Інформаційна база економічного аналізу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Організація економічного аналізу»

на тему: „Інформаційна база економічного аналізу”

Чернігів, 2015



Зміст

Вступ

1. Інформаційний фонд економічного аналізу

1.1 Документи бухгалтерського обліку

1.2 Документи статистичного обліку

1.3 Документи оперативного обліку

1.4 Нормативні документи і планові дані

1.5 Необліковані джерела інформації

2. Вимоги, які застосовуються до інформації

3. Форми відображення інформації

3.1 Табличне відображення даних

3.2 Графічне відображення даних

3.3 Аналітичні таблиці

3.4 Аналітична записка

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

облік аналіз економічний інформація



Вступ

Глибина і результативність економічного аналізу залежать від обсягу, своєчасності та якості використовуваної інформації.

Інформація -- це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших символів. У економіці інформація відображає процеси і явища господарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових елементів тощо. Для одержання, опрацювання, збереження і використання інформації витрачаються праця і матеріальні ресурси. Тому інформація має, крім споживної цінності, ще й вартість, яка повинна відшкодовуватися сторонніми її користувачами. Інформація, яка використовується в економічному аналізі, має відповідати певним вимогам. Перша -- це якість, вірогідність даних, тобто їх відповідність реальному стану речей і явищ. Досягається це шляхом усунення передумов викривлень інформації, застосуванням більш досконалих систем реєстрації, методів її вимірювання та прийомів наступного контролю. Друга вимога -- це повнота і різнобічність даних. Збір якомога більшої кількості даних, однак, може створити проблему зайвої інформації. Надлишок інформації до того ж підвищує витрати на її фіксацію, опрацювання і зберігання. Третя вимога -- це оперативність, своєчасність і безперервність надходження даних. Інформація повинна надходив ти до користувача, перш ніж застаріє, інакше вона частково аби повністю втрачає свою корисність. Четверта вимога -- це порівняння даних за складом, у часі й просторі. В першу чергу слід вказати на проблему порівняння вартісних показників і застосування одиниць їх вимірювання. П'ята вимога -- це доступність, гласність даних. Проте не завжди можна одержати все необхідне для виконання аналітичних досліджень. І, якщо аналіз усе-таки проводиться в умовах певного браку даних, це не може не зашкодити якості роботи і висновків [7].

Проблеми з інформацією виникають не лише у разі її відсутності, перекручень, а й у зв'язку з обмеженнями щодо порядку і використання, впровадженням різного роду комерційних, службових, державних та інших таємниць [1]. Обмеження доступу до даних підприємств і перетворення значного їх масиву в конфіденційну інформацію мають вагомі причини. В першу чергу, це перекручення даних обліку з метою ухилення від сплати податків. Це і різні порушення законів і правил при виконанні господарських операцій, відхід комерційних структур в "тінь", оборот та відмивання брудних грошей тощо. Повертаючись до питання оперативності інформації як найважливішої її властивості, слід підкреслити, що тільки завдяки комп'ютеризації виробництва забезпечується дійсна оперативність і доступність інформації. Комп'ютерні технології вносять також суттєві зміни у зміст і методику вирішення аналітичних завдань на підприємстві. Висока швидкість виконання розрахункових та логічних операцій дає змогу обробляти великі обсяги аналітичної інформації та дуже плідно й своєчасно використовувати її в управлінні виробництвом.

Широке застосування ПЕОМ не тільки поліпшує оперативність і доступність інформації, але й розширює перелік конкретних питань економічного аналізу, зміщує його напрям із традиційної оцінки діяльності за минулі періоди до вивчення поточних та майбутніх ситуацій з метою сприяння розробці обґрунтованих і зважених управлінських рішень. Така спрямованість аналізу спостерігалася з початку 60-х років. Проте по-справжньому реалізувати це стало можливо лише в умовах застосування сучасної комп'ютерної техніки. У процесі аналітичного дослідження використовують великі обсяги різної інформації. Основними джерелами є:

1) планово-нормативна (матеріали бізнес-планів, норми витрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, законодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документація тощо;

2) дані бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку та звітності;

3) внутрішня позаоблікова інформація (накази, виробниче листування, довідки про перевірки та акти ревізій (аудиту), протоколи виробничих нарад, доповідні записки та ін.;

4) зовнішня інформація (звітні дані споріднених підприємств і матеріали галузевих видань, збірники статистичних матеріалів як вітчизняних, так і закордонних установ, дані переписів і анкетних обстежень;

5) дані особистих спостережень аналітика (виробничі екскурсії, хронометраж робочого дня, опитування працівників підприємства.

Економічна інформація може мати табличну, графічну ті текстову форму. Всю інформацію поділяють також на внутрішню і зовнішню, початкову, базову та похідну розрахункову. Існують й інші групування економічної інформації.

Більшість інформації, яка використовується в аналізі, має форму показників. Причому глибина аналізу та обґрунтованість висновків і заходів за його результатами значною мірою залежать від добору показників, які у своїй сукупності формують цілі системи. Уся система показників дає кількісні та якісні характеристики різних сторін господарської діяльності підприємства або окремих економічних явищ і процесів. Кількість показників може зростати через диференціацію або їх інтеграцію залежно від мети і змісту аналізу, глибини вивчення відповідних об'єктів та процесів.

