Інфляція як індикатор макроекономічної нестабільності
Економічна суть та причини виникнення інфляції, її форми та види. Соціально-економічні наслідки інфляції. Особливості протікання інфляційних процесів в Україні. Методи боротьби з інфляцією на прикладі світового досвіду. Антиінфляційна політика держави.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.05.2015 |
| Размер файла | 167,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Загалом в україні можна спостерігати постійне випереджаюче зростання цін виробників порівняно із споживчими. Хоч в Україні і не помічена тісна колекція між інфляцією у виробничому і споживчому секторах, але слід визнати, що сформований певний потенціал тиску на роздрібні ціни. У 2005 році ситуація була протилежною. Тоді ціни виробників зросли у двічі повільніше, ніж у попередньому році (9,5 проти 24 %) і на 0,8 % нижчим темпом, ніж споживчі ціни, що сприятливо вплинуло на показники інфляції першого кварталу 2006 року (2,7 %).
У грудні 2006 року тривало значне і більш високе зростання цін на фрукти, яке не можна пояснити лише сезонністю. Якщо у 2005 році воно становило 13,3 %, то у 2006-му - 40 %. Натомість ресурси імпорту використовувались недостатньо. Окрім того, у зв'язку із замороженим станом питання щодо підвищення тарифів у Києві, грудневе зростання цін на послуги виглядало певною мірою таким, що перебуває у латентній, тобто відкладеній формі. Воно пропущене лише тимчасово. Не вдалося також зупинити негативну тенденцію зростання цін на послуги здавання під найм власної нерухомості (+ 47,9 % за рік), пасажирського транспорту (42,1 % за рік). На річному максимумі було грудневе зростання цін на одяг, меблі, будівельні матеріали.
Щодо сучасного періоду, то протягом останніх семи місяців в Україні відбулося рекордне зростання цін, що не постерігалося з 2000 року. Інфляція споживчих цін прискорилася з 14,2% в серпні 2007року до 30,2% у квітні 2008 року. Щомісяця за цей період споживчі ціни зростали на 2-4%. Ціни на м'ясні продукти, олію та жири, фрукти, овочі, що разом становлять 26,2% споживчого кошика, зросли в середньому на 68,7%.
Зростання індексу цін виробників також різко прискорилося: з 20,4% у серпні 2007 року до 37,5% у квітні 2008 року. Серед цін виробників насамперед зростали ціни на енергоносії - на 45% для сировини І на 69% для продуктів переробки - і на продукцію металургії, де ціни на руду зросли на 89%, а на готовий продукт на 53%. [4,31,39]
Зміни цін пояснюються переважно екзогенними чинниками. Швидке зростання ресурсоємних економік країн, таких як Китай та Індія, потягнуло за собою підвищення цін на метали, харчові продукти, енергоносії. Несприятливі погодні умови в 2007 році та збільшення виробництва біопалива зумовили особливо різке зростання світових цін на харчові сільськогосподарські товари1. Українська економіка зазнала також впливу специфічних для неї шоків, таких як підвищення цін на імпортований газ та відновлення доступу на російський ринок для української продукції тваринництва. Масштаб впливу зовнішніх шоків на загальний рівень цін визначався, зокрема, нездатністю сільського господарства га харчової промисловості України пристосуватися до нових ринкових умов. Така ситуація склалася через монополізацію й надмірне регулювання цих секторів, зокрема регулювання цін, обмеження експорту та субсидії.
Однак визначальними чинниками прискорення інфляції були стимулююча монетарна політика, імпортована з США за режиму фіксованого валютного курсу, та вторинні наслідки високої інфляції. Завдяки прив'язці гривні до долара США велика різниця між процентними ставками в Україні й закордоном стимулювала значні потоки капіталу в Україну. НБУ продав 36 млрд грн. для підтримки валютного курсу протягом останніх 12 місяців. Водночас банки продовжували кредитну експансію, що спричинило зростання грошового мультиплікатора на 12% за період з вересня 2007 року до березня 2008 року. Як наслідок, у квітні пропозиція грошей виросла на 52,2%. Оскільки економіка не була здатна поглинути додаткову пропозицію грошей через реальне зростання ВБП лише 6,0% за перший квартал 2008 року та через сповільнення швидкості обертання грошей, яке становило лише 4,9% у квітні, основним наслідком масштабного збільшення грошової маси стало прискорення інфляції. [28]
Високі соціальні витрати й значне підвищення оплати праці в бюджетному секторі зумовили додатковий тиск на споживчі ціни. Зростанню інфляції сприяло зростання доходів бюджету. Зокрема, видатки зведеного бюджету на поточні трансфери населенню та на оплату праці в першому кварталі 2008 році виросли на 66,2% і досягли 33,2 млрд грн. Водночас, частка таких видатків виросла з 51% У першому кварталі 2007 році до 57% у першому кварталі 2008 року. Таким чином, майже 70% додаткових доходів бюджету було направлено безпосередньо споживачам.
Але вже у червні 2008 року інфляція уповільнилася до 29,3%, вперше демонструючи сповільнення після 15-ти місяців висхідного тренду. На динаміку цього показника вплинули сезонні фактори, послаблення споживчого попиту та адміністративний тиск. До того ж, Національний банк України зобов'язав комерційні банки розміщувати резерви в розмірі 20% від короткострокових позик і депозитів нерезидентів на окремих рахунках НБУ. Ці заходи обмежили приплив б Україну "гарячих" грошей з-за кордону й у червні уповільнило інфляцію до 26,8%, демонструючи місячне зниження рівня цін на 0,5%.
