Міжнародний інституціональний вплив на економіку України

· комплексно використовувати й охороняти біологічні, мінеральні та водні ресурси Чорного моря;

· налагодити співробітництво у розвитку паливно-сировинної бази регіону, раціонально використовувати енергію, спільно фінансувати енергетичні об'єкти, розбудовувати газо- і нафтопроводи, модернізувати нафтопереробні підприємства, запровадити нове покоління гірничих машин, використовувати нетрадиційні джерела енергії;

· технічно переозброїти металургійні підприємства, впровадити нові потужності, розробити нове покоління безперервного розливання сталі, модернізувати прокатне устаткування;

· розвинути агропромисловий комплекс, налагодити виробництво техніки для фермерських господарств, для переробки шкірсировини тощо;

· провести конверсію оборонної промисловості, перевести її на масове виробництво високоякісних конкурентоспроможних товарів на базі подрібнення, демонополізації й приватизації підприємств;

· розвинути сучасну систему телекомунікації, забезпечити надійний телефонний зв'язок між країнами Причорномор'я, розбудувати волоконно-оптичну лінію зв'язку між Туреччиною, Болгарією, Румунією та Україною;

· провести кооперацію у розвитку уніфікованої митної системи країн регіону, створити повноцінну систему багатосторонніх розрахунків і у подальшому організувати Чорноморський платіжний союз;

· підтримувати співробітництво країн Причорномор'я у процесах приватизації, підприємництва, зміцнення малого і середнього бізнесу.

У субрегіональному вимірі Україна залишається великою державою зі значним потенціалом, тому для неї бути одним із членів ОЧЕС має не менш важливе значення, ніж бути членом, наприклад, ГУАМу.

Задаючись питання, чи потрібен, в якій якості потрібен Україні МВФ, слід мабуть визначитися, що кредити Фонду, як показує досвід, необхідні, як хліб - від них ніхто не відмовлявся; з іншого боку, очевидно, еліті та лідерам країни варто було б визначитися в послідовній політиці, що повинна мати два чіткі паралельні напрямки: 1) доведення до кінця ринкових реформ, яких вимагає МВФ, і які за весь час незалежності так і не були проведені, якими б жорсткими і «шоковими» вони не були; 2) визначення національних економічних пріоритетів і проведення щодо них чіткої протекціоністської політики всупереч політиці МВФ, якщо така суперечність виникне.

Як відомо, Міжнародний валютний фонд - фінансовий кооператив, який нараховує 184 країни-члени і у деяких аспектах схожий на кредитну спілку. Фінансові ресурси МВФ складаються з внесків його членів. Величина цих квот залежить від економічного стану тієї чи іншої держави. Організація може залучати позикові кошти, а також проводити торгівельні операції із золотом. Офіційною метою фонду, починаючи з 1944 року, є «укріплення міжнародного економічного співробітництва та сприяння створенню більш стабільної та процвітаючої світової економіки».

Кредити МВФ надаються на вирішення проблем платіжного балансу - у тих випадках, коли держава не може отримати достатнього фінансування на прийнятних умовах для покриття чистих міжнародних платежів. Протягом 1994-2001 року Україна регулярно отримувала кредити від фонду, проте обсяги їх використання не перевищували 0,8 мільярда SDR за рік. Після шестирічної паузи, викликаної сприятливою кон'юнктурою на світових ринках, Україна знову звернулася за допомогою. Цього разу уряд висловив готовність освоїти за 2 роки 11 мільярдів SDR або 16 мільярдів доларів. Під час підписання боргової угоди на умовах stand-by у листопаді 2008 року українська влада пообіцяла фондові бездефіцитний бюджет-2009, гнучку курсову політику, пенсійну та податкову реформи. Стабілізаційний кредит надавався під запевнення влади не підвищувати соціальні стандарти більш ніж на 10% та навести порядок в енергетичній сфері. Саме на цих умовах Україні був виданий перший транш у розмірі понад 4 мільярдів доларів. При видачі другого траншу розміром 2,8 мільярда доларів у травні 2009 року МВФ був змушений піти на поступки, погодившись на 4% дефіциту держбюджету. Після отримання третього траншу влада не змогла виконати вимогу фонду підняти ціну на газ для населення у вересні 2009 року. А в жовтні парламент всупереч позиції МВФ прийняв закон про підвищення соціальних стандартів. Документ передбачає вливання 10-14 мільярдів гривень до кишень громадян і становить серйозну інфляційну загрозу. Відтак, черговий транш був відкладений з огляду на підвищений рівень популізму та неузгодженість у діях усіх гілок влади. Втім, більша частина суми угоди stand-by уже перерахована в НБУ та використана на погашення зовнішніх зобов'язань уряду, підтримку фінансової стійкості «Нафтогазу», покриття касових розривів для виплат зарплат і пенсій, рекапіталізацію та рефінансування банківської системи і на підтримку обсягів золотовалютних резервів Нацбанку. Таким чином, за допомогою зовнішніх коштів уряд зумів майстерно залатати численні фінансові дірки у бюджеті та платіжному балансі, відклавши виплату боргу до 2013 року.

