Аграрний ринок Німеччини

Розділ 3. Оцінка рівня державної підтримки аграрного ринку Німеччини

Державне регулювання економіки - це управління соціально - економічним розвитком країни, тобто сукупність заходів державного впливу на об'єкти і процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб'єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації певних цілей.

Державна підтримка у сільському господарстві - це спосіб захисту сільськогосподарських інтересів товаровиробників, які розглядаються не лише як тактичний прийом, а як стратегічний ресурс направлений на вирішення пріоритетних, перспективних завдань розвитку сільського господарства, в тому числі зменшення безробіття на селі, підвищення рівня оплати праці, створення нових робочих місць, розвиток соціальної та інженерної інфраструктури.

В сучасних умовах однією з найбільш поширених методик оцінки рівня держ підтримки сільського господарства є методика запропонована у 1987 р. країнами Організації Економічної Співпраці та Розвитку (ОЕСР). Дана методика грунтується на ідеї відхилення внутрішніх і світових цін.

Провідним показником цієї методики є показник номінального коефіцієнту захисту (NPS)

(1)

- внутрішня роздрібна ціна на продукцію і-те

- довідкова (світова) ціна на продукцію і-те

Якщо NPC > 1 - держава підтримка товаровиробника.

Якщо NPC < 1 - сільське господарство не має підтримки, що може розцінюватись як непряме оподаткування. Водночас, у такому випадку споживачі отримують непрямі субсидії.

NPC = 1, це означає, що загальний обсяг грошових надходжень сільськогосподарських виробників отримується цілком від ринку без будь-якої державної підщтримки.

Також дана методика передбачає використання настопних показників:

PSE - еквівалент підтримки виробника

(2)

- прямы субсидії для виробників аграрної продукції

- прямі податки з виробників товарів

Цей показник визначає грошову вартість валового перерозподілу ресурсів від споживачів та платників податків на підтримку сільськогосподарських товаровиробників в наслідок здійснення державної політики, незлежно від її сутності, цілей та впливу на обсяги виробництв чи прибутки сільськогосподарських підприємств.

Даний показник може бути розрахований як по відношенню до певного продукту так і по сільськогосподарській продукції в цілому, та вимірюється у цінах виробника.

Показник PSE включає в себе два компоненти:

пряму підтримку (виплати на підтримку сільського господарства із бюджету)

опосередкована (підтримка ринкової ціни яка відображає відхилення між внутрішньою і світовою ціною).

Для міжнародних порівнянь використовують відносний показник PSE, що показує частку трансфертів сільськогосподарських товаровиробників у загальному обсязі грошових надходжень і визначається за формулою

(3)

- обсяг продукції

- вартість продукції реалізованої по внутрішніх цінах

Еквівалент підтримки споживача

Даний показник визначає річну грошову вартість перерозподілу ресурсів до споживвачів сільськогосподарської продукції в наслідок реалізації державної політики пдтримки, незалежно від її сутності та впливу на обсяги споживання продукції сільськогосподарських товаровиробників. Він розраховується у цінах виробника за наступною формулою

(4)

- внутрішня роздрібна ціна на продукт і-те

- світова (довідкова) ціна на продукцію і-те

- опосередковвана бюджетна дотація споживачам продукту і-те в наслідок реалізації аграрної політики держави

4. Подібно до відносного показника PSE визначається відносний показник

(5)

- вртість спожитої продукції і-те у внутрішніх цінах

ТС - трансферти споживача від платників податків

5. Показник оцінки підтримки послуг загального призначення. Він (GSSE) дозволяє визначити річну грошову вартість перерозподілу ресурсів до усіх суб'єктів, що надають послуги сільському господарству в цілому в наслідок державної політики підтримки, що підтримує сільське господарство незалежно від її сутності, цілей та впливу на обсяги сільськогосподарського виробницива, прибутків або споживання продукції сільськогосподарських підприємств. В цей показник включають трасферти на освіту та підготовку кадрів, наукові дослідження в галузі сільського господарства,контроль за якістю та безпекою продовольства, поліпшення інфраструктури та інші заходи.

