Інфляція як індикатор макроекономічної нестабільності
Економічна суть та причини виникнення інфляції, її форми та види. Соціально-економічні наслідки інфляції. Особливості протікання інфляційних процесів в Україні. Методи боротьби з інфляцією на прикладі світового досвіду. Антиінфляційна політика держави.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.05.2015 |
| Размер файла | 167,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Содержание
- Вступ
- 1. Економічна суть та причини виникнення інфляції. Форми та види інфляції
- 2. Соціально-економічні наслідки інфляції
- 3. Особливості інфляційних процесів в Україні
- 4. Антиінфляційна політика держави
- Висновки та пропозиції
- Список використаних джерел
Вступ
Інфляція є одним із індикаторів макроекономічної нестабільності і тим фактором, від якого в значній мірі залежить соціально-економічний розвиток країни. Як соціально-економічне явище вона виникла ще у XVI ст., проте мала локальний, обмежений характер. Лише з розвитком ринкової економіки інфляція набуває постійного характеру.
Сьогодні багато економістів і політиків називають інфляцію ворогом суспільства номер один, найбільш суворим "податком”. Вона тісно пов'язана з проблемою зайнятості населення і безробіттям, матеріальним і духовним благополуччям людей, їх добробутом.
Більшість економістів визначають інфляцію, як знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу і появи маси грошей, не забезпечених товарною масою. Та перед тим, як почати дослідження природи інфляції, її причини та соціально-економічні наслідки необхідно чітко відокремлювати та не ототожнювати інфляцію з емісією грошей або із зростанням цін. Емісія - це законодавче зумовлений випуск додаткової маси грошей в обіг. Коли цей процес обслуговує об'єктивні потреби забезпечення безперервності руху зростаючого обсягу товарно-матеріальних цінностей, то він не є інфляційним чинником. Емісія є джерелом інфляції, коли вона призводить до переповнення каналів грошового обігу, появи надлишкових, а отже, знецінених грошей.
Також необхідно усвідомити та засвоїти, що інфляція не може бути пов'язана лише суто з грошовим феноменом. Це складане соціально-економічне явище, породжене диспропорційністю відтворення в різних сферах ринкового господарства, наслідок дисбалансу між сукупним попитом і сукупною пропозицією.
Інфляційний процес може відбуватись і без зростання цін. Наприклад, так звана непомітна інфляція відбувається внаслідок деформації структури виробництва, "вимивання" товарів дешевого асортименту чи зниження якості благ за умов незмінності ціни.
У свою чергу, можна навести чимало прикладів, коли зростання цін не є проявом чи причиною інфляції. Серед причин не інфляційного зростання цін - підвищення якості товарів через впровадження досягнень науково-технічного прогресу, монополізація ринку, циклічні та сезонні коливання, державне регулювання економіки, введення нових ставок чи видів податку, стихійні лиха тощо.
За своiм змiстом курсова робота складається із таких частин: сутність інфляції, її типи та причини; соціально-економічні наслідки інфляції та основні засоби боротьби з нею; особливості інфляційних процесів в Україні.
Метою курсової роботи є дослідження сутності, типів, причин, соціально-економічних наслідків інфляції, а також вивчення теорій інфляції.
Предметом роботи є теоретичні, практичні та організаційні питання сутності та розвитку інфляції.
В першому питанні курсової роботи висвітлюється сутність виникнення інфляції та її різновиди, у другому - ті соціально-економічні наслідки до яких може призвести інфляція, в третьму питанні досліджено особливості інфляційного процесу в Україні, в четвертому питанні проаналізовано основні антикризові заходи держави, які вона може здійснити для подолання інфляції в країні.
Загалом курсова робота виконана на основі дослідження великої кількості сучасних літературних джерел, вивченням всіх існуючих економічних теорій видатних економістів, що стосуються проблеми інфляції, проаналізовано особливості інфляційних процесів в Україні, висвітлено та обґрунтовано всі можливі реальні заходи щодо боротьби з даним негативним явищем.
1. Економічна суть та причини виникнення інфляції. Форми та види інфляції
Інфляція, як економічне явище існує вже довгий час. Вважається, що її поява пов'язана з виникненням грошей, із функціонуванням яких вона нерозривно пов'язана.
Термін "інфляція" (від латинського inflatio - розбухання) вперше почав використовуватися в Північній Америці за часи громадянської війни 1861-1865 рр. і означав процес росту паперово-грошового обігу. В ХІХ ст. цей термін використовувався також в Англії і у Франції. Широке розповсюдження в економічній літературі поняття інфляція отримало в ХХ столітті одразу після першої світової війни. Загалом інфляція - це процес, властивий більшості економічно розвинутих країн світу i є однією з наріжних проблем в країнах, що розвиваються. [5,6]
Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждає населення. Під час інфляції має місце:
знецінювання грошей по відношенню до золота;
знецінювання грошей по відношенню до товару;
знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.
Загалом інфляція - це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші "дешевіють", а ціни набувають тенденції до зростання. Інфляція є тонке соціально - економічне явище, породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція - одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу. [5,15]
У більш вузькому значенні iнфляцiя - це систематичне зростання цін, що викликається тільки надлишком грошей в обороті. Це визначення є не точним, оскільки в реальному житті грошові i негрошовi фактори зростання цін дуже тісно пов'язані i впливають один на одного.
Провідним у визначенні інфляції стало ототожнення її з надмірним попитом на ринку. Згідно з концепцією видатного економіста, що увійшов в історію, як основоположник багатьох теорій в даній сфері, Дж. Кейнса, інфляція - це ніщо інше, як ланцюг обставин, процес, де існує надмірний попит (інфляційний розрив). Подібні твердження висловлювали також Б. Хансен, Г. Фішер та ін. Але слід мати на увазі, що надмірний попит не обов'язково пов'язаний з паперовим грошовим обігом. Він здатний виникнути незалежно від грошей, скажімо, від входження циклу в фазу промислового піднесення. Водночас інфляція не є обов'язковим атрибутом цієї фази циклу, але вона властива саме паперо-грошовому обігу. [8,14]
Питання, пов`язані з проблемами інфляції, широко висвітлюються і у вітчизняній науковій літературі. Основна увага в наукових публікаціях приділяється виявленню причин та наслідків інфляції, обґрунтуванню моделей прогнозування та методів її регулювання. Серед вітчизняних дослідників інфляції слід, зокрема, відмітити А. Гальчинського, В. Геєця, С. Дзюбика, Б. Кваснюка, М. Коваля, Т. Ковальчука, О. Мельника, В. Найдьонова, М. Савлука, А. Савченка, В. Степаненко та інших. Але незважаючи на велику кількість наукових публікацій і певні досягнення в теорії і практиці управління інфляційним процесом, дана проблема продовжує залишатися предметом наукових досліджень. [16,24]
Та серед всіх досліжників та провідних економістів найбільший вплив на розвиток теорії інфляції справили кейнсіанська та монетаристська теорії. Згідно з кейнсіанською теорією інфляція виникає внаслідок надлишкового сукупного попиту, який з`являється в умовах повної зайнятості. Монетаристська теорія пояснює інфляцію лише на базі грошового чинника. Так, згідно з відомим висловлюванням М. Фрідмена "інфляція скрізь і завжди є явищем монетарним". [5,11]
Загалом в економіці немає якогось одного виду інфляції, оскільки вона виникає під впливом багатьох факторів. Одні види інфляції зумовлює попит, інші - пропозиція. Тому загалом розрізняють два види інфляції:
інфляція попиту;
інфляція пропозиції.
