робочих місць. Остання обставина набуває особливого значення в умовах скорочення зайнятості у сільському господарстві. Працевлаштування осіб, що вивільняються із цієї галузі поза межами сільського господарства, за місцем їх постійного проживання створює умови для збереження демографічної бази відтворення населення, подолання його бідності.

Центральне місце у консолідованій державній політиці соціально-економічного розвитку сільських територій займає політика зайнятості населення, головним завданням якої є розширення сфери прикладання праці на селі. Серед інших складових цієї політики значне місце посідає соціальна політика, завданням якої є відродження села, що передбачає у першу чергу поліпшення духовного, соціально-культурного та професійного розвитку селянина як провідника і виразника національних традицій, моральних цінностей. Відродження особистості має відбуватися саме в межах сільських соціально-просторових утворень, які мають не просто «утримувати» певну кількість населення, а набути якісно нового рівня. Для цього необхідно соціалізувати увесь спектр економічної діяльності, реалізувати принцип соціальної справедливості у розрізі сільської територіальної підсистеми суспільства. Передусім це стосується підвищення рівня благоустрою села (табл. 1).

Таблиця 1 Благоустрій сільських населених пунктів

Показник	Рік
	1990	1995	2000	2005	2008
Всього сільських населених пунктів, тис.	28804	28864	28739	28585	28490
З них мають:
водопровід	4578	5760	6651	6308	6283
каналізацію	913	863	841	746	737
газифіковані тільки природним та природним і зрідженим газом	2428	5424	8086	10318	13018
газифіковані тільки зрідженим газом	24104	21750	18807	16306	13964

Основним завданням демографічної політики на селі є подолання демографічної кризи, свідченням якої є зменшення за 1991-2008 рр. на третину чисельності дітей шкільного віку. До пріоритетних напрямів демографічної політики віднесені: формування здорового способу життя сільської молоді; поліпшення медичного обслуговування населення; підтримка сім`ї, допомога з боку держави багатодітним матерям; активізація міграційної політики; пільгове кредитування випускників навчальних закладів, що виявили бажання працювати у сільській місцевості.

Головне завдання етнополітики полягає у гармонізації відносин між етносами і владою, між титульним етносом, корінними народами й національними меншинами, а також усередині кожної із зазначених етнічних спільнот.

Мета екологічної політики - розробка і реалізація стратегії раціонального природокористування і захисту навколишнього середовища для забезпечення сталого розвитку сільських територій. Система господарювання на селі має сприяти припиненню втрат біоландшафтного різноманіття, формуванню екомережі, розвитку заповідної справи, забезпеченню екологічно збалансованого використання природних ресурсів.

Екологічну політику пропонується розглядати, з одного боку, як складову консолідованої державної політики розвитку сільських територій, а з іншого - в контексті екогомології як нового наукового напряму, що досліджує розвиток людини в її органічному зв'язку з довкіллям. Оцінка довкілля, природно-ресурсної бази сільських територій під таким кутом зору дозволяє простежити взаємозв'язок між природним середовищем, соціумом, природними і штучними умовами його життя, соціально-економічним розвитком та його наслідками для суспільства в цілому.

Виокремлення сільських територій як самостійного об'єкта впливу консолідованої державної політики потребує застосування прогнозування, планування та програмування як регуляторів їх соціально-економічного розвитку. Основою певних планів та програм цього розвитку виступає прогнозування, яке базується на теоріях економічної кон'юнктури та соціогенетики. Планування ґрунтується на «генетичній» концепції, за якою використовується певний різновид індикативного планування, логіка якого полягає у русі «знизу», тобто від ресурсів до мети й включає такі складові, як територіальний та природоресурсний потенціал, розселенська ємність території, людський, соціальний, виробничий та фінансовий потенціали. Такий підхід дає можливість здійснення економічної діагностики сільських територій, розвиток яких залежить від оптимізації їх структури та ступеня господарського освоєння. Програмування соціально-економічного розвитку сільських територій складається з визначення мети, завдань, напрямів, термінів та розрахунку ресурсів, необхідних для досягнення цілей цього розвитку. Перелічені інструменти реалізації консолідованої державної політики комплексного розвитку сільських територій втілюються у відповідні схеми планування територій, генеральні плани розвитку населених пунктів, стратегії, плани та державні цільові програми. Їх реалізація відбувається у процесі управлінської діяльності.

У п'ятому розділі - «Концептуальні засади новітньої моделі управління соціально-економічним розвитком сільських територій» - обґрунтовано необхідність трансформації управлінських відносин на засадах їх урізноманітнення та демократизації, визначено напрями розбудови системи управління соціально-економічним розвитком сільських територій, розкрито специфіку управління розвитком сільських урбанізованих зон і ареалів та територій зі спеціальним режимом функціонування.

Трансформаційному періоду розвитку українського суспільства властиве співіснування «старих» та «нових» «правил гри», що підвищує вимоги, з одного боку, до підсилення ролі держави в управлінні суспільним розвитком та залучення до управлінської діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадськості та суб'єктів господарювання - з іншого.

Український досвід у цьому відношенні унікальний. Протягом двох десятиліть влада переконує суспільство у тому, що ринок є гарантією економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення. Проте досвід країн економічного «дирижизму» (Швеція, Австрія, Німеччина, Франція), переконує у доцільності використання державно-планового управління суспільним розвитком.

Проте, щоб запобігти суцільному одержавленню соціально-економічного розвитку, суспільство має сприяти формуванню відповідного інституціонального середовища, у якому певне місце посядуть і неформальні інститути. Саме завдяки досягненню балансу між формальними та неформальними інститутами можна розв'язати проблеми розвитку сільських територій. Проте децентралізація системи управління та впровадження самоврядних засад в організації розвитку сільських територій не тільки не виключає участь у цьому процесі органів державної влади, а, навпаки, потребує розширення функцій державного управління, серед яких центральну роль відіграють функції контролю та координації.