Майбутня динаміка інфляції залишається непевною. З одного боку, зберігається невизначеність щодо динаміки світових цін на харчові та сировинні продукти, а за існуючої політичної ситуації ризик розкручування інфляції через випереджаюче зростання цін і заробітних плат також залишається досить значним. З Іншого боку, можна очікувати сповільнення кредитного буму, а збільшення гнучкості валютного курсу допоможе зменшити монетарні наслідки припливу капіталу. Добрий урожай може до певної міри зменшити тиск на ціни продовольчих товарів, що сповільнить темпи зростання індексу споживчих цін до 24-25% у кінці 2008 року.
Але однією із найхарактерніших ознак протікання інфляційного процесу в Україні є те, що інфляційні очікування як населення, так і бізнесу постійно погіршуються, більшою мірою через політичну невизначеність. За поточними результатами опитувань керівників 1200 підприємств, що регулярно проводяться НБУ, станом на 01.03.2009 очікувана середня інфляція на наступні 12 місяців складає 15.6% проти 13,6% в минулому кварталі. Більшість керівників цих підприємств прогнозують, що Уряд країни вдасться до зміни курсу соціальної політики, спрямованої на підвищення мінімальних державних гарантій та припинення виплат знецінених вкладів. Як результат, більшість з них розраховують на соціальну допомогу та іншиі трансферти в структурі доходів населення. [39]
Також до числа основних iнфляцiйних факторiв, що мали мiсце потягом останнiх рокiв, належать:
надвисоке пiдняття цiн на енергоносiї та основнi види сировини й матерiалiв;
збiльшення наявної грошової маси за рахунок додаткової емiсiї грошей
зростання безготiвкового обiгу, як наслiдок кредитування низькорентабельних та збиткових пiдприємств;
монопольне цiноутворення в умовах монополiзацiї бiльшостi видiв промислового виробництва, що веде до диктативного пiдвищення цiн виробниками, оскiльки споживачi позбавленi вибору i вiдсутнiй стримуючий контроль за цiнами. []
Підводячи підсумок, слід зазначити, що перебіг інфляційного процесу в Україні в 2000-2008 рр. в цілому відповідає схемі, що визначається монетаристським трактуванням сутності та причин інфляції. Інфляційний процес в Україні розвивався і досі розвивається згідно з загальновизнаними закономірностями. Постійне зростання цін провокується як затратними, так і монетарними чинниками. Проте ключову роль у "розкручуванні" інфляції відіграє занадто ліберальна монетарна політика уряду та НБУ. [5,7,39]
4. Антиінфляційна політика держави
Світовий досвід виробив низку дієвих методів боротьби з інфляцією, але їх всі можна об'єднати в дві головні концепції антиінфляційних заходів, що спираються на кредитно-грошову i фіскальну політику. Це заходи: або безкомпромісної боротьби з інфляцією, або адаптації, пристосування до життя в умовах інфляційної нестабільності.
Основними заходами держави у боротьбі з інфляцією є:
регулювання попиту та пропозиції;
індексація доходів;
контроль за цінами та заробітною платою.
Найтиповіші дії держави за розбіжності попиту і пропозиції такі: якщо платоспроможний попит перевищує пропозицію за умов виробництва ВНП нижче від оптимальної величини, держава повинна привести в дію три основних методи регулювання:
знизити податок на прибуток, щоб стимулювати інвестиції компаній і фірм;
збільшити витрати державного бюджету і насамперед державні закупівлі товарів і послуг;
зменшити відсоткову ставку за кредит і, отже, збільшити грошову масу в економіці. [13,24,33]
Крім цих заходів слід провадити активну амортизаційну політику, збільшувати обсяг капіталовкладень у державному секторі тощо. Якщо пропозиція вища від платоспроможного попиту, а виробництво ВНП перевищує оптимальну величину, держава повинна домагатися зниження сукупного попиту. Для цього їй необхідно збільшити податки на прибуток, скоротити державні витрати, збільшити плату за надання кредитів і, отже, зменшити грошову масу. Застосування наведених важелів економічного регулювання не дає миттєвого ефекту. Наприклад, перші позитивні результати від збільшення чи зменшення податків на прибуток, подорожчання чи здешевлення кредиту з'являться не раніше, ніж через півроку.
Індексація доходів здійснюється залежно від темпів інфляції. Вона застосовується в усіх розвинутих країнах (в тому числі і в Україні) і визначається рівнем прожиткового мінімуму (або типовим споживчим кошиком) і узгоджується з динамікою індексу цін: За постійної інфляції індексацію через певні проміжки часу повторюють.
Контроль за цінами і заробітною платою здійснюють протягом нетривалого проміжку часу, оскільки в іншому разі відкритий тип інфляції трансформується у закритий і руйнується механізм ринкового саморегулювання. Крім того, держава впливає на інфляцію здебільшого опосередковано, через механізм очікувань.
Загалом боротьбу з інфляцією на державному рівні необхідно вести шляхом використання комплексу заходів: [13]
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис.4.1 Комплекс заходів по боротьбі з інфляцією
Адаптаційна політика держави щодо подолання інфляції має свої недоліки: кошти на компенсаційні надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врешті-решт через податки, або робити грошову емісію, що знову призведе до зростання інфляції. Як правило, в умовах боротьби з iнфляцiсю цi методи використовуються комплексно, що дає більш виражений ефект, i дозволяє пом'якшити труднощі, припадаючи на долю економіки країни.
В процесі стримування інфляції податки відіграють двоїсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачів, високі податки носять антиінфляційний характер. Однак, податки можуть також збільшувати витрати виробництва, підвищуючи через це рівень цін на товари.
Розглянемо тi спотворення в оподаткуванні, якi викличе неочікувана інфляція, тобто випадок, коли цей елемент економічної системи країни до дій в умовах інфляції не пристосований.
