Основи лізингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Перехід до ринкової системи господарських відносин звалив на наших, необізнаних щодо безлічі форм підприємництва людей масу нових термінів, понять, підходів до ведення справ, давно вже канонізованих в практиці західного бізнесу. В результаті цього -- нерідке нерозуміння, безглузде переінакшування чи, навпаки, дублювання чужого досвіду. Відсутність реальних знань в результаті веде до дискредитації ідеї, що здатна бути плідною і на вітчизняному грунті за вдумливого, зваженого підходу.

Сказане цілком можна віднести до такого поняття як “лізинг”, інтерес до якого вперше проявився на внутрішньому ринку лише в часи захоплення орендним рухом. В 90-х роках на світ з'явилися дестяки фірм, які написали в своїй назві слово “лізингова”, проте не мали ніякого відношення до лізингової практики. З іншого боку, зарубіжні лізингові компанії зробили ряд спроб проникнення на внутрішній ринок країн СНД і далеко не всі ці спроби виявилися вдалими. лізинг угода економіка

Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери вироб­ництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викли­кають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господар­ства нашої країни методів оновлення матеріально-технічної бази та мо­дифікації основних фондів суб'єктів різноманітних форм власності. Одним з таких методів і являється лізинг.

До початку 60-х років лізинг в зарубіжних країнах в основному торкався роздрібних компаній, які часто орендували свої приміщення. На протязі останніх трьох десятиріч популярність лізингу стрімко зросла; замість того, щоб позичати гроші на купівлю комп'ютера, автомобіля, судна чи супутника, компанія може взяти його в лізинг.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім нестприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об'єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Перехід до ринкової економіки поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких являється наступна: як за­твердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.

В наш час більшість українських (та й не тільки українських) підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, не­рухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п'яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона -- гарантію повернення кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва і посприяти входженню еко­номік країн Співдружності до структури світового ринку. Лізинг може дати потужний поштовх процесам приватизації, конверсії, оновлення техно­логічного парку існуючих підприємств і створення нових виробництв, оп­тимізувати використання наявного машинного парку і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне устаткування.

Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях. Ще Декарт підкреслював, що чітке визначення слів зможе по­збавити людство від половини його помилок.

Тому передусім потрібно з'ясувати, в чому ж сутність лізингу, які його природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише повне пізнання економічного механізму та переваг, закладених в лізинговій сис­темі, дозволить широко використовувати його в практичній підприємницькій діяльності.



РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ ЛІЗИНГУ

1.1 Поняття та функції лізингу

Щодо економічної сутності лізингу поки що не існує єдиної думки серед економістів. Його зміст і роль в теорії та практиці трактуються по-різному. Одні розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності; інші повністю ототожнюють його з довгостроковою орендою або з однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до найманих чи підрядних відносин; треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права користування чужим майном; а четверті визначають лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довірителя.

В законі України "Про лізинг" дано таке визначення цьому поняттю: лізинг -- це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Тобто лізинг можна розглядати як форму забезпечення вкладень, як прогресивний метод матеріально-технічного забезпечення, як активний інструмент маркетингу, як одну із форм кредитних надходжень, як альтернативу банківському кредиту [3, с. 41].

Сучасне розуміння лізингу бере початок ще від класичних принципів Римського права про розмежування понять "власник" і "користувач" майна. Виникнення і саме існування його в якості особливого виду бізнесу засновані саме на можливості розділення компонентів власності на дві важливі правочинності -- користування річчю, тобто застосування її згідно з призначенням з метою дістати прибуток та інші вигоди, і саме право власності як правове панування особи над об'єктом власності. Багатовіковим досвідом доведено, що багатство в кінцевому рахунку полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а у ефективному її використанні.

Звідси випливає, що лізинг -- це спосіб реалізації відносин власності, що виражає певний стан виробничих сил та виробничих стосунків, з якими він знаходиться в тісному взаємозв'язку. Особливість лізингової діяльності полягає в тому, що, з одного боку, вона сприяє становленню приватної власності на засоби виробництва, а з іншого -- веде до її подолання, зміні власника та розпорядника. В процесі лізингу відбувається також саморозвиток державної власності, а при певних умовах -- і перетворення її загальну, спільну чи пайову [3, с. 47].

Лізинг в широкому сенсі є організаційною формою підприємницької діяльності, яка виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Однак, як і кожне самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різні форми виявлення, які можна подати з різним ступенем конкретності.

Оскільки лізинг виражає певну взаємодію елементів виробничих сил та виробничих стосунків, то він має матеріально-речову основу та соціально-економічну форму.

Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинанми власності і спільної економічної діяльності по вертикалі і горизонталі (з власником, суспільством тощо), а також умовами трансформації власності. Матеріально-речовий бік лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, наймом усіх або частини речових елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами кредитування. [2, с. 64].

В українській мові немає аналога терміну "лізинг". Корінь "ліз" в перекладі з грецької означає розчинення, а з англійської -- орендувати, здавати в найм. Вважається загальновизнаним, що лізинг тісно пов'язаний з орендним механізмом, але в діловому обігу він має більш широку, складну троїсту основу і містить в собі одночасно істотні якості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно сполучаються та взаємопроникають одна в одну, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу. В ньому реалізується комплекс майнових відносин, пов'язаних з передачею засобів виробництва у тимчасове користування шляхом їх купівлі-продажу та подальшої здачі в оренду.

Лізинг відноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня, в порівнянні з орендою, банківською чи комерційною, оскільки він передбачає і вимагає широкого діапазону знань і фінансового бізнесу, і положення у виробництві, на ринках устаткування та нерухомості, а також мінливих потреб клієнтів та особливостей оренди.

