Державна пiдтримка вироничого потенцiалу

Теоретичні основи формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства представлені економічним інструментарієм, який містить такі поняття, як конкуренція, конкурентоспроможність, ємність ринку, конкурентні переваги, ринкова ніша.

Системний підхід до формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства визначає прогресивний напрямок розвитку в інвестиційній сфері діяльності.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства є економічною категорією, що надає порівняльну характеристику й відображає рівень переваги показників використання ресурсів підприємства за певний проміжок часу відносно аналогічних показників конкурентних підприємств.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства - це властивість, що характеризується здатністю потенціалу підприємства входити до складу структурних утворень, швидко реагуючи на зміну в структурі, брати до уваги тенденції до зміни та відновлювати економічну систему. Особливість конкурентоспроможності потенціалу визначається внутрішньою природною якістю можливостей ресурсів підприємства, яка може бути оцінена під впливом факторів формування тільки за наявності конкурентів. Фактори формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства визначають її сутність, а оцінка їх впливу надає підприємствам можливість розробити стратегію власної поведінки на ринку.

Фактор розглядається як причина і рушійна сила процесу формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Фактори формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства визначають виявлені та оцінені ефективні інструменти корпоративного управління.

Зовнішні фактори формування конкурентоспроможності потенціалу - це мікросередовище та макросередовище підприємства.

Мікросередовище підприємства - це стан підприємства, споживачі, конкуренти, постачальники.

Макросередовище підприємства - це стан економічних, міжнародних, інформаційних, технічних, політичних, правових, екологічних та соціальних факторів.

Внутрішні фактори формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства складають ресурси, організація, стратегії, менеджмент та виробництво.

Фактори формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства є елементами ринкового механізму, що дозволяє зрівноважити попит і пропозицію, скоординувати, узгодити поведінку суб'єктів ринку, а також є рушійною силою розвитку економічної системи. Якщо підприємство має набір компетенції в системі інтелектуальних, техніко-технологічних, організаційних та економічних характеристик, то конкурентоспроможність потенціалу забезпечує успішну діяльність на ринку.

Фактори формування конкурентоспроможності потенціалу дають можливість визначити необхідні параметри, кількісні характеристики можливостей ресурсів підприємства, що діє в умовах конкурентного ринку і внести корективи.

Концепція міжнародної конкурентоспроможності базується на системі оцінок порівняльних переваг національних економік за складним переліком індикаторів, що більш-менш повно відображують вплив ключових факторів на різні сторони економічної діяльності на макрорівні та мікрорівні Конкурентоспроможність враховує ефект взаємодії всіх складових елементів потенціалу, реально оцінює фактори її формування на міжнародному ринку [3].

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства в умовах глобалізації визначає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, а й більш вразливими щодо впливу конкурентної боротьби. Виграш від глобалізації розподіляється далеко не рівномірно між країнами та виробниками.

Система спостереження за конкурентоспроможністю потенціалу підприємства створює цілісний комплекс взаємопов'язаних компонентів, представлений індикаторами оцінки конкурентоспроможності потенціалу, що входять до системи оцінок порівняльних переваг національних економік у глобальному просторі.

Індикатори оцінки конкурентоспроможності потенціалу визначають оцінні критерії, що показують вплив факторів її формування на різні сторони виробничо-господарчої діяльності підприємства та відображають тенденції світового ринкового середовища.

В умовах глобального ринку процеси інвестування супроводжуються інвестиційними проектами потенціалу підприємств. Зокрема, економічною основою взаємодії банків і підприємств має стати оцінка факторів формування конкурентоспроможності потенціалу для обґрунтування інвестиційного забезпечення в умовах корпоративного управління. Ці особливості конкурентоспроможності потенціалу потребують розробки науково-методичного інструментарію для оцінки її рівня на підприємствах в умовах ринкових перетворень.