Разом з тим, управління розвитком сільських територій - це такий тип управлінської діяльності, який належить до горизонтального різновиду управління, у якому домінуючими є партнерські відносини між суб'єктами управління.

В Україні в рамках реформування політичної системи відбувається пошук оптимальної форми інституціональних взаємовідносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями.

Одним з важливих кроків на цьому шляху є максимальне наближення центрів прийняття управлінських рішень до територіальних громад сіл. А це потребує прозорого розподілу повноважень між органами державної влади та громадами. При цьому державі мають бути передані виключно ті повноваження, які не можуть бути ефективно реалізовані сільськими територіальними громадами та їх представницькими органами. Такий розподіл повноважень доцільно закріпити на законодавчому рівні. Прозорості взаємовідносин між владою, бізнесом та громадськістю сприяє створення різних неформальних інститутів, які виступають комунікативними каналами соціального діалогу та співробітництва між владою і населенням.

Трансформація системи управління у зазначеному напрямі потребує обґрунтування сучасної парадигми управління соціально-економічним розвитком сільських територій. Категорія «парадигма управління розвитком сільських територій» є складним понятійним конструктом, який віддзеркалює зміни, які відбуваються на рівні об'єкта, суб'єктів управління та управлінських відносин. До найбільш характерних ознак цієї управлінської парадигми можна віднести такі: децентралізація управління, деконцентрація владних повноважень, розвиток самоврядних засад; перехід від галузевого до територіального підходу в управлінні розвитком об'єкта, який грунтується не на безпосередньому, прямому управлінні галуззю, а на управлінні суспільним процесом; підвищення ролі

економічних, правових та організаційних механізмів регулювання суспільних відносин; поступова заміна принципу субординації в управлінні на відносини, які базуються на партнерських, договірних засадах, використанні стимулюючих та заохочувальних важелів; поширення в управлінських відносинах горизонтальних зв'язків.

З огляду на це, система управління соціально-економічним розвитком сільських соціально-просторових утворень є не тільки багаторівневою, а й багатовимірною та розгалуженою. Саме тому поняття «система управління розвитком сільських територій» використовується одночасно у кількох значеннях: як така, що має власну внутрішню структуру й складається з об'єкта, суб'єктів управління та управлінських відносин, в межах яких відбуваються прямі та зворотні зв'язки між об'єктом та суб'єктами управління; суб'єктний рівень якої представлений державними органами, органами місцевого самоврядування, сільськими територіальними громадами, громадськими організаціями, суб'єктами господарювання різних організаційно-правових форм; як складна різновимірна управлінська модель, до якої належать внутрішньосистемні компонентні мікромоделі, а також такі, що віддзеркалюють рівні, типи та різновиди об'єкта.

Враховуючи ключову роль сільських територій у національній стратегії розвитку України, пропонуємо створити нову управлінську структуру - Міністерство сільського розвитку України (рис. 4).

Рис. 4. Органи управління розвитком сільських територій*

*Розробка автора.

Новий орган управління на загальнодержавному рівні доцільно створити шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України за рахунок збільшення у його складі структурних підрозділів, що займаються розробкою та реалізацією не галузевої, а територіальної політики, спрямування їх діяльності на комплексний та збалансований розвиток економічної, соціальної і екологічної складових сільських територій.

Структура та штат міністерства на регіональному рівні визначаються специфікою кожного окремого регіону. Недоцільність створення його структурного підрозділу на районному рівні пояснюється майже повним збігом об'єкта управління з районом як адміністративно-територіальною одиницею. Тому управлінські функції на цьому рівні є сенс покласти на профільні підрозділи районних державних адміністрацій та районні ради. Базовий рівень сільських територій виключає втручання в їх управлінську діяльність будь-яких інститутів публічної влади. Останні здійснюють тільки нагляд за дотриманням чинного законодавства.

Специфічним об'єктом управління є сільські урбанізовані зони й ареали, а також соціально-просторові утворення зі спеціальним режимом функціонування - оздоровчо-рекреаційні, гірські та прикордонні території.

Напрям глобальних змін статусу сільських урбанізованих зон і ареалів визначається їх тяжінням до мегаполісів або міських агломерацій. У зв'язку з цим виникає потреба у спільній участі територіальних громад міст та прилеглих до них сіл щодо облаштування і благоустрою приміських зон, поліпшення соціально-культурного обслуговування їх мешканців, налагодження мобільного транспортного сполучення між центрами регіонів та населеними пунктами передмістя.

Удосконалення взаємовідносин територіальних громад і органів місцевого самоврядування міст та приміських сіл ускладнюється незавершеністю процесу розмежування земель державної і комунальної власності, недосконалістю процедури встановлення на місцевості меж земельних ділянок.

Засобом вирішення спірних територіальних питань, що виникають між містами та приміськими зонами є врахування їх обопільних інтересів при розробці схем планування територій та генеральних планів населених пунктів.

Управління соціально-економічним розвитком сільських урбанізованих зон і ареалів може ґрунтуватися як на договірних засадах, що досягаються між територіальними громадами сіл та міст, так і шляхом переходу приміських зон під юрисдикцію органів місцевого самоврядування міст.

Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», інші законодавчі акти надають територіальним громадам сіл та міст право об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для реалізації певних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи й служби.

