Сучасний стан ефективності виробництва зерна в ПАТ "Вознесенськ облплемсервіс"

Визначення розміру виробництва в ПрАТ "Вознесенськ облплемсервіс". Аналіз сучасного стану зерновиробництва, перспективи його розвитку та заходи щодо удосконалення виробництва з метою підвищення його ефективності. Склад та структура собівартості 1 ц зерна.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 08.12.2014
Размер файла 238,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ВСТУП

Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.

Особливе місце у ст руктурі агропромислового комплексу посідає зернопродуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості - сировиною, тваринництво - концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі - високоліквідним товаром, тобто зерном.

За об'єкт дослідження взято приватне акціонерне товариство «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району.

Метою курсової роботи є аналіз сучасного стану зерновиробництва, визначення перспектив його розвитку та заходів щодо удосконалення виробництва з метою підвищення його ефективності.

Для досягнення цієї мети у курсовій роботі будуть вирішені слідуючи завдання:

1. Розглянути науково-практичні основи економічної ефективності зерновиробництва;

2. Проаналізувати сучасний стан виробництва та економічної ефективності зерновиробництва;

3. Визначити шляхи удосконалення і підвищення ефективності виробництва зерна за рахунок проведення детального аналізу.

Предметом дослідження є питання аналізу економічної ефективності виробництва зерна і організації обліку цієї галузі в ринкових умовах.

Теоретичною та методологічною основою є праці економістів-аграрників з питань економіки і обліку виробництва зерна та аналізу його економічної ефективності. При виконанні поставлених завдань у роботі використані такі наукові методи і прийоми дослідження, як економіко-статистичний, балансовий і монографічний методи, прийоми обчислення різниць, прямих та обернених зв'язків та ін.

В процесі виконання курсової роботи були використані дані статистичної звітності, річного звіту за 2011-2013 роки, виробничо-фінансових планів, технологічних карт та дані первинного обліку ПАТ «Вознесенськ облплемсервіс» за останні роки.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. Загальний його обсяг - 53 сторінки в тому числі 21 таблиці

РОЗДІЛ 1.Теоретичні основи з теми дослідження

1.1 Значення і завдання економічного аналізу

Термін аналіз походить від грецького analyzis - "розділення", "розчленування". Поняття аналізу багатогранне. Залежно від мети, методів і прийомів проведення, галузі застосування, використаного інструментарію його розглядають з декількох боків:

1) розчленування об'єкта (подумки або насправді) на складові елементи;

2) всебічне розбирання, розглядання, наприклад творів мистецтва, процесів, рішень;

3) уточнення логічної форми (структури) міркування у формальній логіці;

4) як синонім наукового дослідження взагалі або метод вивчення об'єкта шляхом розгляду його окремих сторін, властивостей, складових;

5) визначення складу речовини.

Аналіз дає змогу пізнати окремі боки суспільного, господарського явища чи процесу, абстрактно мислити, однак він не дає можливості характеризувати явище в цілому, в єдності усіх його взаємопов'язаних складових. Підведення підсумків, формулювання висновків дослідження соціальних явищ, процесів, показників потребують проведення певних узагальнень. Виходячи з цього, вважається, що аналіз не віддільний від синтезу. Слід зазначити, що слово "синтез" дослівно з грецької synhesiz у перекладі означає "з'єднання". Тому під терміном синтез розуміють з'єднання (уявне чи реальне) розділених елементів об'єкта в єдине ціле (систему).

Дедукція (лат. deductio - виведення), на відміну від індукції, - це спосіб міркувань від загальних положень до часткових висновків. Наприклад, вищеназваний аналіз виробництва зерна можна проводити і способом дедукції за зворотною схемою.

Отже, аналіз - це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, який ґрунтується на розчленовуванні цілого на складові і вивченні їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Економічний аналіз як наука - це система спеціальних знань з дослідження організації, структури і стану господарського життя або окремої сфери економічної діяльності для узагальнення передового досвіду та виявлення невикористаних резервів підвищення їх ефективності.

Економічний аналіз - самостійна багатогранна наука, яка має свою теорію, методологію, і розподіляється на низку напрямів: теорія економічного аналізу, аналіз господарської діяльності за об'єктами, видами економічної діяльності .

Табл. Основні напрями економічного аналізу

[1].

Мета економічного аналізу -- сприяння виконанню бізнес-планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, шляхом пошуку можливих резервів, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи з метою підвищення ефективності діяльності підприємств та поліпшенню показників їх діяльності, завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основними завданнями економічного аналізу є:

- об'єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;

- оцінка реальності, напруженості та оптимальності планів і обґрунтованості норм споживання ресурсів;

- виявлення забезпеченості підприємства фінансово-виробничими ресурсами;

- виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв'язків;

- пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва;

- опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;

- узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.

1.2 Теоретичні основи аналізу ефективності

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна характеристика якої відображається у високій результативності використання живої та уречевленої праці в засобах виробництва. Вона визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці [2].

Як зазначено в економічній енциклопедії «ефективність - це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат. Крім того, це досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Це конкретна форма вияву закону економії часу, їхній зв'язок здійснюється через підвищення продуктивності праці, яке означає зростання ефективності сукупної праці, ефективності всього виробництва, зумовленої насамперед прогресом продуктивних сил» [3].

