Главная Коллекция "Revolution" Экономика и экономическая теория Оцінка ефективності інвестиційної діяльності підприємства

Оцінка ефективності інвестиційної діяльності підприємства

Сутність інвестицій та характеристика циклів інвестиційного проекту. Методика оцінки ефективності інвестиційної діяльності підприємства. Економічні відносини, які виникають між підприємством і його контрагентами в процесі інвестиційної діяльності.

Рубрика	Экономика и экономическая теория
Вид	курсовая работа
Язык	украинский
Дата добавления	19.02.2015
Размер файла	407,5 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

МВСП має значні переваги над звичайною ВСП. По-перше, МВСП припускає ставку реінвестування на рівні вартості капіталу, що дає точнішу оцінку справжньої прибутковості проекту, ніж реінвестування грошових надходжень за ВСП. По-друге МВСП розв'язує також проблему мультиплікації ВСП.

Розглянемо методи аналізу інвестиційних проектів в умовах ризику, попередньо з'ясувавши сутність ризику.

Ризик - це небезпека, можливість зазнати збитку чи шкоди [24].

Ризик - це невизначеність, пов'язана з вартістю прибутків від інвестицій у кінці періоду [39].

Ризик - це можливість втрати чи недоотримання прибутків [42].

Ризик відрізняється від невизначеності тим, що може бути виміряний.

Підприємство, яке приймає інвестиційне рішення, може опинитися в умовах ризиків або невизначеності. В умовах визначеності підприємство знає заздалегідь точні значення всіх параметрів, що можуть вплинути на рішення.

В умовах ризику підприємство: (1) знає всі можливі майбутні стани економіки, бізнесу тощо, які можуть виникнути, і тим самим має можливість вплинути на відповідні параметри рішення і (2) підприємство може передбачити кожного стану ймовірність появи кожного стану.

В умовах невизначеності підприємство: (1) може не знати всі можливі стани (чинники) економіки, бізнесу тощо, що впливають на рішення; і/або (2) може бути не в змозі встановити ймовірність появи кожного стану.

Розглянемо види ризиків, з якими може зіткнутися фінансовий менеджер.

Хоча види ризику взаємопов'язані між собою, та незважаючи на це, їх визначення має доцільність у фінансовому плануванні, прийнятті рішень та управлінні.

Комерційний ризик пов'язаний з мінливістю чистого операційного доходу (earnings before interest and taxes - EBIT). Комерційний ризик вимірюють рівнем операційного ліверіджу (degree of operating leverage - DOL).

Фінансовий ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з функціонуванням фінансової структури фірми і необхідністю виконання зобов'язань з цінних паперів з фіксованим прибутком.

Фінансовий ризик вимірюється рівнем фінансового ліверіджу (degree of financial leverage) - DFL.

Портфельний ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з мірою ефективності диверсифікації, якої фірма досягла в своїх операціях, і її портфелем активів. Ризик зменшують шляхом прийняття інвестиційних проектів і придбання активів, що мають низьку або негативну кореляцію з її поточними операціями.

Катастрофічний ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з подіями поза сферою контролю та участі фірми. До таких подій належать експропріація, значні зміни в пріоритетах споживачів, енергетична криза тощо.

Інвестиційний ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з коливаннями в грошових надходженнях від інвестицій і в самих потоках інвестицій прийнятих інвестиційних проектів [51]. Цей ризик асоціюється з помилками в прогнозах ринкової привабливості товарів, майбутніх технологічних змін, міри взаємозалежності грошових потоків, змін витрат за проектами та іншими ризиками.

Інвестиційні ризики за сферами прояву можуть бути економічними, політичними, соціальними, екологічними та іншими.

Економічний ризик пов'язаний з можливими змінами в економіці. Оскільки інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, то вона найбільшою мірою схильна до економічного ризику.

Політичний ризик пов'язаний з різними видами прояву адміністративних обмежень в умовах зміни державою свого політичного курсу.

Соціальний ризик пов'язаний з можливістю виникнення страйків, здійснення під впливом працівників підприємств - реципієнтів інвестицій незапланованих соціальних програм тощо.

Екологічний ризик пов'язаний з можливістю виникнення екологічних катастроф, стихійних лих, що можуть спричинити прямі чи опосередковані збитки об'єктам інвестування.

Інші види ризиків - рекет, викрадення майна, спотворення інформації з боку інвестиційних і господарських партнерів.

Інвестиційні ризики за формою інвестування поділяються на ризики реального інвестування і ризики фінансового інвестування.

Ризик реального інвестування пов'язаний з невдалим розташуванням об'єкта інвестування, що споруджується, збоями в постачанні будівельних матеріалів і обладнання, істотним зростанням цін на інвестиційні товари і т. ін., що затримує введення в експлуатацію об'єкта інвестування або знижує прибуток під час його експлуатації.

Ризик фінансового інвестування пов'язаний з непродуманим вибором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами і навіть банкрутством окремих емітентів, непередбачуваними змінами в умовах інвестування, прямим обманом інвесторів тощо.

Ризики за джерелами виникнення поділяються на систематичний і несистематичний. Систематичний (ринковий) ризик визначається зміною етапів економічного циклу, кон'юнктурних циклів інвестиційного ринку, зміною в податковому законодавстві та іншими чинниками, що на них інвестор не в змозі вплинути при виборі об'єктів інвестування. Несистематичний (специфічний) ризик притаманний певному об'єкту інвестування чи діяльності певного інвестора. Він може виникнути через некваліфіковане керівництво компанією - об'єктом інвестування, посилення конкуренції в певних сегментах інвестиційного ринку, нераціональну структуру інвестованих коштів, небажані наслідки яких можна було б попередити або уникнути їх у разі ефективного управління інвестиційним процесом (проектом).

Поділ ризику інвестиційного ринку на систематичний або несистематичний є важливим принципом у теорії ефективного інвестиційного портфеля.

Метод еквівалента певності (МЕП).

В основі методу еквівалента певності (МЕП) лежить ідея, що фінансовий менеджер може передбачити рівні ризику отримання грошових надходжень від інвестицій у період існування проекту. Беручи до уваги обмеження економічного прогнозування, буде слушним передбачити, що оцінки грошових потоків більш ранніх періодів точніші, ніж оцінки останніх років періоду.

Коли використовується метод ЕП, сподівана вартість розподілу ймовірностей грошових надходжень проекту в період t множиться на коефіцієнт еквівалента певності (КЕП), який ми визначимо як . Даний коефіцієнт перетворює ризиковані сподівані грошові надходження проекту в безризикові чи безпечні грошові надходження. КЕП має значення від 0 до 1. Чим вище КЕП, тим більша частина сподіваних грошових надходжень у період t вважається менеджером безризикованою. Оскільки в методі ЕП за допомогою КЕП ризик компенсується цілковито за визначенням, то дисконтування безризикових грошових потоків доцільно здійснювати за безризиковою ставкою, а не за вартістю капіталу фірми.

Коли обговорювався метод ЧТВ, в ролі ставки дисконту грошових потоків використовувалася вартість капіталу фірми, яка відображала її нормальний рівень ризику і включала в себе безризикову ставку і ставку, необхідну для компенсації комерційного і фінансового ризиків. З допомогою КЕП компенсується фінансовий і комерційний ризик отримання відповідних грошових надходжень, які потім дисконтуються за безризиковою ставкою дисконту. Зазначимо, що підхід ЧТВ об'єднує разом процес дисконтування та управління ризиком, у той час як метод ЕП дезагрегує процес управління ризиком за допомогою КЕП і дисконтування вартості грошей у часі за безризиковою ставкою.

Для використання методу ЕП важливо мати процедуру визначення КЕП. Спочатку здійснюється ретроспективний вибір інвестиційних проектів за їх основними видами - інвестиційні проекти із заміни основних фондів, з розширення виробничих потужностей, досліджень і розробок, які в свою чергу розділяються на кілька категорій. Потім усередині кожної категорії на щорічній основі визначаються рівні ризику і прибутковості. Результатом даного аналізу є узагальнені розподіли ймовірностей грошових надходжень проектів, на основі яких визначаються коефіцієнти варіації. КЕП для кожного року і для кожної категорії проекту задається згідно з інтервалами значень коефіцієнтів варіації.

Метод ставки дисконту з урахуванням ризику.

Основна ідея методу ставки дисконту з урахуванням ризику полягає в тому, що грошові надходження проектів, що мають велику мінливість (ризик) у своїх розподілах імовірностей, повинні дисконтуватися за більш високими ставками дисконту, ніж проекти, що мають меншу мінливість у своїх грошових надходженнях.

Будь-який проект, який має ризик, повинен дисконтуватися за ставкою, що перевищує безризикову ставку, для того, щоб врахувати як вартість грошей у часі, так і ризик, пов'язаний з проектом (премію за ризик).

Грошові надходження проектів, ризик яких не виходить за межі нормального, повинні дисконтуватися за вартістю капіталу фірми; грошові надходження проектів, ризик отримання яких перевищує нормальний ризик, повинні дисконтуватися за ставкою, що перевищує вартість капіталу фірми; грошові надходження проектів, що мають ризик менший, ніж ризик нормальних операцій фірми, повинен дисконтуватися за ставкою, величина якої перебуває між безризиковою і вартістю капіталу.

Метод ставки дисконту з урахуванням ризику не дозволяє враховувати зміну міри ризику в період існування проекту, оскільки передбачає встановлення однакової премії за ризик на весь період існування проекту.

Метод ЕП вимагає оцінки міри ризику в кожен період існування проекту. Врахування міри ризику в методі ставки дисконту з ризиком (безризикова ставки плюс премія за ризик) уможливлює високі постійні ставки дисконту протягом усього періоду існування проекту, причому міра ризику проекту невпинно зростає з плином часу.

Розглянемо методи оцінки ефективності альтернативних інвестиційних проектів.

