Галузева структура промисловості України
Характеристика паливно-енергетичного комплексу України. Особливість металургійної, машинобудівної, хімічної, лісової та харчової промисловостей. Шляхи вдосконалення промислового українського простору. Аналіз виробництва товарів народного споживання.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.02.2015 |
| Размер файла | 155,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Рис.1.3 Галузева структура хімічної промисловості України
Побудований автором на основі збірника Г.Д.Довгань «Географія»
Основна функція підприємств гірничо-хімічної промисловості -- видобуток гірничо-хімічної сировини: сірки, фосфатних і калійних солей, які використовуються для виробництва міндобрив і іншої продукції; кухонної солі, необхідної для виробництва кальцинованої і каустичної соди. Серед основних родовищ гірничо-хімічної сировини слід виділити Роздільське, Яворівське, Немирівське, Язівське родовища сірки, Калуське і Стебниківське родовища калійних солей, Бахмутське, Слов'янське, Артемівське, Роменське, Сиваське, Солотвинське родовища кам'яної солі, Кролевецьке та Ізюмське родовища фосфоритів.
Основна хімія в Україні спеціалізується на виробництві мінеральних добрив, кислот і солей. Кальциновану та каустичну соду виробляють у Слов'янську та Лисичанську, де є значні поклади кухонної солі, що є сировиною для даного виробництва. В 2004 р. в Україні було вироблені» 210 тис. т. каустичної соди та понад 656 тис. т кальцинованої.
Калійні добрива випускаються в Калуші на концерні "Лукор"; на Стебницькому калійному заводі, виробництво орієнтується на сировину). В 2004 р. було вироблено понад 10 тис. т.
Фосфорні добрива з привізних апатитів виробляють у районах бурякосіяння (Вінниця, Суми), а також Одесі іКостянтинівці. Незначна частка сировини видобувається на Кролевецькому та Ізюмському родовищах фосфоритів. Орієнтація на споживача є вигідною, оскільки з 1 т фосфоритів виходить 2 т добрив.
Азотно-тукова промисловість використовує коксівний та природний газ для отримання азотних; добрив. Тому найбільші її підприємства розміщені в Дніпродзержинську, Горлівці, Сєвєродонецьку, а також у районах споживання добрив (Рівне, Черкаси) на газопроводах. Річне виробництво складає 2,4 млн. т.
Виробництво сірчаної кислоти, через її погану транспортабельність, тяжіє до районів споживання продукції, тобто підприємств, що виробляють фосфорні та азотні добрива. Практично в кожному з центрів виробництва цих добрив налагоджено випуск сірчаної кислоти, але найбільше її виробляють у Рівному, Новому Роздолі. Костянтинівці, Дніпродзержинську. В 2004 р. було вироблено понад 1,4 млн. т.
Промисловість органічного синтезу дає більшу частку продукції хімічного комплексу. Синтетичні матеріали створюють нову сировинну базу для промисловості, будівництва. Переважно вони дешевші й кращої якості від натуральних, хоч мають гірші гігієнічні властивості.
Хімія органічного синтезу охоплює заводи, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів(Лисичанськ, Сєверодонецьк, Горлівка, Дніпродзержинськ, Запоріжжя). Використовує галузь, в основному нафтогазову сировину, значно скоротилося зараз застосування відходів переробки деревини, сільськогосподарської сировини, а також вугілля.
Розміщення підприємств, що виробляють полімери, залежить, передусім від наявності вуглеводневої сировини, а також палива, електроенергії, води. Для деяких підгалузей важливим фактором розміщення є також трудові ресурси. Синтетичні смоли і пластмаси виробляють, переважно, на нафтохімічних комбінатах, азотно-тукових і хлорних заводах, тобто вони поєднуються з випуском інших хімічних продуктів. Найбільшими виробниками смол та пластмас є Донецьк, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Первомайськ та ін. Штучні (з целюлози) і синтетичні (з синтетичних смол) хімволокна виготовляють підприємства у Чернігові, Києві, Черкасах, Соколі (Львівська область).
Серед виробників, що переробляють полімери, виділяється випуск шин, що налагоджено на Дніпропетровському шинному заводі та Білоцерківському комбінаті шин та гумовоазбестових виробів. В останні роки виробництво шин становить 8 млн. шт. на рік.
Серед інших галузей хімічного комплексу важливими є лакофарбова (Дніпропетровськ, Львів, Одеса та ін.), промисловість синтетичних барвників (Рубіжне у Луганській області), хіміко-фармацевтична (Київ, Харків, Одеса, Львів), фотохімічна (Шосткинське об'єднання "Свема" у Сумській області з виробництва кіноплівки та Київська фабрика "Фотон ").
