Система комплексної підготовки виробництва до випуску нової продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи комплексної підготовки виробництва до випуску нової продукції

1.1 Система створення і освоєння нової продукції

1.2Організація науково-технічних досліджень конструкторської підготовки

1.3 Технологічна і екологічна підготовка виробництва

1.4 Організаційна підготовка виробництва і освоєння нового продукту

Розділ ІІ. Оцінка фінансової діяльності ВАТ «Зоря»

2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «Зоря»

2.2 Оцінка фінансової стійкості ВАТ «Зоря»

2.3 Оцінка ліквідності підприємства

2.4 Пропозиції, щодо покращення фінансового стану ВАТ «Зоря»

Висновок

Список літератури



Вступ

Створення нових видів продукції здійснюється в процесі підготовки виробництва. Підготовка виробництва протікає поза рамками виробничого процесу. Завдання підготовки виробництва полягає в тому, щоб забезпечити необхідні умови для функціонування виробничого процесу. Але, на відміну від таких процесів підготовчої фази, як придбання предметів праці, наймання робочої сили та інших повторюваних систематично при кожному обороті виробничих фондів, підготовка виробництва стала одноразовим актом, здійснюваним при переході підприємства на випуск нової продукції.

Підготовка виробництва - це процес безпосереднього прикладання праці колективу працівників з метою розробки та організації випуску нових видів продукції або модернізації виготовлених виробів. Процес підготовки виробництва являє собою особливий вид діяльності, який поєднує вироблення науково-технічної інформації з її перетворенням в матеріальний об'єкт ? нову продукцію. екологічний економічний фінансовий ліквідність

Новий товар ? це кінцевий результат творчого пошуку, що суттєво поліпшує розв'язання певної проблеми споживача або проблеми, яка раніше не розв'язувалась. З поняттям нового товару пов'язано багато визначень, які здебільшого виходять із таких критеріїв:

? суто часові ознаки, коли до нових виробів відносять кожний товар, що вперше виготовляється підприємством;

? можливість породження та задоволення товаром раніше невідомої потреби;

? наявність у товарі прогресивних змін, що відрізняють виріб від його аналогів і прототипів. Ці зміни можуть стосуватися сировини, матеріалів, конструкції, технології, зовнішнього вигляду.

Розробити і впровадити у виробництво виріб нової моделі -- означає перетворити знання, нову ідею на готовий продукт. Перетворення знання на продукт вимагає витрат часу і значних одноразових грошових витрат, обсяг яких тим більший, чим вищий рівень новизни продукції і чим частіше відбувається зміна моделей виробів.

Організаційна підготовка виробництва -- це сукупність взаємопов'язаних організаційно-економічних та соціально-психологічних процесів на всіх стадіях та етапах комплексної підготовки виробництва, що забезпечують готовність підприємства до створення та освоєння необхідного обсягу продукції заданого рівня якості в установлені терміни з найменшими витратами.

Комплекс робіт з організаційної підготовки виробництва здійснюється паралельно й взаємозалежно з конструкторською та технологічною підготовкою з безпосередньою участю відділів головного конструктора, головного технолога, головного механіка та майже всіх функціональних підрозділів підприємства -- відділів маркетингу, планово-економічного, кадрів, виробничо-диспетчерського, збуту, праці і заробітної плати, бухгалтерії, лабораторій, служб та ін.

Актуальність теми полягає у тому, що правильно сплановане та підготовлене, до випуску нової продукції, виробництво є важливим у діяльності підприємства. Результатом правильно прийнятого рішення про систему створення комплексної підготовки виробництва до випуску нової продукції є збільшення доходів і прибутків підприємства, зміцнення фінансового стану підприємства, формуванню іміджу підприємства, освоєння нових ринків продажу товару, залучення нових споживачів тощо.

Об'єктом дослідження курсової роботи є виробництво нової продукції.

Мета курсової роботи - визначити систему комплексної підготовки виробництва до випуску нової продукції.

Мета зумовила вирішення наступних завдань:

? висвітлити сутність нової продукції;

? проаналізувати систему створення нової продукції в межах життєвого циклу;

? визначити шляхи запуску у виробництво нову продукцію;

? висвітлити процес освоєння нового товару підприємством;

? проаналізувати фінансовий стан підприємства ВАТ «Зоря»;

? визначити шляхи покращення діяльності даного підприємства.



Розділ І. Теоретичні основи комплексної підготовки виробництва до випуску нової продукції

1.1 Система створення і освоєння нової продукції

Більшість товарів, які здатні задовольнити існуючі потреби багатьох покупців, є втіленням єдиного правильного рішення, що вибране з множини варіантів. Змінюваний рівень потреб у будь-яких виробах зумовлює зміни обсягів продажу й отримання прибутку у часі. З погляду попиту товари та послуги мають свій природний життєвий цикл, який складається зі стадій (фаз): упровадження, зростання, зрілості, насичення, спаду. Концепція життєвого циклу товару розглядає динаміку конкурентоспроможної присутності його на ринку. Стосовно виробництва цикл життя виробу охоплює період від зародження, початку його промислового освоєння, нарощування випуску, стабілізації, спаду випуску до повного припинення виготовлення. Таким чином, життєвий цикл виробу -- це сукупність взаємопов'язаних процесів створення і послідовної зміни його стану від формування вихідних ринкових вимог до закінчення експлуатації або споживання.

Зростаюча конкуренція змушує підприємства проводити активну товарну політику, що враховує тенденції ринкового середовища і технологічного прогресу. Концепція життєвого циклу товарів наочно показує, що незалежно від успіху на ринку будь-який виріб через певний час неминуче йде з ринку. Підприємства у зв'язку з цим змушені постійно здійснювати інноваційну діяльність, вести комплекс робіт з підготовки та випуску нових виробів чи надання нових видів послуг.

