Економіка підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Ознайомлення з виробничо-господарською діяльністю підприємства ТОВ "Поліс"

2. Аналіз грошових потоків ТОВ "Поліс"

3. Аналіз фінансового стану підприємства

4. Фінансування основних засобів та їх аналіз

5. Шляхи удосконалення управління грошовими потоками

Висновки і рекомендації

Список використаної літератури

Вступ

Грошові потоки підприємства є важливою ланкою "фінансового здоров'я" підприємства та передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому.

Актуальність теми грошового потоку є досить важливою тому що ефективне управління грошовими потоками - це важливий елемент рентабельності підприємства.

Метою виробничої практики є закріплення і поглиблення набутих знань у виробничих умовах, виробити навички самостійного аналізу.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність підприємства ТОВ "Поліс".

Основними завданнями практики є:

- ознайомитись з виробничо-господарською діяльністю підприємства ТОВ "Поліс";

- дослідити рух грошових потоків підприємства ТОВ "Поліс";

- оцінити фінансовий стан досліджуваного підприємства;

- дати оцінку аналізу грошових потоків даного підприємства;

- розробити пропозиції щодо удосконалення управління грошовими потоками підприємства ТОВ "Поліс".

1. Ознайомлення з виробничо-господарською діяльністю підприємства ТОВ "Поліс"

Протягом останніх десятиліть ТОВ "Поліс" є офіційним дилером Київського заводу залізобетонних конструкцій, володіє практично всім спектром технологічних процесів, які властиві будівництву будівель, монтажу алюмінієвих конструкцій; штампуванню та захисно-декоративному покриттю й монтажу алюмінієвих конструкцій.

Юридична адреса підприємства: м Київ вул. Межигірська, 83. На підприємстві запроваджена система якості й надійності продукції відповідно до міжнародного стандарту ІSО-9001.Реєстраційний номер підприємства: 13667958

Підприємство нагороджене призами й сертифікатами комітету міжнародної організації "Бізнес Ініціатив Дирекшн", Іспанія: 2004р. -"Міжнародна Золота Зірка за якість".

На сьогодні один із основних напрямів - тісна науково-технічна і виробнича співпраця із знаною з міжнародними організаціями. Маючи власні ноу-хау, потужне конструкторське бюро і колектив кваліфікованих робітників, підприємство здатне швидко перелаштуватися на будь-який вид високотехнологічної продукції для базових галузей економіки України.

Отже, маючи великий досвід будівництва будівель та спорудження алюмінієвих та метало-пластикових конструкцій, підприємство продовжує освоювати нові технологічні напрямки та здобувати нові простори на будівельних ринках.

Діяльність підприємства ТОВ "Поліс":

- Алюміневі конструкції,

- металеві конструкції,

- вікна,

- двері,

- виробництво алюмінієвого профілю,

- виготовлення павільйонів "під ключ",

- виготовлення алюмінієвих конструкцій з профілів Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій,

- монтаж алюмінієвих конструкцій з профілів Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій,

- склопакети,

-вітражі.

Для успішної діяльності підприємства, результатів роботи та довгострокової життєздатності необхідно постійно проводити аналіз його фінансової діяльності, що дозволить виявити недоліки управлінських рішень щодо використання ресурсів підприємства.

2. Аналіз грошових потоків ТОВ "Поліс"

Необхідність проведення аналізу потоків грошових коштів виникає в різних установах і організаціях. Поетапний аналіз грошових потоків дає інформацію для оцінки діяльності підприємства в минулому, теперішньому часі, а також служить основою для прогнозування і планування грошових потоків на майбутнє.Є декілька визначень сутності грошового потоку:

1. Грошовий потік - це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання в процесі господарської діяльності.

