабілізуючим фактором подальшої економічної діяльності. На основі статистичних даних за показниками побудовано багатофакторне регресійне рівняння, що виглядатиме наступним чином:

Y = 117,531 + 0,13x1 - 0,27x2 +0,49 x3 - 0,84 x4,

Де x1 - міграційний приріст населення; x2 - частка витрат на продукти харчування; x3 - частка вкладів у витратах населення; x4 - кількість злочинів на 1000 осіб.

Отримана модель є адекватною за F-критерієм Фішера (хоча значення F-критерію є достатньо низьким - 23,09), але, у відповідності до t - тесту Ст'юдента, три змінні з чотирьох (а саме х2, х3, х4 ) є статистично незначимими . При побудові даної моделі не враховано можливість наявності часових лагів, з якими поведінка в певній сфері може впливати на економічне

зростання. Для підтвердження припущення стосовно впливу обраних нами змінних на темп економічного зростання із запізненням, розрахуємо коефіцієнти кореляції між незалежними та залежною змінними із лагами в один, два роки. Результати розрахунків наведені в таблиці (Додаток Б).

Виходячи з розрахованих даних, можна зробити такі висновки. Частка витрат населення на продукти харчування, міграційний приріст найбільше впливають на темп економічного зростання без часового лага. Частка вкладів у витратах населення здійснює стимулюючий вплив на темп економічного зростання з часовим лагом у один рік. Рівень злочинності найбільш суттєво впливає на залежну змінну із часовим лагом у два роки. У відповідності до отриманих результатів побудуємо багатофакторну модель з використанням статистичних даних за періоди: [10] для у: 1993 - 2012 рр.; для х1: 1993 - 2012 рр.; для х2: 1993 -2012 рр.; для х3: 1992 - 2012 рр.; для х4: 1991 - 2012 рр. В отриманому рівнянні змінна х2 (міграційний приріст населення) є статистично незначимою у відповідності до t-теста при рівні значимості 5%.

При вилученні даної змінної отримуємо регресійне рівняння такого вигляду:

у = 180,58 - 0,97x2 + 2,33x3 - 5x4.

F - тест Фішера підтверджує гіпотезу про істотність зв'язку між залежною та пояснювальними змінними. У відповідності до t-теста при рівні значимості 5% всі змінні є статистично значимими. Зважаючи на малу кількість років, за якими наявні дані, а також на нестабільність української економіки, внаслідок якої відсутні чітко визначені тенденції в різних сферах економічного життя, науковий інтерес представляють не стільки значення отриманих коефіцієнтів, скільки підтвердження зв'язків між показниками економічної поведінки та реальним ВВП. Поки що є невідомими ті оптимальні значення витрат на харчування, частки вкладів у витратах, після досягнення яких подальше зменшення першого показника та збільшення другого будуть призводити, можливо, до скорочення темпів економічного зростання. Головним висновком даного аналізу є статистично доведена наявність зв'язку між проявами економічної поведінки, залежної від рівня добробуту, та темпом економічного зростання. Отже, емпіричне дослідження підтверджує гіпотезу щодо можливості впливу на темп росту ВВП через підвищення добробуту та, відповідно, формування важливих для зростання особливостей економічної поведінки. Вплив на рівень добробуту, у свою чергу, забезпечується через механізм, що має певну специфіку в кожній країні. Визначення такої специфіки чинників підвищення добробуту в Україні є важливою передумовою активізації економічної поведінки [9].

2.2 Оцінювання доходів та витрат населення

Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.

Немає нічого складнішого і важчого, ніж рахувати доходи і витрати населення. Наша «тіньова економіка» заплутає всіх і все. Як же формуються доходи українців?

Згідно з офіційними даними Державної служби статистики України, за підсумками першого кварталу 2013 року загальний дохід населення склав 317 млрд. грн., хоча в перерахунку на душу населення це всього близько 7 тис. грн. або 847 дол. Сума невелика, але це тільки офіційні доходи, реальні доходи населення не може порахувати навіть податкова, незважаючи на всі її старання. Хоча все пізнається в порівнянні. Десять років тому за підсумками першого кварталу 2003 року доходи українців на душу населення становили 1522 грн. або 287 дол. Виходить, що за десять років доходи населення в доларовому еквіваленті зросли майже в 3 рази. Але і запити, напевно, зросли вдесятеро. У 2003 році теж скаржилися, що доходи маленькі.

