Розміщення трудових ресурсів

Безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу.

Рівень безробіття визначається за такою формулою:

Рівень безробіття =х 100

За останні роки в Україні значно посилилась регіональна диференціація показників зайнятості населення та безробіття. За даними 2000р. середній рівень зареєстрованого безробіття по Україні (4,2%) перевищено у 16 областях. Це такі області: Житомирська (8,1%), Рівненська (7,2%), Тернопільська (7,0%) та інші. У решті областей цей показник перебував у межах 0,8-4%. Найнижчий він був в Одеській області (1,1%), в містах Києві та Севастополі (0,8%).

Враховуючи те, що зареєстроване безробіття не відображає його реального стану, органами державної статистики визначається рівень даного показника за методологією Міжнародної організації праці (МОП). Виходячи з цього, фактичний рівень безробіття в Україні у 2000 р. становив 11,7% до кількості економічно активного населення.

У 2005 р. найвище навантаження на робоче місце (розраховується як співвідношення чисельності незайнятих громадян, що реєструються у державній службі зайнятості, до загальної кількості робочих місць) було в областях: Тернопільській - 31, Івано-Франківській - 27, Черкаській - 25 та Рівненській -21 особа. У середньому по Україні цей показник становив 6 осіб на одне робоче місце. Найменше навантаження спостерігалось в Донецькій області - 2 особи, Києві - 0,3, Севастополі - 1 особа. Навантаження на робоче місце по всіх регіонах України детальніше зображено в додатку Д.

За останні роки в Україні відмічається тенденція до зростання середньої тривалості безробіття - від 6 місяців у 1996 р. та 8 місяців у 1997 р. до 11 місяців у 2000 р. Це одна з ознак застійних явищ на ринку праці. Значна частка незайнятих не реєструється в державній службі зайнятості, оскільки не розраховує на успішне працевлаштування відповідно до своїх соціально-професійних орієнтирів. Значна частка громадян надає перевагу самостійному пошуку роботи через засоби масової інформації, шляхом звернення до адміністрації установ та організацій.

Також саме безробіття провокує ряд інших проблем про які було зазначено вище.

3.2 Перспективи розвитку трудових ресурсів

Проблеми які були стосуються трудових ресурсів потребують негайного вирішення. Кожна проблема має свої шляхи та перспективи вирішення.

Існують різні шляхи подолання проблеми народжуваності і смертності. Так її можна вирішувати шляхом підвищення народжуваності або зниженням рівня смертності. Але все ж таки цю проблему краще вирішувати комплексно, тобто одночасно підвищувати рівень народжуваності та знижувати рівень смертності. Аналізуючи ситуацію яка склалася зараз в державі можна сказати, що певні кроки по боротьбі з цією проблемою вже робляться. Так, зокрема, до таких кроків можна віднести підвищення пенсій вище за прожитковий мінімум, збільшення виплати допомоги жінкам при народженні дитини, збільшення допомоги соціально незахищеним верствам населення, заохочення молодих пар до створення сімей (зокрема створення спеціальних програм по наданню кредитів на житло та ін.).

Але як бачимо робота по цьому питанні не є настільки ефективною як хотілося б. Звичайно однією з причин неочевидності результату може бути те, що ця робота нещодавно почала проводитись. Але цю роботу потрібно проводити і надалі вдосконалювати, шляхом проведення нових соціально-економічних нововведень, які б забезпечували подальше покращення ситуації що склалася.

Іншою проблемою яка потребує вирішення є міграція, яка має як позитивне, так і негативне значення. Оскільки міграція впливає на функціонування та розвиток праці - міграційні процеси сприяють розвитку особи, розширенню кругозору, підвищенню пристосованості до різних умов життя, а також обміну навиками та досвідом між жителями різних регіонів. Розвиток міграції виступає механізмом досягнення відповідності між попитом та пропозицією на робочу силу, таким чином міграційні процеси сприяють сприянню зростання кваліфікації робочої сили, приводять до більш ефективного поєднання речового, фінансового та людського чинників виробництва і викликають зростання продуктивності праці. Тому недоцільно говорити про зниження рівня міграції як основний метод вирішення міграційної проблеми, державі слід забезпечити раціональну міграцію, тобто створити умови в середині держави задля підвищення рівня прибулих іноземців, які будуть ділитися досвідом і тим самим сприяти розвитку держави. До таких умов належить: полегшення отримання віз при в'їзді в Україну (що вже було зроблено останнім часом), розширювати зовнішньополітичні і економічні зв'язки з іншими державами та їх установами і організаціями. На ряду з контролем міграції на державному рівні, регулювання міграції також проводить Міжнародна організація праці.

До регулювання міжнародних міграційних процесів МОП відносять:

Адміністратино-правове регулювання, яке передбачає:

а) встановлення правових норм;

б)встановлення міграційних квот;

в)встановлення рамок можливостей мігрування(кримінальні норми).

