Формування системи забезпечення ефективного використання енергоресурсів у промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Формування системи забезпечення ефективного використання енергоресурсів у промисловості

Микитенко Вікторія Володимирівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ)

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України Алимов Олександр Миколайович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, радник дирекції, завідувач відділу стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України, директор;

доктор економічних наук Ященко Юрій Петрович, Міністерство вугільної промисловості України, перший заступник міністра;

доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу просторового розвитку.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук І.К. Чукаєва

Анотація

Микитенко В.В. Формування системи забезпечення ефективного використання енергоресурсів у промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук зі спеціальності 08.00.03. - Економіка та управління національним господарством. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2007.

Дисертацію присвячено вирішенню теоретико-методологічних і прикладних проблем формування системи забезпечення енергоефективності у промисловості в умовах ресурсних обмежень, розглянутих з позицій запровадження моделі інноваційно спрямованого промислового зростання.

Подано визначення категорій „енергоефективність”, „СЗЕ”. Розроблено базові положення теорії ЕПВ на основі інтегральної концепції управління замкнутим циклом забезпечення ЕЕ. Досліджено проблеми ЕПВ, сформовано структуру-атрактор, визначено функції її підсистем.

Запропоновано методологію формування результативної СЗЕ за єдиним критерієм оцінки, методики на основі агрегованих показників-індикаторів ЕЕ: чотирирівневого прогнозу, проектування стратегічного потенціалу, ранжування новацій, добору моделі промислового зростання, експрес-діагностики технологій, трансформації СЗЕ та визначення центрів прикладення зусиль.

Запроваджено ВСУ-технологію ЕЕ та прикладний інструментарій: узагальнені таблиці, „лінійки ЕЕ” та їх математичні, графічні, просторові образи; моделі ЦОПТ і ЦМВ, пакет програм MINERgo v.4.1, матриці кореляції.

Обґрунтовано національну модель промислового зростання за темпами приросту ЕПВ країн із середнім рівнем ЕЕ. Побудовано, експериментально перевірено прогноз макроекономічних показників та СП промисловості до 2080 р. Розроблено еволюційну стратегію СЗЕ, Комплексну програму ЕПВ до 2030 р. із визначеними фокусами прикладення зусиль.

Ключові слова: енергоефективність промислового виробництва, система забезпечення енергоефективності, агреговані показники-індикатори, М-норма, модель промислового зростання, „лінійка енергоефективності”, чотирирівневий прогноз, MINERgo v.4.1, Комплексна програма енергоефективності промислового виробництва.

Аннотация

Микитенко В. В. Формирование системы обеспечения эффективного использования энергоресурсов в промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03. - Экономика и управление национальным хозяйством. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2007.

Диссертация посвящена вопросам теоретико-методологических и прикладных проблем формирования системы обеспечения энергоэффективности в промышленности в условиях ресурсных ограничений, рассмотренных с позиций реализации инновационной модели промышленного развития.

Предложено определение категорий „энергоэффективность” (ЭЭ), „система обеспечения энергоэффективности” (СОЭ), выявлены проблемы обеспечения энергоэффективности промышленного производства (ЭПП). Разработаны базовые положения теории ЭПП на основе интегральной (при синхронизации структурно-функциональной и системно-технологической теорий) концепции управления замкнутым циклом обеспечения ЭЭ. Концепция предусматривает формирование адаптивной многокомпонентной системы на основе системно-комплексного, ресурсно-функционального, объектно-целевого и синергетического подходов.

Проведена типизация структурных единиц СОЭ, в её составе: целевые, функциональные и общего управления ЭПП. Целевая единица включает подсистемы: обеспечения, трансформации, повышения технико-организационного уровня производства, прогнозирования и контроля, регулирования и взаимодействия. При комбинировании теоретических подходов к проектированию СОЭ определены закономерности её эволюции, построена структурно-логическая схема исследования, обоснована целесообразность внедрения структуры-атрактора для нивелирования рисков, достижения ЭПП.

Разработана методология формирования сложных систем, система агрегированных показателей-индикаторов ЭЭ с использованием единого критерия оценки, обоснована их экономическая сущность и рассчитаны пороговые значения.

Проведена оценка ЭПП и отраслей промышленности, с углубленным экономическим анализом энергоёмких производственно-экономических систем, уровня развития стратегического потенциала (СП) и мобилизации резервов для обеспечения ЭЭ.

Разработана методика количественной оценки инноваций на основе многомерной М-нормы в качестве универсального критерия оценки результативности СОЭ с количественным сравнением векторных величин в многомерном субъекно-ориентированном пространстве среднеквадратичных значений для расчета максимально возможной ЭПП. Определены и обоснованы организационно-экономические подходы к оценке влияния ключевых сфер промышленности на повышение ЭПП с классификацией факторов макроэкономического развития, сгруппированных по характерным признакам. Разработан квалиметрический инструментарий оценки и прогноза ЭПП, исследования эффективности СОЭ, выбора нововведений: таблицы критериальных значений; универсальные модели „время-деньги”; „линейки ЭЭ” (их математическое, графическое и пространственное отображение), матрицы корреляций.

Представлены авторские способы решения проблем ЭПП на основе реализации методик: экспресс-диагностики технологий, комплексной оценки ЭПП, оптимизации ЦМП и ЦОДТ, выбора технологий генерирования энергии, четырёхуровневого прогноза и контроля ЭПП, регулирования долгосрочного развития, выбора модели промышленного развития на основе обобщенных интегральных показателей и адаптивных моделей ЭЭ. Их реализация осуществляется на основе экономико- статистической и технологической фаз при прогнозе. Доказана целесообразность использования различных направлений моделирования, методов прогнозирования и оптимизации для построения алгоритма целевого пакета программного обеспечения MіNErgo v.4.1 с использованием эконометрических, энергоэкономических и стохастических моделей. В его основе - структурная схема методики четырёхуровневого встречного прогноза мини/максных значений макроэкономических показателей для расчета динамики ЭПП. Разработана методика определения оптимизационной модели промышленного развития, основанная на характеристиках "объект-аналог" промышленного производства ряда иных стран мира, на её основе рассчитаны макроэкономические показатели Украины до 2080 г. с установлением возможных и критических значений ЭПП и инновационных затрат, темпов их роста, ресурсно-отраслевой структуры экономики.