2. Грошовий потік - це міра ліквідності підприємства. Складається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

3. Грошовий потік - це рух грошей в процесі господарської діяльності

4. Грошовий потік підприємства - це сукупність розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів, генеруючих його господарською діяльністю. Від обсягів і швидкості руху грошового обігу, ефективності керування ним безпосередньо залежать платоспроможність і ліквідність підприємства. Тому аналіз грошових потоків є основою оцінки і прогнозування платоспроможності підприємства, дає змогу об'єктивніше оцінити його фінансовий стан. Аналіз грошових потоків проводять по підприємству в цілому, а також у розрізі основних видів господарської діяльності і центрах відповідальності.

Основними джерелами інформації для аналізу формування і розміщення капіталу підприємства є дані фінансової звітності: форма № 1 "Баланс", форма № 2 "Звіт про фінансові результати", форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів", форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності", дані синтетичного й аналітичного бухгалтерського обліку за рахунками грошових коштів. прибуток грошовий фінансовий

Основна мета аналізу грошових потоків:

- виявити рівень достатності коштів, необхідних для нормального функціонування підприємства;

- визначити ефективність та інтенсивність їхнього використання в процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності;

- вивчити фактори і спрогнозувати збалансованість та синхронізацію припливу і відпливу коштів за обсягом і часом для забезпечення поточної і перспективної платоспроможності підприємства. Для вивчення факторів формування додатного, від'ємного і чистого грошових потоків рекомендується використовувати прямий і непрямий методи.

Прямий метод спрямований на одержання даних, що характеризують як валовий, так і чистий потік коштів підприємства у звітному періоді. Застосовуючи цей метод, використовують безпосередньо дані бухгалтерського обліку і звіту про рух коштів, що характеризують усі види їхніх надходжень і витрати. Відмінність результатів розрахунку грошових потоків за прямим і непрямим методами стосуються тільки операційної діяльності.

Базовою формою структурування грошових потоків є виділення вхідних (CashInflows) та вихідних (CashOutflows) грошових потоків. Необхідність виокремлення як вхідного, так вихідного грошових потоків як окремоговиду пояснюється, окрім функціональнорганізаційних його особливостей, ще й методологічними потребами інформаційного

забезпечення фінансового аналізу та управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Вхідний грошовий потік являється складовою частиною сукупного грошового потоку суб'єкта господарювання в результаті здійснення його основної,інвестиційної та фінансової діяльності. при цьому, грошовий потік класифікується як вхідний за умови, коли рух коштів в рамках такого грошового потоку призводить до збільшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів, що знаходяться у розпорядженні суб'єкта господарювання на певний момент часу. У якості прикладу вхідних грошових потоків підприємства можна згадати такі : надходження виручки від реалізації товарів, робіт та послуг, отримання банківського кредиту, отримання безповоротної фінансової допомоги, надходження від емісії корпоративних облігацій та інші .

Таблиця 2.1

Показники	2013 р	2014 р	Відхилення
Вихідні дані: 1.Чистий рух коштів від операційної діяльності	+5335,2	-350,4	-6,56
2. Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності	-14117,2	-12335,4	+87,37
3. Чистий рух коштів від фінансової діяльності	+8312,2	+18855,5	+226,84
Розрахункові дані: 1. Чистий рух коштів(р.1+р.2+р.3)	-469,8	6169,7	-1313,26
2. Вхідний грошовий потік(р.1)	+5335,2	-350,4	-6,56
3.Вихідний грошовийпотік(р.2+р.3)	-5805	6520,1	-112,32

Вхідні та вихідні грошові потоки ТОВ "Поліс"2013,2014ррНа підставі форми № 3 "Звіт про рух грошових коштів" ТОВ "Поліс" було визначено структуру грошових потоків за 3 роки (2012--2014 pp.). У таблиці наведено узагальнену структуру грошових коштів підприємства ТОВ "Поліс".

Таблиця 2.2 Структура грошових потоків, тис. грн

Вид діяльності	2012 рік	2013 рік	2014 рік
1.Операційна	5335,2	-350,4	33312,6
2.Інвестиційна	-14117,2	-12335,4	-14218,4
3. Фінансова	8312,2	18855,5	-22139,3
4. Чистий рух грошових коштів (1 + 2 + 3)	-469,8	6169,7	-3045,1
Загальна оцінка якості управління	Кризова	Нормальна	Кризова

Отже, якість управління грошовими потоками на підприємстві ТОВ "Поліс" за 2012 рік та 2014 рік можна оцінити як кризову, а у 2013 році - як нормальну. За останні три роки спостерігалося збереження позитивного значення грошового потоку від операційної діяльності підприємства. Водночас грошовий потік від інвестиційної діяльності мав від'ємне значення протягом останніх трьох років.

3. Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. Фінансовий стан є найважливішою характеристикою ділової активності й надійності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самого підприємства, так і його партнерів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Аналіз фінансового стану - комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств, фірм з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Кредитори таінвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок. У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найінформативніших параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Основними джерелами інформації для оцінки фінансового стану підприємства служать:

- бухгалтерський баланс (форма №1);

- звіт про фінансові результати (форма № 2);

- пояснення до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки;

- звіт про рух грошових коштів (форма №3),

- звіт про власний капітал (форма №4),

- примітки до річної фінансової звітності (форма № 5).

Аналізу фінансового стану підлягають основні статті балансу та інші матеріали обліку та фінансової звітності. Вивчається раціональність формування й використання власних, запозичених та залучених коштів, відповідність сум власних оборотних коштів потребам у них, обсяг формування та виконання плану одержання прибутку. Виявляються причини недостатнього залучення джерел надходження прибутків, наявність невикористаних оборотних коштів та можливості їх мобілізації, наявність і рух запасів товарно-матеріальних цінностей, джерела їх утворення, ефективність використання кредиту і його матеріальне забезпечення. Оцінюється стан розрахунків підприємства з бюджетом, банками, постачальниками, покупцями. Визначається економічний результат обігу оборотних коштів, співвимірюються витрати з прибутками, визначаються шляхи додаткового залучення оборотних коштів з метою одержання додаткових прибутків.

Виділяють 4 групи основних фінансових показників:

- фінансова стабільність,

- ліквідність,

- рентабельність,

- ділова активність (оборотність).

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов'язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства.

Основними з них є :

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

Визначення: власний капітал (підсумок І розділу пасиву) / всього господарських коштів.

45531,7/152974,5=0,30 (2014 рік)

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Тобто показник 0,30 свідчить про те що ТОВ "Поліс" фінансово залежне від кредиторів.

З приводу ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Разом із тим багатьом японським компаніям властива висока частка залученого капіталу (до 80%). А значення цього показника в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: в США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії - від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам.

2. Коефіцієнт фінансової залежності.

Визначення: всього господарських коштів (валюта балансу) / власний капітал (підсумок розділу І пасиву).

152974,5/45531,7 = 3,36 (2014 рік)

Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

Визначення: власні кошти (підсумок розділу ІІ активу + підсумок розділу Ш активу) / власний капітал (підсумок розділу І пасиву).

116500,5/45531,7=2,56

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив - 0,4--0,6).Отже даний показник 2,56 не є для підприємства добрим.

4. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів.

Визначення: залучений капітал (підсумок ІІ розділу пасиву балансу) / власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

49427,8/45531,7=1,08 (2014 рік)

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства.

Даний розрахунок показує що підприємство ТОВ "Поліс" є залежним від позик. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Усі показники фінансової стабільності можна згрупувати в таблицю.

Таблиця 3.1 Показники фінансової стабільності

№	Показники	Коефіцієнт	Значення
1	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,30	Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.
2	Коефіцієнт фінансової залежності	3,36	Є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу.
3	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	2,56	Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована
4	Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів	1,08	Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої проявляється у можливості підприємства у будь-який момент розрахуватися зі своїми зобов'язаннями (пасивам) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити свої борги - заборгованості перед постачальниками, перед банком з повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами зі сплати податків та платежів, перед робітниками з виплати заробітної плати та інше.

До активів підприємства відносяться виробничі запаси, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти тощо. Ці активи називаються ліквідними через те, що їх можна відносно швидко продати (стягти) і за отримані грошові кошти погасити наявні боргові зобов'язання.

Ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням вартості ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті, ліквідність суб'єкта господарювання - це ліквідність його балансу Ліквідність же балансу підприємства - це зв'язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів.

Ліквідність балансу підприємства визначається рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, що згруповані за ступенем їх ліквідності і розташовані у порядку зменшення ліквідності з зобов'язаннями по пасиву, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в гроші, активи підприємства, з огляду на викладене вище, поділяються на групи:

- Найбільш ліквідні активи.

- Активи, що швидко реалізуються.

- Активи, що реалізуються повільно.

- Важкореалізовані активи.

Пасиви за ступенем строку їх оплати поділяються на чотири групи:

- Негайні пасиви

- Короткострокові пасиви.

- Довгострокові пасиви.

- Постійні пасиви.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку основних показників (коефіцієнтів):

1 . Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань.

Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства:

116500,5/56421,7=2,06 (2014 рік)

2 . Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. На відміну від попереднього, він враховує якість оборотних активів і є більш чітким показником ліквідності, тому що при його розрахунку беруться до уваги ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

Оборотні активи - запаси + витрати майбутніх періодів / поточні зобов'язання + доходи майбутніх періодів

1. 116418,1-24372,4+82,4=92128,1

2. 56421,7

3. 92128,1/56421,7=1,63

Мінімально припустимим для умов української економіки рекомендується величина в діапазоні 0,6 - 0,7. Для того, щоб уникнути ризику стійкості, надійним варто визнати значення Ктл>1,5. Теоретично виправдана величина цього показника в міжнародній практиці лежить у діапазоні від 0,7 до 1,0, а в Україні -1,5.Тобто можна зробити висновок що для підприємства ТОВ "Поліс" коефіцієнт швидкої ліквідності 1,63 є нормальним.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань (боргів) підприємства може бути за необхідності погашена негайно.

Цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

Гр. кошти та їх еквіваленти / поточні зобов'язання + доходи майбутніх періодів

7426,2/56421,7=0,13(2014 рік)

У Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності наведене його теоретичне значення, яке має бути не меншим 0,2 - 0,35. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 - 35 % погасити всі свої борги то його платоспроможність вважається нормальною. В дійсності фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими.

За даним розрахунком можна зробити висновок що підприємство ТОВ "Поліс" може погасити 13 % своїх боргів за 2014 рік, тобто його платоспроможність вважається низькою.

Таблиця 3.2 Показники ліквідності ТОВ "Поліс" за 2014 рік

№	Показники	Коефіцієнт	Значення
1	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,30	Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.
2	Коефіцієнт фінансової залежності	3,36	Є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства.
3	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	2,56	Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.
4	Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів.	1,08	Є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства.
5	Коефіцієнт загальної ліквідності	2,06	Характеризує ступінь покриття короткострокових пасивів оборотними активами
6	Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,63	Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.
7	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,13	Показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань (боргів) підприємства може бути за необхідності погашена негайно.

Однак за цими показниками не можна негайно робити негативні висновки щодо можливості підприємства одночасно погасити всі свої борги, адже малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас поставили йому свої боргові вимоги.

Рентабельність є одним із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Рентабельність - це співвідношення прибутку з понесеними витратами (один із основних показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання різних форм власностей, який характеризує інтенсивність їх роботи).