У перспективі розвиток хімічного комплексу в Україні мас здійснюватися на основі реконструкції і технічного переоснащення вже діючих підприємств. Для відновлення екологічно чистого довкілля у промислових вузлах і центрах потрібно здійснювати комплекс природоохоронних заходів, а можливо і перепрофілювання шкідливих виробництв, винесення окремих підприємств за межі міст.
1.5 Лісова промисловість України
Лісова і деревообробна промисловість об'єднує заготівлю і переробку деревини та інших лісових багатств (лікарської сировини, ягід, плодів, грибів); основні її галузі -- лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова і лісохімічна.
Частка лісової і деревообробної промисловості в усьому промисловому комплексі України досить низька (менше 2,5%), галузь не задовольняє потреб національної економіки і населення в багатьох важливих видах продукції. Це пов'язано, насамперед, з обмеженою сировинною базою: невисока лісистість (лісами вкрито 14% території країни), переважання лісів з обмеженим експлуатаційним значенням, невеликі заготівлі лісу. Потреби галузі покриваються за рахунок власних ресурсів лише на третину, решта деревини завозиться (переважно з Росії).
Основою розвитку галузі є лісове господарство. Воно займається розведенням (насадженням), упорядкуванням, захистом та охороною лісів; розвинене в усіх регіонах України, найбільше -- у Карпатах і на Поліссі. Не відповідають потребам і обсяги лісонасаджень; оптимальної лісистості (19%) в Україні можна досягти, якщо виростити додатково ліси на площі 2,8 млн. га. Це означає, що у найближчі 10 років площі лісів треба щорічно збільшувати на 250 -- 280 тис. га (у 6 разів більше, ніж зараз).
Лісозаготівельна промисловість проводить вирубування, вивіз і первинну обробку деревини. Її продукція -- ділова деревина, яка використовується у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості, будівництві. Щорічний обсяг деревини, що заготовляється в Україні, становить 12 -- 15 млн. м3. В останні роки зменшилося споживання деревини у промисловості і будівництві, але помітно збільшилося постачання деревини для населення. В Україні лісозаготівельна промисловість розвинена в лісових районах -- у Карпатах і на Поліссі.
Деревообробна промисловість поділяється на лісопильну, фанерну, меблеву, виробництво деревостружкових плит, сірників, будматеріалів. Лісопильна промисловість постачає пиломатеріали і тяжіє у своєму розміщенні до лісозаготівель (Чернівці, Берегомет, Брошнів, Вигода, Рахів, Свалява, Стрий -- у Карпатах, Костопіль, Ковель та ін. -- на Поліссі).
Фанеру виготовляють з берези, підприємства тяжіють до сировини (Львів, Костопіль, Оржів).
Деревостружкові плити виготовляють для потреб меблевої промисловості переважно в лісових районах, найбільші центри -- Свалява, Тересва, Костопіль, Київ.
Меблева промисловість виробляє майже половину продукції деревообробної промисловості. Тяжіє вона до споживача. Центрами виробництва меблів є, практично, всі великі міста держави та ряд середніх і малих міст. Найбільші підприємства розміщені у Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Сваляві, Чернівцях, Дніпропетровську.
Целюлозно-паперова промисловість розвивається в лісових районах, у місцях, де є електроенергія і вода. Найбільші підприємства -- Жидачівський картонно-паперовий комбінат (Львівська область), Рахівська (Закарпатська область) і Корюківська (Чернігівська область) картонні фабрики, Понінківська паперова фабрика (Хмельницька область), Херсонський та Ізмаїльський целюлозні заводи, Малинська (Житомирська область) і Дніпропетровська паперові фабрики та ін.
Підприємства галузі задовольняють потреби України у такій продукції тільки наполовину.
Лісохімічна промисловість продукує кормові дріжджі, синтетичні смоли, оцтову кислоту, метиловий спирт, скипидар та ін. Сировиною для неї є відходи від лісозаготівельної І деревообробної промисловості (гілки, живиця, тирса та ін.), тому виробництва зосереджені у лісопромислових районах. Найбільші підприємства розміщені у Карпатах (Великий Бичків, Вигода, Свалява, Перечин), на Поліссі {Славута, Коростень, Клевань).
Основні проблеми розвитку лісової і деревообробної промисловості -- дефіцит сировини та її некомплексна переробка. Важливі напрямки розвитку галузі -- раціональне використання лісових ресурсів, модернізація підприємств, створення безвідхідних виробництв.
1.6 Промисловість будівельних матеріалів України
Промисловість будівельних матеріалів охоплює галузі й виробництва, що виготовляють різноманітні будівельні матеріали. Для свого розвитку вони використовують мінеральні ресурси (вапняк, гіпс, глину, пісок, каміння та ін.), відходи від галузей промисловості (золу, шлаки тощо). Видобуток природної сировини здійснюється на всій території України, оскільки усі її регіони багаті на будівельні корисні копалини.
