Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Кафедра теоретичної та прикладної економіки

КУРСОВА РОБОТА (ПРОЕКТ)

з політекономії на тему:

ТІНЬОВИЙ СЕКТОР В ЕКОНОМІЧНОМУ ВІДТВОРЕННІ

Студентки 1 курсу, групи МК-11

напряму підготовки: Економіка і підприємництво

Цапів З.С.

Керівник доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки,

к. е. н., доц. Ємець О.І.

м. Івано-Франківськ - 2015 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи тіньового сектору економіки

1.1 Соціально-економічна сутність тіньового сектору

1.2 Типологія та структура тіньового сектору економіки

1.3 Методи оцінки обсягів та рівня тіньової економіки

Розділ 2. Аналіз тіньового сектору в економічному відтворенні

2.1 Аналіз тіньового сектору європейських країн

2.2 Сутність тіньового сектору економіки України

2.3 Тіньовий сектор діяльності суб'єктів малого підприємництва в Україні

Розділ 3.Шляхи детінізації в економічному відтворенні

3.1 Аналіз досвіду країн ЄС у зменшенні тіньового сегменту

3.2 Необхідні реформи для детінізації української економіки

Вступ

Актуальність теми. Особливу увагу феномен тіньової економіки привертає до себе через: значну масштабність тіньового сектора; відносну його самостійність як елемента господарської системи держави, що виконує найважливіші її господарські функції, шляхом паралельного дублювання діяльності офіційних економічних інститутів; негативний вплив на ділову репутацію країни у взаємовідносинах із міжнародними фінансовими організаціями та інвесторами з огляду на можливість отримання зовнішніх позик і надходження іноземних інвестицій та загалом на формування майбутнього економічного, соціального та політичного порядку. Актуальність і гостроту цієї проблематики підтверджують плідні дослідження вітчизняних учених В. Андрущенка, А. Базилюк, О. Барановського, В. Бородюка, В. Буряковського, З. Варналія, О. Гаврилюка, М. Єрмошенка, І. Іващук, С. Коваленка, А. Крисоватого, В. Мандибури, І.Мазур, В. Поповича, Т. Приходька, А. Соколовської, В. Суторміної, І. Таранова, О. Турчинова, В. Федосова, С. Юрія. Серед зарубіжних дослідників належне місце посідають роботи таких науковців, як Ю. Агафонов, О. Гуров, І. Жіліна, В. Ісправніков, Т. Корягіна, Л. Косалс, В. Лазовський, М. Ніколаєва, П. Орєховський, О. Осипенко, Г. Пєсчанских, В. Радаєв, Л. Соколовський, Д. Чернік, А. Шевяков. Мета дослідження полягає в теоретичному узагальнені та обґрунтуванні практичних засад дослідження механізму формування тіньових фінансових ресурсів і виробленні фінансової стратегії обмеження масштабів тіньової економіки. Досягнення поставленої зумовило постановку та вирішення таких наукових і практичних завдань: - узагальнити, систематизувати і критично проаналізувати теоретичні та практичні аспекти тіньової економіки, виявити передумови її виникнення і розвитку; - виявити й обґрунтувати причини виникнення тіньових економічних відносин у трансформаційних економіках з метою обмеження їхнього негативного впливу; - визначити ознаки тіньової економіки з метою її структурування та класифікації; - запропонувати комплекс заходів економічного і правового характеру з інтенсифікації процесів обмеження обсягів тіньової економіки. Об'єкт дослідження- процеси формування тіньової економічної діяльності в Україні та закордоном. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти фінансових відносин, що виникають у процесі функціонування тіньової економіки.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи тіньового сектору економіки

економічний детінізація підприємництво

1.1 Соціально-економічна сутність тіньового сектору

Тіньова економіка - це системне явище господарювання асоціальної природи, що притаманне країнам з будь-яким соціально-економічним ладом.

Недосконала система державного управління та контролю за суб'єктами господарювання сприяє відносному поділу економічного простору на офіційний і тіньовий сегмент. Поділ економічного простору держави на офіційний (соціально-позитивний) і тіньовий (соціально-негативний) сегмент відбувається на основі рівня якості управління економікою з боку органів державної влади і управління: чим вища якість управління - тим менший рівень тіньової економіки і навпаки.

Як показує аналіз світової практики функціонування тіньової економіки, вона є антисоціальною системою всередині країни, небезпека кожного з її елементів постійно підсилюється негативним ефектом від дії інших складових, що утворюють комунікаційну тінь - неформальна, прихована, підпільна та кримінальна економіка.

Так, після прийняття Податкового кодексу України у грудні 2010 року, в результаті посилення податкового тиску на підприємців, що раніше працювали на єдиному податку, майже третина їх пішла в "тінь", що примусило державні органи влади й управління переглянути такий порядок і більш диференційовано підійти до платників єдиного податку, розділивши їх на три групи з відповідним рівнем оподаткування. За якісного державного менеджменту таких "збоїв" у роботі звичайно не було б, так як він мав би добре усвідомлювати, що значно легше спрямувати підприємця в "тінь" ніж детінізувати його діяльність.[1]

Тіньова економіка - це уклад економічних відносин, що охоплює невраховані, нерегламентовані й незаконні види господарської діяльності. У кожній країні є така складова економічної діяльності, що не укладається в сформовані й узаконені норми.

За теоретичного підходу тіньова економіка розглядається як економічна категорія, що відображає складну систему економічних відносин. Прикладний підхід застосовується під час вирішення реальних статистичних завдань, формуванні рекомендацій щодо вдосконалення законодавства і корегуванні соціально-економічної політики. За методологічною ознакою розрізняють економічний, соціологічний, кібернетичний і правовий підходи до дослідження тіньової економіки. Розвивається також міждисциплінарний комплексний підхід.[4]

За сферою діяльності до тіньової економіки різні автори відносять різні види діяльності. Одні вважають, що тіньова економіка охоплює насамперед кримінальну діяльність; інші думають, що тіньова економіка як особливий сектор утворюється тими, хто ухиляється від сплати податків.