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності розраховуються на основі Балансу (форма 1) та Звіту про фінансові результати підприємства (форма 2). В основу розрахунку показників рентабельності можуть бути покладені різні величини прибутку підприємства:

- валовий (маржинальний) прибуток;

- операційний прибуток;

- прибуток до виплати процентів і податку на прибуток;

- прибуток до виплати податку на прибуток ;

- чистий прибуток.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства. З цієї причини вони є важливими обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

Показники рентабельності щодо реалізації :

1. Рентабельність за валовим прибутком (маржинальним доходом) - являє собою відношення валового прибутку (маржинального доходу) до чистої виручки від реалізації (чистого доходу):

Рвп = ВП / ЧД ;

Рвп =57631,7/184858,8=0,31(2012 р.)

де ВП - валовий прибуток (маржинальний дохід);

ЧД (ВР) - чиста виручка від реалізації (чистий дохід).

2. Рентабельність за операційним прибутком - являє собою відношення операційного прибутку до чистого доходу від реалізації продукції :

Роп = ОП / ЧД ;

Роп =22917,6/184858,8=0,12(2012 р)

де ОП - операційний прибуток.

Рентабельність за операційним прибутком показує, скільки гривень операційного прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу. Може визначатись у відсотках. Чим вищий цей показник, тим краще. Для підприємства ТОВ "Поліс" даний показник є достатнім але не високим.

3. Рентабельність за чистим прибутком - являє собою відношення суми чистого прибутку до чистого доходу від реалізації:

Рчп = ЧП / ЧД ;

Рчп =10642,3/184858,8=0,06*100=6 (2012 р)

де ЧП - чистий прибуток.

За світовим досвідом норма рентабельності за чистим прибутком має бути в межах 6-12%.Отже, за даним показником підприємство ТОВ "Поліс" є рентабельним.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

Р = П * 100 / Вв;

Р = 57631,7 / 127227,1 = 45,30%(2012 р)

Р = 77146,9 * 100 / 185512,0 = 41,59% (2014 р)

де П - валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг);

Вв - виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість).

Отже, рівень рентабельності підприємства у 2012 році (45,30%) був більшим ніж у 2014 році(41,59%). Підприємство ТОВ "Поліс" повинно удосконалювати свою діяльність щоб мати більші результати.

Таблиця 3.3 Показники рентабельності підприємства ТОВ "Поліс" 2012рік

№	Показники	Коефіцієнт	Значення
1	Рентабельність за валовим прибутком	0,31	Являє собою відношення валового прибутку (маржинального доходу) до чистої виручки від реалізації (чистого доходу)
2	Рентабельність за операційним прибутком	0,12	Рентабельність за операційним прибутком показує, скільки гривень операційного прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу.
3	Рентабельність за чистим прибутком	6 %	Норма рентабельності за чистим прибутком має бути в межах 6-12%.Отже, за даним показником підприємство ТОВ "Поліс" є рентабельним.
4	Рівень рентабельності	45,30%	Визначає рівень прпибутковості.Підприємство ТОВ "Поліс" повинно удосконалювати свою діяльність щоб мати більші результати.

4. Фінансування основних засобів та їх аналіз

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби (ОЗ) - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуємий термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Відповідно до діючої типової класифікації ОЗ групуються за їх:

- функціональним призначенням,

- галузями,

- речовим натуральним характером і видами,

- використанням,

- належністю.

За функціональним призначенням розрізняють виробничі ОЗ, що безпосередньо беруть участь виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання тощо).

За галузями народного господарства ОЗ розподіляються на: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.

Більша частина ОЗ належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності зумовлює необхідність обліку ОЗ, що належать до інших галузей господарства, які знаходяться на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво".

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої:

Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 - інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.

Для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд - у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв - в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин - на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

Для оцінки технічного стану основних засобів визначаються коефіцієнти зносу та придатності.

1. Коефіцієнт зносу основних засобів визначається як відношення суми зносу за весь період функціонування основних засобів до їх первісної вартості, тобто

Кзн = Зн / ОФп,

де Кзн - коефіцієнт зносу;

Зн - сума зносу об'єкта основних засобів за весь період функціонування (сума амортизаційних відрахувань від початку експлуатації основних засобів);

ОФп - первісна вартість об'єкта основних засобів.