Отже, лізинг включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні.

Лізинг як складне соціально-економічне явище виконує дуже важливі функції з формування багатоукладної економіки та активізації виробничої діяльності. [1, с. 129].

Розглянемо чотири найважливіші з них: фінансову, виробничу, постачальницьку та використання податкових пільг.

Фінансова функція виражається у звільненні товаровиробника від одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва і як би в наданні йому довгострокового кредиту.

Виробнича функція лізингу полягає в оперативному вирішенні виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогих та морально старіючих машин. Це ефективний спосіб матеріально-технічного постачання виробництва та доступу до новітньої техніки, до результатів науково-технічного прогресу. При повному лізингу передача майна може супроводжуватись різноманітним сервісом: технічне обслуговування, страхування, забезпечення сировиною, робочою силою тощо.

Постачальницька функція -- це розширення кола споживачів та освоєння нових ринків збуту, залучення в сферу лізингу тих, хто не може відразу купити те чи інше майно.

Функція використання податкових та амортизаційних пільг має деякі особливості:

а) взяте за лізингом майно відображається на балансі користувача або лізингодавця по узгодженню між ними;

б) орендна плата відноситься на собівартість продукції (послуг), що виробляється і відповідно зменшує прибуток, який підлягає оподаткуванню;

в) застосування прискореної амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку контракту, що зменшує оподаткований прибуток та прискорює оновлення матеріально-технічної бази. В результаті лізинг сприяє диверсифікації пропозицій, залучаючи нові об'єкти до своєї сфери; розвиває та диверсифікує ринок засобів виробництва, скорочує цикл освоєння нових поколінь техніки.

Лізингова форма підприємництва заснована на системі принципів чи вихідних положень, правил, які визначають єдність та зв'язки загальних, окремих та особливих її якостей та зовнішніх проявів, котрі необхідно враховувати в практичній діяльності. Давно помічено, що знання основних принципів відшкодовує незнання багатьох факторів, в тому числі і в лізингових відносинах.

1.2 Види лізингу та класифікація угод

Лізинг це угода між власником майна (орендодавцем) і орендарем про передачу майна в користування на обумовлений період по встановленій ренті, виплачуваній щорічно, щокварталу або щомісячно.

Лізинг розрізняють оперативний і фінансовий.

Оперативний лізинг має на увазі передачу в користування майна багаторазового використовування на термін за часом коротше за його економічний термін служби. Він характеризується невеликою тривалістю контракту (до 3 - 5 років) і неповною амортизацією устаткування за час оренди. Після закінчення терміну устаткування може стати об'єктом нового лізингового контракту або повертається орендодавцю. Звичайно в оперативний лізинг здається будівельна техніка (крани, екскаватори і т. д.), транспорт, ЕОМ і т.д.

Фінансовий лізинг характеризується тривалим терміном контракту (від 5 до 10 років) і амортизацією всій або більшої частини вартості устаткування. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування покупки. Після закінчення терміну дії фінансового лізингового контракту орендар може повернути об'єкт оренди, продовжити угоду або укласти нове, а також купити об'єкт лізингу по залишковій вартості (звичайно вона носить чисто символічний характер). [6, с. 97].

По об'єктах операцій лізинг підрозділяється на лізинг рухомого і нерухомого майна. При лізингу нерухомості орендодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря і надає йому використовування в комерційних і виробничих цілях. Так само, як і в операціях з рухомим майном, контракт полягає звичайно на термін менший або рівний амортизаційному періоду об'єкту; орендар несе всі ризики, витрати і податки під час дії контракту.

По відношенню до майна, що орендується, можна виділити договір чистого лізингу, коли додаткові витрати по обслуговуванню майна, що орендується, бере на себе орендар, і договір повного лізингу, по якому орендодавець бере на себе технічне обслуговування і інші витрати, пов'язані з використовуванням об'єкту операції.

Виходячи з особливостей організації відносин між позичальником і здаючим в наймання виділяється прямий лізинг, коли виробник або власник майна виступає як особи, що здає його в оренду, і непрямий, при якому здача в оренду ведеться через третю особу.

По методу фінансування розрізняється терміновий лізинг, при якому здійснюється одноразова оренда, і відновлюваний (револьверний), при якому договір лізингу продовжується після закінчення першого терміну контракту. [5, с. 47].

На практиці застосовуються і інші види лізингу.

Поворотний лізинг (lease-back). Полягає у продажу промисловим підприємством частини його власного майна лізингової компанії з одночасним підписанням договору про його оренду. В такій операції тільки два учасники: орендар майна (колишній власник) і лізингова компанія (новий власник). Така операція дає можливість підприємству отримати грошові кошти за рахунок продажу засобів виробництва, не припиняючи їх експлуатацію, і використовувати їх для нових капітальних вкладень. Рентабельність даної операції буде тим вище, ніж доходи від нових інвестицій більше суми орендних платежів. Операції поворотного лізингу викликають зменшення балансу підприємства, оскільки вони ведуть до зміни власника майна.

До такої операції можна вдаватися і тоді, коли у підприємства досить низький рівень доходів, і, отже, воно не може повністю скористатися пільгами по прискореній амортизації і оподаткуванню прибутку. Воно скоює операцію, і лізингова компанія одержує його податкові пільги. У відповідь вона знижує ставку орендної платні.

Оскільки часто лізингову компанію не вистачає власних засобів для здійснення лізингових операцій, то вона може привертати їх. Така операція отримала назву лізингу з додатковим залученням засобів. Підраховано, що понад 85% всіх лізингових операцій є лізингом із залученням засобів. Орендодавець бере довгострокову позику у одного або декількох кредиторів на суму до 80% вартості здаються в оренду активів (без права регресу на орендаря), причому орендні платежі і устаткування служить забезпеченням позики. [6, с. 135].

