Безробіття: причини, форми та методи подолання

Серед основних причин недостатньої економічної активності населення ? значне відставання ціни праці від її вартості, незадовільні умови праці, недосконалість механізмів державної підтримки підприємницької ініціативи громадян та створення сприятливого підприємницького середовища. Робота пропонується з низьким рівнем заробітної плати, важкими та шкідливими умовами праці, на застарілому обладнанні. Якщо у 2008 році лише на 7,9 відсотка загальної кількості вакансій, поданих до державної служби зайнятості, заробітна плата пропонувалася не меншою, ніж середньомісячна заробітна плата штатних працівників, то у січні - вересні 2009 року лише на 7,1 відсотка вакансій заробітна плата дорівнювала або була вищою за середньомісячну заробітну плату штатних працівників.

Залишаються гострими проблеми зайнятості населення в малих монофункціональних містах, вугледобувних регіонах та сільській місцевості, зокрема зайнятості молоді, інвалідів та інших громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, проблеми наявності нелегальних зовнішніх трудових міграцій та неформалізованих внутрішніх трудових міграцій, тіньової зайнятості.

3.2 Шляхи подолання безробіття в Україні

Аби мінімізувати наслідки світового фінансового обвалу український уряд вже сьогодні має подбати про потенційних безробітних, не зважаючи на те, що на даний час ситуація на ринку праці поки що виглядає як стабільною, адже ринок праці має певну інерцію і порівняно з іншими секторами економіки запізнюється на кілька місяців.  

Фонд соціального страхування на випадок безробіття навряд чи зможе самостійно вирішити проблеми безробіття та всіх працевлаштувати. Бюджет фонду з профіцитного може миттєво перетворитися в дефіцитний, причому, досить глибокого дефіциту. Без втручання держави він у другому півріччі 2009 року може стати банкрутом. Вже зараз потрібно переглянути тарифи та розмір виплат по безробіттю, започаткувати програми з перекваліфікації робітників. Багатьом представникам сфери виробництва, будівельникам і “білим комірцям” доведеться перекваліфіковуватися [10, с.8].

Окрім цього уряду необхідно було б збільшити капітальні видатки держави на великі соціальні будівельні проекти, зокрема будівництво доріг і мостів. А також тих об'єктів, які передбачені програмою підготовки до Евро-2012. Це дасть можливість працевлаштувати велику кількість некваліфікованих робітників.

Доцільно було б використати досвід США за часів великої депресії, коли там було створене Міністерство суспільних робіт, що займалося організацією і залученням людей, які втратили в результаті кризи роботу. Для цього пропонується створити Державний комітет суспільних робіт, за допомогою якого можна буде залучати звільнених людей до будівництва доріг, житла, а також у сільське господарство. Зважаючи на позитивний досвід роботи Державних центрів зайнятості, вони могли б  функцію такого комітету виконати досить ефективно.

Вже зараз потрібно говорити не тільки про стабілізаційні заходи, але і про формування фонду розвитку, вже думати як провести технічний період стабілізації. Для цього будуть потрібні нові кваліфіковані люди. Необхідно підсилити державну інспекцію праці в частині здійснення контролю за діяльністю підприємств в умовах кризи. Для цього можна було б використати  досвід профспілок та їх потенціал.

Мабуть має сенс провести серйозні загальнонаціональні консультації на предмет виходу на пакет короткочасних антикризових заходів та формування пріоритетів наступного розвитку. Для цього має буди задіяні усі здорові сили суспільства. Зараз не боротьба за рейтинги вирішує хто є хто, а реальна робота по подоланню кризових явищ і реанімуванню економіки виставить оцінку тим чи іншим політикам. Владі не слід ховатися від суспільства, а разом шукати шляхи виходу з кризи. До співпраці необхідно залучати соціальних партнерів, задіяти існуючі механізми соціального діалогу. На жаль цього все ще не відбувається [10, с.9].

В даний час у світлі трансформації економічної системи в нашій країні склалася специфічна ситуація, коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з'ясування цього розглянемо традиційні заходи для вирішення проблеми безробіття:

1) Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими.

2) Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем.

3) Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу.

4) Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою.

5)Інвестиційні фонди міністерств і відомств [16, с.23].

Очевидно, що фінансова стабілізація, не підкріплена стабілізацією виробництва, тому що викликає катастрофічний зріст безробіття. Тому центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.

Зазначені процеси по трансформації економіки України повинні проходити на тлі монетаристської політики, тому що в противному випадку інфляція зведе нанівець зусилля реформаторів. Цей висновок випливає з зазначеної вище специфіки нашої економічної системи.

Для України буде дуже актуальною проблема забезпечення самозайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на невеликих ділянках землі і т.д.), організація суспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених верств населення.

Традиційні методи подолання безробіття, використовувані при циклічній і структурній кризі економіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні не знаходять свою підтримку. Вихід із кризи - можливий завдяки швидкої трансформації економічної системи і модернізації виробничого апарата. В силу специфіки цих рівнобіжних процесів в Україні можна чекати збереження високого безробіття, що зажадає заходам по захисту соціально вразливих верств населення.

Висновки

Виходячи з того, що проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки і правового регулювання. Особливо гостро проблема безробіття стає зараз перед Україною, що не дивно, тому що економіка України зараз знаходиться в глибокій кризі.

