Валютний ринок України

Спеціалізований заклад ООН -- економічна рада -- створила регіональні комісії -- для Європи, Африки, Азії, Латинської Америки. Дві останні сприяли організації Азіатського банку розвитку і Міжамериканського банку розвитку. Спеціальні фонди доповнюють ці організації.

Організація Європейського економічного співробітництва, створена в 1948р. в зв'язку з здійсненням "плану Маршалла", потім переорієнтувалась на створення Європейського платіжного союзу (1950-1958рр.), а в 1961р. була замінена Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР, Париж). Сьогодні ОЕСР включає 24 країни, на долю яких приходиться 16% населення і 2/3 світового виробництва Заходу. Ціль ОЕСР -- сприяння економічному розвитку і 4>інансовій стабілізації країн-членів, вільній торгівлі, розвитку молодих країн. ОЕСР -- своєрідний клуб промислове розвинутих країн для обміну думками і координації економічної політики, включаючи валютно-кредитну і фінансову, веде науково-дослідницьку роботу, є центром прогнозування і міжнародних співставлень на базі економічних моделей світової економіки (двічі на рік).

Міжнародні фінансові інститути переслідують наступні цілі:

Об'єднати зусилля світового співтовариства в цілях стабілізації міжнародних фінансів і світової економіки;

Здійснювати міждержавне валютне і кредитно-фінансове регулювання:

Спільно розробляти і координувати стратегію і тактику світової валютної і кредитно-фінансової політики.

Далі коротко охарактеризуємо найважливіші організації в міжнародних валютно-кредитних відносинах:

Міжнародний валютний фонд (МВФ).

До числа найважливіших організацій в міжнародній економічній сфері, що володіють найбільшою вагою, відноситься Міжнародний валютний фонд, штаб-квартира якого знаходиться в Вашингтоні. Він був створений в результаті проведення в 1944р. в м. Бреттон-Вудсі (США) міжнародної конференції, на якій були прийняті нові міжнародні принципи валютної політики, покладені в основу післявоєнної міжнародної валютної системи країн ринкового господарства.

В даний час членами МВФ є більше 160 країн, його діяльність підпорядкована інтересам забезпечення стабільності валютно-фінансової системи світу. США в МВФ володіють найбільшими сумами квот і, відповідно, володіють "контрольним пакетом" в його керівних органах. Кредити МВФ, як правило, надаються під програми зміцнення фінансово-економічного положення країн і мають зв'язаний характер, обумовлений виконанням вимог спеціалістів МВФ. Фонд здійснює великий вплив на всю систему валютно-фінансових відносин в світовому господарстві, оскільки його норми регулювання здійснюють безпосередній вплив на рух осудних капіталів в світовому господарстві.

У процесі становлення Української держави гостро постали питання співробітництва з такими глобальними міждержавними організаціями, як Міжнародний валютний фонд і Світовий банк. Ці фінансово-кредитні інституції є частиною системи світового господарства. Світ вступив у той етап 1'озвнтку, коли дуже важливого значення набуває координація зусиль у сферах, які досі вважалися внутрішньою справою країни.

Світовий банк та МВФ становлять подвійну міждержавну опору, що підтримує світову економічну та фінансову структуру. Ці інститути займаються економічними проблемами, спрямовуючи свої зусилля на розширення та зміцнення економіки держав, які є їхніми членами. Обидві організації проводять щорічні зустрічі, що широко висвітлюються у засобах масової інформації. Вони мають спільну бібліотеку та інші служби, постійно обмінюються економічними даними, іноді організовують спільні семінари, щодня перебувають у робочих контактах і час віл часу формують спільні місії. Штаб-квартири організацій знаходяться у Вашингтоні.

Однак Світовий банк та МВФ мають різні структуру та джерела фінансування, допомагають різним категоріям країн-членів і намагаються досягти власних цілей специфічними методами.

Основні статутні завдання МВФ та Світового банку -- надання консультацій і забезпечення співробітництва між країнами-членами з метою сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, а відтак -- підвищенню та підтримці на високому рівні зайнятості та реальних прибутків населення. Проте із часом функції цих спеціалізованих установ суттєво змінилися -- вони стали активними дійовими особами, що не лише здійснюють нагляд і фіксують зміни, а беруть безпосередню участь у координації та формуванні валютної політики в усіх її напрямах. Група Світового банку має неполітичне спрямування, і статутами її організацій забороняється при прийнятті рішень брати до уваги політичні міркування. Однак створені для виконання допоміжних функцій у регулюванні валютно-фінансових відносин фонд і банк значною мірою переросли межі первісного задуму і перетворилися на важливі міжнародні органи з широкими функціями і повноваженнями.

