Удосконалення ціноутворення на КК "Рошен"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІНИ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

1.1 Сутність і структурні елементи ціни

1.2 Методи ціноутворення

1.3 Державне регулювання цін та антиінфляційна політика в Україні

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА КОНДИТЕРСЬКА КОРПОРАЦІЯ «РОШЕН»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

2.2 Методика ціноутворення у харчовій промисловості

2.3 Аналіз ціни і продукції підприємства

2.4 Дослідження особливостей формування цінової політики та оцінка впливу на результати діяльності підприємства

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Основні рекомендації по вдосконаленню ціноутворення на підприємстві

3.2 Основні рекомендації по вдосконаленню ціноутворення в Україні

3.3 Зарубіжний досвід встановлення та регулювання цін

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ



АНОТАЦІЯ

Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки. Її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків. Зокрема, за допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості товарів і тощо.

Метою дослідження є проведення комплексного дослідження та розробка конкретних пропозицій удосконалення ціноутворення на КК «Рошен».

Згідно з метою дослідження були поставлені такі задачі: 1)вивчення теоретичних і методологічних підходів по розробці й удосконаленню системи ціноутворення; 2) виявлення факторів, що впливають на ціну, визначення ефективності наявної системи ціноутворення на підприємстві; 3)якісна оцінка; розробка рекомендацій з удосконалювання системи ціноутворення для КК «Рошен».

Об'єктом дослідження є ціноутворення на підприємстві «Кондитерська Корпорація «Рошен». Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти ціноутворення на підприємстві.

Під час дослідження були використані методи: аналіз та синтез, метод абстрагування, дедукції та індукції.

В результаті проведеної роботи було визначено теоретичні основи ціноутворення на сучасних підприємствах, досліджено вплив цінової політики на розвиток підприємства, шляхи вдосконалення ціноутворення в сучасних умовах. Курсова робота складається з складається з вступу, трьох розділів,висновку,списку використаної літератури.Перший роздій включає три підрозділи, другий -чотири і третій три. Загалом курсова робота містить 48 сторінок, не включаючи додатків.



ВСТУП

За ринкових умов господарювання ключовим економічним важелем, що активно впливає на розвиток суспільного виробництва та рівень життя населення, є ціна.

Ціна - це грошовий вираз вартості товару. В умовах товарного виробництва й обігу продукти праці виробляються і реалізуються як товари. Ціна кожного окремого товару не обов'язково співпадає з вартістю: вона може відхилятися вгору і вниз від вартості залежно від попиту і пропозиції на даний товар.

Ціна повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів: виробнику - відшкодування витрат із певною прибутковістю, а споживачу - економічну вигоду від експлуатації даного товару.

Ціна виконує різні економічні функції: облікову, розподільчу, стимулюючу і регулюючу.

Функції цін взаємопов'язані й утворюють єдину систему, хоч їх дія багато в чому взаємна перекривається, чим пояснюються труднощі практичного ціноутворення.

Ціна в сучасній економіці - це не тільки індикатор співвідношення попиту та пропозиції, на який повинна орієнтуватися фірма. Але на зміну цінової конкуренції приходить конкуренція якості й додаткових послуг для споживача. Історично ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця.

Ринкова економіка ґрунтується на самостійних, економічно відособлених товаровиробниках, а для них ціни - вирішальний фактор результатів виробничої й фінансової діяльності. Правильно обрана цінова стратегія, грамотна тактика формування цін, економічно вивірені методи ціноутворення становлять основу успішної діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.

Цінова політика багатьох фірм, особливо в Україні, нерідко виявляється недостатньо кваліфікованою. Найбільш часто зустрічаються наступні помилки: ціноутворення надмірно орієнтоване на витрати; ціни слабко пристосовані до зміни ринкової ситуації; ціни недостатньо структуруються по різних варіантах товару й сегментах ринку та інші. У ряді випадків ці помилки ведуть до істотних збитків, а іноді й до банкрутства підприємств. Дані недоліки викликані багато в чому спадщиною планової економіки, коли ціни визначалися директивно або тільки на основі витрат.

Підприємства, що прагнуть проводити грамотну цінову політику, насамперед повинні вирішити ряд завдань:

- одержання максимального прибутку;

- завоювання ринку збуту;

- зниження витрат;

- боротьба з конкуруючими товарами;

- ріст обсягу виробництва й продажів.

Мета даної курсової роботи - проведення комплексного дослідження та розробки конкретних пропозицій удосконалення ціноутворення на КК «Рошен». Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити ряд завдань. До них належать: вивчення теоретичних і методологічних підходів по розробці й удосконаленню системи ціноутворення; виявлення факторів, що впливають на ціну, визначення ефективності наявної системи ціноутворення на підприємстві; якісна оцінка; розробка рекомендацій з удосконалювання системи ціноутворення для КК «Рошен».

Завдання дослідження полягають у наступному:

1. Розглянути теоретичну основу ціноутворення як комплексу виробничо-господарської діяльності фірми;

2. Провести аналіз діяльності КК «Рошен» в галузі ціноутворення;

3. На основі проведеного аналізу розробити пропозиції до вдосконалення системи ціноутворення на підприємстві.

Методологічним проблемам ціноутворення приділяється велика увага в економічній літературі. Різні аспекти управління собівартістю й прибутком розглянуті в роботах авторів: М.А. Вахрушиної, В.П. Грузинова, В.И. Даниліна, Н.Я. Петракова, А.Д. Шеремета, К. Друрі, Дж.Б. Кларка, А. Маршалла, Дж. Фостера, Дж.Р. Хікса, Ч.Т. Хорнгрена й інших. Їхні наукові дослідження сприяли розвитку теорії й формуванню обґрунтованої системи обліку витрат, успішному застосуванню на практиці рекомендацій, спрямованих на підвищення гнучкості й повноти обліку, посиленню його ролі в управлінському процесі.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІНИ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

1.1 Сутність і структурні елементи ціни

антиінфляційний політика ціновий рошен

Ціна - складна економічна категорія, в якій фокусуються практично всі основні економічні відносини в суспільстві. Перш за все це стосується виробництва і реалізації товарів, формування їх вартості, а також створення, розподілу і використання грошових накопичень. Ціна опосередковує всі товарно-грошові відносини [5].

Для її правильного розуміння необхідно мати чітку уяву про те, що є її основою, які об'єктивні закони впливають на процес ціноутворення та рух цін [6].

Теорія ціни та вартості є вихідною методологічною основою дос- лідження ціноутворення, що нерозривно пов'язані між собою. Перші вдалі і прийнятні спроби зрозуміти сутність ціни були зроблені класиками економічної теорії У. Петті, Д. Рікардо та А. Смітом.

Перший підхід, згідно з яким основою ціни товару є кількість витраченої праці, отримав назву трудової теорії вартості. Його основи заклали англійські економісти А. Сміт та Д. Рікардо. А. Сміт використовував поняття “природної” ціни, якою вважалася така ціна, що повністю покривала витрати для забезпечення появи товару на ринку [8].