Часто лізинг здійснюється не напряму, а через посередника. Основний орендодавець одержує переважне право на отримання орендних платежів. В договорі звичайно зумовлюється, що у разі банкрутства третьої ланки (посередника) орендна платня буде поступати основному орендодавцю безпосередньо. Подібні операції отримали назву “сублізинг”.

Різновидом лізингу сталі операції “дабл дин”, вживані в міжнародній сфері. Їх значення полягає в комбінації податкових вигод в двох і більш країнах. Наприклад, на початку 80-х років придбання ряду літаків було кредитовано через “дабл дин” між США і Великобританією. Вигоди від податкових пільг у Великобританії більше, якщо орендодавець має право власності, а в США - якщо орендодавець має тільки право володіння. Лізингова компанія у Великобританії купує літак, віддає його в оренду американської лізингової компанії, а та, у свою чергу - місцевим авіакомпаніям. Такого роду операції можуть здійснюватися між Францією і ФРН, Францією і США, Японією і США і т.д.

Останнім часом отримала розповсюдження практика висновку угоди між виробниками устаткування і лізинговими компаніями. Відповідно до цих угод виробник від імені лізингової компанії пропонує клієнтам фінансування поставок своєї продукції за допомогою лізингу. Таким чином, лізингова компанія використовує торгову сіть постачальника, а постачальник розширює межі збуту продукції. Ці операції, що отримали назву “допомога у продажу” (sales-aid).

При постійній і тісній співпраці підприємств з лізинговими компаніями можливо висновок угод за поданням “лізингової лінії” (lease-line). Ці угоди аналогічні банківським кредитним лініям і дозволяють орендарю брати додаткове устаткування в лізинг без укладення кожного разу нового контракту.

Функціонально лізинг поєднується з різними формами міжнародної економічної діяльності. Формально він належить до сфери послуг, але на відміну від звичайних операцій послуг у лізингових операціях можуть брати доля не два, а більша кількість суб'єктів. Так, крім того, хто надає послуги (лізингодавця) та того, хто їх отримує (лізингоотримувача); суб'єктами операції виступають ще й виробник обладнання, яку потрапляє в лізинговий обіг, банк чи інша кредитна установа, яка надає кошти майбутньому лізингодавцеві для купівлі обладнання та наступної її лізингової експлуатації, а також страхувальна компанія, яка здійснює страхувальне забезпечення лізингових операцій.

За своєю природою лізинг хоча і може бути формально ідентифікованим як оренда, є значно складнішим та функціонально багатоцільовим економічним явищем. За характером та функціональним призначенням лізинг має багато спільного з кредитними операціями. Він може бути елементом виробничого кооперування або переростати у цей процес. Нарешті, лізинг має спільні риси з експортно-імпортними операціями (як стосовно торгівлі товарами, так і торгівлі послугами), зокрема з великомасштабною міжнародною торгівлею на компенсаційній основі, яка пов'язана з будівництвом або монтажем об'єктів за кордоном.

Закон України «Про лізинг» так трактує специфіку обох класифікаційних елементів, які розглядаються.

Стаття 15. Витрати на утримання лізингового майна.

При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.

При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Зважаючи на важливість саме останнього класифікаційного підходу, докладніше зупинимося на характеристиці та функціональному зіставленні його структурних елементів. [1, с. 40].

Основним критерієм розмежування фінансового та оперативного лізингу є співвідношення терміну оренди та амортизаційного періоду, а також залишкове право власності на об'єкт лізингу. Тоді к фінансовий лізинг є базовою формою залучення до виробництва об'єктів на тривалий термін, для оперативного лізингу більш характерною є коротко чи середньострокова оренда, а сама ця форма є найпридатнішою для використання високих технологій, комп'ютерної та оргтехніки. За фінансового лізингу ставка платежів с відчутно нижчою, ніж за лізингу операційного. Водночас поточні виграти (не враховуючи ті, що пов'язані з експлуатацією об'єкта лізингу та поновленням використаних матеріалів) і ризики за умов операційного лізингу припадають, як правило, на лізингодавця, тоді як за умов лізингу фінансового -- на лізингоотримувача. Якщо фінансовий лізинг є найбільш придатним тоді, коли лізингоодержувач потребує технічного переозброєння та бажає отримати у користування комплексні технологічні лінії, обладнання для повних технологічних циклів тощо, оперативний лізинг більш зручний тоді, коли йдеться про залучення техніки для сільського господарства, транспортної галузі, будівництва тощо.

1.3 Переваги та недоліки лізингу

Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг перед звичайною позикою:

* Лізинг припускає 100%-ное кредитування і не вимагає негайного початку платежів. При використовуванні звичайного кредиту для покупки майна підприємство повинне близько 15% вартості покупки оплачувати з власних засобів. При лізингу контракт полягає на повну вартість майна. Орендні платежі звичайно починаються після поставки майна орендарю або пізніше.

* Дрібним і середнім підприємствам простіше отримати контракт по лізингу, чим позику. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки передбачається, що забезпеченням операції є саме устаткування. При невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія відразу ж забирає своє майно.

* Лізингова угода більш гнучко, чим позика, оскільки надає можливість виробити зручну для покупця схему фінансування. Позика завжди припускає обмежені терміни і розміри погашення. Лізингові платежі за домовленістю сторін можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.д., а суми платежів - відрізнятися один від одного. Ставка може бути фіксованою і плаваючою. Іноді погашення може здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, проведених на устаткуванні, узятому в лізинг, або може бути прокомпенсировано стрічною послугою, що дозволяє підприємствам без різкої фінансової напруги обновляти виробничі фундації. Орендна платня відноситься на витрати виробництва і знижує у лізингоодержувача оподаткований прибуток.

