Економіка підприємств

До основних завдань, що вирішуються у процесі оптимізації грошових потоків від операційної діяльності слід віднести:

- пошук резервів зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості;

- забезпечення синхронізації грошових потоків від операційної діяльності підприємства за часовими інтервалами;

- підвищення ефективності використання операційних активів загалом та грошових коштів зокрема;

- досягнення збалансованості грошових потоків від операційної діяльності підприємства та максимізації позитивного чистого грошового потоку;

- врахування впливу зміни внутрішнього та зовнішнього середовища на обсяги, збалансованість та синхронізацію в часі грошових потоків від операційної діяльності підприємства.

Основою оптимізації грошових потоків підприємства від операційної діяльностіє забезпечення збалансованості за обсягами та часовими інтерваламидодатного і від'ємного потоків. На результати господарської діяльності негативно впливають як дефіцитний, так і профіцитний грошові потоки. Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку проявляються у зниженні рівня платоспроможності та ліквідності, зростанні простроченої кредиторської заборгованості і, як наслідок, зниженні рентабельності власного капіталу та активів підприємства. Негативними наслідками профіцитного грошового потоку є можливі втрати від обезцінення реальної вартості коштів, втрата потенційного доходу від використання частини коштів у сфері короткострокового інвестування, що, в наслідку, негативно вплине на рентабельність активів і капіталу підприємства.

Оптимізації грошових потоків від операційної діяльності підприємства передбачає їхню збалансованість в часі, що досягається завдяки використанню методів вирівнювання і синхронізація.

Складовою оптимізації грошових потоків від операційної діяльності підприємства є запровадження на підприємстві контролінгу та моніторингу. Моніторинг грошових потоків від операційної діяльності підприємства передбачає постійний нагляд за контрольними показниками їх формування, визначення відхилень фактичних результатів від запланованих, виявлення причин відхилень. Моніторинг як складова системи інформаційного забезпечення об'єднує фінансовий облік, бюджетування, аналіз, контроль та відповідальність для обґрунтування, розробки, прийняття та реалізації управлінських фінансових рішень.

Грошові потоки формують багатофакторну фінансову систему підприємства. Оптимізуються вони за такими чотирма основними напрямками:забезпечення ефективності грошових потоків за видами економічної діяльності;збалансування грошових потоків за обсягом;

- досягнення цільового чистого грошового потоку підприємства;

- синхронізація грошових потоків у часі.

Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і негативного їх видів.

Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються у зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищення частки простроченої заборгованості за отриманими фінансовими кредитами, затримки виплати заробітної плати, зростання тривалості фінансового циклу, а в кінцевому рахунку - в зниженні рентабельності використання власного капіталу та активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних грошових коштів від інфляції, втрати потенційного доходу від невикористаної частини грошових активів у сфері короткострокового їх інвестування.

Наведені вище заходи цілком можуть підвищити рівень фінансово-економічного потенціалу підприємства, поліпшити потік грошових коштів.

Підприємство ТОВ "Поліс" має прагнути отриманню найбільшого прибутку з найменшими витратами. Продажі кожним роком мають зростати, отже, підприємство повинно бути більш прибутковим. Заходи щодо підвищення ефективності покликані захистити підприємство.

Оптимізація грошових потоків підприємства є однією з найважливіших функцій управління грошовими потоками, спрямованої на підвищення їх ефективності в майбутньому періоді. Найважливішими завданнями, які розв'язуються в процесі цього етапу управління грошовими потоками, є:

- виявлення і реалізація резервів, що дозволяють знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення грошових коштів;

- забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і за обсягами; забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків за видами господарської діяльності підприємства;

-підвищення суми і якості чистого грошового потоку, що генерується господарською діяльністю підприємства.

Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

- забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;

- забезпечення синхронності формування грошових потоків у часі;

- забезпечення зростання чистого грошового потоку підприємства. Основними об'єктами оптимізації виступають:

- позитивний грошовий потік;

- негативний грошовий потік;

- залишок грошових активів;

- чистий грошовий потік.

Таким чином, важливою складовою управління грошовими потоками від операційної діяльності підприємства є їх оптимізація. Враховуючи мінливість зовнішнього та внутрішнього середовища в сучасній економічній ситуації зростає значимість постійної підтримки рівноваги потоків грошових надходжень та виплат з урахуванням резервів платіжних засобів для забезпечення ефективної діяльності підприємства як у поточному, так і перспективному періодах.

