Управління економічною стійкістю промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ СТІЙКІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

ІВАНОВ ВАСИЛЬ ЛЕОНІДОВИЧ

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Гончаров Валентин Миколайович, Луганський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри економіки підприємства і управління трудовими ресурсами (м. Луганськ).

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Ячменьова Валентина Мар'янівна, Національна академія природоохоронного та курортного будівництва Міністерства освіти і науки України, завідуюча кафедрою менеджменту (м. Сімферополь);

доктор економічних наук, професор Турило Анатолій Михайлович, Криворізький технічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічного аналізу і фінансів (м. Кривий Ріг);

доктор економічних наук, професор Андрієнко Володимир Миколайович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри інформаційних систем управління (м. Донецьк).

Захист відбудеться 27 грудня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розіслано 26 листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.В. Козаченко

АНОТАЦІЯ

Іванов В.Л. Управління економічною стійкістю промислових підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2010.

У дисертаційній роботі подано результати дослідження теоретико-методологічних аспектів управління економічною стійкістю промислових підприємств, переважно машинобудівного профілю, що діють в умовах невизначеності та ризику.

Подано результати аналізу стану економіки України та її машинобудівної галузі, встановлено причини втрати стійкості сучасних промислових підприємств, визначено місце й роль економічної стійкості у їхній діяльності. Досліджено зміст категорії "економічна стійкість підприємства", надано пропозиції щодо оцінювання її рівня, представлено результати аналізу впливу чинників середовища функціонування підприємства на рівень економічної стійкості. Розроблено концепцію управління економічною стійкістю, що базується на принципах адаптивності, гнучкості та здатності до самоорганізації та використанні внутрішніх можливостей підприємства (економічного потенціалу), на основі якої запропоновано принципову схему управління економічною стійкістю. На основі розробленого модельного підходу надано пропозиції щодо формування методів управління стійкістю в окремих функціональних сферах діяльності підприємства - фінансовій, виробничій, організаційній. Також надано пропозиції зі створення адаптивної системи управління стійкістю та формування організаційного забезпечення процесу управління економічною стійкістю.

Ключові слова: підприємство, управління, економічна стійкість, моделювання, фінанси, виробництво, організація, адаптація, організаційна структура, стратегія, тактика.

промисловий економічний стійкість адаптивність

АННОТАЦИЯ

Иванов В.Л. Управление экономической устойчивостью промышленных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). -- Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля Министерства образования и науки Украины, Луганск, 2010.

В диссертационной работе представлены результаты исследования теоретико-методологических аспектов управления экономической устойчивостью промышленных предприятий, преимущественно машиностроительного профиля, действующих в условиях неопределенности и риска.

Приведены результаты анализа состояния экономики Украины и ее машиностроительной отрасли. Проведена классификация основных факторов внешней и внутренней среды предприятий, оказывающих наиболее существенное влияние на экономическую устойчивость, определен характер такого влияния и намечены основные направления воздействия на причины потери устойчивости и ликвидации последствий от проявления этих причин.

Определены место и роль экономической устойчивости в деятельности современных промышленных предприятий, действующих в условиях неопределенности и риска. На основе результатов анализа категории "экономическая устойчивость предприятия" уточнена терминологическая база проведения исследований и разработана концепция управления экономической устойчивостью, основные положения которой использовались для формирования системы адаптивного управления экономической устойчивостью предприятия, модельного подхода к управлению устойчивостью, на основе которого создан комплекс моделей и методов управления устойчивостью в основных функциональных сферах деятельности предприятия - финансовой, производственной, организационной. Даны предложения по оценке, формированию и использованию внутренних возможностей предприятия (экономического потенциала) в управлении экономической устойчивостью.

Разработаны и представлены в работе методы управления экономической устойчивостью в основных сферах деятельности предприятии. Так, в управлении устойчивостью в финансовой сфере созданы метод оптимизации структуры баланса, который позволяет повысить уровень ликвидности и платежеспособности предприятия на основе совершенствования структуры баланса, и метод упреждающего управления, суть которого состоит в управлении по отклонениям на заданном горизонте планирования на основе анализа динамики показателей функционирования предприятия, полученных с помощью прогнозной модели и процедуры уточнения прогноза.

При решении задач управления устойчивостью в производственной сфере разработан метод управления, который использует свойство гибкости производственной системы - способности оперативного перехода на выпуск новых видов изделий без значительных расходов ресурсов и времени. С помощью этого метода на этапе гибкого планирования формируется программа действий, необходимых для выполнения производственного задания, а на этапе гибкого управления обеспечивается устойчивое функционирование производственной системы в условиях действия возмущений, которые не были учтены в процессе планирования.

Для решении задач управления экономической устойчивостью в организационной сфере предприятия предложен метод, с помощью которого на основе анализа и использования его организационных возможностей (организационного потенциала) формируется комплекс способов организационного реагирования со стороны системы управления предприятия в ответ на угрозы, которые возникают в среде его функционирования.

Даны предложения по созданию адаптивной системы управления экономической устойчивостью предприятий, научно-практические рекомендации по совершенствованию организационных структур управления в решении стратегических и тактических задач управления экономической устойчивостью.