* Ризик устаріння устаткування цілком лягає на орендодавця. Орендар має нагоду поступового оновлення свого парку устаткування.

* Достатньо простий облік майна, що орендується. Основними принципами Евроліза (Європейське об'єднання національних лізингових союзів з штаб-квартирою в Брюсселі) по обліку лізингових операцій є публікація орендарем своїх фінансових зобов'язань, витікаючих з лізингових відносин, і проведення обліку і амортизації лізингуємого майна по балансу підприємства. Цифрова інформація за зобов'язаннями на дату складання балансу може бути представлена у формі додатку до балансу. При цьому слід відобразити: суму орендних платежів в даному фінансовому році; загальну суму орендних платежів за період контракту і їх поточну вартість. В багато яких країнах законодавство встановлює для підприємств обов'язкове співвідношення власного і позикового капіталів. Оскільки майно за лізинговою угодою ураховується по балансу орендодавця, то орендар може розширити свої виробничі потужності, не торкнувшись цього співвідношення.

* Платежі по лізингу ведуться з суми прибутку від устаткування, що використовується, і не підлягають оподаткування, оскільки є орендною платнею. Банк може змінювати розмір внесків, щоб поліпшити використовування фінансових ресурсів орендаря. Сума платежів по лізингу фіксується при підписанні договору і не залежить від коливань валютного курсу і змін банківського відсотка по довгостроковому кредитуванню.

* При міжнародних лізингових операціях орендар одержує податкові пільги країни орендодавця, що виявляється в зниженні виплат, а також додаткові послуги (в основному при оперативному лізингу) орендодавця або його представників (технічне обслуговування і ремонт устаткування, що орендується, консультації по його експлуатації, передача ноу-хау, поставка запчастин і ін.).

* Міжнародна Валютна Фундація не ураховує суму лізингових операцій в підрахунку національної заборгованості, тобто існує можливість перевищити ліміти кредитної заборгованості, встановлюваної Фундацією по окремих країнах .

Але лізинговим операціям властиві і недоліки:

* орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устаткування (зокрема через інфляцію);

* якщо це фінансовий лізинг, а науково-технічний прогрес робить виріб застарілим, проте орендні платежі не припиняються до кінця контракту;

* складність організації;

* вартість лізингу більше позики, але не можна забувати, що ризик застарілого устаткування лягає на орендодавця, а тому він бере велику комісію для компенсації. [7, с. 97].

Якщо підприємець має вибір - або купити устаткування за допомогою позики, або узяти його в лізинг, - те йому необхідно порівняти витрати за кожним способом кредитування. В таких випадках неминуче виникає питання про принцип, виходячи з якого проводиться це порівняння, оскільки платежі однакових розмірів, але розрізняються в часі, зовсім не однозначні. Таким принципом стає фінансова еквівалентність платежів. Еквівалентними вважають такі платежі, які, будучи приведеними до одного і того ж моменту часу, рівні. Процес приведення називають дисконтуванням, а отриману суму чистою поточною вартістю.

В світовій практиці при визначенні чистої поточної вартості платежів використовується наступна форма дисконтування:

ТС = БС * Кt

де ТС - поточна вартість;

БС - майбутня вартість;

Кt - коефіцієнт дисконтування;

де Е - норматив приведення до часу (відсоток дисконтування);

t - номер року розрахункового періоду.

Щоб порівняти два варіанти фінансування, треба в кожному підрахувати чисту поточну вартість і врахувати при цьому:

* податкові пільги в кожному випадку;

* якщо об'єкт не є власністю, то не можна використовувати амортизаційні пільги;

* якщо об'єкт купує, то фірма повинна оплачувати витрати по техобслуговуванню (в багато яких країнах ці витрати віднімаються з оподаткованого прибутку), а якщо об'єкт лізингується, то це залежить від конкретної угоди;

* оскільки об'єкт не належить орендарю, то він втрачає право на залишкову вартість .

Розглянемо приклад. Хай одній з компаній США потрібне устаткування вартістю 100 000 долл. Воно буде використовуватися 5 років. Після цього залишкова вартість буде рівна приблизно 15000 долл. Виробник пропонує комісію за техобслуговування у розмірі 5000 долл. в рік. Компанія США відноситься до 40%-ний категорії платника податків. Якщо фінансовий директор купить устаткування, то банк позичить корпорації 85000 долл. на умовах 15% (річний платіж протягом 5 років). Орендодавець бере на себе техобслуговування.

Для порівняльного аналізу необхідно скласти два графіки:

- графік платежів по позиці (щоб відняти суму процентного оподаткованого прибутку);

- графік амортизаційних відрахувань (щоб відняти їх з оподаткованого прибутку).

В даному прикладі лізинг набагато вигідніше, ніж позика:

Розрахунок, а отже, і ухвалене рішення залежать значною мірою від того, який відсоток дисконтування вибере фінансовий директор. Взагалі фінансові директори прагнуть пов'язати відсоток дисконтування з рівнем ризиком і руху готівки. У всіх практичних випадках при виборі “лізинг або покупка” ризик приблизно однаковий. Це пояснюється тим, що весь рух грошової готівки заснований на договорах. Наприклад, платня за технічне обслуговування здійснюється на основі договору з виробником, платня по позиці - на основі договору з банком. Процентний і амортизаційний податкові щити існують, поки є прибуток для “захисту”. Платежі по лізингу базуються на основі договору з орендодавцем. Оскільки всі ці потоки готівки засновані на договорах, то розумно розглядати їх настільки ризикованими, наскільки банк ураховує ризик неплатежу по корпораціях. Єдиний потік готівки, який може відрізнятися по ризику, - це ліквідаційна вартість. Та ж післяоподаткована процентна ставка була використана тому, що фінансовий директор розглядав залишкову вартість (при виборі покупки) по лізингу як оцінку ліквідаційної вартості. Тривалий час при рішенні задачі “лізинг або покупка” використовувався інший відсоток дисконтування, наприклад норма витрат на капітал (норма, яка звичайно застосовується для оцінки планованих капіталовкладень), що використовується, при дисконтуванні ліквідаційної вартості устаткування. В даний час проте звичайно застосовується один і той же відсоток дисконтування для всіх грошових потоків.

