Удосконалення ціноутворення на КК "Рошен"

Методи калькулювання:

- нормативний (витрати на одиницю продукції встановлюються по нормах);

- параметричний (затрати на проектований виріб встановлюються, виходячи із залежності рівня цих витрат від зміни техніко-економічних параметрів виробу);

- розрахунково-аналітичний (прямі витрати на виробництво одиниці продукції розподіляються на основі діючих норм, а непрямі -- пропорційно заробітній платі).

Основним моментом системи обліку, що забезпечує успішну роботу підприємств з підвищення ефективності виробництва та управління затратами є добре налагоджений облік виробничих затрат та науково обґрунтоване калькулювання собівартості продукції.

Визначення собівартості продукції кондитерської промисловості - важливий об'єкт облікового процесу з метою прийняття управлінських рішень і якісний показник, який характеризує ефективність діяльності підприємства. Від рівня собівартості безпосередньо залежить величина прибутку та рівень рентабельності. Чим ефективніше функціонує підприємство, тим менша собівартість продукції, тим більший прибуток і, таким чином, вища рентабельність.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Основні рекомендації по вдосконаленню ціноутворення на підприємстві

В умовах ринкової економіки різко зросла роль ціни. Від рівня ціни залежить конкурентоспроможність, фінансовий стан підприємства, величина прибутку. Для вироблення ефективної цінової політики корпорації необхідний всебічний аналіз факторів, що впливають на рівень цін. Основними з них є: попит на продукцію; державне регулювання цін; витрати по виробництву й реалізації продукції; конкуренція й інші фактори.

Залежно від конкретних умов і цілей підприємства використовують різні методи розрахунку: метод, засновані на витратному підході й метод, заснований на цільовому ціноутворенні. При першому методі до витрат виробництва й реалізації товару додають певну суму прибутку, що планує одержати підприємство.

Ціну можна визначити по формулі (3.1):

Ц = Кок * ВВ, (3.1),де Кок - коефіцієнт окупності витрат; ВВ - витрати виробництва.

За даними таблиці 3.1. можна зробити висновок, що для збільшення прибутку й рентабельності треба поліпшити якість продукції, маркетинг і підвищити ціни.

При коефіцієнті окупності 1,15 продукцію потрібно продавати за ціною 335,43 грн. за тонну, а при коефіцієнті окупності 1,3 продукцію потрібно продавати за ціною 415,68 грн. за тонну, а при коефіцієнті окупності 1,5 продукцію потрібно продавати за ціною 550,38 грн. за тонну. Змінні витрати вище при коефіцієнті окупності 1,5 (24675,68). Там вище й прибуток (16735,76), і рентабельність (50%).

Таблиця 3.1. Визначення рівня цін на кондитерські вироби витратним методом

Витратні методи ціноутворення прості й зручні, але їх можна використовувати, якщо підприємство впевнене в реалізації свого товару, тобто, немає конкурентів, а якщо конкуренти є й з більше низькими цінами на цю продукцію, то вони можуть витиснути підприємство з ринку. Потрібно детально вивчати стан конкуренції, ціну і якість їхніх товарів, зміну попиту на товар при зміні ціни.

В 2010 році корпорація кілька разів робила комплексний перегляд цін на продукцію, причому перегляд відбувався не тільки під впливом зростаючих витрат на виробництво, але й під впливом ринкової кон'юнктури (тобто іноді й убік зниження по окремих групах і видах продукції, що було викликано сезонними коливаннями попиту).

Політика фабрики в області цін і знижок була спрямована на прискорення продажів. Зокрема:

- для прискорення оборотності коштів надавалася знижка за 100%-ную попередню оплату продукції (розмір знижки протягом року становив 2%);

- надавалися знижки покупцям, що виконують умови договору купівлі- продажу в частині виконання планових обсягів і ритмічності вибірки продукції (5%).

