Іноземні юридичні особи можуть здійснювати інвестування у формі [5]:

- створення підприємств, що повністю їм належать, або придбання у власність діючих підприємств, тобто так званого дочірнього підприємства;

- часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

Розглянемо проблему «штучного» іноземного холдингу на прикладі фінансово - промислової групи ПрАТ „СКМ” в Україні, яка стратегічно використала всі прогалини законодавства України для створення найбільш могутньої структури в економіці України за українські кошти, виведені на першому етапі в іноземні юрисдикції, а потім, після створення іноземних холдингів, введеними в Україну як прямі іноземні інвестиції, захищені законодавством України.

1. Таким чином, за рахунок капіталу ПрАТ „СКМ” були створені компанії в іноземних юрисдикціях: SCM Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр), Metinvest BV (юрисдикція - Нідерланди), Metalukr Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр), DTEK Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр) через які за рахунок коштів ПрАТ „СКМ” була здійснена скупка акцій ВАТ в Україні (поглинання українських підприємств проміжними міжнародними „псевдохолдингами” з офшорної зони) на юридичній основі прямих іноземних інвестицій з Кіпру та Нідерландів.

Станом на початок 2014 року ПрАТ„СКМ” через свої проміжні іноземні холдинги володіє контрольними пакетами акцій більше 100 підприємств, що працюють у гірничометалургійній, енергетичній, телекомунікаційній галузях, у банківському, страховому, медіабізнесі, у роздрібній торгівлі, у сфері нерухомості й інших галузях економіки

Сьогодні більша частина активів управляється через спеціально створені галузеві холдинги, а на АТ «СКМ» покладені функції стратегічного керування. Компанія СКМ корпоративний центр, де розробляється стратегія розвитку всієї Групи, приймаються ключові інвестиційні й управлінські рішення. АТ «СКМ» управляє бизнесами Групи через своїх представників у наглядацьких радах галузевих холдингів.

2. SCM Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр) - Компанія SCM Holdings Limited (Кіпр) входить у Групу „СКМ” і виконує функції холдингової компанії: володіє корпоративними правами всіх активів Групи за винятком ПрАТ «СКМ» (Україна), що здійснює стратегічне керування бізнесом Групи. З 2014 року 99% акцій компанії SCM Holdings Limited напряму належить Р. Ахметову, 1% АТ «СКМ».

3. Metinvest BV (юрисдикція - Нідерланди) - штучна «нідерландська компанія” - материнська компанія холдингу, через яку українські групи SCM, "Смарт" і "ІллічСталь" контролюють ряд підприємств резидентів України.

Холдинг Metinvest B.V.(Нідерлади) в Україні володіє активами МетинвестСМЦ, ООО (99,8%); Азовсталь, ОАО Металлургический комбинат(74%); Ингулецкий горнообогатительный комбинат, ПАО (82,5%); Авдеевский коксохимический завод, ОАО (85,9%); Запорожкокс, ОАО(24,99%); Метинвест Холдинг, ООО (100%).

4. Metalukr Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр) - штучна „кіпрська компанія” - материнська компанія холдингу, через яку група „СКМ” контролює діяльність ряда підприємств - резидентів України;.

Холдинг MetalUkr Holding Limited (Кіпр) володіє в Україні активами Северный горнообогатительный комбинат, ПАО (63,3%); Центральный горнообогатительный комбинат, ПАО (75,9%).

В зв'язку з цим не є випадковим структура країн за обсягами прямих іноземних інвестицій (офшори та оншоринизькоподаткові країни світу) та динаміка іноземного інвестування за даними Держкомстата України. Так, у 2014 році основними країнамиінвесторами були Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Велика Британія, Віргінські Острови (Брит.), Франція, Швеція та Швейцарія (понад 82% загального обсягу прямих інвестицій в економіці України).

Розвиток та організаційна оптимізація бізнесу транснаціональних холдингів проходить три етапи, на протязі яких виникають виклики та можливості для України від експансії транснаціональних корпорацій [1].

Перший- це розробка на базі інтелектуальних штабів корпорацій інноваційно-підприємницьких проектів та їх реалізація в центральних (материнських) компаніях.

Другий - часткове перенесення підприємницьких нововведень з материнських виробництв на периферійні, закордонні об'єкти (звичайно, тільки в тій частині, у якій вони включені до виробничої орбіти материнських підприємств).

Третій - розміщення нових виробничих комплексів у країнах, де бізнес є прибутковішим,з одночасною ліквідацією закордонних підрозділів, що втратили прибутковість і є неперспективними.

За правильного підходу можна стимулювати приплив до України продуктивного іноземного капіталу з реальним підприємницьким потенціалом.

Ось деякі пропозиції:

1. Прихід іноземного капіталу через розміщення в Україні дочірніх підприємств ТНК треба розглядати як позитивне явище. Проте головною метою є не просто приплив валюти (хоча це має окреме значення як процес фінансовоінвестиційного насичення економіки), а поява сучасних підприємств і посилення конкуренції між постачальниками на внутрішньому ринку.

2. Щоб не перетворитися на третьорозрядну країну, елементом стратегії економічної інтеграції має бути форсоване накопичення новітніх науковоінтелектуальних ресурсів. Ідеться про створення найсприятливіших умов для пріоритетних напрямків фундаментальної науки та для заохочення інноваційного підприємництва, зокрема про їх пільгове оподаткування, венчурне й банківське кредитування, в деяких випадках - підтримку з держбюджету. Створення інтелектуальних центрів притягатиме в Україну інноваційно-підприємницькі штаби ТНК й створюватиме осередки власних висококонкурентних компаній, які згодом будуть здатні перейти в категорію транснаціональних. Однак це буде зовсім інший період державного регулювання, коли ми досягнемо значного насичення інвестиціями нашої економіки й абсолютно відкритого та вільного міжнародного руху українського капіталу.

3. З одного боку, міжнародний холдинг за визначенням володіє блокуючим чи контрольним пакетом акцій національного дочірнього підприємства України, тобто є стратегічним інвестором, а з другого боку ніяких законодавчо встановлених інвестиційних вимог до стратегічного іноземного інвестора Антимонопольний комітет України при наданні згоди на придбання блокуючого або контрольного пакету акцій поглинаємого міжнародним холдингом підприємства України не передбачає.

У разі укладення договорів купівлі продажу під інвестиційні зобов'язання такі договори можуть містити умови щодо недопущення виникнення податкового боргу до виконання зобов'язань у визначені договором строки. Умови щодо недопущення податкового боргу обов'язково включаються до договорів купівліпродажу під інвестиційні зобов'язання у випадках наявності у покупця чи отримання ним в результаті приватизації вирішального впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Зазначені зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії цих зобов'язань (звичайно 5 років). Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням.

ВИСНОВКИ

Становлення ринкових відносин в Україні супроводжується пошуком альтернативних організаційно-правових форм суб'єктів господарювання та нових способів управління господарськими процесами, одним з яких є створення групи підприємств на чолі з холдинговою компанією.

У законодавстві України та наукових дослідженнях, що торкаються проблем правового становища холдингових компаній, немає єдиного підходу до визначення поняття холдингової компанії та її правової природи, часто конструкція холдингової компанії виводиться під іншими поняттями.

Однією з найпоширеніших структур, характерних для розвинутої ринкової економіки, є така форма організації, як холдинг (холдингова система). Функціонування холдингових систем, з одного боку, має ряд переваг перед звичайними акціонерними товариствами, а з іншого боку - характеризуються особливостями, що породжують нові проблеми і труднощі, що не є характерні для окремих компаній.

В Україні немає великого досвіду формування холдингових систем. За даними Антимонопольного комітету України за період з 2005 по 2013 роки в Україні було сформовано з дозволу Комітету близько 900 холдингових компаній та об'єднань підприємств, що мали ознаки холдингової системи. Ефективність процесу створення холдингів залежить від державного регулювання підприємницької діяльності та від розробки і впровадження в практику відповідних сучасним холдингам інструментів менеджменту організацій. Важливим складовим менеджменту в даному випадку є механізм інвестиційної взаємодії холдингу і дочірніх компаній, методи планування інвестицій, організаційного забезпечення інвестиційної діяльності та розподілу прибутків.

Такі питання, як формування структури холдингової компанії у взаємозв'язку з її життєвим циклом, створення ефективного механізму взаємодії холдингової групи з інвесторами, активізація діяльності менеджерів у розробці і реалізації інвестиційних проектів, потребують розвитку з урахуванням особливостей національної економіки України.

Як показує досвід таких країн як Польща, Угорщина створення холдингових компаній при переході до ринкової економіки є наслідком проведених економічних реформ. Основу розвитку холдингових компаній складає акціонерна власність, тому створення і розвиток цих компаній тісно пов'язані з такими процесами, як приватизація, корпоратизація, створення ринкової інфраструктури.

