Роль інвестицій у становленні ринкової економіки України

«Найбільш загальним визначенням, яке можна дати акту вкладання капіталу, - писав французький економіст П. Массе, - було таке: інвестування представляє собою акт обміну задоволення сьогоднішньої потреби на очікуване задоволення їх у майбутньому з допомогою інвестиційних благ». Таке визначення має чисто психологічний підхід: передбачаються наміри, згода не задовольняти потреби сьогодні в надії одержати в майбутньому блага та послуги, які переважають по вартості вкладені.

Найбільш чітко виявлена сутнісна характеристика інвестицій, та їх подвійність у Дж. Кейнса: з однієї сторони він бачить у них величину акумульованого доходу з метою накопичення та обсяг ресурсів, тобто потенційний інвестиційний попит. З іншої сторони інвестиції виступають у формі вкладень (витрат), які визначають приріст вартості капітального майна, тобто як реалізовані попит та пропозиція. Крім того, Дж. Кейнс трактував інвестиції - як «поточний приріст цінностей капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду». Це «... та частина доходу за даний період, яка не була використана для споживання».

В Україні теоретичне пізнання категорії інвестицій знайшло своє відображення в Законі України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність» та в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 p.). Проте, варто відмітити, що в цих Законах у визначення «інвестиція» вкладається різний зміст. Так у Законі «Про ідвестиційну діяльність» - «...інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

* грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

* рухоме та нерухоме майно;

* майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

* сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної інформації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва;

* права користування землею та інші цінності». [ 2; c. 35-37 ]

Таке визначення носить синтетичний характер указаної категорії. По-перше, в ньому враховано динамізм інвестицій, тобто розкривається взаємозв'язок, процес перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення, витрати, і, по-друге, дана широка класифікація інвестицій.

У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - «Інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяють на капітальні, фінансові та реінвестиції». [ 2; c. 22 ]

З таким визначенням згодитися не можливо, бо тут має місце спрощене трактування, інвестицій як господарської операції: по-перше, інвестиції - це не обмін активів на кошти або майно, а навпаки вкладання коштів у фінансові, матеріальні та нематеріальні активи; по-друге, інвестиція - це не господарська операція, а капітал, кошти, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, і, по-третє, в визначенні немає мети, заради чого здійснюється інвестування Адже інвестиційна діяльність відрізняється від фінансової та господарської лише тим, що інвестор не просто придбає активи, а вибирає лише ті, які в майбутньому обов'язково принесуть йому доходи.

Проаналізувавши теоретичні погляди на сутність інвестицій, зробимо висновок, що інвестиції - це складне та змістовне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення.

3.2 Прямі іноземні інвестиції Одеської області

Розширене відтворення економіки не може відбуватися без належного забезпечення його інвестиційними ресурсами та без удосконалення управління всією інвестиційною діяльність. Дослідження цих проблем є одним із найбільш актуальних завдань економічної науки. У сучасних українських реаліях ефективна інвестиційна діяльність може стати найважливішим засобом забезпечення виходу України з довготривалої економічної кризи. [ 8; c. 34 ]

Важлива роль в безпосередньому залучені інвестицій в регіони належать самим регіонам. Їх інвестиційна привабливість визначається дією системи чинників як об'єктивного так і суб'єктивного характеру. Основні ризики іноземного інвестування для місцевого розвитку відображені на рис.3.1.

Суттєві зміни відбуваються і в надходженні іноземних інвестицій в цілому по Україні. Так, кумулятивний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну за останні 10 років станом на 1.01.2008 р. склав 9,2 млрд. дол. США, на 1.01.2006 p. - 16,4 млрд. дол. США. Якщо порівняти цю суму з іноземними інвестиціями у польську економіку, то вона дорівнює лише одному року. Показовим є рівень залучення іноземних інвестицій на одного мешканця. У Чехії він склав за 2006 р. 3603 дол. США, у Словенії - 2754 дол. США, у Естонії - 2647 дол. США, а в Україні - 140 дол, США.



Рис. 3.1. Основні ризики іноземного інвестування для місцевого розвитку

Загальний стан надходження іноземних інвестицій у Одеську область відображений на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Обсяги іноземних інвестицій в економіку Одещини у 2000-2013 pp.

Як видно з даних рис. 3.2, динаміка надходжень іноземних інвестицій в економіку регіону має нестабільний характер, однак можна прослідкувати формування тенденцій до поступового збільшення їхніх обсягів. Так, на початок 2008 р. обсяг іноземних інвестицій, залучених в економіку Одещини, зріс, порівняно з 2007 р. на 24,4 млн. дол. США і становить 109,6 млн. дол. США.

