Формування інвестиційної стратегії розвитку вугледобувного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.152 : 622.012.2

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ВУГЛЕДОБУВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Кучер В'ячеслав Анатолійович

Дніпропетровськ - 2010



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України на кафедрі управління персоналом і економіки праці.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор Петенко Ірина Валентинівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри управління персоналом і економіки праці.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Акмаєв Анатолій Ісайович, ректор університету, завідувач кафедри економіки і управління (Донбаський державний гірничо-металургійний університет Міністерства освіти і науки України, м. Алчевськ);

доктор економічних наук, професор Булєєв Іван Петрович, завідувач відділом проблем економіки підприємства, заступник директора інституту (Інститут економіки промисловості НАН України, м. Донецьк);

доктор економічних наук, професор Вагонова Олександра Григорівна, завідувач кафедри обліку та аудиту (Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України, м. Дніпропетровськ).

Захист відбудеться «17» вересня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.080.01 у Національному гірничому університеті МОН України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ -27, просп. К. Маркса, 19.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ -27, просп. К. Маркса, 19.

Автореферат розісланий «9» липня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Дереза



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку світового енергетичного ринку характеризується постійними змінами. Ціни на нафту та природний газ є нестійкими, що призводить до ще більшого підвищення ролі вугілля у забезпеченні енергетичної безпеки України. В таких умовах реструктуризація і пошук методів поліпшення фінансового стану вугільної галузі набувають особливого значення.

Очевидно, що ефективний розвиток шахт може здійснюватися винятково за наявності спеціальної наукової бази. Аспекти формування інвестиційної стратегії вугледобувних підприємств набувають особливого значення в умовах дефіциту фінансових ресурсів, нестача яких є характерною рисою сучасного стану галузі.

Вирішення виробничих проблем галузі уявляється можливим на основі здійснення реконструкції діючих перспективних шахт, нового шахтного будівництва, ліквідації найбільш збиткових шахт із незначними запасами вугілля при одночасному вирішенні чисельних технічних, соціальних і екологічних питань. Однак ці напрями потребують багатомільярдних інвестицій, які мають бути одночасно зіставлені із загальноприйнятими строками їх повернення і відшкодування. Це означає, що швидке вирішення проблем модернізації підприємств вугільної галузі в Україні без розробки нової концепції формування інвестиційної стратегії їх розвитку є неможливим.

Як відомо, програми реконструкції і технічного переозброєння підприємств передбачають прийняття інвестиційних рішень щодо ефективності впровадження проектів відтворення пасивної й активної частин основних засобів виробництва. При цьому приріст обсягів вугільного виробництва не повинен обмежуватися обсягами планового видобутку, і тому саме тут виникає потреба у великих інвестиціях на нове будівництво і капітальну реконструкцію шахт. Джерелами таких інвестицій можуть бути власні кошти вугледобувних підприємств, кошти вітчизняних інвесторів, а також державні кошти. Разом з тим, внаслідок світової економічної кризи ці джерела вкрай обмежені.

Дослідження і розробку нових підходів до формування ефективної інвестиційної стратегії розвитку підприємств вугільної галузі виконували у своїх роботах такі видатні вчені як А. Акмаєв, О. Алимов, О. Амоша, А. Астахов, І. Булєєв, А. Бурчаков, О. Вагонова, О. Галушко, В. Геєць, Ф. Євдокимов, А. Кабанов, В. Кухарєв, І. Лукінов, В. Нейєнбург, І. Петенко, Б. Райхель, В. Саллі, М. Чумаченко і інші. У той же час проблема пошуку нових методів управління інвестиціями у вугільній галузі залишається актуальною і зараз і потребує подальшого розвитку.

Методики визначення ефективності реалізації інвестиційної програми розвитку підприємства, що використовуються у даний час, багато в чому перейняли недоліки підходів командно-адміністративної системи, вони застаріли і потребують кардинальної переробки з урахуванням вимог сучасного інвестиційного менеджменту. Рекомендації ж західних фахівців є недостатньо адаптованими до національних умов господарювання, і їх застосування на вітчизняних підприємствах також найчастіше неможливе. У більшості сучасних наукових розробок, що присвячені розробці і підвищенню ефективності стратегії інвестиційного розвитку вугледобувних підприємств, відсутні підходи до визначення реальних витрат і чистого доходу при реалізації проектів підготовки і відпрацювання нових виробничих потужностей. Слід зазначити, що ці підходи досить складні, особливо у вугільному виробництві, і можуть істотно відрізнятися між собою залежно від характеру обраної стратегії інвестиційного розвитку підприємства.

Зазначені факти дозволяють констатувати необхідність здійснення науково-теоретичних і практичних розробок щодо наукового обґрунтування принципів формування інвестиційної стратегії розвитку вугледобувних підприємств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління за темою «Дослідження та оцінка виробничого потенціалу регіону» (номер держреєстрації 0101U002856, 2004-2009 рр.), у якій автором розроблено методологічні основи інвестиційного розвитку вугледобувних підприємств і запропоновано методи оцінки ефективності інвестиційної стратегії; а також Донецького національного технічного університету за темою «Управління техніко-економічним потенціалом системи вугледобувних підприємств в умовах фінансових, екологічних та соціальних обмежень» (номер держреєстрації 0107U011019, 2007 - 2012 рр.), де автором розроблено теоретико-методологічні основи планування й управління інвестиційною стратегією розвитку вугледобувних підприємств, а також виконано їх класифікацію за ступенем інвестиційної привабливості з ціллю оптимізації управлінських рішень щодо вуглевидобутку. інвестиційний вугледобувний стратегія галузь

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка методологічних і методичних підходів, а також практичних рекомендацій щодо формування інвестиційної стратегії розвитку вугледобувних підприємств і обґрунтування методів оцінки її ефективності, адекватних потребам сучасного стану розвитку галузі.

