Виробничий потенціал підприємства: сутність, формування, використання на прикладі ВАТ "ЕК "Житомиробленерго"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ

Курсова робота

з дисципліни «Потенціал та розвиток підприємства»

на тему: Виробничий потенціал підприємства: сутність, формування, використання на прикладі ВАТ «ЕК «Житомиробленерго»

Виконала: студентка III курсу ФЕМ

групи ЕП-33 Палащук Ольга

Перевірила: к.е.н., доц. Валінкевич Н.В.

Житомир 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи виробничого потенціалу підприємства

1.1 Сутнісна характеристика виробничого потенціалу підприємства

1.2 Основні підходи до визначення основних елементів виробничого потенціалу підприємства

1.3 Оцінювання ефективності формування та використання виробничого потенціалу підприємства

Розділ 2. Діагностика фінансово-економічного потенціалу підприємства ВАТ «ЕК «Житомиробленерго»

2.1 Організаційно-правова характеристика підприємства

2.2 Оцінка економічного потенціалу ВАТ «ЕК «Житомиробленерго»

2.3 Оцінка фінансового потенціалу підприємства «ЕК«Житомиробленерго»

Розділ 3. Діагностика стану та розвитку потенціалу підприємства ВАТ «ЕК «Житомиробленерго»

3.1 Побудова графо-аналітичної моделі «Квадрат потенціалу» оцінки потенціалу підприємства

3.2 Шляхи вдосконалення процесу формування та розвитку потенціалу підприємства

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Економічна характеристика підприємства відображає його господарську діяльність через систему економічних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, результати його діяльності.

В ході економічного аналізу підприємства важливе місце повинно відводитися аналізу виробничого потенціалу як одній з найважливіших складових потенціалу підприємства. Виробничий потенціал проявляється в формі сукупності трудових і матеріальних ресурсів, основних засобів. Без них неможливе існування жодного підприємства так як ні виробнича, ні управлінська, ні будь-яка інша діяльність неможлива без даних ресурсів, оскільки вони забезпечують цю діяльність необхідними засобами. Аналіз виробничого потенціалу повинен посідати чільне місце при загальній оцінці стану підприємства, як та сторона, яка дає більш-менш цілісну уяву про підприємство, на якому проводиться аналіз. Дана сторона аналізу дає поняття і про стан основних засобів, і про стан і використання трудових і матеріальних ресурсів.

Ця тема на даний час є досить актуальною, оскільки дає комплексну оцінку потенціалу підприємства. Описане явище пояснюється тим, що часто необхідна власне комплексна оцінка підприємства тому що за окремими категоріями або групами ресурсів підприємство може мати прийнятні показники, але загальний стан не виділяється стабільністю. Тому оцінка декількох найбільш важливих складових при використанні системи взаємопов'язаних показників дає більш правдиве і реальне уявлення про стан речей на підприємстві.

Потрібно зауважити, що багато вітчизняних дослідників виділяють виробничий потенціал як центральну ланку загального потенціалу підприємства. В той же час питанням взаємозв'язку та взаємозалежності елементів виробничого потенціалу та показників задоволення потреб споживачів і отримання стійких конкурентних переваг на ринку не приділено достатньої уваги, і вони потребують подальшої наукової розробки.

Дослідженню різноманітних аспектів виробничого потенціалу підприємства присвячено праці О. Анчишкіна, О. Арєф'євої, А.Архангельського, І. Должанського, О. Добикіна, І. Дежкіна, Т. Загорної, І.Рєпіної, О. Федоніна, О. Олексюка, Ф. Євдокімова, О. Мізіна та ін.

Метою даної курсової роботи є узагальнення теоретичних аспектів формування та оцінювання виробничого потенціалу підприємства.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1. Дати сутнісну характеристику виробничого потенціал підприємства;

2.Дослідити підходи до визначення основних елементів виробничого потенціал підприємства;

3.Проаналізувати основні підходи щодо оцінювання величини виробничого потенціалу підприємства;

4. Дати організаційну-правову характеристику ВАТ «ЕК «Житомиробленерго»;

5.Оцінити економічний та фінансовий потенціал досліджуваного підприємства

6.Побудувати інтегральний показник оцінки конкурентоспроможності потенціалу ВАТ «ЕК «Житомиробленерго»;

7. Дослідити потенціал ВАТ «ЕК «Житомиробленерго» за допомогою графоаналітичної моделі «Квадрат потенціалу»

8. Проаналізувати основні шляхи вдосконалення процесу формування та розвитку виробничого потенціалу підприємства.

Об'єктом даної курсової роботи виступає процес формування та використання виробничого потенціал підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні підходи щодо дослідження виробничого потенціал підприємства.

Для досягнення мети були використані такі методи:

- метод системного підходу, за допомогою якого було досліджено сутність поняття «виробничий потенціал підприємства» та досліджено підприємство як відкрита виробнича система;

- статистичні та методи математичного аналізу, за допомогою яких були опрацьовані дані по підприємству ВАТ «ЕК «Житомиробленерго»;

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається мета, завдання, методи дослідження.

В першому розділі досліджено теоретичні основи формування та використання виробничого потенціал підприємства.

Організаційно-правова характеристика ВАТ «ЕК «Житомиробленерго» та діагностика фінансово-економічного потенціалу проведена в другому розділі курсової роботи.

В третьому розділі, за допомогою побудови графоаналітичної моделі «квадрат потенціалу» та інтегрального показника оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства оцінено стан та розвиток потенціалу ВАТ «ЕК «Житомиробленерго», в порівнянні з його конкурентами.