6. Оцінка загальної підтримки (TSE) відображає річну грошову вартість всього валового перерозподілу ресурсів від споживачів сільськогосподарської продукції та від платниківподатків в наслідок реалізації державної політики підтримки.

Економічна співпраця між Україною та Німеччиною набуває все більшого стратегічного значення для обох країн. Німеччина є для України найбільшим іноземним інвестором та другим за обсягами торговим партнером. Підтримка з боку Німеччини при проведенні процесу ринкових реформ, модернізації української економіки, а також при створенні транспарентних та ефективних умов економічного розвитку в Україні дуже відчутна.

Програми «зеленої скриньки» характеризуються підтримкою, що не обмежується правилами СОТ, вона може стримуватися лише можливостями державних та місцевих бюджетів країн. Основним критерієм віднесення державного заходу підтримки до «зеленої скриньки» є умова, щоб наслідком підтримки не було надання цінової підтримки виробникам.

7. Необхідно пам'ятати про ще один показник - це сукупний вимір підтримки (AMS),який практично відповідає показнику PSE однак, не враховує заходів підтримки, що відносять до «зеленої скриньки»[16].

Розраховують для кожного окремого виду продукції.

Таблиця 3.1

Питома вага заходів «зеленої скриньки» згідно СОТ у структурі державної підтримки аграрного сектора економіки Німеччина і України

Таблиця 3.2

Структура заходів підтримки товаровиробника в Німеччина та Україні протягом 1992-2007 рр.

Проаналізувавши дані таблиць 3.1 і 3.2 можемо зробити висновок, що оцінка загальної підтримки виробника в Німеччині за наведений період збільшилась на 111,75%, це відбулося за рахунок збільшення розмірів бюджетних платежів, а в Україні зменшився.

Розділ 4. Перспективи торгівельних відносин між Німеччиною та Україною

Важливу роль в світовому господарстві та ЄС відіграють країни-лідери Європейського Союзу, до яких належить Федеративна Республіка Німеччина (Bundesrepublik Deutschland) . Це країна з високо-розвинутою економікою, що здійснює великий вплив на формування міжнародних економічних відносин. Країна займає перше місце в Європі за кількістю виробленої промислової продукції. Традиційно вона є одним з основоположників створення більшості міждержавних організацій і блоків в галузях економіки, фінансів, банківської системи, окремих напрямках промисловості і сільського господарства.

Німеччина є членом „Великої вісімки” країн світу, Європейського Союзу (ЄС), Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Західноєвропей-ського союзу; входить до 10 країн-лідерів за рівнем ВВП і займає 5 місце, поступаючись лише США, Китаю, Японії та Індії.

Так рівень ВВП (вартість усіх кінцевих товарів і послуг вироблених в країні протягом одного року) Німеччини станом на 01.01.2008 року становив $2 833 млрд. дол. США, у 2007 році він дорівнював - $2 585 млрд. дол. США , в 2006 році - $2 764 млрд. дол. США, а станом на 01.01.2005 рівень ВВП в Німеччині складав - $2 362 млрд. дол. США.

За рівнем ВВП на душу населення країна займає е 17 місце - $31 400 дол. США.

Розподіл ВВП по секторам економіки: сільське господарство - 1,2%, промисловість - 30,4%, сфера послуг - 68,4%.

ФРН є одним з найбільших у світі експортерів капіталу. Про потенціал Німеччини як зовнішньоекономічного партнера свідчить динаміка її зовнішньоторговельного обороту, що в 2003 p. становив 2 521,5 млрд. нім. марок, а в 2004 p. - 2 622,8 млрд. марок, а в 2005 р. - 2735,4 млрд. марок. Структуру експортно-імпортних операцій ФРН відповідно до частин світу та країн характеризують дані табл. 4.1

Таблиця 4.1

Структура зовнішньоторговельного обороту

Федеративної Республіки Німеччини по країнах та частинах світу, в %

Прослідкувавши динаміку експорту за 2003-2005рр., можна зробити висновок, що його обсяги збільшуються.

