Основи банкрутства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичні основи банкрутства

1.1 Сутність та значення банкрутства суб'єктів господарювання

1.2 Види банкрутства в сучасних ринкових умовах господарювання

1.3 Діагностика запобігання імовірності банкрутства та методи його запобігання

Розділ ІІ. Розгляд банкрутства підприємства на прикладі ООО «АМПЕР»

2.1 Загальна характеристика виробничо-господарської діяльності ООО«АМПЕР»

2.2 Процедура банкрутства підприємства ООО «АМПЕР»

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Дана курсова робота присвячена темі банкрутства підприємства. На мою думку банкрутство - це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів. Банкрутство підприємства є одним із можливих результатів його економічної неспроможності, коли вичерпані інші можливі шляхи поліпшення фінансового становища.

З позицій фінансового менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, унаслідок якої воно не в змозі задовольнити у встановлений термін пред'явлені з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

В сучасному світі в умовах жорсткої конкуренції й розвинутих ринкових відносин деяким підприємствам не вдається втриматися «на плаву». На 2013 рік в Україні було нараховано близько 9 тис. збанкрутілих підприємств. Переважна більшість підприємств, які роками перебувають у стадіях розпорядження майном або санації, не мають жодних потенційних можливостей для відновлення платоспроможності.

На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки через глибоку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршання кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

Методологічною основою курсової роботи є праці відомих українських вчених-економістів, різні нормативні й законодавчі акти. Темі діагностики запобігання імовірності банкрутства присвятили свої дослідження такі вчені як Е.Альтман, Р. Лис, Тафлер, Спрингейт та інші.

Об'єктом цієї курсової роботи є підприємство на стадії банкрутства або підприємство-банкрут.

Предметом є дослідження запобігання імовірності банкрутства та методи його запобігання.

Метою роботи є ознайомитися зі сутністю та значенням банкрутства суб'єктів господарювання, дізнатися про види банкрутства та методи його запобігання, розглянути загальну характеристику виробничо-господарської діяльності ООО «Ампер» та на його прикладі розглянути процес банкрутства.

Відповідно до заданої мети виникає необхідність вирішення таких завдань:

- вивчення причин банкрутства та симптомів настання тотальної заборгованості та повної неплатоспроможності підприємства;

- ознайомлення з життєвим циклом конкурентної переваги фірми;

- визначення видів банкрутства;

- знаходження рішень банкрутства на прикладі ООО «Ампер».

На мою думку дана тема є дуже актуальною на сьогодні як в Україні так і в світовій економіці. Адже підприємство є основною ладкою економіки будь-якої країни. Тому якщо підприємство визнають банкрутом це негативно впливає на всю економічну систему.

Важливо доцільно розібратися з методами запобігання та ліквідації банкрутства, вивчити процес становлення банкрутом підприємства

ООО «Ампер», адже це нам допоможе в майбутньому запобігти та не допустити банкрутство на власному підприємстві.



Реферат

Об`єкт дослідження - підприємство на стадії банкрутства або підприємство-банкрут.

Предмет дослідження: запобігання імовірності банкрутства та методи його уникнення.

Мета роботи - ознайомитися зі сутністю та значенням банкрутства суб'єктів господарювання, дізнатися про види банкрутства та методи його запобігання, розглянути загальну характеристику виробничо-господарської діяльності ООО «Ампер» та на його прикладі розглянути процес банкрутства.

Завдання:

- вивчення причин банкрутства та симптомів настання тотальної заборгованості та повної неплатоспроможності підприємства;

- ознайомлення з життєвим циклом конкурентної переваги фірми;

- визначення видів банкрутства;

- знаходження рішень банкрутства на прикладі ООО «Ампер».

В першому розділі викладено сутність, вити банкрутства та діагностика запобігання його імовірності .

В другому розділі представлено загальну характеристику виробничо-господарської діяльності ООО «АМПЕР» та процес становлення даного підприємства банкрутом.

Методи дослідження: спостереження, розрахунок, узагальнення, аналіз, дедукція.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: банкрутство підприємства, діагностика банкрутства, санація, ліквідність, платоспроможність, фінансовий стан.



Розділ I. Теоретичні основи банкрутства

платоспроможність санація банкрутство

1.1 Сутність та значення банкрутства суб'єктів господарювання

Поняття банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Закон України «Про банкрутство» під банкрутством розуміє зв'язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом[1].

За нормальних умов господарювання акціонери та кредитори сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості фірми. Одна з перших ознак руху до банкрутства -- спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу. Відсотки за кредит і дивіденди, що сплачуються фірмою, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таку фірму стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угодами, але відносна вигідність їхніх вкладень у дану фірму зменшується, а у зв'язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів, у фірми виникають труднощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пролонгують кредитні угоди на наступний період і фірма змушена буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Може виникнути криза ліквідності і фірма увійде в стан «технічної неплатоспроможності». Це явище можна вже розглядати як банкрутство.