У висновку узагальнено теоретичні та практичні підходи щодо суті, формування та використання виробничого потенціалу ВАТ «ЕК «Житомиробленерго».

Ми спробуємо визначити забезпеченість підприємства та структурних підрозділів основними засобами і рівнем їх використання за узагальнюючими та окремими показниками. Спробуємо встановити причини зміни їхнього рівня, розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники, вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства й обладнання. Забезпечення підприємств основними засобами є одним із найважливіших факторів збільшення обсягів виробництва продукції на промислових підприємствах, тому аналіз даних показників є досить вагомим аспектом на шляху до успіху підприємства.

Розділ 1. Виробничий потенціал підприємства: суть, формування, використання

1.1 Сутнісна характеристика виробничого потенціалу підприємства

Промислові підприємства, які виступають одними з найважливіших структуроутворюючих елементів господарського устрою, відіграють особливу роль в життєдіяльності сучасного суспільства. Саме у межах промислових підприємств відбувається значна частка процесів інтеграції виробничих (трудових, матеріально-сировинних, енергетичних, фінансових та інтелектуальних) ресурсів, необхідних для утворення нової вартості та задоволення потреб споживачів в товарах і послугах. Крім того, активна виробнича діяльність суб'єктів господарювання в промисловій сфері створює також сприятливі передумови для забезпечення продуктивної зайнятості більшості працездатного населення. Тому об'єктивна оцінка виробничих можливостей промислових підприємств, уособленням яких виступає їхній виробничий потенціал, являє собою один з найважливіших чинників усталеного розвитку національної економіки, підвищення добробуту.[13]

Поняття потенціалу як економічної категорії досить багатогранне не лише з точки зору формулювання його суті, складових і взаємозв'язку з іншими категоріями, а й боку визначення його видів. Не існує серед економістів єдиної думки й стосовно оцінки потенціалу, тобто можливості якісно охарактеризувати і кількісно виміряти його величину. Хоча у підходах вчених є багато спільного. Обов'язковим елементом при визначенні потенціалу є те, що, врешті-решт, під ним розуміють сукупність наявних у економічного суб'єкта ресурсів на відповідних рівнях: підприємство, галузь, народне господарство, регіон і т п. Термін «потенціал» тлумачать як «міць», «сила». У радянському енциклопедичному словнику «потенціал - це джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення певної мети; можливості окремої особи, суспільства, держави у певній галузі» [23].

Термін “потенціал” стосовно підприємства характеризує сукупні можливості підприємства визначити, формувати і максимально задовольняти запити споживачів в товарах та послугах в процесі оптимальної взаємодії з зовнішнім середовищем і раціональним використанням ресурсів.

Однією з важливих складових потенціалу підприємства є виробничий потенціал. Виробничий складник потенціалу підприємства відповідає за виготовлення продукту встановлених характеристик і кількості з метою досягнення визначених цілей підприємства.

Виробничий потенціал як функціональний складник економічного потенціалу промислового підприємства інколи ототожнюється з загальним економічним потенціалом. Дійсно, виробничий потенціал акумулює в собі значну частку потенціалу підприємства. Більше того, при відсутності виробничого потенціалу немає потреби і в маркетинговому (нові ринки збуту не потрібні, якщо немає потужностей для випуску більшої кількості товарів або товарів інших видів), трудовому (немає сенсу навчати персонал, якщо обладнання використовується по(старому) або інноваційному потенціалах. Однак такий взаємозв'язок доречний і для інших видів потенціалу.

Для більш повного розуміння терміну «виробничий потенціал», потрібно проаналізувати визначення виробничого потенціалу різними науковцями (табл.1.1.).