До збалансованості дефіцитного грошового потоку відносяться заходи щодо зростання обсягу позитивного грошового потоку в перспективі (залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу; додаткова емісія акцій, залучення довгострокових фінансових кредиторів; продаж частини або цілого числа фінансових інструментів інвестування; продаж або здача в оренду невикористаних видів основних засобів).

Зниження обсягу негативного грошового потоку сприяє скороченню обсягу і складу реальних інвестиційних програм; відмова від фінансового інвестування, зниження суми постійних витрат підприємства.

До методів збалансованості надлишкового грошового потоку підприємства відносяться методи росту його інвестиційної активності (збільшення масштабів розширеного відтворення операційних позаоборотних активів; прискорення розробки та реалізації реальних інвестиційних проектів, здійснення регіональної диверсифікації, наприклад, розширення сфери операційної діяльності підприємства, активне формування портфеля фінансових інвестицій, погашення довгострокових фінансових кредитів).

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності - короткостроковій або довгостроковій.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання "Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту", суть якої полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення грошових коштів та уповільнення їх виплат.

Прискорення залучення грошових коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок наступних заходів:

- збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованій покупцям продукції;

- забезпечення часткової або повної передоплати за вироблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;

- скорочення строків надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

- прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

- прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх в дорозі, в процесі реєстрації, в процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок тощо).

"Система прискорення - уповільнення платіжного обороту", вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює певні проблеми зростання дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи щодо забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

Зростання обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок наступних заходів:

- залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

- додаткової емісії акцій;

- залучення довгострокових фінансових кредитів;

- продажу частини (чи всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

- продажу (або здачі в оренду) тих видів основних засобів, що не використовуються.

Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок наступних заходів:

- скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

- відмови від фінансового інвестування;

- зниження суми постійних витрат підприємства.

Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути в певній мірі сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки грошових коштів та підвищуючи рівень абсолютної ліквідності.

Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, які в процесі оптимізації повинні знижуватися, а також за допомогою коефіцієнта кореляції, який у процесі оптимізації повинен прагнути до значення "+1".

Синхронізація грошового потоку в часі - це забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства, в кожному з інтервалів перспективного періоду при одночасному зниженні розміру страхових резервів грошових активів.

Розглянемо як на аналізовану підприємстві в рамках політики управління грошовими потоками потрібно здійснювати синхронізацію грошових потоків.

Стратегічний розвиток і фінансова стійкість підприємства значною мірою визначається тим, наскільки притоки і відтоки грошових коштів синхронізовані між собою в часі і за обсягами.

Основна мета управління грошовими потоками - забезпечення фінансової рівноваги організації в процесі її розвитку шляхом балансування обсягів надходження і витрачання грошових коштів та їх синхронізації в часі.

Основним завданням тут є синхронізація грошових потоків, тобто регулювання припливів і відтоків з метою підтримки оптимального залишку "живих грошей".

Але основі отриманих результатів проводиться вибір найкращих форм формування грошових потоків з урахуванням умов і особливостей господарської діяльності організації, а потім розробляються плани надходження і витрачання грошових коштів на перспективу з метою забезпечення постійної платоспроможності.

Високий рівень такої синхронізації забезпечує прискорену реалізацію обраних підприємством цілей.

Раціональне формування та синхронізація грошових потоків сприяють ритмічності операційного циклу підприємства і забезпечують зростання обсягів виробництва і реалізації продукції.

При цьому будь-яке порушення платіжної дисципліни негативно позначається на формуванні виробничих запасів сировини і матеріалів, рівні продуктивності праці, реалізації готової продукції, становище підприємства на ринку і т.п. Навіть у підприємств, які успішно працюють на ринку і генеруючих достатню суму прибутку, неплатоспроможність може виникати як наслідок незбалансованості різних видів грошових потоків у часі .

Високий рівень синхронізації надходжень і витрачання грошових коштів за обсягом і в часі дозволяє знизити реальну потребу підприємства в поточному та страховому залишках грошових активів, які обслуговують основну діяльність, а також резерв інвестиційних ресурсів для здійснення реального інвестування.