В. Г. Андрійчук [4] трактує ефективність як результативність певного процесу, дії, що вимірюється співвідношенням між одержаним результатом і витратами (ресурсами), що його спричинили.

О. А. Бугуцький визначав суть поняття «ефективність виробництва» як відношення одержаних результатів до витрат праці та засобів виробництва у матеріальному виробництві; що ефективність виробництва є комплексною, узагальнюючою економічною категорією, якісна характеристика якої відбивається насамперед у результативності використання живої й уречевленої в засобах виробництва праці [5].

М. І. Кісіль підкреслює, що ефективність визначається зіставленням економічного результату (вигід від бізнесу) з витратами на досягнення цього результату [6].

У працях багатьох учених суть ефективності полягає саме в досягненні максимальної кількості продукції за мінімальних витрат. Зокрема М. А. Голик підкреслює, що економічна ефективність сільського господарства полягає у виробництві максимальної кількості високоякісної продукції з одиниці сільськогосподарських угідь чи від однієї голови худоби за найменших витрат ресурсів з метою найповнішого задоволення потреб населення у продуктах харчування і промисловості, у сировині [7].

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу, що має значення для народного господарства, зокрема для кожного сільськогосподарського підприємства, та населення країни.

По-перше, чим менше праці і ресурсів витрачається на одиницю продукції, тим більше її можна одержати тими ж само засобами, і продукція буде дешевшою. Отже, підвищення ефективності сприяє збільшенню обсягів виробництва продукції і повнішому задоволенню потреб населення.

По-друге, ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування та товари широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини.

Адже рівень цін тісно пов'язаний із суспільно необхідними витратами на виробництво продукції. Підвищення ефективності і зниження собівартості створюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.

По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення доходів та рентабельності сільськогосподарських підприємств. Чим більше вони виробляють і продають продукції, чим дешевше вона їм обходиться, тим вищі їх доходи, тим більше засобів вони зможуть виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов.

Вітчизняні вчені у своїх наукових працях концентрують більшу увагу саме на економічній ефективності; однак, ураховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізняти і такі види ефективності, як технологічна, соціальна і екологічна [8; 9].

Економічна ефективність показує кінцевий результат від застосування всіх виробничих ресурсів та визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів.

Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва С. П. Азізов, П. К. Кенійський, В. М. Скупий говорять про необхідність застосування системи показників, яка передбачає (у тому або іншому поєднанні) розрахунок таких показників [10]:

виробництво валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 1 люд.-год., на 1 грн основних виробничих фондів і оборотних засобів;

розмір поточних витрат виробництва на 1 грн валової продукції;

розмір валового і чистого доходу (прибутку) на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 1 люд.-год., на 1 грн основних виробничих фондів і оборотних засобів;

рівень рентабельності й норма прибутку (чистого доходу) сільськогосподарського виробництва.

Усі ці показники вкупі, з виділенням будь-якого з них як головного або без виділення такого, дають можливість повніше охарактеризувати ефективність сільськогосподарських підприємств. У них знаходять відбиття оцінки рівня й ефективності використання усіх видів ресурсів і витрат, що задіяні у виробництві:

1) землі як основного засобу сільськогосподарського виробництва - вартість валової продукції, сума валового доходу, прибутку (чистого доходу) на одиницю земельної площі;

2) живої праці - вартість валової продукції, сума валового доходу, прибутку (чистого доходу) на одиницю витрат праці або на чисельність середньорічних працівників;

3) минулої уречевленої праці в основних засобах виробництва - вартість валової продукції, сума валового доходу, прибутку (чистого доходу) на 1 грн основних виробничих фондів;

4) поточних виробничих витрат - собівартість валової продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності.

Отже, система показників ефективності повинна:

відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;

створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва;

стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;

забезпечувати інформацією щодо ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;

виконувати критеріальну функцію, тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації її значень.

Таким чином, ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств - це досягнення стратегічного прибутку на кожному етапі розвитку аграрного підприємства при забезпеченні фінансової сталості та платоспроможності, оптимального співвідношення рентабельності та ризику.

1.3 Методика дослідження

Виробництво - це складне і багатогранне явище, тому для його визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.

Економічний аналіз, як і кожна наука, має свій метод. Під ним розуміють спосіб дослідження або підходу до всебічного вивчення предмета тієї чи іншої науки. Загальним науковим методом пізнання є діалектичний, згідні з яким явища і процеси розглядаються в історичному розвитку, не ізольовано один від одного, а в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, у переході від кількісних до якісних змін, у боротьбі протилежностей. Крім загального методу, кожна наука має свій особливий, який характеризується системою прийомів і способів дослідження, що випливають із законів діалектики, але враховують особливості та зміст свого предмета.

Метод економічного аналізу - це спосіб комплексного, безперервного, органічно взаємопов'язаного дослідження господарської діяльності підприємства та його підрозділів з метою визначення досягнутого рівня і динаміки розвитку економіки, порівняння показників виконання передбачених виробничо-фінансових показників, виявлення факторів та рівня їх впливу на раціональне використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і внутрішньовиробничих резервів. Детальніше розглянемо елементи економічного аналізу на сільськогосподарських підприємствах.

