Економічне обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

САЛИГА КОСТЯНТИН СЕРГІЙОВИЧ

Запоріжжя - 2010

Анотація

Салига К.С. Економічне обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2010.

Дисертацію присвячено розвитку теорії ефективності на основі вдосконалення методології економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.

У дисертації узагальнено особливості розвитку сучасних економічних теорій інноваційного розвитку підприємства, теорії інвестування інноваційної діяльності, вітчизняний та зарубіжний досвід визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, методи оцінювання ризиків і надійності інноваційних проектів. Запропоновано показники й моделі індикації сталого розвитку підприємства. Визначено проблеми та перспективи інноваційного розвитку підприємств України. Розглянуто світові тенденції інноваційного розвитку підприємств. Визначено джерела власних, залучених і позикових коштів інвестування інноваційних проектів. Сформовано принципи оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти. Досліджено необхідність використання дії закону економії часу для обґрунтування інноваційних проектів. Запропоновано підходи до вимірювання інвестицій в інноваційні проекти та їх результатів на різних рівнях управління підприємством. Удосконалено методи визначення абсолютної та порівняльної економічної ефективності інвестицій у виробництво довготривалих засобів праці. Удосконалено метод розрахунку економічної ефективності використання нових довготривалих засобів праці. Удосконалено методи врахування ризику й надійності інноваційних проектів при визначенні показників їх економічної ефективності.

Ключові слова: підприємство, інноваційний проект, інвестиції, економічна ефективність, принципи, період повернення, ризик, надійність.

Аннотация

Салыга К.С. Экономическое обоснование инвестиций в инновационные проекты промышленных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Классический приватный университет. -Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена развитию теории эффективности на основе усовершенствования методологии экономического обоснования инвестиций в инновационные проекты промышленных предприятий.

В диссертации обобщены особенности развития современных экономических теорий инновационного развития предприятия, теории инвестирования инновационной деятельности, отечественный и зарубежный опыт определения экономической эффективности инвестиций в инновационные проекты, методы оценки рисков и надежности инновационных проектов. Определены проблемы и перспективы инновационного развития предприятий Украины. Рассмотрены мировые тенденции инновационного развития предприятий. Определены источники собственных, привлеченных и ссудных средств инвестирования инновационных проектов. Для индикации устойчивого экономического развития предприятия предложены четырех- и двухфакторные модели. Использование моделей позволяет выполнить экспресс-анализ экономической эффективности хозяйственной деятельности предприятия. На основе использования данных баланса предприятия разработаны методы расчета составных частей оборотных активов, которые отвечают экономическим элементам расходов на производство продукции. Предложен метод расчета авансированных и использованных кумулятивных инвестиций в инновационные проекты на уровне предприятия, его основных структурных подразделений и рабочих мест. Предложены методы расчета коэффициентов отдачи потребляемых и примененных инвестиций в инновационный проект, коэффициенты превышения кумулятивных примененных инвестиций над накопленными. Разработан смешанный метод определения абсолютной экономической эффективности инвестиций в инновационные проекты на уровне предприятия, его основного структурного подразделения и рабочего места. Метод учитывает все результаты и затраты проекта, их неравномерность по годам расчетного периода, влияние фактора времени на них и позволяет определить период возврата авансированных кумулятивных инвестиций.

Предложен метод определения сравнительной экономической эффективности кумулятивных инвестиций в инновационные проекты, который основан на превышении индекса кумулятивного объема продукции над индексом кумулятивных инвестиций, учитывает показатели качества продукции производителя и потребителя, действие фактора времени на результаты и затраты проекта, предусматривает экономию расходов живого и овеществленного труда, обеспечивает инновационное развитие и рост предприятия за счет выполнения действия закона повышения экономической эффективности реальных инвестиций.

Построен график зависимости кумулятивных инвестиций и кумулятивного объема реальной продукции от длительности жизненного цикла новых средств труда, который учитывает особенности кругооборота основных средств и оборотных средств. Разработан метод определения периода возврата авансированных примененных инвестиций в инновационный проект, который учитывает зависимость объема реализованной продукции и бухгалтерских расходов от периода возмещения элементов экономических расходов производства в течение года, особенности разделения примененных инвестиций на постоянную и переменную составляющие и позволяет рассчитать минимальную прибыль, которая обеспечивает объем безубыточности реализации продукции. Усовершенствованы методы определения авансированных и использованных потребляемых и примененных инвестиций, которые, в отличие от существующих, дают возможность выполнить расчеты не только на уровне предприятия, но и структурных подразделений и рабочих мест. Усовершенствованы ресурсный и затратный методы определения абсолютной экономической эффективности потребленных и примененных инвестиций в инновационные проекты на уровне предприятия, его основного структурного подразделения и рабочего места. Ресурсный метод предусматривает расчет показателей экономической эффективности, в которых как результат берут объем товарной (условно-товарной) или реализованной (условно-реализованной) продукции за один оборот оборотных активов (оборотных средств), как расходы - потребляемые авансированные или использованные инвестиции. Затратный метод направлен на расчет показателей экономической эффективности, в которых как результат берут годовой объем товарной (условно-товарной) или реализованной (условно-реализованной) продукции, как расходы - примененные авансированые или использованые инвестиции за тот же самый период.

