Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 630.6:001.76

НАПРЯМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИНАМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЛІСОРЕСУРСНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ:

ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

АНТОНЕНКО ІРИНА ЯРОСЛАВІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, академік НАН України Данилишин Богдан Михайлович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, голова Ради.

доктор економічних наук, професор, академік НААН України Фурдичко Орест Іванович, Інститут агроекології і економіки природокористування НААН України, директор;

доктор економічних наук, професор Синякевич Ігор Макарович, Національний лісотехнічний університет України Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки лісових підприємств;

доктор економічних наук, професор Ступень Михайло Григорович, Львівський національний аграрний університет Міністерства освіти і науки України, декан землевпорядного факультету, завідувач кафедри земельного кадастру.

Захист відбудеться "15" листопада 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "7" жовтня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. В. Левковська

АНОТАЦІЯ

Антоненко І.Я. Напрями модернізації та забезпечення динамічного розвитку лісоресурсного комплексу України: теорія, методологія, практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена теоретико-методологічним і прикладним питанням модернізації та забезпечення динамічного розвитку лісоресурсного комплексу в умовах ринкової економіки України. Поглиблено поняття і зміст модернізації лісоресурсної сфери, в основу якого покладено орієнтири на інновації, ресурсоощадні технології, власні інвестиції та ефективні системи господарювання, розкрито місце модернізації в системі еколого-економічної безпеки. екологічний економічний модернізація інвестиція

Викладено методологічні засади формування рентних лісоресурсних відносин, в ієрархії пріоритетів яких виділяються захист інтересів держави як власника лісових ресурсів, запобігання необґрунтованого привласнення ренти лісокористувачами та посередницькими структурами, ефективне забезпечення її вилучення, розподіл і перерозподіл, створення додаткових джерел доходу бюджету. Визначено зміст дефініції інтегральна лісоресурсна рента, що являє собою надлишок доходу від конкурентних переваг виробництва лісопродукції та надання послуг підприємствами з лісовирощування, лісоексплуатації та обробки деревини, організаційно й економічно між собою пов'язаних, порівняно з альтернативними доходами, одержаними від лісових підприємств, комплексно не пов'язаних.

Розроблено напрями забезпечення екологічно збалансованого розвитку лісоресурсної сфери, у структурі пріоритетів яких виділяється подолання надмірно споживацького ставлення до ресурсів лісу, оптимізація лісистості території, відповідність породної та вікової структури лісів грунтово-лісорослинним умовам і соціально-екологічним функціям.

Визначено основні напрями виходу лісоресурсної сфери із кризової ситуації, основними складовими якої є: прояви ділової активності її працівників, рушійні сили розвитку, орієнтація на потреби внутрішнього ринку, активізація інноваційної діяльності, формування ефективної фінансово-кредитної політики. Сформульовано методологічні підходи до антикризового управління підприємствами лісоресурсної сфери, базовими аспектами яких є превентивні та стабілізуючі важелі - план дій на відновлення платоспроможності підприємств, мотивація на усунення ускладнень у сфері виробництва, контроль за витрачанням грошей.

Ключові слова: лісоресурсна сфера, модернізація, кризова ситуація, рента, ділова активність, ринок, екологічна ситуація, екологічно збалансований розвиток, пріоритетний інноваційний розвиток, ресурсоощадливі технології, конкурентні переваги.

АННОТАЦИЯ

Антоненко И.Я. Направления модернизации и обеспечение динамического развития лесоресурсного комплекса Украины: теория, методология, практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим вопросам модернизации и обеспечения динамического развития лесоресурсного комплекса в условиях рыночной экономики Украины. Обоснована сущность и содержание понятия модернизация лесоресурсной сферы, в основу которой положены ориентиры на инновации, ресурсо сберегающие технологии, собственные инвестиции и эффективные системы хозяйствования, показано место модернизации в системе эколого-экономической безопасности. Доказано, что степень совершенства этих элементов и налаженность взаимодействия между ними определяют эффективность экологически ориентированной лесной политики.

Изложены методологические аспекты формирования рентных лесоресурсных отношений, в иерархии приоритетов которых выделяют: защиту интересов государства как собственника лесных ресурсов; предупреждение необоснованного присвоения лесопользователями и посредническими структурами ренты, эффективное обеспечение ее изъятия; распределение и перераспределение, а также получение дополнительных источников дохода бюджета. Определено содержание дефиниции "интегральная лесоресурсная рента", что представляет собой превышение дохода от конкурентных преимуществ производства лесопродукции и предоставления услуг предприятиями из процессов лесовыращивания, лесоэксплуатации и переработки древесины, организационно и экономически связанных между собой, в сравнении с альтернативными доходами, полученными от предприятий лесоресурсного комплекса, организационно и технологически между собой не связанных.

Разработаны основные направления обеспечения экологически-сбалансированного развития лесоресурсной сферы, в структуре которых выступают приоритеты: оптимизация лесистости территории; соответствие породной и вековой структуры лесов почвенно-лесорастительным и социально-экологическим условиям; сохранение биоразнообразия и генофонда лесов; устранение чрезмерно потребительского отношения к ресурсам леса.

Проведен факторный анализ основных производственных средств и научно-технической деятельности предприятий лесного комплекса, имеющих особенное значение в деле повышения их конкурентоспособности и выхода на новые рубежи развития. Сформулированы предложения, которые сводятся к: необходимости модернизации и обновления технического оснащения лесных предприятий, улучшения прямых связей между государственными институтами, местными организациями и отдельными хозяйственными субъектами по вопросам внедрения новой техники и технологий лесохозяйственного предназначения, направленных на расширенное воспроизводство лесных ресурсов и повышение эффективности их использования.

