Державна пiдтримка вироничого потенцiалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ

1.1 Виробничий потенціал підприємства

2. СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ ПОТЕНЦІАЛУ

2.1 Характеристика потенціалу підприємства

2.2 Потенціал підприємства в промисловості України

3. ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Сутність виробничого потенціалу підприємства

3.2 Потужність виробничого потенціалу підприємства

3.3 Оцінка виробничого потенціалу підприємства

4. ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Теоретичні підходи до формування потенціалу підприємства

4.2 Системний підхід до формування потенціалу підприємства

5. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

5.1 Фактори формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства

5.2 Конкурентні стратегії розвитку підприємства

5.3 Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Будучи основною ланкою господарського комплексу, підприємство концентрує в собі всі ресурси виробництва. Тут розгортаються головні економічні процеси, створюється і примножується народне багатство, формується національний дохід суспільства, забезпечується рішення економічних і соціальних завдань, складаються виробничі і соціальні відносини. У зв'язку з цим об'єктивна оцінка виробничих можливостей підприємств, а також параметрів і характеристик їх виробничого потенціалу мають не спадає значення для прийняття рішень. Виробничий потенціал підприємства це сукупність ресурсів, наданих в його розпорядження для творчої діяльності. Кількісні і якісні параметри цих ресурсів, а також їх інтеграція визначають виробничу здатність господарської ланки. Однак, виробничий потенціал, визначаючи можливість випуску матеріальних благ і послуг, не може служити мірою корисного ефекту.

Основне значення виробничого потенціалу підприємства полягає у створенні нових вартостей, а його елементи повинні цілеспрямовано адаптуватися до вимог виготовленої продукції. Це своє призначення він зможе виконати, якщо прийнята їм речовинно натуральна форма та кількісне співвідношення його складових роблять його здатним функціонувати як вартість, що створює вартість і додаткову вартість. Тобто коли склад і характеристики елементів виробничого потенціалу відповідають і визначаються параметрами виготовленої продукції. У такому випадку всі елементи виробничого потенціалу служать одній загальній меті, що стоїть перед підприємством. Але саме те, що і місце і функції кожного елемента визначаються вимогами, що пред'являються до сукупності елементів у цілому, і характеризують його впорядкованість. З іншого боку, виконання сукупністю елементів загальної для виробничого потенціалу завдання означає, що вони взаємозалежні і взаємодіють між собою. Таким чином, виробничий потенціал відповідає вимогам, що пред'являються до систем.

Як зазначалося, головне завдання виробничого потенціалу полягає у виготовленні продукції, тобто в її відтворенні. Очевидно, що для того, щоб виробничий потенціал зміг здійснити цей безперервний і постійно поновлюється процес, він сам також повинен безперервно і постійно відтворюватися. Виробничий потенціал повинен мати здатність до самовідтворення. На практиці ця здатність підтверджується низкою тенденцій: системою ремонтів і модернізацією основних фондів підприємства. Слід відзначити й іншу форму прояву відтворювальної здатності виробничого потенціалу, як технічне переозброєння і реконструкція виробництва.

Виробничий потенціал може служити як характеристикою самих великих систем, так і дрібних, локальних. Але при цьому виробничий потенціал будь-якої з підсистем не функціонує ізольовано і замкнуто. Спостерігається процес взаємопроникнення потенціалів, «обмін» їх окремими складовими. Роль і значення виробничого потенціалу підприємства в суспільному виробництві не залишаються незмінними. Виробничий потенціал підприємства є матеріальною передумовою прискорення науково-технічного прогресу. Між ними існує взаємозв'язок - чим вище техніко-економічний рівень елементів потенціалу та ступінь їх використання, тим потужніше база (матеріально - технічна) науково - технічного прогресу, тим ширше горизонти впровадження його досягнень, більше можливостей для вдосконалення та збільшення розмірів елементів виробничого потенціалу промислового підприємства. Вони взаємно вдосконалюють і розвивають один одного.

Актуальність теми полягає в тому, що кожне підприємство, володіючи власністю, прагне її примножити. Результат використання власності на увазі ефективне використання потенціалу підприємства. Принцип діючого підприємства передбачає безперервність діяльності, яка може бути забезпечена наявністю і неухильним зростанням потенціалу підприємства.



1. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ

1.1 Виробничий потенціал підприємства

бізнес менеджмент виробничий конкурентоспроможність

Успішний розвиток бізнесу - це результат раціонального менеджменту, заснованого на використанні інформації про можливості підприємства. Отже, розвиток бізнесу обумовлено наявністю у підприємства відповідного економічного потенціалу. При цьому для ефективного розвитку підприємництва необхідно мати адекватну ринковим відносинам систему економічної інформації, що розкриває його можливості. У свою чергу, можливості будь-якого економічного суб'єкта (підприємства), іншими словами його потенціал, в ринкових умовах господарювання визначаються різними факторами, і перш за все наявністю власності підприємства. Розвиток бізнесу полягає в тому, що кожне підприємство, володіючи власністю, прагне її примножити. Результат використання власності, що залежить від підприємливості менеджерів, має на увазі ефективне використання потенціалу підприємства. Визначення стратегії розвитку підприємства базується на наявності у цього підприємства потенціалу.

Підприємство володіє виробничим, майновим, наукових, технічних, трудовим, фінансовим та іншими видами потенціалу. Виходячи з наявності всіх видів потенціалу здійснюється планування розвитку бізнесу, яке полягає в розробці заходів щодо використання наявного потенціалу.

Принцип діючого підприємства передбачає безперервність діяльності, яка може бути забезпечена наявністю і неухильним зростанням потенціалу підприємства.