Табл.1.1. Визначення поняття “виробничий потенціал” у науковій літературі

Найменування джерела	Визначення
Анчишкин А.И, Прогнозирование роста экономики.-М.: Экономика, 2006. - 98 с.	Виробничий потенціал є сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми і факторів виробництва [2, с.14]
Іщук С. Концептуальні засади формування та розвитку виробничого потенціалу промислових підприємств / С. Іщук // Регіональна економіка. - 2005. - № 3. - с. 48-56.	Виробничий потенціал - це складна, організована, динамічна система, яка формується з множин елементів, що перебувають у взаємозв'язку та взаємодії і виконують різні функції в процесі виготовлення продукції необхідної кількості та якості в терміни, визначені ринком [14, с.49]
Должанський І.З. Управління потенціалом підприємства : навч. посіб. / І.З. Должанський та ін. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 362 с.	Виробничий потенціал є той обсяг робіт у наведених одиницях виміру витрат праці (нормо-годин), що може бути виконаний протягом деякого періоду часу основними виробничими працівниками на базі наявних виробничих фондів й оптимальній організації праці й виробництва [11, с.147]
Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й.М. Петровича. - Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М.Піча - 2004 - 680 с.	Виробничий потенціал - це сукупність виробничих (матеріальних і трудових) ресурсів фірми, які можуть бути використані для реалізації цілей виробничого підприємництва [12, с.258]
Формування стратегії реалізації потенціалу підприємства Монографія/[В.Н.Гончаров, Д.В.Со-лоха., O. A.Фесина и др.]. - Донецк: СПД Куприянов B.C., 2008. - 304 с.	Виробничий потенціал економічної системи - сукупність різних ресурсів, що надаються в її розпорядження для цілеспрямованої творчої діяльності. [25,34]
Добикіна О.К. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. / О.К. Добикіна та ін.. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 202 с.	Виробничий потенціал - це здатність виробничої системи виробляти матеріальні блага, використовуючи ресурси виробництва [10, с.26]
Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посіб. / О.С. Федонін. - К.:КНЕУ, 2004. - 316 с.	Виробничий потенціал - це наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції [24, с.49]
Воронцева А. Е. та ін.. Підтримка конкурентоспроможного потенціалу підприємства / А. Е. Воронкова, В . П. Пономарьов, Г. І. Дібніс. - К.: Техніка, 2000. - 152 с.	Виробничий потенціал -- це сукупність вартісних і натурально-речовинних характеристик виробничої бази, що виражається в потенційних можливостях провадити продукцію певного складу, технічного рівня і якості в необхідному обсязі» [5, с.25].
Бачевсъкий Б.Є. Потенціал функціональних систем підприємства//Вісник Східноукраїнського національного університету ім.. В. Даля, 2007. -- № 9 (15). -- Ч. 2. -- С.12- 16.	Виробничий потенціал підприємства -- це властивість носія забезпечити виготовлення продукції певної номенклатури, що відповідає вимогам ринку за вихідними характеристиками, якістю, асортиментом, по максимуму, з орієнтацією на загальну місткість ринку цієї продукції.[3, с.13]
Андрощук Д.В.. Теоретичні питання визначення та оцінки виробничого потенціалу підприємства// Українські наукові записки, 2005, №1-2, с. 374-380.	Виробничий потенціал - це сукупність наявних у економічного суб'єкта факторів виробництва, раціональне використання яких при оптимальному їх співвідношенні дає максимальний корисний ефект, що виражається у досягненні поставлених стратегічних цілей.[1, c.375

Аналізуючи дані визначення виробничого потенціалу підприємства, можна зробити висновок, що існує три основних підходи до визначення виробничого потенціалу: ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований).

Ресурсну позицію підтримували такі дослідники, як А.І. Анчишкін, та Л.І. Абалкін, який вважає, що виробничий потенціал є узагальненою характеристикою ресурсів, що беруть участь у виробництві [2]. Друга група авторів трактують "виробничий потенціал" як сукупність чинників або елементів виробництва. Зокрема, З.В. Герасимчук та Л.Л. Ковальська трактують потенціал як максимальну можливість об'єкта функціонування з урахуванням чинників впливу шляхом раціонального використання всіх видів ресурсів для досягнення потенціальних цілей [7]. Третя група авторів розглядає виробничий потенціал як синонім виробничої потужності. Багато думок існує щодо змісту виробничого потенціалу. Якщо одні фахівці включають в це поняття виробничі фонди і кваліфіковані кадри працівників, то інші розглядують його в ширшому плані і відносять до складу потенціалу виробничий апарат і рівень технології, природні, матеріально-сировинні і трудові ресурси, науково-технічний потенціал, систему комунікацій, інформаційну мережу і ін.

З урахуванням цього можна охарактеризувати виробничий потенціал економічної системи як сукупність різних ресурсів, що надаються в її розпорядження для цілеспрямованої творчої діяльності. Кількісні і якісні параметри цих ресурсів, їх взаємозв'язок і рівень використання характеризують продуктивну здатність окремих господарюючих суб'єктів.

Оскільки основним критерієм ефективності функціонування підприємства є досягнення максимального кінцевого результату діяльності при оптимальному використанні виробничих і фінансових ресурсів, то, відповідно, основне завдання управління виробничим потенціалом полягає передусім у раціональному розподілі названих ресурсів із метою досягнення найвищих показників. Під досягненням найвищих показників діяльності ми розуміємо найкращі результати стосовно кінцевих цілей діяльності і стратегій розвитку загальноекономічної стратегії розвитку промислових підприємств.

Основна проблема виробничого потенціалу промислових підприємств полягає в тому, що всі його елементи функціонують одночасно і в сукупності. Тобто виробничий потенціал є системою, причому складною і динамічною, оскільки саме взаємозв'язки між окремими складовими потенціалу здійснюють безпосередній вплив на його елементи, модифікуючи вихідні властивості і закономірності їх функціонування, сприяючи тим самим переходу потенціалу новий якісний стан як єдиного цілого, тобто системи вищого порядку. Таким чином, лише з відомих особливостей і закономірностей функціонування окремих елементів неможливо вивести особливості і закономірності функціонування виробничого потенціалу як системи загалом.

Динамізм виробничого потенціалу промислових підприємств обумовлений впливом інновацій, нестабільністю зовнішніх чинників господарювання, кон'юнктурними умовами виробництва. Внаслідок впливу цих чинників постійно відбуваються певні структурні зрушення всередині виробничого потенціалу, а також якісні та кількісні зміни техніко-економічних показників, які його характеризують. Як відомо, сучасні умови функціонування підприємств є надзвичайно складними. Серед основних завдань, які постають перед українськими підприємствами, вагоме значення необхідно надати ефективному використанню всіх ресурсів та резервів виробництва, що можливо реалізувати оптимально використовуючи наявний виробничий потенціал.

1.2 Підходи до визначення основних елементів виробничого потенціал підприємства

У самій загальній постановці елементами виробничого потенціалу підприємства можна рахувати всі ресурси, які якимось чином пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства. Вибір найбільш важливих з величезного їх числа являє собою дуже складну проблему, про що свідчить безліч думок про склад виробничого потенціалу.

