Оцінити якість структури балансу підприємства, а в подальшому шляхом реструктуризації активів і пасивів досягти більш стійкого фінансового стану підприємства можна за допомогою методу оптимізації балансу, що базується на моделі агрегованого балансу.

До і після реструктуризації структура балансу має вигляд:

(1)

де a_i - i-й вид активу; р_j - j-й вид пасиву.

Потрібно знайти такі значення X_i і Y_j, за яких показники фінансової стійкості підприємства досягали б нормативного стану без порушення обсягу фінансових і матеріальних ресурсів підприємства.

Цільова функція має вигляд:

(2)

де d_j - j-а оцінка значущості стратегій структурних перетворень балансу (зміна розміру капіталу, зобов'язань (позик), дебіторської заборгованості), причому ; X_j - j-а стаття пасиву агрегованого балансу, відповідно, капіталу, позикових коштів, оборотних коштів, причому . Обмеження на реструктуризацію активу балансу .

До моделі включено додаткові обмеження на значення показників економічної стійкості підприємства (коефіцієнти концентрації власного капіталу, фінансової залежності, маневреності власного капіталу, концентрації залученого капіталу тощо).

Структура балансу, отримана з використанням розробленої моделі управління економічною стійкості у фінансовій сфері підприємства, дозволяє визначити співвідношення окремих статей балансу, що забезпечує достатню ліквідність і платоспроможність підприємства в межах періоду, що розглядається.

Метод фінансової стабілізації на основі зміни структури активів і пасивів балансу є методом управління стійкістю у вирішенні поточних завдань підприємства. Врахування при управлінні економічною стійкістю підприємства чинника часу зумовлює необхідність розроблення динамічних методів управління стійкістю. Таким методом є метод управління за відхиляннями. Його використання спрямоване на забезпечення безперервної перевірки результатів роботи підприємства на відповідність заданим цілям діяльності. Цей метод базується на результатах прогнозування основних тенденцій у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства. В роботі метод управління за відхиляннями вдосконалено шляхом підвищення якості прогнозу основних тенденцій у середовищі підприємства на основі використання індикаторів - коефіцієнтів коригування прогнозних значень тенденцій з урахуванням чинників, що не враховані в прогнозних моделях.

Метод управління за відхиляннями разом з використанням прогнозу основних тенденцій у середовищі підприємства передбачає аналіз змін впливу основних чинників зовнішнього середовища підприємства, які найбільш суттєво впливають на його економічну стійкість (зовнішній контур управління) та "запуск" на виконання заходів щодо стабілізації діяльності підприємства при перевищенні певних граничних значень отриманих прогнозних показників (внутрішній контур управління).

За допомогою вдосконаленого методу управління за відхиляннями проаналізовано вплив основних чинників виробництва (виробничі потужності, фондоємність, матеріалоємність, оплату праці, розмір оплати праці тощо) на цільові показники діяльності підприємства, що сприяло розробленню та реалізації методів управління економічною стійкістю у фінансовій сфері та формуванню програми стабілізації підприємства.

Однією з важливих характеристик виробничої підсистеми промислового підприємства, яка сприяє забезпеченню його економічної стійкості, є виробнича гнучкість, тобто здатність набувати нових якісних виробничих властивостей при незначних витратах ресурсів унаслідок зміни попиту на продукцію, що випускається, у межах технічних можливостей. Пропонований метод управління економічною стійкістю у виробничій сфері використовує властивість гнучкості виробничої підсистеми підприємства та базується на поєднанні принципів гнучкого планування й управління. За допомогою цього методу на етапі планування розробляється програма дій для виконання виробничого завдання, а на етапі гнучкого управління це завданнявиконується у виробничій підсистемі підприємства з урахуванням впливу збурень, що не були враховані в процесі планування.

Для формування виробничого плану (програми) використано лінійну модель:

(3)

де Z - цільова функція (прибуток); C_j - ціна одиниці j-ї продукції j (j=1,J); C_m, C_l, С_n - ціни матеріального ресурсу m (m=1, M), амортизація за одну годину роботи обладнання l (l=1, L) і заробітна плата основних робітників n (n = 1, N); b_m, b_l, b_n -- запаси матеріальних ресурсів, фонд часу роботи обладнання та робітників; Q_j - фактичний випуск j-ї продукції; Z* - запланований прибуток; Q_j* - контрольна цифра випуску продукції; w_mj, w_lj, w_nj - норми витрат ресурсів m, l, n на випуск одиниці j-і продукції.

На процес реалізації виробничого плану (програми), отриманого з використанням моделі (3), можуть впливати збурення, спрогнозувати й урахувати які досить складно. Під впливом збурень заплановане значення ресурсів b_m^* може відрізнятися від його фактичного значення, тобто b_m^*b_m. Тому необхідно забезпечити умови реалізації плану, що майже не відрізняються від умов розрахунку, а це надзвичайно проблематично, або скорегувати план з урахуванням збурень.

Мета планування (і управління при впливі збурень) визначається одним з критеріїв:

 (4)

Управління процесом реалізації виробничого плану (програми) починається в разі перевищення наперед заданих нормативних порогових значень недовиконання плану ?Z та ?Q:

, (5)

де Z i Q - нормативні порогові значення недовиконання плану.

