Основи лізингу

- лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність майна, за гарантійні зовов'язання постачальника, за втрати, що виникають в результаті використання майна;

- ризик випадкової втрати, псування, крадіжки майна тощо переходить на лізингоодержувача;

- всі права лізингодавця по відношенню до постачальника, що дають можливість прямо пред'явити претензії щодо якості майна, ремонту і його гарантійного обслуговування, переходять до лізингоодержувача.

У випадку, коли постачальник може запропонувати лізингоодержувачеві сервісні послуги, між ними окремо укладається договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна. Передача лізингоодержувачем своїх прав та обов'язків третій стороні дозволяється лише при згоді лізингодавця.

В лізинговому договорі вказуються умови доставки обладнання і порядок відшкодування витрат, пов'язаних із його транспортуванням до місця доставки, монтажем, пуском і налагодженням. Спеціальний розділ договору має бути присвячений лізинговим платежам. У ньому вказується загальна сума лізигових платежів, порядок сплати, строки, спосіб, санкції при затримці платежів.

У договорі лізингу має бути зазначено, що право власності на майно протягом дії договору належить лізингодавцеві. Лізингоодержувач має виключне право користувача об'єктом лізингу і доходи, отримані в результаті використання майна, належать йому.

Лізингова угода має обов'язково містити розділ ( чи підрозділ) про страхування. При цьому лізингоодержувач виступає як страхувальник, а власник ( лізингодавець) - як застрахований, або правонаступник. Контроль за виконанням умов як лізингової угоди, так і договору страхування, лізингодавець повинен здійснювати постійно разом із страхувальником. Це дає змогу аналізувати хід виконання лізингової угоди, вчасно вносити корективи у дії лізингоодержувача, допомагаючи йому за непередбачуваних обставин уникати суттєвого збільшення ризику.

Крім того, в договорі вказується характер лізингових ризиків, які можуть виникнути при експлуатації об'єкта лізингу, і дії сторін при відшкодуванні можливих втрат. Договором можуть бути передбачені також домовленості про подання лізингодавцеві фінансової звітності та іншої інформації, можливість інспекторських перевірок у будь-який слушний час і таке інше.

Усі суперечності між суб'єктами лізингової угоди, що не можуть бути розв'язані на основі взаємного погодження, розглядаються арбітражним судом.

Лізинговий договір вважається припиненням по закінченню строку його дії, тоді лізингоодержувач має право:

- повернути обладнання лізингодавцеві;

- поновити лізингову угоду на колишніх умовах;

- укласти нову лізингову угоду на інших умовах;

- придбати обладнання у власність.

Лізингоотримувач не може відмовитись від лізингу до закінчення строку угоди за виключенням тих випадків, коли при отриманні обладнання виявляються недоліки, які не підлягають усуненню. В інших випадках при скасуванні угоди за ініціативою лізингоодержувача він зобов'язаний надати лізингодавцеві компенсацію у розмірі всієї суми закриття угоди.

Лізинговий договір складається у двох ідентичних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу. Чим детальніше в договорі будуть сформульовані проблеми, що викликають сумнів на початковій стадії його укладання, тим з меншими проблемами доведеться зіткнутися під час його виконання.

Організацію лізингових операцій схематично зображено на рис.2.3, додаток 3. У цих операціях беруть участь, як пправило, п'ять суб'єктів: 1)виробник (постачальник, продавець); 2) лізингодавець; 3) лізингоодержувач; 4) банк; 5) страхова установа.



3.2 Методика оцінки ефективності застосування лізингу в процесі оновлення технічної бази підприємства

Лізинг як особлива форма господарювання здійснює комплексний вплив на основні складові елементи виробничого процесу: на засоби праці і на живу працю людини, на ступінь використання техніки і робочої сили.

На поверхні господарського життя ефект лізингу складається з об'єктивної переваги оперативного використання досягнень науково-технічного прогресу, збільшення масштабів діяльності, зниження питомих витрат та інтенсифікації всього виробничого процесу.