Наприклад, П. Осіпов у потенціалі підприємства виділяє потужнісний, ресурсний та економічний потенціал[17]; Т. Примак вважає що, до складових виробничого потенціалу підприємства належать матеріальні, нематеріальні, трудові, фінансові ресурси.[22]; В. Павлова виділяє виробничі, фінансові, маркетингові, організаційні ресурси та менеджмент [21].

Якщо визначати елементи виробничого потенціалу за ресурсним підходом, який зорієнтований на визначення його як сукупності виробничих ресурсів, то можна виділити такі основні елементи виробничого потенціалу підприємства:

- потенціал основних фондів ;

- потенціал оборотних фондів ;

- потенціал нематеріальних активів ;

- потенціал технологічного персоналу;

- потенціал землі та природно-кліматичні умови (в основному розглядається на підприємствах АПК ) .

Така класифікація елементів виробничого потенціалу підприємства є найбільш поширеною.

Розглянемо детальніше кожен з елементів виробничого потенціалу підприємства:

1.Потенціал основних фондів - наявні та приховані можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Основні фонди -- це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, частинами в міру спрацювання.

Основні виробничі фонди підприємств здійснюють господарський кругообіг, який складається з таких стадій: зношення основних фондів, амортизація, накопичення коштів для повного відновлення основних фондів, їх заміна шляхом здійснення капітальних вкладень.

Поряд з виробничими існують також невиробничі основні фонди. До них відносяться фонди невиробничої сфери підприємства - житлові будинки, дитячі і спортивні заклади, інші об'єкти культурно-побутового обслуговування трудящих, які знаходяться на балансі підприємства. Вони, на відміну від виробничих фондів прямо не беруть участь в процесі виробництва і не переносять свої вартості на кінцевий продукт, тому що ними він не виробляється, їх вартість зникає у сфері споживання.

Оскільки елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, неабияке значення має поділ таких на дві частини: активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість продукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва. До активної частини основних фондів відносять виробничі основні фонди, до пасивної - невиробничі. Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості на підприємстві, визначає видову (технологічну) структуру використовуваних засобів праці.

Формування основних засобів відбувається з врахуванням наступних особливостей:

*наявність власних ресурсів для придбання, виготовлення, оренди або купівлі в кредит;

*потенційна фондовіддача;

*вигідності використання того чи іншого методу залучення основних засобів;

*врахування місткості ринку для формування виробничої потужності підприємства;

*можливість застосування різних технологій виробництва;

*можливість обслуговування обладнання: технічний огляд, ремонт, удосконалення.

Облік і планування основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах. При оцінці основних фондів у натуральній формі визначається кількість одиниць обладнання, його потужність, площа, яку воно займає, та інші кількісні показники. Ці дані використовуються для визначення виробничої потужності, розробці балансів обладнання, планування виробничої програми. Для цього на підприємствах ведеться інвентаризація і паспортизація обладнання, облік його вибуття і прибуття.

Грошова або вартісна форма оцінки основних фондів необхідна для планування розширеного відтворення основних фондів, визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції, обсягу приватизації. Основними видами вартісної оцінки основних фондів, пов'язаними з тривалістю їх участі в виробничому процесі, зношуванням і змінами умов відтворення, є такі:

за початковою балансовою вартістю;

за відтворювальною вартістю;

за залишковою вартістю;

за ліквідаційною вартістю.

Початкова балансова вартість основних фондів - це їх вартість на момент встановлення (включає ціну обладнання, транспортні витрати на його доставку і витрати на установку і монтаж). Відтворювальна вартість - це витрати на виробництво основних фондів у сучасних умовах. Як правило, вона визначається під час переоцінки основних фондів. Залишкова вартість визначається як різниця між початковою (або відтворювальною) вартістю основних фондів і сумою їх зношення.

Розподіляють два основних види зношування (поступової втрати вартості) основних фондів:

фізичне;

моральне (нормальне старіння).

Фізичне зношення - це поступова втрата основними фондами своїх технічних властивостей і характеристик (тобто первісної споживацької вартості), яка здійснюється не тільки в процесі їх функціонування, але й при бездіяльності. Зміст поняття «моральне зношення» як економічної категорії полягає в зменшенні вартості основних фондів у результаті появи нових видів машин, обладнання, устаткування, які відрізняються більшою продуктивністю і нижчою ціною.

Кошти на відшкодування основних фондів накопичуються підприємствами у вигляді амортизаційних відшкодувань.

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних фондів, у міру їх зношення, на продукцію, що виготовляється, визначення зношування у вартісній формі і накопичення фінансових ресурсів з метою майбутнього відшкодування основних фондів.

Норма амортизації визначається як відношення річної суми амортизаційних відшкодувань до початкової вартості основних фондів. Обчислена в відсотках норма амортизації показує, яку частку своєї балансової вартості щорічно переносять засоби праці на новостворену продукцію.

2.Потенціал оборотних фондів - це частина виробничою капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.

До оборотних засобів промислового підприємства відноситься частина виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на продукт праці. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню. Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації).

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову і вартісну форму. До обліку оборотних фондів включають :

- виробничі запаси

- незавершене виробництво

- напівфабрикати власного виготовлення

- витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси - це предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.

Незавершене виробництво - це предмети праці обробку яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

Напівфабрикати власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено у даному виробничому підрозділі підприємства, або які потребують дальшої обробки в інших підрозділах.