Усовершенствован метод приведения сравниваемых вариантов инновационных проектов по производству долгосрочных средств труда к сопоставимому виду, который, в отличие от существующего, кроме индекса объемов производства учитывает индексы таких показателей качества, как: функциональности, эргономичности, безопасности, экологичности, эстетичности, надежности. Усовершенствован метод определения периода возврата авансированных кумулятивных потребленных инвестиций в инновационный проект, который, в отличие от существующих методов, учитывает в качестве источника финансирования объем реализованной продукции, особенности кругооборота основных средств и оборотных средств, действие фактора времени на результаты и затраты инновационного проекта. Получили дальнейшее развитие принципы оценки экономической эффективности инвестиций в инновационные проекты, методы оценки риска и надежности инновационного проекта.

Ключевые слова: предприятие, инновационный проект, инвестиции, экономическая эффективность, принципы, период возврата, риск, надежность.

інвестиція інноваційний актив

Аnnоtаtiоn

Salyga К.S. Economic grounding of investments in industrial enterprises investment projects. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of Doctor of Economic Sciences, major 08.00.04 - economics and management of enterprises (according to economic activity). - Classic Private University. - Zaporizhzia, 2010.

Dissertation is dedicated to the development of economic efficiency theory based on the perfection of economic investments grounding methodology into innovative projects of industrial enterprises.

The dissertatiоn summarizes the features оf the develоpment оf mоdern ecоnоmic theоries оf innоvatiоn develоpment оf enterprises, investment theоry оf innоvatiоn, dоmestic and fоreign experience in determining the ecоnоmic efficiency оf investments in innоvative prоjects, methоds оf risk assessment and reliability оf innоvative prоjects. Indicatоrs and mоdels оf sustainable enterprise develоpment indicatiоn are prоpоsed. Prоblems and perspectives оf innоvatiоn develоpment оf enterprises оf Ukraine are defined. Wоrld tendencies оf innоvatiоn develоpment оf enterprises are cоnsidered. Sоurces оf оwn, оbtained and bоrrоwed funds оf innоvatiоn prоjects investment are defined. Principles оf ecоnоmic efficiency оf investments in innоvative prоjects have been fоrmed. The necessity оf using law оf time ecоnоmy fоr innоvative prоjects justificatiоn was researched. Apprоaches tо measuring оr evaluating investments in innоvative prоjects and their results оn different levels оf enterprise management are prоpоsed. Methоds оf determining the absоlute and relative ecоnоmic efficiency оf investments in the prоductiоn оf lоng-term means оf labоr are imprоved. Calculatiоn methоd оf ecоnоmic efficiency оf using new lоng-term means оf labоr is imprоved. Methоds оf accоunts оf risk and reliability оf innоvative prоjects while determining indicatоrs оf their ecоnоmic efficiency are imprоved.

Key wоrds: enterprise, innоvatiоn prоject, investments, ecоnоmic efficiency, principles, periоd оf return, risk, reliability.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вирішальним чинником розвитку суспільства є наука, технології та інновації. Інноваційна спрямованість господарської діяльності забезпечує суб'єктам господарювання конкурентні переваги, сприяє економічному зростанню. Результативність інноваційної діяльності підприємств залежить від розміру інвестицій, які вкладаються та повинні окуповуватися за відповідний період часу. Оцінка економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти - один із головних елементів техніко-економічного аналізу. Помилка в розрахунках ефективності може призвести до значних фінансових втрат. Щоб звести їх до мінімуму, треба вибрати об'єктивні методи визначення ефективності інноваційних проектів. У зв'язку із цим завдання розробки більш досконалих методів оцінювання ефективності інвестицій в інноваційні проекти набуває особливої актуальності.

Дослідження різних аспектів інноваційної діяльності знаходить широке відображення в працях вітчизняних та зарубіжних економістів. До західних дослідників, які зробили значний внесок у розвиток економічної теорії інновацій, належать Р. Акофф, П. Друкер, Д. Кларк, Г. Менш, М. Портер, Й. Шумпетер. Роботи цих економістів присвячені аналізу ролі інновацій у розвитку економіки й суспільства, і вони зазвичай мають загальнотеоретичний характер. Серед вітчизняних учених, які досліджували шляхи підвищення ефективності виробництва за рахунок упровадження інноваційних технологій та інші аспекти інноваційної діяльності, виділяють В. Александрову, О. Алимова, Б. Андрушківа, Ю. Бажала, М. Вачевського, В. Геєця, Г. Гейєра, А. Гальчинського, О. Дація, Е. Жихора, В. Зянька, С. Ілляшенка, С. Кравченка, І. Крупку, В. Ландика, С. Покропивного, В. Порохню, А. Савчука, Г. Семенова, А. Ткача, А. Чухна, С. Шкарлета.

Дослідженню методів оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності присвячені наукові праці О. Амоші, І. Булєєва, А. Турило, М. Чумаченка та інших. У працях С. Аптекаря, Т. Беня, В. Коблєва, М. Колісник, Е. Крилова, П. Кулінічева, Л. Мельника, В. Нусінова, Е. Пелихова, Й. Петровича, Г. Савицької, В. Савчука, Н. Чухрай, А. Яковлева, А. Яструбецької проведено аналіз дисконтованих методів оцінювання, детально розглянуто такі показники оцінювання ефективності інноваційних проектів, як чистий приведений дохід, внутрішня ставка дохідності, індекс прибутковості й період окупності, описані переваги та недоліки кожного методу.

