Інтелектуальний потенціал як інституціональний чинник формування економіки постіндустріального типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

УДК 330.16:330.341.1

Інтелектуальний потенціал як інституціональний чинник формування економіки постіндустріального типу

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Матусевич Костянтин Миколайович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор ЗАЙЦЕВ Юрій Кузьмич, ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент ШКУРУПІЙ Ольга Всеволодівна, ВНЗ “Полтавський університет економіки і торгівлі” Укоопспілки України, завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук КОВАЛЕНКО Олена Миколаївна, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв,доцент кафедри економіки та прикладної математики

Захист дисертації відбудеться «_21_» вересня 2010 року о _16-00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 у ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, аудиторія 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601.

Автореферат розісланий «__18__» серпня 2010 року.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор А.Е. Фукс

економіка інтелектуальний постіндустріальний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток економічної системи постіндустріального суспільства супроводжується докорінними змінами у будові і взаємодії елементів продуктивних сил новітнього - інноваційного технологічного способу виробництва. Погляди вчених від різних економічних шкіл збігаються в тому, що головними чинниками і ресурсами економічного розвитку стають суспільний інтелект, знання, інформація.

Відмінна риса новітнього технологічного способу виробництва полягає у тому, що він у першу чергу базується на виробництві інформації і знань, тобто на розвитку продукції суспільного інтелекту, людського розуму. Виробництво і використання знань залежать від інтелектуального потенціалу суспільства. У його формуванні визначальне місце належить інституту освіти, який забезпечує використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, що інтегруються з науковими дослідженнями, розвитком практики безперервного навчання, яке необхідне для вдосконалення знань кожної окремої особистості протягом життя.

Вдосконалення і розвиток економіки України має за мету інтеграцію України у європейський економічний і соціальний простір. Враховуючи це, звернення до досвіду Євросоюзу, який вирішує проблеми підвищення динамічності і конкурентоздатності економіки, пошук ефективних механізмів, що забезпечують відтворення і розвиток інтелектуального продукту, впровадження ефективної інноваційної політики є актуальним і має суттєве значення для розвитку України у напрямку побудови економіки постіндустріального типу.

Місце України на світовому ринку визначається новими умовами конкуренції, що передбачають безперервне формування і постійне вдосконалення науково-технологічного потенціалу і трудових ресурсів, які адекватні вимогам інноваційної економіки, тобто постійному перетворенню наукових знань в інноваційний продукт.

Це значною мірою актуалізує дослідження процесів формування та розвитку інтелектуального потенціалу суспільства, чинників і наслідків впливу інтелектуальної діяльності на економічний розвиток України з огляду на подолання системної кризи, що склалася в умовах трансформаційної економіки, а також з метою вдосконалення інституціональних чинників розвитку української економіки у напряму формування інтелектуальних та інноваційно-технологічних основ економіки постіндустріального типу.

Дослідженням інтелектуального потенціалу і споріднених категорій, що пов'язані з інтелектуальними (розумовими) ресурсами суспільства, присвячені праці українських вчених: В.Д. Базилевича, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, А.А. Гриценко Б.В. Губського, В.К. Врублевського, С.Й. Вовканича, Ю.К. Зайцева, І.С. Каленюк, А.М. Колота, В.Д. Лагутіна, Н.А. Липовської, В.О. Мандебура, С.В. Мочерного, В.Є. Новицького, Ю.М. Пахомова, В.І. Рижова, В.С. Савчука, В.П. Семиноженка, О.А. Устенко, О.В. Шкурупій, А.А. Чухна, В.Д. Якубенко та ін.

Науковим дослідженням розвитку інноваційної економіки займаються переважно західні вчені: Дж. Бенігер, Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Дж. Масуда, П. Дракер, Л. Едвінсон, М. Кастельс, Б. Лундвал, Р. Нельсон, Р. Коуз, Д. Норту, І. Роос, Т. Сакайя, Т. Стюарт, Л. Туроу, О. Тоффлер, Ф. Фукуяма, К. Фримен, Й. Шумпетер, Т. Шульц, Ф. Хайек.

Заслуговує на увагу внесок у розвиток теоретичних засад інтелектуальних ресурсів інтелектуального потенціалу, який зробили російські вчені: Н. Ващекін, К. Вальтух, В. Інозємцев, К. Колін, І. Мелюхін, А. Ракітов, І. Соколова, Ю. Сухарєв, Є. Пасхін, А. Урсул та ін.

Актуальність теоретичного і практичного значення проблеми щодо розвитку інтелектуального потенціалу, який адекватний економіці інтелектуального типу, необхідність вдосконалення інституціональних чинників освітньої, наукової та інноваційної політики України визначили вибір теми, зміст, мету і завдання дисертаційної роботи, а також логіку викладу матеріалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за темою „Сучасне постіндустріальне суспільство та шляхи його формування в Україні” (державний реєстраційний номер 0107V001332), а також у відповідності з темою Науково-дослідного інституту економічного розвитку КНЕУ імені Вадима Гетьмана №883 „Принципи та механізми партнерства держави і приватного капіталу у формуванні інноваційної моделі економічного розвитку України” (державний реєстраційний номер 0109V001813).