На показники господарської діяльності та економіку впливає безліч різних факторів - агро- і зоотехнічних, метеорологічних, грунтово-кліматичних, організаційних, економічних та соціальних, які взаємопов'язані і взаємозумовлені. Так, розмір одержаного прибутку залежить від кількості реалізованої продукції, її собівартості та ціни реалізації. Кількість реалізованої продукції залежить від кількості виробленої, а обсяг виробництва у рослинництві - від розмірів посівних площ, і урожайності, у тваринництві - від поголів'я худоби та її продуктивності. У свою чергу врожайність залежить від природної родючості грунту, кількості внесених добрив, сорту і якості насіння, строків проведення та якості виконуваних робіт, від погодних умов та іншого. Строки і якість виконуваних робіт залежать від забезпеченості господарства технікою та механізаторами, від їх кваліфікації тощо. До речі, кваліфікація працівників, їх ставлення до справи, загальна демографічна ситуація в колективі - фактори неабиякої важливості у всіх галузях сільськогосподарського виробництва незалежно від форм власності і господарювання. Таким чином, у будь-якому господарстві або на підприємстві існує нерозривний взаємозв'язок та взаємодія всіх факторів виробничої і фінансової діяльності. Враховуючи особливості сільського господарства, ця взаємозалежність дуже складна. Тому вивчати всі фактори потрібно комплексно, як єдине ціле.

Характерною особливістю методу економічного аналізу є те, що він розглядає діяльність підприємства в динаміці. Порівнюють виробничо-фінансові показники, виявляють взаємозв'язок між ними, з'ясовують причини, які зумовлюють їх зміни, визначають вплив окремих факторів на зміну показників господарської діяльності. У результаті цього виявляють внутрішньогосподарські резерви, накреслюють шляхи їх використання для підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Залежно від умов і особливостей господарських процесів їх досліджують послідовно від часткового до загального (індукція) або від загального до часткового (дедукція), діалектичний метод передбачає використання в процесі дослідження як власне аналізу (поділ показників на частини), так і синтезу (узагальнення окремих даних в єдине ціле). Аналіз і синтез, індукція та дедукція тісно взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного і застосовуються як методи дослідження в єдності. За їх допомогою можна виявляти тенденції явиш і накреслювати обгрунтовані перспективи їх розвитку.

Вищенаведені особливості сільського господарства зумовлюють і деякі особливості економічного аналізу виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств, а саме:

· враховуючи, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля, необхідно ретельно вивчати ефективність продуктивних земельних угідь, використовувати одиницю земельних угідь як базу для розрахунку відносних показників рівня виробництва та нормування виробничих затрат;

· у зв'язку із сезонністю виробництва вихід продукції протягом року аналізують за окремими видами, а використання трудових і матеріальних ресурсів - за періодами виконання сільськогосподарських робіт;

· у розрив у часі між робочим періодом і періодом виробництва, а отже, між здійсненням виробничих витрат і одержанням продукції зумовлює обчислення фактичної собівартості продукції та визначення кінцевих фінансових результатів тільки в кінці року;

· відмінність технологій та рівня ефективності використання ресурсів у галузях сільськогосподарського виробництва вимагає детального вивчення та визначення оптимальних розмірів і поєднання окремних галузей господарства;

· враховуючи багатогалузевий характер сільського господарства і залежність одержаних тут результатів не тільки від рівня механізації, технології і організації виробництва, а й від природних умов (якості грунту, опадів, температури тощо), необхідно ретельно вивчати цей складний причинний взаємозв'язок, з'ясовувати і вимірювати вплив кожного фактора, застосовуючи економіко-математичні методи та електронно-обчислювальну техніку.

За ступенем охоплення аналізованих об'єктів аналіз поділяють на суцільний і вибірковий. При першому досліджують усю діяльність підприємства за рік, при другому - окремі її види.

Заключний аналіз є завершальною стадією дослідження розвитку підприємства. Його проводять на підставі даних виробничо-фінансових розрахунків, річного звіту і заключного балансу. При цьому оцінюють виробничу і фінансову діяльність підприємства за рік.

За способом оформлення результатів аналіз поділяють на безтекстовий і текстовий.

Усі види економічного аналізу тісно взаємопов'язані. Для виконання завдань, поставлених перед аналізом, використовують ряд способів та прийомів, які в сукупності становлять його методику. Способи і прийоми, які застосовують для обробки інформації при проведенні аналізу, поділяють на три групи: кількісні (порівняння, обчислення відносних і середніх величин, побудова рядів динаміки, індекси, коефіцієнти); структурні (поділ цілого на частини, узагальнення та обчислення у процентах); факторні (елюмінування, групування, балансове зіставлення, корекція, лінійне програмування, графічний спосіб).[11, с. 38]

Зараз найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншими застереженнями до нього можна включити шість видів.