Якщо сільські урбанізовані зони й ареали є передусім сферою спільних інтересів сільських та міських територіальних громад, то території зі спеціальним

режимом функціонування потребують більш активної участі в управлінні їх розвитком органів публічної влади. Це пояснюється складністю та специфікою режиму їх функціонування. Деякі з цих мають двоїстий, а окремі троїстий характер, тобто містять ознаки оздоровчо-рекреаційних, гірських та прикордонних територій. Перелічені різновиди територій заслуговують на надання їм спеціального статусу, а також заохочення транскордонного співробітництва між державними установами та місцевою владою сусідніх держав. Це передбачає реалізацію спільних проектів розвитку транспортної, торговельної, виробничої інфраструктури з долученням до цього територіальних громад прикордонних населених пунктів, районних та регіональних органів публічної влади, сільськогосподарських та інших підприємств. У доцільності саме такого підходу переконує досвід функціонування єврорегіонів за участю п'яти областей України.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено світоглядні та теоретичні засади і методологічні підходи, на основі яких запропоновано нове вирішення проблеми розбудови управління соціально-економічним розвитком сільських територій України. Результати дисертаційного дослідження дозволили обґрунтувати пропозиції теоретичного, методологічного та практичного характеру, які підтверджують вирішення завдань відповідно до поставленої мети.

1. Аналіз наукових праць з теми дисертаційної роботи свідчить, що проблема обґрунтування концептуальних засад розбудови управління соціально-економічним розвитком сільських територій не була до цього часу предметом спеціального комплексного наукового дослідження, хоча окремі її аспекти висвітлювалися в публікаціях фахівців з аграрної економіки, теорії державного управління та географії. Останніми роками вітчизняні економісти здійснили прорив у науковому дослідження сільських територій, пов'язаний з переходом від аграрної пізнавальної парадигми до парадигми сільського розвитку.

2. Запропоновано визначення сільських територій як гетерогенної багаторівневої системи, що дало можливість позбутися спотвореного уявлення про них як виключно ресурсну базу функціонування і розвитку сільського господарства. Передусім - це місце життєдіяльності сільського населення, тому при аналізі суспільних процесів, які відбуваються в межах сільських соціально-просторових утворень, запропоновано використовувати не секторальний (галузевий), а територіальний підхід, що дозволяє проаналізувати соціально-економічний розвиток сільських територій крізь призму усієї їх вертикалі - від базового до загальнодержавного рівнів.

3. Розв'язання завдань дисертаційного дослідження стало можливим завдяки застосуванню концепції сільського розвитку та методології дослідження сільських територій, яка ґрунтується на системному аналізі, синергетичній пізнавальній парадигмі та використанні міждисциплінарного підходу, що заклало підвалини для виокремлення наукового аналізу цих соціально-просторових утворень у самостійний напрям та розширило їх дослідницьке поле до рівня сільської територіальної підсистеми суспільства.

4. Сільські території посідають визначальне місце у національній стратегії розвитку, виступають основою процесу державотворення та відіграють ключову роль у системі економічних відносин, що зумовлює необхідність постійного впливу з боку держави та дієвого контролю за розвитком цієї територіальної підсистеми суспільства. Саме в розгляді сільських територій не в розрізі існуючого адміністративно-територіального устрою, а в контексті зазначеного територіального сегмента державної території і полягає наукова новизна дисертаційного дослідження. З огляду на територіальний підхід установлено, що хоча сільське господарство та сільські соціально-просторові утворення мають неоднакові джерела суспільного відтворення й функціонують кожне за власним алгоритмом, між ними існує тісний зв'язок, вони співвідносяться між собою як частина і ціле. У цьому сенсі з управлінської точки зору сільські території виступають як макрооб'єкт управління, а сільське господарство - як мікрооб'єкт.

5. Дослідження природних та соціально-економічних умов функціонування сільських територій довело залежність їх функцій від наявних ресурсів, основою яких є природні, людські та штучно створювані ресурси. Саме ресурси визначають динаміку сільського розвитку як саморегульованого й цілеспрямованого процесу, що відбувається у межах відповідної територіальної підсистеми суспільства. Розгляд функцій сільських територій під кутом зору територіального підходу сприяв виявленню видів господарської діяльності, конкурентних та альтернативних сільськогосподарській. Як свідчать результати проведеного дослідження, розвиток у межах сільських соціально-просторових утворень несільськогосподарських видів діяльності не тільки вирішує проблему зайнятості населення, подолання його бідності, а й створює умови для поліпшення демографічної ситуації на селі, послаблення міграційних процесів, відтворення трудових ресурсів, збереження сільської поселенської мережі.

6. Сільський розвиток - це процесний прояв розвитку сільських територій, тобто такий, що охоплює усі складові сільської територіальної підсистеми суспільства, яка перебуває у тісному взаємозв'язку з міською підсистемою. Отже, сільський розвиток асоціюється з сільськими територіями як його об'єктом та середовищем розгортання суспільного процесу й протиставляється міському розвитку як дихотомічному. Проте він, по-перше, не обмежується аграрною галуззю, по-друге, як певний спосіб життєдіяльності поширюється і у міських поселеннях, а за функціональністю є домінуючим у місцях сполучення сільської та міської територіальних підсистем суспільства, тобто у приміських зонах.

7. Соціально-економічний розвиток сільських територій залежить від глобалізаційних процесів, завдяки чому посилюється інтеграція сільської та міської територіальних підсистем суспільства. Відбувається посилення не тільки урбанізації, а й розвиток зустрічної, протилежної їй тенденції - руралізації, наслідком чого є утворення сільських урбанізованих зон і ареалів, які визначаються як перехідні, «змішані» території. Це контактні місця розвитку сільських та міських соціально-просторових утворень, які не мають чітко

визначених функцій та одночасно перебувають під самоврядним впливом міської та сільської територіальних громад, хоча й мають різну адміністративно-територіальну підпорядкованість. Саме останнє й породжує певні проблеми, пов'язані з пошуком оптимальної моделі самоврядування. Суперечності виникають також з приводу того, що, на відміну від сільських територій, віддалених від великих міст та міських агломерацій, цьому різновиду соціально-просторових утворень притаманні функції, за вектором дій спрямовані, передусім, на обслуговування міста. Їх можна розглядати як просторовий резерв останнього.

