Інвестиційне забезпечення розвитку біоенергетичного сектора сільського господарства

4. Проведення науково-дослідної роботи, що включає удосконалення, розроблення та виробництво технологічного обладнання для виробництва біопалива за допомогою державної підтримки та залучення приватного капіталу; розроблення спеціалізованого устаткування для забезпечення потреб ефективного та екологічно раціонального збору енергетичних врожаїв.

5. Екологічна доцільність, яка передбачає раціональне використання земельних ресурсів з урахуванням системи сівозмін, кліматичних та соціально-екологічних особливостей регіонів; впровадження стимулів для використання екологічно чистих транспортних засобів.

6. Інформаційна освіченість, що формуватиме позитивне ставлення до альтернативних джерел енергії взагалі та до біопалива зокрема: формування громадського ставлення до біопалива як до рівноцінного, конкурентного замінника мінеральних палив.

Підсумовуючи, можна зробити висновок про впевнені кроки України до розвитку ринку біоенергетики, які втілюються у відповідних законодавчих змінах. Однак для успішного розвитку ринку біопалива необхідна реалізація та дотримання прийнятих законодавчих змін, котрі зможуть перетворити сільське господарство на ефективного виробника паливно-енергетичних ресурсів за умов раціонального використання природних можливостей.

ВИСНОВКИ

У дисертації обґрунтовано інвестиційні можливості розвитку біопаливного сектора сільського господарства, визначено економічну та екологічну ефективність виробництва різних видів біопалива з сільськогосподарської сировини, запропоновано шляхи стимулювання розвитку біоенергетики в Україні. Результатом вирішення поставлених завдань є такі висновки:

1. Зростання цін на енергоресурси та поступове їх вичерпування обумовлює необхідність пошуку нових альтернативних джерел енергії. Курс на підвищення частки відновлюваної енергетики в паливно-енергетичному балансі країни здатен забезпечити високу ефективність, надійність та диверсифікованість енергетичної системи. Значна роль при цьому повинна належати сільському господарству як ефективному виробнику відновлюваних енергоресурсів. Українське сільськогосподар ське виробництво характеризується низькою енергоефективністю та водночас наявністю значного невикористаного потенціалу скорочення енерговитрат за рахунок впровадження альтернативних джерел енергії та зниження енергоспоживання.

2. Поняття інвестиції широко трактується з точки зору економічних наук та різних сфер практичної діяльності, однак всі вони зводяться до того, що зростання обсягів і темпів інвестицій є одним з найважливіших показників розвитку національної економіки, а перепади інвестиційних вкладень є індикатором змін сукупного попиту, обсягів виробництва та рівня зайнятості населення. Інвестиції, як передумова ефективної діяльності і розвитку галузі, набувають особливого стратегічного розвитку у сфері агропромислового виробництва, котре гостро потребує проведення технічного оновлення, економічної та екологічної інтенсифікації виробництва.

3. Підвищення енергоефективності агровиробництва може досягатися двома шляхами: техніко-технологічний перегляд виробничого процесу та впровадження відновлюваних джерел енергії, вироблених із сільськогосподарської сировини. В умовах зростання цін на нафтопродукти пріоритетним напрямом підвищення енергоефективності сільського господарства є власне виробництво біопалива з сільськогосподарської сировини, що дозволить знизити залежність агропідприємств від зовнішніх джерел постачання па ливно-енергетичних ресурсів, підвищити доходність виробництва, а також не допустити погіршення екологічної ситуації.

4. Україна належить до енергодефіцитних країн із недостатньою диверсифікацією джерел постачання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Одним із найбільших споживачів ПЕР є сільське господарство, яке, зважаючи на низьку платоспроможність сільськогосподарських виробників, є особливо вразливим до підвищення цін на нафтопродукти.

5. Динаміка цін на паливно-енергетичні ресурси свідчить про їх постійне зростання, що неминуче впливає на вартість сільськогосподарської продукції і рівень забезпечення агросфери паливно-енергетичними ресурсами. Підвищення частки енергетичної складової у собівартості продукції на сьогоднішній день стає критичним фактором для життєздатності багатьох підприємств. Якщо 1990 р. витрати на паливо і нафтопродукти становили 5,8% матеріальних витрат сільськогосподарського виробництва, то 2008-го - 18%. При цьому обсяги споживання енергоресурсів скоротились у 3,5 раза, що аж ніяк не є результатом інноваційного прогресу, а свідчить про наслідки кризової технічної деградації. Тому традиційний варіант задоволення потреб сільськогосподарського виробництва лише за рахунок нафтопродуктів є малоперспективним і потребує впровадження альтернативних джерел енергії.

6. Запропонована методика розрахунків ефективності виробництва біоенергоресурсів в аграрному секторі ґрунтується на порівнянні виробничо-фінансових показників та визначенні економічно можливого потенціалу отримання біопалива з сільськогосподарської сировини з урахуванням технічної доступності ресурсів та можливості відведення сільськогосподарських угідь під енергетичні культури за умов збереження їх родючості. Розрахунки свідчать, що економічний потенціал сільського господарства України дає можливість виробляти майже 1 млрд куб. м біогазу, 1 млн л біоетанолу та понад 600 тис. т біодизеля. При цьому виробництво такого обсягу біогазу дасть змогу щорічно економити понад 242 млн дол. на імпорті газу та скоротити викиди парникових газів на 15 млн т. Виробництво зазначеного обсягу біоетанолу дозволить досягти економічного ефекту у розмірі 2,8 млрд грн та скоротити викиди в атмосферу на 1,46 тис. т. Виробництво біодизеля на даному етапі може бути вигідним, якщо сировиною буде ріпак за ціною його собівартості, що дозволить досягти економії в 3095 грн на одній тонні пального, або 1,74 млрд грн за 30-відсоткової заміни потреб сільського господарства у дизельному паливі.