Механізм утворення холдингових груп в Україні має особливості, характерні для багатьох постсоціалістичних європейських країн, і дещо відрізняється від практики країн із розвинутою ринковою економікою. Формування холдингів в Україні й інших країнах СНД почалося шляхом реорганізації колишніх відомств і головкомів. У процесі акціонування підприємств відбувалося об'єднання контрольних пакетів і передача їх центру - материнській компанії, що по суті заміняла формально скасоване відомство. Це об'єднання здійснювалося, як правило, адміністративними методами, зберігаючи і закріплюючи підпорядкований статус акціонерних товариств.

До основних передумов створення ХК в Україні можна віднести такі:

- наявність значної кількості підприємств, що мають багаточисельні зв'язки за «технологічними ланцюгами»;

- потреба у злитті промислового і фінансового капіталу;

- розвиток галузей промисловості, в котрих об'єктивно є необхідність у достатньо жорсткому і постійному галузевому управлінні;

- нездатність підприємств власними силами організувати процес постачання виробництва і збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

- дефіцит інвестиційних ресурсів підприємств в умовах несприятливого інвестиційного клімату в Україні;

- структурна криза.

Відповідно до Указу Президента України «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» основними способами створення холдингових компаній є:

- передавання контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств холдинговій компанії;

- поглинання одного господарського суб'єкта іншим шляхом придбання контрольного пакету акцій.

Сучасна холдингова група (система) являє собою багаторівневу структуру, у якій підприємства можуть виступати одночасно холдингами і дочірніми фірмами стосовно різних членів групи. Дочірні підприємства в холдинговій системі можуть утворювати стосовно материнської компанії (центрального холдингу) декілька рівнів, сполучених вертикальними і горизонтальними зв'язками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрущенко І.В. Оптимізація оподаткування в системі міжнародної діяльності інтегрованих корпоративних структур / І.В.Андрущенко // Збірник наукових праць Національного університету податкової служби України, №1,2012. - с.11 17

2. Бедрій Я. І. Безпека життєдіяльності.Навчальний посібник./ Я.І.Бедрій. --Київ: Кондор, 2014. 286 с

3. Бунецька Н.В. Організаційні основи створення агрохолдингів / Н.В.Бунецька, Полтавська державна аграрна академія.

4. Данников В.В. Холдинги в нефтегазовом бизнесе: Стратегия и управление. / В.В. Данников. - М.:ЭлвойсМ. - 2014. - 464с.

5. Дахно І.І. Міжнародне економічне право. - 3тє вид., перероб. і доповн./ І.І.Дахно. - К.: Центр навчальної літератури, 2014. - 272 с.

6. Державні будівельні норми України, „Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд” (ДБН В.2.5272006) // Введені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житловокомунального господарства України від 29 березня 2013 р. № 97 з 1 жовтня 2013 р., 2013.

7. Державні будівельні норми України СHиП 2.09.0285 „ Производственные здания» // Наказом Держбуду України від 21.10. 2014 року N 195 набуття чинності встановлено з 1 квітня 2014 року

8. Дєєва Н.М. Управління корпоративними фінансами. Навчальний посібник. / Н.М.Дєєва, В.Я.Олійник, Т.Ф.Григораш, Г.В.Григораш, А.В.Буряк. К.: Центр учбової літератури, 2012. 200 с.

9. ДНАОП 1.8.101.1397 (НПАОП 15.91.1397) „Правила безпеки при виробництві солоду,пива та безалкогольних напоїв” / Наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 22.04.14.

10. Домарецький В.А. Технологія солоду та пива: Підручник / В.А.Домарецький. Київ: «Фірма «ІНКОС», 2013. 426 с.

11. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності. Статистичний збірник Державної служби статистики України 2012 рр. /http://www.ukrstat.gov.ua 2013. - 65 с.

12. Козак Ю.Г. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник. Видання 3тє, перероб. та доп./ Ю.Г.Козак, Н.С.Логвінова, В.В.Ковалевський - Київ: Центр учбовової літератури, 2014- 640 с.

13. Лукач І.В. Правове становище холдингових компаній за законодавством України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.14 / Київський національний унт ім. Тараса Шевченка. -- К., 2014. -- 241 с.

14. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник // За загальною редакцією професора В. М. Гайворонського, професора В. П. Жушмана // Київ. Юрінком Інтер, 2014. - 1203 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Схема злиття при створенні холдингу

Додаток Б

Схема поглинання при створенні холдингу

Додаток В

Основні класифікаційні характеристики холдингових структур

Додаток Д

Організаційна структура взаємодії підприємств в холдингу

Размещено на Allbest.ru