8. Здійснено типізацію сільських територій за різними критеріями: ступенем ресурсозабезпеченості; видом та режимом використання території; домінантними функціями; рівнем урбанізації; політико-правовим статусом; ступенем соціально-економічного розвитку; значенням функцій; етнічною ознакою; складністю тощо. Крім того, сільські соціально-просторові утворення різняться між собою за рівнем. Базовий рівень сільських територій склався природно, тому у визначенні змісту його розвитку пріоритет належить територіальним громадам. Території районного рівня створені актами держави. Регіональний та загальнодержавний рівні не є інституціонально визначеними, що негативно позначається на їх управлінні, яке здійснюється за галузевим принципом, без чіткого розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

9. Потребують економічного, законодавчого та організаційного врегулювання земельні відносини у напрямі формування ринку земель сільськогосподарського призначення шляхом включення їх вартості як активу в економічний оборот, підвищення ролі цінового механізму в функціонуванні аграрного ринку та досягненні еквівалентного обміну між промисловістю і сільським господарством, дотриманні збалансованості, узгодженості та гармонійності розвитку економічної, соціальної та екологічної складових сільських територій як необхідної умови їх розширеного відтворення.

10. Консолідована державна політика соціально-економічного розвитку сільських територій позиціонується як територіальна, а не як галузева й має на меті забезпечення відтворення сільських територій. Саме така політика здатна консолідувати загальнодержавні, місцеві та галузеві інтереси. По-перше, вона охоплює своїм впливом усі рівні сільських територій; по-друге, за своїм змістом відображає всі компоненти об'єкта, по-третє, поширюється на сільські урбанізовані зони й ареали, а також території зі спеціальним режимом функціонування; по-четверте, виходить із визнання взаємопов'язаності сільської та міської територіальних підсистем суспільства; по-п'яте, за рівнями впливу є адекватною відповідним рівням сільських соціально-просторових утворень.

11. Прогнозування, планування та програмування формують певне інституціональне середовище для здійснення суспільних перетворень та виступають інструментом науково обґрунтованого передбачення і реалізації консолідованої державної політики соціально-економічного розвитку сільських територій через прийняття певних управлінських рішень. Цільовою установкою прогнозування, планування та програмування є подолання відставання села від міста за соціально-економічними показниками, реалізація якої потребує застосування певної методики обчислення необхідних для цього ресурсів.

12. Територіальний підхід передбачає перехід від безпосереднього управління галузями до управління суспільним процесом. Це створює умови, з одного боку, для підвищення ефективності управлінської діяльності органів державної влади за рахунок заміни адміністративних методів управління на економічні, правові й організаційні, послаблення владно-примусового характеру управління та його децентралізації шляхом розширення владних повноважень органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадських організацій - з іншого. За таких умов підвищується роль у суспільному житті села територіальних громад як природної основи самоврядування, що свідчить про тенденцію демократизації управлінських відносин, їх еволюцію у напрямі від державно-управлінських до самоврядних.

13. Відповідно до структури та специфіки об'єкта вибудовується й система управління соціально-економічним розвитком сільських територій, яка є не тільки багаторівневою, а й розгалуженою. Поняття «система управління розвитком сільських територій» подано в широкому розумінні. Глобально й узагальнено управлінська модель проявляється у просторовому вимірі: базовому рівню сільських територій відповідає самоврядно-громадівська, районному - районно-самоврядна, регіональному - регіонально-самоврядна й загальнодержавному - державно-управлінська моделі. Така цілісна модель управління віддзеркалює також компонентну структуру об'єкта, враховує його різні типи, території перехідного, «змішаного» типу - сільські урбанізовані зони і ареали та території зі спеціальним режимом функціонування.

14. Проведене дисертаційне дослідження дало змогу сформулювати практичні рекомендацій щодо оптимізації системи управління розвитком сільських територій, а саме: необхідності розробки Концепції територіального розвитку України; нормативно-правового закріплення поняття «сільські території»; прийняття законів України: «Про територіальний устрій України», «Про поселенську мережу», «Про деградаційні сільські території»; створення Міністерства сільського розвитку України, а також підрозділів цієї управлінської структури на регіональному рівні.

15. Дослідження виявило потребу в подальших розвідках у зазначеному науковому напрямі, найбільш актуальними серед них визначено: посилення міждисциплінарного дослідження сільських територій як об'єкта наукового аналізу; поглиблення теоретичних засад та методології управління соціально-економічним розвитком сільських територій; розробка принципів та механізмів впровадження консолідованої державної політики соціально-економічного розвитку сільських територій; подальше удосконалення концептуальних засад управління розвитком приміських зон, оздоровчо-рекреаційних, прикордонних та гірських територій.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Павлов О. І. Сільські території України: історична трансформація парадигми управління : монографія / О. І. Павлов. - Одеса : Астропринт, 2006. - 360 с. (Рецензія: Сахацький М. П. Розвиток парадигми управління сільськими територіями України / М. П. Сахацький // Економіка України. - 2007. - № 5 (546). - С. 89-91).

2. Павлов О. І. Сільський розвиток в Україні: теорія, практика, політика, управління : монографія / О. І. Павлов. - Одеса : Астропринт, 2008. - 208 с. (Рецензія: Сахацький М. П. Сільський розвиток як наукова категорія, соціальна практика, політика та управління / М. П. Сахацький // Економіка України. - 2009. - № 9 (574). - С. 93-95).