Як бачимо, на проміжку АБ якнайменші витрати будуть при покупці устаткування за готівку гроші; на проміжку БВ вигідніше купити устаткування з використанням позики, а на проміжку ВГ розумніше вдатися до фінансування за допомогою лізингу.



РОЗДІЛ ІІ. СВІТОВА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАНЯ ЛІЗИНГУ

2.1 Лізинг в Україні

Першою подією переходу України до цивілізованого регулювання лізингових відносин можна відзначити 25 щорічний збір членів Європейської федерації національних лізингових асоціацій “Євролізинг”. В його роботі брали участь 278 делегатів з 26 країн, а також представники найбільших банків Європи і США. Рішенням загального збору “Євролізингу” Україна була прийнята повноправним членом цієї європейської економічної структури. Членство в “Євролізингу” створює додаткові можливості більш тісної співпраці України з європейськими країнами в області лізингу і залучення зарубіжних інвестицій .

Слід зазначити, що аж до грудня 1997 р. в Україні практично не існувало законодавчі акти, регулюючі лізингові відносини. Тому багато які правові і податкові питання були не відрегульовані. Так, в Законі “Про оподаткування прибутку підприємств” було лише загальне поняття “фінансова оренда”. Особливість лізингових операцій цього періоду полягала в тому, що ними займалися, як правило, що не спеціалізуються на лізингу організації (підприємства) - банки, бази постачання і ін. Існуючий тоді принцип: закону немає, але лізинг є, і їм варто займатися .

Ситуація почала мінятися з грудня 1997, коли в Україні стали прийматися законодавчі акти відносно лізингу.

До них відносяться:

- Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.;

- Зразковий договір фінансового лізингу, затверджений наказом Міністерства України у справах науки і технології від 3 березня 1998 р.;

- Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України “Про закон України “Про лізинг” від 23 березня 1998 р.

- Ухвала Кабінету Міністрів України “Про порядок реєстрації договорів лізингу”.

Лізингові відносини в Україні набули свій легальний статус. Закон “Про лізинг” достатній чітко визначив юридичну суть лізингу, круг суб'єктів лізингу, їх права і обов'язки, види лізингу і ряд не менше важливих правових категорій. Але, разом з тим, як після виходу якого-небудь закону, регулюючого принципово новий вид правовідносин, виникла безліч питань, думок, домислів з приводу тлумачення законодавчих норм. [1, с. 54].

Не новина, що Українська економіка гостро потребує інвестицій. Більшість експертів затверджують, що лізинг може сприяти подоланню промислового спаду. До того ж, на думку багато яких фахівців, лізинг сьогодні є єдиним законним і надійним в усіх відношеннях механізмом залучення засобів для українських виробників.

Ринок лізингу в Україні знаходиться тільки на початковому етапі розвитку. Об'їм місцевих лізингових операцій, що фінансуються з внутрішніх джерел, дуже низький, приблизно 20 млн.грн. Вся решта операцій, пов'язаних з лізингом, фінансується іноземними виробниками або різними посередниками.

Не дивлячись на досягнення у вдосконаленні законодавчої бази, існуюча юридична, регулююча і податкова системи не сприяють розвитку ефективних ринкових відносин, ринків, зокрема, ринку лізингу в Україні. Відсутність альтернативних банківським кредитам джерел довгострокового фінансування створює значні труднощі для лізингових компаній у вдосконаленні лізингових операцій.

Залучення міжнародних фінансових агентств для кредитування фінансових установ, у тому числі і лізингових компаній, на умовах довгострокового кредитування повинне стати одним з основних елементів стратегії стимулювання розвитку лізингу в Україні.

У принципі, не у всіх провідних країнах заходу існує окремий закон, який регулює взаємини в лізинговій діяльності, проте практично у всіх країнах існують певні пільги, оскільки лізинг стимулює виробництво. Проте в Україні навіть з ухваленням Закону України “про лізинг” залишається багато невияснених питань .

Підсумки діяльності лізингодавців

Наведені дані та висновки є результатом дослідження ринку лізингу в Україні за 2 квартал 2011 року, проведеного Асоціацією «Українське Об'єднання Лізингодавців» спільно з Держфінпослуг. Дослідження проводилось у формі аналізу офіційної статистичної звітності лізингових компаній, наданої Держфінпослуг.

Отже, основні результати дослідження представлені наступними даними:

- Кількість укладених договорів фінансового лізингу в 2 кварталі 2011 року збільшилась на 1720 (181%) у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склала 2668 договорів.

- У вартісному вираженні, обсяг укладених договорів за 2 квартал 2011 року збільшився у порівнянні з минулим роком на 280% і склав 2,768 млрд. грн.

- Вартість діючих договорів фінансового лізингу станом на кінець 2 кварталу 2011 р. збільшилася на 2,7 млрд. грн. у порівнянні з першим кварталом 2011 р. і становить 31,9 млрд. грн.

- У порівнянні з кінцем аналогічного періоду минулого року зростання ринку складає 12% або 3,5 млрд. грн.