Конкуренція змушує самостійні фірми бути зацікавленими в оновленні продукції, що зумовлює необхідність ринкового відбору конкуруючих нововведень. Відомо, що в основу економічного життя покладені інноваційні процеси, їх утілення в нових продуктах та новій техніці. Інноваційний процес являє собою підготовку та здійснення конструктивних змін і складається з взаємопов'язаних фаз, що створюють єдине, комплексне ціле. Результатом такого процесу є зміна -- інновація, яка реалізована і використана.

З нарощуванням глобалізації ринків товарів значно підвищилися вимоги до продукції, що виробляється в різних країнах, з боку споживачів та посередників, які б хотіли бути впевненими в її якості. Ймовірність того, що створена продукція відповідатиме вимогам споживача, підвищується, якщо на підприємстві діє ефективна система забезпечення якості продукції або послуг. Ці обставини зумовили включення до комерційних контрактів на постачання продукції поряд з традиційними показниками вимог до систем якості та їх перевірки в постачальника. Такий підхід змушує розглядати життєвий цикл виробу з позиції забезпечення його конкурентоспроможності на 12 етапах, починаючи з етапу маркетингу і закінчуючи утилізацією.

Життєвий цикл виробу охоплює такі етапи:

? маркетинг, пошуки і вивчення ринку (необхідно встановити, яка продукція потрібна споживачу, якої якості та за якою ціною ? МРК);

? проектування і (або) розробка технічних вимог, розробка виробу (конструкторська підготовка виробництва ? КПП, конструктор встановлює можливість виготовлення продукції, матеріали та орієнтовну ціну);

? матеріально-технічне забезпечення (МТО);

? підготовка та розробка виробничих процесів (технологічна підготовка виробництва ? ТПВ);

?виробництво (ВР);

? контроль, проведення випробувань та обстеження (КВО);

? упакування і збереження (УЗ);

? реалізація та розподіл продукції (РРП);

? монтаж і експлуатація (МІЕ);

? технічна допомога в обслуговуванні (ОБС);

? сервіc після продажу (СП);

? утилізація після використання (УТ).

Новий товар може бути нововведенням чи модифікацією існуючого, що споживач вважає значущим. Переваги нового товару визначаються унікальними властивостями, що виділяють його серед аналогічних за призначенням виробів. Унікальність властивостей товару характеризується ступенем утілення в ньому бажаних для споживача функціональних параметрів і якістю виконання. Для комерційного успіху нового товару важливо, щоб споживачі вчасно мали інформацію про його характеристики. Для виробника має не менше значення визначити терміни початку модернізації або проектування та освоєння нових виробів. Відповідь на ці питання залежить від рівня організації комплексу взаємопов'язаних робіт, які охоплюють весь цикл створення та освоєння продукції.

Послідовність стадій створення й освоєння нових виробів у виробництві та взаємозв'язок обсягів, термінів і витрат на їх здійснення, можливості скорочення циклу виконання комплексу робіт показано на рисунку 1.

Рисунок 1? Система створення та освоєння виробництва нового виробу

Розробити і впровадити у виробництво новий виріб означає реалізувати знання, нову ідею в матеріальному продукті, який задовольняє певні потреби споживачів. Матеріалізація знань, ідей потребує значних затрат часу та витрат фінансових ресурсів. Ринкова конкуренція ініціює збільшення рівня новизни продукції та частоти зміни її моделей, що, у свою чергу, збільшує потребу в інвестиціях у проектування та виробництво. Наприклад, тільки витрати на виготовлення нового виробу в перший рік його випуску перевищують удвічі і більше витрати п'ятого року випуску.

Тому важливо забезпечити такий вибір оптимального періоду зміни моделей виробів, щоб сумарні витрати на розроблення і впровадження у виробництво, а також утрати від морального зносу були мінімальні, а рівень їх економічної ефективності був максимальним. З позиції чинника часу, життєвий цикл продукції охоплює період від початку розробки нової продукції, дальшим її освоєнням, виготовленням та зняттям з виробництва.

На машинобудівних підприємствах процеси створення та освоєння виробництвом нової продукції утворюють систему комплексної підготовки виробництва, як невід'ємної частини процесу виробництва. Комплексна підготовка виробництва являє собою сукупність взаємопов'язаних маркетингових і наукових досліджень, технічних, технологічних і організаційних рішень, спрямованих на пошук шляхом досліджень нових можливостей задовольнити потреби споживачів у конкретних видах продукції чи наданні існуючим необхідних функціональних властивостей; створення нових, модернізацію діючих конструкцій техніки, споживчих властивостей товарів, технологічних процесів, методів організації й управління виробництвом, включаючи стадії експлуатації та утилізації цих виробів; забезпечення конкурентоспроможності нової продукції.

Комплексну підготовку виробництва слід розглядати з позиції системного підходу. Системний підхід завдяки взаємодії частин або елементів, які входять до комплексу, забезпечує посилення його функції, спрямованої на досягнення поставленої цілі й отримання ефекту.

Система комплексної підготовки виробництва (рисунок 1) охоплює певні взаємопов'язані стадії життєвого циклу нового виробу:

? науково-дослідні роботи (НДР);

? дослідно-конструкторські роботи (ДКР);

? конструкторська підготовка виробництва (КПВ);

? технологічна підготовка виробництва (ТПВ);

? організаційна підготовка виробництва (ОПВ);

? освоєння нового виробу в промисловому виробництві (ОСВ).

Рисунок 2 ? Система комплексної підготовки виробництва як сукупність стадій життєвого циклу нового виробу

Перші дві стадії НДР та ДКР утворюють підсистему науково-дослідної підготовки виробництва. КПВ, ТПВ та ОПВ, у свою чергу, складають підсистему технічної підготовки виробництва.

У практичній діяльності комплексну підготовку іноді називають науково-технічною підготовкою виробництва.