Економічне регулювання міжнародних міграційних процесів полягає в:

а)встановленні митних внесків чи бар”єрів;

б)встановленні відповідних візових ставок;

в)регулювання зарплати мігрантів;

г)запровадження різного роду штрафних ставок.

Регулювання міжнародних міграційних процесів на міждержавному рівні буває:

Одностороннє міжнародне регулювання - це державне регулювання міграційних процесів у відповідності з власними інтересами і без узгодження з іншими державами.

Двостороннє регулювання - це регулювання міграційних процесів на основі двосторонніх міждержавних угод.

Багатостороннє регулювання міжнародними процесами - базується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на загальносвітовому рівні, а також в межах окремих інтеграційних угрупувань.

Основні правові норми регулювання міжнародних трудових відносин визначаються і контролюються Міжнародною організацією праці - це міжнародна урядова організація створена в 1919 році, яка з 1946 року є спеціалізованим закладом ООН. Україна є членом цієї організації, але ще не всі її положення підписала.

Основні завдання міжнародної організації праці:

· захист інтересів і прав трудящих.

· підвищення життєвого рівня трудящих.

· покращення умов праці.

· захист від професійних захворювань.

· соціальний захист працівників-імігрантів.

· сприяння зайнятості імігрантів.

Поряд з міграційними процесами можемо виділити проблему яка на сьогоднішній день являється головною проблемою трудових ресурсів - безробіття. Існують різні шляхи подолання безробіття, так як і інших проблем. Одним із шляхів є підвищення рівня зайнятості. В Україні значна увага приділяється розвитку всіх напрямків активної політики зайнятості. Позитивні зрушення на ринку праці які спричинені розгортання активних програм сприяння зайнятості населення відчутні вже тепер. Серед них особливого поширення набули інформаційні, профорієнтаційні послуги, працевлаштування соціально незахищених верств населення на заброньовані робочі місця, сприяння самозайнятості, проведення професійного навчання незайнятих осіб. Також позитивне значення має створення нових робочих місць у сфері економічної діяльності (за даними на 1 січня 2001 року отримали позику для розгортання підприємницької діяльності 367 безробітних, у тому числі 192 особи - у сільській місцевості; загальна сума позик становила понад 1,8 млн. грн.).

Але покращення кількісних показників працевлаштування не означає адекватних якісних змін, особливо в плані досягнення відповідності між потребою роботодавців у робочій силі та її пропозицією з боку найманих працівників. На жаль, продовжується підготовка кадрів за професіями, яких не потребує ринок праці або з яких відчувається їх надлишок.

Радикальне покращення ситуації на ранку праці може бути досягнено лише на основі загального економічного піднесення в державі, що зумовлює зростання внутрішнього попиту на робочу силу, її вартість, а отже - і нового режиму відтворення цього елементу національного багатства країни. Державні органи управління повинні активно стимулювати зростання зайнятості населення в офіційній економіці і повернення працездатного населення зі сфери нерегламентованої зайнятості. Проте за будь-яких умов господарювання зберігається природний рівень безробіття. Важливо сформувати в державі розгалужену загальнодержавну і територіально-галузеву систему моніторингу соціальних процесів та оцінки ефективності реалізації окремих соціальних програм, проектів. Сьогодні є необхідна інформаційна база для створення такої системи - наявність нормативних і законодавчих актів, статистичної інформації, результатів оцінки ефективності окремих напрямів соціальної політики та її заходів.

Запровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасного розроблення та реалізації заходів, спрямованих на посилення соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку.

Так можна зробити висновок що вирішення проблем зайнятості населення та скорочення масштабів безробіття не може відбуватися без урахування специфіки загальноекономічних проблем у державі. Попри всі економічні труднощі держава повинна посилити свій вплив на процеси пов'язані з регулюванням руху робочої сили та забезпеченням її зайнятості. Важливо через надання податкових пільг, запровадження особливого режиму кредитування та інші засоби забезпечити розвиток тих секторів економіки які здатні виготовляти конкурентноспроможну продукцію. Саме вони повинні розглядатися як осередки, що надають нові імпульси процесу стабілізації зайнятості, збільшення місткості сфери прикладання праці, підвищення гнучкості ринку праці.

Висновки

Другий розділ містить аналіз головних факторів які впливають на розміщення та використання трудових ресурсів. До цих факторів належать:

· питома вага працездатного віку від загального населення країни;

· резерви трудових ресурсів;

· розподіл трудових ресурсів по різних галузях народного господарства;

· зайнятість населення;

· рівень безробіття у країні;

· відтворення населення (коефіцієнти смертності, народжуваності та природного приросту);

· урбанізація трудових ресурсів;

Третій розділ описує найголовніші проблеми трудових ресурсів та перспективи щодо їх вирішення. Аналізуючи другий розділ курсової роботи можна зробити висновок що на сьогоднішній ден6ь існує багато проблем, які потребують негайного вирішення і від яких залежить подальший якісний розвиток трудових ресурсів.