У разі, якщо податкова система країни має труднощі з адаптацією до інфляційних процесів, виникають низку складних проблем:
1. Із зростанням рівня цін частка податкових виплат у загальному обсязі реальних доходів збільшується, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податків. Якщо б податки знаходилися у постійній пропорції до номінальних доходів незалежно від розміру останніх, у цьому не було б ніякої проблеми, оскільки в такому разі люди сплачували б однаковий, не залежний від рівня цін відсоток своїх доходів у вигляді податків. Але, оскільки, норма оподаткування при використанні його прогресивної форми має тенденцію зростати разом з рівнем номінальних доходів, то інфляція, призводячи до збільшення номінальних доходів, тим самим збільшує й частку податків у складі реальних доходів.
2. Із оподаткуванням капіталу. Це дуже складна проблема, оскільки зростання капіталу, пов'язане з приростом ринкової вартості активів, реагує на інфляцію більш оперативно, ніж реальні прибутки на цей капітал. Жодній країні не вдалося досягти суттєвого успіху у нейтралізації наслідків впливу інфляції на оподаткування капіталу. Деякі фахівці у сфері податків навіть вважають, що найбільша шкода від інфляції полягає саме у тому, що вона збільшує фактичне оподаткування капіталу, тому уряду України не варто вдаватися до збільшення податків на капітал, адже від цього сильно постраждає реальний сектор економіки.
3. Подібна проблема оподаткування виникає й по відношенню до доходів у вигляді вiдсоткiв на капітал. У цьому разі кредитор фактично несе збитки в наслідок дії інфляції, тоді як уряд мас зиск. Такі умови дестимулюють кредиторів, що й є одним з негативних ефектів подібної боротьби з інфляцією. [29,32,33]
Слід відмітити, що теоретично можливим є більш швидке зростання відсоткової ставки до сплати податків ніж збільшення інфляції, що зберігає реальну відсоткову ставку постійною.
Необхідно зазначити, що навіть очікувана інфляція викликає втрати в економіці, якщо інститути влади адаптовані до неї не повністю. Подібні втрати стають особливо істотними в умовах контролю ставки банківського проценту, неадекватного оподаткування доходів й прогресивного зростання податкових ставок, що збільшують податкові платежі. Під адекватним оподаткуванням в умовах інфляції, мається на увазі такий метод затягування податків, за якого не оподатковується інфляційний компонент приросту активів. Розглянутий вище негативний вплив інфляції на податкову систему, змусив багато країн "індексувати" податкові закони, щоб запобігти збільшенню податків, яке спричиняється інфляціє.
Використання державою "стримуючої" податково-бюджетної політики є одним із шляхів усунення загрози інфляції. Державний бюджет на наступний рік понинен бути складений таким чином, щоб скорочення обсягу державних закупок й замовлень поєднувалося із збільшенням чистих податків, компенсуючи очікуване пожвавлення сукупного попиту у приватному секторі економіки. Правильне поєднання: скорочення обсягу державних замовлень, трансфертних виплат та підвищення податків втримає сукупний попит у бажаному положенні, а економічну систему, в станi стабільності. [33]
Політика податкового регулювання доходів орієнтована на використання податків i створення у фірм та робітників стимулів не піднімати ціни й зарплату - це система, при якій за допомогою податкової системи фірми й зайняті на них робітники заохочуються або наказуються в залежності від зростання рівня цін й зарплати.
Розглянемо ціновий різновид даної системи. Фірмам повідомляється, що рівень сплачуваних їми податків залежить від зростання цін на їх продукцію. Наприклад, підвищення цін до 5 % не викликає ніяких штрафних санкцій, за кожний наступний відсотковий пункт уряд збільшує ставку оподаткування. Податкова ставка може збільшуватись, скажімо на 2 пункти (з 25 до 27 %) за кожний відсоток приросту цін на продукцію фірми.
За умов реалізації такої політики підвищення цін коштуватиме фірмам надто дорого. Отже, в них з'являється стимул не допускати значного збільшення цін. Зростання цін по всіх фірмах, таким чином, буде меншим, й темпи інфляції скоротяться. Подібний механізм може бути реалізований й у відношенні зарплати.
Згідно з вищесказаним, фахівцями пропонується ввести до схеми розрахунку основного податку антиінфляційний коефіцієнт. Його призначення - забезпечити зацікавленість товаровиробника у вiдповiдностi темпів зростання товарної i грошової маси, зниженні існуючих темпів інфляції на внутрішньому ринку. Оскільки ціни в окремих періодах також можуть зманюватися, то для цілей планування, обліку i контролю виробничо-пiдприємницькоi діяльності зручніше вести розрахунок за обсягами реалізації продукції у вартісному вираженні (виручкою). [10]
Для більш дійового i предметного управління процесом товарного насичення ринку доцільно оцінювати не тільки загальну інфляцію, а й інфляцію по окремих товарних групах. У разі ж помітної її вiдмiнностi по регіонах є доцільною i регіональна диференціація цього показника.
Отже, антиінфляційний коефіцієнт виконує функції стабiлiзацiї економіки. Причому на відміну від такого стихійного регулятора, як співвідношення "попит-пропозицiя", який реагує i на вплив випадкових чи уявних факторів, антиінфляційний коефіцієнт забезпечує більш тривалий i сталий характер регулювання діяльності товаровиробників. Це зумовлено наявністю у структурі цього коефіцієнта такого показника, як індекс інфляції, що характеризує стан економічної системи в цілому.
Отже, можна зробити висновок, що на практиці існує дуже тісний взаємозв'язок між оподаткуванням та контролем цін i цим користується уряд, коли ставить собі за мету поставити у невигідне становище тих господарюючих суб'єктів, якi надто інтенсивно піднімають ціни на товари та послуги. Таке корегування цін державою за допомогою податкової системи відноситься до непрямих методів контролю за цінами.