Для досягнення цієї мети в роботі було вирішено наступні задачі:

виконано комплексний аналіз стану підприємств вугледобувної галузі України, виявлені і досліджені основні тенденції їх розвитку, які пов'язані з вибором інвестиційної стратегії розвитку, а також встановлені причини, що перешкоджають збільшенню обсягів вуглевидобутку і зниженню його собівартості;

виявлено основні недоліки планування інвестиційної стратегії на вугільних підприємствах; проведено аналіз існуючих підходів і методів оцінки їх ефективності; обґрунтована необхідність розробки методологічних засад та концептуальних положень формування стратегії інвестиційного розвитку і прогнозування результатів інвестування в загальній системі управління шахтою;

розвинуто принципи і розроблено класифікацію вугледобувних підприємств за ступенем ефективності реалізації інвестиційної стратегії, яка спрямована на підвищення економічної ефективності їх роботи;

сформульовано науково-теоретичні положення щодо визначення оптимальної тривалості життєвого циклу інвестиційного проекту з підготовки й відробки нових виїмкових полів на основі урахування техніко-економічних показників роботи вугледобувного підприємства й умов впливу на нього факторів зовнішнього середовища;

обґрунтовано концептуальні підходи до оцінювання ефективності інвестиційної стратегії на основі вартісно-орієнтованої концепції розвитку вугледобувних підприємств з урахуванням їх розподілу на окремі групи інвестиційної привабливості;

запропоновано методологію оцінки ефективності інвестиційної стратегії, яка кількісно враховує тривалість життєвого циклу інвестиційних проектів з підготовки до експлуатації і відробки нових виїмкових полів;

розроблено модель оптимізації параметрів інвестиційної стратегії розвитку підприємства на основі визначення найбільш доцільних варіантів капітальних вкладень і встановлення їх мінімально можливого рівня для обраного проекту з урахуванням можливих ризиків і загроз при його реалізації;

сформульовано методичні підходи визначення інтегральних техніко-економічних показників роботи шахти і прогнозування їхньої зміни за рахунок реалізації інвестиційної стратегії, які базуються на проведенні діагностики роботи підприємства;

обґрунтовано теоретичні засади щодо формування інвестиційної стратегії розвитку вугледобувних підприємств з розподілом їх на окремі групи інвестиційної привабливості.

Об'єкт дослідження - процеси формування інвестиційної стратегії розвитку вугледобувних підприємств.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні аспекти та методи формування інвестиційної стратегії розвитку вугледобувних підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, закони розвитку економіки, фундаментальні розробки науково-дослідних інститутів із проблем розвитку вугледобувних підприємств, виробничих комплексів, підвищення соціальної й економічної ефективності їх функціонування, а також економічні концепції господарського механізму інвестиційного й інноваційного розвитку, наукові праці сучасних зарубіжних і вітчизняних учених.

У ході досліджень були використані методи структурно-системного аналізу, що дозволило розкрити в сукупності дію законів, що формують елементи господарського механізму; методи логічного узагальнення, за допомогою яких були сформульовані принципи побудови і розвитку виробничої діяльності вугледобувних підприємств; методи багатомірного статистичного (зокрема, кластерного і факторного аналізу, методу головних компонентів, методу нечітких множин, багатомірного шкалирування) і множинного регресійного аналізу (множинної регресії, регресійних моделей Коксу, дисперсійного та кореляційного аналізу), що у сукупності дозволило визначити фактичну динаміку результатів функціонування вітчизняної вугільної галузі, розробити класифікацію вугледобувних підприємств за ступенем інвестиційної привабливості; визначити фактори, що здійснюють найбільший вплив на платоспроможність шахт; розробити систему прогнозування ефективності виробничого процесу. В роботі також були застосовані методи економіко-математичного моделювання (зокрема, імовірнісні методи сітьового планування та управління і динамічного програмування) і соціологічного дослідження, які у сукупності дозволили розробити комплексний інструментарій щодо оптимального планування й обґрунтованого управління інвестиційною діяльністю, що забезпечує стратегічний розвиток вугільних підприємств.

Інформаційною базою дисертаційної роботи були нормативно-правові акти України, офіційні матеріали державної статистики, звітні дані галузевих і регіональних органів виконавчої влади, звітні статистичні і облікові дані вугледобувних підприємств.

В основу досліджень ефективності розробленого методологічного підходу щодо вирішення поставленої мети покладені концепції економічної теорії й інвестиційного менеджменту. При виконанні зазначених досліджень використовувались наступні програми: SPSS, Econometric Views, Statistica, Excel, Mathcad.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у сукупності вирішують важливу науково-прикладну проблему обґрунтування та розробки теоретико-методологічних засад щодо формування інвестиційної стратегії розвитку вугледобувних підприємств.

Найбільш суттєвими результатами, що визначають наукову новизну дослідження, є такі:

уперше:

сформульовано і теоретично обґрунтовано вартісно-орієнтовану концепцію розвитку вугледобувного підприємства, яка базується на ідеї комплексного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів і їх рівномірного перерозподілу за різними часовими етапами проектів з підготовки до експлуатації й відробки нових виїмкових полів, реалізація котрих передбачена інвестиційною стратегією;

розроблено аналітичні моделі планування реалізації інвестиційних проектів з підготовки й відробки нових виїмкових полів, які враховують ризики, що виникають на окремих стадіях життєвого циклу інвестиційного проекту розвитку гірничих робіт, а також ув'язують проекти, що реалізує підприємство, в єдине ціле, що у сукупності передбачає визначення оптимальних результатів реалізації інвестиційної стратегії розвитку шахти, а не окремо взятих проектів;

запропоновано нові методи фінансового планування й оптимізації розподілу капітальних інвестицій між прибутковими підприємствами, а також визначення найбільш доцільних обсягів держпідтримки для збиткових шахт, що базуються на таких чинниках зовнішнього середовища, як обсяги держзамовлення видобутку вугілля, господарські зв'язки підприємства, ціни на ресурси постачальників, купівельна спроможність споживачів, і факторів внутрішнього середовища (рівні планування й управління процесами вуглевидобутку, організації виробництва, параметрів технології гірничо-геологічних робіт системи контролю й управління ризиками);