Особливістю іноземного інвестування в Україні є нерівномірний регіональний розподіл прямих іноземних інвестицій. Аналіз динаміки надходжень прямих іноземних інвестицій протягом 1998-2008 pp. дозволяє виділити групу лідерів. Це Київ - 2123,4 млн. дол. США, Дніпропетровська обл. - 598,4 млн. дол. США, Київська обл. - 473,7 млн. дол. США, Запорізька обл. - 442,0 млн. дол. США, Донецька область обл. - 434,2 млн. дол. США. До Львівської області за ці роки надійшло 304,9 млн. грн. водночас у Київську, Запорізьку, Донецьку області за аналогічний період залучено майже у 1,5 раза більше, у Дніпропетровську область - у 2 рази, у м. Київ - у 7 раз більше іноземних інвестицій.[ 19; c. 105 ]

Заслуговує на увагу структура іноземних інвестицій в регіональному аспекті. Вона представлена в додатку А.

Як видно з наведеного, майже 80% прямих іноземних інвестицій припадає на м. Київ, Київську, Донецьку, Дніпропетровську, Одеську, Запорізьку, Львівську, Харківську області та АР Крим.

Лідерство східних регіонів з обсягу залучених інвестицій значною мірою пояснюється належністю до групи індустріальних регіонів, де визначальним чинником розвитку залишається сформована протягом десятиріч галузь важкої промисловості. Одеська область, яку фактично можна вважати лідером західного регіону, відноситься до індустріально-аграрної групи регіонів, стабільність розвитку яких визначається наявністю виробничої, транспортної та іншої інфраструктури.

Найбільший обсяг інвестицій здійснюється у м. Київ - столицю України. Однак, нюанс полягає в тому, що де-юре реєстрація іноземного капіталу відбувається за місцем розташування головного офісу, який інвестор найчастіше розміщує у столиці, а де-факто спостерігається тенденція до спрямування цих інвестицій в інші регіони. Крім того, існує ще й інший аспект популярності Києва - входження на столичний ринок потребуватиме все більших і більших ресурсів, оскільки його ніша на даний момент достатньо заповнена. Такі витрати не завжди будуть економічно виправданими. Таким чином, інвестори будуть враховувати регіональні можливості ведення свого бізнесу. Майбутній розподіл інвестицій між регіонами, насамперед, буде пов'язаний з концентрацією виробничих ресурсів і розвиненістю інфраструктури. Таким чином, регіональний аспект має стати невід'ємною складовою інвестиційної політики для створення сприятливого інвестиційного клімату як на державному, так і на регіональному рівні, оскільки навіть при достатньо низькій інвестиційній привабливості країни існують регіони, які мають доволі високий рівень привабливості для іноземних інвесторів.[ 15; c. 40-42 ]

Інвестори вкладають інвестиційні ресурси у ті регіони, де зосереджена більша кількість інвестиційно-привабливих об'єктів, де створені сприятливі умови, сукупність яких називають інвестиційним кліматом і який виявляється в інвестиційній привабливості.

З метою визначення інвестиційної привабливості регіонів розраховуються інвестиційні рейтинги, зокрема «Інвестиційний рейтинг регіонів України», розроблений недержавним аналітичним центром «Інститут реформ». Згідно з цим рейтингом результати дослідження складових інвестиційного клімату 24-х областей, АР Крим та м. Києва дозволяють виділити групи регіонів за величиною рейтингового балу. У свою чергу, рейтинговий бал охоплює економічний розвиток (25%); загальний розвиток інфраструктури (21%); фінансову інфраструктуру (13%); людські ресурси (14%); рівень підприємництва і сприяння йому місцевої влади (15%); політична ситуація та інші складові (12%).

Якщо проаналізувати якісний склад рейтингу в цілому по Україні, то можна виділити групу лідерів. До неї увійшло 7 регіонів: м. Київ, Дніпропетровська, Харківська, Одеська, Запорізька, Львівська та Донецька області.

За показником людських ресурсів Одеська область посідає четверте місце, що свідчить про високий інтелектуальний та трудовий потенціал регіону, який є основною складовою технологічного, економічного та інноваційного розвитку. Цей чинник є дуже важливим і в майбутньому його доцільно більш активно використовувати при плануванні виробничих проектів, залученні фінансових ресурсів у регіон.