Перспективним на підприємстві вважається метод ціноутворення за методом урахування попиту. Останній рік він набуває все більшої ваги для визначення цін на продукцію підприємства, оскільки дозволяє прозоро визначити ціну, яка міксимізує прибуток. В таблиці 3.2 наведена схема розрахунку ціни за даним методом.

Таблиця 3.2. Визначення оптимального рівня ціни на кондитерські вироби з урахуванням попиту

По таблиці 3.2. видно, що при найнижчій ціні за 1 тонну кондитерських виробів, рівній 0 грн., попит на дану продукцію буде максимальний. Одночасно із цим підприємство КК «Рошен» не отримає прибутку, тобто виторг від реалізації набагато менше валових витрат виробництва. Тому при даній ціні підприємство працює збитково. Аналогічна ситуація виникне, якщо продукцію продавати по найвищій ціні, тобто по 9000 грн./т., але збитки будуть набагато менше (у першому випадку збиток склав -530000 тис. грн., а в другому - -80000тис. грн., що на 450000 тис. грн. менше), при цьому рентабельність буде однаковою (-100 %). При цій ціні попит рівняється нулю, тобто жоден споживач даної продукції не буде її купувати за ціною 90000 грн./т. Також дане підприємство одержить збиток, реалізуючи свою продукцію за ціною 15000 грн./т. і за ціною 30000 грн./т.; рентабельність у цьому випадку також буде негативною. Отже, реалізовувати кондитерські вироби по вище перерахованих цінах підприємству не вигідно.

Ціна за тонну продукції, рівна 45000 грн./т., 6000 грн./т. або 75000 грн./т., принесе підприємству прибуток. Але максимальний прибуток і рентабельність досягається при ціні 60000 грн./т. (1300000 тис. грн. і 56,52 % відповідно). Ця ціна одночасно влаштовує й покупця, і продавця,тобто забезпечує тимчасовий компроміс між ними.

Таким чином, найбільше ефективно реалізовувати кондитерські вироби за ціною 60000 грн./т., тому що це принесе максимальний прибуток і найвищу рентабельність. Виходить, оптимальний із ціни з урахуванням попиту буде відповідати 60000 грн./т.

3.2 Основні рекомендації по вдосконаленню ціноутворення в Україні

На сьогодні в Україні наявне усвідомлення важливого значення ціноутворення, що є одним із чинників впливу на ефективність діяльності суб'єктів діяльності, саме тому даному питанню приділяється багато уваги як у науковій літературі, так і в практиці управління підприємством. Як основні чинники ціноутворення розглядаються результати дослідження ринку, що враховують, при встановленні ціни, мотивацію споживачів щодо придбання тих чи інших товарів, а також витрати на виробництво, продаж товарів (робіт, послуг).

Значну частку займає дослідження такої складової ціноутворення як планування ціни.

Планування ціни включає в себе плановий розрахунок витрат підприємства та його прибутку. Проблемою на цьому етапі є те, що на більшості вітчизняних підприємств планування носить формальний характер, основною причиною цього є використання застарілої нормативної бази. Нормативна база є основою планування і являє собою сукупність норм і нормативів витрат трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів підприємства. Основними критеріями якості норм і нормативів є їх прогресивність та економічність, які є взаємозалежними. Для ефективного планування необхідно створення прогресивної нормативної бази. Нормативну основу правового регулювання цін складає Конституція України,Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, ЗУ “Про ціни та ціноутворення в Україні”, ЗУ “Про підприємництво”, ЗУ “Про захист віднедобросовісної конкуренції”, інші нормативно-правові акти.

Важливий регулюючий чинник ціноутворення - державна політика, яка впливає на встановлення ціни продукції. Дана політика полягає в тому, щоб держава контролювала ріст цін та запобігала надмірному відсотку надбавки, що впливає на прибутковість виробників. Але при цьому держава повинна захищати вітчизняних товаровиробників, створюючи такі умови праці, які б призвели до беззбитковості підприємств, надавати їм пільги по відношенню до закордонних, які транспортують дешевшу продукцію. В такому випадку слід піднімати мито та інші транспортні збори на товари, які в достатній кількості виготовляються вітчизняними виробниками, звичайно, в розумних межах, щоб захистити українські підприємства, та сприяти стимулюванню державних товаровиробників.