Застосування методу управління економічною стійкістю у виробничій сфері дозволяє визначити чинники, що впливають на рівень економічної стійкості підприємства у виробничій сфері; розрахувати та проаналізувати відхиляння показників плану від нормативних значень і виявити причини цих відхилянь; прийняти рішення щодо зменшення впливу чинників на рівень економічної стійкості.

Одним з можливих напрямів забезпечення економічної стійкості підприємства є забезпечення стійкості в самій системі управління підприємства, яка представлена організаційною структурою апарату управління, а також використовуваними підходами й методами управління, ідеями, правилами побудови та здійснення підприємством своєї діяльності. Управління економічною стійкістю в організаційній сфері розглядається як здатність підприємства до створення та підтримки в стабільному стані організаційної структури управління підприємства, яка має можливість за рахунок незначних витрат організаційних ресурсів, зміни конфігурації, а також застосовуваних підходів і методів управління оперативно реагувати на вплив чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, що дестабілізують діяльність підприємства, підтримуючи на завчасно заданому рівні основні показники діяльності.

Для вирішення завдань управління економічною стійкістю в організаційній сфері підприємства виділено загальні організаційні заходи реагування на вплив чинників, що дестабілізують його діяльність: виробничий, конкурентний, інноваційний, стратегічний та адміністративний (конкретний тип поведінки системи управління у відповідь на виклики зовнішнього середовища функціонування підприємства).

Процес забезпечення економічної стійкості підприємства за рахунок організаційних заходів реагування поділено на декілька етапів (рис. 3). На етапі аналізу системи управління підприємства досліджується розподіл функцій, повноважень і відповідальності в системі управління, рівень кваліфікації управлінського персоналу, організаційна структура, інформаційне середовище та комунікаційні зв'язки, процес і методи управління структурними підрозділами підприємства. На етапі виявлення організаційних розривів у системі управління досліджується ступінь відповідності системи управління підприємства (її функцій, структури, методів управління) цілям забезпечення економічної стійкості підприємства у вирішенні стратегічних і тактичних завдань.

Завершальним етапом процесу управління економічною стійкістю в організаційній сфері підприємства є ліквідація організаційних розривів пропонованими засобами організаційного реагування (виробничими, конкурентними, інноваційними, стратегічними та адміністративними). У роботі розроблено науково-практичні рекомендації щодо вибору та використання засобів організаційного реагування в забезпеченні економічної стійкості, які проілюстровані на конкретному прикладі.

Використання методів управління економічною стійкістю має бути комплексним, ґрунтуватися на єдиній інформаційній базі та документообігу підприємства, ураховувати неминучі зміни, що відбуваються в його середовищі функціонування, обмеженість ресурсів і, зрештою, бути представленим у вигляді розгорнутої програми скоординованих заходів із конкретизованим списком служб і виконавців.

Розділ 5. Організація управління економічною стійкістю промислового підприємства. Для вирішення завдання організаційного забезпечення процесу управління економічною стійкістю підприємства розроблено систему адаптивного управління, у якій виділено дві підсистеми. В першій формується початковий план (планова траєкторія) діяльності підприємства на заданому горизонті планування, у другій - контролюється відповідність реальних параметрів функціонування підприємства плановій траєкторії. При їхньому значному відхилянні використовуються методи управління економічною стійкістю. Ці методи призначені для приведення у відповідність реальних показників діяльності підприємства до планової траєкторії (механізм зворотного зв'язку) та відновлення заданого рівня економічної стійкості.

На рис. 4. представлено структуру запропонованої системи адаптивного управління економічною стійкістю підприємства.

Процес управління економічною стійкістю підприємства має бути організаційно оформлений. Залежно від характеру загроз, які дестабілізують діяльність підприємства, організація процесу управління економічною стійкістю має певні особливості. При впливі чинників, які перешкоджають досягненню стратегічних цілей підприємства, мають бути використані програмно-цільові методи побудови організаційних структур управління та створені тимчасові органи з комплексного управління конкретними програмами забезпечення економічної стійкості. Управління економічною стійкістю підприємства при виникненні загроз, що можуть вплинути на реалізацію його тактичних планів і поточну діяльність, здійснюється на регулярній основі, а окремі функції управління цим процесом закріплюються за відповідними підрозділами підприємства та конкретними фахівцями. В такому разі найбільш адекватним завданням управління економічною стійкістю підприємства є проектне управління, метою якого є забезпечення оперативної гнучкості всієї системи управління підприємства та заданого рівня економічної стійкості. Формування (вибір) організаційних структур управління підприємства має здійснюватися за рахунок надання та раціонального розподілу додаткових функцій оперативного управління економічною стійкістю й адекватного реагування на вплив чинників середовища функціонування підприємства.

Одним з підходів забезпечення стійкого функціонування сучасних підприємств, що діють в умовах невизначеності та ризику, є диверсифікація їхньої діяльності (продукції, яка випускається), що дозволяє нівелювати вплив чинника економічного ризику за рахунок розподілу обмеженого обсягу ресурсів на декілька напрямів діяльності. В роботі на основі принципів диверсифікації запропоновано метод формування асортиментного складу продукції підприємства, який ґрунтується на оцінюванні схожості передбачуваних для виробництва перспективних видів продукції з параметрами виробничо-технологічного профілю підприємства за сукупністю багатовимірних технологічних ознак і формування портфеля замовлень продукції за максимальним значенням синергетичного ефекту за умови використання існуючого виробничого обладнання й технології.

