Розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання сільськогосподарської техніки в аграрних підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи організації технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки

1.1 Система сільськогосподарської техніки: сутність, задачі і проблеми

1.2 Основні принципи організації технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки

1.3 Методика оцінки ефективності обслуговування, ремонту і експлуатації сільськогосподарської техніки

Висновки до розділу

Розділ 2. Організація використання технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки в сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району

2.1 Рівень забезпеченості господарств сільськогосподарською технікою

2.2 Ефективність використання сільськогосподарської техніки

2.3 Аналіз сучасного стану організації технічного обслуговування і ремонту

Висновки до розділу

Розділ 3. Напрями організації технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки

3.1 Поліпшення матеріально-технічної бази обслуговування і ремонту техніки

3.2 Запровадження інноваційних технологій обслуговування і ремонту

3.3 Покращення організації технічного обслуговування, ремонту і економічних відносин

Висновки до розділу

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Функціонування конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва на засадах інтенсифікації із застосуванням прогресивних технологій неможливе без використання продуктивних, енергоощадних та ефективних сільськогосподарських машин. Нова і високопродуктивна техніка є енергоємною та дорогою, що вимагає науково обґрунтованої організації її використання протягом року.

За роки ринкової трансформації через деструктивні процеси в аграрному секторі економіки суттєво знизились темпи оновлення машинно-тракторного парку. В результаті матеріально-технічна база значної частини сільськогосподарських підприємств є фізично і морально зношеною, що унеможливлює їх успішне функціонування. З огляду на це, на даному етапі принципово важливим є забезпечення ефективного використання сільськогосподарської техніки аграрними підприємствами.

На тлі різкого зменшення кількості вітчизняної сільськогосподарської техніки зростає чисельність машин закордонних виробників. Зарубіжна техніка, на відміну від вітчизняної, є значно дорожчою та надійнішою. Вона характеризується вищою продуктивністю, більшою кількістю операцій, які проводяться за один прохід й, відповідно, нижчим рівнем витрат на одиницю виконаних робіт. Саме тому питання оцінки ефективності використання техніки з метою вибору найкращої, що забезпечила б сільськогосподарським товаровиробникам лідируючі позиції у конкурентній боротьбі, й зумовила вибір теми дипломної роботи.

Питання оцінки ефективності використання сільськогосподарської техніки є предметом дослідження відомих вітчизняних і закордонних вчених, зокрема Андрійчука В., Вергуна М., Богатіна Ю., Гайдуцького А., Гарькавого А., Гойка А., Горячкіна М., Дональдсона Г., Кайна Е., Кантора О., Козєя Й., Колера А., Колотушкіної А., Косачьова Г., Підлісецького Г., Соколова Н., Родіонової Л., Тихонова В., Хакімової Ю., Цільмана Ф., Швандара В. та ін.

Незважаючи на велику кількість і різноплановість досліджень недостатньо вивченими залишаються питання організації ремонту та обслуговування сільськогосподарської техніки, потребують уточнення методи оцінки економічних параметрів машин, які б враховували виробничі умови конкретних аграрних підприємств. Це зумовило необхідність проведення окремого дослідження, визначило його мету і завдання.

Метою дипломної роботи є розробка теоретичних та методичних положень, а також практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання сільськогосподарської техніки в аграрних підприємствах. Досягнення окресленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- розкрити теоретико-методологічні основи організації технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки;

- проаналізувати організацію використання технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки в сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району;

- обґрунтувати напрями організації та обслуговування сільськогосподарської техніки.

Об'єктом дипломної роботи є процес забезпечення ефективного використання сільськогосподарської техніки в аграрних підприємствах Вознесенського району.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів визначення рівнів ефективності використання сільськогосподарської техніки в аграрних підприємствах.

Інформаційною базою дослідження були Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України та Головного управління статистики в Миколаївській області, первинні документи сільськогосподарських підприємств, інформаційна мережа Internet, а також праці вітчизняних та закордонних економістів з проблеми дослідження.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи організації технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки

1.1 Система сільськогосподарської техніки: сутність, задачі і проблеми

сільськогосподарський техніка обслуговування ремонт

Для виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції необхідно забезпечити виконання всіх операцій з дотриманням вимог технологічного регламенту та оптимальне співвідношення між обсягами робіт і рівнем їх ресурсного забезпечення. Виконання ж повного комплексу робіт з виробництва сільськогосподарської продукції мають забезпечити технологічні комплекси машин, машинно-тракторного парку господарства, сформовані на основі економічних розрахунків з урахуванням технології вирощування сільськогосподарських культур чи утримання тварин, обсягів робіт і термінів їх виконання, вартості машин та інших чинників, що впливають на величину експлуатаційних затрат [1, с.6].

З переходом до ринкової економіки ціни на промислову продукцію та послуги в 6-8 разів перевищили зростання цін на сільськогосподарську продукцію, тому доцільність придбання тієї чи іншої машини господарством має визначатись на підставі відповідних економічних розрахунків. Дані досліджень свідчать, що для кожної машини існує мінімальне річне завантаження, після досягнення якого машина не завдаватиме господарству збитків. Для спрощеного розрахунку при вирішенні питання купувати машину чи брати її на прокат можна скористатися таким виразом:

Пмін. = Цп:(Цо -Ц3), (1.1)

де Пмін - мінімальна площа (обсяг робіт), при якій доцільно утримувати машину в господарстві, га;

Цп - щорічні постійні затрати на утримання машинно-тракторного агрегату в господарстві, які враховують затрати на утримання трактора та машини і їх завантаження на різних видах робіт, грн.;

Цо - величина оплати за прокат (чи оренду) машини для використання одиниці даного виду роботи, грн./га;

Ц3 - величина змінних затрат на виконання даного виду роботи, які включають вартість пально-мастильних матеріалів, оплату праці, технічного обслуговування і ремонту машини, грн./га.

При недостатньому обсязі робіт в одному господарстві машину доцільно використовувати на міжгосподарській основі, що буде економічно доцільніше, ніж її оренда чи прокат.