При розміщенні підприємств галузі насамперед враховується сировинний і споживчий чинники, адже будівельні матеріали використовуються будівництвом у великих кількостях. Оскільки природна сировина та споживач є всюди, то й підприємства промисловості будматеріалів розташовані по всій території.
Промисловість будівельних матеріалів виробляє в'яжучі, стінові і покрівельні матеріали, будівельне скло, облицювальну плитку та ін.
Серед в'яжучих матеріалів переважають варпно і цемент. Вапно випалюють у тих районах, де сировина (крейда, вапняк), - найбільше на Поділлі, у Криму, в Донецькому та Придніпровському районах.
Рис.1.4 Схема промисловості будівельних матеріалів
Побудований автором на основі збірника Г.Д.Довгань «Географія»
Цементна промисловість розвинена у різних регіонах України, її підприємства орієнтуються у своєму розміщенні на сировину (мергель, вапняк). Це -- одна з найважливіших галузей, яка виробляє в'яжучі матеріали. За обсягами виробництва цементу Україна на початку 90-х років XX ст. займала провідні місця серед європейських країн. Найбільші підприємства розміщені в Амвросіївці (Донецька обл.), Миколаєві (Львівська обл.), Здолбунові (Рівненська обл.), Кам'янець-Подільському (Хмельницька обл.), Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Краматорську та ін.
Виробництво стінових матеріалів орієнтується на споживача. Цеглу виробляють всюди, а збірні залізобетонні конструкції -- у великих містах чи поблизу них. Найбільші центри виробництва збірного залізобетону -- Київ, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя. Залізобетонні конструкції для мостів та шляхового будівництва виготовляють у Києві, Вінниці, Житомирі, Львові, залізобетонні опори для ліній електропередач -- у Тернополі, Світловодську, Білій Церкві, залізобетон для гідротехнічного виробництва -- в Каховці, Новомосковську.
В Україні налагоджено виробництво легких заповнювачів -- керамзиту і термозиту; їх виготовляють в Одеській, Львівській, Житомирській, Київській, Харківській областях.
Облицювальні матеріали є природні (мармур, граніт, лабрадорит, черепашник) і штучні (керамічна плитка, кахель та ін.). Природних матеріалів найбільше видобувають в областях, що знаходяться в межах Українського кристалічного щита, та на Закарпатті. Вони використовуються для облицювання будівель, пам'ятників у межах України та за кордоном. Облицювальну плитку виготовляють у Харкові, Слов'янську, Львові.
Покрівельних матеріалів (шиферу, черепиці) найбільше виробляють у Донецькому та Придніпровському районах, віконного та технічного скла -- у Донецькому регіоні, Києві, Львові.
До промисловості будівельних матеріалів інколи відносять виробництво скляних, кришталевих і порцеляново-фаянсових виробів, враховуючи спільність сировинної бази (пісок, глина, каолін). Галузь розвивається на всій території України, орієнтуючись на споживача. Найбільші центри виробництва скляного і порцеляново-фаянсового посуду -- Київ, Харків, Полонне (Хмельницька обл.), Тернопіль, Бережани (Тернопільська обл.), Коростень, Баранівка (Житомирська обл.), Костопіль (Рівненська обл.), Львів, Стрий, Костянтинівка.
В Україні поширене і гончарство -- виготовлення керамічних виробів ручним способом. Найбільше воно розвинене на Волині і Поділлі, де € сировинна база для цього промислу (глина, каолін, пісок, польовий шпат). Оригінальні керамічні вироби виготовляють гаварецькі гончарі (чорна кераміка) зі Львівщини та опішнянські майстри.
1.7 Легка промисловість України
Легка промисловість включає галузі, які виробляють товари народного споживання -- тканини, одяг, взуття, предмети галантереї та парфумерії тощо. Серед них -- текстильна, швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва, шкіргалантерейна, хутрова та інші галузі. Вони розвиваються на основі переробки як власної (льон, шкіра, хутро, хімічні волокна, вовна), так і довізної (вовна, бавовна, текстиль) сировини.
Підприємства легкої промисловості орієнтуються на споживача, жіночі трудові ресурси і джерела сировини, тому вони поширені, загалом, на території всієї України. Однак легка промисловість у країні завжди відставала від потреб суспільства щодо асортименту, якості й обсягів виробництва продукції, а в наш час перебуває у глибокій кризі, її частка у промисловому виробництві скоротилась за період 1990 -- 2000 рр. з 11 до 1,5%.
Найважливіша галузь легкої промисловості -- текстильна. Включає бавовняні, вовняні і лляні підприємства, що виготовляють тканини, нитки, пряжу та ін. Вона використовує натуральні (бавовняні, вовняні, лляні і шовкові) і штучні та синтетичні (віскоза, капрон, нейлон та ін.) волокна.
