Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Державне регулювання інституціональних трансформацій торговельно-економічних відносин

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Покатаєва Ольга Вікторівна

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економіки підприємства і маркетингу Класичного приватного університету (м. Запоріжжя).

Науковий консультант

доктор економічних наук, професор Косова Тетяна Дмитрівна, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, професор кафедри контролю і аналізу господарської діяльності.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Амосов Олег Юрійович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, перший заступник директора;

доктор економічних наук, професор Азарян Олена Михайлівна, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, завідувач кафедри маркетингу та комерційної справи;

доктор економічних наук, професор Верхоглядова Наталія Ігорівна, Придніпровська державна академія будівництва та архітектури (м. Дніпропетровськ), проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи.

Захист відбудеться 17 червня 2010 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.128.01 у Донецькому державному університеті управління за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 14 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Шкрабак

Загальна характеристика роботи

- виявити та систематизувати методи комплексного впливу держави на формування сукупного попиту як складової національного товарного ринку з урахуванням інституціонального компонента економічної системи;

- розкрити економічну природу, дефініцію і діагностувати характер інституціональних трансформацій економічних відносин та визначити методологічне підґрунтя вивчення інституціональної динаміки економічних відносин;

- систематизувати інституціональні обмеження розвитку торговельно-економічних відносин в Україні та розробити концепцію подолання інституціональних обмежень;

- провести етапізацію інституціональних трансформацій в торгівлі в процесі ринкових перетворень та виявити стійкі негативні явища в розвитку торговельно-економічних відносин;

- визначити наслідки процесів роздержавлення та приватизації в трансформаційний період для торгівлі та з'ясувати діалектику взаємозв'язку трансформаційних процесів в економіці та організаційно-правових форм торговельних підприємств;

державне регулювання торговельний економічний

- надати оцінку інституціональній динаміці торговельних підприємств та виявити закономірності становлення й розвитку нових форм організації торговельних підприємств у період інституціональних перетворень;

- вдосконалити методичні підходи до територіального розміщення підприємств торгівлі та визначити оптимальну кількість торговельних підприємств нових форматів у розрізі областей України;

- запропонувати шляхи вирішення проблем правового регулювання і ліцензування торговельної підприємницької діяльності та надати кількісну оцінку впливу стандартизації та сертифікації на розвиток торговельно-економічних відносин;

- виявити методи впливу держави на цінову політику в торгівлі, розробити модель державного регулювання цін на товари та обґрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності податкового регулювання торговельної діяльності;

- виявити закономірності еволюції методів конкурентної боротьби в торгівлі в процесі інституціональних змін в економіці і обґрунтувати заходи держави щодо недопущення недобросовісної конкуренції;

- з'ясувати особливості рекламної діяльності в торгівлі й розробити рекомендації щодо вдосконалення її регулювання;

- запропонувати заходи щодо підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства шляхом удосконалення його корпоративної культури та підвищення рівня мотивації персоналу.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання інституціональних трансформацій торговельно-економічних відносин.

Предмет дослідження є теоретичні та методологічні засади вдосконалення державного регулювання інституціональних трансформацій торговельно-економічних відносин.

Методологія і методи дослідження. Методологічною й теоретичною основою дослідження стали положення економічної теорії, викладені в працях провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів з питань аналізу інституціональних змін української економіки, механізмів державного регулювання цих процесів у торгівлі.

У процесі дослідження було використано методи: системний підхід (при розкритті економічної природи та дефініції інституціональних трансформацій економічних відносин); функція сукупного попиту (для виявлення трансакційних витрат сфери товарного обігу); індекси середніх величин (для аналізу взаємозв'язку фінансових результатів і інвестицій у торгівлі); кореляційно-регресійний аналіз (для побудови факторної моделі товарообігу за регіонами, для виявлення залежності кількості магазинів, позамагазинних форм торгівлі від наявного доходу населення, економічних показників розвитку країни від кількості гармонізованих стандартів, обсягів товарообороту за регіонами від економічних показників у розрізі товарних груп, обсяги споживання продуктів харчування від середнього рівня торговельної надбавки), дисперсійний аналіз (для виявлення залежності показників рентабельності від організаційно-правової форми підприємства, їх спеціалізації); коефіцієнтний аналіз (для аналізу фінансового стану підприємств різних організаційно-правових форм із різним товарним асортиментом); економічне прогнозування (для визначення економічних показників розвитку України при досягненні мети Державної програми стандартизації на 2006-2010 рр.); національних рахунків інституціональних секторів економіки (для визначення податкового навантаження торгівлі); анкетування і контент-аналіз (для виявлення числових закономірностей діяльності торговельних підприємств, стану їх корпоративного управління); економіко-математичного моделювання - при розрахунку оптимальної кількості нових форм організації торговельних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів

запропоновано комплекс індикаторів, які характеризують інституціональну динаміку в торгівлі: кількість підприємств різних організаційних форм; формати торгівлі: нові (супер-, гіпермаркети, дистанційні форми), позамагазинні; середня торговельна площа магазину; кількість гармонізованих стандартів якості товарів; обсяг інвестицій і середня заробітна плата в галузі. Надано кількісну і якісну оцінку цих індикаторів, визначено закономірності їх змін у часі;

розроблено модель державного регулювання цін на товари (на прикладі продуктів харчування), яка дає можливість дослідити вплив максимального рівня торговельної надбавки (обмеження рівня рентабельності) на рівень податкових надходжень до Державного бюджету.

Вдосконалено:

методи комплексного впливу держави на сукупний попит з урахуванням інституціонального компонента економічної системи. Змістом регулювання торговельно-економічних відносин є узгодження форм і методів державного впливу і ринкового саморегулювання галузі з метою її ефективного функціонування і якнайкращого задоволення потреб споживача. Об'єктами державного регулювання товарного ринку є регулювання торгової практики і захист прав споживачів, методами прямі (адміністративного характеру) і непрямі (фінансово-економічного характеру);

доктринальні підходи до механізмів державного регулювання конкурентної політики, рекламної діяльності торговельних підприємств, використання дистанційних форм торгівлі, зокрема через Інтернет, у форматі "орієнтації на споживача" і дотриманням антимонопольного законодавства;

методичний підхід до територіального розміщення торговельних підприємств нових форматів: визначено оптимальну кількість "супермаркетів" і "гіпермаркетів" у розрізі областей України залежно від соціально-економічних показників їх розвитку, наявного доходу населення та демографічної ситуації.

Набуло подальшого розвитку:

системний підхід до вивчення економічних функцій і поведінки держави на національному товарному ринку, виходячи з основних принципів інституціональної економічної теорії, та побудовано модель процесу відтворення з урахуванням інституціонального елементу економічного середовища;

теорія трансакційних витрат, яку адаптовано до сфери товарного обігу, під ними розуміють усі витрати, пов'язані зі збутом і придбанням товарів, з переміщенням у сфері обігу. Трансакційні витрати торгівлі витрати обігу в торговельних підприємствах і організаціях у процесі доведення товарів від виробника до споживача. Усі вони безпосередньо пов'язані з купівлею-продажем товару й обумовлені актом купівлі-продажу;