Підсистема науково-дослідної підготовки охоплює роботи з комплексного дослідження ринку, покупців і конкурентів; вивчення зарубіжної патентної інформації; пошуку ідеї (задуму) нового товару; комерційного аналізу, оцінки і відбору ідей; розроблення концепції товару ринкової новизни і визначення його конкурентоспроможності; створення передових, досконалих, спрощених конструкцій виробів; завоювання частки ринку. Організація виконання цієї фази підготовки виробництва на підприємстві покладається на службу маркетингу. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи відносно конкретної продукції можуть виконуватися відповідними науково-дослідними підрозділами підприємства або спеціалізованими науково-технічними організаціями.

Підсистема технічної підготовки виробництва охоплює сукупність процесів проектно-технічного, технологічного та організаційного характеру, спрямованих на розроблення конструкторської документації та освоєння виробництвом нових видів конкурентоспроможної продукції.

До основних завдань технічної підготовки виробництва (ТПВ) належать:

?створення комплекту креслень нової продукції з використанням результатів прикладних НДР та ДКР,

?забезпечення функціональності та заданого рівня якості об'єкта проектування;

?використання прогресивних технологічних процесів для виготовлення нових виробів;

?скорочення тривалості виробничого циклу «проектування ? виготовлення»;

? економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;

? оперативне реагування на зміну потреб споживачів;

? підготовка всіх організаційно-технічних заходів для ритмічного та високопродуктивного функціонування виробництва.

Усі стадії комплексної підготовки виробництва потребують всебічної інформаційної підготовки, екологічної підготовки, а також економічного обґрунтування, завдяки чому підрозділи, що виконують роботи зі створення та освоєння випуску нового виробу, системно й ефективно взаємодіють для досягнення поставленої мети задоволення споживачів та отримання прибутку.

Стадії науково-технічної підготовки виробництва принципово нових складних видів продукції мають свою спрямованість і характерні особливості.

Науково-дослідні роботи зі створення продукції ? це комплекс досліджень, що проводиться з метою отримання нових знань, обґрунтованих вихідних даних, пошуку нових ідей, принципів, методів та шляхів створення нової або модернізації продукції, що випускається.

Дослідно-конструкторські роботи ? сукупність взаємопов'язаних процесів зі створення нових або модернізації діючих конструкцій виробів згідно з установленими вимогами замовників, виготовлення та випробування їх дослідних або головних зразків.

Конструкторська підготовка виробництва ? створення комплекту креслень для виготовлення і випробування макетів, дослідних зразків (дослідної партії), настановної серії та документації для серійного і масового виготовлення нових виробів з використанням результатів прикладних НДР та ДКР.

Технологічна підготовка виробництва об'єднує роботи зі створення та вдосконалення технологічних процесів виготовлення продукції, документального їх оформлення, проектування та виготовлення необхідного технологічного оснащення, планування розташування устаткування та виробничих підрозділів, екологічного моніторингу параметрів спроектованих виробів та процесів.

Організаційна підготовка виробництва являє собою сукупність взаємопов'язаних процесів з вибору форм і методів організації виробництва нових виробів, забезпечення їх необхідними матеріалами і комплектуючими, підготовки і перепідготовки кадрів, оперативно-виробничого планування.

Освоєння виробництва передбачає перевірку і вдосконалення спроектованих конструкцій та технологічних процесів, освоєння нових форм організації виробництва та оволодіння практичними прийомами виготовлення продукції зі стабільними показниками і в заданому обсязі.

Кожна стадія науково-технічної підготовки виробництва розподіляється на певні етапи, а етапи, у свою чергу, на окремі роботи.

Наведений розподіл процесу створення та освоєння нової продукції за стадіями має умовний характер, особливо на сучасному етапі використання інформаційних комп'ютерних технологій. За наявності програмного забезпечення різноманітні роботи, етапи та стадії виконуються паралельно або паралельно-послідовно за певними варіантами пошуку оптимальної моделі не тільки виробу, а й самої виробничої системи.

1.2 Організація науково-технічних досліджень конструкторської підготовки

Основними завданнями науково-дослідної роботи є розширення, поглиблення, систематизація знань та отримання необхідних результатів для створення нових видів техніки, технологічних процесів і прогресивних методів організації та оперативного управління виробництвом. За своїм змістом та характером результатів науково-дослідні роботи розподіляються на: фундаментальні, пошукові та прикладні.

Фундаментальні (теоретичні) наукові дослідження спрямовані на встановлення невідомих раніше закономірностей, принципів, властивостей, явищ матеріального світу, що вносять корінні зміни до рівня пізнання. Вони спеціалізуються на дослідженні об'єктивних законів природи та за предметами дослідження, мета яких полягає в поясненні явищ, фактів, процесів.

Пошукові науково-дослідні роботи провадяться на основі вже відомих результатів фундаментальних досліджень та розробок. Вони спрямовані на визначення можливості використання відкритих явищ, властивостей або принципів у певній практичній сфері (наприклад, створення нових матеріалів, техніки і технології певного призначення, підвищення продуктивності та якості продукції і т. д.). Результати пошукових робіт мають конкретний характер (звіти, технічна документація, макети, дослідні зразки).

Прикладні дослідження забезпечують експериментальну перевірку практичного використання результатів фундаментальних та пошукових досліджень у конкретних об'єктах нової техніки. Прикладні дослідження бувають загальними (результати яких не пов'язуються з певною сферою, продукцією, роботою), цільовими (предметними) та визначеними розробками (проектами нової продукції, процесів, методів та способів виробництва). Вони можуть бути спрямовані на створення нових виробів, матеріалів, технологічних процесів, засобів механізації та автоматизації. Пошукові роботи завершуються рекомендаціями з розробки технічних завдань на проектування нових виробів, пристроїв, приладів і механізмів.