Основною метою досліджень Д. Рікардо були не самі ціни в абсолютному відношенні, а вивчення закономірностей у їхніх пропорціях, тобто відносні ціни. Зміну відносних цін він пояснював фізичним використанням людино-годин, що приблизно відповідало справжній величині вартості товару.

Сутність методики ціноутворення з позицій трудової теорії вартості К. Маркса полягає в тому, що основою формування вартості є людська праця як товар, що купується і продається за певною ціною. При цьому вартість товару проявляється тільки під час еквівалентного обміну на інший товар у процесі мінових відносин. Рівень ціни “...являє собою той робочий час, який необхідний для виготовлення певної споживчої вартості при наявних суспільно-нормальних умовах виробництва та при середньому в даному суспільстві рівні вмілості та інтенсивності праці” [11].

У кінці ХІХ ст. фактично одночасно і незалежно від трудової теорії вартості виник інший науковий підхід, який отримав назву “теорія маржиналізму”, або “теорія граничної корисності”. Суть цього напряму полягає у визначенні вартості за граничною корисністю благ, що є результатом суб'єктивного ставлення людини до речей. У міру споживання кожної наступної одиниці благ їхня корисність знижується.

Терміном “гранична корисність” позначалася найменша за величиною корисність, яка задовольняє певну потребу з усього наявного їх запасу. Головним недоліком даної теорії є нехтування впливом виробництва на процес ціноутворення. До того ж маржиналізм є досить абстрактним, що значно ускладнює його застосування на практиці [9].

І маржиналісти, і класики намагалися знайти єдине джерело вартості, що визначає ціну: витрати праці або корисність товару. Неокласики економіки об'єднали існуючі підходи в один. Першим це зробив А. Маршалл. Згідно з його теорією ціна визначається взаємодією ринкових сил: з одного боку - витратами виробництва (фактор пропозиції), з іншого - корисністю (фактор попиту). Даний підхід визначає сутність теорії попиту та пропозиції за А. Маршаллом. При цьому обидва фактори він розглядає як рівні за значущістю та важливістю категорії. А. Маршалл органічно поєднав суб'єктивну граничну корисність із затратами виробництва і сформулював на її основі ринкову теорію ціни. Дана теорія стала основою для всіх сучасних економічних теорій ціни [12].

Отже, базовим фактором, що впливає на ціну продукту, є витрати на його виробництво, а вже потім під дією ринкового механізму попиту і пропозиції, системи індивідуальних вподобань, що знаходять своє відображення у граничній цінності продукту, формується ринкова ціна товару. Однак для того, щоб продукт став товаром, потрібно дотримуватися таких умов:

· продукт праці повинен задовольняти певну потребу окремого покупця і суспільства в цілому, тобто мати суспільну споживчу вартість;

· продукт повинен мати здатність обмінюватися на інші товари, тобто мати мінову вартість [23].

Саме ці види вартості знаходять своє відображення в ціні. Інакше кажучи, продукт стає товаром, якщо на нього формується ціна. Як за- значалося у працях представників витратної теорії, ціна на товар ви-значається шляхом складання витрат ресурсів на виробництво даного продукту. Це положення використовується для визначення собівартості продукту. Однак у сучасних ринкових умовах неможливо обійтися без концепції А. Маршалла, в якій зазначається, що ціну визначає і попит, що формується на основі граничної корисності товару.

Наразі вчені все ще намагаються розкрити сутність ціни з різних позицій. Ф. Котлер визначає ціну як “кількість грошей, яку повинен заплатити покупець, щоб отримати товар”. Можна також визначити поняття ціни як економічної категорії, що являє собою суму коштів, за яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар, або як суму, яку необхідно заплатити при купівлі товару або послуги [13].

Схематично співвідношення ціни товару та його цінності наведене на (Рис 1.1)

Рис.1.1. Співвідношення ціни товару і його цінності



Отже, чим цінніший товар для покупця, тим вищу ціну може встановити виробник, а відповідно й одержати більший прибуток.

Усі діючі в економіці ціни взаємопов'язані й утворюють єдину систему, яка перебуває в постійному русі під впливом ринкових факторів. Система цін являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги з найбільшою вигодою для себе.

Вона характеризується видами цін, характером взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними, рівнем, структурою та динамікою цін.

Система цін для окремої підприємницької структури складається з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:

ціни, за якими підприємницька структура закуповує економічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеного відтворення своєї діяльності;

ціни, які використовуються підприємницькою структурою для здійснення внутрішньогосподарських розрахунків між структурними підрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;

3) ціни, за якими підприємницька структура реалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.

У цілому система цін також представлена окремими блоками взаємозалежних і взаємодіючих цін.

Тісний взаємозв'язок і взаємозалежність цін, які входять у систему, обумовлений двома обставинами:

усі ціни формуються на єдиній методологічній основі. Цією основою є закони вартості, попиту й пропозиції, конкуренції;

господарська діяльність усіх підприємств (фірм), сфер виробництва й галузей економіки тісно взаємопов'язана і в кінцевому підсумку утворює єдиний господарський комплекс. Взаємозв'язок підприємств І галузей може носити виробничий, технологічний, економічний та інший характер.

Крім цього, система цін тісно пов'язана з економічним середовищем, в якому вона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію та ін. Залежність ціноутворення від економічного середовища знаходить свій вияв у різних за характером системах цін. Для командно-адміністративної економіки характерне функціонування централізованої системи цін. Відмінними ознаками цієї системи цін є наступні природа, характер та наслідки впливу цін на розвиток економіки:

централізоване встановлення рівнів цін на продукцію й тарифівна послуги відповідними органами державної влади, зумовлене монополією державної власності на засоби та результати виробництва;

слабке врахування дії об'єктивних економічних законів;

формування цін у сфері виробництва;

диктат виробника продукції та послуг над споживачем і відсутність конкуренції;

диспропорції у рівні оптових, закупівельних і роздрібних цін;

обмежена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка спричинювала обмежену кількість видів і різновидів цін.

У тих країнах, де в економіці провідне місце належить приватній власності, функціонує та розвивається ринкова система цін, яка має зовсім інакші природу, характер і наслідки впливу на розвиток економіки. Для ринкової системи цін характерні такі особливі риси:

децентралізоване вільне встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги зумовлене домінуючим місцем приватної власності на засоби та результати виробництва;

врахування дії об'єктивних економічних законів;

формування цін у сфері товарного обміну;

елементи державного регулювання ринкових цін;

конкурентні основи встановлення ринкових цін і диктат споживача над виробником;

динамічна підтримка пропорційності рівнів цін і тарифів;

розгалужена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка породжує різноманітні види цін. [22]

Різнорідність видів економічної діяльності, способів організації виробництв, форм власності, типів ринків обумовлюють появу та існування різних видів цін, які використовуються економічними суб'єктами. їхня кількість, особливості та алгоритми використання можуть суттєво відрізнятися. Тому постає необхідність перейти до загальної класифікації цін, які сьогодні використовуються в різних операціях купівлі-продажу. Типовий склад оптової та роздрібної ціни представлено на (рис.1.2)

Витрати на вир-во і збут продукції	Прибуток	Акциз, мито	Постачальницько-збутова або оптова націнка (скидка)	Торгова націнка	ПДВ
			Витрати	Прибуток	Витрати	Прибуток
Оптова (відпускна) ціна на підриємства (без ПДВ)
Оптова цінва промисловості (торгівлі) без ПДВ
Роздрібна ціна

Рис. 1.2. Склад оптової та роздрібної ціни продукції

Для правильного розуміння категорії ціни необхідно розрізняти поняття склад ціни та структура ціни. Склад ціни характеризується її економічними елементами (витрати, прибуток і т.д.), які виражені їх абсолютним значенням у грошовому вираженні. Наприклад, склад роздрібної ціни включає в себе витрати і прибуток підприємства-виробника, витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій, витрати й прибуток підприємств роздрібної торгівлі, непрямі податки.