Фінансово-екопомічний аналіз здійснюється після завершення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства. Головний наголос в цьому аналізі робиться на вивченні і оцінці ключових результативних та фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку й рентабельності, а також продажу продукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану. Інші виробничі показники та затрати вивчають вибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та у зміні фінансового стану підприємства. Такий аналіз звичайно проводять сторонні установи, які мають тісні зв'язки з даним підприємством: фінансові і банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

Техніко-економічний аналіз на відміну від фінансово-економічного є більш змістовним і різнобічним. Його ще називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників він значну увагу приділяє вивченню даних використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані первинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-економічний аналіз звичайно має значну галузеву специфіку, в той час як методика ФЕА аналізу однакова для всіх підприємств.

Статистико-економічний аналіз -- вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і в цілому народного господарства країни. Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники та обстеження. У методиці цього аналізу провідну роль відіграють статистичні методи дослідження й обробки інформації.

Порівняльний або міжгосподарський аналіз так, як і статистичний, використовує для своїх потреб більший обсяг інформації, ніж перші два. Проте він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтуючись на показники кращих підприємств у галузі, він дає змогу одержати більш зважену оцінку роботи підприємства, яке докладно аналізується. Більш просто і надійніше при цьому можна вишукати і резерви. У зв'язку з цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обґрунтування внутрішньогосподарських резервів виробництва.

Функціонально-вартісний аналіз - порівняно новий вид аналізу, і тому його методика ще недосконала. Предмет його вивчення в більшості випадків пов'язаний не зі роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід крім традиційної виробничої інформації потребує значних обсягів даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. Впровадження функціонально-вартісного аналізу виправдовується в тому разі, якщо він займається вивченням ефективності відносно дорогої техніки з достатньо великими обсягами її виробництва. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її роботи у користувачів. Головні резерви такий аналіз вбачає в удосконаленні конструкції виробу, оптимізації його окремих функцій, виявленні слабких або навіть зайвих функціональних можливостей технічного устрою. Скорочення зайвих функцій виробу, спрощення конструкції та інші технічні заходи дають змогу налагодити виробництво високоефективної техніки і при цьому скоротити витрати на її виробництво.

Системний аналіз уперше використали військові фахівці під час опрацювання десантної операції в Нормандії у Другій світовій війні. Аналіз застосовують для досліджень складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо. Для забезпечення всебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань, що забезпечує зважене комплексне розв'язання складних питань.

Оперативний (поточний) аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності або відразу після закінчення окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для цього аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних.

Отже, завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві наслідки роботи підприємства.

Інформацію для оперативного аналізу в основному отримують каналами автоматизованих систем управління і обробляють із застосуванням стандартних програм на персональних комп'ютерах.

Отже, економічний аналіз, як і будь-яка наука, складається із двох взаємопов'язаних частин - теорії і практики. Теорія (грец. theoria - спостереження, дослідження) означає логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке включає систему керівних ідей у будь-якій галузі знань. Виходячи з цього, теорія економічного аналізу - це неодмінна складова економічного аналізу як науки, що становить сукупність узагальнених наукових положень (системи принципів, ідей), що узагальнюють практичний досвід і відображають закономірності економічних явищ і процесів в аналітичному аспектів.

РОЗДІЛ 2. Аналіз фінансово-економічних умов господарства

2.1 Аналіз розміру і спеціалізації

Для більш детальної характеристики ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району доцільно визначити розмір сільськогосподарського виробництва (таб. 2.1).

Таблиця 2.1.

Визначення розміру виробництва в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Показники

Роки

2013 р. у % до

2011р.

2012р.

2013р.

2011р.

2012р.

Вартість валової продукції (в постійних цінах 2010р) тис.грн.

2392,5

1364,9

3727,5

155,7

273,1

Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, тис.грн.

2086,9

2356,7

3145,1

150,7

133,4

Середньоріч. чисельність працюючих, чол.

13

13

14

107,7

107,7

Площа сільськогосподарських угідь, га

579

505

546

94,3

108,1

Середньорічна вартість ОВЗ, тис.грн

806,7

947,9

893,5

110,7

94,2

Джерело: форма 50 - с.г "Оновні економічні показники рооти с.г підприємств".

Таким чином, аналізуючи дані розраховані в таблиці 2.1, можна зробити висновок про те, що ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району відноситься до малих господарств. Вартість валової продукції сільського господарства (в постійних цінах 2010р.) в 2013 році порівняно 2012 роком збільшилась на 173,1 в.п, а в порівнянні з 2011 роком збільшилась на 55,7 в.п. Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції у 2013 році порівняно з 2012 роком зросла на 33,4 в.п., а в порівнянні з 2011 роком на 50,7 в.п. Середньорічна вартість ОВЗ у 2013р. в порівнянні з 2011 роком зросла на 10,9 та зменшилась у 2012 році на 5,8 в.п.

На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає рівень спеціалізації господарства, наскільки він відповідає природно-кліматичним умовам, його місцезнаходженню.

Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація господарства - структура його грошових надходжень від реалізації товарної продукції. Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям сільського господарства.

Спеціалізація сільського господарства - об'єктивний, закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. З розвитком продуктивних сил сільського господарства процес суспільного поділу праці вдосконалюється і поглиблюється. Проаналізувавши розміри господарства, ми маємо данні до аналізу іншого показника, який значною мірою впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва: рівень спеціалізації господарства, того наскільки воно відповідає природно-кліматичним умовам, його місцезнаходженню.

Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям сільського господарства.

Визначимо спеціалізацію підприємства за структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2.

Розмір та структура грошової виручки від реалізації продукції в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Галузі та види продукції

Роки

В середньому за 3 роки

Структура, %

2011р.

2012р.

2013р.

По с.-г. продукції

По госпо-дарству

1

2

3

4

5

6

7

Зерно

280,4

6,6

477,8

254,9

10,07

10,07

Соняшник

1167,8

1628,1

1872,4

1556,1

61,51

61,49

соя

115,7

16,7

-

44,1

1,74

1,74

Інша продукція рослинництва

7,6

3,3

-

3,6

0,14

0,14

Разом по рослитнництву

1571,5

1654,7

2350,2

1858,8

73,4

73,45

Продукція скотарства

в т.ч.:

- ВРХ

20,5

12,2

20,5

17,7

0,70

0,7

свиней

123,2

322,1

317,1

254,1

10,04

10,04

Інша продукція тваринництва

371,7

367,7

457,3

398,9

15,76

15,76

Разом по тваринництву:

515,4

702

794,9

670,7

26,51

26,50

Джерело: форма 50 - с.г "Оновні економічні показники рооти с.г підприємств".

Аналізуючи данні таблиці 2.2 «Розмір та структура грошової виручки» від реалізації у в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району слід відмітити, що найбільше одержано грошових надходжень від реалізації товарної продукції від галузі рослинництва, значно менше від тваринницької галузі. Наприклад, всього по рослинництву було одержано в середньому за три роки грошових надходжень у розмірі 1858,8 тис. грн., а по тваринництву лише 670,7 тис. грн. Промислової продукції найбільше реалізовано у 2013 році. Найменші показники грошових надходжень від реалізації товарної продукції спостерігаються у 2011 році, це є результатом несприятливих кліматичних умов, що склалися в даному році.

2.2 Аналіз забезпеченості та ефективності використання ресурсів підприємства

Одним із важливих показників для характеристики рівня використання ресурсів господарства є структура земельних угідь. Для аналізу землекористування необхідно розрахувати наступні коефіцієнти:

- коефіцієнт освоєння землі - відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі;

- коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь - відношення площі ріллі до площі сільськогосподарських угідь;

- коефіцієнт використання землі - відношення площі посівів сільськогосподарських угідь до площі ріллі.

Також потрібно проаналізувати структуру землекористування розрахунки якої показано в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Розмір і структура землекористування в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Показники

2 011 р.

2 012 р.

2 013 р.

2013 у% до

Га

%

га

%

га

%

2011

2012

Загальна земельна, га

579

100

505

100

546

100

94,3

108,1

в т.ч. сільськогосподарські угіддя

579

100

505

100

546

100

94,3

108,4

з них: рілля

579

100

505

100

546

100

94,3

108,1

Посівні площі

579

100

455

87,9

546

100

94,3

122,9

Коефіцієнт освоєння землі

Х

1,000

Х

1,000

Х

1,000

Х

Х

Коефіцієнт розораності угідь

Х

1,000

Х

1,00

Х

1,00

Х

Х

Коефіцієнт використання ріллі

Х

1,000

Х

0,88

Х

1,000

Х

Х

Джерело: форма 50 - с.г "Оновні економічні показники рооти с.г підприємств".

ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району площа сільськогосподарських угідь на протязі 2011-2013 років майже не змінювалася. Розраховані в таблиці 2.3. коефіцієнти показують нам на скільки ефективно використовуються землі підприємства. І як бачимо ці показники є досить високими, що свідчить про те, що земля господарства використовується на 100%. Коефіцієнт освоєння землі в 2011-2013 роках становив 1,000. Це свідчить про те, що господарство скоротило площу сільськогосподарських угідь, що є не досить хорошим показником. Розораність сільськогосподарських угідь також у 2011-2013 роках становить 1.000. Коефіцієнт використання ріллі в 2011 році становив 1,00, в 2012 - 0,88 и в 2013 - 1,00.

У кожному господарстві використання землі має бути ефективним. Для цього необхідно проводити глибокий аналіз використання землі. Завданням такого аналізу є вивчення структури земельних угідь в господарстві і виявлення можливостей для їх подальшого розширення та покращення, оцінки виконання плану проведення робіт з поліпшенням землі і підвищенням ефективності здійснених заходів, вивчення і оцінка показників використання земельних угідь в господарстві [12].

Таблиця 2.4

Показники ефективності використання земельних угідь в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Показники

Роки

2013р.в % до

2011р.

2012р.

2013р.

2011р.

2012р.

Одержано на 1га оброблюваних земель, грн:

валової продукції сільського господарства (в постійних цінах 2010р.)

4,1

3,6

6,4

156,7

176,3

валового доходу від сільського господарства

23,7

44,4

56,4

237,3

126,9

прибутку від реалізації с.г п-ії

0,6

0,4

0,42

69,7

93,5

Джерело: форма 50-с.г "Оновні економічні показники рооти с.г підприємств".

