Монопольна влада та регулювання монополії

Американська система антимонопольного законодавства прийнята в Аргентині і ряді інших країн. Європейська система, крім країн Західної Європи, діє в Австралії, Новій Зеландії. Проміжне положення між цими двома системами займає законодавство ФРН, яке відрізняється тим фактом, що антимонопольне законодавство цієї країни поряд із загальною нормою про заборону монополій передбачає велику кількість виключень з цього принципу.

Перший антитрестівський закон був прийнятий у штаті Алабама в 1883 році. Потім, протягом 1889-1890 років, аналогічне законодавство було прийнято в інших штатах США. Прийняття антитрестовського законодавства багатьма штатами сприяло розробці відповідних законів на федеральному рівні. Так, у 1890 р. з'являється так називаний Закон Шермана, що поклав початок антимонопольному законодавству США. Головною особливістю цього законодавства є формальна заборона монополій, що додає йому, на відміну від законодавства інших країн, найбільш твердий характер. У 1914 р. у розвиток загальних положень Закону Шермана були прийняті Закон Клейтона і Закон про федеральну торгову комісію. Ці три нормативних акти з наступними змінами і доповненнями склали кістяк антимонопольного законодавства США.

Основна особливість антитрестовського законодавства США полягає в принципі заборони монополій як таких, тобто визнання їх незаконними споконвічно, у той час як західноєвропейське антимонопольне законодавство будувалося на принципі регулювання монополістичної практики шляхом усунення її негативних наслідків. Але незабаром судова практика в США знайшла інструмент, за допомогою якого тверде правило заборони всякої монополії знайшло зм'якшення. Таким інструментом стало так називане "правило розумності", схвалене Верховним судом США в 1911р. Верховний суд ухвалив, що Закон Шермана ґрунтується на доктринах загального права про обмеження торгівлі і що його варто тлумачити на користь заборони тільки тих обмежень, які можна класифікувати як "нерозумні" відповідно до принципів загального права [4, с.67].

Крім цього, американські суди згодом стали використовувати й інші засоби регулювання конкуренції, що в цілому відкрило для них і можливість більш гнучкого підходу до регламентації монополістичної практики, і широке поле судового розсуду. Так, в американській правовій літературі вказується, що негативні наслідки твердого правила незаконності монополій як таких можуть бути усунуті трьома способами: більш вузьким тлумаченням цього правила, установленням виключень з нього і використанням як першого етапу в більш широкому аналізі монополістичної практики в рамках застосування "правила розумності".

Однак сам режим антитрестовського регулювання час від часу перетерплює значні зміни (чи зм'якшення жорсткості), зв'язані з різними факторами, зокрема зі зміною економічної політики після приходу до влади певної адміністрації, ослабленням чи посиленням державного втручання в справи приватного сектора. Переважною в даний час є оцінка монополізму і його антипода -- конкуренції, виходячи з принципу ефективності економіки. Іншими словами, негативні наслідки монополізму в плані обмеження конкуренції можуть перекриватися економічною ефективністю монополізації тих чи інших ринків.

Яскравим прикладом країни з європейською системою патентного законодавства є Великобританія. У цілому воно ліберальніше американського антитрестовського законодавства, тому що випливає у традиційній британській політиці свободи торгівлі і мінімізації прямого державного втручання в господарську діяльність підприємців.

Становлення сучасного антимонопольного законодавства в Великобританії зв'язано з прийняттям у 70-х роках нашого сторіччя ряду нормативних актів в області обмежувальних торгової практики і сумлінної торгівлі: Закону про сумлінну торгівлю 1973 р., Закону про обмежувальну торгову практику 1975 р., законів про суд по обмежувальній практиці 1976 і 1977 р., Закону про перепродажні ціни 1976р. Результатом спроби удосконалення правового регулювання процесів монополізації в країні стали розробка і прийняття Закону про конкуренцію 1980 р. Однак у цілому надії, покладені на цей Закон, не виправдалися, оскільки процедура контролю за антиконкурентною практикою не стала більш оперативною і не зросла кількість розглянутих справ [4, с.68].

З прийняттям Закону від 19 липня 1977 р. намітилися глибокі зміни у французькому антимонопольному законодавстві. Так, відповідно до цього Закону були введені більш жорсткі санкції стосовно заборонених картелів і зловживання домінуючим положенням на ринку. Уперше був організований контроль за концентрацією виробництва. У 1986 р. прийняте нове французьке антимонопольне законодавство, що істотно відрізняється від того, що було раніше. Суть його можна зрозуміти в зв'язку з державним втручанням в економічне життя країни (так називана політика "дирижизму"), зокрема з державним регулюванням цін. Поворотним моментом в економічній політиці Франції стало відмова від економічного втручання з боку держави, хоча і з багатьма застереженнями. Відтепер боротьба з інфляцією, встановлення і регулювання цін потрапило під дію ринкового механізму.