Історія тіньової економіки, її окремі ознаки починаються з виникненням держави. У XX столітті для країн, що переживають системну кризу, проблеми тіньової економіки набули великого значення. З 70-х років тема тіньової економіки стає популярною у західних економістів, а з 80-х років - і у Радянському Союзі. Такий інтерес був обумовлений розростанням тіньового сектору економіки, його проникненням в усі сфери економічних і суспільних відносин майже в усіх країнах світу, а також тим, що поширення тіньової економіки сьогодні несе у собі загрозу національній безпеці. Проте кількісні та якісні параметри тіньової економіки сильно розрізняються у залежності від конкретних економічних, соціальних, історичних і культурних особливостей тієї чи іншої країни. Розвиток доіндустріального суспільства і його перехід в індустріальне сприяв тіньовій діловій активності у різноманітних її проявах. Так, деякі форми капіталістичного виробництва (наприклад, "розпорошена" мануфактура) становили "підпільну" противагу легальному цеховому ремеслу, піратство поширювалося в XVI - XVIII ст. в Середземному та Карибському морях, Індійському океані, завдаючи чималої шкоди морським перевезенням, казнокрадство та корупція були присутні в усіх абсолютистських державах. Епоха нового часу завершується узаконенням одних форм тіньового бізнесу (наприклад, банківської діяльності - колишнє лихварство) і посиленням боротьби з найбільш кримінальними його формами (комп'ютерним піратством, корупцією тощо)[22]. На рис.1. показана динамічна модель еволюції видів тіньового підприємництва, якими займалися найбільші організовані злочинні організації світу (“Коза Ностра” - США; “Мафія” - Італія; “Якудза” - Японія; “Тріади” - Китай).

Рис.1. Еволюція нелегальної економічної діяльності

Еволюція вітчизняної організованої економічної злочинності досліджена поки що набагато гірше, у порівнянні з еволюцією найбільш відомих організованих злочинних організацій світу. Однак можна стверджувати, що із здобуттям Україною незалежності та з початком активних трансформаційних, перехідних процесів актуалізувалася проблема інституційного вакууму як у системі державного управління, так і в системі економічних відносин господарюючих суб'єктів між собою і з органами державної влади. За умови творення ринкової економіки в державі, де не функціонують або ж неефективно функціонують правоохоронна й судова системи, функція нагляду за виконанням економічних контрактів і договорів виконується організованою злочинністю. З часом організована злочинність посягає на всі сфери суспільно-економічних відносин, а також на всі приватні й державні інститути, які забезпечують механізм організації національної економіки[23]

Масштаби й динаміка тіньової економіки визначаються такими факторами:

- загальним станом економіки;

- рівнем життя населення;

- обмеженням, що виходять від держави.

Ці загальні фактори можна деталізувати. Найважливішими чинниками, що впливають на розширення тіньової економіки, є:

- податковий тягар;

- зменшення одержуваного доходу;

- збільшення масштабів безробіття;

- необґрунтоване посилення державних обмежень підприємницької діяльності;

- невпорядкованість в економіці;

- відсутність чіткої законодавчої бази.

Найбільш точно суть і природу виникнення нелегальної економіки встановив провідний перуанський економіст Зрнандо де Сото. Він сформулював такі принципові положення:

Нелегальна економіка - це стихійна реакція народу на неспроможність держави задовольняти основні потреби зубожілих мас.

"Чорний" ринок - це реакція мас на систему, що традиційно ставить їх у положення жертв свого роду правового і економічного апартеїду. В існуючій системі приймаються закони, які роблять нездійсненним природне прагнення народу мати роботу й дах над головою. У цих умовах маси перестають дотримуватись законів, виходять на вулиці, щоб продати те, що можуть, створюють власні магазини, там, де немає роботи, вони знаходять її, навчаючись ремеслам, про які більшість з них до тієї пори не мала поняття.

Залучені в тіньову діяльність живуть більш благополучно, коли порушують закон, порівняно з тим, якщо поважають його. Можна стверджувати, що незаконна діяльність процвітає, якщо правові обмеження перевищують деякий соціально прийнятний рівень і при цьому держава не має достатньої сили щодо примушування.

Головними проблемами, наслідками тінізації економіки визначаються: -- тінізація економіки над критичну межу є реальною загрозою для національних інтересів і національної безпеки України в економічній сфері через скорочення податкових надходжень до бюджету та фінансування інноваційно важливих і стратегічних напрямів розвитку держави, поглиблення некерованості економічними процесами, спад міжнародного престижу країни та довіри інвесторів, погіршення умов існування соціального сектору країни, відплив капіталу за кордон, скорочення обсягів офіційного виробництва, вивільнення працівників. -- серед побічних наслідків тінізації економіки є невигідність проведення технічного переоснащення, що спричиняє гальмування технічного прогресу, скорочення інноваційно-інвестиційних вкладень, зниження продуктивності праці[23]. Головним джерелом фінансових ресурсів для інвестицій кожної країни є національний капітал і його складова -- заощадження населення та підприємств. В Україні ці заощадження лише в 2,2 разу перевищують тіньові фінансові ресурси, що перебувають в обігу поза банківською системою, а у США й Канаді -- в 15, Австралії -- в 17, Великобританії -- в 36 разів більше; -- залучення у тіньовий сектор економіки значної частки трудових ресурсів, що призводить до заниження реального розміру доходів населення.

-- завищення обсягу експорту товарів і послуг за рахунок псевдоекспортних операцій для незаконного відшкодування з бюджету обсягу ПДВ; -- заниження обсягу імпорту для ухилення від сплати митних зборів; -- незаконне відчуження державного майна за заниженими цінами, а також приватизація за рахунок тіньових коштів з подальшою їх легалізацією; -- контрабандна діяльність.

Встановивши причини явища, можна визначити тіньову економіку як притулок для тих, для кого витрати у разі дотримання існуючих законів при веденні звичайної господарської діяльності перевищують вигоди від діяльності в тіньовій сфері, причому це поняття характеризує насамперед інституціональні межі, які визначають в нелегальній економічній діяльності.