По результатам моделирования определены доминанты эволюции национальной промышленности в аналитической форме макроэкономических функций: максимизации выпуска продукции и технологического обновления при минимизации энергопотребления по темпам роста ЭПП стран со средним уровнем ЭЭ. Рассчитаны реальные темпы роста ЭПП, энергоэкономических показателей, инвестиций на реструктуризацию отечественной промышленности до 2080 г. Экспериментальная апробация прогнозов обеспечила фундаментальность авторской Комплексной программы ЭПП.

Прогноз в соответствии с четырмя сценариями развития событий положен в основу стратегии эволюции СОЭ, классификации новых генераций структур-атракторов и траекторий развития энергоэкономической системы.

Ключевые слова: энергоэффективность промышленного производства, система обеспечения энергоэффективности, агрегированные показатели-индикаторы, М-норма, модель промышленного развития, линейка энергоэффективности, четырехуровневый прогноз, MіNErgo v.4.1., Комплексная программа ЭПП.

Summary

Victoriya V. Mikitenko - Formation of Power Resources Effective Utilization System in Industry. - Manuscript.

The dissertation on approval of scientific degree Doctor of Economic Sciences in specialty 08.00.03 - Economics and National Economy Management. - The Council for Ukraine Productive Forces study of National Academy of Sciences Ukraine. - Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to theoretical-methodological and applied problems of formation an effective system of power resources utilization in the industry in conditions of resources restriction considered from positions of introduction the innovatively-directed industrial growth model.

The substance of such categories as "energy efficiency (EE)" and "system of energy efficiency maintenance (SME)" are revealed. Basic positions of the industrial production energy efficiency of (IPE) theory on the basis of concept of management by the closed cycle of maintenance of EE are investigated. The problems of IPE are researched, the structure-attractor is formed and the functions of its subsystems are determined. Methodology of formation productive SME by common criterion of estimation; methodics on the basis of aggregated parameters-indicators of EE and M-Norm are worked out: four-lever forecast, designing of the strategy potential (SP), rangering of novations, a choice of model of industrial growth, express-diagnostics of technologies and transformations of SEM. MSM-technology of EE and practical means are introduced such as: generalized tables, “rulers of EE” with their mathematical, graphic, imaginative shapes; models of CRPT and COM, software package MINErgo v.4.1 and matrixes of correlation. The forecast of macroeconomic parameters and SP of the industry till 2080 are built and experimentally tested. The evolutionary strategy of SME and Complex program of IPE with centers of applying efforts are worked out.

Key words: energy efficiency of industrial production, system energy efficiency maintenance industry, common criterion, aggregated indicators, M-Norm, MSM-technology of EE, model of industrial growth, “rulers of EE”, four-lever forecast, MINErgo v.4.1, Complex program of IPE.

1. Загальна характеристика роботи

промисловість інноваційний інвестиційний

Актуальність теми. Ключовим фактором економічного зростання будь-якої країни світу у третьому тисячолітті є необхідність забезпечення її енергетичної незалежності. І ця проблема не може бути ані знівельованою, ані автоматично вирішеною жодною державою, у тому числі й Україною. Відтак, це одне із найскладніших питань сучасного державотворення. Оптимального варіанту щодо його реалізації можна досягти лише у разі глибокого дослідження сучасних процесів щодо забезпечення високого рівня економічної безпеки; удосконалення системи управління національним господарством; видобутку, заміні та трансформації енергоресурсів і раціонального їх використання, моделювання та прогнозування розвитку виробничо-економічних і загальної систем; наукового осмислення економічних явищ, що зумовлюють необхідність систематичної реструктуризації промислового виробництва та управління його енергоефективністю (ЕЕ). А на основі нового знання запроваджувати новітні технології (політичні, соціальні, управлінські, технічні тощо), які є на кілька порядків результативнішими від стандартів, що діють нині. Об'єктивним є визнати, що загальносвітове значення, поза сумнівом, має пріоритетність вирішення проблем забезпечення енергоефективності - і від того, яка з національних еліт першою убезпечить себе рушійними засобами конкурентоспроможності та економічного зростання, та й стане в авангарді розвитку людства.

Відтак, гостра необхідність побудови імовірного прогнозу макроекономічних показників, оптимізації циклів модернізації виробництва (ЦМВ) і окупності-доходності промислових технологій (ЦОПТ) потребує проведення глибокого наукового дослідження з метою розроблення теоретико-методологічних засад сформування новітньої просторово-часової форми організації виробництва та забезпечення високого рівня його ЕЕ. Проблема досягнення високих показників енергоефективності промислового виробництва (ЕПВ) на рівні самодостатнього забезпечення соціально-економічного ефекту - сучасний напрям наукового осмислення сутнісних основ економіки та управління національним господарством, що дозволяє об'єктивно аналізувати можливості й резерви промислового комплексу щодо збільшення випуску продукції при раціональному використанні енергоресурсів, а також реалізовувати стратегії забезпечення ЕПВ, здійснювати розвиток високотехнологічних галузей та стратегічного потенціалу (СП) промисловості. Звідси дуже необхідним є вирішення теоретико-методологічних і прикладних проблем забезпечення ЕЕ та розроблення положень сучасної теорії ЕПВ, обґрунтування мобілізаційних концепцій досягнення високої ЕЕ на засадах формування життєздатних макросистемних конструкцій. Їх розв'язання при існуючих ресурсних обмеженнях може бути досягнуто за рахунок удосконалення державних механізмів забезпечення ЕЕ та визначення оптимальної моделі промислового зростання, програми її реалізації, застосування нових методів оцінки і прогнозу ЕПВ, конкретних засобів для реструктуризації промисловості.