теорії мотивації персоналу, які ґрунтуються на ідентифікації потреб, що змушують людей до певних дій: розроблено методичний підхід до формування корпоративної культури підприємств торгівлі з урахуванням аналізу "важливість-виконання" найбільш значущих атрибутів для членів колективу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних методик і рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання інституціональних трансформацій торговельно-економічних відносин. До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать такі: концепція подолання інституціональних обмежень торговельно-економічних відносин, висновки про оптимальну кількість торговельних підприємств нових форматів прийнято до виконання на місцевому рівні Запорізькою обласною державною адміністрацією (довідка № 347/09-11-07 від 12.11.2009 р.); модель державного регулювання цін схвалено Торгово-промисловою палатою в Запорізькій області (довідка № 381 від 13.01.2009 р.); результати оцінки податкового навантаження торговельних підприємств використано при плануванні податкових перевірок Запорізькою обласною державною податковою адміністрацією (довідка № 153/3 від 20.02.2009 р.); результати застосування теорії мотивації персоналу, які ґрунтуються на ідентифікації потреб персоналу підприємств торгівлі використовувались у діяльності підприємства ТОВ "Дизано-люкс" (довідка № 147 від 23.12.2009 р.), та ПП "МакСтрой” (довідка № 262 від 16.10.2009 р.); пропозиції щодо внесення змін до механізму обчислення плати на землю для підприємств торгівлі враховані Головним управлінням Держкомзему у Запорізькій області (довідка № 01-01-37/0578 від 05.02.2009 р.); розроблений автором нормативно-правовий акт "Правила торгівлі через мережу Інтернет" запропоновано взяти за основу при розробці нормативно-правової бази (довідка Верховної Ради № 01-23 від 11.02.2009 р.); результати наукових досліджень знайшли застосування у навчальному процесі у Класичному приватному університеті (довідка № 1315 від 26.08.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною роботою, в якій автором особисто розроблено наукові положення, методологічні підходи та практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання інституціональних трансформацій торговельно-економічних відносин. Висновки та результати дослідження, сформульовані та отримані автором, викладені у наукових публікаціях.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертації висвітлені на міжнародних науково-практичних конференціях: "Теория и практика экономики и предпринимательства" (Алушта, 2007), "Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування" (Київ, 2007), "Nierуwnoњжi spoіeczne a wzrost gospodarczy w konteksжie spojnoњжi spoіeczno-ekonomicznej" (Rzeszow, 2008), "Nierуwnoњжi spoіeczne a wzrost gospodarczy uwarunkowania instytucjonalne" (Rzeszow, 2009), "Veda a technologie: krok do budoucnosti - 2009", "Dynamika naukowych badan - 2009" (Przemysl, 2009), "Інституціональні зміни системи державного управління України в умовах суспільних трансформацій та посилення вимог антикорупційного законодавства" (Запоріжжя, 2009), "Соціально-економічний розвиток України і регіонів" (Запоріжжя, 2009).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 41 науковій праці, зокрема: 4 монографії, 25 статтей у наукових фахових виданнях, 12 статей в інших наукових виданнях та матеіалах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 45 д. а.

Структура та обсяг дисертації Дисертація складається зі вступу, 5 розділів і висновків; у ній розміщено 91 таблицю, 63 рисунки та 15 додатків, які займають 65 сторінок. Загальний обсяг дисертації - 531 сторінки; основний зміст викладено на 424 сторінках. Список використаних джерел займає 42 сторінки тексту і фіксує 391 позицію.

Основний зміст роботи

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи. Викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Визначено практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження державного регулювання економіки і торгівлі" узагальнено сучасні форми і методи державного регулювання економіки, виділено трансакційні витрати сфери товарного обігу; виявлено вплив держави на формування сукупного попиту як складової національного товарного ринку. Досліджено також роль держави в національному відтворювальному процесі в цілому і на його окремих стадіях, акцент зроблено на обміні та сфері товарного обігу. Обґрунтовано інституційно-організаційну форму включенням держави в систему відносин на національному товарному ринку.

Методологічною основою дослідження є певні положення інституційної економічної теорії посилення ролі держави в процесі координації економічних взаємодій і визначення меж неокласичного і неокейнсіанського аналізу економічної діяльності держави. З метою розуміння сутності макроекономічної категорії держави висвітлено наявні підходи до її визначення і запропоновано власне поняття держави на підставі положень інституційної економічної теорії. Держава розглядається як організаційно-інституційна структура, відповідальна за здійснення специфічної діяльності з постановки й реалізації цілей збереження і розвитку конкретного суспільства, створення та підтримки соціально визнаних нормативно-ціннісних систем і еталонів соціальної й економічної поведінки (виробництво суспільних благ).

У процесі аналізу ролі держави як суб'єкта національного товарного ринку узагальнено її вплив на сукупний попит і сукупну пропозицію. Не тільки заходи державної економічної політики, але й побудова державного управлінського механізму та структури органів державної влади впливають на національний відтворювальний процес, оскільки вони створюють суспільні блага і неформальне інституційне середовище в процесі взаємодії з економічними суб'єктами. Під час вивчення економічних функцій і поведінки держави на національному товарному ринку побудовано модель процесу відтворення з урахуванням інституціонального елементу економічного середовища. Розглянуто також економічну роль держави в процесах товарного обігу - вона може виступати: покупцем у процесі здійснення державних закупівель; продавцем - у процесі реалізації готової продукції, робіт, послуг, вироблених на підприємствах державного сектора економіки; регулятором торговельних відносин, ефективність яких визначається рівнем трансакційних витрат.