Інфляція попиту спостерігається тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, в наслідок чого ціни зростають, намагаючись зрівноважити пропозицію і попит. Основи інфляції попиту з'ясували ще класичні економісти, які користувались ними для пояснення динаміки цін в історичному аспекті Як стверджує основоположник теорії "інфляції попиту" видатний економіст XX ст. Джон Кейнс, даний тип інфляції розвивається тоді, коли сукупний попит перевищує межі максимального використання виробничих потужностей. Дана ситуація в "зрілій" економіці виникає лише за надзвичайних обставин. Загалом інфляція попиту - це процес, при якому домашнє господарство витрачає гроші швидше, ніж виробляються і, відповідно, надходять до ринку товари та послуги. За цих умов виникає економічна ситуація, що характеризується дефіцитом товарів та послуг. Це явище було притаманне адміністративній економіці колишніх соціалістичних країн, населення яких протягом десятків років терпіло тотальний товарний дефіцит. За умов розвинутої ринкової економіки "інфляція попиту", тобто зростання цін, яке спричиняється перевищенням попиту над пропозицією товарів та послуг відбувається за екстремальних умов, а саме: за умов воєн та революцій, природних катаклізмів і соціальних потрясінь. [6]
Проте у другій половині ХХ століття інфляційний процес змінився. Сучасну інфляцію від просто інфляції попиту відрізняє те, що ціни починають зростати ще до досягнення повної зайнятості, бо витрати на працю, капітал і матеріали мають здатність збільшуватись навіть у недовантаженій економіці. Це явище відоме як інфляція витрат, або інфляція пропозиції, що сьогодні має місце також і в Україні.
Для з'ясування процесу нарощування інфляції попиту розглянемо криву сукупної пропозиції, що має три відрізки. [6]
Рис.1.1 Крива сукупної пропозиції
Перший відрізок на графіку називається "кейнсіанський", або горизонтальний. На ньому сукупнi витрати недостатнi i обсяг валового нацiонального продукту (сукупної пропозиції) значно відстає вiд свого потенцiйного рiвня за умови повної зайнятостi. При збiльшення сукупного попиту рівень цiн не змiниться, бо зростатиме й обсяг виробництва, тобто iнфляцiя ще не виникне. Це пояснюсться тим, що iснує велика кiлькiсть незалучених у виробництво трудових i матерiальних ресурсiв, якi ще можна залучити за iснуючих на них цiн.
На другому відрізку попит поступово зростає, що супроводжується розвитком сукупної пропозиції. Цей відрізок називається висхідний, або проміжний. На цьому етапі в економіці спостерігається більш повніше використання ресурсів, які внаслідок свого скорочення дорожчають. А отже зростають ціни, тобто виникає iнфляцiя. Iнфляцiю, що виникає на другому вiдрiзку кривої сукупної пропозиції, називають передчасною, тому що вона починається до того, як з'являється повна зайнятість i повністю не використовуються виробничі потужності країни. [6]
Далі сукупний попит зростає, що в свою чергу стимулює розвиток сукупної пропозиції до максимально можливого обсягу виробництва. Це відбувається на третьому вiдрiзку, де реальний валовий національний продукт досягає свого максимуму, i тому подальше збільшення сукупного попиту зумовлює iнфляцiю, яку називають вже "чистою" на вiдмiну від передчасної. Інфляція попиту характеризується покриттям дефіциту державного бюджету за рахунок кредитно-грошової емiсiї, оскільки зростання пропозицiї грошей збiльшує сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищує рiвень цiн. [11]
Зокрема інфляція пропозиції пов'язана із скороченням сукупної пропозиції внаслідок дії несприятливих зовнішніх "шоків”: підвищенням цін на сировину, матеріали, підвищенням номінальної заробітної плати тощо, які сприяють зростанню витрат виробництва, падінню обсягів випуску і зайнятості, зростанню безробіття. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцiї, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшується сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищує рiвень цiн. Отже, інфляція пропозиції виникає в результаті зростання собівартості продукції у виробничому секторі, безпосередньо з попитом вона не пов'язана. Причиною різких порушень пропозиції є так звані "шоки” пропозиції - події, зовнішні по відношенню до функціонування вітчизняної економічної системи (наприклад, підвищення цін на імпорт або несприятливі погодні умови), що збільшує очікуваний фірмами середній рівень цін на фактори виробництва.
Iнфляцiя класифікується за рiзними темпами. Згiдно з цим економiчна наука видiляє такi три її види:
Рис.1.2 Види інфляції за темпами росту
Повзуча інфляція характеризується прискореним зростанням маси грошей в обороті без помітного підвищення чи з незначним зростанням цін - до 5% на рік.
Помірна (нормальна) інфляція - традиційно так називають інфляцію темп якої знаходиться в межах 5-20 % на рік. Помірна iнфляцiя характеризується повільним зростанням цін. При цьому щорічний темп iнфляцiї вимірюється, як правило, однозначним числом. Помірна iнфляцiя є типовою сьогодні для бiльшостi економічно розвинутих країн.
Галопуюча інфляція - це такий загальний темп росту цін, який приводить до незначного порушення співвідношення цін або прибутків. Дана інфляція характеризується темпами росту від 20-50, а іноді і до 100 % на рік.
Гіперінфляція - це інфляційний процес з надзвичайно високими темпами інфляції, більш як 100 % на рік. Аналіз виявляє декілька характерних рис гiперiнфляцiї. По-перше, реальний попит на гроші, вимірюваний як відношення запасу грошей до рівня цін, падає дуже різко. По-друге, вiдноснi ціни стають дуже нестабільними. За нормальних умов зарплата робітника майже не змінюється (менш ніж на 1% в місяць). В умовах гiперiнфляцiї реальна заробітна плата може знижуватись в середньому на 1/3 протягом одного місяця. Дуже відчутним с вплив гiперiнфляцiї на розподіл багатства. Знецінення грошей руйнує заощадження населення, підриваючи економічну свободу суспільства. Ці iнтенсивнi коливання у відносних цінах i реальній зарплаті, збіднення населення ілюструють головну втрату від iнфляцiйних процесів. Гiперiнфляцiя трапляється досить рідко. Вона має місце переважно під час війн чи в періоди, що йдуть за війнами i революціями. Гiперiнфляцiя сучасного періоду характерна для країн, що здійснювали революційний перехід від соцiалiзму до ринкової економіки (особливо це стосується країн, що входили до СРСР). [5,11,14]
Крім того, залежно від співвідношення зміни цін по різних товарних групах виділяють збалансовану і незбалансовану інфляцію. При збалансованій інфляції співвідношення зміни цін на різні групи товарів залишаються відносно сталими. За умов незбалансованої інфляції ціни на різні товари змінюються неоднаковими темпами. Така інфляція дуже небезпечна для підприємців.
