Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

1.2 Показники економічної ефективності виробництва цукрових буряків і методика їх визначення

2. Економічна ефективність виробництва цукрових буряків

2.1 Виробничі ресурси господарства і їх використання

2.2 Виробництво цукрових буряків у господарстві

2.3 Економічна ефективність виробництва цукрових буряків

3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків

3.1 Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків

3.2 Інтенсифікація буряківництва

3.3 Показники інтенсифікації виробництва цукрових буряків

3.4 Впровадження прогресивних форм оплати праці при вирощуванні цукрових буряків

3.5 Інтенсифікації виробництва цукрових буряків

Висновки і пропозиції

Література

Вступ

В Україні цукрові буряки є найважливішою технічною культурою. Це єдине джерело сировини для цукрової промисловості.

Останнім часом у буряківництві нашої країни здійснюються практичні заходи щодо інтеграції бурякосійних господарств і цукрових заводів з метою забезпечення більш високих кінцевих результатів -- виробництво цукру. У бурякосійні господарства надходять мінеральні добрива, насіння високих кондицій, сучасні засоби захисту рослин, більш досконала техніка, що дає можливість вирощувати цукрові буряки без затрат ручної праці.

Інтенсивні технології, які застосовуються в буряківництві, забезпечують вирощування 50-55 т/га коренеплодів при цукристості 17-18 %. Затрати праці на 1 га посіву скорочуються до 80-100 людино-годин. Підвищенню продуктивності сприяє впровадження районованих і перспективних сортів і гібридів.

Актуальною проблемою буряківництва є перехід на екологічно чисті технології з максимальним використанням агротехнічних і біологічних заходів захисту рослин від бур'янів, шкідників і хвороб, поєднання і скорочення технологічних операцій з метою ліквідації негативної дії машин і знарядь на грунт.

Агротехнічні заходи інтенсивної технології спрямовані насамперед на створення сприятливих умов для росту і розвитку рослин буряків відповідно до їх біологічних властивостей, грунтово-кліматичних і погодних умов вирощування.

Впровадження екологічно чистих технологій із застосуванням біологічних заходів, які сприяють одержанню гарантійно сталих урожаїв, вимагає професійної спостережливості і досвіду, критичного підходу до агротехнічних заходів, тобто висококваліфікованих спеціалістів галузі. Якщо при звичайній технології вирощування цукрових буряків правильність вибору агротехнічного заходу і строків його проведення залежали в основному від особистого досвіду та інтуїції агронома, то при сучасних технологіях необхідно знати, як впливає кожний технологічний захід на фактори, що визначають родючість грунту, екологічну обстановку, продуктивність рослин цукрових буряків і економічну ефективність технології в цілому.

Цукрові буряки вирощують для одержання коренеплодів, які є сировиною для цукрової промисловості. Коренеплоди цукрових буряків містять 16-19 % цукру. Цукор -- один з найбільш використовуваних людиною вуглеводів, який добре засвоюється організмом і має високі смакові якості. Вміст цукру в крові людини постійний -- 0,09-0,12 %, при перевтомі зменшується. Слід зазначити, що надмірне вживання цукру призводить до порушення обміну речовин, специфічних захворювань.

Цукрові буряки та їх побічна продукція мають різнобічне використання в народному господарстві. Гичка є цінним кормом для сільськогосподарських тварин. В умовах високої агротехніки збір гички становить 50-60 % і більше від урожаю коренеплодів; 1 ц гички відповідає в середньому 20 кормовим одиницям. На кожну кормову одиницю припадає 110 г перетравного протеїну, 150 мг каротину і багато мінеральних солей. Листя буряків містить 11,3-20,4 % сухих речовин, у тому числі 2,3-3,2 % білків, 0,4 % жиру.

Цукрові буряки, враховуючи коренеплоди і гичку, містять у 3 рази більше поживних речовин, ніж більшість зернових культур.

При переробці цукрових буряків одержують жом і патоку (мелясу). Вихід сирого жому становить 80 %, віджатого -- 40, меляси -- 4,5-5,5 % перероблених коренеплодів.

Сухий жом за кормовими якостями близький до концентрованих кормів. 100 кг меляси відповідає 77 кормовим одиницям і містить 4,5 кг перетравного протеїну. В середньому на 100 % сухої речовини меляси припадає 90,0-91,5 % органічної речовини і 8,5-9,8 % золи. Мелясу використовують для годівлі тварин у суміші з іншими кормами, здебільшого соломистими, а також для приготування комбікормів. У промисловості меляса використовується як сировина для одержання спирту, харчових дріжджів та інших продуктів.

