Облік виробничих запасів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Економічна сутність, класифікація та визнання виробничих запасів

2. Методи оцінки виробничих запасів

3. Облік виробничих запасів на складі

4. Облік виробничих запасів в бухгалтерії

5. Порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та відображення її результатів в бухгалтерському обліку

6. Проблемні питання обліку виробничих запасів та шляхи їх вирішення

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Метою даної курсової роботи є: аналіз ведення обліку виробничих запасів у складах і в бухгалтерії; документальне оформлення при надходженні і відпуску запасів; вивчення процесу проведення інвентаризації та відображення її результатів.

Об'єктом дослідження є виробничо-господарська діяльність Публічного акціонерного сільськогосподарського товариства "Надія" (ПАСТ "Надія"), яке було засноване 30 березня 1996 року, ідентифікаційний код 03756690 (Додаток 3). Місцезнаходження - 27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Велика Северинка, провулок Тепличний, 1. ПАСТ «Надія» здійснює діяльність на підставі та у повній відповідності до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексу України, Законів України «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» та інших законодавчих актів, які діють на території України.

Акціонерне товариство здійснює свою діяльнисть з метою організації і здійснення систематичної підприємницької діяльності для одержання прибутку, отримання економічного зиску акціонерами, задоволення потреб населення в його послугах (роботах, товарах); реалізації на основі отриманого доходу інтересів Товариства, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу. Метою діяльності Товариства є одержання прибутку, ефективне використання власних та залучених коштів, задоволення потреб населення в його послугах (роботах, товарах), забезпечення споживчого ринку широким асортиментом продукції власного виробництва і т.д. Предметом діяльності Товариства є вирощування зернових та технічних культур, овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників та інше.

Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Майно ПАСТ «Надія» становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображаеться в самостійному балансі підприємства. Майно Товариства належить йому на праві власності. Джерелом формування фінансових ресурсів Товариства є прибуток (доход), одержаний від фінансово-господарської діяльності, кошти, одержані від розміщення та реалізації цінних паперів та інше.

Товарство здійснює володіння, користування і розпорядженн своїм майном у відповідності з метою своєх діяльності.

Статутний капітал Товариства поділено на частки однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Розмір статутного капіталу Товариства становить 5 750 000,00 грн. (п'ять мільйонів сімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства здійснюється ревізійною комісією Товариства та незалежним аудитором (Додаток 1).

Інформаційною базою дослідження у курсовій роботі є засновницькі документи підприємства, основні нормативні документи, що регулюють фінансово-економічну діяльність підприємства в Україні, фінансова звітність підприємства, первинна документація, спеціальна періодична та наукова література.

Аналітичне дослідження виробничих запасів актуальне і має практичне значення. Під час аналізу матеріальних запасів підприємства досліджується рух матеріалів, їх оцінка, а також правильне відображення в реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Над даною темою працювали такі економісти: Савицька Г.В., Петрова В.І., Стражева В.І. та інші видатні вітчизняні та зарубіжні автори.

Облік та аналіз надходження та руху матеріалів є актуальним, адже ефективне використання матеріалів призведе до зменшення витрат, собівартості продукції, підвищення рентабельності, матеріального та фінансового становища підприємства.

1. Економічна сутність, класифікація та визнання виробничих запасів

запас облік інвентаризація

Аналіз нормативних та літературних джерел свідчить про неоднозначність підходів вітчизняних і зарубіжних вчених до трактування терміна «виробничі запаси», визначення їх складових елементів, функціонального призначення та принципів віднесення запасів до складу виробничих (табл. 1).