Метод формування асортиментного складу продукції підприємства складається з такої послідовності дій: формування набору ознак, які характеризують види продукції, що вже виробляються підприємством, і ті, які планується випускати; формування переліку перспективних видів продукції, технологія виготовлення яких схожа з тією, що застосовується; визначення ступеня відповідності виробничо-технологічних параметрів кожного з передбачуваних до виробництва перспективних видів продукції аналогічним параметрам існуючого виробництва; визначення додаткових витрат, пов'язаних з упровадженням нових видів продукції; визначення ступеня близькості кожного виду продукції існуючим умовам виробництва (використовується потенційна функція з теорії розпізнавання образів); ранжування перспективних видів продукції за критерієм ступеня відповідності виробничо-технологічних параметрів аналогічним параметрам існуючого виробництва; включення до виробничого портфеля перспективних видів продукції при дотриманні обмеження на максимальний обсяг додаткових витрат на їхнє впровадження до виробництва.

Як метод управління економічною стійкістю підприємства у вирішенні тактичних завдань запропоновано метод формування комплексної стабілізаційної програми як засобу організаційного реагування на конкретні виклики середовища функціонування підприємств.

Комплексна стабілізаційна програма формується на основі використання оптимізаційной моделі вибору заходів щодо стабілізації діяльності підприємств в окремих функціональних сферах діяльності з деякого набору допустимих. Така модель виглядає так (цільова функція й обмеження):

, (6)

де i - номер функціональної сфери діяльності; j - номер елемента функціональної сфери діяльності; P_ij⁰ - оцінка j-го елемента i-ї функціональної сфери діяльності запланованої системи управління підприємством; P_ij - оцінювання j-го елемента i-ї функціональної сфери діяльності існуючої системи управління підприємством; V_ij - ступінь впливу j-го заходу i-ї функціональної сфери діяльності запланованої системи управління підприємством; S_ij - витрати на реалізацію j-го заходу i-ї функціональної сфери діяльності запланованої системи управління підприємством; S - обмеження на обсяг капітальних витрат; M_ij - додаткова булева змінна: M_ij=1, якщо j-й захід i-ї функціональної сфери діяльності запланованої системи управління підприємством приймається до реалізації, M_ij=0 - навпаки.

Організація й управління економічною стійкістю є найважливішим аспектом роботи фінансово-економічної служби підприємства й включає низку організаційних заходів, що охоплюють планування, оперативне управління, а також створення гнучкої адаптивної організаційної структури управління всім підприємством і його підрозділами. Головне завдання адаптивної системи управління стійкістю - пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища, виключення із середовища елементів невизначеності та створення ситуації визначеності, стійкості й повторюваності. При цьому широко використовуються такі методи управління, як регламентування, регулювання та інструктування. Особлива увага приділяється розробленню положень про структурні підрозділи підприємства, посадові обов'язки працівників і руху інформаційних потоків з визначенням термінів, відповідальних осіб і показників.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й подано розв'язання наукової проблеми управління економічною стійкістю промислових підприємств, що діють в умовах невизначеності та ризику. Отримали подальший розвиток методологічні засади забезпечення економічної стійкості на основі розробленої концепції управління економічною стійкістю. Розроблені рекомендації дозволяють розглянути економічну стійкість як здатність підприємств протистояти чинникам середовища його функціонування, що призводять до дестабілізації діяльності, та як одну з основних передумов їхнього ефективного функціонування та розвитку.

Основні висновки теоретичного та прикладного характеру й результати, що одержані в ході проведеного дослідження, зводяться до такого.

1. Середовище функціонування сучасних промислових підприємств України визначено як складне, динамічне, схильне до впливу численних випадкових чинників, що перешкоджають формуванню умов забезпечення стійкого функціонування та розвитку. Проведено систематизацію проблематики сучасних підприємств, переважно машинобудівного профілю, яка дозволила виявити причини їхнього нестійкого функціонування, а отже, визначити основні напрями проведення подальших наукових досліджень щодо розроблення методів управління стійкістю. До таких причин, у першу чергу, слід віднести: низький технічний рівень основних виробничих фондів; суттєву невідповідність виробничих потужностей потребам ринку; низький рівень якості вітчизняної продукції машинобудування; відсутність достатнього попиту на продукцію вітчизняного машинобудування; недосконалість механізму середньо- та довгострокового кредитування; невідповідність галузі та структурування підприємств умовам вільної конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках; низький кадровий потенціал; повільну адаптацію підприємств машинобудування до роботи в ринкових умовах.