Сформулированы особенности возможного прорыва лесоресурсной сферы из кризисной ситуации, основными составляющими которых являются: проявления деловой активности работников предприятий лесного комплекса, движущие силы развития отрасли, ориентация на потребительский спрос внутреннего рынка на лесные товары, активизация инновационной деятельности лесных предприятий, формирование эффективной финансово-кредитной лесной политики. Разработаны методологические подходы антикризисного управления предприятиями лесоресурсной сферы, в основу которых положены превентивные и стабилизационные рычаги, план действий на возобновление платежеспособности предприятий, мотивация на устранение осложнений в сфере производства, контроль за расходованием денежных средств.

Ключевые слова: лесоресурсная сфера, модернизация, кризисная ситуация, рента, система, деловая активность, экологическая ситуация, экологически-сбалансированное развитие, ресурсосберегающие технологии, конкурентные преимущества.

ANNOTATION

Antonenko I.Y. Directions to modernization and providing of dynamic development of woodresource complex of Ukraine: theory, methodology, practice. - Manuscript.

Dissertation for the degree of Doctor of Economics, speciality 08.00.06 - Economics of Nature Use and Enviromental Protection, Kyiv, 2010.

Dissertation is devoted by the theoretical and methodological and applied question of modernization and providing of dynamic development of woodresource complex in the conditions of market economy of Ukraine. A concept and maintenance is deep "modernization of woodresource sphere", in basis of which directions is fixed on innovations, resourcesaving technologies, own investments and effective systems of menage, the place of modernization in the system of ecological-ekonomics safety is rotined.

Methodological principles of forming of the rent woodresource relations are expounded, in the hierarchy of priorities of which selected defence of interests of the state as a proprietor of forest resources, prevention of groundless appropriation of rent by woodusers and intermediary structures, the effective providing is its withdrawal, distributing and redistribution, creation of additional sources of profit of budget. Maintenance of definition is certain "integral woodresource rent", which is exceeding of profit from the competitive edges of production of the woodproducts and grant of services enterprises which get busy from woodgrowing, by woodexploitation and treatment of wood, organizationally and economic between itself constrained, as compared to alternative profits, got from forest enterprises, complex unconnected.

Developed direction in relation to providing of the ecologically balanced development of woodresource sphere, in the structure of priorities of which the removal of superfluously consumer attitude is selected toward the resources of the forest, optimization of wooded of territory, accordance of pedigree and age-old structure of the forests by soil and woodresource terms, social-and-ecological functions.

Basic directions of breach of woodresource sphere are certain from a crisis situation the basic constituents of which it is been: displays of business activity of its workers, motive forces of development, orientation on the necessity of internal market, activation of innovative activity, forming of effective financial and credit policy. Methodological approaches of anticrisis management enterprises are formulated woodresource spheres the base aspects of which preventive and antihunt levers come forward are a plan of operating on proceeding in solvency of enterprises, motivation on the removal of complications in the field of production, control after the expense of money.

Keywords: woodresource sphere, modernization, crisis situation, rent, system, business activity, ecological situation, ecologically-balanced development, resourcesaving technologies, competitive edges.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економіка України на початку XXI століття перейшла в систему геоекономічних координат, почала динамічно розвиватися, інтегруватися в європейське співтовариство, активно включилася в суспільно-економічні процеси сучасного світу. Така спрямованість розвитку зумовила необхідність модернізації національного господарства та переходу його на ринкові екологічно збалансовані засади розвитку. Значне місце у сфері модернізації національного господарства посідають надбудовні - інституціонально-організаційно-економічні напрями лісоресурсної сфери. У рамках цієї проблематики виникає необхідність обґрунтування цільових установок і завдань щодо модернізації всіх галузевих структур лісового комплексу та виходу його із кризової ситуації, в ієрархії яких суттєву роль відіграють лісоекономічні перетворення, пов'язані з екологією, інноваціями, техніко-технологічними процесами, рентними лісоресурсними відносинами, оподаткуванням, платежами, функціями управління лісами та лісогосподарським виробництвом.

Проблема модернізації лісоресурсного комплексу обумовлена передусім значною розбалансованістю між екологічними і соціально спрямованими атрибутами лісоресурсного потенціалу та можливостями його використання різними галузями національного господарства. Принципово новий прорив лісового комплексу в майбутнє в умовах кризової ситуації можливий, на наш погляд, тільки на основі усунення розбалансованості всіх його складових (лісового господарства, лісоексплуатації, деревообробки) і галузями економіки і соціальної сфери, що користуються ресурсами і послугами лісу. Крім того, першочергове значення в модернізації повинно мати створення механізмів взаємоузгодження системних змін власне галузевих структур лісового комплексу. Наріжним каменем такого механізму є система державних інтересів, цінностей і пріоритетних напрямів післякризового лісоресурсного розвитку, основними з яких слід вважати збільшення лісистості території, нарощування лісоресурсного потенціалу, поліпшення розміщення лісів, зниження рівня ерозійних процесів, збереження та відновлення ландшафтного біорізноманіття, підвищення частки лісів у національному багатстві.

Досягнуті результати наукових досліджень з питань модернізації структурних підрозділів галузі в цілому заслуговують на увагу. В тім, не всі аспекти цієї важливої проблематики достатньо досліджені. Наукові результати з реформування власнісного статусу лісів, управління лісами і лісогосподарською діяльністю, визначення місця і ролі лісів в екологічній і соціальній сфері й таке інше не можуть поки що стати основою для розробки нової екологічно збалансованої лісоресурсної політики.