Процес виготовлення тканин із натуральних (природних) волокон складається з кількох стадій: первинна обробка сировини -> прядіння -> ткацтво -> обробка (вибілювання, фарбування та ін.). На першій стадії відбувається виготовлення прядива. Воно вимагає значних затрат сировини, тому нерідко первинна обробка здійснюється у місцях виробництва сировини на бавовноочисних, льонопереробних, шовкомотальних чи вовномийних фабриках.
Якщо ж усі стадії виробництва тканин поєднуються на одному підприємстві, то воно називається текстильним комбінатом. Існують і підприємства, на яких зосереджено одну або дві стадії виготовлення тканин -- це ткацькі, прядильні, прядильно-ткацькі, оздоблювальні чи ткацько-оздоблювальні фабрики.
Кожна з галузей текстильної промисловості має свої особливості розміщення.
Бавовняна промисловість України працює на привізній сировині (комбінати в Херсоні, Донецьку, Тернополі, а також підприємства цієї галузі в Києві, Харкові, Львові, Полтаві, Чернівцях та ін.), орієнтуючись у своєму розміщенні на жіночі трудові ресурси.
Вовняна промисловість орієнтується як на власну, так і на імпортну сировину. Вона представлена великими підприємствами в Чернігові, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Сумах.
Підприємства лляної промисловості розміщені, в основному, в Житомирській, Рівненській, Львівській і Чернігівській областях, де є льоноволокно.
В Одесі на довізній сировині працює джутова фабрика (виробляє канати, шнури).
Трикотажна промисловість представлена підприємствами в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Миколаєві, Чернівцях, Житомирі. Вона займається виготовленням трикотажних тканин, в'язаних виробів, шкарпеток І панчіх із натуральних і хімічних волокон. У своєму розміщенні повністю орієнтується на споживача.
Підприємства шкіряної і взуттєвої промисловості роміщені у великих містах -- Києві, Луганську, Одесі, Львові, Запоріжжі та ін.
Хутрове виробництво розташоване у Тисмениці (Івано-Франківщи-на), Балті (Одеська обл.), Жмеринці (Вінницька обл.), Харкові та ін.
Швейна промисловість розвинута в багатьох містах України. Найві-доміші фірми і виробничі об'єднання є у Києві, Львові, Харкові, Луцьку та інших містах.
Основні проблеми легкої промисловості -- відсталі технології виробництва і низька якість продукції. Вони можуть бути вирішені в результаті реконструкції і модернізації та створення спільних з іншими країнами підприємств.
Наявність величезних текстильних комбінатів (особливо бавовняних) зумовлює значні проблеми постачання сировини з-за кордону. Необхідне переоснащення цих підприємств, перепрофілювання на виробництво лляних та інших тканин.
В усіх регіонах України розвинені традиційні промисли з виготовлення текстильних виробів (килимів, рушників, гобеленів та ін.). Збереглися і традиції виготовлення вовняних та шкіряних виробів, які люди використовують поряд із промисловими товарами. Всьому світові відомі вироби майстринь із Косова, Вижниці, Коломиї, Чернівців, Львова, Тернополя, Решетилівки, Богуслава, Кролевця та ін. Докладніше про виробництво найважливіших видів продукції легкої промисловості викладено інформацію в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 Виробництво найважливіших видів продукції легкої промисловості
|
|
Вироблено за |
Грудень 2010 р. у % до |
2010 рік у % до 2009 року |
Вироблено більше, менше (-), ніж за 2009 р. |
|||
|
грудень 2010 р. |
2010 рік |
листопада 2010 р. |
грудня 2009 р. |
||||
|
Тканини - всього, тис.м2 |
8732,8 |
87824,2 |
116,9 |
104,2 |
101,6 |
1388,3 |
|
|
з них: |
|||||||
|
вовняні |
643,6 |
5782,3 |
84,3 |
206,7 |
147,1 |
1850,3 |
|
|
Бавовняні |
2983,5 |
30072,3 |
147,5 |
74,9 |
87,5 |
-4285,2 |
|
|
ворсові, махрові і тканини спеціальні інші |
87,8 |
1247,7 |
82,2 |
87,3 |
114,7 |
159,8 |
|
|
з волокон хімічних |
5017,9 |
50650,0 |
109,7 |
126,4 |
108,7 |
4065,8 |
|
|
Килими та вироби килимові, тис.м2 |
707 |
5634 |
90,2 |
145,0 |
119,6 |
925 |
|
|
Взуття, тис. пар |
2269 |
24048 |
100,2 |
120,6 |
121,4 |
4239 |
|
|
Посуд столовий, кухонний, інші господарсько-побутові вироби з фарфору, млн. шт. |
1,8 |
21,2 |
102,0 |
83,7 |
100,9 |
0,2 |
Таблиця побудована на основі данних з сайту державної служби статистики України.