Основними проблемами трудових ресурсів є відтворення населення, проблеми міграції трудових ресурсів за кордон, старіння нації, переважання смертності над народжуваністю та безробіття. Кожна з цих проблем веде до різних наслідків які впливають на характеристику трудових ресурсів. Наприклад, проблеми відтворення населення призводять до зменшення кількості економічно активного населення, міграція трудових ресурсів ведуть до витоку кваліфікованих спеціалістів за кордон, старіння нації призводить до збільшення питомої ваги осіб пенсійного віку у складі економічно активного населення, наслідками безробіття є зменшення росту ВВП, збільшення кількості правопорушень, голодування, зменшення доходів населення, страйки безробітних, декваліфікація трудових ресурсів.

Всі ці проблеми потребують вирішення на рівні держави та комплексного підходу до кожної з них. На основі третього розділу можна зробити загальний висновок, що у системі управління процесами відтворення трудових ресурсів слід відмовитися від єдиної моделі для різних рівнів господарювання та надати перевагу вирішенню тих проблем, які набули найбільшого загострення, з огляду на фінансові й ресурсні можливості території. Очевидно, що в сучасній економічній ситуації у повному обсязі можуть бути реалізовані лише найменш капіталоємні проекти. У цьому аспекті перспективним напрямом є вдосконалення власне технології регіонального управління процесами відтворення трудових ресурсів.

Практична реалізація зазначених напрямів вбачається у визначенні стратегічних і тактичних завдань державної регіональної політики щодо відтворення робочої сили в контексті змін у розподілі функцій і повноважень між центральними й регіональними органами влади; обґрунтуванні загальної схеми, форм і методів планування й прогнозування ринку праці та зрушень у сфері зайнятості населення; розвиткові територіальної системи соціального партнерства як засобу взаємодії регіональних органів влади, профспілок та роботодавців, спрямованого на поліпшення умов відтворення робочої сили.

Одним з таких напрямів у регіональній політиці держави має бути подолання високого рівня безробіття. За даними ООН сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток ( 750 млн. чол. ). Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства.

Безробітними, згідно з Законом України ”Про зайнятість населення”, вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки -- Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти.

Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Тим більше, що значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режимі неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.

Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення.

Список використаних джерел

1. Акимов А.В. Мировое население: вигляд в будущее. - М.: Наука, 1992. - 199с.

2. Барр Р. Политическая экономия. ?М.: «Международные отношения», 1994. - 250с.

3. Белозерова С. М. Социальная политика в сфере труда. -- М.: Моск. гос. ун-т леса, 1995. -- 230с.

4. Горелов Н.А. Экономика трудовых ресурсов. - М.: Высш. Шк., 1992. - 208с.

5. Григорчук Т.В. Основи економічної теорії., Коломия -1998. - 180с.

6. Данюк В. М., Колот А. М. Управління трудовими ресурсами: Навч.-метод. посібник. -- К.: Політвидав України, 1991. -- 103с.

7. Дорогунцов С. І., Заєць Т. А., Пітюренко Ю. І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 988с.

8. Доценко А. І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. -- К.: Наукова думка, 1994. -- 280с.

9. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил: теорія, методи, практика. - К., 1997. - 324с.

10. Заставний Ф. Д. Населення України. -- Львів: МП «Край», 1993. -- 224 с.

11. Заяць Т. А. Відтворення робочої сили України: регіональні аспекти. -- К.: Ленвіт, 1996. -- 100 с.

12. Ковалевський В.В., Михайлюк О.Л., Семенов В.Ф. Розміщення продуктивних сил: Навч. посібник. - К.: Либідь, 1996. - 368 с.

13. Маслова И.С. Эффективная занятость и рынок рабочей силы//Вестник статистики.?1990.?№12

14. Качан Є. П. Розміщення продуктивних сил України - К.: Юридична книга, 2001. - 552 с.

15. Новицкий П.Т. Население и трудове ресурсы. - М.: Мисль, 1996. - 350с.

16. Павленков В.А.?? М.: Рынок труда. 1992 - 174 с.

17. Стешенко В. С. Природний рух населення України: загальна характеристика. --К.: Здоров'я, 1991. -- 120с.

18. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України. Навч. Посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - 470с.

19. Хомра О. У. Міграційні процеси в Україні. Здоров'я та відтворення народу України // Матеріали конференції. -- К.: Здоров'я, 1991. -- 36с.

20. Старостенко Г. Г. Методологія і практика досліджень відтворення населення України (регіональний аспект). -- К.: УЕФІ, 1997. -- С. 75--76.

21. Україна у цифрах у 2004 році: Короткий статистичний довідник. - За ред. Осауленка О. Г.-К., 2005. - С. 394-395, 396 - 397.

22. Размещено на Allbest.ru