За розвитком підприємництва і сприяння місцевої влади Одеська область є шостою, тобто піднялась на три сходинки вгору порівняно з минулим роком. Це є позитивною тенденцією, однак для стабілізації становища потрібно стимулювати розвиток малого підприємництва та розробку програм співпраці потенційних інвесторів і місцевої влади на території області.

Перші місця належать столиці, промислово розвиненим Східним регіонам (Дніпропетровській - 2 місце, Харківській - 3, Запорізькій - 5) та Одеській області - 4 місце.

Окремим напрямком аналізу інвестицій у економіку Одещини є географія іноземних інвестицій. Вона в цілому може бути представлена такою структурою (додаток Б).

Найбільшу частку іноземних інвестицій, як видно з діаграми, має Румунія- 22%, на другому місці знаходиться Швейцарія - 12,1%, потім іде Велика Британія - 9,5%, Німеччина - 7,3%, США - 7,2%, Кіпр - 6,5%. Таким чином, найактивнішим іноземним інвестором в економіку Одещини виступає Румунія. Це можна пояснити впливом транскордонності, адже Одеська область є прикордонною областю і межує з Румунією, що сприяє розвитку транскордонної співпраці, і, як результат, активізації інвестиційної діяльності. Наближення до України кордонів ЄС теж посилює транскордонне співробітництво.

Аналізуючи джерела походження іноземних інвестицій в економіку Одеської області, варто звернути увагу на досить високу питому вагу іноземних інвестицій з «офшорів»: Кіпру (6,5%) та Віргінських Островів (3,6%), що дозволяє зробити припущення про повернення таким чином українського капіталу назад в Україну.

Іноземне інвестування в економіку держави в цілому і конкретного регіону зокрема, залежить від стану експортно-імпортної діяльності. Так, результати експортно-імпортного обороту Одеської області представлено у таблиці 3.1. [ 18; c. 84-92 ]

Таблиця 3.1.

Експортно-імпортна діяльність Одеської областіза 2000-2013 pp.

Показники
	2000	2004	2005	2006	2012	2013
Обсяг експорту товарів, млн. дол. США	267,7	294,7	289,3	343,3	492,6	538,4
Обсяг імпорту товарів, млн. дол. США	277,3	393,0	771,4	1052,0	2945,3	3147,5
Сальдо експорту-імпорту товарів	-9,6	-98,3	-482,1	-708,8	-2452,7	-2608,
Обсяг експорту послуг, млн. дол. США	119,4	105,0	106,3	120,0	-37,6	-42,3
Обсяг імпорту послуг, млн. дол. США	15,2	9,9	21,6	17,0	-21,3	-24,6
Сальдо експорту-імпорту послуг	104,2	95Д	84,7	103,0	-16,3	-17,7

На основі аналізу даних таблиці, простежується різка динаміка збільшення імпорту товарів у Одеську область (із 277,3 млн. дол. США у 2000 р. до 3147,2 млн. дол. США у 2013 р.), що не підкріплено відповідним збільшенням експорту, а це, як правило, призводить до вимивання коштів з регіону.

Самостійним, і значною мірою визначальним, є аналіз галузевої структури іноземних інвестицій.

Аналізуючи галузеву структуру іноземних інвестицій в економіку Одеської області варто зазначити, що інвестори, намагаючись уникнути додаткових ризиків, вкладають кошти в підприємства з максимально швидким оборотом капіталу. Тому найбільша частка інвестицій припадає на торгівлю - 26,0%, харчову промисловість - 16,0%, хімічну та нафтохімічну промисловість - 14,0%, фінансову діяльність - 13,0%, транспорт - 11% (додаток В). Через такі причини інвесторів не приваблюють такі галузі, як медична промисловість - 2,2%, освіта і наука - 0,1%, що так необхідно розвивати як на регіональному рівні, так і на загальнодержавному.

При цьому західні компанії вкладають гроші в українську харчову промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтику, бо це дає швидкий оборот капіталу та мінімізує ризики. Привабливим є також інвестування в інфраструктуру бізнес-послуг для обслуговування, передусім, підприємств з іноземними інвестиціями. Росіяни ж, яким добре знайома пострадянська економічна ситуація, мають інші пріоритети інвестування: паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість, металургія, машинобудування і фінансовий сектор. При цьому найбільше російського капіталу вкладено в Полтавську область (67% всіх іноземних інвестицій у регіон), Рівненську область, АР Крим, міста Київ та Севастополь, а також індустріальні регіони (Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку і Харківську області).