Таким чином провівши аналіз показників ефективності використання земельних угідь в досліджуваному господарстві, визначила, що на 1га оброблювальних земель припадає валової продукції сільського господарства найбільше у 2013 році і становить 6,4 грн. Валового доходу на 1га в 2013 році припадає більше ніж в попередніх роках і становить 56,4 грн.У 2013 році було отримано найбільше прибутку від реалізації продукції сільського господарства і становить 0,42 грн. в розрахунку на 1га оброблюваних земель.

Оцінка використання трудових ресурсів дозволяє виявити недоліки у роботі, їх причини та внутрішні резерви економії трудовитрат і підвищення ефективності використання кадрів завдяки їх раціонального розміщення, повнішого завантаження і використання відповідно з набутою професією, спеціальністю і кваліфікацією.

Складовими аналізу використання трудових ресурсів виступають чисельність працівників, рівень забезпеченості ними підприємства, їх склад і структура, показники руху робочої сили, продуктивності праці, використання робочого часу тощо. Система трудових показників дає можливість поєднати та пов'язати окремі показники між собою, а їх аналіз дозволяє оцінити вплив кожного окремого й усієї сукупності показників на загальну результативність праці (табл.2.5).

Таблиця 2.5.

Забезпеченість трудовими ресурсами ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Трудові ресурси

2011р.

2012р.

2013р.

2013р. у % до

2011р

2012р.

Всього, чол.

13

13

14

107,7

107,7

В т.ч.: - у рослинництві

5

5

8

160

160

- тваринництві

8

8

6

75

75

Аналіз таблиці свідчить про те, що більша кількість працюючих у сільському господарстві станом на 2013 рік працює у рослинництві та складає 8 осіб. Кількість працюючих у тваринництві зменшилась у 2013р. на 2 чол. і склала 6 осіб. Так як рослинницька галузь більше розвинута за тваринницьку; галузь рослинництва потребує більше затрат трудових ресурсів, ніж тваринницька, чого й дотримується підприємство у 2013 році порівняно з попередніми роками.

Наступним кроком аналізу ресурсного потенціалу і рівня його використання є аналіз навантаження земельних угідь на одного працівника.

Аналіз чисельності складу трудових ресурсів, забезпеченості ними та їх використання має велике значення для виявлення резервів підвищення виробництва сільськогосподарської продукції.

Таблиця 2.6

Показники ефективності використання трудових ресурсів в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Показники

Роки

2013р. у % до

2011р.

2012р.

2013р.

2011р.

2012р.

Отримано в розрахунку на одного середньорічного працівника, тис. грн:

--вартості валової продукції сільського господарства (в постійних цінах 2010р.)

184,0

104,9

266,2

144,6

253,7

--валового доходу від сільського господарства

160,5

181,2

224,6

139,9

123,9

--прибутку (+), збитку (-) від реалізації сільськогосподарської продукції

12,4

7,3

-3,2

25,8

43,8

Джерело: форма 50 - с.г "Оновні економічні показники рооти с.г підприємств".

Аналізуючи показники ефективності використання трудових ресурсів в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району можна сказати, що за досліджуваний період всі показники зросли. А саме показник отримано в розрахунку на одного середньорічного працівника ВП в постійних цінах 2010р. у 2013 році збільшився порівнянно з 2012 р. на 153,7 в.п, а у 2011р. на 44,6 в.п. Також підвищився показник отримано в розрахунку на одного середньорічного працівника валового доходу у 2013 році порівнянно з 2012 і 2011 роками на 23,9 та відповідно на 39,9 в.п. Таке підвищення спостерігається окрім показника отримано в розрахунку на одного середньорічного працівника збитку від реалізації с.г продукції. А саме у 2013 році порівняно з 2012роком він зменшився на 74, 2 в.п, а у порівнянні з 2011р. на 56,2 в.п. Отже підприємству потрібно зконцентрувати увагу на підвищення цього показника.

Таблиця 2.7

Забезпеченість основними засобами в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Показники

Роки

2013р. у % до

2011

2012

2013

2011р.

2013р.

Припадає на 100 га сільськогосподарських угідь:

--вартості основних виробничих засобів, тис. грн

139,3

187,7

163,6

117,4

87,2

Припадає на одного середньорічного працівника:

--вартості основних засобів, тис.грн

62,1

72,9

63,8

102,7

87,5

Джерело: форма 1-м "Баланс"

Аналізуючи дані таблиці 2.8. можна сказати, що ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району мало найбільшу забезпеченість виробничими ресурсами у 2012 році, про це свідчать всі розраховані показники. У 2013 році на 1 середньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві порівняно з 2011 припадає на 2,7% більше, у порівнянні з 2012 роком на 12,5 % менше. Зазначимо, що на 100 га. сільськогосподарських угідь у 2013 році цей показник збільшився порівняно з 2011 роком - на 17,4%, а з 2012 роком зменшився на 12,8%. Отже підпрємство отримало у 2013 році кращі результати із забезпечення основними засобами у порівнянні з 2011 роком, але гірші ніж з 2012 роком.

Таблиця 2.8

Показники стану та руху основних засобів в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Коефіцієнти

Роки

2013р. у % до

2011р.

2012р.

2013р.

2011р.

2012р.