Зниження прибутковості фірми або збільшення середньої вартості зобов'язань означає зниження її ціни. Ціна фірми -- це приведені до теперішнього часу потоки виплат кредиторам та акціонерам. Як дисконтна ставка використовується середньозважена вартість капіталу. Ціна фірми може впасти нижче за суму зобов'язань кредиторам. Це означає, що акціонерний капітал «зникає». Ось це і є повне банкрутство -- банкрутство акціонерів. Ціна фірми може впасти навіть нижче за ліквідаційну вартість активів. Тоді ліквідаційна вартість розглядатиметься як ціна фірми, а ліквідація фірми стає вигіднішою за її експлуатацію. Акціонери в цьому разі втрачають свій капітал.

Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати; 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.(рис.1.1.)

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін.

Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричиняється зовнішніми, а 2/3 -- внутрішніми причинами. Очевидним є й те, що фактори банкрутства для вітчизняних підприємств є іншими, похідними від кризового стану національної економіки.
Саме необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств передовсім через недосконалість законодавчої бази.

Рис.1.1. Причини банкрутства підприємств

На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов-таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршання кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення тих чи тих показників, які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах ±3% середньомісячної величини від середньо квартальної, а наступного місяця впав на 10% і негативна тенденція наростає, то маємо вже певні симптоми кризового стану.

Існують і цілком конкретні симптоми настання тотальної заборгованості та повної неплатоспроможності підприємства (організації). Найбільш характерні з них показано на рис.1.2.

Рис.1.2. Симптоми настання банкрутства підприємства.

Процес зростання процентних ставок і цін зумовлює подорожчання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, яке випереджає підвищення цін на готову продукцію, збільшує за інших однакових умов кредиторську заборгованість підприємства. Усе це потребує додаткових кредитних ресурсів і, як наслідок, призводить до негативних змін у структурі зобов'язань підприємства через підвищення середньої вартості пасивів.

У дальшому наростають кризові явища (більш явні ознаки банкрутства), які зумовлено різкими змінами структури балансу підприємства, а саме: труднощі з готівкою та різке зменшення грошових коштів на рахунках; збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження її теж може бути негативним явищем, бо свідчитиме про труднощі зі збутом, зростання запасів готової продукції); збільшення кредиторської заборгованості; зниження обсягів продажу (хоча перед ліквідацією підприємства можливий повний розпродаж його продукції). Крім того, характерною є затримка з поданням звітності, наявність конфліктних ситуацій на підприємстві.

Банкрутство може виникнути на кожному з етапів життєвого циклу конкурентної переваги фірми (ЖЦКПФ). Дослідники називають такі основні фактори, що сприяють банкрутству фірми.

Першим детермінантом є параметри факторів виробництва. Вплив цих факторів спостерігається на всіх стадіях (етапах) життєвого циклу КПФ, але особливо важливі вони на стадії зародження. На даній стадії є сім причин, унаслідок дії яких фірма може зазнати банкрутства:

-- неправильне визначення місії фірми та її виробничого профілю;

-- низькі підприємницькі здібності власника (власників) фірми;

-- низька кваліфікація управлінського персоналу фірми;

-- неадекватний маркетинг;

-- велика частка позикового капіталу;

-- низька кваліфікація виконавців (робітників, інженерів і т. п.);

-- неадекватність транс акційних витрат.

Наступним етапом життєвого циклу КПФ є прискорення зростання. Даний етап характеризується тим, що фірма має добрий попит на свою продукцію, сильну маркетингову стратегію, високу кваліфікацію управлінського персоналу, що дає змогу процвітати та збільшувати виробництво. У цій ситуації для фірми є небезпечною тільки велика частка позикових коштів у загальній масі капіталу, що використовується.

Фірма може своєчасно не забезпечити виплат своїм кредиторам і збанкрутувати.

На етапі уповільнення зростання загрозу банкрутства створюють: погане використання оборотного капіталу, втрата гнучкості в управлінні, неадекватний маркетинг, неадекватність транс акційних витрат.

Рівень використання капіталу можна визначити, аналізуючи коефіцієнти ліквідності активів. Швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення їх на гроші, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства.

Брак гнучкості в управлінні призводить до неефективних управлінських рішень, несвоєчасного прийняття таких і, як наслідок, до збільшення витрат на управління та до втрат прибутку від неадекватного й несвоєчасного реагування на зовнішні та внутрішні відхилення.

Етап зрілості характеризується стабільним станом фірми, стабільним прибутком, насиченням усіма виробничими ресурсами. На цьому етапі небезпечною є низка таких факторів: високий ступінь неліквідності оборотного капіталу, старіння основного капіталу, неадекватний маркетинг, неадекватність транс акційних витрат. Так, фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння основного капіталу призводить до зниження продуктивності праці, як порівняти з іншими фірмами, до втрати конкурентної переваги фірми, а внаслідок цього -- до банкрутства.

На етапі спаду виробництва діють ті самі фактори, що й на етапі зрілості. Але стан погіршується загальним незадовільним фінансовим становищем суб'єкта господарювання. Він втрачає споживачів, а негативна дія внутрішніх факторів може призвести до прискореного його банкрутства.

Іншим важливим детермінантом є параметри попиту. Аналіз свідчить, що ці параметри діють на всіх стадіях ЖЦКПФ і, як правило, є однаковими для всіх етапів. Різке зниження сукупного попиту негативно впливає на всі види діяльності: скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції, зменшується прибуток на одиницю продукції та загальний обсяг прибутку.