Ризики реального інвестування досліджували: А. Алексєєв, А. Альгін, І. Бланк, М. Бромвич, Дж.К. Ван Хорн, О. Василик, В. Верба, В. Вітлінський, В. Глазунов, А. Гойко, А. Гропеллі, Б. Губський, О. Загородніх, В. Золотогоров, Н. Костіна, М. Лапуста, Я. Мелькумов, С. Москвін, С. Наконечний, Е. Нікбахт, Д. Норкотт, А. Пересада, О. Усенко, Є. Хелферт, Е. Четиркін, Л. Шаршукова, Д. Штефанич та ін. Вони зробили значний внесок у вирішення проблем капітального інвестування, розробку методів визначення впливу ризиків на кінцевий результат, пошук шляхів їх мінімізації тощо. Однак невизначеність і ризик інвестування в інноваційні проекти потребують розробки індикаторів та критеріїв, що враховують надійність інноваційного проекту.

Методи, що використовуються в сучасній практиці для економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти, засновані на визначенні очікуваних грошових потоків або прибутку на одиницю витрат та періоду повернення вкладених інвестицій за їх рахунок. Ці методи не враховують основних цілей та кінцевих результатів проекту, умов зіставності порівнюваних варіантів, дії фактора часу на результати й витрати, порушують основні принципи побудови показників економічної ефективності.

Незважаючи на те, що теоретичні основи дослідження економічної ефективності інновацій уже закладені у працях вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, теорія і практика економічного обґрунтування інноваційних проектів перебуває в розвитку, з'являються нові проблеми, які необхідно вирішувати. Виникає потреба в оновленні теоретичних знань з питань визначення результатів і витрат інноваційних проектів, удосконаленні методів приведення варіантів виробництва та застосування нових засобів праці до зіставного вигляду, удосконаленні методів розрахунку періоду повернення споживаних і застосованих інвестицій, вибору інноваційних проектів за критерієм ризику та надійності.

Усвідомлення актуальності, теоретико-практичної значущості вказаної проблеми, нагальності її вирішення зумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки, виконаних на замовлення Міністерства економіки України та НДЕІ Міністерства економіки України, зокрема за темами: “Аналіз залучення інвестицій у середньостроковій перспективі та прогнозні розрахунки обсягів і структури залучення інвестицій та оцінка їх впливу на макроекономічні показники” (№ ДР 0107U010974, 2007 р.), “Моделювання сценаріїв розвитку економіки України згідно проекту Програми Кабінету Міністрів щодо визначення прогнозних обсягів інвестиційних ресурсів та підвищення конкурентоспроможності” (№ ДР 0107U002498, 2007 р.), в рамках яких автором запропоновано метод визначення абсолютної й порівняльної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, метод розрахунку періоду повернення авансованих інвестицій в інноваційний проект (довідка № 01-140 від 05.10.2009 р.); Класичного приватного університету: за темою “Управління ефективністю використання фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів (№ ДР 0105U000004), в рамках якої автором розроблено рекомендації щодо вдосконалення методів економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств; за темою “Формування ефективних механізмів господарювання в умовах інформаційної економіки” (№ ДР 0108U000415), в рамках якої автором викладені методи оцінювання та розрахунок показників фінансового стану підприємства.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теорії економічної ефективності на основі вдосконалення методології економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

– узагальнити економічну теорію інноваційного розвитку підприємства та вдосконалити моделі індикації його економічного розвитку;

– визначити перспективи та розвинути принципи організації інноваційного розвитку підприємства;

– розкрити сутність і розвинути теорію інвестування інноваційної діяльності підприємств;

– узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;

– сформувати та розвинути принципи оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;

– запропонувати підходи до вимірювання інвестицій в інноваційні проекти та їх результатів на різних рівнях управління підприємством;

– розробити методичний підхід до розрахунку складових оборотних активів підприємства;

– запропонувати підходи до розрахунку віддачі споживаних, застосованих і кумулятивних інвестицій;

– удосконалити ресурсний і витратний підходи до оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;

– запропонувати змішаний метод визначення абсолютної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;

– запропонувати підхід до визначення порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти;

– удосконалити методичний підхід щодо приведення порівняльних варіантів інноваційних проектів до зіставного вигляду;

– удосконалити метод розрахунку періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти;

– удосконалити метод розрахунку періоду повернення авансованих застосованих інвестицій в інноваційні проекти;

– удосконалити методи врахування ризиків інноваційних проектів при визначенні показників їх економічної ефективності.

Об'єктом дослідження є процес економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.

Предметом дослідження є методологія економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.

Методи дослідження. У ході дослідження застосовано такі методи: метод узагальнення - для огляду теорій економічного зростання підприємства, теорії сталого економічного розвитку підприємства, методології інвестування інноваційних проектів, методів визначення власних, залучених і позикових джерел інвестування інноваційних проектів, узагальнення досвіду визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти у вітчизняній та зарубіжній теорії і практиці, методів аналізу ризику й надійності інноваційних проектів; метод аналізу - для визначення проблем і перспектив інноваційного розвитку підприємств в Україні та за кордоном, визначення існуючих принципів, на основі яких будують узагальнюючі показники економічної ефективності інноваційних проектів; методи формалізації й моделювання - для побудови економіко-математичних моделей дії законів підвищення економічної ефективності виробництва продукції, господарської діяльності підприємства, зростання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти; визначення абсолютної й порівняльної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти; обґрунтування періоду повернення інвестицій в інноваційні проекти; врахування ризику та невизначеності в показниках економічної ефективності; методи інтерпретації - для розкриття змісту законів економії часу та зростання продуктивності праці; методи емпіричного дослідження: вимірювання - для визначення інвестицій та результатів в інноваційні проекти на різних рівнях управління (підприємство, структурний підрозділ підприємства, робоче місце структурного підрозділу підприємства); графічні прийоми - для визначення періоду повернення споживаних та застосованих інвестицій в інноваційні проекти, розкриття взаємозв'язку результатів і витрат інноваційної діяльності; порівняння - для аналізу тренду економічних показників, а також для приведення варіантів інноваційних проектів до зіставного вигляду.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти України щодо регулювання інноваційної діяльності підприємств та національної економіки, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з проблем інноваційного розвитку та оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, матеріали статистичних щорічників і бюлетенів Державного комітету статистики України та Запорізького обласного управління Державного комітету статистики, бюлетенів Національного банку України, результати аналізу фінансово-господарської діяльності промислових підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих у дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає в тому, що їх сукупність є новим вирішенням важливої науково-прикладної проблеми - економічного обґрунтування інноваційних проектів. Основні положення наукової новизни полягають у такому:

вперше:

– запропоновано підходи до вимірювання споживаних, застосованих та кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти з уврахуванням особливостей їх розрахунку на рівні підприємства та його структурних підрозділів і робочих місць;

– розроблено методи розрахунку складових оборотних активів, які відповідають економічним елементам витрат на виробництво продукції. Це дає можливість визначити: авансовані оборотні активи; оборотні активи, що беруть участь в обороті валового прибутку та у створенні чистої доданої вартості; показник рентабельності авансованих оборотних активів, коефіцієнт використання оборотних активів, коефіцієнт використання оборотних активів на створення чистої доданої вартості;

– запропоновано підходи до розрахунку коефіцієнтів віддачі споживаних і застосованих інвестицій в інноваційний проект, коефіцієнта перевищення кумулятивних застосованих інвестицій над нагромадженими. Вони дають можливість виконати розрахунок співвідношення кумулятивних, споживаних і застосованих інвестицій;

– запропоновано новий змішаний метод визначення абсолютної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти на рівні підприємства, його основного структурного підрозділу та робочого місця. Він дає можливість урахувати всі результати й витрати проекту, визначити термін окупності авансованих кумулятивних інвестицій у проект, врахувати нерівномірність результатів і витрат інноваційного проекту по роках, дію фактора часу на результати та витрати інноваційного проекту;

– запропоновано підхід до визначення порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти, який заснований на перевищенні індексу кумулятивного обсягу продукції над індексом кумулятивних інвестицій і дає можливість урахувати дію фактора часу, показники якості продукції виробника та споживача, виявити зв'язок між приростом обсягу продукції й приростом інвестицій, а також забезпечити зростання за рахунок виконання дії закону підвищення економічної ефективності реальних інвестицій;

удосконалено:

– ресурсний і витратний методичні підходи до визначення абсолютної економічної ефективності споживаних і застосованих інвестицій в інноваційні проекти. Ресурсний - передбачає розрахунок показників, в яких, на відміну від існуючих, як результат враховується обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції за один оборот оборотних активів (оборотних коштів), як витрати - споживані авансовані або використані інвестиції. Витратний - передбачає розрахунок показників, в яких, на відміну від існуючих методів, як результат береться річний обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції, як витрати - застосовані авансовані або використані інвестиції за цей самий період. Це дає можливість оцінити ефективність проектів, які реалізуються впродовж року;

– методичний підхід до приведення порівняльних варіантів інноваційних проектів з виробництва довгострокових засобів праці до зіставного вигляду, який, на відміну від існуючого, крім індексу обсягів виробництва враховує індекси таких показників якості, як: функціональності, ергономічності, безпеки, екологічності, естетичності, надійності виробів. Це дасть змогу підвищити рівень економічного обґрунтування господарських рішень;

– метод розрахунку періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційний проект, який, на відміну від існуючих методів, враховує як джерело фінансування обсяг реалізованої продукції, особливості кругообороту основних засобів і оборотних коштів, дію фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту. Це дасть можливість здійснити оцінювання інноваційного проекту на етапі його впровадження;

– метод розрахунку періоду повернення авансованих застосованих інвестицій в інноваційний проект, який, на відміну від існуючого, враховує залежність обсягу реалізованої продукції та бухгалтерських витрат від періоду відшкодування елементів економічних витрат виробництва впродовж року, особливості поділу застосованих інвестицій на постійну та змінну складові. Це дає можливість підвищити реальність економічного обґрунтування доцільності інноваційного проекту;

– методи оцінювання ризику інноваційних проектів, які, на відміну від існуючих, враховують мінімальні та максимальні значення нормативних показників абсолютної й порівняльної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, періодів повернення авансованих та використаних кумулятивних інвестицій, що дає змогу визначити індекси надійності проекту залежно від зміни важливих індикаторів ефективності проекту;

дістали подальшого розвитку:

– моделі індикації стійкого економічного розвитку підприємства: чотирифакторна та двофакторна. Чотирифакторна модель, на відміну від існуючих, передбачає виконання необхідної умови, коли сума показників амортизаціоємності, матеріалоємності, зарплатоємності та нормативної прибуткоємності в новому періоді порівняно з базисним зменшується, двофакторна модель передбачає розрахунок суми ємності необоротних та оборотних активів. Використання моделей дає можливість виконати експрес-аналіз економічної ефективності господарської діяльності підприємства;