Для України проблема модернізації та формування екологічно-збалансованої лісоресурсної сфери особливо актуальна. Це зумовлено передусім надзвичайно важливим значенням лісів в екології, соціальній сфері, економіці та низькою лісистістю території. Вказане зобов'язує змінити стратегію лісоресурсної політики, що призводить до необхідності пошуку нових екологічно збалансованих, ринково орієнтованих напрямів розвитку лісоресурсної сфери. В цих умовах потрібні нетрадиційні підходи розвитку, з цього питання необхідно використати наявні наукові здобутки, поглибити їх щодо розв'язання ключових проблем галузі, удосконалити відносини між лісами та економічною діяльністю, зокрема переглянути окремі постулати теорії лісівництва, економіки лісового господарства, принципові підходи до організації лісокористування.

Звичайно, багатоаспектність теми дослідження вказує на те, що в рамках однієї розробки неможливо розв'язати всі проблеми цього цікавого наукового напряму. Однак сподіваємося, що результати цього дослідження хоча б частково сприятимуть ефективному розв'язанню теоретико-методологічних та прикладних проблем, які стоять на шляху формування екологічно- збалансованого розвитку лісоресурсної сфери.

Дослідження проблем екологічно збалансованого розвитку економіки, модернізації природно-ресурсної сфери і раціонального природокористування, еколого-економічної оцінки природних ресурсів, удосконалення рентних відносин, визначення ефективності функціонування і розвитку лісоресурсного комплексу знайшли своє відображення в наукових працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених. Слід відзначити роботи Балацького О.Ф., Бистрякова І.К., Бутка М.П., Бабміндри Д.І., Варанкіна В.В., Генсірука С.А., Голубця М.А., Данилишина Б.М., Дорогунцова С.І., Добряка Д.С., Дяченко Я.Я., Коваля Я.В., Криницького Г.Т., Кравціва В.С., Краснова В.П., Лакиди П.І., Лисецького А.С., Мельника Л.Г., Міщенка В.С., Мішеніна Є.В., Олійника Я.Б., Парпана В.І., Пили В.І., Петрова А.П., Римаря М.В., Синякевича І.М., Степаненка А.В., Строчинського А.А., Ступеня М. Г., Фурдичка О.І., Туниці Ю.Ю., Третяка А.М., Ткача В.П., Хвесика М.А., Хлобистова Є.В., Яковця Ю. В. та інших.

Актуальність даної розробки зумовлена також недостатністю наукового опрацювання проблем, пов'язаних із рентними відносинами в системі модернізації лісоресурсної сфери, рентною лісоресурсною політикою, формуванням рентоорієнтованої плати за лісові ресурси, її розподілу і перерозподілу. Для практики ведення лісового господарства і лісокористування певний інтерес становлять пропозиції з інноваційної стратегії модернізації лісоресурсного комплексу, науково-технічних та інноваційних пріоритетів його розвитку, інтерпретації сутності інтелектуальної складової в різних галузевих структурах лісоресурсного зростання, а також стратегічних напрямів екологічно збалансованого розвитку лісового господарства і деревообробної промисловості. Необхідність формування дієвої лісоресурсної політики з урахуванням названої вище проблематики зумовили вибір теми, визначили мету, завдання, структуру і зміст дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки досліджень безпосередньо пов'язані з тематикою науково-дослідних робіт РВПС України НАН України, зокрема темами: 3.1.5.85 "Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (областей) України до 2015 року (комплексне фундаментальне дослідження)" (номер держреєстрації 0100U000657), де автором викладена прогнозна оцінка лісових ресурсів і напрями їх використання та відтворення Запорізької, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Херсонської, Чернівецької, Чернігівської, Сумської і Хмельницької областей; ІІІ-3-05(87) "Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку" (номер держреєстрації 0106U005193(39), у межах якої розроблено пропозиції щодо інституціонального забезпечення лісоресурсного комплексу та визначено інноваційно-технологічні пріоритети розвитку галузевих структур лісогосподарського виробництва та експлуатації ресурсів лісу; ІІІ-7-06(90) "Економічний простір і динаміка продуктивних сил України" (номер держреєстрації 0106U005264(90), до якої підготовлено розділ "Формування лісоресурсного потенціалу регіонів України та забезпечення прогресивної динаміки його розвитку", де викладено пропозиції щодо оцінки використання лісоресурсного потенціалу в контексті просторового розвитку); ІІІ.11-08(95) "Розробка прогнозу змін клімату та оцінка його впливу на економіку і системи життєдіяльності населення" (номер держреєстрації 0108U004426), у межах якої викладено пропозиції щодо впливу лісів на пом'якшення клімату та попередження його зміни.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методологічних засад модернізації лісоресурсного комплексу України та переходу його на екологічно збалансовані засади розвитку. Відповідно до мети в роботі поставлені і вирішувались наступні завдання:

– поглибити методологічні засади модернізації лісоресурсного комплексу, в основу яких покласти інституціональні реформи, орієнтири на інновації та ресурсозберігаючі технології;

– сформулювати поняття лісоресурсний простір та визначити його місце у структурі модернізації економіки;

– поглибити методологічні засади оцінки техніко-економічного стану об'єктів лісогосподарського призначення;

– визначити внутрішні та зовнішні чинники кризової ситуації, що склалися в лісоресурсній сфері;

– розкрити можливі прояви ділової активності та рушійні сили лісоресурсного розвитку в умовах кризової ситуації;

– удосконалити рентні відносини в системі модернізації лісоресурсної сфери;

– розкрити зміст поняття інтегральна лісоресурсна рента від використання лісових ресурсів і виробництва лісопродукції;

– удосконалити механізм формування, вилучення і розподілу лісоресурсної ренти;

– конкретизувати процеси системної організації оптимальної лісистості території та визначити її ознаки;

– визначити концептуальні положення економіко-інституціонального забезпечення розвитку лісоресурсної сфери;

– розробити напрями лісоресурсної політики в контексті модернізації галузі;

– визначити науково-технічні та інноваційні джерела та пріоритети лісоресурсного розвитку;

– обґрунтувати напрями модернізації інфраструктурних систем галузі;

– сформулювати пріоритетні напрями антикризового управління підприємствами лісоресурсної сфери.