Інтенсивна технологія вирощування цукрових буряків базується на високій загальній культурі землеробства. Підвищення продуктивності цукрових буряків неможливе без систематичного підвищення врожайності всіх культур зернобурякової сівозміни. В свою чергу цукрові буряки позитивно впливають на підвищення врожайності цих культур і стійкість урожаїв по роках.

В Україні цукрові буряки вирощують у 19 областях. Виробництво розміщене переважно в господарствах лісостепової зони, зокрема Вінницької, Полтавської, Черкаської, Хмельницької, Тернопільської, Київської та Сумської областей, де одержують майже 2/3 валового збору цукрових буряків. Основна маса цукрових буряків виробляється в реформованих підприємствах, на частку яких припадає понад 95 % загальної посівної площі. Виробництво цукрових буряків і цукру має особливо велике значення для розвитку економіки України. Цукор є важливим експортним продуктом, що користується великим попитом на світовому ринку.

1. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона е тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект -- це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва -- узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва є збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі.

Економічна ефективність -- ефективність, що визначає суму позитивних результатів у процесі використання ресурсів і співвідношення суми їх витрат до одержанного економічного ефекту - обсягів виробництва товарів, реалізації продукції, одержаних прибутків, зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції, економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, вдосконалення виробництва, технічного прогресу тощо.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Кулішов В В. в свою чергу розглядає економічну ефективність як “засіб дій, що забезпечують в результаті здійснюваних зусиль і витрат ресурсів одержання максимального ( найкращого ) результату” .

Економічний ефект на його погляд - це “конкретний позитивний результат підприємницької діяльності” .

Н. А. Сафонов трактує економічну ефективність в найбільш загальному значенні як “кількісне співвідношення двох величин - результатів господарської діяльності та виробничих затрат. Економічна ефективність характеризує розвиток основних факторів виробництва та результатів їх використання”. економічний інтенсифікація буряківництво оплата

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат -- матеріальних, трудових і фінансових -- досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства е вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки країни.

Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють економічну ефективність: народногосподарську; сільськогосподарською виробництва; окремих галузей сільського господарства; виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах та об'єднаннях, а також в їх внутрішньогосподарських підрозділах; виробництва окремих культур, продуктів, виконання операцій тощо; меліорації, хімізації, агротехнічних заходів; впровадження у виробництво досягнень науки і передової практики.

Економічну ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій -- це властивість і якість ефективності, що відображає найістотнішу її суть і є основним принципом оцінки. Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект від застосування сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці.

Основний критерій економічної ефективності відображує головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях. Але при вивченні ефективності окремих галузей народного господарства цей критерій може набувати більш конкретних форм з урахуванням характеру і особливостей виробництва. У зв'язку з цим критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю.

Як економічна категорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва кількісно характеризується системою економічних показників, між якими має бути відповідність щодо змісту та методу обчислення.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив, кормів тощо), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва слід вивчати згідно з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва цукрових буряків і методика їх визначення

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

В умовах свободи підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків та господарського розрахунку.

Для визначення економічної ефективності виробництва цукрових буряків необхідно не тільки обчислити одержаний при цьому результат (ефект), а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У процесі виробництва як затрати (ресурси) функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; витрати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому категорія витрат набуває певних функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарською виробництва в господарствах.

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності виробництва цукрових буряків необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності виробництва.

Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати. Адже виробнича діяльність сільськогосподарських підприємств безпосередньо пов'язана із землею і залежить від її родючості та рівня використання. Наприклад, 1 га землі в Черкаській області значно продуктивніший, ніж у Волинській. Тому при оцінці економічної ефективності виробництва підприємств різних регіонів потрібно враховувати відмінності в продуктивності землі. На результати виробництва значно впливають також температура повітря, кількість опадів та сонячних днів, інші природні фактори. У зв'язку з цим однаковий обсяг виробничих ресурсів, використаних у різних умовах, забезпечує різні результати.

Для оцінки економічної ефективності виробництва цукрових буряків використовують натуральні і вартісні показники. Натуральні самі по собі ще не вказують на рівень економічної ефективності виробництва але є вихідними для її вимірювання. Адже врожайність цукрових буряків повною мірою характеризує ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва, і відображують лише один бік досягнутої ефективності. Для визначення економічної ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат, які забезпечили одержання наявної врожайності, бо один і той самий рівень урожайності може бути досягнутий при різних витратах або при рівновеликих витратах досягається різна врожайність. Для одержання порівнянних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

Найважливішим результативним показником виробництва є обсяг валової й товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати валовий, і чистий доход та прибуток.