Розрізняють також види інфляції за критерієм її передбачуваності:
очікувана інфляція;
неочікувана інфляція.
Очікуваною є інфляція, коли її темпи можна прогнозувати на підставі показників у попередньому періоді, а отже, розробити методи адаптації до неї.
В цілому, iнфляцiя перерозподіляє багатство від кредиторів до дебіторів, а непередбачене зниження темпів iнфляцiї дає протилежний ефект. Неочікувана, або непомітна, інфляція пов'язана із суттєвим перевищенням фактичного темпу інфляції над прогнозованим.
Залежно від тривалості зростання цін виділяють почасову та перманентну інфляцію, а залежно від державної політики регулювання - відкриту та приглушену (приховану). Під приглушеною (прихованою) інфляцією розуміють ситуацію, при якій заморожування цін стримує їх зростання, але не впливає на прихованні причини інфляції.
В багатьох джерелах, які описують таке явище, як інфляція, можна виокремити наступні її види, які на думку багатьох провідних сучасних економістів мають місце в розвитку економік країн на різних етапах: [16]
адміністративну інфляцію, котра породжується адміністративно встановлюємими цінами;
інфляцію імпорту, викликану надмірним притоком в країну іноземної валюти і підвищеннями цін на імпортні товари;
кредитну інфляцію, яка викликається надмірною кредитною
експансією;
відкриту інфляцію, яка виникає за рахунок росту цін на споживчі товари і споживчі ресурси
приховану інфляцію, яка є наслідком товарного дефіциту і супроводжується прагненням держави утримати ціни на тому самому рівні; в такій ситуації відбувається перетік товарів з контрольованої державою сфери обігу на тіньові "чорні ринки", де ціни продовжують зростати. Наслідком прихованої інфляції є утворення дефіциту.
Виміряти відкриту цінову інфляцію можна за допомогою індексу цін за певний період. На практиці може розраховуватися багато різних індексів цін. Однак для вимірювання інфляції найчастіше використовується три їх види [13,14]:
індекс цін споживчих товарів (ІСЦ)
ІСЦ = (У P1*q0) / (У P0*q0) (1.1)
де Р0 і Р1 - ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів
q0 - кількість товарів у споживчому кошику
У - сума
індекс цін на засоби виробництва (індекс цін Ласпейраса)
ІЦВ = Р1 q0/ Р0 q0 (1.2)
де Р1 і Р0 - рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів відповідно;
q0 - кількість товарів (випадків надання послуг) у базовому періоді,що взяті за розрахунок.
Індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари та послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широкий показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Тому дефлятор ВВП може помітно відхилятися від ІСП та ІЦВ, оскільки він точніше враховує реальну структуру особистого і виробничого споживання, ніж попередні індекси. Визначається дефлятор ВВП за формулою агрегатного індексу цін Лайспейраса, формула (1.2)
Рiвень інфляції визначається за формулою [5,15]:
П=Ip-100% (1.3)
де Ip - рівень інфляції
де I - індекс цiн у t-му перiодi;
Р0 - ціни в базисному році;
Р1 - ціни в поточному році.
Зростання iндексу цiн визначає рiвень iнфляцiї, а зменшення його - рівень дефляцiї.
Темп iнфляцiї є темпом змiни загального рiвня цiн i вказує на ступiнь знецiнення грошей. Процес зменшення темпiв iнфляцiї отримав назву дезiнфляцiя.
Дефляція - поняття, протилежне до інфляції, процес падіння загального рівня цін. Пiдтримувана дефляцiя, коли цiни постiйно падають протягом декiлькох рокiв, як правило, асоцiюється з перiодами глибокої депресії.
Питання щодо причин інфляції є найбільш дискусійним у проблемі інфляції. Це можна пояснити не тільки значною множинністю чинників, що спричинюють тиск на ціни, а й досить складними і різносторонніми соціально-економічними і політичними наслідками інфляції. Для одних економічних структур та соціальних груп інфляція може виявитися дуже "дохідною справою", а для інших - надто збитковою. Тому захисники інтересів перших шукатимуть об'єктивні причини інфляції, щоб виправдати інфляційну політику, а виразники інтересів других робитимуть наголос на свідомому розкручуванні інфляції у фіскальних цілях.
Об'єктивне з'ясування причин інфляції має важливе значення для правильного розуміння самої її сутності, а також для розроблення ефективної антиінфляційної політики, яка повинна бути спрямована насамперед на подолання причин інфляції.
У найбільш загальному вигляді причини інфляції можна вивести з формули відомого "рівняння Фішера": [13]
М * V = Q * Р (1.4)
де М - маса грошей;
V - швидкість обігу грошей;
Q - обсяг виробництва;
P - ціна.
Середній рівень цін (Р) за цією формулою матиме вигляд:
P = M*V \ Q (1.5)
За даною формулою можна зробити висновок, що зростання цін може бути спровокованим зростанням маси грошей (М), швидкості обігу грошей (V) і скороченням фізичного обсягу виробництва (Q). З огляду на те, що швидкість грошей визнається відносно стабільною, основними причинами зростання цін можуть бути збільшення (М), зменшення (Q) чи обидва чинники одночасно. Амплітуда коливання (Q) визначається більш об'єктивними чинниками і тому є значно меншою, ніж амплітуда коливання (М). Звідси ключовим, найбільш результативним чинником впливу на динаміку рівня цін є зміна маси грошей в обороті. Оскільки зміна (М) залежить від динаміки пропозиції грошей, то вважається, що вирішальним чинником інфляції є нарощування пропозиції грошей. [13]
Наразі можна виділити дворівневу систему факторів інфляційного зростання:
1. Первинні фактори, які є першопричиною інфляції та діють у виробничій, фінансовій та зовнішньоекономічній сферах (емісійне фінансування бюджетного дефіциту, зростання заробітної плати, падіння курсу національної валюти, зростання цін на імпортні товари (особливо, енергоносії), зростання зовнішнього боргу, інфляційні очікування тощо).