Коефіцієнт зносу

0,11

1,14

-0,86

-0,97

-2,00

Коефіцієнт придатності

0,45

0,45

0,31

-0,13

-0,14

Коефіцієнт вибуття

0,04

0,00

0,09

0,00

0,04

Коефіцієнт оновлення

0,13

0,31

0,36

0,24

0,05

Коефіцієнт росту

1,09

1,46

1,50

0,41

0,05

Аналізуючи дані таблиці можна зробити наступний висновок про те що, коефіцієнт зносу у 2013 році в порівнянні з 2011 р. зменшився на 0,25, а це є позитивним явищем, тому що чим нижче коефіцієнт зносу тим кращий стан основних засобів. Коефіцієнт придатності зменшився у 2013 році порівнюючи з 2011 та 2012. Зростання коефіцієнта росту на 0,41, порівняно з 2011 роком свідчить про збільшення вартості основних засобів.

2.3 Аналіз фінансового стану та фінансових результатів підприємства

Для виживання підприємства в умовах постійного загострення конкурентної боротьби необхідно вміти реально оцінити фінансовий стан як свого підприємства, так й існуючих потенційних конкурентів.

Для того щоб дати об'єктивну економічну оцінку ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського районунеобхідно проаналізувати фінансові показники підприємства на основі даних Ф.1 “ Баланс '' та Ф.2 “ Звіт про фінансові результати ”.

Щоб краще охарактеризувати методику обліку формування доходів і витрат від різних видів діяльності господарства потрібно розглянути показники фінансових результатів. Для цього розрахуємо таблицю 2.9.

Таблиця 2.9

Динаміка показників фінансових результатів в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Показники і порядок розрахунку

Роки

2013р. у % до

2011

2012

2013

2011р.

2012р.

1. Прибуток (+), збиток (-) від реалізації, тис.грн (ф.2, код 050)

161,3

103,1

-41,2

-25,5

-40,0

2. Собівартість реалізованої продукції, тис.грн (ф.2, код 040)

1553,6

1882,4

2691,8

173,2

142,9

3. Чистий прибуток(+), збиток (-) тис.грн (ф.2, код 220)

350,7

228,2

230,8

65,8

101,1

4. Середньорічна сума активів, тис.грн (ф.1, код 280)

3947,9

3291,6

3593,5

91,0

109,2

5. Середньорічна сума власного капіталу, тис.грн (ф.1, код 380)

2642,1

2931,5

3160,9

119,6

107,8

6. Рівень рентабельності продукції, % ( р.1/р.2) * 100 %

10,4

5,5

-1,5

-14,7

-27,9

7. Рівень рентабельності активів, % (р.3/р.4) * 100%

8,9

6,9

6,4

72,3

92,6

8. Рівень рентабельності власного капіталу, % (р.3/р.5) * 100 %

13,3

7,8

7,3

55,1

93,8

Джерело: форма 1-м "Баланс", форма 2-м "Звіт про фінансові результати".

Аналізуючи дані таблиці, можна сказати, що динаміка фінансових результатів господарства протягом трьох років змінилася таким чином: прибуток від реалізації має тенденцію до зменшення, він найбільший у 2011р. і становить 350,7 тис.грн.,а найменший у 2012 р. і становить 228,2 тис.грн.; собівартість реалізованої продукції у 2013р. порівняно з 2011 р. збільшилась на 73,2 %, а в порівнянні з 2012 роком на 42,9%; Динаміка середньорічної суми активів має тенденцію до збільшення. Динаміка рентабельності має вигляд: рентабельність продукції у 2013р. порівняно з 2011 р. зменшилась і становить 14,7 %, а з 2012 р. 27,9%. Рівень рентабельності активів у 2013 році у порівнянні з попередніми роками також зменшилась у 2011 році на 27,7% , у 2012 році на 7,4%. Рівень рентабельності власного капіталу також за досліджуваний період зменшився, свідчить про кризовий фінансовий стан підприємства.

Для того, щоб визначити рівень фінансової незалежності та стабільність досліджуваного господарства, розрахуємо показники фінансової незалежності даного господарства за 2013 році в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Динаміка показників фінансової незалежності в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Коефіцієнти

Норматив

Порядок розрахунку

На кінець

2012 року

На кінець 2013року

Відхи-лення, +,-

Фінансування

< 1.0

Ф.1р.(480+620)/ р.380

0.19

0.24

0.05

Автономії

> 0.5

Ф.1 р.380/ р.640

0.7

0.7

0

Стійкості (стабільності)

> 1.0

Ф.1 р.380/ (480+620)

5.32

4.19

-1.13

Джерело: форма 1-м "Баланс"

Аналізуючи дані таблиці 2.10., можна зробити висновок, що коефіцієнт фінансування майже співпадає з встановлено нормою, та має тенденцію до спадання, що свідчить про зменшення заборгованості господарства по відношенню до власного капіталу; коефіцієнт автономії знаходиться в межах норми лише в 2013 р. він дорівнює нулю, що свідчить про зниження частки власного капіталу у середньорічній сумі пасиву і про відповідне обмеження фінансової незалежності господарства; коефіцієнт фінансової стійкості більший порівняно з нормативним показником, і також має тенденцію до скорочення, лише в 2013р. є значно меншим за норматив, що свідчить про зменшення власного капіталу по відношенню до зобов'язань господарства і як наслідок відповідне зниження його фінансової стійкості.