Куди цікавіша структура доходів. Заробітна плата з урахуванням усіх премій і бонусів у структурі доходів населення займає 42,8% і є одним з головних джерел доходу українців. А ось друге місце після заробітної плати займають різні соціальні виплати, які отримують українці за рахунок держбюджету. На їх частку припадає 42,3% всіх доходів населення. Може для багатьох це буде новина, але факт залишається фактом: держбюджет та інші місцеві бюджети України за своєю суттю є соціальними бюджетами, і головні їхні витрати - це саме різні соціальні виплати. Тут і пенсійні виплати і стипендії, і різні соціальні допомоги на період тимчасової непрацездатності, і компенсація вартості послуг ЖКГ і т. і. За перший квартал 2013 року фізичні особи отримали від держбюджету і ПФ різних соціальних виплат на суму 134,2 млрд. грн. Це дійсно мільярди, а не мільйони.[15].

Що ж це виходить, що сума офіційної заробітної плати фактично еквівалента суми різних соціальних виплат за рахунок держбюджету? Дійсно, так і виходить. Тому так тяжко зводити доходи і витрати по держбюджету. Виплати великі і не платити не можна [6].

А як же зарубіжні країни? Дивлячись які. У Росії чи Білорусі структура доходів населення фактично дуже схожа з українською структурою. А от у Німеччині і США дещо інша модель. Там близько 30% у структурі доходів населення займають доходи від інвестицій (маються на увазі і банківські депозити, і дивіденди по акціях), і ще близько 15-20% складають доходи від нерухомого майна. В Україні ситуація далека від США. Частка доходів фізичних осіб за рахунок інвестицій складає всього 10% і то це можна вважати великим успіхом. Бо основне джерело доходів від інвестицій в Україну - це насамперед відсотки за депозитами. А в США велику частку доходів від інвестицій забезпечують доходи від цінних паперів. У нас коштовні папери доходів населення не балують. Складно українцям за рахунок цінних паперів отримати солідний прибуток. Можна швидше отримати збитки. Тому поки вся надія на депозити. Але ставки за депозитами не ростуть, а знижуються, і тому хочеться більше доходів, але отримуємо скільки можемо [16].

Щодо частки доходу, яку отримують українці від здачі в оренду нерухомості, то згідно з офіційними даними ця частка в структурі доходів становить 4,9%. Але це багато в чому приблизна цифра. Дуже складно об'єктивно оцінити, скільки отримують українці доходу від здачі в оренду нерухомості. Не люблять українці про це говорити, а тим більше платити податки з цього доходу.

Згідно з офіційними даними близько 85,6% всіх витрат українців - це витрати на купівлю товарів і оплату послуг. Якщо перерахувати на одного жителя, то за підсумками першого кварталу 2013 року виходить близько 5900 грн. або 725 дол. в еквіваленті. Десять років тому ці показники були 1380 грн. або 260 дол. При цьому варто сказати, що у 2003 році частка витрат на купівлю товарів і послуг у витратах населення була 90,6%. Ситуація змінилася. І змінилася багато в чому за рахунок зростання накопичень населення, насамперед розміщення грошей населення на банківські депозити. Якщо в 2003 році частка приросту фінансових інвестицій становила 2% у структурі витрат населення, то в першому кварталі 2013 року цей показник вже 7,4%. Виходить, що населення за минулі десять років, незважаючи на кризу і різні політичні катаклізми, все ж більше стало відкладати грошей на чорний день. Бо доходи дозволяють окремим особам накопичувати і накопичувати.

У витрати фізичних осіб ще включають і утримані податки з доходів фізичних осіб. На даний момент українці віддають державі у вигляді різних податків і зборів близько 7,8% своїх витрат, а десять років тому цей показник був 8,8%. Можна сказати, що зменшилося податкове навантаження, але це не так: сума податків в абсолютних цифрах навіть зросла. Інша справа, що й доходи зросли за минулі десять років [12].

Що стосується інших країн і частки податків у структурі витрат фізичних осіб, то це дуже залежить від моделі оподаткування країни. У США частка податкових виплат у структурі видатків фізосіб досягає майже 30%, але це пов'язано з тим, що частина податкового навантаження бізнесу перемикається на фізосіб. Аналогічна модель у Швеції та Норвегії, там ще більше частка податкових платежів у структурі витрат. А ось у Гонконгу навпаки: частка податкових платежів у витратах населення не вище 4%. Наша модель розподілу податків між бізнесом і фізособами близька до моделі, прийнятої в Росії та інших країнах СНД.