Науково-дослідні роботи є важливою стадією комплексної підготовки виробництва нових виробів. Цикли НДР складаються з можливих етапів, які є логічно обґрунтованими розділами, що мають самостійне значення і використовуються як об'єкт планування. Традиційно розрізняють такі етапи:

? технічне завдання;

? вибір напряму дослідження;

? теоретичні й експериментальні дослідження;

? технічний звіт;

? здавання та приймання НДР.

У визначаються мета, завдання дослідження, вимоги, техніко-економічне обґрунтування (ТЕО), основне цільове призначення, очікувані результати, методи і умови проведення, що рекомендуються, зміст досліджень за етапами і строками, склад виконавців, умови закінчення робіт. Технічне завдання (ТЗ) розробляється і затверджується замовником або виконавцем під час виконання ініціативних робіт. У процесі виконання науково-дослідних робіт ТЗ підлягають уточненню та доповненню.

Здійснюється підбір та вивчення спеціальної літератури, провадиться аналіз патентної інформації, стандартів та інших джерел за темою дослідження ; техніко-економічний аналіз можливих рішень проблеми; розроблення рекомендацій щодо методів і способів досліджень. Вибір напрямів дослідження передбачає: дослідження, формування загальної методики дослідження та результат, що очікується.

Етап охоплює: перевірку наукових і теоретичних ідей; вивчення аналогів, документації, звітів, розроблення та уточнення методики дослідження, експериментів, обґрунтувань; пошук нових рішень створення конструкцій та технологічних процесів; розробку схем; теоретичні обґрунтування; проектування макетів, стендів, зразків; виготовлення деталей; складання, монтаж і вдосконалення макетів та дослідних стендів; стендові та польові експериментальні випробування, аналіз їх результатів; доопрацювання експериментальних зразків, коригування технічної документації за результатами випробувань.

Основні типові розділи технічного звіту: анотація; перелік позначень, скорочень, прийнятих термінів та визначень; уведення (мета, зміст, ступінь новизни, обґрунтування для проведення, ТЕО об'єкта дослідження); техніко-економічне обґрунтування доцільності розробки; програма та методика дослідження; теоретичні і розрахункові дані; дані експериментальних досліджень; висновки та рекомендації; додатки; література.

До звіту додаються: інформаційна карта на НДР, патентний формуляр, авторські запити на відкриття та винаходи, карта технічного рівня і якості виробу, протоколи випробувань. Узагальнення та оцінка результатів наукових досліджень може закінчуватися також розробленням проекту ТЗ на конструкторські роботи.

Етап здавання закінчується підписанням комісією замовника акта прийняття науково-технічної розробки.

Після підписання акта прийняття розробник передає замовнику прийнятий комісією експериментальний зразок нового виробу; протоколи випробувань та акти прийняття дослідного зразка (макет) виробу; розрахунки економічної ефективності результатів використання розробки; необхідну конструкторську та технологічну документацію з виготовлення дослідного зразка.

Розробник бере участь у проектуванні та освоєнні нового виробу і разом із замовником несе відповідальність за досягнення гарантованих ним показників виробу.

1.3 Технологічна підготовка виробництва

Проектно-конструкторська підготовка виробництва, яка завершується робочою документацією на нову продукцію, логічно пов'язана з необхідністю підбору варіантів типових, розроблення нових технологічних процесів, оснащення, планів розміщення необхідного устаткування, організації освоєння продукції при серійному або масовому її виготовленні. У процесі проектування виробів конструктори і технологи працюють у тісній взаємодії, яка посилюється на етапі виготовлення, випробування та доопрацювання дослідного зразка. Різноманітність проектних рішень змушує узгоджувати їх з організаційно-технічними умовами конкретно існуючої виробничої системи підприємства, шляхом проведення комплексу заходів, які формують технологічну підготовку виробництва (ТПВ) нової продукції.

Технологічна підготовка виробництва являє собою сукупність взаємопов'язаних процесів, що забезпечують технологічну готовність підприємства до випуску виробів заданого рівня якості при встановлених термінах, обсягах випуску та витратах. Під технологічною готовністю виробництва розуміють наявність на підприємстві повного комплекту конструкторської і технологічної документації, устаткування та його оптимальних планувань, засобів технологічного оснащення й системи організації процесів виготовлення нової продукції.

Передовий вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що доцільно провадити інтегровану проектно-технологічну підготовку виробництва (цьому сприяють сучасні інформаційні технології, програмне забезпечення та технічні засоби), що значно скорочує цикл і відповідні витрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Головна мета ТПВ полягає в проектуванні комплексу технологічних процесів, спрямованих на забезпечення мінімальних інвестицій та поточних витрат на виробництво певного обсягу виробів з високими параметрами якості.

У зв'язку із сертифікацією продукції та атестацією виробництв зростає роль і значення технологічної підготовки виробництва в забезпеченні сталого конкурентоспроможного рівня виготовлення продукції. Основні завдання технологічної підготовки виробництва такі (рисунок - 4): забезпечення високої якості обробки деталей, складання окремих частин і виробу загалом; створення умов для дотримання принципів раціональної організації виробничих процесів; найефективніше використання устаткування і виробничих площ; зростання продуктивності праці, зниження витрати матеріалів і енергоресурсів.



Рисунок 4 - Структура і зміст технологічної підготовки виробництва

Трудомісткість робіт із ТПВ та витрати на її проведення значно перевищують витрати на НДДКР. Наприклад, у США таке перевищення становить 11 разів і більше. В Росії, за даними Державного університету управління, це співвідношення дорівнює від 4,6 (в дрібносерійному виробництві) до 8,0 (у багатосерійному).

Технологічна підготовка виробництва на підприємстві здійснюється службою головного технолога. Склад і організаційна структура технологічного відділу (відділу головного технолога) залежать від масштабу і характеру його роботи.