Ключевые слова: предприятие, управление, экономическая устойчивость, моделирование, финансы, производство, организация, адаптация, организационная структура, стратегия, тактика.

THE SUMMARY

Ivanov V. L. Management economic stability of industrial enterprises. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of Doctor of Economics on a speciality 08.00.04 - Economy and management by enterprises (by kinds of economic activity). - Earthukrain national university of name of Vladimira Dalya, Lugansk, 2010.

In dissertation work we can see the results of research theoretical and methodological aspects of management of industrial enterprises, mainly machine-building type, economic stability, that operate in the conditions of vagueness and risk.

There are results of analysis of the state of Ukraine economy and machine-building industry, set reasons of loss the stability of modern enterprises, certainly place and role of economic firmness in their activity. Investigational maintenance of category "economic stability of industrial enterprises", the basic going is developed the estimation of level, the results of analysis of influence factors of environment of functioning of enterprise are conducted on the level of economic stability. Conception is presented management economic stability, on the base of principles of adaptability, flexibility and capacity for self organization and active use of internal possibilities of enterprise (economic potential), which is based on principle system is developed of management economic stability. On the basis of the developed model propose a suggestions are given in relation to forming of methods of management stability in separate functional spheres of activity enterprise - financial, production and organizational. It is also given the suggestion in relation for creation the adaptive control system by stability and forming the organization support of process management economic stability.

Keywords: enterprise, management, economic stability, modeling, finances, production, organization, adaptation, organizational structure, strategy, tactic.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан економіки України, який характеризується складністю та високим рівнем динамічності середовища функціонування промислових підприємств, зумовлюєнеобхідність постійного вдосконалення підходів до управління ними для забезпечення стійкості та протистояння впливу дестабілізуючих чинників. Економічна стійкість для підприємств у сучасних умовах є однією з основних цілей їхньої діяльності та запорукою ефективного функціонування сьогодні та поступального розвитку в майбутньому.

Економічна стійкість промислового підприємства може бути забезпечена й за рахунок реалізації комплексу управлінських рішень, спрямованих на досягнення цільових показників роботи підприємства на деякому заданому рівні. Основні проблеми, що виникають у процесі управління економічною стійкістю підприємств, викликані тим, що заходи, які зазвичай реалізовуються керівництвом, дозволяють лише короткостроково забезпечити стійку роботу підприємств, але принципово не розв'язують проблеми ефективного управління в умовах постійно змінюваного середовища. Тобто підприємства, з одного боку, недооцінюють перспективи їхнього розвитку, а з іншого - не мають системності та комплексності в управлінні своєю діяльністю. Вирішення завдань ефективного функціонування та розвитку сучасних підприємств можливе лише шляхом створення нової концепції управління їхньою діяльністю, що базується на формуванні й розвитку їхньої здатності протистояти викликам середовища функціонування. Ці обставини визначають необхідність удосконалення та подальшого розвитку теоретичних і методологічних основ управління економічною стійкістю сучасних промислових підприємств.

Аналіз основних аспектів управління економічною стійкістю промислових підприємств та її ролі в ринковій системі господарювання проведений багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. В процесі дослідження вивчені й узагальнені результати наукових праць вітчизняних учених - В. В. Вітлінського, А. М. Герасимовича, С. Ф. Голова, А. О. Дробязко, О. В. Дзюблюка, К. Є. Раєвського, , В. І. Сушко, А. М. Турили, О. Л. Устенко, Р. І. Шіллера, О. І. Ястремського, В. М. Ячменьової; західних економістів - Е. Альтмана, К. А. Блумфілда, Є. Ф. Бріхема, Е. Белтенспергера, Б. Бухвальда, Е. Долана, П. Ф. Друкера, К. Кемпбелла, Т. Коха, Н. М. Марковіца, Р. С. Мертона, Ф. Мишкіна, Е. Ріда, П. Роуза, Дж. Сінкі, У. Харрісона, М. Фрідмена, Д. Л. Чессера; російських учених - Л. Г. Батракової, Ю. С. Масленченкова, Г. С. Панової, О. С. Стоякової, О. Б. Ширинської, В. М. Усоскіна, В. Е. Черкасова.

Однак розв'язання теоретичних і науково-практичних проблем, пов'язаних з визначенням шляхів забезпечення стійкого функціонування підприємств, накопиченням досвіду у сфері організації, планування й управління їхньою діяльністю в умовах нестабільного ринкового середовища відбувається повільно й низка питань залишається без належної уваги. В ряді випадків методи забезпечення стійкості розглядаються ізольовано від системи управління підприємством, часто не враховують її специфічні особливості та й самого підприємства в цілому. Потреба в розв'язанні проблеми управління економічною стійкістю посилюється наявністю низки обставин. По-перше, динамічне та схильне до швидких якісних змін середовище функціонування сучасних підприємств постійно висуває нові завдання, вирішення яких стикається з певними проблемами, викликаними, зокрема, відсутністю системного управління діяльністю підприємств в умовах невизначеності. По-друге, успішне функціонування підприємств у нестабільному середовищі вимагає не стільки оптимізації їхніх фінансово-економічних показників, скільки мобілізації зусиль для адаптації до змін зовнішнього та внутрішнього середовища. По-третє, дефіцит фінансових ресурсів змушує пильно досліджувати проблему мобілізації всіх внутрішніх резервів, повного й комплексного використання потенціалу підприємства.