Ні Світовий банк, ні МВФ не вимагають в обмін на фінансову допомогу чогось особливого. Вони лише пропонують діяти на правилами. яких дотримуються всі, зважати на закони економіки. Надаючи кошти. Світовий банк хоче мати гарантію, що вони будуть ефективно використані і вчасно повернуті -- це загальне правило кредитування. Співпраця зі Світовим банком є показником довірило політичної та економічної системи держави, сприятливо впливає на розвиток співробітництва з фінансовими установами -- як міжнародними, так і окремих країн.

Світовий банк та його структура.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який частіше називають Світовим банком, засновано у червні 1944 року на валютно-фінансовій і конференції, що відбулася під егідою ООН у Бреттон-Вудсі, США. Розпочав свою діяльність 25 червня 1946 року.

Світовий банк вбачає своє завдання у сприянні економічному зростанню країн, що розвиваються. Допомога спрямовується на будівництво шляхів сполучення, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, розвиток сільського господарства, перекваліфікацію учителів, програми поліпшення харчування дітей і вагітних жінок. Деякі позики Світового банку йдуть на фінансування втрат, пов'язаних зі структурною перебудовою, спрямованою на зміцнення стабільності, підвищення ефективності економіки та її ринкову орієнтацію.

Світовий банк забезпечує також технічну допомогу (консультації експертів), яка дає змогу урядам підвищити ефективність і релевантність специфічних секторів їх економік відповідно до цілей національного розвитку

Перші позики Світового банку пішли на фінансування реконструкції зруйнованих війною економік у країнах Західної Європи. Сьогодні він кредитує країни, що розвиваються, в Африці. Азії. Латинській Америці та Європі.

Світовий банк функціонує під адміністративним контролем Ради керуючих. Кожну з країн -- членів Світового банку представляє один керуючий, як правило, на рівні міністра. Рада керуючих делегує свої повноваження меншій групі представників -- Раді виконавчих директорів, яка несе відповідальність за рішення, що впливають на (функціонування банку, і підтвердження виплат усіх позичок. Рішення про позики приймаються на основі економічних і політичних критеріїв. Президент Світового банку є головою Ради виконавчих директорів. Менеджмент і щоденну діяльність Ранку здійснюють близько 100 членів персоналу з понад 100 країн світу.

До групи Світового банку входить п'ять міжнародних організацій: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ), Міжнародний центру-регулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

У розробці угод про МВФ і МБРР на Бреттон-Вудській конференції брала участь і Україна. Проте, перебуваючи у складі Радянського Союзу, попа з ряду об'єктивних та суб'єктивних причин не мала змоги вступити до цих організацій. Перебудова, проголошена в колишньому СРСР у 1985 році, поклала початок трансформаційним процесам і входженню утворених пізніше незалежних держав у світове співтовариство. Україна не могла без збитку для своєї економіки перебувати в ізоляції. Крім того, вступ до найбільших фінансових організацій забезпечував доступ до важливого джерела валютних кредитів. Необхідна була тісна інтеграція та встановлення торговельно-економічних зв'язків із країнами Заходу. Досвід країн Східної Європи, що вже ввійшли до брентон-вудських організацій, свідчив на користь таких кроків.

Ішлося не лише про фінансову допомогу Україні, а и про запозичення досвіду реформування економіки, розбудови ринкової системи. накопиченого Світовим банком. Вступ України до МВФ і Світового банку у 1995 році поставив наші взаємовідносини з іншими країнами на якісно попий рівень.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) створено за угодою, укладеною у Парижі 29 травня 1990 року. Засновниками ЄБРР стали 40 країн: усі європейські (крім Албанії), США, Канада, Мексика. Марокко. Єгипет, Ізраїль, Японія. Південна Корея. Австралія, Нова Зеландія, а також Комісія Європейського співтовариства і Європейський інвестиційний банк. Мета створення банку -- сприяти переходу до ринкове орієнтованої економіки та приватній і підприємницькій ініціативі у країнах Центральної та Східної Європи. Установчі збори Ради керуючих ЄБРР відбулися дев'ять років тому -- 15--17 квітня 1994 року у Лондоні. Штаб-квартира банку знаходиться там дотепер. Нині ЄБРР має 60 акціонерів, серед яких і ті 26 країн, де він здійснює свої операції. Це Албанія. Азербайджан, Білорусь. Боснія і Герцеговина. Болгарія. Македонія, Вірменія, Грузія, Естонія. Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Польща і Румунія. Росія, Словаччина, Словенія, Таджикистан, Туркменистан, Угорщина, Узбекистан. Україна, Хорватія, Чехія. Європейський банк надає допомогу, запроваджуючи економічні реформи, сприяючи розвитку конкуренції, приватизації та підприємництва і враховуючи нагальні потреби країн на різних етапах реформування. Діяльність банку спрямована на зміцнення фінансових організацій і правової системи, розвиток приватного бізнесу та інфраструктури, необхідної для підтримки приватного сектора. Свою роботу ЄБРР проводить за принципами інвестування і банківської діяльності. Він здійснює зовнішнє пряме і спільне фінансування проектів, а також мобілізує внутрішній капітал. Кошти для реалізації проектів залучаються як із приватного, так і з державного секторів економіки країн-акціонерів.