3. Павлов О. І. Сільські території України: функціонально-управлінська модель : монографія / О. І. Павлов. - Одеса : Астропринт, 2009. - 344 с. (Рецензія: Немченко В. В. Грунтовне дослідження з управління розвитком сільських територій України / В. В. Немченко // Економіка АПК. - 2010. - № 3 (185). - С. 174 - 176 ).

Статті у наукових фахових виданнях

4. Павлов О. Експериментально-показові села України 60-80-х років як урбанізовані ареали / О. Павлов // Управління сучас. містом. - 2005. - № 3-4/ 7-12 (19-20). - С. 61-68.

5. Павлов О.І. Сільські територіальні громади: об'єктно-суб'єктна сутність / О. Павлов // Менеджер: Вісн. Донецького держ. ун-ту управління. - 2005. - № 3 (33). - С. 78-82.

6. Павлов О. І. Концептуальні засади розвитку соціальної сфери села в умовах його реформування / О. І. Павлов // Статистика України. - 2005. - № 3 (30). - С. 77-80.

7. Павлов О. Парадигма сільського розвитку / О. Павлов // Економіка України. - 2006. - № 7 (536) - С. 41-48.

8. Павлов О. І. Модель сільського розвитку в Україні та її відповідність стандартам Європейського Союзу / О. І. Павлов // Статистика України. - 2006. - № 3 (34). - С. 96-100.

9. Павлов О. І. Політика як засіб упровадження системної моделі управління сільськими територіями / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. - 2007. - № 1 (38). - С. 132-142. - (Науки : економіка, політологія, історія).

10. Павлов О. І. Управління сільськими територіями як суспільно-політичний процес / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. - 2007. - № 2 (39). - С. 66-73. - (Науки : економіка, політологія, історія).

11. Павлов О. І. Оцінка природи земств у сучасній історичній літературі / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. - 2008. - № 16 (72). - С. 172-180. - (Науки : економіка, політологія, історія).

12. Павлов О. І. Сільські території України як об'єкт історико-економічних досліджень / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. - 2008. - № 20 (76). - С. 121-129. - (Науки : економіка, політологія, історія).

13. Павлов О. І. Становлення радянської адміністративно-командної аграрної парадигми / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. -2009. - № 1 (79). - С. 150-159. - ( Науки : економіка, політологія, історія).

14. Павлов О. І. Оздоровчо-рекреаційна функція сільських територій України / О. І. Павлов // Економіка і управління : наук.-виробнич. журн. Нац. акад. природоохоронного та курортного будівництва. - 2009. - № 1. - С. 62-66.

15. Павлов О. І. Сільський розвиток у контексті цивілізаційного підходу / О. І. Павлов // Культура народов Причерноморья. - 2009. - № 156. - С. 50-52.

16. Павлов О. І. Прогнозування, планування та програмування як інструменти впровадження політики сільського розвитку / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. - 2009. - № 9 (87). - С. 168-177. - (Науки : економіка, політологія, історія).

17. Павлов О. І. Відродження сільських територій України у контексті концепції місцерозвитку євразійців / О. І. Павлов // Економіка : проблеми теорії та практики : [зб. наук. праць] : в 6 т. - Т.VI. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - Вип. 248. - С. 1302-1307.

18. Павлов О. І. «Аграрні міста» як полюси економічного зростання та відродження сільських територій України / О. І. Павлов // Вісн. Дніпропетровського держ. аграр. ун-ту. - 2009. - № 1. - C. 178-181.

19. Павлов О. І. Управління сільськими територіями України : суб'єктний вимір / О. І. Павлов // Вісн. аграр. науки Причорномор'я : наук.-теор. журн. Миколаївського держ. аграр. ун-ту. - 2009. - Вип. 2 (49). - С. 57-64.

20. Павлов О. І. Рівні та суб'єкти політики сільського розвитку / О. І. Павлов // Вісн. ХНАУ : зб. наук. праць Харківського нац. аграр. ун-ту. - 2009. - № 6. - С. 105-113. - (Сер. «Економіка АПК і природокористування»).

21. Павлов О. І. Земельні відносини у системі сучасних аграрних перетворень / О. І. Павлов // Наук. вісн. Луганського нац. аграр. ун-та. - 2009. - № 5. - С. 379-385. - (Сер. «Економічні науки»).

22. Павлов О. І. Постіндустріальна модель сільського розвитку в Україні / О. І. Павлов // Вісн. Сумського нац. аграр. ун-ту. - 2009. - Вип. 5(36). - С. 9-13. (Сер. «Економіка та менеджмент»).

23. Павлов О. І. Трансформація функціональної моделі сільських територій України в умовах глобалізації / О. І. Павлов // Статистика України. - 2009. - № 2 (45). - С. 107-111.

24. Павлов О. І. Світоглядні засади відродження сільських територій України / О. І. Павлов // Економіка : проблеми теорії та практики : [зб. наук. праць] : в 6 т. - Т. V. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. -Вип. 249. - С. 1078-1083.

25. Павлов О. І. Постіндустріальна модель зайнятості сільського населення України / О. І. Павлов // Україна : аспекти праці. - 2009. - № 5. - С. 8-14.

26. Павлов О.І. Управління земельними ресурсами сільських територій України / О. І. Павлов // Облік і фінанси АПК. - 2009. - № 2 (52). - С. 95-98.

27. Павлов О. І. Природні ресурси сільських територій України як основа їх відродження / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. - 2009. - № 13 (91).- С. 28-36. - (Науки : економіка, політологія, історія).

28. Павлов О. І. Виробничо-господарська функція сільських територій України / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. - 2009. - № 14(92). - С. 3-12. - (Науки : економіка, політологія, історія).

29. Павлов О. І. Модель управління сільськими територіями України: просторовий вимір / О. І. Павлов // Держава та регіони. - 2009. - № 3. - С. 114-118. - (Сер. «Економіка та підприємство»).