Оскільки управління грошовим потоком являється важливою складовою ланкою для підприємств в тому числі підприємства ТОВ "Поліс",то в першу чергу для виявлення недоліків потрібно провести повний аналіз підприємства.

Важливим фактором для підприємства є правильний підхід до управління грошовими потоками та здійснення контролю за ними. Контролінг здійснюється з метою недопущення або зменшення помилок.

Контролінґ (англ. Controlling) - міжфункціональний напрям управлінської діяльності, який завдяки цілеспрямованим збору, обробці та альтернативному інтерпретуванню отриманої інформації допомагає у процесі прийняття управлінських рішень, головною метою котрих є досягнення оптимальної узгодженості рівня розвитку та прибутковості підприємства.

Оптимізація грошових потоків підприємства є також однією з найважливіших функцій управління грошовими потоками, спрямованої на підвищення їх ефективності в майбутньому періоді. Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення його господарської діяльності.

Також ефективне управління грошовими потоками неможливе без прогнозування.

Якщо підприємство ТОВ "Поліс" буде все це враховувати і виконувати то воно буде розвиватись, працювати ефективніше, а отже і отримувати більші прибутки.

Висновки і рекомендації

ТОВ "Поліс" - це офіційний дилер Київського заводу залізобетонних конструкцій, володіє практично всім спектром технологічних процесів, які властиві будівництву будівель, монтажу алюмінієвих конструкцій; штампуванню та захисно-декоративному покриттю й монтажу алюмінієвих конструкцій.

Для успішної діяльності підприємства, результатів роботи та довгострокової життєздатності необхідно постійно проводити аналіз його фінансової діяльності, що дозволить виявити недоліки управлінських рішень щодо використання ресурсів підприємства. Підприємство ТОВ "Поліс" повинно постійно проводити аналіз своєї діяльності,виявляти недоліки та запобігати їх у майбутньому.

Основні напрямки поліпшення роботи діяльності повинні бути складовою частиною основної діяльності всіх підприємств і організацій у тому числі й ТОВ "Поліс".

1. Зацікавленість вищого керівництва.

2. Створення колегіального керівництва поліпшенням діяльності.

3. Залучення всього керівного складу.

4.Забезпечення колективної участі.

5. Забезпечення індивідуальної участі.

6. Створення груп з удосконалення систем і процесів.

7. Залучення постачальників.

8. Забезпечення якості функціонування систем управління.

9. Формування стратегії і тактики поліпшення діяльності.

10. Створення системи заохочення і визнання заслуг.

1. Зацікавленість вищого керівництва. Щира упевненість вищого керівництва в тому, що підприємство, організація здатні на більше в порівнянні з минулим, абсолютно необхідна для початку процесу поліпшення роботи. Цей процес починається з вищого керівництва, розвивається по мірі проявляється ним зацікавленості і припиняється при втраті до нього інтересу з боку керівників.

2. Створення колегіального керівництва поліпшенням діяльності. Колегіальне керівництво необхідно і може здійснюватися радою або комісією щодо поліпшення діяльності. Керівний рада або комісія представляє собою групу з вищих керівників або їх представників, а також службовців і робітників. Рада вивчає процес вдосконалення діяльності, і пристосовує його до умов організації. Досвід показує, що немає універсальних конкретних рекомендацій, які відповідають потребам підвищення якості для всіх підприємств, організацій і навіть підрозділів однієї організації.

Керівний рада з поліпшення роботи грає роль розробника процесу поліпшення діяльності, готує підприємство до його впровадження і направляє реалізацію цього процесу.

3. Залучення всього керівного складу. Весь керівний склад несе відповідальність за реалізацію процесу поліпшення діяльності. Це вимагає активного практичного участі кожного керівника і керівника середньої ланки в рамках організаційної структури - від генерального директора до головного бухгалтера. Кожному керівнику потрібна особлива підготовка для розуміння нових вимог до стандартів діяльності та пов'язаних з ними методів поліпшення діяльності.

4. Участь службовців і робітників. Після залучення в процес поліпшення діяльності всього керівного складу настає пора залучення службовців і робітників. Це здійснюється начальником кожного підрозділу, що формує "групу поліпшення роботи" у складі підрозділу. Як керівник такої групи, начальник відповідає за навчання її членів використання тих методів поліпшення роботи, яким він вже навчений. Завдання групи поліпшення роботи - визначення результатів діяльності свого підрозділу і впровадження системи, безперервно вдосконалює діяльність.