1.2 Типологія та структура тіньового сектору економіки

Досі не вироблено однозначної і загальновживаної термінології та класифікації різних форм прихованої від спостереження діяльності. Це пов'язано в першу чергу з багатогранністю явища тіньової економіки. Сам характер даної діяльності такий, що про неї складно отримати повні і підтверджені дані. Точно визначити вхідні, в нелегальну економіку, види діяльності неможливо ще тому, що її склад може практично миттєво змінюватися в результаті зміни законів.

Сферою тіньової економічної діяльності може бути вся легальна економічна діяльність. Доцільно виокремити найбільш типові сфери економічної діяльності, де найбільш активно процвітає тіньова економічна діяльність: виробнича і розподільча, зокрема продуктивний капітал; інвестиційна; банківська; біржова; страхова; ресурсовидобувна і розподільча; надання послуг у медичній сфері; будь-яка посередницька діяльність та ін. Класифікація тіньової економіки за характером діяльності її суб'єктів подана в табл.1[11].

Табл.1. Класифікація тіньової економіки за характером діяльності її суб'єктів

Класифікаційні ознаки	Складові тіньової економічної діяльності
Характер діяльності	Неформальна економічна діяльність	Прихована економічна діяльність	Підпільна (кримінальна) економічна діяльність
Мета	Іноді пов'язана з виживанням	Пов'язана з виживанням і розвитком власного бізнесу	Спрямована на збагачення
Мотив	За бажанням	Вимушена	Навмисна
Наслідок	Безпечна для суспільства	Нелегальна, аморальна, але не є значною загрозою для суспільства	Антисоціальна має злочинний характер, є небезпечною для суспільства

Неформальна економіка - сегмент тіньової економіки, що виявляється в дозволеній, але формально не зареєстрованій, а отже і не залученій до офіційної статистичної звітності економічної діяльності. її види - міжсімейний обмін на неринкових засадах, надання послуг на непостійній основі, здавання нерухомості в оренду, невеликі підробітки.

Прихована економіка - сегмент тіньової економіки, що частково або повністю не фіксується у статистичній звітності, а отже шляхом приховування доходів ухиляється від сплати податків, її види - нелегальне виробництво офіційно дозволених товарів, ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів у межах офіційної економіки, валютно-фінансові та фондові порушення в межах офіційної економіки.

Підпільна (кримінальна) економіка - сегмент тіньової економіки, що здійснює заборонену чинним законодавством економічну діяльність. її види - виробництво і збут психотропних і наркотичних товарів, торгівля людьми, розкрадання, шахрайство, виготовлення й збут зброї та інша протиправна діяльність згідно Кримінального кодексу України[22].

Відповідно до видів тіньової економіки можна виділити три групи її суб'єктів.

Перша група - це наймані робітники як фізичної, так і розумової праці. До них можуть приєднуватися як дрібні, так і середні державні службовці, доходи яких, за існуючими даними, до 60% становлять хабарі. У цієї категорії осіб нефіксована діяльність є другорядною (неформальною) зайнятістю[11].

Друга група складається в основному з тіньовиків-господарників. До їхнього числа можна віднести підприємців, комерсантів, банкірів, промисловців й аграріїв, дрібних і середніх бізнесменів, включаючи "човників" (організаторів власної справи). "Човники" становлять величезну армію. За даними МВС України, в 1996 р. вони здійснили 30 млн рейсів у зарубіжні країни. Якщо припустити, що кожний з них зробив за рік у середньому по три поїздки, то загальна кількість "човників" становить приблизно 10 млн. Після 1998 р. "човниковий" бізнес різко скоротився. Тепер більша частина товарів, які закуповують "човники", надходить в Україну через легальних перевізників і на кордоні проходить стандартні процедури "розтаможування". Ця група суб'єктів змушена йти в "тінь" головним чином тому, що витрати при їхній діяльності з існуючими правилами й законами економічної гри перевищують відповідні вигоди й доходи[11].

Третя група містить найбільш кримінальні елементи тіньової економіки: торговців наркотиками та зброєю, бандитів, грабіжників, найманих вбивців. Сюди ж можна віднести корумпованих представників органів влади, що беруть хабарі, торгують державними посадами й інтересами. За різними оцінками на частку діяльності цих суб'єктів припадає від 5 до 25% всієї тіньової економіки[11].

Деякі автори відображують структуру тіньової економіки у кольорах:

1) “сіра” економіка;

2) “темно-сіра” економіка;

3) “кримінально-чорна” економіка;

4) “криваво-чорна” економіка.

Дана класифікація складових тіньової економіки побудована на основі рівня та кількості вжитих заходів з боку держави щодо можливостей її детінізації. З. Варналій у своїй монографії виділяє три основні блоки тіньової економіки [4](рис.2.):

Рис.2.Схема структури тіньової економіки за З. Варналієм

Щодо зарубіжних економістів, то вони пропонують дещо іншу класифікацію складових тіньової економіки. Так, Е.Фейг[8] виділяє дві основні складові:

1) економічна діяльність, що є легальною, неприхованою, але й такою, що не підлягає оподаткуванню і не враховується офіційною статистикою. Сюди автор включає ту діяльність, яка не враховується до валового національного доходу.

2) протизаконна, свідомо прихована економічна діяльність. До даної складової автор відносить «заборонену в державі економічну діяльність, кримінальні діяння, а також усі інші види діяльності, які повинні враховуватись і контролюватись державою, однак суб'єкти такої діяльності свідомо її приховують для ухилення від оподаткування або в інших протиправних цілях».

Отож, за результатами ґрунтовного аналізу класифікацій, запропонованих різними авторами, мною встановлено, що науковці, як правило, характеризуючи складові тіньової економіки, умовно поділяють її на таку, що присутня у здійсненні господарської діяльності, результати якої не враховуються в офіційній статистиці, та на таку, яка є абсолютно заборонена державою і діючим законодавством. На мій погляд, класифікація Е. Фейга є найпростішою та найдоступнішою для розуміння і сприйняття.

1.3 Методи оцінки обсягів та рівня тіньової економіки

Масштабність тіньової економіки породила велику кількість методів її дослідження. Виявити та виміряти явище, яке навмисно приховується, надзвичайно складно. Оцінювання тіньового сектору економіки - це надзвичайно складний і широкомасштабний процес. Останнім часом в офіційних виданнях, у науковій літературі та в засобах масової інформації оприлюднено велику кількість найрізноманітніших оцінок обсягів тіньової економіки.