Метою державного регулювання цін в Україні на сучасному етапі розвитку економіки виступають наступні напрямки, наведені на рис. 3.1

Рис.3.1. Мета державного регулювання цін в Україні.

Завдання цінового регулювання ціноутворення полягає в тому, щоб не

допустити високого рівня інфляції та забезпечити прибутковість виробників. Воно полягає в системі заходів запроваджених урядом і направлених на збереження та заміну існуючих рівнів цін як окремих товарів, так і загального рівня цін для усунення економічних та соціальних суперечностей.

У країнах з ринковою економікою ціни є об'єктом постійної уваги і регулювання зі сторони держави. Впливаючи на ціни, вона домагається здійснення певної кон'юнктури і структурної політики, приборкання та стримання інфляції, посилення конкурентоспроможності на міжнародному ринку.

Державне регулювання цін носить законодавчий, адміністративний і судовий характер і здійснюється відповідними органами.

Державний влив на ціни та тарифи в економічно розвинутих країнах здійснюється переважно неадміністративними ринковими методами. Це - квотування, ліцензування, внутрішньо- та зовнішньоторгілельні обмеження. У кризові періоди - це єдино діючий метод і спосіб стабілізації економічної ситуації, що періодично і регулярно підтверджується, зокрема, вітчизняним досвідом [20]. Україні потрібно запозичувати досвід розвинутих країн Західної Європи, які постійно проводять політику підтримки цін і доходів товаровиробників відстаючих галузей. Цим самим вони гарантують продовольчу безпеку і вирішують питання соціального захисту населення.

В умовах кризи або післякризового періоду, підприємству сліддостатньо продумувати методику розрахунку цін на свою продукцію або послуги.

Успішне здійснення ціноутворення на підприємстві неможливо уявити без заходів державного регулювання та контролю за додержанням цін. Під цим розуміють дотримання всіх прийнятих нормативно-правових актів, що встановлюють особливості формування цін, їх встановлення, удосконалення, доповнення та використання за умов ринкової економіки.

Головною метою цінової політики держави повинно бути відновлення та розвиток вітчизняного виробництва. Для вирішення соціально-економічних проблем країни необхідно розробити концепцію державної цінової політики, яка б базувалась на таких принципах:

- відновлення відтворювальної функції цін;

- надання цінам стимулюючої функції з метою прискорення технічного розвитку і зростання ефективності виробництва;

- здійснення антиінфляційної політики, яка не перешкоджає економічному зростанню країни;

- проведення кредитної політики, спрямованої на усунення дефіцитів і диспропорцій.

Для цього в Україні створюється та поступово вдосконалюється система органів ціноутворення, до складу якої входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. Політика ціноутворення є складовою соціальної політики України, тому для захисту вітчизняного споживача необхідно побудувати власну гнучку, але надійну цінову базу. [20]

3.3 Зарубіжний досвід встановлення та регулювання цін

Вивчення практики ціноутворення в зарубіжних країнах дає можливість зрозуміти його закономірності та тенденції і використовувати прогресивний досвід при формуванні і регулюванні цін в Україні. У ряді зарубіжних країн створена правова основа державного регулювання цін, яка включає пряме і непряме регулювання цін.