Україна після отримання від МВФ нового кредиту наростила свої зобов'язання перед фондом до 12,66 мільярда доларів. Таким чином, Україна стала другою країною в світі за розміром боргу перед МВФ. Як йдеться в повідомленні МВФ, станом на 5 серпня найбільшим боржником фонду є Румунія - SDR 9,03 млрд., а третє місце займає Угорщина - SDR 7,64 млрд, передає «Інтерфакс». За даними МВФ, на долю України на початок серпня припадав приблизно кожен п'ятий долар заборгованості всіх країн перед фондом за стандартними кредитними програмами. Затверджена програма stand by для України загальним обсягом SDR10 млрд. є четвертою за величиною серед діючих програм допомоги МВФ, поступаючись за розмірами Греції, Румунії та Угорщини.

Нещодавно подібну статистику на 30 червня цього року представив також Світовий банк. Відповідно до неї, Україна замикає десятку найбільших боржників банку з показником 3,22 млрд. доларів, поступаючись Польщі з її 3,81 млрд. доларів і випереджаючи Росію з її 2,88 млрд. доларів. Очолюють цей перелік Китай з 12888 млн. доларів, Бразилія з 11320 млн. доларів, а також Індія, Мексика та Туреччина. Частка України в загальному обсязі боржників Світового банку становила на середину цього року близько 2,7%.

Експерти МВФ зазначають, що у разі своєчасного і повного виділення грошей за програмою stand by борг України перед Фондом досягне пікового значення в SDR14, 77 млрд. до кінця 2012 року, що складе 53% усього зовнішнього державного боргу і 18% загального зовнішнього боргу країни. Роком пікових виплат Києва на адресу МВФ стане 2013 рік. Їх величина досягне SDR 4, 1 млрд. - 6,3 млрд. доларів, що буде еквівалентно 8,7% урядових витрат, майже 75% обслуговування державного зовнішнього боргу, 3,6% ВВП, 14,3% валових міжнародних резервів і 7% прогнозованого експорту товарів і послуг. Згідно з розрахунками експертів МВФ, в цілому на обслуговування зовнішнього боргу в 2013 році Україна може направити до 21,3% ВВП і 41,3% експорту товарів і послуг. Проте фонд очікує, що Україна підійде до пікових виплат з достатнім запасом валютних резервів. За оцінками МВФ, за час дії 29-місячної програми stand by валові міжнародні резерви НБУ повинні збільшитися на 14 млрд. доларів, чисті - на 2 млрд. доларів.

Аналізуючи подані факти, можна сказати, що Україна знаходиться в край ризикованому економічному стані, що полягає у великій заборгованості. Це має стимулювати державу до інтенсивного розвитку економічної системи та співпраці з надійними міжнародними партнерами, які змогли ю допомогти України виплатити боргові зобов'язання. Багато кредитів МВФ суттєво допомогли нашій державі у кризових ситуаціях та підтримали нормальний стан економіки. Та реально оцінюючи сучасне економічне становище України, можна сказати, що сама країна не спроможна вчасно погасити всі зовнішні заборгованості МВФ.

Отже, міжнародна інтеграція України у світову економіку не може здійснюватись у відриві від реформування самої економічної системи в Україні. А цей факт має для нашої країни принципове значення. Щодо пріоритетності у партнерах світогосподарських зв'язків і поділу праці для України не існує якоїсь постійної домінанти, і тому вона має проводити активну політику співробітництва з якнайбільшою кількістю країн та міжнародних організацій. Стратегія інтеграції України у світове господарство має два взаємопов'язані аспекти: по-перше, входження у загальносвітовий економічний простір з урахуванням його регіональних напрямів, насамперед європейського, по-друге, участь у поділі праці на новій, економічній основі з колишніми республіками Союзу.

