Формування ефективного механізму державного регулювання малого підприємництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

УДК 338/242

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Спеціальність: 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ДРИГА Сергій Георгійович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Науково-дослідному економічному інституті (НДЕІ) Міністерства економіки України

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки ВАРНАЛІЙ Захарій Степанович, Науково-дослідний центр з проблем оподаткування Національного університету ДПС України, начальник

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, адемік НАН України ПАХОМОВ Юрій Миколайович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, директор доктор економічних наук, професор,

НАЙДЬОНОВ Віктор Сергійович, НДЕІ Міністерства економіки України, головний науковий співробітник відділу проблем розробки та реалізації антикризової політики

доктор економічних наук, професор, ПАНЧЕНКО Євген Григорович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри міжнародного менеджменту Захист відбудеться 28 травня 2010 р. о 12 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01013, м. Київ-103, бульвар Дружби Народів, 28, зал засідань, 5-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01013, м. Київ-103, бульвар Дружби Народів, 28, 1-й поверх, зал засідань.

Автореферат розісланий 27 квітня 2010 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

д.е.н., професор О.Ю. Рудченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Базовим економічним атрибутом сучасної ринкової економіки є наявність розвиненої національної системи підприємництва, яка в інтегрованому зв'язку господарських відносин між суб'єктами великого, середнього та малого підприємництва забезпечує соціально-економічну стабільність суспільства та є основою його прогресуючої еволюції. Результати розвитку малого підприємництва нині є індикатором ступеню розвитку соціальної орієнтації економіки країни у глобалізованому світі, що об'єктивно відтворює зміст та поширює масштаби міждержавного конкурентного протистояння у змаганні щодо пошуку та впровадження кращих і ефективних моделей державного сприяння розвитку суб'єктів малого підприємництва.

Загальновизнаною є роль малого підприємництва (МП) у розвитку та підтримці на високому рівні стану ринкової конкуренції в національному господарстві, яка розвиває та розширює сферу економічної мотивації та особистої відповідальності за результати своєї праці. Забезпечуючи соціальну спрямованість розвитку різних галузей господарювання, МП є найпотужнішою ланкою у вирішенні проблем зайнятості населення, забезпеченні стабільних надходжень до державного бюджету, сприянні досягненню оптимальної структури національної економіки, забезпеченні більш рівномірного розвитку регіонів, прискоренні інвестиційних процесів трансплантації нової техніки та технологій у виробництво тощо.

Розвиток МП в Україні здійснюється достатньо складно, що пов'язано не тільки з трансформацією економіки, а й з дефіцитом коштів, інвестицій і низькою капіталізацією всієї національної економіки. Необхідність подолання економічного контрасту становища МП України порівняно зі становищем у провідних країнах світу актуалізує проблематику дослідження загрозливих тенденцій, що склалися в національній економіці (зокрема, в усій системі підприємництва), пошуку нових методів державного регулювання МП та створення сприятливих умов мотивації для його саморегулювання, спрямованого на розвиток.

У зарубіжній економічній літературі теоретичні та прикладні питання розвитку підприємництва, ролі його державного регулювання та сприяння підприємницькій діяльності досліджуються давно і ґрунтовно. Істотні напрацювання зарубіжної економічної думки, що стосуються різних аспектів підприємництва і економічного зростання, відображені в роботах таких авторів, як М. Вебер, А. Вебер, Е. Долан, П. Друкер, Л. Ерхард, В. Зомбарт, Дж. Кейнс, І. Кірцнер, Д. Ліндсей А. Маршалл, Л. фон Мізес, Г. Саймон, Й. фон Тюнен, М. Фрідман, Ф. Хайек, Й. Шумпетер, та інших.

Вагомий внесок у розробку різних аспектів теорії і методології дослідження МП, особливостей його становлення та механізму державного регулювання в національній економіці зробили такі вітчизняні вчені: Ю. Бажал, І. Брциєва, З. Варналій, Т. Васильців, Л. Воротіна, В. Геєць, М. Долішній, Я. Жаліло, В. Зянько, А. Кісельов, В. Кредісов, Т. Ковальчук, Д. Ляпін, І. Малий, І. Манцуров, В. Найдьонов, Ю. Ніколенко, Є. Панченко, Ю. Пахомов, С. Реверчук, С. Соболь, О. Устенко, С. Чеботар, А. Чухно та інші.

Віддаючи належне результатам творчого пошуку зарубіжних і українських економістів-науковців у царині теорії підприємництва та економічного розвитку, необхідно визнати, що проблема дослідження механізму державного регулювання МП як невід'ємної складової національної системи підприємництва здебільшого залишається відкритою. Особливий науковий інтерес представляє розробка концептуальних основ вдосконалення організаційно-економічного механізму сприяння розвитку МП, інфраструктурний склад елементів якого має знаходитися в симетричній відповідності макрорівневим та інструментальним його соціально-економічним функціям. Важливість дослідження зазначених проблем актуалізується в умовах нинішньої фінансово-економічної кризи та пошуку шляхів виходу з неї. Проте дані питання можливо вирішити лише комплексно, удосконалюючи всю систему державної підтримки МП та впровадження ефективних механізмів його регулювання.