Ще однією особливістю іноземного інвестування у Одеську область є мала частка інвестицій у цінні папери, спричинена нерозвиненістю вітчизняної інвестиційної інфраструктури та законодавчими обмеженнями іноземних учасників у статутному фонді підприємства. Інвестиції у цінні папери у 1998 р. становили - 3,8%, а у 2002 р. - 4,2%, у 2004 р. - 5,4%. Особливо слід звернути увагу на нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури. За показником інвестицій у цінні папери зазначені інститути випереджали банки лише до 2010 р. Впродовж 2010-2013 рр. банківські установи суттєво наростили обсяги своїх вкладень в цінні папери. На кінець 2013 р. Обсяги інвестицій банків у цінні папери були більшими за аналогічний показник для інституційних інвесторів . При цьому слід розуміти, що для банків інвестиції в цінні папери є неосновним видом активних операцій, тоді як для інституційних інвесторів вкладення в цінні папери повинні займати пріоритетне місце в сформованих активах. Питома вага вкладень у цінні папери в загальних активах інституційних інвесторів небанківського фінансового сектора в 2013 р. складала 30,6 %, тоді як в 2006 р. - 41,5 %. Зазначене свідчить, що протягом останніх років інституційні інвестори забезпечували нарощування інвестицій у цінні папери нижчими темпами, ніж в інші види активів. Сьогодні доводиться констатувати, що фондовий ринок у загальновизнаному світовому розумінні цього слова в Україні не існує, недовершена робота з прийняття законодавчої бази, незначні обсяги продажу цінних паперів.

Узагальнюючим показником залучення іноземних інвестицій в економіку може бути показник іноземних інвестицій на одну особу.[ 23; c. 5 ]

За показником суми залучення іноземних інвестицій на одну особу, що дає нам більш точне уявлення про активність даної діяльності в регіонах, Одещина перебуває у групі лідерів (четверте місце). Значення даного показника у Одеському регіоні становить 117,40 дол. США на особу, в той час як у середньому по країні - 139,87 дол. США на особу.

За даними Головного управління статистики в Одеській області, станом на 31 грудня 2014 сума прямих іноземних інвестицій, внесених з початку інвестування в статутний капітал підприємств області, склала 1432,5 млн.дол.США, що на 14,3% менше, ніж на початок року. Загальна кількість підприємств, в які надійшли прямі іноземні інвестиції від нерезидентів, налічує 1163 суб'єкта. При цьому компаніями країн ЄС внесено 1053,8 млн.дол.США (73,6% загального обсягу), на інші країни світу припадає 378,7 млн.дол.США (26,4%).

У 2014р. в економіку Одеської області іноземними інвесторами вкладено 55,8 млн.дол.США прямих інвестицій (акціонерного капіталу), зменшення капіталу склало 295,0 млн.дол.США (у т.ч. за рахунок курсової різниці - 231,0 млн.дол. США).

До основних країн-інвесторів, на які припадає 74,1% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр (36,0%), Нідерланди (15,7%), Великобританія (9,4%), Сінгапур (4,8% ), Німеччина (4,4%), США (3,8%).

Питома вага прямих іноземних інвестицій у підприємства Ізмаїла (13 юридичних осіб) у розмірі 7,9 млн.дол.США склав 0,6% в загальному підсумку по Одеській області. До основних країн-інвесторів, на які припадає 91,1% загального обсягу прямих інвестицій Ізмаїла, відносяться США і Віргінські острови (Брит.). Більша частина інвестицій вкладена в промислові підприємства міста.

Серед міст та районів обласного підпорядкування найбільшу питому вагу зберігають Іллічівськ (19,0%), Овідіопольський район (6,7%), Південний (6,5%) і Комінтернівський район (4,9%).

Оскільки Одещина належить до промислово розвинутих областей, можна зробити висновок, про наявність чинника (групи чинників), який стимулює розвиток у ній іноземного інвестування. Таким чинником є транскордонні зв'язки з країнами-новими членами ЄС. Одним із наслідків цих зв'язків і є активізація інвестиційної діяльності.