30. Павлов О. І. Сільський розвиток та розвиток сільських територій: процесуальний та об'єктний прояви / О. І. Павлов // Економіка, фінанси, право. - 2009. - № 7. - С.17-20.

31. Павлов О. І. Розвиток сільських територій України: сутність та зміст / О. І. Павлов // Економіка: проблеми теорії та практики: [зб. наук. праць] : в 6 т. - Т. II. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - Вип. 251. - С. 330-335.

32. Павлов О. І. Селяноцентризм як висхідний принцип розвитку сільських територій України / О. І. Павлов // Економіка, фінанси, право. - 2009. - № 9. - С. 14-17.

33. Павлов О. І. Просторовий вимір сільського розвитку / О.І. Павлов // Економіка: проблеми теорії та практики: [зб. наук. праць] : в 6 т. - Т. II. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - Вип. 252. - С. 401-406.

34. Павлов О. І. Сільський розвиток у контексті дихотомій «село - місто» та «сільське господарство - промисловість» / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. - 2009. - № 16(94). - С. 9-19. - (Науки : економіка, політика, історія).

35. Павлов О. І. Сталий розвиток сільських територій України : зміст і критерії оцінювання / О. І. Павлов // Вісн. ХНАУ: зб. наук. праць Харківського нац. аграр. ун-ту. - 2009. - № 13. - С. 117-126. - (Сер. «Економіка АПК і природокористування»).

36. Павлов О. І. Сучасна парадигма управління розвитком сільських територій України / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. - 2009. - № 18 (96). - С. 86-97. - (Науки : економіка, політологія, історія).

37. Павлов О. І. Сільські території як наукова категорія / О. І. Павлов // Наук. вісн. Одеського держ. екон. ун-ту. - 2009. - № 19 (97). - С. 110-119. - (Науки : економіка, політологія, історія).

38. Павлов О. І. Економічні механізми забезпечення розширеного відтворення сільських територій України / О. І. Павлов // Агросвіт. - 2009. - № 21. - С. 10-13.

39. Павлов О. І. Сільські території як об'єкт впливу консолідованої державної політики / О. І. Павлов [Електронний ресурс] «Ефективна економіка». - 2009. - № 3. - Режим доступу: http: //www.economy.nayka.com.ua.

40. Павлов О. І. Формування системи управління розвитком сільських територій / О. І. Павлов // Економіка АПК. - 2009. - № 12 (182). - С. 109-115.

41 - 85. Публікації в інших наукових виданнях

Тези доповідей і науково-практичних конференцій

86. Павлов О. І. Типологія сільських територій в контексті управлінської діяльності / О. І. Павлов // Науковий потенціал світу - 2004 : матеріали І міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 1-15 листоп. 2004 р.). - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - Т. 5. - С. 15-19.

87. Павлов О. І. До питання про депресивні сільські території / О. І. Павлов // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком : форми, методи та актуальні проблеми реалізації : матеріали щоріч. наук.-практ. конф. (Одеса, 24 листоп. 2004 р.) : у 2 т. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. - Т. 2. - С. 120-122.

88. Павлов О. Управлінський аспект сталого розвитку сільських територій / О. Павлов // Муніципальний менеджмент: становлення та розвиток в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Дніпропетровськ, 10 груд. 2004 р.); [за заг. ред. Ю. П. Шарова]. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2004. - С. 180-185.

89. Павлов О. І. Типізація сільських територій за етнонаціональною ознакою / О. І. Павлов // Наука і освіта 2005 : матеріали VІІІ міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 7-21 лют. 2005 р.). - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. - Т. 14. - С. 26-29.

90. Павлов О. І. Сільські території як об'єкт реформування / О. І. Павлов // Державне управління та місцеве самоврядування : тези V міжнар. наук. конгр. (Харків, 26 лют. 2005 р.). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. - С. 113-114.

91. Павлов О. І. Особливості надання державних послуг в сільських урбанізованих ареалах / О. І. Павлов // Державна служба України : сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу : матеріали щоріч. наук.-практ. конф. (Одеса, 28 квіт. 2005 р.). - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. - С.103-105.

92. Павлов О. І. Історична еволюція концепту «сільська територія» / О. І. Павлов // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 31 трав. 2005 р.) : у 2 т. [за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва.] - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - Т. 2. - С. 80-82.

93. Павлов О. І. Системна методологія як наукова основа управління сільськими територіями / О. І. Павлов // Динаміка наукових досліджень - 2005 :матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 20-30 черв. 2005 р.). - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. - Т. 4. - С. 13-15.

94. Павлов О. І. До питання про нову парадигму управління сільськими територіями / О. І. Павлов // Науковий потенціал світу - 2005 : матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 19-30 верес. 2005 р.). - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. - Т. 2. - С. 65-67.

95. Павлов О. До питання щодо поняття «сільські території» / О. Павлов // Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування : сучасний стан та перспективи регіонального розвитку : матеріали щоріч. наук.-практ. конф. (Одеса, 18 жовт. 2005 р.) - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. - С. 216-219.

96. Павлов О. І. Багаторівнева модель управління сільськими територіями / О. І. Павлов // Соціально-економічні проблеми розвитку українського села і сільських територій : матеріали Сьомих річ. зборів Всеукр. конгр. вчених економістів-аграрників (Київ, 9-10 листоп. 2005 р.); [ред. кол. П. Т. Саблук - відп. ред.]. - К. : ННЦ ІАЕ, 2005. - С. 684-689.

97. Павлов О. І. Концептуальні засади розвитку сільських територій у контексті європейської аграрної парадигми / О. І. Павлов // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 31 трав. 2006 р.) : у 2 т. [за заг. ред. О. Ю. Оболенського, В. М. Князєва]. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 2. - С. 57-58.