1.8 Харчова промисловість України
Харчова промисловість поступається тільки чорній металургії, даючи більше 17% промислової продукції України.
Харчова промисловість об'єднує понад 40 галузей, які виробляють продукти харчування. Основними серед них є цукрова, борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, хлібопекарська, спиртова, плодоовоче-консервна, рибна, молочна, м'ясна, виноробна, кондитерська, пивоварна, тютюнова та ін (детальніше унформацію викладенно в таблиці 2). Визначальну роль у розміщенні підприємств даних галузей відіграють сировина і споживач. Ті з них, які використовують малотранспортабельну сировину (що швидко псується) або велику кількість сировини, тяжіють до неї. Це -- цукрова, олійна, рибна, плодо-овочеконсервна, маслоробна та ін. Галузі, в яких затрати на транспортування готової продукції більші, ніж на перевезення сировини, орієнтуються на споживача (кондитерська, хлібопекарська, пивоварна, молочна та ін.). На сировину І споживача орієнтуються м'ясна, борошномельно-круп'яна, тютюнова та інші галузі.
(без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя)
Таблиця побудована на основі данних з сайту державної служби статистики України.
Цукрова промисловість донедавна займала провідне місце серед галузей харчової промисловості України, а за виробництвом цукру країна посідала 1-е місце в Європі. Ринками збуту продукції були, в основному, країни колишнього СРСР. У даний час ці ринки майже повністю втрачені через неконкурентоспроможність вітчизняного цукру (висока матеріало- й енергомісткість, а отже, собівартість виробництва). А тому обсяги виробництва продукції скоротилися за 1990 -- 2000 рр. із 6,8 до 1,8 млн. т). В Україні було понад 190 цукрових заводів, багато з них простоює або демонтовані. Більшість заводів розміщені у лісостеповій зоні, насамперед у Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській і Полтавській областях.
Таблиця 2 Виробництво основних сільськогосподарських культур у 2014 році
|
Зернові та зернобобові культури (у початково оприбуткованій вазі) |
Цукрові буряки (фабричні) |
Насіння соняшнику (у початково оприбуткованій вазі) |
Картопля |
Овочі відкритого ґрунту |
|||||||
|
тис.т |
у % до відповідної дати 2013р. |
тис.т |
у % до відповідної дати 2013р. |
тис.т |
у % до відповідної дати 2013р. |
тис.т |
у % до відповідної дати 2013р. |
тис.т |
у % до відповідної дати 2013р. |
||
|
Станом на 1 липня |
2734,2 |
48,6 |
- |
- |
- |
- |
237,4 |
119,1 |
373,5 |
101,3 |
|
|
Станом на 1 серпня |
28973,4 |
104,4 |
- |
- |
1,0 |
721,4 |
1874,0 |
111,3 |
2526,2 |
107,9 |
|
|
Станом на 1 вересня |
36260,7 |
112,3 |
322,3 |
1996,6 |
1151,8 |
103,9 |
16748,8 |
115,1 |
4740,8 |
102,9 |
|
|
Станом на 1 жовтня |
43490,3 |
115,0 |
4465,6 |
272,1 |
8244,9 |
163,4 |
23319,4 |
109,4 |
7556,4 |
107,1 |
|
|
Станом на 1 листопада |
57234,8 |
113,6 |
11651,7 |
141,0 |
9999,5 |
97,5 |
23674,8 |
108,7 |
8899,0 |
103,2 |
Олійно-жирова промисловість виробляє олію, маргарин, майонез та ін. Сировиною для неї є соняшник, ріпак, соя, кукурудза, рицина. Близько 90% олії виробляють із соняшнику. Підприємства галузі розміщені переважно у районах вирощування цієї культури. Найбільше їх -- у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Кіровоградській областях.
Підприємства плодоовочеконсервної промисловості є в усіх регіонах України, особливо у південних і подільських областях, на Закарпатті.
Виноробна промисловість розвинена у місцях виноградарства -- в Одеській, Херсонській, Закарпатській областях та у Криму.
Підприємства борошномельно-круп'яної, хлібопекарської, кондитерської промисловості розміщені у містах на всій території України. М'ясна промисловість, що продукує свіже м'ясо, копченості, субпродукти, консерви тощо, розвинена в усіх областях. Найбільші м'ясокомбінати знаходяться у великих містах.
У молочній промисловості виділяють маслоробну, сироробну, незби-раномолочну і молочноконсервну галузі. Розміщуються підприємства галузі у великих і невеликих містах по всій території України. Молочноконсервна промисловість орієнтується на сировину, а інші галузі -- на споживача.
