Формування ефективного механізму державного регулювання малого підприємництва в Україні

Завдання програмно-цільового розвитку мають системно вирішувати основні завдання: формування достовірної інформаційної статистичної бази та розробку, прийняття та корегування короткотермінових індикативних планів.

Методика статистичного вивчення сфери української малої економіки (МСП) є спрощеною, ускладнює проведення порівняльного аналізу щодо тенденцій в цьому секторі з іншими країнами світу, де він суттєво відрізняється від вітчизняних підходів за якістю та глибиною зібраної інформації. Загальнодоступна статистична інформація не дозволяє веріфікувати процеси, що відбуваються у МБ, та оцінити їх реальний вплив на розвиток економіки. Фактично неможливо нині визначити стан субконтрактних відносин у взаємодії та взаємозв'язках українських великих та малих підприємств, що має особливо важливе значення при розробці програм підтримки МП, сконцентрованих в матеріальному виробництві.

Вдосконалення політики регуляції економічних відносин, релевантних вимогам розвитку МСБ, відбувається шляхом розв'язання суперечностей між процесами формального удосконалення його державного регулювання та розвитку саморегулювання МСБ. За кількісними параметрами процес добровільної саморегуляції МБ має достатньо вагомі аргументи: на початок 2010 року в Україні налічується більш ніж 2,5 тис. громадсько-галузевих та територіальних об'єднань підприємців, переважну частку яких складають об'єднання підприємства малого калібру. На даний час найголовнішим завданням їх подальшого розвитку є необхідність започаткування процесу формалізації розвитку організацій саморегулювання, який полягає у доповненні принципу добровільності принципом делегування повноважень. Базовою передумовою в цьому процесі є наявні зрушення у сфері дерегуляції підприємницької діяльності. В такий спосіб формуються основи щодо розвитку громадянського суспільства, формуються підвалини для прийняття регуляторних актів, релевантних потребам МБ, з урахуванням дивергенції його інтересів, що в цілому забезпечує необхідну нормативну базу сталого розвитку всієї економіки.

Проведений у роботі аналіз діяльності інститутів державного управління процесами сприяння розвитку та підтримки МП засвідчив неспроможність вітчизняного державного управління дотримуватись принципів програмно-цільового та інституційного забезпечення системи малого підприємництва.

Бюджетне забезпечення виконання заходів Національної програми розвитку малого підприємництва має фрагментарний характер, а починаючи з 2007 року, взагалі не здійснюється (табл. 4).

Штучне запозичення управлінських завдань сприяння розвитку МП з досвіду високоорганізованих економік показала не конгруентність регуляторних механізмів вітчизняної економіки і відповідних механізмів зарубіжних країн, привела Держкомпідприємництва до інституційної пастки. Це пов'язано з відсутністю в Україні розвинутої інституційної структури, яка відповідає домінуючому способу координації приватних і суспільно значущих національних економічних інтересів.

Таблиця 4

Бюджетне забезпечення програм підтримки та розвитку малого підприємництва в Україні у 1992-2009 роках (тис. грн.)

У цьому зв'язку в роботі обґрунтовано, що при розроблені державної політики стимулювання розвитку малого бізнесу необхідно дотримуватися таких принципів: забезпечення тісного зв'язку цілей розвитку вітчизняного малого бізнесу із загальною стратегією економічного та соціального розвитку країни (створення нових робочих місць, боротьба з бідністю, підвищення продуктивності праці та її оплати, конкурентоспроможності, галузева та регіональна рівність); встановлення чітких критеріїв державної фінансової та матеріальної підтримки і створення траспарентного та ефективного механізму моніторингу результатів цієї підтримки; забезпечення чіткого розмежування функцій і єдності реалізації державної політики на центральному і місцевому рівнях влади, оскільки мале підприємництво має ярко виражений автохтонний характер своєї діяльності і його ефективний розвиток об'єктивно залежить від активної соціально-економічної політики місцевих органів влади.

У четвертому розділі «Економіко-організаційні механізми системного забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні» розглянуто принципи та механізм державної політики фінансово-кредитного інвестування розвитку МБ, роль податкової політики в економічному стимулюванні його розвитку та роль інституту субконтрактів великого та МБ у контексті підвищення конкурентоспроможності економіки.

Серед ключових напрямів державної політики підтримки МП у розвинених країнах світу знаходиться інвестиційно-фінансова його підтримка, що ґрунтується на ідеології субсидіарності. Сутність принципу субсидіарності (особливо у розбудові програм економічного розвитку) полягає в тому, що згідно з цим загальним громадсько-політичним принципом вищі суспільні одиниці мають право і мають розв'язувати лише ті проблеми, до виконання яких нижчі структури не здатні.

Універсальність принципу субсидіарності полягає й у тому, що він дає змогу побудувати не тільки чітку вертикаль прямих та зворотних зв'язків між державою і підприємницьким середовищем малої економіки, а й інтегрувати в цей процес регіональну політику їх підтримки з урахуванням специфіки територіального розвитку. Побудова системи державної фінансово-кредитної підтримки та сприяння розвитку суб'єктів МП, що базується на принципі субсидіарності, вирішує три задачі.

Задача перша (економічна) - надання фінансової підтримки й у двосторонніх відносинах «СМП ? Держава», і у їх тріумвіраті - «СМП - Банк - Держава» здійснюється за умови інтеграції відповідальності сторін за реалізацію кожного інвестиційного проекту. Досягається це в форматі загальноприйнятого економічного процесу визначення часток інвестування проекту кожною стороною (більш відомий як механізм розподілу ризиків). Цим досягається необхідний рівень формальних умов гарантування щодо реалізації проекту і реальність очікуваної ефективності.

Задача друга (соціальна) - держава, виступаючи генеральним інвестиційним агентом у процесах розвитку малої економіки, тим самим забезпечує системне вирішення питань зменшення навантаження на соціально-економічну систему викликів, що йдуть з резервної армії праці. Тому й розглядається розвиток сфери малої економіки у провідних країнах світу і як мета, і як дієвий інструмент вирішення найскладнішого соціального питання, яке стоїть у перших рядах питань національної безпеки, ? це забезпечення та підтримка наявної системи працевлаштування населення.

Задача третя (соціально-психологічна і соціогуманітарна) - фінансово-кредитна політика сприяння розвитку МП, яка строго витримана на економічних принципах ринкової доцільності та соціальних гарантіях працевлаштування населення, по суті, є і механізмом репродукції традицій «підприємницького духу» в суспільстві. Потужність організму державно-ринкового господарства залежить від стану «здоров'я» всіх його складових, діючих за єдино заведеним механізмом ринкової організації суспільства. Тому й вся політика сприяння розвитку МП будується на принципах виховання з них у найближчому майбутньому періоді реальних економічних гравців, спроможних паритетно діяти в загальних умовах ринкових відносин із великими та середніми підприємствами.

Існування системи сприяння розвитку МБ, в центрі якої знаходиться постійно діючий механізм її фінансово-кредитного забезпечення, дає змогу державі системно вирішувати економічні, соціальні, соціально-психологічні і соціокультурні завдання. І тільки таку політику держави можна визначити як структуровану, послідовну, цілеспрямовану систему репродукування МП.

На принципі субсидіарності формуються всі сучасні економічні політики розвитку. Значної уваги цьому принципу надається в ЄС, адже згідно з Маастрихтською угодою цей принцип є базовим для всіх країн ? членів ЄС. Різні сторони базового принципу проявляються в принципах децентралізації, партнерства, програмування, концентрації і адиціоналізму. Їх універсальність полягає в тому, що на їх підставі будуються ефективні як національні системи фінансової підтримки та сприяння розвитку МП, так і міждержавні.

У роботі розроблена модель організації державно-регіональної фінансово-кредитної підтримки суб'єктів МБ на принципах субсидіарності. Її апробація в Україні розпочата у 2009 році в рамках пілотного проекту Українського фонду підтримки підприємництва та Укрексімбанку.

Слід зазначити, що державна фінансово-кредитна підтримка МБ в Україні носить фрагментарний характер при вкрай обмежених обсягах, які не відповідають потребам стимулювання його розвитку. Середньорічна частка видатків держбюджету України на програми підтримки МБ за роки незалежності становить 0,015.

Досягти такого рівня бюджетного забезпечення програм розвитку малої економіки в Україні, як в інших країнах світу, що визначили для себе державним пріоритетом політику сприяння розвитку МБ, за короткий час, зрозуміло, не вдасться. Однак і подальша втрата часу буде лише посилювати фрагментарність дій держави в цьому напрямі.

Щодо питань пільгових механізмів такої підтримки СМП, то вони мають бути вирішені шляхом прийняття відповідних нормативів довгострокової дії у такій конгломерації: а) визначення пільгового порядку фінансово-кредитної підтримки СМП: на державному рівні Українським фондом підтримки підприємництва, на регіональному - регіональними фондами підтримки підприємництва; б) визначення умов та порядку субсидування відсоткових ставок за кредитами, отриманими СМП у банках; в) визначення механізмів підвищення ліквідності малих підприємств за рахунок формування регіональних та муніципальних гарантійних фондів для МБ; г) визначення механізмів підвищення ліквідності малих підприємств за участю банків-агентів; ґ) прийняття законодавчих норм щодо скорочення резервування ресурсів комерційних банків для цілей програм підтримки МП; д) прийняття правил регуляції лізингових відносин у сфері МП; е) створення для регіональних суб'єктів системи конкурсного надання субвенцій для субсидування частки витрат СМП, пов'язаних з оплатою винагороди особам, що виступили гарантами або поручниками по кредитах малих підприємців.

Крім того, найвпливовішим засобом державної підтримки цього сектору господарювання залишається надання йому пільг у сфері оподаткування. При цьому різноманітні форми пільгового оподаткування суб'єктів малої економіки, відрізняючись у національних економічних системах, за своєю сутністю інтегруються в єдиний структурований механізм стимулу на розвиток цієї складової підприємницького середовища.

З прийняттям у 1998 році спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів МП був розпочатий новаторській за змістом підхід державного менеджменту до пошуку стимулюючих інструментів сприяння розвитку підприємств малої економіки, хоча й у значній мірі цей підхід впроваджував у господарські відносини МП і транспарентний фіскальний інструмент. Запровадження спрощених режимів оподаткування суб'єктів МБ, саме з точки зору виконання ними стимулюючої функції, залишається єдиним здобутком вітчизняної податкової політики. Сьогодні понад 40% від загальної кількості СМП обрали спрощену систему. З 1999 по 2007 рік кількість платників єдиного податку збільшилася майже в 12 разів (з 94,7 тис. осіб до 1114 тис. осіб), а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли у 29 разів (з 116,6 млн. грн. до 3703,7 млн. грн.). Суб'єкти-«спрощенці» забезпечують роботою більш ніж 1,5 млн. громадян.

Складність та обтяжливість загальної системи оподаткування, що спонукає окремих СМП знаходити можливі шляхи оптимізації сум податкових зобов'язань, загальне фінансове навантаження на СГД (податки, соціальні і пенсійні внески, збори тощо) не стимулюють розвиток їх діяльності та призводять до їх тінізації, зниження конкурентоспроможності як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках.

З метою усунення можливості ухилення від сплати податків необхідно законодавчо передбачити норму щодо запровадження обов'язкового ведення обліку доходів та витрат для СГД та замінити базу оподаткування на дохід замість обсягу виручки від реалізації продукції. Для зменшення негативних наслідків спрощеної системи оподаткування необхідно передбачити на законодавчому рівні оподаткування податком з доходів фізичних та юридичних осіб суми перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції у податковому періоді, в якому таке перевищення виникає.

Податкова політика України характеризується тим, що значна частка прибутку вилучається у формі податку на нього. Так, ефективна ставка, як правило, перевищує номінальну ставку податку, а податок на прибуток підприємств перетворився виключно на фіскальний інструмент. Його регулятивний потенціал майже не використовується, хоча в сучасних умовах саме цей інструмент відіграє важливу роль в процесі податкової конкуренції.

Такий стан суперечить світовим тенденціям в оподаткуванні капіталу, де максимальна ставка податку на прибуток корпорацій за 2000-2006 роки зменшилася в середньому по розвинутих країнах ? членах ЄС (ЄС-15) з 35,3 до 29,5%. Провідні країни світу використовують податок на прибуток як інструмент заохочення інвестицій в економіку та підвищення конкурентоспроможності податкових систем. За таких умов вітчизняна податкова система може надовго залишитися за межами європейської конкурентоспроможності, де найбільший перелік пільг діє саме в механізмі податку на прибуток корпорацій.

Доцільним є розповсюдження прогресивних норм щодо цільового використання амортизаційних відрахувань виключно на інвестиційні цілі, що переважно стосується технопарків, також і на всю національну економіку. За відсутності на даний час норм регуляції, побудованих на цих методологічних засадах, амортизаційні відрахування використовуються бізнесом на власний розсуд, як правило, на поповнення обігових коштів, і не є вагомим інвестиційним ресурсом. Це підтверджують статистичні дані, а саме: сума нарахованих амортизаційних відрахувань платниками податку на прибуток у 2007 році перевищує суму інвестицій в основний капітал за аналогічний період по всій національній економіці на 10,5 млрд. грн. Якщо сумувати амортизаційні відрахування і прибуток після оподаткування, то можна припустити, що в національній економіці України у 2007 році було 192,8 млрд. грн. потенційного інвестиційного ресурсу, а реально за цей період вклали в економіку 81,6 млрд. грн. інвестицій. За такої ситуації держава повинна стимулювати суб'єктів підприємницької діяльності модернізувати власні виробничі потужності за рахунок внутрішніх джерел.

Серед механізмів розвитку МП важливе значення має формування коопераційних зв'язків між всіма суб'єктами підприємництва у таких формах, як субпідряд, франчайзинг, фандрайзинг, толлінг, лізинг та венчурне фінансування. Їх змістом є інтеграція функціональних сфер їхньої діяльності. З метою розширення коопераційних зв'язків, розвитку інфраструктури як важливого чинника підвищення конкурентоспроможності підприємництва потрібно:

- вдосконалити нормативно-правову базу, що регулює створення та функціонування різних форм кооперації суб'єктів підприємництва, об'єктів інфраструктури підтримки МП, відповідно до норм і стандартів ЄС;

- забезпечити розвиток інноваційної інфраструктури шляхом створення при університетах венчурних центрів, бізнес-інкубаторів, наукових та технологічних парків, а також регіональних інноваційних центрів;

- запровадити систему акредитації сервісних установ інфраструктури, що надаватимуть сертифіковані навчально-консультативні послуги МСБ;

- запровадити міжнародний досвід оцінювання ефективності й результативності функціонуючих бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо;

- поглибити міжрегіональне та міжнародне співробітництво;

- підвищити досконалість малих підприємств шляхом досягнення світових стандартів, навчання персоналу з питань управління якістю, бенчмаркінгу, охорони праці і навколишнього середовища, захисту інтелектуальної власності відповідно до норм і стандартів ЄС.

У п'ятому розділі «Удосконалення інституту державного управління розвитком малого підприємництва в Україні» розроблена модель створення державного інституту сприяння розвитку МП, розкриті механізми інноваційно-інвестиційної складової розвитку малого підприємництва, обґрунтовано необхідність створення інституту легітимного лобізму.

Економічні ефекти МБ у провідних країнах світу досягаються у форматі програмно-цільових заходів державного управління, у центрі конструкції знаходиться державний орган виконавчої влади, відповідальний за розвиток МП. В основу його формоутворення та практичної діяльності покладена необхідність реалізації виробничої функції управління, що вимагає від нього концентрувати свою діяльність на проведенні системних, масштабних і головне постійних досліджень стану існуючої системи МП у територіальному та національному аспектах.

Державний орган влади забезпечує перманентний характер розвитку МБ шляхом системної реалізації спеціальних управлінських функцій, до яких належать: ідеологічна; аналіз стратегічних потреб розвитку МП; регуляторна; фінансової підтримки його розвитку; навчально-освітянська та організаційна.

Базуючись на основних функціональних задачах, які формують структурну конструкцію органу державного управління розвитком МП, наведена модель створення такого органу в системі державного управління економікою України, який з огляду на слабкий стан вітчизняного підприємництва охоплював би економічні інтереси малого та середнього підприємництва (МСП).

Запропонована структура спеціального органу виконавчої влади щодо сприяння МСП має вирішувати наступні питання реалізації програмно-цільової стратегії: забезпечення доступу до капіталу (фінансово-кредитна політика); розвиток умов ведення підприємницької діяльності (освіта, інформаційна підтримка, технічна допомога, навчання); контроль держзакупівель центральною і місцевою владою в секторі МБ; підтримка інноваційних підприємств, проведення досліджень та нових розробок; підтримка депресивних територій експортерів та виробників імпортозаміщуючих товарів; захист економічних інтересів МСП (регуляторна політика).

З огляду на поглиблення міжнародного співробітництва України, її приєднання до Європейської хартії малих підприємств необхідно реалізувати низку першочергових заходів у сфері розвитку МСП, у тому числі професійну підготовку кадрів, забезпечення дешевого та швидкого входження у бізнес.

Незважаючи на сформоване бачення системи підготовки підприємницьких кадрів в Україні, ця модель містить ключовий недолік: отримання спеціальних знань і навичок у сфері підприємницької діяльності наразі можливе переважно на найвищому рівні - додаткової чи цільової освітньої підготовки. Водночас світовий досвід переконує, що формування прикладних навичок і створення мотиваційного середовища для спрямування особистості у напрямі розвитку підприємницьких здібностей повинні відбуватись на етапі здобуття базової (вищої) освіти.

Зважаючи на існування значних недоліків у сфері кадрового забезпечення МП, нині необхідна модернізація діючої системи підготовки кадрів у цій сфері, яка має забезпечити: створення і розвиток мережі освітніх і наукових установ, спрямованих на підготовку кадрів для МП; задоволення попиту з надання освітніх послуг підприємцям, працівникам малих підприємств, службовцям, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері підтримки підприємництва, а також керівникам і працівникам об'єктів інфраструктури підтримки підприємництва; якісну підготовку з питань започаткування підприємницької діяльності різних соціальних груп.

При цьому ефективність функціонування системи підготовки кадрів для МП має визначатися не лише показниками щодо кількості підготовлених чи перепідготовлених фахівців, а й передусім динамікою розвитку сектора МП, показниками його ділової, інноваційно-інвестиційної активності, рентабельності тощо і, зрештою, його часткою у ВВП країни. Тому метою розбудови системи підготовки кадрів є підвищення якості управління суб'єктами МП на мікрорівні, а також підвищення ефективності державної політики у цій сфері.

Особливу увагу слід приділити розвитку МП інноваційного спрямування. Світові тенденції переконують, що переважна більшість малих підприємств впроваджує інноваційні технології в форматі коопераційних зв'язків з провідними інноваційно орієнтованими великими підприємствами. Низькі теми нагромадження основного капіталу та валового капітального інвестування, низька частка підприємств, що їх здійснюють, повільне зростання рентабельності їх операційної діяльності, особливо у промисловості, унеможливлюють не тільки досягнення стартового стану економіки, який мала Україна на час становлення незалежності, але не залишають шансів щодо формування бази для проривних технологій під час наступних технологічних устроїв. Досвід країн Південно-Східної Азії, які продемонстрували прорив до V технологічного укладу, визначив необхідні макроекономічні пропорції між накопиченням і споживанням, які має регулювати державний менеджмент для забезпечення динамічного зростання економіки. Валові накопичення основного капіталу мають становити не менше 35% до ВВП. В Україні цей показник зріс з 19,7% у 2001 році до 27,2% у 2008 році.

Значні обсяги державного споживання зумовлюють зменшення обсягів державних інвестицій. Така політика держави екстраполюється на підприємницький сектор економіки, в якому масштабні інвестиційні витрати теж не спостерігаються. Кількість підприємств (СПД), що здійснювали валові капітальні інвестиції за період з 2001 по 2007 рік, зросла з 22,8 до 27,5% від загальної зареєстрованої кількості підприємств - СПД. Парадоксальним фактом є те, що капітальне інвестування у сучасній вітчизняній економіці здійснює лише кожне четверте підприємство.

За цих обставин кількість інноваційно активних вітчизняних підприємств залишає економіку України неконкурентоспроможною: наприклад, у 2007 р. кількість промислових підприємств, що здійснювали інноваційну діяльність складали в українській економіці всього 1013 підприємств, серед яких малих підприємств налічувалося 94.

Прорив у розвитку МП залежить не тільки від цільових програм, які мають впроваджуватися спеціальним державним органом виконавчої влади, але й від наявності ефективного інституту легітимного лобіювання його прав у всіх гілках влади українського істеблішменту. Громадські об'єднання відіграють ефективну роль лише тоді, коли існують сильні державні інститути захисту економічних інтересів суб'єктів господарювання і в органах виконавчої влади, і у вищому законодавчому інституті влади, від яких залежить прийняття цільових програм розвитку МП та перманентне забезпечення їх бюджетною підтримкою. Доки в українському суспільстві не відбудуться зрушення такого характеру, бюджет держави буде «працювати» лише на інтереси олігархічного великого бізнесу за межами цивілізованого лобізму і як організації процесу обстоювання секторальних інтересів малого бізнесу, і як специфічного виду економічної діяльності.

Висновки

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої економічної проблеми - розробки теоретико-методологічних засад, методичних та практичних положень та рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання МП в Україні. Проведене дослідження дозволило відповідно до поставленої мети зробити такі висновки концептуально-теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру.

1. При визначенні місця та ролі МП як іманентної системоутворюючої складової сучасної ринкової системи господарювання слід виходити з того, що суспільна корисність МП у національній економічній системі проявляється через різні його функції, які можна систематизувати як макрорівневі та інструментальні функції економічного та суспільно-політичного значення. При цьому найважливішою економічною функцією МП для національної економіки є його місія щодо утримання ринково-конкурентних засад в економіці, зокрема такі притаманні МП економічні функції, як скорочення безробіття та збільшення обсягів ВВП. Визначення самого поняття «мале підприємництво» слід здійснювати не стільки з кількісних критеріальних параметрів, скільки враховувати якісну його характеристику, зокрема як самостійну, систематичну, інноваційну діяльність громадян-підприємців та малих підприємств на власний ризик з метою отримання підприємницького доходу, що підкреслює його родове походження від базових складових загального поняття «підприємництво». Це означає, що мета МП однорідна з метою будь-якої підприємницької діяльності незалежно від масштабу підприємства - це отримання підприємницького або інноваційного доходу.

2. Особливості становлення та розвитку МСП в Україні полягають у такому: більшість його суб'єктів виникли у процесі приватизації великих державних підприємств шляхом реструктуризації, а не виросли з успішних малих підприємств, як у розвинених країнах; середні підприємства в Україні є здебільшого акціонерними товариствами з розмитою структурою власності, що призводить до проблем у сфері корпоративного управління і знижує ефективність діяльності; низькою, порівняно з розвиненими країнами, є їхня роль у економічному розвитку України, оскільки сектор створює лише близько 11% ВВП, а частка підприємств МСП у загальному обсязі реалізованої продукції становить 61,5% (у розвинених економіках - 80%); упродовж 2004-2007 років зберігається тенденція до скорочення кількості зайнятих у основних розмірних групах підприємств: в групі великих підприємств втрачено 3,15% робочих місць, середніх - 10%, малих із кількістю зайнятих від 11 до 50 осіб - 2,85%, за винятком МП із кількістю до 10 осіб (темпи приросту 5,1%) та фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності (темпи приросту 16,2%), тобто сфера вітчизняного МСП не спроможна до реалізації інструментальної функції - створення нових робочих місць та боротьби з безробіттям.

3. Порівняльний аналіз стану вітчизняного МП з темпами та тенденціями його розвитку в країнах - членах ЄС свідчить, що сучасний стан національного МП виключає можливість ідентифікувати його як провідника ринкових відносин в економіці країни. Не виконує вітчизняне МП і свої головні економічні функції - утримання ринково-конкурентного стану в економіці, скорочення безробіття, збільшення ВВП. За таких обставин унеможливлюється і реалізація ним своєї інструментальної функції - розповсюдження принципу економічної свободи, без чого макрорівнева його задача - ствердження демократичних принципів упорядкування суспільства в економічній сфері - залишається не реалізованою на практиці.

4. Не відповідає світовим параметрам вітчизняна сфера МСП щодо створення умов формування та розвитку середнього класу, у визначені якого серед класифікаційних ознак домінуюче положення займають доходи людини. Сфера МСП є базою зростання середнього класу, до якого потрапляють виключно власники таких підприємств, де оплата найманих працівників має тенденцію до зменшення згідно зі зменшенням масштабів підприємства, що виключає економічну складову для найманого персоналу щодо віднесення їх до середнього класу. Процеси, що відбуваються у розвитку МСП в Україні, підтверджують загальносвітову тенденцію зменшення розміру оплати праці згідно зі зменшенням розмірних груп підприємств. Протилежною світовій є тенденція скорочення підприємств МСБ в Україні у тих розмірних групах, де доходи підприємств і оплата найманих працівників вища у порівняні з меншими підприємствами цієї сфери. Тенденції, що визначилися в процесі становлення МСП, дають тривожні сигнали щодо подальших процесів мініатюризації, насамперед сфери малого бізнесу, до рівня «лоткової економіки».

5. Регуляторна нормативно-організаційна складова прогнозованого розвитку МСП досягає цільових ефектів при обов'язковому забезпеченні програм ресурсною складовою - розвинутою системою державного фінансово-кредитного та матеріального забезпечення підтримки і розвитку суб'єктів малого та середнього бізнесу, до яких відносяться: фонди надання гарантій та/або порук за кредитами суб'єктів МСП, які отримані у банківських установах; програми прямої кредитної підтримки під пільгові відсотки; програми фінансової підтримки start-up для підприємців-почаківців; цільові фінансово-кредитні програми підтримки підприємців-жінок, молоді, ветеранів збройних сил; цільові програми субсидування відсоткової ставки підприємцям МСП; програми пільгового користування виробничою нерухомістю та пільгового доступу до придбання його у власність.

6. Необхідність адекватної оцінки розвитку малого і середнього бізнесу в Україні та існуючі розбіжності у системі статистичних показників, порівняно з іншими країнами, вимагають розширення бази даних такими показниками: обсяг валового доходу (для оцінки ступеня виживання підприємств і адаптації до загальноекономічних умов) групування мікропідприємств за чисельністю працюючих відповідно до міжнародної практики; чисельність «мертвих» підприємств, тобто тих, які зареєстровані, але не займалися економічною діяльністю (для оцінки бар'єрів виходу з ринку), кількість підприємств, які у перші два роки після реєстрації здійснювали економічну діяльність для оцінки виживання новоутворених), кількість малих підприємств, які перейшли у розмірну групу середніх (дасть можливість відслідковувати тенденції становлення середнього класу).

7. Концептуальні засади регулювання розвитку МП в Україні мають носити системний, прогнозований і цілісний характер та забезпечувати синергетичний ефект взаємодії механізмів державного регулювання та саморегулювання у напрямку формування базових основ щодо становлення середнього класу як фактора суспільної соціально-політичної стабільності. Ефективність складного механізму саморегулювання МП залежить від його інституціональної організації в суспільстві, яка характеризується відсутністю обмежень щодо об'єднання підприємств з метою створення і впровадження внутрішніх механізмів регуляції економічної поведінки суб'єктів громадсько-галузевих структур, визначення ними принципів соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством, доступність широкого кола суб'єктів МП до використання механізмів та результатів саморегулювання господарської діяльності. Створена у такій спосіб інституційна організація сприяння розвитку МП забезпечує узгодженість дивергованих інтересів суб'єктів МП, які обумовлені специфікою господарювання підприємств за різними видами економічної діяльності та їх стратегіями ринкової поведінки у часі, при формуванні державних цільових програм підтримки підприємств цього сектора економіки.

8. Визначено принципи розроблення державної політики стимулювання розвитку сектора малого і середнього бізнесу: забезпечення тісного зв'язку цілей розвитку МСП із загальноекономічними і соціальними цілями країни для позиціонування їх у рамках макроекономічних завдань (створення нових робочих місць, боротьба з бідністю, підвищення продуктивності і конкурентоспроможності, диференційований розвиток регіонів тощо); встановлення чітких критеріїв державної інтервенції і створення прозорого і ефективного механізму моніторингу результатів цієї інтервенції; забезпечення чіткого розмежування функцій реалізації державної політики на центральному і місцевому рівнях влади.

9. Прорив у розвитку МП залежить не тільки від цільових програм, які мають впроваджуватися спеціальним державним органом виконавчої влади, а й при наявності ефективного інституту легітимного лобіювання його прав у всіх гілках влади українського істеблішменту.

10. Ефективний розвиток суб'єктів МП находиться у прямій залежності від технологічного рівня великих підприємств, які домінують в національній економіці і задають підприємцям малого бізнесу аналогічний вектор впровадження технологічної компоненти в організацію підприємницької діяльності. Стан конкурентоспроможності національної економіки, в тому числі і МП, визначається масштабами розвитку інтеграції великого та МП.

11. Необхідна модернізація діючої системи підготовки кадрів у цій сфері, яка має забезпечити: створення і розвиток мережі освітніх і наукових установ, спрямованих на підготовку кадрів для МП; задоволення попиту з надання освітніх послуг підприємцям, працівникам малих підприємств, службовцям, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері підтримки підприємництва, а також керівникам і працівникам об'єктів інфраструктури підтримки підприємництва; забезпечення якісної підготовки з питань започаткування підприємницької діяльності різних соціальних груп.

12. Враховуючи, що важливою складовою розвитку вітчизняної системи підприємництва є структурно та секторально збалансований розвиток економіки, в дисертації обґрунтовано необхідність дотримання таких принципів державної регуляторної політики розвитку МП, як: залучення суб'єктів МП до дотримання інноваційних засад розвитку економіки; підвищення мотивації до підприємницької діяльності у видах економічної діяльності з високим потенціалом малого бізнесу, пріоритетних та інвестиційно привабливих, які потребують поліпшення соціальної захищеності громадян; подолання депресивності, розвиток малих міст і районних центрів; забезпечення кооперації та формування кластерних зв'язків підприємств малого і великого бізнесу; поліпшення кількісного та якісного співвідношення між малими підприємствами - юридичними і фізичними особами, на користь перших. Механізм державного регулювання малого підприємництва можна вважати ефективним, якщо він відповідає критеріям соціального та економічного прогресу суспільства, сприяє досягненню високих, соціально значимих показників в макроекономічному та територіальному вимірі, забезпечує конкурентоспроможність суб'єктів МП та позитивну динаміку капіталізації підприємств.

Реалізація на практиці положень запропонованого механізму регулювання МП надасть можливість системного забезпечення його прогнозованого розвитку в Україні у форматі постійно наростаючого синергетичного ефекту взаємодії та взаємообумовленості методів програмно-цільової, нормативно-організаційної, фінансово-кредитної та освітянсько-консультаційної підтримки і розвитку суб'єктів малого підприємництва.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях

у монографіях та наукових фахових виданнях:

1. Мале підприємництво України: становлення, механізми управління та підтримки: [монографія] / С.Г. Дрига. К.: ТОВ «ДКС центр», 2009. 362 с.

2. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: [монографія] / За ред. З.С. Варналія. К.: НІС, 2007.- 768 с. (особистий внесок автора полягає у висвітленні актуальних проблем регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності та удосконаленню інституційної бази підприємництва у регіоні; 2,2 д.а.).

3. Дрига С.Г. Мікрокредитування в Україні [монографія] / С.Г. Дрига, З.С. Варналій, Л.Л. Тарангул. Київський університет, 2008. 144 с. (особистий внесок автора полягає у визначенні стратегічних пріоритетів розвитку мікрокредитування МП в Україні; 4,2 д.а.).

4. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: [монографія] / За ред. З.С. Варналія - К.: Знання України, 2008. 675 с. (особистий внесок полягає у висвітленні проблеми удосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності суб'єктів МП; 2,6 д.а.).

5. Розвиток малого підприємництва як фактор конкурентоспроможності та економічного зростання (статистичний аспект): [монографія] / За ред. І.Г. Манцурова - К.: Київ, КНЕУ, 2009. 181 с. (особистий внесок автора полягає у висвітленні проблеми розвитку інституційного середовища МП та особливостям статистичного вивчення МП в зарубіжних країнах; 6,2 д.а.).

6. Дрига С.Г. Стратегічне управління розбудовою малого підприємництва в Україні / С.Г. Дрига // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. 2006. №4. С. 4-12.

7. Дрига С.Г. Підтримка малого підприємництва: економічна та соціальна доцільність / С.Г. Дрига // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. 2007. №4. С. 5-12.

8. Дрига С.Г. Еквівалентність мінових відносин між державою та платниками податків / С.Г. Дрига // Науковий вісник Національного університету Державної податкової служби України - 2008. №2. С. 149-155.

9. Дрига С.Г. Теоретичні основи розбудови ефективної системи підприємництва в Україні / С.Г. Дрига // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. 2008. №6. С. 5-14.

10. Дрига С.Г. Статистична оцінка регіональної диференціації оплати праці на малих підприємствах в Україні / С.Г. Дрига, С.С. Ващаєв //Зб. Київського національного економічного університету «Економіка та підприємництво»: 2008. Вип. 20. С. 350-356 (особистий внесок автора полягає у висвітлені існуючого протиріччя між рівнем оплати праці найманих працівників в секторі МП та його можливістю ефективно впливати на зменшення соціальної напруги в суспільстві та регулювання ринку праці в частині самозайнятості населення; 0,3 д.а.).

11. Дрига С.Г. Формування державної стратегії розвитку підприємництва на основу міжнародних рейтингів країн за рівнем конкурентоспроможності / С.Г. Дрига, В.О. Нестеренко, І.Г. Манцуров // Зб. Київського національного економічного університету «Моделювання та інформаційні системи в економіці»: 2009. Вип. 79. С. 5-22 (особистий внесок внесок автора полягає у визначені стратегічних напрямків фінансово-кредитного та податкового забезпечення розвитку підприємництва; 0,3 д.а.).

12. Дрига С.Г. Есхатологія технологічного устрою versus стратегія інноваційного розвитку України / С.Г. Дрига // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. праць Дніпропетровського національного університету. 2009. С. 1346-1354.

13. Дрига С.Г. Макроекономічні чинники становлення та розвитку системи інноваційного підприємництва / С.Г. Дрига // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2009. №3. С. 120-125.

14. Дрига С.Г. Антиінноваційний стан системи вітчизняного підприємництва / С.Г. Дрига // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. 2009. №5. С. 54-66.

15. Дрига С.Г. Розширення коопераційних зв'язків великих та малих підприємств як чинник підвищення конкурентоспроможності підприємництва в Україні / С.Г. Дрига, З.С. Варналій // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. 2010. №2. С. 28-40 (особистий внесок автора полягає у розкритті сучасних форм кооперації великих та малих підприємств; 0,3 д.а.).

16. Дрига С.Г. Становлення парадигми інноваційного розвитку вітчизняного підприємництва: макроекономічні передумови / С.Г. Дрига // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2009. №4. С. 269-275.

17. Дрига С.Г. Макрорівневі та інструментальні функції малого підприємництва як сценарні драйвери державної політики його розвитку / С.Г. Дрига // Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом. Вип. 4 (23). К.: Персонал. 2009. С. 138-146.

18. Дрига С.Г. Презумпція державного управління малою економікою як передумова її прогнозованого розвитку / С.Г. Дрига // Економіка & Держава. 2009. №12. С. 92-96.

19. Дрига С.Г. Сучасні тенденції розвитку малого бізнесу в країнах Європейського Союзу / С.Г. Дрига // Електронний журнал. Ефективна економіка. 2009. № 4. [Електронний режим доступу]: http://www.economy.nayka.com.ua//.

20. Дрига С.Г. Економічний стан підприємництва в Україні: інновація versus рецесія / С.Г. Дрига // Інвестиції: практика та досвід. 2010. №1. С. 18-23.

21. Дрига С.Г. Мале підприємництво в Україні та країнах ЄС: зростання гетерогенності / С.Г. Дрига // Електронний журнал. Ефективна економіка. 2010. № 1. [Електронний режим доступу]: http://www.economy.nayka.com.ua//.

22. Дрига С.Г. Фінансово-кредитна складова державної підтримки малого підприємництва / С.Г. Дрига // Економіка і Регіон. 2009. №4 (23). С. 8-14.

23. Дрига С.Г. Інноваційний імператив підприємницької діяльності - глобальна філософія ХХІ сторіччя / С.Г. Дрига // Вісник національного лісотехнічного університету. Львів: Вип. 19. 2009. С. 121-131.

24. Дрига С.Г. Розбудова системи підготовки кадрів для МП / С.Г. Дрига // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. 2010. №2. С. 24-28.

25. Дрига С.Г. Програмно-цільовий підхід та інституційний стан державної політики підтримки МП / С.Г. Дрига // Економіка & Держава. 2010. №2. С. 11-15.

26. Дрига С.Г. Особливості формування структурних параметрів та критеріїв оцінки МП в економіці України / С.Г. Дрига // Електронний журнал. Ефективна економіка. 2010. №2. [Електронний режим доступу]: http://www.economy.nayka.com.ua//.

27. Дрига С.Г. Створення державного інституту сприяння розвитку МП / Електронний журнал. Державне управління. 2001. №2. [Електронний режим доступу]: http://www.economy.nayka.com.ua//.

28. Дрига С.Г. Легітимний лобізм як дієвий інструментарій реалізації прав суб'єктів підприємництва України / С.Г. Дрига, З.С. Варналій // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. праць. Вип. 21. К.: «Київський університет». 2010. С. 34-42 (особистий внесок автора полягає у висвітлені світового досвіду лобіювання інтересів МП у бюджетному та законодавчому процесі; 0,3 д.а.).

В інших виданнях:

29. Основи економічної теорії: [навчальний підручник] / За ред. А.Г. Зюнькіна. К.: Видавництво КНТ, Центр навчальної літератури, 2007. 232 с. (особистий внесок автора полягає у висвітленні основ підприємництва та соціальної політики держави; 1,2 д.а.).

30. Економічна безпека: [навчальний підручник] / За ред. З.С. Варналія. К.: «Знання», 2009. 647 с. (особистий внесок автора полягає у розкритті впливу податкової політики на економічну безпеку підприємництва; 2,0 д.а.).

31. Dryga S. Regional differentiation of remuneration system in small business sphere / Dryga S., Vashchaev S. // Statistical in management of social and economic development. Palmira. Ukraine, 2008, P. 151-155 (особистий внесок автора полягає в аналізі розбіжностей розміру заробітної плати найманих працівників малих підприємств у регіональному розрізі; 0,3 д.а.).

32. Dryga S. Innovation and investment among small-scale enterprise in Ukraine / Dryga S., Vashchaev S. // Statistical Analysis of the Economic and Social Consequences of Transition Processes in Central-East European Countries. 2009, Poland, Krakow University (особистий внесок автора полягає в аналізі інноваційної складової у розвитку МП в Україні; 0,6 д.а.).

33. Дрига С.Г. Роль державного управління у розвитку малого підприємництва / С.Г.Дрига // Матеріали всеукр. наук-прак. конф. [Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні], (Ялта, 2006) / МОН України, Київський національний торговельно-економічний університет. К.: Вид-во КНТЕУ. 2006. С. 90-92.

34. Дрига С.Г. Причини обмеження державної підтримки малої економіки України / С.Г. Дрига // Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. [Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні], (Ялта, 2007) / МОН України, Київський національний торговельно-економічний університет, ХХХ. К.: Вид-во КНТЕУ. 2006. С. 92-94.

35. Дрига С.Г. Особливості тінізації в секторі МП в Україні / С.Г. Дрига // Матеріали наук.-практ. конф. [Особливості та шляхи детінізації економіки України], (Київ, 2007) / НІСД. К.: Вид-во НІСД. 2007. С. 76-78.

36. Дрига С.Г. Спрощена система оподаткування МП: межі економічної доцільності / С.Г. Дрига // Матеріали наук.-практ. конф. [Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України], (Ірпінь, 2008) / Національний інститут податкової служби України. Ірпінь. 2008. С. 67-69.

37. Дрига С.Г. Рецесивний стан МП в Україні / С.Г. Дрига // Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. [Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні], (Ялта, 2008) / МОН України, Київський національний торговельно-економічний університет. К.: Вид-во КНТЕУ. 2006. С. 4-6.

38. Дрига С.Г. Інноваційний імператив в українській перспективі / С.Г. Дрига // Матеріали наук.-практ. конф. [Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні], (Київ, 2008) / МОН України, Київський національний торговельно-економічний університет. К.: Вид-во КНТЕУ. 2008. С. 13-15.

39. Дрига С.Г. Фіскальні важелі сприяння розвитку малого підприємництва в Україні в умовах фінансової кризи / С.Г. Дрига // Матеріали наук.-практ. конф. [Фіскальна політика України в умовах фінансової та економічної кризи], (Ірпінь, 2009) / НІПС України. Ірпінь. 2009. С. 51- 52.

40. Дрига С.Г. Спрощена система оподаткування та європейський вибір України: суперечності та перспектива / С.Г. Дрига // Матеріали наук.-практ. конф. [Міжнародне співробітництво України у сфері оподаткування. Реформування податкової служби України відповідно до європейських стандартів], (Ірпінь, 2009) / НІПС України. Ірпінь. 2009. С. 75-77.

41. Дрига С.Г. Антиінноваційна структура вітчизняного малого підприємництва / С.Г. Дрига // Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. [Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні], (Київ, 2009) / МОН України, Київський національний торговельно-економічний університет - К.: Вид-во КНТЕУ, 2009. С. 6-8.

42. Дрига С.Г. Стан підприємництва в Україні versus інноваційна парадигма суспільного розвитку / С.Г. Дрига // Матеріали ІІІ Міжн. бізнес-форуму. [Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні]. (Київ, 2001) / МОН України, Київський національний торговельно-економічний університет. К.: Вид-во КНТЕУ, 2010. С. 54-56.

АНОТАЦІЯ

Дрига С.Г. Формування ефективного механізму державного регулювання малого підприємництва в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством (економічні науки). - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню характеру і особливостям формування ефективного механізму державного регулювання малого підприємництва в економічній системі України та розробленню практичних рекомендацій до вирішення науково-прикладної задачі створення ефективної інституційної системи програмно-прогнозованого розвитку сфери малого підприємництва. Об'єктом дослідження є сучасні процеси формування та розвитку системи малого підприємництва як економічної складової соціально орієнтованої системи ринкового типу, а предметом дослідження є інструментальні складові організаційно-економічного механізму державного регулювання малого підприємництва в економічній системі України та інституціональні форми посилення його ефективності.

Обґрунтовано сутнісні економічні та соціально-політичні характеристики категорії «мале підприємництво», методологія оцінювання його економічної ефективності та теоретико-прикладні засади державного забезпечення його програмно-цільового розвитку. Визначено стратегічні пріоритети удосконалення механізму державного регулювання малого підприємництва за умови єдності ресурсного та регуляторного забезпечення його розвитку.

Ключові слова: національна економіка, національна система підприємництва, підприємництво, малий бізнес, мале підприємництво, економічні інтереси, регуляторна політика, механізм державного регулювання, саморегуляція бізнесу, легітимний лобізм.

АННОТАЦИЯ

Дрига С.Г. Формирование эффективного механизма государственного регулирования малого предпринимательства в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством (экономические науки). - Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики Украины, Киев, 2010.

Диссертационная работа посвящена комплексному исследованию характера и особенностей формирования эффективного механизма государственного регулирования малого предпринимательства в экономической системе Украины и разработке рекомендаций решения научно-прикладной задачи построения эффективной институциональной системы програмно-прогнозируемого развития сферы малого предпринимательства.

Феномен малого предпринимательства в эволюции экономических систем ведущих стран мира рассматривается как производная существенных изменений в выборе приоритетов государственного управления стратегий экономического развития, что определило феномен самого управления как предпосылку масштабного развития субъектов малого предпринимательства. Обоснована презумпция государственного управления малым предпринимательством как условие его прогнозируемого развития.

С позиций современного государственного менеджмента рассмотрена концепция развития малого предпринимательства, которая одновременно является и целью, и инструментом развития рыночной экономики, что предусматривает как создание общих рыночных предпосылок - рыночной инфраструктуры и мотивационных механизмов, так и специальную государственную систему поддержки. Исследован процесс комплексной реализации этих составляющих элементов концепции, который обеспечивает одновременно всестороннюю поддержку сферы малого предпринимательства как определяющую цели государства, а также своей производной воспроизводит на национальном и региональном уровнях базовые условия рыночной экономики.

В работе раскрыто, что при отсутствии в экономике государства малого предпринимательства, в том числе и при его крайне слабом состоянии, неизбежно останавливается процесс создания правового механизма регулирования рыночных отношений. Доказано, что в таких условиях государственное управление экономикой подчиняется исключительно удовлетворению экономических интересов сформированным олигархическими кланами. Доказано, что противодействием объективно существующей возможности развития событий в таком направлении может быть только масштабная социально ориентированная политика государства в развитии малого предпринимательства.

Рассмотрено влияние факторов социально-экономического, социально-политического, социогуманитарного характера на эффективность систем предпринимательства, которые придают им ярко выраженный национальный характер. Определены принципы построения государственной политики стимулирования развития сектора малого предпринимательства при обеспечении тесных связей целей его развития с макроэкономическими и социальными целями развития государства: создание рабочих мест, борьба с бедностью, повышение производительности труда и конкурентоспособности, дифференцированное развитие регионов и т.д.