В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних зв'язків та госпрозрахунку.

Для визначення економічної ефективності виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі сільськогосподарського виробництва використовуються сільськогосподарські угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами.

Визначення економічної ефективності виробництва цукрових буряків здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузі: виробництво валової продукції (грн.) з розрахунку на 1 га посіву, на одного середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий доход і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.

Важливими показниками економічної ефективності буряківництва є урожайність цукрових буряків, вміст цукру в коренеплодах, продуктивність праці, собівартість і ціна реалізації 1 ц продукції, розмір прибутку на 1 ц коренеплодів.

Показники економічної ефективності виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3-5 років. Вони характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності виробництва.

Продуктивність праці -- здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції або виконувати певний обсяг робіт за одиницю робочого часу. Вона характеризує ступінь ефективної діяльності людини протягом даного проміжку часу.

Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується системою показників, яка включає прямі та непрямі (додаткові) показники. Прямі відображують співвідношення між кількістю продукції і робочим часом, затраченим на її виробництво. Математично цю залежність можна виразити формулою: Ц_п =О : Т, де Ц_п - продуктивність праці;О - маса (обсяг) виробленої продукції; Т - робочий час.

Відношення затрат праці до маси (обсягу) виробленої продукції називають трудомісткістю продукції і виражають формулою:

Т_м =Т : О.

Прямі показники поділяють на натуральні й вартісні. За допомогою натуральних показників визначають рівень продуктивності праці в галузі, що виробляє однорідний вид продукції (зерно, цукрові буряки, молоко тощо). Натуральний показник виміру обсягу валової продукції є найбільш конкретним, бо в цьому випадку не здійснюють переведення продукції в інші одиниці виміру, в результаті чого відсутня умовність розрахунку. Водночас ця система показників не враховує якості виробленої продукції.

Отже, в сільськогосподарському виробництві розраховують такі прямі натуральні показники продуктивності праці: обсяг виробленої продукції (ц, кг, шт.) з розрахунку на 1 люд.-год; обсяг виробленої продукції (ц, кг, шт.) з розрахунку на середньорічного працівника; затрати праці (люд.-год) з розрахунку на одиницю виробленої продукції (на 1ц, кг, 1000 шт.).

Розрізняють такі вартісні показники продуктивності праці: вартість валової продукції у порівнянних цінах з розрахунку на 1 люд.-год, затрачену в галузі; вартість всієї валової сільськогосподарської продукції з розрахунку на середньорічного працівника. Останній показник відображує не лише рівень продуктивності праці, а й ступінь використання робочої сили протягом року.

Усі наведені прямі показники продуктивності праці розраховують тільки в кінці року, коли є остаточні дані про обсяг валової продукції та затрати праці на її виробництво.

Собівартість -- це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції, її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Таким чином, собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, у що обходиться кожному виробнику виробництво та збут продукції.

Водночас величина минулої праці, спожитої в процесі виробництва, як правило, більша за витрати, включені у собівартість продукції підприємства. Зокрема, не враховуються вартість води на зрошувальних системах, амортизація багатьох інженерних споруд та ін. Тобто величина вартості спожитих засобів виробництва не збігається з витратами, Що входять до собівартості продукції. Затрати живої праці враховуються у собівартості в розмірі фактичної її оплати. Значна частина витрат по відтворенню робочої сили, здійснювана за рахунок суспільних фондів споживання, також не включається до собівартості продукції конкретного підприємства.

Величина собівартості різних видів сільськогосподарської продукції визначається в основному рівнем сукупних затрат уречевленої і живої праці.

Залежно від характеру витрат, які включаються у собівартість продукції, в практичній діяльності підприємств розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. До виробничої собівартості відносять витрати, пов'язані з виробництвом та внутрішньогосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожний виробник несе певні витрати по збуту продукції. Собівартість, розраховану з урахуванням витрат по її збуту, називають повною, або комерційною.

Ціна -- це грошовий вираз вартості товару. Вона є однією з найскладніших економічних категорій, оскільки перебуває під впливом не тільки закону вартості, а й усієї системи економічних законів. Тому ціни на сільськогосподарську продукцію відіграють винятково важливу роль в економіці держави, бо впливають на всі основні економічні, політичні і соціальні проблеми.