Витрати майбутніх періодів - це не речові елементи оборотних фондів, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань.

Оборотні засоби діляться на нормовані і ненормовані. Нормовані складаються із запасів товарно-матеріальних цінностей, зокрема незавершеного будівництва, готової продукції тощо. Ненормовані складаються з відвантаженої продукції, засобів у розрахунках і грошових коштів.

Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну структуру. Це залежить від типу виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення) і змінюються в часі повільно, без різких коливань.

3.Потенціал нематеріальних активів - сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

Нематеріальні ресурси - це складова потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом тривалого періоду. Для цієї складової характерні відсутність матеріальної основи і невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання. Складові нематеріальних ресурсів подано на рис 1.

Рис1. Складові нематеріальних ресурсів

Серед об'єктів промислової власності важливу роль відіграють винаходи. Винахід - це результат творчої діяльності людини в будь-якій технології, що позначений істотною новизною і дає позитивний ефект при його застосуванні. Об'єктом винаходу може бути конкретний продукт або конкретний спосіб.

Промисловим зразком називається нове, придатне до виготовлення промисловим способом художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних і естетичних властивостей, тобто це результат творчої діяльності людини у сфері художнього конструювання. Об'єктом такої діяльності може бути форма, малюнок, кольори або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб споживачів. Промисловий зразок може бути об"ємний (у вигляді моделі), плоский (у вигляді малюнка) або комбінований.

Товарними знаками та знаками обслуговування (знаки для товарів і послуг) вважаються оригінальні позначки, за допомогою яких товари (послуги) одного виробника відрізняються від аналогічних товарів (послуг) іншого. Товарний знак розміщується безпосередньо на товарі або на його упаковці, у рекламі, друкованих виданнях, на офіційних бланках підприємства тощо.

Програмне забезпечення ЕОМ охоплює операційні системи і прикладні програми. Розширення сфери використання засобів обчислювальної техніки, необхідність розв'язування дедалі складніших задач зумовлюють постійне збільшення кількості програмних продуктів і витрат на їх створення. Вартість програмного забезпечення невпинно підвищується і стає важливим об'єктом комерційних відносин.

Базою даних називають іменовану сукупність інформаційних одиниць у певній предметній сфері, які відображають стан об'єктів та їх відносини.

Ноу-хау - це знання або досвід технічного, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані в наукових дослідженнях, у виготовленні та реалізації конкурентоспроможної продукції, забезпечуючи їх власникові певні переваги.

Раціоналізаторська пропозиція - це технічне вирішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подане, і може стосуватися вдосконалення використовуваної техніки, виготовлюваної продукції, способів контролю, спостереження, техніки безпеки. Це може бути пропозиція, що сприяє підвищенню продуктивності праці, ефективному використанню енергії тощо. Раціоналізаторські пропозиції відрізняються від винаходів мірою новизни. Раціоналізаторська пропозиція є новою для техніки і технології, що використовуються на конкретному підприємстві.

Гудвіл - це основний капітал підприємства або фірми, здатний приносити додаткові прибутки завдяки підвищенню конкурентоспроможності (з використанням іміджу, досвіду, ділових зв'язків, престижу товарних знаків, постійної клієнтури, прихильності споживачів).

4.Потенціал технологічного персоналу - це сукупні можливості працівників підприємства, задіяних у профільному та суміжних виробничо-господарських процесах для виробництва продукції (робіт, послуг) встановленої якості та визначеної кількості, а також працівників виконуючих технічні функції апарату управління.

Слід розрізняти поняття «трудові ресурси» і «трудовий потенціал». До 80-х років ці поняття ототожнювалися. Проте, пізніше думки вчених розділилися. Трудовий потенціал - найважливіша інтегральна характеристика персоналу, що є його максимальними можливостями по досягненню цілей підприємства і поставлених перед ним завдань. Виходячи з цього, доцільно визначити трудовий потенціал як найвищу віддачу трудових ресурсів, яка залежить від їх кількісних і якісних параметрів. Таким чином, по відношенню до трудового потенціалу трудові ресурси виступають його конкретними носіями. В епоху розвиненого науково-технічного прогресу розмір і значущість трудового потенціалу визначається не лише і не стільки кількісними параметрами, скільки її якістю. Якість робочої сили є складною, багатоплановою категорією. Вона визначається рівнем кваліфікації, професійної підготовки, освітою, виробничим досвідом, віком, а також багато в чому залежить від соціально-економічних умов, в яких перебуває основна частина працездатного населення.

У загальній структурі трудового потенціалу підприємства за характером участі у виробничо-господарському процесі можна виокремити управлінський потенціал та потенціал технологічного персоналу, який як вже зазначалось вище, є складовою виробничого потенціалу.

5.Потенціал землі та природно-кліматичні умови - можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об'єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства). Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави.

Рівень, тривалість використання родючості та продуктивність ґрунтів залежать від їх властивостей, клімату, соціально-економічних умов господарювання, розвитку науки і техніки. Теоретичною основою високої продуктивності ґрунтів є врахування біологічних вимог культур, що вирощуються, до тепла, вологи тощо.

Геополітичне положення України та її високий земельно-ресурсний потенціал обумовлюють провідну роль земельного фонду як одного з важливих ресурсів держави, що виступає первинним фактором виробництва і своєрідним фундаментом економічного розвитку.

виробничий потенціал підприємство

1.3 Оцінювання величини виробничого потенціалу підприємства

Рівень поточної діяльності та перспективи розвитку промислових підприємств України в умовах ринкової конкуренції залежать, головним чином, від ефективності функціонування їх виробничого потенціалу.