Рибна промисловість розвинена, насамперед, у портових містах (Севастополь, Керч, Одеса, Маріуполь та ін.). Багато продукції дають судна-заводи, що знаходяться у місцях вилову риби.
Для галузей харчової промисловості характерна певна невідповідність переробних потужностей наявній сировинній базі, тому значна частина продукції не переробляється. Необхідне будівництво оснащених новітнім обладнанням невеликих підприємств, які могли б швидко переорієнтуватися на випуск високоякісної, конкурентоспроможної продукції.
Розділ 2. Основні напрями удосконалення галузі промисловості
2.1 Шляхи вдосконалення промислового комплексу
Стратегічний розвиток України значною мірою залежить від місця її промислового комплексу в системі міжнародного поділу праці. При цьому промислова та зовнішньоекономічна політика держави мають бути тісно пов'язаними та спрямованими передусім на підвищення ефективності та конкурентоспроможності промислового виробництва. Це може бути досягнуто шляхом:
стимулювання підприємців до відродження промислового виробництва через оптимізацію форм власності, сприяння появі ефективного власника та заохочення інвестування в промисловість, проведення податкової реформи та скасування правових обмежень розвитку промислового виробництва;
надання державної підтримки пріоритетним напрямам промислового розвитку - потенційно прибутковим галузям та комплексам, якими є наукомісткі та високотехнологічні промислові виробництва;
запровадження нових технологій, стимулювання промисловців до інновацій:
стимулювання зменшення ресурсомісткості, насамперед енергомісткості виробництва, закриття або реструктуризація неефективних підприємств, зміна галузевої структури;
підвищення конкурентоспроможності та розширення ринків збуту українських підприємств шляхом переорієнтації виробництва на замкнені технологічні цикли виробництва товарів кінцевого споживання для внутрішнього ринку та ринків третіх країн, на яких Україні традиційно належали лідируючі позиції.
Виконання цих завдань має супроводжуватись комплексом заходів щодо забезпечення виходу продукції промисловості на інші міжнародні ринки, поглиблення її інтеграції у світову економіку, що сприятиме поповненню валютних резервів країни, стабілізації та подальшому оздоровленню її економіки. Безумовно, здійснення цих стратегічних завдань вимагає комплексного реформування економіки як на макро-, так і на мікрорівні.
Структурну переорієнтацію промисловості України доцільно здійснювати в таких основних напрямах:
підвищення соціально-економічної спрямованості промисловості та забезпечення більш високих темпів виробництва предметів споживання;
удосконалення галузевої, внутрішньогалузевої та територіальної структури, забезпечення збалансованості та пропорційності розвитку промислового комплексу;
модернізація і перехід на нові прогресивні технології всіх базових галузей промисловості;
прискорений розвиток галузей, від яких найбільшою мірою залежить науково-технічний прогрес;
розвиток наукомістких галузей і виробництв;
комбінування і кооперування виробництва з метою комплексною використання мінеральної сировини, утилізація відходів.
Зміни в пропорціях окремих галузей мають бути узгодженими, взаємопов'язаними. Структурна переорієнтація економіки потребує цілісного підходу, програмного забезпечення і безпосереднього державного регулювання, про що свідчить практика багатьох зарубіжних країн.
Загальні напрями вдосконалення розвитку окремих галузей промисловості такі:
Паливно-енергетичний комплекс - вироблення нової концепції забезпечення власних потреб, спрямованих на всебічну економію енергії в усіх галузях господарства, на значне зменшення енергоємності виробництва валового національного продукту, пошук нових, нетрадиційних джерел енергії, зменшення залежності України від постачання нафти і природного газу з Росії, пошук нових партнерів, створення танкерного флоту і будівництво нафтового терміналу поблизу Одеси; збільшення видобутку нафти і газу з великих (понад 4-5 км) глибин; впровадження технологій, які підвищують обсяг видобутку ресурсів з надр, а також глибину переробки нафти на НПЗ (до 80% і більше), дослідження нових родовищ у перспективних районах, шельфу Азовського і Чорного морів, використання метану вугільних шахт та ін., створення більш надійних АЕС.
Чорна металургія - значна реконструкція, перехід до нових, екологічно безпечних і менш ресурсоємних технологій; поліпшення якості й розширення асортименту металевих виробів з тим, щоб зменшити постачання необхідного спеціалізованого прокату з інших регіонів близького зарубіжжя, оскільки в Україні немає виробництва тонкого холоднокатаного листа для виробництва кузовів автомобілів, нержавіючої і трансформаторної листової сталі; нафтопровідних труб малого діаметра та ін.
У перспективі необхідно створити принципово нові науково-виробничі комплекси, які поєднуватимуть чорну і кольорову металургію. хімічну промисловість для випуску композитних матеріалів, сплавів із заданими якісними параметрами та ін.