– принципи організації інноваційного розвитку підприємств за рахунок додаткового врахування таких принципів організації інноваційної діяльності, як: орієнтація інноваційної діяльності на досягнення місії підприємства; захист інноваційної діяльності державою; свобода інноваційної діяльності підприємства в рамках, передбачених законами; забезпечення інноваційною діяльністю соціальних стандартів, екологічних норм, безпеки суспільства та держави. Це дасть можливість підвищити ефективність управління інноваційною діяльністю підприємства;

– теорія інвестування інноваційної діяльності підприємства за рахунок доповнення класифікації інвестицій в інноваційні проекти ознаками залежно від особливостей кругообороту основних засобів і оборотних коштів (споживані, застосовані, кумулятивні), залежно від початку інвестування (авансовані, використані) та вдосконалення методів визначення амортизаційних відрахувань, які, на відміну від існуючих, враховують дію фактора часу на вартість основних засобів. Це дасть можливість уточнити склад джерел інвестування та розрахувати реальні показники амортизації засобів праці;

– принципи оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, які, на відміну від прийнятих, враховують: принцип економії; принцип соціально-економічної ефективності; відображення як інвестицій споживаних, застосованих і кумулятивних ресурсів, врахування їх розподілу на авансовані та використані; врахування особливостей оборотності необоротних і оборотних активів, вкладених в інноваційний проект; врахування дії фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту; врахування залежності результатів інноваційного проекту від кругообороту витрат на нього; врахування термінів життєвого циклу інноваційного проекту; врахування у проекті нестабільності факторів зовнішнього середовища, їх невизначеності в часі; врахування рівня управління, на якому діє інноваційний проект. Використання сформованих принципів дає можливість підвищити достовірність обґрунтування інноваційних проектів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що впровадження положень, викладених у дисертації, сприяє підвищенню ефективності функціонування промислових підприємств у результаті відбору ефективних інноваційних проектів.

Результати дослідження використано в роботі Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва для вдосконалення Законів України “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні”, “Про інноваційну діяльність” з метою підвищення ефективності державного управління інноваційною діяльністю й отримано позитивний відгук (довідка № 02-76-01/2321 від 15.06.2010 р.). Отримано відгук від Мінпромполітики України щодо врахування результатів наукових досліджень, спрямованих на економічне обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти при розробці державної програми інноваційного розвитку України (довідка № 01/4-3-493 від 05.07.2010 р.). Запорізьким обласним союзом промисловців і підприємців (роботодавців) “Потенціал” рекомендовано до використання науково-дослідними установами та розробниками інноваційної продукції методи визначення економічної ефективності інноваційних проектів та метод приведення порівнюваних варіантів інноваційних проектів до зіставного вигляду (довідка № 530-Р від 12.10.2009 р.). Запорізькою торгово-промисловою палатою прийняті до використання наукові і практичні рекомендації для організації рекламування інноваційної продукції металургійних та машинобудівних підприємств (довідка № 1.6/1169 від 29.09.2009 р.). Запорізькою обласною державною адміністрацією використані практичні рекомендації для обґрунтування регіональних програм інноваційного розвитку та при складанні прогнозів (довідка № 08-27/2813 від 09.10.2009 р.). Методи визначення економічної ефективності інноваційної продукції використані на ВАТ “Запорізький завод високовольтної апаратури” (довідка № 860-A від 18.05.2010 р.), на ВАТ “ВЕСТА-Дніпро” передані до використання пропозиції щодо обґрунтування інвестиційних та інноваційних проектів (довідка № 117-06/01 від 15.06.2010 р.), на ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” результати наукових досліджень застосовані для визначення економічної ефективності використання нововведень на виробництві (довідка № 843 від 12.01.2010 р.).

Одержано довідку про впровадження результатів дослідження від компанії “Sоft Xpаnsiоn” (м. Бохум, Німеччина). До практичного використання в роботі компанії прийнято методи визначення економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти та метод визначення строку їх повернення (довідка № 2009/sx/08245 від 19.08.2009 р.). Знайшли схвалення в роботі фінансового департаменту фірми “Dе-trаdе glоbаl trаding cоmpаny” (м. Бохум, Німеччина) методи визначення результатів та інвестицій в інноваційні проекти, метод визначення строку окупності авансованих кумулятивних інвестицій (довідка № 29-DЕT-08097 від 19.08.2009 р.). Одержано довідку про прийняття до використання банківською установою (АБ “SNОRАS”, м. Вільнюс, Литва) у розрахунках періоду повернення авансованих інвестицій (довідка № 446-2 від 05.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки й рекомендації, які винесені на захист, одержано автором самостійно. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, що належать авторові.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідались та отримали схвалення на науково-практичних конференціях: “Дні науки” (м. Запоріжжя, 2006-2008 рр.); “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів” (м. Запоріжжя, 2008 р.); “Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины” (м. Сімферополь, 2007 р.); “Маркетинг інновацій і інновації у маркетингу” (м. Суми, 2009 р.); “Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2009 р.); “Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.). “Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір ” (м. Мелітополь, 2010 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційної роботи опубліковано в 55 наукових працях, з яких 10 монографій (з них 2 одноосібних), 7 брошур (3 одноосібні), 22 статті у фахових виданнях (у т.ч. 18 одноосібних), 11 матеріалів конференцій і 5 навчальних посібників (з них 3 з грифом МОН України). Загальний обсяг авторських публікацій - 81,9 друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Роботу викладено на 413 сторінках тексту, що містить 75 таблиць, 7 рисунків на 44 сторінках, список використаних джерел з 375 найменувань на 35 сторінках і додатки на 59 сторінках.