запропоновано методи діагностики оптимальної тривалості життєвого циклу проекту підготовки й відробки нових виїмкових полів, які базуються на визначенні оптимальної величини капіталовкладень і терміну реалізації проекту при заданій виробничій потужності шахти, кількості очисних вибоїв, питомій вазі інвестицій на очисні роботи в загальній вартості проекту і загальному обсязі інвестицій на будівельно-монтажні роботи з підготовки нових лав, і передбачають досягнення рівномірності розподілу інвестицій на гірничі роботи у просторі та часі, та уникнення дисбалансу у плануванні інвестицій на основні процеси вуглевидобутку й одержанні найбільш рівномірної структури розподілу всіх видів необхідних ресурсів;

удосконалено:

теоретичні підходи до оцінювання функції миттєвого ризику, яка характеризується розміром фінансових втрат, що пов'язані з використанням неоптимальної інвестиційної стратегії розвитку підприємства на даній стадії життєвого циклу проекту та, на відміну від існуючих підходів, передбачає використання запропонованої класифікації ризиків за різними стадіями життєвого циклу інвестиційних проектів, та ґрунтується на урахуванні рівня виробничої потужності шахти, співвідношення вартості очисних та підготовчих робіт;

концепцію планування інвестиційної діяльності за стратегічними групами шахт, яка, на відміну від існуючих, базується на ідеї комплексного урахування факторів, що здійснюють найбільш вагомий вплив на ефективність реалізації інвестиційної стратегії розвитку шахт і прогнозуванні собівартості і обсягів вуглевидобутку диференційовано за кожною групою, передбачає урахування кількісної оцінки ефективності обраної шахтами інвестиційної стратегії розвитку, що передбачає визначення ступеню доцільності надання збитковим шахтам коштів держпідтримки і капітальних інвестицій для потужних комплексно-механізованих підприємств;

методичні підходи до групування шахт за ступенем ефективності обраної ними інвестиційної стратегії розвитку, які, на відміну від існуючих, ґрунтуються не лише на урахуванні річного обсягу видобутку вугілля і його собівартості, а й усього спектру найважливіших техніко-технологічних і фінансових показників роботи шахт, і передбачають визначення підприємств з ефективною інвестиційною стратегією, які мають відносно невелику виробничу потужність і одночасно низьку собівартість видобутку вугілля;

методичні підходи до визначення факторів, що здійснюють найбільш суттєвий вплив на ефективність інвестиційної стратегії розвитку підприємства, які, на відміну від існуючих, передбачають диференціацію таких факторів за різними групами інвестиційної привабливості шахт і ґрунтуються на прийнятті до реалізації і виконанні порівняльної оцінки ефективності обраних стратегій для шахт, що віднесені до різних стратегічних груп;

методичні підходи до оцінювання необхідного обсягу інвестицій і держпідтримки і визначення доцільності їх надання для рентабельних і збиткових вугледобувних підприємств відповідно, які, на відміну від існуючих, ґрунтуються на принципах мотивації і зацікавлюють підприємства у впровадженні ефективної інвестиційної стратегії вуглевидобутку;

набули подальшого розвитку:

теоретичні підходи до прогнозування зміни техніко-економічних показників роботи шахти при реалізації інвестиційної стратегії її розвитку, які, на відміну від існуючих, ґрунтуються на оптимізації чистої доданої вартості не лише ізольованого локального інвестиційного проекту, а всього комплексу гірничих робіт, що реалізується на підприємстві;

теоретичні методи визначення оптимальних темпів спорудження гірничих виробок при вирішенні задачі оптимізації плану гірничопрохідницьких робіт за проектом, які, на відміну від існуючих, ґрунтуються на мінімізації загальношахтних витрат і враховують специфіку гірничо-геологічних умов роботи вугледобувного підприємства;

методологія оцінки привабливості технологічних схем очисних і підготовчих робіт, використання яких передбачається обраною інвестиційною стратегією розвитку підприємства, яка, на відміну від існуючих підходів, передбачає вибір оптимальної технології для заданих гірничо-геологічних, техніко-економічних і фінансових умов роботи підприємства і водночас оцінює можливість дотримання умови циклічності розвитку гірничих робіт на шахті.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що науково-теоретичні положення, які викладені у дисертації, доведено до рівня конкретних методик і пропозицій, які сприяють підвищенню ефективності функціонування вугледобувних підприємств в результаті використання методів планування і управління інвестиційною стратегією їх розвитку.

До результатів, які мають найбільш суттєве значення, належать пропозиції з:

формування і застосування принципово нової концепції методів планування інвестиційної стратегії розвитку вугледобувних підприємств;

діагностики рівня ризику фінансових втрат по окремих часових етапах життєвого циклу проектів з підготовки і відробки нових виїмкових полів до експлуатації, що забезпечують реалізацію інвестиційної стратегії розвитку шахти;

удосконалення методів вибору технології очисних і підготовчих робіт, які пов'язують в єдине ціле різні інвестиційні проекти, що реалізує підприємство і враховують при цьому його рівень фінансового стану;

удосконалення методів моделювання ефективності інвестиційної стратегії, що включає такі етапи: побудова регресійних моделей залежності витрат від темпів проведення гірничих виробок; вибір оптимальної технології проведення гірничих виробок і реалізації виїмкових робіт, що забезпечує умову циклічності виробництва; перерозподілу гірничих робіт таким чином, щоб на всіх часових етапах реалізації проекту обсяги інвестицій були розподілені найбільш рівномірно.