Таблиця 1. Аналіз літературних джерел щодо визначення «Виробничих запасів»

Автор	Активи	Засоби виробництва	Оборотні засоби	Предмети праці	Матеріальні ресурси	Матеріали	Виробничі запаси	Споживаються в операційному циклі	Призначені для виробництва продукції або подальшого перепродажу
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Багрій П.І.		+			+
Бородкин А.С.			+	+	+			+
Безруких П.С.				+	+	+		+
Бутинець Ф.Ф.	+			+			+	+	+
Велш Г.А.	+							+	+
Грабова Н.М.	+			+		+	+	+	+
Коваленко А.М.	+		+					+
Ліберман Л.В.				+		+		+
Міддлтон Д.							+
Мус Г.									+
Сопко В.В.			+			+	+
Петрова В.І.			+	+		+	+	+
Пушкар М.С.			+	+		+			+
Шквір В.Д.					+	+	+

Тобто, поняття запасів є досить специфічним. Незважаючи на те, що термін «товарно-виробничі запаси» є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей, з прийняттям П(С)БО термін «запаси» увійшов до широкого вжитку [22].

Так, П(С)БО 9 «Запаси» [6] об'єднує основні складові оборотних матеріальних активів, відповідно до п. 4 якого «запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством». Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» [1], активи - це ресурси, контрольовані підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Проте такого поняття, як «виробничі запаси» П(С)БО 9 не містить, хоча у складі запасів виділяють сировину, матеріали і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб.

Згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 2 «Запаси» [5], «Запаси - це активи, які утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; перебувають у процесі виробництва для такого продажу або існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг».

Пункт 5 П(С)БО 9 «Запаси» визначає, що «Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.»

Більш ретельно визнання запасів активами розглядається в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку запасів, де поряд з умовами зазначеними в П(С)БО 9 «Запаси» додатково зазначені такі: запаси визнаються активом, якщо:

- підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси;

- підприємство здійснює управління та контроль за запасами.

Запаси, визнані активом у результаті минулих подій, стосовно яких існує імовірність того, що підприємство не отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, у звітному періоді активами не визнаються, а їх вартість визнається іншими витратами операційної діяльності [10].

ПАСТ веде облік і відображення запасів у фінансовій звітності відповідно до МСБО 2. Тому запасами у ПАСТ визнаються активи, що:

- утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу;

- перебувають у процесі виробництва для такого продажу;

- існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Те, що підприємство проводить ведення бухгалтерського обліку за МСБО означає, що організація та методологія обліку більш наближена до обліку зарубіжних підприємств, що може сприяти більшій зацікавленності в підприємстві іноземних інвесторів.

Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства.

Класифікуються виробничі запаси за різними напрямками:

1. Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій (рис.1)

2. За методом використання у виробничому процесі

3. За технічними ознаками.

Рис.1. Класифікація виробничих запасів згідно плану рахунків

Сировина й основні матеріали - предмети праці, що входять до складу вироблених продуктів і становлять їх основу.

Допоміжні матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості, або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи, або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва.

Паливно-мастильні матеріали (ПММ) - економічно цей вид належить до допоміжних, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у використанні для технологічних, енергетичних та господарських потреб.

Тара і тарні матеріали, призначені для пакування продукції. Тара одноразового використання в особливу групу не відокремлюється і входить до собівартості матеріалів.

Будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.

Запасні частини - призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо.

Матеріали, передані у переробку - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам-переробникам для переробки у готовий продукт.

Матеріали сільськогосподарського призначення - виробничі запаси сільськогосподарського підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної діяльності. До складу групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал, придбані у постачальників.

Класифікацію запасів за методом використання у виробничому процесі та за технічними ознаками називають ще економічною. За економічним призначенням і функціональною роллю у процесі виробництва виробничі запаси підприємств поділяють на такі групи: матеріали (в тому числі основні та допоміжні); паливо; тара і тарні матеріали; запасні частини; інші матеріали.

На підприємствах кожна група запасів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Згідно Наказу про облікову політику на досліджуваному Товаристві запаси враховуються по однорідних групах: основні (технологічні) сировина і матеріали; інші матеріали, в т.ч. будівельні; запасні частини; паливо; незавершене виробництво; готова продукція; товари купівельні (Додаток 2).

Таке групування слугує раціональному оперативному управлінню, плануванню та бухгалтерському обліку запасів.