Потенціал в загальному розумінні розглядається як джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведені в дію, використані для досягнення певної мети. Стосовно до економіки в контексті соціально-економічних систем, до яких відноситься будь-яке підприємство, потенціал являє собою сукупність ресурсів. Сукупність ресурсів складається з матеріальних, трудових, фінансових, організаційних, інформаційних та інших видів ресурсів. Ідентифікуючи наявність ресурсів з поняттям «потенціал», виділяємо трудової, технічний, організаційний, майновий, фінансовий та інші потенціали, які визначають здатність підприємства досягати поставлені перед ним цілі. Наявність будь-якого виду потенціалу і його використання визначає в тій чи іншій мірі результат діяльності підприємства.

Поняття «виробничий потенціал» найбільш близьке до поняття «технічний потенціал», проте суть їх різна. Існує декілька підходів у визначенні сутності і структури виробничого потенціалу. Найбільш поширеним є ресурсний підхід, який, у свою чергу, ділиться на дві ресурсні позиції.

Не слід обмежувати розгляд виробничого потенціалу запропонованими складовими, доцільно також розглядати в складі даної категорії інформаційно-комунікаційні ресурси і ресурси управління.

Більше поширення отримала ресурсна позиція у визначенні виробничого потенціалу. З цієї позиції взаємозв'язок технічного і виробничого потенціалу розкривається через обсяги сукупностей розглядаються в кожному з понять ресурсів. Більш того, даний вид ресурсів є основою виробничого потенціалу і з точки зору другій позиції, тому що саме основні виробничі фонди містять в собі здатність або можливість виробництва.

Кількісні і якісні параметри цих ресурсів, а також їх інтеграція визначають виробничу здатність господарської ланки. Однак, виробничий потенціал, визначаючи можливість випуску матеріальних благ і послуг, не може служити мірою корисного ефекту. Основне значення виробничого потенціалу підприємства полягає у створенні нових вартостей, а його елементи повинні цілеспрямовано адаптуватися до вимог виготовленої продукції. Це своє призначення він зможе виконати, якщо прийнята їм речовинно натуральна форма та кількісне співвідношення його складових роблять його здатним функціонувати як вартість, що створює вартість і додаткову вартість. Тобто коли склад і характеристики елементів виробничого потенціалу відповідають і визначаються параметрами виготовленої продукції.

У такому випадку всі елементи виробничого потенціалу служать одній загальній меті, що стоїть перед підприємством. Але саме те, що і місце і функції кожного елемента визначаються вимогами, що пред'являються до сукупності елементів у цілому, і характеризують його впорядкованість. З іншого боку, виконання сукупністю елементів загальної для виробничого потенціалу завдання означає, що вони взаємозалежні і взаємодіють між собою. Таким чином, виробничий потенціал відповідає вимогам, що пред'являються до систем. Як зазначалося, головне завдання виробничого потенціалу полягає у виготовленні продукції, тобто в її відтворенні. Очевидно, що для того, щоб виробничий потенціал зміг здійснити цей безперервний і постійно поновлюється процес, він сам також повинен безперервно і постійно відтворюватися. Виробничий потенціал повинен мати здатність до самовідтворення. На практиці ця здатність підтверджується низкою тенденцій: системою ремонтів і модернізацією основних фондів підприємства. Іншою формою практичної реалізації здатності виробничого потенціалу до самовідтворення слід вважати збільшення в структурі промисловості кількості комплексних підприємств (які включають непрофільні виробництва). Слід відзначити й іншу форму прояву відтворювальної здатності виробничого потенціалу, як технічне переозброєння і реконструкція виробництва.

Перша з них - цілісність. Вона означає, що всі елементи потенціалу служать спільної мети стоїть перед системою. Цілісність потенціалу забезпечується реалізацією в процесі управління його формуванням і використанням наступних принципів: спільності та єдності цільової функції для виробничого потенціалу і кожного його елемента, спільності критеріїв ефективності функціонування та розвитку елементів і самого потенціалу в цілому.

Другою відмітною рисою потенціалу є складність. Вона проявляється в наявності декількох складових елементів, кожен з яких представляє собою сукупність окремих частин. Наприклад, виробничий потенціал підприємства включає в себе основні виробничі фонди, які серед інших елементів містять робочі машини й устаткування, у свою чергу, основне технологічне обладнання. Крім того, в системі існують зворотні матеріально-речові та інформаційні зв'язки між елементами потенціалу.

В якості третьої характерній особливості виробничого потенціалу слід відзначити взаємозамінність, альтернативність його елементів. Але її не слід розуміти чисто механічно, хоча в її основі і лежать технічні та технологічні особливості виробництва (наприклад, заміщення живої праці машинним). Тому в якості однієї з форм взаємозамінності елементів виробничого потенціалу слід розглядати збереження виробничих ресурсів у результаті застосування нового обладнання, технології, енергії, інформаційних ресурсів і методів організації управління та виробництва. При цьому ступінь альтернативності не постійна і залежить від економічної ситуації, рівня розвитку виробничого потенціалу, особливостей господарської системи. Також важливо зрозуміти, що теоретично елементи можуть заміщати один одного необмежено, але існує межа взаємозамінності. Крім того, це процес періодичний за своїми кількісними характеристиками і за часом. У цілому завдяки цій характеристиці елементи потенціалу мають здатність досягати збалансованого рівноваги елементів.

Четвертої характеристикою є взаємозв'язок і взаємодія його елементів. Вона являє собою якісну та кількісну взаємозв'язок, виражену мірою відповідності та співвідношення речових, особистих і нематеріальних факторів виробництва. Інтегральне дію елементів наводить на думку про наявність структур виробничого потенціалу, відповідних його мінімальної і максимальної віддачі. Стає ясним, що поліпшення тільки одного елемента неможливо досягти істотного зростання віддачі виробничого потенціалу. Найвища віддача потенціалу можлива лише за одночасної модернізації всіх його елементів.