Рекомендації з розробленої методології планування і реалізації інвестиційної стратегії розвитку вугледобувних підприємств, які спрямовані на збереження виробничого потенціалу галузі та одночасний розвиток активної і пасивної частин основних фондів шахт, використані на багатьох вугільних підприємствах. Серед основних з них: ОП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» (акт про впровадження від 31.07.2008 р. № 01/4457) - стратегія оптимального планування інвестиційної діяльності вугледобувного підприємства; ОП «Шахтоуправління «Трудівське» ДП «ДВЕК» (довідка про впровадження від 10.07.2008 р. № 01/252) - методика визначення впливу факторів, що впливають на оптимальне планування гірничих робіт; ОП «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (довідка про впровадження від 15.12.2008 р. № 01/5319); ТОВ «Шахта «Свято-Андріївська» ТЕК «Ексім-Енерго» (довідка про впровадження від 23.12.2008 р. № 01/1132) - методика економіко-математичного модулювання й прогнозування параметрів реалізації інвестиційних проектів щодо підготовки до експлуатації й відробки нових виробничих потужностей; ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (довідка про впровадження від 8.07.2008 р. № 7571) - вартісно-орієнтовані концепції визначення пріоритетних планів розвитку гірничих робіт; ВП «Шахта ім. М.В. Фрунзе» ДП «Ровенькиантрацит» (довідка про впровадження від 11.12.2008 р. № 7-402) - методологія формування інвестиційної стратегії функціонування вугільної шахти та механізми зниження витратності виробництва.

Методологічні розробки і положення щодо формування інвестиційної стратегії розвитку вугільного підприємства та прийняття оптимальних управлінських рішень відносно визначення найбільш раціональних напрямів вкладення інвестицій та їх структури використовуються в навчальному процесі Донецького національного технічного університету МОН України при підготовці спеціалістів і магістрів за напрямом „Економіка підприємства” (спеціалізація „Добувна промисловість”) та викладанні економічних дисциплін при підготовці спеціалістів і магістрів за напрямом „Розробка родовищ корисних копалин” (довідка про впровадження № 406 від 30.12.2008 р.)

Особистий внесок здобувача. Методологічні підходи, концептуальні положення, методичні рекомендації, а також практичні розробки, отримані в результаті виконання дисертаційної роботи, є результатом особистих досліджень і розробок автора. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, у дисертації використано тільки ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатами особистої роботи. Участь автора в колективно опублікованих роботах конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і методологічні рекомендації виконаного дослідження доповідалися й одержали позитивну оцінку на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах, а саме: “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: Міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (м. Луцьк, 2005), “Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю” (м. Кривий Ріг, 2005); “Моделі та інформаційні технології в управлінні соціально-економічними, технічними та екологічними системами” (м. Луганськ, 2005); «Ломоносов-2005» (м. Москва, 2005); «Економічний і соціальний розвиток України в XXI сторіччі: Національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 2005); «Научное обеспечение процессов реформирования экономических отношений в условиях рыночной экономики» (м. Сімферополь, 2005), “Методологічні проблеми розвитку бізнес-освіти” (м. Донецьк, 2005); «Інформаційні технології та молодь в XXI столітті. Управління розвитком» (м. Харків, 2006); «Концептуальні засади формування менеджменту в Україні» (м. Київ, 2006); «Організація самодостатності промислового регіону: проблеми ринку, економіки і бізнесу» (м. Луганськ, 2007); „Моніторинг, моделювання та менеджмент емерджентної економіки” (м. Черкаси, 2008); „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 2008).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані у 3 монографіях (з них дві індивідуальні, обсягом 55,9 д.а.), 27 статтях у фахових наукових виданнях і 10 матеріалах науково-практичних конференцій. Обсяг публікацій, що належать автору особисто, складає 93,5 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків. Робота викладена на 500 сторінках комп'ютерного тексту, у тому числі 78 таблиць і 91 рисунок на 119 сторінках, а також містить список використаних джерел із 398 найменувань на 38 сторінках і 4 додатки на 61 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Економічна сутність інвестиційної стратегії промислового підприємства. Виконано аналіз існуючих методів оцінки ефективності інвестиційної стратегії на промислових підприємствах і у вугільній галузі зокрема. Показано, що оскільки вугледобувні шахти мають цілий ряд виробничих особливостей, реалізація на них загальних інвестиційних стратегій, що властиві іншим промисловим підприємствам, без суттєвих перетворень не уявляється можливою. Відображені основні напрями їх удосконалення з метою підвищення фінансової ефективності роботи галузі.

Економічна сутність інвестиційної стратегії обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства. Коло фінансових проблем вибору інвестиційної стратегії підприємств обмежується двома основними проблемами: по-перше, пошуком джерел формування інвестиційних ресурсів; по-друге, визначенням напрямів їх ефективного використання.

Управління інвестиційною стратегією можна розуміти як динамічний процес, що одночасно відбувається у двох площинах, - часовій і предметній. У часовій площині здійснюються роботи, які забезпечують процес розвитку підприємства, починаючи від виникнення самої ідеї до її завершення. У предметній - аналіз і розробка стратегії в різних зазначених аспектах. Сполучною ланкою цих площин є мета стратегії, реально доступні ресурси та організаційні заходи.

Концепція інвестиційної стратегії розвитку підприємства передбачає розгляд проекту як процесу, що складається з ряду послідовних стадій, і як структури, елементами якої є мета, ресурси і заходи. Інвестиційну стратегію можна визначити як засіб, що дозволяє системно оцінити недоліки і переваги проектів на основі встановлення певних логічних схем.

Формування і реалізація інвестиційної стратегії вугледобувних підприємств обумовлюється необхідністю урахування унікальної галузевої специфіки і внутрішніх особливостей кожного підприємства. Специфіка вугільної промисловості полягає в тому, що її складні гірничо-геологічні та гірничотехнічні умови, розробка родовищ, виробнича й екологічна безпека породжують високу капітало- і трудомісткість виробництва, що у свою чергу викликає необхідність безперервного зростання обсягів інвестицій у галузь.

Вирішення зазначених проблем істотно ускладнюється через постійний брак інвестиційних ресурсів. Таким чином, уявляється доцільною та необхідною розробка програми технічного переозброєння і реконструкції виробничого потенціалу вугледобувних підприємств, на основі якої може ґрунтуватися їх інвестиційна стратегія.