В найбільш загальному методологічному відношенні власний ефект лізингу має щонайменше три особливості.

Перша -- мультиплікативність. Виникнувши в результаті застосування новітньої техніки та перетворення робітника в самостійного підприємця-власника в момент доцільної діяльності, ефект лізингу разповсюджується по ланцюгу на всі стадії виробництва, наростає та примножується по мірі переходу до розподілу, обміну та споживання.

Друга -- емерджентність, якісна новизна ефекту лізингової діяльності, в силу чого величина його значно переважає арифметичну суму результату звичайної діяльності без залучення додаткових технічних засобів. Такий ефект є інтегративним ефектом і проявляється не лише локально, але і в масштабі всієї виробничої системи, збільшуючи її виробничу силу.

Третя -- ефект, що отримується, проявляється не лише в процесі виробництва, але і в соціальній сфері життя і діяльності людей, тобто він має як економічні критерії, так і соціальні цінності, які виражаються в підвищенні змістовності праці, усвідомленні робітником своїх творчих можливостей, зростанні особистих доходів, незалежності тощо.

В сукупності всі перераховані особливості розкривають ефект лізингу як своєрідного економічного мультиплікатора, який надає імпульс розвитку всіх ланок підприємницької діяльності. Якщо перша особливість відображає динаміку ефекту лізингу, механізм його реалізації (шляхом помноження), а друга розкриває економічну сутність ефекту як виявлення нових емерджентних якостей лізингової форми підприємництва, то третя показує його соціальну спрямованість і тісний зв'язок із задоволенням особистих, колективних та суспільних інтересів. При цьому лізингову діяльність можна вважати ефективною: з точки зору особистих інтересів - якщо вона покращує можливості задоволення матеріальних і духовних потреб підприємців; з позиції колективних інтересів організації - якщо забезпечує умови для розширеного відтворення; з точки зору суспільства - якщо ринок насичується необхідними товарами і від збільшення масштабів виробництва товарів зростають надходження до бюджету.

Аналізуючи сильні і слабкі сторони лізингу, можна зазначити, що він, як форма інвестицій, дає можливість підприємцям швидше оновлювати матеріально-технічну базу, користуватися новою технікою та передовою технологією, випробувати нову техніку, покрити сезонні потреби в спеціальних технічних засобах на час фактичної їх експлуатації, вона не потребує і обов'язковому порядку негайного початку платежів за таку форму кредиту. При цьому лізингове майно не зараховується на баланс лізингоодержувача, тобто не збільшує його активів і, відповідно, податків. Воно також не включається у кредиторську заборгованість, тобто його можна вважати позабалансовим фінансуванням . [11, с. 50].

Усі витрати на утримання лізингового майна несуть лізингодавець (за оперативного лізингу) або лізингоодер жувач (за фінансового лізингу). Основні витрати лізингоодержувача складаються із лізингових платежів за користу вання об'єктом лізингу. Лізингові платежі включають:

* амортизаційні відрахування, тобто суму, яка відшкодовує під час кожного платежу частину вартості об'єкта лізингу, що аморти зується протягом строку, за котрий вноситься лізинговий платіж;

* плату за користування кредитними ресурсами (суму, що спла чується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу);

* комісійну винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг май но у відсотках від його балансової або середньорічної вартості;

* відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

* інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. В операціях міжнародного лізингу сплачуються державне мито, податок на додану вартість та акцизний збір за ввезення об'єктів лізингу на митну територію України.

У процесі підготовки та реалізації договору лізингу можуть за стосовуватися (за згодою сторін) кілька методів обчислення абсо лютної величини лізингових платежів, а саме:

* метод фіксованої загальної суми, коли загальна сума лізин гових платежів нараховується однаковими частинами протягом усього строку дії договору;

* метод авансу, що передбачає попередню виплату авансової суми в погодженому зі всіма сторонами розмірі, і розподіл решти суми лізингових платежів (рівномірно або іншим способом) на весь термін чинності договору лізингу;

* метод мінімальних платежів, за застосування якого загальна сума лізингового платежу включає такі складові: амортизаційні нарахування від вартості об'єкта лізингу; плату за позикові кош ти; комісійну винагороду; плату за додаткові послуги лізингодав ця; вартість лізингового майна.