Ринкові ціни динамічні і можуть досить швидко підвищуватися чи знижуватися. При цьому ціна визначається середньою нормою прибутку, яка встановлює межу рівня виробничих витрат й під дією закону середньої норми прибутку забезпечує приблизно однакову ефективність різних галузей виробництва. Якщо в якійсь галузі чи виді виробництва внаслідок кон'юнктури ефективність зростає, туди неминуче вливатимуться нові капіталовкладення, що сприятиме розширенню виробництва і, нарешті, зрівняє його ефективність із такою в інших галузях. Підвищення норми прибутку порівняно з її середньогалузевим рівнем, зафіксованим у ціні, можливе тільки через зниження виробничих витрат та підвищення споживної вартості (якості) продукції. У свою чергу зниження витрат зумовлює відхилення від середньої норми прибутку, і відновлення її рівня спричинює зниження ціни.

Конкретний механізм та форми відхилення ціни від вартості залежать від характеру виробничих відносин, ступеня впливу на ціну попиту і пропозиції товарів, можливості Державного регулювання цін, соціальних факторів. Збільшення попиту призводить до перевищення рівня цін над вартістю, а збільшення пропозиції -- навпаки, до зниження ціни порівняно з вартістю. Якщо попит і пропозиція врівноважуються, встановлюється ціна рівноваги.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства. У процесі госпрозрахункової діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Тому рентабельність -- показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток.

Характеризуючи рентабельність виробництва цукрових буряків недостатньо визначити величину прибутку. Необхідно зіставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

Рівень рентабельності визначається з відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році. При цьому кожний відсоток рентабельності відповідає отриманню однієї копійки прибутку з розрахунку на 1 грн. виробничих витрат.

Рентабельність характеризує також ефективність спожитих засобів виробництва, що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість використаних у господарстві матеріальних оборотних засобів. Сільськогосподарські підприємства мають багато різноманітних засобів виробництва, які тією чи іншою мірою використовуються в господарстві.

Валовий доход - вартість продукції, отриманої в процесі виробництва. У результаті господарської діяльності підприємства одержують чистий доход, що є частиною вартості продукції після вирахування витрат на її виробництво. Чистий доход, створений у сільському господарстві, поділяється на централізований доход держави і доход підприємства. Маса створеного в сільському господарстві чистого доходу, що реалізується підприємством і набуває форми прибутку, визначає його госпрозрахункову рентабельність.

Прибуток господарств -- це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображує їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.

Для оцінки економічної ефективності виробництва цукрових буряків валовий та чистий доход і прибуток ділять на площу посіву даної культури.

2. Економічна ефективність виробництва цукрових буряків

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

Приватне сільськогосподарське підприємство “Токарівське” має досить вигідне географічне розташування, що забезпечує динамічний, ефективний розвиток як галузі рослинництва так і тваринництва.

Неподалік господарства розміщені два провідних на Київщині цукрові заводи - Саливінківський і Узинський, Триліський спиртзавод, Васильківський елеватор та ряд комбікормових заводів.

Підприємство тісно співпрацює з столичним молокопереробним підприємством “Галактон” та Білоцерківським м'ясокомбінатом “Поліс”.

Таке зручне місцерозташування сприяє організації виробництва не лише зерна і цукрових буряків, які є провідними галузями,а й продукції з незначним терміном зберігання - молоко, овочі.

Природні умови, в яких знаходиться господарство, характеризуються помірно-континентальним кліматом і є сприятливими для вирощування високих врожаїв районованих сільськогосподарських культур (зокрема цукрових буряків). Землі господарства є різного виду чорноземи, причому економічна оцінка ґрунтів значно вища, ніж в середньому по району, що свідчить про наявність додаткових можливостей для одержання додаткових врожаїв.

Рельєф місцевості слабо хвилястий, що дає змогу на всіх полях вирощувати просапні культури і ефективно використовувати сільськогосподарську техніку.

Спеціалізація господарства відповідає природним і організаційно-економічним умовам (виробничий напрямок молочний з розвиненим виробництвом зернових культур і цукрових буряків).Рівень спеціалізації є істотним .

Також слід відзначити високу забезпеченість підприємства земельними ресурсами, виробничими основними та оборотними засобами.

Важливими характеристиками об'єкта дослідження є структура сільськогосподарських угідь та структура посівних площ.

Таблиця 1 Структура сільськогосподарських угідь ПП “Лосятинське”

Угіддя	2000 р.	2001р.	2002 р.	2002 р. у % до 2000 р.
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа	2096,6	-	2096,6	-	2096,6	-	100
Сільськогосподарські угіддя	2013,5	100	2006,5	100	2004	100	99,5
В тому числі: § рілля Площа лісу	2010,6 23,8	99,86 1.14	2003,6 -	99,86 -	2001 -	99,85 -	99,5 -

Дані таблиці 1 свідчать, що найбільшу питому вагу в структурі сільськогосподарських угідь господарства займає рілля (99.85%). Це характеризує високу якість земельних угідь і рівень інтенсивності їх використання. Водночас це зумовлює необхідність відповідних агротехнічних заходів щодо запобігання вітровій і водній ерозії грунтів.

Від співвідношення окремих видів земельних угідь, рівня інтенсивності їх використання залежить обсяг виробництва продукції як в абсолютному вираженні, так і на одиницю земельної площі.

У сільському господарстві поряд із засобами виробництва і землею необхідним виробничим фактором (ресурсом), як і в інших галузях економіки, є праця. Носіями здатності працювати є трудові ресурси. Соціальну їх суть становлять люди у певних виробничих умовах, а економічну -- робочий час, необхідний для виконання суспільне корисної праці.

Трудові ресурси також включають деяку частину запасів праці, яка не бере участі в процесі виробництва. Вони складаються з таких категорій людей: фактично зайняті в усіх сферах соціально-економічної діяльності, включаючи й домашнє та підсобне господарство; непрацюючі люди працездатного віку; зайняті професійною підготовкою.

Трудові ресурси як планово-облікова категорія -- це населення в працездатному віці (чоловіки -- від 16 до 60 років, жінки -- від І6 до 55 років), особи пенсійного віку та підлітки до 16 років, які беруть участь у суспільному виробництві. Але основною робочою силою сільськогосподарських підприємств є чоловіки і жінки працездатного віку.

Досліджуване господарство добре забезпечене трудовими ресурсами, крім того часто застосовується праця сезонних робітників, особливо в рослинництві. Динаміку зміни складу трудових ресурсів описує таблиця 2.

Таблиця 2 Трудові ресурси та оплата праці в ПП “Лосятинське” у 2000-2002 рр.

Показник	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2002 р. у % до 2000р.
Середньорічна чисельність працівників, чол.	240	272	273	113,8
В тому числі: § в рослинництві § в тваринництві	125 115	145 127	127 146	117 110
Кількість відпрацьованих тис. люд. год.	396	451	476	120
Відпрацьовано 1 працівником за рік люд.год.	1650	1658	1744	106
Коефіцієнт використання трудових ресурсів.	0,92	0,92	0,97	105

Рівень використання трудових ресурсів характеризує коефіцієнт використання трудових ресурсів - відношення фактично відпрацьованого робочого часу до нормативного.

Зокрема забезпеченість господарства основними виробничими фондами можна проаналізувати за допомогою наступних показників:

· Важливими показниками рівня оснащеності господарств основними фондами є фондозабезпеченість та фондоозброєність праці. Фондозабезпеченість підприємства -- це середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, що припадає на 1 га сільськогосподарських угідь. Так фондозабезпеченість ПП „Лосятинське” у 2000-2002 рр. мала наступні значення:

· Фондоозброєність праці -- це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного середньорічного працівника. Фондоозброєність праці визначають за формулою:

де Ф - середньорічна вартість основних фондів;

Т - середньоспискова чисельність персоналу.

Також слід відзначити показники, що характеризують ефективність використання основних фондів підприємства:

· Фондовіддача - це узагальнений показник ефективності використання основних виробничих фондів. Він досить простий, наочний і характеризує не лише рівень використання засобів праці, він відбиває і якісні зміни в динаміці основних фондів. Показник фондовіддачі (f) вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції (Q) до середньорічної вартості основних виробничих фондів ():

· Одним із важливих показників ефективності використання основних фондів є фондомісткість, яку визначають як відношення середньорічної вартості основних фондів () до обсягу випущеної продукції за відповідний рік (Q).