Для підтримки обсягу видобутку вугілля на встановленому рівні або для його підвищення підприємству необхідно здійснювати одночасне введення в експлуатацію сукупності виробничих фондів за різними технологічними ланками, тобто тут мова йде не про одноразову дію, необхідну для реалізації окремого інвестиційного проекту, а про комплекс організаційних заходів. Для вугледобувного підприємства має розроблятися така програма розвитку, яка б передбачала повне комплексне відновлення його виробничого потенціалу при умові оптимального використання усіх видів ресурсів.

Виробничо-технологічна необхідність розвитку шахтного фонду визначає обсяги фінансування, а наявні джерела фінансування уможливлюють розвиток шахтного фонду в різних формах. Таким чином, існує тісний взаємозв'язок цілей, завдань і змісту інвестиційної стратегії з фінансуванням виробничо-технологічного розвитку гірничого виробництва і відтворювальною структурою капітальних вкладень.

При формуванні інвестиційної стратегії вугледобувного підприємства важливу роль відіграє обґрунтування вибору напряму інвестування, тобто наскільки воно буде відповідати гірничо-геологічним і гірничотехнічним умовам розробки родовища. Вибір напряму інвестування має базуватися на положеннях довгострокових програм стратегічного розвитку шахти. Усі зазначені характеристики, які відображають особливості інвестиційної діяльності вугледобувного підприємства, тісно взаємозалежні між собою та потребують комплексного урахування при формуванні і оптимізації інвестиційних програм розвитку вугледобувних підприємств.

Розділ 2. Методи визначення ефективності реалізації інвестиційної стратегії розвитку вугледобувного підприємства. Розроблено методику оцінки ефективності реалізації інвестиційної стратегії вугледобувних шахт, яка забезпечує обґрунтований оптимальний розподіл інвестицій і засобів держпідтримки між усіма підприємствами галузі. При цьому вона дозволяє виділити перелік неплатоспроможних шахт, що підлягають реструктуризації, і тих, яким необхідні капітальні інвестиції для виходу із збиткового стану. Таким чином, запропонована методика є універсальною і дозволяє провести класифікацію шахт за рівнем економічної і виробничої однорідності.

Виконаний аналіз дозволив встановити, що класифікація вугледобувних підприємств може бути побудована за різними техніко-економічними показниками їх діяльності. Проте для того, щоб вона мала практичне застосування, було обрано найбільш значущі показники, що комплексно характеризують ефективність роботи кожної шахти. В результаті аналізу інформації щодо критерію повноти її змісту і максимального опису характеристики діяльності кожного вугледобувного підприємства з метою класифікації шахт на групи інвестиційної привабливості було виділено 21 змінну: загальний видобуток вугілля по шахті (DUO); повна собівартість видобутку 1 т вугілля (SР); оптова ціна 1 т вугілля (OC), результат від виробництва товарної вугільної продукції (RP); середньомісячна зарплата всього персоналу (ZP); продуктивність праці робочих з видобутку вугілля (PTD); продуктивність праці ГРОЗ, (PTG); чисельність промислово-виробничого персоналу (CHS); чисельність робочих на підготовчих роботах (CHP); чисельність робочих на очисних роботах (CHO); середньодинамічна потужність пласта (SMP); середній кут падіння пластів (UPP); виробнича потужність шахти (РM); видобуток вугілля з діючих очисних вибоїв (DOZ); середньодіюча кількість очисних вибоїв (ZOD); кількість очисних вибоїв на викидонебезпечних пластах (ZOV); рівень видобутку вугілля з комплексно-механізованих вибоїв (UD); сумарна довжина лінії очисних вибоїв (LOZ); середньодіюча кількість підготовчих вибоїв (NPZ); рівень проведення виробок комбайнами (UP); загальна площа виїмки вугілля в підготовчих вибоях (SPZ).

Вирішення задачі класифікації вугледобувних підприємств за ступенем інвестиційної привабливості на основі прийнятих до аналізу змінних було виконано на основі кластерного аналізу. З урахуванням поставленого завдання кластер вугледобувних підприємств має такі особливості: (1) всім підприємствам, включеним до кластера, властива єдина інвестиційна політика, що здійснюється відносно до них з боку Міністерства вугільної промисловості України; (2) підприємства, що становлять кластер, мають близькі техніко-економічні і фінансові показники виробничо-господарської діяльності; (3) підприємства одного кластера мають певні характерні ознаки щодо вибору інвестиційної стратегії.

Результати v-кратної крос-перевірки, виконаної для визначення оптимальної кількості кластерів у досліджуваній сукупності вугледобувних підприємств, дозволили встановити оптимальний розподіл шахтного фонду на три групи. На рис. 1 зображено графік щільності нормального розподілу, який найкращим чином описує аналізовані дані для змінної «середня заробітна плата персоналу». Графік візуально показує виділені відмінності при трьохкластерному вирішенні задачі класифікації вугледобувних шахт за групами інвестиційної привабливості.

Подальший розподіл вугледобувних підприємств на кластери виконувався на основі методу k -середніх. На основі даного методу для встановленого вище трьохкластерного рішення сукупність досліджуваних шахт було розподілено на три однорідні групи за таким складом:

Перший кластер представлений 34 вугледобувними підприємствами, які мають найбільш високі техніко-економічні показники діяльності по галузі.

Другий кластер - це підприємства з середніми показниками по галузі. Він представлений 68 шахтами.

Третій кластер - становлять найбільш збиткові вугледобувні підприємства з найнижчими техніко-економічними показниками по галузі. Кластер представлений 48 вугледобувними підприємствами.

На рис. 2 зображено взаємне розташування кластерів, яке характеризує виконану класифікацію шахт за групами інвестиційної привабливості.

Для порівняння із затвердженою директивно у вугільній галузі класифікацією нами також було виконано кластерний аналіз за однією змінною «Річний обсяг видобутку вугілля» (DUO). Результати такої кластеризації шахт зображено на рис. 3.