3. Переваги, недоліки і перспективи членства України в міжнародних організаціях й об'єднаннях

Уже сьогодні Україна спроможна будувати свої зовнішньоекономічні відносини на взаємовигідних умовах, Актуальним є здійснення переговорів з метою визначення статусу України як країни, що розвивається, та вироблення її власної чіткої позиції у Міжнародному валютному фонді, Світовому банку реконструкції та розвитку, СОТ, ЄС, Генеральній угоді по торгівлі й тарифах та Міжнародній організації праці тощо, адже ці організації є ключовими і важливими в міжнародному фінансовому, торговельному і соціальному регулюванні. Ефективна участь в них збільшить можливості України щодо залучення іноземного капіталу, фінансових ресурсів, отримання певних торговельних пільг, збереження тарифних засобів захисту національної індустрії та сільського господарства тощо.

Високий рівень конкуренції на світовому ринку, гнучкість стратегії й тактики товаровиробників потребують створення в Україні структурі які б забезпечували і координували функціонування зовнішньоекономічного комплексу, а також, усієї інфраструктури зовнішніх економічних зв'язків (страхового та інформаційного обслуговування, судових і арбітражних органів тощо). Тому на даний момент існує цілий ряд переваг і недоліків членства України в міжнародних економічних організаціях у зв'язку з її власним економічним рівнем розвитку та рівнем активності економічної співпраці з іншими країнами.

Мабуть, найдоцільніше буде детально розглянути перспективи розвитку економічної діяльності України в рамках таких організацій, як СОТ та ЄС, оскільки вони зараз є для нашої країни найпріоритетнішими в процесі інтеграції.

Щодо партнерства з СОТ, то тут, безперечно, існують істотні переваги і у той же час - недоліки для української економіки.

· «Торговельна система СОТ сприяє збереженню миру»

Звісно до певної міри, та це насправді так. На двох фундаментальних принципах системи СОТ - безперешкодному перебігу торгівлі й конструктивному розв'язанню торгівельних суперечок - будується міжнародна довіра й співпраця, що є запорукою миру між народами. Торговельна система СОТ дає змогу конструктивно розв'язувати суперечки. Із зростанням обсягів торгівлі, різноманіття товарів і кількості залучених країн і компаній, збільшується ймовірність суперечок. Система СОТ допомагає розв'язувати їх суперечки мирно й конструктивно, вона надає для цього правову базу - угоди СОТ - і форум для обговорення. Близько 300 суперечок розглянуто в СОТ з моменту її створення 1995 року, деякі з них, без таких засобів розв'язання, могли б перерости у серйозніші політичні конфлікти.

· «Торговельна система СОТ спирається не на силу, а на правила, що полегшує життя всім». Рішення в СОТ ухвалюються консенсусом. Угоди застосовуються однаково до всіх. Маленьким країнам це додає ваги у торговельних переговорах, великим - дозволяє розв'язувати проблеми одночасно з багатьма торговельними партнерами в рамках єдиного форуму.

· «Вільна торгівля робить життя дешевшим». Всі ми є споживачами.

Ціни, які ми сплачуємо за харчі та одяг, за наші потреби й забаганки та все інше, підпорядковані торгівельній політиці. Протекціонізм коштує дорого, бо він підвищує ціни. Торговельна система СОТ зменшує торговельні бар'єри й застосовує принцип недискримінації, що призводить до зниження вартості продукції та зменшення цін на кінцеві товари й послуги.

· «Завдяки торгівельній системі СОТ споживачі мають ширший вибір продуктів з ширшим спектром якостей». Варто лише згадати, скільки різноманітних речей ми маємо завдяки тому, що можемо імпортувати їх: несезонні овочі й фрукти, свіжі квіті з найвіддаленіших куточків світу, харчі, одяг та інші товари, які раніше вважались екзотичними, книжки, музика, фільми тощо. Часом успіх імпортних товарів чи послуг заохочує внутрішніх виробників до змагання. Це спонукає місцеве виробництво і ще більше розширює вибір для споживачів.

· «Торгівля збільшує прибутки». Зниження торговельних бар'єрів сприяє інтенсифікації торгівлі, а це збільшує державні й особисті прибутки. Економісти підрахували, що зниження бар'єрів у торгівлі сільськогосподарською продукцією, промисловими товарами та послугами на третину мало б наслідком приріст світової економіки на $613 мільярдів, що еквівалентно внеску такої країни, як Канада. Торгівля спонукає економічне зростання, що має сприяти створенню нових робочих місць. Існування єдиних базових принципів підвищує економічну ефективність системи та скорочує витрати Такі основні принципи торговельної системи СОТ, як недискримінація, прозорість, зобов'язання знижувати торговельні бар'єри та полегшувати торгівлю, спрощують функціонування компаній безпосередньо залучених у торгівлю, а також для виробників продуктів і послуг, і скорочують їхні витрати.