Теоретичним і прикладним аспектам вирішення багатогранних проблем забезпечення ЕПВ і промислового зростання в Україні присвячені праці О.М. Алимова, О.І. Амоші, В.Ф. Бєсєдіна, В.М. Гейця, Б.М. Данилишина, І.М. Карпа, І.В. Недіна, Д.К. Прейгера, Б.С. Стогнія, О.М. Суходолі, А.М. Федорищевої, І.К. Чукаєвої, А.К. Шидловського, Ю.П. Ященка та ін. Еволюційні методики проектування багатокомпонентних структур запропоновані І. Пригожиним (неврівноважені стани), Е. Уітні (математичні теорії алгоритмів, інформації, катастроф), Г. Хаккененом (теорія синергетики). Вагомий внесок у розроблення теорії біфуркацій та потенційних конфліктів для обґрунтування діапазону еволюції складних систем здійснив представник національної економічної науки І. Бистряков. Вирішенням проблем моделювання ЕЕ, порівняння та обрання нововведень займалися науковці О. Ларічев, Ю. Лисенко, Дж. Мартіно, А. Маршалл, Б. Санто, Р. Саммерс, Д. Сахал, В. Чижова, П. Уайт, В. Шапіро та ін. Зазначеним напрямам досліджень присвячені розробки НАН України та галузевих інститутів. Проте, віддаючи належне теоретичній та практичній цінності попередніх наукових здобутків, існує гостра потреба в проведенні системного дослідження проблем конструювання СЗЕ у промисловості. Важливість вирішення науково-прикладних проблем ЕПВ для теорії економіки та управління національним господарством зумовила необхідність детальної розробки теоретико-методологічних засад формування адаптивної форми організації виробництва і забезпечення високого рівня його ЕЕ в ринкових умовах.

Актуальність проведення даного наукового дослідження зумовлена також нагальною потребою у розробленні базової теорії ЕПВ, формуванні феноменологічних конструкцій, опрацюванні стратегії еволюції багатокомпонентних систем, методологічних засад і методичних аспектів їх проектування для визначення національної моделі промислового зростання. Обрання теми дисертації пов'язане із визначеною необхідністю вирішення проблем ЕЕ на засадах формування СЗЕ у промисловості та узгодження процесів перерозподілу обмежених ресурсів, оновлення основних виробничих засобів (ОВЗ), мобілізації резервів національного господарства для досягнення оптимальної ЕПВ. Ідея дисертаційної роботи полягає у розробці теорії та методології формування багаторівневої просторово-часової форми організації промислового виробництва й управління його ЕЕ з урахуванням галузевої специфіки при її запровадженні на засадах реалізації інтегральної концепції управління замкнутим циклом забезпечення ЕЕ. Недостатній ступінь розробки теоретико-методологічних підходів до проблеми формування системи ЕПВ, з одного боку, та важливість результатів даного дослідження для забезпечення соціально-економічного зростання країни, з другого, свідчать про об'єктивну необхідність подальшого дослідження зазначеної наукової проблеми. Саме цим зумовлене обрання теми дисертаційної роботи й саме це підтверджує її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою комплексних наукових досліджень РВПС НАН України, зокрема НДР „Удосконалення системи статистичних показників за визначеними галузями” (№ держреєстр. 0104U007362, 2004-2007 рр.), „Особливості формування міжгалузевих пропорцій розвитку промислового потенціалу” (№ держреєстр. 0104U000482, 2004-2006 рр.), „Українська модель промислового зростання: теоретичні засади створення та економічний механізм реалізації” (№ держреєстр. 0104U007439, 2004-2006 рр.), „Напрями та механізми вдосконалення рентних відносин в Україні” (№ держреєстр. 0104U009418, 2004-2007 рр.), „Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України” (№ держреєстр. 0106U000774, 2006-2008 рр.), „Стимулювання інновацій у системі державної контрактації регіонального розвитку” (№13/06 від 19.05.06), реалізованих в межах цільових бюджетних програм „Україна ХХІ ст.: стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку на 2007-2011 рр.” та „Розробка методологічних положень статистики соціально-економічного розвитку України”. Особистий внесок дисертанта у межах організації проведення дослідження зазначених НДР полягає у розробці концептуальних схем, теоретико-методологічних засад формування нової системи організації промислового виробництва та досягнення високого рівня ЕПВ, аналізі макроекономічних пропорцій на основі показників-індикаторів ЕЕ, розробленні національної моделі промислового зростання та методики добору інноваційних проектів, обґрунтуванні єдиного критерію оцінки ЕПВ і принципів проектування СЗЕ, побудові аналітичних і прогнозних моделей енергоефективності, обчисленні прогнозу макроекономічних показників із поглибленим аналізом енергоекономічних процесів, а також у здійсненні діагностики та проектуванні СП промисловості. Результати дослідження доповнюють відповідні розділи фундаментальних навчальних курсів. Проведене дослідження й сформульовані висновки є конкретним внеском у розвиток теорії економіки та управління національним господарством України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретико-методологічних і методичних засад формування адаптивної СЗЕ у промисловості та основ оцінювання й прогнозування її ефективності на основі впровадження механізмів активізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку та забезпечення ЕПВ. Для досягнення поставленої мети було передбачено постановку, сформування та послідовне вирішення таких завдань:

розкрити проблеми економічної політики ЕЕ; розробити базові положення теорії ЕПВ, її понятійно-категоріальний апарат на основі оригінальної інтегральної концепції управління замкнутим циклом забезпечення енергоефективності в промисловості України;

визначити сучасну структуру енергоспоживання, рівень достатності ресурсно-функціонального забезпечення ЕПВ і запропонувати методику кількісної оцінки й проектування стратегічного потенціалу промисловості (СПП);

визначити принципи формування комплексу державних механізмів реалізації багатокомпонентної системи з деталізацією методичних і прикладних аспектів прогнозування обсягів енергоспоживання та компенсації втрат енергоресурсів;