З'ясування основних причин (внутрішніх і зовнішніх) інфляції вказує і найважливіші шляхи стабілізації грошового обігу. Розрізняють такі три методи стабілізації грошового обігу:
1) нуліфікація,
2) ревалоризація,
3) девальвація.
Нуліфікація грошей (від лат. nulificatio - знищення) - різновид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто оголошуються недійсними.
Ревалоризация - повернення до попередньої купівельної сили грошових знаків. Для цього з обігу треба вилучити зайві гроші. Цей метод застосовується при невеликих масштабах інфляції.
Девальвація - зниження обмінного курсу (ціни) валюти порівняно з іноземною. [5,13]
Отже, розглянувши всі існуючі методи антиінфляційних заходів, які може використовувати держава, необхідно зазначити, що не існує одного універсального методу, який би допоміг подолати інфляцію. Необхідно розробляти комплекс заходів, спрямованих на її усунення і постійно відстежувати їх вплив на низку показників, що вказують на ефективність їх використання.
Одним з методів антиінфляційної політики є скорочення податків у світі "концепція пропозиції". Як відомо, будь-яке втручання в функціонування економіки, що затримує пересування кривої сукупного попиту вгору або змушує її зсуватися вниз відносно кривої сукупної пропозиції буде стримувати темпи інфляції. Аналогічного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицію. Такий підхід до економічної практики став відомим як "концепція пропозиції".
Але залишається головне питання, яким чином здійснити бажане збільшення природного рівня реального обсягу виробництва. Прибічники "концепції пропозиції" як один із способів досягнення цього результату розглядають зміни у податковій політиці. Насамперед потрібно зменшити податок на доход громадян, що посилило б трудову мотивацію робітників.
Також потрібно реформувати систему податків на доходи від приросту капіталу та ввести різноманітні податкові стимули (пільги для підприємств, що збільшують обсяги виробництва) - це стимулювало б накопичення та інвестиції.
Оосбливу роль відіграє державний контроль над цінами, особливо в умовах кризи економіки i виходу з неї.
Під контролем над цінами розуміють будь-яку послідовність цілого ряду заходів - від помірних обмежень, до примусового встановлення верхніх границь зростання цін, що проводяться у рамках економічної політики.
Одним з підходів є перевірений у світовій практиці метод тимчасового заморожування цін й надалі їх часткового перегляду. Він полягає у заборонені підвищувати ціни вище визначеного рівня, без спеціального на те дозволу. За граничний рівень цін може бути прийнятий той, що існував на протязі базового періоду перед "заморожуванням".
При цьому підвищення цін вважається:
- допустимим, - якщо, наприклад, воно було пов'язано з ростом цін на імпортні вироби (тобто коли збільшення витрат неможливо контролювати);
- недопустимим, - якщо, його причиною стало невиправдане підвищення зарплати, що стимулювало підприємців самим обмежувати зростання заробітної плати. [10,30]
Заморожування цін дозволяє долати iнфляцiйнi очікування населення, господарюючих суб'єктів, кредитної системи, внести деяке заспокоєння в економіку.
Як альтернативу прямому державному регулюванню цін іноді розглядаються картельні згоди про ціни, якi можуть зіграти позитивну роль, якщо однією з сторін, що беруть в них участь буде Уряд, що забезпечує загальну узгодженість цін.
Не слід також забувати про це один метод антиінфляційної політики держави, як сапроовадження максимального рівня ціни. Максимальній рівень ціни - являє собою законодавчо встановлену максимальну ціну, яку продавцю дозволяється запрошувати за свій товар або послугу.
В широких масштабах максимальні рiвнi цін, або загальний контроль за цінами, застосовуються для обмеження інфляційних процесів в економіці.
Причому, встановлення обмеження ціни має сенс тільки при умові, що нова ціна буде нижчою за рівноважну.
Але існують певні наслідки при впроваджені даної політики, а саме: спроможність вільного ринку нормувати споживання буде паралізована. Існування обмеження цін створює стійкий дефіцит даних товарів. Оскільки введення цінового обмеження призводить до виникнення стійкого дефіциту даної продукції, уряду приходиться приймати на себе піклування про нормування її для споживачів в інтересах досягнення більш справедливого розподілу. Це здійснюється, наприклад, шляхом введення карткової системи. Однак використання карткової системи не вирішує іншої проблеми. Дійсно з'являється велика кількість покупців, що прагнуть купити товар по цiнi, що перевищує встановлений максимум.
Цілком зрозумілим є те, що для продавців вигідніше реалізувати його по більш високій цiнi. Тому, не дивлячись на значне посилення бюрократичного апарату, що супроводжує, як правило, введення контролю за цінами, нелегальні "чорнi ринки" - ринки, на яких товари купуються й продаються по цінах, вищих за встановлені межі - отримують широке поширення. [33,36]
Проблеми у реалізації політики контролю за цінами можна також пояснити значними адмiнicтративними складнощами її проведення. До органів контролю постійно пред'являються вимоги зробити виключення для тих чи інших видів товарів або який-небудь галузі. Поступово, по мipi подальшого відхилення цін від стану рівноваги й посилення дефіциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пільги зростає, й, в кiнцi-кiнцiв, це надзвичайно ускладнює контроль.
Наступна проблема полягає у тому, що уряд може спробувати зберегти ціновий контроль в силі вже після завершення проміжного періоду й початку нового підйому. В цей період контроль такого роду може виявитись некорисним й лише погіршити ситуацію.
Хоча політика державного регулювання цін несе значний позитивний ефект i має особливе значення в кризові періоди, її реалізація може призвести до дуже небажаних наслідків.