У разі розвитку виробництва товарів-замінників настає процес витискання товарів, що їх виробляє фірма, з ринків, зменшення попиту на цю продукцію і, як можливий наслідок, утрата фірмою прибутку та банкрутство.

Аналогічно діють і інші фактори параметрів попиту, але їхній вплив різний на різних етапах ЖЦКПФ. Так, на стадії інтенсивного зростання до банкрутства може призвести тільки один фактор -- різке зниження сукупного попиту. Інші фактори не мають вирішального значення, оскільки фірма на цій стадії завжди має можливість ужити потрібних запобіжних заходів[2].

Наступним детермінантом є рівень галузевої конкуренції. Збільшення конкурентних переваг інших фірм галузі може бути каталізатором банкрутства фірми на будь-якому етапі ЖЦКПФ. Цей процес свідчить про те, що інші фірми використовують ліпші технології, маркетингову стратегію та управлінські кадри. Відставання фірми погіршує її становище на ринку і також може призвести до банкрутства.

Вплив державної політики є важливим фактором, що впливає на розвиток та функціонування фірми через фіскальну та кредитно-грошову системи.

Зарубіжний досвід показує, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5--2 роки до появи його очевидних ознак. Ознаки банкрутства можна розділити на дві групи. До першої групи відносяться показники, що свідчать про можливі фінансові утруднення і ймовірність банкрутства в недалекому майбутньому[3]:

· повторювані істотні втрати в основній діяльності, що виражаються в хронічному спаді виробництва,

· скороченні обсягів продажів і хронічній збитковості;

· наявність хронічно простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості;

· низькі значення коефіцієнтів ліквідності і тенденція їх до зниження;

· збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній його сумі; дефіцит власного оборотного капіталу;

· систематичне збільшення тривалості обороту капіталу;

· наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції;

· використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах;

· несприятливі зміни в портфелі замовлень;

· падіння ринкової вартості акцій підприємства;

· зниження виробничого потенціалу.

·

В другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дієвих заходів. До них відносяться:

· надмірна залежність підприємства від якого-небудь одного конкретного проекту,

· типу устаткування, виду активу, ринку збуту;

· втрата ключових контрагентів;

· недооцінка відновлення техніки і технології;

· втрата досвідчених співробітників апарата керування;

· змушені простої, неритмічна робота;

· неефективні довгострокові угоди;

· недостатність капітальних вкладень і т.д.

Отже, банкрутство підприємства - це неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг. Щоб не допустити цього підприємство повинне мати чіткі стратегічні плани, цілі, висококваліфікованих працівників, та ін. Адже крах одного підприємства не сприятливо вплине на економіку країни в цілому.

1.2 Види банкрутства в сучасних ринкових умовах господарювання

У практиці господарювання досить часто можна зіткнутися з підприємствами, які фактично є фінансово-неспроможними, однак, з певних мотивів приховують цю обставину. В даному випадку можна говорити про наявність прихованого банкрутства. З іншого боку, ряд суб'єктів господарювання, переслідуючи певні цілі, можуть зумисне оголосити себе банкрутами, не будучи такими. При цьому має місце фіктивне банкрутство. Для багатьох державних підприємств характерною є ситуація, коли службові особи зловмисне або за своєї халатності доводять суб'єкт господарювання до фінансової кризи та до банкрутства. Для запобігання вказаних негативних проявів Кримінальним кодексом України встановлено покарання, якщо підприємці чи відповідальні службові особи вдаються до них[7].

Приховане банкрутство: навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, карається позбавленням волі на строк до 2 років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права займатися певною діяльністю протягом 5 років.

Об'єктивно факт приховання банкрутства визначається такими двома ознаками:

-- надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника:

-- причинний зв'язок між подачею таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор.

Мотиви та цілі приховання банкрутства:

— надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фінансових зобов'язань особами, які, у свою чергу, є боржниками даної особи,

— спроба одержати банківський кредит для покриття заборгованості чи привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підприємства,

-- прагнення отримати вигідне замовлення на виробництво товарів, робіт, послуг від держави чи інших замовників і т.д.

Суб'єктами прихованого банкрутства можуть бути засновники підприємства, власники, посадові особи.

Мінімальне стягнення у разі виявлення факту прихованого банкрутства застосовується:

-- якщо прихована фінансова неспроможність є наслідком банкрутства іншої юридичної особи або настала внаслідок порушення законодавства контрагентами (монополізація ринку цін, недобросовісна конкуренція, махінації з фінансовими ресурсами);

-- якщо вона є наслідком дії форс-мажорних обставин.