Із 1995 року Європейський банк реконструкції та розвитку працює в Україні. Впроваджуючи свої проекти, банк виділяє такі основні стратегічні напрями:

сприяння розвитку приватного банківського сектора з метою забезпечення приватних компаній джерелами довгострокового кредитного фінансування, а також розвиток експортного комерційного кредиту та інших фінансових інструментів для підтримки експорту;

розвиток приватного виробництва через кредитні лінії, ;і також через пряме фінансування спільних та українських приватних підприємств, участь в акціонерному капіталі малих і середніх підприємств. Банк робить особливий акцент на співпраці з українськими компаніями, на розвитку міцних зв'язків із місцевими бізнесовими колами;

технічна допомога державним підприємствам спрямована на розробку інвестиційних проектів, розвиток фінансового планування, системи закупівель на світових ринках та управління проектами;

реструктуризація енергетичного сектора шляхом запровадження енергозберігаючих технологій, модернізації енергетичного сектора, "` фінансування нафтових і газових проектів: підвищення ядерної безпеки водночас із проведенням політики банку в галузі енергетики;

залучення приватних інвестицій у розвиток сільського господарства;

реформування ключових секторів інфраструктури -- таких, як транспорт, телекомунікації і муніципальні служби. ЄБРР фінансує проекти переважно у приватному секторі економіки; поряд із цим він має досвід підтримки великих програм, у яких бере участь держава.

3.2 Проблеми і перспективи становлення валютного ринку

Основним завданням валютного регулювання у 1999 році є збалансування попиту та пропозиції іноземної валюти на валютному ринку України. Вплив ситуації на світових фінансових ринках, і зокрема кризи на валютному та фондовому ринку Російської Федерації, обумовили впровадження в сфері валютного регулювання України комплексу заходів, які були скоординовані з Урядовою програмою антикризових заходів і спрямовувалися на запобігання відпливу іноземної валюти та отримання ажіотажного підвищення попиту на неї.

З метою розширення доступу українських підприємств-експортерів на валютний ринок, задоволення їх виробничих потреб та подальшого розвитку експортних можливостей, а також для придбання резидентами товарів критичного імпорту, зокрема енергоносіїв прийнято постанову Правління НБУ "Про встановлення тимчасового порядку кредитування в іноземній валюті".

З метою вдосконалення законодавчої бази Національним банком України підготовлено проекти Законів України "Про внесення змін і доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги в іноземній валюті від `" нерезидентів", прийняття яких сприятиме врегулюванню на законодавчому рійні залучення коштів із зовнішніх джерел фінансування (реєстрації резидентами кредитів в іноземній валюті від нерезидентів).

Для запобігання масовому виходу іноземних інвесторів із складу українських комерційних банків внаслідок реального знецінення вартості пасивів банків, отриманих від продажу внесків до статутних фондів в іноземній валюті для дотримання вимог щодо нормативу ` відкритої валютної позиції. Національний банк України дозволи» комерційним банкам не враховувати статутний капітал банку, сплачений у . ВКВ, до розрахунку нормативів загальної відкритої валютної позиції та довгої відкритої валютної позиції у ВКВ за умови, що ці кошти » розміщені на окремому рахунку в НБУ. За згаданими коштами підлягає сплаті процентна ставка па рівні "Libor 1".

У другому півріччі 2001 року НБУ підготовлено та направлено Міністерству фінансів України та Державній податковій адміністрації України пропозиції з внесенням змін і доповнень до Закочу України "Про оподаткування прибутку підприємств" для виправлення ситуації, яка склалася у сфері оподаткування нереалізованих курсових різниць, оскільки збереження діючого порядку може призвести до припинення або значного скорочення іноземних інвестицій у банківський сектор економіки України.

Продовжилася робота щодо вдосконалення нормативно-правової бази з питань:

відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів як в іноземній валюті, так і в гривнях;

використання готівкової іноземної валюти на території України;

проведення операцій за пластиковими картками міжнародних платіжних систем;

розвитку в Україні ринку банківських металів та здійснення уповноваженими банками операцій ч банківськими металами.

Валютний контроль за валютними операціями резидентів здійснювався НБУ шляхом перевірок уповноважених банків щодо дотримання ними норм і правил валютного законодавства.

Вдосконалювалася законодавча база, зокрема, врегульоване питання щодо вдосконалення системи обміну інформацією між органами виконавчої влади, що здійснюють валютний контроль за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, в результаті чого прийнято спільну постанову Кабінету Міністрів України та НБУ "Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів та нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями". У зв'язку з прийняттям антикризових заходів було посилено контроль за:

повнотою і своєчасністю здійснення обов'язкового продажу надходжень, на користь резидентів в іноземній валюті;

дотриманням встановлених правил купівлі валютних коштів на Українській та Кримській міжбанківських валютних біржах та цільовим їх використанням;

правомірністю перерахування іноземної валюти за межі України;

дотриманням клієнтами банку законодавче встановлених термінів розрахунку за експортно-імпортними операціями;

здійснення операцій з готівковою іноземною валютою.

З метою розмежування функцій між НБУ та Державною податковою адміністрацією щодо проведення валютного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання було опрацьовано та погоджено підготовлений податківцями законопроект щодо внесення змін до статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" ("Відповідальність за порушення валютного законодавства")

Постійно проводилися НБУ спільно з МВС та Державною податковою адміністрацією України перевірки пунктів обміну іноземної валюти, які працювали на підставі укладених агентських угод з уповноваженими банками, за результатами яких припинено роботу обмінного пункту.

У 2001 році загальна сума штрафних санкцій за порушення чинного законодавства, накладених на банківські та небанківські установи, становила 3.6 млн. грн. (для порівняння - у 2000 році сума штрафних санкцій склала 7.0 млн. грн.)."

Конкретні механізми визначення орієнтирів змін курсу валютної політики в умовах поступової модернізації діючих механізмів валютного регулювання можуть бути різними -- збереження коридору при розширенні його меж, встановлення похилого коридору, прив'язка до інфляції з визначенням граничних меж відхилення курсу, щомісячне чи щоквартальне встановлення меж зміни курсу при переході на плаваючий курс тощо. При цьому, маючи механізм впливу на курсоутворення, важливо визначити найбільш прийнятну траєкторію зміни курсу.

З огляду на трудноті, пов'язані зі збалансуванням попиту і пропозиції на валютному ринку, бажано дотримуватися стратегії поступової девальвації. Вона, по-перше, впливає на зменшення імпорту і стимулює експорт (які є одними з головних факторів курсоутворення в цих умовах), по-друге, забезпечує нормальне співвідношення між динамікою курсу та інфляцією в довготерміновій перспективі, запобігає надмірним реальній девальвації чи ревальвації курсу. Інакше може виникнути ситуація на зразок тієї, що склалася у Білорусі, де надмірно завищено курс, або ж аналогічна тій, яку ми мали в Україні наприкінці 1997 року, після того як було відпущено курс.

Якщо будуть збережені основні елементи діючих обмежень та визначено модель встановлення орієнтирів зміни курсу, економіка отримає такий важливий фактор, як передбачуваність, курсова стабільність, що працюватиме на фінансову і загальноекономічну стабільність та економічне зростання. Ставити ж за мету досягнення економічної стабільності та зростання в умовах курсової нестабільності, в яких може опинитись Україна, терміново відмінивши нинішні правила функціонування валютного ринку, -- річ безнадійна.

Таким чином, перспективи розвитку валютно-курсової політики в Україні, очевидно, полягають у забезпеченні стабільності обмінного курсу за умови поступового вдосконалення нинішньої системи валютного регулювання, а в перспективі -- скасування діючих обмежень на валютному ринку.

Курсова стабільність е важливим фактором монетарної, фінансової, загальноекономічної стабільності і створює необхідні умови для реалізації урядом політики економічних реформ та економічного зростання, які існували протягом 1999 -- 2000 років, проте не були використані належним чином. Але якщо проведення реформ буде знову відкладене, то здійснені заходи щодо втримання стабільності виявляться (гарними і можуть у кінцевому результаті навіть погіршити ситуацію.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи все вищевказане, можна зробити наступні висновки. Валютний ринок України проходить зараз реструктуризацію, яка пов'язана з процесом лібералізації, що почався ще у 1998 році завдяки:

дозволу уповноваженим банкам здійснювати на міжбанківському валютному ринку країни операції з купівлі-продажу доларів США, німецьких марок, російських та білоруських рублів, які підлягають як вільному, тик і обов'язковому продажу;

отриманню резидентами доступу на біржу для купівлі валюти з метою переказу за кордон прибутку, отриманого іноземними інвесторами;

від інвестицій в Україну та здійснення проліцензійованих Національним банком валютних операцій, пов'язаних із рухом капіталу;

дозволу резидентам здійснювати обов'язковий продаж валютних надходжень та вільних валютних коштів як через УМВБ, так і безпосередньо через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України;

прийняттю рішення про недоцільність подальшого обов'язкового викупу до валютного резерву Національного банку України 10% валютних надходжень від суб'єктів господарської діяльності;

дозволу комерційним банкам здійснювати операції купівлі та продажу іноземної валюти на валютному ринку України в межах ліміту відкритої валютної позиції;

започаткуванню торгів на УМВБ.

В 2001 році валютний ринок України розвивався в досить несприятливих умовах. Глибока фінансова криза, яка вибухнула у серпні минулого року, негативно позначилася на основних макроекономічних показниках. ВВП за рік знизився на 1.5%, приз запланованому уростанні на 0.5%. Рівень інфляції зріс до 20% замість прогнозованих 7-10%.

Девальвація курсу гривні внаслідок фінансової кризи могла набути загрозливих форм. Аби запобігти дестабілізації валютного ринку, НБУ 21 серпня 2001 року вніс зміни до правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку, згідно з якими з 22 серпня 2001 року тимчасово припиняється укладення уповноваженими банками нових строкових контрактів з купівлі-продажу іноземної валюти за гривню та не дозволяється купівля іноземної валюти за рахунок власних коштів банку. Зазначеним банкам належить щодня закривати відкриту валю-гну позицію "вільно конвертована валюта-гривня".

Незважаючи на несприятливі умови, валютна політика в Україні впродовж минулого року спрямовувалася на підтримку стабільності вітчизняної валюти.

Для Національного банку України це було непросте завдання. Фінансова криза та відплив іноземного капіталу призвели до втрати валютних резервів -- запоруки стабільності національної грошової одиниці -- і викликали стрімку девальвацію національних грошей.

Варто сказати, що падіння курсу гривні могло бути ще більшим, якби НБУ не вживав у практиці валютного регулювання рішучих адміністративних заходів щодо обмеження валютних операцій. Серед них:

заборона проводити операції з валютою на міжбанківському валютному ринку;

поновлення обов'язкового продажу валюти від експортних надходжень у розмірі 50%;

обмеження комерційним банкам ліміту відкритої валютної позиції;

жорстка прив'язка готівкового курсу валюти до безготівкового;

збільшення переліку документів, необхідних для купівлі валюти на біржовому ринку.

Введення прямих обмежень на валютному ринку негативно позначилося на обсягах продажу валюти і докорінно змінило структуру ринку. Протягом року обсяг продажу валюти становий близько 26 млрд. доларів, тобто па 18% менше, ніж у 2000 році.

Головна проблема валютного ринку в 1999 році -- вибір курсової політики. Україна знову надає перевагу політиці валютного коридору, бо вона, на думку урядових структур, найбільш ефективна на сучасному етапі і дозволяє тримати економічну ситуацію під контролем.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Галь Віра. Через падіння до стабілізації: особливості валютного розвитку України в 2001 році// Вісник НБУ. - березень 1999р.

Гальчинський А. Теорія грошей: Навчальний посібник. -К.: Основи, 2001р.

Іоффе А. Окремі питання теорії та практики валютного регулювання в Україні.//Вісник НБУ.-2001.-№3.-с.12-15

Кубишин О. ЄБРР: проекти здійснені в Україні// Вісник НБУ. - травень 2000р.

Лагутін В. Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник. - К.: Товариство "Знання", КОО, 2001р.

Михайличенко Сергій. Проблеми та перспективи розвитку валютного ринку України в 2001 році// Вісник НБУ. - березень 1999р.

Плюс либерализация валютного рынка.//Инвестиционная газета.-1999.-№16.-с.24.

Річний звіт Національного Банку України - 2000 рік.

Сенниченко Д. Світовий банк та Україна// Вісник НБУ. - жовтень 2001 р.

Три претензии потясли мир: Алена Гринспена - стабильность, Тони Блейера - на евро и Olivetti - на Telecom Italia // журнал Бизнес №9 1999г. ст.18.

Філіпенко А. С. Міжнародні валютно-кредитні відносини. - Київ: Либідь, 2000 р.

Размещено на Allbest.ru