1.2 Методи ціноутворення

Існують різні методи ціноутворення:

ь "середні витрати плюс прибуток";

ь на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку;

ь на основі "відчуває цінність, що," товару;

ь на основі закритих торгів (конкурсів) і інших.

Найпоширенішим є метод ціноутворення "середні витрати плюс прибуток", по якому до витрат виробництва й реалізації на певний продукт додають надбавку, що відповідає для даної галузі нормі прибутку або бажаному доходу від обороту. При цьому варто враховувати витрати й прибуток, як виробника продукції, так і всіх учасників розподілу (оптових фірм, роздрібних магазинів, збутових агентів і т.п.).

При використанні методу аналізу беззбитковості й одержання цільового прибутку підприємство призначає ціну, що повинна забезпечити запланований обсяг прибутку (рис. 1.3)

Рис. 1.3. Аналіз беззбитковості

Крапка беззбитковості (кількість виробів К_бу), при якій загальні витрати й доходи збігаються, визначається по формулі (1.1)



, (1.1)

де Ц - ціна виробу;

К_бу - кількість виробів;

И_пер - змінні витрати на виріб.

Для одержання цільового прибутку (П_пл) необхідно забезпечити обсяг продажів у кількості К_пл. При збуті ДО < К_бу підприємство буде зазнавати збитків.

При встановленні ціни на основі чутливості одержувачем цінності товару (метод споживчої оцінки) підприємство переконує покупця в перевагах свого товару, використовуючи нецінові методи впливу (сервіс, гарантії, право використання товарної марки й т.п.).

Часто використається метод проходження за лідером, коли підприємство встановлює ціни на продукцію на рівні сформованих на ринку поточних цін або трохи нижче.

При визначенні цін на проекти при участі в конкурсах необхідно відповідно до теорії рішень установити таку ціну, що веде до найбільшого очікування прибутку в довгостроковому плані.

При визначенні базової ціни виробу можна використати параметричні методи ціноутворення, метод питомих ваг, баловий метод, метод регресійного аналізу й ін.

В основі методу питомих показників лежить визначення питомої величини ціни (Цо) по формулі (1.2):

Цо=Цп/Хо (1.2)

де Цп - прейскурантна ціна;

Хо - величина основного параметра якості.

При баловому методі ціна нового виробу (Цн) визначається по формулі (1.3):

Цн=Цб((Бнi/(Боi) (1.3)

де Цб - ціна базисного виробу;

i - параметри якості;

Бнi - балова оцінка i-го параметра нового виробу;

Боi - балова оцінка i-го параметра базисного виробу.

Метод регресійного аналізу ґрунтується на обліку впливу на ціну основних параметрів якості виробу,це можна побачити у формулі (1.4):

Ц=f (Х₁,Х₂,Х_n,)(1.4)

де: Х₁, Х₂, Х₃, … Х_{п -} основні параметри якості виробу.

Для стимулювання збуту широко використаються:

ь ціни-принади, установлювані на відомі торговельні марки на низькому рівні;

ь премії або компенсації за придбання товару в строго певний період часу;

ь психологічне ціноутворення, при якому встановлюються психологічно привабливі ціни нижче круглих сум;

ь вигідні процентні ставки при продажі в кредит; гарантійні умови й договори про технічне обслуговування й ін. [22]

1.3 Державне регулювання цін та антиінфляційна політика в Україні

Надзвичайно важливу роль відіграє державний контроль над цінами, особливо в умовах стримування інфляції. Під контролем над цінами розуміють будь-яку послідовність цілого ряду заходів - від помірних обмежень до примусового встановлення верхніх границь зростання цін, що проводяться у рамках економічної політики.

Державне регулювання цін - це діяльність держави, спрямована на встановлення і підтримку певного рівня цін.

Втручання держави в процес ціноутворення здійснюється в трьох основних формах:обмеження рівня ціни; уведення податкових платежів, що призводять до вилучення доходів у виробників та споживачів; державна підтримка цін через дотації. Це втручання здійснюється за допомогою різноманітних методів державного регулювання цін, які можна об'єднати у дві групи: прямі й непрямі (опосередковані)

Пряме регулювання, як правило, переважає на початковому етапі створення ринку, коли його регулюючі здатності ще недостатньо розвинуті, або коли виникає кризова ситуація в економіці. До прямих методів належать: встановлення фіксованих (твердих) цін на найважливіші товари та послуги, застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення, декларування зміни цін, заморожування (блокування) цін на певний строк, уведення граничних рівнів посередницько-збутових націнок та торговельних надбавок, дотування виробників деяких товарів, укладання договорів про ціни між підприємствами і державою тощо.

Непрямі методи державного регулювання цін переважають на етапі зрілого ринку і за нормальних умов розвитку економіки, коли регулюючий потенціал ринкового механізму реалізується на повну силу. За допомогою цих методів держава регулює поведінку об'єктів, які беруть участь у процесі ціноутворення, але не диктує порядку чи способів визначення цін та їхнього рівня. Непряме регулювання досягається здебільшого за допомогою зміни рівня та диференціації ставок товарних податків, пільгового оподаткування та кредитування, ставок державного ввізного мита, граничних нормативів рентабельності тощо.

Одним з підходів регулювання цін в умовах інфляції є перевірений у світовій практиці метод тимчасового заморожування цін й надалі їх часткового перегляду. Він полягає у заборонені підвищувати ціни вище визначеного рівня, без спеціального на те дозволу. За граничний рівень цін може бути прийнятий той, що існував на протязі базового періоду перед “заморожуванням”. При цьому підвищення цін вважається допустимим, якщо, наприклад, воно було пов'язано з ростом цін на імпортні вироби (тобто коли збільшення витрат неможливо контролювати); недопустимим-якщо його причиною стало невиправдане підвищення зарплати, що стимулювало підприємців самим обмежувати зростання заробітної плати. Заморожування цін дозволяє долати інфляційні очікування населення, господарюючих суб'єктів, кредитної системи, внести деяке заспокоєння в економіку. В ролі альтернативи прямому державному регулюванню цін іноді розглядаються картельні згоди про ціни, які можуть зіграти позитивну роль, якщо однією з сторін, що беруть в них участь буде Уряд, що забезпечує загальну узгодженість цін [12].