Об'єктом дослідження є процеси модернізації лісоресурсної сфери в умовах кризової ситуації та переходу її на післякризові ринково орієнтовані інноваційно екологічно збалансовані засади динамічного розвитку.

Предметом дослідження є сукупність науково-методологічних засад із пріоритетних напрямів модернізації лісоресурсної сфери та переходу її на післякризові ринково орієнтовані, інноваційні екологічно збалансовані засади динамічного розвитку та різні форми господарювання в лісах.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становили фундаментальні положення сучасної економіки природокористування, економічної теорії екологічно збалансованого розвитку, рентної оцінки природних ресурсів, наукові праці українських та зарубіжних учених у галузі економіки природокористування, розвиток продуктивних сил і регіональної економіки, законодавчі та нормативні акти України з питань раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища.

Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань здійснювалося з позицій екологічно збалансованого підходу з використанням сучасних методів дослідження, зокрема: системного аналізу - для теоретичного узагальнення наукових досліджень з питань модернізації природно-ресурсної сфери та економіки лісокористування; факторного аналізу - для розкриття сутності лісу в стабілізації еколого-економічних систем; абстрактно-логічного - для поглиблення методологічних положень удосконалення рентних відносин у форматі модернізації лісоресурсної сфери, визначення переваг інтегральної лісоресурсної ренти порівняно з рентним доходом, одержаним від окремих підприємств галузі, комплексно не пов'язаних у процесах виконання лісогосподарських заходів; причинно-наслідкових зв'язків - для формування ефективного інституціонального середовища, здатного забезпечувати перехід лісоресурсної сфери на інноваційні методи господарювання та ресурсозберігаючі технології; наукової абстракції - для виявлення сутності понять інтегральна лісоресурсна рента та лісоресурсний простір; економіко-статистичного - для визначення ефективності управлінських рішень щодо переходу галузевих структур лісового комплексу на нові принципи господарювання.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі акти України з питань природокористування, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, дослідження вітчизняних і зарубіжних учених з питань природокористування, матеріали власних досліджень, інформація з Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною відзначаються такі теоретичні, методичні та практичні результати дисертаційного дослідження:

вперше:

– розроблено концептуальні підходи до державного впливу на процеси модернізації лісоресурсного комплексу, в основу яких покладено перенесення центру ваги на надбудовні складові - інституціональні реформи, інновації, багатоукладні системи господарювання, рентні відносини, виробництво конкурентоспроможної лісопродукції тощо, здатних забезпечити вихід комплексу із кризового становища та переходу його на екологічно збалансовані засади розвитку;

– визначено основні напрями виходу лісоресурсної сфери із кризової ситуації, основними складовими яких є: прояви ділової активності працівників підприємств галузі (посилення підприємницької діяльності, відповідальності бізнесу, упорядкування нормативно-правової бази, регулювання лісокористування тощо) та рушійні сили лісоресурсного розвитку (орієнтація лісоресурсної сфери на потреби внутрішнього ринку, активізація інноваційної діяльності, внутрішнього ринку лісових ресурсів, модернізація засобів інфраструктурного забезпечення, формування ефективної фінансово-кредитної політики і т.п.);

– сформульовано методологічні засади антикризового управління підприємствами лісоресурсної сфери, які орієнтовані на превентивні та стабілізуючі важелі і функції: альтернативні варіанти рішень щодо подолання кризової ситуації; діагностику кризового стану; план дій, спрямованих на відновлення платоспроможності підприємства; заходи щодо фінансового оздоровлення; інфраструктурне забезпечення; мотивацію подолання суттєвих ускладнень у діяльності підприємств; суворий контроль за витратою коштів на лісогосподарські заходи;

– визначено зміст дефініції інтегральна лісоресурсна рента, що являє собою надлишок доходу від конкурентних переваг виробництва лісопродукції та надання послуг підприємствами з лісовирощування, лісоексплуатації та первинної обробки деревини, організаційно й економічно пов'язаних між собою, порівняно з альтернативними доходами, одержаними від різних підприємств лісоресурсної сфери, комплексно не пов'язаних;

удосконалено:

– методологічні напрями модернізації лісоресурсної сфери, в ієрархії пріоритетів яких, порівняно з визначеними сьогодні (реформування лісового фонду країни, удосконалення системи лісогосподарських заходів, зміни організаційно-господарських структур галузі тощо), домінують орієнтири на інновації, ресурсоощадливі технології, власні інвестиції та ефективні системи господарювання, що в остаточному підсумку повинні зайняти чільне місце у відповідних інститутах, нормативно-правових актах і законодавстві;