2. Кінцеві фактори, які узагальнюють вплив всіх первинних факторів (це елементи кількісного рівняння - грошова маса, швидкість обігу грошей, реальний ВВП) та проявляються у сфері товарно-грошового обігу, викликаючи надмірне зростання сукупного попиту порівняно з товарною масою.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.3 Основні причини інфляції
Основною серед причин, які спричиняють появу інфляції є помилкова грошова політика держави, а саме політики центрального банку щодо національної грошової системи. Однією з найважливіших стратегічних функцій центрального банку є постачання народного господарства потрібною за даних умов кількістю грошей. Неправильним є твердження, що емісія є інфляційним чинником, джерелом інфляції. Свого часу видатний економіст В. Базаров сформулював закон грошової емісії, згідно з яким темп інфляції знаходиться в пропорційній залежності від емісії паперових грошей. [8,16]
Наступною причиною інфляції є інфляційні джерела фінансування дефіциту бюджету, а саме покриття дифіциту бюджету за рахунок засобів, що не мають під собою реальної вартості або швидко знецінюються (додатковий випуск акцій державних підприємств без реального збільшення статутного капіталу тощо). [12]
Важливим чинником інфляційного процесу виступає також мілітаризація економіки. Коли масштаби діяльності військово - промислового комплексу надмірно зростають, з'являються відчутні інфляційні ефекти. А саме - військовий сектор створює постійне напруження у видатковій частині державного бюджету. Збільшується дефіцит, а за ним - й інфляційний тиск. Військові асигнування ведуть до утворення додаткового платіжездатного попиту, а як наслідок - збільшення грошової маси. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.
Важливим чинником, що викликає інфляцію є також диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутків - дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок використання "друкарського верстату", що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок - інфляція. [24]
Наступним чинником, що спричиняє появу інфляції є монополії і необгрунтовані привілеїв окремих організацій, підприємств, об'єднань тощо. Причину інфляції треба шукати в трьох видах монополій:
- державна монополія на емісію грошей;
- профспілкова монополія;
- монополія великих фірм на визначення ціни і власних витрат.
Ці три види монополій пов'язані між собою і кожна з них може порушувати баланс попиту і пропозиції. [5]
Причини інфляції можуть знаходитись і поза держави, тоді їх треба шукати в світовій торгівлі. Інтенсивність інфляційного процесу значною мірою залежить від стану ринків, від того, панує там конкурентний режим чи монополія. Практика показує, що інфляція найшвидше прогресує саме за високого рівня монополізації ринків. Хоча монополії самі по собі не починають інфляції, але вони її активно продовжують і посилюють.
Iнфляційні очікування - ще одна причина виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру. Населення і господарські суб'єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами наперед, очікуючи на їх швидке подорожчання. Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, які водночас закладають в ціну своїх товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючі і розгойдують отим самим маховик інфляції. Живий приклад таких iнфляційних очікувань ми можемо спостерігати у своєму повсякденному житті. [29]
Інфляція виникає і у випадку, якщо суспільство витрачає бiльше, нiж дозволяють виробничі потужності економіки країни. Коли сукупнi витрати перевищують обсяг продукту при повній зайнятості, відбувається підвищення рівня цін. Отже, надмірний обсяг сукупних витрат носить iнфляцiйний характер. Тоді уряд зобов'язаний лiквiдувати надлишковi витрати. Вiн може цього досягнути головним чином через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору. [13]
До зовнішніх причин інфляції належать: необґрунтоване встановлення валютного курсу при конвертації валют; швидкий ріст цін на імпортні товари та послуги.
Отже, можна зробити висновок, що інфляція є одним із основних індикаторів макроекономічної нестабільності. Якщо вона перевищує помірний рівень, то це справляє негативний вплив на всі аспекти соціально-економічного розвитку. Інфляція, з одного боку, знецінює номінальні доходи (прибутки) економічних суб`єктів та деформує розподіл між ними національного доходу; з іншого - дезорієнтує управлінські рішення перспективного спрямування, що знижує рівень керованості соціально-економічним розвитком. Крім того, інфляція може створювати для суспільства певну небезпеку. Тому вона має бути важливим об`єктом державного регулювання. В його основі лежить антиінфляційна політика, головними складовими якої є виважена грошово-кредитна політика, впорядкування державних фінансів, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності тощо. [13,29]
2. Соціально-економічні наслідки інфляції
Соціально-економічні наслідки інфляції різноманітні, і кожен з них залишає свій слід на економічному стані країни, що в свою чергу залежить від ефективності методів подолання інфляційних процесів, що передбачені антиінфляційною політикою держави. Найбільш поширені наслідки інфляції відображені на малюнку:
Рис.2.1 Соціально-економічні наслідки інфляції.
Насамперед інфляція приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами. Кошти перерозподіляються від приватного сектору (фірми, домогосподарства) до держави. Саме від успішності виконнаня покладених на її функцій залежить розмір інфляції. Однією з функцій є прийняття державного бюджету та виконання його. Якщо держава неспроможна повністю виконати своїх зобов'зання, які вона зазначила у бюджеті, то виникає дефіцит державного бюджету, що є одним з факторів інфляції. [16, 36]
Дефіцит державного бюджету покривається через інфляційний податок. Його сплачують усі власники реальних грошових залишків. Сплачується він автоматично, оскільки грошовий капітал знецінюється під час інфляції. Інфляційний податок показує зниження вартості реальних грошових залишків.
Інший канал перерозподілу доходів на користь держави виникає з монопольного права друкувати гроші. Різниця між сумою номіналів додатково випущених банкнот і витратами на їхнє друкування називається сеньйоражем. Він дорівнює кількості реальних ресурсів, що може одержати держава на надруковані гроші. Сеньйораж дорівнює інфляційному податку, коли населення підтримує постійною реальну вартість своїх грошових залишків.
Особи, що мають фіксовані доходи, несуть утрати від інфляції в результаті зниження реальних доходів. Групи, що одержують індексовані доходи, захищені від інфляції настільки, наскільки система індексації доходів дозволяє їм зберегти реальний заробіток. Продавці товарів і ресурсів, що займають монопольне положення на ринку, можуть збільшити свій реальний дохід. [14, 15]
Зрозуміло, що чим неочікуваніше, швидше і не збалансованіше по відношенню один до одного ростуть ціни, тим краще для одних і гірше для інших. Приміром, якщо колективний договір вже укладений на 5 років вперед і, причому, без належного урахування можливості різкого росту цін (а таке трапляється часто), то робітники можуть програти, якщо ціни раптом різко, зненацька і незбалансована зростуть. Постраждає і підприємець, якщо, у свою чергу, ціни саме на його товар виростуть менше в порівнянні з цінами інших, тобто незбалансовано. Інший же підприємець виграє за умови, що його ціни виросли відносно швидше і т.д.
Інфляція c головним чинником, що впливає на відсоткові ставки, оскільки під її дією змінюється купівельна спроможність грошових одиниць i зменшується реальна прибутковість інвестицій.
Намагаючись зменшити втрати, банки підвищують ставку позичкового відсотка. Це у свою чергу зменшує обсяг інвестицій у виробництво. Збереження такої ситуації в довгостроковому аспекті приведе до скорочення реального обсягу ВНП і прискоренню інфляції.
При прогресивній системі оподатковування інфляція сприяє підвищеному вилученню засобів у домогосподарств. Оскільки інфляція приводить до знецінення нагромаджень у грошовій формі, то здійснюється перерозподіл накопичених доходів від старих до молодих членів суспільства.