Порівняльний візуальний аналіз рис. 2 і 3 показує істотні розходження в оцінених результатах класифікації. Це підтверджує доцільність висунутої спочатку дослідження гіпотези про необхідність урахування одразу багатьох основних техніко-економічних показників діяльності шахт при їх класифікації на групи інвестиційної привабливості.

Розроблена класифікація вугледобувних підприємств за ступенем ефективності реалізації інвестиційної стратегії є науково-теоретичною основою вирішення проблеми визначення рівня їх платоспроможності, а також встановлення рівня ризику прояву банкрутства. При цьому переміщення шахт щодо вихідних місць розташування у кластерах є основною характеристикою порівняльної оцінки ефективності інвестиційної стратегії між різними вугледобувними підприємствами. Це дає змогу кількісно оцінити ступінь мотивації і зацікавленості підприємств в ефективному використанні коштів держпідтримки, а також обраних ними стратегій інвестиційного розвитку.

Розділ 3. Оцінка ефективності інвестиційної стратегії підприємств вугледобувної галузі. Показано, що прогнозування техніко-економічних показників роботи шахт, а також вибір інвестиційної стратегій їх розвитку доцільно здійснювати диференційовано, з урахуванням особливостей тих груп, до яких вони були віднесені. Розроблено механізм вартісно-орієнтованої стратегії інвестиційного розвитку шахт, який ґрунтується на кількісно оцінених чинниках, що найбільш істотно впливають на інвестиційну привабливість суб'єктів господарювання.

На першому етапі дослідження було встановлено залежності обсягу видобутку вугілля по шахтах різних груп інвестиційної привабливості від впливаючих змінних, а також ступень впливу на рівень річного видобутку включених до моделі змінних. Для реалізації поставленої мети було проведено регресійний аналіз і одержані кількісні залежності рівня річного видобутку вугілля від тих змінних, що впливають на нього.

Одержана за допомогою покрокової регресії модель залежності обсягу видобутку вугілля по шахтах Мінвуглепрому від впливаючих змінних має вид (у дужках вказані значення стандартних помилок)

(1)

Аналогічні регресійні моделі також були отримані диференційовано для шахт першої, другої та третьої групи інвестиційної привабливості. Значення коефіцієнтів детермінації отриманих моделей складає 0,96 - 0,99, що свідчить про їх статистичну достовірність. Одержані регресійні моделі дозволяють кількісно оцінити і прогнозувати обсяг видобутку вугілля по окремих вугледобувних підприємствах із різними результатами і параметрами виробничо-господарської і фінансової діяльності. Це надає можливість кожному вугледобувному підприємству обрати таку стратегію розвитку, яка орієнтується на отримання результатів, досягнутих кращими підприємствами, що знаходяться з ними в одній і тій самій кластерній групі, і при цьому мають схожі з ним технічні, економічні та фінансові результати діяльності.

На наступному етапі дослідження було встановлено чинники, які є домінуючими при формуванні платоспроможності та інвестиційної привабливості вугледобувних підприємств різних груп. Спочатку, як і при оцінюванні регресійних моделей для прогнозування обсягів видобутку, найбільш значущі чинники були виявлені для всіх шахт Мінвуглепрому України.

Так, на основі виконаного аналізу встановлено, що на інвестиційну привабливість шахт Мінвуглепрому найбільш суттєво впливають три чинника: 1) виробничо-технічний рівень (49,39%); рівень технологічності виробництва (13,19 %); кількість очисних вибоїв (7,04 %) (у дужках наведено величину відсотка загальної дисперсії, що пояснює кожний фактор при формуванні інвестиційної привабливості шахт кластерної групи). На рис. 4 зображено графічне розв'язання задачі визначення значущих чинників, що найбільше впливають на ефективність діяльності вугледобувних підприємств.

Далі були послідовно встановлені найбільш значущі чинники для шахт першої, другої та третьої груп інвестиційної привабливості. По шахтах першої групи інвестиційної привабливості найбільше впливають чотири чинники: 1) чисельність працівників підприємства (40,29 %); 2) рівень платоспроможності (2,16 %); 3) обсяг видобутку вугілля (13,51 %); 4) гірничо-геологічні умови (7,70 %). Інвестиційну привабливість шахт другої групи утворюють два фактора: 1) обсяг видобутку (34,58 %); 2) співвідношення чисельності працівників підприємства на основних виробничих процесах (12,79 %). На рис. 5 зображено візуальну інтерпретацію одержаного рішення.

Аналогічно, на платоспроможність шахт третьої групи найбільш істотно впливають два чинники: 1) обсяг видобутку вугілля (39,47 %); 2) гірничо-геологічні умови (11,08 %).

Зазначимо, що фундаментальною проблемою для багатьох сучасних шахт є відсутність здатності своєчасної адаптації до змін фінансового положення у разі порушення періодичності одержання капітальних інвестицій. З економічної точки зору таке підприємство можна охарактеризувати не як збанкрутіле, а як підприємство з характерними ознаками симптом «розладу, що призводить до неплатоспроможності». У такому стані шахта може перебувати в латентній стадії протягом декількох років, аж до введення нових виробничих потужностей в експлуатацію. При цьому вірогідність банкрутства у разі браку власних коштів і відсутності фінансової підтримки з боку держави з часом зростає.

Узагальнюючи одержані в роботі результати дослідження можна дійти висновку, що вибір стратегії розвитку вугледобувного підприємства має ґрунтуватися на таких основних принципах. Спочатку на основі одержаних регресійних моделей прогнозується обсяг видобутку вугілля по шахті. Аналогічним чином визначаються усереднені показники видобутку вугілля підприємствами, що знаходяться в тій самій кластерній групі, що і дана шахта. Якщо об'єм видобутку вугілля по шахті перевищує усереднений обсяг видобутку шахтами цього ж кластера, то вона повинна обирати стратегію, яку реалізують шахти, розташовані у вищій зоні інвестиційної привабливості. Такий підхід означає, що стратегія розвитку вугледобувного підприємства має ґрунтуватися на управлінні чинниками, що найбільше впливають на інвестиційну привабливість цих шахт. Таким чином, можна встановити, як саме і на основі яких параметрів здійснюється функціонування системи стратегічного управління підприємством.