5. Індивідуальне участь. Як би не були важливі колективні дії, не можна забувати про окремо взятій людині. Необхідно розробити систему, яка сприяє особистій участі, оцінки та визнання результатів такої участі і вкладу, внесеного кожним працівником у підвищення ефективності і якості.

6. Групи з удосконалення систем і процесів. Кожне повторюване дію в будь-якому підрозділі являє собою процес, яким можна керувати тими ж методами, що застосовуються при управлінні звичайним технологічним процесом. Необхідно скласти схему послідовності операцій, а потім організувати вимірювання, перевірки, забезпечити канали зворотного зв'язку. При здійсненні кожного процесу, хоча він може охоплювати багато ділянок, і навіть різні функціональні підрозділи, має бути одна особа, відповідальна за успішне функціонування даного процесу.

Група з удосконалення систем складається з окремих представників кожного бере участь в процесі підрозділи. Така група забезпечує впровадження найбільш ефективної системи взаємодії підрозділів і таке вдосконалення частини процесу, яке б не надавало негативного впливу на весь процес.

7. Залучення постачальників. У сучасних умовах майже всі підприємства та організації хоча б частково залежать від аутсайдерів, перш за все постачальників. Ні один успішний процес покращення діяльності не може здійснюватися без сприяння постачальників.

8. Забезпечення якості функціонування систем управління. У

Протягом багатьох років на підприємствах, в організаціях діяли підрозділи, що займалися в основному вимірюванням показників якості і складанням звітів про стан забезпечення якості в процесі виробництва.

Такі підрозділи, як служби забезпечення якості та надійності, направляли свої ресурси на виявлення проблем та виправлення помилок; в результаті сформувалася система управління "за відхиленнями", яка реагувала на виниклі помилки і нехтувала більш важливими профілактичними заходами, недооцінювала важливість відмінних результатів роботи в підрозділах, не пов'язаних з процесом виробництва.

Кошти, що виділяються на вирішення проблем щодо забезпечення якості продукції, повинні бути перерозподілені так, щоб система управління регулювала поточні операції і не допускала виникнення проблем. Потрібно лікувати хворого, а не займатися хворобами. У більшості випадків хворобою вражені системи управління.

9. Формування стратегії і тактики поліпшення діяльності. Необхідно розробити довгострокову стратегію підвищення якості. Слід переконатися в тому, що всі керівники на різних рівнях розуміють цю стратегію в тій мірі, яка необхідна для розробки поетапних короткострокових планів, який задовольняє цілям довгострокової стратегії.

Короткострокові плани повинні бути включені в річний план реалізації загальної стратегії. Протягом року має перевірятися виконання вимог цих планів кожною групою співробітників, точно так само як перевіряють терміни виконання робіт, витрати виробництва та обсяги реалізації.

10. Створення системи заохочення і визнання заслуг. Процес поліпшення діяльності - це зміна загальноприйнятого підходу до помилок. Існують два шляхи проведення необхідних змін. Можна карати кожного, хто допускає помилки при виконанні своїх обов'язків, або віддавати належне окремим працівникам та колективам, які виконують поставлену задачу або вносять значний внесок у процес поліпшення діяльності.

Найкращий шлях - визнання заслуг працівників, у тому числі й керівників, їх стимулювання до досягнення ще більш високих результатів.

Процес поліпшення діяльності - шлях до викорінювання помилок у середовищі керівників, фахівців, службовців і робітників.

Результативність процесу поліпшення діяльності. Як правило, процеси поліпшення діяльності результативні. Умовою ефективності процесів є комплексний підхід до їх організації.

Основні причини невдач пов'язані з наступними прорахунками керівництва:

- Керівництво не дотримувалося загальноприйнятих основних напрямків і підходів до організації процесу поліпшення діяльності;

- Керівництво не прийняло в ньому участі;

- Керівництво не розглядало цей процес як складову частину всієї діяльності;

- Керівництво не хотіло приймати довгострокові зобов'язання;

- Керівництво вважало, що проблема полягає в службовців і робітників, а не вкерівництві.