Початок року - не найактивніший період зростання доходів. Як правило, і доходи, і витрати фізосіб найбільше ростуть в кінці року. А ось влітку ростуть більше витрати, так як бажання витратити гроші все більше і більше. Головне, щоб це бажання можна було б реалізувати за рахунок раніше накопичених доходів.

Також доходи та витрати населення можна глянути на таблицях, які наведено нижче. Також на таблицях можна простежити динаміку зміни доходів і витрат населення, яку було взято з 2002 по 2012 рік. 2013 рік не було взято, бо 2013 рік, ще не закінчивсь і статистика ще не була підрахована за всі квартали [12]. Тому доходи і витрати населення можна глянути за I та II квартал 2013 року (додаток В, додаток Г, додаток ґ, додаток Д, додаток Е).

Також за допомогою адаптивного моделювання ми визначили значення доходів та видатків державного бюджету України на 2009 - 2013 роки. (додаток Є, додаток Ж).

Одним з важливих джерелом підвищення рівня добробуту в Україні має стати зростання заробітної плати. Станом на 01.12.2013 р. мінімальна заробітна плата становила 1218 грн. Динаміку зміни мінімальної заробітної плати в Україні можна глянути в додатка (додаток З). Також можна порівняти МЗП в України і МЗП іньших країн наприклад США та країн ЄС. (додаток И, додаток І). Глянувши додатки можна сказати такий висновок що МЗП в України мусить бути вищою ніж в США та країнах ЄС, якщо вести розрахунки по цінам які встановилює наша держава на Товари та послуги. Глянути лише елемнтарні речі молоки в США коштує 1.17$ в Україні від 1.35$ і вище [18].

Згідно законодавства України номінальна заробітна плата регулюється за рахунок розмірів мінімальної заробітної плати. Проаналізувавши показники та динаміку розміру мінімальної заробітної плати в Україні за 1997-2013 роки можна зробити висновки, що даний показник протягом усього досліджуваного періоду мав чітку тенденцію до зростання. З введенням національної валюти в 1996 році мінімальна заробітна плата в Україні була встановлена на рівні 15 грн. Для стабільного розвитку економіки на початку десятиліття було прийняте рішення Урядом України про прив'язку гривні до долара США. У період до фінансової кризи, тобто до 1998 року, гривня була досить сильною валютою, її курс в середньому становив 1,75 грн. до 1 долара США. У 1998 році гривня здешевіла майже втричі, і процес здешевлення гривні триває до сьогодні. Причиною тому є економічна та політична нестабільність в Україні.

Процес зростання цін за період 1997-2013рр. проходив і триває до сьогодні в країні майже без гальмування, а отже і знецінення грошової національної одиниці України триває й досі.

За динамікою змін, мінімальна заробітна плата пересічного громадянина у 1998р. зросла в 2рази і складала 200% порівняно з 1997 р., у 1999 та 2000 роках рівень мінімальної заробітної плати у грошовому еквіваленті не змінився та дорівнював 74 грн. З 2001р. до 2013р. мінімальна заробітна плата громадян України зростала, але темпи зростання були дуже повільними. В 2011р. взагалі відбулося гальмування, і мінімальна заробітна плата громадян зросла лише на 8,29% відносно попереднього 2010 року.

В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу. Крім того, прожитковий мінімум визначається диференційовано в залежності від вікового критерію або в залежності від соціальної та демографічної групи осіб: для дітей віком до 6 років; для дітей віком від 6 до 18 років; для працездатних осіб; для осіб, які втратили працездатність.(додаток П) Мінімальний споживчий кошик, тобто прожитковий мінімум, визначається, як вартість набору товарів та послуг, мінімально необхідних для задоволення потреб у харчуванні на рівні фізіологічно мінімальних норм споживання (окремо для дорослих, дітей, людей похилого віку), а також мінімальних потреб в одязі, взутті, предметах домашнього вжитку, медикаментах, комунальних і побутових послугах, транспорті, культурі тощо.