- Середня вартість діючої угоди станом на кінець 2 кварталу 2011 р. збільшилася на 0,29 млн. грн. (20%) і становить приблизно 1,75 млн. грн.

- В кількісному вираженні обсяг діючих договорів на кінець 2 кварталу 2011 року становить 18258 угод;

- У звітному періоді у порівнянні з 2010 роком спостерігається збільшення на 2,51% питомої ваги короткострокових (до 2 років) договорів та зменшення на 1,76% питомої ваги довгострокових договорів (більше 10 років), інші види договорів змінились несуттєво;

- Серед договорів фінансового лізингу у другому кварталі 2011 року, як і раніше, переважають угоди в галузі транспорту (57,2%), сільського господарства (14,7%), будівництва (7,4%) та сфері послуг (5,3%);

- Найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт (50,1%), а також сільськогосподарська техніка (14,7%) та комп'ютерна техніка (5,7%);

- Основними джерелами фінансування лізингових операцій в поточному періоді були позичкові кошти, в тому числі банківських кредитів (85,2%), при цьому їх питома вага збільшилась більше ніж на 52% у порівнянні з минулим роком; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній у порівнянні з минулим роком зменшилась більш ніж на 52% і становить 14,61%.

2.2 Сучасний стан і проблеми розвитку лізингу в Україні

В умовах поголовного дефіциту грошей лізинг стає для багато яких українських підприємств навряд чи не єдиним джерелом придбання засобів виробництва.

В кінці позаминулого року, коли Закон “Про лізинг” приймався Верховною Радою, висловлювалися прогнози бурхливого розвитку лізингової справи в Україні. Насправді, лізинг, як перспективний інструмент збуту для виробників (в першу чергу, машинобудівної галузі), міг би сприяти модернізації виробництва без відволікання оборотних коштів. Очікувалася і масова нашестя до України іноземних компаній з лізинговими проектами.

Не обдурили очікувань тільки іноземці: на умовах лізингу продається значна частка автомобільної техніки європейських виробників, а також деяка продукція машинобудування.

Вітчизняні лізингові компанії, не дивлячись на появу відповідного Закону, не порадували. Сьогодні в Україні, крім іноземців, лізингом цілеспрямовано займаються лічені структури, а загальний об'єм задіяних в лізингових операціях засобів сміхотворно малий.

Відзначимо попутно, що не принесли успіху і спроби держави “пограти” на даному полі з метою підтримки вітчизняного підприємця.

Головними причинами пригноблюваного стану “продажів в розстрочку” (так іноді називають фінансовий лізинг) фахівці рахують неузгодженість прийнятого в 1997 р. Закону “Про лізинг” з рештою законодавства, а також відсутність в самому Законі деяких найважливіших норм. [8, с. 70].

В даний час в Кабінеті міністрів знаходяться пропозиції по внесенню поправок в лізингове законодавство, розроблені фінансово-лізинговим будинком (ФЛД) банку “Україна” і британською фундацією “Know how”. Поправки ці направлені, природно, в першу, на полегшення положення лізингових компаній. І споживачам лізингових послуг, у разі ухвалення поправок, жити стане веселіше .

Фінансовий лізинг сьогодні багато в чому нагадує ходіння по канату. Лізингові компанії виявилися беззахисними і перед несумлінними клієнтами, і перед свавіллям податківців.

Так, за словами керівників ФЛД, украй складною процедурою виявилося повернення об'єкту лізингу, коли лізингоодержувач порушує умови договору.

Відповідно до Закону “Про лізинг”, повернення майна в таких випадках проводиться в безперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Проте при обігу в державну нотаріальну контору компанія нарвалася на відмову на тій підставі, що в переліку документів, стягнення заборгованості по яких проводиться в безперечному порядку, немає договорів лізингу. Позови про повернення майна, переданого за лізинговим договором, відмовляються розглядати і арбітражні суди, оскільки подібні процеси повинні відбуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виходить зачароване коло. У разі наявності у лізингоодержувача злого наміру, він може безоплатно користуватися отриманим майном вельми тривалий термін. Подібні питання, звичайно, можна вирішувати і неформальними методами, але крупні компанії, що дорожать своїм ім'ям, таких методів цураються. [9, с. 157].

Наступна, більш масштабна проблема лізингового бізнесу полягає в тому, що придбання лізингодателем устаткування для подальшої передачі його у фінансовий лізинг потрактує податковими органами як операція купівлі-продажу, а не як придбання компанією об'єкту лізингу для власних виробничих потреб.

Згідно чинному законодавству, операцією купівлі-продажу вважається будь-яка господарська операція, що передбачає перехід права власності на майно, що є предметом договору. Фінансовий лізинг, як визначено в Законі “Про оподаткування прибутку підприємств”, закінчується переходом права власності, і, отже, розглядається як різновид торгової операції.

Тому, наприклад, при “растаможке” імпортного устаткування, включеного в перелік товарів критичного імпорту, митниця вимагає від лізингової компанії сплати ПДВ, бо вважається, що устаткування отримується для продажу. Тим часом, до категорії товарів критичного імпорту віднесена і зернозбиральна техніка, і механізми для переробки сільгосппродукції, і багато ще чого, що представляє інтерес для українського споживача лізингових послуг.

На думку фахівців, подібне трактування лізингу є помилковим і не відповідає суті лізингових операцій. Причини тому наступні: низька платоспроможність українських виробників приводить до того, що оновлення основних фундацій, як правило, відбувається не шляхом прямої покупки за власні засоби, а за допомогою залучення кредитних ресурсів.

Одній з форм кредитування такого переозброєння і є лізинг.

Тобто, лізингодавач продає не техніку або устаткування, а фінансову послугу, що дозволяє лізингоодержувач таку техніку використовувати.