2. Методи оцінки виробничих запасів

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» питання оцінки виробничих запасів слід розглядати за такими напрямками:

1. Оцінка запасів при надходженні з різних джерел

2. Оцінка запасів при вибутті

3. Оцінка запасів на дату балансу

При надходженні виробничі запаси зараховуються за первісною вартістю, яка залежить від напрямку їх отримання.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не
відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат ( далі ТЗВ), що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули за звітний місяць. Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток ТЗВ визначається діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Згідно з Методичними рекомендаціями з обліку запасів до собівартості запасів, що придбані за плату також можливе включення втрат і нестач запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні [10].

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості. За справедливою вартістю, з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 П(С)БО 9, також оцінюються запаси, одержані підприємством безоплатно.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" [8].

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 Положення (стандарту) 9 «Виробничі запаси».

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Відповідно до П(С)БО 15 „Дохід" подібними активами вважаються активи, подібні за своїм функціональним призначенням і мають однакову справедливу вартість. Активи, які не підпадають під це визначення, вважаються неподібними [7].

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

- понаднормові втрати і нестачі запасів;

- фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати");

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних витрат;

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили до підприємства (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

З наведених форм оцінки запасів при їх вибутті ПАСТ використовує лише дві. За середньозваженою вартістю обліковуються: сировина і матеріали для основного виробництва; готова продукція; незавершене виробництво; паливо; товари для перепродажу.

А облік вибуття запасних частин та інших матеріалів на ПАСТ визначено вести за ідентифікованою совівартістю (Додаток 2). Цей вибір можна пояснити тим, що середньозважена вартість - це одина з найпростіших форм оцінки вибуття запасів, тому він використовується для більшості запасів підприємства. Однак для інших запасів, що не замінюються та виконуються для спеціальних замовлень застосовується ідентифікована собівартість.

Оцінка запасів на дату балансу

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

У Наказі про облікову політику ПАСТ визначено, що чиста вартість реалізації - це можлива ціна реалізації в ході звичайної діяльності за вирахуванням розрахункових витрат при продажі (Додаток 2).

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду. Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів [6].

3. Облік виробничих запасів на складі

Облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на підприємстві. Складський облік матеріалів - це сортовий, кількісний, оперативно-технічний облік. Він здійснюється за допомогою карток за формою № М-12 (Додаток 4). Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказуються дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально-відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.

Основними з первинних документів обліку матеріалів за Наказом Міністерства статистики № 193 від 21.06.96 р. є Накладні, Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо [4]. При надхоженні матеріальних цінностей від постачальника всі первинні документи мають бути зареєстровані в Журналі обліку вантажів т.ф. М-1. Записи проводяться відділом постачання під час надходження запасів на склад підприємства [19]. Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам (Додаток 8). Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у другому - оформлюють прибутковий ордер ф. М-4. Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають "Акт про приймання матеріалів" типова форма № М-7 (Додаток 5). Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. У цій комісії обов'язковою є участь представника постачальника, а за його відсутності (наприклад, у зв'язку з великою віддаленістю) представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у трьох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану прибулих матеріалів. Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними у транспортних документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу (зірвана або пошкоджена пломба), складають комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці або пароплавства про відшкодування збитків. Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі Товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Для одержання матеріалів від одногороднього постачальника покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) Довіреність т.ф. № М-2 (Додаток 6), зареєстровану у журналі реєстрації довіреностей.

На склади також можуть надходити запаси із своїх цехів - це продукція власного виготовлення і зайві одержані й невикористані матеріали, а також матеріали, одержані від ліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогою накладної (Додаток 7) або накладної-вимоги. Накладна складається матеріально-відповідальною особою складу (цеху), що здав цінності, у двох примірниках, один з яких слугує складу (цеху), що здав матеріальні цінності, підставою для списування цінностей, а другий - складу (цеху) для оприбуткування цінностей. Накладною-вимогою типової форми № М-11 оформлюється також внутрішнє переміщення зі складу на склад.