Показники класифікують за різними ознаками. У практиці аналітичних досліджень розрізняють такі показники:

1) кількісні й якісні;

2) натуральні, трудові, вартісні;

3) абсолютні й відносні;

4) загальні й часткові;

5) планові (нормативні) й фактичні (звітні);

6) основні й допоміжні;

7) вихідні й розрахункові (похідні).

Вся підібрана для аналізу інформація і, насамперед, показники обліку і звітності мають бути ретельно перевірені за формою і змістом. При перевірці за формою встановлюється правильність оформлення документів і звітів з погляду повної наявності й заповнення всіх реквізитів, таблиць, підписів, арифметичних сум, підсумків; відповідність і спадкоємність цифр, перенесених з інших документів та попередніх років; узгодженість цифр у різних формах звіту і взаємозалежних величин. Проводячи таку перевірку, користуються засобами логічного та арифметичного контролю. При цьому логічний контроль в більшості випадків установлює лише наявність помилки, а інший арифметичний контроль показує розмір помилки. При перевірці інформації за змістом, а вона може бути здійснена лише на підприємстві, встановлюють відповідність звіту даним бухгалтерського обліку, а достовірність самого обліку перевіряють його відповідністю реальному стану речей та процесів на підприємстві. Ця перевірка більш складна і є елементами ревізії або аудиту. Констатуючи недостатню якість інформації, слід сказати про природу можливих помилок. Здебільшого вони можуть бути наслідком недосконалої первинної реєстрації або наступної небездоганної обробки даних. При цьому розрізняють випадкові і систематичні помилки. Більш небезпечними є систематичні помилки, які мають характер постійних викривлень в одному напрямі. Ці помилки бувають незловмисними та зловмисними. Останні виникають через свідоме спотворення даних з метою збільшення обсягів виконаних робіт (приписки) чи навпаки, приховування доходів (для ухилення від оподаткування) тощо. Пересвідчившись у достовірності інформації, можна розпочати сам аналіз діяльності підприємств.



1. Інформаційний фонд економічного аналізу

Інформаційне забезпечення економічного аналізу - це система даних і способи їх опрацювання, які дають змогу вивчити реальний стан об'єкта управління, виміряти вплив факторів, які його визначають, а також виявити можливості здійснення необхідних управлінських заходів. Змістовність аналізу, його глибина і повнота врахування всіх факторів, які впливають на об'єкт вивчення, значною мірою визначаються станом інформаційного забезпечення [5].

Призначенням інформаційної бази є фіксація в документах, збір, передання, обробка, трансформація, зберігання відомостей про операційну, фінансову та інвестиційну діяльність підприємства. Економічна інформація повинна бути корисною для потреб управління. Збирати треба не будь-яку інформацію, а ту, яка буде потрібною для певних суб'єктів як основа вирішення конкретних аналітичних завдань, тобто вона повинна бути адресною. Витрати на її збір слід порівнювати з ефектом від її використання.

Інформаційна база формується з дотриманням певних вимог, а саме: достовірність інформації, достатність її обсягу, своєчасність передання і представлення та естетичність.

Основні джерела інформації для економічного аналізу надані у додатку 1.

Достовірність економічної інформації, тобто її відповідність реальним господарським явищам, означає об'єктивність результатів аналізу, правильність, обґрунтованість його висновків і пропозицій. Використання в аналізі недостовірних даних спотворює уявлення про реальну економічну дійсність і призводить до хибних рішень. Тому вся відібрана для аналізу інформація повинна підлягати детальній перевірці.

Дотримання вимог достатності означає, що для якісного аналізу потрібно володіти всією необхідною для цього інформацією. Якщо даних недостатньо, стан об'єкта управління буде вивчений неповно, що, звичайно, призведе до необґрунтованих, помилкових рішень.

Небажаним також є надлишок інформації, оскільки збільшуються витрати на збір і опрацювання непотрібних відомостей, що призводить до зростання загальних витрат на управління; подовжується період створення інформаційної бази і проведення аналізу, а це, своєю чергою, сповільнює ухвалення необхідних управлінських рішень.

Вимога своєчасності реєстрації і передання економічної інформації пов'язана з необхідністю скорочення часу між виникненням відхилень від запрограмованих параметрів об'єкта аналізу і вжиттям заходів для їх ліквідації.

Економічний аналіз ґрунтується на системі показників, на комплексному використанні низки джерел економічної інформації.

В економічній літературі описані різні класифікаційні ознаки і види економічної інформації:

1. За відношенням до предмета дослідження інформація поділяється на основну і допоміжну.

2. Залежно від змісту розрізняють економічну, соціальну, правову, науково-технічну інформацію. Кожна з цих груп поділяється на підгрупи. Наприклад, група економічної інформації поділяється на облікову, звітну, нормативну та ін. Науково-технічна інформація включає патентну, конструкторську, технологічну інформацію та ін.

3. За відношенням до об'єкта аналізу інформація є внутрішньою і зовнішньою. Внутрішня інформація формується в межах об'єкта аналізу, зовнішня - виникає за його межами. Наприклад, підприємство аналізує попит на свою продукцію. При цьому дані показники можливого обсягу її виробництва на конкретному підприємстві будуть внутрішньою інформацією, а показники місткості регіонального ринку цієї ж продукції - зовнішньою.

4. За ступенем охоплення об'єкта інформація може бути загальною і локальною (тематичною). Якщо об'єктом дослідження є попит, то його аналіз виходить далеко за межі підприємства-виробника і передбачає аналіз ринку, політики конкурентів, соціальних, демографічних, географічних, загальноекономічних, політичних факторів. Локальна - це відомості не про весь об'єкт, а тільки про якусь його частину. Так, вивчаючи падіння попиту на продукцію підприємства, можуть звертати увагу тільки на його цінову політику, не зачіпаючи питання якості, реклами, збуту та іншого.