· «Торговельна система СОТ убезпечує уряди від лобіювання³ інтересів вузьких груп». Система ҐАТТ - СОТ охоплює широкий спектр секторів. Тож якщо під час переговорів якась група тисне на уряд і вимагає особливого ставлення, в уряду є всі підстави протистояти протекціоністському тискові, посилаючись на потребу досягти широких домовленостей, які б охоплювали всі сфери економіки. Уряди регулярно цим користуються.

· «Торговельна система СОТ спонукає ефективну роботу уряду».

Відповідно до правил СОТ, перегляд уже взятих обов'язків щодо лібералізації торгівлі доволі утруднений. Правила також стають на заваді необачним політичним крокам. Для бізнесу це означає більшу впевненість і ясність щодо засад торгівлі. Для уряду це часто означає дисципліну й зменшення можливостей для корупції. У 2009 році Україна пережила наслідки не лише економічної кризи, але й членства у Світовій організації торгівлі. Весь рік країна жила в умовах free trade, і навіть встигла побачити зуби вільного ринку, коли СОТ покарав Київ за спроби захиститися від кризи імпортним митом. Але загалом економіка не надто сильно відчула наслідки вступу в організацію. Розмови про захоплення ринку транснаціональними компаніями виявилися перебільшенням. Як, зрештою, і переможні реляції чиновників про грошовий дощ від іноземних інвестицій та вільні світові ринки для українських експортерів. Битва в умовах жорсткого ринку СОТ у 2008 році виявилася не на користь України. Майже за всіма товарними групами, крім рослинництва, олійної продукції, шкіряної сировини і чорної металургії, Київ програв битву і мав від'ємне сальдо. Рік тому від ризику вивезення усіх грошей Україну врятували іноземні інвестиції та кредити, які компенсували перетікання коштів за кордон. 2010 року країну «врятувала» криза, яка суттєво охолодила попит на імпорт та зробила його невигідним через знецінення гривні. Що ж держава отримала 2008 року? Насамперед - колосальне від'ємне сальдо торгівлі товарами, яке зросло до рекордних 18 мільярдів доларів. Для порівняння: у 2007 році воно сягало 11,4 мільярда доларів. Подальший наступ імпорту зупинила криза - в українців закінчилися гроші. Однак навіть у 2009 році країна мала від'ємне торгівельне сальдо у 2 мільярди доларів.

· «Бізнес не помітив членства». Підприємства не помітили наслідків вступу України до СОТ. Неконтрольований імпорт понівечив промисловість ще на початку 1990 років у вигляді «ніжок Буша», тайвансько-японської електроніки та турецько-китайського ширвжитку. Остаточно «добив» місцевих виробників у 2005 році уряд Тимошенко, радикально зменшивши тарифи заради скорішого вступу до СОТ. Тепер доводиться лише виживати в умовах кризи, не сподіваючись на державну допомогу. Київ спробував було запровадити 13-відсоткове мито, але під тиском СОТ змушений був його скасувати, залишивши мито на півроку лише для виробників автомобілів та холодильників. Інші країни, особливо розвинені, відкрито чхають на норми законів, встановлюють обмеження та підтримують своїх виробників. Україна ж, як школярка-відмінниця, боїться критики з боку організації, тому відмовляється навіть від привабливих для економіки проектів. Чи вдалося Києву вийти на омріяні ринки ЄС та США? Швидше, ні. У 2008-2009 роках головними імпортерами української продукції були, як і раніше, країни Європи, Азії та Африки, а також Росія. Цікаво, що ще чотири роки тому Україна мала негативне сальдо лише з Росією та Туркменістаном, у яких купувала енергоносії. Але вже у 2008 році позитивне сальдо зберігалося лише з Африкою - 2,3 мільярда доларів. Погіршили сальдо України Китай та Японія, які завозили не обладнання чи технології, а автомобілі і побутову техніку - привіт кредитам! У Європі реноме Києва зіпсувала Німеччина з -5,3 мільярда доларів і Польща з -1,9 мільярда доларів. Зрозуміло, чому ці країни так вітали вступ України до СОТ. Під час вступу до цієї організації у 2008 році Україна наростила експорт на 35,8%, а імпорт - на 41,1%. Збільшити продажі за кордон вдалося не за рахунок товарних обсягів, а за рахунок грошових надходжень від зростання цін на метал, міндобрива та зерно. Однак криза різко скоротила як імпорт, так і експорт.