Максимальні санкції застосовуються, якщо фінансова неспроможність є наслідком невміння вести ефективну фінансово-господарську діяльність, недостатньої кваліфікації керівництва, недбалості, крадіжок, різного роду зловживань, прорахунків щодо оцінки ринків збуту і т.д.[5]

Фіктивним банкрутством можна назвати ситуацію, коли підприємство фактично не є банкрутом, однак заповняє про свою фінансову неспроможність. У зв'язку з ним Кримінальним кодексом передбачено, що явно неправдива заява громадянина -- засновника або власника підприємства, а також посадової особи даного підприємства про фінансову неспроможність виконання зобов'язань перед кредиторами та бюджетом карається штрафом від 300 до 500 мінімальних зарплат з позбавленням права займатися даною діяльністю до 5 років. Ті самі дії, якщо вони завдали великою матеріального збитку кредиторам або державі, караються позбавленням волі до 3 років з конфіскацією майна.

Великий матеріальний збиток -- це збиток, який перевищує в 50 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму. Збиток виникає внаслідок неповернення боргів, несплати відсотків та податків.

Цілі повідомлення неправдивої інформації можуть бути різними[4]:

— порушення справи про банкрутство чи санація підприємства в рамках провадження справи про банкрутство,

— ліквідація, реорганізація чи приватизація підприємства з метою приховання незаконного витрачання коштів,

— надання недостовірних даних аудитору з метою одержання необ'єктивного висновку про фінансовий стан підприємства.

Новим законодавством про банкрутство запроваджене положення про відповідальність за умисне банкрутство. Умисне банкрутство -- це умисне доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності через здійснення з корисливих мотивів власником або посадовою особою підприємства протиправних дій або через невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов'язків, що завдало істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів[6].

Умисне доведення до банкрутства, якщо це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або правам та інтересам кредиторів, що охороняються законом, -- карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність на строк до 5-ти років. Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, -- караються позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна[8].

На ці та інші фактори й обставини слід звертати увагу власникам та фінансовим службам вітчизняних підприємств під час провадження фінансово-господарської діяльності.

1.3 Діагностика запобігання імовірності банкрутства та методи його запобігання

Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства є надзвичайно важливою ділянкою фінансової роботи щодо управління і зміцнення фінансової стабільності підприємства. Крім того, у передбаченні можливого банкрутства підприємства зацікавлені його численні контрагенти: інвестори, позичальники, постачальники, страхові компанії тощо.

Підприємства можуть використовувати різні підходи щодо діагностики можливого банкрутства підприємства.

Для діагностики неплатоспроможності методикою рекомендовано використовувати такі фінансові коефіцієнти і їх нормативні значення:

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності >0,2;

- Коефіцієнт покриття > 1;

- Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) >0,5;

- Коефіцієнт фінансової стабільності >1;

- Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами >0,1

Застереження: Незважаючи на важливість використання фінансових коефіцієнтів і їх нормативних значень в фінансовому аналізі, коефіцієнти можна використовувати тільки як орієнтири - індикатори найбільш слабких місць в діяльності підприємства. Вони не можуть відобразити специфічність конкретних умов і особливостей ділової політики окремого підприємства.

Разом з тим, щоб уникнути банкрутства, підприємству необхідно постійно контролювати ліквідність і платоспроможність за рівнем основних ключових фінансових коефіцієнтів(таб.1.3).

Таблиця 1.3

Напрями контролю	Контрольовані показники
1. Структура капіталу	- коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) - коефіцієнт фінансової леверіджа - коефіцієнт фінансової стабільності
2. Ліквідність	- Коефіцієнт абсолютної ліквідності - Коефіцієнт проміжкової ліквідності - Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)
3. Платоспроможність	- Перевищення активів над зовнішньою заборгованістю - Коефіцієнтів кратності процентів (фінансові витрати з виплатами за використання позикових коштів)
4. Забезпеченість оборотних активів власними джерелами	- Коефіцієнт забезпеченості власними джерелами коштів - Наявність власних оборотних коштів

У зарубіжній практиці для прогнозування імовірності банкрутства використовують Z-моделі американського професора Е.Альтмана, розроблені в 1968 році за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу. На основі статистичного аналізу великої кількості фінансових коефіцієнтів (22 показники) як стабільних, так і тих компаній, що збанкрутували (66 фірм) ним була розроблена багатофакторна модель, яка в загальному має такий вигляд:

Z = C₁ x K₁ + C₂ x K₂ + C₃ x K₃ + … + C_n x K_n

Або Z = У C_n x K_n,

де С₁, С₂, С₃, ..., С_n - числові значення фінансових коефіцієнтів, які характеризують їх вагомість;

К₁, К₂, К₃, .... К_n - відібрані фінансові коефіцієнти.

Е. Альтманом було відібрано декілька варіантів ключових коефіцієнтів і запропоновані дво- та п'ятифакторні Z-моделі. Двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства, що передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z, має такий формалізований вигляд:

Z = - 0,3877 - 1,0736 k_зл + 0,579 q_пк

де k_зл - коефіцієнт загальної ліквідності;

q_пк - частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.

За умови використання зазначеної двофакторної моделі ймовірність банкрутства є дуже малою при будь-якому від'ємному значенні коефіцієнта Z, а великою - при Z > 1.