98. Павлов О. І. Напрями співпраці аграрної економічної науки та науки з державного управління у побудові сучасної моделі розвитку сільських територій / О. І. Павлов // Розвиток аграрної економічної науки в Україні та її завдання в умовах освоєння ринкової системи господарювання : матеріали Восьмих річ. зборів Всеукр. конгр. вчених економістів-аграрників (Київ, 20-21 черв. 2006 р.) ; [ред. кол.: П. Т. Саблук - відп. ред.]. - К. : ННЦ ІАЕ, 2006. - С. 354-357.

99. Павлов О. І. Самоврядування, регулювання та управління як важелі впливу на сільські території / О. І. Павлов // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення : проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження : матеріали щоріч. загальноінститут. наук.-практ. конф. (Одеса, 31 жовт. 2006 р.). - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. - С. 160-162.

100. Павлов О. І. Земства у політичній системі Росії (1864-1918 рр.) / О. І. Павлов // Право ХХІ століття : становлення та перспективи розвитку : зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. [«Другі Прибузькі юридичні читання»] ; (Миколаїв, 24-25 листоп. 2006 р.) ; за ред. В. І. Терентьєва, О. В. Козаченка. - Миколаїв, 2006. - С. 186-189.

101. Павлов О. І. Сільська територіальна громада: сфера компетенції за законодавством України / О. І. Павлов // Актуальні проблеми муніципального управління : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 15 груд. 2006 р.). - К. : Вид.-поліграф. центр Акад. муніцип. управл., 2007. - С. 96-98.

102. Павлов О. І. Політика сільського розвитку: регіональний вимір / О. І. Павлов // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика : матеріали міжнар. наук. конф. (Львів, 22 берез. 2007 р.) : у 2 ч. - Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2007. - Ч. 2. - С. 361-365.

103. Павлов О. І. Управління сільськими територіями в контексті функціонального підходу / О. І. Павлов // Державне управління та місцеве самоврядування : тези VII міжнар. наук. конгр. (Харків, 29-30 берез. 2007 р.). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - С.155-156.

104. Павлов О. І. Сільська територіальна громада як інститут публічної влади / О. І. Павлов // Соціально-політична взаємодія в сучасній Україні: вибір шляхів державного розвитку : тези доп. ХХІІ наук.-практ. конф. (Одеса, 20 квіт. 2007 р.) ; [ред. кол. І. М. Коваль - голова]. - Одеса, 2007. - С. 109-111.

105. Павлов О. І. Фінансова ємність сільських територій як чинник становлення ринкового середовища / О. І. Павлов // Фінансові проблеми формування і розвитку аграрного ринку : матеріали Дев'ятих річ. зборів Всеукр. конгр. вчених економістів-аграрників (Київ, 26-27 квіт. 2007 р.) ; [ред. кол. П. Т. Саблук - відп. ред.]. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - С. 562-567.

106. Павлов О. І. Щодо циклічно-стадіального характеру управлінських відносин / О. І. Павлов // Стратегія регіонального розвитку : формування та механізми реалізації : матеріали щорічної міжнар. наук-практ. конф. (Одеса, 31 жовт. 2007 р.) : у 2-х т. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т. 1. - С. 108-110.

107. Павлов О.І. Співвідношення понять «публічне адміністрування», «демократичне врядування» та «державне управління» / О.І. Павлов // Визначальні тенденції генезису державності і права : зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. [«Треті Прибузькі юридичні читання»]; (Миколаїв, 23-24 листоп. 2007 р.) ; за ред. В. І. Терентьєва, О. В. Козаченка. - Миколаїв : Іліон, 2007. - С. 168-170.

108. Павлов О. І. Концепція «Good Governance» у контексті вітчизняної практики адміністрування / О. І. Павлов // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Львів, 4 квіт. 2008 р.) : у 2 ч. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. - Ч. 2. - С. 193-196.

109. Павлов О. І. Забезпечення дохідності агропромислового виробництва на засадах територіального підходу / О. І. Павлов // Проблеми забезпечення дохідності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період : матеріали Десятих річ. зборів Всеукр. конгр. вчених економістів-аграрників (Київ, 10-11 квіт. 2008 р.) ; [ред. кол.: П. Т. Саблук - відп. ред.]. - К.: ННЦ ІАЕ, 2008. - С. 600-604.

110. Павлов О. І. Управлінські кадри сільських територій України у контексті діяльності губернських та повітових земських установ / О. І. Павлов // Стратегія регіонального розвитку : формування та механізми реалізації : пленарне засідання, рекомендації та матеріали підсумкової наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Одеса, 31 жовт. 2008 р.). - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 235-236.

111. Павлов О. Аграрна проблематика у творчості теоретика «євразійського права» М. Алексєєва / О. Павлов // Сучасний вимір держави та права : зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. [«Четверті Прибузькі юридичні читання»] ;

(Миколаїв, 28-29 листоп. 2008 р.) ; за ред. В. І. Терентьєва, О. В. Козаченка. - Миколаїв : Іліон, 2008. - С. 112-114.

112. Павлов О. І. Відродження сільських територій як пріоритетний напрям реформування земельних відносин / О. І. Павлов // Трансформація земельних відносин до ринкових умов : матеріали Одинадцятих річ. зборів Всеукр. конгр. вчених економістів-аграрників (Київ, 26-27 лют. 2009 р.) ; [ред. кол.: П. Т. Саблук - відп. ред.]. - К.: ННЦ ІАЕ, 2009. - С. 266-269.

113. Павлов О. І. Сільські території як об'єкт відродження / О. І. Павлов // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 10 квіт. 2009 р.) ; [за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка, Т. В. Іванової] : у 2 ч. - К. : Видав.-поліграф. центр Акад. муніцип. управл., 2009. - Ч. 2. - С. 323-324.