Дуже важливим є усвідомлення сутності та дії економічного механізму лізингових операцій. Ефективність лізингової діяльності для економіки краї ни виявляється на багатьох напрямках. У першу чергу це ефект розширення виробничих потужностей. Лізингове фінансування придбання машин і обладнання здійснюєть ся в рамках сукупного інвестиційного попиту, який, в свою чергу, визначається загальною господарською ситуацією. Але за інших рівних умов він створює додаткові стимули до накопичення, прискорює процес трансформації капіталу із позичкового у функціонуючий.

Другий напрямок -- сприяння науково-технічному про гресу. Завдяки лізинговим операціям виробники отрима ли додатковий канал реалізації своєї продукції, ефективний засіб прискорення оновлення виробництва, що особли во важливо для розвитку наукоємних галузей. У той же час лізинг робить доступнішими багато які види дорогого обладнання. Розширюється коло їх споживачів за рахунок малого і середнього бізнесу. Досягнення науки і техніки швидше проникають у господарські структури.

Важливе значення має і підвищення ефективності інвес тицій. Як уже зазначалося, лізинг, сприяючи модернізації виробництва, забезпечує ріст продуктивності машин і облад нання, а тому відпадає необхідність у заморожуванні великих коштів. Підприємства можуть придбати обладнання, орієнту ючись на середню, а не максимальну потребу в ньому.

У зв'язку з тим, що інвестиції, які плануються і реалізу ються на основі лізингу, набувають форми лізингового про екту, його, як і будь-який інвестиційний проект, потрібно розробляти. Особливо важливо при цьому правильно оці нити його ефективність.

Для здійснення оцінки лізингового проекту в цілому, ви користовують таку нерівність:

Сліз < Чпі/ К^п ліз,

де Сліз -- вартість об'єкта лізингу;

Чпі -- чистий прибуток 1-го періоду;

Кліз -- лізинговий коефіцієнт;

п-- строк лізингу;

і - періоди лізинового договору (і = 1,2, ........., п)

Чистий прибуток (ЧП) визначається на основі "Балансу грошових надходжень і витрат", який розробляється у бізнес-плані під час підготовки лізингового проекту.

Нерівність показує ефективність лізингового проекту. Якщо значення Кліз перетворює нерівність у рівність (гранична ефек тивність лізингового проекту), то в даному випадку необхідно враховувати ступінь ризику реалізації проекту, тобто уклада ти з лізингоодержувачем додатковий заставний договір. [12, с. 87].

Слід відзначити, що оцінка ефективності лізингового проекту лише на основі нерівності є недостатньою. Тому під час експертизи проекту доцільно також використовува ти показники, які застосовуються при оцінці ефективності інвестицій: чистий наведений доход; індекс доходності;

період окупності; внутрішня норма доходності.

Використання запропонованої системи показників оцін ки ефективності лізингового проекту в цілому дає змогу значно підвищити ефективність лізингових угод завдяки якісному відбору проектів. Однак слід зазначити, що вітчиз няного досвіду оцінки економічної ефективності лізинго вих операцій недостатньо. Тому необхідно приділити увагу вивченню зарубіжних методик, зокрема тих, що використо вуються учасниками лізингових операцій на ринку США.

Серед основних показників ефективності лізингових опе рацій виділяють:

-- зіставлення вартості майна за умов його купівлі в кредит з його вартістю за умов лізингової угоди;

-- розрахунок варіантів ставок фінансування угоди;

-- зіставлення надходжень виручки від експлуатації об'єкта лізингу у власника даного майна з надходженнями від використання його за умов лізингу і деякі інші.