Основні умови результативності процесу поліпшення діяльності. Джон Харрінгтон більше десятка років тому узагальнив досвід реалізації процесів поліпшення діяльності у вигляді десяти основних умов сприяють успіху. В даний час їх можна сформулювати так:

1) Відношення до споживача як найважливішого чинника процесу;

2) Прийняття керівництвом довгострокових зобов'язань по впровадженню процесу поліпшення діяльності як складової частини системи управління;

3) Впевненість в тому, що немає межі вдосконаленню;

4) Впевненість в тому, що запобігання проблем краще, ніж реагування на них після виникнення;

5) Зацікавленість, провідна роль і безпосередню участь керівників;

6) Стандарт роботи у вигляді формули "нуль помилок";

7) Участь всіх працівників, як колективне, так і індивідуальне;

8) Основна увага вдосконаленню процесів, а не людей;

9) Віра, що зовнішні учасники процесу, наприклад, постачальники стануть партнерами, якщо зрозуміють завдання організації;

10) визнання заслуг.

Для отримання більших прибутків підприємству ТОВ "Поліс" потрібно більше залучати нових партнерів та клієнтів, а також розширювати кордони співпраці,тобто працювати з зарубіжними країнами.

Вдосконалення системи управління є теж важливою ланкою у підвищенні ефективності роботи підприємства

Удосконалення системи управління підприємством має відбуватися за такими основними напрямами:

- удосконалення організаційної структури управління підприємством;

- оптимізація організації менеджменту і бізнес-процесів через поліпшення системи планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства;

- удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами;

- підвищення ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві, поліпшення якості вироблюваної продукції.

Удосконалення організаційної структури підприємства означає насамперед необхідність встановлення оптимальної чисельності та структури управлінського апарату підприємства, а також чисельності працівників виробничих відділів та підрозділів згідно з діючими нормами, нормативами та реальними потребами підприємства з урахуванням сучасних ринкових умов тощо.

Поліпшити систему планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства можна за допомогою впровадження ефективної системи внутрішнього контролю, широкого і всебічного впровадження обчислювальної техніки, розвитку комп'ютерних мереж зв'язку, застосування сучасних програмних засобів: технологій управління та інформаційних технологій. Насамперед це стосується системи організації фінансового менеджменту, бюджетування, управління фінансовими потоками та витратами.

Удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами означає раціональне використання всіх видів матеріальних ресурсів, застосування енергозберігаючих технологій, регулювання використання виробничих запасів згідно з прогресивними нормами.

Одним з напрямків удосконалення системи управління є об'єктно-цільовий підхід із закінченим циклом управління при визначенні організаційної структури, нових прав і обов'язків працівників, а також міри відповідальності за свої посадові функції керівників і фахівців різних рівнів. Цільова об'єктно-функціональна структура апарату управління дозволить компетентно, комплексно, компактно і своєчасно здійснювати процеси управління, як це і потрібно при ринковій економіці. Цільовими об'єктами управління є ресурси: матеріальні, трудові, фінансові, а також основні засоби виробництва, готова продукція та інші активи. Увесь процес управління тим чи іншим ресурсом розглядається як одне ціле, в рамках якого діють взаємозалежні інформаційні потоки, що проходять через усі функції управління (планування, облік, контроль тощо).

Організація автоматизованої системи збирання і обробки економічної інформації також є одним із напрямків удосконалення системи управління, що сприяє побудові раціональної структури апарату управління підприємством і більш ефективному його використанню для виробничих цілей.

Функціонування зазначеної системи створює умови для підвищення культури управління, а також звільняє керівників і фахівців різних рівнів від ручної праці по збиранню і обробці інформації, скорочує строки прийняття управлінських рішень, поліпшує їх якість тощо.

Список використаної літератури

1. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: навчальний посібник - К.: Вищо шк., 2003. - 278с.

2. Гриліцька А. Шляхи підвищення ефективності внутрішнього аудиту грошових коштів // бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - № 11. - С.52-61.

3. Економічний аналіз / За ред. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001.

4. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000. - 152 с.

5. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 378 с.

6. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2000.

7. Бойчик Н. Економіка підприємства. Навч.посібник. К.Атіка,2001-298с.

8. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник. К.:КНЕУ, 2001- С 149-157.

9. Примак Т. Економіка підприємств. Навч.пос. К.:3нання,2001- 178с

Размещено на Allbest.ru

...