Але є така частина суб'єктів, що є захищеною від інфляційних процесів, а частина може навіть отримать прибуток. Наприклад, власники реальних активів (нерухомості, антикваріату, витворів мистецтва, коштовностей і т.п.) найбільш захищені від інфляції, оскільки ріст цін на ці товари обганяє загальний рівень інфляції в країні. Також при незмінній процентній ставці в результаті несподіваної інфляції завжди програють кредитори і виграють позичальники. Це виникає через вiдмiнностi у активах i пасивах банків. Для індивіда, що отримав позику i має вносити по ній щорічний (або щомісячний) платіж згідно зі ставкою проценту, інфляція фактично є моментом позитивним. [6]
В цілому непередбачена інфляція перерозподіляє багатство від кредиторів до боржників, а непередбачене зниження темпів інфляції дає протилежний ефект.
Наступний показник характеризується такими ознаками: високі темпи інфляції, різкі зміни структури цін, що ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм і домогосподарств. У результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бізнесу.
Платою за це є ріст процентної ставки і прибутку. Інвестиції починають носити короткостроковий характер, знижується частка капітального будівництва в загальному обсязі інвестицій і підвищується питома вага спекулятивних операцій. У майбутньому це може привести до зниження добробуту нації і зайнятості.
Нестабільність і недостатність економічної інформації, що заважають складанню бізнес-планів. Ціни є головний індикатор ринкової економіки. Цінова інформація - головна для бізнесу. У ході ж інфляції ціни постійно міняються, продавці і покупці товарів усі частіше помиляються у виборі оптимальної ціни. Знижується впевненість у майбутніх доходах, населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу. [5,6]
Через відсутность якісної інформації про ціни, підсилюється дезорієнтація суб'єктів ринкового господарства, знижується ефективність розміщення економічних ресурсів. У підприємств зростають витрати, зв'язані з потребою адаптуватися до постійних змін, заздалегідь готуватися до безлічі сценаріїв економіки завтрашнього дня.
В наслідок інфляційних процесів зменшується політична стабільність суспільства, зростає соціальна напруженість. Висока інфляція сприяє переходу до нової структури суспільства. Наслідок інфляції позначається через податкову систему. У такій ситуації прогресивне оподатковування в міру росту інфляції автоматично всі частіше зараховує різні соціальні групи і види бізнесу в усі більш заможні чи дохідні, не розбираючи: чи зріс доход чи реально тільки номінально. Це дозволяє уряду збирати зростаючу суму податків навіть без прийняття нових податкових законів і ставок. Відношення бізнесу і населення до уряду, природно, погіршується. Про небезпеку подібної схованої державної конфіскації коштів писав ще Дж. Койне в 30-х роках XX століття. [5]
Природно, що промислово розвиті країни Заходу проводять індексацію податкових законів з урахуванням темпу інфляції. Подібна індексація, на жаль, мало ефективна, тому що в силу незбалансованого росту цін відбувається перерозподіл багатства, підсилюється відрив номінального значення доходу від реального, причому в різних груп бізнесу і населення по-різному, у різний час і з різною швидкістю. Єдина індексація не може уловити подібних нюансів, вона оцінює всі доходи переважно формально, по номіналі. [8,13]
Cлід зазначити, що відносно більш високі темпи росту цін у "відкритому" секторі економіки приводять до зниження конкурентноздатності національних товарів. Результатом буде збільшення імпорту і зменшення експорту, ріст безробіття і руйнування товаровиробників.
Наступним наслідком є зростання попиту на більш стабільну іноземну валюту. Збільшуються витік капіталів за кордон, спекуляції на валютному ринку, що у свою чергу прискорює ріст цін.
Цілком закономірним при інфляції є зниження реальної вартісті заощаджень, накопичених у грошовій формі, підвищується попит на реальні активи. У результаті ціни на ці товари ростуть швидше, ніж змінюється загальний рівень цін. Прискорення інфляції підстьобує ріст попиту в економіці, приводить до утечі від грошей. Фірмам і домогосподарствам приходиться здійснювати додаткові витрати на покупку реальних активів.
Не без уваги інфляції зостається і бюджет країни, змінюється структура, і зменшуються реальні доходи державного бюджету. Можливості держави для проведення експансіоністської фіскальної і монетарної політики звужуються. Зростають бюджетний дефіцит і державний борг. Запускається механізм їхнього відтворення. Часто уряди не змінюють реальної вартості своїх програм, що фактично скорочуються, коли ціни зростають. Це відбувається частково тому, що більшість трансфертних програм не індексовані в залежності від зростання рівня цін. Деякі види державних закупок можуть "проходити" по статтях бюджету у номінальному розмирі. Такий стан речей призводить до того, що номінальні витрати будуть менш за необхідні при зростанні рівня цін, так що реальні витрати будуть зменшуватись. [16]
Також до наслідків інфляційних процесів можна віднест зростання цiни на товари та послуги, що купує держава у рамках соціальних програм. Тоді, наприклад, урядові витрати на медицину можуть зменшуватись у реальному вираженні, якщо уряд є неспроможним збільшувати бюджет відповідно до зростання витрат на медичне обслуговування.
У регульованих державою галузях інколи виявляється, що прохання підвищення ціни товарів переглядаються рідше і довше, ніж у приватному секторі. В умовах інфляції кожне підвищення своїх цін держпідприємства змушені обґрунтовувати, одержувати на цей дозвіл усіх державних організацій. Це довго і неефективно. В умовах щомісячний різкий, несподіваний і стрибкоподібний рости інфляції подібний механізм навіть технічно важко-здійснимо. У підсумку наростає дисбаланс приватного і суспільного секторів, держава утрачає свій економічний потенціал впливу на ринок.
Слід зазначити, що невеликий розмір інфляції може мати і позитивний характер в економіці, що функціонує в умовах неповної зайнятості, помірна інфляція, незначно скорочуючи реальні доходи населення, змушує його більше і краще працювати. У результаті повзуча інфляція є одночасно "платою" за економічний ріст і стимулом для нього. Дефляція, навпаки, приводить до зниження зайнятості і завантаження виробничих потужностей, а в умовах стагфляції високий рівень інфляції сполучається з великим безробіттям. Значна інфляція не дає можливості збільшити зайнятість
Окрім перерозподілу доходів інфляція впливає на економіку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рівень обсягу виробництва в цілому. Слід зауважити, що безпосереднього зв'язку між цінами i обсягом виробництва немає. Збільшення сукупного попиту збільшує i ціни, i обсяг виробництва. Проте потрясіння в пропозиції, переміщуючи вгору криву сукупної пропозиції, підвищать ціни i зменшать обсяг виробництва.
Залежність між інфляційним ростом цін і скороченням безробіття була виведена в 1958 році англійським економістом А. Філліпсом. Використовуючи дані статистики Великобританії за 1861 - 1956 р. він побудував криву, що відбиває зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати і рівнем безробіття. Американські економісти П. Самуельсон і Р. Солоу модифікували криву Філліпса, замінивши ставки заробітної плати на темпи росту товарних цін. [16,17]
Рис 2.2 Крива Філліпса
де P - темп росту товарних цін;
U - рівень безробіття.
Відзначимо заздалегідь, що залежність зниження (стабілізації) інфляції ціною росту безробіття лежить в основі багатьох державних антиінфляційних програм (США, Великобританія, Польща, Угорщина, Україна тощо).