Технологічна підготовка на машинобудівних підприємствах може проводитись за централізованою, децентралізованою або змішаною системами.

При централізованій системі технологічна підготовка зосереджується в загальнозаводському технологічному відділі (відділі головного технолога). Вона застосовується в масовому і великосерійному виробництвах.

Децентралізована система припускає розосередження технологічної підготовки по основних виробничих цехах заводу, де відповідні технологічні бюро самостійно розробляють технологічні процеси та їх оснащення. Така система застосовується в одиничному виробництві за умов значної номенклатури випуску машин, їх вузлів і деталей та частих змін цієї номенклатури. При децентралізованій системі відділ головного технолога заводу здійснює лише загальне методичне керівництво цеховими технологічними бюро.

Змішана система організації технологічної підготовки застосовується в серійному виробництві. Особливість її полягає в тому, що маршрутна технологія розробляється відділом головного технолога, а операційна технологія - у цехових технологічних бюро.

Єдиною системою технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ), що встановлена державними стандартами, регламентуються організаційний процес та процедури управління комплексу робіт. ЄСТПВ призначена забезпечити: єдиний для кожного підприємства системний підхід до вибору, застосування методів і засобів ТПВ, що відповідають передовим досягненням науки, техніки і виробництва; гнучкість пристосування виробництва до безперервного його вдосконалення, швидкого переналагодження на випуск досконалішої техніки; раціональну організацію механізованого й автоматизованого виконання комплексу інженерно-технічних робіт, у тому числі автоматизацію конструювання об'єктів і засобів виробництва; розроблення технологічних процесів та управління ТПВ; взаємозв'язок з іншими АСУ і підсистемами; високу ефективність ТПВ.

Порядок формування та застосування документації на методи та засоби ТПВ визначається державними стандартами, стандартами підприємств та документацією різноманітного призначення, що регламентується відповідними стандартами, які становлять нормативно-технічну базу ЄСТПВ. Стандарти ЄСТПВ взаємопов'язані зі стандартами інших систем, що забезпечує проведення єдиної технічної політики.

При освоєнні нових виробів у складі завдань ТПВ виконуються такі роботи:

- технологічний аналіз робочих креслень та їх контроль на предмет технологічності конструкції деталей і складальних одиниць;

- коригування технологічної документації, одержаної від розробника з огляду на конкретні умови виробництва;

- розроблення прогресивних технологічних процесів виготовлення деталей, складання, регулювання і випробування окремих вузлів та виробу загалом;

- проектування спеціальних інструментів, технологічного оснащення й нестандартного устаткування для виготовлення нового виробу;

- розроблення та впровадження передових форм організації виробництва;

- складання технологічних маршрутних карт, операційних технологічних карт;

- виконання планувань цехів і виробничих дільниць з розміщенням устаткування, робочих місць, потокових ліній відповідно до розроблених технологічних маршрутів;

- складання норм витрат матеріалів інструменту та енергоресурсів;

- розроблення та впровадження підсистеми якості, раціональних методів технічного контролю;

- вивірка, налагодження і впровадження технологічних процесів на виробничих дільницях і робочих місцях;

- випуск дослідної партії виробів, з коригуванням технологічної документації і відповідних попередніх організаційних рішень;

- випуск установчої партії (серії) виробів;

- розрахунки виробничої потужності підприємства, нормативні витрати.

Усі робочі креслення деталей піддаються технологічному аналізу відповідно до вимог стандартів, що передбачає контроль на предмет їх технологічності та можливості виготовлення в умовах виробництва даного підприємства, що сприяє плідній праці конструкторів та технологів. Під час аналізу виявляються і розглядаються можливості використання типових технологічних процесів, стандартного оснащення, засобів механізації та автоматизації, перевіряється наявність устаткування і виробничих потужностей підприємства.

1.4 Організаційна підготовка виробництва і освоєння нового продукту

Організаційна підготовка виробництва - це сукупність взаємопов'язаних організаційно-економічних та соціально-психологічних процесів на всіх стадіях та етапах комплексної підготовки виробництва, що забезпечують готовність підприємства до створення та освоєння необхідного обсягу продукції заданого рівня якості в установлені терміни з найменшими витратами.

Комплекс робіт з організаційної підготовки виробництва здійснюється паралельно й взаємозалежно з конструкторською та технологічною підготовкою з безпосередньою участю відділів головного конструктора, головного технолога, головного механіка та майже всіх функціональних підрозділів підприємства - відділів маркетингу, планово-економічного, кадрів, виробничо-диспетчерського, збуту, праці і заробітної плати, бухгалтерії.

Основні етапи організаційної підготовки виробництва:

- передвиробничі планові розрахунки: створення нормативної бази (нормативів затрат часу, вартості, тривалості циклу робіт, етапів, стадій); розрахунок необхідних нормативів для планування конструкторської і технологічної підготовки виробництва; календарно-планових нормативів майбутнього виробництва виробу; складання плану-графіка і кошторису витрат на ТПВ; розроблення планових калькуляцій на нові деталі та вироби; визначення економічної ефективності нової продукції;

- удосконалення виробничої структури: визначення рівня спеціалізації і кооперування цехів і виробничих дільниць; вибір найраціональніших форм та методів організації виробництва нових виробів; формування технологічних та предметно-замкнених дільниць, потокових і автоматичних ліній, гнучких виробничих систем; планування і перепланування цехів та дільниць; проектування організації ремонтного, інструментального, енергетичного, транспортного і складського господарств; організаційне проектування робочих місць та систем їх обслуговування;

- реорганізація системи управління: перегляд функцій посадових позицій, підрозділів, уточнення завдань та встановлення їх відповідальності за процеси і результати комплексної підготовки виробництва нового виробу;