Розділ 4. Оцінка впливу тривалості життєвого циклу інвестиційних проектів на ефективність стратегії розвитку підприємства. Доведено, що на ефективність реалізації інвестиційної стратегії розвитку вугледобувних підприємств суттєво впливає тривалість реалізації інвестиційних проектів. Вони можуть відрізнятися обсягами промислових запасів вугілля, тривалістю реалізації окремих стадій життєвого циклу та іншими характеристиками, що впливають на кінцеву ефективність їх реалізації. Встановлено, що тривалість реалізації окремих стадій, а також їх співвідношення безпосередньо впливають на величину чистої поточної вартості проекту. Даний факт обумовлює необхідність розробки механізму визначення оптимального співвідношення тривалості окремих стадій інвестиційних проектів.

Розроблена методологія виконаного дослідження життєвого циклу інвестиційних проектів передбачає реалізацію таких основних етапів:

Побудова таблиць життєвого циклу інвестиційних проектів на основі розподілу часу їх реалізації на інтервали;

Побудова множних оцінок тривалості життєвого циклу й оцінка функції виживання для кожного проекту;

Порівняння ефективності реалізації інвестиційних проектів за кількома групами;

Побудова регресійної моделі функції виживання;

Побудова регресійної моделі залежності тривалості реалізації інвестиційних проектів від впливаючих факторів.

Відповідно до розробленої методики встановлення характеристик життєвого циклу інвестиційного проекту на основі вихідних даних було побудовано так звані таблиці часів життя. На основі таких таблиць виконано аналіз і розроблено рекомендації щодо диференційованої оцінки ефективності реалізації проектів на різних часових етапах їх життєвого циклу.

Процедура припасування теоретичного розподілу до статистичних даних неможлива за наявності порожніх інтервалів, тобто таких, які не містять ні дат закінчення проектів, ні цензурованих спостережень. Через це при здійсненні розрахунків було виконано виправлення на порожні інтервали. З гістограми оцінки щільності ймовірності (рис. 6), яку було побудовано на основі таблиць часів життя, видно, що ймовірність закінчення інвестиційного проекту на початкових стадіях його здійснення є низькою, далі вона зростає і досягає максимуму на останніх трьох інтервалах.

Реалізація програм інвестиційних проектів супроводжується впливом на них різного роду негативних факторів. Аналіз характеру впливу ризиків на реалізацію інвестиційного проекту дозволив встановити, що їх склад і характер впливу істотно відрізняються на різних стадіях життєвого циклу. Це дозволяє констатувати факт про необхідність диференціації методів управління проектами за різними стадіями життєвого циклу.

На рис. 7 зображено графік функції ризику для інвестиційних проектів, які було проаналізовано. Він побудований на основі результатів розрахунків інтенсивності відмов і являє собою функцію миттєвого ризику, що визначається як оцінка щільності ймовірності. Функція миттєвого ризику характеризує ймовірність того, що інвестиційний проект буде завершений на черговому часовому інтервалі за умови, що він реалізовувався на початку аналізованого інтервалу. Дана функція є найбільш важливою характеристикою для прогнозу розвитку життєвого циклу інвестиційного проекту.

Підбиваючи підсумки аналізу одержаних результатів і зіставляючи їх з виробничими потужностями вугледобувних підприємств, на яких реалізуються інвестиційні проекти, можна зробити такі висновки. Вугледобувні підприємства з невисоким обсягом річного видобутку (до 500 тис. т) не в змозі реалізовувати великі інвестиційні проекти з відтворення виробничої потужності. Дана обставина пояснюється, насамперед, їх нестійким фінансовим становищем. Брак коштів не дозволяє їм своєчасно обновляти гірничопрохідницьке й очисне устаткування, через що останнє характеризується високим ступенем зносу. На таких шахтах застосовуються відсталі форми організації робіт по основних виробничих комплексах вуглевидобутку, відсутні кадри високої кваліфікації, бригади не укомплектовані в достатній кількості персоналом. Результатом цього є низька інтенсивність очисних і підготовчих робіт. Як наслідок, такі шахти є малопривабливими для інвесторів. Вкладення великих коштів у програми відтворення виробничих потужностей сполучене з певним ризиком. Інвестиційні проекти по таких шахтах найчастіше є економічно малоефективними, ризик їх дострокового припинення також досить високий.

Одержати кількісну оцінку функції виживання можна й іншим способом, без використання таблиці життєвого циклу інвестиційних проектів. Такий метод оцінки функції виживання доцільно здійснювати з використанням наступного алгоритму. На першому етапі всі вихідні дані щодо інвестиційних проектів необхідно згрупувати в хронологічному порядку їх реалізації. Далі відповідно до розробленої методики оцінюється функція виживання інвестиційного проекту. Кількісно вона визначається з виразу:



, (5)

де - оцінка функції виживання -го інвестиційного проекту;

- добуток за всіма спостереженнями, які завершилися до моменту часу ;

- загальна кількість аналізованих інвестиційних проектів;

- булева змінна, яка приймає значення 1, якщо -й інвестиційний проект завершився, і значення 0, якщо -й інвестиційний проект є цензурованим, що означає втрату спостереження.

Як видно з виразу (5) дана оцінка складається з добутку співмножників, тому може називатися множною оцінкою функції виживання інвестиційних проектів.

На рис. 8 зображено графік функції виживання. Для зручності інтерпретації повні цензуровані спостереження тривалостей реалізації інвестиційних проектів відзначено різними позначками. При цензурованих спостереженнях (на графіку вони відзначені знаком «+») значення функції виживання залишається незмінним.