· «Залізна завіса не зникла». Аналіз експорту показує, що за кордоном

Україну із своїми товарами не чекають. Металургія. Так, Євросоюз скасував квоту на імпорт металу у розмірі 1,3 тонни, але під час кризи Київ і сам не дотягував до цієї кількості, тож користі від скасування квоти небагато. Правда, тепер ЄС та США не повинні вигадувати необґрунтовані антидемпінгові розслідування і встановлювати додаткові обмеження. Згідно з умовами СОТ, Україна має скоротити ставку на експорт металобрухту з 30 до 10 євро за тонну. Якщо брухт знову потече за кордон, він стане дорожчим в Україні, а це підвищить собівартість українського металу. Хімічне виробництво. В ЄС не роблять українським виробникам міндобрив якихось тарифних перепон, зате посилюють вимоги стосовно доступу на ринки за екологічними нормативами.

Німеччина та Франція, попри нормативи СОТ, не зменшують фінансової підтримки своїх виробників, тоді як собівартість української хімічної продукції росте, наче на дріжджах через подорожчання блакитного палива. Машинобудування. Важке машинобудування орієнтується на Росію, однак попри існування зони вільної торгівлі, вона створює численні митні та ін. перепони. Олія. Олійна галузь є чи не єдиною, продукція якої успішно експортується до ЄС. Утім, це відбулося скоріше всупереч, ніж завдяки СОТ.

Після вступу до організації, Євросоюз запровадив обмеження на імпорт олії під приводом її низької якості. Санкції мають бути скасовані на початку 2010 року. Також у рамках угод із СОТ Київ погодився скоротити митні ставки на насіння соняшника з 17% до 10%. Тимчасом саме високе експортне мито на насіння і нульове на олію дозволило налагодити масове виробництво і експорт олії, інакше сектор чекала б доля цукрової галузі, яка повністю занедбана внаслідок непродуманою державної політики, яка не стимулювала експорт цукру.

Зерно. Вступ до СОТ мав би відкрити для України ринки країн ЄС, але у цьому сезоні Київ знову продає зерно, здебільшого, державам Близького і Далекого Сходу. На Близькому Сході вітчизняний продукт конкурує з турецьким зерном, на Далекому Сході - з американським та російським. Тимчасом Євросоюз посилює вимоги до якості товару. Під тиском СОТ Україна ухвалила нові нормативи щодо класифікації зерна. Це призводить до того, Україна не може продавати зерно в ЄС як продовольче. Через нові вимоги експортери змушені знижувати його клас і реалізовувати як фуражне, яке на 40% дешевше.

Саме членство в СОТ завадило Україні створити разом з Росію і Казахстаном зерновий пул, який дозволив би трьом країнам диктувати ціни на світовому ринку.

· «Внутрішні ринки відкриті». Харчопром. Зараз тут домінують

українські виробники, обіймаючи 50% ринку, але невдовзі їх можуть потіснити імпортери за рахунок більш дешевих генетично-модифікованих продуктів. Завдяки цьому вже зараз Україна втрачає місцеве виробництво хрону та часнику. Їх завозять з Китаю, і на 90% це ГМО-продукція. Непокоїть СОТ і виробників шампанського та коньяку. Вони мають перейменувати свою продукцію, бо, згідно з нормами організації, так можуть себе називати лише виробники з французьких територій Шампань та Коньяк. Тільки Україна створить зону вільної торгівлі з ЄС, європейські виробники вимагатимуть від України дотримуватися сотівських угод. Тваринництво. Маючи величезні запаси фуражного зерна, аграрії могли б годувати ним тварин і продавати за кордон молоко, шкіри та м'ясо. Натомість, країна продає зерно за кордон, а м'ясо імпортує. Утім, попри зменшення мита внаслідок вступу до СОТ імпорт так і не завалив український ринок. Причина - зменшення попиту. За даними експертів, у 2009 році було імпортовано 280 тисяч тонн м'яса, що удвічі менше, ніж у 2008 році. Представників галузі та пересічних українців більше лякає набрання чинності з 1 січня 2010 року закону про безпеку харчових продуктів, на чому наполягав СОТ. Згідної з новацією, молокозаводи не матимуть права купувати молоко, надоєне вручну. Так само м'ясокомбінати не повинні приймати туші худоби, забитої не на спеціально облаштованих бійнях. Це призведе до зниження закупівельних цін і скорочення поголів'я. Хоча, на думку експерта з міжнародної торгівлі Наталії Ясько, виробників очікують і переваги.