- забезпечення технічної готовності підприємства до випуску нових виробів: визначення потреби в додатковому устаткуванні, матеріальних і енергетичних ресурсах; проектування, виготовлення або придбання допоміжного обладнання; організація кооперування, оформлення договірних відносин з постачальниками матеріальних ресурсів;

- комплектування робочих кадрів: набір, підготовка, перепідготовка кадрів відповідних професій та кваліфікації; організація праці та заробітної плати; формування мотиваційних заходів; залучення та стимулювання персоналу до освоєння нововведень; соціально-психологічна підготовка працівників підприємства до створення та виробництва нової продукції;

- перспективне та оперативне планування: формування планово-економічної інформації; визначення календарно-планових, матеріальних, трудових і фінансових норм та нормативів; уточнення форм документації; вибір методів та систем оперативно-виробничого планування, обліку та оцінки діяльності підрозділів за періодами освоєння нового виробу тощо;

- організація переходу на випуск нового виробу: вибір методу й організаційної форми переходу; виготовлення виробничо-пробної партії; згортання випуску старої продукції; розгортання випуску нового виробу;

- організація ефективної експлуатації нового виробу: монтаж, налагодження, консультування споживача, гарантійне і післягарантійне обслуговування виробу.

Щоб досягти найефективнішого результату організаційної підготовки виробництва, доцільно розробляти цільові організаційні проекти створення та освоєння нової техніки.

Стадія освоєння нової продукції -- це сукупність різноманітних процесів та робіт з перевірки і вдосконалення конструкцій та технології до встановлених технічних вимог, а також опанування нових форм організації виробництва.

Стадія освоєння виробництва є початковим етапом промислового виробництва нової продукції. У процесі освоєння досягаються заплановані обсяги виробництва, намічені економічні показники і проектні техніко-економічні параметри продукції, що випускається. Період освоєння нової продукції починається з виготовлення дослідного зразка і завершується серійним виробництвом продукції.

Стадія освоєння виробництвом нової продукції притаманна тільки для масового та серійного виробництва. Це пов'язане з необхідністю конструкторсько-технологічного доопрацювання нового виробу та пристосування самого виробництва до випуску нової продукції. На тривалість періоду освоєння впливають послідовно-системні зміни проектних та організаційних рішень: уточнення конструкції виробу -- зміни в конструкторській документації ? перегляд технологічних процесів ? перепроектування і виготовлення оснащення ? перегляд матеріальних і трудових норм ? перепланування розташування устаткування ? навчання робітників новим процесам ? уточнення оперативно-виробничих планів. Зарубіжний досвід свідчить, що зміни допускаються тільки до початку серійного або масового виробництва.

Для процесу освоєння характерні тривалість та витрати, які залежать від типу виробництва (стабільного серійного або масового) та ступеня ресурсної готовності певного виробництва (спеціального обладнання, оснащення, наявності резервних площ, устаткування, робітників).

У виробничій практиці існують дві основні форми переходу на випуск виробів: з зупинкою і без зупинки виробництва. При цьому в кожній з цих форм виділяються послідовний, паралельний і паралельно-послідовний методи.

Послідовний метод переходу характеризується тим, що виробництво нової продукції починається після повного припинення випуску продукції, що знімається з виробництва.

Виділяють перервно-послідовний і безперервно-послідовний варіанти цього методу. За безперервно-послідовним методом після припинення випуску старого виробу С на тих самим виробничих площах виконуються роботи з перепланування і монтажу технологічного устаткування та транспортних засобів, а після їх завершення починається освоєння виробництва нового виробу. Це найефективніший варіант переходу, тому що втрати в сумарному випуску продукції тут найвищі. Їх довго не вдається компенсувати, що не дає змоги використовувати перервно-послідовний метод у практиці освоєння нових виробів.

Безперервно-послідовний варіант послідовного методу характеризується тим, що випуск виробу, який освоюється, починається відразу ж після припинення випуску виробу, що знімається з виробництва. Хоча при цьому варіанті виникають утрати в сумарному випуску виробів, але вони можуть бути зведені до мінімуму за рахунок високих темпів наростання випуску освоюваного виробу. Тут потрібен високий ступінь закінченості робіт з технологічної підготовки виробництва нового виробу до початку його освоєння.

Паралельний метод переходу характеризується тим, що одночасно з скороченням обсягів виробництва старої продукції відбувається наростання випуску нової. Тривалість часу сполучення випуску продукції, що знімається з виробництва, і знову освоюваної може бути різною. Цей метод найчастіше застосовується в машинобудуванні як у масовому, так і в серійному виробництві.

Основна перевага його в порівнянні з послідовним методом полягає в тому, що вдається значно скоротити втрати в сумарному випуску продукції при освоєнні нового виробу. Застосовуються різноманітні варіанти паралельного методу протягом якого сполучається випуск старого і нового виробу, темпом наростання випуску нового і згортання старого виробу, кількістю додаткових виробничих площ, устаткування. Варіант паралельного методу характеризується тим, що сумарний випуск виробів залишається незмінним, принаймні не зменшується. Це ліпший варіант, оскільки він дає змогу підприємству зберегти за період освоєння рівномірний випуск продукції, але потребує, як правило, додаткових виробничих робітників (тому що трудомісткість освоюваних виробів вища, ніж тих, що знімаються з виробництва), а також збільшення виробничої потужності підприємства.

Варіант паралельного методу широко застосовується в умовах масового виробництва, особливо при реконструкції підприємства. Якщо неможливо компенсувати підвищену трудомісткість і відсутні додаткові потужності, то віддається перевага варіанту паралельного методу, при якому сумарний випуск продукції трохи знижується в період освоєння нового виробу. За умови високого рівня уніфікації замінного й освоюваного виробів у багатьох випадках узагалі вдається уникнути зниження сумарного випуску.