Відповідно до теорії "прискорення інфляції" на довгострокових тимчасових інтервалах підвищення темпів інфляції щорічно допомагає підтримувати реальний обсяг виробництва вище свого природного рівня.
Отже інфляція є дуже небезпечною для економіки, порушуючи макроекономічну стабільність, і саме від держави залежить наявність та тривалість дії наслідків інфляційних процесів, тому антиінфляційна державна політика займає одне з головних місць серед засобів державного регулювання економіки.
Характерним для сучасної інфляції розвинутих економічних систем є те, що вона розвивається як інерційна, i зупинити її надзвичайно важко. Тобто інфляція має властивість залишатися стабільною, поки економічна ситуація не змусить ii підвищитись або постійно зменшуватись. [5, 9, 17]
3. Особливості інфляційних процесів в Україні
Інфляційні процеси в Україні зумовлені сукупністю взаємопов'язаних об'єктивних і суб'єктивних чинників (додаток А). Це недоліки перехідної економіки, залежність від зовнішнього енергопостачання, непослідовність економічної політики, помилки у політики бюджетних видатків тощо. Дані про рівень інфляції в Україні починаючи з 2001 року наведені в таблиці 3.1 [38,39]:
Таблиця 3.1
Рівень інфляції в економіці України в 2001-2008 рр. (індекс споживчих цін),%
|
Рік |
Рівень інфляції |
|
|
2001 |
120,0 |
|
|
2002 |
119,2 |
|
|
2003 |
125,8 |
|
|
2004 |
106,1 |
|
|
2005 |
97,4 |
|
|
2006 |
93,6 |
|
|
2007 |
118,3 |
|
|
2008 |
122,2 |
За даними таблиці можна зробити висновок, що рівень інфляції в Україні протягом 2001-2003рр. залишався на досить високому рівні, проте вже з 2004 року її показник істотно зменшився, що вказує на стабілізацію економіки країни. Варто зазначити, що вже в 2007-2008 рр. рівень інфляції знову почав зростати, що свідчить про певний рівень зрушень в економіці, зменшеня стабільності та певному знеціненні національної грошової одиниці.
Проблема інфляції має для України не стільки теоретичне, скільки суто практичне значення. Уже в 1991 р. - році проголошення курсу на незалежність країни - Україну охопила глибока інфляція (390% за рік), з якої вона досі остаточно вийти не може. Аналіз інфляції в Україні за останні роки та її наслідки дозволить краще вивчити сутність, форми прояву, причин та наслідки інфляції, а також виявити особливості перебігу інфляційного процесу в наших специфічних умовах (додаток Б). [39]
Найбільш загальною, специфічною рисою в країні є те, що Україна досі знаходиться в одному ряді країн з перехідними рисами економіки, коли ринкові методи й елементи досі тісно переплітаються з командно-адміністративними не тільки в економічному житті, а й у свідомості творців економічної політики. Більш конкретно дану особливість можна звести до такого:
Україна дістала в спадок від СРСР високозатратну, неефективну, високомонополізовану, з неринковою структурою (надмірно високою питомою вагою важкої промисловості) економіку, переважна частина якої і досі не спроможна працювати на засадах самофінансування і потребує бюджетного дотування, що провокує зростання бюджетного дефіциту;
разом з такою "інфляційно-перевантаженою" економікою Україна дістала в спадок ще в далекому 1991 р. і великий "інфляційний навіс" у вигляді 117,0 млрд. крб. вкладів населення в банках, насамперед в Ощадному, переважна частина яких була вимушеною, спричиненою дефіцитністю широкого асортименту споживчих товарів, і готовою підвищити ціни при першій спробі їх лібералізації. Лише на початку 2007 років населення почало отримувати частину своїх заощаджень, що викликало надзвичайний ажіотаж і велику кількість незадоволених політикою Уряду з приводу поповнення бюджету у сфері даних виплат;
в Україні досі не розроблено чіткої, розміченої в часі програми кардинальної ринкової трансформації економіки та інших сфер суспільства, а всі реформи проводяться скоріше шляхом "спроб і помилок", за якого "спроби" зводяться переважно до підтримки будь-якою ціною "на плаву" старого виробничого потенціалу, а "помилки" - до неймовірного роздування бюджетних витрат на ці цілі. Чим довше утримувється така ситуація в економіці, тим могутнішим генератором інфляції вона стане. На цьому фоні зростання цін в Україні набуло високих темпів і триває неупинно, тобто має всі ознаки класичної інфляції, про що свідчать дані, наведені в додатках;
в Україні досі існують розбіжності між показниками мінімальної заробітної плати та мінімального прожиткового мінімуму (додаток В, Г). Хоча кінця грудня 2009 року мінімальна заробітня плата повинна становити 669 гривень, враховуючи темп інфляції цієї суми буде мало для задоволення мінімальних потреб українця. Офіційні дані цих показників є не реальними, оскільки зазначеної суми не вистачить навіть для задоволення мінімальних потреб. [1, 2, 3, 24, 39]
Другою особливістю інфляційного процесу в Україні є чітка, однозначна реакція динаміки цін на ужорсточення монетарної політики, переорієнтацію її на антиінфляційну ціль. Поступово з 2003-2007 рр. темпи зростання цін значно відстали від темпів зростання маси грошей (М3), що істотно підвищило реальне значення сеньоражу та його роль у поліпшенні стану державних фінансів, позитивно вплинуло на реальне забезпечення економіки грошовою масою. Це можна пояснити тим, що економічні суб'єкти, передусім населення, повірили творцям нової монетарної політики, "пригнітили" свої інфляційні очікування, що спричинило уповільнення обігу грошей.
Крім того, слід зазначити, що в Україні вартість споживчого кошика обраховується за застарілими показниками, що в свою чергу призводить до заниженого показника, як мінімального прожиткового мінімуму так і зарплати, про які вже зазначалося. Щодо сьогодення, то при прийнятті державного бюджету на 2009 рік дані показники залишилися майже на рівні попереднього року. Враховуючи темпи зростання індексів споживчих цін (рівня інфляції) за перші місяці цього року (додаток Д), можна зробти прогноз, що якщо дана тенденція буде зберігатися до кінця року, то мінімальної заробітної плати не буде вистачати навіть при самих невибагливих умовах. [1]
Третьою особливістю інфляційного процесу в Україні є те, що постійне нарощування маси грошей та пов'язане з ним ще більше зростання рівня цін, що, до речі розвивається по всій Україні приблизно на одному рівні (додаток Е), не тільки не сприяє економічному зростанню, а навпаки, поглиблює економічний спад та зростання безробіття. [39]
Четверта особливість інфляційного процесу в Україні полягає в тому, що досить успішне приборкання інфляції в 2004 - 2006 рр. і виведення її на прийнятний рівень навіть з позицій розвинутих країн (6,1% в 2004, відсутність інфляції в 2005 - 2006 рр, 18,3 % в 2007 тощо) не дало так давно очікуваного відчутного пожвавлення виробництва та реального росту ВВП, жорстка монетарна політика НБУ не спрацювала. Проте справа не в монетарній теорії чи політиці. Коріння цього явища слід шукати в структурі української економіки, яка і після переходу до антиінфляційної політики є не достатньо адекватною ринковим механізмам, не чутливою до тих стимулюючих імпульсів, які подаються по каналах нової монетарної політики. Така невідповідність між застарілим якісним станом структури економіки й антиінфляційною монетарною політикою зумовлена надто повільними темпами ринкових реформ в Україні.