1.2 Основні принципи організації технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки

Агропромисловий комплекс вступив в новий відповідальний етап - перехід до ринку, що обумовлює необхідність перегляду багатьох концепцій його економічного розвитку. З переходом на нові економічні відносини важливість обслуговування комплексів основних засобів, як нової форми інженерного впливу на підвищення продуктивності сільськогосподарської праці та збільшення виробництва продукції, значно зростає.

Перед поточним ремонтом машини проводять діагностування, при якому виявляють вузли і агрегати, які потребують ремонту або заміни. Після складання та регулювання машини проводять обкатку і випробування.

Капітальний ремонт проводиться для відновлення технічного ресурсу машин. При цьому машини повністю розбирають, промивають всі деталі, замінюють зношені деталі на нові або відновлені, збирають і регулюють складальні одиниці й механізми. Після збірки кожна машина проходить регулювання, обкатку і випробування. Капітальний ремонт проводиться за рахунок коштів амортизації, призначених для відшкодування зносу основних фондів господарства.

Капітальному ремонту піддаються тільки складні машини: землерийні, меліоративні, трактори, комбайни, автомобілі, а також їх складові частини. Машини і знаряддя, мають малу конструктивно-технологічну складність, проходять тільки технічне обслуговування та поточний ремонт. Складні робочі органи сільськогосподарських машин, складні складальні одиниці обладнання тваринницьких ферм, водополивних машин і нафтового обладнання піддаються капітальному ремонту. Зношені деталі машин, в першу чергу важконагружених і металомісткі, відновлюють.

1.3 Методика оцінки ефективності обслуговування, ремонту і експлуатації сільськогосподарської техніки

Ефективність експлуатації тракторного парку підприємства визначається за такими трьома групами показників.

Показники інтенсивності використання тракторного парку:

коефіцієнт використання тракторного парку, визначається діленням тракторо-днів у роботі на тракторо-дні перебування в господарстві;

відпрацювання одним трактором машино-днів, розраховується діленням усього обсягу відпрацьованих тракторним парком машино-днів на середньорічну кількість тракторів;

відпрацювання одним трактором машино-змін, обчислюється діленням усього обсягу відпрацьованих машино-змін на середньорічну кількість тракторів;

відпрацювання одним трактором нормозмін, визначається аналогічно, лише в чисельнику беруться виконані тракторним парком нормозміни;

коефіцієнт змінності, розраховується як відношення відпрацьованих машино-змін до відпрацьованих машино-днів.

Показники продуктивності використання тракторного парку:

річний виробіток умовно-еталонних гектарів одним трактором, визначається діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт, включаючи стаціонарні, земляні і транспортні в умовно-еталонному визначенні, на середньорічну кількість тракторів;

змінний виробіток одним трактором, обчислюється діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт на кількість відпрацьованих ним машино-змін;

Витрати пального (в літрах) на тонну вантажу, а також змінна норма виробітку істотно коливаються залежно від відстані перевезень. Так, для автомобілів ГАЗ-САЗ 53 Б, САЗ -- 3502, ГАЗ -- 53Б на дорогах другого класу при відстані перевезень зерна 0,5--1 км витрати пального на тонну зерна становлять 0,22 л, а норма виробітку -- 94,6 т; за відстані перевезень 1,1--1,5 км ці показники складають відповідно 0,36 л і 58,7 т, 1,6--2 км 0,14 л і 52,4 т і т.д., а за відстані 8,1--9 км -- відповідно 1,47 л і 21,5 т. При визначенні цих показників відстань береться без урахування переїзду по полю від комбайна до дороги.

Найбільш повно про ефективність використання автомобільного парку можна судити за показниками продуктивності й економічності. Підвищення їх рівня досягається, коли абсолютна величина коефіцієнтів використання автопарку, технічної готовності, використання пробігу і вантажопідйомності найменше відхиляються від одиниці, а також коли зростає середньодобовий пробіг і середньоексплуатаційна швидкість, зменшуються простої автомобілів під навантаженням і розвантаженням.

Для розрахунку й аналізу вантажообороту автопарку  використовують формулу:

де  -- вантажопідйомність автопарку (загальний тоннаж), т;  -- коефіцієнт використання автопарку;  -- коефіцієнт використання вантажопідйомності; Кп -- коефіцієнт використання пробігу;  -- середньодобовий пробіг автомобілів, км.

Дану формулу можна використовувати і для визначення та аналізу вантажообороту по окремих марках автомобілів.

Для того щоб виявити відносний і абсолютний вплив техніко-економічних показників на зміну вантажообороту автопарку у звітному періоді порівняно з базовим, можна скористатися індексним способом. З цією метою в чисельнику формули проставляються наведені вище техніко-економічні показники у звітному році, а в знаменнику -- в базовому. Встановити ступінь впливу на вантажооборот підприємства, скажімо, фактора вантажопідйомності автопарку можна за формулою:

а коефіцієнт використання автопарку -- з виразу:

За такою самою методикою визначають вплив інших техніко-економічних показників. Для виявлення ступеня впливу на вантажооборот останнього з них -- середньодобового пробігу автомобіля -- формула набуває такого вигляду:

Якщо від чисельника будь-якої з наведених формул відняти її знаменник, то результат покаже абсолютну зміну вантажообороту, спричинену зміною відповідного техніко-економічного показника. Кожний з розрахованих часткових індексів свідчить про відносну зміну вантажообороту під впливом даного показника [3, с.303].

Використання відремонтованої машини вигідно, якщо праця, якої коштує відремонтована машина, менше тієї праці, яка зберігається в результаті її застосування. Таким чином, ремонт машин обумовлюється його економічною доцільністю.

Іноді доцільність ремонту визначають зіставленням вартості нової деталі(машини) з вартістю відновлення деталі(машини). Якщо вартість відновлення нижче, чим витрати на покупку нової деталі(машини), вважають, що ремонт економічно доцільний. Цю умову записують так:

Ср?Сн,

де Ср - вартість ремонту з обліком усіх пов'язаних з ремонтом витрат по розбиранню й складанню, заготовці, транспортуванню і т.д;

Сн - вартість нової машини, деталей з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з уведенням машини в експлуатацію, доставкою й постановкою деталі і т.д.

Ремонтувати машину, відновлювати деталь економічно доцільно, якщо Кр ? Кэ, тобто якщо дійсний критерій ефективності ремонту менше або рівний граничному. Ця умова завжди забезпечує ефективне використання машини або вузла після ремонту. Критерій дає можливість оцінити ефективність ремонту при мінливих параметрах надійності й довговічності. Оскільки технологічно можливо відновити працездатність деталей різними способами, то в загальному виді значення критерію ефективності й відновлення деталей або ремонту машин може бути записаний так:

де індекс відповідає і- му технологічному способу відновлення деталі або ремонту машини [4, с.264].

Висновки до розділу

Основою механізації сільського господарства являється система машин, яка дозволяє забезпечити виконання завершеного циклу виробництва. Важливою проблемою являється те, що Україна не в змозі в повному обсязі забезпечити сільське господарство сучасною технікою власного виробництва,яка відповідала б світовим стандартам. Тому технічна забезпеченість господарств знаходиться на досить низькому рівні. В Україні формується незбалансований парк іноземної техніки. Для формування ефективної системи машин необхідно забезпечити сільське господарство на 70% технікою власного виробництва.

Належне технічне обслуговування і ремонт техніки забезпечить успішний розвиток сільськогосподарського виробництва. Технічне обслуговування і ремонт носять планово-запобіжний характер. В систему технічного обслуговування і ремонту машин включаються наступні основні елементи: обкатка в польових умовах, щоденне технічне обслуговування, періодичне технічне обслуговування і огляди, зберігання і ремонт машин.

До основних показників, які використовуються при оцінці ефективності використання сільськогосподарської техніки відносять: коефіцієнт використання тракторного парку, відпрацювання одним трактором машино-днів, відпрацювання одним трактором машино-змін, відпрацювання одним трактором нормозмін, коефіцієнт змінності, річний виробіток умовно-еталонних гектарів одним трактором, змінний виробіток одним трактором, денний виробіток одним трактором, коефіцієнт виконання тракторним парком норм виробітку, собівартість одного умовно-еталонного гектара, витрати палива на один умовно-еталонний гектар, коефіцієнт використання автопарку, коефіцієнт технічної готовності, середню технічну швидкість, середню експлуатаційну швидкість, середню відстань перевезень тонни вантажу, середньодобовий пробіг автомобіля в кілометрах, коефіцієнт використання пробігу, коефіцієнт використання вантажопідйомності, кількість тонно-кілометрів на середньооблікову автомобіле-тонну в тонно-кілометрах, собівартість тонно-кілометра (десяти або ста тонно-кілометрів), прямі експлуатаційні витрати на 100 км пробігу й окремо на тонну перевезеного вантажу, витрати пального на 100 км пробігу й окремо на 100 ткм, витрати пального на тонну перевезеного вантажу, кількість зібраних гектарів одним комбайном за сезон, за машино-день і за машино-зміну, кількість відпрацьованих одним комбайном машино-днів і окремо машино-змін за сезон, собівартість гектара зібраної площі і витрат пального на цю площу.

Розділ 2. Організація використання технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки в сільськогосподарських підприємствах Вознесенського району

2.1 Рівень забезпеченості господарств сільськогосподарською технікою

Техніко-технологічну базу підприємства можна охарактеризувати як кількісну та якісну сукупність складових частин матеріально-технічної бази, що забезпечує виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) і визначає рівень розвитку всіх елементів процесу виробництва.

На даний час забезпеченість матеріально-технічними ресурсами в Україні знаходиться на критично низькому рівні, що в свою чергу суттєво впливає на кінцевий результат діяльності сільськогосподарських підприємств.

Машинно-тракторний парк є важливою умовою ефективної господарської діяльності, адже за його допомогою виконуються майже всі роботи, пов'язані з вирощуванням сільськогосподарських культур та утриманням сільськогосподарських тварин [32, c.92]. Машинно-тракторний парк підприємства використовують як самостійно, так і в складі різних внутрішньогосподарських підрозділів (табл. 2.1).

Порівняно з 2007 роком у 2009 році оснащеність сільськогосподарських підприємств Вознесенського району зросла на 11 тракторів (3,7%), сівалками на 17 шт. (9,4%), зернозбиральними комбайнами зменшилась на 6 шт. (9,0%). Результати дослідження наявності сільськогосподарського техніки у Вознесенському районі дають підстави вважати, що процеси реформування дещо позитивно відобразилися на матеріально-технічному забезпеченні сільськогосподарських товаровиробників.

Досвід європейських країн свідчить, що актуальними формами використання сільськогосподарської техніки є машинні ринги, гуртки з обміну технікою та машинні товариства, що функціонують на кооперативних засадах. Дані об'єднання організовують раціональне використання техніки шляхом надання послуг як членам кооперативу, так і третім особам. Члени-власники кооперативу, які не володіють сільськогосподарськими машинами, отримують можливість забезпечити високу якість власної продукції завдяки вчасному виконанню робіт та низькій її собівартості. З огляду на велику кількість членів досягається практично повне сезонне використання дорогої та продуктивної техніки й зниження на 10-12% експлуатаційних витрат.

Однак у Вознесенському районі нині не зареєстровано жодного з подібних формувань, тому проведемо оцінку ефективності використання сільськогосподарської техніки.

2.2 Ефективність використання сільськогосподарської техніки

Ступінь раціональності (ефективності) використання сільськогосподарської техніки підприємства визначається за такими трьома групами показників: показники інтенсивності використання тракторного парку; показники продуктивності використання тракторного парку; показники економічності використання тракторного парку (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Показники ефективності використання машинно-тракторного парку у Вознесенському районі, 2007 -2009 рр.