5.2 Конкурентні стратегії розвитку підприємства

Метою проведення досліджень конкурентоспроможності потенціалу є розробка інформаційної бази, необхідної для обґрунтування конкурентних стратегій підприємства.

Конкурентні стратегії підприємства визначають коло таких проблем:

1. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства і конкурентні позиції виробників порівняно з іншими конкурентами.

2. Інвестиційна привабливість потенціалу підприємства та його видів у довгостроковій перспективі.

Конкурентоспроможність потенціалу в конкурентних стратегіях підприємства визначається через попит, пропозицію й ціни в ринкових умовах, показує результат економічної конкуренції підприємства за умовами залучення більшої кількості покупців та одержання прибутку в короткостроковому і довгостроковому періодах.

Інвестиційна привабливість потенціалу підприємства залежить від появи нових конкурентів, інтервенції нових товарів, сили позиції постачальників, сили позиції покупців, конкуренції серед виробників у галузі, що визначені в економічній теорії в якості конкурентних сил.

Поява нових конкурентів

При оцінці загрози появи нових конкурентів необхідно керуватися

поняттям «бар'єр входу», висоту якого варто враховувати як підприємствам, що знаходяться усередині галузі, так і підприємствам, що припускають можливість здійснення виходу в нову галузь.

Висоту «бар'єру входу» визначають за такими факторами:

1. Економіка масштабів. Як правило, підприємства, що вперше з'явилися на ринку, починають діяльність щодо збуту нового продукту в масштабах істотно менших, ніж його традиційні виробники. Тому їхні витрати вищі, що показує при зразковій рівності ринкових цін одержання меншого прибутку, або збитків.

2. Звичність марки товару. Споживачі конкретних виробів орієнтовані на придбання товару звичних марок. Новим виробникам необхідно свій товар зробити популярним серед нових споживачів.

3. Постійними витратами. Виникають постійні витрати за умовами входження до галузі: відповідність стандартам якості, вимоги до міцності тощо.

4. Витратами на відновлення основних фондів. Такі витрати потрібно створювати в багатьох випадках, що характерні для випуску нової продукції.

5. Доступом постачання до системи товарообігу та галузевої системи.

6. Відсутністю досвіду виробництва нового виду продукції. Собівартість продукції в цьому випадку вища, ніж у традиційних виробників галузі.

7. Можливими діями підприємства. Захист економічних інтересів на конкурентному ринку виконується на підприємстві як лобіювання в уряді, відмова від отримання необхідних дозволів тощо.

Інтервенція нових товарів

На увазі маються пропозиції на ринку нових товарів, що задовольняють ту ж потребу, але створених на основі нових технологій. При оцінці загрози інтервенції товарів необхідно враховувати характеристики аналога, наприклад, його ринкову ціну, що може бути досить високою через необхідність змінювати проекти, устаткування.

Сила позиції постачальників

Сила позиції постачальників багато в чому визначається типом ринку, на якому діють постачальники і підприємства галузі. Наприклад, у переробній галузі постачальниками виступають виробники цементу, кар'єри інертних матеріалів, таких як пісок та щебінь гранітний і виробники хімічних добавок для виробництва будівельних матеріалів.

Якщо ринок є ринком постачальників, де вони диктують свої умови підприємствам галузі, то останні знаходяться в менш виграшній позиції порівняно з випадком, коли вони домінують на ринку.

Сила позиції постачальників визначається такими факторами:

1) різноманітністю і високою якістю товарів, що поставляються;

2) наявністю можливості зміни постачальників;

3) величиною витрат споживачів на використання продукції;

4) обсягом продукції, що закуповується у постачальників.

Організації, що діють у ринковій ніші обслуговують маленькі ринкові сегменти, які інші конкуренти не охопили. Ринкові ніші можуть бути досить прибутковими за рахунок високого рівня задоволення специфічних потреб обмеженого кола клієнтів за підвищеними цінами. Щоб знизити ризик від діяльності в одній ніші, підприємства намагаються знайти кілька ніш. Бажано, щоб ринкова ніша не викликала інтересу в сильних конкурентів.