П'ята особливість проявилася уже безпосередньо на стадії проведення антиінфляційної політики і полягає в тому, що в умовах хронічного дефіциту державного бюджету і вкрай повільних темпів ринкової реструктуризації виробництва різко погасити інфляцію не вдається. Бюджет країни постійно з мінусовими показниками (додаток Ж). Показники державно дефіциту України зображені на таблиці [39,49]:
Таблиця 3.2
Дефіцит державного бюджету України (млрд. грн)
|
Роки |
Доходи |
Видатки |
Дефіцит (-) / профіцит (+) |
|
|
1999 |
32,9 |
34,8 |
-1,9 |
|
|
2000 |
49,1 |
48,1 |
1,0 |
|
|
2001 |
54,9 |
55,5 |
-0,6 |
|
|
2002 |
61,9 |
60,3 |
1,6 |
|
|
2003 |
75,3 |
75,8 |
-0,5 |
|
|
2004 |
91,5 |
102,5 |
-11,0 |
|
|
2005 |
134,5 |
142,0 |
-7,8 |
|
|
2006 |
171,8 |
175,5 |
-3,7 |
|
|
2007 |
219,9 |
227,6 |
-7,7 |
|
|
2008 |
297,8 |
312,0 |
-14,2 |
Проаналізувавши дану таблицю можна зробити висновок, що для України наявність бюджетного дефіциту набуває хронічного характеру, а показник дефіциту за 2008 рік є найбільшим за останні 9 років.
Протягом останніх років органи державного управління пропагують антиінфляційну політику, а рівень інфляції знизився істотно тільки на протязі 2005 - 2006 рр., а вже з 2007 року зріс до 18,3%, а в 2008 році - 22,2 %. Слід звернути увагу на два аспекти цього явища:
1. Високі темпи інфляції після 2006 р. є свідченням того, що економіка України все ще залишається високозатратною, малоефективною і потребує істотної фінансової підтримки з боку держави, що неминуче штовхає вверх попит і ціни на товарних ринках. А з іншого боку, така тривала потреба економіки в інфляційній підтримці з боку держави свідчить про неспроможність існуючого виробничого потенціалу до функціонування на ринкових засадах самофінансування і вимагає додаткових фінансових вливань ззовні. Це пояснюється значною застарілістю основного капіталу, втратою внаслідок інфляції частини обігового капіталу, неадекватністю ринковим умовам самої структури виробництва, постійне збільшенн зовнішнього боргу України.
2. Значна частина великих і середніх підприємств все ще залишається у державній власності і працює тільки за прямої чи опосередкованої (податкові пільги тощо) фінансової підтримки держави. А ті, які такої підтримки не одержують, як правило, зупиняють виробництво. Не набагато краще становище і на приватизованих великих і середніх підприємствах. Більшість із них не спроможні самостійно профінансувати реструктуризацію виробництва стосовно ринкових вимог і теж чекають допомоги від держави чи довго шукають іноземних інвесторів. Для всіх таких підприємств антиінфляційна політика вкрай не бажана, позбавляє їх останньої надії на зовнішню фінансову підтримку. Єдиною формою господарювання, яка могла б швидко пристосуватися до умов низької інфляції, є мале і середнє підприємництво, організоване на приватних і колективних засадах. Значний прошарок цього підприємництва значно розширив би попит на гроші, що дозволило б істотно підвищити монетизацію економіки, накопичити достатній фінансовий капітал всередині країни, за рахунок якого можна було б неінфляційним шляхом профінансувати реструктуризацію існуючих великих і середніх підприємств. На жаль, після 2007 р. розвиток малого і середнього підприємництва в Україні знову пішов на спад. Як наслідок, більшість підприємств відійшли "в тінь", знайшли нові способи ухилення від податків (адже податковий тягар з кожним роком зростає), постійне зростання цін відбувається на фоні хронічного скорочення виробництва ВВП. [7,39,42]
Безпосередньо з попередньою особливістю інфляції в Україні пов'язана ще одна - розвиток на фоні хронічної інфляції глибокої кризи неплатежів. Взаємна заборгованість господарюючих суб'єктів досягла до 2002 р. розміру, що перевищує річний обсяг ВВП. Згодом ситуація покращилась, але не надовго - вже з 2007 року заборгованість знову зросла в декілька разів. Постійно зростають неплатежі державного бюджету установам та працівникам бюджетної сфери, заборгованість перед бюджетом платників податків тощо. Це можна пояснити тим, що ужорсточення монетарної політики не супроводжується відповідними змінами у сфері реальної економіки та бюджетній сфері: зниженням витрат виробництва і збитковості, підвищенням платежів до бюджету, скороченням бюджетних витрат і дефіциту тощо.
Крім того, якщо проаналізувати останні 5 років, то даний період характеризується значним посиленням адміністративного контролю за ціноутворенням. При зростанні споживчих цін в 2005 році на 14,4 %, адміністративно регульовані ціни зросли на 10,2 %. Як наслідок, знизився їхній прямий вклад в загальний ріст цін - 3,4 з 14,4 відсоткових ставок інфляції, тобто 33,1 % товарів і послуг забезпечили 23,6 % інфляції. [18]
У 2005 році різко загальмувала цінова динаміка основних регулюючих позиції: ріст цін на цукор становив лише 100,1%, водопостачання - 105,6%, електропостачання - 106,9 %, газопостачання - 103,9 %, теплопостачання - 101,7 %, бензин - 111,6 % і правові послуги - 135,3%. [39]
Відсутність дефляції споживчих цін на старті третього кварталу 2005 року означала, що, як і в 2004 році, влітку ціни не знизилися, хоча серпневий інфляційний тренд був найнижчим з початку року.
Реальні доходи населення у 2005 р. зростали найвищими темпами за всі роки незалежності. Населення не вдалося до ажіотажного обміну національної валюти навільно конвертовану, як було в жовтні - грудні 2004 р (додаток З). Якщо розглядати динаміку зростання середньомісячної заробітньої плати (додаток К), то можна зробити висновок, що з кожним роком вона зростала але рівень інфляції теж зростав, тобто інфляція "з'їдає” даний приріст. [39]
Ліквідність, сформована у грудні 2005 р., відбилось на цінах першого кварталу 2006 року, тиск на споживчі ціни з боку тарифів теж дещо менший з огляду на те, що автотранспортні та залізничні тарифи знизили у минулому році.