Слід зазначити, що за даними ООН, середня вартість споживчого кошика для однієї особи має становити 17 доларів на день. Якщо ж людина отримує заробітну плату близько 510 доларів на місяць, то вона перебуває на межі бідності [19]. Тобто, в порівнянні з середньою заробітною платою громадянина в Україні, яка становить на данний момент 2758 грн. виходить, що заробіток українців на місяць майже вдвічі нижчий за межу бідності, ніж у сусідніх європейських країнах. Всесвітній банк запропонував вважати рівнем бідності доходи менші ніж 1,25 дол. на день, що дорівнює 10 грн. в Україні. Коли дохід менший, то виникає проблема виживання індивіда в суспільстві, тобто в Україні. Проте, враховуючи сучасні споживчі ціни, цей показник має становити хоча б 30 грн. на день, щоб людині вижити, а відновлення життєвих сил взагалі непередбачено.

Заробітна плата на сьогодні за офіційними даними в Україні, серед молоді до 30 років, коливається в межах 1218 грн. а за стандартами ООН - 510 доларів на місяць , що не відповідає, а ні міжнародним стандартам ООН, а ні нормам щодо фізіологічних потреб людини.

Вартість споживчого кошика терміном на 1 місяць, які запропоновані владою України становить 1569 грн. / 196 дол. гривень, за даними опитування українців СК має становити 3 580 грн./447 дол.та за розрахунками експертів ООН 510 дол. Споживчий кошик в Україні був затверджений ще у 1992 р. та відтоді суттєво не переглядався владою України. Мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі одного прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за наявності необхідного страхового стажу. З 1 грудня 2013 року розмір мінімальної пенсії встановлений у розмірі 949 гривні [19].

Відповідно до проекту державного бюджету на 2014 рік, мінімальна зарплата станом на 1 січня становить 1218 грн. з 1 липня вона зросте до 1250 грн, а з 1 жовтня - до 1301 грн. Рівень прожиткового мінімуму 2014 року КМУ пропонує підвищити в два етапи: спочатку в липні - до 1207 грн, а згодом у жовтні - до 1256 грн. Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років із 1 липня становитиме 1059 грн, з 1 жовтня - 1102 грн. Для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 липня - 1320 грн, з 1 жовтня - 1373 грн. Для працездатних осіб: з 1 липня - 1250 грн, з 1 жовтня - 131 грн, а для осіб, які втратили працездатність: з 1 липня - 974, з 1 жовтня - 1014 грн [14].

2.3 Показники для побудови багатофакторної регресивної моделі

Розвиток людства завжди супроводжувався процесами переміщення населення, в наш час даний процес у демографії має назву механічний рух населення або ж міграції. У пошуках кращих умов життя, громадяни змінюють місця проживання за різних причин основними з яких є безпека та зайнятість. Виходячи з цілої низки якісних характеристик міграцій, вони класифікуються за типом, причинами, формами стадіями та територією. Найбільшою чисельність населення в Україні була на початку 1993 р. (52,2 млн. осіб), але пізніше вона почала знижуватися, спочатку на 200 -- 300 тис. осіб щорічно, а тепер -- на 400 -- 500 тис. осіб і більше. Лише з 2012 рокі міграційне сальдо почало набувати додатніх значень.

З січня по жовтень 2013 року в нашій країні відбулося 283 635 внутрішніх міграцій осіб між областями, а також 23 036 іноземців іммігрували до України, а 5 637 громадян нашої країни емігрували за кордон, міграційне сальдо (різниця між іммігрантами та емігрантами) становило 17 399 осіб. Відносні показники зовнішніх міграцій - з розрахунку на 10 000 населення частка емігрантів становить 3 особи, іммігрантів - 12.3 осіб, а міграційне сальдо відповідно 9.2 осіб.

Внутрішні міграції в нашій країні на багато більш поширені ніж зовнішні та становлять 97.5 на 10 000 осіб, тобто майже 1% громадян змінили постійне місце проживання у січні-травні. Наступні блоки тематичних карт виражають абсолютні та відносні показники (з розрахунку на 10 тис. осіб) зовнішніх та внутрішніх міграційних процесів, які мали місце серед областей нашої країни за перших п'ять місяців поточного року.