Зовнішньоторговельний обіг (2005) = ЕХ+ІМ = 731,24+ 641,12 = 1372,36 млрд. дол. США

ЗТО (2004) = 671,17 + 605,11 = 1276,28 млрд. дол. США

ЗТО (2003) = 617,87 + 582,03 = 1199,90 млрд. дол. США

Спостерігається зростання обсягів зовнішньоторговельного обігу[11,c.432]

В 2007 році Німеччині вдалося відстояти свій титул лідера світу з експорту, випередивши Китай.У грудні 2007 року у Женеві Федеральне міністерство економіки оприлюднило попередні підрахунки Світової організації торгівлі (СОТ). Згідно з ними, обсяги експорту німецьких товарів у всьому світі в межах річного періоду за перші дев'ять місяців 2007 року зросли на 19% і склали 657 мільярдів євро.Однак за обсягами експорту до Німеччини дедалі ближче під-тягується Китай. Федеральне міністерство економіки заявило, що попередні показники у торгівлі за 2007 рік підтвердили конкурентоспроможність еко-номіки Німеччини у всьому світі. Висока якість продуктів і технологічні інновації є вирішальними чинниками успіху німецького експорту і в остаточному підсумку окуповують себе.

З моменту проголошення незалежності Україна почала вживати енергійні заходи по встановленню і розвитку зовнішньої торгівлі з Німеччиною. З огляду на економічний розвиток Німеччини, її потенціал, на її місце серед інших розвинутих країн Заходу торговельно-економічні відносини з нею, безумовно, мають пріоритетне значення. У галузі зовнішньої торгівлі Німеччина була і залишається одним з найважливіших партнерів України, на неї припадає близько 7% загального обороту(торговельний оборот у 2005 році склав 4670,5 млн.дол.) нашої держави. Варто зауважити, що серед 27 держав ЦСЄ та СНД тільки три (Росія, Словенія, Словаччина) спромоглися досягти позитивного торговельного балансу з Німеччиною. Фактично щорічний обсяг торгівлі між Україною Німеччиною становив близько 669 млн дол, у якому експортна частка України була близько 228 мільйонів. Такий обсяг експорту взагалом характерний для невеликої країни, що розвивається, проте за своєю товарною структурою він був подібний до експорту високого розвинутих країн[12,c.211].

Питома вага України у зовнішній торгівлі Німеччини складає зараз майже 0,2 відсотка. Головним чином з України до Німеччини експортуються товари промислового сектора, їх питома вага у структурі експорту складає близько 90 %. Провідне місце загального українського експорту посідають текстильні вироби і одяг , виготовлені переважно із давальницької сировини (33%), друге вироби фармацевтичної та хімічної промисловості (13%), а також вироби з заліза та сталі (13%). На вироби харчової промисловості припадає 8,5%. У німецькому експорті до України також переважають товари промислового сектора з питомою вагою близько 90%.

Перше місце посідають машини (27%), друге - транспортні засоби (12%), далі сировина та вироби хімічної й фармацевтичної промисловості (10%), електротехнічні вироби (10%) і текстиль (9%). На продукти харчової промисловості припадає 10%. Для забезпечення німецького експорту до України через гарантії фірми «Гермес» щорічно створюється фонд розміром у 300 мільйонів німецьких марок. Передумовою надання гарантій є відповідні гарантії уряду України. Однак слід зважити на те, що становлення економічних і торговельних зв'язків між нашими державами відбувається у складних умовах стагнації внутрішньої кон'юнктури Німеччини, особливо у іі західних землях, та загальної кризи господарства України. Тому налагодження ефективних комерційних і виробничих зв'язків між фірмами і установами, підприємствами і підприємцями, створення СП,торговельних представництв потребує наявності відповідних умов для співробітництва, підписання необхідних договорів та угод, міжнародних контактів різних рівнів. Торгівля між Україною та Німеччиною перебуває на переломному етапі товарообмін зазнає значних змін. але, як уявляється, поки що не виникла така його структура, яка була б взаємовигідною для національних економік обох сторін і відповідала їх потенційним можливостям. Головною задачею зовнішньоторгівельної політики України є подолання негативного сальдо торгового балансу України з Німеччиною, а також збільшення частини готових виробів в у структурі українського експорту. Наявність негативного сальдо у зовнішньоторгівельному обороті України з Німеччиною свідчить про те, що українські товари в цей час менш конкурентоздатні в порівнянні з продукцією німецьких виробників. За останнім часом активізувалася робота по сертифікації української продукції, впровадженню нових технологій, організації спільних виробництв. Реалізація цих і інших заходів вплине істотний чином на підвищення конкурентоздатності українських товарів і прискоренню термінів їх просування на ринки Німеччини. Аналізуючи динаміку зміни стану зовнішньої торгівлі України і Німеччини, можна констатувати, що є перспективи для їх подальшого розвитку. Основою цього є поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків, здійснюване не тільки на міжурядовому рівні але і окремими підприємствами України і Німеччини. У структурі зовнішньої торгівлі Німеччини Україна посідає 51-е місце у списку країн-імпортерів та 40-е як експортер[15].