Коли фірма оцінює альтернативні проекти, виникають дві проблеми:

(1) можливість виникнення конфлікту при ранжируванні проектів з використанням методів ЧТВ, ВСП і ІП;

(2) коли конфлікт все таки виник, якому методу віддати перевагу для того, щоб забезпечити максимальні прибутки акціонерам?

Справді, під час оцінки альтернативних інвестиційних проектів може виникнути конфлікт у таких випадках:

(1) якщо існує невідповідність у розмірі первинних інвестицій;

(2) якщо проекти мають різні грошові надходження від інвестицій у часі;

(3) якщо проекти мають нерівні терміни існування.

Розглянемо три графіки ЧТВ.

Проект B переважає проект С за критерієм ЧТВ для всіх можливих ставок дисконту. Проект B також має більше значення ВСП.

Графіки ЧТВ проектів Е та D мають спільну точку при ставці дисконту K%. Але ЧТВ проекту D при решті ставок дисконту вища, ніж проекту Е. ВСП проекту D також буде вищою.

ВСП проекту G вища за ВСП проекту F, тому за цим критерієм проект G кращий. При ставках дисконту 0 k < i^* ЧТВ проекту F перевершує ЧТВ проекту G, при k = i^ЧТВ обох проектів рівні, при k > i^ЧТВ проекту G перевершує ЧТВ проекту F. У цьому разі виникає конфлікт під час ранжирування альтернативних проектів за методами ЧТВ і ВСП.

Перетин графіків ЧТВ проектів при ставці дисконту k = i^*, коли ЧТВ обох проектів рівні, називається перетином Фішера, на честь американського економіста Ірвінга Фішера, який обґрунтував даний випадок перетину графіків ЧТВ проектів у своїх роботах «Процентна ставка» і «Теорія процента», опублікованих відповідно в 1907 і 1930 рр.

Рис. 1.5 Графіки ЧТВ, [16]

Може виникнути конфлікт в оцінках між методами ЧТВ і ІП при існуванні невідповідності між проектами за розмірами первинних інвестицій, а також між методами ІП і ВСП, якщо методи ЧТВ і ІП узгоджуються в ранжуванні проектів.

Узагальнення базової моделі ЧТВ.

Базова модель ЧТВ передбачає, що необхідна ставка прибутковості інвестицій фірми залишається постійною протягом усього терміну існування інвестиційного проекту.

Може виникнути ситуація, коли необхідна ставка прибутковості фірми може змінюватися в часі. Це пов'язано передусім з можливою зміною ставок позикових процентів і темпів інфляції.

Схема ранжирування альтернативних інвестиційних проектів.

Для того, щоб правильно оцінювати альтернативні інвестиційні проекти з метою вибору того, що максималізує зростання добробуту інвестора, необхідно відповісти на три питання:

(1) чи відрізнятиметься реінвестування в період існування проекту від необхідної ставки прибутковості фірми?

(2) чи змінюватиметься ставка реінвестування в період існування проекту, чи залишатиметься постійною?

(3) чи змінюватиметься необхідна ставка прибутковості в період існування проекту, а чи залишатиметься постійною?

У залежності від відповіді на ці три питання фірма може вибрати відповідну модель оцінки ЧТВ з метою вибору кращого з альтернативних проектів.

Крім цих трьох питань необхідно відповісти на попереднє питання, а саме: чи має фірма обмеження на всі витрати за інвестиційними проектами чи ні. Якщо фірма має такі обмеження, то слід оцінити всі можливі портфелі інвестиційних проектів з метою вибору одного, який буде максималізувати ЧТВ або модифіковану ЧТВ. Вони оцінюються для кожного проекту без ресурсних обмежень. За умови існування ресурсних обмежень доцільно застосовувати методи математичного програмування.

Якщо проблеми обмеження інвестиційних ресурсів не існує, то потрібно визначити кращий з альтернативних проектів, що мають позитивні ЧТВ.

Наведена нижче схема дозволяє правильно обрати відповідну модель оцінки альтернативних інвестиційних проектів.

Ця схема є узагальнюючим інструментом ранжирування альтернативних інвестиційних проектів, що враховує всі три можливі невідповідності, про які ми раніше згадували - розміру, часу і тривалості проекту. Кожна з цих невідповідностей породжує певні труднощі у виборі необхідної моделі оцінки інвестиційних проектів і подальшого їх ранжирування.

Рис. 1.6 Схема ранжирування альтернативних інвестиційних проектів

Економічний аналіз ефективності інвестиційного проекту передбачає дослідження показників, що відображають співвідношення витрат і доходів у відповідності з інтересами його учасників. Розрізняються наступні показники ефективності інвестиційного проекту:

* показники фінансової ефективності, що враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

* показники бюджетної ефективності, що відбивають фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального чи місцевого бюджету;

* показники економічної ефективності, які враховують витрати і результати, пов'язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту.

Витрати учасників інвестиційного проекту підрозділяються на первісні (капіталоутворюючі інвестиції), поточні і ліквідаційні, які здійснюються відповідно на стадіях будівництва, функціонування і ліквідації.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з врахуванням: тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об'єкта; середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування; досягнення заданих характеристик прибутку (маси і/чи норми прибутку і т.д.); вимог інвестора.