Пошук шляхів розв'язання окреслених проблем, які об'єктивно детерміновані новаційними змінами базових, економічних засад суспільного розвитку України до організації суспільства ринкового соціально орієнтованого типу, визначають актуальність дослідження, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мети та завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з планом НДР НДЕІ Мінекономіки України, зокрема з темою «Формування механізму державного антикризового регулювання та визначення напрямків посткризового розвитку економіки України» (№ державної реєстрації 0110U002378), у межах якої автором розроблено питання реформування системи державної політики підтримки та розвитку малого підприємництва в економіці України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є опрацювання засад формування ефективного механізму державного регулювання МП, розробка системи показників та проведення комплексного економіко-статистичного аналізу функціонування вітчизняних суб'єктів МП, оцінювання динаміки їхнього розвитку у співставленні з показниками розвитку МП у країнах - членах Європейського Союзу (ЄС), розробка пропозицій щодо формування ефективного механізму регулювання МП в економічній системі України та розробка практичних рекомендацій щодо його програмно-цільового розвитку, спрямованого на забезпечення стійкого зростання підприємств цього сектору економіки та підвищення їхнього рівня конкурентоспроможності.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань теоретичного, методологічного, методичного та практичного характеру:

- уточнити місце та роль МП як іманентної системоутворюючої складової сучасної ринкової системи господарювання;

- з'ясувати закономірності процесу становлення МП в Україні, оцінити динаміку зростання та особливості формування його параметрів;

- провести компаративний аналіз стану вітчизняного МП зі станом МП у країнах ЄС;

- здійснити порівняльний аналіз державної політики ресурсного та регуляторного сприяння розвитку вітчизняного МП з тенденціями, що мають місце у провідних країнах світу;

- визначити основні концептуальні засади програмно-цільового, нормативно-правового, економіко-організаційного та фінансово-кредитного регулювання процесом розвитку підприємництва у сфері малої економіки;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення моніторингових показників розвитку українського МП відповідно до європейської статистики;

– запропонувати шляхи удосконалення інституційного забезпечення реалізації економічних інтересів МП;

- визначити концептуальні підходи щодо управління МП в Україні, ефективність якого має визначатися економічними ефектами розвитку системи МП у процесі реалізації державних цільових програм його прогнозованого розвитку;

- обґрунтувати необхідність формування інституту легітимного лобізму як інфраструктурного інструменту реалізації інтересів МП у ресурсному та регуляторному забезпеченні його сталого розвитку;

- визначити напрями формування ефективного механізму державного регулювання МП в Україні.

Об'єктом дослідження є сучасні процеси розвитку системи малого підприємництва як економічної складової соціально орієнтованої системи ринкового типу, а його предметом - теоретико-методологічні та методичні положення та практичні рекомендації щодо організаційно-економічного механізму державного регулювання МП та інституціональні форми посилення його ефективності.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною базою дослідження є положення економічної теорії, розробки фахівців теорії державного регулювання економіки, основи менеджменту, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених. Розв'язання поставлених завдань здійснювалося із застосуванням таких наукових методів і прийомів: методів системного аналізу та абстракції - для систематизації основних напрямів державної політики відносно підприємництва, аналізу механізмів його регулювання, визначення напрямів та практичних рекомендацій щодо його удосконалення; логічного узагальнення та аналогії - для дослідження соціально-економічної сутності МП та конкретизації понятійного апарату; історичного аналізу - для дослідження еволюції складових розмірних груп підприємництва, які складають цілісну систему, що розвивається, та дослідження еволюції державної політики регулювання розвитку МП; економіко-статистичного аналізу та графічного методу - для дослідження і визначення тенденцій розвитку, оцінки динаміки, структури й соціально-економічної ефективності МП в Україні; методу кластерного аналізу - для класифікації розмірних груп суб'єктів господарювання, з урахуванням внутрішньовидової кластерізації малого підприємництва, щодо оцінки структурних параметрів вітчизняної системи підприємництва; факторного аналізу - для дослідження інтеграційних взаємозв'язків великого та МП у контексті підвищення конкурентоспроможності національного підприємництва; компаративного аналізу - для порівняння вітчизняних та світових тенденції розвитку цього сектору економіки, зокрема у країнах - членах ЄС.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що в роботі на основі конструктивного осмислення існуючих концепцій підприємництва, підходів та методологічного апарату, присвячених ролі державного управління і регулювання малого підприємництва, розкрито механізм його державного регулювання та розроблена стратегія системного забезпечення розвитку МП. До найбільш вагомих результатів роботи, які визначають її наукову новизну, належать такі: малий підприємництво інституційний економічний