Виникнення безробіття, а особливо його надмірність, породжує соціальну напругу в суспільстві, здатне дестабілізувати економічну і політичну систему. Тому держава, щоб запобігти соціальному вибуху, не має права вирішувати проблеми зайнятості населення віддавати на відкуп ринку, вона повинна брати цю функцію на себе.

В Україні спостерігається концентрація безробітних і збільшення безробіття в окремих регіонах, тому існують труднощі з її державним регулюванням і ліквідацією.

Проблема зайнятості в Україні в період формування ринкових відносин ускладнюється. Рівень безробіття зростає. Упродовж останнього десятиліття нагромаджено значний потенціал прихованого безробіття, у структурі якого можна виділити: надлишкову зайнятість; працівників, що вимушено працювали неповний робочий час; працівників, що перебували у примусових відпустках без збереження або з частковим збереженням зарплати.

Але в Україні існують величезні можливості для підвищення рівня зайнятості - розвиток приватного підприємництва, малого та середнього бізнесу, сфери послуг, фермерства, всієї ринкової інфраструктури тощо.

Ринок праці, як важлива багатопланова сфера економічного і соціально-політичного життя суспільства потребує кваліфікованого регулювання з метою підвищення ефективності його функціонування. Саме створення дієвої системи регулювання сфери зайнятості є одним з основних соціальних заходів розвитку суспільства.

Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю.

Традиційні методи подолання безробіття, використовувані при циклічній і структурній кризі економіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні не знаходять свою підтримку. Вихід із кризи - можливий завдяки швидкої трансформації економічної системи і модернізації виробничого апарата. В силу специфіки цих рівнобіжних процесів в Україні можна чекати збереження високого безробіття, що зажадає заходам по захисту соціально вразливих верств населення.

Сьогодні необхідно підсилити державну інспекцію праці в частині здійснення контролю за діяльністю підприємств в умовах кризи. Для цього можна було б використати  досвід профспілок та їх потенціал.

Центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.

Для України буде дуже актуальною проблема забезпечення самозайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на невеликих ділянках землі і т.д.), організація суспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених верств населення.

Необхідним є вдосконалення законодавчо-нормативної бази функціонування ринку праці з метою розширення використання нових операцій з персоналом.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про зайнятість населення // Голос України. - 1991. - 30 грудня.

2. Акіліна О.В. Деякі засади державного регулювання ринку праці в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. 2007. - № 11. - С. 157-163.

3. Аналіз ринку праці. // Державний комітет статистики України [WWW document]. URL http://www.ukrstat.gov.ua

4. Баланда А. Соціально-економічні ризики та наслідки безробіття в Україні // Економіка та держава. 2007. - №4. - С. 75-79.

5. Богиня О.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. - 2-е вид. - К.: Знання-Прес, 2001. - 420с.

6. Василенко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 252с.

7. Волківська А. М. Моніторинг у системі регіональної зайнятості населення // Економіка АПК. 2009. - №6. - С. 134-144.

8. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці // Формування ринкових відносин в Україні. 2007. - №4. - С. 168-172.

9. Гончарова Н. Стан і перспективи розвитку ринку праці в Україні // Діловий вісник. 2009. - №3. - С. 13

10. Державне регулювання ринку праці в Україні: досвід та проблеми / Денисенко М.П., Гулик Л.С. // Економіка та держава. - 2008.- №1.- С. 8-10.

11. Клиновий Д.В. Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України: навч. посіб. для студ. вузів - К. Центр навчальної літератури, 2006. - 728 c.

12. Косарєв О.Й., Захаров О.І., Рибак О.М. Людський капітал як ключовий чинник забезпечення економічної безпеки підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №9.- С.104-113.

13. Кучинська О.О., Бандур С.І. Ринок праці в Україні: ключові проблеми та шляхи їх розв'язання // Бюлетень Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України. - К.: ІПК ДСЗУ. - 2008. - №1. - С. 3 - 7.

14. Мімандусова Г.І. Динаміка зайнятості населення // Україна-2007. Моніторинг соціальних змін. - К.: ІС НАНУ, 2007. - С.63-72.

15. Мойсеєнко І.П., Демчишин М.Я. Регресійний аналіз інтелектуального потенціалу // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №10. - С.142-148.

16. Нікіфоров П.О. Вольська А.О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям // Фінанси України. 2008. - №10. - С. 22-30.

17. Петрова І.Л. Проблеми та перспективи мінімізації безробіття // Економіка та держава. 2006. - №5. - С. 90-92

18. Пономаренко І.В. Метологічні підходи регіонального аналізу зайнятості населення // Економіка та держава. 2008. - №9. - С. 108-110.

19. Рябий Є.О. Проблеми, тенденції та шляхи зменшення безробіття в Україні // Економіка та держава. 2006. - № 11. - С. 84-88.

20. Соціально-економічне становище України за січень 2009 року. Повідомлення Державного комітету статистики України // ukrstat.gov.ua.

21. Талан М. Берлінський В. Рівень безробіття у 2009 році може сягнути 8% Людина і праця. 2008. - №12. - С. 16-17.

22. Фатєєнко Н.В. Соціально-економічні наслідки безробіття // Формування ринкових відносин в Україні. 2007. - №8. - С. 114-117.

23. Ярошенко В. Державні механізми регулювання ринків праці в Україні // Україна: аспекти праці. 2007. - № 8. - С. 30-37.