3.3 Шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні

Для забезпечення економічного зростання, сприятливий інвестиційний клімат на нинішньому етапі стає головною задачею. Потрібне радикальне поліпшення інвестиційного клімату, бо нині він, не дивлячись на очевидні позитивні зміни, залишається вельми непривабливим. Разом з тим швидко змінити ситуацію практично неможливо. Багато процесів, як, наприклад, політична реформа, подолання корупції і інші інституційні зміни мають тривалий характер. Звідси принциповий висновок: розумна політика полягає в тому, щоб забезпечити якщо не швидке, то постійне і неухильне поліпшення ситуації. У інвесторів повинна скластися упевненість, що сьогодні краще, ніж вчора, а завтра буде краще, ніж сьогодні. Таким чином, потрібна довгострокова стратегія стимулювання залучення інвестицій, закріплена в державній економічній політиці.[ 4; c. 74-77 ]

Одним з першочергових заходів є досягнення національної згоди між різними рівнями управління владними структурами, соціальними групами, політичними партіями і суспільними організаціями. А також необхідне удосконалення правової і нормативної бази держави, націленої на створення і функціонування стабільної економіки.

Необхідною передумовою інвестиційної діяльності є низький рівень інфляції, рівно як і передбаченість поведінки цін в економіці. Тому найважливішою задачею залишається проведення політики, направленої на стійке зниження інфляції і інфляційних очікувань.

Без серйозних зусиль по врегулюванню проблеми державного боргу, а також без введення жорстких обмежень на формування державного боргу неможливо серйозно поліпшити імідж України в очах іноземних інвесторів.

Не повинно бути політики збору податків будь - якою ціною. Необхідна проста і зрозуміла система оподаткування, яка задовольняла б сподіванням платників податків і дозволяла б дотримати державні інтереси. Критично важливо припинити практику хаотичного внесення поправок в податкове законодавство. Поправки, погіршуючи положення платників податків, повинні вноситися строго відповідно до регламенту. Необхідно також поліпшити інформування платників податків, скоротити можливості співробітників фіскальних служб довільно тлумачити невизначені положення податкового законодавства. Також необхідне надання податкових пільг вітчизняним і іноземним інвесторам, банкам, що йдуть на довгострокові інвестиції з тим, щоб повністю компенсувати їм збитки від сповільненого обороту капіталу в порівнянні з іншими напрямами їх діяльності.

В найкоротші терміни треба реалізувати програму реструктуризації банківської системи: підвищення прозорості банківської системи, вдосконалення системи банківського нагляду, запобігання банкрутствам банків, стимулювання підвищення кваліфікації банківських менеджерів, становлення нової системи бухгалтерського обліку, що базується на міжнародних принципах. [ 22; c. 37 ]

Найефектнішим шляхом скорочення масштабів корупції є подальша лібералізація, обмеження можливостей втручання урядовців в господарські процеси, скорочення сфер адміністрування і регулювання. Там же, де вони необхідні, повинні бути розроблені гранично прості і прозорі процедури виконання адміністративних функцій, а також контролю над їх виконанням. Необхідно послідовно усувати невизначеність і суперечність в законодавстві, можливості різних тлумачень і пов'язаних з ними зловживань, що залишаються.

Треба надати особливу увагу захисту прав інтелектуальної власності. Необхідно не тільки захищати зареєстровані торгові марки, видані патенти, здійснювати захист від підробки продукції, але також і ввести переслідування за самовільне використання торгової марки, як це передбачено законодавством, намагатися підвищити ефективність діяльності правоохоронних органів в цій сфері.[ 36; c. 57 ]

Так само всесторонньо повинна розвиватися конкуренція. Необхідна ліквідація обмежень на підприємницьку діяльність і створення рівних умов для суб'єктів господарювання. Необхідно спростити процедури по організації бізнесу. Зараз потрібні резолюції безлічі інстанцій і дозвільних документів. Треба створити технологію, що базується на принципі, коли підприємцю достатньо звернутися в одну інстанцію і за відносно короткий відрізок часу, обчислюваний декількома днями, він зможе отримати дозвіл або чітко аргументовану відмову. [ 31; c. 110 ]

І, нарешті, в Україні існує істотний резерв посилення економічної мотивації іноземного інвестування, що відносно не залежить від реформування інвестиційного клімату, а пов'язаний лише з організаційними моментами. Мова йде про значне розширення інформації про інвестиційну діяльність для нерезидентів, систематизацію та регулярнее оновлення банку даних інвестиційних проектів, розроблених відповідно до міжнародних підходів. Це потребує активізації діяльності Державної кредитно - інвестиційної компанії, Центру сприяння іноземним інвестиціям Мінекономіки України, переорієнтації ресурсів міжнародної технічної допомоги на підготовку інвестиційних проектів світового рівня.