Основу товарного імпорту з ФРН складає механічне обладнання; наземні транспортні засоби, крім залізничних; електричні машини і устаткування; полімерні матеріали, пластмаси. Динаміка розвитку структури товарообігу наведено у таблиці 4.2. При цьому слід звернути увагу на тенденцію зростання від`ємного сальдо

Таблиця 4.2

Показники зовнішньої торгівлі товарами між Україною та Німеччиною

Джерело: Державний комітет статистики України[20].

За обсягом прямих інвестицій Німеччина є для України важливим доно-ром - 631,6 млн.дол. станом на 01.01.2005 року (3-є місце серед країн ЄС) і 5505,5 млн.дол. станом 01.01.2006 року. Крім того, Німеччина, незважаючи на економічні проблеми, надає найбільшу після США двосторонню допомогу Україні.

Аналіз сучасного стану українсько-німецької торгівлі показує, що в загальному товарообороті України і ФРН у 2003-2005р.р. торгівля товарами у За обсягом прямих інвестицій Німеччина є для України важливим доно-ром - 631,6 млн.дол. станом на 01.01.2005 року (3-є місце серед країн ЄС) і 5505,5 млн.дол. станом 01.01.2006 року. Крім того, Німеччина, незважаючи на економічні проблеми, надає найбільшу після США двосторонню допомогу Україні.

Аналіз сучасного стану українсько-німецької торгівлі показує, що в загальному товарообороті України і ФРН у 2003-2005р.р. торгівля товарами у матеріальній формі займала 91,5%, а торгівля товарами у формі послуг - 8,5%. Таким чином , українсько-німецька зовнішня торгівля більше ніж на 90% відноситься до сфери матеріального виробництва, тоді як торгівля послугами займає зовсім незначну частину.

Аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі України показує, що найбільшу питому вагу в загальному експорті товарів до ФРН займали метали та вироби з них (39,1%), включаючи мідь та вироби з неї - 17,1%, чорні метали - 12,8%; текстиль і текстильні вироби (28,5%); продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (7,3%). Україна ви-ступає у торгівлі з Німеччиною виключним експортером товарами текстиль-ної промисловості (93,3%) та продукції металургійної промисловості (58,4%), виключним імпортером - продукція машинобудування (-75,1%) і хімічної промисловості (-59,3%). Найбільшу питому вагу в імпорті товарів з ФРН займає продукція машинобудування (понад 35%); пластмаси та виро-би з них (5,4%); мінеральне паливо (4,9%). В загальних обсягах імпорту продукція, що спрямовується на задоволення потреб вітчизняного вироб-ництва, забезпечення його функціонування займає майже половину. Протягом 2000-2006 рр. товарна структура українсько-німецької зовнішньої торгівлі не зазнала суттєвих змін. Український експорт до ФРН та, відпо-відно, імпорт з цієї країни формувалися переважно з промислових виробів. Україна за структурою експорту і надалі залишається монокультурною державою, експорт якої на 3/5 формується із товарів текстильної та мета-лургійної промисловості. В той же час на європейський ринок вона прак-тично не експортує високотехнологічні конкурентноздатні товари. Протягом досліджуваного періоду структура українського експорту до ФРН була і , на на жаль, залишається неефективною. В імпорті переважають товари, які в достатній кількості виробляються або можуть вироблятись в Україні.

Аналіз українсько-німецької торгівлі послугами показує, що майже на 80% український експорт послуг формується за рахунок надання транспортних (понад 63%) та ділових, професійних і технічних (13-18%) послуг. В свою чергу імпорт послуг з Німеччини складається також більшою частиною із транспортних послуг (22-31%), ділових, професійних і технічних послуг (15-22%), державних послуг (20-25%), фінансових послуг (15%). Незважаючи на більшу різноманітність номенклатурних позицій імпорту послуг з Німеччини, у вартісних обсягах експорт послуг з України майже вдвічі перевищує їх імпорт, за рахунок чого формується позитивне торговельне сальдо. У географічній структурі української зовнішньої торгівлі Німеччина була і залишається важливим зовнішньоторговельним партнером України серед інших країн світу і регіону, роль якої протягом останніх років помітно зросла. Так, на початок досліджуваного періоду (2004 р.) частка Німеччини у зовнішній торгівлі України товарами становила 3,5% в експорті і 7,1% в імпорті, у зовнішній торгівлі послугами - відповідно 2,2% та 3,1%. А вже у 2006 р. ці показники виглядали наступним чином: у зовнішній торгівлі товарами - 5,5% в експорті і 8,7% в імпорті, у зовнішній торгівлі послугами - 5% в експорті і 8,5% в імпорті.

Аналіз зовнішньої торгівлі в розрізі федеральних земель показує, що більше ніж 80% загального українсько-німецького товарообігу припадає на західні федеральні землі, з них лише три землі - Північний - Рейн Вестфалія, Баварія та Баден - Вюртемберг - ведуть більше половини торговельних операцій Німеччини з Україною (55,7% вітчизняного експорту і 56% німецького ім-порту). Такий розподіл зумовлений, перш за все, високим рівнем промис-лового розвитку та концентрацією капіталу, по-друге, стійкими торго-вельними традиціями. За обсягами вкладених в українську економіку інвестицій Німеччина була у минулому і залишалась у 2004-2006 р.р. в першій десятці провідних інвесторів (6 місце серед країн-інвесторів після США, Кіпру, Нідерландів, Росії та Великої Британії). Німецькі інвестиції становлять близько 8% від загальної суми іноземних інвестицій, вкладених в економіку України з усіх країн світу у 2004 р. Галузева структура німецьких інвестицій не враховує пріоритетів української економіки. Так, обсяги фінансових вкладень з Німеччини в українську промисловість становлять 60,2%, у сільське господарство - 2,4%, проте у сферах, що забезпечують швидкий обіг капіталу, - торгівлі та громадському харчуванні, у фінансовому посередництві, - відповідно 16,4% і 6,6%. Такий розподіл німецький інвестицій характерний для всього досліджуваного періоду . Основні німецькі інвестиції у 2004-2006р.р. направлялись в такі галузі економіки України: харчова промисловість (28,5%), внутрішня торгівля (15,3%), машинобудування і металообробка ( 6,6%), промисловість будівельних матеріалів (6,1%), пенсійне забезпечення (6,1%), легка промисловість (5,5%), деревообробна і целюлозно-паперова промисловість (4,9%), хімічна промисловість (4,5%). Незадовільною, на жаль, є участь німецьких інвесторів у розвитку “людського капіталу”, в інноваційних процесах та освоєнні високих технологій в Україні. Так, у сферу науки і наукового обслуговування з Німеччини надійшло лише 0,5% від загального обсягу інвестицій, у сферу інформаційно-обчислювального обслуговування - 0,07% і трохи більше у культуру і мистецтво -1,9%.

Участь українських підприємств в інвестиційній діяльності на території ФРН поки що можна назвати символічною (322,3 тис. дол. США у 2006 р.). Інвестиції були спрямовані в такі галузі економіки ФРН, як чорна металургія, транспорт, внутрішня торгівля[18].

За допомогою таблиці, зазначеної нижче, спостерігаємо напрямки, що є перспективними між Німеччиною та Україною на агропродовольчому ринку:

Підсумовуючи зазначене вище, можна дійти висновку, що для України ФРН має дуже велике значення. На сьогодні Німеччина є єдиною провідною країною ЄС, яка приділяє значну увагу Україні.