Показники	Роки	Абсолютне відхилення (+,-) 2009 р від 2007 р.
	2007	2008	2009
1	2	3	4	5
1. Всього еталонних тракторів, шт.	320	280	352	32
2. Відпрацьовано за рік - всього:
а) машино-днів	88960	78120	100400	11440
б) машино-змін	126320	97648	159040	32720
в) нормо-змін	155560	100550	178500	22940
г) машино-годин	622720	546840	702800	80080
3. Річний обсяг тракторних робіт, ум. ет. га	634880	571200	683520	48640
4. Витрати на експлуатацію МТП, тис. грн.	98820	105060	125050	26230
Показники інтенсивності: 5. Відпрацьовано 1 трактором за рік а) машино-днів (п.3/п.1)	278	279	285,2	7,2
б) машино-змін (п.4/п.1)	394,8	348,7	451,8	57,1
в) нормо-змін (п.б/п.1)	486,1	359,1	507,1	21,0
6. Коефіцієнт використання тракторного парку (п.5а/365)	0,762	0,764	0,781	0,020
7. Коефіцієнт змінності (п.2б/п.2а)	1,420	1,250	1,584	0,164
8. Середньорічна тривалість зміни, год. (п.2г/п.2б)	4,930	5,600	4,419	-0,511
Показники продуктивності: 9. Виробіток на 1 трактор, ум. ет. га: а) річний ( п.3/п.1)	1984,0	2040,0	1941,8	-42,2
б) денний (п.3/п.2а)	7,1	7,3	6,8	-0,3
в) змінний (п.3/п.2б)	5,0	5,8	4,3	-0,7
г) годинний (п.3/п.2г)	1,020	1,045	0,973	0,0
10. Коефіцієнт виконання змінних норм виробітку (п.2в/п. 2б)	1,231	1,030	1,122	-0,1
Показники економічності: 11. Собівартість 1 ум. ет. га, грн.. (п.4/п.3)	155,7	183,9	183,0	27,3
12. Витрати пального на 1 ум. ет. га, т (витрати пального, т/п.3)	7,8	8	8,5	0,7

У 2009 році зросла кількість еталонних тракторів відносно 2007 року на 32 шт. Тракторний парк використовується підприємствами Вознесенського району на 78,1% у 2009 році. Середня тривалість зміни знизилася на 0,5 години у 2009 році відносно 2007 року. Значно зросла собівартість 1 ум. ел. гектара обробітку землі. Ця зміна пов'язана зі зростанням вартості палива на 0,7 тонни на 1 ум. ет. га.

2.3 Аналіз сучасного стану організації технічного обслуговування і ремонту

Технічне обслуговування сільськогосподарського виробництва виникло і розвивалося одночасно з розвитком машинобудування, підвищенням технічної оснащеності сільськогосподарських товаровиробників. Збільшення виробництва сільськогосподарської техніки викликало потребу у створенні служб матеріально-технічного постачання і підтримання її в роботоздатному стані, розвитку організаційних форм машиновикористання, які на різних етапах технічного забезпечення дозволяли використовувати технічні засоби з максимальною ефективністю, забезпечували постійне підвищення рівня механізації технологічних процесів і операцій вирощування та збирання сільськогосподарської продукції.

Стандартом встановлено три види збереження сільськогосподарської техніки між зміни, при якому перерва у використані машин не перевищує 10 днів, короткочасне - при перервах від 10 днів до двох місяців та тривале - більше двох місяців.

На між змінне та короткочасне збереження машин слід ставити безпосередньо після закінчення робіт, та тривале - не пізніше 10 днів після їх завершення. Машини для транспортування і внесення добрив, а також для хімічного захисту на всі види зберігання ставиться відразу після завершення робіт [23, с.17].

Сільськогосподарські машини зберігають у закритих приміщенням, під навісами та на спеціально обладнаних майданчиках. У останньому випадку обов'язково проводять консервацію їх поверхонь, герметизують окремі агрегати, та знімають деякі складові частини для зберігання на складах. У закритих приміщеннях зберігають комбайни, складні самохідні та причіпні машини. Більш прості дешеві машини звичайно залишають на відкритих майданчиках або під навісами.

Треба зазначити, що російські виробники сільськогосподарської техніки, з метою підвищення своєї конкурентоспроможності, оснащують свої комбайни додатковим обладнанням: пристроями для скошування трав; триступеневим подрібнювачем зерна; роторними жатками з шириною захвату 3,5 м; кабінами з кондиціонером та шумовіброізоляцією тощо.

Дещо краща ситуація із збиранням в Україні тракторів. Одним з основних виробників тракторів є ТОВ "Укравтозапчастина", який випускає трактори марки МТЗ-80, МТЗ-82, а також "Беларус". Висока якість цих тракторів зумовлена багаторівневим контролем процесу виробництва та невеликими його масштабами (7 машин на добу). На підприємстві збирають та обладнують трактори і за індивідуальним замовленням. Під час купівлі машин покупцям також пропонують різні схеми оплати, оскільки не завжди в аграріїв є змога відразу сплатити повну вартість трактора, яка становить 53-55 тис. грн.

За підрахунками фахівців, використання вітчизняної техніки дає змогу знизити собівартість продукції. Так, у разі використання українських сільськогосподарських машин для виробництва цукрових буряків собівартість 1 т цукру дорівнює 273 дол. США, а з використанням іноземних машин та обладнання - 350 дол. США, у виробництві пшениці собівартість становить відповідно 106 і 151 дол. США [31, с.14]. Проте, через високу вартість та низьку купівельну спроможність українських аграріїв вітчизняна техніка представлена на полях України сьогодні в дуже незначних обсягах.