Кзн = 11695,1 / 32432,9 = 0,36(2014 р)

2. Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується як відношення залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості.

Кпр = ОФз / ОФп

де Кпр - коефіцієнт придатності основних засобів;

ОФз - залишкова вартість основних засобів (первісна вартість за вирахуванням суми зносу, перенесеної на вартість новоствореного продукту).

Кпр = 20737,8 / 32432,9 = 0,64

Зазначені коефіцієнти визначаються на підставі моментних показників, тобто на певний період. Тому вони обчислюються на початок і кінець досліджуваного періоду.

Таблиця 4.1

Аналіз технічного стану основних виробничих засобів

Показник	Номер рядка	Попередній період	Звітний період	Відхилення (+,-)
		На початок	На кінець	На початок	На кінець	(гр. 4-гр. 3)	(гр. 6 -гр. 5)
Початкові дані: 1.Первісна в-ть основних засобів	Ф. 1, р. 031	22384,8	25072,7	25072,7	32432,9	-2687,9	7360,2
2.Зношеність основних засобів	Ф. 1, Р. 032	5113,5	8831,3	8831,3	11695,1	3717,8	2863,8
3.Залишкова вартість основних засобів	Ф. 1, р. 030	17271,3	16241,4	16241,4	20737,8	-1029,9	4496,4
Розрахункові дані: 4. Коефіцієнт зношеності (р. 2 : р. 1)		0,228	0,352	0,352	0,361	0,124	0,009
5.Коефіцієнт придатності (р. 3 : р. 1)		0,771	0,648	0,648	0,639	-0,123	-0,009

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:

1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Лізинг як багатогранне економічне явище здійснюється у різних видах, які з розвитком ринкового господарства стають дедалі різнобічнішими.

Загальновживаним є виділення за масштабами поширення відносин внутрішнього та міжнародного лізингу. Суб'єктами першого є вітчизняні підприємства чи їх інтеграційні утворення. Міжнародний лізинг реалізується суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні кордони. Це дає можливість вітчизняним підприємствам оновлювати свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування зарубіжного походження.

Залежно від характеру лізингових операцій суб'єкти можуть практично здійснювати такі їх види - зворотні (компенсаційні), пайові (роздільні) та сервісні.

Зворотнийлізинг характеризується тим, що підприємство продає лізинговій фірмі частину свого власного майна, одночасно підписуючи з нею договір про його оренду. Таким чином, підприємство, не використовуючи кредит, одержує додаткові кошти від реалізації свого майна, експлуатація якого не припиняється. За пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб'єктів лізингу із залученням одного чи кількох кредиторів. Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко-економічного старіння.

Але найдоцільнішим є розподіл лізингу за видами з урахуванням строку використання об'єкта. За цією ознакою виділяють оперативний та фінансовий лізинг.

Визначення оперативного лізингу у законодавстві України є досить недосконалим, оскільки зосереджується головним чином на тому, що строк договору є коротшим, ніж строк фінансового лізингу. Взагалі оперативним заведено називати лізинг із неповною окупністю орендованих основних фондів. Цей вид послуги дуже близький до оренди, лізингодавець може надавати майно у тимчасове використання кілька разів. Зрозуміло, що в такому разі зростає ризик щодо відшкодування залишкової вартості майна, оскільки воно зазнає фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння.