Як видно з наведеного рисунка, значення функції виживання знижується при збільшенні тривалості реалізації інвестиційного проекту. Це пояснюється у першу чергу тим, що великі інвестиційні проекти реалізуються рідше, тому що шахтний фонд галузі становлять в основному вугледобувні підприємства з малими і середніми обсягами видобутку вугілля.

Для оцінки функції миттєвого ризику реалізації інвестиційних проектів найбільш доцільно використовувати моделі пропорційних ризиків Кокса, або так звані моделі пропорційної інтенсивності.

Запропонована в роботі модель може використовуватися для ситуації оцінки впливу державних дотацій на ефективність реалізації інвестиційного проекту. У такому разі державні дотації необхідно розглядати як категоріальну змінну, яка може приймати два значення: 1 - для інвестиційних проектів, реалізація яких здійснюється з державним фінансуванням, і 0 - для інвестиційних проектів шахт, що фінансують програми розвитку самостійно без державних дотацій. Дана функція ризику матиме вид

, (6)

де - оцінений ризик реалізації проекту в певний часовий етап при кількісно оцінених параметрах моделі;

- базовий ризик, що відповідає інвестиційному проекту за умови, що значення всіх незалежних змінних дорівнюють нулю;

- момент часу, для якого визначаються z -коваріати моделі;

- кількість незалежних змінних, які впливають на тривалість реалізації інвестиційних проектів;

- кількісно оцінені параметри моделі.

Функція миттєвого ризику в розробленій моделі є добутком двох співмножників. Один із них характеризує ризики реалізації інвестиційного проекту, а другий - базову функцію миттєвого ризику, що оцінюється без урахування впливу незалежних змінних.

Як видно з виразу (6) функція інтенсивності складається з декількох частин: (1) базова функція інтенсивності ; (2) коваріати z; (3) коваріати z, що помножено на логарифм часу.

Множення коваріати z на логарифм часу дозволяє в цьому випадку врахувати фактор часу при оцінці тривалості реалізації інвестиційного проекту за участю і без участі державних дотацій. Константа 10 у даному прикладі використовується як нормування, тому що середнє значення логарифма тривалості реалізації інвестиційного проекту за досліджуваними періодами часу життєвого циклу проектів дорівнює 10.

Розділ 5. Методи оптимального планування інвестиційної стратегії розвитку вугледобувного підприємства. Представлено методологічні основи оптимального планування й управління інвестиційною стратегією, що ґрунтуються на економіко-математичному моделюванні процесу оптимізації параметрів гірничих робіт. Доведено, що інвестиційна стратегія підприємства має бути побудована на багатоцільовій оптимізації, при якій повинні забезпечуватись мінімальні витрати на підготовку нових виїмкових полів, максимальний прибуток від робіт з видобутку вугілля і виконуватись умова необхідної циклічності реалізації плану гірничих робіт.

Оптимізація параметрів гірничих робіт є основоположною ланкою стратегічного планування інвестиційної діяльності вугледобувного підприємства. Її досягнення можливе на основі строгого математичного опису даної задачі. Методологія оптимізації інвестиційного проекту з підготовки і відпрацювання нових виїмкових полів має передбачати реалізацію таких основних етапів:

Визначення найбільш пріоритетних напрямів вкладення інвестицій для підприємства, для якого розробляється проект;

Оптимізація і розрахунок параметрів інвестиційного проекту, визначення необхідної кількості інвестицій і термінів реалізації проекту;

Визначення можливих загроз і ризиків при реалізації програми, передбаченої інвестиційним проектом;

Організація управління процесом реалізації інвестиційного проекту, контроль за його виконанням, розробка заходів щодо усунення впливу негативних чинників.

Оптимізація параметрів інвестиційного проекту означає отримання шахтою максимального прибутку (мінімальних збитків) при його реалізації. Це можливо на основі поліпшення кінцевих результатів за незмінних гірничо-геологічних, гірничотехнічних і фінансових умов діяльності шахти.

Розроблена економіко-математична модель оптимізації інвестиційного проекту за критерієм чистої доданої вартості передбачає розгляд його як єдиного цілого в комплексі з іншими технологічними ланками підприємства. При цьому система планування підлягає розбиттю на такі складові елементи, кожен з яких окремо можна вивчити набагато легше, ніж у комплексі. Одержані при використанні такого підходу результати обчислення значень складових елементів системи в подальшому мають бути об'єднані в загальну систему та інтегровані в остаточні показники реалізації проекту. Зрештою можуть бути сформульовані і вирішені концептуальні проблеми, пов'язані з відображенням в інвестиційному проекті всіх особливостей виробничої діяльності вугледобувного підприємства

Підсумком етапу планування інвестиційного проекту є динамічний огляд пріоритетних напрямів розвитку гірничих робіт і потреб підприємства в придбанні необхідного технологічного устаткування в контексті ухвалення оптимальних управлінських рішень. На рис. 9 зображено механізм управління життєвим циклом інвестиційного проекту по всіх етапах його реалізації, що забезпечує досягнення необхідної циклічності розвитку підприємства.

Управління життєвим циклом інвестиційного проекту визначає основу ефективної діяльності вугледобувного підприємства. При орієнтації шахти на стратегічне планування даний процес є ширшим і виходить за рамки самого управління життєвим циклом індивідуального проекту. Правомірність такого підходу пояснюється тим, що підприємство працює в єдиній економічній і виробничій системі, яка характеризується, з одного боку, інвестиційними проектами, що паралельно реалізовуються, а з іншої - взаємодією цілого ряду допоміжних дільниць і цехів, що забезпечують нормальне функціонування основних структурних підрозділів шахти. При відтворенні потужності вугледобувному підприємству також постійно доводиться працювати в єдиному середовищі із замовниками, постачальниками, партнерами і споживачами його продукції. У цих умовах основоположним є управління інформацією щодо ключових виробничих процесів з метою створення механізму, що забезпечує досягнення стратегічних цілей підприємства.

...