Однією з основних проблем придбання матеріально-технічних ресурсів, на яку часто скаржаться селяни, є диспаритет цін, внаслідок чого платоспроможність аграріїв перебуває на низькому рівні. Так, ціни на сільськогосподарські матеріально-технічні ресурси і послуги, які споживають аграрії, у шість разів вищі за ціни на сільськогосподарську продукцію. За такої ситуації майже всі види сільськогосподарської продукції (крім зерна та насіння соняшнику) перебувають на межі збитковості. Проте, варто зазначити, що диспаритет цін наявний і в економіці розвинених країн, однак там він перебуває під контролем держави, яка в разі потреби вживає заходів щодо його зменшення. За кордоном диспаритет цін здебільшого пов'язаний з високими вимогами до техніки (її універсальності, надійності, економічності, енергозбереження тощо). Важливим є те, що фермери розвинених країн у вирішенні питання забезпечення своїх господарств технікою, виходячи з економічних розрахунків, порівнюють доцільність купівлі нової техніки, придбання вживаної техніки на вторинному ринку, залучення тракторів та комбайнів шляхом оренди або ж користуються послугами машино-прокатних станцій. За кордоном на вторинному ринку сільськогосподарської техніки можна придбати із значними ціновими знижками техніку, яка була у вжитку менше п'яти років. В Україні ж на вторинному ринку ціни істотно нижчі лише на стару, майже повністю спрацьовану, техніку [7, с. 64].

У процесі реформ селяни-члени колишніх сільськогосподарських підприємств отримали право не лише на земельні паї, а й на майно цих підприємств. Проте, директори під різними приводами або не давали селянам техніку, або передавали їм у власність практично повністю спрацьовані машини та обладнання. Переважна більшість селянських і фермерських господарств неспроможні купити нову техніку за власні кошти, а якщо все ж таки купують, то часто трапляються випадки її невідповідності технічним нормам. Так, близько 90 % нових сільськогосподарських машин мають технічні відхилення. У третини машин простежуються відхилення за основними експлуатаційними показниками. Через це затрати на ремонт упродовж експлуатаційного терміну становлять майже 80 % від балансової вартості машин [8, с. 28].

Підсилюється незадовільна фондоозброєність селянських господарств і високими цінами на пальне. Господарства не спроможні закуповувати його в потрібних для ведення виробництва обсягах, особливо в період збирання врожаю.

За рахунок коштів Державного бюджету України фінансують такі заходи: меліорація земель, зокрема їхнє зрошення та осушення; консервація та рекультивація малопродуктивних сільськогосподарських угідь; придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо). За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об'єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, вжитті заходів щодо землеустрою. За підрахунками фахівців, для виконання сільськогосподарських робіт аграріям щороку потрібно 15-16 млрд. грн. [14, с.35].

Низька платоспроможність організаційно-правових форм господарювання призвела до значного спаду технічної оснащеності підприємств. Це спричинює несвоєчасне виконання технологічних процесів, а відповідно і незадовільні кінцеві результати. Внаслідок відсутності коштів на закупівлю запасних частин несвоєчасно проводиться технологічне обслуговування і ремонт техніки, що в свою чергу призводить до функціональної неготовності техніки.

Через низькі фінансові можливості сільськогосподарські товаровиробники не спроможні купувати нову техніку. Заводи-виробники, втративши ринки збуту, не розширюють виробництво, не модернізують виробничі потужності. Вони завантажені на 10-20%, знос технологічного обладнання досягає 70-80 %. Відставання вітчизняного машинобудування сягає майже двох поколінь енергетичних засобів, збиральних машин, комбінованих агрегатів від зарубіжних аналогів. Енергомашиноозброєність галузі поступається розвинутим країнам у 7-10 разів. Застаріле технологічне обладнання, середній вік якого досягає 30-35 років, не дозволяє машинобудівникам виробляти сучасні технічні засоби світового рівня якості і надійності. Вітчизняний ринок сільськогосподарської техніки починають завойовувати закордонні фірми, які пропонують високоякісну, продуктивну, хоча й дорожчу, техніку. Закон України "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу" в частині державного фінансування не виконується [12, с.22].

Розвиток сільськогосподарського виробництва залежить не тільки від наявності техніки, а й від її якості. Тому постає питання про використання більш продуктивної техніки. Також на даному етапі перед сучасною технікою ставляться вимоги: універсальність; зменшення матеріаломісткості; економічність.

Наймасовішим попитом у розпал польових робіт користується дизельне пальне. За останні роки забезпеченість сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами значно погіршилася, скоротились обсяги їх надходження, зросли ціни. Технологічна потреба села у світлих нафтопродуктах задовольняється на 50 %.

Через несвоєчасне виконання технологічних операцій сільське господарство країни щороку недобирає майже третину валового збору врожаю, собівартість виробництва продукції зростає.

Висновки до розділу

Порівняно з 2007 роком у 2009 році оснащеність сільськогосподарських підприємств Вознесенського району зросла на 11 тракторів (3,7%), сівалками на 17 шт. (9,4%), зернозбиральними комбайнами зменшилась на 6 шт. (9,0%). Результати дослідження наявності сільськогосподарського техніки у Вознесенському районі дають підстави вважати, що процеси реформування дещо позитивно відобразилися на матеріально-технічному забезпеченні сільськогосподарських товаровиробників.

Основними сільськогосподарськими машинами аграрні підприємства країни забезпечені на 40-58 % (90 % - відпрацювали свій амортизаційний строк). Навантаження на один трактор зросло з 66 га ріллі в 1990 р. до 108 га, на один зернозбиральний комбайн, відповідно, з 113 га зернових культур до 226,7 га. Якщо в Україні на 1000 га ріллі припадає 9,4 трактора, то в Польщі - 93,3, Німеччині - 87,4, Франції - 68,7, Великій Британії - 84,7 шт. Зернових комбайнів на 1000 га посівів зернових в Україні у 4-5 разів менше.

В процесі дослідження виявлено, що у Вознесенському районі на умовах лізингу за 2007-2009 рр. було придбано лише 4-5% сільськогосподарської техніки. Встановлено, що через лізингові платежі підвищується собівартість виконання сільськогосподарських робіт в середньому на 2-5 %. Пропонується застосування сільськогосподарської техніки на умовах лізингу лише в тих випадках, коли на початковій стадії підприємство володіло грошовими коштами, яких повністю вистачало на придбання техніки. Якщо частину коштів, які залишаються невикористаними після первинного внеску та лізингових платежів, залучити в інші рентабельні галузі або покласти на депозит в банк, то ефективність сільськогосподарської техніки в порівнянні з її одноразовим придбанням буде вищою вже на шостий рік експлуатації.