дефініційно оформити, класифікувати та визначити економічну сутність агрегованих показників-індикаторів ЕЕ та розробити методику їх обчислення;

обґрунтувати доцільність коінтегрування змінних у методиках моделювання енергоекономічних процесів та їх прогнозування для прийняття оптимізаційних рішень;

класифікувати багатофункціональні залежності головних і другорядних чинників впливу на ЕПВ, а також економетричні й енергоекономічні моделі в комплексі ГСТТП-структур (галузь-сировина-технологія-терміни-продукція) для визначення процесів забезпечення ЕПВ і складових СЗЕ та розроблення дієвих засобів координації;

обґрунтувати комплекс заходів щодо мобілізації фінансово-економічних резервів для забезпечення ЕПВ, уникнення похибок при прогнозі енергоекономічних показників;

розробити методику чотирирівневого прогнозування макропоказників промисловості та здійснити прогноз на основі упередження (періоди до 2030, 2040 та до 2080 рр.);

визначити перспективи структурних зрушень у національному господарстві з обчисленням темпів інноваційно-інвестиційних і техніко-технологічних змін у промисловості;

розробити алгоритм побудови й обрання оптимальної національної моделі промислового зростання за результатами порівняльного аналізу ЕЕ економік країн світу та визначити головні компоненти Стратегії управління замкнутим циклом забезпечення енергоефективності (ЕЕ);

визначити домінанти розвитку структури-атрактора, а також здійснити класифікацію стратегій СЗЕ за найбільш результативними ознаками із розкриттям траєкторій еволюції та розробкою концептуальної моделі управління її життєвим циклом (ЖЦ);

- визначити напрями концентрації зусиль суб'єктів управління в галузях і енергоємних виробництвах для розробки Комплексної авторської програми забезпечення ЕПВ до 2030 р. та встановлення структурних пріоритетів розвитку запропонованої СЗЕ;

- здійснити дослідну експериментальну перевірку адекватності розроблених макроекономічних моделей та обчислених прогнозів макропоказників до 2030, 2040 та 2080 рр. за використання побудованого експериментального ряду агрегованих показників-індикаторів ЕЕ та розробленого прикладного інструментарію й оригінального пакету цільового програмного забезпечення.

Об'єктом дослідження є система управління й макроекономічного регулювання енергоефективністю у промисловості, які формують і визначають її збалансоване зростання та забезпечують досягнення світових стандартів ЕПВ.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та прикладні проблеми формування адаптивної системи забезпечення високого рівня енергоефективності у промисловості на засадах реалізації оптимальної інноваційно спрямованої моделі промислового зростання.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що запровадження новітньої форми організації виробництва та забезпечення високого рівня його ЕЕ під впливом розроблених ресурсно-функціональних механізмів забезпечення результативності з урахуванням розвиненості СП промисловості та внутрішньо-економічних реалій за використання авторського прикладного інструментарію дасть змогу застосувати теорію ЕПВ і виокремлені закономірності темпосистеми як центру консолідації зусиль для самоініціювання та синхронізації вимірів еволюції інноваційно-спрямованої моделі промислового зростання та збільшення ЕЕ у промисловості.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є наукове та творче осмислення досягнень зарубіжних і вітчизняних учених у галузі теорії та практики економіки та управління національним господарством, Закони України, постанови Кабінету Міністрів України у сфері макроекономічного регулювання ЕЕ, прогнозування соціально-економічного розвитку, імплементації різнопланових політик для підвищення ЕПВ, розвитку багатокомпонентних систем.

Для досягнення поставленої в дисертаційній роботі мети використані загальнонаукові й спеціальні методи пізнання явищ і процесів у сфері ЕЕ. У роботі використані такі методи дослідження як: аналіз та узагальнення теоретичних джерел і наукової літератури, метод економічного аналізу, прогностичний та діагностичний метод, загальнонаукові прийоми аналізу і синтезу, специфічні методи наукового дослідження (згрупування, порівняння, узагальнення економічних показників, наочне відтворення результатів аналізу, коефіцієнтний та індикаторний аналізи), графічний метод та методи елементарної математики, класичні методи математичного аналізу й математичної статистики, рейтинговий метод. Серед прикладних методів застосовано такі: порівняльний (при розгляді світового досвіду стимулювання ЕПВ); історичний та логічний (при дослідженні генезису поняття „ЕЕ”); кластерний (при прогнозі та оцінці ЕПВ, обчисленні узагальнених інтегральних показників); факторний (при зниженні мірності використаних змінних); кореляційний та регресійний (при верифікації моделей). Застосовано економетричні методи: найменших квадратів - для побудови лінійних та експоненціальних трендів; диференціального числення - для оптимізації ЦМВ, а в комбінації з моделями „кошти-тривалість” („К-Т” для оптимізації ЦОПТ); фрактальних графів (для відображення ієрархічності СЗЕ); побудови кореляційних матриць (для вибору пріоритетів); структурних матриць (для розробки адаптивних моделей розвитку галузей, структури СП); аналізу систем (для дослідження результативності СЗЕ); побудови поліноміальних моделей (для визначення напрямів концентрації зусиль і забезпечення високого рівня ЕПВ).

Інформаційною базою дослідження є матеріали Держкомстату України, інформація Комітетів Верховної Ради України та міністерств, результати обстеження галузей, монографії, збірники, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, економічних і політичних оглядів, тижневиків, а також ресурси Інтернету, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інститутів.