Загалом термін «ефективність» застосовується для визначення ступеня досягнення деякого потенційного результату діяльності (виробничої, фінансової тощо) за визначений період часу. Поняття «низька» та «висока» ефективність відображають допустимі і недопустимі відхилення від потенційного результату виробничої діяльності підприємства, перевищення якого є в принципі неможливим внаслідок дії тих чи інших технологічних або економічних причин. Звідси, ефективність виробництва можна розглядати принаймні у двох вимірах - технологічному та економічному.[18]

Результат взаємодії ресурсів як елементів виробничого потенціалу, які визначають також фізичний обсяг випуску продукції, формує технологічну ефективність виробництва. Якщо виробничі ресурси використовуються максимально інтенсивно і в повному обсязі, то випуск продукції, який відповідає таким витратам, досягає максимуму. Такий максимум, що характеризує технологічний аспект використання виробничого потенціалу, може бути нереалізованим, навіть якщо всі ресурси витрачені в необхідній кількості, внаслідок порушення технології або інших технічних помилок, пов'язаних з нераціональною організацією управління підприємством. з цього слідує що для підприємства є потреба оцінити ефективність виробничого потенціалу в цілому, а не ефективність використання окремих ресурсів.

Таким чином, безпосередньою метою оцінки виробничого потенціалу є виявлення можливості ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, а також визначення впливу заходів по технічному і організаційному розвитку на кінцеві результати виробництва: об'єм і якість, собівартість і прибутковість продукції, рівень рентабельності господарської діяльності.

Серед вчених що досліджують виробничий потенціал, існує три підходи щодо оцінювання ефективності формування та використання виробничого потенціалу підприємства:

1. Ресурсний підхід, зорієнтований на визначення виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів, визначає його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих його складових. Оцінюючи виробничий потенціал, треба враховувати: матеріально-технічні ресурси з окремим дослідженням знарядь і засобів праці; трудові ресурси, енергетичні та інформаційні ресурси, фінансові (грошові) ресурси [21].

2. Структурний підхід, зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу підприємства, визначає його величину, виходячи з прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найбільш досконалими технологіями, організацією виробництва загалом і окремих підсистем підприємства, що використовуються в галузі.

23. Цільовий (проблемно-орієнтований) підхід, спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей, визначає його величину як рівень відповідності окремих складових потенціалу необхідному, дещо ідеальному уявленню про склад, структуру та механізми функціонування потенціалу для виготовлення конкурентоспроможності продукції, який знаходить відображення в нормативних «деревах цілей» («деревах проблем») з широким спектром локальних і системних оцінок окремих елементів та взаємозв'язків.

Дещо нестандартний підхід запропоновано Должанським І.З., Загорною Т.О., Удалих О.О. Вони запропонували визначати виробничий потенціал як технічно, організаційно, економічно й соціально обґрунтовану норму ефективного робочого часу основного виробничого персоналу підприємства за певний період календарного часу [11, с. 147]. Тобто сутність виробничого потенціалу вони зводять до обсягу робіт у наведених одиницях виміру праці, що може бути виконана протягом деякого періоду часу на базі наявних виробничих фондів.

Виходячи із зробленого припущення, вони розглядають виробничий потенціал як функцію виду (1):

Р = f(Фt , R, ф), (1.1)

де Р - виробничий потенціал в нормо-годинах за рік;

Фt - нормативний річний фонд робочого часу, години;

R - чисельність основних робітників, чол.;

ф - рівень ефективності їхньої праці і її фондоозброєності, частки одиниці.

Далі авторами деталізується сутність сукупного виробничого потенціалу підприємства як сукупності потенціалів робочих місць і потенціал окремого робочого місця, який пропонують визначати так (2) [1, с. 150]:

Р= Фt(L-Kr )Кэ (ф), (1.2)

де Фt - нормативний річний фонд часу роботи розглянутого структурного робочого місця при двозмінному режимі його використання, год/рік;

ф - середнє значення нормативних коефіцієнтів ефективного використання робочого часу структурного робочого місця даного типу;

L - середнє значення нормативного або раціонального числа просторового робочого місця та структурного робочого місця даного типу;

Kr - коефіцієнт резервування виробничого потенціалу даного структурного робочого місця;

Кэ (ф) - функція, що залежить від фондоозброєності структурного робочого місця даного типу, рівня його досконалості та ефективності.

На нашу думку, така методика не враховує ефективності використання робочого часу, тому отриманий результат не може бути точною характеристикою, адже саме від ефективності використання робочого часу залежить результативність роботи підприємства. До того ж такий підхід є недостатньо зручним у використанні за потреби прогнозування змін у виробничому потенціалі, його залежності від зовнішнього середовища тощо. Тому, на нашу думку, оцінку виробничого потенціалу підприємства необхідно прив'язувати все-таки до результатів його діяльності.

Цікавим у цьому ракурсі є підхід Архіпова В.М. до визначення фізичного обсягу використаних ресурсів (3):

Wo = LKl + ПІFKw, (1.3)

де Wo - сукупна споживча вартість виробничих ресурсів;

L - чисельність промислово-виробничого персоналу;

Kl - коефіцієнт оцінки складу і якості трудових ресурсів;

П - коефіцієнт заміщення (еквівалентності) основних виробничих фондів чисельністю промислово-виробничого персоналу;

І - частка активної частини основних виробничих фондів;

F - вартість основних виробничих фондів у незмінних цінах;

Kw - коефіцієнт оцінки складу і якості основних фондів.