· Також ефективність використання основних засобів характеризує такий показник як норма прибутку - відношення прибутку, що отримало підприємство у звітному періоді до середньорічної вартості основних і оборотних фондів:

Отже норма прибутку у досліджуваному господарстві становила:

Таблиця 3 Основні і оборотні фонди ПП “Лосятинське” та їх використання в 2000-2002 роках

Показник	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2002 р. у % до 2000р.
Посівна площа, га.	2013,5	2006,5	2004	99,5
Середньорічна чисельність працівників, чол.	240	272	273	113.8
Прибуток, (збиток(-1)) тис. грн.	152	591	360	236.8
Вартість валової продукції, тис. грн.	2030	2381	5452	268.6
Основні виробничі фонди, тис. грн. - на 1 га сільськогосподарських угідь, тис.грн. - на 1 середньорічного працівника, тис.грн.	15432 7,66 64,3	15991 7,97 58,79	16185 8,08 59,29	104.9 105.5 92.2
Фондомісткість (на 1 га.) тис.грн.	3,36	2,87	2,78	82.7
Фондовіддача (на 1 га.) тис. грн.	0,30	0,35	0,36	120
Фондозабезпеченість тис. грн.	3,39	3,40	3,40	100.3
Фондоозброєність тис. грн.	28,46	25,09	24,93	87.6
Норма прибутку, %	1,00	3,76	2,24	-

Аналізуючи дані таблиці 3, необхідно зазначити, що рівень забезпеченості господарства основними засобами і ефективність їх використання досить високі. За аналізований період в ПП “Лосятинське” зросли фондовіддача і фондозабезпеченість відповідно на 20 і 0,3%, що свідчить про сталий розвиток сільськогосподарського виробництва.

Адже закономірний процес розвитку сільськогосподарського виробництва характеризується постійним зростанням фондозабезпеченості.

Фондомісткість підприємства з 3,36 тис.грн. в 2000році зменшилась до 2,78 тис.грн. в 2002 році, що пояснюється збільшенням обсягів виробничої продукції при незначному зменшенні середньорічної вартості основних фондів. На рівень фондомісткості впливають різні фактори, пов'язані як із зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих фондів, особливо їх активної частини. До таких факторів можна віднести продуктивність устаткування, коефіцієнт змінності, вартість одиниці устаткування, питому вагу машин і устаткування в загальній вартості основних фондів. На фондовіддачу мають певний вплив і зміна рівня матеріальних затрат, який визначають відношенням товарної продукції до вартості продукції за відрахуванням матеріальних затрат.

У ПП “Лосятинське” фондоозброєність праці за досліджуваний період знизилась , що негативно вплинуло на підвищення продуктивності праці в господарстві. Однією з причин є те, що в господарстві розширюються площі просапних культур (цукрових буряків), які вимагають ручної праці.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується фондовіддачею, фондомісткістю продукції та нормою прибутку.

У ПП “Лосятинське” за три роки відбулося зростання фондовіддачі на 20%.

Для визначення економічної ефективності використання основних і оборотних фондів сільськогосподарського виробництва обчислюють норму прибутку. Цей показник визначають з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничи фондів. З таблиці видно, що оптимальний рівень норми прибутку в ПП “Лосятинське” був дуже низьким -- відповідно 1,0%, 3,76% та 2,24%.

Норма прибутку як показник ефективності використання всієї сукупності виробничих фондів господарства набуває особливого значення в умовах переходу до ринкової економіки. Збільшення активної частини основних фондів і раціональне використання оборотних фондів забезпечують підвищення їх ефективності.

Характеризуючи економічні умови господарства, слід визначити його виробничу спеціалізацію, яка є основою масового виробництва продукції сільського господарства. Раціональне розміщення та спеціалізація сільського господарства є важливим фактором інтенсифікації виробництва, формами суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки. Спеціалізація показує, яка галузь чи виробництво яких продуктів перважає у господарстві, характеризує переваги розвитку тієї чи іншої галузі, галузеву структуру виробництва, а її рівень визначають за товарною продукцією.

Спеціалізація підприємства -- це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції, це -- об'єктивний і закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. З розвитком продуктивних сил сільського господарства процес суспільного поділу праці вдосконалюється і поглиблюється. У зв'язку з цим спеціалізація по суті своїй нескінченна, так само як і розвиток техніки.

Внутрішньогосподарська спеціалізація характерна для виробничих підрозділів сільськогосподарських підприємств -- відділків, бригад, ферм. Вони спеціалізуються на виробництві окремих видів продукції рослинництва і тваринництва або виконують окремі технологічні процеси, що забезпечують виробництво певних кінцевих продуктів. Внутрішньогосподарська спеціалізація дає змогу збільшити розміри сільськогосподарських галузей, довести їх до оптимальних і забезпечити переведення їх на індустріальну основу.