Емпіричною базою дослідження стали результати багаторічних наукових досліджень, здійснених дисертантом особисто або за його участю, відомий світовий та вітчизняний досвід діяльності у сфері забезпечення високого рівня ЕПВ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методологічних засад і методичних положень, практичних рекомендацій щодо нового вирішення проблеми формування адаптивної системи забезпечення енергоефективності у промисловості з метою забезпечення високого рівня ЕПВ в умовах ресурсного обмеження. Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта, є такі:

вперше

сформульовані положення теорії енергоефективності промислового виробництва, що базуються на авторській інтегральній концепції управління замкнутим циклом забезпечення ЕЕ, яка передбачає формування адаптивної багатокомпонентної системи та забезпечує агрегований розвиток промисловості в умовах ресурсного обмеження, скеровує її магістральну траєкторію відповідно до НЕІ. На основі комбінації теоретичних підходів до проектування СЗЕ визначено закономірності її еволюції, побудовано структурно-логічну схему дослідження; доведено доцільність запровадження структури-атрактора для нівелювання ризиків і загроз економічному зростанню, досягнення високого рівня ЕПВ;

сформовано чотирирівневу систему агрегованих показників-індикаторів ЕЕ, обґрунтовано їх економічну сутність і прийнятність застосування в системі національних розрахунків (СНР); за комплексами довершених модельних рішень і функціональних залежностей з урахуванням структури СП промисловості розроблено методики розрахунку кожного показника-індикатора та його порогових значень при оцінці ЕЕ, підвищення достовірності прогнозу, розроблення корегуючих заходів для досягнення світових стандартів ЕПВ;

розроблено методику оцінки інновацій на основі обґрунтованої багатовимірної М-норми як критерію оцінки енергоекономічної системи з порівнянням векторних величин у багатовимірному просторі середньоквадратичних значень макропоказників та факторів впливу на ЕЕ, що дозволило обчислити прогноз максимально можливої ЕПВ при запровадженні новітніх технологій у промисловості;

обґрунтовано організаційно-економічні підходи до кількісної оцінки вагомості впливу ключових сфер промисловості на рівень енергоефективності з класифікацією чинників макроекономічного розвитку, що дозволило здійснити діагностику СП та його складових та довгостроковий прогноз їх розвитку, змоделювати й окреслити порогові межі ризикозахищеності ЕЕ національної економіки при впроваджені структури-атрактора;

розроблено й запропоновано новий кваліметричний інструментарій дослідження реальних енергоекономічних і техніко-технологічних процесів у промисловості, що містить: Узагальнені таблиці критеріальних значень; універсальні моделі впровадження новацій „К-Т” та оптимізації ЦМВ і ЦОПТ; математичні, графічні й просторові образи „лінійок ЕЕ”;

розроблено методику чотирирівневого прогнозу мінімальних і максимальних значень макропоказників до 2080 р. (її основу складає комплекс модельних вирішень завдань щодо відтворення впливу різноспрямованих факторів на ЕПВ, що синтезує в економіко- статистичній і технологічній зустрічних фазах різні напрями прогнозування). Проведена експериментальна перевірка методологічних засад вирішення проблем ЕЕ; результати дозволили запропонувати Комплексну програму забезпечення ЕПВ за такими сценаріями: 1) запровадження СЗЕ у промисловості впродовж шести місяців; 2) одночасне введення СЗЕ та авторської моделі промислового зростання з функцією мінімізації енерговитрат; 3) сприяння реалізації інноваційної моделі економічного розвитку України; 4) збереження структурних диспропорцій і тенденцій у сфері ЕЕ;

розроблено алгоритм побудови оптимізаційної моделі промислового зростання за характеристиками „об'єкт-аналог” країн світу, розраховано макроекономічні показники розвитку національної економіки до 2080 р. із встановленням можливої й критичної ЕПВ, інноваційних витрат і темпів їх приросту; визначено домінанти економічного зростання вітчизняної промисловості за аналітичними формами макроекономічних функцій темпів приросту ЕПВ країн із середнім рівнем ЕЕ, реалізація яких забезпечить максимізацію випуску наукоємної продукції, технологічне оновлення при мінімізації енергоспоживання;

обґрунтовано еволюційну стратегію системи забезпечення енергоефективності, етапи її реалізації за видами економічної діяльності з розробленням моделі управління рівноважно/нерівноважним станом СЗЕ, що базується на використанні методів: фрактальних графів, елімінування змінних у поліноміальних моделях, вибору значимого регресора в матрицях кореляції, опрацювання конститутивних векторів генерації макроструктур, трансформації опорної конструкції СЗЕ до нової її форми, яку виконано за алгоритмом замкненої природи за 17-ма етапами для набуття промисловістю ознак системної стійкості;

удосконалено:

- понятійно-категоріальний апарат теорії енергоефективності, що на відміну від існуючого тлумачення поняття „енергоефективність промислового виробництва” як категорії „ефекту” полягає в урахуванні ступеня віддачі перетворених енергоресурсів у вихідні результати; введено в науковий обіг авторське визначення просторово-часової форми самоорганізуючої СЗЕ, яка передбачає реалізацію функцій удосконаленої системи управління енергоефективністю („ВСУ-технології ЕЕ”) та одержання кінцевого результату (підвищення конкурентоспроможності за рахунок реструктуризації промисловості, досягнення високого рівня ЕПВ), в основу яких покладено новітню парадигму проектування й дослідження розвитку складних систем;

- структуру, зміст і функції державного механізму формування та забезпечення результативності СЗЕ, до складу якого входять системоутворюючі регулятори: державно-політичний, структурно-функціональної оптимізації, організаційний, нормативно-правовий та фінансово-економічний, які забезпечують синхронний перебіг параболічних подій із інтенсифікації процесів обміну-перерозподілу ресурсів та досягнення бажаної ЕПВ за рахунок конституювання складноорганізованої СЗЕ та імплементації моделі промислового зростання, становлення стратегії макросистемної еволюції, циклічності режимів експрес-регулювання й безперервності прогнозування макроекономічних показників;

- методику експрес-діагностики промислових технологій, яка порівняно з існуючими спирається на систему багатовимірних інтегральних показників ЕЕ, ресурсомісткості, собівартості продукції для комплексного оцінювання ЕПВ з урахуванням специфічності та режимних характеристик „система-об'єкт” галузей, що дозволяє сформувати найоптимальніші умови для підвищення ЕПВ та гальмування процесів занепаду енергоємних і техногенно-небезпечних виробництв, спрогнозувати рівень їх рентабельності внаслідок реконструкції, модернізації та технічного переозброєння;