Коли в галузі існує багато конкурентів, відстеження їхньої діяльності може стати трудомістким і непотрібним заданням. Тому виникає завдання звуження кола досліджуваних конкурентів, говорячи іншими словами, виявлення пріоритетних конкурентів.

Пріоритетними конкурентами для лідера є інші лідери і деякі претенденти, для претендентів - інші претенденти і деякі лідери. Очевидно, що лідери і претенденти, з одного боку, і підприємства, які знайшли нішу, з іншого боку, характеризуються різним рівнем конкурентоспроможності потенціалу і їхні інтереси на ринку практично не перетинаються.

5.3 Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства

З погляду оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

слід визначати такі конкурентні показники:

1) ділова репутація підприємства в баллах;

2) концепція продукту, на якій базується діяльність підприємства;

3) якість, рівень стандартизації продукції;

4) рівень диверсифікованості діяльності підприємства;

5) ринкова частка головних видів діяльності;

6) потужність потенціалу підприємства;

7) фінанси, як власні, так і залучені з боку;

8) ринкова ціна з урахуванням можливих знижок чи націнок;

9) частотність і бюджет проведених маркетингових досліджень;

10) ефективність з погляду каналів товарообігу;

11) рівень стимулювання збуту;

12) рівень рекламної діяльності;

13) рівень обслуговування після продажу;

14) конкурентні стратегії.

Найважливіші напрямки діяльності конкурентів визначають показники, які можна деталізувати й доповнювати за раху нок інформації про конкурентні позиції підприємства в ринковому середовищі. Джерелами інформації про конкурентів можуть бути також спеціалізовані виставки. Проте, варто мати на увазі, що деякі підприємства демонструють на виставках ще не освоєну продукцію, бувають випадки, коли з побоювання витоку інформації, на виставках показують застарілі вироби, а новітню про дукцію продають клієнтам безпосередньо на підприємствах.

Оцінка конкурентних позиції виконується на базі методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства за напрямами:

- формування інформаційної бази: експертні та критеріальні методи;

- відображення результатів: графічні, математичні та логічні методи;

- період прийняття управлінських рішень: одномоментні та стратегічні методи;

- оцінювання: індикаторні та матричні методи.

Критеріальні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства характеризуються тим, що інформаційна база аналізу формується на основі звітної або планової документації. Застосування критеріальних методів оцінки передбачає великий обсяг розрахунків, підготовку та обробку масивів інформації. Критеріальні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства використовуються на підприємствах з масовим та крупносерійним виробництвом.

Експертні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства переважно базуються на стохастичних даних за оцінкою експертів, не можуть забезпечити високої точності аналізу, дозволяють оцінити стан підприємства одиничного виробництва або невеликого бізнесу. Ці методи широко використовуються для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємств конкурентів, але головним недоліком вказаних методів є особисті якості експертів, що можуть впливати на результати оцінки.

Графічні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства визначають можливість сприйняття результатів оцінки в графічних рисунках і діаграмах. Графічні методи оцінки не завжди забезпечують необхідну точність розрахунків у реальних економічних умовах та фактично існуючої залежності.

Математичні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства базуються на певних алгоритмах розрахунку показників, вміщують моделювання за факторами виробництва продукції. Зокрема, обсяги аналітичної роботи та складність розрахунків залежить від кількості врахованих факторів багатофакторної моделі та від того, чи є модель динамічною.

Методи логічного аналізу конкурентоспроможності потенціалу підприємства є алгоритмізованими методиками, які базуються на логічних посилках та висновках. Логічні методи забезпечують отримання швидкого результату без великих витрат. Застосування логічних методів дає добрі результати, коли процеси важко піддаються моделюванню або показники не підлягають формалізації.

Одномоментні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства дають можливість оцінити лише фактичний стан системи його показників без урахування впливу минулих періодів та визначення найбільш вірогідного розвитку системи у майбутньому.

Методи стратегічного аналізу в оцінці конкурентоспроможності потенціалу підприємства базуються на створенні його динамічних моделей і найчастіше використовуються у ході розробки стратегічних планів поведінки у конкурентному середовищі. Традиційним методом стратегічного аналізу є метод пошуку резервів зниження витрат функціонування об'єкта або собівартості продукції на основі методології функціонально-вартісного аналізу.

Матричні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства дозволяють визначити систему оцінки, упорядкувати компоненти системи і взаємозв'язки між ними. Організація системи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства може розглядатися в статиці або динаміці за дією організаційних законів. Матричні методи надають змогу оцінити відносний рівень конкурентноспроможності потенціалу підприємства на локального ринку, визначити напрями оновлення виробництва та стратегії розвитку підприємства.

Індикаторні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства є найбільш поширеними за умов ринкової економіки. Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства рекомендовано використовувати за економічними й соціальними стандартами. Система індикаторів, яка лежить в основі індикаторних методів, групується за напрямками аналізу [4].

Індикатор - це співвідношення абсолютних або відносних показників, які відображають найбільш значні характеристики конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

В економічній літературі використовують різні індикатори і відповідні показники:

1) індикатор використання ресурсів;

2) індикатор використання праці;

3) індикатор місткості ринку;

4) індикатор дохідності;

5) індикатор використання часового ресурсу.

Індикаторні методи дають можливість оцінити конкурентоспроможність потенціалу не тільки свого підприємства але й конкурентів і розробити стратегію поведінки на конкурентному ринку.

ВИСНОВКИ

Виробничий потенціал підприємства являє собою складну систему, що включає основні фонди, трудові ресурси, технологію, енергетичні ресурси та інформацію, що знаходяться в розпорядженні організації для діяльності. Йому властивий ряд специфічних характеристик. Перш за все, цілісність, що означає, що тільки за наявності всіх елементів потенціалу можливе досягнення кінцевого результату його функціонування - випуск продукції. А також такі особливості як: взаємозамінність, взаємозв'язок елементів, здатність до досягнення новітніх досягнень, гнучкість і адаптивність до продукції, до змінних економічних і виробничо-технічним умовам. Вивчення цих механізмів стає інструментом управління ефективністю виробництва, сприяє якісному ривку в оновленні виробництва, виявлення механізму гнучкості, що дозволяє знизити затратоемкість суспільного виробництва і підвищити можливості суспільства, у задоволенні потреб.

Потенціал підприємства - це сукупність якостей системи можливостей

ресурсів за умовами їх мобілізацією в досягненні цілей підприємства та конкурентних переваг з урахуванням впливу зовнішнього середовища.

Формування структури потенціалу виконується на основі теоретичних підходів за умовами стратегій розвитку підприємства.

Система потенціалу підприємства визначається властивостями і на їх основі можливо відрізняти потенціали від конкурентних підприємств.

Принципи системного підходу і теоретичні підходи до формування системи потенціалу підприємства характеризують цілісність, структурованість, взаємозв'язок структури і середи, а також ієрархічність системи.

Головною метою виробничого потенціалу підприємства є виробництво продукції, що володіє корисними властивостями та забезпечує дохід від усіх видів діяльності.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдеенко В. Н. Производственный потенциал промышленного предприятия.В.Н. Авдеенко, В.А. Котлов. - М.: Экономика, 1989. - 240 с.

2 Анчишкин А.І, Прогнозування росту економіки.-М.: Економіка, 1996.- 98 с.

3. Осипов В.І. Економіка підприємства: Підручник. В.І. Осипов - Одеса: Маяк, 2005.- 720с.

4. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навчальний посібник. О.С. Федонін, І.М.Репіна, О.І.Олексюк - К.: КНЕУ, 2004. - 316 с.

Размещено на Allbest.ru