Спеціалізація підприємства визначається за структурою грошових надходжень від реалізації продукції.

Таблиця 4 Структура грошових надходжень від реалізації продукції ПП “Лосятинське” в 2000-2002 роках

Культура, група культур	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2002 р. у % до 2000 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	%
Зернові і бобові	1315	49.76	1095	42.87	919	37	70
Овочі	7	0,26	2	0,08	4	0,16	100
Цукрові буряки	433	16,38	248	11,12	395	15,90	91
Картопля	7	0,26	3	0,12	7	0,28	100
Інша продукція рослинництва	109	4,13	1	0,04	3	0,12	3
Разом по рослинництву	1871	70,79	1385	54,23	1328	53,46	71
Продукція скотарства: § молоко § яловичина	351 306	13,28 11,58	710 414	27,80 16,21	791 324	31,84 13,04	225 106
Продукція свинарства	109	4,12	42	1,64	41	1,65	38
Конярство	1	0,04	-	-	-	-	-
Мед	2	0,08	-	-	-	-	-
Інша продукція тваринництва	3	0,11	3	0,12	-	-	-
Разом по тваринництву	772	29,21	1169	45,77	1156	46,54	150
Всього	2643	100	2554	100	2484	100	94

За даними таблиці 4 можна зробити висновок, що господарство має такі основні галузі - молочно-м'ясне скотарство, свинарство, буряківництво та виробництво зернових культур, але основна спеціалізація підприємства це зерно-бобові та молочно-м'ясне скотарство

Впродовж трьох років питома вага грошових надходжень від реалізації тваринної продукції зросла на 50%, що свідчить про значне збільшення обсягів виробництва цієї продукції на стрімкий ріст цін на неї.

Таблиця 5 Економічна ефективність виробництва ПП “Лосятинське” в 2000-2002 роках

Показник	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2002 р. у % до 2000 р.
Вартість валової продукції (грн.)в розрахунку на: · 1 га. сільськогоспо-дарських угідь · 1-го середньорічного працівника · 1 грн. виробничих витрат	1008 8458 0,75	1187 8754 0,79	1224 8982 0,78	121,4 106,2 104
Прибуток, грн. : · на 1 га. сільськогоспо-дарських угідь · 1-го середньорічного працівника	76 633	295 2173	180 1319	237 208
Рівень рентабельності, %	14,6	19,6	11,4	-

Дані таблиці 5 свідчать про те, що сільськогосподарське виробництво в господарстві ведеться ефективно - зростає вартість валової продукції, збільшується прибуток, підвищується рівень рентабельності.

Невелике зниження цих показників в 2002 році пояснюється вкрай несприятливими погодніми умовами, одже із-за морозної малосніжної зими загинуло понад 85% озимих зернових - культура яка має значний вплив на прибутковість господарства та його рівень рентабельності.

2.2 Виробництво цукрових буряків у господарстві

Цукрові буряки займають важливе місце у господарській діяльності підприємства. Буряківництво є однією з основних галузей і стабільно забезпечує досить велику частку прибутку господарства.

Таблиця 6 Посівні площі, валовий збір та урожайність цукрових буряків у господарстві

Показник	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2002 р. у % до 2000 р.
Урожайність, ц. з 1 га	449,2	303,6	354,9	79
Посівна площа, га.	70	200	250	357
Валовий збір, ц.	31446	60722	88730	257
Реалізовано продукції, ц.	31446	22724	32830	104

Виходячи з таблиці 6 можна зробити висновок, що в господарстві прослідковується тенденція до зростання ролі виробництва цукрових буряків. Так зростає реалізація коренеплодів, а отже і прибуток.

У 2002 році спостерігалося значне підвищення урожайності порівняно з 2001 роком, що пояснюється застосуванням нових сортів та гібридів цукрових буряків, вдосконаленням системи обробітку грунту та збирання коренеплодів, застосуванням нових препаратів для захисту рослин від хвороб і бур'янів. Це дає нам право говорити про інтенсифікацію виробництва, що проходить в господарстві.

Позитивним є те, що з року-в-рік підвищується і цукристість корнеплодів.

2.3 Економічна ефективність виробництва цукрових буряків

Важливими показниками економічної ефективності буряківництва є урожайність цукрових буряків, вміст цукру в коренеплодах, продуктивність праці, собівартість і ціна реалізації 1 ц продукції, розмір прибутку на 1 ц коренеплодів і на 1 га посіву, рівень рентабельності виробництва.