Як і в 2005-му в 2006 році зростання споживчих цін відбувалось більш високими темпами, ніж реального ВВП. У 2001-2004 роках ситуація була зворотною. Отже, Україна залишилася сьогодні державою з високим темпом росту, але без низької інфляції. Так, інфляція 2006 року стала вищою на 1,3 % за середню у 2000 - 2005 роках (11,6 % проти 10,3 % у вимірі до грудня.). Натомість стрижнева інфляція, за оцінками департаменту економічного аналізу і прогнозування Національного банку, зафіксована на рівні трохи меншому (на 0,6 %), ніж у 2005році. [28,35]
Середньорічна інфляція, у вимірі рік до року, зменшилася (9,1 проти 13,5 %) порівняно з 2005 роком, хоча перевищила рівень 2004 року (9,8 проти 9,0 %). Індекс цін виробників промислової продукції у січні - вересні 2006 року становив 110,3 %, а у відповідному періоді минулого року - 109,3 %, індекс інфляції на будівельно - монтажні роботи у січні - серпні 2006 року дорівнював 114,7 %, у відповідному періоді 2005 року - 117,6 %.
...Подобные документы
Теоретичні підходи пояснення інфляції. Причини, суть і форми інфляції. Методи стимулювання інфляційних процесів. Антиінфляційна політика та методи боротьби з інфляцією. Соціально-економічні наслідки інфляції. Особливості інфляційного процесу в Україні.
курсовая работа [76,5 K], добавлен 04.02.2009Форми та типи інфляції, причини виникнення щодо товарів та грошей, її вплив на перерозподіл доходів, форми прояву та соціально-економічні наслідки. Проблеми інфляційних процесів в Україні. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією.
курсовая работа [54,8 K], добавлен 31.03.2011Теоретичні аспекти інфляції як економічного явища, її основні види. Механізм і причини інфляційних процесів в економіці, особливості їх протікання в Україні. Наслідки інфляції, антиінфляційна політика України. Перспективи подолання інфляційної кризи.
курсовая работа [531,6 K], добавлен 09.03.2015Сутність інфляції і індекс споживчих цін. Соціально-економічні наслідки та особливості інфляційних процесів в Україні. Особливості зв’язку інфляції та безробіття. Причини інфляції та її види. Подолання інфляції шляхом грошово-кредитної політики.
курсовая работа [288,0 K], добавлен 10.11.2010Загальнотеоретичні основи поняття інфляція, її види, типи та причини виникнення. Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методів боротьби з нею. Характеристика інфляції попиту і пропозиції. Методи антиінфляційного оподаткування.
курсовая работа [66,1 K], добавлен 13.03.2010Поняття та сутність інфляції, її види, причини та соціально-економічні наслідки. Розгляд основних методів вимірювання інфляції. Гострота проблеми інфляційних процесів в сучасній Україні: зростання цін на продукти харчування, підвищення цін виробників.
контрольная работа [772,9 K], добавлен 12.12.2014Теоретичні аспекти макроекономічної нестабільності. Циклічність як форма економічного розвитку. Наслідки циклічних коливань. Зміст, причини і форми безробіття. Інфляція та її наслідки. Причини інфляції та безробіття на Україні. Антиінфляційна політика.
курсовая работа [79,0 K], добавлен 23.03.2009Сутність та ознаки інфляції. Причини інфляції. Особливості кризи в Україні. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з інфляцією. Методи антиiнфляцiйного оподаткування. Скорочення податкiв у свiтi "концепцiї пропозицiї". Регулювання цiн в умовах i
контрольная работа [34,6 K], добавлен 08.10.2004Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методи боротьби з нею. Причини виникнення інфляції в Україні, особливість її проявів. Індекси споживчих та виробничих цін, прожитковий рівень. Основні напрямки антиінфляційної політики.
курсовая работа [598,8 K], добавлен 14.04.2013Економічна природа інфляції, причини її виникнення, форми та типи, в яких вона існує, наслідки, які вона спричиняє. Вплив інфляції на інші сфери економічного життя держави. Дослідження динаміки інфляційних процесів в Україні за роки незалежності.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 31.03.2013Аналіз соціально-економічних наслідків інфляції в Україні. Антиінфляційна політика держави. Обгрунтування необхідності регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності. Зарубіжний досвід долання інфляції та можливості адаптації його в нашій державі.
дипломная работа [1010,0 K], добавлен 07.01.2015Розглянуто еволюцію та динаміку інфляційних процесів в Україні в умовах нестабільної економіки, їх соціально-економічні наслідки та причини. Зроблено порівняння індексів інфляції України з Євросоюзу. Визначено шляхи збалансування інфляційних процесів.
статья [264,8 K], добавлен 07.02.2018Сутність інфляції та показники, що її визначають. Основні види і форми інфляції, її вплив на соціально-економічний розвиток країни. Аналіз існуючого стану інфляційних процесів в сучасній Україні, шляхи подолання. Методи антиiнфляцiйного оподаткування.
курсовая работа [327,2 K], добавлен 14.05.2014Сутність и головні причини, а також етапи розвитку інфляції, особливості та напрямки даного процесу в Україні. Методи її виміру та оцінка негативного впливу на економіку держави. Стримуючі чинники зростання споживчих цін. Шляхи зниження інфляції.
научная работа [70,0 K], добавлен 23.04.2015Типи інфляції: повзуча, відкрита, галопуюча і гіперінфляція. Емісія грошей та крах золотого стандарту. Причини та соціально-економічні наслідки в Україні. Розширення державного апарату та підвищення цін на російські енергоносії. Шляхи подолання інфляції.
реферат [28,1 K], добавлен 12.06.2009Основне поняття і динаміка інфляції та безробіття, загальний розгляд економічної теорії нестабільності. Загальна характеристика економічних явищ. Кейнсіанска теорія нестабільності. Антиінфляційна політика держави. Визначення та вимірювання безробіття.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 21.10.2009Теоретичні основи інфляційних процесів на сучасному етапі. Види інфляції та її наслідки. Види зайнятості та безробіття. Особливості формування ринку праці в Україні. Вплив інфляції на зайнятість населення та етапи розвитку антиінфляційної політики.
курсовая работа [218,5 K], добавлен 18.01.2010Поняття інфляції як зростання середнього рівня цін. Теорія інфляції Дж. Кейнса, яка базується на проблемах попиту. Причини інфляції, визначення її рівня. Види інфляції, її наслідки та державне регулювання. Методи та інструменти інфляційної політики.
курсовая работа [58,9 K], добавлен 11.05.2015Фактори виникнення інфляції. Економічна думка про інфляцію, механізм функціонування інфляційного процесу, його регулювання та наслідки. Основні шляхи подолання інфляції: тактичні антиінфляційні заходи. Досвід Польщі в проведенні антиінфляційної політики.
курсовая работа [66,3 K], добавлен 20.03.2009Загальна характеристика інфляції як економічного процесу. Динаміка інфляційних процесів в Україні, їх вплив на економіку країни. Антикризова та антиінфляційна політика керівництва держави та засоби її здійснення. Заходи захисту національного виробника.
реферат [464,2 K], добавлен 08.09.2014