Розділ II. Оцінка фінансової діяльності ВАТ «Зоря»

2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «Зоря»

Відкрите акціонерне товариство «Зоря» засноване керуючись Законами України «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства» та іншим законодавством України, на підставі Установчого договору про створення та діяльність Відкритого акціонерного товариства «Зоря»

Юридична адреса підприємства: 15600, м. Мена, Чернігівської області, вул. Гастелло 4.

АТ є юридичною особою за Законодавством України і здійснює на правах самостійного господарюючого суб'єкта виробничу, комерційну та іншу незаборонену законодавством діяльність.

АТ має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку,штампи, товарний знак і фірмову марку.

Метою діяльності є:

? посилення і покращення українського сільського господарства та створення його нових потенціалів;

? поширення міжнародної торгівлі конкурентоспроможною продукцією;

? насичення ринку товарами, продукцією та послугами;

? впровадження найбільш прогресивних форм господарювання;

? виробництво та впровадження продовольчих та непродовольчих товарів;

? виробництво та реалізація комбікормів та інших продуктів зерно переробки;

? будівництво.

АТ має право займатися зовнішньоекономічною діяльністю, імпортує в Україну та експортує за її межі продукцію та товари.

Майно АТ складається з основних засобів та оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображено в балансі. Форма власності на майно колективна.

В АТ створюється Статутний фонд у розмірі 20000 гривень, який поділений на 100 простих іменних акцій номінальною вартістю 200 гривень кожна.

Дивіденди - частина чистого прибутку, що щорічно розподіляється між акціонерами пропорційно кількості належних їм акцій.

Внутрішнє середовище підприємства є складною системою и включає в себе два взаємопов'язані елементи: трудові ресурси та організацію виробництва.

Трудові ресурси утворені найманими працівниками, які забезпечують належне функціонування підприємства.

Організація виробництва передбачає управління підприємством, а відповідно і організацію його діяльності.

Управління АТ здійснюють:

? Загальні Збори - вищий орган АТ,

? Генеральний директор АТ - виконавчий орган.

Основним конкурентом АТ є СТОВ «Укрзернопром-Полісся» та ВАТ «Зернятко».

Споживачами продукції є населення, заводи, тюрми, підприємства.

Підприємство самостійно забезпечує себе ресурсами та сировиною, вирощує сільськогосподарську продукцію, тобто зовсім не залежить від постачальників.

Щодо впливу політико-законодавчого сектору на діяльність підприємства, то його прояв має пряму, конкретну дію: закони, норми та постанови, якими влада регламентує функціонування підприємництва в нашій країні.

На діяльність ВАТ також впливають сезонні фактори. Так, найбільш завантажені місяці - це квітень - жовтень. Мінімальна завантаженість припадає на листопад, грудень та січень.

Саме під впливом вищенаведених факторів зовнішнього та внутрішнього середовища функціонує ВАТ «Зоря».

Аналіз фінансового стану підприємства передбачає розрахунок великої кількості показників, що заважає дослідити головні тенденції в зміні фінансового стану підприємства, тому він є досить містким і часто мало ефективним. Порівняльний аналітичний баланс ВАТ «Зоря» представлений в таблиці 1.

Таблиця 1 - Порівняльний аналітичний баланс ВАТ «Зоря»

Показники	Код рядка	2010 рік	2011 рік	Зміни
		Абс. вел., тис. грн.	Відн. вел., %	Абс. вел., тис. грн.	Відн. вел., %	В абс.вел тис.грн.	В абс.вел тис.грн.	Темпи росту, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9
АКТИВ
1.Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010	1,30	0,01	1,30	0,01	0,00	0,00	100,00
первісна вартість	011	1,30	0,01	1,30	0,01	0,00	0,00	100,00
Незавершене будівництво	020	2985,10	25,00	3222,80	23,26	237,70	-1,74	107,96
Основні засоби:
залишкова вартість	030	2671,00	22,37	2504,80	18,08	-166,20	-4,29	97,82
первісна вартість	031	4206,90	35,24	4534,70	32,73	327,80	-2,51	107,79
знос	032	1535,90	12,86	2029,90	14,65	494,00	1,79	132,16
Довгострокові фінансові інвестиції:
в капітальні інвестиції підприємств	040	16,00	0,13	16,00	0,12	0,00	-0,01	100,00
інші фінансові інвестиції	045	?	?	5,70	0,04	5,70	0,04	?
Усього за розділом 1	080	5673,40	47,52	5750,60	41,50	77,20	-6,02	101,36
2. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	1338,60	11,21	1111,30	8,02	-227,30	-3,19	83,02
товар на відгодівлі	110	259,50	2,17	496,0	3,58	236,50	1,41	191,14
незавершене виробництво	120	440,30	3,69	96,80	0,70	-343,50	-2,99	21,99
готова продукція	130	873,80	7,32	2603,00	18,79	1729,2	11,47	297,89
товари	140	35,40	0,30	?	?	-35,40	-0,30	?
Дебіторська заборгованість
чиста реалізаційна вартість	160	1488,50	12,47	1883,70	13,59	395,20	1,12	126,55
первісна вартість	161	1488,50	12,47	1883,70	13,59	395,20	1,12	126,55
Дебіторська заборгованість розрахунків
з бюджетом	170	?	?	587,70	4,24	587,70	4,24	?
за виданими авансами	180	56,40	0,47	?	?	-56,40	-0,47	?
Інша дебітор. заборг.	210	1667,90	13,97	1205,50	8,70	-462,40	-5,23	72,28
Грошові кошти
в національній валюті	230	104,10	0,87	120,50	0,87	16,40	0,00	115,75
в іноземній валюті	240	1,00	0,01	1,20	0,01	0,20	0,00	120,00
Усього за розділом 2	260	6264,60	52,48	8105,70	58,50	1840,20	6,02	129,37
3.Витрати майбутніх періодів
Баланс	280	11938,9	100	13856,3	100	1917,40	0,00	116,06
ПАСИВ
1.Власний капітал
Статутний капітал	300	20,00	0,17	20,00	0,14	0,00	-0,03	100,00
Резервний капітал	340	4325,40	36,23	5481,00	39,56	1155,60	3,33	126,72
Нерозподілений прибуток	350	1155,50	9,68	1989,00	14,35	833,50	4,67	172,13
Усього за розділом 1	380	5500,90	46,08	7490,00	54,05	1989,10	7,97	136,16
2.Забезпечення наступних витрат і платежів
Цільове фінансування	420	?	?	243,80	1,76	243,80	1,76	?
Усього за розділом 2	420	?	?	243,80	1,76	243,80	1,76	?
3.Довгострокові зобов'язання
Довгостроковий кредит банку	440	278,00	2,33	278,00	2,01	0,00	-0,32	100,00
Довгострокове фінансове зобов'язання	450	2495,60	20,90	2397,40	17,30	-98,2	-3,60	96,07
Усього за розділом 3	480	2773,60	23,23	2675,40	19,31	-98,20	-3,92	96,46
4.Поточні зобов'язання
Короткострокове кредитування банків	500	1090,20	9,13	1291,60	9,32	201,40	0,00	118,47
Кредиторська заборгованість	530	1932,10	16,18	1756,50	12,68	-175,60	-0,03	90,91
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з бюджетом	550	359,00	3,01	96,90	0,70	-262,10	-0,02	26,99
зі страхування	570	0,90	0,008	?	?	-0,90	0,0001
з оплати праці	580	60,40	0,51	60,00	0,43	-0,40	-0,006	99,34
Інші поточні зобов'язання	610	221,80	1,86	242,10	1,75	20,30	0,00	109,34
Усього за розділом 4	620	3664,40	30,69	3690,90	24,88	-217,30	-5,81	94,07
5.Доходи майбутніх періодів
Баланс	640	11938,9	100	13856,3	100,00	1917,40	0,00	116,06