- методичні підходи до: проведення діагностики ЕПВ і енергетичного потенціалу, мобілізації резервів для подолання економічних проблем розвитку ПЕК, якими на відміну від існуючих передбачено побудову в підсистемах „забезпечення” та „трансформації” сталих теоретико-аналітичних і прикладних моделей з високим ступенем апроксимації характеристик; порівняльної оцінки гірничо-металургійних комплексів світових виробників-експортерів металу, якою передбачено обчислення оптимального обсягу інвестицій на реструктуризацію та його диференціацію між енергоємними галузями, що забезпечило розроблення стратегії посилення їх конкурентних позицій і повернення українських операторів на основні ринки;

дістали подальшого розвитку:

- методологічні принципи та методики ідентифікації макроекономічних моделей, відмінність яких від усталених полягає в елементарному перетворенні параметрів складних систем і структурній оптимізації енергоекономічних процесів за використання коінтегрованих змінних в авторських методах оцінки їх внеску, логічного проектування (МЛП) й обчислення прогностичних можливостей (МОПМ), що дало можливість підійти до проблем імітаційного моделювання траєкторії промислового зростання з єдиних позицій і за єдиним критерієм оцінювання ЕПВ;

- концепції використання методик кореляційно-регресійного аналізу й методів виявлення закономірностей промислового зростання при запровадженні адаптивної СЗЕ для визначення етапів її інноваційного перетворення та призупинення еволюційного спрямування до неперспективних конусів розвитку, дотримання яких базується на розробленій з урахуванням економічного паритету за функціями раціональності енерго- й інноваційних витрат схемі функціонування дев'яти блоків структури-атрактора, що відповідає прийнятним критеріям цінності результатів діяльності та ключовим компонентам механізмів макрорегулювання ЕПВ;

- методичні підходи щодо ранжування та добору інновацій, обчислення термінів їх упровадження, які порівняно з існуючими базуються на синхронізації процесів впровадження нововведень для збільшення масштабів реструктуризації та формування результативних білінгових систем, побудованих з використанням авторського програмного продукту високого математичного рівня; дослідно-виробничою перевіркою за пакетом програм доведено, що зміна процедур моделювання забезпечує отримання сталих модельних вирішень та конструювання прикладних економічних номограм з корекцією похибок отриманих прогнозів.

Відмінність одержаних результатів дослідження від існуючих наукових напрацювань полягає ще й у тому, що спроектована СЗЕ і розроблена модель промислового зростання охоплюють всі чинники, перешкоди та фактори впливу на ЕПВ та набір стратегій подальшого розвитку адаптивної СЗЕ. Це досягнуто на основі подальшого розвитку апарату математичної логіки, використання адекватної бази даних, формування упорядкованої системи агрегованих показників-індикаторів ЕЕ (з обчисленням їх порогових значень), а відтак - модельних структур і прикладного інструментарію оцінки і прогнозу ЕПВ, ранжування й добору нововведень, визначення об'єктів і обсягу докладання зусиль.

Практичне значення одержаних результатів. Реалізація висновків та пропозицій дисертанта сприятиме формуванню адаптивної СЗЕ у промисловості, що в свою чергу, призведе до підвищення енергоефективності та стійкості економічної системи України. Воно підпорядковане удосконаленню ресурсно-функціональних механізмів формування та запровадження СЗЕ, розробленню цільового пакету програм та інструментарію оцінки й прогнозу ЕПВ, ранжування та добору інновацій, що стали науковим підґрунтям запропонованої Комплексної програми забезпечення ЕПВ до 2030 р. та моделі промислового зростання України. Результати дослідження впроваджено за 24 науково-аналітичними доповідями у формі методичних положень і пропозицій щодо макроекономічного регулювання ЕПВ та реалізації політики ЕЕ. Їх використано органами виконавчої влади (довідки: Міністерства економіки України, № ВЗ-22/263 від 30.05.06 і Міністерства вугільної промисловості України, № 03/03-02/286 від 5.06.06; Міністерства промислової політики України, № 21/2-3-175 від 7.06.06); покладено в основу концепції діяльності Національного агентства України з питань забезпечення ЕЕ (довідка № 146-2/3 від 21.06.06), а прогнозно-аналітичні розрахунки на основі показників-індикаторів визнані сучасним інструментом статистичного аналізу (довідка НДІ Статистичних досліджень Держкомстату України № 24-03/56 від 12.04.07). Прогнозно-аналітичні розрахунки розглянуто Державною комісією по промисловому управлінню та прийнято в якості орієнтиру забезпечення ЕБ ЄС (довідка NMCP-PUM Confederation of Netherlands Industry and Employers № 4544 від 19.05.07). Інтегральна концепція управління ЕПВ врахована в проектах Законів України „Про енергетичний аудит”, „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (довідка Науково-впро-ваджувального виробничого комплексу „Електромеханіка” № 47 від 15.03.06). Алгоритми проведення енергоаудиту (ЕА) та енергоменеджменту (ЕМ), методики, інструментальні засоби запроваджені у господарській діяльності АЕК „Київенерго” (довідки: „Енергоремонт” № 45/113-505 від 18.04.06; „Енергоналадка” №1/1164 від 29.06.06; „Укр-Кан Пауер” №492-02 від 10.11.06); ЗАТ „Українська торгово-промислова корпорація” (довідка №928 від 8.10.06); ЗАТ „Перший Київський молочний завод” (довідка № 376/10 від 3.10.06); при реструктуризації гірничо-металургійного комплексу, машинобудівної та хімічної промисловості (акти: ОАО „Дніпровський металургійний завод ім. Комінтерну” № 10-17/10 від 10.10.06, Галузевого концерну машинобудування „Укркомунмаш” № 27-03/12-86 від 20.10.06, ЗАТ „Сєвєродонецького об'єднання Азот” № 37/11 від 10.11.06). Результати викладені в лапідарній формі як навчально-методичний матеріал у посібниках (довідка ВНЗ Екомен № 84 від 27.03.06).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо формування системи забезпечення енергоефективності. Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць. Практичне впровадження результатів здійснено на основі особистих наукових ідей, за що отримано 2 А. свідоцтва.