Основними документами, що відображають відпуск запасів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки ф.М-8, накладні-вимоги. Накладні-вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправдного документів і використовуються для одноразового відпуску матеріалів. Відпуск матеріалів, що повторюються, можна оформляти лімітно-забірними картками, що об'єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт (граничну кількість) відпуску, й накопичувальний виправдний документ, що підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу (місяця) і візуються відділом постачання.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках: один до початку місяця передається цеху-споживачу, другий - складу. Завідуючий складом (чи комірник) робить відмітку про кількість відпущеного матеріалу в обох примірниках лімітно-забірної картки і визначає залишок (сальдо) невикористаного ліміту. Факт відпуску підтверджується двома підписами: завідуючого складом і одержувача матеріалів. По закінченні місяця або використання ліміту лімітно-забірні картки здають до бухгалтерії.

Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпуск, як і надходження матеріалів, оформлюють також товарно-транспортною накладною (за потребою).

Сортовий облік матеріалів на складах ("лісоматеріали", "фарба" тощо) можна вести також і в книгах. Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за видами об'єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер рахунка і субрахунка, наступні дві - номер групи, а інші - порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організують і бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу провадити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.

Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку з початку року чи кварталу.

Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного номенклатурного номера. Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожної операції, занесеної в картку.

Підрахований залишок після кожної реєстрації первинного документа зіставляється з нормою запасу.

Це дає можливість одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Завідуючий складом має сигналізувати відділові постачання про випадки порушення норм запасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху. Так як на ПАСТ облік ведуть на електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ), то машина сама зіставляє одержаний залишок (після кожної реєстрації даних того чи іншого первинного документа) з нормою запасу і може готує документацію для наступного замовлення матеріальних ресурсів.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).

Аналітичний бухгалтерський облік використовують для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків, інвентаризації.

Для звірки даних складського й аналітичного обліків потрібно здійснювати періодичну оцінку за обліковими цінами кількісних залишків за даними складського обліку на визначену дату і зіставляти одержані загальні суми з сумою залишку за обліковими цінами вартісного аналітичного обліку. Такий метод організації обліку називається сальдовим або оперативно-бухгалтерським [18].

4. Облік виробничих запасів в бухгалтерії

Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряють як з точки зору правильності їх оформлення, так і по суті відображених у них операцій. Далі документи таксують, тобто зазначені в них матеріали оцінюються за твердими обліковими цінами. Далі складають накопичувальні відомості з надходження та вибуття матеріалів у розрізі складів та рахунків. На підставі таких відомостей проводяться записи в регістрах аналітичного та синтетичного обліку.

Надходження матеріалів на основі первинних документів відображають у Відомісті 5.1., Відомості 3.3., Відомості 3.2. А вибуття матеріалів фіксують у Журналі-ордері № 5 3 розділі [19].

За пунктом 42 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У відомості визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат (відхилень фактичної собівартості виробничих запасів від їх поточної облікової оцінки), а також фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.

Записи у Відомість 5.1 проводяться на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб (складів, цехів, дільниць) виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць (або за більш короткий проміжок часу - декада тощо) [11].

Відомість 3.3 призначена для аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, що відображаються на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Протягом місяця записи у відомості здійснюються в міру визнання зобов'язання за матеріальні цінності, нематеріальні активи, роботи і послуги та проведення розрахунків з постачальниками та підрядниками на підставі первинних облікових документів (товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актів приймання матеріалів, робіт, послуг, прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку тощо).

За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Сальдо на кінець місяця наводиться за кожним постачальником та підрядником і переноситься в графу 6 Відомості 3.3 на наступний місяць [23].

Відомість 3.2 призначена для аналітичного обліку поточної дебіторської заборгованості (з підзвітними особами, за авансами виданими, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями). У Відомості 3.2 для обліку розрахунків за кожним дебітором відводиться необхідна кількість рядків [16].

Відомість 3.5 призначена для аналітичного обліку внутрішніх, внутрішньогосподарських розрахунків, розрахунків за нарахованими відсотками, за авансами одержаними та за іншими операціями, що відображаються на рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями" [23].

Відомість 3.6 призначена для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету. У цій Відомості щомісяця відображаються нараховані та належні до відшкодування з бюджету суми податків і платежів, їх сплата, списання тощо за кожним видом податків і платежів [25].