7. Забезпечення економічної ефективності виробництва біодизельного пального в умовах України вимагає комплексного врахування отримуваних основних та побічних продуктів. Завод із виробництва біопального доцільно споруджувати поетапно. На першому етапі організувати виробництво олії на експорт, що дозволить окупити витрати на будівництво заводу за перший рік, а на другому - розгорнути біопаливне виробництво як для власного споживання, так і на експорт. Стандартний завод може працювати з рентабельністю 13-16%, не враховуючи реалізацію побічної продукції, та виробляти три види продукції: рослинну олію, біодизельне пальне та макуху, що забезпечить стабільний прибуток від реалізації або власного споживання.

8. Торгівля ріпаком є прибутковою, оскільки попит на цю культуру гарантується світовою кон'юнктурою і експорт українського ріпаку не підпадає під режим квотування. Тому обсяг експорту ріпаку швидко зростає. Водночас перероблення ріпаку в Україні перебуває на низькому рівні, що обумовлено відсутністю інфраструктури переробки енергетичної сировини та організованого ринку біопалива, на якому існуватиме конкурентний внутрішній попит на ріпак.

9. Відповідно до "Програми розвитку виробництва біодизельного пального на період до 2010 року", Україна планувала виробляти у 2010 р. до 623 тис. т біодизельного пального. Аналіз виконання Програми свідчить, що досягнення встановлених показників розвитку сировинної бази оцінюється на рівні 80%, а виробництва біодизеля - на 20%. Ці дані спонукають до висновку, що в Україні активно розвивається ринок ріпаку, який стимулюється світовим попитом на цю культуру, але переробка енергетичної сировини і виробництво біоенергетичних ресурсів розвинені слабко через відсутність відповідних механізмів стимулювання розвитку альтернативної енергетики в країні. Враховуючи досвід країн, що виробляють біопаливо в промислових масштабах, запропоновано систему послідовних дій держави, які передбачають реалізацію таких заходів: податкова підтримка виробників біопалива; регуляторна політика, спрямована на встановлення вимог до якості паливних сумішей з вмістом біопалива та запровадження сертифікації палив з біодомішками; розвиток інфраструктури для забезпечення збору сировини та її транспортування; проведення науково-дослідних та інформаційних робіт.

10. Усвідомлення необхідності розвитку альтернативної енергетики продовжує знаходити підтримку на урядовому рівні, що відображено в ухваленій Концепції державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива та у Законі України "Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива". Чинний закон є першим реальним кроком до запровадження конкретних механізмів стимулювання розвитку біопаливної енергетики в Україні, однак деякі проблеми залишилися поза увагою ухвалених програм і законів. Зокрема, необхідними заходами є прийняття реальної програми розвитку біопаливної енергетики, призначення органу, відповідального за питання розвитку ринку біопалива, встановлення чітких цілей щодо частки біопалива в загальному споживанні, забезпечення наявності сировини на внутрішньому ринку шляхом доручення спеціальному державному органу вести закупівлі енергетичної сировини, її зберігання та продаж за встановленою конкурентною ціною, стимулювання не лише виробництва, а й споживання біопалива, що на сьогоднішній день майже не враховано.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Назаренко А.В. Перспективи біопаливної енергетики в агросфері // Виклики і шляхи агропродовольчого розвитку / [Б.Й.Пасхавер, О.В.Шуб равська, Л.В.Молда ван та ін.] ; за ред. акад. УААН Б.Й.Пасхавера ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2009. - С. 337-350.

2. Назаренко А.В. Біопаливний потенціал України на світовому ринку сільськогосподарської продукції / А.В.Назаренко // Економіка АПК : міжнародний науково-виробничий журнал. - 2010. - № 1. - С. 72-77.

3. Пешко А.В. Інноваційна діяльність як необхідна складова інвестування / Анатолій Пешко, Анна Назаренко // Економіка промисловості : зб. наук. праць Інституту економіки промисловості НАН України. - Донецьк, 2006. - № 2(33). - С. 14-18. (Особистий внесок - досліджено роль інновацій у економічному розвитку, визначено основні напрями науково-технічного та інноваційного розвитку в Україні.)

4. Пешко А.В. Міжнародні фінансові організації як учасники інвестиційного ринку / Анатолій Пешко, Анна Назаренко // Схід. - 2006. - № 3 (75). - С. 30-36. (Особистий внесок - проаналізовано можливість фінансування інвестиційних проектів за рахунок міжнародних фінансових організацій.)

5. Пешко А.В. Формування паливно-енергетичного балансу України з огляду на енергетичну незалежність / Анатолій Пешко, Анна Назаренко // Економічний вісник Донбасу. - 2007. - № 3 (9). - С. 14-18. (Особистий внесок - аналіз та порівняння структури паливно-енергетичного балансу України та світу з огляду на енергетичну безпеку України.)

6. Назаренко А.В. Соціально-економічні та організаційно правові проблеми інвестиційної діяльності АПК України / А.В.Назаренко // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн : матеріали міжнар. форуму молодих вчених, 12-13 трав. 2005 р. : тези доп. - Х., 2005. - Т. 1. - С. 91-92.

7. Назаренко А.В. Біоенергетичний потенціал України в інтеграційних процесах / А.В.Назаренко // Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України : матеріали VIII між нар. наук.- практ. конф., 1-3 жовт. 2009 р. : тези доп. - Алушта, 2009. - С. 32-33.

Размещено на Allbest.ru