Максимальний рівень ціни являє собою законодавчо встановлену максимальну ціну, яку продавцю дозволяється запрошувати за свій товар або послугу. В широких масштабах максимальні рівні цін, або загальний контроль за цінами, застосовуються для обмеження інфляційних процесів в економіці. Тому, щоб протистояти інфляції й дозволити малозабезпеченим громадянам купувати необхідні їм товари, уряд може встановити максимальний рівень цін. Причому, встановлення обмеження ціни має сенс тільки при умові, що нова ціна буде нижчою за рівноважну. Оскільки введення цінового обмеження призводить до виникнення стійкого дефіциту даної продукції, уряду приходиться приймати на себе піклування про нормування її для споживачів в інтересах досягнення більш справедливого розподілу. Це здійснюється, наприклад, шляхом введення карткової системи. Однак використання карткової системи не вирішує іншої проблеми. Дійсно, крива попиту свідчить про наявність великої кількості покупців, що прагнуть купити товар по ціні, що перевищує встановлений максимум.

І, звичайно, для продавців вигідніше реалізувати його по більш високій ціні. Тому, не дивлячись на значне посилення бюрократичного апарату, що супроводжує, як правило, введення контролю за цінами, нелегальні “чорні ринки ” - ринки, на яких товари купуються й продаються по цінах, вищих за встановлені межі-отримують широке поширення.

Проблеми у реалізації політики контролю за цінами можна також пояснити значними адмініcтративними складнощами її проведення. До органів контролю постійно пред'являються вимоги зробити виключення для тих чи інших видів товарів або який-небудь галузі. Поступово, по мірі подальшого відхилення цін від стану рівноваги й посилення дефіциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пільги зростає, і в кінці-кінців, це надзвичайно ускладнює контроль. Інша проблема полягає у тому, що уряд може спробувати зберегти ціновий контроль в силі вже після завершення проміжного періоду й початку нового підйому. В цей період контроль такого роду може виявитись некорисним й лише погіршити ситуацію. Хоча політика державного регулювання цін несе значний позитивний ефект і має особливе значення в кризові періоди, її реалізація може призвести до дуже небажаних наслідків. У короткостроковому плані пряме регулювання цін сприятиме стабілізації національної економіки. Так, у державі можуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрібних цін і це призведе до гальмування інфляційних процесів. Але вже у найближчі роки виявляться негативні наслідки централізованої моделі регулювання. “Заморожування” цін і заробітної плати обмежить міжгалузевий перелив капіталів, буде гальмувати інвестиційну політику, знизить рівень ділової активності, стримуватиме зростання доходів [10].



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА КОНДИТЕРСЬКА КОРПОРАЦІЯ «РОШЕН»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Кондитерська Корпорація «Рошен» - один з найбільших світових виробників кондитерських виробів.

Кондитерська Корпорація «Рошен» у рейтингу Candy Industry Top 100 входить у першу двадцятку.

Під власним «солодким знаком якості» Рошен виробляє понад 320 видів високоякісних кондитерських виробів (шоколадні і желейні цукерки, карамель, шоколад, печиво, вафлі, бісквітні рулети і торти). Загальний обсяг виробництва продукції сягає 450 тисяч тон на рік.

Продукція представлена в Україні, Росії, Казахстані, Білорусі, країнах Кавказу, Середньої Азії, США, Молдові, Ізраїлі, Литві та інших країнах.

Назва компанії походить з прізвища її засновника -- Петра Порошенка шляхом вилучення першого та останнього складів.

З літа 2014 року кондитерська корпорація «Рошен» знаходиться під управлінням фонду «Prime Assets Capital»

Підрозділи КК «Рошен» :

· ЗАТ «Київська кондитерська фабрика „Рошен“» (Київ, Україна)

· ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» (Вінниця, Україна)

· ТОВ «Вінницький молочно-консервний комбінат» (Вінниця, Україна)

· ЗАТ «Маріупольска кондитерська фабрика» (Маріуполь, Україна)

· ЗАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика» (Кременчук, Україна)

· ВАТ «Липецька кондитерська фабрика „Ликонф“» (Липецьк, Росія)

· АТ «Клайпедська кондитерська фабрика» (Клайпеда, Литва)

· ТОВ «Логістичний центр „Плюс“» (Яготин, Україна)

Головний офіс Корпорації розташований у м. Київ, Україна. До складу Корпорації входять українські фабрики (Київська, дві виробничі площадки у Вінниці, та Кременчуцька); дві виробничі площадки Липецької кондитерської фабрики (Росія), Клайпедська кондитерська фабрика (Литва), а також асло молочний комбінат «Бершадьмолоко», який забезпечує фабрики корпорації натуральною високоякісною молочною сировиною.

Для покращення умов зберігання сировини та готової продукції, для оптимізації поставок продукції та мінімізації затримок продукції на складі - Корпорація ввела в експлуатацію власні логістичні центри.

Виробничі об'єкти Кондитерської Корпорації «Рошен» сертифіковані відповідно до вимог міжнародних стандартів якості та безпеки продуктів харчування. На підприємствах корпорації «Рошен» працює система управління якістю, яка відповідає вимогам ISO 9001:2008, та система управління безпечністю харчових продуктів, яка відповідає вимогам стандарту ISO 22000:2005, що підтверджується наявністю у кожної із фабрик Корпорації сертифікатів відповідності.

Всі кондитерські фабрики корпорації «Рошен» забезпечені обладнанням для моніторингу контролю якості продукції та відповідних досліджень. Розробкою технологій та запуском високоякісних кондитерських виробів займаються спеціалісти, які пройшли атестацію та навчання у спеціалізованих іноземних центрах.

Представлені на ринку кондитерські вироби виготовлені за найсучаснішими технологіями. Експлуатація сучасного високовиробничого обладнання, чітке дотримання технології виробництва, використання виключно високоякісної сировини та матеріалів, що застосовуються при виробництві кондитерських виробів є запорукою головних переваг продукції Roshen.

Також Кондитерська Корпорація Рошен проводить цікаві та пізнавальні екскурсії для дітей у віці від 8 до 14 років на одну з чотирьох кондитерських фабрик, на яких виробляється солодка продукція Рошен -- Київську, Вінницьку, Кременчуцьку або Маріупольську. Під час екскурсії діти мають можливість на власні очі побачити процес виготовлення солодощів -- роботу новітнього обладнання та професійну працю майстрів-кондитерів. А після екскурсії на школярів чекає приємний сюрприз -- дегустація найсмачніших солодощів та цікавий подарунок від Рошен. Маленьких вінничан також запрошують до нового Дитячого розважального центру Рошен, де вони в інтерактивній ігровій формі можуть поспілкуватись з «живим» роботом, стати глядачами 4D кінотеатру та відкрити секрети своїх улюблених солодощів. Усі екскурсії безкоштовні.[24]

2.2 Методика ціноутворення у харчовій галузі

Визначення цін на підприємстві залежить від декількох особливостей діяльності підприємств. І однією з цих особливостей є галузева приналежність.

Виділимо та охарактеризуємо такі особливості ціноутворення на підприємствах харчової промисловості: соціальний характер продукції галузі; масштаб державного регулювання; залежність цін на продукцію харчової промисловості від витрат та цін постачальників сировини; інтенсивність конкуренції на продукти харчування на світовому та національному ринках. З метою з'ясування інтенсивності впливу особливостей ціноутворення на ціну на підприємствах харчової промисловості ці особливості проаналізуємо як в теоретичному аспекті, так і з точки зору практичної діяльності певного підприємства харчової промисловості.