2. Одним з основних показників оцінювання ефективності діяльності сучасних промислових підприємств та одночасно запорукою їхнього ефективного функціонування сьогодні, а також поступального розвитку в перспективі, є економічна стійкість. Вона розглядається як здатність підприємства відновлювати основні параметри своєї діяльності під впливом дестабілізуючих чинників середовища функціонування за рахунок формування та використання економічного потенціалу, адаптаційних можливостей і застосування методів управління економічною стійкістю в основних сферах діяльності. Економічна стійкість підприємства є складним комплексним поняттям, яке проаналізовано з декількох аспектів: за об'єктом управління економічною стійкістю виділено галузь, підприємство, дільницю, робоче місце; чинники, що впливають на економічну стійкість, поділені на внутрішні та зовнішні; залежно від цілей розглядається стійке функціонування підприємства, стійке зростання або стійкий розвиток; вибір методів управління економічною стійкістю залежить від загроз, що виникають у функціональних сферах діяльності підприємства (фінансовій, виробничій, організаційній), а також розглянуто стратегічну й тактичну стійкість, статичну й динамічну стійкість. Результати аналізу підтвердили, що нагальним є поглиблення пізнання економічної стійкості сучасних промислових підприємств.

3. Забезпечити здатність сучасним підприємствам протистояти чинникам зовнішнього та внутрішнього середовища, що дестабілізують їхню діяльність, можна лише на основі управління їхньою економічною стійкістю. Процес управління економічною стійкістю підприємства має бути інтегрований у загальну систему управління підприємством за допомогою здійснення таких етапів: оцінювання рівня економічної стійкості, аналіз чинників середовища функціонування підприємства, аналіз рівня економічного потенціалу підприємства, моделювання економічної стійкості, розробляння методів управління економічною стійкістю в основних сферах діяльності підприємств, створення організаційного забезпечення процесу управління економічною стійкістю. Основною метою управління економічною стійкістю підприємства повинно стати забезпечення збереження основних показників його роботи на заданому горизонті планування в умовах впливу на його діяльність дестабілізуючих чинників середовища функціонування.

4. Аналіз досліджень у сфері економічної стійкості показав, що зараз у практиці діяльності сучасних вітчизняних підприємств відсутні ефективні й широко застосовувані комплексні методики оцінювання економічної стійкості, які досить поширені в західній економіці, що викликано особливостями вітчизняного економічного законодавства, специфікою системи бухгалтерського обліку, недостатньою повнотою й точністю початкових даних. Зважаючи на те, що економічна стійкість підприємств є складною та багатоаспектною категорією, вирішення питань усебічного й об'єктивного оцінювання її рівня можливе лише за рахунок створення комплексу показників, який повинен базуватися на принципах структурно-ієрархічного підходу. Розроблений трирівневий комплекс показників оцінювання рівня економічної стійкості, який включає інтегральний показник стійкості (верхній рівень), агреговані показники за напрямами діяльності (середній рівень) і часткові показники (нижчий рівень), дозволяє виділити ті види діяльності, у яких найбільше знижено рівень стійкості, локалізувати причини втрати стійкості та намітити способи ліквідації цих причин.

5. Ураховуючи завдання наукового дослідження, проаналізовано й класифіковано чинники, що впливають на рівень економічної стійкості, які визначено як зовнішні та внутрішні. Результати аналізу зовнішнього середовища сучасних підприємств дозволили зробити висновок, що воно є досить складним через значну кількість різноманітних чинників, на які змушено реагувати підприємство, мінливим - усі об'єкти та процеси зовнішнього середовища знаходяться в постійному русі. Чинники зовнішнього середовища взаємопов'язані, зміни в зовнішньому середовищі відбуваються з високою мірою невизначеності та непередбачуваності, можливість підприємства впливати на зовнішній контекст своєї діяльності вкрай обмежена. Внутрішнє середовище більш детерміноване й менш динамічне, його стан визначається системою управління підприємством, але через численність елементів і взаємозв'язків між ними в організаційній і виробничій структурах підприємства воно також є джерелом можливих загроз. Аналіз чинників, що впливають на рівень економічної стійкості, дозволяє зробити висновок, що створювана система управління економічною стійкістю має бути здатною адекватно реагувати на всі процеси, що протікають у середовищі підприємства, за рахунок надання їй властивостей системності, комплексності та адаптивності.

6. Управління економічною стійкістю розглядається як процес системного виконання дій з досягнення цілей стабілізації діяльності підприємства і який повинен базуватися на принципах адаптивності, гнучкості та здатності до самоорганізації, завдяки чому формуються умови протистояти різноманітним викликам середовища функціонування за рахунок використання власних можливостей підприємства (економічного потенціалу). Концепцію управління економічною стійкістю розроблено з використанням методології системного й комплексного аналізу та теорії прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику прийняття управлінських рішень, а також з урахуванням сучасного стану підприємств і середовища їхнього функціонування. Базові положення концепції передбачають формування моделей і створення на їхній основі методів управління економічною стійкістю в основних сферах діяльності підприємства. Методи управління стійкістю використовуються з метою підтримки його динамічного рівноважного стану з середовищем.