Методика розрахунку рівня тіньової економіки, розроблена Міністерством економічного розвитку та торгівлі України(див. додаток 1), має на меті відстеження розвитку загального обсягу тіньової економіки для формування стратегії економічного розвитку на макрорівні. Але рівні тінізації економіки України, розраховані за допомогою цієї методики, дуже різняться між собою, що свідчить про методологічну, методичну та організаційну недосконалість офіційних підходів.

Вітчизняна наука виділяє два основних підходи до оцінки тіньової економіки[6]:

- збір інформації на мікрорівні (ґрунтується на тому, що розходження в обсягах реальної та офіційної економічної діяльності та є тіньовою економікою);

- використання макроекономічних індикаторів (що характеризують обіг грошей).

Професор В.І. Антипов[2] вважає, що всі методи оцінки тіньової економіки можна поділити на три великі групи :

- обліково-статистичні методи, що використовуються на макрорівні (метод специфічних індикаторів, структурний метод, метод м'якого моделювання, експертний метод, змішані методи);

- методи відкритої перевірки;

- спеціальні економіко-правові методи (документального аналізу, бухгалтерського аналізу, економічного аналізу), що використовуються на мікрорівні при виявленні та оцінці економічних параметрів конкретних правопорушень, злочинів, економічної діяльності окремих осіб. Ці три групи методів оцінки тіньової економіки проілюстровані мною на рис. 3.

Рис.3. Методи оцінювання тіньової економіки

Обліково-статистичні методи оцінки тіньової економіки базуються на системі національних рахунків. Загальний підхід до такої оцінки такий. Параметри тіньової економіки включають приховане виробництво, приховані доходи, приховані від статистики витрати на кінцеве споживання та накопичення. Основне завдання - дати найбільш надійну оцінку цим параметрам. Для досягнення цілі можуть бути використані різні підходи. Найбільш надійним і точним є використання традиційних статистичних методів, направлених на збір додаткової інформації та проведення додаткових обстежень. Але такий підхід не може дати повної оцінки прихованої економічної діяльності.

Найпоширенішим із обліково-статистичних методів оцінки тіньової економіки є метод специфічних індикаторів. Цей метод ґрунтується на використанні якогось одного показника, що відображає рівень економічної діяльності. У рамках загального методу виділяють прямі й непрямі методи. Прямі методи передбачають застосування спеціальних досліджень, опитувань, перевірок та їх аналіз з метою виявлення відхилень між доходами і витратами окремих категорій платників податків, а також для характеристики окремих аспектів тіньової діяльності чи для її оцінки за певною групою економічних одиниць. Наприклад, розрахунок рівня тіньової економіки за методом “витрати населення - роздрібний товарооборот” полягає у виявленні наявності перевищення споживчих грошових витрат населення на придбання товарів над загальним обсягом продажу населенню товарів усіма суб'єктами господарювання в легальному секторі економіки[23].

Категорія побічних методів широко застосовується при неможливості безпосередньої фіксації досліджуваних параметрів. Вони ґрунтуються, як правило, на макроекономічних показниках офіційної статистики, даних фінансових і податкових органів. До цієї групи відносяться[23]:

- метод відхилень;

- енергетичний метод;

- італійський метод;

- фінансовий метод;

- монетарний метод.

Методи відкритої перевірки забезпечують виявлення тіньової економіки лише в тій мірі, в якій це дозволяє відкритість суб'єктів, що перевіряються. Застосування цих методів у компетенції спеціально створених державних контролюючих органів. Ними виявляються та попереджаються порушення митного, податкового, антимонопольного, валютного, банківського законодавства, правил торгівлі, пожежної безпеки, санітарних норм тощо. Спеціальні методи (економіко-правового аналізу) об'єднують такі три методи[23]:

- документального аналізу;

- бухгалтерського аналізу;

- економічного аналізу.

Метод документального аналізу - це ретроспективне дослідження зовнішнього оформлення та змісту облікових документів. Метою документального аналізу є виявлення деструктивних фактів господарської діяльності, що проявляються у формі специфічних документальних невідповідностей. Метод документального аналізу має високу ефективність при проведенні ревізій. З їх допомогою виявляються сумнівні документи, які потім перевіряються детальніше. Прийомами дослідження документів є: формальна перевірка, нормативна перевірка, арифметична перевірка. До методів виявлення невідповідностей належать зустрічна перевірка й взаємний контроль[23].

Метод бухгалтерського аналізу - це системне дослідження контрольних елементів бухгалтерського обліку (баланс, рахунки та подвійний запис, оцінка та калькуляція, інвентаризація й документаризація) для виявлення облікових невідповідностей та відхилень у нормальній економічній діяльності[23].

Метод економічного аналізу ґрунтується на врахуванні взаємозв'язку та взаємообумовленості значень різних економічних показників, які в умовах нормальної економічної діяльності є сумісними, взаємодоповнюючими. Взаємозв'язок показників має, як правило, добре вивчені характеристики і обумовлені взаємодією економічних процесів. При здійсненні економічних злочинів, взаємозв'язки та взаємообумовленість порушуються, але ці невідповідності є недостатньо характерними. Економічний аналіз дозволяє виявити причини відхилень від нормальної економічної діяльності[23].

Спеціальні методи економіко-правового аналізу є необхідним, але недостатнім елементом системи методів виявлення та оцінювання тіньового сектору економіки. Важко переоцінити і такі спеціальні методи, які застосовуються в рамках оперативно-розшукової діяльності та кримінології.

На мою думку, необхідність використання спеціальних методів економіко-правового аналізу при оцінюванні обсягів тіньової економіки визначається присутністю в тіньовій економіці кримінальної складової.

Матеріальний збиток від її діяльності не може бути оцінений за допомогою непрямих побічних методів, а визначається лише в рамках аналізу результатів оперативної роботи відповідних органів[23].