Висновки

В своїй роботі я досліджувала і вивчала країну Німеччину і тепер можу зробити наступні висновки: для Німеччини за всіх часів була характерною висока роль держави в економіці. Модель соціального ринкового господарства являє собою компроміс між економічним зростанням і рівномірним розподілом багатства. У центрі системи поставлена підприємницька діяльність держави, що забезпечує більш-менш рівномірний розподіл соціальних благ усім членам суспільства.

Економічний потенціал Німеччини є одним з найпотужніших в світі, - попереду тільки США та Японія. За обсягами зовнішньої торгівлі Німеччина займає друге місце у світі після США. Економічна характеристика:

Німеччина - високорозвинена індустріальна держава. При обмежених сировинних ресурсах економіка країни великою мірою орієнтована на експорт. Визначальним чинником досягнення високої конкурентоздатності створюваної продукції стало забезпечення її високої якості.

Сільське господарство Німеччини відрізняється високим ступенем концентрації й індустріалізації. В агропромисловому комплексі країни зайнято близько 20% населення, тоді як безпосередньо в сільському господарстві не більш 2%. Основними виробами сільського господарства є картопля, пшениця, ячмінь, цукровий буряк, морква. Добре розвинуте свинарство, відгодівля великої рогатої худоби і птахівництво. Щорічно держава надає сільському господарству близько 22 млрд. євро субсидій. Агропромисловий комплекс на 90% забезпечує внутрішнє споживання продуктів харчування.

В останнє десятиріччя відзначається неухильне зростання економічних показників, що свідчить про динамічний розвиток господарського комплексу країни.

На мою думку, наша країна повинна якомога більше співпрацювати із Німеччиною ,адже зовнішньоекономічні зв'язки перспективної країни дають шанс Україні не забувати про свої родючі землі, раціонально та ефективно використовуючи які, вона зможе впевнено стояти на арені європейського ринку. Слід не забувати і про те, що у 2008 році аграрний експорт України досяг рекордного рівня. Позитивне сальдо німецького аграрного експорту в Україну склало понад 200 млн. євро. Крім того аграрне устаткування з Німеччини, німецькі інвестиції та консультації користуються попитом в нашій державі і сприяють розвитку її аграрного сектору.

Список використаних джерел

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: навч. посіб. [для студ.вищ.навч.закл.]/В.В. Безуглий.-К.: ВЦ «Академія»,2005.-704с.

Береговий В.К., Могильник Л.П. Державні механізми регулювання розвитку сільського господарства в країнах світу: Методичні рекомендації. К.: НАУ, 2004. 92 с.

Власов В.І. Глобальна продовольча проблема: Монографія. К.: ІАЕ УААН, 2001. - 506 с.

Галушко В.П. Економіка світового сільського господарства: [навч. посіб.]/ В.П. Галушко - К.: НАУ,1996. - 514с.

Діброва А.Д. Державне регулювання сільськогосподарського виробництва: теорія, методологія, практика. К.: ВПД «Формат», 2008. 488с.

Ільяшенко В.А. Державне регулювання продовольчого забезпечення: Монографія. Запоріжжя: КПУ, 2007. 200 с.

Іванух Р.А. Аграрна економіка і ринок/ Іванух Р.А., Дусановський С.Л., Білан Є.М. - Тернопіль.: Економічна думка,2003. - 256с.

Могильний О.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. К.: ІПК ДСЗУ, 2006. 490 с.

Матисякевич З.М., Матейко Г.М., Лановик Б.Д. « Економічна історія Укаїни і світу» Підручник за ред. Б.Д. Лановика 5-е видання К: Вікар, 2002р. 477с.

Мостовий Г.І. Агробізнес: державне регулювання: Монографія. Х.: Основа, 2002. 300 с.

Онєгіна В.М. Державне регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників: Монографія. К.: ННЦ ІАЕ, 2007. 590 с.

Додаток 1

*олійні культури, хміль, тютюн, трави, пряносмакові рослини

Размещено на Allbest.ru