П'ятим характерною ознакою виробничого потенціалу можна назвати його здатність до сприйняття як елементи новітніх досягнень науково-технічного прогресу, здатність до розвитку шляхом безпосереднього та систематичного використання нових технологічних ідей. При цьому виробництва з більш високою науково-технічної ємністю більш ефективні і мають більш широкі перспективи розвитку.

Шостий характерною особливістю виробничого потенціалу є гнучкість. Вона свідчить про можливості переорієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, використання інших видів матеріалів і так далі, без докорінної зміни його матеріально-технічної бази. Вимога до підвищення гнучкості виробничого потенціалу особливо актуально в умовах нестабільності ринкової обстановки, зростання коливань обсягу і структури попиту, різкого прискорення темпів науково-технічного прогресу в промисловому виробництві.

Сьомий відмітною характеристикою є класовий характер. Цим значною мірою визначаються його масштаби і структура. Так, цілі модернізації виробництва полягають у бажанні капіталу піти від вирішення соціальних проблем, отримати новий стабільний джерело надприбутки, ефективний засіб тиску на робітничий клас і знаряддя боротьби з профспілками.

Нарешті, слід відзначити ще одну характеристику виробничого потенціалу - його потужність. Вона являє собою кількісну оцінку ефективності виробництва потенціалу підприємства. Потужність потенціалу, будучи об'єктивно визначена, показує місце конкретного господарського підрозділу в галузевому і народно-господарському потенціалах. Вона служить важливою сполучною ланкою між виробничим потенціалом, науково-технічними та економічним потенціалом суспільства.

Всі характерні риси виробничого потенціалу промислового підприємства можна класифікувати за низкою ознак: внутрішні засоби і особливості структури, якісні характеристики, соціально-економічні відмінності. До структурних особливостей слід віднести цілісність, складність, взаємозамінність елементів, їх взаємозв'язок і взаємодія. Якісними характеристиками можна вважати здатність елементів потенціалу до сприйняття досягнення науково-технічного прогресу, гнучкість потужність виробничого потенціалу. Соціально-економічні відмінності полягають в класовому характері і здатності мати потужністю.

У залежності від масштабів господарської системи розрізняються виробничі потенціали народного господарства, галузі, регіону, підприємства (об'єднання). Виробничий потенціал народного господарства характеризують «виробничі ресурси, їх обсяг, структура, технічний рівень і якість ...» [1]. При цьому під виробничими ресурсами їм розумілися засоби виробництва, трудові ресурси, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот.

З цього можна зробити висновок про те, що виробничі потенціали різних рівнів господарювання відрізняються один від одного розмірами відокремлення ресурсів, які в свою чергу визначаються такими особливостями виробничих систем, як масштабність, характер замкнутості та особливості діяльності. Від цього залежить не тільки величина виробничого потенціалу, а й структура його ресурсів, а також динамічність і рухливість останньої.

Так, народне господарство і промисловість є великомасштабними господарськими системами з високим ступенем замкнутості. Вони, особливо народне господарство, мають значної відтворювальної здатністю по відношенню до всіх елементів виробничого потенціалу. Тому структура ресурсів останніх буде включати в себе один набір матеріально-духовних елементів.

Підприємства і об'єднання мають значно менший масштаб діяльності. Їх відтворювальна здатність обмежена відшкодуванням, оновленням і розширенням основних фондів, а також відшкодуванням у встановлених межах робочої сили (підготовка робочих кадрів, підвищення їх кваліфікації). У них значно нижче можливості у здійсненні науково - технічних розробок. Структура ресурсів виробничого потенціалу цього рівня управління буде на багато простіше. Виробничий потенціал промислового підприємства характеризує собою ресурси, що відокремилися в рамках основної господарської ланки, тому він менше виробничого потенціалу галузі та народного господарства, і є їх складовим елементом як частина цілого. Перераховані потенціалу перебувають в залежності, так, виробничий потенціал галузі визначається як сума виробничих потенціалів входять до неї об'єднань, а потенціал народного господарства - складанням потенціалів галузей.

Виробничий потенціал може служити як характеристикою самих великих систем, так і дрібних, локальних. Але при цьому виробничий потенціал будь-якої з дезагрігірованних підсистем не функціонує ізольовано, замкнуто. Спостерігається процес взаємопроникнення потенціалів, «обмін» їх окремими складовими. Роль і значення виробничого потенціалу підприємства в суспільному виробництві не залишаються незмінними. Виробничий потенціал підприємства є матеріальною передумовою прискорення науково-технічного прогресу. Між ними існує взаємозв'язок - чим вище техніко-економічний рівень елементів потенціалу та ступінь їх використання, тим потужніше база (матеріально-технічна) науково - технічного прогресу, тим ширше горизонти впровадження його досягнень, більше можливостей для вдосконалення та збільшення розмірів елементів виробничого потенціалу промислового підприємства. Вони взаємно вдосконалюють і розвивають один одного. При цьому виробничий потенціал промислового підприємства на пряму пов'язані з темпами соціально-економічного розвитку країни. Поліпшення його використання сприяє зростанню виробництва інвестиційних ресурсів і товарів народного споживання за одних і тих самих витрат суспільної праці. А якісні його характеристики визначають ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб народу і сама якість економічного та соціального зростання.

Погіршення ж використання виробничого потенціалу підвищує єдине тимчасові вкладення приросту національного доходу, оскільки для забезпечення стабільних темпів рота економіки стає необхідним відволікати дедалі більшу частину національного доходу на нарощування виробничого потенціалу для компенсації його знижується віддачі. У сучасних економічних умовах цей шлях обмежений, так як прискорення науково-технічного прогресу, розширення і підтримку сировинних і енергетичних баз промисловості через що погіршуються гірничо-геологічних умов і віддаленості джерел, у свою чергу вимагають зростаючих додаткових витрат. Таким чином, зниження рівня використання виробничого потенціалу прямо зменшує потенції соціально-економічного розвитку суспільства.