Крім всього іншого, основна ознака операцій купівлі-продажу - перехід права власності - зовсім не є неминучим підсумком фінансово-лізингової операції. Існує маса інших можливостей.

По-перше, об'єкт лізингу підлягає поверненню, якщо лізингоодержувач прострочив два і більш платежу, порушує умови експлуатації об'єкту...

По-друге, лізингове устаткування не міняє власника у разі банкрутства лизінгоодержувач.

По-третє, може бути і ще цікавіше. Організація придбаває на умовах лізингу комп'ютерну і офісну техніку. До моменту закінчення терміну дії договору фінансового лізингу (а його тривалість не може бути менше терміну амортизації 60% вартості устаткування - близько п'яти років) і комп'ютери, і факси будуть годитися хіба що для музею. Разом з тим, за них ще належить довносить значні суми. В такій ситуації лізингоодержувач прямий резон відмовитися від остаточного викупу подібного устаткування.

З сказаного витікає, що лізингові операції і операції купівлі-продажу вважати еквівалентними не можна.

Ще одну цеглину на голови лізингодателей скинуло ініційоване урядом тимчасове зниження норм амортизації. Воно значно подовжує термін дії лізингових договорів, роблячи їх малопомітними для лізингодателя. Крім того, після зниження норм амортизації можуть бути визнаними недійсними діючі лізингові угоди, ув'язнені відповідно до старих норм.

Лізинг - перш за все операція, покликана бути рентабельною і приносити прибуток. Тому підприємці, що працюють в даній області, використовують всі можливі хитрування, щоб залишатися на плаву.

Так, активно експлуатується норма Закону “Про лізинг”, яка дозволяє сторонам договору встановлювати платежі нерівними частками.

Як вже наголошувалося вище, терміни лізингових договорів можуть варіюватися в межах чотирьох-шести років і більш. А самі лізингодателі, переважно, працюють на позикових засобах, якщо, звичайно, це не виробник, який продає за допомогою лізингу власну продукцію. Довгострокове ж кредитування - проблема для наших суб'єктів підприємництва навіть при роботі із західними банками.

В Україні ж банки не дадуть кредит на декілька років навіть власним лізинговим підрозділам і під загрозою смертної страти. Щоб вирішити проблему “довгих” кредитів, лізингодавачі укладають угоди так, щоб 99% засобів виплатили в перші півтора-два роки дії договору. Решта засобів істотної ролі не грає, і лізингові компанії готові примирятися з їх отриманням протягом декількох років.

В українському законодавстві абсолютно відсутнє поняття сублізингу, явища, широко поширеного на заході. Тамошні бізнесмени настільки відвикали працювати за рахунок власних засобів, що часто практикують трьох-чотирьохсходенковий лізинг.

Фахівці Фінансово-лізингового будинку банку “Україна” пропонують ввести сублізинг і в Українську практику. Відповідно до їх пропозицій, лізингоодержувача зможе передавати отриманий об'єкт або його частини в сублізинг з дозволу лізингодавача.

В проекті змін до Закону “Про лізинг” містяться наступні положення:

* при висновку договорів сублізингу сублизингодатель може передавати сублизингополучателю тільки ті права на об'єкт лізингу або його частини, якими наділює він сам відповідно до договору лізингу;

* лізингоодержувач не має права передавати свої зобов'язання за договором лізингу перед лізингодавачем третім особам при укладенні з ними договору сублізингу. Такий лізингоодержувач самостійно несе всю передбачену договором відповідальність перед лізингодавачем.

У разі появи поняття сублізингу в законодавстві України, наші лізингові контори зможуть значно наростити обороти, придбаваючи устаткування в лізинг у найбільших західних компаній. Ті можуть дозволити і тривалі терміни виплат, і незначну маржу прибутковості.

Українські партнери, крім завоювання ринку, були б цікаві західним монстрам ще і тим, що здатні комплектувати замовлення на великі партії з десятків дрібних заявок .

2.3 Роль лізингових операцій в економіці країн Європи

За даними асоціації європейських лізингових компаній Leaseurope загальний об'єм лізингових операцій в 25 країнах - членах асоціації в 1994 році склав 85,3 млрд. ЕКЮ (ці цифри поки що не підтверджені офіційною статистикою). Цей рік став першим після трьохлітнього періоду безперервного падіння роком пожвавлення на ринку лізингових послуг. З 95, 2 млрд. ЕКЮ в 1990 році до 1993 року об'єми операцій скоротилися майже на 16 %.

В 1994 році промислове виробництво в 12 країнах ЄС виросло на 5,2 %. Тому підвищення економічної активності негайно ж викликало і 7-процентне зростання об'єму лізингових операцій.

Переважна частина лізингових операцій в країнах - членах Leaseurope складають операції з рухомим майном. Проте статистика за останні 9 років показує, що має місце слаба, але цілком виразна тенденція до збільшення частки лізингу нерухомого майна. Цікаво, що ця тенденція зберігається і в період економічного підйому, і в період спаду: в 1986 році частка рухомого майна в загальному об'ємі лізингових операцій складала 87 %, а в 1990 році - 83,1 %, в 1994 році - 81,3 %. Не дивлячись на значний об'єм лізингових операцій в цілому по країнах Leaseurope, показники окремих країн можуть відрізнятися буквально на порядок. Примітно, що якого-небудь зв'язку між наявністю спеціального законодавства про лізинг і об'ємом операцій не існує. Наприклад, в Німеччині, де лізингова діяльність регулюється спеціальним законодавством, питома вага лізингу в загальному об'ємі інвестицій знаходилася на середньому рівні - 15,8 % в 1994 році. Правда, в абсолютному виразі Германія є загальноєвропейським лідером за об'ємом лізингових операцій: минулого року об'їм лізингу рухомого майна склав 19,2 млрд. ЕКЮ, а нерухомого 5,7 млрд. ЕКЮ. Франція і Португалія, що має присвячені лізингу закони, демонструють відносно скромні показники об'ємів лізингових операцій - 8,9 млрд. ЕКЮ і 1,1 млрд. ЕКЮ відповідно. В той же час шведський уряд, зіткнувшись з трьохлітнім падінням об'ємів лізингу (з 2,7 млрд. ЕКЮ в 1992 році до 1,8 млрд. ЕКЮ в 1994 році), прийнявся активно розробляти лізингове законодавство.