Реалізація вищезазначених заходів сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в Україні, створить передумови для виникнення сталих інвестиційних мотивацій у зарубіжних партнерів, що обов'язково приведе до зменшення розриву між потребами національної економіки в зовнішніх інвестиційних ресурсах та їх фактичним надходженням.

ВИСНОВКИ

Характерними рисами ринкової економіки є динамічність економічного середовища, постійна зміна зовнішніх факторів, що визначають політику підприємства, зміна конкурентних цін на продукцію, коливання курсів валют, інфляційне знецінювання засобів суб'єкта, що хазяює, поява конкурентів, що надають продукцію, ідентичну чи переважаючу за якістю іншу продукцію.

Для підтримки конкурентоспроможності підприємства і його часток ринку збуту підприємству постійно необхідно проводити реконструкцію виробничих потужностей, відновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності.

Для проведення реконструкції старого і покупки нового обладнання підприємству необхідне велике вкладення грошей, що, найчастіше, недоступно внаслідок відсутності вільних коштів. Для залучення необхідних засобів підприємство має проводити інвестиційну політику.

Інвестиційна діяльність є однією з найбільш важливих аспектів функціонування будь-якої комерційної організації. Інвестиції торкаються глибинних основ господарської діяльності, визначаючи процес економічного зростання в цілому. Причинами, що зумовлюють необхідність інвестицій, є відновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробництва, освоєння нових видів діяльності.

Інвестиційна діяльність тією чи іншою мірою характерна будь-якому підприємству. При великому виборі видів інвестицій підприємство постійно зіштовхується з завданням вибору інвестиційного рішення. Ухвалення інвестиційного рішення не можливе без обліку таких факторів: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, пов'язаний із прийняттям того чи іншого рішення й ін.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Однак дуже істотний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно варіювати. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі.

В Україні внаслідок невизначеності і заплутаності законів, що регулюють інвестиційну діяльність підприємства, можливість і реальність інвестицій у реальний сектор економіки надто обмежена, хоча і у світовій практиці розроблено цілу низку інвестиційних засобів підприємства.

Держава, створюючи сприятливі умови для діяльності інвесторів, систему яких більшість дослідників характеризує як інвестиційний клімат, очікує відповідної реакції з боку інвесторів, а саме -- вкладення капіталу в економіку цієї держави.

Інвестиційна діяльність - один з дієвих засобів забезпечення зростання суспільного багатства на рівні держави, досягнення позитивного сальдо бюджету певного регіону або окремого району, прибутку партнерів на рівні підприємства та індивідуального доходу окремих індивідів, якими можуть бути працівники (робітники, менеджери, спеціалісти, службовці). Таким чином, кожен суб'єкт соціально - економічних відносин, незалежно від того, яку позицію щодо інвестування він посідає (активну - коли безпосередньо бере участь у ньому, або пасивну - тільки користується його здобутками), отримує певну частку від результату інвестування - створенного соціально - економічного блага.

Кожна країна прагне збільшити обсяг іноземних інвестицій для нормального функціонування національної економіки, і Україна не є винятком. Це зумовлено, в першу чергу, кризою внутрішнього інвестування, недостатньою підтримкою вітчизняного виробника з боку держави. Іноземні інвестиції є першоосновою ефективної інтеграції національної економіки у світову завдяки виробничій і науково-технічній кооперації, сприяють впровадженню нових технологій, інноваційних розробок, стимулюють запозичення ділової практики високорозвинених країн світу та розвитку власних досліджень в економіці, виступають джерелом капіталовкладень, а відтак - збільшенню продуктивності праці і підвищення рівня життя населення. Проте, прямі іноземні інвестиції спрямовані і на захоплення внутрішнього ринку товарів і послуг, що необхідно враховувати під час формування інвестиційної політики держави.

У разі залучення іноземних інвестицій важливе значення має результат економічної і соціальної діяльності, а також внутрішньої і зовнішньої політики держави. Адже саме це визначає умови і наміри залученого інвестора в економіку країни та впливає на рівень його прибутку.

В умовах переходу до ринкової системи господарювання Україна не має достатніх внутрішніх фінансових ресурсів для вирішення економічних і соціальних проблем. У зв'язку з цим особливої уваги набуває питання залучення зовнішніх іноземних інвестицій.

У Законі України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції визначаються як цінності, які вкладають іноземні інвестори в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до чинного законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Під іноземними інвестиціями як правовою категорією розуміють юридично регламентовану власність у вигляді будь-якого майна чи майнових прав, які мають походження за межами країни - реципієнта та дозволені до інвестування її законодавством або міжнародними договорами, і вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької та іншої діяльності приймаючої країни з метою отримання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту у відповідності із законодавством цієї країни або її міжнародними договорами.