Наявність та рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва в бухгалтеріїї також відображають на рахунку 20 "Виробничі запаси". За дебетом рахунку відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо [13]. Рахунок 20 має такі субрахунки:

201 "Сировина й матеріали"

202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби"

203 "Паливо"

204 "Тара й тарні матеріали"

205 "Будівельні матеріали"

206 "Матеріали, передані в переробку"

207 "Запасні частини"

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення"

209 "Інші матеріали"

Приклади основних бухгалтерських записів, що відображають рух матеріалів на рахунку 20 «Виробничі запаси» наведено у Таблиці 2 та Таблиці 3.

Таблиця 2. Кореспонденція по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»:

№	Зміст господарської операції	Кореспон-денція	Первинні документи	Регістри
		Дт	Кт
А	Б	1	2	3	4
1	Передані матеріали в переробку іншому підприємству	206	201	Накладна	В. 5.1., Ж.5 розділ 3
2	Оприбутковані відходи виробництва	20	23	Накладна	В. 5.1., Ж.5 розділ 3
3	Оприбутковані матеріали від списання забракованої продукції	209	24	Акт про брак, Накладна	В. 5.1., Ж.5 розділ 3
4	Готова продукція переведена у склад виробничи запасів	20, 22	26	Накладна	В. 5.1., Ж.5 розділ 3
5	Оприбутковані виробничі запаси, які надійшли від постачальника	20, 22	63	Накладна, Прибутковий ордер	В. 5.1., В.3.3
6	Оприбутковані товарно-матеріальні цінності, які надійшли від співробітника, придбані за готівку	20, 22	372	Авансовий звіт або Прибутковий ордер	В. 5.1., В.3.2., Ж.3
7	Оприбутковані товарно-матеріальні цінності одержані в погашення нестачі від виновної особи	20, 22	375	Накладна, Прибутковий ордер	В. 5.1., В.3.2., Ж.3
8	Надійшли матеріали в погашення заборгованості, яка виникла в результаті недопоставки та претензії	20, 22	374	Накладна, Прибутковий ордер	В. 5.1., В.3.2., Ж.3
9	Оприбутковані виробничі запаси, які надійшли від працівника в погашення індивідуальної позики	20, 22	377	Накладна, Прибутковий ордер	В. 5.1., В.3.2., Ж.3
10	Оприбутковані виробничі запаси, які надійшли від засновника підприємства як внесок в статутний капітал	20, 22	46	Прибутковий ордер	В. 5.1., Ж.7
11	Відображена вартість запасів як компенсація вартості первиннорозміщених акцій, яка перевищує номінальну	20, 22	421	Прибутковий ордер	В. 5.1., Ж.7
12	Оприбутковані матеріали, які призначені для заходів цільового призначення	20, 22	48	Прибутковий ордер	В. 5.1., Ж.7
13	У вартість матеріалів включено податки, які не відшкодовуються підприємству	20, 22	641, 642	Бухгалтерська довідка	В. 5.1., В.3.6., Ж.3
14	Оприбутковані запаси, які надійшли від дочірніх підриємств або філій, які відокремлені на окремий баланс	20, 22	682, 683	Накладна, Прибутковий ордер	В. 5.1., В. 3.5., Ж. 3
15	Оприбутковані матеріали, які надійшли в результаті обміну на неподібні активи	20, 22	712	Накладна, Прибутковий ордер	В. 5.1., Ж.6

Таблиця 3. Кореспонденція по кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси» та рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»