Лідером по питомій вазі лізингу в загальнонаціональних інвестиціях є дві основні держави - Ірландія (46 %) і Англія (35,8 %). При цьому номінальна сума лізингових операцій в Англії майже не поступається німецькій - 18,853 млрд. ЕКЮ. В Ірландії цей показник несумірно менше - 1,05 млрд. ЕКЮ. До третьої групи можна віднести країни Східної Європи, де із очевидних причин лізингові операції тільки-тільки почали розвиватися. Їх абсолютні об'єми і питомі частки украй низькі, але в наявності очевидна тенденція до зростання. Єдиним виключенням є Чехія, в якій минулого року об'їм лізингових операцій досяг 817 млн. ЕКЮ, що більш ніж, скажімо, в Норвегії або Греції. А по показниках питомої ваги Чехія вийшла на четверте місце серед всіх країн Leaseurope. Очевидно, так широке в порівнянні з рештою були соцстранами розповсюдження лізингу в Чехії пов'язано з тим, що в її економіці домінуюче положення займає приватний сектор. [6, с. 91].



РОЗДІЛ ІІІ. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІЗИНГУ

3.1 Організаційно-правові основи лізингових угод

Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві ( Законі України “Про лізинг” та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих актів договорах про лізинг ( крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про аренду та приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб'єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

Договір лізингу - це угода про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків двох або декількох осіб. Він визначає найважливіші умови функціонування сіб'єктів лізингових угод, додержання ними діючих в країні законів і прийнятих на себе зобов'язань.

Лізингові договірні зв'язки можуть бути двох видів:

1) прості - коли укладається один договір між двома сторонами;

2) складні - якщо укладається декілька договорів при участі трьох і більше суб'єктів.

В залежності від конкретних умов лізингова угода може забезпечуватися цілим комплексом господарських взаємопов'язаних і взаємообумовлених договорів.

Лізингова угода, як і будь-який господарський договір, виконує ряд важливих функцій, які можна об'єднати в дві основні групи: загальні і специфічні. До загальних відносяться такі:

а) ініціативна; д) волевиявлення;

б) координаційна; е) критерії оцінки бізнесу;

в) гарантійна; є) інформаційна;

г) захисна; ж) забезпечення зобов'язень.

Серед специфічних функцій основними є :

а) реалізація лізингового проекту;

б) отримання податкових і амортизаційних пільг;

в) забезпечення свободи вибору сфери бізнесу;

г) узгодження інтересів і дій сторін;

д) закріплення відносин сторін в формі зобов'язань;

е) введення санкцій, що передбачені сторонами.

В загальному вигляді лізингові угоди можуть бути охарактеризовані за допомогою загальноприйнятої системи ознак. Приймаючи до уваги необхідність створення однаково сприятливих умов для розповсюдження лізингових відносин в різних галузях виробництва, при розробці і заключені лізингових угод доцільно керуватися певними принципами:

1) рівноправність сторін;

2) автономія волі;

3) стабільність відносин;

4) добровільність, свобода договіру;

5) відповідність сутності лізингу;

6) зацікавленість сторін;

7) майнова відповідальність за невиконання;

8) обов'язковість виконання;

9) захист слабкої сторони.

В залежності від виду лізингу структура договіру може змінюватися, однак будь-який лізинговий контракт має включати в себе наступні пункти:

- преамбула;

- предмет договіру;

- права і обов'язки сторін;

- умови поставки об'єкту використання і розрахунків;

- ризики, гарантії і відповідальність сторін;

- право власності і право використання майна;

- страхування майна;

- форс-мажорні обставини;

- загальні положення;

- строк дії договіру;

- реквізити сторін;

- підписи і місцезнаходження сторін;

- додатки.

Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об'єкта угоди в експлуатацію і діє протягом встановленого в ньому строку. Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію і отримання від постачальника лізингодавцем рахунків за поставлену продукцію, останній зобов'язується виконати одну із основних своїх функцій в лізингових відносинах - провести оплату загальної вартості поставки.

Якщо під час приймання обладнання виявлено дефекти, які можна усунути, то лізингоодержувач повинен їх перелічити в акті прийняття в експлуатацію. При цьому в акті вказується термін, не пізніше якого постачальник повинен усунути перелічені дефекти. Якщо він цього не зробить, то лізингодавець може вимагати заміни об'єкта лізингу. Невиконання постачальником вимог лізингодавця дає підставу рстанньому розірвати договір купівлі-продажу обладнання. У разі наявності дефектів, що не підлягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися приймати обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це лізингодавця. Якщо лізингоодержувач незалежно від можливих чинників не прийняв у зазначені в договорі строки майно і не заявив, що відмовляється його прийняти через наявні недоліки, які не можна усунути, майно вважається прийнятим. [10, с. 67].

Таким чином, підписання акту є важливим моментом лізингової угоди, тому що з цього моменту розпочинається дія лізингового договору і на лізингоодержувача переходять деякі права і обов'язки, а саме:

...