– методологічні засади оцінки інфраструктурних об'єктів лісового господарства, що, на відміну від наявних, ураховують структуру власності в секторі інфраструктури як чинника впливу на стан виробничих об'єктів, напрями реформування об'єктів інфраструктури та можливості щодо бюджетного забезпечення функціонування інфраструктурних систем лісового господарства;

– методичні підходи до визначення рентного лісоресурсного доходу, критеріальними ознаками яких є ринкова ціна лісу на корені, ціни на кінцеві лісопродукти (пиловник, будівельний ліс, фанерну сировину, баланси тощо), встановлені на внутрішньому ринку, норми прибутку на капітал, поточні ринково орієнтовані витрати на лісозаготівельні роботи, первинну обробку деревини та перевозку лісопродукції;

– механізм реалізації рентного лісоресурсного доходу, основними складовими якого є інструменти, спрямовані на виявлення додаткових рентоформуючих факторів, а саме: використання (експлуатація) більш продуктивних лісових насаджень та кращих умов їх розташування порівняно з середніми і гіршими, низькі ціни на лісосировинні ресурси, відносно незначні витрати на виробництво лісопродукції, дешева робоча сила, дефіцити лісових ресурсів, високі споживчі цінності деревини, наявність цінних порід лісу (дуб, горіх, ясен, бук), що користуються великим попитом тощо;

– механізм визначення і вилучення лісоресурсної ренти як надлишку доходу, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, із загальної суми рентного доходу, виходячи із директивно встановленої норми рентабельності підприємств галузі, здатних функціонувати в режимі екологічно збалансованого розвитку;

– процеси системної організації оптимальної лісистості території, принциповими ознаками якої, заснованими на інноваційних засадах, є поліпшення якості лісоресурсного простору, посилення вкладу лісових екосистем у глобальні цикли вуглецю, підвищення рівня підтримання і збереження біорізноманіття, формування ефективного рентоносного середовища, нарощування лісоресурсного потенціалу як енергетичної та екологічної складової, забезпечення сталого розвитку галузі відповідно до основних положень національної і міжнародної політики;

– концептуальні положення економіко-інституціонального забезпечення розвитку лісоресурсної сфери, засновані на принципах розмежування власності на землі лісового фонду і ліси, гармонізації інтересів суспільства, держави та бізнесу в лісоресурсній сфері, державному регулюванні лісокористування та управління лісами, забезпеченні захисту лісів і навколишнього середовища від несприятливих природно-кліматичних факторів та надмірного антропогенного впливу;

набули подальшого розвитку:

– напрями лісоресурсної політики, основні засади якої доповнено надбудовними чинниками, спрямованими на оптимальне узгодження загальнодержавних інтересів з особливостями розвитку лісоресурсної сфери, переходу її на рентні лісоресурсні відносини, для створення організаційно-правових та економічних умов, що надають відносно рівні права і можливості кожному суб'єкту лісоресурсної сфери щодо задоволення потреб у ресурсах лісу, підвищення ефективності лісового господарства, раціонального використання лісових ресурсів, їх збереження і відтворення;

– джерела виникнення рентного доходу, якими, порівняно з наявними (умови зростання лісу, породна і вікова структура лісових насаджень, їх продуктивність і місцерозташування), є форми територіальної організації виробництва лісопродукції, оптимальне розміщення лісових підприємств, ринкової та соціальної інфраструктури, технологічні процеси лісовирощування і виробництва конкурентоспроможної лісопродукції тощо;

– джерела плати за використання лісових ресурсів, що, на відміну від існуючих (плати за використання лісу на корені, за землі лісового фонду, за нанесення шкоди лісам тощо), доповнюються часткою доходу, який утворюється у процесі використання більш продуктивних лісових насаджень, характеру їх просторового розміщення, зосередження лісопродукції відносно ринку реалізації тощо;

– фактори модернізації лісоресурсної сфери в контексті сталого розвитку інтеграційних процесів, якими є - впровадження сучасних технологічних процесів, посилення інноваційно-інвестиційної діяльності, оновлення основних засобів, технічне переозброєння, зниження ресурсомісткості виробництва, раціоналізація лісокористування;

– науково-технічні та інноваційні джерела лісоресурсного розвитку, основу яких складають інноваційний капітал, що по суті являє собою знання, досвід, інтуїцію, професійно підготовлені працівники підприємств галузі, здатні створювати нові технології, техніку і продукцію, ефективні виробничі структури.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, мають важливе наукове і практичне значення щодо обґрунтування методологічних засад модернізації лісоресурсного комплексу, формування та реалізації лісоресурсної політики стосовно умов переходу галузі на екологічно збалансовані форми господарювання, розробки моделі рентних лісоресурсних відносин, формування рентоорієнтованої плати за лісові ресурси, удосконалення механізму її вилучення, розподілу і перерозподілу, визначення концептуальних положень економіко-інституціонального забезпечення та обґрунтування науково-технічних та інноваційних пріоритетів розвитку лісоресурсного комплексу.

Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у комплексних розробках Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України відповідно до планів науково-дослідних робіт (довідка №01-11/472 від 09.07.2009 р.). Матеріали дисертації з напрямів модернізації лісоресурсної сфери, еколого збалансованого розвитку та рентної лісоресурсної політики використані Держкомлісгоспом України при підготовці проектів регулятивних актів з лісової проблематики (довідка №06-31/5244 від 09.11.09 р.); Львівським обласним управлінням лісового господарства при підготовці планових програмних проектів і нормативних актів з лісової проблематики області (довідка №11/486 від 02.04.2010 р.); а також Навчально-науковим інститутом лісового і лісопаркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України, зокрема кафедрою "Менеджмент лісового господарства" в навчальному процесі та науково-дослідних роботах (довідка №47 від 08.10.2009 р.); Національним лісотехнічним університетом України в навчальному процесі та науково-дослідних роботах (довідка №13-247 від 30.03.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв'язана важлива проблема науково-методологічних засад модернізації лісового комплексу України, формування та реалізації рентної лісоресурсної політики в умовах переходу галузі на екологічно збалансовані форми господарювання, удосконалення механізму визначення лісоресурсної ренти, її вилучення і розподілу, розробки економіко-інституціонального та інноваційного забезпечення розвитку лісоресурсного комплексу України.

Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском здобувача в у розвиток економічної науки з питань природокористування та охорони довкілля.

Апробація результатів досліджень. Основні науково-методологічні положення і результати дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися та отримали позитивну оцінку на міжнародних та загальнонаціональних наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: науково-практичній конференції "Бюджетно-податкова політика в Україні" (м. Ірпінь, 20-22 грудня 2002 р.); Міжнародних конференціях "Гори і люди у контексті сталого розвитку" (м. Рахів, 14-18 жовтня 2002 р.) і "Теорія і методи оцінювання оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів" (м. Київ, 11-14 листопада 2002 р.); конференції "Міжрегіональні проблеми економічної безпеки" (м. Суми, 15-16 березня 2002 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Туризм на порозі ІІІ тисячоліття" (м. Ялта, 26-27 вересня 2002 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Туристичний феномен: економічні, соціальні, екологічні і культурно-історичні передумови і наслідки" (м. Святогірськ, 14-16 травня 2002 г.); науково-практичній конференції "Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил" (м. Київ, 12-13 березня 2003 р.); Міжнародній науковій конференції "Розміщення та впорядкування лісів туристичного призначення і територій заліснення" (м. Гданськ, Польща, 18-19 вересня 2003 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Культура і освіта фахівців туристичної сфери: сучасні тенденції та прогнози" (м. Київ, 13-14 жовтня 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Туризм в Україні: сучасний стан і пріоритети розвитку" (м. Львів, 20-22 жовтня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища" (м. Львів, 22-23 вересня 2005 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції" (м. Суми, 24-27 травня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Наукові основи ведення сталого лісового господарства" (м. Івано-Франківськ, 24-25 жовтня 2005 р.); науковій конференції науково-педагогічних працівників, наукових співробітників та аспірантів Національного аграрного університету (м. Київ, 20 листопада 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Індустрія розваг у туристичній сфері" (м. Донецьк, 14-16 травня 2006 р.); Міжнародній конференції "Роль туризму в стратегії розвитку господарства регіонів" (м. Гданськ, Польща, 14-15 вересня 2006 р.); науково-практичній конференції "Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку" (м. Київ, 20 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах" (м. Київ, 17 травня 2007 р.); науково-методичній конференції "Досвід організації та активізації навчального процесу" (м. Київ, 5 лютого 2008 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях "Наука та практика" (м. Полтава, 3-7 березня 2008 р.), "Стратегія забезпечення сталого розвитку України" (м. Київ, 20 травня 2008 р.) та "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Міжнародне науково-технічне співробітництво" (м. Київ, 12-13 березня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Практика сучасного туризму: соціальна та економічна ефективність" (м. Київ, 14 жовтня 2009 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сталий розвиток підприємств сфери послуг" (м. Ялта, 23-24 жовтня 2009 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізаційних процесів" (м. Ірпінь (Україна) - м. Суха Струга (Польща), 17-21 лютого 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 70 наукових працях загальним обсягом 138 друк. арк., з яких особисто автору належить 62 друк. арк., з них 9 монографій (одна одноосібна), 4 навчальних посібники у співавторстві; 28 статей у наукових фахових виданнях; 3 - в інших виданнях; 26 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 439 стор. комп'ютерного тексту, який містить 16 таблиць та 22 рисунки, з яких 10 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 303 найменувань викладено на 28 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження поставленої проблеми, зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами й темами, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади модернізації лісоресурсного комплексу" викладено теоретичні підходи до модернізації лісоресурсного комплексу (ЛРК) як засобу формування нової моделі його розвитку, що відповідно до свого потенціалу і можливостей, здатний підвищити ефективність виробництва лісових підприємств, забезпечити конкурентоспроможність виробництва лісопродукції та надання високоякісних послуг різним галузям економіки. Поглиблено поняття лісоресурсний комплекс, що в нашому розумінні інтерпретується як поєднання лісосировинного (ЛСПк) і лісовиробничого (ЛВПк) підкомплексів, і лісоресурсна інфраструктура, яке ґрунтується на поєднанні рекреаційного і лісозахисного підкомплексів (РЛЗПк). Названі підкомплекси, об'єднуючись між собою в єдине ціле, утворюють такі структури, якими є лісоресурсний комплекс (ЛРК) і лісоресурсна інфраструктура (ЛРСІ), що разом складають так званий лісоресурсний простір. Розкрито сутність поняття лісоресурсний, що ідентифікується як речовина, енергія лісу, лісове середовище тощо. Звідси випливає, що лісоресурсний комплекс чи лісоресурсна сфера - це високоорганізована лісогосподарська і лісопромислова структури як самостійні угрупування різного ієрархічного рівня зі своїми власними інтересами, цільовими установками, завданнями і напрямами розвитку.

У системі модернізації особливо виділяються ліси як важлива складова еколого-економічної безпеки, що стає ключовою проблемою суспільства, оскільки передбачає збереження навколишнього середовища у рівноваженому стані та дозволяє використовувати лісові ресурси без перевищення меж їх збереження і відтворення. Еколого-економічна безпека показує, якою мірою ця складова здатна ефективно забезпечити належний захист суспільства від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та надавати йому допомогу після нанесення ними шкоди. Місце лісоресурсної сфери у системі модернізації еколого-економічної безпеки важко переоцінити, особливо її складову - ліси, які виступають в якості критерія, що оцінює стан складових системи еколого-економічної безпеки. Такі компоненти лісу як економічні, соціальні та екологічні, сприяють сталому розвитку, покращенню природного навколишнього середовища.

Цільова установка лісоресурсної компоненти у структурі еколого-економічної безпеки зводиться до поліпшення умов існування та забезпечення сталого розвитку територіально-економічних систем, а основними її завданнями є підвищення лісоресурсного потенціалу, забезпечення лісівничо-таксаційних стандартів лісових екосистем та доведення лісистості території до оптимального рівня.

Викладено теоретико-методологічні засади модернізації лісоресурсної сфери, в ієрархії пріоритетів яких домінуючими є: реформування структури лісового фонду; створення сприятливих умов для нарощування лісоресурсного потенціалу; удосконалення системи лісогосподарських заходів; орієнтація на інновації, ресурсоощадливі технології, власні інвестиції та багатоукладні системи господарювання. Реалізація зазначених пріоритетів може забезпечуватись передусім на основі цілеспрямованого втручання державного регулювання в економічну діяльність підприємств лісового комплексу, тобто в управління лісами в поєднанні з методами ринкової саморегуляції підприємств галузі, які безпосередньо є виробниками лісопродукції. На нашу думку, в остаточному підсумку зазначені пріоритети повинні зайняти чільне місце у відповідних нормативно-правових актах, законодавстві та інститутах.

Модернізація лісоресурсної сфери може бути ефективною тільки за умови, якщо її напрями тісно узгоджуються з інтересами держави і суспільства, тобто кожної людини, а система цінностей орієнтується на майбутнє. Виходячи з наведеного, цільові установки модернізації лісоресурсної сфери повинні оцінюватися значно вище, ніж сьогоднішні реалії. Це означає, що в ієрархії цінностей особливого значення слід надавати економічним перетворенням, які пов'язані з екологією, виходом галузі з кризової ситуації, лісоресурсним зростанням та новітніми технологічними процесами без нанесення шкоди навколишньому середовищу. Потрібна нова, більш досконала парадигма лісоресурсної сфери, яка має базуватися на науково обґрунтованих ринкових важелях господарювання, державно-регулюючих рентоорієнтованих механізмах оподаткування та нормативно-правових засадах. Лісоресурсні інтереси і цілі є такими: вихід із кризової ситуації; нарощування лісоресурсного потенціалу країни; доведення лісистості території до оптимального рівня (20-22%); перехід лісоресурсної сфери на інноваційний рентоорієнтований шлях розвитку і принципово нові технологічні процеси, на ринкові відносини, багатоукладні системи господарювання, самофінансування і самозабезпечення.

У контексті забезпечення динамічного післякризового лісоресурсного розвитку певне місце відводиться розробці концептуальних напрямів екологічно збалансованого розвитку галузі, в основу яких покладено принципові підходи до сталого розвитку, які були проголошені на Міжнародній конференції в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) й підтверджені самітом Ріо+ 10, що відбувся в Йоганнесбурзі (2002 р.) та інших форумах. Мається на увазі, що національні стратегії збалансованого лісоресурсного розвитку повинні ґрунтуватися на екологічних і соціальних пріоритетах. Це означає, що лісогосподарська поведінка має визначатися передусім соціальними та екологічними чинниками і національними традиціями, ґрунтуватися на необхідності бережливого ставлення до лісових екосистем як важливої складової навколишнього середовища.

Екологічно збалансована лісоресурсна сфера неможлива без формування оптимальної лісистості території, основне призначення якої - покращення екологічної ситуації, нарощування лісоресурсного потенціалу, поліпшення просторового розміщення лісів, забезпечення потреби в ресурсах лісу, зниження рівня ерозійних процесів, збільшення біологічного різноманіття, підвищення вкладу лісових екосистем у глобальному вуглецевому циклі. Основними ознаками оптимальної лісистості території є наступні: відповідність лісистості території зональним науково обґрунтованим нормативам; наявність просторової збалансованості між лісовими насадженнями, землями сільськогосподарського призначення і системами розселення; забезпечення пропорційності між обсягами приросту лісових насаджень, розмірами лісоексплуатації і використання різноманітних природно-захисних властивостей лісу; відповідності породного складу і вікової структури лісових насаджень природно-кліматичним і соціально-економічним вимогам як важливої передумови комплексного використання всіх продуктів і корисностей лісу.

У другому розділі "Аналітична оцінка розвитку лісоресурсної сфери в умовах фінансово-економічної кризи" розкрито зміст поняття лісоресурсний простір, під яким розуміють частину фізичного простору (території), де зосереджені землі, призначені для лісовирощування, сировинні ресурси лісу, ресурси недеревинного походження (гриби, ягоди, горіхи тощо), лісові насадження із властивими їм рекреаційними та екологічними функціями, а також частина економічного простору з притаманними йому об'єктами інфраструктурного призначення (лісогосподарські, лісозаготівельні та деревообробні підприємства, лісоспоживацька сфера, ринкова інфраструктура, лісові біржі, торговельна мережа тощо), які постійно розвиваються, забезпечуючи одержання максимально можливої лісопродукції та надання послуг різного призначення. Іншими словами, лісоресурсний простір - це складна система існуючих взаємовідносин між об'єктами, що представляють біолого-соціально-економічні системи, і суб'єктами господарювання певної території для виробництва лісопродукції, надання послуг та поліпшення навколишнього середовища. Усі суб'єкти лісоресурсного простору мають певні внутрішні просторові (територіальні) об'єкти, які тісно пов'язані (відповідними коридорами зв'язку) з економічним і фізичним простором у цілому (рис. 1). На основі аналізу лісівничо-таксаційних показників лісового фонду як об'єкта та оцінки взаємовідносин його із суб'єктами господарювання розробляються пріоритетні напрями підвищення ефективності використання земель лісового фонду, нарощування лісоресурсного потенціалу, збереження та розширеного відтворення лісових ресурсів, посилення екологічних функцій лісових насаджень, збільшення частки лісоресурсної сфери в економічному розвитку регіонів і держави.

Наведено оцінку сучасного стану лісоресурсної сфери в умовах кризової ситуації, визначено зовнішні чинники, що зумовили негативну тенденцію в розвитку галузі, основними з яких є: нерозвиненість внутрішнього ринку продукції лісоресурсної сфери; обмеженість лісопродукції, що користується попитом на зовнішньому ринку; зниження притоку інвестиційних ресурсів для підтримки, оновлення і розвитку основних виробничих засобів; наявність непривабливості інвестиційного клімату в галузі; падіння попиту на продукцію експортного сектора лісоресурсної сфери тощо. Основними внутрішніми чинниками, що спричинили негативну тенденцію показників галузі, були наступні: неготовність лісоресурсної сфери до кризових процесів; відсутність реформ у лісогосподарському виробництві; зниження внутрішнього попиту на лісові ресурси лісоспоживачів; падіння платоспроможності лісоспоживачів; відсутність нормативно-правового забезпечення реформування лісоресурсної сфери; високий рівень зношуваності основних виробничих засобів галузі; невідповідність галузевої виробничої структури потребам інноваційного розвитку лісоресурсної сфери тощо.

Складна фінансова та економічна ситуація значною мірою стримує проведення всього комплексу лісогосподарських заходів, зокрема тих, що традиційно є затратними. Намітилися темпи падіння макроекономічних показників галузі.

Наприклад, при збільшенні обсягів реалізованої продукції лісогосподарського призначення з 1,9 (2005 р.) до 3,1 млрд. грн. (2009 р.), темпи зростання обсягів за вказаний період знизилися з 125 до 93%, а порівняно з 2008р. відповідно з 114 до 93%.

Структурні зміни відбуваються у сфері лісогосподарської діяльності. При збільшенні коштів на ведення лісового господарства з 931 (2005 р.) до 1,47 млрд. грн. (2009 р.) темпи зростання коштів на виконання лісогосподарських заходів знизилися відповідно з 124 до 100%, а порівняно з 2008 р. з 110 до 100%. Зменшилися також темпи зростання валового прибутку від лісогосподарської діяльності із 115 (2005 р.) до 100% (2009 р.).

Разом з тим, незважаючи на кризову ситуацію, надходження коштів від лісогосподарської діяльності до зведеного бюджету збільшилися із 363,4 (2007 р). до 592,1 млн. грн. (2009 р.), або на 63%. Щоправда, темпи зростання цих надходжень до бюджетів різного рівня за вказаний період, попри інфляцію, що спостерігається в економіці країни, знизилися із 125 до 116%, а порівняно з 2008 р. - із 140 до 116%. Суттєво зменшилися темпи зростання збору коштів за спеціальне використання лісових ресурсів.

Варто підкреслити, що фактичне зростання макроекономічних показників лісогосподарської діяльності підприємств галузі визначено без урахування інфляції. За умови ж її врахування наведені показники галузі слід вважати зменшеними на величину частки інфляції, яка ще не подолана в економіці країни.

Кризова ситуація також вплинула на обсяги рубок лісу та відтворення лісових ресурсів. Згідно із статистичними даними України загальні обсяги рубок у лісах зменшилися з 17,1 (2005 р.) до 14,2 млн. м³ (2009 р.), або на 4%, а темпи зростання цих рубок проти 2005 р. знизилися з 99 до 80%, або на 19 процентних пункта. Низькою виявилася ефективність аукціонного продажу ресурсів лісу.

Позитивним фактором, обумовленим кризою, можна вважати зниження інтенсивності лісокористування. Частка використання річного приросту лісових насаджень усіма видами рубок становить приблизно 46-54%, при нормі 90-95%, а загального запасу - тільки 0,8% при науково обґрунтованому нормативі 2%, що є свідченням невиснажливості лісокористування та накопичення лісоресурсного потенціалу. Відтворення лісових ресурсів, незважаючи на кризову ситуацію, зберігає стійку тенденцію до зростання.

Принципово новий прорив лісового господарства унеможливлюється без ефективної системи об'єктів інфраструктури та виробничих засобів лісових підприємств галузі, на частку яких у грошовому вимірі припадають значні обсяги, а в їх структурі переважають будинки, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання і транспортні засоби. Загальна потужність інфраструктурних систем галузі згідно з оцінкою установ Держкомлісгоспу, за станом на 2009 р. дорівнює близько 2,07 млрд. грн. При цьому їх обсяги за останні роки (2005-2009 рр.) збільшилися на 48,9%, що свідчить про системний характер фондового нагромадження. У складі установ Держкомлісгоспу найбільші обсяги основних виробничих засобів зосереджені в регіонах Полісся і Карпат.