№	Зміст господарської операції	Кореспон-денція	Первинні документи	Регістри
		Дт	Кт
А	Б	1	2	3	4
1	Відпущено зі складу виробничі запаси на виробництво продукції	23	20, 22	Лімітно-забірна картка, Вимога	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
2	Відпущені матеріали на виправлення браку	24	20, 22	Вимога, Накладна-вимога	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
3	Відпущені матеріали на ремонт та обслуговування необоротних активів загально-виробничого призначення	91	20, 22	Вимога, Накладна-вимога	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
4	Відпущені виробничі запаси на утримання основних засобів загальногосподарського призначення	92	20, 22	Вимога, Накладна-вимога	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
5	Відпущені виробничі запаси на утримання необоротних активів збутового призначення	93	20, 22	Вимога, Накладна-вимога	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
6	Відпущені виробничі запаси на утримання житлово-комунального господарства та на соціальні потреби	949	20, 22	Вимога, Накладна-вимога	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
7	Відпущені виробничі запаси на капітальне будівництво, монтаж обладнання, монтаж інших необотротних активів	151,152,153	20, 22	ЛЗК, Вимога, Накладна-вимога	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1, В. 4.2., Ж.4
8	Відпущені матеріали на виготовлення опитних зразків продукції, яка планується до освоєння	39	20, 22	Вимога, Накладна-вимога	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
9	Відпущені зі складу виробничі запаси, які підлягають реалізації покупцю	943	20, 22	Накладна на відпуск на сторону	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
10	Витрачені матеріали на демонтаж обладнання, яке ліквідується або підлягає списанню	976	20, 22	Накладна, Накладна-вимога	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
11	Передані виробничі запаси безкоштовно на благодійну діяльність	949	20, 22, 641	Накладна, Акт, Податкова накладна	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
12	Встановлена нестача виробничих запасів під час проведення інвентаризації	947	20, 22	Акт інвентаризації	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
13	Проведено уцінку виробничих запасів до фактичної вартості реалізації	946	20, 22	Акт уцінки	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
14	Проведено дооцінку виробничих запасів	946	20, 22	Акт дооцінки	В. 5.1., Ж.5(3 розділ), РТ-1
15	Передані виробничі запаси під звіт матеріально-відповідальним особам для здійснення господарської діяльності	372	20, 22	Накладна	В. 5.1., В. 3.2., Ж. 3

Також для обліку інших запасів у бухгалтерському обліку використовують рахунки: 21 «Поточні біологічні активи», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 25 «Напівфабрикати», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»; 28 «Товари» та інші.

Рахунок 21 "Поточні біологічні активи" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва, зокрема тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, а також худоби, вибракуваної з основного стада й реалізованої без ставлення на відгодівлю, тварин, прийнятих від населення для реалізації, та рослинництва, які оцінюються за справедливою вартістю, зокрема зернові, технічні, овочеві та інші культури тощо.

Рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів. Малоцінні та швидкозношувані предмети - це особливий вид запасів, які несуть в собі ознаки засобів праці; умовою віднесення виробничих запасів до малоцінних та швидкозношуваних предметів є їх використання впродовж одного року. Також законодавством встановлено критерій віднесення засобів праці до основних та інших необоротних активів. Суму віднесення засобів праці до малоцінних та швидкозношуваних предметів підприємство встановлює самостійно і фіксує цю інформацію у Наказі про облікову політику. Відповідно у Наказі про облікову політику ПАСТ ця сума складає 2500 грн. (Додаток 2) Типові бухгалтерські записи, що відображають рух матеріалів на 22 рахунку наведено в Таблиці 2 і Таблиці 3.

Рахунок 25 "Напівфабрикати" призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва. Облік напівфабрикатів власного виробництва на окремому рахунку ведуть підприємства, у яких напівфабрикати, крім використання у виробництві, реалізуються на сторону як готова продукція. До напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування.

Рахунок 26 "Готова продукція" призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства. До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції призначено Рахунок 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". Сільськогосподарська продукція оприбутковується за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.

На рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 "Товари" застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

У зв?язку зі сферою своєї діяльності для ефективнішого бухгалтерського обліку Товариство «Надія» визначило ряд додаткових рахунків, таких як:

1) у субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарьського призначення»:

2081 «Матеріали сільськогосподарського призначення»

2082 «Матеріали власні сільськогосподарського призначення»

2083 «Посівний матеріал»

2) у рахунку 23 «Виробництво»:

231 «Рослинництво»

232 «Тваринництво»

233 «Переробка»

234 «Допоміжні виробництва»

3) у рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»:

271 «Продукція рослинництва»

272 «Продукція тваринництва»

273 «Продукція промислової переробки»

274 «Продукція допоміжних та обслуговуючих виробництв»

275 «Продукція прийнята від населення для реалізації»

276 «Насіння і посівний матеріал»

277 «Корма»

278 родукція сільгосппризначення відвантажена».