Машинобудування. Лобісти галузі відчули подих СОТ, коли намагалися захиститися від кризи митними ставками. Відразу почули протест з Женеви і змушені були погодитися на піврічну 13-відсоткову ставку для виробників автомобілів та холодильників. Але й це не врятувало їх від падіння виробництва. Вступу до СОТ очікували українці, яким бракувало грошей на нове авто. Членство в організації гарантувало ввезення за низькими ставками автомобілів віком понад вісім років, які, як відомо, якісніші і дешевші за українські. Натомість митні ставки з 25% до 10% зменшилися лише для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, тоді як для фізосіб вони залишаються у межах 25%. Також підвищилися транспортний та акцизний збори, що зробило імпорт старих автівок невигідним. Довелося платити більше промисловцям за послуги перестрахування. Великі ризики страховики не можуть покрити, тому перестраховуються за кордоном. Новий закон СОТ забороняє робити перестрахування у країнах-нечленах СОТ, хоча це і дискримінує вільну торгівлю. Тепер доводиться переплачувати європейським страховикам, тоді як послуги російських фірм були значно дешевшими, що дуже важливо для убезпечення крупних промислових об'єктів. Цукор. Під впливом контрабанди, імпорту з Білорусії і Росії та відсутності державної допомоги цукрове виробництво у 2009 році впало, а посіви буряків скоротилися удвічі. Згідно з угодою з СОТ, Україна встановлює високі імпортні тарифи на цукор - 50%, натомість дає квоту на ввезення 267 тисяч тонн цукру-сирцю за пільговою квотою. Це мало частково задовольнити дефіцит цукру, який сягає приблизно 700 тисяч тонн при виробництві на рівні 1,3 мільйона тонн. Насправді ж було завезено лише 64 тисячі тонн сирцю - 25% від обсягу квоти. За 2009 рік світові ціни на цукор виросли удвічі, тому імпортерам вигідніше продавати його в багатші країни.

Зараз риторика апологетів організації змінилася. Вони перестали манити українців дешевими авто, обіцяючи, що СОТ - це пряма дорога до ЄС. За їх словами, Київ має створити зону вільної торгівлі з ЄС, укласти угоду про асоціацію і чекати членства. Однак сусіди України - Молдова та Грузія - давно увійшли до СОТ, але вони не тільки не стали членами ЄС, але навіть не мають з ним угоди про асоціацію, хоча дуже хочуть. Не створили вони і зону вільної торгівлі з ЄС. Їх вино та сир аж ніяк не заполонили європейські ринки, зате втратили російський. В останні роки Київ планомірно здавав власні інтереси заради швидкої інтеграції до цієї організації, маючи політичні, а не економічні пріоритети. Наслідок - незахищений ринок, який болісно реагує на будь-які цінові коливання у світі. Тепер в умовах створення Росією, Білорусією та Казахстаном митного союзу Україні доведеться лавірувати між новоствореним об'єднанням та СОТ. Наразі ж Київ не став своїм ані для Брюсселю, ані для Женеви, і тим паче - для Москви.

Узагальнюючи сказане, демонструю таблицю переваг і недоліків членства України в СОТ (табл. 5)

Табл.5. Переваги і недоліки членства України в СОТ

5 лютого 2010 року Україна відзначила другу річницю з дати вступу до СОТ. Протягом цього періоду країна намагалася адаптувати всі сфери економіки до принципів та правил міжнародної торгівлі, що діють в СОТ. Для цього розроблялися та затверджувалися плани адаптації, визначалися заходи, ставилися завдання, але, на жаль, видимих порухів у намічених напрямках не відбулося. У підсумку, експорт товарів суб'єктами економічної діяльності України не спростився, а зниження ввізного мита для багатьох товарних позицій та спрощення імпортних процедур відповідно до вимог СОТ насправді погіршили ситуацію для багатьох галузей економіки України. Поки що СОТ являє собою щось подібне на дорогу з одностороннім рухом - максимальну вигоду отримали зарубіжні підприємства - імпортери, а українські виробники багато у чому залишилися ні з чим.

Проаналізувавши потенційні напрями інтеграційного середовища України, можна виокремити переваги та недоліки безумовного пріоритетного інтеграційного напряму ЄС.