Наступний показний який було взяти для побудови багатофакторної моделі це частка витрат на продукти харчування. Частка витрат на продукти харчування у витратах українських сімей становить близько 50,2%, що є максимальним показником серед країн Європи. У складеному рейтингу Україна опинилася на останній, 40-й позиції. Вище розташувалися Молдова і Сербія (43,2 % і 42,9 % відповідно). При цьому частка витрат на дозвілля і культуру для українців складає всього 2%.Зазвичай в країнах з високим рівнем життя частка витрат на продукти харчування, як правило, низька і становить 10-15% від сукупних витрат сімей. Решту коштів люди витрачають на дозвілля, подорожі, комунікації, якісну медицину і освіту, техніку та одяг і тд.

До таких країн належать, наприклад, Люксембург (8,8 % витрат йдуть на їжу), Великобританія (9,1 %) і Швейцарія (9,6 %) , які розташувалися в першій трійці рейтингу. Витрати на дозвілля і культуру при цьому складають 7,2%, 12,1%, 9,1% відповідно. У число лідерів увійшли також вельми успішні країни Північної Європи - Данія і Норвегія [13].У бідних країнах, жителі яких вміють низькі доходи (а ціни там часто досить високі), спостерігається кардинально інша картина. Тут вартість їжї є основним елементом витрат, інші потреби фінансуються на основі з залишкового принципу. Як повідомлялося, в 2013-му загальна сума задекларованих українцями доходів зросла на 23%, до 48,7 мільярдів гривень. Майже половину цих грошей заробили мільйонери. Загалом витрати сім'ї на харчування в місяць становаить 1684 гривень на місяць.В Україні витрачають на їжу більше за всіх у Європі. Як результат - країна зайняла 40 місце за часткою витрат на продукти харчування.

Важливою умовою розвитку економіки, забезпечення високого рівня її конкурентоспроможності, вирішення низки соціальних проблем та підвищення рівня життя населення та забезпечення нормалнього добробуту населення є зростання ресурсного потенціалу банків, що значною мірою залежить від залучення вкладів населення. Вклади населення в Українснні сформулювалися були з трьох етапів [12].

Як повідомлялося, в 2013-му загальна сума задекларованих українцями доходів зросла на 23%, до 48,7 мільярдів гривень. Майже половину цих грошей заробили мільйонери.

Основний 1 Перший етап, який охоплює 1992-95 рр., можна охарактеризувати як глобальне знецінення заощаджень населення внаслідок гіперінфляційних процесів у економіці Україні, відсутність та припинення заощадження коштів у значної частини громадян. У цей період значна частина заощаджень відкладалася населенням у формі готівки в національній та іноземній валютах (80-95 %). Другий етап (1996-99 рр.) - це етап нестабільності формування заощаджень за умов обмеженої інфляції та подальшого економічного спаду і неста-більності курсу гривні до іноземних валют. У цей час (після грошової реформи) вперше заощадження населення в банківській системі почали реально зростати. Так, за 1996-97 рр. заощадження в реальному обчисленні зросли у 2,5 раза. До цього часу гіперінфляційні процеси, загальне зниження доходів населення та їх диференціація, низький рівень довіри до національної валюти та банківської системи стримували процес формування заощаджень населення [20]. Для третього етапу, який почався з 2000 р. і триває до сьогодні, характерні позитивні тенденції зростання заощаджень на тлі макроекономічної, фі-нансової та валютної стабілізації. У цей же період відбувалося прискорене зростання строкових вкладів фізичних осіб як в національній, так і іноземній валютах та зменшення у 1998-2004 рр. частки короткострокових та зростання частки довгострокових депозитів. Така ситуація є сприятливою для банків, оскільки ці кошти вони можуть використовувати протягом тривалого періоду часу як інвестиційні ресурси.

Злочинність становить собою найнебезпечніший прояв поведінки, що відхиляється, яка наносить найбільший збиток суспільству. Саме через показник злочинності можна дізнатися чи задоволенні громадяни своїм місцем у суспільстві та рівнем добробуту, як держава піклується про громадян. Зрозумало чим нижче злочинність в країні тим краще рівень життя в країні і ти кращий добробут [19]. Після того як Україна стала незалежною держаю кількисть злочинів на Україні коливалась від 400 000 до 500 тисяч. До фінансофої кризи в 2008 році кільксть злочинів поступово знижувалася і на 2007 рік їх стала 397 тисяч. Але після економічної кризи їхня кількість знову почала зростати до 520 тис. Лише у останньому році їхня кількість поступово зменьшувалася і в 2012 році цей показник дорівнював 447 тисяч, звісно це не так уже й мало злочинів але це суттєво меньше у порівнянні з попереднім роком.

...