Інші чинники враховуються при прогнозуванні банкрутства за п'ятифакторною моделлю Е.Альтмана. У цьому випадку коефіцієнт Z визначається за наступним рівнянням:



Z = 0,012х₁ + 0,014x₂ + 0,333х₃ + 0,006х₄ + 0,099х₅

Де х₁ - оборотні активи / загальна сума активів;

х₂ - нерозподілений прибуток / загальна сума активів;

х₃ -ринкова вартість власного капіталу / величина позикових коштів;

х₄ - виручка від реалізації / загальна сума активів.

При цьому:

Ступінь ймовірності банкрутства

Значення Z моделі	Ймовірність банкрутства
1,81 і менше	Дуже висока
від 1,81 до 2,7	Висока
від 2,71 до 2,9	Існує можливість
3,0 і вище	Дуже низька

За 5-ти факторною моделлю спрогнозувати банкрутство на один рік можна з точністю до 90%; на два - до 70%, на три -50 %.

Основні переваги Z-моделей Е.Альтмана:

- Зручні у розрахунках;

- Інформація для розрахунку даної моделі міститься у формах фінансової звітності, які є доступними для будь-якого користувача;

- За допомогою даної моделі можна прогнозувати банкрутство підприємства.

Основні недоліки:

- Не завжди підтверджуються прогнози;

- Z-моделі розраховані для американських фірм.

Інший підхід до прогнозування імовірності банкрутства - оцінка задовільної структури балансу.

Основою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства неплатоспроможним є умови, за яких значення коефіцієнтів ліквідності виявиться нижче їх нормативних значень:

- Коефіцієнти поточної ліквідності покриття на кінець звітного періоду (К_п)<2;

- Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду (К_вк) < 0,1;

У такому випадку розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності. Він визначається за піврічний період за формулою:

де К_вп - коефіцієнт відновлення платоспроможності;

К_п1 - фактичне значення коефіцієнтів загальної ліквідності на початок і кінець аналізованого періоду;

М - період відновлення платоспроможності, (6 місяців);

Т - звітний період, місяців.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності більший за одиницю свідчить про наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність за півроку. Якщо підприємство не забезпечує стійкі терміни зростання основних показників господарської діяльності, то для відновлення платоспроможності зон: повинно вдаватися до надзвичайних заходів:

а) продавати частину нерухомого майна;

б) збільшувати статутний капітал шляхом емісії;

в) брати довготермінові позики на поповнення оборотних засобів:

г) отримувати цільове фінансування з бюджету.

Якщо К_п і К_вк перевищують нормативні значення або дорівнюють їм, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за період, що відповідає 3-м місяцям. Якщо даний коефіцієнт менше 1, то у підприємства в найближчий час може бути втрачена платоспроможність.

Якщо проведений аналіз підприємства свідчить про те, що воно знаходиться в критичному фінансовому стані, то для виходу із кризи необхідна розробка програми фінансового оздоровлення.



Розділ ІІ. Розгляд банкрутства підприємства на прикладі ООО «АМПЕР»

2.1 Загальна характеристика виробничо-господарської діяльності ООО «АМПЕР»

ООО «АМПЕР» почало свою виробничу діяльність у 2001 році. Створення заводу для серійного виробництва приборів для наукових досліджень, наукомісткого технологічного обладнання було обумовлено об'єктивними потребами забезпечення науково-технічного прогресу, створення його матеріально-технічної бази, ліквідації залежності від імпорту. Особливо це стосувалось приборів для дослідження речовин ізотопного, хімічного та елементного складу, перш за все - для вирішення наукових і технологічних проблем промислового збагачення урану та виробництва ядерного палива для АЕС і ядерної зброї. Номенклатура приборів, що серійно випускаються включає:

а) датчик надлишкового тиску "Арктур-03У";

б) датчик навколишнього середовища "Арктур-104";

в) безконтактний цифровий тахометр "Ротекс";

г) рівнемір акустичний "Зонд-3М";

д) ізотопні газові і термоіонізаційні мас-спектрометри;

е) перетворювачі сигналів;

ж) перетворювачі сигналів;

з) перетворювачі уніфікованих сигналів постійного;

и) атомно-абсорбаційні спектрофотометри;

к) газові хроматографи;

л) енкодер для вимірювання погонних метрів;

м) пристрій захисту споживчої мережі "ЕКН";

н) бар'єр грозозахисту "Антізевс-01";

о) регулятори тиску;

п) високовакуумні магніто-розрядні насоси, вакуумметри.

Крім приборів для наукових досліджень підприємство розробляє і серійно випускає наукомістке технологічне обладнання, а саме:

а) електронно-променеві зварювальні комплекси;

б) вакуумні напилюючі установки;

в) обладнання для отримання і контролю вакууму, вакуумну арматуру;

г) спеціалізоване технологічне обладнання.

Зазначені вище прибори застосовуються у різноманітних галузях і зазвичай не існує альтернативних варіантів чи методик для вирішення складних задач.

Якщо говорити про застосування виготовляємої продукції на ООО «АМПЕР», то сучасні прилади широко використовуються в багатьох областях науки, вирішуючи фундаментальні та прикладні задачі з фізики, хімії, геології, медицини та біології. Вони також використовуються як засоби оперативного контролю в електровакуумній, металургійній, хімічній та інших галузях промисловості.