У межах цих тем автором підготовлено розділ 3 „Інтелектуальний потенціал України та проблеми формування економіки постіндустріального типу” в якому досліджено інтелектуальний потенціал України та чинники його трансформації і використання, а також стратегія розвитку інтелектуального потенціалу України у напрямку формування економіки постіндустріального типу.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження онтології і гносеології категорії інтелектуального потенціалу з огляду обґрунтування його як важливого чинника розвитку економіки постіндустріального типу, а також аналіз чинників трансформації інтелектуального потенціалу України та виявлення цілей і стратегічних напрямків його розвитку. Для досягнення цієї мети визначено такі завдання дисертаційної роботи:

- дослідити онтологію розумової праці та зміни її впливу на економічний розвиток суспільства;

- виявити місце і значення виокремлення розумової праці у суспільному поділі праці;

- узагальнити та систематизувати підходи до визначення поняття інтелектуального потенціалу суспільства;

- розкрити специфіку умов реалізації інтелектуального продукту сфери інтелектуально-духовного виробництва у трирівневій людиноцентричній моделі економічного відтворення;

- обґрунтувати місце інноваційного технологічного способу виробництва як сучасної стадії розвитку постіндустріального суспільства;

- дослідити і обґрунтувати якісну визначеність категорії інтелектуального потенціалу суспільства;

- дослідити і обґрунтувати кількісну визначеність категорії інтелектуального потенціалу суспільства;

- дослідити інституціональні чинники розвитку інтелектуального потенціалу в умовах економіки інтелектуального типу;

- з'ясувати чинники трансформації і використання інтелектуального потенціалу України;

- розробити пропозиції щодо розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства у напрямку формування економіки постіндустріального типу.

Об'єктом дослідження є сфера економічних відносин з приводу розвитку інтелектуального потенціалу суспільства, особливостей його функціонування і впливу на макрорівні в постіндустріальних країнах та в Україні.

Предметом дослідження є інтелектуальний потенціал суспільства, механізми його формування та впливу на розвиток економіки постіндустріального типу.

Методи дослідження. Теоретичну основу дисертації склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем економічного зростання та його факторів, інтелектуального капіталу та інтелектуального потенціалу, розвитку економіки постіндустріального типу.

Система методів дослідження базується на якісно новій парадигмальній уяві, щодо закономірностей трансформації суспільних форм економічного розвитку. При формуванні системи методів дослідження була використана низка сучасних підходів до аналізу складних економічних систем, зокрема таких як інституціональний, цивілізаційний, технологічний, формаційний, та інші підходи в їх діалектичному взаємозв'язку і взаємовпливу. В процесі дослідження використані загальнонаукові методи пізнання. Історико-логічний і системний підходи до аналізу структури та генезису інтелектуального потенціалу (розділи 1,2). Широко застосований трирівневий діалектичний метод наукової абстракції при досліджені якісної визначеності інтелектуального потенціалу (розділ 2), дедукції, експертних оцінок (п. 2.2), побудови класифікацій, порівняльний метод (розділ 3), загальноприйняті статистичні методи (п. 2.2, 3.1, 3.2).

Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, дані статистичної служби „Євростат” і Всесвітнього банку, достовірні електронні ресурси мережі Інтернет, монографії та наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному:

вперше:

- запропоновано розмежовувати інтелектуальний потенціал на номінальний і реальний. Номінальний інтелектуальний потенціал характеризується системою соціо-економічних характеристик суспільства, які визначають сукупність здібностей людей, їх знань, кваліфікацію, освіту тощо. Реальний інтелектуальний потенціал характеризується системою інтелектоспрямовуючих економічних відносин, інституціональних чинників, дія яких визначає механізм і ступінь використання інтелектуального ресурсу суспільства та створення інтелектуального продукту;

- виокремлено сутність і зміст інтелектуального потенціалу як поняття і як економічної категорії, сформульовано суперечливу двоїстість категорії інтелектуального потенціалу через його якісну і кількісну визначеність. Кількісний зміст категорії інтелектуального потенціалу має багато інтелектоутворюючих елементів, які визначають властивості і ступінь розвитку інтелекту людей, колективів, спільнот, суспільства. Якісні характеристики інтелектуального потенціалу визначаються дією інтелектоспрямовуючих елементів - інститутів, систем і підсистем суспільства.

удосконалено:

- методологію теоретичного дослідження економічної моделі суспільного економічного відтворення, де духовно-інтелектуальне виробництво виокремлено в самостійну сферу економічного відтворення, поглиблено теоретико-методологічні підходи щодо еволюційного та суспільно-економічного значення розвитку розумової праці, аргументована позиція, згідно якої виокремлення розумової праці в самостійну галузь економічної діяльності є четвертим крупним суспільним поділом праці;

- методологічний підхід до визначення місця інтелектуального потенціалу у складі чинників економічного розвитку суспільства, доведено, що вплив інститутів духовного виробництва утворює сукупність інтелектоспрямовуючих чинників у механізмі дії інтелектуального потенціалу.

отримало подальший розвиток:

- уявлення про кількісний зміст інтелектуального потенціалу суспільства з метою визначення межі інструментарію вимірювання інтелектуального потенціалу суспільства за допомогою інтегральних або системних показників. Доведена основна суперечність між якісною і кількісною визначеністю інтелектуального потенціалу суспільства, яка полягає у неможливості повною мірою оцінювати дійсну спроможність суспільства до соціально-економічного розвитку за допомогою усього спектра відомих інтелектоутворюючих явищ і якостей;

- класифікація складу чинників трансформації і використання інтелектуального потенціалу України, що знайшло відображення у розробці автором рекомендацій щодо вдосконалення інноваційної стратегії держави, яка потребує реалізації низки економічних, адміністративних, соціальних, та організаційно-інституціональних заходів.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають теоретичне та практичне значення. Сформульовані у роботі пропозиції можуть бути базою при визначенні принципів, цілей та інструментів державної економічної політики, яка б виходила із завдань розвитку моральних чинників та інтелектуалізації національної економіки України.

Висновки, окремі положення і методики та їх доведення можуть бути також використані: у подальших дослідженнях духовно-інтелектуальної сфери людиноцентричного типу економічного відтворення як базової макроекономічної моделі розвитку постіндустріального суспільства; у подальшому дослідженні інтелектуального потенціалу, інтелектуального капіталу, інноваційної економіки, економіки знань; при розробці соціально-економічної стратегії України щодо формування інституціональних засад побудови економіки постіндустріального типу.

Основні положення роботи були використані в процесі реалізації науково-дослідної теми Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України «Формування механізму державного антикризового регулювання та визначення напрямків посткризового розвитку України» (довідка №10/23 від 29.01.2010р.)

Окремі теоретичні узагальнення та висновки дисертації використані в Науково-дослідному інституті економічного розвитку ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” при виконанні теми №883 „Принципи та механізм партнерства держави і приватного капіталу у формуванні інноваційної моделі економічного розвитку України” (довідка №13/14-05 від 17.03.2010р.).

Результати наукових досліджень прийнято до впровадження в Головне управління економіки та інвестиційної політики Рівненської обласної державної адміністрації (довідка №01/1-416 від 05.05.2010р.).

Окремі положення дисертації впроваджено в навчальний процес при викладанні дисциплін: „Політична економія”, „Економічна теорія”, „Трансформаційна економіка”, „Макроекономіка”, „Національна економіка”, „Міжнародна економіка” в ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” (довідка від 25.02.2010р.), ДВНЗ „Рівненський державний гуманітарний університет” (довідка № 54 від 16.02.2010р.), ВНЗ „Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету” (довідка №76 від 22.03.2010р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, у якій викладено авторське розуміння інтелектуального потенціалу як поняття і як економічної категорії з огляду його якісної і кількісної визначеності, а також авторські розробки стосовно чинників трансформації і використання інтелектуального потенціалу України, стратегії щодо його розвитку. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, отримані і сформульовані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертації доповідалися і обговорювалися на 6 науково-практичних конференціях міжнародного і всеукраїнського рівня. Серед них: ІХ Міжнародна науково-практична конференція „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (м. Харків, 22-23 квітня 2008р.), V Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих науковців „Європейська і євроатлантична інтеграція та транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 15-16 травня 2008р.), Міжнародна науково-практична конференція „Перспективи та пріоритети розвитку економіки України та її регіонів” (м. Луцьк 10-11 жовтня 2008р.), ІІ Міжнародна науково-практична конференція „Стратегії розвитку України у глобальному середовищі” (м. Сімферополь-Ялта 7-12 листопада 2008р.), Всеукраїнська науково-практична конференція „Методологічні проблеми економічної науки” (м. Київ 15 жовтня 2009р.), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Стратегії розвитку України у глобальному середовищі” (м. Сімферополь-Ялта 13-15 листопада 2009р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 17 наукових праць загальним обсягом 7,3 друк. арк. З них 11 - статей у наукових фахових виданнях, 6 - в інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 193 сторінки друкованого тексту. У дисертації представлено 8 таблиць на 4 сторінках і 1 рисунок на 1 сторінці. Дисертація містить 12 додатків на 12 сторінках. Список використаних джерел налічує 199 найменувань на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність теми дослідження, показано ступінь розробки наукової проблеми та її зв'язок з науковими програмами, визначено мету, об'єкт, предмет та завдання дослідження, його методологічну базу, основні положення наукової новизни та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретичні та методологічні засади дослідження інтелектуального потенціалу як інституту та умови розвитку постіндустріального суспільства» здійснюється комплексний аналіз поняття інтелектуального потенціалу суспільства в діалектичній послідовності комплексного пізнання обраної наукової проблеми у ракурсах її онтології та гносеології.

Теорія інтелектуального потенціалу як самостійна наукова концепція є закономірним наслідком розвитку впливу інтелектуальної, людської діяльності на матеріальні основи економічного відтворення суспільства. Її виникнення було обумовлено корінними змінами в економічному житті суспільства, коли в умовах науково-технологічного прогресу вирішальне значення в економічному відтворенні та в усьому житті суспільства набув інтелектуальний продукт.

У дисертації проаналізовані точки зору щодо визначення поняття інтелектуального потенціалу суспільства та викладено авторську позицію. Для цього розглянута онтологія розвитку розумової праці людей, виділення її в самостійну сферу економічної діяльності, що проявилася у розвитку системи інститутів освіти, науки, моралі, релігії, культури, мистецтв. Такий хід мислення дозволив показати утворення на макроекономічному рівні потужної сфери інтелектуально-духовної діяльності, яка по значущості і впливу на життя постіндустріального суспільства набула більшого значення, ніж в індустріальному суспільстві і, тим більше, в традиційному суспільстві. З'ясовано, що у сфері матеріального виробництва це знаходить прояв у розвитку предметів праці і знарядь праці, у впровадженні досконалих технологій, у застосовуванні нових форм організації виробництва і праці, в оптимізації використання усіх можливих ресурсів процесу праці. У сфері духовного виробництва реалізація інтелектуального потенціалу полягає у створенні знань, в їх засвоєнні людиною через освіту, в уречевленні знань через науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), у розвитку управління, інформаційних технологій та усього того, що спрямоване на удосконалення засобів виробництва, самої людини, середовища і умов її існування. Результат цих процесів знайшов теоретичне узагальнення і втілення у понятті „духовні продуктивні сили суспільства”.

Продуктом сфери інтелектуально-духовного виробництва є інтелектуальний продукт. В умовах постіндустріального суспільства він набуває визначального місця у суспільному економічному відтворенні, тотального уречевлення у проміжних та кінцевих результатах суспільного виробництва у вигляді інноваційного продукту та інноваційних технологій. Ступінь потужності щодо виробництва цих інтелектуальних продуктів узагальнюється у понятті „інтелектуальний потенціал суспільства”.

Склад і напрями реалізації інтелектуального продукту дуже розгалужені - це й різноманітний продукт виробництва і послуг, інформаційний продукт (втілений у численних носіях інформації) та знаряддя його використання, це продукт галузей освіти, культури, мистецтва, управління, різноманітних соціальних, економічних і політичних інститутів.