Соціальний характер харчової промисловості пояснюється ґрунтовним впливом рівня цін на життєдіяльність населення. Виходячи з визначення характеристики структури харчової промисловості, ролі галузі та переліку функцій, які виконує галузь в житті країни, визначальною стає така особливість як соціальний характер галузі. Харчова промисловість має соціальне значення, забезпечує здоров'я нації та соціально-економічну безпеку країни [16]. Соціальний характер галузі проявляється також у гарантуванні продовольчої безпеки країни [7]. Оскільки розвиток харчової промисловості нерозривно пов'язаний з продовольчою безпекою держави, наявність продуктів харчування впливає на фізичний та психічний стан людей, від чого змінюється рівень соціального, політичного та економічного спокою в державі [18]. Найбільш соціально важливими галузями харчової промисловості є хлібопекарська, м'ясна, молокопереробна. Поступаються їм рибна, мукомельно-круп'яна, олійножирова, плодоовочеконсервна. При визначенні цін на продукцію соціально важливих галузей харчової промисловості доцільно враховувати рівень доходів населення.

Оскільки держава підтримує соціально незахищені категорії населення через регуляторну цінову політику, для підприємств харчової промисловості, в яких ціноутворення підлягає державному регулюванню, основною особливістю, що має враховуватися у встановленні цін, є державне регулювання. Держава обмежує рівень рентабельності, тобто здійснюється регулювання складових ціни [19], а також встановлює мінімальні чи максимальні ціни на деякі продукти харчування. На одних підприємствах харчової промисловості таке регулювання здійснюється постійно, на інших - тільки в період кризи в економіці. Крім адміністративних методів регулювання ціноутворення в харчовій промисловості, держава використовує опосередковане регулювання цін, яке проявляється в різних формах [15], а саме: надання підприємствам податкових пільг, повне звільнення від сплати податків, державне замовлення, виважена експортно-імпортна політика, суворе дотримання чинного антимонопольного законодавства, державна інвестиційна політика.

Державою регулюються ціни на такі види продукції підприємств харчової промисловості: встановлюються граничні рівні рентабельності та торговельні націнки на дитяче харчування, хліб, борошно, передбачається регулювання цін на макаронні вироби, крупи, цукор, м'ясну та молочну продукцію, яйця, соняшникову олію; з метою підтримки вітчизняного виробника встановлюються мінімальні ціни на цукор та алкогольні напої. З метою підтримки вітчизняного виробника встановлюють мінімальні ціни на цукор та алкогольні напої. На інші види продукції харчової промисловості встановлюються вільні ринкові ціни самим підприємством-виробником. Не поширюється регулювання рівня рентабельності при зміні цін на пиво, безалкогольні напої, кондитерські вироби, карамель, ірис, молоко згущене, коньяки, вина виноградні марочні. З метою обмеження монополізму здійснюється декларування цін на м'ясопродукти, молочну продукцію, маргарин, сіль, цукор, олію. Отже, поширення масштабу державного регулювання цін обмежує дії підприємств харчової промисловості щодо ціноутворення і вносить значні обмеження до прогнозування цін.

Враховуючи, що підприємства харчової промисловості є сировинними та матеріаломісткими і кінцева ціна на виріб залежить від ціни сировини і матеріалів, особливістю ціноутворення є залежність підприємств харчової промисловості від постачальника сировини, яким найчастіше виступають підприємства агропромислового комплексу. Загалом на підприємствах харчової промисловості вартість сировини становить 80-90% ціни виробу. У зв'язку з цим кінцева ціна на виріб залежить від ціни сировини і матеріалів, які виробляє агропромисловий комплекс. Постачальниками сировини для харчової промисловості виступають рослинництво та тваринництво. А тут спостерігається пряма залежність ціни від погодно-кліматичних умов, які є передумовою врожайності. Посушливе чи, навпаки, занадто вологе літо, може стати основним чинником зміни цін на продукти харчування в харчовій промисловості. Слід також зазначити на процеси реструктуризації в сільському господарстві протягом останніх років. Ці зміни опосередковано також можуть спричиняти коливання рівня цін на сільськогосподарську сировину. Агропромисловий комплекс України виробляє майже всі ресурси, які необхідні для виробництва продуктів харчування підприємствам харчової промисловості за незначним винятком. Відсутню сировину підприємства харчової промисловості купують на світовому ринку, орієнтуючись на світові ціни.

Рівень конкуренції на всі продукти харчування досягли неймовірних розмірів, що свідчить про те, що сформована ціна на підприємствах харчової промисловості має відповідати кон'юнктурі ринку. На даному етапі умови для конкуренції на внутрішньому ринку вітчизняних продуктів з імпортними аналогами несприятливі [17]. У наших товаровиробників вищі затрати виробництва, що пов'язане із технологічним відставанням, загальним станом економіки і інфляційними процесами. Крім того, відсутня необхідна ринкова інфраструктура, нерозвинутий маркетинг, у тому числі і рекламні заходи для просування товарів вітчизняного виробництва. Отже, Україна, насамперед, має захистити внутрішній ринок від зовнішньої експансії, а також вести активний пошук споживачів своєї продовольчої продукції відповідно до кон'юнктури світового ринку на основі довгострокового взаємовигідного партнерства, виходу з кризи та подальшого розвитку підприємств харчової промисловості. Крім того, необхідно впровадити нові високі технології з випуску конкурентноспроможної продукції на діючих підприємствах, створювати малі підприємства з переробки сільгосппродукції [14].

Узагальнюючи, слід визначити такі особливості ціноутворення на підприємствах харчової промисловості, які дійсно вагомо впливають на формування цін. До них слід віднести: соціальний характер продукції галузі, масштаб державного контролю та регулювання, залежність цін на продукцію від цін на сировину, інтенсивність конкуренції на міжнародному та національному ринках.

Визначення інтенсивності впливу особливостей ціноутворення на формування цін на продукти харчування подано в табл. 2.1



Таблиця 2.1 Інтенсивність впливу особливостей ціноутворення на формування цін на продукти харчування

Вплив особливостей ціноутворення на підприємствах харчової промисловості на ціну на продукти харчування :

**** - дуже сильний вплив на рівень цін на продукти харчування,

*** - сильний вплив на рівень цін на продукти харчування,

** - середній вплив на рівень цін на продукти харчування,

* - незначний вплив на рівень цін на продукти харчування,

0 - відсутній вплив на рівень цін на продукти харчування.