Щодо короткострокового плану, то пряме регулювання цін сприятиме стабiлiзацiї національної економіки. Так, у державі можуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрібних цін i це призведе до гальмування інфляційних процесів. Але вже у найближчі роки виявляться негативні наслідки централізованої моделі регулювання. "Заморожування" цін i заробітної плати обмежить міжгалузевий перелив капіталів, буде гальмувати інвестиційну політику, знизить рівень ділової активності, стримуватиме зростання доходів. [5,13]
Щодо України, то отримавши незалежність, країна отримала такий рівень інфляції, що навіть іноземні експерти назвали такий рівень інфляції "супергіперінфляцією”. Ціни за місяць зростали майже вдвічі. Тому уряд, всю свою діяльність зосередив на подоланні інфляційних процесів При цьому уряд застосовував в основному два антиiнфляцiйних заходи - обмеження фондiв споживання пiдприємств i регулювання цiн. Адмiнiстративний контроль цiн було введено Указом президента "Про заходи щодо стримування темпiв зростання цiн”. Згiдно з ним пiдприсмства всiх форм власностi могли пiдвищувати оптовi цiни на продукцiю тiльки у разi зростання витрат на виробництво, яке не залежить вiд їхньої господарської дiяльностi. Цим же Указом вводилося обмеження розмiру надбавки для торговельних i постачальницько-збутових пiдприємств у розмiрi не бiльше 55% вiд цiни виробника. Але, як свiдчать наслiдки, цi заходи спрацювали недостатньо ефективно. Насамперед, цiни тодi вже досить надiйно вийшли з-пiд державного контролю, i знову пiдпорядкувати їх системi жорсткого державного контролю було дуже важко. Щодо обмеження фондiв споживання, то це мало б сенс тодi, коли було б що обмежувати. [30,37]
Але через брак досвіду у вирішенні даної проблеми, діяльність уряду призвела до негативних наслідків серед яких сслiд вiдмiтити:
1. Серйозне порушення виробничої та фiнансової систем функцiонування економіки.
2. Пiдiрвання схильностi до заощадження практично у всiх економiчних агентiв.
3. Руйнування на цiй основi системи забезпечення вiдтворюючих процесiв в економiцi.
4. Надмiрна диференцiацiя населення, окремих галузей й регiонiв за рiвнем доходiв. [6]
Починаючи з 1996 року, приборкування високих темпів інфляції стало основним завданням макроекономічної політики держави. Було обрано курс на поступове зниження дефіциту державного бюджету, як одного з головних джерел інфляції в Україні.
Країні необхідна була стабільна валюта, саме її впровадження стало початком нового етапу більш ефективної антиінфляційної політики держави. Для створення стабільної національної грошової одиниці та подолання інфляції була впроваджена грошова реформа, яку Україна провела в серпні - вересні 1996 р. Була запроваджена нова грошова одиниця - гривня, яка стала дійсно платіжною грошовою одиницею на території країни, що була затверджена в Конституції 1996 року. Відразу ж Національний Банк України почав проводити жорстку монетарну політика, підтримуючу стабільність гривні. Основними заходами в цій галузі були:
- зниження облікової ставки;
- відсотки за кредитними та депозитними операціями банків виведено на позитивний відносно інфляції рівень;
- підвищення норми обов'язкових резервів;
- замість централізованого розподілу кредитних ресурсів запроваджено кредитні аукціони, внаслідок чого розподіл коштів між банками набув ринкового характеру;
- запроваджено операції з державними цінними паперами як основне джерело покриття бюджетного дефіциту. [10,28]
У 2000 році нарешті закінчилася Велика українська депресія. Темпи зростання ВВП у 2,5 рази вищі від прогнозованих, експорту - майже у 2 рази. Водночас рівень інфляції вдвічі нижче прогнозованого. У 2001 році вона була у 4,2 рази нижчою, ніж у 2000 році. Вперше в Україні ми спостерігали ситуацію, коли зростання ВВП перевищувало інфляцію. [28,39]
У період 2003-2008 рр. основними напрямками діяльності уряду України для подолання інфляції були:
інфляція антиінфляційна політика макроекономічний
Рис 4.2 Напрямки діяльності уряду спрямовані на подолання інфляції
Усвідомлюючи важливість стабільного збільшення кредитної пропозиції, необхідного для повноцінного реагування реального сектора економіки на зростаючий споживчий та інвестиційний попит та використовуючи облікову ставку як монетарний інструмент антиінфляційної політики, Національний банк здійснював спроби поетапного зниження облікової ставки та реанімування інструменту рефінансування комерційних банків. [25]
Розширюючи грошову пропозицію в масштабах, які не ставлять під загрозу досягнення антиінфляційної мети, Національний банк виходить з того, що зростання ВВП потребує більшої монетизації. Таке збільшення грошової пропозиції здійснювалося дещо своєрідно: здебільшого не через пряме рефінансування банків, а через закупки валютної виручки від експорту. Проблемою є певне прискорення інфляції, яке супроводжує процес зростання закупок валюти. Тому необхідні особливі зусилля щодо антиінфляційної "зачистки”, починаючи від норм резервування, процентної ставки, і закінчуючи збільшенням профіциту бюджету з метою дострокового погашення як зовнішнього, так і внутрішнього боргу. Це, звичайно, крайні заходи. Все ще існують резерви підвищення ефективності поточних "репо” - та "депо” - стерилізаційних заходів, хоча й обмежені.
У 2002-2003 рр. Уряд та Національний Банк України продовжував активну антиінфляційну політику, що дало можливість поступово знижувати темпи інфляції. Крім того, відбувався приріст ВВП, що свідчило про вихід України із системної кризи.
Щодо НБУ, то у 2004 році передивився основні напрямки антиінфляційної політики в економіці. Була затвердженна нова програма регулювання інфляції, яка, зокрема, передбачала:
1. У межах своєї компетенції всебічно сприяти досягненню запланованої інфляційної мети - недопустити перевищення минулорічних показників інфляції.
2. Блокування нарощування інфляційних очікувань.
3. Застосовування практики антиінфляційного ціноутворення.