Табл. 6. Економічні переваги та недоліки вступу України до ЄС

Роблячи висновок з даної таблиці, можна засвідчити, що переваги значно вагоміші, аніж недоліки членства України в СОТ. З метою просування на шляху євроінтеграції здійснено вже цілу низку заходів, хоча, незважаючи на це, перспективи України досі залишаються невизначеними.

Відносини України з ЄС, головним чином, ґрунтуються на Угоді про партнерство та співробітництво (УПС), що набула чинності в березні 1998 р. Обидві сторони визначили позиції щодо відносин одна з одною у внутрішній політичній стратегії. Базовий підхід ЄС до відносин з Україною був викладений у спільній Стратегії від 1999 р. Позиція України щодо європейської інтеграції була задекларована у Стратегії інтеграції України до Європейського союзу, затвердженій 11 червня 1998 р. Також було укладено кілька відповідних угод у галузі торгівлі, науки та технології ядерної енергетики. Технічна допомога з боку ЄС через програму TACIS надається Україні з 1990 р. на підтримку процесу переходу до демократії та ринкової системи.

Угода про партнерство і співробітництво засвідчує повагу до основних спільних цінностей як основи співробітництва, забезпечує відповідні рамки для політичного діалогу, забезпечує відповідні рамки для політичного діалогу, запроваджує основні спільні цілі на підставі гармонійних економічних відносин, сталого розвитку, співробітництва в багатьох галузях та підтримку України в напрямку демократії, а також створення інституційної мережі для досягнення цих цілей. Глобалізація світового господарства, уніфікація національних економік на засадах СОТ, економічні тенденції держав-членів ЄС щодо консолідованого єдиною грошовою одиницею Європейського Союзу, потенційна взаємовигідність вільної торгівлі вільної торгівлі є важливими факторами економічної інтеграції та розвитку торгівлі між Україною та ЄС.

Інтенсифікація розвитку Спільної європейської політики з питань безпеки та оборони, створення в рамках Спільної зовнішньої політики і політики безпеки, а також активізація співробітництва між державами-членами ЄС у галузі озброєння зумовлюють необхідність здійснення Україною своєчасних інтеграційних кроків у цьому напрямі.

Розвиток співробітництва з ЄС у рамках зовнішньої політики сприятиме також зміцненню конкурентоспроможності української оборонної промисловості, впровадженню принципів, правил та механізмів, що забезпечують відкритість, прозорість доступу продукції цієї галузі на внутрішній ринок ЄС та запобігають її дискримінації, сприяють прискореному виходу і закріпленню українських виробників товарів і послуг у пріоритетних міжнародно-спеціалізованих галузях і секторах економіки та значній диверсифікації військово-технічних та науково-технічних зв'язків. Розвиток такого виробництва дасть змогу зберегти орієнтацію на сучасні системи загальноєвропейського виробництва.

Основним напрямом реалізації експортного потенціалу України у відносинах з державами-членами ЄС може стати перетворення виробництв, безпосередньо пов'язаних з науково-технічними досягненнями, в яких Україна посідає провідні позиції, на пріоритетній галузі, орієнтовані та експорт.

Щодо галузевої співпраці, то вона являє собою координацію і взаємодію між Україною та ЄС у відповідних галузях і сферах господарської діяльності. Пріоритет у галузевій співпраці на найближчі роки слід віддати сфері транс'європейських транспортних, включаючи магістральні газо - та нафтопроводи електроенергетичних ті інформаційних мереж, співробітництву в галузі юстиції, запобіганню та боротьбі з організованою злочинністю і поширенням наркотиків, митній справі, науково-дослідницькій сфері, промисловій та сільськогосподарській кооперації тощо. Окремим і винятково важливим напрямом галузевого співробітництва є співробітництво в галузі використання атомної енергії в мирних цілях. З 1 січня 2005 р. Угодою про продовження та доповнення Угоди між ЄС та Україною про торгівлю текстильного продукцією від 1993 р. скасовано вимогами щодо експортного та імпортного ліцензування всіх видів текстилю та одягу, зокрема припинено дію положення про подвійну перевірку поставок української текстильної продукції до ЄС. 27 березня було підписано угоду між Україною і ЄС про торгівлю текстильною продукцією між Україною та ЄС, яка забезпечила правову основу для подальшої торгівлі.