2.3 Аналіз ціни і продукції підприємства КК «Рошен»

Асортиментні групи продукції КК «Рошен» наведен у таблиці 2.2

Таблиця 2.2. Асортименті групи КК «Рошен »

Асортимента група	Різновид продукції
Шоколад	Чорний Молочний Пористий З цілими лісовими горіхами Традиційний
Желе	Фасоване Вагове
Батончики	Шоколадні Вафельні
Цукерки	В коробках Вагові Фасовані
Карамель	Фасована Вагова
Вафлі	Фасовані Вагові
Печиво	Фасоване Вагове
Бісквітні рулети	Стандартні Міні-рулети
Торти	Стандартні Вафельні

Ціни на продукцію «Рошен» у супермаркеті «Сільпо» наведені у таблиці 2.3

Таблиця 2.3. Ціни на продукцію «Рошен»

Асортимента група	Найменування товару	Вага, Од.	Ціна, грн
Шоколад	Молочний та чорний з цілими лісовими горіхами Пористий білий Пористий екстра чорний та темний молочний Екстрачорний,темний молочний,чорний,чорний класичний,екстра молочний з тертими лісовими горіхами «Чайка», «Оленка»	100 г 100 г 100 г 100 г 100 г	13,80 10,40 11,20 12,35 8,40
Желе	Цукерки «Шалена бджілка» Цукерки «Джеллі» в упаковці	1 кг 250 г	42,35 8,13
Батончики	Звичайні батончики Батончик вафельний «Штучка»	52 г 35 г	3,89 2,67
Цукерки вагові	«Grand toffy» «Konafetto» «Ромашка» «Шоколапки» «Монблан» «Нуга» «Міні-штучка»	1 кг 1 кг 1 кг 1 кг 1 кг 1 кг 1 кг	46,78 73,21 50,32 48,96 99,34 58,00 47,32
Цукерки в коробках	«Асорті Рошен» «Вишня в шоколаді» «Пташине молоко» «Київ вечірній» «Суфле»	215 г 430 г 313 г 250 г 348 г 200 г	28,59 54,39 59,24 30,00 56,98 27,45
Вафлі	«Фру-стік» «Артек» «Наполітанки» «Кріспіки» Вафельний торт «Шоколадний замок»	300 г 72 г 288 г 1 кг 220 г	10,25 4,30 15,48 57,21 17,59
Печиво	Крекер «Есмеральда» «До кави» «Мульті-кейк»	180 г 150 г 210 г 180 г	5,69 10,50 5,10 8,25
Бісквітні рулети	Рулет бісквітний	240 г	14,95
Торти	«Грильяжний» «Золотий ключик» «Капучіно» «Київський»	500 г 1 кг 550 г 1,1 кг 1 кг 500 г 1 кг	48,40 93,99 42,60 81,90 91,20 52,10 105,00

Корпорація «Рошен» намагається урівноважити залежність між ціною та якістю,включаючи потреби та побажання споживачів.Поруч з високою якітю продукції корпорація дотримується доступних середніх цін.

Корпорація «Рошен» формує власну збутову мережу по всім регіонам України для зручності реалізації продукції. Метод збуту - збут через посередників, а саме екстенсивний(реалізація через максимальну кількість посередників- роздрібна і оптова торгівля)

Корпорація має власні регіональні представництва по всій території України,достатню їх кількість в Росії та по одному або декілька представництв в таких країнах,як Азербайджан,Білорусь, Киргизстан, Молдова,Таджикістан,Туркменістан.

Посередниками підприємства є :

· Магазини харчової промисловості, кав'ярні - на етапі реалізації;

· Спеціалізовані фірми та установи - поставка напівфабрикатів,паквальних предметів;

· Транспортні організації - займаються доставкою продукції до місця її реалізації

· Фінансові установи - при реалізації продуктк на ринку.

По всій Україні діє велика кількість спеціалізованих кондитерських магазинів «Рошен».

Український ринок кондитерських виробів завершив етап свого формування і знаходиться в стані жорсткої конкурентної протидії.

Розподіл часток між учасниками ринку кондитерських виробів можна побачити на Рис. 2.1.

Рис. 2.1. Розподіл часток між учасниками ринку

Утримання і заохочення нових споживачів можливе за рахунок новинок продукції, рекламної та маркетингової політики, пошуку нових ринків збуту (переважно за рахунок експорту), а також - освоєння виробництва некондитерської продукції (снеки, кава і т.д.). ведучі українські кондитерські компанії планують закріпить свої лідируючі позиції за рахунок експорту продукції в Росію, Грузію, Казахстан, Вірменію, Азербайджан, Балтику, Молдову та інші країни. [24]

Зараз на ринку кондитерських виробів працюють близько 800 підприємств. Із них 28 вважаються великими. При цьому, близько двох третин всього ринку і три четверті експорту контролюють 9 виробників кондитерської галузі, а саме: АВК, Бісквіт-Шоколад, "Житомирські ласощі", Конті, Kraft Foods Україна, Полтавакодитер, Roshen, "Світ ласощів", та "Світоч" (Nestle).

2.4 Дослідження особливостей формування цінової політики та оцінка впливу на результати діяльності підприємства

Основу ціни виробу становлять втрати, пов'язані з його виробництвом і реалізацією, тому їхній розмір багато в чому визначає рівень ціни. Наприклад, у промисловості із собівартості у відпускній ціні підприємства (без ПДВ і акцизів) становить 83,8%.

До складу витрат входять втрати як залежні, так і незалежні від діяльності підприємства. Наприклад, вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, транспортні тарифи - фактори, зовнішні стосовно підприємства. Тому збільшення цих витрат викликає ріст ціни товару.

Інша група витрат - з використання сировини й матеріалів, ступінь завантаження виробничих потужностей, продуктивність сировини й інші - безпосередньо залежать від рівня їхньої організації на підприємстві. Тому фірма залежно від міцності свого положення на ринку може маневрувати цінами. Якщо положення фірми недостатньо стійке й підвищення цін на продукцію небажано, то подорожчання, наприклад, по сировині можна компенсувати деякою мірою зниженням норм витрати сировини, використанням вторинних ресурсів так далі. Якщо ж положення фірми досить стійке, у цьому випадку збільшення витрат може бути перенесене на ціну товару.

На рівень цін впливає конкуренція, що підштовхує фірми до вдосконалювання своєї продукції, детальному обґрунтуванню ціни на неї. При цьому фірма може орієнтуватися або на ринок продавця, або на ринок покупця. На ринку продавця домінуюче положення займає продавець - виробник товару. У таких умовах фірмі легше функціонувати, оскільки її продукція перебуває поза конкуренцією. На ринку покупця домінуюче положення займає покупець. І від того, наскільки фірма зуміє врахувати мінливі запити покупця й вчасно задовольнити їх, залежить її благополуччя.

На рівень цін впливає й ряд інших факторів, стадія життєвого циклу виробу, організації - учасники просування товару від виробника до споживача й інші. Врахування впливу всіх факторів у комплексі дозволить фірмі виробити правильну політику ціноутворення.

Одним з основних факторів удосконалювання ціноутворення на будь-які підприємства є зниження собівартості. [22]

Можна виділити наступні основні напрямки зниження собівартості продукції на КК «Рошен» :

По-перше - підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничих процесів, які полегшать умови праці й піднімуть продуктивність. Так, наприклад у багатьох цехах іде ручна фасовка продукції, а якщо цей процес механізувати й автоматизувати, то витрати на виробництво одиниці продукції помітно скоротяться за рахунок виплат заробітної плати (600 грн. на 1т. продукції) і нарахувань на заробітну плату (200 грн. на 1т. продукції).