Товарний обіг структурується за такими ознаками, як: організаційно-економічна, територіальна й галузева (оптова і роздрібна торгівля, ресторанне господарство). Функціональна роль у процесі розвитку сфери товарного обігу належить механізмам саморегулювання, а формоутворююча та спрямовуюча - державному регулюванню. Усі плановані витрати агрегованих економічних суб'єктів необхідно розглядати крізь призму інституційного середовища, яке змінює ступінь упливу всіх екзогенних і ендогенних параметрів моделей сукупного попиту й сукупної пропозиції. Інституційне середовище пронизує товарний ринок і впливає на його стан.

Рис. 1. Класифікація інституціональних змін (власна розробка)

Витрати обігу витрати, пов'язані зі збутом і придбанням товарів, з переміщенням у сфері обігу. Розрізняють додаткові витрати обігу, витрати обігу споживачів, витрати обігу виробників, витрати обігу торгівлі.

У другому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження інституціональних трансформацій торговельно-економічних відносин” розкрито економічну природу та дефініцію інституціональних трансформацій економічних відносин; визначено методологічне підґрунтя вивчення інституціональної динаміки економічних відносин; проведено етапізацію інституціональних трансформацій у торгівлі в процесі розвитку ринкових економічних відносин в Україні; систематизовано інституціональні обмеження розвитку торговельно-економічних відносин в Україні. У дисертації визначено суть інституціональних змін уведенням класифікаційних ознак: за проміжками часу, за намірами, за факторами (рис. 1).

Вітчизняна торгівля в основному завершила формування й апробацію інститутів сфери обігу та стала економічно потужною галуззю національної економіки. Найбільша питома вага торговельних підприємств станом на 01.01.2009 р. це товариства з обмеженою відповідальністю (46,5 %) та приватні підприємства (36,3 %). Для установ готельного й ресторанного бізнесу ці цифри становлять відповідно 43,1 % і 30,6 %. Питома вага підприємств акціонерної форми власності коливається на рівні 1,9 % 2,4 %. Акціонерні товариства-торговельні підприємства, створені в період сертифікатної приватизації, демонструють на фондовому ринку низьку активність. Торговельні підприємства в цілому мають недостатній рівень корпоративного управління.

Об'єктивною закономірністю розвитку торговельної галузі є: витіснення старих організаційних форм новими, швидкий розвиток торговельних мереж, інтенсивне будівництво супермаркетів, гіпермаркетів, дрібнооптових магазинів тощо, використання сучасного торговельного обладнання. Крім цього, велика кількість дрібного й середнього торговельного підприємництва сприяють існуванню ринкових форм конкуренції. Становлення ринкових інститутів сприяє підвищенню ефективності торгівельно-посередницької діяльності. Протягом 20012007 рр. підприємства, які одержали прибуток, покращили фінансовий результат з 6,8 до 22,1 млрд грн, або в 3,25 рази. Збитки ж підприємств зросли ненабагато з 4,4 млрд до 5,9 млрд грн, або у 1,34 рази. Такі співвідношення показників динаміки обумовили позитивну тенденцію до зменшення питомої ваги кількості підприємств, які стали збитковими - з 36,3 % у 2001 р. до 26,2 % у 2007 р. Водночас фінансова криза негативно позначилася на діяльності торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку. Так, за підсумками 2008 р., збитки галузі становили 28,1 млрд грн, за підсумками січнялистопада 2009 р. 2,4 млрд грн, а кількість збиткових підприємств зросла до 41,8 %.