1. Основний зміст роботи

Результатом інноваційного розвитку матеріального виробництва є нова якість економічного зростання. У роботі розкрито сутність теорії економічного зростання, яка набула розвитку під впливом науково-технічних нововведень. Прихильники теорії дійшли висновків про зв'язок інноваційної діяльності й підприємництва, про високу віддачу інвестицій в інноваційну сферу, про необхідність державного сприяння інноваційному розвитку підприємств та суспільства. Сучасна економічна теорія визначає особливу роль знання в економічному розвитку, вважає конкуренцію на основі інновацій головним фактором економічної динаміки.

В останній період сформувалась теорія сталого економічного розвитку підприємства. Вона передбачає збалансоване функціонування економічної, екологічної та соціальної підсистем підприємства. Узагальнено результати зарубіжних і вітчизняних теоретичних розробок з питань сталого розвитку суспільства та підприємства. Визначено, що не існує загальноприйнятого підходу щодо показників і критеріїв сталого розвитку підприємства. З'ясовано, що система забезпечення стійкого економічного розвитку підприємства має охоплювати рух організації по всьому життєвому циклу, який включає п'ять стадій: віолент, патієнт, експлерент, комутант, леталент. На останній стадії розвиток передбачається шляхом інновацій.

Виконано аналіз методів діагностики стійкого розвитку підприємств. З'ясовано, що сьогодні для реалізації цієї мети в основному використовують: фінансовий аналіз, аналіз грошового потоку, експрес-аналіз найбільш важливих показників, Z-моделі Е. Альтмана.

Оскільки сталий економічний розвиток підприємства передбачає довготривале економічне зростання, як індикатори розвитку запропоновано взяти узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва продукції кожного виду та економічної ефективності господарської діяльності підприємства. Ці показники характеризують збільшення обсягів виробництва в розрахунку на одиницю витрат живої та уречевленої праці в новому періоді порівняно з базисним. Для діагностики економічної ефективності виробництва запропоновано використати чотирифакторну модель як суму показників, обернених амортизаціовіддачі, матеріаловіддачі, зарплатовіддачі, нормативній прибутковіддачі. Сума цих показників у новому періоді має бути меншою, ніж сума показників базисного періоду. При діагностиці більше ніж двох варіантів розвитку кращий варіант вибирається за мінімальною сумою показників. Для діагностики сталого економічного розвитку підприємства запропоновано також використати двофакторну модель, яка має мінімальну суму показників, що включають фондоємність необоротних (Ф_є.н.і) й оборотних використаних (Ф_є.об.ві) активів і-го періоду (згідно з коефіцієнтами середньозваженої норми амортизації (Н_аі) і річної кількості оборотів оборотних активів підприємства (n_об.ві)):

(1)

Визначено, що за основу вибору кращого інноваційного проекту треба взяти дію закону економії часу. Наслідком дії закону економії часу є закони зростання продуктивності праці, підвищення економічної ефективності виробництва, підвищення економічної ефективності господарської діяльності, підвищення економічної ефективності реальних інвестицій.

Встановлено, що треба розмежовувати поняття “нововведення” та “інноваційний проект”. Інноваційний проект визначають як систему організаційно-правових і фінансово-економічних документів, необхідних для здійснення нововведення на конкретному підприємстві чи їх комплексі. На основі синтезу пропозицій дослідників запропоновано класифікацію інноваційних проектів, що враховує особливості машинобудівного виробництва. Запропонована класифікація відрізняється виділенням таких ознак, як: величина економічного ефекту, рівень управління, джерело інвестування, суб'єкти інноваційної діяльності, форма власності, стадія прояву нових параметрів, показники якості.

Запропоновано, крім принципів організації інноваційної діяльності, які розглянуто в економічній літературі, додатково врахувати ще такі: орієнтація інноваційної діяльності на досягнення місії підприємства; захист інноваційної діяльності державою; свобода інноваційної діяльності підприємства в рамках, передбачених законами; забезпечення інноваційною діяльністю соціальних стандартів, екологічних норм, безпеки суспільства та держави.

Дія організаційно-економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств відбувається за рахунок дії механізму державного регулювання та стимулювання. Формулювання стратегії держави щодо регулювання інноваційної діяльності містить такі складові: економічне зростання, повна зайнятість, економічна ефективність, стабільний рівень цін, економічна свобода, справедливий розподіл доходів, економічна забезпеченість, збалансованість зовнішньоекономічних відносин.

Згідно із зарубіжним досвідом організації інноваційного процесу наукові й інноваційні організації класифіковані залежно від сфери діяльності: державне управління, підприємницька діяльність, вища освіта і наука, некомерційна.

Більшість зарубіжних компаній вкладають гроші в такі інноваційні проекти, які гарантують одержання прибутку. Серед інноваційних структур важлива роль відводиться малим фірмам. У США приблизно 90% усіх інноваційних компаній становлять малі фірми. Великі компанії в основному орієнтовані на вдосконалення інновацій. У США, Японії, країнах Західної Європи в малому інноваційному бізнесі задіяні венчурні фірми (фірми ризикового капіталу) та фірми спін-офф (організовуються при вищих навчальних закладах, спеціальних лабораторіях і державних дослідницьких центрах).

У другому розділі - “Теоретичні основи інвестування інноваційних проектів” - узагальнено основи теорії інвестування інноваційної діяльності, визначено власні, залучені й позикові джерела інвестування проектів.