Поліпшення використання й застосування нових видів сировини й матеріалів приведе до раціонального використання й переорієнтацію на вітчизняних виробників сировини. Широке використання цукрозамінників, таких як Аспартам (1-метил N-1-а-аспартил-L-фениланін), відносний ступінь солодості до цукру - в 100 разів, ціна ж значно дорожче ( 350 р. за кілограм). З огляду на це, можна розрахувати, що замість 100 кг. цукру, досить використовувати 1 кг. цукрозамінника, що понизить питому вагу суми витрат цукру в сировині в 100 разів, а оскільки частка цукру в структурі витрат у середньому становить 26 %, те витрати зменшаться на 10,8% або 250 грн. на кожний кілограм цукрозамінника. Питома вага сировини в собівартості складе в середньому 38,2 % проти існуючого 50%.

Використання науково-технічних досягнень і передового досвіду допоможе відтіснити частину конкурентів і збільшити частку ринку.

Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем керування, використанні обчислювальної техніки, удосконалюванні й модернізації існуючої техніки й технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв таїть у собі й удосконалювання продукції, зниження її матеріалоємності й трудомісткості, зниження ваги машин і встаткування, зменшення габаритних розмірів і ін.

Наступний фактор, що впливає на собівартість продукції - це продуктивність праці. При цьому необхідно враховувати, що зниження собівартості продукції багато в чому визначається правильним співвідношенням темпів росту продуктивності праці й росту заробітної плати. Ріст продуктивності праці повинен випереджати ріст заробітної плати, забезпечуючи тим самим зниження собівартості продукції.

Також важливо скорочувати цехові й загальнозаводські витрати. Це полягають насамперед у спрощенні й здешевленні апарата управління, в економії на управлінських витратах; а також у скороченні витрат на заробітну плату допоміжних і підсобних робітників. [21]

Зміна обсягу й структури продукції може привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), зміні номенклатури й асортиментів продукції, підвищенню її якості. Зі збільшенням обсягу виробництва кількість умовно-постійних витрат на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості.

Зміна номенклатури й асортиментів виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різній рентабельності окремих виробів (стосовно собівартості) зрушення в складі продукції, пов'язані з удосконалюванням її структури й підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити й до зменшення й до збільшення витрат на виробництво.

Поліпшення використання природних ресурсів. Тут ураховується: зміна складу і якості сировини (інтенсивне використання сахарозаменителей, боиактивных добавок); Ці фактори відбивають вплив природних (природних) умов на величину змінних витрат. Галузеві та інші фактори: уведення й освоєння нових цехів, будівля фабрики по переробці какао-бобів дозволить значно скоротити витрати на закупівлю готової какао-сировини.

Вплив на собівартість товарної продукції змін у розміщенні виробництва аналізується тоді, коли той самий вид продукції виробляється на декількох підприємствах, що мають неоднакові витрати в результаті застосування різних технологічних процесів. При цьому доцільно провести розрахунок оптимального розміщення окремих видів продукції по підприємствах об'єднання з урахуванням використання існуючих потужностей, зниження витрат виробництва й на основі зіставлення оптимального варіанта з фактичним виявити резерви. [22]

Якщо зміни величини витрат в аналізований період не знайшли відбиття у вищевикладених факторах, то їх відносять до інших: наприклад, зміна розмірів або припинення різного роду обов'язкових платежів, що включаються в собівартість продукції.

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції. Статті -- це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцю виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію. Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від галузі промисловості, але, в загальному, може мати такий склад:

· Сировина і матеріали.

· Паливо і енергія на технологічні цілі.

· Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова).

· Відрахування на соціальні заходи виробничих робітників.

· Загальновиробничі витрати.

· Адміністративні витрати.

· Підготовка і освоєння виробництва.

· Інші виробничі витрати.

· Витрати на збут (позавиробничі витрати).

Видову калькуляцію на окремі продукти підприємства КК «Рошен» представлено у табл. 2.4, табл.2.5, табл 2.6, табл.2.7.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в першому випадку враховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому -- всі витрати підприємства, незалежно від того де і на які потреби вони були здійснені. [22]

Таблиця 2.4. Видова калькуляція за 2012 рік на печиво “До кави ”

Структура витрат по кожному виду
	Сума, грн../т.	Структура в%
1.Сировина	3530,04	62,05
2. Допоміжні матеріали	567,73	9,97
3. Тара	165,33	2,9
4. Енергоносії	197,94	3,47
5. Заробітня плата	316,89	5,57
6. Загальновиробничі витрати	365,71	6,42
7. Транспорті витрати	70,60	1,24
Виробнича собівартість	5214,24
8. Адміністративні витрати	257,06	4,51
9. Витрати на збут	217,41	3,82
Повна собівартість	5688,71	100



Таблиця 2.5. Видова калькуляція за 2012 рік на печиво «Есмеральда»

Структура витрат по кожному виду
	Сума, грн../т.	Структура в%
1.Сировина	3433,84	65,51
2. Допоміжні матеріали	50,40	1,02
3.Тара	247,50	5,01
4.Енергоносії	197,94	4,0
5.Заробітня плата	244,22	4,94
6.Загальновиробничі витрати	281,85	5,70
7.Транспорті ввитрати	68,68	1,39
Виробнича собівартість	4524,43
8.Адміністративні витрати	198,11	4,01
9.Витрати на збут	217,41	4,4
Повна собівартість	4939,95	100

Таблиця 2.6. Видова калькуляція за 2012 рік на вафлі «Наполітанки»

Структура витрат по кожному виду
	Сума, грн../т.	Структура в%
1. Сировина	3689,65	67,41
2. Допоміжні матеріали	567,73	10,38
3. Тара	195,39	3,57
4. Енергоносії	197,37	3,6
5. Заробітня плата	177,46	3,24
6. Загальновиробничі витрати	204,81	3,74
7. Транспорті ввитрати	73,79	1,34
Виробнича собівартість	5106,77
8. Адміністративні витрати	143,96	2,63
9. Витрати на збут	217,41	3,97
Повна собівартість	5468,14	100

Таблиця 2.7. Видова калькуляція за 2012 рік на печиво "Крекер"

Подобные документы

• Дослідження цінової політики торгового підприємства

  Сутність, принципи цінової політики підприємства в умовах ринкової економіки, види ціноутворення. Організаційно-економічна характеристика діяльності комунального підприємства "Фармація". Метод мінімальних витрат, надбавки до ціни, цільового ціноутворення.
  
  курсовая работа [76,7 K], добавлен 20.09.2013
  

• Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"

  Сутність ціни та цінової політики. Ціноутворення - важливий економічний інструмент формування показників підприємства. Оцінка й аналіз діючої цінової політики ТОВ "Медикор". Принципи формування цінової політики підприємств медичного обслуговування.
  
  дипломная работа [344,3 K], добавлен 29.11.2010
  

• Ціни та методи ціноутворення

  Ціна як важлива складова ринкової економіки та еквівалент обміну товарів. Попит і пропозиція у формуванні ціни. Основні види ринкових цін і їх структура. Принципи та методи ціноутворення. Державне регулювання сучасного ціноутворення в Україні.
  