З огляду поелементно-системної будови інтелектуальний потенціал суспільства складається: з науково-технічного потенціалу, освітнього потенціалу, інформаційного потенціалу, телекомунікаційного потенціалу, соціально-культурного потенціалу, управлінського і державно-інституціонального потенціалу.

З макроекономічного та соціального погляду поняття інтелектуального потенціалу характеризується як інтегральна спроможність суспільства до розвитку життєздатності і якості відтворення усіх сторін його економічного базису і надбудови.

З метою поглиблення пізнання сутності і змісту поняття інтелектуального потенціалу, визначення його місця у суспільному відтворенні в дисертації здійснений аналіз продуктообміну між сферами матеріального виробництва, інтелектуально-духовного виробництва, соціального споживання. Показано визначальний вплив інтелектуальних продуктів на розвиток усіх сфер, систем і підсистем економіки інтелектуального типу. Обґрунтовано провідне значення інтелектуального продукту та інтелектуального потенціалу у механізмі відтворювальних процесів в умовах постіндустріального суспільства.

В аналізі розбіжностей у соціально-економічному розвитку країн доведено, що основна суперечність сучасного етапу розвитку людської цивілізації - це суперечність між матеріальноцентричною і людиноцентричною системами економічних відносин.

Людиноцентрична парадигма розвитку економіки постіндустріального типу вказує на актуальність пошуку оптимальної інституціональної структури щодо формування і використання інтелектуального потенціалу з огляду визначення морально-економічного, тобто інтелектоспрямовуючого вектора розвитку, а також його складових та засад дійсного суспільного використання. В людиноцентричній економічній системі інтелектуальний потенціал слід розглядати як інтегральну сукупність соціальних та економічних здібностей, властивостей і якостей, інтелектуально-духовних продуктивних сил, що сполучаються і визначаються рівнем розвиненості метасоціальної системи суспільства. Розвиток якісних властивостей інтелектуального потенціалу відбувається лише у процесі його використання, причому у цьому процесі моральна компонента відтворення інтелектуального потенціалу є найбільш актуальною для будь-якої країни.

У розділі 2 «Постіндустріальне суспільство як поле розширеного відтворення інтелектуального потенціалу» досліджується сутність та зміст інтелектуального потенціалу як економічної категорії, розкрито її якісну і кількісну визначеність, проаналізовано інституціональні чинники розвитку інтелектуального потенціалу на прикладі економічно розвинених країн.

Виходячи із необхідності з'ясування і обґрунтування сутності категорії інтелектуального потенціалу як сукупності економічних відносин сучасного етапу розвитку постіндустріального суспільства, в дисертації досліджуються його специфічні властивості, відносини всередині інститутів метасоціальної системи і робиться спроба довести, що з огляду цивілізаційного розвитку сучасний етап еволюції постіндустріального суспільства можна трактувати як інноваційний технологічний спосіб виробництва.

Якісна визначеність категорії «інтелектуальний потенціал» розкривається через суперечності у процесі сходження думки від загального до особливого. На рівні загального, інтелектуальний потенціал як економічна категорія - це система економічних відносин з приводу використання інтелектуальних ресурсів щодо реалізації сукупності якісних і кількісних характеристик і властивостей економічного розвитку (цілей, напрямків, темпів, пропорцій тощо). Інтелектуальний потенціал, як будь-яка економічна категорія, має сама у собі якісну і кількісну визначеність.

На різних стадіях розвитку суспільства формуються різні уявлення про пріоритети соціально-економічного розвитку, а, отже, і про якісний зміст інтелектуального продукту. Із зміною соціально-економічних відносин, інститутів, що їх визначають, змінюються економічні, моральні, соціальні пріоритети розвитку суспільства, цільові функції його суспільно-економічного розвитку. Відповідно до цього формуються критерії оцінки результатів економічної діяльності та її наслідків, змінюється панівне суспільне уявлення про зміст та мету економічного та соціального розвитку, трансформується уявлення про якісну і кількісну визначеність економічного розвитку та його цілі. Усе це є основою, що формує уявлення про цінність і критерії змісту інтелектуального продукту, отже, і інтелектуального потенціалу суспільства.

В умовах економіки постіндустріального типу пріоритети економічного розвитку та його цільові функції набувають конкретного матеріального змісту, який пов'язаний із інноваційно-інформаційними технологіями та людиноцентричною моделлю економічного відтворення.

На рівні особливого, тобто на рівні пізнання категорії в умовах інноваційного технологічного способу виробництва як стадії розвитку постіндустріального суспільства, якісна визначеність категорії інтелектуального потенціалу полягає у тому, що вона являє собою систему інституціональних економічних і соціальних відносин з приводу спроможності громадян, суб'єктів економічної діяльності і суспільства в цілому щодо створення умов, генерації та використання інтелектуального продукту в економічній діяльності, яка відповідає гуманістичним інституціональним уявленням про соціально-економічний розвиток суспільства, людиноспрямованим цільовим функціям його економічного та соціального відтворення. Якісна визначеність інтелектуального потенціалу є іманентною до його сутності, цілей розвитку, що вмонтовані в людиноцентричний тип економічного відтворення. Її зміст пов'язаний із розвитком потужного духовно-інтелектуального сектора економіки і адекватної до нього гуманізованої системи економічних відносин.

Кількісна визначеність інтелектуального потенціалу суспільства підпорядкована інтелектоспрямовуючим чинникам, які впорядковують пріоритетність його елементів у системі інтелектоутворюючих складових. Але спрямованість дії інтелектуального потенціалу підпорядкована чинникам, які в багатьох випадках не підлягають вимірюванню і не можуть мати кількісного вираження. Алгоритм напрямів реалізації інтелектуального потенціалу задається системою соціально-економічних відносин, яка функціонує як злагоджений механізм взаємодії економічних, державних, громадських інститутів. Спрямованість роботи усіх інститутів, їх систем і підсистем визначається панівними моральними цінностями і потребами суспільства.