114. Павлов О. І. Принципи фізичної економії як методологія розвитку сільських територій України / О. І. Павлов // Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 8-9 жовт. 2009 р.) ; [відп. за випуск О. В. Ульянчінко, Н. С. Ляліна]. - Х. : Ред.-видав. відділ Харківського нац. аграр. ун-ту ім. В. В. Докучаєва, 2009. - С. 246-247.

115. Павлов О. І. Фінансові механізми управління розвитком сільських територій : регіональний рівень / О. І. Павлов // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали підсумкової наук.- практ. конф. за міжнар. участю (Одеса, 30 жовт. 2009 р.) : у 2 т. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Т. 2. - С. 108-109.

116. Павлов О. І. Роль орендних відносин у становленні ринку земель сільськогосподарського призначення / О. І. Павлов // Держава і право : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [«П'яті Прибузькі юридичні читання»] ; (Миколаїв, 27-28 листоп. 2009 р.); за заг. ред. О. В. Козаченка. - Миколаїв : Іліон, 2009. - С. 246-247.

АНОТАЦІЯ

Павлов О.І. Управління соціально-економічним розвитком сільських територій України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» УААН. - Київ, 2010.

У дисертації проаналізовано процес управління соціально-економічним розвитком сільських територій України. Виявлено ступінь наукової розробки проблеми, визначено зміст поняття «сільські території», розкрито їх специфіку як об'єкта управління. Обґрунтовано теоретичні та методологічні засади управління соціально-економічним розвитком сільських територій. Висвітлено сільський розвиток у контексті глобалізації та суспільних перетворень. Показано зв'язок між ресурсним потенціалом, функціями і розвитком сільських територій. Простежено наслідки взаємопов'язаності сільської та міської територіальних підсистем суспільства під впливом урбанізації та руралізації, розкрито умови утворення та функціонування «змішаних», перехідних різновидів соціально-просторових утворень - сільських урбанізованих зон і ареалів. Висвітлено розвиток управлінських відносин у напрямі від державно-управлінських до самоврядних. З'ясовано залежність між територіальним підходом до аналізу процесів, що відбуваються у межах об'єкта, та консолідованою державною політикою соціально-економічного розвитку сільських територій. Доведено доцільність розбудови управління соціально-економічним розвитком сільських територій на засадах системності, багаторівневості та поліфункціональності. Звернуто увагу на необхідність розгляду управління розвитком сільських територій як загальнодержавної проблеми, від успішного розв'язання якої залежить подальша доля країни.

Ключові слова: об'єкт сільського розвитку, консолідована державна політика соціально-економічного розвитку сільських територій, ресурсний потенціал сільських територій, сільські території, система управління соціально-економічним розвитком сільських територій, територіальний підхід, функції сільських територій.

АННОТАЦИЯ

Павлов А.И. Управление социально-экономическим развитием сельских территорий Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» УААН. - Киев, 2010.

В диссертации проанализирован процесс управления социально-экономическим развитием сельских территорий Украины. Определена степень научной разработки проблемы представителями экономической, географической наук и науки государственного управления. Отмечено, что в советский период доминирующим оставался узкоспециализированный подход к анализу процессов, происходящих в сельском социально-территориальном сегменте общества. При этом каждая отрасль науки, научная школа или направление выделяли собственное исследовательское поле, не уделяя достаточного внимания междисциплинарным связям. На основе использования системного подхода, различных научных концепций, исследовательских методов определены компонентная структура и специфика сельских социально-пространственных образований, их черты и свойства, что позволило уточнить содержание понятия «сельские территории». Их рассмотрение как сложного, полифункционального объекта обусловило необходимость применения территориального подхода к оценке происходящих в нем общественных процессов. Обоснованы мировоззренческие и методологические принципы исследования, показано место сельских территорий в системе управленческих отношений.

Раскрыта связь между ресурсным потенциалом, функциями и социально-экономическим развитием сельских территорий. По происхождению ресурсы подразделяются на природные, людские и искусственно созданные. В качестве базового ресурса, используемого в аграрной сфере, рассматриваются земельные ресурсы, которые одновременно выступают и как пространственный базис сельских территорий. Связующим звеном между природными и искусственными ресурсами является человек, который сознательно делает выбор в пользу того или иного вида деятельности. В качестве базовых функций сельских социально-пространственных образований определены производственно-хозяйственная, социальная, оздоровительно-рекреационная, природоохранительная.

Отмечается, что функциональность территорий пригородной зоны имеет свои особенности, связанные с выполнением преимущественно функций по обслуживанию центров городских агломераций. В результате усиления взаимозависимости сельской и городской территориальных подсистем общества прежде всего в пригородной зоне образуются «смешанные», переходные типы территориальных образований - сельские урбанизированные зоны и ареалы. Этот процесс усиливается действием как урбанизации, так и рурализации (распространение стандартов и элементов сельского образа жизни на городскую местность).

Установлена зависимость между территориальным подходом к анализу процессов, происходящих в границах функционирующего объекта, и консолидированной государственной политикой развития сельских территорий. Такая политика рассматривается как основа управленческой деятельности органов исполнительной власти, органов местного самоуправления, территориальных общин, хозяйственных субъектов, общественных организаций.

Определены уровни политического влияния, адекватные соответствующему уровню сельских территорий. Указано, что ответственность за реализацию консолидированной государственной политики развития сельских территорий на общегосударственном уровне должна быть возложена на новую территориальную управленческую структуру.

Аргументированы концептуальные основы модели управления социально-экономичным развитием сельских территорий, которая учитывает их разные уровни и типы. В качестве специфического объекта управления рассматриваются сельские урбанизированные зоны и ареалы, а также территории со специальным режимом функционирования.

...