В існуючих теоретичних напрацюваннях вітчизняних учених в області управління підприємствами, що діють в умовах невизначеності та ризику, поки що не сформовано цілісний підхід до управління економічною стійкістю, а використання зарубіжного науково-практичного досвіду без його відповідної адаптації до вітчизняних умов навряд чи приведе до очікуваного ефекту через неможливість урахувати специфічні особливості української економіки. Крім того, не зважаючи на значну кількість досліджень за темою дисертаційної роботи, категоріальний апарат, пов'язаний з економічною стійкістю як об'єктом наукового дослідження, має розрізнений характер, відсутній єдиний погляд на показники оцінювання рівня економічної стійкості та формування методів управління стійкістю в умовах обмеженості ресурсів і часу. Необхідність узагальнення існуючих результатів дослідження економічної стійкості промислових підприємств, забезпечення системності теоретичних розробок та їхня підготовка до використання в практиці вітчизняних підприємств у формі практичних рекомендацій визначили актуальність теми дисертаційної роботи, зумовили мету, об'єкт, предмет дослідження та перелік завдань наукового і практичного характеру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів наукових досліджень Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. В межах теми ДН-33-03 "Розробка механізму управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарської діяльності в умовах глобалізації економіки" (номер державної реєстрації 0103U000421, 2003-2005 рр.) здобувачем розроблено концепцію управління економічною стійкістю промислових підприємств. При виконанні теми ДН-33-06 "Методологічні основи управління функціонуванням і розвитком суб'єктів господарської діяльності в епоху економіки знань" (номер державної реєстрації 0106U000293, 2006-2008 рр.) здобувачем розроблено науково-практичні рекомендації з удосконалення організаційної структури управління в забезпеченні економічної стійкості промислових підприємств. За темою ДН-8-09 "Методологічні основи управління функціонуванням та розвитком суб'єктів господарської діяльності в умовах інноваційного розвитку економіки та економіки знань" (номер державної реєстрації 0109U000083, 2009-2011 рр.) здобувачем розроблено модельний підхід до створення методів управління економічною стійкістю промислових підприємств.

Відповідно до тематики наукових досліджень філії Інституту економіко-правових досліджень НАН України (м. Луганськ) за темою "Організаційне й економіко-правове забезпечення захисту вітчизняних товаровиробників" (номер державної реєстрації 0104U007345, 2005-2007 рр.) розроблено методичні рекомендації щодо управління економічною стійкістю промислових підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне розроблення теоретичних, методичних і прикладних питань управління економічною стійкістю промислових підприємств, які діють в умовах невизначеності та ризику.

Для досягнення мети дослідження вирішено такі наукові та практичні завдання:

досліджено сучасний стан економіки України, виявлено причини зменшення ефективності та втрати стійкості роботи промислових підприємств;

проаналізовано місце й роль економічної стійкості в діяльності промислових підприємств та основних складників цієї категорії;

вивчено особливості управління економічною стійкістю промислових підприємств, які діють в умовах невизначеності та ризику;

визначено комплекс показників діяльності промислових підприємств для оцінювання рівня економічної стійкості;

розглянуто чинники, що впливають на діяльність промислових підприємств, проведено кількісний та якісний аналіз цього впливу;

розроблено концепцію управління економічною стійкістю промислових підприємств, які діють в умовах невизначеності та ризику;

розроблено модельний підхід до управління економічною стійкістю промислових підприємств;

надано пропозиції щодо оцінювання економічного потенціалу та його використання при розроблянні заходів з управління економічною стійкістю підприємств;

створено комплекс методів управління економічною стійкістю промислових підприємств у фінансовій сфері;

надано пропозиції щодо управління економічною стійкістю промислових підприємств на основі використання гнучкого планування та управління виробничими процесами;

розроблено метод управління економічною стійкістю на основі використання організаційного потенціалу промислових підприємств;

сформовано систему адаптивного управління економічною стійкістю промислових підприємств;

розроблено пропозиції щодо формування асортиментного складу продукції підприємства за рахунок диверсифікації його діяльності;

використано розроблені рекомендації в діяльності машинобудівних підприємств.

Об'єкт дослідження - економічна стійкість промислових підприємств.

Предмет дослідження -теоретико-методологічні та науково-практичні аспекти управління економічною стійкістю промислових підприємств, які діють в умовах невизначеності та ризику.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність способів наукового пізнання, загальнонаукових методів, прийомів і принципів, що використовувалися в процесі дослідження. Теоретичною базою дослідження послугували фундаментальні положення теорії управління складними соціально-економічними об'єктами, що базуються на принципах і положеннях системного підходу, теорії організації, ухвалення рішень в умовах невизначеності та ризику, а також наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених в області управління економічною стійкістю промислових підприємств.

Правове поле дослідження склали нормативні та законодавчі документи, які стосуються питань фінансово-економічної й організаційно-управлінської діяльності підприємств.

Інформаційною базою роботи послугували статистичні дані, опубліковані у відкритому друці, дані про діяльність машинобудівних підприємств Луганської області та результати власних досліджень.