Прикладна частина дослідження ґрунтується на аналізі наявних інтелектоспоріднених показників, які розроблені і використовуються фахівцями ООН та Євростату. Сам індекс інтелектуального потенціалу утворюється як композитний індекс середньої арифметичної величини від індексу освітнього потенціалу та індексу наукового потенціалу (табл. 1). Межа кількісного вимірювання інтелектуального потенціалу обумовлена суб'єктивністю ваги експертних оцінок інтегральних показників, що унеможливлює точне його визначення.

Таблиця 1

Індекс інтелектуального потенціалу та його складових - освітнього та наукового потенціалів провідних країн ЄС.

Країни	Індекс освітнього потенціалу	Індекс наукового потенціалу	Індекс інтелектуального потенціалу
	Індекс	Ранг серед 20 країн	Індекс	Ранг серед 20 країн	Індекс	Ранг серед 20 країн
Австрія	0,375	20	0,521	6	0,448	9
Бельгія	0,630	6	0,459	8	0,545	4
Великобританія	0,647	4	0,358	10	0,502	5
Німеччина	0,375	21	0,550	5	0,463	7
Данія	0,810	3	0,655	3	0,732	3
Словенія	0,639	5	0,256	13	0,452	8
Фінляндія	0,831	2	0,972	1	0,902	1
Франція	0,478	13	0,474	7	0,476	6
Швеція	0,858	1	0,872	2	0,865	2

Джерело: Вестник Московского университета. Сер. 6. Экономика. -- 2007. -- № 2. -- С. 106

На прикладі економічного розвитку провідних країн світу доведено, що за індексами інтелектуального потенціалу та інтелектоспоріднених показників (індекс людського потенціалу, індекс освітнього потенціалу, індекс наукового потенціалу, індекси частки державних витрат на освіту, НДДКР, конкурентоспроможності та технологічних досягнень) лідерами є одні й ті самі країни. Усі інтелектоспоріднені якості є опосередкованими чинниками, що зумовлюють розбіжності країн у доходах населення, конкурентоспроможності національних економік та у загальних можливостях економічного розвитку.

У дисертації показано, що кінцевою метою розвитку науки і освіти в інформаційному суспільстві є можливість використання знань у створенні та впровадженні інновацій. Вони дають конкурентні переваги і дозволяють досягти сталого економічного розвитку. Проаналізовані інституціональні заходи урядів провідних країн світу, які впливають на розвиток інноваційної сфери і підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку.

У розділі 3 «Інтелектуальний потенціал України та проблеми формування економіки постіндустріального типу» проаналізовано інтелектуальний потенціал України, розглянуто чинники його трансформації і використання, запропоновано заходи щодо стратегії розвитку інтелектуального потенціалу України.

Аналіз чинників трансформації і використання інтелектуального потенціалу України показує розбіжності, які спостерігаються в літературі щодо оцінки інтелектуального потенціалу української економіки. З одного боку, дослідники вказують на те, що, незважаючи на певні негативні тенденції у розвитку освіти, науки, у виробництві інноваційної продукції (5,9% у 2008р.), інтелектуальний потенціал української нації залишився досить високим. З іншого боку, основні макроекономічні показники економічного розвитку України свідчать про те, що вона за кінцевими результатами науково-дослідницької, інноваційно-виробничої діяльності, індексу глобальної конкурентоспроможності втратила колишні достойні позиції й посіла 82 місце серед 133 країн. На думку автора це пояснюється різноманітністю підходів до визначення якісної та кількісної характеристики інтелектоутворюючих і інтелектоспрямовуючих чинників, їх сполучень та кінцевих результатів економічного і соціального розвитку України.

Незважаючи на відчутне погіршення стану соціально-економічного розвитку, Україна відрізняється від слаборозвинених країн високим номінальним інтелектуальним потенціалом нації, який зберігся попри значні втрати у кадровому, науковому, інноваційному потенціалі. Завдяки цьому поки що зберігається можливість і надія на повернення втрачених позицій колишньої індустріально розвиненої України через перетворення метасоціальної системи як базового механізму дії економічних відносин з метою створення інституціональної основи економіки постіндустріального типу.

Тривала системна криза та негаразди в соціально-економічному розвитку України спричинила певні негативні тенденції у трансформації та використанні інтелектуального потенціалу, які обумовлено низкою чинників, серед яких найбільш важливими є:

- суперечності всередині фінансово-олігархічної владної еліти, які проявилися у тривалій кризі влади та її інститутів, у пониженні духовності й моральності в системі економічних відносин, у політиці та в управлінській культурі;

- надмірна лібералізація економічного розвитку, внаслідок чого відбулися реорганізація та знищення сотень високотехнологічних підприємств, невдала приватизація яких виключила їх зі сфери суспільно-корисного використання, спричинила розвиток інтелектуального пауперизму, дискваліфікацію або виїзд за кордон висококваліфікованих кадрів;

- зміна морально-етичних та ціннісних пріоритетів життя, їх концентрація на прагматично-грошових домінантах. Утрата престижу висококваліфікованої інтелектуальної праці;

- низький інтелектуальний і моральний рівень державотворчих процесів, заангажованість політикуму України інтересами фінансово-промислових груп, які ворогують між собою;

- негативні трансформаційні зміни у системі освіти, що стримують розвиток інтелектуального потенціалу нації.