У самій загальній постановці елементами виробничого потенціалу підприємства можна вважати всі ресурси, які будь-яким чином пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства. Вибір найбільш важливих з величезного їх числа є дуже складну проблему, про що свідчить безліч думок про склад виробничого потенціалу. Головна трудність аналізу складу виробничого потенціалу підприємства полягає в тому, що всі його елементи функціонувати одночасно і в сукупності. Отже, закономірності розвитку потенціалу можуть бути розкриті не як окремо взяті закономірності розвитку її складових, а тільки як їх поєднання. Звідси очевидна марність спроб виявлення ролі кожного з елементів виробництва окремо. Робоча сила у виробничому процесі історично займала основне місце, будучи першим продуктивною силою. Від якості і кількості персоналу безпосередньо залежить продуктивна здатність господарської ланки. Підприємства самостійно визначають потребу у трудових ресурсах, їх структуру і кваліфікаційний склад.

Виробнича здатність господарської системи визначається кількістю використовуваних знарядь праці. Знаряддя праці взаємозамінні з іншими видами ресурсів. Особливо висока взаємозамінність між основними фондами і живою працею. Разом з тим, нова техніка вимагає відповідних змін у кваліфікаційному складі працюючих і серйозні зміни в технології та організації виробництва. Характеристики знарядь праці завжди адекватні характеристикам виробленої продукції: габарити робочих машин і виробничих площ підбираються під розміри оброблюваних виробів; розташування і характер робочих органів верстатів, що виготовляють виріб, відповідають конфігурації оброблюваних деталей. Таким чином, знаряддя праці повною мірою відповідають системним вимогам виробничого потенціалу підприємства і, отже, є його елементом.

Розвиток продуктивних сил в умовах науково - технічного прогресу характеризується радикальними змінами не тільки знарядь праці, а й методів виробництва, тобто технології виготовлення продукції. Це - та ланка виробничого процесу, в якому в першу чергу реалізуються нові наукові відкриття та технічні рішення. Технологія не є речовим елементом виробництва і завжди матеріалізується в тій чи іншій системі засобів праці. Однак вона визначає форми зв'язку особистих і речових елементів виробництва, а також всі просторові і тимчасові зв'язки між речовими елементами і стадіями виробництва. У цьому полягає основний вплив технології на розвиток продуктивних сил. Тому технологія є одним з найважливіших елементів виробничого потенціалу. Технологія завжди відповідає виробленої продукції, завжди тотожна виду використовуваних знарядь праці, робочої сили і енергетичних ресурсів. Технологічна база підприємства на пряму залежить від рівня організації і управління, наявності досвіду і традицій трудового колективу, його сприйнятливості до досягнень науково-технічного прогресу.

В умовах науково-технічного прогресу швидко зростає роль інформації, специфічного ресурсу епохи науково-технічної революції. Знання стають найціннішим життєвим продуктом. Інформація - необхідна умова і елемент будь-якої виробничої діяльності, яка за своєю значимістю все більше прирівнюється до енергетичних і сировинних ресурсів і використовується для заміщення живої праці, сировини н енергії. Інформація набуває характер товару і перетворюється на об'єкт міждержавної змагальності. Інформація має ряд специфічних властивостей: вона не витрачається в процесі використання, розширення її споживання практично не має обмеження, вона володіє високою ресурсозберігаючої здатністю. Таким чином, інформація фактично визнана елементом виробництва і є невід'ємною складовою частиною виробничого потенціалу підприємства. Причому вона грає не допоміжну, а сполучну функцію щодо інших, елементів виробничого потенціалу, об'єднуючи їх як єдине ціле.

Інформація регулює функціонування процесу виробництва, сприяє підвищенню продуктивності живої праці, ефективності використання предметів праці та енергетичних ресурсів, допомагає підняти рівень і ефективність технологій. Інформація в промисловому виробництві використовується у вигляді результатів наукових розробок щодо вдосконалення основних фондів і предметів праці, навичок і знань виробничого персоналу. Крім того, існують і такі форми інформації, як результати наукових розробок у галузі організації виробництва, праці та управління, дані з вивчення ринку збуту, програм управління машин і устаткування й так далі. Інформація в повній мірі відповідає ознакам елементи виробничого потенціалу. Вона найбільш ефективно заміщає промислово-виробничий персонал, великий заміщає ефект щодо основних фондів, дозволяє економити і інші ресурси. Значна частина ресурсів у вигляді інформації виходить в самому господарському ланці як результат дії його служб, а також від інших спеціалізованих організацій. Тому можна стверджувати, що інформація відтворюється всередині господарської системи. Таким чином, виробничий потенціал підприємства включає основні виробничі фонди, промислово-виробничий персонал, технологію, енергію й інформацію.



2. СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ ПОТЕНЦІАЛУ

2.1 Характеристика потенціалу підприємства

У теоретичних розробках потенціал підприємства розглядається як ресурсна база розвитку в умовах модернізації вітчизняної економіки і адаптації до конкурентного ринку. Поліпшення потенціалу підприємства пов'язано з інноваційними процесами та впровадженням ефективних і масштабних інвестиційних проектів в Україні. Теоретичний і практичний інтерес за цих умов викликає оцінка і розвиток потенціалу підприємства.

Теорія потенціалу узагальнює наукові знання, економічні категорії, інструментарій оцінки, досвід теоретико-методичних досліджень процесу формування і розвитку потенціалу підприємства.

Потенціал підприємства - це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати, які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання [1]. Автори теоретико-методологічних напрямів формування потенціалу підприємства неоднаково підходять до характеристики складної економічної парадигми.

