Проблеми та перспективи розвитку корпорацій на фінансовому ринку

3.2 Оцінка діяльності промислово-фінансових груп на фондовому ринку

Промислово-фінансова група (ПФГ) - це велике угруповання підприємств, банків, інших юридичних осіб, які займаються виробничою, торговельною, фінансово-кредитною діяльністю. На відміну від холдингу, ПФГ не має компанії, що спеціалізується на управлінні. Ці групи створюються, зазвичай, на міжгалузевих засадах, що дозволяє здійснювати спільні інвестиції у великі проекти.

В Україні промислово-фінансові групи створюються двох типів: на підставі об'єднання статутних фондів (статутні групи) та на підставі об'єднання всіх фінансових ресурсів з єдиним управлінням (договірні групи у формі консорціуму).

Специфіку і переваги ПФГ можна охарактеризувати таким чином.

По-перше, усі учасники групи працюють як лапки єдиного фінансово-промислового механізму, їхні інтереси органічно пов'язані.

По-друге, завдяки єдності фінансових, страхових та промислових можливостей найбільш ефективних галузевих видів виробництва, ФПГ створюють дуже стійкі системи, які мають свободу щодо мобільного міжгалузевого перерозподілу матеріальних та фінансових ресурсів.

І, нарешті, ПФГ - саме ті організаційні структури, з якими охоче будуть співпрацювати іноземні інвестори, тому що такі об'єднання володіють певною автономією у прийнятті та виконанні основних рішень, можуть самостійно будувати фінансовий, виробничий, технологічний, кадровий та інші мости на світові ринки, до міжнародних кооперацій зв'язків.

Об'єднання капіталів продиктоване інвестиційними потребами, які щорічно зростають, які вже не можуть задовольнятися за рахунок власних ресурсів компанії. Тому процеси об'єднання фінансового та промислового капіталу активно здійснюються гам і годі, де і коли господарські суб'єкти починають зазнавати брак інвестиційних ресурсів, який, своєю чергою, може бути викликаний різними причинами.

Світовий досвід показує, що найактивнішими учасниками промислово-фінансових угрупувань є фінансові установи. Об'єктивно цьому сприяє та обставина, що саме в цих структурах сконцентровані ресурси, які можуть бути направлені на задоволення інвестиційних потреб.

3.3 Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні

Ринок цінних паперів в Україні розпочав своє становлення у 1991 році з прийняттям Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (поновлено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Основною функцією, яку виконує ринок цінних паперів в економіці країни, є забезпечення грошовим капіталом потреб виробництва. Для виконання цієї функції має діяти розвинена інфраструктура фондового ринку, широкий спектр інструментів та ефективні механізми взаємодії учасників ринку.

Станом на 31.10.2011 кількість ліцензій, які видано Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку професійним учасникам фондового ринку на провадження професійної діяльності, становила 1 703. Кількість професійних учасників фондового ринку з урахуванням суміщення декількох видів професійної діяльності становила 1 273. З початку реєстрації за станом на 31.10.2011 кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила 1 710 інститутів спільного інвестування.

За 20 років функціонування фондового ринку України вдалося досягнути певних позитивних результатів. Зокрема, зусиллями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку активно розвивається нормативно-правова база, не припиняється розвиток інфраструктури, запроваджено системи моніторингу та розкриття інформації, вдосконалено систему захисту прав інвесторів, підвищується рівень знань населення щодо роботи фондового ринку.

На сьогодні, як на законодавчому, так і на організаційно-інституційному рівнях реалізована переважна більшість заходів, зазначених у відповідних нормативно-правових актах щодо розвитку фондового ринку України. Деякі заходи все ще очікують на реалізацію. Це такі, як: запровадження нових інструментів на фондовому ринку; зосередження торгів цінними паперами на фондових біржах; консолідація біржової системи; централізація депозитарної системи. Основні проблеми, які існують на фондовому ринку України і заважають його подальшому розвитку - це: низька ліквідність та капіталізація; масштабний дефіцит внутрішніх грошових ресурсів для інвестицій; мізерна частка біржового сегменту ринку; недостатнє законодавче регулювання ціноутворення; обмежена кількість ліквідних та інвестиційно привабливих фінансових інструментів; висока фрагментарність біржової та депозитарної структури. Всі вони є прямим відображенням посткризового періоду, який наразі переживає український фондовий ринок.

ВИСНОВОК

Акціонерні товариства в їх нинішньому вигляді є наочний приклад суперечливої природи сучасних ринкових відносин. Акціонерний капітал являє собою, з одного боку, ринковий капітал у всіх своїх проявах, покликаний збільшуватися, бо без цього акціонерне товариство як учасник ринку може втратити своє місце на ринку і бути поглинена чи ліквідовано. З іншого боку, акціонерний капітал - об'єднаний, колективний капітал багатьох членів суспільства, а тому він не може не бути під контролем з боку учасників ринку та суспільства в цілому.

Вплив держави на ринкові відносини ще більше посилюється, якщо мова йде про процеси приватизації державної власності або про наявність пакетів акцій акціонерних товариств у власності держави. Розуміння двоїстого характеру сучасних ринкових відносин дозволяє стверджувати, що не існує однозначної відповіді на питання, чи повинна держава бути власником акціонерних товариств (повністю або частково) чи ні.

Усе визначається конкретними процесами, які відбуваються в ринковій економіці на кожному етапі її розвитку. Акціонерні товариства є не єдиними учасниками ринку. На ринку обов'язково повинні співіснувати і інші учасники: великі й дрібні, прості і складні, з участю і без участі держави, вітчизняні та іноземні і т.д. Однак ця єдність і співіснування багатьох учасників ринку в теоретичному та практичному планах не повинно вести до приниженню ролі і значущості акціонерних товариств. Треба бачити, що останні є основою сучасної економіки будь-якої розвиненої держави. Акціонерне товариство розглядається як форма об'єднання капіталів, тобто з позицій його акціонерів і ринку в цілому. Економічне становище акціонерних товариств таке, що з ними не може не вважатися держава. Акціонерні товариства в певному сенсі виступають феноменом розвитку ринкового господарства, вдалою формою вирішення протиріччя між існуванням приватних капіталів та їх функціонуванням як єдиного цілого.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008, №514-VI, зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 2008, №50-51.

2. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 328 с.

3. Конституція України вiд 28.06.1996, №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.2008 - 2009 р., №30

4. Білорус О.Г., Рогач В.І. Акціонерні товариства: організація і управління. К.: “Техніка”, 2009. - 146 с.

5. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" вiд 23.02.2006. №3480-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2008, №38

6. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV // Відомості Верховної Ради, 2003, №18, №19-20, №21-22

7. Акціонерна власність в умовах ринкової трансформації економіки України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / С.І. Кудин С.І. Кудин; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. -- Л., 2011.

8. Загородній Анатолій Григорович, Вознюк Геннадій Леонідович. Акції. Акціонерні товариства: Термінологічний словник. -- К.: Кондор, 2010. -- 84 с.

9. 9.Шкільняк М.М. Акціонерні товариства та їх розвиток в сучасних умовах. -- Тернопіль: Економічна думка, 2012. -- 43 с.

Размещено на Allbest.ru