Аналіз існуючих методів виявлення та оцінювання елементів тіньової економіки показав, що виділяються дві основних групи. Перша представлена переважно статистичними інструментами і застосовується в основному для розрахунку показників тіньової економіки на макрорівні. Друга група методів орієнтована на виявлення та оцінювання проявів тіньової економіки на мікрорівні. При цьому вивчення тіньової економіки на макро- і мікрорівні має свої принципові відмінності, в першу чергу це стосується вихідної інформації та розрахункових даних. Також ці відмінності мають відношення до часового проміжку, що аналізується, точності розрахунків, можливості впливу побічних факторів тощо.

При розробці методики кількісної оцінки тіньової економіки необхідно вивчати тіньову економічну діяльність як з макроекономічних позицій, так і на мікрорівні, оскільки тіньова економіка, з одного боку, є глобальною загальнодержавною категорією, а з іншого - вона формується окремими економічними суб'єктами - підприємствами. Поєднання цих особливостей дослідження дозволяє припустити, що розробка проблеми вимагає обов'язкового застосування як розрахункових методів, так і можливого комбінування статистичних та економіко-правових методів, причому як на макро- так і на мікрорівні.

Розділ 2. Аналіз тіньового сектору в економічному відтворенні

2.1 Аналіз тіньового сектору європейських країн

За даними Університету Іоганна Кеплера, обсяг тіньової економіки в Європі перевищує 2 трлн євро. Розмах тіньового ринку різний у різних країнах - від 7-8% ВВП в Австрії та Люксембурзі до значних 25-30% і більше в низці країн Центральної та Східної Європи. Уряди всіх без винятку країн докладають зусиль для скорочення обсягу "неофіційного" ринку, але з цілої низки причин, це завдання виявляється винятково складним для виконання.

Ми живемо в епоху, коли "тіньова" економіка, ця невидима для офіційних інститутів держави зона, як цілком легальної, так і не зовсім, виробничої і комерційної діяльності, стала частиною повсякденного життя практично всіх держав світу.

У низці країн Європи відхід у тінь стимульований не тільки небажанням платити податки в казну, а й спробою уникнути дотримання численних вимог і норм запропонованих державою для офіційної діяльності - необхідності платити мінімальну зарплату працівникам або витрачатися на дорогі засоби забезпечення безпеки праці.

Останнім часом відхід "в тінь" для багатьох у Європі став вимушеним кроком, викликаним прагненням зберегти свій бізнес і капітал в умовах нестабільної економічної ситуації. Тому, як не дивно це може звучати, експерти і аналітики розрізняють як негативні, так і позитивні наслідки наявності в тій чи іншій країні сектора тіньової економіки.

У різних країнах в межах Європейського континенту історія і традиції виникнення та розвитку неофіційної економіки розрізняються досить значно. Так в найбільших економіках ЄС - у Німеччині та Франції - на тіньовий сектор припадає близько однієї десятої офіційного ВВП країни. У менш економічно розвинених країнах, таких як Болгарія, Естонія чи Литва, в тіні може перебувати до третини всієї економічної активності.

Британська газета The Daily Telegraph спільно з Університетом Лінца (Австрія) опублікували найсвіжіші дані про ситуацію з тіньовою в Європі(див. додаток 2)

Вчені австрійського університету було з, і це що найбільший розмах, з усіх країн Єврозони, тіньова економіка має в Болгарії. У 2014 році тіньовий сектор цієї країни складав близько 31,2% від річного ВВП. Це трохи нижче, ніж у минулому році, коли в тіні вироблялося і продавалося товарів і послуг загальним обсягом у 31,3% ВВП. Друге місце посіли Хорватія і Румунія з відсотковим відношенням до ВВП країни у 28,4%, третє - Литва - 28% відповідно.

Відразу за лідерами йде багатостраждальна Греція. Незважаючи на те, що ця країна встигла прославитися своїми широкими можливостями відходу від офіційного оподаткування, жорстока криза, що вразила економіку Греції, не оминула й тіньовиків. Цей сектор втратив за 3 роки менше 1% обсягу - з 24,3% ВВП в 2011 році, до 23,6% в 2014 році.

Відразу за Болгарією йде ще одна країна, стан економіки якої останнім часом викликає в Європі зростаючу тривогу -Естонія. З показником в 27,6% ВВП її тіньова економіка стала п'ятою найбільшою "тінню" в єврозоні.

Набагато більш комфортно себе почувають країни з високим рівнем економічного розвитку. Однак, і вони не позбавлені дуже помітної за розмірами тіньової складової економічної активності. Так, Німеччина має досить стабільний за розмірами тіньовий сектор, обсяги якого становлять 13% ВВП в 2014 році. Це дещо нижче, ніж у минулому, коли було - 13,3%. Враховуючи значний обсяг ВВП Німеччини в абсолютному вимірі, неважко уявити собі, що ці 13% становлять досить значну суму.

Однак, у своєму рейтингу австрійські вчені оперують відносними одиницями - відсотком від ВВП. І за цим показником слідом за Німеччиною йде Ірландія. На відміну від своїх побратимів по нещастю - Греції і Португалії - також отримали значну економічну допомогу від ЄС, тіньова економіка Ірландії помітно скромніша за масштабом - в 2014році вона складе не більше 12,2% ВВП.

Дещо зріс в 2014 році тіньовий сектор економіки Великобританії. За розрахунками, він збільшиться з 9,6% - у минулому році, до 9,7% - в цьому.

Так виглядає ситуація з тіньовою економікою в Європі. Щоб краще уявляти собі ситуацію з неофіційною економічною діяльністю в ЄС і в єврозоні, зокрема, є сенс порівняти європейські цифри з показниками найбільш розвинених економік світу, в яких також існує надійна система підрахунків всього, що виробляється і продається в тіні.

І тут ми бачимо, що, наприклад, в Японії і США, тіньовий сектор має помітно менші масштаби. У Японії в 2014 році він становить лише 9% ВВП. У США тіньова економіка ще менше - в 2014 році вона скоротилася до 7%. Минулорічний показник був 7,2%.