5. За періодичністю надходження інформацію можна ділити на регулярну і епізодичну.

Джерелом регулярної інформації є статистична і бухгалтерська звітність; джерелом епізодичної інформації - матеріали одноразових обстежень, виробничих нарад, первинні документи.

6. За ступенем постійності інформація класифікується як постійна, умовно-постійна і змінна. Постійна зберігає своє значення тривалий час, наприклад, назви і шифри виробів, плани рахунків бухгалтерського обліку. До умовно-постійної належить інформація, яка зберігає своє значення упродовж певного інтервалу часу (наприклад, планові показники). Змінна інформація характеризується або випадковістю виникнення в часі, або частою зміною кількісних чи якісних характеристик (наприклад, виробничий брак, обсяг виробництва, ціни за умов нестабільної економіки, попит на товари тощо).

7. За джерелами документування можна виокремити інформацію облікову і необлікову. До облікових джерел відносять планово-нормативні показники, показники фінансового, статистичного, податкового обліку і звітності. До планово-нормативних джерел інформації належать показники бізнес-планів, норми витрачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, розцінки, тарифні ставки, норми виробітку, амортизаційні відрахування та ін. До планово-нормативних джерел також відносять постанови відповідних державних, фінансових і банківських органів [11].

Фінансовий, управлінський, статистичний облік, звітність використовується для виявлення динаміки економічних показників і рівня використання виробничих ресурсів, вивчення фінансового стану підприємства, оцінки впливу факторів на узагальнені показники ефективності, з'ясування причин і вивчення умов досягнутого рівня виробництва.

За місцем використання звітність умовно поділяють на внутрішню і зовнішню. На відміну від внутрішньої звітності, яку розробляють самі суб'єкти господарювання і яка використовується тільки усередині підприємства менеджерами різних рівнів, зовнішня звітність затверджується певними урядовими структурами і використовується також за межами підприємства органами державного управління (міністерствами, відомствами, органами державної статистики, фінансовими органами тощо) та іншими користувачами (акціонерами, інвесторами, контрагентами, банками). До внутрішньої звітності відносять внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.

Система внутрішньої (управлінської) звітності є важливою складовою процесу управління підприємством, тому її слід розробляти з урахуванням потреб у тій чи іншій інформації і з урахуванням можливостей використання такої інформації для ухвалення управлінських рішень і впливу на об'єкт управління.

Щоб створити ефективну систему внутрішньої звітності, необхідно вивчити та з'ясувати потреби різних користувачів інформації. Вивчення інформаційних потреб працівників управлінських підрозділів дає можливість організувати інформаційний сервіс і постачати необхідну для управлінських функцій інформацію. Задоволення потреб працівників необхідною їм інформацією цілком залежить від якості сформульованих запитів на таку інформацію. Щоб чітко визначити в запиті свої інформаційні потреби, спеціаліст повинен усвідомлювати виробничі завдання та знати, які економічні показники потрібні для вивчення та аналізу. Як свідчить досвід, спеціалісти не завжди мають відповідні знання для того, щоб визначити потреби в інформації, через що інформація, яку вони отримують, не завжди відповідає потребі.

Упроваджуючи систему та форми фінансового обліку, підприємство повинно створити всі необхідні умови для ведення управлінського обліку. Основною відмінністю організації управлінського обліку є те, що законодавством не встановлені жодні обов'язкові для виконання умови. Крім того, система управлінського обліку та принципи, які використовуються при організації управлінського обліку, не повинні розкриватись у фінансових звітах підприємства. В організації управлінського обліку доцільно поєднувати документи управлінського та фінансового обліку.

Основою для складання внутрішньої звітності слугує нормативно-довідкова та фактична інформація аналітичного обліку.

1.1 Документи бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік у нашій країні організований за загальноприйнятими у міжнародній практиці принципами і стандартами бухгалтерського обліку та чинного національного законодавства. Найбільш жорстко регулюється фінансовий облік. Управлінський облік організовується самостійно, як того вимагають особливості діяльності, структура, потреби управління. При цьому бухгалтерський облік повинен ґрунтуватися на єдиних методологічних засадах, встановлених чинним законодавством, а також способах і прийомах, за допомогою яких діяльність організацій відображається в бухгалтерському обліку.

Господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і на фінансові результати, відображаються у бухгалтерському обліку методом їх всеохоплюючого і безперервного документування. Записи в облікових регістрах роблять на підставі первинних документів, тобто письмових свідоцтв, що фіксують, підтверджують господарські операції та надають юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Первинні документи складають у момент проведення кожної господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність наведених даних несуть особи, які готували і підписали ці документи. Інформація, яка є у прийнятих до обліку первинних документах і необхідна для відображення у бухгалтерському обліку, накопичується, систематизується та узагальнюється в облікових регістрах. Ці регістри - носії спеціального формату у вигляді ордерів, журналів, особових рахунків тощо. Форми облікових регістрів можуть бути рекомендовані або їх розробляють самостійно, дотримуючись загальних методологічних засад.

Згруповані відомості про господарські операції за звітний період з облікових регістрів переносять до фінансових (бухгалтерських) звітів.