Сутність, структурно-елементний склад, механізм формування, методологія оцінки потенціалу підприємства комплексно розглянуті в навчально-методичній літературі. Становлення теоретичних поглядів на потенціал підприємства охоплює періоди часу.

На початку минулого століття потенціал підприємства визначався як потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб на селення. Визначення «потенціал підприємства є організаційною системою» простежується в тлумаченнях цієї категорії до наступного часу.

Потенціал - це можливість розвитку системи, забезпечення досягнення цілей та виконання поставлених завдань, що асоціюється з сукупністю ресурсів. Процес формування потенціалу підприємства повинен бути обов'язково спрямованим на досягненняцілей, головної місії підприємства, і це потребує уваги.

Наукові погляди та концептуальні напрями в теорії потенціалу підприємства визначають багаторічну історію та широкий спектр теоретичних підходів до вивчення категорії, спільні риси та відмінності в сучасних уявленнях та методології формування потенціалу підприємства.

Основоположне завдання теорії потенціалу - це визначення напряму розвитку виробничого та ринкового процесів на підприємстві для забезпечення ефективної цілеспрямованої діяльності та отримання доходу. Потенціал підприємства є економічною категорією,яка характеризує теоретичний аспект, методичну основу, базу розуміння, систему економічних показників виробничого та ринкового процесу підприємства та його оціночної діяльності в конкурентному середовищі. Потенціал підприємства та його оцінка є предметом теоретичних та методологічних розробок економіки підприємства,теорії управління, економічної діагностики, фінансового менеджменту, маркетингу та інших економічних наук.

2.2 Потенціал підприємства в промисловості України

Процеси модернізації потенціалу підприємства в промисловості України пов'язані з забезпеченням його відтворення в конкурентному середовищі, структурною трансформацією і реконструкцією, технічним озброєнням і диверсифікацією виробництва конкурентної продукції. Ці процеси стають невід'ємним атрибутом процесу реалізації стратегії соціальних та економічних реформ, спрямованих на удосконалення економічних механізмів розвитку.

Промисловість є головним рушієм соціально-економічних реформ. Корпоратизація промисловості, на регіональному рівні становиться актуальною. Необхідність розвитку корпоративного сектора економіки є потребою ринкової економіки. На світовому ринку ефективні та надійні корпорації мають вивантажену систему корпоративного управління інвестиційними ресурсами за умовами активізації інновацій. Корпорації знаходять важелі впливу на активізацію інноваційно-технологічного розвитку підприємства і мають ініціювати та відтворювати його потенціал.

Залучення корпорацій у процес формування високотехнологічного рівня вітчизняного промислового підприємства є складною науково-теоретичною і практичною проблемою, яка має бути підкріплена наявністю відповідних видів потенціалу в умовах стійкого розвитку. Концепція стійкого розвитку, яка відображує гармонійне співіснування людини і природи, набуває особливу актуальність. Ключову роль в реалізації даної концепції грає процес ресурсозбереження, що дозволяє вирішити проблему використання ресурсів і виконати основний принцип стійкого розвитку: «повне задоволення потреб теперішнього покоління, яке не ставить під загрозу можливість для майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби». Стійкий розвиток промисловості поліпшує потенціал підприємства. Оцінка потенціалу підприємства за умовами стійкого розвитку промисловості стає актуальною.

Промисловість України є реальним сектором економіки за різними видами діяльності та технологічними укладами; складається зі спеціалізованих галузей, кожна з яких поєднує різноманітні за місією підприємства, виробничі та господарські процеси. На «вході» системи, що визначає промисловість як головну галузь народного господарства знаходяться: видобуток руд і нерудних копалин, переробка рослинної і тваринної сировини. На «виході» - виробництво всієї сукупності знарядь праці, більшої частини предметів праці і предметів народного вжитку [2] та технологічна база галузей промисловості, можливості ресурсів та призначення продукції впливають на типи, розміри, форми суспільної організації виробництва України. Властивості використаних знарядь праці, технологічних засобів обробки предметів праці, інформації визначають необхідний для галузей промисловості професійний склад працівників, та умови праці.

За умов удосконалення економічних механізмів розвитку необхідною є системна модернізація потенціалу промислового підприємства, в якій зацікавлені інвестори для обґрунтування вибору реципієнтів інвестицій.

Саме на рівні промисловості держава проводить промислову політику, яка в трансформаційних умовах економіки набуває особливого значення. Розвиток промисловості слід розглядати в декількох аспектах. По-перше, слід говорити про розвиток кожного окремого промислового підприємства. По-друге, розвиток промисловості необхідно розглядати в контексті розвитку всієї сукупності промислових підприємств у ринкових умовах. Економічний розвиток промислового виробництва, що здійснюється в Україні на підставі позитивного оцінювання потенціалу підприємства створює матеріальну основу становлення нового інформаційно-технологічного засобу виробництва.

Потенціал промислового підприємства - це складне за структурою та змістом поняттям, визначення якого продовжується і дотепер.

Потенціал промислового підприємства не може бути об'єктом чи предметом дослідження тільки теорії. Існують різні концептуальні підходи до визначення унікального процесу розширення наявних і прихованих виробничих і невиробничих ринкових можливостей промислового підприємства з урахування зовнішніх і внутрішніх факторів зовнішнього середовища.

Промисловість України володіє потенціалом споживання паливно-енергетичних ресурсів на засадах стратегії ресурсозбереження. Розвиток вітчизняної промисловості за умовами стійкого розвитку визнано неможливим без енергозберігаючого виробництва. Активізація державної підтримки стратегії ресурсозбереження на основі використання інноваційних технологій та економічних інструментів дасть можливість вітчизняній промисловості стати конкурентоспроможною на світовому ринку.



3. ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВИРОБНИЦТВА

3.1 Сутність виробничого потенціалу підприємства

Виробничий потенціал визначає сукупність можливостей ресурсів підприємства за умов їх реалізації в виробничому процесі. Виробничий потенціал охоплює усі види ресурсів підприємства і тому його часто ототожнюють з потенціалом підприємства. Проте, виробничий потенціал акумулює значну частку потенціалу підприємства, а основне його значення полягає в створенні нової вартості в процесі виробництва продукції, що забезпечує економічне зростання суб'єкта господарювання в умовах стратегій розвитку.

У теоретичних підходах до виробничого потенціалу належать різні види ресурсів: виробничі фонди, персонал, кваліфіковані кадри робітників, ресурси управління й організації виробництва, науково-технічна інформація.

До складу виробничого потенціалу належать: потенціал землі та природно-кліматичні умови; потенціал основних фондів; потенціал оборотних фондів; потенціал нематеріальних активів; потенціал технологічного персоналу.

Метою виробничого потенціалу підприємства є створення додаткового продукту, що має бути адаптованим до вимоги конкурентного ринку.

Виробничий потенціал - це наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції. Проте, виробничий потенціал підприємства, що є системою з упорядкованим станом компонентів залишається недостатньо дослідженим в трансформаційних умовах сучасного виробництва.

При системному підході «вхід» системи виробничого потенціалу підприємства представляють ресурси, що визначаються за основними факторами виробництва. Виробничий процес забезпечує випуск конкурентоспроможної продукції. Валовий дохід від реалізації продукції показує «вихід» системи виробничого потенціалу підприємства. Зворотний зв'язок у системі виробничого потенціалу підприємства є необхідним для відтворення її компонентів. Зовнішнє середовище в системі виробничого потенціалу підприємства визначає сукупність зовнішніх факторів, що впливають на діяльність підприємства.

Виробничий потенціал дає системну характеристику можливостей сукупних ресурсів підприємства та їх мобілізації у виробничому процесі в умовах досягнення конкурентних переваг з урахуванням впливу зовнішнього середовища.

Система виробничого потенціалу підприємства включає п'ять структурних компонентів:

1) «вхід» системи, що відображають ресурси підприємства за осно-

вними факторами виробництва;

2) виробничий процес, що забезпечує випуск конкурентоспромож-

ної продукції;

3) «вихід» системи, що виконує валовий дохід підприємства;

4) зворотний зв'язок для відтворення компонентів системи;

5) зовнішнє середовище, що впливає на потенціал підприємства.

3.2 Потужність виробничого потенціалу підприємства

Потужність виробничого потенціалу є кількісною характеристикою ресурсних можливостей підприємства за умовою їх реалізації а виробничому процесі.

Показники потужності виробничого потенціалу підприємства не кореспондують з показниками обсягу виробленої продукції, визначаються в одиницях виміру, що повинні бути наскрізні на всіх рівнях управління та забезпечувати зв'язок із програмою випуску продукції.

При системному підході на «виході» системи виробничого потенціалу підприємства міститься випуск продукції, що орієнтована на споживача та потреби конкурентному ринку. Впровадження нової продукції на підприємстві забезпечує приріст обсягів виробництва з метою збільшення прибутку. Розв'язання проблем оновлення продукції й технології її виробництва на підприємствах у загальному вигляді лежить у площині інноваційних перетворень. Стимулювання інновацій для впровадження високотехнологічної продукції на підприємстві забезпечує розвиток наукомістких галузей промисловості на основі комплексної стратегії соціально-економічних реформ.

Науково-технічний прогрес визначає такі умови, за якими для освоєння інновацій необхідно формувати резервні потужності, що здатні дати різкий поштовх розвитку виробничого потенціалу підприємства.

Резервна потужність виробничого потенціалу підприємства визначає ту частину виробничої здатності його елементів, що тимчасово не використовується для вироблення продукції. Така частина потужності резервується з метою підвищення адаптованості потенціалу до зміни зовнішніх економічних умов [3].

Резервна потужність виробничого потенціалу підприємства дозволяє блокувати диспропорції, що виникають між можливостями ресурсів, які використовують в виробництві з метою припинення збоїв у виробничих та господарських підрозділах.

3.3 Оцінка виробничого потенціалу підприємства

Виробничий потенціал підприємства оцінюється в абсолютних показниках у вартісному виразі та в відносних показниках економічної ефективності.

У вартісному виразі виробничий потенціал дає комплексне уявлення про можливості сукупних ресурсів в виробничому процесі та визначається на засадах оцінки абсолютних показників вартості потенціалу підприємства.

Вартість виробничого потенціалу підприємства визначається як сума вартості фондового потенціалу, потенціалів нематеріальних активів та технологічного персоналу [4].

Оцінка показників ефективності виробничого потенціалу виконується за умов впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.

Показники економічної ефективності виробничого потенціалу визначають його продуктивність і побудовані на засадах методики оцінки показників продуктивності виробництва підприємства.

Оцінка економічної ефективності виробничого потенціалу виконується на основі показників:

- продуктивність загального капіталу підприємства;

- продуктивність фонду заробітної плати (віддача фонду заробітної

плати);

- загальна продуктивність поточних витрат (собівартість);

- продуктивність амортизаційних відрахувань;

- продуктивність матеріальних затрат;

- продуктивність затрат заробітної плати.

- ресурсоємність продукції (капіталоємність продукції);

- капіталоємність продукції за основним капіталом;

- капіталоємність продукції за оборотним капіталом;

- капіталоємність продукції за фондом заробітної плати;

- амортоємність продукції;

- зарплатоємність продукції.