Такі зміни регламентовані Інструкцією Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов ?язань і господарських операцій підприємств і організацій. Вони сприяють більшій деталізації видів запасів, що, в зв?язку з характером господарської діяльності досліджуваного підприємства, призводить до покращення обліку запасів.

5. Порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та відображення її результатів в бухгалтерському обліку

Одним з радикальних засобів контролю за збереженням оборотних активів і роботою матеріально відповідальних осіб є інвентаризація. Вона використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції та послуг або якщо інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані.

Інвентаризація - перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку [15].

Інвентаризація на підприємстві проводиться відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р., №996 XIV та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 №69 [12]. Відповідно до Інструкції №69 основними завданнями інвентаризації є:

- виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва;

- встановлення надлишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

- виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

- перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;

- перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на поточному, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що перед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію. В інших періодах періодичність і об'єкти інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків обов'язкового проведення інвентаризації.

За постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000р. №419 [9] проведення інвентаризації є обов'язковим у таких випадках:

1) при передаванні майна державних підприємств в оренду або його

приватизації;

2) перед складанням річного бухгалтерського звіту;

3) при зміні матеріально відповідальних осіб;

4) при встановленні фактів крадіжок;

5) після пожеж, стихійних явищ і техногенних аварій;

6) за приписом судово-слідчих органів.

Без інвентаризації не обійтись у разі зміни керівника (бригадира) колективу, а також при ліквідації підприємства, при передачі підприємств та структурних підрозділів до складу інших органів управління (інших підприємств).

Керівник підприємства має організувати проведення інвентаризації в найоптимальніші строки із найменшими затратами, призначивши кваліфікованих фахівців, виділити необхідну кількість робітників для пересування цінностей при зважуванні, вимірюванні, тощо.

Безпосередньо інвентаризаційну роботу проводять постійно діюча інвентаризаційна комісія, а також робочі інвентаризаційні комісії. Склад цих комісій затверджує керівник підприємства, який її очолює. У склад комісії входять також керівники структурних підрозділів, провідні фахівці виробничих та економічних служб. В обов'язки постійно діючої комісії входить:

- проведення профілактичної роботи із забезпечення, збереження цінностей;

- контроль перевірки правильності проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання та переробки;

- перевірка правильності визначення інвентаризаційних різниць, обґрунтованість пропозицій щодо заліків пересортиці цінностей в усіх місцях їх зберігання;

- у разі встановлення серйозних порушень правил проведення інвентаризації та в інших випадках проводити за дорученням керівника підприємства повторні суцільні інвентаризації;

- розгляд письмових пояснень осіб, які допустили нестачу чи псування цінностей або інших порушень і відображення в протоколі своїх пропозицій щодо регулювання виявлених нестач та втрат від псування цінностей, заліку внаслідок пересортиці.

На підприємстві, де через великий обсяг робіт інвентаризація не може бути забезпечена однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях збереження та виробництва наказом керівника створюються робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, економіста, бухгалтера та інших працівників, які добре знають об'єкт інвентаризації. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії тих самих матеріально-відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально відповідальної особи.

Робочі інвентаризаційні комісії:

- здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, і незавершеного виробництва у місцях зберігання та виробництва;

- разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач у межах норм природного збитку;

- вносять пропозиції з питань упорядкування, зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшення обліку і контролю за їх зберігання, а також реалізації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;

- несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках;

- оформляють протокол із зазначеним в ньому стану складського господарства, результатів інвентаризації і висновків щодо них, пропозицій про залік нестач та лишків за пересортицею, списання нестач в списках норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Результати інвентаризації після затвердження керівником відображаються у бухгалтерському обліку підприємства у тому місяці, в якому проведена (закінчена) інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року. У пояснювальній записці до річного звіту підприємства, установи наводяться відомості про результати проведених протягом року інвентаризацій.

Відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації матеріальних цінностей, а також неприйняття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від нестач, розтрат, крадіжок, безгосподарності тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті ж дії, здійснені особою, яка протягом року підлягала адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [3].

...