Останнім часом найбільшого поширення набув фінансовий лізинг, тобто лізинг з повною окупністю орендованих матеріальних елементів основних фондів. Закон України "Про фінансовий лізинг" від 18 листопада 2003 р. регламентує правові й економічні відносини цього виду лізингу. Фінансовий лізинг тут визначається виходячи з критеріїв, які відрізняють його від оперативного, і вважається таким, якщо договір лізингу задовольняє одну з нижче перелічених умов:

1) строк лізингу перевищує період, протягом якого нараховується амортизація у обсязі принаймні 75% від первісної вартості, крім того, лізингоодержувач зобов'язується придбати лізинговий актив за визначеною у договорі лізингу ціною на момент закінчення строку дії договору;

2) загальна сума лізингових платежів дорівнює первісній вартості лізингового активу або перевищує її;

3) лізингодавець нарахував амортизацію на об'єкт лізингу у обсязі принаймні 50% до моменту його передачі лізингоодержувачу, та лізингові платежі в договорі лізингу становлять принаймні 90% "звичайної ціни" на момент початку дії договору лізингу;

4) об'єкт лізингу був вироблений згідно з вимогами лізингоодержувача та не може бути використаний іншими установами завдяки своїм унікальним характеристикам (процедурним та якісним рисам).

Це фактично довгострокова оренда з наступним переходом права власності до лізингоотримувача після закінчення строку дії договору.

Вигідність фінансового лізингу полягає у його специфіці, бо орендар фактично володіє активами, бере на себе усі ризики й має зиск. Можна сказати, що лише фінансовий лізинг повною мірою дає можливість відтворення основних фондів для підприємства, оскільки передбачає перехід права власності або викуп майна за залишковою вартістю по закінченню договору.

Також фінансування основних засобів можна здійснювати за допомогою кредитної системи

Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Тобто кредитну систему можна характеризувати з двох сторін:

1. як сукупність кредитних відносин, тобто як сукупність економічних відносин, які виникають між кредитором і позичальником при передачі позичкового капіталу на принципах платності, зворотності, терміновості, забезпеченості, цільового характеру та диференційованого підходу.

2. як сукупність інститутів, за допомогою яких ці ??кредитні відносини функціонують, тобто як сукупність банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які здійснюють мобілізацію грошових ресурсів і надають їх в позику.

Необхідність кредитної системи викликана такими об'єктивними потребами:

- необхідністю акумуляції тимчасово вільних грошових коштів і передачею їх в позику різним суб'єктам економічних відносин

- необхідністю управління грошовими потоками в економіці та забезпечення їх збалансованості

- необхідністю технічної організації руху грошових коштів в економіці

У структурі кредитної системи виділяють:

- банківську систему

- небанківські кредитно-фінансові установи.

Головною ланкою кредитної системи в будь-якій країні є банківська система, яка здійснює основну масу кредитних і фінансових операцій. Тому у вузькому сенсі кредитну систему ототожнюють з банківською системою. Банківська система є організаційною сукупністю різних видів банків у їх взаємозв'язку.

5. Шляхи удосконалення управління грошовими потоками

Управління грошовими потоками є одним з найважливіших напрямів діяльності фінансового менеджера. Воно включає в себе розрахунок часу обороту грошових коштів (фінансовий цикл), аналіз грошового потоку, його прогнозування, визначення оптимального рівня грошових коштів, складання бюджетів грошових коштів і т.п. Значимість такого виду активів, як грошові кошти, визначається трьома основними причинами (Джон Кейнс):

1. Рутинність - грошові кошти використовуються для виконання поточних операцій, оскільки між вхідними та вихідними грошовими потоками завжди є часовий лаг, підприємство змушене постійно тримати вільні грошові кошти на розрахунковому рахунку;

2. Обережність - діяльність підприємства не носить жорстко зумовленого характеру, тому грошові кошти необхідні для виконання непередбачених платежів;

3. Спекулятивність - грошові кошти необхідні за спекулятивними міркувань, оскільки постійно існує ненульова ймовірність того, що несподівано надасться можливість вигідного інвестування.

Разом з тим омертвління фінансових ресурсів у вигляді грошових коштів пов'язане з певними втратами - з деякою часткою умовності їх величину можна оцінити розміром упущеної вигоди від участі в будь-якому доступному інвестиційному проекті. Тому будь-яке підприємство повинно враховувати два взаємно виключають обставини: підтримання поточної платоспроможності й одержання додаткового прибутку від інвестування вільних грошових коштів. Таким чином, одним з основних завдань управління грошовими ресурсами є оптимізація їх середнього поточного залишку.