На думку автора, національна стратегія щодо активізації інтелектуального потенціалу нації та науково-творчої діяльності є умовою успішного розвитку інноваційної стратегії і потребує реалізації певної кількості адміністративних, соціальних, економічних та організаційно-інституціональних заходів. Серед них можна виділити найбільш вагомі:

- створення інституціональної основи, яка забезпечить стратегічне підґрунтя для розвитку інтелектуального потенціалу нації, надасть інноваційну спрямованість економіці, підвищить конкурентоздатність, політичну вагомість та авторитет України;

- розробка заходів для розвитку духовності та інтелектуалізації громадян, виявлення та розвитку інтелектуально обдарованих дітей за кошти і під патронатом держави;

- створення потужних мотиваційних та стимуляційних заходів, які спонукають особистість до інтелектуального розвитку, професіоналізму, стимулюють евристичну, науково-дослідницьку, винахідницьку, будь-яку іншу творчу діяльність. Підняття престижу науково-дослідницької, викладацької та іншої високопрофесійної інтелектуальної праці;

- розробка власної національної концепції з реформування освітнього комплексу з урахуванням досвіду міжнародної інституціалізації освіти та глобалізації інформаційного простору. Реформування освітньої системи підпорядкувати двом головним цілям: підвищенню якості та змісту освіти на основі її фундаменталізації і розвитку творчих і евристичних здібностей учнів та студентів; відбудові системи “безперервної професійної освіти протягом життя”;

- на основі сучасних досягнень науки в галузях філософії, економіки, медицини, педагогіки, психології, соціології розробити ефективні системи мотиваційних та стимуляційних механізмів, які б забезпечували мобілізацію й активізацію внутрішніх розумових, творчих, евристичних здібностей;

- впровадження в суспільство новітніх високоякісних і конкурентоздатних технології розумової праці. Активізувати й інтенсифікувати ендогенні та когнітивні творчі процеси для створення інтелектуального наукового продукту світового рівня;

- розробка національних стандартів високоякісного інноваційного управління та організації ефективних наукових досліджень на основі високого рівня корпоративної культури, яка випробовувана і впроваджена найуспішнішими корпораціями світу;

- підвищення інтелектуальної безпеки України та конкурентоздатність економіки. Створення національної інноваційної стратегії: посилити інтеграцію науки, освіти і виробництва; ужити заходів щодо активізації залучення недержавних інвестицій у науку; підвищити попит вітчизняної продукції на внутрішньому ринку;

- забезпечення високої якості життя. Розробка національної концепції здорового харчування метою подолання величезних суспільно-економічних втрат через погіршення здоров'я громадян, через катастрофічне скорочення тривалості життя. Упровадження правового та іншого інституціонального забезпечення щодо споживання якісної харчової продукції, заборони використання у її виробництві шкідливих технологій, речовин та генетично модифікованих інгредієнтів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розкритті змісту, суперечностей інтелектуального потенціалу як інституціонального чинника розвитку економіки постіндустріального типу та у розробці практичних рекомендацій. Дотримання логічної послідовності в дослідженні інтелектуального потенціалу суспільства вимагає здійснення комплексного аналізу обраної наукової проблеми у ракурсах її онтології, гносеології та суспільної практики. Результати дослідження узагальнюються у такі висновки.

1. Онтологія розвитку розумової діяльності людей у складі загального процесу суспільного поділу праці вказує на докорінні зміни в еволюції людської цивілізації. Виділення розумової праці в самостійну сферу людської діяльності цілком можна вважати четвертим крупним суспільним поділом праці.

2. Розвиток економіки інтелектуального типу характеризується вирішальним впливом продуктів інтелектуальної праці на результати суспільного виробництва, зміною уявлення про зміст макроекономічних складових економіки. З огляду на це автор вважає, що суспільне виробництво поділилося на три крупні макроекономічні складові частини: сферу матеріального виробництва, сферу інтелектуально-духовного виробництва і сферу соціального споживання (виробництва послуг). Це свідчить про поступовий перехід цивілізаційного розвитку від традиційної матеріальноцентричної моделі суспільного економічного відтворення до трирівневої людиноцентричної моделі. Тут цільова домінанта економічного відтворення переміщується від виробництва засобів матеріальних умов існування людини як продуктивної сили до відтворення самої людини як кінцевої мети суспільного виробництва.

3. Гносеологія сутності інтелектуального потенціалу суспільства вимагає дослідження його суперечливої двоїстості - як поняття, і як економічної категорії. На думку автора, під поняттям „інтелектуальний потенціал суспільства” треба розуміти потенціальну (тобто використану і невикористану) сукупну здатність людей до пізнання і засвоєння знань, створення нових знань і використовування їх для розвитку сфер матеріального і духовного виробництва в їх взаємопроникненні, взаємозалежності і взаємодії через виробництво матеріальних та інтелектуально-духовних продуктів, з метою відтворення людини.

Гносеологічний підхід до поняття інтелектуального потенціалу суспільства доводить, що його зміст складає сукупність рухливих інтелектоутворюючих елементів в їх діалектичній взаємодії з інституціональними інтелектоспрямовуючими чинниками. Ця взаємодія складає основну внутрішню суперечність поняття інтелектуального потенціалу і є одночасно внутрішнім джерелом його розвитку.

4. Головними інтелектоутворюючими чинниками розвитку інтелектуального потенціалу економіки постіндустріального типу є провідні інститути цивілізаційного розвитку - наука і освіта. Втім, вказані чинники визначають лише потенційну інтелектопродукуючу здатність суспільства, яка не має векторної спрямованості. Така векторність задається інтелектоспрямовуючими чинниками інтелектуального потенціалу - інститутами моралі (релігії, культури, мистецтв тощо).

5. З огляду цивілізаційного розвитку, сучасний етап еволюції постіндустріального суспільства можна трактувати як інноваційний технологічний спосіб виробництва. Тут йдеться про інноваційний розвиток усього економічного базису шляхом впровадження НДДКР, ноу-хау, інформаційних технологій, інших продуктів інтелектуальної діяльності суспільства.