До форм прямого регулювання і контролю цін, які застосовуються за кордоном, відносять:

· встановлення державою цін на ряд товарів і послуг (електроенергетики, зв'язку, транспорту, медикаментів, деяких видів продовольства, сировини та інш.);

· ухвалення законів про ціни, недобросовісну торгівлю, мінімальні ціни та інш. Наприклад, ряд штатів США мають закони про недобросовісну торгівлю, які забороняють роздрібним підприємствам продавати продукцію за цінами нижче за витрати плюс встановлений відсоток;

· заборона цінової дискримінації. Наприклад, в США Закон Робинсона-Патмана забороняє виробникам та оптовим продавцям - учасникам каналів збуту товарів аналогічної якості використовувати різні ціни, оскільки це може зашкодити конкуренції. Ціни повинні об'єктивно визначатися умовами реалізації і бути однаково доступними для всіх конкуруючих учасників збуту;

· обмеження можливостей угод про ціни в межах антимонопольного законодавства по горизонталі та вертикалі;

· угоди державних органів про рівень цін з виробниками;

· антидемпінгове законодавство, направлене на захист національної економіки від впливу зовнішніх ринків.

Усіма країнами активно використовується контроль над цінами, який реалізується через моніторинг динаміки цін та дотримання цінового законодавства. При порушенні законодавства чи нормативних актів, що регулюють питання ціноутворення і конкуренції, в багатьох країнах встановлені жорсткі економічні санкції.

На державному рівні часто розробляються стандарти допустимої поведінки в ціновій рекламі, що включають різні правила. Наприклад, продавець не може рекламувати зниження ціни, якщо первинна ціна останнім часом не пропонувалася покупцям на регулярній основі. Забороняється реклама за принципом "заманювання і перемикання", при якій покупців заманюють в магазин за допомогою реклами товарів за незвично низькими цінами, а потім оголошують, що товар кінчився або він низької якості.

Методи прямого регулювання цін державою розрізняються по країнах. Розглянемо прогресивний досвід цінового регулювання в деяких країнах світу, кожна з яких представляє одну з частин світу: Америку, Європу Азію.

США. Використовувати практику прямого регулювання цін на внутрішньому ринку, уряд США почав ще в 70-х роках минулого століття. Пряме регулювання цін було введене як міра протидії надмірній інфляції. У короткостроковому періоді пряме регулювання цін надало сприяння стабілізації економіки країни: знизилися темпи зростання оптових і роздрібних цін, збільшилася зайнятість, почав швидко зростати ВВП. Проте, дуже швидко позначилися негативні наслідки централізованого регулювання. Заморожування цін і зарплати обмежувало міжгалузевий перелив капіталів, гальмувало інвестиційну політику, знижувало рівень ділової активності, стримувало зростання доходів.

Спроби прямого регулювання цін здійснювалося і в наступні роки. Вони стосувалися, перш за все, внутрішніх цін на енергоносії, які, через збільшення імпортних цін на нафту, нафтопродукти і природний газ, зростали високими темпами, стимулюючи розкручування інфляції. При цьому, контроль над цінами стримував виробництво, стимулював споживання, гальмував технологічні досягнення і збільшував залежність від енергетичного імпорту.

В даний час американська адміністрація, обмежує використання прямого регулювання цін і активно використовує методи непрямого регулювання. Основні напрями непрямого регулювання цін в США наступні:

- кредитно-грошова політика, спрямована на регулювання облікової ставки федеральних резервних банків;

- федеральні закупівлі товарів і послуг;

- податкова політика.

Ці напрямки державної політики впливають на співвідношення попиту і пропозиції на внутрішньому ринку США і визначають базові пропорції обміну та рівня цін. Пряме державне регулювання цін використовується лише у високо монополізованих галузях, які підпадають під юрисдикцію антимонопольного законодавства. Всього в США держава регулює від 5 до 10% цін.

Прогресивним є досвід державного регулювання цін на продукцію аграрного комплексу. В межах федеральних сільськогосподарських програм, фермери, які займаються вирощуванням зернових, отримують від міністерства сільського господарства США позики. Зібраний врожай вони можуть продавати за ринковими цінами та розраховуватися за ці позики частиною виручки. Якщо ринкові ціни опускаються нижче рівня цін, встановлених конгресом, фермер може продати врожай державі за цими контрольними цінами, розрахуватися за позики і отримати виручку. Такий механізм діє і в молочній промисловості. При цьому, держава намагається підтримувати співвідношення між цінами на сільськогосподарську продукцію та товарами, що купують фермери. Державний контроль за цінами здійснюють антимонопольні органи міністерства юстиції та Федеральна торгова комісія.