Розділ 3. Напрями організації технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки

3.1 Поліпшення матеріально-технічної бази обслуговування і ремонту техніки

Зростання технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва та розвиток агропромислової інтеграції вимагають наявності у відповідній місцевості підприємств, фірм, організацій, які створюють оптимальні умови для ефективного функціонування сільськогосподарських і переробних підприємств. До них належать галузі промисловості і підприємства, фірми й організації, які здійснюють продаж матеріально-технічних засобів, ремонт і технічне обслуговування техніки в підприємствах, монтаж обладнання тваринницьких ферм, агрохімічне та ветеринарно-санітарне обслуговування. В сукупності вони становлять систему матеріально-технічного забезпечення.

Організаційні форми лізингових компаній можуть бути різними. Лізинг - це особливий вид оренди, орендних відносин, коли об'єктом оренди є машини та обладнання. Лізинг не є «банківською операцією» у точному розумінні слова. Він належить до так званої «близької до банківської» форми фінансування, яка може здійснюватись і торговельно-промисловими підприємствами, спеціалізованими лізинговими компаніями, що засновуються різними юридичними та фізичними особами. Форми надання лізингових послуг досить різноманітні. В умовах конкуренції лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам, що потрапили в скрутне фінансове становище [24, с.61].

Практика лізингових відносин зафіксувала такі види лізингових операцій:

* фінансовий лізинг - це така форма відносин, при якій лізингодавач купує обладнання з наступною його передачею лізингоотримувачу. Вартість даного обладнання плюс відсотки за кредит повертаються лізингодавачу частинами у вигляді платежів, здійснюваних лізингоотримувачем;

* лізинг з неповною оплатою - це угода, яка укладається на строк менший ніж необхідний для повного фізичного зносу обладнання. Прикладом є оперативний лізинг, при якому зобов'язання лізингодавача, крім фінансування купівельної ціни обладнання містить і зобов'язання із обслуговування, ремонту технічного консультування лізингоотримувача;

* лізинг з повною оплатою - це угода, яка укладається на строк, що дорівнює циклу використання машин або обладнання, а лізингодавач отримує повну купівельну вартість його протягом базового періоду та прибуток;

* лізинг зі спеціальним обслуговуванням - це угода при якій лізингодавач бере на себе абсолютну відповідальність за ремонт, обслуговування та інші зобов'язання, пов'язані з правом власності;

* ліведж-лізинг - форма відносин при якій в ролі лізингодавача виступає об'єднання декількох компаній, фірм, установ. В основному використовується при реалізації великих проектів;

* роздільний лізинг - це форма фінансового лізингу, коли лізингова фірма фінансує частину операцій, будучи власником майна та зберігаючи за собою право власності. Друга частина фінансових коштів забезпечується позичками банку або іншого позичкодавача;

* повторний лізинг - власник продає майно лізинговій компанії (фірмі), а пізніше бере його в оренду на умовах фінансового лізингу [13, с.88].

Крім того, лізинг є засобом реалізації продукції, розвитку виробництва, впровадження науково-технічного прогресу, створення нових робочих місць, тому держава зацікавлена у підтримці й розширенні лізингових операцій.

Для виправлення ситуації, яка склалась із забезпеченням сільськогосподарських підприємств технікою, на державному рівні було вжито певних заходів. Так, спільним Наказом Міністерства фінансів та Міністерства аграрної політики від 27.02 2002 №61/139 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету на компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва. Часткова компенсація вартості складної техніки передбачає спрямування 30% вартості техніки з бюджету після того, як покупець сплачує 70% її вартості. Учасники програми визначались на конкурсних засадах відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики України від 07.03.2002 №76 «Про затвердження положення про умови проведення конкурсу на надання часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва».

Запровадження державою 30% компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки було важливим кроком в напрямку ринкових перетворень та поліпшення технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств [12, с.13].

Однак, не можна не погодитись із думкою професора М.Й. Хорунжого, що капіталізація сільського господарства не може здійснюватись спонтанно, хаотично, без попередньо опрацьованої та обґрунтованої концепції. Потрібно мати кілька варіантів механізму капіталізації з урахуванням не лише особливостей цього процесу в аграрному секторі, а й попереднього соціально-економічного оцінювання наслідків.

В ситуації, що склалася в аграрному секторі, основними напрямками технічної політики на наступні роки мали б бути наступні:

1. Забезпечення робото здатного стану наявної сільськогосподарської техніки Вознесенського району за рахунок її модернізації шляхом відновлювальних ремонтів, з використанням для цього нових або реставрованих запасних частин, вузлів і агрегатів, забезпечення якими може здійснюватися переважно на умовах лізингу, а також за рахунок вільних коштів економічно сильних господарств.

2. Поступове оновлення машинно-тракторного парку господарств Вознесенського району за рахунок придбання нової більш продуктивної сільськогосподарської техніки За рахунок коштів державної підтримки АПК стимулюється придбання нових сільськогосподарських машин (лізинг, часткова компенсація вартості і т.п.) При цьому, враховуючи забезпеченість АПК тракторами, стимулювати придбання нових тракторів недоцільно, адже більшість марок тракторів, що знаходяться в експлуатації, випускаються до сьогодні, а тому завжди економічно вигідно, особливо в умовах браку коштів, модернізувати наявну машину, ніж придбати нову. Модернізація та відновлення робото здатності тракторів повинні всіляко стимулюватися державою.

3. Стимулювання ефективного використання техніки, що знаходиться у власності фізичних осіб. В зв'язку з тим, що майже половина наявних тракторів знаходиться у власності фізичних осіб і її технічний стан не гірший ніж тих, що експлуатуються в господарствах, а також низький рівень їх використання через відсутність відповідних начіпних та причіпних сільськогосподарських машин, необхідно розробити ряд заходів, які б стимулювали ефективність їх використання. А саме:

- звільнити від оподаткування тих власників машин, які об'єдналися, створили виробничі структури з правом юридичної особи;

- стимулювати придбання такими структурами (лізинг, часткова компенсації вартості і т. п) нових сільськогосподарських машин.