4. За необхідністю здійснювати більш жорстку процентну політику як ціновий стабілізатор.
5. Використання інтервенції (імпорт та власні резерви) для нівелювання секторальних шоків.
6. Униканення різних коливань бюджету у зв'язку з його корекцією протягом року.
7. Посилення можливого зниження цін відповідними заходами бюджетної та монетарної політики.
За даними Державного комітету статистики, у січні-грудні 2004 року темп інфляції склав 12,3%. Серед факторів, що спровокували ріст темпів інфляції в 2004 р., Міністерство економіки називає нерівномірну витрату урядом бюджетних коштів на соціальну сферу протягом року. Серед інфляційних ризиків Міністерство економіки також називає ріст цін виробників, зокрема на ринку енергоносіїв і на продовольчому ринку. [13,18,39]
Грошово - кредитна політика НБУ спрямована на здешевлення кредитних ресурсів, поряд із діяльністю уряду щодо продовження процесу приватизації, проведення податкової реформи - є ті заходи держави, що повинні забезпечити подальше економічне зростання в Україні. Збереження позитивних змін у вітчизняній економіці дасть можливість зміцнити позиції гривні на валютному ринку. Стабільність національної грошової одиниці є основною передумовою мінімізації інфляції в Україні та тих негативних наслідків, до яких вона може призвести.
Перспективним у проведенні антиінфляційної політики є перехід від жорсткого монетарного контролю за інфляцією до більш м'яких форм. Зокрема, зараз в Раді правління НБУ жваво обговорюються перспективи використання такого монетарного засобу, як таргетування інфляції. Таргетування інфляції - це концепція, якою передбачено наявність 3-х основних елементів: законодавчого закріплення цінової стабільності, офіційне оголошення Центральним Банком кількісних цільових показників інфляції на визначений часовий період, роз'яснення дій органів монетарної влади громадськості. Контроль над інфляцією не є самоціллю монетарної політики. Довгострокова цінова стабільність важлива в тому аспекті, що вона сприяє прискоренню темпів економічного зростання, підвищенню добробуту населення, зниження рівня безробіття. Світовий досвід показує, що таргетування на початкових стадіях впровадження сприяє падінню темпів зростання ВВП, проте згодом економічне зростання нормалізується. Найбільший позитивний ефект від таргетування був отриманий у промислово розвинених економіках. Але на даний момент чітко не зрозуміло чи готова Україна до цього. Таргетування гармонізує розвиток внутрішнього та зовнішнього секторів економіки, стабілізує очікування економічних суб'єктів, сприяє збільшенню обсягів довгострокових інвестицій завдяки зниженню відсоткових ставок. [19,26]
Отже, подолання інфляції залишається одним з головних завдань антикризової стратегії. Зменшення темпів інфляції до відносно "безпечного" рівня (15-20% за рік, або 1-2% на місяць) без скорочення виробництва й падіння життєвого рівня населення можливо лише при підвищенні ефективності виробництва і якості керування. Цієї мети можна досягнути поетапно, протягом тривалого періоду часу.
Національному банк України необхідно якнайшвидше розробити нові напрямки з вдосконалення формування та реалізації антиінфляційної політики щодо забезпечення її більшої адекватності новим економічним реаліям, покращення розуміння дій центрального банку з боку економічних агентів і населення, посилення результативності у досягненні визначених цілей.
Головною метою антиінфляційної політики в 2009 році повинне бути утримання стабільності національної грошової одиниці як важливої передумови фінансової і макроекономічної рівноваги та сталого соціально-економічного розвитку країни. Досягнення цієї мети необхідно будувати на адекватному використанні нормативних, організаційних та інструментальних можливостей Національного банку з урахуванням національних стратегічних завдань і вірогідності дестабілізуючих впливів. [28,32]
Висновки та пропозиції
Питання щодо суті, причин та наслідків інфляції є найбільш дискусійним у сфері економіки, а саме регулювання негативних явищ, що впливають на розвиток економіки кожної країни. Це можна пояснити не тільки значною множинністю чинників, що спричинюють інфляцію, а й досить складними її різносторонніми соціально-економічними і політичними наслідками. Впливу інфляції на економіку не уникнула жодна країна. Більшість сучасних економістів характеризують інфляцію як фактор, що спричиняє кризові ситуації в економіці країни та викликає згодом переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Проаналізувавши в курсовій роботі всі відомі теорії інфляції, дослідження найвідоміших економістів та співставивши їх із сучасними особливостями розвитку економіки в умовах глобалізації, можна зробити висновок, що досвід сучасників потребує переосмислення в ставленні та розумінні самого явища інфляції. Засоби, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, повинні по-іншому використатися стосовно до кожної конкретної ситуації. Ключовим моментом в питанні подолання кризових явищ в економіці є саме вирiшення питання інфляції, оскільки це - найважливіша умова для поновлення інвестиційної активності, що, в свою чергу, має забеспечити відродження економіки країни.
Також слід зазначити, що в курсовій роботі було досліджено та проаналізовано особливості розвитку інфляційного процесу в економіці України за останні роки. Згідно з оцінками фахівців, у вітчизняній економіці закладено сильний інфляційний потенціал. Повільний вихід економіки України із трансформаційного спаду, її неефективна галузева структура та надмірний рівень монополізації, величезний державний борг і дефіцит бюджету загрожують відносній стабільності у сфері цін.
Крім того, курсова робота містить окреме питання, що присвячене антиінфляційним заходам держави. Для цього було досліджено антиінфляційні заходи урядів розвинутих країн, що мали успішний досвід у боротьбі з інфляцією, проаналізовано низку антиінфляційних програм вітчизняного Національного банку, що спрямовані на подолання тиску інфляційного "тягаря” на економіку України. Весь освоєний матеріал дав змогу зробити в курсовій роботі низку висновків та пропозицій, що заключаються в тому, що для ліквідації інфляційного потенціалу уряд України має прискорити проведення реформ, акцентуючи увагу на структурній перебудові національної економіки та всебічному стимулюванні ринкових відносин як необхідних умовах макроекономічної стабілізації та швидкого економічного зростання.
Отже, оскільки інфляція понад критичну точку може мати тяжкі економічні і соціальні наслідки, такі як: руйнування виробничого потенціалу, зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості, падіння життєвого рівня населення, загострення соціальних та політичних суперечностей, посилення хабарництва та криміногенної ситуації в країні, то дійова антиінфляційна політика кожної держави повинна бути пріоритетною. Боротьба з проявами інфляції повинна забезпечити належну сталість грошей, збільшити інвестиційну активність в країні, зростання виробництва на загального рівня життя населення в кожній країні.
Список використаних джерел
1. Конституція України: прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. /Відомості Верховної Ради України - 1996р. №30
2. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.06 N 489-V
3. Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 14.12.07 N 512-III
4. Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.07 N 835-VI
5. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред.В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004. - с.851
6. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.В.Д. Базилевича. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - с.615
7. Бицюра Ю.С. Аналіз інфляції в Україні. // Географія та основи економіки в школі. - К.: Піллігрім, 2005. - с.10-13.
8. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М. Економічна теорія: макро - і мікроекономіка. - К.: Альтернативи, 2003. - с.610
9. Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України. Національна макроекономіка: Підручник. - К.: Либідь, 2003. - с.368
10. Мазярчук В., Рябошлик В. Проблеми досягнення параметрів монетарної політики України. - К.: Інститут реформ, 2005. - с.12-16.
11. Мочерний С.В., Довженко М.В. Економічна теорія: Підручник. - К.: Академія, 2004. - с.856
12. Сухоруков А.І. Фінансова безпека держави: Навчальний посібник - К: Центр учбової літератури, 2007 - с. 192
13. Нурієв Р.М. Гроші, банки та грошово-кредитна політика - К.: Основи, 2005. - с.319
14. Несторенко В.П., Каніщенко Л.О. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник. - К.: Вища школа, 2004. - c.406
15. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Університет економіки та права "КРОК”. 2004. - с.72
16. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / За ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - с.598
17. Царенко О.М., Бей Н.О., Сало І.В. Економіка розвитку. - С.: ВТД "Університетська книга”, 2004. - с.590.
18. Чувілін Е.Д., Дмітрієва В.Г. Державне регулювання цін в капіталістичних державах. - К.: Ґенеза, 2005. - с 254
19. Антиінфляційна політика, як фактор економічного зростання в Україні / Мельник О.М. // Банківська справа. - 2005. - №3. - с.11-17
20. Антиінфляційна політика: шок чи терапія? / Порошенко П.О. // Дзеркало тижня - 2008. - 19 квітня. - с.7
21. Звідкіля взялась інфляція? / Лушин С.І. // ”Фінанси”, №9, 2005. - с.9-10
22. Інфляція - 2008 у полоні стереотипів /Карабін С.Ю. // Дзеркало тижня - 2008. - 5 квітня - с 1,7
23. Кабмін, Нацбанк, інфляція та курс / Сколотяний Ю. // "Дзеркало тижня”, № 47 - 15 Квітня 2005 року. - с.6-8.
24. Механізм розвитку та протидії інфляції в Україні / Калюжний В. П. // Економіка і держава. - 2008. - №6 с 16-22
25. Механізм інфляції попиту в Україні // Банківська справа. - 2007-№2. с 83
26. Не така страшна інфляція, як її рівень // "Дзеркало тижня”, № 45, 25 Листопада - 1 Грудня 2006 року. - с.10-12.
27. Обмінний курс, інфляція та конкурентоспроможність економіки/ Стельмах В., Петрик О. // Вісник НБУ. - 2005. - №9 - с.3-6.
28. Основні показники економічного та соціального стану України // Бюл. Національного банку України. - 2003. - № 1. - с.50-59.
29. Основні тенденції інфляції в Україні/ Михайличенко С.В. // Вісник НБУ. - 2005. - № 5. - с.13-19
30. Пошук стратегії забезпечення фінансової стабільності / Кучукова Н.С. // "Гроші і кредит”, №5, 2006. - c.22-25
31. Прогнозування інфляції споживчих цін в Україні / Пилявець О. Мазур Ю. // Банківська справа. - 2008. - №4 - с.29-32.
32. Ринок інфляційного процесу в Україні/ Безкровний А.В. // Економіка АПК - 2009 №1 с 77-79
33. Теоретичні засади державного регулювання цін / Чорна Л. // Підприємництво та господарське право. - 2005 - №4. с 73-76
34. Індекси споживчих цін та цін виробників промислової продукції в Україні у 1991-2007рр. // Вісник Національного Банку України - 2008 - №2 - с 64-65
35. Показники діяльності банківської системи України // Бюл. Національного банку України. - 2005. - № 2. - с.67-70.
36. Вікіпедія - вільна енциклопедія. - www.wikipedia.org
37. Нормативні акти України - www.nau. kiev.ua
38. Офіційний сайт Верховної Ради України. - www.parlament.org.ua
39. Офіційний сайт Держкомстату. - www.ukrstat.gov.ua
40. Офіційний сайт Нацбанку України. - www.bank.gov.ua
41. Офіційний сайт Президента України. - www.president.org.ua
42. 42. Урядовий портал України. - www.kmu.gov.ua
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Теоретичні підходи пояснення інфляції. Причини, суть і форми інфляції. Методи стимулювання інфляційних процесів. Антиінфляційна політика та методи боротьби з інфляцією. Соціально-економічні наслідки інфляції. Особливості інфляційного процесу в Україні.