Вже зараз, на думку спеціалістів ООО «АМПЕР», підприємство виготовляє прилади, здатні успішно застосовуватись в різних областях науки, у тому числі і для нанотехнологій (ізотопні масс-спектрометри, високовакуумні установки). Але також можна розглядати конкретні проекти по створенню нових приладів.

Але на жаль, незважаючи на всі вищезазначені можливості та переваги виготовляємої продукції, зараз підприємство ООО «АМПЕР» знаходиться в стані глибокої кризи. Чому ж так сталося? Основними причинами такого становища є недостатнє виділення коштів на науку в бюджеті України (потреба наукових організацій і підприємств України в приладах ООО «АМПЕР» в 3-4 рази більша) та відсутність стабільної реалізації у зв'язку із нестабільним фінансуванням держзамовлення бюджетних відомств України на прилади ВАТ.

За період 2009-2011 років збитки підприємства суттєво зросли, спостерігається недостатність оборотних засобів, також. почали різко зменшуватись обсяги виробництва (табл. 2.1) та обсяги реалізації (табл. 2.2) та виникла заборгованість по заробітній платі.

Таблиця 2.1 - Динаміка обсягів виробництва (тис. грн.)

Назва виробів	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Масс-спектрометри	6861	1771	0
Енкодери	13320	0	0
Перетворювач сигналів термодатчиків	1791	3042,9	0
Спектрофотометрі	563	0	0
Вакуумна техніка	532	0	0
Хроматографи	419	0	0
Запчастини до приладів	6206	1778,2	0
Послуги з механічної обробки	27	97	0
Послуги з монтажу контрольно-вимірювальної апаратури	283	0	0
Всього	30002	6601,8	0

Таблиця 2.2 - Основні показники господарської діяльності ООО «АМПЕР», тис. грн.

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Товарна продукція	30002	6601,8	0
Реалізована продукція	29251	6652	0

Це все негативно вплинуло на економічну ситуацію на підприємстві, оцінити яку можна як критичну.

Для оцінки рівня та глибини фінансової кризи на ООО «АМПЕР» необхідно здійснити фінансовий аналіз або аналіз фінансового стану на ООО «АМПЕР». Це є одним із методів оцінки фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансового стану підприємства повинна здійснюватися за допомогою вирахування системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансовий стан господарюючих суб'єктів, що наведені у першому розділі.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення його доходності, рентабельності та платоспроможності [9].

Отже, для аналізу фінансового стану ООО «АМПЕР» скористаємося такими основними показниками.

Результати розрахунків за даними Форми № 1 - Балансу та Форми № 2 - Звіту про результати фінансової діяльності ООО «АМПЕР» наведено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Показники аналізу фінансового стану ООО «АМПЕР»

Показник	Нормативне значення	2009 р	2010 р	2011 р	Відхилення
					Абсол.	%
Показники майнового стану
К зносу основних засобів	Зменш.	0.7490	0.7853	0.7998	0.0508	6.78
К реальної вартості ОФ	Збільш.	0.3240	0.2603	0.2318	-0.0921	-28.44
Показник ліквідності підприємства
К покриття	Більше 1	0.9384	0.9558	0.6229	-0.3155	-33.62
К швидкої ліквідності (проміжкового покриття)	0.6-0.8	0.1283	0.2874	0.0857	-.00426	-33.22
К абсолютної ліквідності	0.2-0.25	0.0480	0.0021	0.0013	-0.0468	-97.32
Чистий оборотний капітал	Більше 0	-1717	-1249	-15799	-14082	820,15
Показники платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
К платоспроможності	Більше 0,5	0,3396	0,2981	-0,0127	-0,.3523	-103,74
К фінансування	Менше 1	1,9450	2,3545	-79,7831	-81,7281	-4201,98
К забезпеченності власними оборотними засобами	Більше 0,1	-0,1243	-0,1039	-0,3575	-0,2331	187,53
К маневренності власного капіталу	Більше 0,1 (в динам. до збільшення)	-0,2275	-0,2308	27,5313	27,7587	-12204,22
Показники ділової активності
К оборотності активів	Збільш	0,0330	0,0378	0.0002	-0,0328	-99,50
К оборотності кредиторської заборгованості	збільш	0,0894	0,0650	0.0027	-0,0867	-96,93
К оборотності кредиторської заборгованості	збільш	0,6025	0,3480	0,0012	-0,6013	-99,80
Строк погашення дебіторської заборгованості	Зменш	598	1034	295920	295322,47	49423,61
Строк погашення кредиторської заборгованості	Зменш	4025	5539	131004	126978,54	3154,77
К оборотності ОЗ (фондовіддача)	Збільш	0,0257	0,0302	0,00001	-0,0256	-99,46
К оборотності власного капіталу	збільш	0,0843	0,1185	0,0012	-0,0831	-98,63
Показники рентабельності
К рентабельності активів	Більше 0	-0,0444	-0.0543	-0,0502	-0,0058	13,03
К рентабельності власного капіталу	Більше 0	-0,1134	-0,1700	-0,3527	-0,2392	210,96
К рентабельності діяльності	Більше0	-1,35	-1,44	-306,43	-305,082	22652,06

В результаті проведення відповідних розрахунків, можна зробити висновок, що всі показники фінансового стану не відповідають їх нормативним значенням.