Висновки до розділу 1

Проаналізувавши теоретичні засади інвестиційної діяльності, можна зробити такий висновок.

У сучасному світі з його складною і заплутаною системою економічних взаємозв'язків проблема вкладення заощаджень загострюється. Багатьом суб'єктам підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки, що розвивається, усе частіше доводиться приймати серйозні і виважені рішення про накопичення та інвестування. З метою збереження і примноження заощаджень доводиться відмовлятися від старих способів накопичення і переходити до принципово відмінних від них способів вкладення коштів - інвестування.

Однак спочатку потрібно навести необхідні визначення основоположних понять, пов'язаних з інвестуванням. Так, Законом України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті яких створюється прибуток або досягається соціальний ефект. До таких цінностей належать: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, рухоме й нерухоме майно; майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації тієї чи іншої діяльності у сфері виробництва, але не запатентованої (ноу-хау); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції на відновлення основних фондів також здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави по реалізації інвестицій. Вона може здійснюватись у формах інвестувань, що робляться громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об'єднаннями і компаніями, а також громадськими і релігійними організаціями та іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування; іноземного інвестування; спільного інвестування коштів і цінностей громадянами і юридичними особами України та іноземних держав.

Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди і оборотні кошти у всіх сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Суб'єктом інвестиційної діяльності (інвесторами і учасниками) можуть бути громадяни, а також держави в особі урядів. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Вони можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Права у всіх інвесторів, незалежно від форми власності, рівня, і розміщення інвестицій в будь-які об'єкти є їх невід'ємним правом, що охороняється законом. Учасники інвестиційної діяльності - громадяни і юридичні особи України та інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на основі доручення інвестора.

Інвестор визначає цілі, напрямки і обсяги інвестицій і залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі й шляхом організації конкурсів і торгів. Держава і посадові особи не мають права втручатися в договірні відносини учасників інвестиційної діяльності; виняток становлять лише питання їх компетенції.

Законодавство України визначає також права і обов'язки нерезидентів у процесі інвестування. Визначено таке поняття, як іноземні інвестиції - усі види цінностей, які вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Іноземними інвесторами можуть бути:

· юридичні особи, визначені законодавством інших країн;

· фізичні особи, що не мають постійного місця проживання на території України;

· іноземні держави, міжнародні державні і недержавні організації;

· інші іноземні суб'єкти господарської діяльності, які визнаються такими чинним законодавством України.

2. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

2.1 Аналіз результатів діяльності підприємства

Перш ніж перейти до оцінки власне рівня рентабельності підприємства, необхідно детально проаналізувати його внутрішнє середовище, оскільки саме воно є суб'єктивним фактором, який впливає на величину показників рентабельності. Найповніше внутрішнє середовище підприємства можна охарактеризувати через оцінку його фінансового стану.

Оцінка фінансового стану підприємства проводиться на базі ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика». Першим етапом аналізу фінансового стану підприємства є оцінка обсягу та структури майна. Майно підприємства відображається в активі балансу підприємства, його аналіз представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» за 2013 р

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі, %	Відносне відхилення,%
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку
1. Необоротні активи	5561	82,9	5386	86,7	-175	3,8	96,9
1.1.Нематеріальні активи	12	0,2	12	0,2	0	0	100
1.2. Основні засоби	5549	82,7	5374	86,6	-175	3,9	96,8
2. Оборотні активи	1149	17,1	823	13,3	-326	-3,8	71,6
2.1. Запаси	695	10,4	493	7,9	-202	-2,5	70,9
2.2. Дебіторська заборгованість	453	6,8	135	2,2	-318	-4,6	29,8
2.3. Грошові кошти та їх еквіваленти	1	-	195	3,1	194	3,1	310
Всього майна	6710	100	6209	100	-501	0	92,5

[Джерело: розраховано на основі додатку А]

За даними цієї таблиці видно, що майно підприємства складається з оборотних і необоротних активів. Необоротні активи підприємства складаються з нематеріальних активів та основних засобів. Необоротні активи в структурі активів на початок 2013 року займали 82,9 %, а на кінець періоду 86,7%. На кінець періоду їх обсяг збільшився на 3,8%, що є позитивним для підприємства. Аналізуючи відносне відхилення, можна помітити, що відбулося значне зниження показників.

Збільшення необоротних активів призвело до зменшення оборотних активів.

Рис. 2.1 Структура майна підприємства у 2013 році

[побудовано на основі табл. 2.1]

На початку року вони займали 17,1%, на кінець періоду 13,3%. До їх складу включають матеріальні оборотні засоби (товарні запаси, виробничі запаси, готову продукцію, напівфабрикати), дебіторську заборгованість, грошові активи та їх еквіваленти. Збільшення оборотних активів на підприємстві є негативним, тому що грошові кошти не спрямовуються на розширення виробництва.

Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 6710 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 501 тис. грн. і складав 620 тис. грн.