2.2 Сутність тіньового сектору економіки України

Тіньова економіка в Україні є однією з найбільших перешкод розвитку конкурентоспроможності країни, зростання соціальних стандартів життя населення та інтеграції в європейське співтовариство. Вона є відображенням активної криміналізації економічних процесів, високої корумпованості органів державної влади та низької правової і податкової культури юридичних та фізичних осіб. Вирішення цих проблем -- серйозний виклик Україні після політичних змін у 2013-2014рр.

З проблемами присутності тіньової економіки стикаються майже всі країни світу. В одних її обсяги фіксуються на рівні, що не має значного впливу на економіку, а в інших -- є свідченням існування відтворювальної системи тіньових економічних відносин. До другої категорії, на жаль, відноситься Україна, обсяги тіньової економіки якої за різними джерелами фіксуються на рівні 20-50% ВВП. Оцінка частки тіньового сектору економіки України, % ВВП:

Рис. 4. Частка тіньового сектору економіки України

Відповідно до розрахунків австрійського економіста Ф. Шнайдера рівень тіньової економіки в Україні становить 52,8% від офіційного ВВП.

Основними сучасними проблемами тінізації економічних відносин у глобальному вимірі визнано тіньову зайнятість та тіньові фінансові потоки. До основних інструментів тінізації фінансових потоків відносимо мінімізацію податкових зобов'язань, ухилення від оподаткування, виведення коштів за межі України, легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та порушення бюджетних видатків.

За оцінками фіскальних органів, у 2012 році загальний обсяг тіньового сектора української економіки становив як мінімум 350 млрд. грн. на рік. При цьому 170 млрд. грн. становила зарплата в «конвертах», 100 млрд. -- виведення безготівкових коштів у готівкову форму або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд. -- неофіційні платежі, 45 млрд. грн. -- основні кошти, матеріальні ресурси і послуги тіньового сектора. У 2013 році у тіні опинилося приблизно 250 млрд. грн. коштів українських платників податків. 41% закупівель державні та комунальні підприємства проводили без застосування тендерних процедур. За даними СБУ від 50 до 75% бюджетних асигнувань під час процедури держзакупівель освоюється з численними порушеннями. Через корупційні оборудки у сфері держзакупівель збитки становлять 10-15% (35-53 млрд. грн.) видаткової частини держбюджету щорічно. Обсяги виведення коштів, отриманих в результаті корупційних та економічних злочинів, за оцінками міжнародних експертів, перевищують 10 млрд. дол. США на рік. При цьому в останні роки виведення капіталів за рахунок заниження цін експорту складає від 73 до 79%.

За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), рівень тіньової зайнятості в Україні становить близько 9%. За даними Інституту економіки і прогнозування у 2012 р. частка працюючих в тіні складає 16,61% від усіх працюючих. За оцінками Конфедерації роботодавців України, «в тіні» працюють близько 5-7 млн. українців.

Разом з тим, специфікою тінізації ринку праці в Україні є наявність комбінованих форм оплати праці, які передбачають часткову виплату заробітної плати «у конвертах». За підрахунками профспілок, обсяг тіньової зарплати в Україні складає орієнтовано 200 млрд. грн., а за оцінками податківців -- 170 млрд. грн. щорічно. Якщо оцінювати цей обсяг на основі зіставлення статистичних даних по доходам населення і роздрібному товарообігу, рівень тіньових доходів домогосподарств може сягати 40-45%. Орієнтовні втрати бюджету оцінюються на рівні понад 46 млрд. гривень, а недоотримані соціальні внески складають більш ніж 97 млрд. гривень на рік.

Негативну тенденцію щодо тіньової економіки характеризують ряд світових рейтингів, в яких України посідає одні з найгірших місць. Аналіз Індексу економічних свобод-2014 засвідчив, що одні з найгірших умов для розвитку економіки серед країн Європи та більшості пострадянських країн є в Україні. Динаміка показників говорить про незадовільний стан інвестиційного клімату та рівня корупції, де Україні традиційно належать одні з найнижчих рейтингів у світі: 168 та 152 місця відповідно. Аналогічні показники за критерієм рівня корупції у Камеруну, а за критерієм інвестиційного клімату -- у Конго. Результати Індексу сприйняття корупції 2013 від Transparency International свідчать, що умови для ведення довгострокового бізнесу в Україні значно погіршилися. Основні причини -- корумпований протекціонізм і злиття політичних та бізнес-інтересів. Згідно з цьогорічним дослідженням Індексу сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI), рейтинг України за рівнем корумпованості залишився практично незмінним -- 25 балів зі 100 можливих. Таким чином країна посіла 144 місце серед 177 держав, охоплених дослідженням.

Основними причинами такого стану визначаються монополізація бізнесу, неможливість його довгострокового планування та окупація державними корупціонерами. У рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business-2014 Україна піднялася на 28 позицій порівняно з Doing Business-2013, опинившись на 112-ому місці. Найбільш несприятливими факторами для ведення бізнесу виділено наступні (по мірі спадання значення): корупція, політична нестабільність, доступ до фінансування, часта зміна урядів, забюрократизованість владних структур, інфляція, податкові ставки, адміністрування податків та ін. Рейтинг складався на основі статистики за 2013 рік і опитувань підприємців на початку 2014 року до анексії в Криму, початку агресії Росії в Україні та розгортання військових дій на Сході країни. Відповідно, зазначені чинники не були враховані та не вплинули на погіршення позиції України.

Чинники тінізації економіки. До найістотніших чинників тінізації національної економіки належать наступні:

1. Неефективне державне регулювання економіки -- відсутність довіри бізнесу до держави та держави до бізнесу, висока бюрократизація, недосконале інституційне та законодавче забезпечення. Результатом проблем є формування на цій основі корпоративно-бюрократичних структур, які фактично підміняють собою механізм державного управління. Іншою проблемою є часта зміна законодавчого забезпечення підприємницької діяльності, що унеможливлює ефективно планувати діяльність бізнесу та сприяє постійному пошуку шляхів до тінізації діяльності.