7. Ураховуючи, що методи управління економічною стійкістю складні, а їхнє застосування на практиці може вимагати значних витрат ресурсів і приводити до певних наслідків, вони мають бути максимально об'єктивними, обґрунтованими та ефективними у використанні. Це можна забезпечити на основі використання основних положень запропонованого модельного підходу, який є комплексним інструментальним засобом розроблення та координації (узгодження) методів управління економічною стійкістю в різних сферах діяльності підприємства з урахуваннямїхніх специфічних особливостей, середовища функціонування, характеру чинників, які спричинюють порушення стійкості. На основі модельного підходу розроблено комплекс моделей, за допомогою яких простежено вплив на рівень економічної стійкості різних ендогенних та екзогенних параметрів моделей, установлено гранично допустимі параметри функціонування економічної системи підприємства, за яких зберігається допустимий рівень економічної стійкості, визначено пріоритетні напрями формування стабілізаційної програми підприємства. Розроблені моделі було використано при формуванні методів управління економічною стійкістю в основних функціональних сферах діяльності підприємства.

8. Результати аналізу економічної системи країни дають підстави зробити висновок, що відродження підприємств та їхнє можливе зростання ймовірне лише за рахунок мобілізації власних можливостей - економічного потенціалу, який є ресурсною базою для заходів забезпечення стійкого функціонування та розвитку підприємств. В економічному потенціалі підприємства виділено компоненти у фінансовій, виробничій, організаційній сферах діяльності, надано пропозиції щодо оцінювання та використання потенціалу в процесі управління стійкістю. Процес управління економічним потенціалом декомпозовано на дві фази: фазу аналізу, яка спрямована на пошук та оцінювання резервів в основних сферах діяльності підприємства, і фазу формування та використання потенціалу, мета якої - мобілізувати резерви, що можуть бути використані для реалізації заходів з управління економічною стійкістю підприємств.

9. Найбільш схильною до впливу чинників середовища функціонування підприємства є фінансова сфера, оскільки зниження фінансової стійкості призводить до зниження ліквідності та платоспроможності й, як наслідок, до банкрутства. З метою стабілізації фінансової діяльності в роботі запропоновано метод удосконалення структури балансу підприємства, що дозволить підвищити його ліквідність і платоспроможність, і метод попереджувального управлінні за відхиляннями, за допомогою якого досліджується вплив на результувальні показники діяльності підприємства різних керувальних дій. Результати застосування методу попереджувального управління використовуються для вибору методів управління економічною стійкістю у фінансовій сфері та формування програми стабілізації підприємства.

10. Виробнича діяльність будь-якого підприємства має досить складний і багатоаспектний характер: саме від здатності виробничої системи підприємства адекватно й оперативно реагувати на запити ринку за рахунок переходу на новий вид продукції залежить рівень конкурентоспроможності підприємства та становище на ринку. Для підвищення рівня економічної стійкості у виробничій сфері підприємства запропоновано метод планування й управління, який ґрунтується на властивості гнучкості виробничої системи - здатності набувати виробничою системою нової якості у відповідь на зміну попиту на продукцію підприємства в межах виробничо-технологічних можливостей. Завдання планування в цьому випадку полягає в розробленні програми дій, необхідних для виконання виробничого плану, завдання управління - в забезпеченні стійкого функціонування виробничої системи підприємства в умовах дії збурень, які не були враховані в процесі планування.

11. Незважаючи на наявність достатнього обсягу ресурсів і необхідної виробничо-технологічної бази промислових підприємств, їхня стійка діяльність можлива лише у випадку ефективного функціонування всієї системи управління підприємства, яка представлена організаційною структурою апарату управління, а також застосовуваними підходами та методами управління. В роботі запропоновано метод управління економічною стійкістю підприємства за рахунок використання його організаційного потенціалу, який ставить за мету приведення системи управління підприємства у відповідність з цілями забезпечення стійкого функціонування та розвитку й в якому на основі результатів аналізу системи управління підприємства виявляються організаційні розриви (ступінь відповідності системи управління цілям забезпечення економічної стійкості), котрі потім ліквідуються існуючими засобами організаційного реагування (виробничими, конкурентними, інноваційними, стратегічними й адміністративними).

12. Сучасні підприємства належать до соціально-економічних систем. Їх цільова спрямованість при взаємодії із зовнішнім середовищем забезпечується адаптаційною здатністю, що створює додаткову функцію управління й потребує відповідного організаційного забезпечення. В роботі надано пропозиції щодо створення системи управління економічною стійкістю на принципах адаптації. Призначення системи адаптивного управління економічною стійкістю підприємства полягає в тому, щоб на основі контролю в режимі моніторингу рівня відповідності реальних параметрів функціонування підприємства плановій траєкторії розробити та реалізувати управлінські дії, спрямовані на приведення у відповідність реальних показників діяльності запланованим, або через неможливість реалізувати управлінські дії, скоригувати план (механізм зворотного зв'язку).