Як зазначалося вище, антимонопольне законодавство ФРН займає проміжне положення між двома системами антимонопольного законодавства. Значним імпульсом у розвитку антимонопольного законодавства у ФРН стало утвердження там вільної ринкової економіки в післявоєнний час У 1949 р. були розроблені два законопроекти: про забезпечення конкуренції шляхом підвищення ефективності і про відомство по монополія. Робота в цьому напрямку була продовжена і завершилася прийняттям у 1957 р. Закону проти обмежень конкуренції, що у побуті одержав скорочену назву Картельного закону, який не зовсім точно відбиває його зміст, оскільки він покликаний регламентувати обмеження конкуренції не тільки у формі картелів. В наступні роки в Картельний закон були внесені чисельні зміни. У даний час Закон діє в редакції 1989 року. Вступивши в силу 1 січня 1990 р., він так тепер і датується. Слід зазначити, що Картельний закон ФРН спочиває на двох принципах: принципі заборони і принципі контролю і регулювання монополістичної діяльності. Як і в США, він забороняє певну категорію угод, наприклад картельні договори і картельні постанови. Однак ці заборони супроводжуються численними виключеннями, що у значній мірі нейтралізують принцип заборони монопольної практики. Так, якщо Закон Шермана повідомляє про незаконний висновок будь-якого договору, що обмежує торгівлю, то Картельний закон ФРН визнає недійсним виконання картельних договорів чи постанов. Крім того, на відміну від горизонтальних конкурентних обмежень, вертикальні обмеження формально не забороняються. Вони підлягають адміністративному контролю з метою попередження антиконкурентної практики.

Досвід законодавства промислово розвинутих країн свідчить про різні джерела правового регулювання припинення несумлінної конкуренції і монополістичної діяльності: окремо прийняті антимонопольні закони і закони про припинення несумлінної конкуренції (Австрія, Іспанія, Канада, ФРН, Швейцарія); антимонопольні закони і загальні норми цивільного права в області припинення несумлінної конкуренції (Італія, Франція); антимонопольні чи антитрестовські закони і судові прецеденти в області припинення несумлінної конкуренції (Великобританія, США).

Реалізація положень антимонопольного законодавства за рубежем здійснюється в адміністративному, судовому чи змішаному порядку. В останньому випадку рішення адміністративних органів можуть бути оскаржені в судах.

Аналіз антимонопольного законодавства закордонних країн дозволяє виділити наступні антиконкурентні дії: горизонтальні обмеження конкуренції, вертикальні обмеження конкуренції, зловживання домінуючим положенням на ринку тощо. Горизонтальні обмеження конкуренції визначаються як договори між сторонами, що ведуть справи на тому самому рівні виробництва чи розподілу товарів (послуг). Вони можуть варіюватися від простих двосторонніх угод до багатосторонніх угод. До типових горизонтальних обмежень можна віднести картельні договори, що, зокрема, регламентують ціни, розділяють ринки збуту, установлюють своєрідні умови торгівлі, включаючи дисциплінарні санкції за порушення договору його учасниками. Горизонтальні обмеження конкуренції відносяться до найбільш серйозних порушень антимонопольного законодавства [4, с.69].

При вертикальному обмеженні конкуренції, як правило, обмежувальні умови приймаються в однобічному порядку, оскільки пануючий на ринку підприємець у стані нав'язати свої умови більш слабкому контрагенту. До категорії вертикальних обмежень конкуренції можна віднести, насамперед, договори про виняткові торгові операції (мова йде про договори продажу лише певним покупцям чи про придбання товарів тільки у певних постачальників), що зв'язують договори (продаж із примусовим асортиментом, коли продавець обумовлює продаж основного товару придбанням другорядного, зв'язаного з основним), встановлення чи підтримка перепродажних цін, обмежувальні умови в договорах про передачу прав на об'єкти промислової власності. Але незважаючи на вищесказане, не завжди буває легко відрізнити горизонтальні обмеження конкуренції від вертикальних, наприклад, у випадку перехресного ліцензування у відношенні прав на промислову власність чи коли конкуруючі підприємці призначають один одного винятковими дистриб'юторами своїх товарів.

Монополізація ринку в закордонних країнах проходить в основному двома шляхами: придбанням підприємств конкурентів (горизонтальна інтеграція) чи налагодженням своєї власної системи постачання і cбуту товарів (вертикальна інтеграція). Антиконкурентним можна також вважати придбання конкуруючих компаній: ніяка корпорація, що займається торгівлею, не має права здобувати, прямо чи побічно, весь чи частину акціонерного капіталу (чи майна іншої корпорації).