Щоб упорядкувати рух та своєчасно відобразити господарські операції у бухгалтерському обліку, розробляють графіки документообігу. Рух носіїв інформації за операціями - це послідовне переміщення розрахунково-грошових документів із моменту їх виписування або надходження із зовні до завершення операцій цього робочого дня і здавання в поточний архів.

Бухгалтерська звiтнiсть - це сукупнiстъ показникiв облiку, вiдбитих у виглядi таблиць, якi характеризують використання основних коштiв, трудових ресурсiв, обсяги дiяльностi, фiнансовi результати, данi про витрати. У процесi проведення економiчного аналiзу (особливо при оцiнцi фiнансово-економiчного стану пiдприємства) широко використовуються данi фiнансової звiтностi, до яких належать:

- Форма 1. «Баланс» - це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал;

- Форма 2. «Звіт про фінансові результати» - подає інформацію про доходи, витрати і результати діяльності підприємства;

- Форма 3. «Звіт про власний капітал» - відображає надходження і видатки грошових коштів у процесі діяльності підприємства у звітному періоді;

- Форма 4. «Звіт про власний капітал» - містить дані про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду;

- Форма 5. «Примітки до фінансової звітності» - це сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Важливе значения для аналiтичної роботи мають данi, вiдбитi в облiкових регiстрах, оборотних вiдомостях, картках i книгах облiку, у первинних документах (вимогах, нарядах, накладних).

Рух документів залежить від специфіки тих або інших операцій, структури обліково-операційного апарату, автоматизації обліку тощо. Тому порядок проходження документів встановлюється самостійно з урахуванням вимог до окремих операцій, а також із дотриманням основних правил: кожний документ підлягає попередньому контролю; документи по безготівкових розрахунках спочатку проводяться за дебетом рахунків платників і лише потім - за кредитом рахунків одержувачів; прибуткові касові документи обліковуються після того, як гроші прийме каса, а видаткові спрямовуються в касу для оплати тільки після відображення їх за рахунками бухгалтерського обліку.

Щоб переконатися у достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, слід проводити інвентаризацію коштів, зобов'язань та майна.

Інвентаризації бувають повні (коли охоплюються всі кошти, зобов'язання та майно установи) і часткові (коли охоплено лише один або кілька господарських об'єктів). Кількість та вид інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення, перелік майна, коштів та грошових зобов'язань, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначає установа, крім випадків, коли згідно з чинним законодавством проведення інвентаризації є обов'язковим.

Для групування, відображення руху засобів, коштів, їх джерел і господарських процесів у обліку служать рахунки. За своєю формою бухгалтерський рахунок - це таблиця, що має дві протилежні за своїм призначанням сторони - дебет і кредит. Підсумки записів за дебетом та кредитом називають оборотами, а різниця між ними (з урахуванням залишку на початок періоду, за який беруться обороти) називається сальдо.

Господарські операції відображаються на рахунках бухгалтерського обліку подвійним записом, тобто з одночасною реєстрацією кожної операції в однаковій сумі в дебеті одного рахунка та кредиті іншого. Унаслідок цього між рахунками виникає взаємозв'язок, що називається кореспонденцією рахунків. Вона подається проводкою, тобто формулою, яка показує, за дебетом та кредитом яких рахунків і в якій сумі записується та чи інша операція.

Рахунки бухгалтерського обліку поділяють на балансові і позабалансові. Головну роль у цьому розмежуванні відіграють такі критерії:

- ймовірність того, що установа отримає або втратить якусь майбутню економічну вигоду, пов'язану з конкретним видом активу або пасиву;

- конкретний вид активу або пасиву має вартість, яка може бути точно оцінена.

Якщо господарські засоби, кошти і цінності не відповідають цим двом критеріям, то вони обліковуються на позабалансових рахунках. На них же заносять вимоги та зобов'язання, що можуть виникнути в майбутні періоди та за якими установа несе ризики; документи й цінності; операції з приватизації.

Рахунки поділяють на активні, пасивні і активно-пасивні залежно від обліку коштів або джерел їх утворення. Активні рахунки призначені для обліку розміщення коштів і господарських засобів, а пасивні - для обліку джерел утворення господарських засобів і коштів. Певна частина рахунків має змішаний характер; вони так і називаються - активно-пасивні. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо дебетове, то його призначення - як активного рахунка, якщо кредитове - як пасивного.

Характеризують позабалансові рахунки так: він активний, якщо при переведенні його на балансовий рахунок дебетується балансовий рахунок; якщо ж при цій операції кредитується балансовий рахунок, то позабалансовий рахунок вважається пасивним.

За призначенням та структурою рахунки поділяють на основні, регулюючі й операційні. Взято за основу те, як вони відображають ті чи інші об'єкти бухгалтерського обліку, що обліковується за дебетом та кредитом і показує залишок кожного рахунка. Так, основними є рахунки, призначені для обліку господарських засобів і джерел їх утворення. Для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів і їх джерел, показаних на основних рахунках, використовують регулюючі. Вони, у свою чергу, поділяються на контрактивні, контрпасивні, контрарно-доповнюючі.

Контрактивні рахунки призначені для регулювання оцінки окремих основних активних рахунків, а тому самі є пасивними. За їх кредитом відображається збільшення сум, які підлягають вирахуванню з основного активного рахунка, а за дебетом - зменшення цих сум. Сальдо показує остаточну суму, яка підлягає вирахуванню із залишка основного активного рахунка. До цих рахунків належать, наприклад, такі: "Зношення власних основних засобів", "Зношення нематеріальних активів", "Результати індексації основних засобів понад ринкову ціну" тощо.