Асиметричні і непослідовні реформи в Україні спричинили певні макроекономічні явища негативного стійкого характеру, які набули характер інституціональних пасток. Пастки специфікації прав власності й інфраструктурна менш небезпечні в торгівлі порівняно з іншими галузями. Торговельна галузь є лідером сегменту приватизованих підприємств серед інших галузей національної економіки і демонструє вищі, порівняно з середніми, показники форм роздержавлення, відмінних від сертифікатних. Торговельно-посередницька інфраструктура як комплекс галузей і сфер діяльності, що забезпечують доведення товару до споживача, знаходиться на досить високому рівні порівняно з фінансово-кредитною й інформаційно-обслуговуючою. Проте недосконалість державного контролю за дотриманням умов приватизації в післяприватизаційний період призводить до руйнації інфраструктури торговельної мережі, сформованої на науково обґрунтованих нормах.

Монопольна пастка для галузі має характер дилеми. У сфері торгівлі, особливо роздрібної, інтенсивність конкуренції залишається високою, хоча й має тенденцію до послаблення. Остання обумовлюється процесами укрупнення підприємств торгівлі. З іншого боку через торгівлю проявляється нижча конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників порівняно з іноземними, що демонструється значною часткою продажу товарів, вироблених за межами України, структурою роздрібного товарообігу торгової мережі, особливо непродовольчої групи.

Вивчення особливостей інституціональних обмежень торговельно-економічних відносин та їх негативного впливу на торговельну галузь, є підставою для розробки й упровадження певних заходів щодо їх подолання. Для цього запропоновано концепцію подолання інституціональних обмежень торговельно-економічних відносин, яка передбачає методи їх подолання та способи їх реалізації (рис. 2). Успішна її реалізація зумовить оздоровлення торговельної галузі, розвиток вільної конкуренції та експортно-імпортних відносин

У третьому розділі "Державне регулювання трансформацій інституту власності та організаційно-правових форм підприємництва в торгівлі" визначено наслідки процесів роздержавлення та приватизації у трансформаційний період для торгівлі; з'ясовано діалектику взаємозв'язку трансформаційних процесів у економіці та організаційно-правових форм торговельних підприємств; надано оцінку інституціональній динаміці торговельних підприємств; виявлено закономірності становлення й розвитку нових форм організації торговельних підприємств у період інституціональних перетворень.

Оцінити ефективність проведення приватизації можна завдяки аналізу окреслених перед нею завдань: підвищення ефективності виробництва і мотивації до праці, прискорення структурної перебудови й розвитку економіки України. Як оцінюючі обрано такі критеріїв: обсяг надходження іноземних інвестицій (інвестиції є індикатором здорового стану національної економіки, обсяг надходження яких залежить від стабільності політичної й економічної систем).

Рис. 2. Концепція подолання інституціональних обмежень торговельно-економічних відносин

За результатами показників підприємств оптової та роздрібної торгівлі в регіонах України встановлено залежність товарообігу від обсягів надходження інвестицій. Отримано моделі, які є якісними, про що свідчать коефіцієнти детермінації (R² дорівнює відповідно 0,823 та 0,854):

ТО_п=352,0652*I+124208,6 (1)

ТО_н=622,9397*І+527406,3 (2)

де ТО_п, ТО_{н -} товарообіг відповідно в продовольчій і непродовольчій групах, тис. грн;

І - обсяг іноземних інвестицій, млн грн.

Інвестування торговельних підприємств з непродовольчим товарним асортиментом є привабливішим, бо на кожний мільйон гривень інвестицій товарообіг зростає на 622,9 тис. грн, тоді як на підприємствах продовольчої групи цей показник складає тільки 352,1 тис. грн, що менше в 1,77 рази. Серед галузей національної економіки торгівля посідає третє місце за показниками інвестиційної привабливості, що позитивно впливає на показники діяльності підприємств торгівлі (табл. 1).

Таблиця 1

Показники діяльності торговельної галузі в Україні

Протягом аналізованого періоду товарні запаси збільшилися в 7,2 рази, змінилася їх якісна структура, урізноманітнився асортимент, що прискорило їх обіг, тривалість обігу товарних запасів у цілому по галузі скоротився з 48 до 38 днів. Показником ефективності приватизації є позитивні зміни в оновленні основних засобів, чому сприяло збільшення надходжень інвестицій до основного капіталу. Для дослідження стану матеріально-технічного забезпечення підприємств торгівлі було проведено аналіз структури основних засобів і ефективності їх використання на прикладі підприємств Запорізької області в розрізі організаційно-правових форм господарювання. Також досліджено вплив організаційно-правової форми підприємства на показники його рентабельності (табл. 2).