Таблиця 7 Економічна ефективність виробництва цукрових буряків

Показник	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2002 р. у % до 2000 р.
Урожайність, ц. з 1 га	449,2	303,6	354,9	79
Затрати праці на 1 ц. продукції, люд.-год.	1,98	1,68	1,01	51
Собівартість 1 ц. продукції: · виробнича	11,38	9,17	7,57	67
Ціна реалізації 1 ц. продукції, грн.	13,77	12,50	12,03	87
Прибуток, грн. : · на 1 ц. продукції · на 1 га. посіву	2,39 1071	1,63 585	1,65 584	69 55
Рівень рентабельності, %	21	72	59	-

Основним показником економічної ефективності виробництва цукрових буряків є урожайність. Слід відзначити, що на урожайність сільськогосподарських культур дуже великий вплив має природний фактор. Так різке зниження урожайності культури у 2002 р. пояснюється несприятливими природними умовами.

Буряківництво є однією з трудомістких галузей сільськогосподарського виробництва. Технічні засоби, що використовуються сьогодні в буряківництві, не дають змоги повністю виключити ручну працю при формуванні густоти насаджень, догляді за посівами, збиранні коренеплодів. На ці процеси припадає в середньому 83 % усіх затрат праці на виробництво цукрових буряків, у тому числі 38 % на збирання коренеплодів. Тому підвищення продуктивності праці в буряківництві має першочергове значення. Зниження затрат праці досягається шляхом комплексної механізації буряківництва. Разом з тим залишається досить велика частка робіт, які необхідно виконувати вручну, зокрема великих затрат праці вимагає боротьба з бур'янами.

Собівартість 1 ц цукрових буряків у господарстві знижується, так витрати на виробництво 1 ц коренеплодів у 2002 р. зменшується на 33% порівняно з 2000 р. У структурі виробничих витрат буряківництва по найбільшу частку займають оплата праці, добрива, утримання основних засобів, насіння та ін. Все ще висока значне зростання собівартість 1 ц. коренеплодів пояснюється тим, що господарство закуповує імпортне насіння і також у 2002 р. був придбаний новий високопродуктивний бурякозбиральний комбайн. Рівність виробничої та реалізаційної собівартості виробництва цукрових буряків пояснюється тим, що підприємство не несе витрат на реалізацію продукції (всі витрати, пов'язані з транспортуванням продукції до місця переробки бере на себе цукровий завод).

Слід відмітити, що на прибутковість виробництва цукрових буряків у 2000-2002 рр. Суттєво не впливала ціна реалізації, оскільки господарство реалізовує продукцію на давальницьких умовах за домовленістю з цукровим заводом.

Рівень і динаміка собівартості цукрових зумовлює масу прибутку з розрахунку на 1 ц продукції і 1 га посівної площі, а також рівень рентабельності. Наведені дані свідчать, що прибуток з гектара посівної площі і на 1 ц. продукції в підприємстві на протязі двох останніх років стабілізувалася і є майже однаковим.

3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків

3.1 Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків

Підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків передбачає збільшення виробництва і підвищення якості продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності культури. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності буряківництва, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефективності виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування цукрових буряків за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці.

Передовий досвід вітчизняного землеробства і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту ґрунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності буряківництва -- впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці у виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.

Матеріальною основою підвищення економічної ефективності виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке включає вдосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці -- знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі скорочуються. Зростання продуктивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70-75 % зумовлюється досягненнями технічного прогресу, частка організаційних факторів становить 25-ЗО %. Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і агропромислових об'єднаннях порівняно з неспеціалізованими господарствами врожайність цукрових буряків вище на 35- 40%, продуктивність праці -- в 4-5 разів, а собівартість продукції менша на 25-ЗО %.

Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спостерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевидне значення раціонального використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основних фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростання його ефективності.

У системі заходів зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сільськогосподарської продукції має велике економічне і соціальне значення, воно рівнозначне збільшенню виробництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нерозривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільськогосподарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. За рахунок використання резервів поліпшення якості та збереження виробленої продукції можна на 20-ЗО % підвищити рівень її споживання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність переведення всіх господарств та їх виробничих підрозділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова організація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

Одним із напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є поєднання різноманітних форм власності та видів господарювання, форм організації праці. Впровадження принципів орендного підряду і оренди створює умови, які можуть повернути селянинові становище господаря на землі, заінтересованог...