Машинобудування- розвиток нових галузей, впровадження „високих технологій”, досягнення світових стандартів якості з метою виходу на світовий ринок; впровадження досягнень ВПК конверсією.
Виробництво товарів народного споживання - підвищення якості, збільшення кількості, розширення асортименту продукції за рахунок розвитку відповідних галузей на новій основі, а саме приватизації промисловості з метою заповнення споживчого ринку, створення галузі виробництва нового прогресивного обладнання (в тому числі для мініпідприємств), а також для сфери послуг населенню (торгівлі, побутових послуг та ін.). За рахунок скорочення обороту капіталу в цій галузі можливе створення умов для прискорення розвитку всієї економіки країни.
Висновок
В Україні розвинуті майже всі відомі галузі промисловості. За часткою продукції серед усіх галузей перше місце посідає машинобудування (понад 41%). Потім -- харчова (близько 15%) і легка (12,2%) промисловість, чорна металургія (8,4%), паливна та хімічна і нафтохімічна галузі (по 4,2%).
Структура промислового виробництва, тобто співвідношення галузей, в Україні весь час змінюється. Так, протягом останнього десятиліття поступово зростає частка машинобудування, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості і зменшується -- чорної металургії, харчової та хімічної і нафтохімічної промисловостей. Досить стабільна частка електроенергетики, промисловості будівельних матеріалів. У зв'язку з кризовими явищами різко зменшилася питома вага легкої промисловості.
Кожне сучасне промислове підприємство, кожна галузь має свою спеціалізацію, що передбачає виготовлення однорідної продукції. Спеціалізація виробництва сприяє підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції, зниженню витрат тощо.
Деякі види промисловості, наприклад, паливна і електроенергетична, чорна і кольорова металургія та інші, формують міжгалузеві промислові комплекси. Це системи економічно зв'язаних між собою виробництв, діяльність і розміщення яких технологічно і територіально зумовлені.
Основні проблеми розвитку сучасної промисловості нашої країни зумовлені її кризовим станом, який став наслідком не проведення радикальних економічних реформ. Продовжує діяти, все більше руйнуючись, віджила соціалістична система організації виробництва. Внаслідок цього зростають простої, безробіття, дають про себе знати порушені виробничо-територіальні зв'язки тощо. Дуже високий рівень морального і фізичного спрацювання промислового обладнання. Якість продукції, що випускається, неконкурентноздатна не лише на зовнішньому, але й на внутрішньому ринку.
Значні проблеми і в розміщенні та територіальній організації промислового виробництва. Вони зумовлені нерівномірністю розвитку промисловості, нераціональним розміщенням багатьох підприємств, їх територіальною несумісністю, неефективною системою виробничо-територіальних зв'язків.
Вирішення цих проблем можливе, як показує світовий досвід, лише шляхом радикальних економічних реформ і впровадження ринкової системи господарювання, що базується на об'єктивних (незалежних від волі людини) економічних законах, які є стимулами постійного підвищення ефективності будь-якого виду людської діяльності. Економічні реформи будуть стимулювати розвиток трудомістких галузей промисловості, впровадження нових передових технологій і технічне переоснащення промислового виробництва країни.
Список літератури
1. Тема 20. Промисловість. 20.2. Галузева структура, спеціалізація і основні міжгалузеві комплекси. 20.3. Проблеми і перспективи розвитку і розміщення промисловості
2. Крыжановский Б.Н. Потенциал машиностроения. - К.: Наук. думка, 1994. - 351 с.
3. Регіональна політика України /Під ред. Н.Г. Курдюкової. - К.: Наук. думка. - 1995
4. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / За ред. Філіпенко А.С. - К., 2001.
5. Ковалевський В.В., Михайлик О.Л., Семенова В.Ф. Розміщення продуктивних сил. - К.: Знання, 1998, 378 с.
6. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії.- К.: Вища шк.,1996.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Характеристика, місце і значення паливно-енергетичного комплексу в економіці України. Характеристика галузей паливної промисловості. Сучасний стан електроенергетики України. Проблеми та перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України.
курсовая работа [422,8 K], добавлен 10.06.2014Значення і місце паливно-енергетичного комплексу в економіці України. Основні етапи і сучасні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу. Особливості і фактори розміщення, сучасна територіальна організація паливно-енергетичного комплексу.
курсовая работа [158,5 K], добавлен 19.11.2003Основні характеристики паливно-енергетичного комплексу України, концепція його розвитку. Специфіка видобутку і споживання паливних та енергетичних ресурсів. Енергетична політика як центральна складова постсоціалістичних економічних реформ в Україні.
курсовая работа [32,2 K], добавлен 20.03.2009Аналіз процесів концентрації виробництва як чинника конкурентоспроможності за видами економічної діяльності харчової промисловості України. Основні стадії консолідації. Шляхи підвищення рівня конкурентоспроможності харчової промисловості України.