Розглянемо більш детально показники ліквідності та платоспроможності. Взагалі, з позиції фінансової діяльності будь-якому підприємству доводиться вирішувати такі завдання: підтримання спроможності своєчасно відповідати за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями та забезпечення фінансування в необхідних обсягах. Ці завдання формуються з позиції коротко- та довгострокової перспектив. Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами [10].

Що стосується ситуації на ООО «АМПЕР» то, наприклад, коефіцієнт покриття, що показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань, у 2010 році майже становив норму, але вже у 2011 році він знизився до 0,6229. Тобто можливість короткострокових зобов'язань зменшилась.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності також набагато менший його нормативного значення, а саме у 2011 він становить 0,0013. Це свідчить про те, що підприємство не має можливості мобілізувати грошові кошти для покриття короткострокової заборгованості.

Про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність свідчить такий показник як чистий оборотний капітал. У 2010 році він становив -1249, а у 2011 році - вже -15799. Таке зниження даного показника свідчить про те, що ніяких позитивних змін по розширенні подальшої діяльності на підприємстві не відбувається, а навпаки економічний стан дедалі погіршується.

При аналізі показників платоспроможності, спостерігається аналогічна ситуація. Коефіцієнт платоспроможності або автономії у 2011 році набагато відхиляється від норми і становить -0,0127. Таке значення показника є результатом того, що у 2011 році власний капітал становить -544 тис. грн.

Стосовно коефіцієнту фінансування можна сказати те, що він набагато перевищує норму саме у 2011 році, і складає -79,7831. Даний показник не повинен перевищувати 1 і фактично його значення у 2011 році відповідає нормі, але це тільки математично, тому що при обчисленні в знаменнику ми мали від'ємне значення власного капіталу, тому значення коефіцієнту фінансування не зменшилось, а збільшилось, що свідчить про ріст позикових коштів.

Це не є позитивним явищем, так як воно призводить до фінансової залежності підприємства від інших фінансових об'єктів і необхідності щомісячної виплати великих відсотків за кредит.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами на протязі 2009-2011 років мав від'ємні значення і значно відхилявся від граничного значення (більше 0,1). Це є свідченням того, що підприємство майже зовсім не забезпечено власними оборотними засобами, що є вкрай негативним явищем у діяльності будь-якого підприємства.

Також у даному випадку необхідно розглянути такі показники як коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості та строк її погашення. Що стосується коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості, то з 2009 по 2011 роки даний показник мав тенденцію до зменшення, коли за нормального функціонування підприємства, його величина повинна збільшуватись із року в рік, що свідчить про високу платоспроможність підприємства, але в нашому випадку маємо протилежну ситуацію. Якщо ж звернути увагу на строк погашення кредиторської заборгованості стає одразу зрозумілим те, що можливості відповідати за своїми зобов'язаннями дане підприємство немає, і в днях (у 2011 році) даний коефіцієнт сягає неймовірних значень.

Отже, наближення до банкрутства легко визначити в змінах статей активу і пасиву балансу. Попереджувальним сигналом можливого банкрутства є підвищення відносної частки дебіторської заборгованості в активах підприємства і старіння останньої, перевага кредиторської заборгованості над дебіторською, зростання кредиторської заборгованості та її старіння, відставання темпів зростання продуктивності праці від темпів зростання оплати праці.

Далі проведемо розрахунок результатів використання різних тестів для оцінки імовірності банкрутства для ООО «АМПЕР». Результати розрахунків зведені у таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 - Діагностика банкрутства ООО «АМПЕР»

№ п/п	Критерії-тести оцінки	Значення критерію	Висновок
		2009 рік	2010 рік	2011 рік	Граничне значення
1	П'ятифакторний тест Е. Альтмана	0,5323	0,5017	0,2760	<1,23	банкрут
2	Тест Р. Лиса	0,0289	0,0335	0,0120	<0,037	банкрут
3	Тест Тафлера	0,2351	0,2456	0,2542	<0,3	банкрут
4	Тест Спрингейта	-0,2115	-0,2400	-0,5671	<0,862	банкрут

Розраховувати коефіцієнт Бівера немає потреби, тому що на протязі досліджуваного періоду ООО «АМПЕР» не має прибутку, цю діагностику необхідно було проводити раніше, коли вперше спостерігалося зменшення обсягів виробництва та обсягів реалізації продукції, збільшення собівартості і к наслідок втрата прибутку.

Отже, відштовхуючись від отриманих розрахунків та від визначення фінансової кризи, під якою розуміється недостатність власних коштів у господарюючих суб'єктів для здійснення своєчасних платежів до бюджету, цільових фондів, розрахунків з постачальниками та підрядниками, робітниками та інше внаслідок зниження результатів їх господарсько-фінансової діяльності з різних причин, тобто - неспроможність підприємства здійснювати фінансове забезпечення власної поточної виробничо-фінансової діяльності, можна зробити висновок, що підприємство ООО «АМПЕР» вже на протязі декількох років знаходиться у затяжній фінансовій кризі. Тому єдиним виходом із ситуації, що склалася на даному підприємстві є його санація.