Досвід країн із перехідною економікою показує, що переважна більшість з них вирішувала проблеми фінансування вітчизняної економіки шляхом залучення іноземних інвестицій. За оцінками фахівців потреби економіки України в іноземних інвестиціях становлять 40-50 млрд. дол. США. Однак, іноземні інвестори не поспішають вкладати свої капітали у розвиток української економіки, незважаючи на наявність багатьох чинників, які мають їх зацікавити.

У рейтингу інвестиційної привабливості країн наша держава займає 106 місце, маючи тенденції до подальшого пониження; відсутність розвиненого фондового ринку; незавершеність процесів приватизації, і, насамперед, це стосується приватизації землі і земельних ділянок, на яких розміщені приватизовані об'єкти; практична відсутність гарантій щодо забезпечення права власності; тривалий термін розгляду документів для реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності; занадто складна процедура розмитнення, а система сертифікації імпорту потребує надто довгих адміністративних процедур; недостатня поінформованість іноземних інвесторів про Україну, її економічний та інвестиційний потенціал.

Враховуючи результати аналізу, варто зазначити, що лише 28,4% іноземних інвестицій вкладено у спільні підприємства, в той час як середнє значення показника по Україні становить 47,6%. Це свідчить про низький розвиток спільного підприємництва як чинника активізації іноземного інвестування в економіку України і необхідність врахування даного чинника в регіоні.

Важливим напрямом залучення іноземних інвестицій в Україні має бути їх вкладання у створення сучасної інфраструктури як необхідного атрибуту міжнародної інвестиційної діяльності. Це насамперед транспорт, технічно обладнане складське господарство, телекомунікації, а також об'єкти так званої ділової інфраструктури - офіси, ділові центри, побутовий сервіс. Ця галузь має відносно короткий термін окупності капітальних вкладень і є, по суті, матеріальною основою для подальшої ділової активності іноземного капіталу.

Причини, зумовлені необхідністю в інвестиціях, можуть бути різними, але їх можна розділити на три види: поновлення наявної матеріально - технічної бази, збільшення обсягів виробничої діяльності, освоєння нових її видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різний.

Так, якщо мова йде про заміну наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийняте достатньо безболісно, тому що керівництво підприємства ясно уявляє собі, в якому обсязі та з якими характеристиками необхідні нові основні ресурси. Завдання ускладнюється, якщо мова йде про інвестиції, пов'язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому разі необхідно врахувати цілий ряд нових факторів: можливі зміни становища фірми на ринку товарів, доступність в додаткових матеріальних обсягів, трудових та фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків тощо.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування багато, але будь - яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування.

Дуже важливим є фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди відбувається в умовах невизначеності, сутність якої може значно коливатись. Так, у момент придбання нових основних ресурсів не завжди можна передбачити економічний ефект від цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі.

Економічне значення інвестування полягає в тому, що ця діяльність передбачає зростання та нормальне фінансування економіки. У свою чергу, зростання економіки залежить від того, наскільки швидко будуть мобілізовані фінансові ресурси та як вони забезпечать потреби галузей господарства, підприємств тощо. Водночас створюється і найсприятливіший інвестиційний клімат, метою якого є широке залучення як внутрішніх, так і іноземних інвесторів на взаємовигідних умовах.

Україна на сьогодні повинна чітко окреслити пріоритети розвитку й обрати стратегії інвестиційного розвитку з метою стимулювання залучення іноземних інвестицій та створення сприятливого клімату для вітчизняних інвесторів.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження впливу інвестицій на розвиток видів економічної діяльності в Україні, приходимо до висновку, що на сьогодні в умовах глобальних трансформацій неможливо однозначно стверджувати про ефективність залучення іноземних інвестицій у національні економіки. Динаміка інвестиційних потоків, як внутрішніх, так і зовнішніх, лише є кількісним показником , тоді як відповідно до цільового призначення інвестиції повинні мати економічний або соціальний ефект. Разом з тим, аналіз структури інвестиційних потоків засвідчив, що вкрай низькими залишаються інвестиції в людський капітал, що є необхідною умовою розвитку постіндустріальних економік. З'ясовано вплив обсягів іноземних інвестицій на обрані в процесі дослідження характеристики, зокрема на валову додану вартість та зайнятість населення в розрізі видів економічної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про режим іноземного інвестування» // ДІБП. - 1996. - №7. - С. 57.