У роботі використано статистичний аналіз (при систематизації проблематики сучасних підприємств); абстрактно-логічний метод (при дослідженні категорії "економічна стійкість" та її складників); методологія системного й комплексного підходів (при формуванні концепції управління економічною стійкістю підприємств); метод логічного (професійного) аналізу й синтезу (при аналізі особливостей управління та організаційного забезпечення економічної стійкості підприємств); метод фінансово-економічного аналізу (при розроблянні комплексу показників оцінювання рівня економічної стійкості підприємства); метод функціонального аналізу (при оцінюванні рівня економічного потенціалу підприємств); методи прогнозування (при розроблянні методу управління економічною стійкістю за відхиляннями); балансовий метод (при розроблянні процедури вдосконалення структури балансу підприємств); методи економіко-математичного моделювання (при розроблянні методу гнучкого планування й управління виробничо-економічною стійкістю, при побудові моделі вибору заходів стабілізації діяльності підприємства, при формуванні й дослідженні моделей управління економічною стійкістю); метод системного аналізу та синтезу (при створенні адаптивної системи управління економічною стійкістю підприємства); метод структурно-параметричного синтезу (при розроблянні рекомендацій щодо вдосконалення організаційних структур управління підприємств).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні сукупності методів управління економічною стійкістю промислового підприємства, використання яких за основними сферами його діяльності - фінансовою, виробничою, організаційною - базується на результатах аналізу економічного стану підприємства та його ресурсного потенціалу та дозволяє задати певний рівень економічної стійкості й визначити шляхи його досягнення.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:

уперше:

розроблено концепцію управління економічною стійкістю промислового підприємства, базові положення якої передбачають аналіз рівня стійкості за основними сферами діяльності підприємства з метою ідентифікації причин втрати стійкості, оцінювання потенціальних можливостей підприємства, урахування впливу чинників, що дестабілізують його діяльність, формування методів управління економічною стійкістю в основних сферах діяльності з використанням розробленого модельного підходу та відповідне організаційне забезпечення процесу управління економічною стійкістю, реалізація якої дозволяє забезпечити комплексно-системну підтримку формування й втілення рішень в управлінні економічною стійкістю підприємства;

сформовано трирівневий комплекс показників оцінювання рівня економічної стійкості промислового підприємства, який містить загальноекономічний показник стійкості, що визначається за оцінками досягнення цільових показників діяльності підприємства, та інтегральні, агреговані та часткові показники, які відображають рівень економічної стійкості підприємства в основних сферах діяльності (фінансовій, виробничій, організаційній), призначених для ідентифікації та локалізації причин втрати стійкості;

розроблено метод управління економічною стійкістю в організаційній сфері діяльності підприємства, зміст якого зводиться до визначення за результатами аналізу використання організаційних можливостей (організаційного потенціалу) організаційних розривів у структурі управління підприємства та формування (вибору) комплексу заходів з організаційного реагування для ліквідації цих розривів за функціональними сферами діяльності підприємства;

уточнено:

сутність поняття "економічна стійкість підприємства", відповідно до якого перебіг процесів в основних сферах діяльності підприємства - фінансовій, виробничій, організаційній- забезпечується за рахунок найповнішого використання економічного потенціалу та розроблених методів управління економічною стійкістю, адаптаційних можливостей підприємства, про що свідчить перебування значень показників діяльності підприємства в наперед визначеному діапазоні;

роль диверсифікації діяльності (продукції) в управлінні економічною стійкістю промислового підприємства, що послугувало основою для формування асортиментного складу продукції підприємства, який базується на оцінюванні схожості пропонованих до виробництва перспективних видів продукції з параметрами виробничо-технологічного профілю підприємства й дозволяє цілеспрямовано формувати номенклатуру продукції у відповідь на зміни потреб ринку;

удосконалено:

систему управління підприємства, яке функціонує в умовах невизначеності та ризику, шляхом використання принципів адаптивного управління, уведення контурів зворотного зв'язку (корегування дій або планових завдань) та системної інтеграції методів управління економічною стійкістю при вирішенні стратегічних і тактичних завдань підприємства;

модельний підхід до формалізації процесу управління в основних сферах діяльності підприємства шляхом розробки класифікації моделей управління економічною стійкістю підприємства, яка дозволила вибрати моделі, що послугували основою розробки та вдосконалення методів управління економічною стійкістю в основних сферах діяльності підприємства;

методи управління економічною стійкістю у фінансовій сфері: метод оптимізації структури балансу - шляхом зміни конфігурації активів і пасивів; метод управління за відхиленнями - шляхом уведення процедур прогнозування показників діяльності підприємства, уточнення їхніх прогнозних значень і розроблення випереджувальних керувальних дій для ліквідації причин можливої втрати економічної стійкості підприємства;

метод управління економічною стійкістю у виробничій сфері підприємства шляхом урахування можливих збурень у його діяльності при реалізації розроблених планів за рахунок гнучкості виробничої підсистеми підприємства, що дозволяє на етапі гнучкого планування розробити програму дій, необхідних для виконання виробничого завдання, а на етапі гнучкого управління - виконати її;

порядок вибору (реорганізації) організаційних структур управління промислового підприємства за рахунок раціонального розподілу додаткових функцій управління економічною стійкістю, що сприяє адекватному реагуванню на вплив чинників середовища функціонування підприємства, які призводять до дестабілізації його діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертації результати та розроблені рекомендації є методичною базою управління економічною стійкістю промислових підприємств, які діють в умовах невизначеності та ризику.