реферат [99,2 K], добавлен 10.04.2013Дослідження динаміки обсягів промислового виробництва та показників рентабельності. Особливості лібералізації цінової політики. Аналіз структурної деформації промисловості України. Визначення шляхів вдосконалення економічного механізму господарювання.
курсовая работа [7,1 M], добавлен 28.08.2010Сучасні особливості споживання енергетичних ресурсів та формування цінової політики в енергетиці України. Відповідність тарифної політики інтересам виробництва й паливно-енергетичного комплексу. Оподаткування прибутку підприємств у сфері енергозбереження.
реферат [48,2 K], добавлен 26.11.2014Поняття та структура паливно-енергетичного балансу, його рівні та частини. Шляхи підвищення ефективності та надійності паливо- і енергозабезпеченості народного господарства України. Прогнозування балансів паливно-енергетичних ресурсів на 2030 рік.
реферат [1,2 M], добавлен 14.04.2010Структура газової промисловості України, її сучасний стан та шляхи розвитку. Ринок споживання природного газу, принципові схеми управління господарством. Головні резерви нарощування газовидобутку та розміщення підприємств газової промисловості України.
курсовая работа [28,0 K], добавлен 04.09.2010Аналіз динаміки галузей харчової промисловості України. Обсяг реалізації переробної промисловості. Відображення функціонування національної економіки в моделі народногосподарського обігу. Спільна рівновага на ринках благ, грошей і капіталу (IS-LM модель).
контрольная работа [187,0 K], добавлен 11.04.2014Характеристика сировинного, екологічного, історичного та споживчого факторів розвитку і розміщення газової промисловості в Україні. Ознайомлення із структурою паливно-енергетичного комплексу країни; основні проблеми та перспективи його розвитку.
курсовая работа [831,5 K], добавлен 19.02.2012Місце і значення харчової промисловості в господарському комплексі України. Передумови і фактори розвитку та розміщення харчової промисловості в Україні. Сучасний стан і структурні особливості харчової промисловості в Україні. Перспективи розвитку і розмі
курсовая работа [128,0 K], добавлен 15.02.2004Загальна характеристика харчової промисловості України. Поняття конкурентоспроможності галузі, вплив глобалізації на її рівень. Підвищення рівня конкурентоспроможності продукції та обґрунтування напрямів інтеграції до світового продовольчого ринку.
дипломная работа [1,0 M], добавлен 24.08.2014Оцінка сучасного стану ринку харчової промисловості. Основні аспекти проблеми продовольчої безпеки України на сучасному етапі розвитку. Запропоновано шляхи покращання ситуації. Виявлено умови забезпечення рівня достатності споживання харчових продуктів.
статья [1,3 M], добавлен 21.09.2017Видобуток нафти та газу. Реалізація та споживання природного газу. Структура та діяльність дочірніх компаній НАК "Нафтогаз України". Проблеми розвитку газової промисловості, заходи щодо вирішення цих проблем. Функціонування газової промисловості в Росії.
курсовая работа [90,4 K], добавлен 15.03.2014Статистика та об'єктивні основи формування доходів населення. Аналіз рівня доходів населення України за 2005-2007 роки та його оцінка індексним методом. Взаємозв'язок рівня споживання товарів тривалого використання та доходів населення України.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 16.07.2010Особливості розвитку ринку товарів і послуг. Аналіз структури споживання товарів. Аналіз сучасних торговельних систем та мереж. Організаційно-економічні засади розвитку культури споживання. Стратегічні орієнтири в діяльності підприємств торгівлі.
научная работа [369,5 K], добавлен 18.01.2014Місце промисловості у структурі національного господарства. Головні компоненти структури національного господарства. Співвідношення між сферами народного господарства. Структура промисловості України. Показники та оцінка розвитку економіки України.
реферат [32,1 K], добавлен 27.01.2009Місце легкої промисловості в структурі промисловості й народного господарства України. Техніко-економічні особливості галузі (матеріаловміскість, технічна складність, екологічна безпечність). Проблеми в підгалузях легкої промисловості, шляхи їх подолання.
курсовая работа [41,1 K], добавлен 30.08.2014Характеристика особливостей розвитку промисловості України в період 90-х років. Основні чинники та ризики на сучасному етапі. Стан промислового потенціалу країни в процесі післякризового відновлення. Динаміка темпів приросту промислового виробництва.
реферат [556,6 K], добавлен 10.03.2013Сутність статистичного дослідження валової продукції промисловості України. Джерела статистичної інформації по підприємствах. Економіко-статистичний аналіз виробництва продукції української промисловості. План її структурно-інноваційної перебудови.
курсовая работа [164,7 K], добавлен 07.12.2011