Позитивним у запропонованій методиці є те, що коефіцієнти Kl і Kw враховують вплив науково-технічного прогресу на фактори виробництва. Але, крім позитивних характеристик, є декілька моментів, які ускладнюють оцінку за запропонованою методикою та ставлять під сумнів її адекватність. Наприклад, підприємство може працювати на орендованих потужностях - тоді постає питання, яку вартість основних фондів брати для оцінки: залишкову, ринкову чи справедливу. Розрахунок коефіцієнта заміщення також викликає труднощі. Крім того, це наводить на питання про правомірність та об'єктивність використання того або іншого ресурсу як еквівалента для вимірювання виробничого потенціалу.

Як вже було зазначено вище, вчені-економісти наголошують на тому, що потенціал економічного суб'єкта неможливо визначити шляхом оцінки якогось окремого ресурсу, а лише « їх сукупність у взаємозв'язку і пропорціях, що забезпечують здійснення виробничого процесу» (андрощук4).

Наприклад, В.Н. Авдєєнко і В.А. Котлов взагалі ставлять під сумнів можливість визначити вклад певного елементу виробництва і зазначають, що ресурний підхід не лише вказує на те, що виробничий потенціал « представляє собою сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, але робить очевидною методику оцінки його величини як суми фізичних значень складових елементів». Тому вони вказують на те, що « найбільш уніфікованим і універсальним виміром елементів виробничого потенціалу є їх ціна чи вартість». Виходячи з таких позицій, автори пропонують визначення величини виробничого потенціалу так:

П= Воф+Втр+Вер+Вт+Ві (1.4)

де, П = величина виробничого потенціалу підприємства;

Воф = середньорічна балансова вартість основних промислово-виробничих фондів підприємства, що також враховує витрати на їх модернізацію;

Втр = вартість трудових ресурсів, який включає фонд заробітної плати, фонд матеріального заохочення, витрати на навчання, та підвищення кваліфікації промислово-виробничого персоналу;

Вер = вартість енергетичних ресурсів, яке підприємство отримує зі сторони;

Вт = вартість технології;

Ві = вартість інформації

Методика визначення вартості першого елемента виробничого потенціалу промислового підприємства - основних виробничих фондів - розроблена детально, тому є необхідність зупинитися тільки на деяких характерних моментах. Очевидно, як елемент виробничого потенціалу підприємства варто приймати середньорічну вартість тільки його основних промислово-виробничих фондів, оскільки непромислові основні фонди не пов'язані з процесом виробництва і взагалі можуть не належати до підприємства.

Вартість основних фондів постійно змінюється під впливом природних процесів, виробничих умов та інновацій. її досить надійне фіксування можливе тільки на обмежений період - квартал, рік. Але й протягом кожного з цих відрізків часу основні фонди втрачають певну частину вартості. У зв'язку з цим іноді трапляються, пропозиції враховувати як виробничі ресурси тільки амортизовану частину вартості основних фондів. Нам здається, що в цьому випадку механізм участі останніх у процесі виробництва підмінюється механізмом перенесення на продукт зношеної вартості засобів виробництва. Тому у вартості першого елемента виробничого потенціалу повинна враховуватися повна вартість основних фондів.

Однак цим вартість розглянутої складової потенціалу не вичерпується. Як відомо, для підтримки основних фондів у працездатному стані проводяться поточні й капітальні ремонти, здійснюється їхня модернізація. У першому й другому випадках техніко-економічні показники фондів лише певною мірою відновлюються. Тому, незважаючи на фактичне збільшення витрат на основні фонди, вартість елемента потенціалу «основні фонди» в дійсності не підвищується, оскільки споживча вартість самих основних фондів не зростає вище від первісної. Модернізація машин та устаткування супроводжується підвищенням їхніх техніко-економічних характеристик вище від базового рівня, і, отже, зростає їх споживча вартість. Таким чином, витрати на модернізацію збільшують вартість цього елемента виробничого потенціалу підприємства.

З урахуванням викладеного, вартість першого елемента потенціалу - «основні виробничі фонди» становитиме:

(1.5),

де - середньорічна балансова вартість основних промислово-виробничих фондів підприємства;

- витрати на модернізацію основних промислово-виробничих фондів;

При розрахунку за формулою (1.30) виходить завищена оцінка вартості елемента потенціалу «основні фонди», тому що в ній ураховується первісна вартість основних виробничих фондів. У процесі експлуатації реальна вартість останніх знижується через фізичне зношування.

В умовах науково-технічної революції знання є головними засобами підтримки продуктивної сили живої праці, є субстанцією продуктивності праці й визначають її можливості. З урахуванням цих витрат вартість елемента потенціалу «промислово-виробничий персонал» буде являти собою суму:

(1.6)

- фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу;

- фонд матеріального заохочення;

- витрати на навчання, та підвищення кваліфікації промислово-виробничого персоналу;

- затрати, пов'язані з їхньою перепідготовкою;

- затрати на підвищення кваліфікації промислово-виробничого персоналу.

Визначення вартості енергетичних ресурсів у загальному не викликає складностей. Головне, на що в цьому випадку варто звернути увагу, - це облік тільки первинних енергоносіїв, тобто тих, які надходять збоку й на придбання яких витрачаються кошти.