6. Використовуючи метод пізнання на трьох рівнях наукової абстракції, дисертант доводить власну позицію щодо якісної і кількісної визначеності категорії інтелектуального потенціалу. В дисертації розкривається внутрішня суперечність категорії інтелектуального потенціалу, яка полягає у неузгодженості взаємодії інтелектоутворюючих і інтелектостпрямовуюючих чинників механізму дії інтелектуального потенціалу і, в той самий час, є джерелом його розвитку. Значну частку інтелектоутворюючих чинників і якостей неможливо кількісно оцінити, а інтелектоспрямовуюючі чинники дії інтелектуального потенціалу взагалі не підлягають кількісному вимірюванню.

7. Як економічна категорія, інтелектуальний потенціал відображає відносини між індивідами, спільнотами, громадянами, колективами, системою соціальних інститутів в умовах інтелектуалізації людиноспрямованого відтворення умов життя і самого життя. Зміст категорії інтелектуального потенціалу має багато інтелектоутворюючих елементів, тому ця субстанція є інтегральною. Вона визначає як властивості і ступінь розвитку інтелекту людей, колективів, спільнот, суспільства, так і якісні характеристики усіх інтелектоспрямовуючих систем і підсистем суспільства. Усе це разом гармонізується у цілеспрямовану єдність до руху суспільства у напрямку реалізації власних соціально-економічних пріоритетів.

8. Основна суперечність між якісною і кількісною визначеністю інтелектуального потенціалу суспільства полягає у неможливості повного відображення за допомогою усього спектра інтелектоутворюючих якісних властивостей щодо спроможності суспільства до дійсно доцільного соціально-економічного розвитку. Значну частину інтелектоутворюючих чинників і якостей взагалі неможливо кількісно виміряти. Неможливо кількісно оцінити значущість для цивілізаційного розвитку не тільки будь-якого фундаментального наукового відкриття, але й численних здобутків прикладної науки та інноваційно-технологічних впроваджень.

9. Для оцінки взаємозв'язку інтелектуального потенціалу з економічним розвитком були проаналізовані прямі і опосередковані інтелектоспоріднені показники. Методика їхньої будови та розрахунку розроблена і використовується ООН та Євростатом. До таких показників належать: індекс людського потенціалу, індекс інтелектуального капіталу, індекс освітнього потенціалу, індекс наукового потенціалу, індекси частки державних витрат на освіту, НДДКР, індекс глобальної конкурентоспроможності, індекс технологічних досягнень тощо. Індекс інтелектуального потенціалу розглянуто як композитний індекс, який утворюється досить спрощено: як середня арифметична величина від індексу освітнього потенціалу та індексу наукового потенціалу.

10. В аналізі суперечностей чинників інтелектуалізації в умовах постіндустріального суспільства було показано, що розвиток інтелектуального потенціалу - це складний багатомірний процес взаємодії комплексу інтелектоутворюючих складових елементів, який відбувається одночасно на рівнях особистостей, колективів, спільнот, суспільства. Вектори його розвитку визначаються інтелектоспрямовуючими інституціональними чинниками економічної, соціальної та метасоціальної систем. Кількісна оцінка інтелектуального потенціалу завжди обмежена небагатьма, нехай і важливими параметральними характеристиками, які репрезентують лише локальні кількісні тенденції інтелектуалізації суспільства. Різні методики розрахунку інтелектоутворюючих характеристик та їхніх частин значною мірою є суб'єктивними, а також вони не є уніфікованими (тобто достатньо рівнозначними, або коректно сприйнятими) для всіх країн.

11. Аналіз стану країн за індексом інтелектуального потенціалу, індексу інноваційного розвитку та індексу глобальної конкурентоспроможності дозволив зробити висновок про те, що лідерами за цими показниками є одні й ті самі країни.

Трансформація інтелектуального потенціалу в інноваційний розвиток залежить від досягнутого рівня освіти, науки, інноваційної інфраструктури та відповідної політики держави. На прикладі провідних країн світу: США, Японії, Європи проаналізовано і співставлено заходи щодо розвитку вказаної тріади чинників розвитку інтелектуального потенціалу. Доведено, що інтелектуальний потенціал є чинником, який визначає розбіжність країн у доходах населення, конкурентоспроможності національних економік та загальних можливостей економічного розвитку.

12. У дисертації вказується на розбіжності, які спостерігаються в науковій літературі щодо оцінки інтелектуального потенціалу українського суспільства. Одні автори досліджують проблему в площині номінального інтелектуального потенціалу, а інші - реального інтелектуального потенціалу. Номінальний інтелектуальний потенціал характеризується системою соціо-економічних характеристик суспільства, які визначають сукупність здібностей людей, їх знань, кваліфікацію, освіту тощо. Номінальний інтелектуальний потенціал України є досить високим, це підтверджує офіційна статистика про високий кваліфікаційний рівень населення та його освіченість.

13. Реальний інтелектуальний потенціал характеризується системою інтелектоспрямовуючих економічних відносин, інституціональних чинників, дія яких визначає механізм і ступінь використання інтелектуального ресурсу суспільства, здатність суспільства до створення інтелектуального продукту, духовних і матеріальних благ, комфорту життя.

Реальний інтелектуальний потенціал України перебуває на досить низькому рівні, унаслідок чого за міжнародними рейтинговими оцінками, а також за основними макроекономічними показниками економічного та соціального розвитку вона опинилася серед країн, що розвиваються, але Україна відрізняється від слаборозвинених країн високим номінальним інтелектуальним потенціалом нації, який зберігся попри значні втрати у кадровому, науковому, інноваційному потенціалі

14. У дисертації досліджена низка негативних тенденцій у трансформації і використанні інтелектуального потенціалу України, які зумовлені тривалою системною кризою, з'ясовано чинники, що їх спричинили. Виходячи із цього, запропоновано економічні, соціальні, організаційно-інституціональні та адміністративні заходи щодо активізації інтелектуального потенціалу української нації.