Наступним кроком аналізу фінансового стану підприємства є оцінка обсягу, структури та динаміки основного капіталу підприємства (табл.2.2.).

Таблиця 2.2

Аналіз обсягу, структури і динаміки капіталу ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» за 2013 р

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн	Абсолютне відхилення по структурі %	Відносне відхилення, %
	тис. грн.	% до підсум ку	тис. грн.	% до підсумку
Капітал підприємства	10850	100	9926	100	-924	0	91,5
1. Власний капітал	-4340	-40	-5826	-58,7	1486	-18,7	134,2
2. Зобов'язання	15190	140	15752	158,7	562	18,7	103,7
2.1.Довгострокові зобов'язання	0	-	0	-	0	-	0
2.2. Поточні зобов'язання	12148	118,1	13503	140,2	1355	22,1	111,2
2.2.1.Кредиторська заборгованість	3042	21,9	2249	18,5	-793	-3,4	73,9

[Джерело: розраховано на основі додатку А]

За даними таблиці 2.2 робимо висновок, що капітал підприємства складається в основному із зобов'язань підприємства. На початок 2013 року власний капітал займав -40%, а на кінець періоду -58.7%. Негативним є зменшення власного капіталу на підприємстві. Це свідчить про неплатоспроможність підприємства. Зобов'язання підприємства на початок періоду займали 140%, а на кінець періоду збільшилися на 18,7% і склали 158,7%. В свою чергу зобов'язання поділяються на довгострокові та поточні.

За звітній період спостерігається збільшення поточних зобов'язань, протягом періоду цей показник становив 22,1%. За звітний період поточні зобов'язання збільшилися, на початок періоду цей показник становив 118,1%, а на кінець періоду 140,2%. Збільшення поточних зобов'язань є позитивним для підприємства, що свідчить про можливість залучення додаткових коштів. Для забезпечення нормального фінансування господарської діяльності підприємства необхідним є використання не тільки власних і позикових коштів, але й залучених, що зробить підприємство більш стійким до зовнішніх змін.

Використовуючи баланс на 2012 рік, аналогічно проаналізуємо обсяг, структуру, динаміку майна та основного капіталу (табл. 2.3. і 2.4.).

Таблиця 2.3

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» за 2012 р

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі, %	Відносне відхилення, %
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку
1. Необоротні активи	5446	77,9	5561	78,9	115	1	102,1
1.1.Нематеріальні активи	20	0,3	12	0,2	-8	-0,1	60
1.2. Основні засоби	5426	77,6	5549	78,7	123	1,1	101,6
2. Оборотні активи	1549	22,1	1490	21,1	-59	-1	96,2
2.1. Запаси	742	10,6	695	9,8	-47	-0,8	93,7
2.2. Дебіторська заборгованість	794	11,4	794	11,3	0	-0,1	100
2.3. Грошові кошти та їх еквіваленти	13	0,1	1	-	-12	0,1	7,7
Всього майна	6995	100	7051	100	56	0	100,8

[Джерело: розраховано на основі додатку Б]

Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 6995 тис. грн., а на кінець звітного періоду майно збільшився на 56 тис. грн. і становило 7051 тис. грн. За 2012 рік необоротні активи збільшились на 1%, на початок періоду займали 77,9%, а на кінець періоду займали 78,9%.

Це є позитивним для підприємства. Збільшення необоротних активів призвело до зменшення оборотних активів у абсолютному значенні на 59 тис. грн. На початок періоду оборотні активи становили 22,1%, а на кінець періоду 21,1%. Зменшення оборотних активів на підприємстві є позитивним, тому що кошти спрямовуються на розширення виробництва.

Аналізуючи дані таблиці 2.4., можна зробити наступні висновки. На початок звітного періоду капітал підприємства становив 4570 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 212 тис. грн. і становив 4358 тис. грн. Протягом всього періоду власний капітал збільшився на 141 тис. грн., на початок періоду він становив 1502 тис. грн., а на кінець періоду 1643 тис. грн.

Таблиця 2.4

Аналіз обсягу, структури і динаміки капіталу ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» за 2012 р

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн	Абсолютне відхилення по структурі %	Відносне відхилення, %
	тис. грн.	% до підсум ку	тис. грн.	% до підсумку
Капітал підприємства	10678	100	10850	100	172	0	101,6
1. Власний капітал	-4035	-37,8	-4340	-40	-305	-2,2	107,6
2. Зобов'язання	14713	137,8	15190	140	477	2,2	103,2
2.1.Довгострокові зобов'язання	0	-	0	-	0	-	0
2.2. Поточні зобов'язання	14178	132,8	12698	117	-1480	-15,8	89,6
2.2.1.Кредиторсьа заборгованість	535	5	2492	23	1957	18	465,8

[Джерело: розраховано на основі додатку Б]

Позитивне збільшення власного капіталу свідчить про платоспроможність підприємства. Зобов'язання на початок періоду становили 137,8%, а на кінець періоду збільшилися на 2,2% і становили 140%. За звітний період поточні зобов'язання зменшилися на 15,8%, на початок року вони становили 132,8%, а на кінець року 117%. Це є негативним для підприємства.