Четвертим елементом виробничого потенціалу є технологія. Технологія належить до числа виробничих ресурсів довгострокового користування: вона бере участь у декількох виробничих циклах і тому переносить свою вартість вроздріб; її вартість змінюється залежно від залучення у виробниче споживання нових технологічних процесів або виводу з них застарілих. Тому вартість технології виробництва повинна визначатися так само, як і основних фондів:

(1.7)

де - вартість використовуваних виробничих технологій;

- вартість технологій, що діють на підприємстві на початок періоду;

- вартість зносу основних технологій;

- вартість технологій, використання яких припиняється в даному періоді.

Як видно, визначення вартості розглянутого елемента виробничого потенціалу потребує обліку даних з використання технології. Тим часом статистика промисловості відображає тільки затрати, пов'язані з освоєнням нових технологічних процесів. Не визначається балансова вартість використовуваних технологій, не реєструється вибуття з виробничого обігу застарілих процесів.

При визначенні вартості технологій варто мати на увазі, що їхнє впровадження поєднане з виконанням різноманітних робіт, отже, зумовлює різні види витрат. У загальному випадку вартість впровадження у виробництво нового технологічного процесу може містити в собі вартість науково-дослідної роботи (властиво технології), вартість спеціального устаткування, площ, пристосувань та оснащення, затрати на навчання виробничого персоналу новим методам впливу на предмет праці, затрати на освоєння нової технології (підвищена затрата матеріально-енергетичних ресурсів і заробітної плати). Деякі з названих статей затрат можуть бути враховані при оцінювання вартості інших елементів виробничого потенціалу. Тому вартість технологій як елемента потенціалу буде складатися із затрат на НДР, вартості спеціальних пристосувань та оснащення, що не ввійшли до складу основних виробничих фондів, а також затрат матеріальних ресурсів, пов'язаних з їхнім освоєнням.

Останній елемент виробничого потенціалу підприємства - інформація являє собою специфічну форму існування наукових знань. Як усякий продукт праці, вони мають вартість і споживчу вартість. Тому інформація також має вартість. У рамках виробничого потенціалу, крім власне інформаційних ресурсів і знань виробничого персоналу, що належать до трудових ресурсів, інформація містить у собі також різноманітні компоненти, що представляють зміст заходів у галузі вдосконалення організації виробництва, праці й управління. У загальному випадку до них можна віднести розроблення й впровадження раціональних форм поділу й кооперації праці; поліпшення організації підбору й розміщення кадрів; удосконалення організації й обслуговування робочих місць; раціоналізацію трудового процесу, впровадження передових прийомів і методів праці; удосконалення нормування праці й поліпшення її умов; зміцнення дисципліни праці; заходи щодо підвищення коефіцієнта змінності роботи встаткування; застосування прогресивних видів матеріальних ресурсів; розвиток творчої активності працюючих, раціоналізаторської й винахідницької діяльності. Тому при визначенні вартості елемента «інформація» головну увагу варто звертати на виявлення матеріальних і фінансових затрат, пов'язаних з реалізацією розглянутих вище й інших подібних заходів, а також із придбанням інформаційних ресурсів.

Отже, важливою складовою процесу вдосконалення і розвитку виробничого потенціалу є оцінка ефективності формування та використання виробничого потенціалу підприємства. Особлива увага в ході оцінки має приділятися заходам з впровадження прогресивної технології, механізації і автоматизації виробничих процесів, вдосконалення вживаної техніки, застосування нових видів сировини і матеріалів, а також поліпшення їх використання; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; освоєння виробництва нових видів продукції.

Розділ 2. Діагностика фінансово-економічного потенціалу ВАТ «ЕК «Житомиробленерго»

2.1 Організаційно-правова характеристика ВАТ «ЕК «Житомиробленерго»

Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго», що знаходиться за адресою: 10014, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, була засновано 20 квітня 1995 року. Керівник - голова правління-генеральний директор Левицький Анатолій Володимирович. ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” є правонаступником державної акціонерної енергопостачальної компанії "Житомиробленерго".

Головною метою створення ВАТ «ЕК «Житомиробленерго» є передача та надійне постачання електричної енергії споживачам на умовах укладених договорів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства України, в умовах функціонування єдиної енергосистеми України.

Метою діяльності Компанії є одержання прибутку для розвитку Компанії, забезпечення інтересів її акціонерів, задоволення економічних інтересів та соціальних потреб її працівників, інші види діяльності, які можуть здійснюватися, якщо вони спрямовані на досягнення основної мети діяльності.

Предметом діяльності Компанії є:

постачання електричної енергії за регульованими тарифами;

передача електричної енергії місцевими (локальними) мережами.

Компанія також займається експлуатацією та ремонтом електричних мереж та пiдстанцiй, будівництвом нових енергооб'єктiв.

ВАТ «ЕК «Житомиробленерго» надає такі послуги:

реалізація електроенергії;

надання організаційно-технічної допомоги споживачам;

виконання протиаварійних заходів;

ремонт та реконструкція розподільчих мереж, підтримка обладнання і споруд розподільчих мереж;

проведення заміни приладів обліку та їх ремонт та налагодження;

загальне будівництво будівель;

транспортно-експедиційні послуги на замовлення населення;

діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Вищим органом управління Компанією є Загальні збори акціонерів. Загальними зборами обирається Наглядова рада із числа акціонерів або їх представників. Правління Компанії - це виконавчий орган, який здійснює управління поточною діяльністю Компанії та несе відповідальність за ефективність її роботи. Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Компанії (табл. 2.1).

...