Експерти зазначають, що за рік Україна може відкрити для себе сегменти споживчого європейського ринку. Оскільки в Європі намітилася десоціалізація економік і падіння споживчих можливостей громадян ЄС, вони потребуватимуть відносно дешевої та якісної продукції. Політика сильного євро не дасть змоги європейським агровиробникам пропонувати таку продукцію. За нову ринкову нішу готові боротися США, Аргентина, Бразилія. Україна має шанси долучитися. Непогані шанси і в української промисловості - бо у Європі назріває експортний конфлікт. Німеччина ухвалила ряд законодавчих актів для стимуляції експорту і формує системи державних гарантій експорту, переорієнтовує експортні галузі на створення нових кооперативних мереж і потужностей - поза Євросоюзом, та не в Азії. Вибір - між постсовєтським простором і Бразилією. Тут можна шукати шансів для української промисловості.

Інші перспективи пов'язані з видобутком шахтного і сланцевого газу. Провідні європейські концерни закупили технології його видобутку, європейські родовища розвідані, але технології можуть мати екологічні «наслідки», тому в поле зацікавлення цих концернів потрапила серед інших країн і Україна. Її простори дають змогу видобувати такий газ із мінімальними наслідками для екології. Зате можна придбати технології, завантажити промисловість і розв'язати власні питання газозабезпечення.

Отже, поки що Україна знаходиться на перехідному епаті розвитку міжнародних відносин, тому країні досить важко з економічної точки зору адаптуватися до вимог інтеграційних угрупувань. Але в силу динамічного розвитку світової економіки процес інтеграції у міжнародні відносини є необхідним, тим більше таких країн, як наша, країн, що досить слабкі на міжнародному ринку.

Висновки

Отже, написавши дану роботу, можна зробити такий висновок, що економіка України, з одного боку, має всі шанси розвиватися швидшими темпами, а з іншого - її стабільність цілком залежить від зовнішніх чинників, зокрема від позик та кредитів зі сторони міжнародних економічних товариств, таких, як МВФ і Світовий банк. Інтернаціональні економічні об'єднання мають колосальний вплив на становище нашої держави. Цей вплив є неоднозначним: він спонукає зростання економічних показників України, проте в той же час ускладнює розвиток економіки країни.

З набуттям Україною членства у СОТ дійсно розпочався новий етап багатостороннього співробітництва України. Наразі українська сторона працює на засіданнях Генеральної ради СОТ, бере участь у дво - та багатосторонніх процесах, опрацьовує питання щодо приєднання України до існуючих в рамках Організації угруповань держав-членів, які об'єднані за регіональною ознакою або «за інтересами». Членство в СОТ відкрило для України можливість ведення переговорів по угодах про вільну торгівлю з ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі, посилило позицію нашої країни в імплементації чинних двосторонніх угод про вільну торгівлю. Актуальним завданням залишається подальше реформування зовнішньоторговельного режиму України з метою приведення його у відповідність до норм та принципів СОТ.

В контексті глобальної економічної та фінансової кризи та її негативного впливу на становище української економіки зростає важливість міжнародного фінансового співробітництва України, особливо з групою Світового банку. Співпраця з Міжнародним банком реконструкції та розвитку здійснюється відповідно до Стратегії партнерства з Україною на період 2008-2011 рр., яка має на меті забезпечення в Україні сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності економіки, реформування державних фінансів та державного управління, поліпшення державних послуг у сфері охорони здоров'я та освіти. Вагоме значення для державного сектора української економіки мають капіталовкладення Європейського банку реконструкції та розвитку, спрямовані на реалізацію проектів в енергетиці, транспорті та зв`язку, сфері муніципальної інфраструктури.

Зі вступом чи початком співпраці з міжнародними економічними угрупуваннями для України відкриваються нові шанси підняти економіку до стабільного рівня, головне правильно використати всі перспективи.

Використана література

1. О.С. Кучик «Міжнародні організації», 2007 р.

2. А.О. Старостіна, А.О. Длігач, Н.В. Богомаз «Економіка зарубіжних країн», 2009 р.

3. Б.Д. Гаврилишин «Економічна енциклопедія. Том 2»

4. С.А. Єрохін «Фінансово-економічний механізм глобалізації», 2006 р.

5. С.А. Єрохін «Актуальні проблеми економіки», 2006 р.

6. А.С. Гальчинський «Глобальні виклики: сучасність», 2008 р.

7. В.Г. Кабанов «Діяльність міжнародних фінансових організацій на вітчизняному ринку фінансового капіталу. Фінанси України», 2009 р.

Размещено на Allbest.ru