В умовах монополії, з одного боку, об'єктивно існує тенденція до обмеження обсягів виробництва і до зростання цін, але, з другого боку, монополізація завжди пов'язана з масштабами виробництва, що призводять до зниження середніх витрат в цілому і до економії ресурсів. Тому антимонопольна політика уряду визначається таким чином, щоб запобіжні засоби щодо проявів антиконкурентної поведінки не стримували ефективне використання великих масштабів виробництва.

Висновки

Аналіз сутності, показників та наслідки впливу монопольної влади на соціально-економічний розвиток суспільства дозволяє зробити висновки, що монополія - явище надзвичайно суперечливе. В один і той самий час монополіст може приносити користь суспільству і чинити дії, що завдають йому шкоди. То ж не дивно, що ставлення громадськості та держави до монопольної влади завжди не однозначне: від повного засудження до майже повного виправдання.

Фірма володіє монопольною владою, коли вона може впливати на ціну свого товару, змінюючи кількість продукції, яку вона готова продавати. Найпоширеніший і найпростіший з показників вимірювання монопольної влади - це коефіцієнт концентрації - відсоток сукупного галузевого випуску продукції, який забезпечує певна кількість найбільших фірм галузі. Чутливішим до виявлення монопольної влади є індекс Герфіндаля-Гіршмана.

Сутність монополізації полягає в набутті фірмою монопольної влади, тобто здатності призначати ціну вищу, ніж граничні витрати. Ступінь монопольної влади визначається за допомогою індексу Лернера, який розраховується відношенням відхилення ціни товару від граничних витрат на його виготовлення до ціни товару. Альтернативним варіантом індексу монопольної влади є індекс Бейна, де враховується виключно прибуток.

Найсприятливіші умови для вияву негативних рис монополії існують у трансформаційних економіках, які характеризуються більшими невизначеністю та нестабільністю, відсутністю розвинутих ринкових відносин, асиметрією інформації, низькою ефективністю системи інституційно-правового регулювання й контролю, тощо. Класичним прикладом щодо цього є вітчизняна практика господарювання. Тим часом у розвинутому ринковому середовищі більшою мірою виявляються позитивні впливи монопольної влади на економічний розвиток.

Аналіз звіту Антимонопольного Комітету України показав, що найбільш монополізованими залишаються окремі галузі паливно-енергетичного комплексу, галузі транспорту та зв'язку, житлово-комунального господарства. Насамперед, мова йде про сфери природних монополій. Найбільш конкурентними є ринки торгівлі і посередницьких послуг (82% від загального обсягу реалізації продукції у галузі) та агропромислового комплексу (68% від загального обсягу реалізації продукції у галузі). При цьому концентрація ринків в Україні щорічно зростає, що свідчить про зростання монопольної влади підприємств на ринку.

Сучасна антимонопольно-конкурентна політика в Україні далеко не в повному обсязі відповідає вимогам сьогодення. І проблема тут не тільки, і не стільки у відсутності кваліфікованих кадрів у цій сфері [9, с.55] (хоч і в цьому частково теж), а в недосконалості системи державного управління в цілому. Підвищення ефективності антимонопольно-конкурентного регулювання може бути досягнуте лише при скороченні масштабів тіньової економіки та корупції; зменшенні кількості державних органів регулювання й контролю за діяльністю монополій; одночасному підвищенні їх відповідальності за прийняті рішення; чіткому розподілі функцій між різними контролюючими структурами; приведенні вітчизняної законодавчої бази у відповідність з нормами міжнародного права; тощо. Крім того, рішення у сфері антимонопольної політики повинні прийматися на основі порівняння:

1) втрат суспільного добробуту, зумовлених монополізацією економіки, з потенціальними вигодами від діяльності монопольних структур для забезпечення конкурентоспроможності та інноваційного зростання економіки;

2) затрат на здійснення регулятивних заходів у монопольних галузях економіки і вигод від їх проведення для суспільства. Реалії сьогодення вимагають зваженого, "розумного" підходу до проблеми антимонопольного регулювання, яке повинне ґрунтуватися на принципах пошуку розумного компромісу між забезпеченням умов для розвитку конкуренції за рахунок зниження бар'єрів для входу на ринок і державним втручанням [20, с.41].

Список використаних джерел

1. Закону України «Про Антимонопольний комітет України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.amc.gov.ua/amc/control/uk/publish/ article?showHidden=1&art_id=201429&cat_id=42345&ctime=1312297751681.