Таблиця 2

Показники рентабельності підприємств торгівлі Запорізької області з продовольчим (П) та непродовольчим (Н) асортиментом товарів у 20062008 рр.

Результатом стало підтвердження гіпотези залежності рівня рентабельності від форми власності, причиною названо нерівні умови формування та розподілення прибутку, особливості управлінського обліку й інші фактори. На торговельних підприємствах приватної форми власності непродовольчої групи показник валової рентабельності основної діяльності вище, ніж продовольчої. Пояснення цього - у вищому рівні націнки (товари, як правило, мають триваліший термін придатності, що, фактично, і обумовлює більшу рентабельність). Показник валової рентабельності чистого доходу від реалізації дуже низький на підприємствах усіх форм власності. Найбільший розмір показника був помічений на підприємствах торгівлі з формою власності у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю: у 2006 р. - 0,270, у 2007 р. - 0,259, у 2008 р. - 0,347, значний приріст мав місце у 2008 р. (0,088). Показник рентабельності оборотних активів найбільш високий на торговельних підприємствах - товариствах з обмеженою відповідальністю, які здійснюють реалізацію продовольчої групи товарів; якщо у 2006 р. його розмір складав 0,521, то у 2008 р. - 0,821 (тобто наявне збільшення на 57,6 %).

Протягом 19902008 рр. відбулися зміни в структурі спеціалізації мережі торговельних підприємств: значно зменшилась загальна кількість магазинів як продовольчого, так і непродовольчого товарного асортименту (з 120625 одиниць у 1990 р. до 50480 одиниць у 2008 р.,). Суттєві зміни відбулися у формах організації торгівлі: у 1990 р. налічувався 771 універмаг, у 2008 р. їх залишилося лише 12. У 2003 р. з'являються нові форми організації торговельних підприємств з продовольчим товарним асортиментом: супермаркети, площа торгового залу яких від 400 м² до 2499 м² (поєднують у собі функції універмагу та універсаму), і гіпермаркети, торгова площа яких перевищує 2500 м² та містить понад 5000 асортиментних позицій продовольчих і непродовольчих товарів. Появою будинків торгівлі як різновидів універсального непродовольчого магазину з торговою площею від 1000 м² до 2499 м² відзначився і 2007 р.

Установлено, що форми організації торговельних підприємств залежать від кількості населення та його платоспроможності. Але статистика свідчить про нерівне розподілення кількості продовольчих і непродовольчих магазинів в областях країни. Для підтвердження було проведено кореляційний аналіз, установлено, що кількість продовольчих крамниць не залежить від наявного доходу та середньої заробітної плати, бо вважається, що попит на продукти харчування не залежить від рівня забезпеченості населення регіону, необхідно тільки компетентно реалізовувати цінову політику, яка б ураховувала соціальне становище населення регіону та правильно підібрати товарний асортимент.

Для аналізу доцільності відкриття та подальшого функціонування форм організації торгівлі у вигляді супер - і гіпермаркетів проведено дослідження, яке побудоване на припущенні залежності кількості "торговельних гігантів" від рівня доходу населення з розрахунку на одну особу в розрізі областей України. У результаті виявлено пряму залежність між цими показниками й рекомендовано враховувати рівень доходів населення як основний фактор, що впливає на рівень споживчого попиту при відкритті нових об'єктів торгівлі. Проведений аналіз функціонування торговельної мережі України дозволив виявити викривлення в структурі розподілення супер - і гіпермаркетів у деяких областях України в частині невідповідності доходів населення та кількості об'єктів торгівлі. Тому було розраховано оптимальну кількість великих торговельних точок для кожної області й запропоновано врахувати результати розрахунків з метою уникнення банкрутства торговельних підприємств.

Існування таких старих форм позамагазинної торгівлі, як кіоски, лотки та торгівля з майданчиків обумовило потребу в дослідженні причин їх поширення в розрізі областей України. Критеріями залежності було обрано розмір наявного доходу населення на одну особу та розмір середньої заробітної плати. Результати аналізу показали скорочення кількості торговельних майданчиків у областях, де збільшились доходи населення, це зумовлене наданням переваги комфортним умовам купівлі товарів і зміною фокусації на великих торговельних точках.