Встановлено, що інвестиції в інноваційні проекти ототожнюють з процесом вкладення коштів в основні засоби й оборотні кошти. Такий підхід не враховує, що: основні засоби та оборотні кошти мають різний період оборотності; оборотні кошти можуть бути не тільки авансованими, а й використаними. Перші обслуговують процес здійснення матеріальних витрат і оплату праці, другі - матеріальних витрат, витрат на оплату праці та витрат, джерелом яких є валовий прибуток підприємства.

Визначено сутність понять “капітальні інвестиції”, “основні фонди”, “основні засоби”. З огляду на те, що об'єктом капітального інвестування є основні засоби й нематеріальні активи, під капітальними інвестиціями розумітемемо витрати на необоротні активи підприємства. Автором приймається точка зору, що основні фонди - це знаряддя й засоби праці, представлені в натуральній формі. Основні фонди в грошовому вираженні є основними засобами.

Запропоновано доповнити класифікацію інвестицій в інноваційні проекти ознаками: залежно від особливостей кругообороту основних засобів і оборотних коштів (споживані, застосовані, кумулятивні); залежно від початку інвестування (авансовані, використані).

Здійснено аналіз джерел фінансування наукових і науково-технічних робіт по Україні та Запорізькій області. Він показує, що частка обсягів фінансування від ВВП протягом 1991-2008 рр. зменшилася з 2,4 до 0,96%. По Запорізькій області за 2000-2008 рр. обсяг фінансування інноваційної діяльності збільшився з 155,9 до 166,3 млн грн.

Визначено відмінність між поняттями “фінансування”, “інвестування” та “кредитування”. Подано порівняльні характеристики цих понять. Розглянуто систему джерел інвестування інноваційної діяльності підприємств. Запропоновано аналіз цих джерел здійснювати на основі пасиву балансу підприємства з розподілом їх на внутрішні й зовнішні джерела. За правом власності інвестиції розподіляються на власні, залучені та позикові. Запропоновано авторське визначення фінансових ресурсів підприємства як основного джерела інвестування інноваційних проектів з урахуванням того, на що будуть спрямовані фінансові ресурси. Під “фінансовими ресурсами підприємства” розуміємо “грошові кошти, вкладені в необоротні й оборотні активи для здійснення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності”.

Уточнено склад власних джерел інвестування інноваційних проектів підприємства. На відміну від існуючих підходів, у цій роботі при виборі джерел інвестування в основу покладено Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: “Баланс” (ф. № 1), “Звіт про рух грошових коштів” (ф. № 3), “Звіт про власний капітал” (ф. № 4). Це дасть можливість реалізувати внутрішні резерви інвестування інноваційної діяльності підприємства. Запропоновано методи визначення амортизаційних відрахувань, які, на відміну від існуючих, враховують дію фактора часу на вартість основних засобів. Це дасть можливість розрахувати реальні показники амортизації засобів праці.

Узагальнено джерела власних, позикових і залучених коштів інвестування інноваційних проектів. До власних джерел треба віднести: прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів; амортизаційні відрахування; раніше виконані довгострокові фінансові вкладення, строк сплати яких закінчується в поточному періоді; реінвестований прибуток шляхом продажу частини основних фондів; страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна; частку зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції; гранти. Позикові кошти, спрямовані на інвестування інноваційних проектів, передбачають їх повернення з відповідними відсотками. До позикових джерел треба віднести: довгострокове кредитування; цільовий державний кредит; інвестиційний податковий кредит; інвестиційний лізинг; інвестиційний селенг; венчурне інвестування; інвестування за рахунок облігацій підприємства; інвестування за рахунок міжнародних фінансових організацій; інвестування із залученням коштів іноземних суб'єктів; інвестування у спеціальних (вільних) економічних зонах. Для інвестування інноваційних проектів використовують залучені кошти. Емісія акцій підприємства передбачає залучення нових інвесторів, які потребують частки прибутку та участі в управлінні підприємством. Інші суб'єкти також бажають одержати вигоду у вигляді прибутку або участі в управлінні підприємством. До залучених джерел відносять: емісію акцій підприємства; емісію інвестиційних сертифікатів (інвестиційних фондів і компаній); внесок сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів у статутний фонд; безкоштовне цільове інвестування, що надається державними органами, комерційними структурами й комунальними установами; податкові та митні пільги.

У третьому розділі - “Оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти підприємств” - узагальнено досвід визначення економічної ефективності інноваційних проектів та методи аналізу їх ризику і надійності, сформовано принципи оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, обґрунтовано методологію дослідження економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти.

Узагальнено методи, які використовувалися в централізованій економіці для обґрунтування економічної ефективності інвестицій у інноваційні проекти. На той час до обов'язкового використання були прийняті “Методика (основні положення) визначення економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій” (Методика 1977 р.), “Типова методика визначення економічної ефективності капітальних вкладень” (Методика 1981 р.) та “Методичні рекомендації з комплексної оцінки ефективності заходів, спрямованих на прискорення науково-технічного прогресу” (Методичні рекомендації 1988 р.).