2. Неефективне адміністрування податків, що підтверджують рейтингові оцінки цієї сфери. Сприяють цьому також велике та несправедливе податкове навантаження, збільшення частки збиткових підприємств, низький рівень платіжної дисципліни, нестабільність та недосконалість податкового законодавства, необізнаність із цим законодавством, правова незахищеність платників податків. Іншою важливою причиною залишається відсутність ефективних механізмів покарання за недотримання податкового законодавства, що створює додаткові стимули до мінімізації та ухилення від сплати податків. 3. Проблеми ринку праці, пов'язані з низькими економічними стимулами до офіційного працевлаштування працівників та зростанням рівня безробіття. Проте, найбільшою проблемою є відсутність ефективної системи контролю та покарання за неофіційне працевлаштування та неоподаткування заробітної плати.

4. Недосконале грошово-кредитне регулювання, яке полягає в непрозорому рефінансуванні комерційних банків та встановленні гнучкого валютного курсу, надмірна активність держави на позичковому ринку -- випуск державних облігацій для поповнення державного бюджету, що сприяє концентрації капіталу навколо спекулятивних операцій та підвищенню процентних ставок, надмірний обсяг грошової пропозиції, що не відповідає реальним потребам економіки і має дефляційні або інфляційні наслідки.

5. Недосконалість бюджетної системи, низький контроль за використанням бюджетних коштів. Підтвердженням цьому є перевірки Рахункової палати України, які постійно фіксують численні порушення щодо використання бюджетних коштів.

6. Недосконалість судової та правоохоронної системи, відсутність чіткої державної програми боротьби з організованою злочинністю, в тому числі і в економічній сфері, низький рівень довіри населення до судових та правоохоронних органів.

7. Рівень загальної злочинності -- Міністерство внутрішніх справ з 2012 року перестало оприлюднювати ситуацію щодо рівня злочинності в Україні. Останні дані були станом на 20 листопада 2012 року, зокрема, було зареєстровано 443,7 тис. злочинів. Кримінальне середовище є одним з основних базисів економічної злочинності та невіддільним від тіньової економіки.

2.3 Тіньовий сектор діяльності суб'єктів малого підприємництва в Україні

Малий бізнес є важливим чинником соціально-економічної стабілізації у суспільстві та відігріє значну роль у розвитку економіки.

Природа малого підприємництва характеризується тим, що цей сектор економіки значно швидше реагує на зміни ринкової кон'юнктури, і навіть в умовах розвиненої конкуренції він може виявити і заповнити вільну ринкову «нішу», розробити і ефективно впровадити новий асортимент продукції і послуг, що користуються попитом. Крім того, малий бізнес є запорукою демократизації економіки та суспільного життя, чинником підтримання соціальної справедливості в суспільстві. У розвинутих країнах малий бізнес є невід'ємною частиною ринкового господарства.

Майже 25 років відбувається розвиток малого підприємництва в Україні. За цей час мале підприємництво пройшло етапи від зародження до прискореного розвитку. Упродовж існування незалежної України простежується постійне зростання кількості малих підприємств (табл.2.)

Позитивно, що на відміну від першої половини 1990-х років утворення малих підприємств відбувається не в результаті поділу чи реструктуризації діючих підприємств, а шляхом утворення абсолютно нової виробничої одиниці. Проте виручка за 2013 рік більшості малих підприємств не досягає навіть 50 тис. дол., а рентабельність значно нижча ніж у великих підприємств. Дану ситуацію можна пояснити тим, що великі підприємства менш схильні до відводу своєї діяльності у тінь.

Табл.2. Кількість малих підприємств в Україні

Рік	Усього одиниць	Відсоткове відношення до загальної кількості підприємств
2010	357241	94,3%
2011	354283	94,3%
2012	344048	94,3%
2013	373809	95,0%

Відповідно до розрахунків Міністерства економічного розвитку та торгівлі України обсяг тіньової економіки в Україні останні 5 років знаходиться у діапазоні від 34% до 40 % ВВП. Цей показник розраховується різними методами, які дозволяють враховувати розбіжності між доходами та витратами населення, динамікою готівки в обігу та обсягами виробництва, використанням електроенергії та обсягами виробництва, а також динамікою цін факторів виробництва, готової продукції та рентабельністю виробництва. Разом з тим, цей показник не пристосований для міжнародних співставлень, оскільки його розрахунок ґрунтується на національних особливостях вітчизняної економіки та статистичної звітності. Збільшення рівня тінізації економіки на початку періоду кризового спаду у 2008 році (з 26 % до 34 %) супроводжувалося зміною структури тіньового сектора. Розширення обсягів виробництва поза легальною економікою відбувалося більшою мірою шляхом «виходу в тінь» легально працюючих підприємств, ніж розширення діяльності в межах існуючого тіньового сектору економіки. Продовження депресії у 2009 році супроводжувалося подальшим збільшенням рівня тінізації економіки (до 39%).

Існуючі експертні оцінки масштабів тіньової економіки малого бізнесу відносні, так як інформаційна база оцінок далеко не повна. Система економічної, соціальної, кримінальної чи іншої статистики не в змозі врахувати її масштаби як по кількості людей, що беруть в ній участь, так і по фінансовим показникам, що обумовлено відсутністю чи недостовірністю даних про тіньові капітали, товари, послуги, їх виробника та споживача. Достовірні дані про величину обороту тіньової діяльності малого бізнесу представляють інтерес з фіскальної точки зору. Але ще більш важливі вони для реалізації диференційованого підходу в економічній політиці по відношенню до тих частин тіньової діяльності малого бізнесу, в яких вкрай великий оборот фінансових засобів. Однією із причин постійного збільшення тіньової складової суб'єктів малого підприємництва є велика питома вага підприємств, які здійснюють свою діяльність в таких секторах економіки як: торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування. Дані сектори найбільш схильні до тіньової діяльності і більш інтегровані в сегмент тіньової економіки.