2. Про інвестиційну діяльність: Закон України №1560-ХИ від 18.09.1991 р. (зі змінами та доповненнями за станом на 15.12.2005 р.) Про режим іноземного інвестування: Закон України М93/26-ВР від 19.03.1996 p.

3. Бажал Ю.М. Економіка інвестиційних процесів // Вісник Інституту економічного прогнозування. - Вип. 1. - К: Інститут економічного прогнозування НАН України, 2005. - С. 3-16.

4. Беленький П. Ю., Шевченко-Марсель В. И. Інвестиційний клімат регіону: проблеми та шляхи вирішення. / Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб. науч. тр. Часть вторая. - Донецк: «Донеччина», 2007. - С. 74-77.

5. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - Киев, МП «ИТЕМ» ЛТД «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. - 448 с.

6. Борщ Л.М. Інвестування: теорія і практика: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2005. -- 470 с.

7. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посіб. -- К.: Атіка, 2000. -- 264 с.

8. Гайдуцъкий П.І., Баліцька В.В., Суярко С.М. Іноземні інвестиції в Україні. -- К.: Ред.-вид. відділення УкрІНТЕІ, 2004. -- 248 с.

9. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. -- К.: Ін-т економічного прогнозування НАНУ, 2000. -- 344 с.

10. Геєць В.М. Шляхи активізації інвестиційної діяльності в Україні / / Банківська система України: теорія і практика становлення. -- Суми, 1999.--Т. 1 .--С. 18--30.

11. Гончаров А.Б. Інвестування: Навч. посібник. - Х.: ІНЖЕК, 2004. - 240 с.

12. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наук, думка, 1998.

13. Данілов О. Д., Івашина Г. М., Чумаченко О. Г. Інвестування: Навч. посіб. - К., 2006. - 364 с.

14. Денисенко М. Проблеми удосконалення організаційно-економічного механізму інвестування // Економіст. - 2007. - № 10. - С.46.

15. Іноземні інвестиції в економіці України: динаміка та структура // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 2005. - № 1. - С. 50.

16. Коваленко Н.І. Іноземні інвестиції в економіці України: динаміка та структура // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 2005. - № 1. -С.55.

17. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посіб. - К.: «Центр навчальної літератури», 2004. - 376 с.

18. Марцин В.С. Іноземне інвестування в економіку України // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 2. - С. 84-92.

19. Матюшенко I.Ю., Божко В.П. Іноземні інвестиції: Навчальний посібник. - К.: ВД «Професіонал», 2005. - 336 с.

20. Мойсеєнко І. П. Інвестування: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 490с.

21. Мойсеєнко І. П. Основи інвестування: Навч. посіб. - Л.: МАУП, 2001. - 180 с.

22. Недашківський М. М. Регіональні фактори реалізації інвестиційного процесу в Україні. - Ірпінь, УФЕІ, 2001. - 37с.

23. Омелъченко А. В. Законодавство про іноземні інвестиції в системі законодавства України // Право України. - 2002. - №8. - С. 5-9.

24. Основні індикатори інвестиційної діяльності в Україні // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 2005. - № 1. - С. 47.

25. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: «Лібра» 1998. - 11 с.

26. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002.- 472 с.

27. Пешко А.В. Інвестиції: їх значення, види та форми //Інвестиції: практика та досвід. - 2007. -№1. - С.3-6.

28. Писаренко С. М. Регіональні пріоритети іноземного інвестування. - Проблемы развития внешнеекономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб. науч. трудов. - Донецк: «Донеччина», 2007. - С. 26-28.

29. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 160 с.

30. Турбина К. Инвестиционный процесс и страхование инвестиций. -- М.: Анкил, 1995.

31. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент. - К.: МАУП, 1999. - 184 с.

32. Федоренко В. Г. Інвестознавство: Підручник. - 2-ге вид., переробл. - К.: МАУП, 2006. - 408 с.

33. Череп А.В. Інвестознавство: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2006. - 398с.

34. Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2003. - 622 с.

35. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Генеза, 1999. - 246 с.

36. Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність. -- К: МАУП, 1998.

ДОДАТКИ

Додаток А

Регіональна структура прямих іноземних інвестицій станом на 01.01.2014 р.

Додаток Б

Географічна структура іноземних інвестицій в економіку Одеського регіону у 2013 р.

Додаток В

Галузевий розподіл прямих іноземних інвестицій станом на 01.01.2014 р.

Размещено на Allbest.ru

...