У четвертому розділі "Регуляторна політика держави щодо інституціональних трансформацій у торгівлі” запропоновано шляхи вирішення проблем правового регулювання і ліцензування торговельної підприємницької діяльності; надано кількісну оцінку впливу стандартизації та сертифікації на розвиток торговельно-економічних відносин; систематизовано методи впливу держави на цінову політику в торгівлі і запропоновано шляхи їх вирішення; обґрунтовано пропозиції щодо підвищення ефективності податкового регулювання торговельної діяльності.

Останнім часом правові норми щодо торгівлі змінилися. Це позитивно вплинуло на її розвиток, зокрема: змінилися терміни-назви учасників торговельних відносин; розширився перелік інформації, яку зобов'язаний надавати продавець споживачеві; визначилися вимоги щодо обов'язкового інформування про вміст шкідливих для здоров'я речовин; з'явилися нові способи розрахунків за придбаний товар за допомогою платіжних карток, чеків, жетонів; розширилися права споживача відносно обміну товару з причин незадоволення габаритами, формою, кольором, фасоном (що раніше було можливе тільки за умови невідповідності якості). На сучасному етапі розширено перелік нормативних актів щодо регулювання правил торгівлі за спеціалізацією; прийнято нормативні акти, які регулюють торгівлю поштою й правила здійснення комісійної торгівлі. Але розвиток науково-технічного прогресу та глобальна інформатизація світового простору призводять до морального старіння вже існуючих форм торгівлі, споживач надає перевагу більше зручним формам, які не потребують значних витрат часу.

У 2008 р. роздрібний товарообіг торгівлі з використанням мережі Інтернет склав лише 9369,0 тис. грн, у той час, як загальний розмір товарообігу в Україні дорівнював 246,9 млрд грн (табл. 3).

Таблиця 3

Роздрібний товарообіг через мережу Інтернет у 2008 р.

У 2008 р. реалізація товарів через Інтернет відбувалася лише в трьох областях і у м. Києві, де частка реалізації була найбільшою і становила 0,019 %, що є дуже низьким показником у порівнянні з розвинутими країнами світу. Причинами пасивного розвитку Інтернет-торгівлі є певні труднощі, з якими стикаються користувачі Інтернету.

Торгівля через Інтернет є різновидом дистанційної торгівлі, що виключає можливість безпосереднього спілкування сторін та має певні ризики щодо невиконання умов доставки товарів. Саме через відсутність правового регулювання цієї форми торгівлі спостерігається велика кількість порушень законодавства, зокрема йдеться про якість обслуговування споживача. З метою покращення ситуації розроблено нормативно-правовий акт "Правила торгівлі через мережу Інтернет”. Його пропонується взяти за основу при розробці нормативно-правової бази, що регулюватиме цю форму торгівлі. З метою врегулювання термінів доставки, умов повернення товарів, що не відповідають вимогам якості, порядку розрахунків між учасниками угоди та відповідальності сторін у разі невиконання їх обов'язків, пропонується розробити схему укладання договорів з продажу товарів через мережу Інтернет, а для мінімізації ризиків у сфері електронної торгівлі - схему страхування ризиків невиконання умов угоди щодо постачання товарів, придбаних через мережу Інтернет.

Доведено, що ліцензування як інструмент державного регулювання має позитивну спрямованість, але створює додаткові адміністративні перешкоди й збільшує податкове навантаження підприємств торговельної галузі, що призвело до розширення тіньових схем роботи. В основу дерегулювання підприємницької діяльності пропонується покласти перехід до дозвільної системи за заявочним принципом. Для цього потрібно закріпити повний і вичерпний перелік дозволів у єдиному законі, розширити сферу застосування декларативного принципу, установити єдині принципи для процедур отримання дозволів.