Контрпасивні рахунки призначені для регулювання основних пасивних рахунків, а самі є активними. Вони служать для зменшення сум джерел коштів, обліковуваних на основних пасивних рахунках. Дебет контрпасивного рахунка вказує на збільшення сум, що підлягають вирахуванню із сальдо основного пасивного рахунка. Прикладами контрпасивних рахунків є: "Технічний рахунок для розподілу доходів державного бюджету України", "Технічний рахунок для перерахування коштів державного бюджету України" тощо.

До контрарнодоповнюючих рахунків належать такі, які можуть мати дебетове або кредитове сальдо. При цьому уточнення оцінки на регульованих рахунках здійснюється в бік збільшення або зменшення. До таких рахунків, наприклад, належать "Результати переоцінки вартості господарських матеріалів" тощо.

Операційні рахунки використовуються для відображення та контролю затрат, фінансових результатів. Вони неоднорідні за своїм складом. Сюди можна віднести "Витрати майбутніх періодів", "Результат поточного року" тощо.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад та рух господарських засобів, коштів, джерел їх утворення і господарських процесів в узагальненому вигляді й у грошовому вимірі. Облік, що ведеться на таких рахунках, називається синтетичним.

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку призначені аналітичні рахунки. Вони деталізують зміст синтетичних рахунків. Облік, що ведеться на аналітичних рахунках, так і називається аналітичним.

Між аналітичними і синтетичними рахунками існує нерозривний зв'язок. На аналітичних відображаються ті ж зміни, що й на синтетичних, але детальніше. Залишки й обороти усіх аналітичних рахунків мають дорівнювати один одному за сумою і відповідати за підсумками залишкам та оборотам синтетичного рахунка, на якому вони відкриті.

Для відображення у бухгалтерському обліку і звітності майно та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України.

Активи та пасиви обліковуються за фактичними витратами на їх придбання або виникнення.

На підставі даних бухгалтерського обліку складають бухгалтерську (фінансову) звітність. Вона становить систему взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства та результати його діяльності за звітний період.

Рахунки бухгалтерського обліку - це не лише джерело інформації про господарську діяльність, а й основний аргумент при контролі відносин, які складаються між користувачами облікової інформації. Слід мати на увазі, що для самого підприємства необхідна певна систематизація рахунків, яка б надавала можливість обґрунтовано контролювати та аналізувати його фінансово-господарську діяльність як у цілому, так і в окремих ланках. Це досягається за допомогою єдиної" системи рахунків бухгалтерського обліку та уніфікованих вимог щодо здійснення обліку на них.

Плани рахунків та вказівки щодо їх застосування є засобами державного регламентування організації бухгалтерського обліку в банківській системі й забезпечення єдиного методологічного порядку відображення господарських операцій у системі бухгалтерських рахунків.

Керівництво бухгалтерським обліком - це не лише розробка і впровадження Плану рахунків, підготовка нормативних актів та роз'яснень, а ще й перевірка стану бухгалтерського обліку і звітності, надання необхідної допомоги.

Удосконалення організації обліково-операційного процесу - один із напрямів керування бухгалтерським обліком. Найкращих результатів досягають там, де розробляють та впроваджують нові форми носіїв облікової інформації, раціональні схеми обороту документів, поліпшують порядок проведення інвентаризації, добирають оптимальніші технології для розв'язання облікових завдань [14].

1.2 Документи статистичного обліку

Подання підприємствами та організаціями статистичної звітності регламентовано Законом України "Про державну статистику". Згідно з цим Законом усі юридичні особи та їх філії, відділення, представництва і фізичні особи, які провадять підприємницьку діяльність, структурні підрозділи безплатно, у повному обсязі й у визначені строки мають подавати органам державної статистики достовірну статистичну інформацію.

Особливість статистичної діяльності полягає у тому, що кожний статистичний продукт має свої терміни підготовки, повинен відповідати певним критеріям якості (коректність та адекватність методологічних підходів, повнота охоплення, достовірність інформації, репрезентативність даних тощо), а також мати споживача. Водночас статистична діяльність є дуже масштабною. Для неї характерні великі обсяги статистичного продукту, надзвичайно розгалужена мережа респондентів - осіб або сукупності осіб, які підлягають статистичному спостереженню, та широке коло користувачів статистичної інформації.

Забезпечують респондентів бланками, а також збирають та опрацьовують ці форми органи державної статистики.

За частотою подання статистичну звітність поділяють на періодичну і річну.

Періодична звітність (місячна, квартальна, річна) охоплює показники поточної діяльності суб'єктів господарювання.

Річна звітність відображає головні підсумки фінансово-виробничої діяльності суб'єктів за рік.