4. Застосування нових організаційних форм використання сільськогосподарської техніки, зокрема кооперації. Започаткувати створення кооперативних форм використання машин повинна допомогти держава, шляхом стимулювання їх придбання на умовах кооперації. Особливо це стосується придбання таких машин, як обприскувачі обпилювачі. Адже використовувати таку машину на 100 га землі економічно невигідно, тому сьогодні технологічні операції по внесенню засобів захисту в переважній більшості проводяться машинами, які далеко не відповідають техніко-технологічним вимогам. В зв'язку з цим власникам, які вирішили придбати таку машину на умовах кооперації необхідно частково компенсувати її вартість, або надати інші пільги.

5. Розвиток ринків сільськогосподарської техніки, енергетичних ресурсів та послуг.

Найістотнішими недоліками ДМЕ як палива для дизельного двигуна є менша теплота згоряння та низька кінематична в'язкість. Нижча теплота згоряння ДМЕ в 1,5 раза менша за теплоту згоряння дизельного палива (28900 проти 42500 кДж/кг), що призводить до збільшення витрати ДМЕ в 1,5-1,6 раза порівняно з дизельним паливом. Це потребує відповідного співвідношення цін ДМЕ і дизельного палива, щоб забезпечити конкурентоспроможність ДМЕ. Його ціна має бути вдвічі нижчою за ціну дизельного палива, а це може бути досягнуто тільки за широкомасштабного виробництва ДМЕ на установках великої потужності.

Недоліком ДМЕ є також низька кінематична в'язкість (на порядок менша порівняно з дизельним паливом), унаслідок чого ускладнюється герметизація рухомих вузлів ущільнення паливної апаратури, та незадовільні мастильні властивості, що потребує застосування спеціальних протиспрацьовувальних присадок або ж принципово іншої системи подавання ДМЕ в камеру згоряння. Існує також проблема ущільнень, оскільки ДМЕ - сильний розчинник і руйнує гумові вироби.

Та, незважаючи на недоліки, інтерес до ДМЕ як палива для дизельних двигунів зростає. Ним зацікавилися відомі фірми Японії, Франції, США, Великої Британії, Німеччини, а в деяких країнах (Швеція, Данія, Швейцарія) дизельні двигуни міського транспорту вже перевели на ДМЕ. Особливість цих двигунів у тому, що вони спеціально створені для цього виду палива й не можуть працювати на іншому. Згідно з прогнозами аналітиків, через 15-20 років важкий і середній транспорт практично скрізь повністю перейде на ДМЕ.

Однією з форм удосконалення матеріально-технічного постачання, впровадження у виробництво нових засобів виробництва є створення постійно діючих виставок-ярмарків. На них сільськогосподарський товаровиробник може укласти договори на придбання матеріальних і технічних засобів безпосередньо з їх виробниками або з посередницькими структурами. Зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, впровадження досягнень науково-технічного прогресу це основні шляхи виходу АПК з економічної кризи.

Для сільськогосподарських підприємств Вознесенського району актуальним є укрупнення сільськогосподарського виробництва для підвищення його ефективності. Одним з найперспективніших шляхів для розв'язання цієї проблеми виглядає розвиток системи виробничої та обслуговуючої сільської кооперації в Україні. Кооперація - це особливий організаційно-виробничий вид господарювання на основі системної співпраці різних осіб.

До речі, стимулювання створення кооперативних утворювань в сільській місцевості підтримують міжнародні інвестори. Так, Всесвітній Банк у рамках програми по підготовці Польщі до вступу в ЄС припинив фінансування проектів, пов'язаних з прямою підтримкою окремих сільськогосподарських підприємств, віддаючи перевагу непрямої опосередкованої підтримки через надання інвестиційних кредитів для розвитку сільськогосподарських регіонів у цілому, впровадженню нових технологій виробництва, реалізації програм консолідації сільгосппідприємств та збільшення продуктивності праці.

3.2 Запровадження інноваційних технологій обслуговування і ремонту

Висока ефективність використання машинно-тракторного парку в сільському господарстві завжди визначалася його готовністю до виконання основних агротехнічних робіт. Сучасне сільськогосподарське виробництво практично неможливо уявити без вживання, як на полях, так і на фермах, енергонасиченого високоефективного оснащення (тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин і знарядь). Загальний напрям якісної зміни сільськогосподарської техніки полягає у впровадженні нових технологій в машинобудуванні, збільшенні його потужності, продуктивності, швидкості і тому подібне Ця тенденція розвивається швидше, ніж створення і освоєння виробництвом в промислових масштабах матеріалів, які були б досить технологічними, відповідали сучасним вимогам. Підприємства сільськогосподарського машинобудування України працюють над проблемами підвищення якості, надійності і економічності техніки.

Для ефективного використання сучасної сільськогосподарської техніки у аграрних підприємствах Вознесенського району, пропонуємо впровадження енергозберігаючих технологій обробітку ґрунту, зернозбирального конвеєра та альтернативних видів палива.

Економічний ефект на один гектар від заміни ДП (ціна 6,2 грн./кг) біодизелем у середньому складає 22 грн./га (20%), а для зернозбиральних комбайнів - 8 грн./га (17%), в результаті зростає рентабельність вирощування зернових культур на 2,4 % та на 12% зменшується їхня собівартість. Загальний річний ефект від експлуатації усього тракторного парку з застосуванням біодизеля становитиме в середньому 75 тис. грн., а від використання В 20 - 15 тис. гривень. Ефект від заміни дизельного пального біодизелем у всіх видів зернозбиральних комбайнів дорівнює 14,4 тис. грн. Пропонується застосовувати в якості палива біодизель власного виробництва, який є найбільш ефективним та рентабельним.