13. Одним з напрямів підвищення рівня економічної стійкості підприємства та протистояння ринковим ризикам є диверсифікація. Розширення сфер діяльності в процесі диверсифікації, окрім зниження ризику, дозволяє посилити стратегічну невразливість підприємства за рахунок синергетичного ефекту, коли сумарна віддача всіх капіталовкладень диверсифікованого підприємства вища, ніж сума показників віддачі за окремими сферами діяльності при їхньому незалежному здійсненні внаслідок зменшення питомих витрат. З метою вирішення стратегічних завдань управління економічною стійкістю підприємства запропоновано метод формування асортиментного складу продукції, який ґрунтується на оцінюванні схожості передбачуваних для виробництва перспективних видів продукції з параметрами виробничо-технологічного профілю підприємства. Застосування методу дозволяє цілеспрямовано вибрати номенклатуру, що забезпечує максимум синергетичного ефекту, прогнозувати потрібний обсяг капітальних вкладень для реалізації програми диверсифікації, визначити найважливіші напрями розвитку технічної бази підприємства й обґрунтувати необхідність унесення змін до його виробничої структури.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Іванов В. Л. Управління економічною стійкістю промислових підприємств (на прикладі підприємств машинобудівного комплексу) : [монографія] / Василь Леонідович Іванов. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. -- 268 с.

2. Иванов В. Л. Управление финансовой деятельностью инвестиционной компании : [монография] / В. Н. Гончаров, В. Л. Иванов, С. В. Автономов.

3. -- Донецк: СПД Куприянов В.С., 2006. -- 200 с.

Особистий внесок: розроблено методичний підхід щодо розроблення інвестиційних програм і надано пропозиції.

4. Иванов В. Л. Организация управления экономической устойчивостью предприятия на основе совершенствования его организационной структуры управления : [монография] / Василий Леонидович Иванов. -- Луганск: ВНУ им. В. Даля, 2007. -- 148 с.

Статті в наукових фахових виданнях

5. Иванов В. Л. Разработка системы финансового менеджмента на предприятии / В. Л. Иванов // Вестник Восточноукраинского государственного университета. -- 1996. -- № 1(1). -- С. 124-125.

6. Иванов В. Л. Механизм разработки и реализации финансовой стратегии промышленно-финансовой компании / В. Л. Иванов // Вісник Східноукраїнського державного університету. -- 1997. -- № 3(7). -- С. 23-24.

7. Иванов В. Л. Система стратегического планирования и управления предприятием / В. Л. Иванов // Проблеми праці, економіки та моделювання. Зб. наук. праць Технологічного університету Поділля. Ч. 2. -- Хмельницький: НВП "Еврика" ТОВ, 1998. -- С. 38-40.

8. Иванов В. Л. Стратегическое планирование как метод адаптации предприятий к условиям рыночной среды / В. Л. Иванов // Проблемы развития предприятий в условиях рыночной экономики. Сб. научн. трудов Восточноукраинского государственного университета. -- Луганск: ОАО "ЛОТ", 1998. --

9. С. 81-83.

10. Иванов В. Л. Финансовая деятельность промышленно-финансовой компании (управление и организация) / В. Л. Иванов // Бизнес-Информ. -- 1998. -- № 6(226). -- С. 59-61.

11. Иванов В. Л. Методы и механизмы организационно-экономического проектирования автоматизированных производственных систем / В. Л. Иванов

12. // Вісник Східноукраїнського державного університету. -- 1998. -- № 3(13). -- С. 146-148.

13. Иванов В. Л. Система управления финансовыми ресурсами ПФК

14. / В. Л. Иванов, Е. М. Степанова // Бизнес-Информ. -- 1999. -- № 3-4(247-248).

15. -- С. 111-113.

Особистий внесок: розроблено пропозиції щодо залучення та витрати фінансових ресурсів підприємства.

16. Иванов В. Л. Порядок разработки и принятия решений в системе управления предприятием / В. Л. Иванов // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського державного університету. Вип. 1. Ч. 1. -- Луганськ: СУДУ, 2000. -- С. 241-244.

17. Иванов В. Л. Разработка комплексной инвестиционной программы инвестиционной компании / В. Л. Иванов, С. В. Автономов // Вісник Східноукраїнського національного університету. -- 2001. -- № 9(43). -- С. 71-75.

Особистий внесок: надано пропозиції щодо розроблення комплексної інвестиційної програми.

18. Иванов В. Л. Формирование оптимальной инвестиционной программы инвестиционной компании / В. Л. Иванов, С. В. Автономов // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. -- 2002. --

19. № 3(49). -- С. 263-265.

Особистий внесок: побудовано оптимiзацийну модель формування інвестиційної програми.

20. Иванов В. Л. Обеспечение устойчивого функционирования предприятия на основе концепции его реформирования / В. Л. Иванов // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 8. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2002. -- С. 169-172.

21. Иванов В. Л. Принципы и особенности создания организационных структур управления предприятий / В. Л. Иванов, С. В. Бурлаков // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 10. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2003. -- С. 112-119.

Особистий внесок: розроблено принципи реструктуризації та оцінювання ефективності організаційних структур управління підприємств.

22. Иванов В. Л. Моделирование процесса реструктуризации организационных структур управления предприятий / В. Л Иванов, С. В. Бурлаков // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 11. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2003. -- С. 210-214.

Особистий внесок: побудовано модель формування організаційних структур управління підприємств.

23. Иванов В. Л. Оценка эффективности совершенствования организационных структур управления предприятий / В. Л. Иванов, С. В. Бурлаков

24. // Регіональні перспективи. -- 2004. -- № 3-5(40-42). -- С. 47-49.

Особистий внесок: розроблено порядок оцінювання ефективності вдосконалення організаційних структур управління підприємств.