Статистична звiтнiсть складається на базi даних оперативно-технiчного обліку й використовується для дослідження й установлення закономiрностей i тенденцій розвитку виробництва, для вивчення соціальних явищ. До статистичної звiтностi складаються наступнi форми:

- Форма 1-пiдприємство - «Звiт про основнi показники дiяльностi підприємства»;

- Форма 1-Б - «Звiт про фiнансовi результати, дебiторської й кредиторської заборгованостi»;

- Форма 1-П - « Звiт промислового пiдприємства з продукції»;

- Форма 1-послуги - «Звiт про обсяги реалiзованих послуг»;

- Форма 11-ОФ - «Звiт про наявнiсть i рух основних фондiв, амортизацii (зношуваннi);

- Форма 1-ПВ - «Звiт про працю»;

- Форма З-ПВ - «Звiт про використання робочого часу»;

- Форма 6-ПВ - «Звiт про кiлькiсть працiвникiв, їхнiй якiсний склад i професiйне навчання»;

- Форма 3-ПН - «3вiт про наявнiсть вiльних робочих мiсць (вакантних посад)»;

- Форма 1-ПВ (умови працi) - «Звiт про стан умов працi, пiльги й компенсацii за роботу зi шкiдливими умовами працi»;

- Форма 1-ПВ (заборгованiсть) - «Звiт про стан заборгованостi по виплатi заробiтної плати»;

- Форма 5-з - «Звiт про витрати на виробництво продукцiї (робiт, послуг)».

В умовах інтеграції економіки України у світовий економічний простір, завершення переходу на міжнародну систему обліку та статистики великого значення у реалізації економічної політики держави та проведенні економічних досліджень набуває забезпечення достовірної інформації щодо діяльності підприємств. Тому у Програмі реформування державної статистики на період до 2002 p., затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 р. № 971, зазначено, що одним із напрямів реформування державної статистики є перехід до статистики підприємств, яка є всебічним статистичним спостереженням за діяльністю різних типів підприємств на основі інтегрованих уніфікованих форм статистичної звітності. Статистика підприємств передбачає інтеграцію потоків інформації для організації наскрізного спостереження за процесами виробництва та продажу продукції, за фінансово-майновим станом підприємств, за витратами на виробництво і реалізацію товарів та послуг, станом розрахунків, інвестиціями, наявністю персоналу та його використанням.

Розкриття статистичної сутності і ролі статистичної звітності в економічному аналізі потребує послідовного розгляду таких основних питань:

- визначення згідно з чинним законодавством основних термінів, які найчастіше зустрічаються на практиці при складанні статистичної звітності (звітність, статистична звітність, статистична інформація, статистичне спостереження, респондент);

- розгляд діючих форм статистичного спостереження підприємства;

- основні права та обов'язки підприємств щодо складання і подання форм статистичного спостереження підприємства;

- відповідальність підприємств за порушення порядку складання і подання статистичних даних [3].

Визначення основних статистичних термінів. Перш ніж перейти до розгляду питання звітності підприємств, необхідно розглянути основний понятійний апарат, який останніми роками зазнав великих змін. В законодавчих актах наведена термінологія, що найчастіше використовується на практиці. Зокрема, у ст. 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну статистику" дано визначення звітності, статистичної інформації тощо.

Так, звітність - це система підсумкових і взаємопов'язаних даних (показників), що мають форму звітів, складених за допомогою спеціально затвердженої форми, які характеризують умови та результати діяльності підприємства за визначений відрізок часу.

Статистична звітність - форма статистичного спостереження державою, при якій уповноваженим органам надходить від підприємств (організацій, установ) необхідна їм інформація у вигляді законно встановлених звітних документів (статистичних звітів) за підписами осіб, відповідальних за подання і достовірність даних.

Статистична інформація (дані) визначена як офіційна державна інформація, яка характеризує масові явища та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів.

Статистичне спостереження трактується як планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіоні, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології. Статистичні спостереження проводяться органами державної статистики через збирання статистичної звітності, здійснення одноразових обліків, переписів (опитувань), вибіркових та інших обстежень. За видами вони розподіляються на суцільні і несуцільні. Суцільне статистичне спостереження - спостереження щодо всіх без винятку одиниць сукупності, яка вивчається. Несуцільне статистичне спостереження - спостереження за окремими одиницями сукупності, яка вивчається.

Респондент - це особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному спостереженню у встановленому законодавством порядку. До складу респондентів входять:

- юридичні особи, їх філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи, що знаходяться на території України;

- юридичні особи, їх філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи, що знаходяться за межами України і створені за участю юридичних осіб України;

- фізичні особи, незалежно від їх громадянства, які перебувають на території України, або сукупності таких осіб;

- фізичні особи, які є громадянами України і перебувають за її межами, або сукупності таких осіб;

- користувачі даних статистичних спостережень.

Отже, всі підприємства, організації, установи України є респондентами [12].

Основні форми державного статистичного спостереження. Статистична звітність була і залишається основною інформаційною базою. За її допомогою отримують такі основні дані:

- обсяг виробництва, реалізації товарів, робіт і послуг та затрати на них за видами економічної діяльності;

- фінансово-господарська діяльність підприємств;

- зайнятість і оплата праці працівників за видами економічної діяльності;

- ціни і тарифи;

- наявність і рух капіталу;

- демографічна ситуація;

- розвиток соціальної сфери;

- стан оточуючого середовища (мал.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 1 Блок-схема статистичної звітності

Статистичні звіти складають з різною періодичністю: раз на місяць, квартал, рік залежно від реальних управлінських потреб у певній інформації. Вони подаються, як відомо, органу державної статистики за місцезнаходженням, вищестоящій організації або органу, що здійснює державне регулювання у відповідному виді діяльності економіки.