Порівняння вартості майна, що здається в лізинг, із його вартістю під час купівлі в кредит, дозволяє сторонам май бутньої угоди враховувати поряд з умовами надання кре диту і податкові пільги, які можуть бути отримані як лізин-годавцем, так і лізингоодержувачем. У цьому випадку роз рахунок можна провести за такими формулами:

Вкр= ВТ + Пп / Ппод. - Пкр.ам.,

Де Вкр. - вартість купівлі на умовах кредиту;

ВТ - вартість товару;

П п -- платежі за процентами;

Ппод. -- прибутковий податок;

Пкр.ам.-- податковий кредит на прискорену амортизацію.

Вліз= (Пл - (Пкр.ін.+ З)* Т / Ппод.) + ЗВ,

де Вліз -- вартість за лізингом;

Пл -- щорічні платежі за лізинговою угодою;

Пкр.ін -- податковий кредит на інвестиції;

З -- знижки лізингоодержувача;

Т -- строк дії лізингового договору;

Ппод. -- прибутковий податок;

3В. -- залишкова вартість об'єкта лізингу.

Розрахунок ставки фінансового лізингу здійснюється для порівняння умов, що пропонуються кредиторами, з умова ми лізингової пропозиції для визначення найвигіднішого варіанту.

У спрощеному вигляді розрахунок здійснюється за та кою формулою:

Сфл=А*Пл/1/2(ПВ+ЗВ),

де Сфл -- ставка фінансового лізингу;

Пл -- щорічні лізингові платежі;

А -- щорічна амортизація обладнання без урахування платежів за послуги лізингодавця нефінансового харак теру;

ПВ -- первинна вартість майна;

3В -- залишкова вартість.

Розрахунок очікуваної норми прибутку здійснюється з метою зіставлення його величини при використанні майна за лізингом та експлуатації на умовах купівлі.

При проведенні розрахунків з метою спрощення по-рівняльності результатів виконуються такі дії:

-- здійснюється оцінковий розрахунок розміру вкладу капіталу для варіанту купівлі майбутнього об'єкта лізингу;

-- розмір платежу за лізингом зменшується на величи ну оцінкової вартості виплати процентів за залученою для купівлі майна позикою;

-- сукупні доходи від використання майна при купіавлі і при лізингу прирівнюються.

Лізингоодержувач визначає свій прибуток зменшенням валового доходу на суму лізингових платежів, що не вклю чають у себе виплату процентів, а лізингодавець зменшує свій прибуток на суму амортизації.

Норму прибутку можна розрахувати за такими форму лами.

При купівлі майна:

Нп = ВД - Зек - Ар / ПВ,

де Нп. - норма прибутку при володінні майном;

ВД -- щорічний валовий доход;

Зек. -- експлуатаційні витрати;

Ар. -- середня амортизація за рік;

ПВ -- первинна вартість майна.

При лізингу:



Нп.ліз. = ВД - (Пл - С) / Ѕ (ПВ - ЗВ),

де Нп.ліз. -- норма прибутку при лізингу;

Пл -- лізингові платежі;

С -- сума процентів лізингодавцеві;

ПВ -- первинна вартість;

3В -- залишкова вартість.

Зіставлення отриманних результатів дозволяє зробити відповідну оцінку на користь того чи іншого варіанта. Також у зарубіжній практиці широко застосовується еквівалент купівельної ціни лізингу (ЕКЦ) -- це ставки платежів та втрачених податкових знижок до купівельної ціни майна. Коли постає питання про вибір, що економніше -- лізинг чи купівля, рекомендується крок за кроком з до помогою показника чистої теперішньої вартості робити по рівняльний аналіз. Без цих аналітичних прийомів у вив ченні варіантів суб'єкти лізингових операцій можуть втра тити велику суму грошей.

Розвиток техніко-технологічної бази виробництва (діяльності), який за належних умов господа рюваання має супроводжуватися систематичним її оновленням, по требує значних інвестиційних ресурсів. Проте сучасний етап господарювання для переважної більшості його суб'єктів позначено різкким спадом або цілковитим припиненням інвестування виробництва (діяльності) за рахунок власних коштів. Ось чому в разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг (оренда на тривалий термін рухомого й нерухомого майна).