Фінляндія. Важливі функції в політиці ціноутворення в скандинавських країнах належать державі. В Фінляндії міністерство торгівлі здійснює планування і контроль за цінами на продукти харчування, зерно, енергоносії, продукцію винно-горілчаної промисловості. Уряд стимулює кредитування підприємств, орієнтованих на реалізацію товарів і послуг по відносно низьким цінам, доступних для середнього та нижчих середнього рівня доходів верств населення. При цьому підприємства отримують від держави кредит на тривалий термін і під пільговий процент.

У соціально орієнтованій економіці Фінляндії за допомогою цін і податків забезпечується проведення низки заходів, спрямованих на підвищення життєвого рівня населення. Держава через систему низьких цін заохочує торгівлю вітамінізованими продуктами, які не оподатковуються при їх ввезенні в країну, а у ряді північних районів діють пільги по їх реалізації. У Фінляндії раціонально поєднується вільне ринкове ціноутворення з державним регулюванням цін. Ринкове ціноутворення ефективно забезпечує поточні потреби суспільства. Для вирішення перспективних завдань розвитку економіки, стимулювання технічного прогресу і прогресивної структури виробництва потрібні економічно обґрунтовані прогнозні ціни. Тому національні програми по найважливіших галузях господарства базуються на планово-розрахункових цінах.

Японія. У країні заборонено встановлювати несправедливі монопольно високі та монопольно низькі ціни. Держава проводить заходи для одночасного підвищення цін в тих галузях, де обсяг виробництва перевищує 6 млрд. йен. Якщо в галузі більше двох фірм на протязі трьох місяців підняли ціну приблизно на одну й ту саму величину, то Комісія по справедливим угодам має право вимагати від них звіту про причини такого підвищення, а при необхідності може почати розслідування.

Функції регулювання економіки та цін в Японії здійснюють міністерства та відомства, які наділені не тільки виконавчою, але і законодавчою владою. Пряме регулювання цін здійснюється в базових галузях: вугільній промисловості, атомній енергетиці, чорній металургії, в сфері комунальних послуг, на транспорті та підприємствах зв'язку, у фінансовій сфері, сільському господарстві, сферах охорони здоров'я та освіти. В цілому регулюється близько 20 % споживчих цін. [17]

Особлива увага приділяється ціноутворенню на продукцію сільського господарства для підтримки фермерів. Парламент визначає закупівельні та продажні ціни на рис і пшеницю, на м'ясні і молочні продукти. На інші важливі сільсько-господарські продукти встановлюються рекомендаційні ціни, яких добровільно дотримуються торговці. Ціни на цукор і картоплю контролюються за допомогою спеціального механізму цінової стабілізації, який передбачає оприлюднення державними установами інформацію про рівень продажних цін, передбачувані обсяги виробництва і збуту.

Крім того, для підтримки цін на рівні, що забезпечує прийнятну рентабельність сільгоспвиробникам, використовуються також і такі обмеження, як квоти на імпорт м'ясопродуктів, цукру, шовку-сир-цю, апельсинів та інших продуктів. У практиці ціноутворення Японії застосовується також створення буферних запасів в періоди спаду цін і розпродаж товарів (м'ясних і молочних продуктів) з цих запасів в періоди зростання цін.

Таким чином, можна сказати, що цінове регулювання в зарубіжних країнах не ослабляє, а навпаки, підвищує роль держави. Воно полягає не у встановленні конкретних цін, а у впливі за допомогою економічних заходів на прийняття товаровиробниками оптимальних рішень відносно цін, надання ним податкової допомоги, розробці правових норм і законів ціноутворення.