До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

оцінювання чинників, що впливають на економічну стійкість підприємства, і встановлення причин втрати стійкості;

аналізу економічного потенціалу підприємства, його формування та використання в підвищенні рівня економічної стійкості підприємства;

моделей пошуку варіантів управлінських дій в управлінні економічною стійкістю підприємства;

оцінювання динаміки показників діяльності підприємства на основі використання методів прогнозування та процедури уточнення прогнозу;

формування стабілізаційної програми підприємства;

вибору комплексу заходів щодо забезпечення економічної стійкості підприємства в короткостроковому періоді.

Результати дисертаційної роботи використано в практичній діяльності промислових підприємств і державних установ, що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатку: ВАТ "Юність" (довідка № 306 від 11.03.10), Науково-виробниче підприємство "АЛЬФА" (довідка № 504 від 17.05.10), Международная академия науки и практики организации производства (довідка № 286 від 11.01.10), Луганська обласна державна адміністрація Головне управління економіки (довідка № 22-4/2238 від 01.10.10), ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" (довідка № 23/01 від 05.06.10), АТЗТ "Луганськелектромаш" (довідка № 24-1 від 05.05.10), ТЗТ "Луганськпідшипник" (довідка № 37-5 від 06.04.10), ТОВ "Автонормаль" (довідка № 91 від 23.03.10), ТОВ "Електродний завод "ІНДУСТРІЯ" (довідка № 010 від 04.01.10), ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" (довідка № 310 від 06.06.10), ТОВ "Мастертулс" (довідка № 924 від 15.03.10), ТОВ "Луганський електромашинобудівний завод" (довідка № 1718 від 05.10.10), ДП "Енергозбереження" (довідка №57-11 від 12.07.10), АТЗТ "Луганський домобудівельний комбінат" (довідка № 324/6 від 12.06.10).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного дослідження автора щодо управління економічною стійкістю промислових підприємств, які діють в умовах невизначеності та ризику. Внесок здобувача в колективно опубліковані праці конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати наукового дослідження, висновки та пропозиції доповідалися на научно-практической конференции "Экономико-математическое моделирование и информационные технологии в рыночной экономике" (г. Луганськ, 2000 г.), II Міжнародній конференції "Математичні моделі та інформаційні технології в соціально-економічних та екологічних системах" (м. Луганськ, 2001 р.), VIII Міжнародній науково-практичній конференції "Університет i регіон" (Луганськ, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "М.І. Туган-Барановський - видатний вчений-економіст. Спадщина та новації" (м. Донецьк, 2005 р.), науково-практичній конференції "Моделі та інформаційні технології в управлінні соціально-економічними, технічними та екологічними системами" (м. Луганськ, 2005 р.), Всеукраинской научно-практической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых "Проблемы повышения эффективности деятельности предприятий в современных условиях" (г. Севастополь, 2005 г.), XI Міжнародній науково-практичній конференції "Університет i регіон" (м. Луганськ, 2006 р.), I Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених "Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки" (м. Луганськ, 2009 р.), XI Всеукраинской научно-практической конференции "Проблемы устойчивости деятельности предприятий Украины" (г. Алушта, 2009 г.), XV Всеукраїнській науково-методичній конференції "Проблеми економічної кібернетики" (м. Євпаторія, 2010 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених "Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки" (м. Луганськ, 2010 р.), I Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Актуальні питання теорії та практики менеджменту" (м. Луганськ, 2010 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції "Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки" (м. Судак, 2010 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 50 наукових працях, серед яких 3 монографії, з яких 2 одноосібні, 18 статей - у наукових журналах, 17 статей - у збірниках наукових праць, 11 публікацій - у матеріалах наукових конференцій, 1 праця - в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій - 41,9 д.а., з яких особисто автору належать 37,8 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів і висновків, викладених на 397 сторінках машинописного тексту. Матеріали роботи містять 70 таблиць і 30 рисунків, які подано на 47 сторінках. Список використаних джерел із 407 найменувань уміщено на 39 сторінках, 2 додатки - на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження розглядаються такі основні положення.

Розділ 1. Стан та проблеми управління економічною стійкістю промислових підприємств. Аналіз сучасного стану економіки України дозволяє зробити висновок, що зростання в окремих галузях поки що носить нестабільний характер: середовище функціонування вітчизняних підприємств залежить від впливу значної кількості випадкових чинників, що важко передбачити: недостатньо ефективно функціонує ринкова інфраструктура; керівники сучасних промислових підприємств не завжди мають ринковий тип мислення та не володіють здатністю кардинально впливати на діяльність своїх підприємств.