Грошові кошти є важливою складовою частиною оборотних активів підприємства. Адже, операційний цикл підприємства розпочинається з витрачання грошових коштів і закінчується їх надходженням на поточний рахунок або в касу підприємства. Такий рух грошових коштів формує грошові потоки на підприємстві.

Недоліки які можуть бути здійсненні при контролю за грошовими потоками:

- відсутність системи планування грошових потоків, тобто не здійснюється планування обсягів і строків надходження грошових коштів за реалізовану продукцію та витрачання грошових коштів на закупівлю сировини, матеріалів, товарів, оплати послуг, виплати заробітної плати, сплата податків та інших обов'язкових платежів тощо;

- відсутність системи оперативного обліку і звітності про грошові потоки на підприємстві, наприклад, інформації про поточний стан дебіторської та кредиторської заборгованості ;

- відсутність системи контролю за грошовими потоками, яка полягає у оперативному виявлені відхилень фактичного стану розрахунків від запланованого.

Систему контролю за грошовими коштами можна покращити за допомогою фінансового контролінгу, який являє собою контролюючу систему, що забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільше пріоритетних напрямках фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних її результатів від передбачених і прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують її нормалізацію.

Функціями фінансового контролінгу є:

- спостереження за ходом реалізації фінансових завдань, установлених системою планових фінансових показників і нормативів;

- вимір ступеня відхилення фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених;

- діагностування по розмірах відхилень серйозних погіршень у фінансовому стані підприємства й істотного зниження темпів його фінансового розвитку;

- розробка оперативних управлінських рішень по нормалізації фінансової діяльності підприємства відповідно до передбаченими цілями і показниками;

- коригування при необхідності окремих цілей і показників фінансового розвитку в зв'язку зі зміною зовнішнього фінансового середовища, кон'юнктури фінансового ринку і внутрішніх умов здійснення господарської діяльності підприємства.

Фінансовий контролінг не обмежується здійсненням лише внутрішнього контролю за здійсненням фінансової діяльності і фінансових операцій, але є ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв'язку між формуванням інформаційної бази, фінансовим аналізом, фінансовим плануванням і внутрішнім фінансовим контролем на підприємстві.

Контролінг може здійснюватися також за операціями з грошовими коштами. У цьому випадку основна задача контролю буде перевірка дотримання чинної о законодавства та співставлення фактичних показників руху грошових коштів за класифікацією, що була розроблена раніше, з показниками плановими, наприклад: дотримання платіжного календаря, показників обсягу грошових резервів показників швидкості обігу грошових коштів.

Таким чином, пропонується удосконалити методику контролю грошових потоків шляхом запровадження системи внутрішнього контролінгу підприємства ТОВ "Поліс".

Грошові потоки підприємства є фінансовим вираженням його господарської діяльності, основою самофінансування, важливим об'єктом фінансового менеджменту, забезпечують покриття його потреби в капіталі за рахунок внутрішніх джерел, а отже зменшують потребу в позиковому капіталі, що в підсумку впливає на платоспроможність, фінансову стійкість та ліквідність. В цьому контексті проблема управління грошовими потоками підприємства представляє науковий інтерес та має практичну значимість. Забезпечення ефективного фінансового менеджменту підприємства загалом та управління його грошовими потоками зокрема, передбачають розробку та реалізацію цілісної системи оптимізаційних підходів.

Оптимізація грошових потоків від операційної діяльності передбачає вибір найкращих форм їх організації на підприємстві з врахуванням умов та особливостей здійснення його господарської діяльності, збалансування обсягів вхідних та вихідних потоків, забезпечення їх синхронності в часі та забезпечення позитивного чистого грошового потоку.

...