Реалізація вищевказаних заходів, на думку автора, може сприяти розвитку інтелектуального потенціалу України у напряму формування економіки постіндустріального типу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Матусевич К. М. Духовне виробництво -- складова частина суспільного економічного відтворення / К. М. Матусевич // Вісник Національного ун-ту водного господарства та природокористування. Серія „Економіка” : зб. наук. праць -- Рівне, 2007 -- Вип. 2 (38) -- С. 221--227 (0,48 друк. арк.).

2. Матусевич К. М. Екологічна криза і проблема граничності економічного розвитку сучасного суспільства / К. М. Матусевич // Теорії макро-мікроекономіки : зб. наук. праць проф.-викл. складу і асп. -- К., 2007. -- Вип. 27. -- С. 108--113 (0,32 друк. арк.).

3. Матусевич К. М. Аналіз суперечностей номінального і реального економічного відтворення у постіндустріальному суспільстві / К. М. Матусевич // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць -- К., 2008. -- Вип. 19. -- С. 21--29 (0,49 друк. арк.).

4. Матусевич К. М. Сфера виробництва знань як макроекономічна складова суспільного виробництва / К. М. Матусевич // Економічні науки. Серія економічна теорія та економічна історія : зб. наук. праць -- Луцьк, 2008. -- Вип. 5 (19). Ч. 2. -- С. 30--39 (0,44 друк. арк.).

5. Матусевич К.М. Гносеологія інтелектуального потенціалу суспільства / К. М. Матусевич // Економіка та підприємництво : зб. наук. праць молодих учених та аспірантів -- К., 2009. -- Вип. 22. -- С. 3--12 (0,57 друк. арк.).

6. Матусевич К. М. Інституційні чинники формування інтелектуального потенціалу в умовах людиноцентричної економіки постіндустріального типу / К. М. Матусевич // Теорії мікро-макроекономіки : зб. наук. праць проф.-викл. складу і асп. -- К., 2009. -- Вип. 32. -- С. 163--172 (0,68 друк. арк.).

7. Матусевич К. М. Якісна визначеність інтелектуального потенціалу економіки постіндустріального типу / К. М. Матусевич // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць -- К., 2009. -- Вип. 22. -- С. 81--89 (0,5 друк. арк.).

8. Матусевич К. М. Кількісна визначеність інтелектуального потенціалу економіки постіндустріального типу / К. М. Матусевич // Вісник Національного ун-ту водного господарства та природокористування. Серія „Економіка” : зб. наук. праць -- Рівне, 2009. -- Вип. 2 (46). -- С. 207--214 (0,55 друк. арк.).

9. Матусевич К. М. Кадровий науковий потенціал США як інституційний чинник розвитку інноваційної економіки / К. М. Матусевич // Науковий вісник Чернівецького торг.-екон. ін-ту КНТЕУ : економічні науки. -- Чернівці, 2009. -- Вип. ІІІ (35). -- С. 130--137 (0,44 друк. арк.).

10. Матусевич К. М. Інноваційний напрямок розвитку інтелектуального потенціалу в умовах постіндустріального суспільства / К. М. Матусевич // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць : -- Дніпропетровськ, 2009. -- Вип. 249 : в 6 т. Т. IV. -- С. 937--944 (0,56 друк. арк.).

11. Матусевич К. М. Чинники трансформації і використання інтелектуального потенціалу України / К. М. Матусевич // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць -- Дніпропетровськ, 2009. -- Вип. 255 : в 9 т. Т. VI. -- С. 1377--1386 (0,67 друк. арк.).

В інших виданнях:

12. Матусевич К. М. Вища освіта як інституційний чинник розвитку інтелектуального потенціалу економіки постіндустріального типу / К. М. Матусевич // Економічний вісник ун-ту : зб. наук. праць учених та асп. -- Переяслав-Хмельницький, 2009. -- Вип. 9--10. -- С. 76--83 (0,69 друк. арк.).

13. Матусевич К. М. Інтелектуальний потенціал суспільства як чинник економічного розвитку / К. М. Матусевич // Людина, культура, техніка в новому тисячолітті : матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 22--23 квіт. 2008 р. / Національний аерокосмічний ун-т ім. М. Є. Жуковського. -- Харків, 2008. -- С.80--81 (0,1 друк. арк.).

14. Матусевич К. М. Духовні пріоритети економічного розвитку країн євроатлантичної інтеграції / К. М. Матусевич // Європейська і євроатлантична інтеграція та транскордонне співробітництво : матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. студ., асп. і молодих науковців, м. Луцьк, 15--16 трав. 2008 р. / Волинський нац. ун-т ім. Лесі Українки. -- Луцьк, 2008 -- Т. 1. -- С. 318--321 (0,28 друк. арк.).

15. Матусевич К. М. Наука як інституційний чинник розвитку знаннєвої економіки / К. М. Матусевич // Стратегії розвитку України у глобальному середовищі : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., [Сімферополь -- Ялта], 7--12 листоп. 2009 р. -- Сімферополь, 2008. -- Т. 3 -- С. 114--117 (0,21 друк. арк.).

16. Матусевич К. М. Гносеологія сутності та змісту категорії інтелектуальний потенціал суспільства / К. М. Матусевич // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць -- Спец. вип. Методологічні проблеми економічної науки : [матеріали] всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 15 жовт. 2009 р. -- К., 2009. -- С. 211--214 (0,18 друк. арк.).

12. Матусевич К. М. Стратегія розвитку інтелектуального потенціалу України у напрямку формування економіки постіндустріального типу / К. М. Матусевич // Стратегії розвитку України у глобальному середовищі : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., [Сімферополь -- Ялта], 13--15 листоп. 2009 р. -- Сімферополь, 2009. -- Т. 1. -- С. 170--172 (0,2 друк. арк.).

...