За результатами аналізу економічного стану вітчизняних підприємств систематизовано проблеми, які призвели до негативних наслідків їхньої діяльності. До них належать: низький виробничо-технологічний рівень виробництва; надлишок виробничих потужностей; низький рівень якості вітчизняної продукції машинобудування, і, як наслідок цього, зменшення її конкурентоспроможності; відсутність достатнього попиту на продукцію вітчизняного машинобудування, зокрема, з боку держави; недостатня платоспроможність споживачів продукції; недосконалість механізму середньо- та довгострокового кредитування виробників і споживачів продукції та високі ставки кредитування; нерозвиненість інфраструктури ринку (відсутність реального моніторингу, дистриб'юторської системи, фірмового технічного обслуговування); невідповідність фінансово-економічних можливостей сучасних підприємств здатності швидко створювати й освоювати серійне виробництво конкурентоспроможної продукції; брак обладнання, придатного до переналагодження; невисокий рівень кваліфікації персоналу; повільна адаптація підприємств машинобудування до роботи в ринкових умовах.

Здатність зберігати стійкість в умовах впливу негативних факторів навколишнього середовища є актуальним і важливішим стратегічним завданням будь-якого господарювального суб'єкта. Перехід вітчизняних підприємств на модель стійкого функціонування повинен здійснюватися з урахуванням особливостей машинобудування як виду економічної діяльності.

Забезпечення стійкої роботи підприємств - це гарантія запобігання кризовим ситуаціям та економічного розвитку країни. Однак, незважаючи на стабілізацію та зростання основних соціально-економічних показників в окремих галузях економіки України, у цей час більше третини підприємств залишаються в кризовому стані, процес адаптації до нових умов господарювання йде вкрай болісно й неефективно.

У найзагальнішому значенні стійкість характеризує здатність об'єкта, що зазнає вплив зовнішніх і внутрішніх чинників, відновлювати свій початковий стан. Більш стійким є такий об'єкт, що при зовнішніх впливах і внутрішніх зрушеннях піддається меншим змінам, відхиленням від колишнього становища. Узагальнюючи результати вивчення поняття "стійкість" стосовно соціально-економічних об'єктів, оцінюючи достоїнства та недоліки різних трактувань цієї категорії, а також ураховуючи цілі та завдання дослідження, економічна стійкість підприємства розглядається як його здатність підтримувати основні показники своєї діяльності при впливі дестабілізуючих чинників середовища функціонування за рахунок використання економічного потенціалу, адаптаційних можливостей та використання методів управління економічною стійкістю в основних сферах діяльності підприємства.

Ураховуючи багатоаспектний характер поняття "економічна стійкість", складний характер діяльності сучасних підприємств, що діють в умовах динамічного й нестабільного зовнішнього та внутрішнього середовища, у роботі об'єднані в межах одного дослідження наукові розробки різних наукових напрямів, що допомогло сформувати комплексну категорію - "економічна стійкість". З використанням принципів комплексності та системності ця категорії розглянута в різних аспектах, кожен з яких детально охарактеризовано (табл. 1).

Управління економічною стійкістю підприємства передбачає визначення тих боків його діяльності, які найбільше зазнають впливу чинників зовнішнього або внутрішнього середовища, та розроблення заходів щодо ліквідації причин втрати стійкості за рахунок використання власних можливостей підприємства.

Цілі управління економічною стійкістю безпосередньо випливають з цілей функціонування підприємства та передбачають збереження його основних показників діяльності в деякому стабільному стані в умовах впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, що призводять до дестабілізації. Управління економічною стійкістю має охоплювати всі сфери діяльності підприємства, етапи процесу розробляння та реалізації управлінських рішень у кожній з них і розглядатися з позицій комплексного та системного підходів, що передбачає дослідження впливу значної кількості чинників середовища функціонування підприємства, які призводять до дестабілізації його діяльності, а також використання сучасних цільових технологій управління разом з інформаційним, методичним, організаційним забезпеченням. В управлінні стійкістю мають бути враховані всі умови та чинники, стимули та механізми, які забезпечують стійке функціонування й поступальний розвиток підприємства та є достатніми для досягнення цілей його діяльності.

Управління економічною стійкістю є складним процесом, що містить декілька етапів (табл. 2), зміст кожного з яких детально представлено в роботі.

Економічна стійкість промислових підприємств як комплекс дій з підтримки основних показників діяльності на завчасно заданому рівні в умовах невизначеності та ризику є запорукою їхнього стабільного функціонування та поступального розвитку, забезпечення конкурентних переваг на вітчизняному та зарубіжних ринках. У сучасних умовах економічна стійкість має бути не лише характеристикою стану підприємства, але й стратегією його розвитку. Досягнення підприємством економічної стійкості залежить від його здатності вирішувати внутрішні розбіжності, що виникають через обмеженість ресурсів і необхідність задоволення потреб підрозділів, а також завдяки вмінню протистояти викликам зовнішнього середовища за рахунок мобілізації внутрішніх резервів.

Розділ 2. Аналіз та оцінювання економічної стійкості промислових підприємств. Стійкість складних соціально-економічних систем, до яких належать промислові підприємства, значно відрізняється від систем інших видів, оскільки головною характеристикою є не деякий рівноважний стан і здатність повертатися до нього в разі збурювальних впливів, а здатність ефективно використовувати ресурси й адекватно реагувати на зміни середовища функціонування з метою стабілізації або покрашення економічних і соціальних показників.

Результати аналізу досліджень в області оцінювання економічної стійкості підприємств, антикризового управління та запобігання банкрутству показали, що сьогодні відсутні ефективні комплексні методики оцінювання економічної стійкості. Пояснюється це особливостями вітчизняного економічного законодавства, системи бухгалтерського обліку, недостатньою повнотою та точністю інформації про діяльність підприємств і середовище їхнього функціонування. Ці обставини визначили необхідність формування системи показників для оцінювання рівня економічної стійкості підприємства, які максимально повно та об'єктивно відображають реальну стійкість підприємства та придатні для ідентифікації причин її втрати.

За результатами проведеного аналізу запропоновано трирівневий комплекс показників діяльності підприємства для оцінювання його економічної стійкості (табл. 3).

На нижньому рівні запропонованого комплексу знаходяться показники, які відображають важливі для будь-якого підприємства характеристики сфери діяльності - фінансову, виробничу та організаційну, на середньому рівні - агреговані показники U_i, що визначають стратегічні цілі підприємства за тими ж функціональними сферами діяльності. Агрегування показників здійснюється за формулою:

U_i =У w_ij·u_ij,

де w_ij - вагові коефіцієнти, отримані експертним шляхом, u_ij - j-й показник економічної стійкості в i-й групі. На верхньому рівні комплексу знаходиться інтегральний показник стійкості, що розраховується за допомогою вагових коефіцієнтів та об'єднує агреговані показники. В роботі розглянуто порядок розрахунку показників стійкості та представлені результати аналізу економічної стійкості на конкретному прикладі.

У наш час кожне підприємство змушене самостійно вибирати критерій оцінювання ефективності діяльності, і з їхнім використанням визначати показники економічної стійкості й аналізувати причини її втрати. Багато в чому управління економічною стійкістю підприємства залежить від фази життєвого циклу підприємства - на різних етапах змінюються основні орієнтири, стратегічні та тактичні цілі й можливості їхнього досягнення. Тому при формуванні показників оцінювання економічної стійкості підприємства враховані його фінансово-економічний стан і фаза життєвого циклу, стратегічні та тактичні цілі й завдання, стан економічного потенціалу, ідентифіковані причини втрати стійкості в основних функціональних сферах діяльності підприємства та визначені основні шляхи їхнього усунення.

Сформований комплекс показників оцінювання економічної стійкості підприємства та результати аналізу впливу чинників економічного ризику використано в класифікації й оцінюванні загроз втрати економічної стійкості підприємства та виборі методів управління економічною стійкістю. Це дозволило декомпозувати процес управління економічною стійкістю на декілька етапів, визначивши для кожного з них відповідно до характеру загроз методи управління стійкістю - тактичні, стратегічні або довгострокові.

Аналіз економічної стійкості розглядається як комплекс дій, що дозволяє виявити динаміку й тенденції змін показників у часі, що характеризують результати фінансової, виробничої та організаційної діяльності підприємства. Економічна стійкість пов'язується з діяльністю підприємства, що розгорнута в часі та зіставляється з цілями цієї діяльності. Таке оцінювання дозволяє ідентифікувати причини зменшення економічної стійкості й розробити випереджувальні заходи щодо запобігання збиткам або їхній мінімізації від зовнішніх або внутрішніх загроз підприємства.

Розділ 3. Методологічні основи управління економічною стійкістю промислових підприємств. За результатами аналізу тенденцій у діяльності сучасних промислових підприємств розроблено концепцію управління їхньою економічною стійкістю. Концепція виходить з того, що середовище функціонування сучасних підприємств має складний і динамічно мінливий характер, а підприємства діють в умовах невизначеності та ризику, що призводить до зниження ефективності їхньої роботи та втрати стійкості. Управління економічною стійкістю сприяє підвищенню адаптивності, гнучкості та здатності підприємства до самоорганізації з використанням результатів аналізу фінансово-економічного стану й економічного потенціалу за рахунок розробляння та використання методів управління економічною стійкістю в основних функціональних сферах діяльності, застосування моделей управління економічною стійкістю, розробки організаційного, методичного й інформаційного забезпечення процесу управління економічною стійкістю підприємства. Все це є засобами протидії впливу випадкових чинників, які спричинюють втрату економічної стійкості.

Структурні елементи концепції управління економічною стійкістю підприємства наведені на рис. 1.

З використанням розробленої концепції побудовано принципову схему управління економічною стійкістю підприємства, у якій управління економічною стійкістю подано як безперервний ітеративний процес з декількох етапів. Перший етап є аналітичним, на ньому вивчаються відносини "середовище-підприємство" (матеріальні, фінансові та інформаційні потоки) та аналізується вплив на діяльність підприємства чинників середовища його функціонування. На другому етапі вибираються методи управління економічною стійкістю, дія яких має бути спрямована на стабілізацію діяльності підприємства в окремих функціональних сферах. Завданням третього етапу процесу управління економічною стійкістю підприємства є використання економічного потенціалу та розробляння певного комплексу скоординованих дій (рис. 2).

Процес управління економічною стійкістю підприємства повинен бути гнучким, здатним адекватно й оперативно реагувати на зміну умов функціонування підприємства та завдань, що викликані коливаннями ринку. Особливо це актуально при впливі випадкових економічних чинників середовища, що негативно впливають на нерівномірність завантаження виробничих потужностей, а це потребує періодичного перегляду виробничих програм і завдань.

Управління економічною стійкістю є витратним, а сам процес управління здійснюється в умовах, що невизначені та динамічно змінюються. Тому для підвищення надійності й обґрунтованості рішень в управлінні економічною стійкістю підприємства пропонується використати модельний підхід, сутність якого полягає у формалізації процесів управління економічною стійкістю в основних сферах діяльності підприємства та пошуку найбільш об'єктивних і обґрунтованих варіантів рішень. Синтез моделей стійкості та розробляння на їхній основі методів управління економічною стійкістю в основних функціональних сферах діяльності підприємства здійснено за результатами класифікації моделей управління економічною стійкістю.

З використанням основних положень модельного підходу, запропонованого в роботі, побудовано модель дослідження економічної стійкості на основі виробничих та інвестиційних функцій підприємства. За її допомогою простежено динаміку цільових показників діяльності підприємства залежно від впливу різноманітних чинників (витрат, інвестицій тощо). При певній комбінації значень ендогенних параметрів моделі показники діяльності підприємства значно змінюються, а саме підприємство втрачає стійкість. У роботі визначено граничні значення ендогенних параметрів, за яких зберігається заданий рівень економічної стійкості.

Сутність модельного підходу в контексті управління економічною стійкістю підприємства зводиться до такого. Стан підприємства може бути описаний параметрами m, а a_i - стан i-го параметра об'єкта, вектор А = {a_i} - стан усього об'єкта. Початковий стан об'єкта характеризується вектором A₀.

Простір параметрів, які описують стан підприємства, структурований за групами (G), кожна з яких характеризує окремі функціональні сфери його діяльності (фінансову, виробничу та організаційну). В оцінюванні економічної стійкості підприємства використано комплексний (інтегральний) показник економічної стійкості (I), який поєднує агреговані (за функціональними сферами) та часткові показники економічної стійкості.

За кожним показником (агрегованим або частковим) закріплюється рівень достовірності (довірчої ймовірності) та відповідні йому величини відхилянь для встановлення допустимого діапазону зміни кожного показника. Використано такі граничні показники рівня економічної стійкості: допустимий (u_дп), критичний (u_кр) і катастрофічний (u_кт). Кожний з них визначає, відповідно, допустиме, критичне та катастрофічне відхиляння для кожного з показників a_i - _aiдп, _aiкр, _aiкт.

Зовнішнє середовище Q підприємства характеризується n істотними для забезпечення його стійкого функціонування параметрами. Вектор D, що описує стан зовнішнього середовища підприємства, визначається значенням окремих параметрів: D = {d_j}, D₀ - поточний стан зовнішнього середовища. Частина елементів зовнішнього середовища Q_рин описує ринковий стан підприємства та взаємодіє з елементами підприємства. Стан даних параметрів визначається вектором

Е = {d_i Q_рин}, де Е D.

Керівництво підприємства має у своєму розпорядженні деякий набір засобів впливу (M) для приведення стану підприємства до стійкого - m_k. Реалізація кожного з таких засобів вимагає певних витрат z_k.

Основним завданням управління економічною стійкістю підприємства є забезпечення входження відповідного набору цільових показників підприємства a_i в допустимий, критичний або катастрофічний діапазони (U_i^дп, U_i^кр, U_i^кт): U_i^пл - U_i* U_i U_i^пл + U_i* за рахунок використання деякого набору управлінських заходів (M) (U_i^пл - значення показника економічної стійкості i-ї групи, що планується (очікуване значення); U_i - фактичне значення показника економічної стійкості i-ї групи; U_i* - допустиме, критичне або катастрофічне відхиляння показника стійкості i-ї групи).

Обсяг ресурсів, який витрачається при використанні вибраних засобів впливу (M) на стан підприємства, не повинен перевищувати окресленої межі (Z): z_k <.

Управління економічною стійкістю має базуватися на максимальному використанні власних можливостей підприємства - економічного потенціалу, у якому виділені ресурсний складник (фінансові, матеріальні, виробничо-технологічні ресурси) та управлінський (здатність елементів внутрішнього середовища підприємства виконувати матеріально-речовинні та управлінські функції, необхідні й достатні для досягнення мети підприємницької діяльності за рахунок максимального використання внутрішніх ресурсів).

Економічний потенціал підприємства має використовуватися для пошуку внутрішніх ресурсів підприємства в управлінні його економічною стійкістю. Процес використання економічного потенціалу поділено на дві фази: фазу структуризації та аналізу економічного потенціалу (пошук й оцінювання фінансових, матеріальних та організаційних резервів підприємства) і фазу формування та використання потенціалу (розробляння та реалізація заходів мобілізації внутрішніх резервів підприємства для ресурсного забезпечення процесу управління економічною стійкістю).

Розділ 4. Методи управління економічною стійкістю промислових підприємств. Нестійке функціонування підприємства зумовлено переважно невідповідністю його фактичного фінансово-економічного стану очікуваному. Усунення такої невідповідності або самої можливості її виникнення досягається за рахунок зміни конфігурації активів і пасивів балансу. Для цього мають бути вирішені два завдання: відновлення платоспроможності та стабілізація фінансового стану й усунення причин втрати стійкості за рахунок розробляння відповідного ситуації набору заходів щодо реструктуризації балансу підприємства.

...