25. Иванов В. Л. Экономическая устойчивость и ее место и роль в обеспечении эффективной деятельности предприятий / В. Н. Гончаров, В. Л. Иванов, А. А. Кузнецов // Прометей. Региональный сб. научн. трудов по экономике. Вып. 3(15). -- Донецк: ДЭГИ, 2004. -- С. 41-43.

Особистий внесок: визначено зміст категорії "економічна стійкість промислового підприємства" та встановлено її зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

26. Иванов В. Л. Организационный потенциал и критерии оценки эффективности функционирования организационных структур управления предприятием / В. Л. Иванов, С. В. Бурлаков // Управління проектами та розвиток виробництва. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 10. -- Луганськ: ВАТ "Полiпрiнт", 2004. -- С. 81-86.

Особистий внесок: розроблено порядок оцінювання організаційного потенціалу промислового підприємства.

27. Иванов В. Л. Управление устойчивым функционированием и развитием предприятия на основе концепции самоорганизации / В. Л. Иванов // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. -- 2004. -- № 10(80). Ч. 1. -- С. 200-204.

28. Иванов В. Л. Классификация показателей и методов оценки экономической устойчивости предприятия / В. Л. Иванов // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 13. Ч. 1. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. --

29. С. 179-185.

30. Иванов В. Л. Анализ влияния внешнего и внутреннего риска на экономическую устойчивость предприятия / В. Н. Гончаров, В. Л. Иванов // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. -- 2005. -- № 1(84). Ч. 1. -- С. 42-49.

Особистий внесок: представлено підхід до аналізу зовнішнього та внутрішнього ризиків підприємства.

31. Иванов В. Л. Вопросы управления экономической устойчивостью предприятий / В. Н. Гончаров, В. Л. Иванов, А. А. Кузнецов // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. -- 2005. --

32. № 2(84). Ч. 2. -- С. 50-55.

Особистий внесок: розглянуто особливості процесу управління економічною стійкістю підприємств.

33. Iванов В. Л. Управління ризиком в забезпеченні економічної стійкості підприємства / В. М. Гончаров, В. Л. Iванов // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Зб. наук. праць. Вип. 4. -- Київ: КНУТД, 2005. -- С. 101-104.

Особистий внесок: представлено результати аналізу методів управління економічним ризиком у забезпеченні економічної стійкості підприємства.

34. Иванов В. Л. Построение организационно-экономической модели производственной системы и ее использование в оценке уровня экономической устойчивости предприятия / В. М. Гончаров, В. Л. Иванов // Организатор производства. -- 2005. -- № 2(25). -- С. 13-16.

Особистий внесок: розроблено модель оцінювання рівня організаційно-економічної стійкості.

35. Иванов В. Л. Инвестиции как фактор устойчивого экономического функционирования и развития регионов / В. Н. Гончаров, В. Л. Иванов // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб. научн. трудов. -- Донецк: ДНУ, 2005. --

36. С. 454-457.

Особистий внесок: розкрито роль інвестицій як чинника стійкого економічного розвитку.

37. Иванов В. Л. Гибкость производственной системы в обеспечении производственно-экономической устойчивости предприятия / В. Л. Иванов

38. // Прометей. Регіональний зб. наук. праць з економіки. Вип. 2(20). -- Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2006. -- С. 110-116.

39. Иванов В. Л. Обеспечение экономической устойчивости предприятия на основе использования системы ситуационного планирования / В. Л. Иванов // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 16. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2006. -- С. 229-237.

40. Иванов В. Л. Моделирование производственно-экономической устойчивости промышленного предприятия / В. Н. Гончаров, В. Л. Иванов // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. -- 2006. -- № 3(97). -- С. 171-178.

Особистий внесок: розроблено модель виробничо-економічній стійкості промислового підприємства.

41. Iванов В. Л. Управління організаційно-економічною стабільністю на основі аналізу, формування і використання організаційного потенціалу підприємства / В. М. Гончаров, В. Л. Iванов // Держава та регіони. -- 2006. -- № 5. --

42. С. 93-96.

Особистий внесок: надано пропозиції щодо аналізу, формування і використання організаційного потенціалу підприємства.

43. Iванов В. Л. Прогнозування динаміки фінансово-економічних показників і удосконалення управління економічною стійкістю промислового підприємства / В. М. Гончаров, В. Л. Iванов // Схід. -- 2006. -- № 6(78). -- С. 64-68.

Особистий внесок: надано пропозиції щодо аналізу, формування і використання організаційного потенціалу підприємства.

44. Иванов В. Л. Анализ, формирование и использование организационного потенциала в обеспечении устойчивого функционирования и развития предприятия / В. Н. Гончаров, В. Л. Иванов, Е. В. Гончаров // Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія "Економіка". Вип. 74. Т.VII. -- Донецьк: ДонДУУ, 2006. -- С. 31-41.

Особистий внесок: визначено структуру й порядок використання організаційного потенціалу в забезпеченні стійкого функціонування та розвитку підприємства.

45. Иванов В. Л. Экономическая устойчивость предприятий как фактор обеспечения устойчивого функционирования и развития региона / В. Л. Иванов // Економіст. -- 2007. -- № 8. -- С. 4-6.

