Господарські зв’язки роздрібного торговельного підприємства та оцінка їх ефективності

Продукція Procter&Gamble з'явилася на українському ринку у 1990 році. Сьогодні Procter&Gamble представляє на ринку України більш ніж 60 торгових марок, включаючи такі добре всім відомі, як Ariel, Tide, Pantene Pro-V, Olay, Safeguard, Camay, Pampers, Always, Discreet, Blend-a-med, Oral B, Wella, Londa, Gala, Gillette, Duracell, Braun та інші. Адреса: 04070, Україна, м. Київ, вул.Ігоревська / Набережно-Хрещатицька, 13/5а.

Товари від вище сказаних виробників-постачальників надходять на умовах передоплати і післяплати. Товар постачається рівномірними партіями.

5. Контроль за виконанням договірних зобов'язань

Основним регулятором господарських відносин виступає господарський договір, який є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Господарсько-договірні зобов'язання - це майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, то у певних умовах звичайно ставляться.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Залежно від юридичної підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняються:

- договірні правопорушення,

- позадоговірні правопорушення.

В свою чергу договірні правопорушення поділяються на:

1. правопорушення на стадії виникнення договорів: порушення строків укладання договорів; процедури врегулювання розбіжностей, що виникають при їх укладанні; укладання договорів, що суперечать вимогам закону, цілям діяльності юридичної особи, або укладання договорів з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства [2. статті 48, 49 і 50 ЦК];

2. порушення строків виконання договірних та інших господарських зобов'язань щодо поставки продукції та товарів (найпоширеніші в господарській практиці), перевезення вантажів, виконання робіт та ін. Прострочення виконання зобов'язання загалом тягне за собою сплату боржником визначеної законом чи договором неустойки, штрафу, пені [2. статті 179, 213-215 і 356 ЦК];

3. порушення господарських зобов'язань щодо якості поставленої продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг.

Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні правопорушення;

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції (антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

- антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю);

- порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння тощо.

Вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення тягне за собою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нормами господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон.

Система правового регулювання поставок товарів, взаємовідносин і зв'язків у процесі їх здійснення не встигає за формуванням ринкових відносин. по суті, системи як такої немає. Є окремі норми і права, причому частина з них дуже застаріла.

Основним нормативним актом, який регулює загальні питання поставок товарів, залишається Положення про поставки товарів народного споживання, затверджене Кабінетом Міністрів України 16 січня 2003 р. У галузі поставки продукції виробничо-технічного призначення діє відповідно Положення, затверджене Кабінетом Міністрів України також 16 січня 2003 р. При цьому сторони за договором повинні зробити застереження, що керуються вищевказаними положеннями. Положення про поставку товарів народного споживання містить ряд моментів, які успішно можуть бути використані в практиці комерційної діяльності.

Перш за все, це п. 9, де визначено вільний вибір покупцем постачальника, форм закупівлі, доставки товарів. Дуже цінною в комерційних питаннях є та частина п. 10, де вказано, що сформовані господарські зв'язки, які діють не менше 2-х років, не можуть бути порушені постачальником в односторонньому порядку.

Термін поставки товарів і час виконання договору регламентовані пп. 22 і 23. А п. 25 визначає недопоставку і порядок її поповнення. Усі ці умови залишаються актуальними.

На практиці успішно використовується розділ 6 Положення «Майнова відповідальність. А правові питання якості і комплектності продукції й досі актуальні. Вони значною мірою регулюються розділом 6 Положення «Якість і комплектність товарів», ст. 248-253 Цивільного кодексу України, а також Інструкцією про порядок прийому товарів народного споживання і продукції виробничо-господарського призначення за якістю. [1. ЗУ «Про захист прав споживачів»]

Перший закон визначає два види сертифікації:

- обов'язкову

- добровільну.

Обов'язкова сертифікація проводиться тільки в державній системі сертифікації. Держстандартом України 30.06.1993 р. за №95 затверджений широкий перелік продукції, яка підлягає сертифікації.

Закон України «Про захист прав споживачів» визначає вимоги споживачів до якості товарів, комплектності, терміни експлуатації і придатності. Товар за якістю і безпечністю повинен відповідати нормативним документам, договору і маркуванню чи даним паспорта. Якщо термін експлуатації не вказаний у договорі і в паспорті, то Закон визначає його в 10 років.

Закон містить гарантійні зобов'язання виробника щодо режиму експлуатації, термінів експлуатації і придатності, ремонту товару. Згідно з законом виробник зобов'язаний відшкодувати всі витрати продавця, пов'язані з доопрацюванням, ремонтом, заміною товару тощо.

Якщо товар не пройшов обов'язкової сертифікації чи не відповідає за своєю якістю нормативним актам, виробник (продавець) сплачує штраф у розмірі 25% вартості товару.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань і відшкодування збитків. В цьому розділі договору визначаються розміри і мінімальні суми штрафів при порушенні сторонами своїх конкретних зобов'язань. До постачальників застосовуються санкції порушені ним строків, умов постачання, якості товарів, упакування, до покупців - за затримання платежів.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або уповноважена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було викопано належним чином.

Господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

У разі якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на будівлю або земельну ділянку, іншого нерухомого майна - за місцезнаходженням будівлі чи земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцем розташування уповноваженої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за новим місцем її розташування за умови, що уповноважена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням постійні і діючого органу управління (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України [3. Господарський кодекс України] у сфері господарювання за ініціативою учасників господарських відносин застосовуються такі види господарських санкцій:

- відшкодування збитків;

- штрафні санкції;

- оперативно-господарські санкції.

Відшкодування збитків

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноваженою сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення.

ГК України дозволяє сторонам господарського зобов'язання за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у ч. З ст. 193 ГК України.

Штрафні санкції

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді неустойки, штрафу, пені, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

У господарських відносинах застосовуються, як правило, економічні санкції, передбачені цивільним законодавством. Головне призначення штрафних санкцій - стимулювання сторін до виконання зобов'язань. До постачальника можуть застосовуватися санкції за порушення термінів поставки товару; некомплектність; за поставку товарів низької якості або в упаковці, що не відповідає вимогам; за порушення інших умов, передбачених відповідним договором. Штраф може стягуватися у встановленій твердій сумі або у відсотках від суми невиконаного зобов'язання. У міжнародній практиці набуло поширення прогресивне нарахування штрафних санкцій у розмірах, що зростають із тривалістю прострочень. За постачання неякісних товарів передбачається нарахування штрафних санкцій на час, протягом якого товар не міг бути використаний за призначенням через виявлення дефектів. У разі поставки товарів, що не відповідають за якістю умовам замовлення, замовник має право вимагати від постачальника заміни товару і сплати штрафу. В такому випадку може застосовуватися і зниження ціни товару та сплата понад суму знижки штрафу. До покупця можуть застосовуватись санкції за затримки в наданні технічної документації, відрядженні спеціалістів; несвоєчасність платежів тощо.

Санкції можуть встановлюватися у вигляді штрафу, неустойки, пені.

Штраф - форма матеріальної відповідальності підприємства й окремих осіб за порушення встановлених правил або зобов'язань. Підприємства несуть матеріальну відповідальність у вигляді штрафу за порушення договірних зобов'язань (економічний штраф). Відшкодування штрафу здійснюється у примусовому порядку, встановленому законом. Штраф визначається у твердій сумі чи у відсотках від суми порушеного зобов'язання.

Неустойка - сума штрафу, яку боржник має сплатити кредитору в разі неналежного виконання ним договірних зобов'язань або зобов'язань, що випливають із законів. Неустойка встановлюється у визначеній сумі або у відсотках від суми невиконаних зобов'язань.

Пеня - форма покарання у вигляді грошового стягнення; різновид неустойки, що застосовується у разі прострочення передбаченого договором зобов'язання і нараховується за кожен день прострочення сплати встановленої суми або невиконання взятого на себе зобов'язання. Для порушників платіжної та фінансової дисципліни передбачено сплату пені за кожен день прострочених платежів.

Оперативно-господарські санкції

Згідно зі ст. 235 ГК України оперативно-господарськими санкціями є заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Тобто для можливості застосування оперативно-господарських санкцій необхідне їх пряме передбачення у договорі.

У господарських договорах сторони можуть передбачати використання, зокрема, таких видів оперативно-господарських санкцій:

- одностороння відмова від виконання свого зобов'язання уповноваженою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

- відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

- відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

- відмова уповноваженої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

- встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

- відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Відповідно до ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Сплата пені, неустойки і штрафу не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором.

Урегулювання спорів під час постачання товарів може бути здійснено двома способами:

- судовим;

- арбітражним.

Способи врегулювання спорів повинні бути відображені в договорі.

Порядок розірвання договорів передбачається законодавством або обумовлюється конкретним положенням в тексті договору

Список використаних джерел

1. Закон України «Про захист прав споживачів» із змінами та доповненнями від 16 жовтня 2012 року

2. Цивільний кодекс України із змінами та доповненнями від 4 липня 2013 року

3. Господарський кодекс України із змінами та доповненнями від 4 липня 2013 року

4. Комерційна діяльність: Підруч. / За ред. проф. В.В. Апопія. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 558 с.

5. Комерційна справа: Навч. посіб. / Ф.Г. Панкратов, Т.К. Серьогіна. - Рівне: Вертекс, 2002. - 352 с.

6. Основи комерційної діяльності: Навч. посіб. / Б.З. Воробйов, Е.М. Локтєв, Ю.І. Плетень. - К.: Видавництво Європейського університету, 2004. - 388 с.

7. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / Шваб А.І., Тарасюк Г.М. - Вид. 2-ге. - К. Каравела, 2005. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru