Державне регулювання соціально-економічного розвитку України

Для стимулювання наукової та інноваційної діяльності запропоновано:

- створити український державний банк реконструкції і розвитку з філіями у кожному обласному центрі та містах Києві й Севастополі;

- передбачити погашення з державного бюджету відсотків за кредитами отриманими підприємствами для впровадження інноваційних програм;

- сформувати банк інноваційних проектів, якими може скористатись кожне бажаюче підприємство;

- залишити в розпорядженні учасників технологічних парків податок на прибуток підприємств і ПДВ, які виникають при впровадженні інноваційного проекту. Розповсюдити цей порядок на всі підприємства, що впроваджують інновації за умов затвердження їх проектів згідно встановленого порядку.

Для стимулювання інвестиційної діяльності запропоновано посилити правовий захист інвесторів, забезпечити розробку державних, галузевих та регіональних інвестиційних програм, експертизу та відбір інвестиційних проектів, удосконалення фондового ринку, залучення інвесторів до приватизації, надання державних грантів, пільгове оподаткування інвесторів та здешевлення кредитів. Втілення запропонованих заходів дозволить забезпечити економічне зростання і прискорений розвиток національного господарства (рис. 7).

Рис. 7. Індекси зміни ВВП в України, % до 1990 року.

Однак, для подолання економічної кризи Україні необхідні додаткові зусилля з тим, щоб за величиною ВВП вийти на показники 1990 року. З врахуванням падіння обсягу ВВП у 2009 року на 15 %, стагнації у 2010 році та при його зростанні в наступні роки на 10 % щорічно, цього показника наша країна зможе досягнути тільки у 2015 р.

Стратегічною ціллю соціально-економічної політики країни визначено високий рівень життя населення, його соціальне забезпечення та соціальний захист.

Проведені розрахунки показали, що запровадження системи, за якої кожен пенсіонер отримуватиме ним же накопичені пенсійні кошти, з врахуванням їх приросту від капіталізації, дозволить, при співвідношенні між середньою пенсією і середньою заробітною платою 0,5 встановити ставку пенсійного страхування в розмірі 12,9 %, а при збільшенні цього співвідношення до 0,8 - 16,7 %. Загальну ставку соціальних нарахувань можна знизити до 20 %.

Тому в роботі обґрунтовано необхідність переходу від солідарної пенсійної системи до персоніфікованих пенсійних накопичень. Це дозволить Пенсійному фонду без бюджетних дотацій забезпечити своєчасну виплату пенсій. З урахуванням постійного старіння населення, пропонується поступово підвищити вік виходу на пенсію чоловіків і жінок до рекомендованих Міжнародною організацією праці 65 років. Для того, щоб даний захід з розумінням був сприйнятий у суспільстві, пропонується пенсійний вік чоловіків щорічно збільшувати на 2, а жінок - на 4 місяці.

Одночасно, необхідно врегулювати порядок дострокового виходу на пенсію пільгових категорій громадян, який сьогодні регулюється 28 законами, обмеживши їх перелік працівниками, які працюють в складних умовах праці та приймали участь в бойових та прирівняних до них операціях. Низький рівень отримуваних нині населенням медичних послуг та фактична їх платність вимагає негайного запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування. В роботі пропонується на першому етапі ставку медичного страхування встановити в розмірі 3 - 5 % від розміру нарахованої заробітної плати, та запроваджувати його одночасно із зниженням ставок інших соціальних нарахувань до 20 %. Для досягнення соціально-економічних цілей держави важливо забезпечити динамічний розвиток всіх адміністративно-територіальних одиниць країни, тому рекомендовано кожному регіону, з врахуванням його інвестиційної привабливості, сформувати стратегію свого розвитку (рис. 8), а державі через економічні механізми створити умови для їх фінансової самостійності.

Таблиця 4. Модель формування стратегії розвитку регіону.

При цьому, для залучення інвестицій запропоновано надати право регіонам самостійно, в межах всіх податків і зборів, які будуть за ними закріплені, встановлювати пільги для інвесторів.

Водночас, з метою нарощування економічного потенціалу регіонів пропонується залишати їм всі понадпланові надходження до їх бюджетів.

Роль додаткових важелів для підвищення інвестиційної привабливості регіонів має виконувати політика тимчасового зменшення або скасування податків, мит, соціальних відрахувань, запровадження прискореної амортизації та спрощення порядку реєстрації суб'єктів інвестиційної діяльності, які діють на їх територіях.

Зазначену політику потрібно проводити як в рамках спеціальних економічних зон, так і шляхом внесення змін до чинного законодавства в частині податкових, митних та інших нормативів для суб'єктів, які діють на території таких регіонів. Пільгові режими господарювання необхідно запроваджувати на обумовлений період, після закінчення якого повинна бути досягнута ціль - підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону.

Висновки

Основним науковим результатом дисертаційного дослідження є формування нового напряму в науці економіка та управління національним господарством, в основі якого лежить розробка теоретико-методологічних засад та удосконалення економічних механізмів державного регулювання соціально-економічного розвитку України в ринкових умовах.

Головні науково-теоретичні, методологічні та практичні результати дисертації є такі:

1. Проведені в роботі дослідження дозволили уточнити сутність поняття «національне господарство», під яким розуміється організована сукупність функціональних складових, видів економічної діяльності, суб'єктів господарювання, взаємопов'язаних економічними відносинами, що забезпечує функціонування і соціально-економічний розвиток на всіх рівнях ієрархії діяльності територіально-господарських утворень.

2. З ускладненням ринкових суспільно-економічних відносин зростає роль держави і державних інституцій в забезпеченні ефективного функціонування національного господарства та підвищенні добробуту населення країни. Тому обґрунтовано форми та способи поєднання механізму державного регулювання розвитку національного господарства в ринкових умовах (а саме: методів та інструментів управління, функцій і принципів управління) з трансформацією формальних і неформальних інститутів, що дозволить реалізувати стратегічну роль державного регулювання у підвищенні якості економічного зростання відповідно до визначених пріоритетів розбудови національного господарства.

3. Розвинуто положення по те, що дві крайнощі розвитку суспільства: класичний капіталізм і соціалізм вичерпали себе, і що сьогодні більшість країн використовують змішану економіку, тому Україні необхідно враховувати, що сучасна ринкова економіка не є абсолютно вільною, а поєднує в собі доктрини вільного ринку, державного регулювання та планової економіки. В контексті зазначеного розкрито, що на нинішньому етапі ефективне державне регулювання соціально-економічного розвитку України вимагає поєднання висновків неокейнсіанців про необхідність посилення ролі держави в стимулювання ефективного попиту з рекомендаціями монетаристів виконувати це завдання через регулювання монетарної бази.

4. Сформовано ієрархію цілей та запропоновано модель соціально-економічного розвитку країни, що буде найбільш ефективною для сучасного етапу функціонування національного господарства та метою якої буде підвищення добробуту всіх членів суспільства. Показано, що соціально-орієнтована економічна модель повинна бути кінцевою метою нашої держави, а на сучасному етапі потрібно закласти підвалини для її побудови, а значить створити сприятливе для залучення інвестицій і розвитку країни середовище.

5. Оцінювати ефективність розвитку національного господарства пропонується за інтегральним показником, який враховує динаміку зміни десяти найважливіших соціально-економічних показників, зважених на питому вагу їхнього впливу на функціонування господарського комплексу країни та зростання рівня життя населення.

6. Для оцінки ефективності соціального забезпечення населення запропоновано доповнити нині використовувані показники такими показниками, як забезпеченість населення місцями в лікарняних, середніх та вищих навчальних закладах, частка осіб, які проживають за межею бідності та питома вага оплати праці у виробленому суспільному продукті, що дозволить диференційовано підійти до оцінки всієї сукупності державної соціальної політики.

7. Обґрунтовано, що бюджетну систему країни слід формувати з врахуванням ієрархії цілей соціально-економічного розвитку країни: зростання виробництва національного продукту > високий рівень доходів громадян > екологічно безпечне середовище > створення найкращих умов для проживання та життєдіяльності населення. Пріоритетом бюджетної політики держави визначено фінансування інвестиційних та інноваційних програм, впровадження яких забезпечить зростання соціальних видатків в наступні роки.

8. Для розширення фінансової самостійності місцевих органів влади запропоновано закріпити за місцевими бюджетами податок на прибуток підприємств та ті податки і збори, на адміністрування яких місцева влада реально впливає. Впровадження цих пропозицій дозволить збільшити питому вагу місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті України до 50 %, забезпечити бездефіцитність більшості бюджетів та їх фінансову самостійність.

9. Розкриття низької ефективності вітчизняної системи оподаткування дозволило обґрунтувати необхідність замінити ПДВ податком з реалізації та зниження ставки податку на прибуток підприємств з 25 до 20 %. Проведені розрахунки визначили ставку податку з реалізації в розмірі 5 % та можливість її поступового зниження до 4 %. Для стимулювання роботи наукових і науково-дослідних установ, аграрного сектору, експорту та інноваційних операцій підприємств запропоновано надати цим галузям 50 % пільгу при сплаті податку з реалізації. Водночас обґрунтовано необхідність впровадження з помірною диференціацією ставок прогресивної шкали оподаткування доходів та нерухоме майно фізичних осіб.

10. Для забезпечення економічної безпеки країни запропоновано обмежити частку іноземних фінансів у активах вітчизняної банківської системи 50 відсотками та законодавчо закріпити зобов'язання для банків з іноземними інвестиціями не менше 50 % прибутку вкладати у національне господарство.

11. Вивчення досвіду країн, які трансформували свої економіки, дозволило сформувати положення, згідно якого 3 % зростання грошової маси з часовим лагом 2 - 3 роки, провокує зростання інфляції на 1 %. Виходячи із зазначеного, обґрунтовано необхідність збільшення щороку грошової масу не більше ніж на 20 % до показника попереднього року та допустимий рівень інфляції - 5-6 %.

12. Для стимулювання інноваційної діяльності підприємств рекомендовано залишати в розпорядженні учасників технологічних парків 100 % податку на прибуток підприємств та ПДВ (податку з реалізації), які виникають при впровадженні інноваційних проектів. Водночас зазначені пільги необхідно розповсюдити на всі підприємства, які займаються інноваційною діяльністю незалежно від їх входження до технологічних парків.

13. Проведені розрахунки засвідчили, що, за умови капіталізації коштів Пенсійного фонду, можна забезпечити співвідношення між середньою пенсією і середньою заробітною платою 0,8 при ставці відрахувань на пенсійне страхування в розмірі 17 %. Водночас рекомендовано запровадити в Україні медичне страхування із ставкою 3 % з наступним збільшенням її по мірі зменшення ставки пенсійного страхування.

14. Для забезпечення реалізації пріоритетних програм розвитку територій обґрунтовано необхідність надати право регіонам, в межах віднесених до їх компетенції податків, встановлювати пільги для інвесторів, включаючи зменшення ставки податку на прибуток підприємств, єдиного і фіксованого податку на суму витрачених підприємствами коштів на закупівлю нової прогресивної техніки та новітніх технологій.

15. Запропоновані економічні механізми державного регулювання соціально-економічного розвитку, які включають зниження частки доходів, що перерозподіляються через Зведений бюджет України, податкового та соціального навантаження на платників податків, запровадження помірно-прогресивних шкал оподаткування доходів та майна фізичних осіб, заміну податку на додану вартість податком з реалізації, пріоритетне фінансування науки та інновацій, створення стимулів для ефективної роботи регіонів, підприємств і кожної особи, високий рівень соціального захисту непрацездатної та малозахищеної частини населення, дозволять створити умови для тривалого в часі динамічного розвитку національного господарства України та входження її до групи економічно високо розвинутих країн світу.

Список основних опублікованих праць

Размещено на Allbest.ru