Сьогодні сільськогосподарські виробники пропонують безліч різних моделей посівної техніки як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Однак значна вартість більшості з них і низька платоспроможність українських споживачів стримує їхнє впровадження. Через це сьогодні особливо актуальне завдання збільшення працездатності збережених сівалок марки C3-3,6 різних модифікацій, вишукування способів їхньої модернізації з доданням нових якостей, що забезпечують ріст урожайності сільськогосподарських культур і зниження витрати ресурсів і енергії.

Співробітники Всеросійського НДІ механізації сільського господарства (м. Москва) і OOO «Технічний центр Лаишево» (Татарстан) розробили й запатентували новий робочий орган для зернової сівалки -- однодисково-анкерний сошник полосного посіву [47].

В 2005-2007 рр. створені, удосконалені й пройшли виробничі випробування додаткові вузли (їхнє серійне виготовлення організоване в майстернях 000 «Технічний центр Лаишево» Республіки Татарстан), а також розроблений спосіб відновлення наявних зернових сівалок С3-3,6 з використанням ремонтного комплекту для модернізації.

Після модернізації сівалки можуть:

· починати засів зернових на кілька днів раніше, ніж інші посівні фрегати;

· укладати насіння на тверде ложе смугою 35 мм.

Крім того, завдяки їхньому використанню можна в 3 рази збільшити стартову дозу мінеральних добрив, а також підвищити продуктивність агрегату на 25...30 % і врожайність зернових культур на 3...5 ц/га, знизити витрати ГЗМ на 14...20 %.

Витрати на модернізацію однієї сівалки становлять 5...7 тис. грн. і окуповуються вже після посіву 35...40 га.

Різні ремонтно-відбудовчі препарати також проходили експлуатаційні випробування, а надалі застосовувались в ГППЗ “Горки2” Одинцовського району, “Червона заплава” Луховицького району Московської області (у тому числі на тракторах), на центральній автобазі Міністерства сільського господарства Росії. Експлуатаційні випробування ремонтно-відбудовчих препаратів на більшості вітчизняних легкових і вантажних автомобілях, а також на тракторних двигунах, показали, що завдяки їхньому використанню є можливість підвищення компресії до 50%, зниження вмісту шкідливих викидів у газах, що відробили, більш ніж на 60%, поліпшення інших показників. Установлено, що застосування ремонтно-відбудовчих препаратів в автотракторній техніці дозволяє:

- скоротити тривалість обкатування агрегатів в 5 разів з одночасним підвищенням якості приробітки тертьових з'єднань;

- підвищити зносостійкість оброблених тертьових з'єднань до 11 разів;

- збільшити потужність обробленого двигуна до 15% з одночасним зменшенням витрати палива до 11% за рахунок зниження механічних втрат на тертя;

- продовжити термін служби мастильних матеріалів (моторного й трансмісійного масел) в 1,5 рази за рахунок зниження температурного режиму в парах тертя;

- зменшити витрати мастильних матеріалів до 15% за рахунок скорочення втрат через ущільнення й вигоряння;

- забезпечити більш легкий і безпечний пуск двигуна, особливо в холодну пору року, часткове очищення систем (ТНВД, форсунки, компресійні кільця, клапани й ін.). Все це в комплексі може забезпечити підвищення міжремонтного ресурсу обробленої автотракторної техніки більш ніж в 2 рази.

3.3 Покращення організації технічного обслуговування, ремонту і економічних відносин

Характерними рисами сільськогосподарського виробництва Вознесенського району і його матеріально-технічного постачання є: сезонність, неспівпадання строків виробництва, постачання засобів виробництва і їх використання в господарстві; віддаленість господарства від виробників матеріально-технічних засобів; розосередженість сільськогосподарських підприємств.

Тому дані обставини ускладнюють забезпечення сільськогосподарських підприємств засобами виробництва безпосередньо з заводів-виробників. Це в свою чергу викликає необхідність створення розгалуженої системи постачання ресурсів та надання послуг з виконання таких самих функцій, а саме: товарних і фондових бірж; посередницьких фірм (дилери, брокери); дрібнооптових та фірмових магазинів з продажу ресурсів для сільськогосподарських підприємств, різних матеріалів, запасних частин. Хоча в ринкових умовах господарювання береться напрямок на створення умов для забезпечення мінімальної кількості посередників у ланцюзі виробник-споживач.

Виробництво та реалізація матеріально-технічних засобів, технічне обслуговування набувають характеру цілісного технологічного процесу. Управління та координацію цим процесом здійснюють органи, діяльність яких визначається особливостями функціонування агропромислового комплексу, загальнодержавними та регіональними програмами соціально-економічного розвитку, розробленими Кабінетом Міністрів України. Регіональні структури координаційного органу входять у системі державних установ управління. Основними її складовими є реформовані концерни «Украгросервіс», «Украгрохім», «Украгробуд», «Украгроенергопостач», «Укрзооветпостач» і т.д

Першим кроком повинно стати докорінне техніко-технологічне переоснащення підприємств галузі, а саме: запровадження нових організаційних форм використання складної техніки, довгострокової оренди (лізингу) та закупівлі сільськогосподарської техніки за прямими зв'язками [17, с.102].

- формування прокатних пунктів спеціалізованої техніки, створення машинно-технологічних станцій з виконання сільськогосподарських робіт;

- надання товаровиробникам усіх галузей АПК права вибору виконавців техсервісних послуг шляхом розвитку цих послуг та забезпечення їх конкурентоспроможності;

- створення відповідно до запитів на технічні послуги структури діючих та реконструйованих виробництв з урахуванням технічної, економічної і соціальної політики в різних умовах господарювання;

- розвиток вторинного ринку техніки, що включає придбання техніки, яка була у використанні, її відновлення та реалізацію товаровиробнику;

- розробку і реалізацію заходів щодо підвищення продуктивності праці сільськогосподарського товаровиробника, надійності сільськогосподарської техніки, обладнання, на цій основі -- збільшення виробництва сільськогосподарської продукції;

- раціональне розміщення мережі основних підприємств і виробництв технічного сервісу по регіонах України з урахуванням виключення монополізму на надання технічних послуг;

...