Для того, щоб оцінити рухливість активів досліджуваного господарства та здатність перетворення активів підприємства у готівку, розрахуємо показники ліквідності для даного господарства за 2013 рік в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Динаміка показників ліквідності в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району

Коефіцієнти

Норматив

Порядок розрахунку

На кінець 2012року

На кінець 2013 року

Відхи-лення, +,-

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,2 - 0,3

Ф.1р.(220+230+240)/р.620

0.3

0.12

-0.18

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,7 - 1

Ф1р.(260-(100+110+120+130+140))/р.620

2.65

1.33

-1.32

Коефіцієнт покриття

> 1

Ф.1р.260/р.620

5.05

4.98

-0.07

Джерело: форма 1-м "Баланс"

Аналізуючи показники ліквідності, ми бачимо, що коефіцієнт абсолютної ліквідності значно вищий за норму та має тенденцію до зростання, що свідчить про збільшення здатності господарства своєчасно розраховуватися за поточними зобов'язаннями в грошовій формі; коефіцієнт швидкої ліквідності значно вищий за норму, що свідчить про відмінний рівень здатності господарства своєчасно розраховуватися за поточними зобов'язаннями ліквідними оборотними активами; коефіцієнт покриття також значно вищий за норму та має тенденцію до скорочення, все це свідчить про збільшення здатності господарства своєчасно розраховуватися за поточними зобов'язаннями своїми оборотними активами.

Висновок: Фінансовий стан підприємства -це результат взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, сукупності виробничо-господарських факторів. Він визначається системою показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів усіх видів його діяльності (виробничої, комерційної та фінансово-господарської).

Для ефективного функціонування підприємства його фінансова діяльність має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, фінансової стійкості.

Таким чином, аналізуючи дані розраховані в таблиці 2.1, можна зробити висновок про те, що ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району відноситься до малих господарств. Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції у 2013 році порівняно з 2012 роком зросла на 33,4 в.п., а в порівнянні з 2011 роком на 50,7 в.п. Середньорічна вартість ОВЗ у 2013р. в порівнянні з 2011 роком зросла на 10,9 та зменшилась у 2012 році на 5,8 в.п., також спостерігається підвищення і по іншим показникам. Отже фінансовий стан підприємства більшою мірою задовільний.

РОЗДІЛ 3. Аналіз ефективності зерновиробництва

3.1 Аналіз та основні напрямки збільшення обсягів продукції

Україна здавна відома як країна з добре розвинутим зерновим господарством. Природно - кліматичні умови сприятливі для вирощування практично всіх відомих зернових і зернобобових культур. В кінці ХІХ сторіччя Україна займала одне із провідних місць в Європі за виробництвом високоякісного зерна різного призначення.

Сьогодні над проблемою покращення зерновиробництва працюють чи мало економістів - аграрників, фінансистів та аграріїв. Основна увага приділяється питанню повернення втрачених позицій за урожайністю та валовим збором зерна, ефективності зерновиробництва.

Зокрема, професор О. Богуцький головним напрямом вирішення проблеми підвищення урожайності зернових вважає забезпечення інтенсифікації землеробства, провідне місце в якій надає хімізації [13]. За останні роки в наслідок зменшення кількості внесених мінеральних та органічних добрив, низької культури землеробства зменшилася родючість ґрунтів - вміст гумусу складає в середньому майже 3,2%. Кризове становище господарств, відсутність коштів, скорочення поголів'я великої рогатої худоби призвело до зменшення можливостей удобрювати ґрунти. Так, у 2008 році, за даними Держкомстату України, на 1 га посівів в Україні вносили в середньому лише 32 кг мінеральних та 0,8 тони органічних добрив, тоді, як у 1990 році - 109 кг та 8,6 тон відповідно. І це при тому, як свідчать дані наукових досліджень, що половину приросту врожаю одержують за рахунок достатнього і обґрунтованого використання добрив.

Основним напрямом покращення стану виробництва, як зазначає М.Ю. Куліш [14] повинне бути впровадження нових сортів, а також повніше використання потенційних можливостей районованих сортів.

Проблему забезпечення високоякісним насінням піднімає у своїх працях І.П. Пазій . Кожна 8 - 9 тон на валового збору зерна - це насіння і воно є одним із головних і незамінних засобів сільськогосподарського виробництва. На його думку, за рахунок високоякісного насіння можна одержати додатково 20 - 25% валового збору, тому запорукою високих врожаїв якісного зерна є використання насіння першої та другої репродукції.

У цілому ефективність - це соціально-економічна проблема, позитивне вирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства.

З цією метою розроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної ефективності зернового виробництва і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства, ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

Виробництво зерна займає особливе місце серед інших галузей рослинництва в господарстві в цілому. З метою оцінки рівня розвитку, впливу результатів роботи цієї галузі на загальний стан економіки сільськогосподарського підприємства. На основі конкретного цифрового матеріалу господарства за 2012-2013 рр. визначимо тенденцію зміни питомої ваги галузі зерновиробництва(табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Місце зерновироництва в економіці в ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» Вознесенського району


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.