Апробація результатів дисертації. Основі теоретичні, методологічні та практичні положення та результати дисертаційної роботи доповідалися дисертантом та отримали позитивну оцінку на 27 міжнародних та загальнонаціональних наукових і науково-практичних конференціях та 11 методичних семінарах, зокрема: „Фундаментальні дослідження у сучасному інноваційному процесі: організація, ефективність, інтеграція” (м. Київ, грудень 2003 р.), „Інвестування в енергетику та енергозбереження: технології, фінансові та правові аспекти” (м. Ялта, вересень 2005 р.), „Європейський досвід менеджменту в енергоіндустрії” (м. Гаага, серпень 2005 р.), „Усунення перешкод на шляху підвищення ЕПВ в Європі” (м. Київ, лютий 2006 р.), „Енергозбереження як фактор зміцнення ЕБ України” (м. Київ, лютий 2006 р.), „Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні” (м. Київ, квітень 2006 р.), „UKR-POWER 2006” та „UKR-POWER 2007” (м. Ялта, червень 2006 р. та вересень 2007 р.), „Соціально-економічні напрями розвитку в контексті процесів міжнародної інтеграції” (м. Херсон, вересень 2006 р.), „Україна-Чехія-ЄС: сучасний стан і перспективи” (м. Прага, жовтень 2006 р., лютий 2007 р.), „Проблеми економіки і управління на транспорті” (м. Київ, січень 2004 р.), „Проблеми економічної кібернетики” (м. Запоріжжя, вересень 2004 р.), „Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, вересень 2004 р.), „Економічні проблеми промислового розвитку в Україні” (м. Донецьк, травень 2005 р.), „Сучасні напрями моделювання економіки” (м. Київ, вересень 2005 р.), „Шляхи впровадження ефективного управління ЕПВ” (м. Київ, грудень 2005 р.), „Особливості розвитку міжнародних ринків газу: світовий досвід і українські реалії” (м. Київ, січень 2006 р.), „Прогнозування науково-технологічного інноваційного розвитку: державна програма України та світовий досвід” (м. Київ, червень 2006 р.), „Проблеми інноваційного розвитку територій” (м. Київ, червень 2006 р.); „Проблеми трансферу технологій”, „Законодавче впровадження Державної програми реформування, модернізації, розвитку енергетики”, „Нова енергія України”, „Інноваційні рішення в енергозбереженні”; парламентських слуханнях: „Перспективи розвитку ПЕК України”, „Питання ЕПВ в Україні” (2005-2006 рр.); на засіданнях учених рад Інституту економіки та РВПС НАН України (2004-2007 рр.).

Публікації. Основні результати і висновки дисертаційної роботи опубліковані у 57 наукових працях (загальний обсяг 84,1 друк. арк., особисто автору належить 79,8 друк. арк.), з них 7 монографій (2 одноосібні); 31 стаття у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з економічних наук; 5 - у ін. виданнях, 12 - матеріали конференцій; отримано 2 А. с. (програмний продукт, методики, практичний інструментарій).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, 15 додатків (287 с.), переліку використаних джерел (284 найменування на 22 с.). Основний текст викладений на 411 с., що містить 47 таблиць, 53 рисунки й економічні номограми. Із загальної кількості таблиць і рисунків лише 27 займають усю площу сторінки.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі - „Теоретико-концептуальні підходи до вирішення проблем енергоефективності промислового виробництва” - сформульовані базові положення теорії ЕПВ на основі сформованої парадигми побудови складних систем і дослідження їх еволюції, дано трактування, розкриті сутність і зміст її вихідних категоріальних понять, зокрема, ЕПВ, СЗЕ, ВСУ-технологія ЕЕ; викладена авторська концепція управління замкнутим циклом забезпечення ЕЕ та наукові засади формування адаптивної СЗЕ у промисловості; визначена структура заходів із енергоефективності (ЗЕЕ); доведено, що ЕПВ є парафразою ЕБ держави, основою для відтворення самодостатньої, соціально спрямованої економіки; удосконалено організаційно-економічні підходи щодо здійснення моніторингу енергоекономічних процесів і прийняття оптимальних рішень на макрорівні; аргументовано, що стратегічний потенціал промисловості є ключовою категорією-детермінантою досягнення бажаної ЕПВ і забезпечення інноваційної здатності, технологічної конкурентоспроможності національного господарства.

Дисертантом запропоновані теоретико-концептуальні засади теорії ЕПВ. Вона виступає гілкою класичної економіки та управління національним господарством, але має власний категоріальний апарат та змістове навантаження понять. Визнано, що сучасне трактування дефініції “енергоефективність” зазвичай використовується при співставленні енергоємності ВВП або промислової продукції та при аналізі результативності політики енергозбереження чи недостатності ресурсного забезпечення виробництва. Дисертантом рекомендовано використовувати сукупність засобів і важелів впливу на ЕПВ та провадити дії, спрямовані на забезпечення визначеного/гарантованого обсягу випуску промислової продукції при мінімізації енергоспоживання, тобто ефективно використовувати енергоресурси - термін “ЕЕ”, відбиває властивість промислового виробництва, технологій, складних систем і характеризує обсяг випуску продукції на одиницю спожитої енергії.

Сукупність принципів формування та функціонування самоорганізуючої СЗЕ, запропонована автором, класифікована відповідно до розробленої інтегральної концепції управління замкнутим циклом забезпечення ЕЕ. Концепція передбачає запровадження нової форми організації виробництва та управління його ЕЕ. У сформованій на засадах системно-комплексного й ресурсно-функціонального підходів у поєднанні з об'єктно-цільовим і синергетичним концепції обґрунтовано, що при запроваджені нової форми організації виробництва та забезпечення високого рівня ЕЕ, завдяки ефекту локалізації зусиль суб'єктів управління промисловістю, послаблюються руйнівні впливи на ЕПВ, що є ознакою структури-атрактора та зумовлює вимірність і прогнозованість її розвитку. Дисертантом запропонована СЗЕ, яка являє собою сукупність складових багатокомпонентної системи, потенційних можливостей кожної з них, структурованих відповідно до виконання функцій управління замкнутим циклом забезпечення ЕЕ під впливом ресурсно-функціональних механізмів. Метою запровадження нової форми організації виробництва як прийнятного корелятора енергоекономічних процесів є: вдосконалення організаційно-економічних засад підвищення ЕПВ.