вперше:

- доведено, що визначальні тенденції і динаміку розвитку МП необхідно розглядати як похідну феномену державного управління його програмно-цільовим розвитком, який: забезпечує сценарний розвиток малої економіки відповідно до соціальних і економічних завдань еволюційного прогресу суспільства; формує ресурсні і регуляторні умови для його системного відтворення в економічних системах; визначає темпи його розвитку та очікувані економічні ефекти діяльності суб'єктів МП та відтворює його як невід'ємну складову сучасної національної системи підприємництва;

- розроблено модель створення механізму державного регулювання МП, яка має базуватися на трьох головних засадах: визначення функціональних характеристик МП як спеціального об'єкта державної політики економічного розвитку і регулювання; структура функціональних завдань органу державного регулювання розвитком малого підприємництва має відповідати структурі макрорівневих та інструментальних функцій малого підприємництва в економічній і соціальній суспільній системі; верифікація доцільності та ефективності державного інституту сприяння розвитку малого підприємництва та механізм його регулювання має знаходиться у прямій залежності від показників економічного розвитку суб'єктів малого підприємництва на макроекономічному та територіальному рівні за видами економічної діяльності та у галузевому розрізі;

- визначено необхідність створення інституту легітимного лобізму на всіх рівнях державних гілок влади, який є екзогенним інструментом реалізації економічних інтересів суб'єктів МП та їх узгодження з інтересами держави. Доведено, що провідне місце в реалізації економічних інтересів МП мають зайняти центральний орган виконавчої влади і спеціальний комітет Верховної Ради України з питань розвитку малого підприємництва;

удосконалено:

- понятійний апарат у сфері підприємницької діяльності у різних секторах і сферах господарського комплексу з позицій сучасних знань та розвитку новітніх форм підприємницької діяльності, а саме: поняття «малий бізнес» і «мала економіка» розглянуті як синонімічні, які охоплюють масштабне соціально-економічне явище з позиції загальних умов реалізації суб'єктами господарювання своїх інтересів економічного життєзабезпечення, а поняття «мале підприємництво» розглянуто у відповідності до загальноприйнятого у світовій економічній культурі контексту інноваційної складової в його економічній діяльності, що визначає його родовий зв'язок із поняттям «підприємництво» і процесом підприємництва загалом;

- систему існуючих показників моніторингу малих підприємств у відповідності до стандарту ЄС за рахунок його доповнення показниками кількості мікропідприємств за групами з різною чисельністю працівників; кількістю підприємств, які перейшли з групи малого до групи середнього бізнесу; чисельності підприємств, які не здійснюють економічну діяльність, але не зняті з реєстрації, а також показником виживання новоутворених підприємств (у перші два роки після реєстрації здійснювали економічну діяльність);

- методологічні підходи щодо особливостей становлення, розвитку та структурних параметрів малого підприємництва в Україні у компаративному співставленні зі стандартами розвитку цього сектору економіки в країнах ЄС. За допомогою економіко-статистичних методів аналізу найбільш важливих показників розвитку малого підприємництва (обсягів товарообороту, доданої вартості, прибутку, капітальних вкладень у розрахунку на одного найманого працівника та його середньомісячної заробітної плати) визначено причини низької результативності економічної діяльності вітчизняних МП. Обґрунтовано висновок щодо необхідності підвищення рівня капіталізації підприємств за рахунок активізації інвестиційних процесів, використання запропонованого механізму фінансово-кредитного інвестування малого підприємництва як інструменту реалізації цільових програм його прогнозованого розвитку;

- концептуальні засади щодо стимулюючого характеру національної системи оподаткування підприємств сфери малої економіки, зниження масштабів ухилення від сплати податків за рахунок узгодження діяльності державних і недержавних інститутів, оптимізації величини податків і отриманих вигод для суб'єктів МП від споживання суспільних благ;

дістало подальший розвиток:

- визначення концептуальних закономірностей функціонування малого підприємництва як необхідної іманентної системоутворюючої складової у сучасній економічній системі України, інституційної структури організації системи підтримки та розвитку малого підприємництва, інтеграційних взаємозв'язків великого та малого підприємництва як стабільно гарантованої умови існування останнього;

- уточнення ролі суб'єктів малого підприємництва у створенні та апробації інноваційних знань та продуктів, заповненні ринкових ніш у період затяжної кризи та забезпечення передумов для послідовної структурної перебудови національного господарства;

- практичні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової та фінансово-ресурсної бази сприяння розвитку малого підприємництва через визначення переліку та змісту першочергових завдань, які ґрунтуються на необхідності забезпечення їх презумпції у бюджетно-податковій сфері;

- визначення соціокультурних інститутів, які впливають на еволюційний розвиток національного господарювання та на специфіку мотиваційної підприємницької поведінки національного архетипу, що дозволяє виявити сприятливі можливості для приведення в дію регуляторних механізмів цієї еволюції з метою створення ефективної системи підприємництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає у створенні підґрунтя для подальших теоретико-методологічних та прикладних досліджень проблеми регулювання МП та формування на національному рівні ефективної системи стимулювання його розвитку на інституціональних засадах державно-приватного партнерства.

Науково-аналітичні матеріали, розробки та пропозиції використані Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва при підготовці Національної доповіді «Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні» (довідка від 11.02.2009 р. № 1101) та методичних рекомендаціях і практичних пропозиціях щодо впровадження механізмів державної підтримки сталого рівня кредитних відносин між суб'єктами МП та банками (враховані при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України № 68 від 27.01.2010 р. «Деякі питання надання суб'єктам малого та середнього підприємництва кредитно-гарантійної підтримки») (довідка від 16.02.2010 р. № 1811); міжвідомчою групою РНБО України - при підготовці матеріалів до питання «Про державну промислову політику України» (довідка від 23.10.2009 р. № 9/10-338-9-10); Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України при розробці планів-заходів щодо впровадження в Україні принципів Європейської хартії МП (довідка від 29.01.2010 р. № ДЦ-20-587/0/6-10); Івано-Франківською обласною державною адміністрацією - при формуванні Стратегії економічного та соціального розвитку області до 2015 року та створенні обласного фонду порук за кредитами, отриманими суб'єктами МСП у банківських установах (довідка від 15.02.2010 р. № 138/0/2-10/01-042); НДЕІ Мінекономіки України (довідка від 04.02.2010 р. № 1/41) та НДЦ з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України - у наукових дослідженнях (та акт від 09.12.2009 р. № 134/1); Київським національним торговельно-економічним університетом - у навчальному процесі з дисциплін «Основи підприємництва» та «Підприємництво та бізнес-культура» (довідка від 18.02.2010 р. № 434/20).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід дослідження проблем формування ефективного механізму державного регулювання розвитку малого підприємництва в Україні. Наукові положення, висновки і рекомендації є результатом власних досліджень та авторських здобутків. Особистий внесок у працях наведено в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення і практичні результати доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні» (15-17.05.2007 р., 14-16.05.2008 р., м. Ялта та 13-15.05.2009 р., м. Київ); українсько-польсько-словацькій конференції «Статистика в управлінні суспільним та економічним розвитком» (24-28.10.2007 р., м. Одеса та 21-24.10.2008 р., м. Краків); українсько-канадській конференції «Співпраця університетів і бізнесу: навчання та розвиток консультативних можливостей в Україні» (23-24.04.2009 р., м. Київ); міжнародному бізнес-форумі «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні» (26.03.2010 р., м. Київ); на всеукраїнських наукових конференціях та засіданнях «круглих столів»: «Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні» (17-19.05.2005 р. та 17-19.05.2006 р., м. Ялта); «Особливості та шляхи детінізації економіки в Україні» (27.03.2007 р., м. Київ); «Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні» (17.04.2008 р., м. Київ); «Трансфер технологій та інновацій» (20-21.11.2008 р., м. Київ); «Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України» (19.09.2008 р., м. Ірпінь); «Регіональне навчання та розвиток консультативних можливостей в Україні» (23-24.04.2009 р., м. Київ); «Криза - слушний час для реструктуризації реального сектору!» (26.05.2009 р., м. Київ); «Фіскальна політика України в умовах фінансової та економічної кризи» (29.05.2009 р., м. Ірпінь); «Створення та функціонування інноваційних кластерів» (01.10.2009 р., м. Київ); «Міжнародне співробітництво України у сфері оподаткування. Реформування податкової служби України відповідно до європейських вимог» (23.10.2009 р., м. Ірпінь).

Публікації за результатами виконаних досліджень.

Основні положення та найважливіші висновки дисертаційного дослідження опубліковані в індивідуальній монографії з тематики дослідження (20,95 др. арк.), чотирьох колективних монографіях (особисто автору належить 12,8 д.а.), двох навчальних посібниках (2,8 д.а.), 23 публікаціях у фахових наукових журналах (15,1 д.а., з них 4 - у співавторстві); а також у 11 статтях, тезах конференцій (2,3 д.а.). Загальний обсяг матеріалу, який належить особисто дисертанту, становить 53,75 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи - 425 сторінок друкованого тексту, який включає 25 рисунків, 50 таблиць та 7 додатків. Список використаних джерел містить 285 найменувань на 27 сторінках.

Основні положення дисертації

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи дослідження феномену малого підприємництва» присвячено аналізу наукових поглядів на сутність категорій «підприємництво», «мале підприємництво», «суб'єкти господарської діяльності» (СГД); визначено теоретичні засади державного регулювання МП як передумови еволюції суспільного розвитку та соціально-економічні й соціогуманітарні чинники формування підприємництва (зокрема, малого) в економічній системі України. Для досягнення зазначеної мети розроблено та реалізовано концептуальну схему дослідження.

Узагальнення теоретичних положень дозволило визначити місце підприємництва у системі категорій економічної еволюції, надати його трактування як базової складової, що характеризує якісний аспект економічної еволюції, прогресу, трансформації та економічного розвитку.

Підприємництво як економічна категорія виражає відносини між усіма суб'єктами економічної системи господарювання, поділяється на великі, середні і малі підприємства, котрі інтегровані в єдину систему) з приводу перерозподілу обмежених факторів виробництва з метою створення тимчасових монопольних умов для отримання надприбутків інноваційного походження.

Підприємництво як метод господарювання є найважливішою інституційною, системоорганізуючою економічною складовою держави, якій притаманні специфічні функції та ознаки, реалізація яких прискорює спрямованість національної і світової економіки в напрямі прогресивної еволюції цивілізації у форматі інноваційного розвитку та є одночасно перманентним механізмом формування основ для переходів до нових технологічних укладів розширеного відтворення суспільного виробництва.

Прогрес економіки (еволюція), економічний розвиток відбувається саме тоді, коли в економічний простір втручаються підприємці-новатори, котрі своїми технологіями і продуктами викликають нові споживання, ламають традиційно складену структуру попиту і пропозиції (рівноважну), міняють структуру цін й одночасно створюють і формують нові системні структури. Поява великої кількості структурних новоутворень на мікроекономічному рівні породжує якісно своєрідний прояв цих процесів на макроскопічному економічному рівні. Така система набуває ознак дисипативності, а її еволюція - творчого і стрибкоподібного характеру у певний дискретний момент часу.

Економічний розвиток відбувається через механізм конкуренції між підприємцями новаторами і підприємцями-консерваторами. Останні, екстраполюючи новітності у загальну економічну систему, виводять її на вищий інноваційний рівень, що є процесом наростання еволюційної складності і різноманіття економічної системи. Це відбувається у процесі комерціалізації новацій, що супроводжується їх поширенням в економічному середовищі через механізм інноваційної дифузії, або інноваційної імітації, що перетворює інновацію з новини у навичку.

Доведено, що не ринкова економіка визначає темпи інновацій, а навпаки, інновація - той чинник, що визначає темпи зростання національної економіки. Це відбувається за умови активно діючої системи підприємництва, інноваційна діяльність яких спрямована не на задоволення потреб, а на їх створення. Створюючи нові (невідомі для гомеостазу економіки) потреби, інновація в такий спосіб є прискорювачем, що диктує швидкість для сходження економічної системи до вищих еволюційних форм розвитку (нових технологічних укладів).

До періоду Великої депресії науковці розглядали підприємництво як однорідну сукупність господарюючих суб'єктів (бкторів), де детермінували лише гомогенні ознаки всіх підприємств, які базувалися на засадах дрібнотоварної організації господарювання, що була первинною, вихідною формою та відігравала роль необхідної передумови створення ринкового середовища і виконала структуроутворюючу місію в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу.

Починаючи з 30-х років ХХ ст. у розвитку підприємництва спочатку у США, а з 50-х років і у Західній Європі вирізняються і в подальшому гостро відчуваються біфуркаційні процеси, пов'язані з появою поряд із великим підприємництвом малих форм організації виробництва та надання послуг.

Головною причиною появи і розвитку цих процесів стало виснаження продуктивних сил ІІІ технологічного укладу і формування нового ядра технологій, що визначали напрям цивілізаційної еволюції переходу до наступного ІV технологічного укладу. Якісною характеристикою об'єктивної логіки ускладнення продуктивних сил та зростання потужностей нового технологічного укладу, що забезпечила еволюційний стрибок у розвитку суспільства, вперше в історії цивілізації стала можливість масштабно спрямувати виробничий потенціал на виробництво товарів довгострокового користування для широких верств населення.

Задані новими технологіями вектори подальшого розвитку процесу розподілу праці створили можливості винесення часток технологічного процесу виготовлення товарної продукції за межі основного виробництва великих підприємств, а економія на трансакціях, що виникала при такій організації виробництва, забезпечила зростання конкурентоспроможності продукції. Це об'єктивно створило умови для появи і розвитку нової якості класично-ринкового дрібнотоварного виробництва - у формі малих підприємств. Базовою функцією МП, що визначає його родовий зв'язок з підприємництвом будь-якого масштабу, є його спрямованість на пошук і впровадження нових комбінацій у використанні факторів виробництва, націленість організації і управління виробництвом на інноваційну складову розвитку на власний ризик з метою отримання підприємницького доходу.

Особливе, виняткове значення має МП у перехідний період становлення економіки ринкового типу, що історично і логічно було об'єктивною передумовою створення ринкового середовища, первинною вихідною формою господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва та відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки ринкового типу. Значення великого підприємництва при цьому зростає, оскільки воно, як і раніше, виконує головну роль провідника інноваційного спрямування розвитку економічної системи національного господарства, визначає загальний формат організаційно-технологічних типів виробництва для всіх суб'єктів господарювання (в тому числі і МП) та володіє величезним потенціалом підтримки останнього через різні форми інтеграції.

Класифікація структури підприємництва за масштабом має винятково важливе значення, оскільки дає можливість виявити сильні та слабкі сторони кожної його розмірної групи національної системи підприємництва, визначити оптимальний склад альтернативних варіантів їх співвідношення, взаємодії і інтеграції і на цій підставі формувати відповідні рекомендації щодо перспектив розвитку всієї системи підприємництва і кожної її складової. Однак при визначенні поняття «мале підприємництво» слід враховувати не стільки кількісні критеріальні параметри, скільки якісну його характеристику. Вона обґрунтовує визначення поняття «мале підприємництво» як самостійну, систематичну, інноваційну діяльність громадян-підприємців та малих підприємств на власний ризик з метою отримання підприємницького доходу, що підкреслює його родове походження від базових складових загального поняття «підприємництво». Мета МП однорідна з метою будь-якої підприємницької діяльності незалежно від масштабу підприємства - це отримання підприємницького або інноваційного, або шумпетерівського (поняття введено в обіг Самуельсоном) доходу.

Сучасні малі форми господарювання охоплюють різноманітні сфери економічної діяльності, що не обов'язково характеризуються інноваційною націленістю, ризикованістю та організацією підприємства на засадах повної економічної відповідальності. Це вимагає чіткого визначення понятійного апарату в сфері підприємництва, яким оперує сучасна література економічного та юридичного змісту. Малий бізнес (МБ), або мала економіка - це сфера діяльності будь-яких малих підприємств (юридичних осіб) та громадян (фізичних осіб) з метою отримання прибутку. Тобто у суворо науковому розумінні когнітивні шаблони «бізнес» та «підприємництво» відрізняються інноваційною спрямованістю останнього на відміну від будь-якого виду господарської діяльності, що охоплює більш широке поняття «бізнес». Це має виключно прикладний характер при формуванні диференційованої державної політики розвитку суб'єктів малих форм економічної діяльності щодо вибору адресних аудиторій програм цільової підтримки - підприємницької або загальногосподарської мотивації.

Вплив чинників, що визначають особливості МБ, на підставі яких формуються пріоритетні напрями державного управління його розвитком, доцільно визначити за допомогою SWOT-аналізу (табл. 1).

Поділяючи загальноприйняту оцінку феномену МП, автор у дослідженні доводить, що його виникнення і непорушні сучасні позиції є наслідком більш значущого явища, яке передувало його появі, становленню та подальшому розвитку. Цим явищем стали зміни у виборі пріоритетів державного управління, формуванні механізмів регулювання та саморегулювання МП щодо стратегії економічного розвитку. Концентрація уваги державного менеджменту на питаннях необхідності «підключення» малих підприємств як активних суб'єктів господарювання, що мають позитивно впливати на зростання економічних показників та розширювати економічну базу розвитку країни, стало новацією в організації державного управління, що визначило їхній подальший розвиток феноменального значення.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки і одним з провідних секторів ринкової економіки. Про місце і значення МП свідчать інтегровані показники його ролі в економіці країн, що впроваджують політику його інтенсивного розвитку. Зокрема, частка зайнятих у секторі МП у цих країнах становить 50-75%, частка у загальнонаціональному обсязі експорту - 30-40%, а частка виробленої ними продукції у ВВП провідних країн світу - 50-60%.

Таблиця 1

SWOT-аналіз малого бізнесу як моделі економічної самодіяльності

Такі значні і стабільні у часі економічні показники сектору МП досягаються ним за умови презумпції державного управління його прогнозованим розвитком. Перманентним завданням державного регулювання є удосконалення механізму активізації сильних сторін і потенційних можливостей МП і подолання бар'єрів, що заважають його розвитку. Ефективність механізму державного регулювання МП визначається у площині верифікації його суспільної корисності як суспільного явища, що впливає на процес прогресуючої еволюції суспільного розвитку. В роботі класифіковані функціональні характеристики суспільної корисності МП, що охоплюють питання економічного і соціально-політичного характеру макроскопічного й інструментального рівня, через що сектор МП стає цільовою сферою державних інтересів та управління (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Функціональні характеристики суспільної корисності малого підприємництва

Функції та особливості МП, що визначають його роль та місце в національній економіці, засвідчують, що їх реалізація можлива лише за умови змін у зовнішніх надбудовних процесах, що задають економічній системі конкретні параметри програмного зростання та розвитку за обов'язкового включення до них МП, програмно-цільовий розвиток якого забезпечується фінансовою підтримкою з боку держави. З точки зору державного менеджменту концепція розвитку МП є одночасно і метою, і інструментом ринкової економіки, що передбачає як створення загальних ринкових передумов - ринкової інфраструктури та мотиваційних механізмів, так і спеціальну державну систему підтримки. Ці дві ланки концепції мають реалізовуватися в комплексі, тобто всебічна підтримка сфери МП як провідна мета економічної політики держави своєю похідною відтворює на державному й регіональному рівнях передумови ринкової економіки.

За відсутності в економіці країни МП (або хоча би при його слабкому стані) неминуче зупиняється процес створення правового механізму регулювання ринкових відносин. За таких умов державне управління економікою підпорядковується виключно задоволенню економічних інтересів сформованих олігархічних кланів. Принципи економічної демократії (розмежування та захист прав власності, свобода договорів, ефективне втручання держави у випадках протиправного обмеження інтересів будь-якої категорії власників) втрачають свій зв'язок із законами вільного ринку і стають риторичними. Протидією об'єктивно існуючій можливості розвитку подій у такому руслі може бути тільки міцна автократична державна політика розвитку МП як провідника ринкових відносин при суттєвому правовому обмеженні тенденцій щодо монополізації економіки.

Підприємництво як особливий вид економічної діяльності і соціально-економічне явище має також інституціональний позаекономічний характер. Підприємництво взагалі, й особливо мале, пов'язане з певною системою цінностей, соціальними орієнтаціями, поведінкою, самовизначенням особи, виконує певні соціальні функції в суспільстві. Саме тому пізнання сутності сучасного підприємництва, його специфіки в конкретних умовах окремого соціуму неможливе без застосування інтеграційного підходу, який базується на поєднанні економічних та соціокультурних характеристик.

Така інтеграція характеристик підприємництва, яка на фоні загальнонаукової тенденції міждисциплінарного зближення в галузі гуманітарного знання є передумовою для отримання нового знання в сфері економіки, соціології та культурології підприємництва, безумовно сприяє вирішенню його науково-практичних проблем. Виходячи з тріади гуманітарних наук поняття «підприємництво» доцільно визнати як економічне явище, яке іманентно присутнє в суспільстві й активується за умови виникнення відповідного економічного середовища, що сприяє прояву і реалізації здібностей індивідуумів, націлених на організацію виробничого процесу інноваційного характеру, які ставлять за мету отримання підприємницького доходу (з подальшою його капіталізацією), пов'язане з ризиком, невизначеністю, творчим самовдосконаленням, самореалізацією особистості; здійснюване у взаємодії з економічними, політичними, соціальними і культурними інститутами в рамках загальноприйнятих в конкретній культурно-історичній ситуації норм ведення бізнесу та впливає на формування певної моделі особистості і субкультури.

У другому розділі «Закономірності функціонування малого підприємництва та особливості його розвитку в Україні» проведений аналіз тенденцій розвитку малого підприємництва у країнах постіндустріальної економіки, здійснена оцінка розвитку вітчизняного МП та особливостей формування його структурних параметрів, а також компаративний аналіз стану МП України відповідно до критеріїв країн - членів ЄС.

Завдання уніфікації й стандартизації критеріальних показників щодо віднесення підприємств до суб'єктів МП стоїть на порядку денному в усіх країнах світу. В ЄС цю проблему частково вирішили, створивши методологічну базу статистичної звітності щодо оцінки стану МП, на підставі якої визначаються і континентальні, і національні тенденції його розвитку.

Європейські країни - учасниці ЄС при визначенні малих підприємств дотримуються кількісного показника зайнятості, який не повинен перевищувати 49 осіб, а при визначенні середніх підприємств цей показник обмежений кількістю зайнятих до 250 осіб. В усьому світі мале й середнє підприємництво розглядають в системі державної політики щодо їх розвитку як єдину цільову аудиторію. Згідно з рекомендаціями Європейської Комісії з питань підприємництва і промисловості для групи малих підприємств річний товарообіг не може перевищувати €10 млн., а для середніх - €50 млн., або загальна сума їх балансу не може перевищувати €43 млн.: це визначення є критичною межею для тих компаній, які можуть отримати допомогу за програмами ЄС, що націлені на малі та середні підприємства, та є елементом особливої політики, що спирається на специфічні конкурентні правила у сфері малого та середнього підприємництва (МСП).

Встановленням такого високого порогового вартісного параметру Європейська Комісія забезпечує досягнення прагматичної цілі - створити для значно більшої чисельності малих та середніх підприємств умови для державної підтримки їх ефективного розвитку та підвищення тим самим конкурентоспроможності всієї національної та континентальної економічної системи.

Це зумовлено тим, що згідно з правилами ВТО така підтримка державами великих підприємств та особливо монополістичних об'єднань заборонена.

Проведений аналіз свідчить, що в усіх провідних країнах світу загальна питома вага МП у структурі національних систем підприємництва досягає майже розвитку вітчизняного великого, середнього і МБ. Збільшення загальної кількості 99%, кількість працюючих в сфері МСБ охоплює до 2/3 частки працездатного населення цих країн, а частка у загальнодержавному обсязі реалізованої продукції досягає 80%.

Процеси, що відбуваються в секторі МП в Україні, засвідчують суперечливі тенденції (табл. 2). Прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких актів України з питань підприємницької діяльності» (2008 р.) наблизило параметри визначення суб'єктів МП до критеріальних параметрів країн - членів ЄС.

Аналіз інформаційної бази даних, що була сформована за даними Держкомстату України за 2004-2007 роки, свідчить про різноспрямовані тенденції у СПД. Збільшення кількості СПД за досліджуваний період на 24,8% відбувалося виключно за рахунок суб'єктів МП. При цьому зростання на 26,6% кількості ФО-СГД значно перевищило зростання кількості СМП-юридичних осіб, яке становило 16,9%. Натомість кількість великих і середніх підприємств зменшується (кількість великих підприємств зменшилася на 8,1% у 2007 році в порівнянні з 2004 роком, а в групі «середні підприємства» - 7,3% підприємств).

Загрозливих тенденцій набула зростаюча кількість підприємств, що не здійснюють протягом року жодної трансакції, посилюючи латентне підприємництво, та «стабільна» ситуація щодо кількості збиткових підприємств, що спостерігається протягом останнього десятиліття. Їх питома вага у загальній кількості малих підприємств, що реалізують продукцію та надають послуги, стабільно складає щорічно 1/3 частку.

Отже, аналіз свідчить, що в розвитку вітчизняного МП сформована загальна стабільна негативна тенденція щодо його мініатюризації виключно у дрібнотоварній формі господарювання. Однак реальне уявлення про стан економічної спроможності вітчизняних підприємців конкурувати з суб'єктами господарювання ЄС у розрізі кожної з його складових дає компаративний аналіз за вартісними показниками результативності економічної діяльності одного найманого працівника (табл. 3).

Порівняльний аналіз стану вітчизняного підприємництва з країнами - членами ЄС об'єктивно доводить до висновку, що сучасний стан національного МП виключає можливість ідентифікувати його як провідника ринкових відносин в економіці країни. Не виконує вітчизняне МП і свої головні економічні функції - утримання ринково-конкурентного стану в економіці, скорочення безробіття, збільшення ВВП. За таких обставин унеможливлюється і реалізація ним своєї інструментальної функції - розповсюдження принципу економічної свободи, без чого макрорівневе його завдання - ствердження демократичних принципів упорядкування суспільства в економічній сфері - залишається теоретичною екзотикою.

У третьому розділі «Механізми програмно-цільового забезпечення та нормативно-правового регулювання процесу підтримки та розвитку малого підприємництва» проаналізовані сучасні світові програми прогнозованого та нормативно-правового регулювання МП та визначено концептуальні засади та принципи розроблення державної політики стимулювання розвитку цього сектора економіки.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 2

Показники розвитку суб'єктів підприємницької діяльності у 2007 році згідно зі «старими» та «новими» критеріями визначення СПД№

¹ Показники розвитку суб'єктів підприємницької діяльності розраховані за новими критеріями, встановленими Законом України «Про внесення змін до деяких актів України з питань підприємницької діяльності» №523-V1 від 18.09.2008 р. Джерело: розраховано автором на основі даних Держкомстату

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 3

Співвідношення показників ефективності діяльності СПД у розрахунку на одного найманого працівника в Україні та аналогічних показників СПД у ЄС 12 та ЄС 27*

Головним завданням державного управління трансформаціями є забезпечення стабільних параметрів відтворювальних процесів зростання економіки і формування на цьому фундаменті стратегічної програми суспільно-економічного розвитку. При цьому необхідно вирішувати два нових завдання: по-перше, послідовно формувати та впроваджувати у суспільстві базові передумови становлення та розвитку ринково-конкурентної економіки, що є новаторським процесом державного управління. По-друге, одночасно слід визначати перспективні параметри (індикатори-стандарти) суспільно-економічного розвитку як в цілому для національної системи господарювання, так і для кожного її суб'єкта.

Процес формування ефективного механізму державного регулювання розвитком МП лежить у двох площинах - впровадження політики прогнозованого програмно-цільового його розвитку і вдосконалення механізмів нормативно-правових регуляцій цього розвитку, прийнятих відповідними програмами. Зарахування МП до програмованих проблем пов'язане з тим, що воно відповідає основним їх характеристикам (масштабність, нагальність, практична неможливість вирішення проблеми традиційними методами ринкової саморегуляції, без зосередження, концентрації, додаткового залучення ресурсів, використання специфічних форм і методів організації, управління, надання державної підтримки), які потребують вирішення тільки програмно-цільовими методами управління.