Оцінка економічної ефективності виробничого потенціалу виконується на функціональному рівні управління за умов стратегій соціально-економічного розвитку підприємства.



4. ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Теоретичні підходи до формування потенціалу підприємства

Теоретичні підходи до формування потенціалу мають багаторічну історію, спільні риси, відмінності, різні моделі потенціалу і підкреслюють їх переваги.

В економічній літературі теоретичні підходи демонструются в теоретичних моделях потенціалу:

1. Модель економічного потенціалу розроблена при аналізі його структури, де поряд з ресурсним визначаються інші аспекти структури і дається повне уявлення про його елементний склад. Крім видової структури економічного потенціалу за ресурсною ознакою, в теорії й практиці дослідження даної категорії можливе виділення структур за іншими ознаками: територіальною, галузевою, відтворювальною [2].

2. Модель економічного потенціалу підприємства формується на основі ресурсно-функціонального підходу за соціальною, виробничо-економічною, екологічною складовою та структурних елементів, що визначають кадровий виробничий, інноваційний та організаційно-управлінський потенціал. Економічний потенціал значним способом залежить від оптимального сполучення окремих видів економічних ресурсів, залучених до виробничого процесу, рівня організації виробництва і праці, ефективності системи управління підприємством [3].

Модель економічного потенціалу підприємства є прикладом де-композиції структурних елементів економічного потенціалу. Відповідно до методу декомпозиції економічний потенціал підприємства в загальному вигляді рекомендовано визначати з урахуванням питомої ваги індексів-факторів, тобто коефіцієнтів значимості компонентів економічного потенціалу [4].

3. Загальнотеоретична модель потенціалу підприємства побудована на основі використання властивостей економічних систем і притаманних їм постулатів: цілісності, поліструктурності, складності, нестаціонарності, унікальності, адаптивності, синергічності, мультиплікативності, граничності, протиентропійності [4].

4. Багаторівнева модель економічного потенціалу підприємства розроблена на основі поетапно-структурного підходу і показує, що потенціал будь-якого рівня виникає як результат взаємодії ресурсів, що його забезпечують. Поетапно-структурний підхід до формування величини економічного потенціалу припускає виділення проміжних рівнів узагальнення потенційних можливостей підприємства [3].

5. Модель потенціалу підприємства побудована на основі розмежування об'єктивних і суб'єктивних складових [2].

6. Модель потенціалу підприємства та компетенції визначена з огляду на те, що компетенції та ресурси зумовлюють внутрішні можливості підприємства, забезпечують його конкурентні переваги в ринковому середовищі [1].

7. Модель загального потенціалу підприємства необхідна для зовнішньої та внутрішньої оцінки його стану [1].

8. Модель ринкового потенціалу підприємства відображає теоретичні та методологічні основи планування ринкової діяльності промислового підприємства в умовах конкурентного ринку; демонструє ринковий потенціал як основний інструмент ринкової діяльності [2].

9. Модель промислового потенціалу побудована на основі практичних механізмів його формування [3].

4.2 Системний підхід до формування потенціалу підприємства

За умови економіки, що стає на шлях модернізації виробничих систем, місія підприємства визначається стратегічними орієнтирами розвитку його потенціалу в ринкових умовах. Позитивні структурні зрушення в виробничих системах викликають необхідність застосування системного підходу в вирішувані наукових і практичних завдань структурної перебудови відповідно до нових тенденцій соціально-економічного розвитку.

Методологія системного підходу докладно викладена в науковій літературі, а термінологічний та понятійний апарат мають велику практичну цінність. Системний підхід до формування потенціалу підприємства є продуктивним, оскільки дає змогу систематизувати його структуру та визначити динамику розвитку в трансформаційних умовах економики. Потенціал підприємства є системою різноманітних можливостей ресурсів за умовою їх мобілізації в стратегіях розвитку.

Сутність системного підходу до формування потенціалу підприємства показує процес побудови системи, що визначає цілісний комплекс компонентів, які мають єдність зі зовнішнім середовищем та являють собою підсистему глобальної системи. Ці властивості потенціалу підприємства уможливлюють формування таких постулатів системного підходу, які слід ураховувати за формування його системи:

1. Мета системи потенціалу підприємства - це стан системи, до якого вона прямує за умовою збереження своєї структурної організації.

2. Структура потенціалу підприємства є сукупністю компонентів системи, що визначена та упорядкована, поєднує локальні цілі для найкращого досягнення головної мети.

3. Кількість структурних компонентів системи потенціалу підприємства та їх взаємозв'язків повинно бути мінімальним, але достатнім для виконання головної мети.

4. «Вхід» системи потенціалу підприємства - це компонент, що вступає в систему, наприклад: сировина, матеріали енергія, основні фонди, персонал, інформація.

5. «Вихід» системи потенціалу підприємства - це компонент, що випускає система, наприклад: продукція, товар, послуги.

6. Зовнішнє середовище визначає компоненти макросереди та мікросереди системи, з якими виникають прямі та непрямі зв'язки.

7. Зворотний зв'язок системи потенціалу підприємства - це вимоги, пропозиції та інша інформація, що визначається в системі.

8. Розвиток системи потенціалу підприємства визначає удосконалення системи на засадах використання механізмів конкуренції, економічних законів та реалізації ринкових важелів.

Система потенціалу підприємства визначається властивостями за якими його можливо відрізнити від потенціалів конкурентних підприємств, що існують у ринковому середовищі.

Формування системи потенціалу підприємства виконується на основі принципів системного підходу, що пояснюють економічні стимули та обмеження в умовах ринкової економики.

Основні принципи системного підходу до формування потенціалу підприємства визначають: а) цілісність; б) структурованість; в) взаємозв'язок структури і середи; г) ієрархічність системи.

Важливе значення має використання наукового принципу системного підходу - принципу «чорного ящика».