Починаючи з 1998 р., для збирання основних статистичних даних про функціонування підприємств та організацій всіх видів економічної діяльності і форм власності використовуються уніфіковані форми державного статистичного спостереження. Заповнення їх проводиться на підставі первинних документів, регістрів синтетичного та аналітичного обліків, фінансової звітності, положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Перелік форм державних статистичних спостережень міститься у Загальному табелі (переліку) форм державних статистичних спостережень на 2007 p., який розроблений і затверджений Державним комітетом статистики України (наказ 26.12.2006 р. №629).

У зазначеному табелі вміщено 217 форм державних статистичних спостережень і додатків до них за такими розділами:

- статистика промисловості;

- статистика будівельної діяльності;

- статистика інвестицій;

- статистика основних засобів;

- статистика сільського та рибного господарств;

- статистика ринкових нефінансових послуг;

- статистика транспорту та зв'язку;

- статистика науки, інновацій та інформатики;

- статистика соціальних послуг;

- статистика внутрішньої торгівлі та товарних ринків;

- статистика зовнішньої торгівлі;

- статистика цін;

- статистика фінансів підприємств;

- структурні обстеження підприємств;

- обстеження умов життя домогосподарств;

- статистика населення;

- статистика праці;

- статистика навколишнього природного середовища;

- обстеження ділової активності підприємств.

Розподіл форм державних спостережень за 15 розділами показано у таблиці 1.

Форми спостереження згруповані за зазначеними вище розділами із зазначенням їх назви, індексу, періодичності, способу подання, найменування респондентів та строків подання [6].

Таблиця 1

Розподіл форм державних статистичних спостережень в Україні за розділами, 2012 р

П№	Назва розділу	Кількість форм
1.	Статистика промисловості	21
2.	Статистика будівельної діяльності	3
3.	Статистика інвестицій	5
4.	Статистика основних засобів	1
5.	Статистика сільського та рибного господарств	26
6.	Статистика послуг, всього у тому числі статистика:	104
	- ринкових нефінансових послуг;	5
	- внутрішньої торгівлі і товарних ринків;	27
	- транспорту та зв'язку;	19
	- науки, інновацій та інформатики;	13
	- соціальних послуг	40
7.	Статистика зовнішньої торгівлі	4
8.	Статистика цін	8
9.	Статистика фінансів підприємств	3
10.	Структурні обстеження підприємств	5
11.	Обстеження умов життя домогосподарств	7
12.	Статистика населення	5
13.	Статистика праці	8
14.	Статистика навколишнього природного середовища	8
15.	Обстеження ділової активності підприємств	5
	Разом	213

Зупинимося на головних формах, взявши за основу типове середнє підприємство, що виробляє товари чи надає послуги, та зберігаючи послідовність складових зазначеної вище блок-схеми статистичної звітності. При цьому розглянемо такі основні і найбільш характерні для підприємства блоки:

- обсяг виробництва, реалізації товарів, робіт і послуг та затрати;

- фінансово-господарська діяльність підприємств;

- зайнятість і оплата праці працівників за видами економічної діяльності;

- ціни і тарифи;

- наявність і рух капіталу.

Відображення даних про обсяги виробництва, реалізації товарів, робіт і послуг та затрати на них. Основною формою статистичного спостереження підприємства є форма № 1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства". Вона містить найбільш повну та різнобічну інформацію про діяльність суб'єктів господарювання як за масштабами виробництва і реалізації, витратами, так і за іншими аспектами, виступає інформаційною базою за обсягами виробництва, реалізації. До цієї форми входять такі розділи:

1. Демографія підприємства.

2. Розподіл обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності, операційних витрат з реалізованої продукції (робіт, послуг).

3. Роботи (послуги), що виконуються на умовах підряду.

4. Кількість працівників та оплата їх праці.

5. Валові капітальні інвестиції, здійснені у звітному році.

6. Витрати підприємства на інновації та інформатизацію.

Розділ 1 "Демографія підприємства" містить інформацію про демографічні події, які відбулися на підприємстві протягом звітного періоду. Зокрема, це події щодо зміни та організаційної структури (створення чи припинення діяльності підприємства в результаті появи нового, приєднання, злиття, поділу, перетворення тощо).

У розділі 2 "Розподіл обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності, операційних витрат з реалізованої продукції (робіт, послуг)" складається із двох частин. У першій - відображаються дані про обсяг реалізованої продукції, робіт, послуг (без ПДВ, акцизу), у тому числі продукції (робіт, послуг), виконаних підрядником на умовах підряду, всього по підприємству та у розрізі видів економічної діяльності, за переліком, визначеним органами державної статистики. Довідково зазначається вартість продукції власного виробництва для внутрішніх потреб підприємства.

Друга частина розділу призначена для відображення інформації про операційні витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції, робіт, послуг. Ці витрати наводяться в цілому та в розрізі складових, а саме: матеріальні витрати (в цілому і за основними видами), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, інші (витрати на відрядження, орендна плата, податки, збори тощо).

Розділ 3 "Роботи (послуги), що виконуються на умовах підряду" заповнюється у тому випадку, коли підприємство замовляло виготовлення продукції (робіт, послуг) на сторонніх підприємствах (включаючи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) на умовах надання їм давальницької сировини. Тоді подається інформація щодо вартості сировини, обсягу виготовленої продукції, робіт, послуг за видами економічної діяльності.

Дані про чисельність, використання робочого часу і матеріальне стимулювання працівників наводяться у розділі 4 "Кількість працівників та оплата їх праці". Він містить такі основні дані: середньооблікова кількість штатних працівників, середня кількість позаштатних працівників, кількість неоплачуваних працівників, відпрацьованих штатними працівниками людино-годин та фонд оплати праці.