ВИСНОВКИ

Працюючи над темою було розглянуто ряд питань, зокрема : сутність поняття лізингу, його структура та види; організаційно-правові основи лізингових угод; методика оцінок ефективності застосування лізингу в процесі оновлення технічної бази підприємства та напрями його розвитку в Україні.

Аналізуючи ці питання можемо зробити такі висновки:

- Згідно із Законом України “Про лізинг” лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізенгоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

- Об'єктом (предметом) лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і яке не заборонене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи.

- Суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець, лізингоодержувач та продавець лізингового майна (постачальник).

- Лізинг класифікують за багатьма ознаками.

- Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві ( Законі України “Про лізинг” та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих актів договорах про лізинг ( крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про аренду та приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб'єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

- Договір лізингу - це угода про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків двох або декількох осіб. Він визначає найважливіші умови функціонування сіб'єктів лізингових угод, додержання ними діючих в країні законів і прийнятих на себе зобов'язань.

В найбільш загальному методологічному відношенні власний ефект лізингу має щонайменше три особливості: мультиплікативність, емерджентність та ефект, що отримується, проявляється не лише в процесі виробництва, але і в соціальній сфері життя і діяльності людей.

- Серед основних показників ефективності лізингових опе рацій виділяють:

зіставлення вартості майна за умов його купівлі в кредит з його вартістю за умов лізингової угоди; розрахунок варіантів ставок фінансування угоди;

зіставлення надходжень виручки від експлуатації об'єкта лізингу у власника даного майна з надходженнями від використання його за умов лізингу і деякі інші.

- Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без упровадження лізингових схем український споживач може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку -- транпортну, сільськогосподарську чи будь-яку іншу.

- Деякі виграшні для української економіки проекти, які можна було б здійснити за допомогою лізингу: по-перше, лізинг виступає як комерційний кредит, тобто кредит в натуральній формі, що дає можливість купувати сучасніше устаткування та технології, а також нарощувати збут виготовленої продукції і ставати ефективним важелем маркетингу для виробників. Потім, лізинг допоміг би здійснити необхідну структурну перебудову економіки України в бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр. Україна за допомогою лізингу може підняти свою авіабудувальну промисловість. Україна могла б брати в лізинг казеїнові, олійножирові, маргаринові, шкіропереробні та інші заводи під гарантії уряду. В Україні такою справою вже зайнялися приватні фірми, які пропонують казеїнові заводи на так званих компенсаційних умовах (угодах).

Рентабельність лізингових операцій і відповідна законодавча база можуть незабаром викликати бум на українському ринку надання лізингових послуг. Характерні особливості і переваги лізингового кредитування перед іншими формами кредитування витрат на придбання обладнання переконливо свідчать, що лізинг повинен знайти широке застосування у внутрішній економіці України.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про лізинг” - із змінами, внесеними Законом України від 14 січня 1999 року.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” - від 28 грудня 1994 року.

3. Горемыкин В.А. Основы технологий лизинговых операций. - М: Ось-89, 2000. 46 с.

4. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку. - Фінанси України. - №11, 1998. 13-15 с.

5. Зоренко А.С., Резниченко В.Н. Лизинг: возможности и перспективы. // Экономика предприятия. - №4-5, 1999.

6. Карп М.В. Финансовый лизинг на предприятии. - М.: Финансы, Юнити 2000. 56 с.

7. Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України. - №2.-1999. 43 с.

8. Кисіль С. Деякі правові аспекти лізингу в Україні // Український промисловець.-№1, 2000.21 с.

9. Лещенко М.И. Основы лизинг: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 2001.- 336 с. - ISBN.

10. Маслов С. Технології фінансування лізингу в Україні // фондовий ринок.- №28, 1999. 26 с.

11. Міщенко В.І.Основи лізингу.- К.: Знання, 1997. 33-36 с.

12. Орлов О.О., Рясних Є.Г. Що заважає розвитку лізингу в Україні // Фінанси України. - №7, 1999.18 с.

Размещено на Allbest.ru

...