За даними таблиці 1 видно, що вартість майна підприємства збільшилась на 16,06% або на 1917,40 тис. грн., що може свідчити про збільшення підприємством господарського обороту - що є позитивним для підприємства.

В структурі сукупних активів підприємства питому вагу займають майже порівну необоротні активи (41,50%) та оборотні активи (58,50%). Підприємство має важку структуру активів, що свідчить про значні накладні витрати та про високу чутливість до зміни виручки. При цьому треба зазначити, що в порівнянні з попереднім звітним періодом питома вага необоротних активів в майні підприємства знизилась на 6,02 %. Вартість оборотних активів виросла на 1840,20 тис. грн. (темп росту склав 129,37 %). При цьому доля їх в структурі активів підприємства збільшилась на 6,02 %. Такі зміни можуть бути наслідком сповільнення оборотності оборотних засобів, що є негативною тенденцією.

Для більш повного аналізу майна необхідно оцінити стан основних засобів, а саме коефіцієнт зношування основних засобів (Кз.н.) (Формула 1):

(1)

2010 р. ? К з.н = 1535,9/4206,9=0,37%;

2011 р. ? К з.н =2029,9/4534,7=0,45 %.

Після розрахунку даного показника можна сказати, що знос основних засобів зріс 0,08 %. В 2011 році, у порівнянні з 2010 роком, зросли коефіцієнти зношування та вибуття основних засобів, що свідчить про старіння основних засобів. Проаналізувавши коефіцієнт можна зробити наступний висновок, що в 2010 та 2011 роках підприємство придбало дуже незначну частину нових основних засобів.

Підводячи підсумок можемо стверджувати, що протягом розглянутого періоду для ВАТ «Зоря» є характерним: зростання активності, збільшення оборотності оборотного капіталу, порівняно нормальний господарський оборот, старіння основних засобів, доволі раціональна структура балансу.

2.2 Оцінка фінансової стійкості ВАТ «Зоря»

Фінансова стійкість підприємства - одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства, яка характеризує ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, які довгостроково вкладають кошти в діяльність підприємства.

Фінансова стійкість пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, зі ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Вона характеризує стабільність діяльності підприємства в довгостроковій перспективі.

Для оцінки оптимальності співвідношення власного і залученого капіталу можна використовувати наступні показники:

? Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) (Ка) - характеризує частку власного капіталу в загальній сумі капіталу, авансованого в діяльність підприємства (Формула 2):

(2)

2010 р. ? К а = 5500,9 /11938,9 = 0,46;

2011 р. ? К а =7490,0 /13856,3 = 0,54.

Значення 0,54 говорить про досить стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. Критичне значення коефіцієнта - 0,5. Чим вище значення, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство.

? Коефіцієнт фінансової залежності (К_ф.з) - характеризує рівень фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел (Формула 3):

(3)

2010 р. ? К ф.з. = 11938,9 /5500,9 = 2,17;

2011 р. ? К ф.з. = 13856,3 /7490,0 = 1,85.

Зменшення цього показника в динаміці свідчить про зростання фінансової залежності.

? Чистий робочий капітал (Р_к) - характеризує співвідношення між обіговими активами і короткостроковими зобов'язаннями (Формула 4):

Рк = обігові активи - короткострокові зобов'язання (4)

2010 р. ? Рк = 6265,5;

2011 р. ? Рк = 8105,7 - 243,8 = 7864,9

Збільшення робочого капіталу є позитивним для підприємства. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки сплатити короткострокові зобов'язання, але й має фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. Рівень достатності чистого робочого капіталу визначається шляхом порівняння з аналогічним показником інших підприємств.

2.3 Оцінка ліквідності підприємства

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які характеризують можливість своєчасних та повних розрахунків по короткостроковим з...