У розділі 5 "Валові капітальні інвестиції" проставляються дані, що характеризують інвестиційну активність підприємства: суму валових капітальних інвестицій, у тому числі в матеріальні і нематеріальні активи.

Розділ 6 "Витрати підприємства на інновації та інформатизацію" передбачає відображення даних за витратами на технологічні інновації та інформатизацію.

Періодичність складання і подання звіту за формою № 1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства" - поквартально і щорічно. Форма подання - поштова, як, до речі, і всіх інших звітів.

Значна увага у звітності приділена відображенню результатів виробництва у найважливішому виді економічної діяльності - промисловості. Для цього підприємства складають за формою № 1П-НПП "Звіт про виробництво промислової продукції" кожного кварталу і за рік.

Оперативна інформація щодо обсягів виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг та затратах подається в термінових формах звітності: за формою № 1-П (термінова) "Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)" та формою 1-послуги "Звіт про обсяги реалізованих послуг". Вони складаються і подаються статистичним органам щомісяця.

Виробничі витрати відображаються у формі № 5-с "Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)". Він подається підприємствами та організаціями за I, II, III квартали 25 числа місяця, наступного за звітним періодом, а за IV квартал - не пізніше 16 лютого. Звіт містить дані про загальні витрати на виробництво продукції в розбивці за їх видами (матеріальні, амортизація, оплата праці, відрахування на соціальні заходи), а також про собівартість виробленої продукції (робіт, послуг), вартість давальницької сировини, використаної у виробництві продукції. Ці дані подаються в цілому по підприємству та у розрізі видів економічної діяльності.

Інформаційною базою для заповнення названих вище форм державної статистичної звітності щодо відображення показників фінансово-господарської діяльності підприємства є фінансова звітність, а саме форми: № 1 "Баланс", № 1-м "Баланс", № 2 "Звіт про фінансові результати", № 2-м "Звіт про фінансові результати", № 3 "Звіт про рух грошових коштів", № 4 "Звіт про власний капітал", № 5 "Примітки до річної фінансової звітності". Необхідну інформацію містять також податкова звітність, зокрема Декларація про податок на прибуток підприємства, а також облікові регістри (Журнали 6, 7), дані рахунків бухгалтерського обліку, первинних документів тощо.

Зайнятість і оплата праці працівників. Інформація про кількісний та якісний склад робочої сили й ефективність її використання міститься у таких основних формах статистичного спостереження: № 1-ПВ "Звіт з праці (термінова - місячна квартальна)"; № 1-ПВ (заборгованість) "Звіт про стан заборгованості з виплати заробітної плати", № 1-ПВ (умови праці) "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (річна, поштова)"; № 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу (термінова, квартальна), (зведена), (термінова, квартальна)"; № 6-ПВ "Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання (річна, поштова)"; № 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (поштова, річна)" та ін. Розглянемо основні із названих форм звітності.

У формі № 1-ПВ "Звіт з праці" - подається місячна інформація за двома розділами: чисельність працівників і фонд оплати праці та заборгованість перед працівниками із виплати заробітної плати та допомоги по соціальному страхуванню. Цей звіт подається до територіальних органів державної статистики щомісяця не пізніше 7-го числа.

Дещо ширша квартальна форма N° 1-ПВ "Звіт з праці", яка має вже три розділи. Перший розділ "Склад фонду оплати праці та інші виплати" містить інформацію про фонд оплати праці штатних працівників, у тому числі: фонд основної та додаткової оплати праці, з них виділяються надбавки і тарифи (за видами), заохочувальні та компенсаційні виплати (матеріальна допомога, соціальні пільги); оплата за невідпрацьований час; натуральна оплата праці, нарахована продукцією, що дозволена до виплати працівникам; виплати, що не входять до фонду оплати праці; доходи, дивіденди, проценти згідно з акціями, внески та договори оренди земельних ділянок і майна, що нараховані до оплати; продано продукції. Крім того, у цьому розділі наводяться дані щодо продажу продукції та наданих послуг працівникам у рахунок заробітної плати.

У другому розділі "Чисельність та фонд оплати праці окремих категорій працівників" відображаються кількість штатних працівників облікового складу та працівників, які не перебувають в обліковому складі.

Третій розділ "Розподіл працівників за розмірами зарплати" присвячений показникам, які характеризують розподіл штатних працівників за групами згідно з розміром їх зарплати. Характерною особливістю цього розділу є те, що він заповнюється за останній місяць кожного кварталу (березень, червень, грудень).

Аналогічно складається вказана вище форма за рік.

Не менш важливе значення має "Звіт про використання робочого часу" (форма № 3-ПВ). Він заповнюється за перший квартал, півріччя, 9 місяців і за рік - "Зведений звіт про використання робочого часу". За допомогою показників, що містяться у цьому звіті, можна зробити аналіз використання робочого часу, трудової мобільності робочої сили, розрахувавши коефіцієнти використання робочого часу, а також коефіцієнти: прибуття, вибуття, обороту, плинності та оновлення кадрів.

Крім звітності, яка подається державним статистичним органам, підприємства зобов'язані подавати певні її форми іншим організаціям, зокрема державній службі зайнятості та Фонду України соціального захисту інвалідів. Зупинимося на основних із них. Так, всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання подають не пізніше 1-го лютого після звітного періоду регіональному відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів форму 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів ( поштова, річна )".

...