Цілі державного регулювання полягають в тому, щоб не допустити інфляційного зростання цін в результаті виникнення дефіциту, різкого подорожчання сировини та палива, монополізму виробників. [9]

ВИСНОВКИ

Цінова політика представляє собою важливий елемент загальної стратегії підприємства, і безпосередньо входить у такий великий її розділ, як ринкова стратегія. Вона з'єднує в собі як стратегічні, так і тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємства по встановленню, підтримці і зміненню цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і задач.

Аналіз цінової політики і її формування безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства. Саме від ціни залежить, наскільки вдалим буде збут і який буде прибуток. Уміле формування цінової політики дає можливість підприємству підвищити рівень своєї адаптаційної спроможності, не стояти на місці, швидко реагувати на зміну ринкової ситуації і перемагати в конкурентній боротьбі.

Формування цінової політики підприємства покликане забезпечити умови досягнення його стратегічних цілей і завдань та окреслити принципи ціноутворення, методи визначення базового рівня цін, умови і розміри їх диференціації та коригування.

Ціноутворення зазвичай переслідує кілька цілей. До них належать: намагання підприємства досягти певних показників діяльності (обсяг продажу, частка ринку, прибутку), проникнення на певний ринок і закріплення на ньому, посилення інших маркетингових функцій, наприклад, низька ціна в період просування товару або уникнення втручання держави в політику підприємства

В умовах конкурентного ринку цінова політика формується переважно під впливом факторів, які об'єктивно складаються незалежно від підприємства. Під групуванням факторів розуміють їх поділ на зовнішні та внутрішні. Внутрішні фактори торкаються стану виробничих можливостей, системи управління виробництвом та збутом, стану фінансових ресурсів підприємства. Зовнішні фактори торкаються ринкових умов, включаючи макроекономічне середовище, ринків збуту та конкретних споживачів. На них фірма впливати не може, але повинна враховувати їх у своїй діяльності.

Таким чином, можна сказати, що процес формування цінової політики підприємства є дуже складним і багатогранним і передбачає перед усім неодмінний контроль за виконанням цінової стратегії підприємства та врахування всіх факторів, які можуть впливати на здійснення цього процесу.

Об'єктом дослідження формування цінової політики курсової роботи є "Кондитерська корпорація «Рошен»". Дане підприємство знаходиться в стабільному фінансовому стані. Оцінюючи динаміку розрахованих показників, представляється можливим, дати позитивну оцінку їх зміні. Така динаміка показників засвідчує наявність позитивних змін у фінансово-господарській діяльності досліджуваного підприємства.

Компанія щорічно збільшує обсяги виробництва та продажів. І важливим елементом таких результатів корпорації є вдала та ефективна цінова політика. Дещо вищі, ніж у конкурентів, ціни на продукцію підприємства обумовлені її якістю, за яку споживачі готові платити більше. Розробкою цінової політики на підприємстві займаються вищі посадові особи, тому що рівень цін на товари в кінцевому підсумку визначає основні фінансово-економічні результати діяльності фірми. Цінова політика корпорації є досить вдалою і приносить значний прибуток корпорації ( чистий прибуток 1190044,8 тис. грн. за 2009 р.).

Для удосконалення формування цінової політики корпорації необхідно формувати цінову політику з орієнтацією на конкурентів та притримуватись мети цінової політики, яка полягає в утриманні частки ринку.

Отже, впровадження в діяльність корпорації «Рошен» нових напрямків у формуванні цінової політики, створення служби маркетингу, аналіз конкурентів, пошук нових ринків збуту продукції за кордоном, підвищать конкурентоспроможність підприємства на ринку, збільшить обсяги збуту та прибутку, привабливість продукції для споживачів, що автоматично підвищить рівень конкурентних переваг корпорації «Рошен».