Під «чорним ящиком» розуміється будь-який пристрій, який виконує певну операцію над сучасним і минулим вхідного потенціалу, але для якого інформація про структуру для виконання цієї операції не існує. З іншого боку «білий ящик» є аналогічним ланцюгом, у якому для забезпечення заданої залежності між «входом» і «виходом» використовується структурний план, що поєднує вхідний і вихідний потенціали [4].

Формування системи потенціалу підприємства можна виконувати на засадах принципу «чорного ящика» за участю таких процесів, що різні за призначенням та основними характеристиками. Процеси перетворюють ресурси в системі потенціалу підприємства, а саме перероблюють ці ресурси у готовий продукт.

На «вході» системи потенціалу підприємства визначається ринковий попит на всі види ресурсів, що необхідні для його виробничо-господарської діяльності. «Вхід» системи потенціалу визначає величина сукупних ресурсів підприємства за основними факторами виробництва: земля, труд, капітал, підприємництво.

«Вихід» системи потенціалу визначає валовий дохід підприємства від реалізації продукції. Якщо сукупні ресурси підприємства є якісним «входом» і відповідають вимогам зовнішнього середовища, то і якість процесу переробки «входу» системи потенціалу в «вихід» має бути високою.

Система потенціалу підприємства, що побудована на основі принципу «чорного ящика» дає уявлення про її структуру та відносини компонентів із зовнішнім оточенням. Інтеграція процесів у системі потенціалу підприємства з урахуванням впливу зовнішнього середовища потребує, у першу чергу, формувати параметри «виходу» системи, який характеризується випуском продукції, забезпечує прибуток.

Формування системи потенціалу підприємства є складним механізмом, де поєднуються стимули та обмеження, жорстка технологія, інновації, вільна творчість і нормативні вимоги.

За дією організаційного закону синергії у системі потенціалу виникає ефект синергії, що відображує властивості, при яких сумарний потенціал за критерієм ринкової вартості завжди більше ніж сума потенціалів окремих системних компонентів. Синергійність є динамічною характеристикою потенціалу і має певні особливості. У моделі корпоративного потенціалу в координатах часу з урахуванням умов зовнішнього середовища виникають різновиди синергії: ресурсна, організаційна, інноваційна, управлінська, виробнича.

Ресурсна синергія показує ефект синергії, що отримується за рахунок економії ресурсів, які беруть участь в комерційному процесі підприємства за умов конкурентного ринку.

Організаційна синергія характеризує ефект синергії, що отримується за рахунок економії ресурсів у процесі методичного забезпечення підприємства за умов дії організаційних законів та використання інституційно-правової, освітньої, наукової та фінансової бази.

Інноваційна синергія показує ефект синергії від інновацій, що повинні розвивати потенціал підприємства і бути продуктивнішими у виробництві. У цьому стрижнева суть і головна перевага інноваційного синергізму.

Управлінська синергія визначається економією за рахунок оптимального формування потенціалу корпоративної системи управління.

Корпоративний потенціал мобілізуються в корпоративних стратегіях за умов інноваційного розвитку.

Виробнича синергія визначає ефект синергії, що отримується за рахунок економії ресурсів, які беруть участь у виробничому процесі підприємства за умов стратегії ресурсозбереження.

Ефект синергії, що виникає в системі корпоративного потенціалу підприємства визначається на базі показників економічної ефективності та показує портрет оптимального потенціалу в стратегіях розвитку.

Оптимізація ресурсів підприємства необхідна в умовах корпоративного управління відповідно до технологій обґрунтування господарських рішень і оцінки ризиків. Процес оптимізації ресурсів пов'язується з витратним механізмом, тому його доцільно використовувати при розв'язанні стратегічних і тактичних завдань моделювання оптимального потенціалу підприємства.

Оптимальний потенціал визначає такі можливості ресурсів підприємства, які необхідні для його розвитку за умовами оптимального рішення, що вибирається за критерієм оптимізації і є найбільш ефективним поміж усіх альтернативних варіантів.

Оптимальний потенціал показує оптимальні можливості ресурсів, за якими виробничо-господарська діяльність підприємства є ефективною.



5. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

5.1 Фактори формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства

В умовах реформування економіки України постає проблема формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства, що діє на конкурентному ринку. Глобалізація економіки та конкуренція на світових ринках інтегрує економіки різних країн світу та збільшує трансграничні переміщення товарів і послуг, експорт капіталів, інтенсивний обмін інформацією і технологіями, міграцію робочої сили. За суттю, глобалізація логічно виражає зростаючу інтернаціоналізацію господарського життя. Глобалізація на рівні підприємств окремої країни визначає взаємозв'язок її економіки зі світовою економікою і визначається на основі показників, що показують рівень інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, наприклад: співвідношення зовнішньо-торговельного обігу, прямі іноземні інвестиції, портфельні інвестиції, потік платежів роялті в країну тощо. Процес глобалізації ставить питання щодо обґрунтування трансформаційних змін в економіці та інноваційної моделі розвитку України. Складність ситуації полягає в тому, що темпи концентрації та інтеграції капіталу, які полягають в основу великого виробництва, явно недостатні [1].

Методичний апарат вирішення актуальних проблем конкуренції на ринку промислової продукції, послідовність діагностики конкурентного середовища підприємства, прийоми і методи аналізу діяльності конкурентів, методика формування стратегії конкуренції й шляхи її реалізації в ринкових умовах подано в наукових монографіях [2].

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства є комплексною характеристикою та важливим показником конкурентних переваг у ринкових умовах.

У наукових працях сучасників спільною є думка, що витримувати конкурентну боротьбу на глобальних ринках здатні ті підприємства, котрі адаптовані до умов інформаційної економіки з конкурентним рівнем потенціалу.

...