Аналізуючи довгострокові зобов'язання 2012 року, бачимо, що протягом цього періоду дорівнювали 0. Тобто, відсутня заборгованість перед кредиторами.

Аналогічно проаналізуємо обсяг, структуру, динаміку майна та основного капіталу, використовуючи баланс за 2011 рік, (табл.2.5. і 2.6.).

Таблиця 2.5

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» за 2011 р

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі, %	Відносне відхилення, %
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку
1. Необоротні активи	7153	55,9	5446	52,4	-1707	-3,5	76,1
1.1.Нематеріальні активи	5	0,1	20	0,2	15	0,1	400
1.2. Основні засоби	7148	55,8	5426	52,2	-1722	-3,6	75,9
2. Оборотні активи	5646	44,1	4954	47,6	-692	3,5	87,7
2.1. Запаси	1203	9,4	742	7,1	-461	-2,3	61,7
2.2. Дебіторська заборгованість	1030	8	794	7,6	-236	-0,4	77,1
2.3. Грошові кошти та їх еквіваленти	3413	26,7	3418	32,9	5	6,2	100,1
Всього майна	12799	100	10400	100	-2399	0	81,3

[Джерело: розраховано на основі В]

За даними таблиці 2.5. можна зробити висновок, що за звітний період необоротні активи зменшились на 1707 тис. грн., що є негативним для підприємства. Зменшення необоротних активів призвело до збільшення оборотних активів у абсолютному значенні на 692 тис. грн.

Зменшення оборотних активів, на підприємстві є позитивним, тому що кошти спрямовуються на розширення виробництва, а, значить сприятимуть підвищенню прибутковості підприємства.

Проаналізуємо дані таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз обсягу структури і динаміки капіталу ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» за 2011 р

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн	Абсолютне відхилення по структурі %	Відносне відхилення, %
	тис. грн.	% до підсум ку	тис. грн.	% до підсумку
Капітал підприємства	12878	100	10678	100	-2200	0	82,9
1. Власний капітал	-448	-3,5	-4035	-37,8	-3587	-34,3	900,7
2. Зобов'язання	13326	103,5	14713	137,8	1387	34,3	110,4
2.1.Довгострокові зобов'язання	0	-	0	-	0	-	0
2.2. Поточні зобов'язання	12948	100,5	14178	132,8	1230	32,3	109,5
2.2.1.Кредиторсьа заборгованість	378	3	535	5	157	2	141,5

[Джерело: розраховано на основі В]

На початок звітного періоду власний капітал займав -3,5% в загальному обсязі майна підприємства, а на кінець періоду -37,8%. Негативне збільшення власного капіталу свідчить про неплатоспроможність підприємства. Зобов'язання на початок періоду становили 103,5%, а на кінець періоду 137,8%. За звітний період поточні зобов'язання збільшились на 32,3%. На початок року вони становили 100,5%, а на кінець року 132,8%. Це є позитивним і свідчить про залучення додаткових коштів за рахунок збільшення доходів майбутніх періодів.

Аналізуючи довгострокові зобов'язання бачимо, що вони були відсутні, тобто відсутня заборгованість перед кредиторами.

Найбільш важливим моментом при діагностиці фінансової стійкості підприємства є розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості, а саме: коефіцієнт незалежності (автономії); коефіцієнт позикового капіталу; коефіцієнт фінансування; коефіцієнт заборгованості; коефіцієнт маневреності власних коштів.

Проведемо даний аналіз показників фінансової стійкості для ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» за період 2011-2013 р (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Динаміка показників фінансової стійкості (на поч. року)

Рік Показники	2011	2012	2013	Абсолютне відхилення
				2012/2011	2013/2012	2013/2011
1.Коефіцієнт автономії	-0,035	-0,378	-0,4	-0,343	-0,022	-0,365
2.Коефіцієнт позикового капіталу	-2,5	-2,646	-2,5	-0,146	0,146	0
3.Коефіцієнт фінансування	-0,034	-0,274	-0,286	-0,24	-0,012	-0,252
4.Коефіцієнт заборгованості	-29,746	-3,646	-3,5	26,1	0,146	26,246
5.Коефіцієнт маневреності	17,143	2,369	2,3	-14,774	-0,069	-14,843
6.Показники фінансового лівериджу	0	0	0	0	0	0

[Джерело: розраховано на основі Додатків А, Б, В]

Аналізуючи дані таблиці 2.7 можна зробити наступні висновки. Одним з найважливіших показників, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку усіх коштів, авансованих підприємством, тобто, відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу підприємства.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Зменшення коефіцієнта в динаміці протягом 2011-2013 років свідчить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт заборгованості відображає, скільки позикових коштів припадає на одиницю власних коштів, вкладених в активи підприємства. Протягом 2011-2013 років цей показник зростав. Це свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Коефіцієнт фінансування, як бачимо, за останні роки різко знизився. Така тенденція пов'язана з тим, що визначивши необхідність в залученні коштів, підприємство почало використовувати свої запаси і на кінець 2008 року запасів вже не вистачило, тому підприємство залучило додаткові кредитні ресурси.

Коефіцієнт маневрування власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності. Він показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Низький коефіцієнт маневрування призводить до погіршення фінансового стану підприємства та до зменшення його прибутковості.

Діагностика фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності, надійності підприємства як партнера. У значній мірі втрачає значення контроль виконання планів, які регламентують діяльність підприємств, зростає потреба в аналізі платоспроможності і ліквідності підприємства.

Під платоспроможністю розуміють готовність підприємства своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгівельних, кредитних та інших операцій грошового характеру, а також перед своїми контрагентами. Це важливий показник, який характеризує фінансовий стан підприємства.

Платоспроможність підприємства характеризується ліквідністю його балансу і оцінюється за швидкості можливого перетворення активів у грошову форму у сумах, що відповідають сумам платежів по його зобов'язаннях.

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів.

За ступенем ліквідності активи підприємства діляться на:

- найбільш ліквідні активи - це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 1120, 1160, 1165 другого розділу активу балансу) (А1);

- активи, які швидко реалізуються - це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 1125 до 1160). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо. (А2);

- активи, які повільно реалізуються - це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 1101 до 1104 вкл., а також ряд. 1090). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час. (АЗ);

- активи, які важко реалізуються - це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу («Необоротні активи») (А4).

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

- термінові зобов'язання - це кредиторська заборгованість (рядки 1615 до 1690 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (П1);

- короткострокові пасиви - це короткострокові кредити банків (рядок 1600), поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 1605), векселі видані (рядок 1610). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу (П2);

- довгострокові пасиви - це довгострокові зобов'язання -- 3-й розділ пасиву балансу (ПЗ);

- постійні пасиви - це статті 1-го розділу пасиву балансу («Власний капітал») -- (ряд. 1495, а також ряд. 1595, 1800) (П4).

Для визначення ліквідності балансу слід порівняти підсумки приведених груп активу і пасиву. Баланс вважається ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення

1.А1 П1;

2.А2 П2;

3.АЗ ПЗ;

4.А4 П4

Проаналізуємо аналіз ліквідності балансу за 2013 рік (табл.2.8.)

Таблиця 2.8

Аналіз ліквідності балансу на 01.01.2013 р

А	На початок року	На кінець року	П	На початок року	На кінець року
А1	1	195	П1	4833	4019
А2	799	365	П2	10357	11733
А3	695	493	П3	15190	15752
А4	5640	5465	П4	-4340	-5826

[Джерело: розраховано на основі Додатку А]

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в рази менші термінових зобов'язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори одночасно пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані в активи, які повільно реалізуються, і в дебіторську заборгованість.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко недостатньо для визначення ступеню його платоспроможності, тому на практиці розраховують деякі інші показники.

Коефіцієнти ліквідності в оцінці фінансового стану підприємства є найбільш важливими. Ці показники визначають стан ділової активності підприємства і його ефективність, спроможність наявними власними коштами розрахуватися з кредиторами, акціонерами, бюджетом, банками.

Виходячи з цього, розрізняють:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- коефіцієнт швидкої (проміжної)ліквідності;

- коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів.

Проведемо даний аналіз показників ліквідності та платоспроможності для ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» за період 2011-2013 року (табл.2.9.).

Таблиця 2.9

Динаміка показників ліквідності та платоспроможності, на поч. року

Рік Показники	2011	2012	2013	Абсолютне відхилення
				2012/2011	2013/2012	2013/2011
Величина власних оборотних коштів	-7680	-9560	-9980	-1880	-420	-2300
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,00038	0,00068	0,00007	0,0003	-0,00061	-0,00031
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,3334	0,2998	0,2972	-0,0336	-0,0026	-0,0362
Коефіцієнт поточної ліквідності	0,4237	0,3502	0,343	-0,0735	-0,0072	-0,0807
Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів	17,142	2,37	2,3	-14,772	-0,07	-14,842
Частка оборотних коштів в активах	0,4384	0,4826	0,4802	0,0442	-0,0024	0,0418
Частка запасів в поточних активах	-0,0023	-0,0044	0,0136	-0,0021	0,018	0,0159

[Джерело: розраховано на основі Додатків А, Б, В]

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити наступні висновки. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має погасити негайно.

Зростання цього показника є однозначно позитивною тенденцією. Період 2011-2013 років характеризувався зниженням значенням цього показника, що було зумовлено зниженням фінансових інвестицій підприємства з одночасним збільшенням величини поточних зобов'язань.

Коефіцієнт загальної ліквідності полягає в тому, що підприємство погашає поточні зобов'язання за рахунок поточних активів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань

Коефіцієнт швидкої ліквідності, на відміну від попереднього коефіцієнта, враховує якість активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Нормальне значення коефіцієнта потрапляє в діапазон 0,7-1. Значення даного показника протягом 2011-2013 років недостатнє нормальному, оскільки значну частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, частину якої важко своєчасно стягнути. В 2012 році цей коефіцієнт становив 0,2998, а в 2013 році знизився і становив 0,2972. Для підприємства падіння швидкої ліквідності повинно було б послужити першим сигналом погіршення загального фінансового стану.