Термін «санація» походить від латинського «sanare » -- оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією, випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових[12].

Існує широкий спектр думок щодо сутності поняття санації, тож якщо їх синтезувати, то можна отримати визначення яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного . Таким можна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. І'елінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація -- це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства - боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація -- це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Подане визначення втілює комплексний підхід до розглядуваного поняття, є універсальним і всебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств. Для повнішого розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, які проводяться в межах фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації.

1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника.

2. Санація зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу санованого підприємства (реорганізація).

Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.

На практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття «реструктуризація». Реструктуризація суб'єкта господарювання -- це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

Можна стверджувати, що «санація» є ширшим поняттям, ніж «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності).

Проте, в літературних та нормативно-правових джерелах недостатньо вирішеною залишається проблема санації як такої через невизначеність джерел її фінансування.

Аналіз сучасної практики свідчить, що досвід проведення санації підприємств в Україні практично відсутній. Бракує досліджень цієї проблеми на аналогічні теми, як через недосконалість банкрутства, так і через те, що переважна більшість керівників українських підприємств ще не знайомі з методами проведення діагностики банкрутства, із застосуванням попереджувальних процедур та прийомами антикризового фінансового управління. Тому значну допомогу підприємствам, що потребують вжиття антикризових фінансових заходів, можуть надати спеціалізовані консультаційні підприємства з антикризового фінансового управління, навчальні центри для керівного складу підприємств з питань управління фінансами в умовах кризи.

Отже, санація є дієвим заходом щодо запобігання банкрутству підприємств, які перебувають у фінансовій кризі, а частка таких підприємств в економіці країни становить понад 40%.

2.2 Процедура банкрутства підприємства ООО «АМПЕР»

Затяжна фінансова криза на ООО «АМПЕР», що триває вже на протязі декількох років, призвела до неспроможності здійснювати навіть обов'язкові платежі, наприклад, до Пенсійного Фонду. І перша спроба визнати ООО «АМПЕР» банкрутом була здійснена ще наприкінці 2009 року. За ініціативи управління Пенсійного Фонду України Господарським судом Харківської області 2 липня 2010 року була розпочата справа про банкрутство ООО «АМПЕР». Але невдовзі управління Пенсійного Фонду України подало клопотання про відкликання своєї заяви про визнання «АМПЕР» банкрутом і ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2010 року ООО «АМПЕР» знову було визнано платоспроможним боржником. У 2010 відбулося виділення «АМПЕР» 37 млн. грн.: 17 млн. грн. для фінансування інвестиційного проекту на 2010-2015 роки з розвитку виробничої програми та розроблення комплексу нового високотехнологічного, наукоємного обладнання; 20 млн. грн. - для погашення заборгованості із заробітної плати та здійснення платежів за енергоносії. Цей безвідсотковий кредит мав бути погашений до 2016 року, згідно з графіком, до того ж надавались орієнтовні обсяги видатків державного бюджету на придбання продукції заводу (замовлення державних підприємств і установ) - на суму 80 млн. грн. Але Стабілізаційний фонд створений для підтримки лише українських виробників, і з урахуванням сучасних умов кризової економіки не міг бути направлений на фінансування підприємства, яке є власністю іншої держави.

Не знайшовши іншого виходу із ситуації, що склалася, 11.01.2011 року ООО «АМПЕР» в особі голови правління подають заяву про визнання його банкрутом. Дану заяву довгий час з різноманітних причин не розглядали, та постійно відкладали, і лише в квітні прийнято ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство. І як результат цих дій призначений розпорядник майна.

Згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит [11]. Так, на ООО «АМПЕР» протягом 2-х тижнів було проведено, незалежним експертом (Київською аудиторською компанією), аудиторську перевірку. Але відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.

Подальша доля даного підприємства розвивалася за вищезазначеною схемою - санація або ліквідація, або ж мирова угода.

Але на мою думку, враховуючи велике значення даного підприємства для міста, області та для всієї країни, найкращим виходом із даної ситуації є санація. Тому, пошук інвестора (санатора) є можливістю зберегти підприємство, що має вагомий потенціал.



Висновок

Ознайомившись із сутність банкрутства, його значенням можна сказати, що банкрутство-це неспроможність юридичної особи суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом. Спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу - перша ознака руху до банкрутства. Повним банкрутством називають ситуацію, коли ціна фірми падає нижче за ліквідаційну вартість активів. Тоді ліквідаційна вартість розглядається як ціна фірми, а ліквідація фірми стає вигіднішою за її експлуатацію.

Причини банкрутства можуть бут найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Звичайно внутрішні причини виникнення банкрутства впливають на підприємство більш ніж зовнішні.

Банкрутство може виникнути на кожному з етапів життєвого циклу конкурентної переваги фірми. Є сім причин, унаслідок яких фірма може зазнати банкрутства:

-- неправильне визначення місії фірми та її виробничого профілю;

-- низькі підприємницькі здібності власника (власників) фірми;

-- низька кваліфікація управлінського персоналу фірми;

-- неадекватний маркетинг;

-- велика частка позикового капіталу;

...