46. Иванов В. Л. Система адаптивного управления экономической устойчивостью промышленного предприятия / В. Л. Иванов // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 17. Ч. 2. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2007. -- С. 21-28.

47. Иванов В. Л. Организационное обеспечение процесса управления экономической устойчивостью / В. Л. Иванов // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 18. Ч. 1. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2007. --

48. С. 107-114.

49. Иванов В. Л. Обеспечение устойчивого функционирования промышленных предприятий на основе диверсификации их деятельности / В. Л. Иванов // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. -- 2008. -- № 20. -- С. 71-78.

50. Иванов В. Л. Модель выбора мероприятий по обеспечению устойчивого функционирования предприятия / В. Л. Иванов // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 21. Ч. 1. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2009. -- С. 167-174.

51. Iванов В. Л. Забезпечення організаційно-економічної стійкості промислового підприємства / В. Л. Iванов, А. В. Малов // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 22. Ч. 1. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2010. -- С. 31-39.

Особистий внесок: розроблено структуру процесу забезпечення організаційно-економічної стійкості підприємства.

Друковані матеріали наукових конференцій та статті в інших виданнях

52. Иванов В. Л. Организационное проектирование интегрированных производств / В. Л Иванов, С. Н. Деркачев // Экономико-математическое моделирование и информационные технологии в рыночной экономике : материалы научн.-практ. конф., 16-17 март. 2000 г. -- Луганск: ВНУ, 2000. -- С. 66-68.

Особистий внесок: розроблено порядок організаційного проектування інтегрованих виробництв.

53. Иванов В. Л. Управление риском в инвестиционной деятельности

54. / В. Л. Иванов, С. В. Автономов // Математичні моделі та інформаційні технології в соціально-економічних та екологічних системах : матеріали Другої Міжнар. конф., 18 квіт. 2001 р. -- Луганськ: СНУ, 2001. -- С. 67-69.

Особистий внесок: класифіковано економічний ризик у діяльності підприємства.

55. Иванов В. Л. Обеспечение устойчивого функционирования предприятия на основе системы стратегического планирования его деятельности / В. Л. Иванов // Університет i регіон : матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 груд. 2002 р. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2002. -- С. 204-206.

56. Иванов В. Л. Методологические подходы к анализу экономической устойчивости предприятия в процессе достижения целей функционирования и развития / В. Л. Иванов // М. I. Туган-Барановський - видатний вчений-економіст. Спадщина та новації : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 20-21 січн. 2005 р. -- Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. -- Т. II. -- С. 59-61.

57. Иванов В. Л. Обеспечение устойчивого функционирования современных предприятий на основе концепции их реструктуризации / В. Л. Иванов, А. А. Кузнецов // Проблемы повышения эффективности деятельности предприятия в современных условиях : материалы Всеукр. научн.-практ. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых, 6-8 окт. 2005 г. -- Севастополь: СНТУ, 2005. -- С. 99-100.

Особистий внесок: досліджено особливості процесу забезпечення стійкого функціонування сучасних підприємств.

58. Иванов В. Л. Управление экономической устойчивостью промышленных предприятий / В. Н. Гончаров, В. Л. Иванов // Університет і регіон : матеріали XI Міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 жовт. 2006 р. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2006. -- С. 89-91.

Особистий внесок: розроблено основні принципи управління економічною стійкістю промислових підприємств.

59. Иванов В. Л. Экономическая устойчивость как фактор обеспечения эффективности предприятий / В. Л. Иванов // Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки : матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, 25-27 бер. 2009 р. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2009. -- С. 425-427.

60. Iванов В. Л. Аналізу впливу на економічну стійкість промислових підприємств факторів середовища функціонування / В. Л. Iванов // Проблемы устойчивости деятельности предприятий Украины : материалы XI Всеукр. научн.-практ. конф., 4-5 дек. 2009 г. -- Симферополь: ИТ "АРИАЛ", 2009. -- С. 76-77.

61. Иванов В. Л. Моделирование управления экономической устойчивостью предприятий / В. Л. Иванов // Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки : матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, 24-26 бер. 2010 р. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2010. -- С. 601-603.

62. Иванов В. Л. Организационное проектирование интегрированных производственных систем / В. Л. Иванов, А. М. Карасева // Актуальні питання теорії та практики менеджменту : матеріали I Всеукр. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, 17-19 бер. 2010 р. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2010. -- С. 62-64.

Особистий внесок: обґрунтовано використання програмно-цільового підходу до розроблення організаційних структур управління підприємством.

49. Иванов В. Л. Обеспечение экономической устойчивости как залог эффективной работы предприятий / В. Л. Иванов // Проблеми економічної кібернетики : матеріали XV Всеукр. наук.-метод. конф., 4-8 травн. 2010 р. -- Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2010. -- С. 203-205.

50. Иванов В. Л. Обеспечение экономической устойчивости предприятий на основе совершенствования их финансовой деятельности / В. Л. Иванов // Соціальний менеджмент i управління інформаційними процесами. Зб. наук. праць Донецької державної академії управління. Серія: "Державне управління". Вип. 24. Т. 4. -- Донецьк: ДонДАУ, 2003. -- С. 169-179.

Размещено на Allbest.ru

...