Подано критичний аналіз методів оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, застосовуваних у доринковий період. До недоліків Методик 1977 р. і 1981 р. віднесено таке: як показник результату віддачі від капітальних вкладень використовується прибуток. Це положення суперечить сучасній економічній теорії, що розглядає прибуток як складову економічних витрат виробництва; не витримано умови зіставності порівнюваних варіантів на стадії експлуатації проекту. Крім фактора часу, кількості продукції і строку служби, треба враховувати й інші фактори якості продукції: умови й безпеку праці, надійність, ергономічні, екологічні й естетичні фактори; за період повернення капітальних вкладень (термін окупності) взято період, за який за рахунок прибутку буде нагромаджена величина, що дорівнює капітальним вкладенням. Випускається з уваги та обставина, що повернення інвестицій здійснюється шляхом амортизації. За рахунок прибутку відшкодовуються тільки процентні платежі за вкладені інвестиції; відсутня єдність підходу до визначення економічної ефективності на рівні національного господарства, галузей, підприємства. На рівні національного господарства як результат взято національний дохід, галузей - чиста продукція, підприємства - прибуток. Тут відбувається підміна понять “результати” і “витрати”. Продукція є результатом, а прибуток - це частина витрат живої праці; показник економічної ефективності не задовольняє основні принципи, зокрема, принцип відповідності результатів і витрат. Прибуток вимірюється в грн/рік. За цей самий період основні засоби обернуться, наприклад, на 0,1 частини, якщо термін їхньої служби буде 10 років (умовно). За цей же період оборотні кошти обернуться 12 разів (при тривалості одного обороту 30 днів); випускається з уваги, що економічний зміст має тільки добуток (Е_н Ч К), як нормативний прибуток, виражений у частках від капітальних вкладень. У показнику рентабельності, що порівнюється з нормативним значенням, відбувається відрив Е_н від К. Економічний зміст добутку загублено. Аналогічне явище відбувається, коли приведені витрати подаються як сума капітальних вкладень плюс добуток (Т_н С). Останній добуток не має економічного змісту. Математичні перетворення у формулі приведених річних витрат, при підстановці значення Е_н = 1/Т_н приводять до розриву добутку (Е_н К), викривлення економічного змісту приведених витрат; не враховується, що результати й витрати можуть бути нерівномірними по роках; розрахунок показника абсолютної ефективності передбачає використання як результату зростання прибутку, зниження собівартості. Отже, мова йде про порівняння варіантів. Розглядаються варіанти виробництва до і після внесення капітальних вкладень. Однак як результати при визначенні абсолютної й порівняльної ефективності беруться різні показники: прибуток і продукція; як витрати - капітальні вкладення і приведені річні витрати. Таким чином, у методиці закладені суперечності, різночитання; не враховуються джерела фінансування інвестицій: власні, залучені й позикові інвестиційні ресурси. Залежно від джерела фінансування будуть змінюватися процентні ставки.

До недоліків Методичних рекомендацій 1988 р. віднесено таке: варіанти заходів НТП не приводяться до зіставного вигляду; оцінка соціальних та економічних результатів передбачена тільки у вартісному вигляді, що ускладнює їх розрахунок; не враховуються такі якісні показники результату споживача, як показники призначення, ергономічності, екологічності, безпеки, естетичності, надійності. Рекомендації передбачають розрахунок витрат виробника і споживача як суми поточних (без амортизаційних відрахувань) й одноразових річних витрат з вирахуванням річної вартості основних фондів, які вибувають з експлуатації. Але в Рекомендаціях також використовуються приведені річні витрати, які дорівнюють сумі поточних витрат і нормативного прибутку, представленого добутком нормативу ефективності (Е_н = 0,1) і капітальних витрат. Рекомендації 1988 р. враховують тільки грошовий вигляд результату, але на рівні основних структурних підрозділів підприємства та робочих місць відсутні ціни на продукцію, яка є проміжною щодо продукції, що реалізується і є кінцевим результатом підприємства; Методичні рекомендації передбачають розрахунок витрат на реалізацію заходів НТП за розрахунковий період як на стадії виробництва засобів праці, так і на стадії їх використання. Тут закладена методична неточність. У розрахунках треба враховувати два різних періоди. На стадії виробництва треба брати період виробництва засобу праці, тобто тривалість життєвого циклу його випуску. На стадії використання засобу праці - його строк служби.

Узагальнено методи, які використовують для економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти в ринковому середовищі. На сьогодні в європейських країнах, США, Росії та Україні керуються методами, які покладені в основу оцінювання ефективності інвестиційних проектів. Критичний аналіз методів обґрунтування інноваційних проектів, заснований на зарубіжних методах оцінювання ефективності інноваційних проектів, дає можливість зробити такі зауваження: індекс дохідності, який відносять до показника економічної ефективності проекту, побудований з порушенням принципу, що результати проекту повинні відповідати витратам на нього. Ми вважаємо спірним віднесення нагромадженого грошового потоку до результату проекту. Згідно із сучасною економічною теорією, прибуток як складова грошового потоку є частиною витрат живої праці. Другу складову грошового потоку - амортизаційні відрахування - також не можна віднести до результатів проекту. Отже, індекс дохідності не є показником економічної ефективності; необґрунтованим є вибір як критерію індексу дохідності перевищення нагромадженого грошового потоку над інвестиціями в інноваційний проект; недостатньо обґрунтованим є трактування строку окупності інноваційного проекту як періоду, за який за рахунок грошового потоку будуть повернені інвестиції в інноваційний проект. Відшкодування інвестицій залежить від джерел фінансування інноваційного проекту (власних - нерозподілений прибуток плюс амортизація, залучених і позикових - кредити). Ми вважаємо, що повернення інвестицій здійснюється за рахунок реалізованої продукції. Методи, що використовуються в зарубіжній теорії і практиці, не дають можливості дотримати умови зіставності порівнюваних варіантів за кількістю і якістю продукції.