Значення коефіцієнта маневрування функціонуючого капіталу характеризує зростання частини власних оборотних коштів, яка має абсолютну ліквідність. Протягом 2011-2013 років відбувалося зменшення даного коефіцієнта, але протягом 2011 ми бачимо різке зменшення цього показника, що є негативною тенденцією і зумовлене зменшенням власних оборотних коштів підприємства.

Значення частки оборотних коштів в активах протягом 2011 - 2013 р. зменшилася до рівня 0,4802.

Частка запасів в поточних активах відображає, яку частину поточних активів складають виробничі запаси. Досліджений період характеризується стабільним збільшенням значення цього показника.

Отриманий результат свідчить про не досить високий рівень ліквідності та платоспроможності підприємства, особливо в 2011-2013 роках. Це звичайно свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства протягом цього періоду. Окрім того, структура майна і капіталу підприємства вимагає здійснення додаткових інвестицій, що створить підґрунтя для покращення фінансового стану підприємства.

2.2 Оцінка ефективності інвестиційної діяльності ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика»

Якісна оцінка ефективності інвестиційної діяльності має велике значення не тільки для майбутнього положення підприємства, але і для економіки країни у цілому. За його допомогою керівництвом приймаються більш ефективні управлінські рішення по розширенню, відтворенню основних засобів як виробничого, так і невиробничого характеру, а також по укріпленню матеріально - технічної бази суб'єктів господарювання. Це дозволяє їм збільшити об'єкти виробництва продукції, прибуток, поліпшити умови праці і побуту робітників. Від них залежить: собівартість, асортимент, якість, новизна і привабливість продукції, її конкурентоздатність.

На основі фінансової звітності проведемо оцінку інвестиційної діяльності підприємства за 2013 рік:

1. Показники фінансової стійкості та структури капіталу:

1) Коефіцієнт фінансової автономії (К_фа):

К_фа= (2.1)

К_фа=

Даний коефіцієнт показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Тобто, характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності. Оптимальне значення більше 0,5. З результату можна зробити висновок, що підприємство існує за рахунок зовнішніх фінансових поступлень

2) Коефіцієнт фінансової залежності (К_фз):

К_фз= (2.2)

К_фз=

Коефіцієнт фінансової залежності є протилежним до попереднього, і показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів.

3) Коефіцієнт фінансового ризику (К_фр):

К_фр= (2.3)

К_фр=

Коефіцієнт фінансового ризику - кількість позикових коштів, залучених підприємством на 1 гривню вкладених в активи власних коштів. Чим вище його значення, тим вищий ризик вкладання капіталу в підприємство. Нормальним вважається співвідношення 1:2, за якого одна третина загального фінансування сформована за рахунок позикових коштів.

З одного боку, динаміка збільшення коефіцієнта фінансового ризику веде до посилення залежності підприємства від позикового капіталу, зниження його фінансової незалежності, зменшення фінансової стійкості. Але в той же час підприємство може бути зацікавлене у використанні позикових коштів з двох причин. По-перше, фінансові витрати зменшують величину прибутку до оподаткування, а по-друге, якщо фінансові витрати менші, ніж величина прибутку, отриманого від використання позикових коштів, то це сприяє зростанню рентабельності власного капіталу.

4) Коефіцієнт концентрації залученого капіталу (К_конц):

К_конц= (2.4)

К_конц=тис.грн=1,5869

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу зазначає частку позичених коштів у загальній сумі коштів, авансованих в діяльність підприємства. Частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Власний капітал даного підприємства є від`ємний, тому інвестиційний клімат не привабливий.

Коефіцієнти з використанням довгострокових джерел фінансування у межах даного змістовного модулю не розраховувались через відсутність у підприємства довгострокових позик.

2. Показники рентабельності капіталу:

1) Рентабельність сукупного капіталу (Р_ск):

Р_ск= (2.5)

Р_ск=

Рентабельність сукупного капіталу характеризує операційну ефективність підприємства. Рентабельність власного капіталу засвідчує ефективне використання власного капіталу, можливість його примноження. Вона забезпечується отриманням чистого прибутку в результаті господарської діяльності. Власний капітал слід вважати ефективно використаним, якщо його рентабельність відповідає дохідності довгострокових фінансових інвестицій в банку (в сучасних умовах >10%).

2) Рентабельність власного капіталу (Р_вк):

Р_вк= (2.6)

Р_вк=

Оскільки, чистий прибуток в звітному році становив 0, можна зробити висновок, що відсутнє використання власного капіталу.

Проведемо аналогічні оцінки інвестиційної діяльності підприємства за 2011-2012 рр., порівняємо з даними 2013 р. та подамо їх у вигляді таблиці (табл.2.10).

Таблиця 2.10

Порівняльна характеристика показників інвестиційної діяльності за 2011-2013 рр