На основі розроблених дисертантом положень теорії ЕПВ формалізовано параметри моделі СЗЕ, проведено її системний аналіз з виокремленням підсистем: функціональних, загального управління, цільових. Цільова структурна одиниця структури-атрактора представлена підсистемами трансформації, забезпечення, підвищення техніко-організаційного рівня, прогнозування й контролю - ПіК, регулювання й взаємодії - РіВ. Ці підсистеми забезпечують життєздатність СЗЕ на основі обміну результатами діяльності механізмів управління ЕЕ. Завдяки відтворенню ефекту локалізації вони є центром формування адаптивної СЗЕ, активізації інноваційних і технологічних можливостей, зосереджених у промисловому виробництві. Надійну СЗЕ як провідний фрагмент якісного розвитку економіки промисловості проаналізовано на основі виділення у її природі само- й дезорганізаційних чинників, зв'язків та цілей.

За розробленою схемою функціонування СЗЕ запропоновано домінанти її динаміки, що враховують спрощення/обмеження пріоритетів і траєкторію промислового зростання. Доведено, що досягнення високого рівня ЕПВ є гарантованим за умови системного застосування пропонованих теоретико-методологічних засад формування та запровадження СЗЕ у промисловості впродовж двох її життєвих циклів (ЖЦ) (І - 2007-2040 рр., ІІ - 2041-2076 рр.). Відтак, розроблено модель промислового зростання, згідно з якою визначені пріоритети, побудовані прогнози макропоказників і стратегічного потенціалу (СП) промисловості до 2080 р.

Доведено, що енергетична безпека (ЕБ) країни визначається рівнями економічного й техніко-технологічного розвитку та ЕПВ, якістю продуктивних сил і виробничих відносин, а не обсягом ресурсного забезпечення суспільного виробництва, а за допомогою економічних концепцій і стратегічних положень об'єктивується у політиці ЕЕ, тому функціональне призначення пропонованої системи забезпечення енергоефективності (СЗЕ) у промисловості відтворює цільові настанови щодо захисту державно-економічного статусу України.

У другому розділі - „Методологія формування адаптивної системи забезпечення енергоефективності у промисловості України” - визначені методологічні принципи комплексної діагностики та прогнозування ЕПВ; запропоновані ресурсно-функціональні механізми забезпечення результативності функціонування СЗЕ (рис. 1) з розробленням їх функцій, важелів впливу, етапів проектування та інструментів реалізації; опрацьовані інформаційно-методичні формування релевантної бази даних для побудови ймовірнісного прогнозу обсягів енергоспоживання та компенсації втрат у промисловості з розробкою цільового програмного комплексу; здійснений науково-обґрунтований добір критеріальних показників на основі єдиного критерію оцінки; запропоновані нова система агрегованих показників-індикаторів ЕЕ та методи обчислення кожного із гетерархічної сукупності; окреслені економічні умови й чинники зростання ЕПВ; розроблена методологія моделювання розвитку паливних галузей.

Дисертантом запропоновані методи оцінювання повної енергоємності випуску промислової продукції та діагностики ЕПВ з урахуванням рівня невизначеності сучасних амбівалентних подій, що призводять до хибного уявлення про дійсний рівень ЕЕ української промисловості (загальновідомим є порівняння питомих витрат у вітчизняній промисловості із середньостатистичними значеннями однотипного виробництва країн світу без урахування специфічності галузей і використовуваних технологій, що не відповідає реальній ролі та місцю України у світовому поділі праці).

Ресурсно-функціональний підхід забезпечує єдність цільової орієнтації СЗЕ та конкретних завдань із можливістю їх виконання в умовах обмежених ресурсів для реалізації критичних ЕЕ проектів. Об'єктно-цільовий - забезпечує декомпозицію будь-якої проблеми ЕПВ, розглядає завдання СЗЕ як сукупність простих, ізольованих один від одного завдань. А їх реалізація конкретним блоком здійснюється незалежно й у будь-якому порядку, не порушуючи процесу управління ЕЕ, повторно використовуючи об'єкти і підсистеми СЗЕ та методичний апарат для обчислення однотипних параметрів інших складних систем. Поєднання підходів і зумовлює наявність притаманних просторово-часовому континууму властивостей системи-атрактора - її вимірність, гнучкість, зміну масштабів, адаптивність. Розроблення принципів наукової обґрунтованості з урахуванням сучасних вимог до ЕПВ на засадах реалізації інтегральної концепції передбачає отримання синергетичного ефекту, сприйняття природи.

Обґрунтування дисертантом конструкції адаптивної СЗЕ доповнене новою системою агрегованих показників-індикаторів ЕЕ, сформованою з 4-х окремих систем показників, що забезпечує методологічну основу оцінки та прогнозу ЕПВ, порівняння об'єктів за єдиним критерієм. Для 4-х гетерархій розроблені методики обчислення кожного показника-індикатора за комплексами моделей і функціональних залежностей. У складі показників-індикаторів І рівня налічується 9 внутрішньосистемних вимірів (відносні, абсолютні, узагальнені), що доцільно використовувати при формуванні результативних ознак цільових програм ЕЕ та здійсненні управління за відхиленнями. Показники-індикатори ЕЕ ІІ рівня (8 інтегральних та узагальнених, обчислених за ГСТП- і ГСТТП-структурами) рекомендовані для оцінювання ЕПВ виробничо-економічних систем та ЕЕ на галузевому і міжгалузевому рівнях.