Основними тенденціями реформування системи сертифікації України в поточний період є гармонізація національних стандартів і введення сертифікатів ISO 9000 та ISO 14000, які є солідною базою для контрактів серед партнерів та для державного регулювання. Україна має досить високий показник гармонізації у сфері стандартизації в порівнянні навіть з розвинутими європейськими країнами, де реалізація цих цілей підтримується державним фінансуванням і значно кращим законодавчим забезпеченням. Водночас у країні вкрай незадовільно впроваджуються сучасні системи управління якістю та навколишнім середовищем, безпекою харчової продукції, а також постачання якісних продуктів до роздрібної торговельної мережі. З'ясовано, що реалізація затвердженої урядом "Державної програми стандартизації на 2006-2010 рр." щодо прийняття та гармонізації 8570 стандартів якості, дозволить суттєво збільшити економічні показники розвитку країни.

Для реформування системи технічного регулювання пропонується: скасувати обов'язкову сертифікацію продукції, яка не підпадає під дію обов'язкового в ЄС технічного регулювання; перейти від обов'язкової сертифікації до оцінки відповідності за принципом "управління ризиками"; увести в Україні стандарти ЄС замість їх "адаптації". Це забезпечить підвищення конкурентоспроможності економіки, сприятиме розв'язанню проблем структурної й технічної відсталості, розширенню і захисту внутрішнього та зовнішнього ринків.

Доведено, що в торгівлі превалює пряме регулювання цін шляхом обмеження рівня рентабельності та встановлення граничних рівнів торговельно-збутової надбавки. Проаналізовано вплив середніх розмірів торговельних надбавок на розмір товарообігу за деякими з видів споживчих товарів в регіонах України. Установлено зворотній зв'язок між розмірами торговельної націнки та обсягами продажу товарів, що пояснюється збільшенням купівельної спроможності населення як реакцією на зменшення цін (коефіцієнт кореляції від'ємний за усіма групами товарів споживання), що є підтвердженням соціальної спрямованості механізму державного регулювання цін. Виявлено залежність споживчого попиту від розміру торговельної надбавки на продукти харчування (на прикладі цукру), обсягу їх споживання в розрізі областей України.

За результатами проведеного кореляційного аналізу можна зробити висновки, що в разі зростання рівня торговельної надбавки на 1 % об'єм споживання зменшується на 3,37 грн, залежність виглядає як (R² = 0,7559):

D = 54,584-3,3662*N, (3)

де D - споживчий попит;

N - середній рівень торговельної надбавки,

Ураховуючи, що:

V = D*K, (4)

де V - товарообіг;

K - кількість населення.

Товарообіг матиме вигляд:

V = (54,584-3,3662*N) *K. (5)

Модель державного регулювання цін допоможе також дослідити вплив максимального рівня торговельної надбавки (обмеження рівня рентабельності) на рівень податкових надходжень до Державного бюджету.

Торгівля є другою після сільського господарства галуззю національної економіки з найбільш низькою оплатою праці найманих працівників у валовій доданій вартості і найбільш високою часткою валового прибутку і змішаного доходу. Це обумовлює менший податковий тиск на заробітну плату і вищий на прибуток. Торгівля повинна також сплачувати й чимало інших податків, які не залежать від результатів господарської діяльності. Оподаткування торговельної діяльності в Україні практично позбавляє платника можливості вибору податкового режиму, оскільки існує загальний і спрощений порядок. Визначення подвійного об'єкту оподаткування у вигляді приросту товарних запасів і виручки від реалізації товарів у податковому обліку підвищує податковий тиск на торговельні підприємства.

Вивчення показників розвитку торгівлі на прикладі Запорізької області підтвердили висновок про неї як про одну з найприбутковіших галузей. Але недооцінка її важливості для розвитку національної економіки виявляється у відсутності податкових пільг, установленні додаткового податкового навантаження, що призводить до розвитку тіньового сектору, що доведено результатами розрахунків. Напрямами удосконалення оподаткування торгівельної діяльності є запровадження прогресивно-диференційованої шкали. Альтернативними об'єктами оподаткування можуть бути: прибуток на одиницю торговельної площі, на одного працівника. Це сприятиме вирівнюванню оподаткування різних виробничих факторів.

У п'ятому розділі "Державне регулювання конкурентної політики трансформації торговельно-економічних відносин" оцінено рівень і динаміку економічної концентрації в торгівлі, обґрунтовано заходи держави щодо недопущення недобросовісної конкуренції в торгівлі, з'ясовано особливості рекламної діяльності в торгівлі і розроблено р...