курсовая работа [76,5 K], добавлен 04.02.2009Форми та типи інфляції, причини виникнення щодо товарів та грошей, її вплив на перерозподіл доходів, форми прояву та соціально-економічні наслідки. Проблеми інфляційних процесів в Україні. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією.
курсовая работа [54,8 K], добавлен 31.03.2011Теоретичні аспекти інфляції як економічного явища, її основні види. Механізм і причини інфляційних процесів в економіці, особливості їх протікання в Україні. Наслідки інфляції, антиінфляційна політика України. Перспективи подолання інфляційної кризи.
курсовая работа [531,6 K], добавлен 09.03.2015Сутність інфляції і індекс споживчих цін. Соціально-економічні наслідки та особливості інфляційних процесів в Україні. Особливості зв’язку інфляції та безробіття. Причини інфляції та її види. Подолання інфляції шляхом грошово-кредитної політики.
курсовая работа [288,0 K], добавлен 10.11.2010Загальнотеоретичні основи поняття інфляція, її види, типи та причини виникнення. Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методів боротьби з нею. Характеристика інфляції попиту і пропозиції. Методи антиінфляційного оподаткування.
курсовая работа [66,1 K], добавлен 13.03.2010Поняття та сутність інфляції, її види, причини та соціально-економічні наслідки. Розгляд основних методів вимірювання інфляції. Гострота проблеми інфляційних процесів в сучасній Україні: зростання цін на продукти харчування, підвищення цін виробників.
контрольная работа [772,9 K], добавлен 12.12.2014Теоретичні аспекти макроекономічної нестабільності. Циклічність як форма економічного розвитку. Наслідки циклічних коливань. Зміст, причини і форми безробіття. Інфляція та її наслідки. Причини інфляції та безробіття на Україні. Антиінфляційна політика.
курсовая работа [79,0 K], добавлен 23.03.2009Сутність та ознаки інфляції. Причини інфляції. Особливості кризи в Україні. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з інфляцією. Методи антиiнфляцiйного оподаткування. Скорочення податкiв у свiтi "концепцiї пропозицiї". Регулювання цiн в умовах i
контрольная работа [34,6 K], добавлен 08.10.2004Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методи боротьби з нею. Причини виникнення інфляції в Україні, особливість її проявів. Індекси споживчих та виробничих цін, прожитковий рівень. Основні напрямки антиінфляційної політики.
курсовая работа [598,8 K], добавлен 14.04.2013Економічна природа інфляції, причини її виникнення, форми та типи, в яких вона існує, наслідки, які вона спричиняє. Вплив інфляції на інші сфери економічного життя держави. Дослідження динаміки інфляційних процесів в Україні за роки незалежності.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 31.03.2013Аналіз соціально-економічних наслідків інфляції в Україні. Антиінфляційна політика держави. Обгрунтування необхідності регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності. Зарубіжний досвід долання інфляції та можливості адаптації його в нашій державі.
дипломная работа [1010,0 K], добавлен 07.01.2015Розглянуто еволюцію та динаміку інфляційних процесів в Україні в умовах нестабільної економіки, їх соціально-економічні наслідки та причини. Зроблено порівняння індексів інфляції України з Євросоюзу. Визначено шляхи збалансування інфляційних процесів.
статья [264,8 K], добавлен 07.02.2018Сутність інфляції та показники, що її визначають. Основні види і форми інфляції, її вплив на соціально-економічний розвиток країни. Аналіз існуючого стану інфляційних процесів в сучасній Україні, шляхи подолання. Методи антиiнфляцiйного оподаткування.
курсовая работа [327,2 K], добавлен 14.05.2014Сутність и головні причини, а також етапи розвитку інфляції, особливості та напрямки даного процесу в Україні. Методи її виміру та оцінка негативного впливу на економіку держави. Стримуючі чинники зростання споживчих цін. Шляхи зниження інфляції.
научная работа [70,0 K], добавлен 23.04.2015Типи інфляції: повзуча, відкрита, галопуюча і гіперінфляція. Емісія грошей та крах золотого стандарту. Причини та соціально-економічні наслідки в Україні. Розширення державного апарату та підвищення цін на російські енергоносії. Шляхи подолання інфляції.
реферат [28,1 K], добавлен 12.06.2009Основне поняття і динаміка інфляції та безробіття, загальний розгляд економічної теорії нестабільності. Загальна характеристика економічних явищ. Кейнсіанска теорія нестабільності. Антиінфляційна політика держави. Визначення та вимірювання безробіття.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 21.10.2009Теоретичні основи інфляційних процесів на сучасному етапі. Види інфляції та її наслідки. Види зайнятості та безробіття. Особливості формування ринку праці в Україні. Вплив інфляції на зайнятість населення та етапи розвитку антиінфляційної політики.
курсовая работа [218,5 K], добавлен 18.01.2010Поняття інфляції як зростання середнього рівня цін. Теорія інфляції Дж. Кейнса, яка базується на проблемах попиту. Причини інфляції, визначення її рівня. Види інфляції, її наслідки та державне регулювання. Методи та інструменти інфляційної політики.
курсовая работа [58,9 K], добавлен 11.05.2015Фактори виникнення інфляції. Економічна думка про інфляцію, механізм функціонування інфляційного процесу, його регулювання та наслідки. Основні шляхи подолання інфляції: тактичні антиінфляційні заходи. Досвід Польщі в проведенні антиінфляційної політики.
курсовая работа [66,3 K], добавлен 20.03.2009Загальна характеристика інфляції як економічного процесу. Динаміка інфляційних процесів в Україні, їх вплив на економіку країни. Антикризова та антиінфляційна політика керівництва держави та засоби її здійснення. Заходи захисту національного виробника.
реферат [464,2 K], добавлен 08.09.2014