Щодо ціноутворення в Україні,то для вирішення соціально-економічних проблем країни необхідно розробити концепцію державної цінової політики, яка б базувалась на таких принципах:

- відновлення відтворювальної функції цін;

- надання цінам стимулюючої функції з метою прискорення технічного розвитку і зростання ефективності виробництва;

- здійснення антиінфляційної політики, яка не перешкоджає економічному зростанню країни;

- проведення кредитної політики, спрямованої на усунення дефіцитів і диспропорцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/ 96-ВР

2. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради (ВВР), Закон від 16.04.1991 № 959-XII. Документ 959-12, чинний, поточна редакція -- Редакція від 26.10.2014

3. Закон України «Про цiни та цiноутворення» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 19-20, ст.190. Документ 5007-17, чинний, поточна редакція -- Редакція від 05.01.2013

4. Господарський кодекс України // із змінами, доповненнями від Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV. Документ 436-15, чинний, поточна редакція -- Редакція від 25.11.2014.

5. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч. посібник. -К.: Атіка, 2002. - 563 с.

6. Башнянин Г.І., Л.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. Політична економія. -- К., Видавицтво«Ніка-ЦентрЕльга»,2000.

7. Варченко О. К вопросу соединения государственного и рыночного регулирования продовольственной безопасности / О. Варченко // Экономика Украины. - 2004. - № 7. - С. 53-59.

8. Губин Е. Методы, свойства и формы государственного регулирования экономики.М.,2001.

9. Давидов А. Ю. Інфляція в економіці: Світовий досвід та наші проблеми. - М.: Республіка, 2008. - 343 с

10. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000 -- 209 с. 6. Державне регулювання економіки: Огляд Законів України / Зарембо Ю.Г.-Рівне,2008.-163с.

11. Зарембо Ю.Г. Державне регулювання економіки: Огляд Законів України -Рівне,2008.-163с.

12. . Захарова О. Ф. Державне регулювання цін та конкурентна політика в Україні/ Захарова О. Ф. // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - №2. -161 - 167 с

13. Козюк В.В. Центральні банки в умовах глобалізації: основні напрямки трансформації монетарної політики національного та міжнародного рівня: автореф. дис.... д-ра екон. наук: 08.05.01 / В.В. Козюк; НАН України, Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. - К., 2006. - 36 с.

14. Котляренко В.О. Євроінтеграційна модель харчової промисловості 21 ст.: можливості для України / В.О. Котляренко // Формування ринкових відносин в України. - 2004. - № 3. - с. 38-45.

15. Лівінський О.М. Державне управління і ціноутворення в ринкових умовах / О. М. Лівінський // Економіка та держава. - 2005. - № 3. - С. 6-9.

16. Наумчик А. Методологические подходы к формированию стратегии развития аграрного сектора / А. Наумчик//Вісник Київського національного торговельно-економічного університету.-2006. - №2. - С.24-30

17. Никитин С. Мировые цены: особенности формирования / С. Никитин // МЭМО. - 1997. - № 3. - С. 5-18.

18. Пасхавер Б. Продовольственный аспект преодоления бедности / Б. Пасхавер // Экономика Украины. -2004. - № 10. - С. 71-76.

19. Черевко Г.В. Держава і ринок / Г.В. Черево, П.С. Березівський - Л.: Українські технології, 1998. - 116 с.

20. Чудний О. Законодавчі засади державної цінової політики та проблемні

питання її реалізації в Україні // Економіка України. - 2005. - № 10. - С. 48-52.

21. Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення [Електронний ресурс]. - Режим

доступу:http://pidruchniki.ws/15840720/marketing/tsini_i_tsinoutvorennya_-_shkvarchuk_lo

22. Шуляк П.Н. Ценообразование: Учебник. - 3-е изд. - М.: ЮНИТИ, 2008 - 520 с.

23. Экономическая теория : Политэкономия : Учебник / Под ред. В.И. Ви- дякина. - М.: Издательство Русской экономической академии. - 2000. - 592с.

24. http://roshen.com/ua

Размещено на Allbest.ru