  курсовая работа [67,6 K], добавлен 19.06.2008
  

• Ціни на промислову продукцію. Загальна характеристика, методи встановлення і регулювання

  Аналіз основних блоків системи тарифів для окремої підприємницької структури. Розгляд методів та стратегій ("зняття вершків", проникнення, витіснення, вхідний бар'єр) ціноутворення. Дослідження ефективності проведення цінової політики на ВАТ "Скарлетт".
  
  курсовая работа [94,7 K], добавлен 22.01.2010
  

• Державне регулювання монопольної діяльності

  Економічна сутність монополії. Світовий досвід та вітчизняна практика антимонопольного регулювання. Особливості функціонування та аналіз політики ціноутворення і прибутковості "Хмельницьк-теплокомуненерго". Вплив держави на дискримінаційне ціноутворення.
  
  курсовая работа [214,6 K], добавлен 14.08.2011
  

• Ціноутворення в Україні. Споживчий кошик

  Державне регулювання ціноутворення. Система впливу на процеси ціноутворення суб’єктів господарювання. Поняття споживчого кошика та його формування. Індекс споживчих цін, методи його визначення. Формування прожиткового мінімуму станом на 2015 рік.
  
  презентация [3,6 M], добавлен 17.11.2015
  

• Ціноутворення у харчовій галузі (на базі ВЗП "Кіцманський хлібокомбінат")

  Поняття, сутність і функції ціни. Особливості ціноутворення на підприємствах харчової промисловості, аналіз його впливу на ціну продуктів харчування. Загальна характеристика цінової політики та структури операційних витрат ВЗП "Кіцманський хлібокомбінат".
  
  контрольная работа [40,9 K], добавлен 09.09.2010
  

• Державне регулювання процесів ціноутворення

  Ціна як основний інструмент економіки. Аналіз теорій, що визначають цінність товару. Державне регулювання ціноутворення в Україні. Повноваження органів державного регулювання цін. Дослідження практики державного регулювання цін у США, Греції та Франції.
  
  курсовая работа [54,3 K], добавлен 06.06.2014
  

• Корпорації. Методи втановлення цін на продукцію

  Ціни і ціноутворення як важливі складові функціонування ринкового механізму, головний елемент маркетингового інструментарію по отриманню прибутку. Фактори, що впливають на визначення цін на продукцію підприємства, типові стратегії ціноутворення.
  
  контрольная работа [56,6 K], добавлен 28.11.2009
  

• Шляхи вдосконалення цінової політики на ВАТ "ХТЗ"

  Методи і види ціноутворення в умовах конкуренції, монополії та олігополії. Аналіз рентабельності і фінансової стійкості підприємства. Особливості технології виробництва і системи менеджменту на ВАТ "ХТЗ". Розрахунок продажної ціни на товари та послуги.
  
  дипломная работа [280,1 K], добавлен 08.11.2010
  

• Формування цін на міжнародному ринку

  Вивчення методів ціноутворення на міжнародному ринку. Аналіз факторів ціноутворення на експортовану продукцію. Розробка бізнес-процесу цінової політики на експортовану продукцію металургійного підприємства, оцінка економічного ефекту даних заходів.
  
  дипломная работа [816,2 K], добавлен 11.10.2014
  

• Ціноутворення на ВАТ "Тера" в економічно-господарському та правовому контексті

  Загальні поняття процесу оцінки вартості продукції, механізм ціноутворення. Аналіз господарської діяльності кондитерської фабрики ВАТ "Тера". Методи калькулювання собівартості продукції. Рекомендації по вдосконаленню ціноутворення на підприємстві.
  
  дипломная работа [259,6 K], добавлен 31.01.2011
  

• Ціноутворення

  Суть процесу ціноутворення, фіксація та класифікація цін, методи їх державного регулювання. Визначення попиту, оцінка витрат підприємства та встановлення остаточної вартості товару. Види торгових знижок та надбавок. Фундаментальний аналіз біржових цін.
  
  курс лекций [90,6 K], добавлен 17.12.2010
  

• Ціноутворення у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД): сучасні проблеми, механізми розв’язання

  Розкриття суті ціни товару як ключового економічного інструменту ринку. Визначення круга актуальних проблем ціноутворення для компаній на зовнішніх ринках. Оцінка ролі і завдань формування конкурентної ціни товару на прикладі підприємства ВАТ "Іскра".
  
  практическая работа [347,9 K], добавлен 10.04.2019
  

• Цінова політика підприємства в сучасних умовах

  Дослідження існуючих методів встановлення ціни. Аналіз підприємства текстильної галузі ЗАТ "Піонтекс", рівень рентабельності виробництва основної продукції. Методика удосконалення цінової політики політики підприємства за допомогою маркетингових підходів.
  
  дипломная работа [889,3 K], добавлен 13.09.2010
  

• Економіка підприємства

  Характеристика маркетингової діяльності на підприємствах ринкової орієнтації. Етапи здійснення політики ціноутворення. Визначення показника цінової еластичності. Цільовий ринок товару та методика його вибору. Головна мета та схема сегметування ринку.
  
  курсовая работа [197,8 K], добавлен 16.02.2014
  

• Державна цінова політика України та регулювання цін

  Державна цінова політика та її вплив на економічні процеси. Роль ціни як інструмента механізму антикризового управління, забезпечення прибутку, рівня конкурентоспроможності продукції. Проблема державного регулювання ціноутворення в ринковій економіці.
  
  курсовая работа [901,2 K], добавлен 19.04.2019
  

• Аналіз особливостей ціноутворення в Україні та еквівалентність міжгалузевого товарообміну

  Аналіз становлення системи ціноутворення в агропромисловому комплексі України. Особливості ціноутворення в країнах із розвинутою економікою. Процес формування і реалізації механізму ціноутворення на аграрну продукцію, його вплив на досягнення дохідності.
  
  статья [27,9 K], добавлен 11.09.2017
  

• Планування діяльності підприємства "ЗАТ Київмлин"

  Виробнича програма підприємства ЗАТ "Київмлин". Аналіз витрат на виробництво продукції і надані послуги. Планування ціноутворення на підприємстві. Формування плану збуту продукції з урахуванням дослідження ринку. Оцінка дохідності та рентабельності фірми.
  
  курсовая работа [84,2 K], добавлен 27.02.2014
  

• Основи економіки виробничо-господарської діяльності підприємства

  Ознайомлення з сутністю, класифікацією та особливостями відтворення основних засобів підприємства. Дослідження та характеристика процесу формування ресурсної бази підприємства, собівартості та ціноутворення. Вивчення методів планування поточних витрат.
  
  курсовая работа [397,4 K], добавлен 06.05.2019
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам

Структура витрат по кожному виду
	Сума, грн../т.	Структура в%
1. Сировина	6064,92	27,65
2. Допоміжні матеріали	9041,89	41,22
3. Тара	500	2,27
4. Енергоносії	197,94	0,9
5. Заробітня плата	1952,86	8,9
6. Загальновиробничі витрати	2252,86	10,27
7. Транспорті ввитрати	121,30	0,55
Виробнича собівартість	20131,01
8. Адміністративні витрати	1583,55	7,22