Необхідно відмітити вагомий момент при обліку тіньової діяльності малого бізнесу: діапазон масштабів тіньового обороту і його розподіл по тіньовим статтям витрат, дуже великий. Це пов'язано з декількома умовами:

- по-перше, від величини суб'єкта малого підприємництва і об'ємів його діяльності. Чим менше мале підприємство, тим менша ефективність його діяльності, тим більше підприємство прагне в тіньовий сектор;

- по-друге, від того, хто є партнером малого підприємства. Якщо це державне підприємство або велике акціонерне товариство, то частка офіційної складової їх спільної діяльності дуже велика (близько 90%);

- по-третє, ефективно працюючі малі підприємства, мають великі активи (споруди, автотранспорт тощо), що підвищує ризик втрати даних активів і самого бізнесу в разі виявлення правопорушення.

І це спонукає підприємців переорієнтувати свою діяльність в офіційний (облікований) сектор економіки. Аналіз масштабів тіньової діяльності малого бізнесу не може бути до кінця об'єктивним ще й тому, що градація малого підприємництва має дуже широкий діапазон. До малого бізнесу належать підприємства з кількістю працівників до 50 чоловік і з кількістю 1-5 чоловік. Об'єми річних доходів варіюються від 100 тис. гривень до 70 млн. гривень на рік.

Тіньові доходи потрібні суб'єктам малого бізнесу України для покриття низки витрат, які неможливо здійснити офіційно. За рахунок таких платежів згладжуються недоліки економічних та правових умов, які необхідні для становлення та розвитку малого підприємництва. У складних економіко-правових умовах фінансово-господарська діяльність малого бізнесу ведеться в секторі тіньової економіки. Тіньові операції можна класифікувати за видами:

1. Господарські операції (технологічні, виробничі, трудові, маркетингові тощо);

2. Фінансові операції (розрахункові, кредитні, валютні тощо);

3. Облікові операції, які пов'язані зі здійсненням бухгалтерського, управлінського обліку економічної діяльності.

В залежності від поставленої мети тіньові операції можуть бути направлені на досягнення різних завдань, серед яких найбільш важливі:

- зниження податкового тягаря;

- зниження конкуренції;

- отримання пільг, привілеїв, виняткових прав у державі, в точу числі й за рахунок корупції і лобіювання законопроектів;

- зниження ризиків;

- легалізація незаконних доходів;

- незаконне привласнення прав на економічні блага;

- створення тіньового запасу грошових засобів, які направлені на оплату тіньових витрат.

У діяльності малого бізнесу значна частина тіньових грошових засобів фактично «не залишає» офіційні обороти підприємств і як наслідок враховується за рахунок їх залучення знову в офіційну діяльність. Велике розповсюдження в діяльності малих підприємств отримала тіньова практика відходу від податкових та інших обов'язкових платежів. При приховуванні частини виручки використовуються наступні методи та способи:

- використання подвійної бухгалтерії, а саме: офіційної та неофіційної;

- використання у своїх схемах «одноденних фірм». За рахунок цього підприємець досягає декілька цілей:

по-перше - зниження бази оподаткування, що у свою чергу призводить до зниження податкових платежів;

по-друге - створення неофіційної грошової маси, яка необхідна підприємцю при тіньовій діяльності.

Значну роль в досягнені поставленої мети відіграють «одноденні фірми», які виконують декілька основних функцій: виписка фіктивних документів, здійснення обміну безготівкових коштів у готівкові, постачання товарів по нелегальним схемах. Необхідно також відмітити, що якщо сьогодні система оподаткування для суб'єктів малого підприємництва повністю відповідає розвитку малого бізнесу, при застосуванні ними спрощеної системи оподаткування, то при застосуванні загальної системи оподаткування, податковий тягар на підприємців набуває не підйомного характеру. Особливо це стосується частини податків та обов'язкових платежів: ПДВ, акцизів, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, податку на прибуток.

Аналіз тіньової економічної діяльності суб'єктів малого підприємництва як складного багатоаспектного і, водночас, об'єктивно обумовленого процесу, який формується у взаємодії політичних, економічних, правових і соціальних факторів, дає підстави стверджувати, що єдино можлива стратегія детінізації полягає у створенні більш вигідних умов господарювання у легальному секторі. Це досягається шляхом поєднання адміністративно-обмежувальних та економіко-правових заходів, перші з яких мають спрямовуватися на ускладнення тіньової діяльності, а другі - на створення сприятливого підприємницького клімату в країні.

Розділ 3.Шляхи детінізації в економічному відтворенні

3.1 Аналіз досвіду країн ЄС у зменшенні тіньового сегменту

Одна з особливостей сучасного світового господарства полягає в тому, що інтенсифікація процесів глобалізації, інтернаціоналізації та транснаціоналізації супроводжується постійним зростанням обсягів тіньової економіки, зокрема у сфері зайнятості.

Дослідження даного явища на прикладі розвинутих зарубіжних країн, зокрема, країн Європейського Союзу, являє особливий теоретичний та практичний інтерес, оскільки, уряди цих країн розробили відносно ефективну, у порівняні з рештою світу, систему заходів для протидії тіньовій економіці.

Загалом, “відмивання брудних” грошей досягло загрозливих для світової спільноти масштабів (наприклад, тільки в Таїланді його обсяг щорічно досягає майже 28,5 млрд. дол. США або 15% ВВП країни), що загрожує дестабілізацією світової фінансової системи. За оцінками експертів МВФ так званий „кримінальний валовий продукт" (доходи від торгівлі наркотиками, фінансове шахрайство, рекет, торгівля людьми, незаконний ігровий бізнес тощо) становить 2-5% сукупного обсягу світового ВВП. Таким чином, можна зробити важливий висновок про високий рівень глобалізованості і водночас про нестійкий характер світової фінансової системи, а також про неминучість виникнення внутрішньоекономічних кризових явищ.

У Євросоюзі відношення до тіньової економіки двояке: з однієї сторони, це справа кожної окремої держави стежити за правильністю своєї економічної політики, з іншої - ЄС вважає за необхідне боротися з тими проявами тіньової економіки, які негативно позначаються на економіці всього Євросоюзу.

Ці проблеми турбують країни Євросоюзу, проте, на відміну від деяких держав, засоби і методи в ЄС різні. Це є проблемою, оскільки економічна сила і потужність Євросоюзу - це агрегована сума економічного потенціалу країн-учасниць. Тому Європейському Союзу далеко не байдуже, як розвиваються економіки її країн.

...